Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Спеціальність: Економіка АПК

ФІЛІМОНОВ ЮРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ

Харків, 2009 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема підвищення ефективності функціонування галузі рослинництва у сільськогосподарських підприємствах набула особливої актуальності у зв'язку з переходом до ринкової економіки. Потребують вирішення питання незадовільного стану сільського господарства, недостатньої вивченості проблем розвитку багатоукладної економіки, різних форм власності і господарювання та підвищення їх ефективності, що має важливе народногосподарське значення.

В останні роки, незважаючи на збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, спостерігається погіршення фінансового стану сільських товаровиробників, значна соціальна деградація села.

Провідною галуззю сільськогосподарського виробництва є рослинництво. Народногосподарське значення продукції рослинництва полягає, по-перше, в тому, що країна отримує від цієї галузі продукти харчування в натуральному вигляді.

По-друге, значна частина галузей легкої та харчової промисловості використовує продукцію рослинництва як сировину. По-третє, в рослинництві виробляється основна частина кормів для тваринництва. Незважаючи на збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва в приватному секторі, господарства населення не можуть раціонально використовувати досягнення науково-технічного прогресу, в повній мірі забезпечити населення якісними продуктами харчування, сформувати конкурентоспроможний експортний потенціал України.

Більшість праць зазначених авторів спрямовані на вдосконалення організаційно-економічних та правових засад функціонування сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової економіки.

Недостатнє теоретико-практичне обґрунтування шляхів підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва з урахуванням регіональних особливостей функціонування нових організаційно-правових форм господарств і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі економіки підприємства Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. Дослідження проводилось у рамках плану науково-дослідних робіт на 2001-2005 рр. за темою „Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу АПК” (номер державної реєстрації 0102U001835), а також на 2006-2010 рр. за темою „Формування, оцінка та підвищення ефективності використання виробничого аграрного потенціалу в умовах сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0107U005810). Роль автора полягала у виконанні наукових досліджень економічної ефективності виробництва продукції рослинництва в цілому та щодо окремих сільськогосподарських культур.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва у підприємствах різних організаційно-правових форм в ринкових умовах.

Об`єктом дослідження є економічні явища і процеси, що мають місце при виробництві і реалізації продукції рослинництва в різних організаційно-правових формах підприємств регіону.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти підвищення економічної ефективності виробництва продукції рослинництва.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії і ринкової економіки. Для вивчення об'єкта дослідження та окремих його складових використовувались такі методи, як абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків), факторний аналіз (дослідження впливу факторів на показники ефективності рослинництва), розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні економічної доцільності впровадження комбінованої системи обробітку ґрунту), експертний (при встановленні значущості окремих елементів рангової оцінки ефективності рослинництва), монографічний (вивчення теоретичних основ, критеріїв та показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва), економіко-математичний метод (при оптимізації галузевої структури досліджуваного підприємства).

Інформаційною базою дослідження слугували фундаментальні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти з питань розвитку агропромислового комплексу держави. У процесі дослідження використано дані Державного комітету статистики України, статистичних збірників Інституту аграрної економіки УААН, Харківського обласного статистичного управління, статистична та бухгалтерська звітність сільськогосподарських підприємств Харківської області. Практичне значення одержаних результатів. Впровадження у виробництво результатів дослідження сприятиме підвищенню ефективності виробництва продукції рослинництва у підприємствах різних організаційно-правових форм.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід вирішення проблеми. Особисто автором отримані теоретичні і практичні результати підвищення економічної ефективності виробництва.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, практичні результати досліджень доповідались та обговорювались на міжнародних науково-практичних та наукових конференціях: „Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, Харків, 10-11 липня 2004 р.), „Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения” (БелГСХА, Белгород, Россия, 19-23 мая 2008 г.), на міжнародній науковій конференції „Економічні, екологічні та соціальні проблеми сталого розвитку аграрного сектора економіки” (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, Харків, 1-3 жовтня 2008 р.), на міжнародній науково-виробничій конференції „Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения” (БелГСХА, Белгород, Россия, 19-22 мая 2009 г.), на міжнародній науково-практичній конференції „Ринкові трансформації та економічний механізм підвищення ефективності підприємств аграрного сектора” (ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, Харків, 8-9 жовтня 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційних досліджень особисто автором опубліковано 14 статей у збірниках наукових праць, матеріалах науково-практичних конференцій загальним обсягом 3,8 друк. арк. З них у фахових виданнях опубліковано 9 статей загальним обсягом 3,3 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел, що налічує 215 найменувань.

Результати дослідження викладені на 273 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі основного тексту - 179 сторінок, додатки та список використаних джерел розміщено на 70 сторінках. Дисертація містить 62 таблиці, 5 рисунків, 13 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні засади ефективності сільськогосподарського виробництва та виробництва продукції рослинництва” досліджено теоретичні основи економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та рослинництва зокрема, обґрунтовано вибір критерію економічної ефективності виробництва продукції рослинництва у різних організаційно-правових формах господарств, проаналізовано і доповнено систему показників її виміру, виділено вузлові проблеми галузі на сучасному етапі та вказано шляхи їх вирішення. Під ефективністю сільськогосподарського виробництва ми розуміємо одержання оптимальної кількості якісної продукції сільського господарства, яка здатна задовольняти потреби споживача, за такого рівня та структури витрат на її виробництво, який дасть змогу отримати максимальний прибуток.

Критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та виробництва продукції рослинництва є стале збільшення виходу необхідної суспільству конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції з розрахунку на одиницю застосованих і спожитих ресурсів при збереженні і підвищенні родючості ґрунту та повноцінному відтворенні людського ресурсу. Ми прийшли до висновку, що в умовах ринкової економіки рівень рентабельності повинен розглядатися як критеріальний показник ефективності діяльності підприємств.

Незважаючи на високу народногосподарську цінність рослинництва, обсяг виробництва його валової продукції в сільському господарстві України за період з 1990 по 2007 рр. знизився на 25,3%, причому її частка в структурі всієї сільськогосподарської продукції зросла з 45,6 до 56,0%. Разом з тим слід відмітити значне збільшення питомої ваги виробництва картоплі, овочів і баштанних культур переважно за рахунок господарств населення та зниження частки виробництва кормових культур.

Першочерговими проблемами рослинництва, що потребують негайного вирішення, на наш погляд є: уповільнений рух капіталу, низька господарська маневреність галузі, залежність від змін природно-кліматичних умов, відсутність інвестиції на розвиток соціальної сфери села, втрата селянами частини орендної плати за землю, відсутність кваліфікованих кадрів на селі, відсутність конкурентоспроможного великотоварного агропромислового виробництва та ринку сільськогосподарських земель, розбалансованість сільського господарства, комплексна проблема матеріально-технічного забезпечення і формування повноцінного ринку інновацій в АПК, неврегульованість ринку мінеральних добрив та хімічних препаратів, відсутність достатньої кількості зерносховищ, недостатня державна підтримка галузі.

Для вирішення проблеми галузі рослинництва слід на державному рівні прийняти закони України "Про ринок землі", "Про державний земельний кадастр", внести зміни і доповнення до законів України "Про іпотеку землі", "Про оренду землі", "Про плату за землю", розробити такі державні цільові програми: «Пріоритетний розвиток вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу до 2020 року», «Техніко-технологічна політика в агропромисловому комплексі до 2020 року».

У другому розділі „Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в Харківській області” проведено аналіз виробництва і реалізації продукції рослинництва в різних організаційно-правових формах підприємств Харківської області, економічної ефективності використання виробничих ресурсів, собівартості продукції, реалізаційних цін та рентабельності рослинництва.

Провідною комплексною галуззю сільськогосподарського виробництва в усіх категоріях господарств області є рослинництво, яке включає значний перелік галузей з виробництва різних видів продукції.

Основними культурами, що вирощуються у сільськогосподарських підприємствах Харківської області є зернові, соняшник, цукрові буряки й овочеві культури, на які в структурі товарної продукції галузі у 2008 р. припадало відповідно 66,0, 21,4, 6,6 і 1,1%.

Динаміку виробництва зернових культур, соняшнику, цукрових буряків і овочевих культур у підприємствах області за період з 1980 по 2008 р. приведено на рис., з якого видно, що обсяги виробництва всіх культур коливаються по роках, особливо зернових і цукрових буряків.

Вирівнювання динамічних рядів валових зборів сільськогосподарських культур у Харківській області за рівнянням прямої дало змогу отримати параметри регресії та величини апроксимації, які свідчать про те, що за досліджуваний період в області має місце тенденція зниження обсягів виробництва зерна, цукрових буряків та овочевих культур. При цьому середньорічне їх скорочення становить у зерновиробництві 319,7 тис. ц., у буряківництві - 740,8, в овочівництві - 126,9 тис. ц.

Найбільш прибутковою культурою в останні роки є соняшник. Так, щорічний приріст його виробництва становить у середньому 340,0 тис. ц.

У 2008 р. в усіх категоріях господарств Харківської області було зібрано на 15361,3 тис. ц. зерна більше, ніж в 2004 р., в тому числі на 5747,2 тис. ц. - за рахунок розширення посівних площ і на 9614,0 тис. ц. - за рахунок підвищення врожайності.

Валовий збір соняшнику в досліджуваному періоді збільшився на 2940,8 тис. ц., причому за рахунок підвищення врожайності - на 2328,2 тис. ц., а при розширенні площ збирання цієї культури - на 612,6 тис. ц.

Зменшення валового збору цукрових буряків на 2465,4 тис. ц. відбулося за рахунок скорочення площ посіву цієї культури, що призвело до зменшення урожаю на 4437,6 тис. ц., в той же час зростання врожайності дало змогу отримати додатково 1972,2 тис. ц. продукції. Виробництво овочевої продукції збільшилося на 8,3 тис. ц. Разом із збільшенням урожайності овочів в усіх категоріях господарств, крім державних, їх валовий збір зріс на 15,6 тис. ц., відбулося скорочення посівних площ овочевих культур і, як наслідок, було недоотримано 7,3 тис. ц. продукції. Питома вага господарських товариств у зерновому виробництві у 2008 р. у порівнянні з 2004 р. зросла із 62,2 до 64,1%, а приватних підприємств - з 27,3 до 30,3%, що відбулося за рахунок її зниження в інших категоріях, зокрема в сільськогосподарських кооперативах - на 2,7, в державних підприємствах - на 2,2%. Частка виробництва соняшнику в цей період знизилась в господарських товариствах на - 3,7, в кооперативах - на 2,1, державних господарствах - на 1,9%, проте в приватних підприємствах - зросла на 7,7%. У 2008 р. порівняно з 2004 р. у структурі виробничих витрат сільськогосподарських підприємств Харківської області найбільшою мірою підвищилась питома вага матеріальних витрат (на 8,4%), серед яких витрати на мінеральні добрива зросли на 10,2, на оплату робіт і послуг сторонніх організацій - на 4,6%. Частка витрат на оплату праці знизилась протягом періоду, що аналізується, на 4,4%, інших витрат - на 6,7%. У 2008 р. питома вага витрат на оплату праці коливалася від 9,0% в господарських товариствах до 13,2% в сільськогосподарських кооперативах, матеріальні витрати - від 64,4% в сільськогосподарських кооперативах до 70,5% у приватних господарствах, амортизаційних відрахувань - від 5,6% в кооперативах до 6,6% в приватних підприємствах.

Порівняння абсолютних і відносних змін собівартості і цін реалізації продукції показало, що у зерновому виробництві відносні показники приросту повної собівартості продукції випереджають приріст цін її реалізації. При виробництві соняшнику темпи приросту ціни реалізації продукції випереджають приріст собівартості на 24,1%. До того ж у державних господарствах мало місце зниження ціни його реалізації на 22,4 грн. (на 16,4%) в той час як собівартість зросла на 29,15 грн. (на 32,5%). Собівартість цукрових буряків підвищилась на 7,33 грн/ц (55,4%), в той час як ціна реалізації - на 7,02 грн/ц (51,7%).

Незважаючи на підвищення реалізаційних цін за досліджуваний період (в 2,5 рази), підвищення собівартості продукції відбувалося вищими темпами (в 3,3 рази). Головним критерієм ефективності господарювання в умовах ринку є рентабельність. Рівень рентабельності виробництва окремих видів продукції у різних організаційно-правових формах господарств Харківської області характеризують дані табл.

Рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва у досліджуваний період знизився на 8,0%, в тому числі у господарських товариствах - на 8,1, в кооперативах - на 0,6, в приватних і державних підприємствах - на 6,4 і 27,5% та становив відповідно 7,8, 21,6, 8,2 і -2,9%. Для порівняння ефективності виробництва продукції рослинництва у підприємствах різних організаційно-правових форм Харківської області протягом 2004-2008 рр. розраховували ранговий інтегральний показник економічної ефективності рослинництва (РІПер). Ураховуючи, що окремі її елементи відіграють різну роль в оцінці ефективності рослинництва, їх значущість диференціювалася експертним шляхом. На основі проведених досліджень ми дійшли висновку, що за рівнем економічної ефективності виробництва продукції рослинництва у Харківській області в період 2004-2008 рр. досліджувані категорії господарств можна ранжувати у порядку зниження результативності таким чином: приватні підприємства (РІПер = 1,25), господарські товариства (РІПер = 2,04), сільськогосподарські кооперативи (РІПер = 2,54), державні підприємства (РІПер = 2,81).

У третьому розділі „Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва” обґрунтовується необхідність підвищення рівня концентрації виробництва продукції рослинництва в підприємствах різних організаційно-правових форм, доцільність оптимізації галузевої структури сільськогосподарських підприємств як чинника підвищення економічної ефективності, а також удосконалення системи обробітку ґрунту.

Концентрація виробництва обумовлена насамперед науково-технічним прогресом і впровадженням його досягнень у виробництво. В господарських товариствах, із збільшенням обсягу виробництва валової продукції рослинництва з 0,5 до 2 млн. грн., відбувається зниження показників ефективності її виробництва, подальше нарощення обсягів виробництва (з 2 до 7 млн. грн. і більше) приводить до підвищення ефективності використання землі в 6,3 рази, продуктивності праці - в 3,2 рази, рівня рентабельності - на 4,7%. У приватних підприємствах просліджується тенденція підвищення ефективності рослинництва із збільшенням розмірів галузі, відповідно до якої господарства п'ятої групи випереджають господарства першої за масою прибутку з розрахунку на 100 га ріллі на 42,1 тис. грн., на одного працівника - 26,0 тис. грн., з розрахунку на 100 грн. виробничих витрат - на 21,28 грн. Приріст рівня рентабельності виробництва продукції рослинництва становить 26,2%. У сільськогосподарських кооперативах найкращі показники прибутковості можна спостерігати у середніх за розміром господарствах, що виробляють 2,1-4,0 млн грн. валової продукції рослинництва. Серед держваних підприємств найефективніше виробляли рослинницьку продукцію крупні господарства з вартістю валової продукції більше 3,0 млн грн., менші за розміром підприємства цієї категорії виявилися збитковими. Щодо соціальної ефективності, про яку можна говорити на основі динаміки рівня оплати праці робітників галузі, відмічено підвищення рівня доходів працівників Харківської області в крупних господарствах порівняно з дрібними (в господарських товариствах - на 38,2%, у приватних підприємствах - на 60,9, в сільськогосподарських кооперативах - на 51,8%). Зростання обсягу виробництва валової продукції рослинництва на 1 тис. грн. сприяє підвищенню рівня рентабельності виробництва продукції в господарських товариствах на 0,007%, у приватних підприємствах - на 0,004, у сільськогосподарських кооперативах - на 0,034, а в державних господарствах - на 0,003%.

З розширенням площі ріллі на 1 га результативний показник зростає у господарських товариствах на 0,0004%, у приватних підприємствах - на 0,0130, в кооперативах - на 0,0110, а в державних господарствах, навпаки, знижується на 0,0032%. Збільшення чисельності працівників призводить до зниження рівня досліджуваного показника у всіх категоріях господарств, крім приватних підприємств, у яких кожен додатковий робітник забезпечує приріст рентабельності рослинництва на 0,117%. У той же час зростання витрат у галузі негативно впливає на результативний показник у більшості форм господарств, зокрема, їх зростання на 1 тис. грн. знижує рівень рентабельності рослинництва в господарських товариствах на 0,003%, у приватних підприємствах - на 0,012, в кооперативах - на 0,022, а в державних підприємствах - на 0,002%.

Еталонним господарством, на прикладі якого здійснені розрахунки щодо оптимізації розвитку галузевої структури для господарств Харківської області було Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Гусарівське” Балаклійського району. Проектний варіант розвитку виробничої та збутової діяльності цього господарства на 2015 р. має ряд переваг. СТОВ „Гусарівське” використовує всю наявну посівну площу (5830 га), вноситиме мінеральні добрива тільки під ячмінь на площі 57 га. Це становить 6,4% його посівної площі, з розрахунку азотних добрив - 6874, фосфорних - 3437, калійних - 1718 кг. д. р.

Внесення добрив під інші культури виявилось економічно невигідним, оскільки приріст виробництва продукції в грошовому обчисленні не покриває витрат на їх внесення.

Удосконалена структура посівних площ господарства, розроблені повноцінні і збалансовані за всіма поживними речовинами раціони годівлі великої рогатої худоби та свиней дозволять збільшити обсяги виробництва молока - в 2,4 рази, приросту ВРХ - 3,0, свиней - в 4,8 рази. Досліджуване підприємство у 2007 р. мало зерново-соняшниково-молочний виробничий напрямок, внаслідок удосконалення галузевої структури матиме зерно-молочно-м'ясний. До переваг розробленої нами галузевої структури можна віднести значний розвиток галузі тваринництва, що має важливе народногосподарське значення та підвищення рівня зайнятості на селі.

Рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції у СТОВ „Гусарівське” відповідно до результатів рішення економіко-математичної моделі зросте порівняно з 2005-2008 рр. на 2,9%, у тому числі в рослинництві - на 2,6 і у тваринництві - на 19,7%.

У підвищенні економічної ефективності виробництва продукції рослинництва важливе значення має зниження виробничих технологічних витрат і на цій основі - зниження собівартості продукції. В структурі технологічних витрат рослинницьких галузей значну частку займають витрати на обробіток ґрунту. За нашими підрахунками, при вирощуванні озимої пшениці та ячменю вони становлять 15-20%, зерна кукурудзи - 17-22, цукрових буряків - 8-12, соняшнику - 20-25 і овочевих культур - в межах 10% усіх витрат. На їх зменшення в рослинництві спрямована розробка вченими і практиками заходів з мінімалізації обробітку ґрунту.

До переваг заходів мінімального обробітку ґрунту слід віднести скорочення витрат енергії на проведення основного обробітку. Обробіток СибІМЕ дозволяє скоротити витрати енергії порівняно з оранкою на 13,0%, чизельний обробіток та розпушування ПРН 31000 - відповідно на 15,0 та 17,0%. Найбільш економним у цьому разі є дисковий обробіток, який дає змогу зменшити витрати на 25% порівняно з контролем. Витрати при безполицевому обробітку по сівозміні в цілому становили 56,8%, комбінованому - 55,1, а при чизелюванні - 77,9% порівняно з контролем. Найвищу продуктивність сівозміни отримуємо при застосуванні оранки, найнижчу - при розпушуванні ґрунту. Остання система має найнижчий коефіцієнт енергетичної ефективності - 1,74, тоді як оранка, комбінований та чизельний обробіток - на рівні 1,80.

Запропонована нами система основного обробітку ґрунту включає боронування важкими дисковими боронами (ХТЗ, 17221, ДМТ-4) під озиму пшеницю на глибину 6-8 см., оранку під цукрові буряки (ХТЗ, 17221, ПЛН-5-35) на глибину 28-30 см., чизельний обробіток (ХТЗ, 17221, ПЧ-2,5) під ячмінь на глибину 10-12 см. та під соняшник на глибину 25-27 см. Впровадження комбінованої системи основного обробітку ґрунту у сільськогосподарських підприємствах дасть змогу значно економити кошти у порівнянні зі звичайною оранкою.

Проведені розрахунки показали, що підприємства, які досліджувалися, мають можливість знизити виробничі витрати на зазначені вище культури на суму більше 200 тис. грн., а СВК „Восток” Ізюмського району - 683,8 тис. грн. До того ж і у відносному виразі сільськогосподарські товаровиробники будуть мати значну вигоду. Так ТОВ „Степове” могло б економити 8,6, ДП ДГ „Елітне” - 9,0, а СВК „Восток” - 13,5% виробничих витрат на вирощування озимих, ячменю та соняшнику.

ВИСНОВКИ

Одержані у ході дослідження результати розв'язують наукове завдання обґрунтування теоретико-методичних засад та розробки практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-правових форм.

За результатами дисертаційного дослідження зроблено такі висновки:

1. Під ефективністю сільськогосподарського виробництва доцільно розуміти одержання оптимальної кількості якісної продукції сільського господарства, яка здатна задовольняти потреби споживача, за такого рівня та структури витрат на її виробництво, що дасть змогу отримати максимальний прибуток. Критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та виробництва продукції рослинництва є стале збільшення виходу необхідної суспільству конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції з розрахунку на одиницю застосованих і спожитих ресурсів при збереженні і підвищенні родючості ґрунту та повноцінному відтворенні людського ресурсу;

2. В умовах ринкової економіки критеріальним показником ефективності виробництва продукції рослинництва є рівень рентабельності. При вивченні ефективності виробництва продукції рослинництва доцільно виділяти групу показників, які формуються на стадії виробництва і на стадії реалізації продукції. Їх можна також охарактеризувати як показники умовно суб'єктивного характеру, що формуються під впливом внутрішніх факторів діяльності підприємства (родючість ґрунтів, сівозміна, сортовий склад, технологія виробництва). Друга група показників формується під впливом таких ринкових факторів, як попит і пропозиція на продукцію, рівень конкуренції, ціна; народногосподарський ринковий економіка

3. Найбільш сприятливим у рослинництві Харківської області в період 2004-2008 рр. був 2008 р., коли темп приросту валового збору зерна становив 80,2, соняшнику - 31,0, овочів - 79,1%. У цукробуряковому виробництві спостерігався швидкий спад, що в значною мірою пов'язано із скороченням обсягів виробництва у державних підприємствах (у 8,7 рази). Відставання державних підприємстив за показниками врожайності призвело до того, що виробництво валової продукції з розрахунку на 1 га ріллі в недержавних підприємствах збільшилось на 74,5, в державних - тільки на 29,8%. Основною причиною зниження у 2008 р. ефективності використання землі й ефективності праці в рослинництві стало зниження цін реалізації зерна та соняшнику;

4. Підвищення собівартості основних сільськогосподарських культур у підприємствах усіх організаційно-правових форм Харківської області було обумовлено зростанням витрат на 1 га, що за абсолютною величиною більше, ніж величина її зниження за рахунок підвищення врожайності. Зростання витрат у досліджуваному періоді мало місце через підвищення питомої ваги матеріальних витрат у структурі собівартості продукції рослинництва (на 8,4%), серед яких витрати на мінеральні добрива зросли на 10,2, на оплату робіт і послуг сторонніх організацій - на 4,6%. Протягом періоду дослідження існують значні відмінності у структурі витрат підприємств різних організаційно-правових форм;

5. Рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва у недержавних підприємствах Харківської області у 2008 р. становив 11,0, у державних - (-2,9%) і знизився порівняно з 2004 р. відповідно на 7,5 і 27,5%. Негативна тенденція зміни рентабельності галузі обумовлена її зниженням при виробництві основних видів продукції, зокрема: зерна - на 10,4%, соняшнику - на 21,7, цукрових буряків - на 2,5, овочів - на 17,8%. Внутрішній механізм цього явища полягає в тому, що, незважаючи на збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва, як абсолютні, так і відносні показники приросту повної собівартості продукції випереджають приріст її цін;

6. В отриманні об'єктивної оцінки економічної ефективності рослинництва важливим є розрахунок її рангового інтегрального показника з урахуванням значущості окремих елементів оцінки, що пропонується в роботі. За період 2004-2008 р. досліджувані категорії господарств області можна ранжувати у порядку зниження результативності таким чином: приватні підприємства (ранговий інтегральний показник ефективності рослинництва РІПер = 1,25), господарські товариства (РІПер = 2,04), сільськогосподарські кооперативи (РІПер = 2,54), державні підприємства (РІПер = 2,81);

7. Підвищення економічної ефективності рослинництва нерозривно пов'язано з рівнем концентрації виробництва. Як показали дослідження, різні організаційно-правові форми підприємств мають відмінності у рівні концентрації та ефективності виробництва. Найбільш ефективними виявилися крупні господарські товариства і приватні підприємства, що мали у своєму користуванні відповідно більше 5,0 і 3,0 тис. га ріллі і виробляли відповідно більше 7,0 і 4,0 млн. грн. валової продукції. Серед сільськогосподарських кооперативів найкращі результати мали підприємства з площею ріллі в межах 1,5-3,0 тис. га, серед держгоспів - 1,1-4,0 тис. га, що виробляли відповідно 2,1-4,0 і більше 3,0 млн. грн. валової продукції. Найвищий рівень рентабельності рослинництва мали господарські товариства, що виробляли більше 100 тис. ц. зерна, 16,0 тис. ц. соняшнику і 120 тис. ц. цукрових буряків. Найбільш прибутковими були приватні підприємства з обсягом виробництва зерна - більше 75 тис. ц., соняшнику - більше 10,0, цукрових буряків - більше 45,0 тис. ц. Найвищою ефективністю відзначались сільськогосподарські кооперативи, що виробили 30,1-70,0 тис. ц. зерна і більше 10,0 тис. ц. соняшнику, а також державні господарства з обсягом виробництва зерна більше 60,0 тис. ц. соняшнику - 3,1-6,0 тис. ц.;

8. Економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в значній мірі залежить від удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств, розробку якої доцільно здійснювати на прикладі передових або еталонних господарств певного регіону з використанням економіко-математичних методів. Вибір еталонного господарства для моделювання його галузевої структури відбувся з урахуванням його забезпеченості факторами виробництва і результатів господарювання. Еталонним господарством вважається таке, яке за забезпеченістю факторами виробництва є близьким до середньопрогресивного, а за результативними показниками - одним з найкращих з досліджуваних господарств. Таким виявилось СТОВ «Гусарівське» Балаклійського району;

9. Проектний варіант галузевої структури цього господарства на 2015 р. дозволить відродити галузь тваринництва: збільшити поголів'я корів до 633 гол., поголів'я ВРХ на вирощуванні і відгодівлі - до 2113 гол, поголів'я свиней - до 2978 гол, що при підвищенні продуктивності тварин дасть можливість збільшити виробництво молока - в 2,4 рази, прирісту ВРХ - у 3,0, свиней - в 4,8 рази. Розширення галузі тваринництва сприятиме підвищенню рівня зайнятості на селі, шляхом додаткового залучення в цю галузь 118 працівників. При цьому обсяг виробництва валової продукції зросте на 70,8%, в тому числі тваринництва - в 4,3 рази, вартість товарної продукції збільшиться в 2,1, а сума прибутку - в 2,3 рази. Приріст прибутку від виробництва сільськогосподарської продукції становитиме 2801,0 тис. грн., в тому числі за рахунок рослинництва - 1270,4, тваринництва - 1530,6 тис. грн. Рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції зросте на 2,9%, а тваринництва - на 19,7%. Керівництво СТОВ «Гусарівське» взяло ці показники до впровадження;

10. В умовах Харківської області важливе значення у підвищенні економічної ефективності виробництва продукції рослинництва має обґрунтований вибір способу основного обробітку ґрунту, витрати на який в загальних технологічних витратах при виробництві озимої пшениці та ячменю сягають 20,0, соняшнику - 30,0%. Найвищий приріст прибутку серед розглянутих способів обробітку ґрунту в семипільній сівозміні забезпечив комбінований обробіток, який у порівнянні з різноглибинною оранкою становив 128,64 грн/га, з безполицевим обробітком - 751,04, з чизелюванням - 143,05 грн/га. Включення чизельного обробітку під ячмінь на глибину 10-12 см., під соняшник - на 25-27 см. у комбіновану систему обробітку дасть змогу збільшити суму приросту прибутку до 270,00 грн/га;

11. Упровадження комбінованої системи основного обробітку ґрунту в окремих сільськогосподарських підприємствах, як показали розрахунки, дасть можливість знизити виробничі витрати при вирощуванні сільськогосподарських культур на суму більше 200 тис. грн., зокрема у ТОВ "Степове" - на 277,7, у ТОВ "Ранок" - на 198,2, у СВК „Восток” - на 683,8, у ПП "Агропрогрес" - на 464,2, у ТОВ АК „Слобожанський” - на 386,3, а у ДП ДГ „Елітне” - на 259,7 тис. грн. Сільськогосподарські товаровиробники при цьому можуть істотно знизити виробничі витрати, зокрема ТОВ „Степове” - на 8,6%, ДП ДГ „Елітне” - на 9,0, а СВК „Восток” - на 13,5%, що мають місце при вирощуванні озимих, ячменю та соняшнику.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Філімонов Ю.Л. Реалізація овочевої продукції в Харківській області / Ю.Л. Філімонов // Вісн. ХНАУ. - Харків: ХНАУ, 2003. - №4. - С. 336-340. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”).

2. Філімонов Ю.Л. Екологічні і економічні проблеми використання земель в Харківській області / Ю.Л. Філімонов // Вісн. ХНАУ. - Харків: ХНАУ, 2003. - №6. - С. 328-335. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”).

3. Філімонов Ю.Л. Проблеми розвитку овочівництва в Харківській області / Ю.Л. Філімонов // Вісник ХНАУ. - Харків: ХНАУ, 2004. - №4. - С. 188-193.

4. Філімонов Ю.Л. Концентрація виробництва в овочівництві Харківської області / Ю.Л. Філімонов // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства «Економічні науки». - Харків: ХНТУСГ, 2004. - Вип. 32. - С. 158-160.

5. Філімонов Ю.Л. Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників / Ю.Л. Філімонов // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства «Економічні науки». - Харків: ХНТУСГ, 2007. - Вип. 49. - С. 339-345.

6. Філімонов Ю.Л. Продуктивність праці в рослинництві / Ю.Л. Філімонов // Вісн. ХНАУ. - Харків: ХНАУ, 2007. - №3. - С. 250-255. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”).

7. Філімонов Ю.Л. Підвищення економічної ефективності використання землі / Ю.Л. Філімонов // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства «Економічні науки». - Харків: ХНТУСГ, 2007. - Вип. 66. - С. 273-279.

8. Філімонов Ю.Л. Рентабельність виробництва продукції рослинництва у Харківській області / Ю.Л. Філімонов // Вісн. ХНАУ. - Харків: ХНАУ, 2009. - №9. - С. 161-166. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”).

9. Філімонов Ю.Л. Економічні засади удосконалення основного обробітку ґрунту під зернові культури та соняшник / Ю.Л. Філімонов // Вісн. ХНАУ. - Харків: ХНАУ, 2009. - №10. - С. 211-216. - (Серія „Економіка АПК і природокористування”).

Размещено на Allbest.ru