Ефективність відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу: теорія, методологія, практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки україни

Національний університет харчових технологій

на правах рукопису

КОРЕНЮК Петро Іванович

УДК: 631.1:574:332.33:(477.4)

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВІДТВОРЕННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Спеціальність 08.00.03.- Економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ-2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

доктор економічних наук, професор,

Заїнчковський Анатолій Олександрович, Національний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки і права

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор,

Єрмаков Олександр Юхимович, Національний аграрний університет, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

доктор економічних наук, професор,

Мороз Олег Васильович, Вінницький національний технічний університет, завідувач кафедри менеджмента та моделювання

доктор економічних наук, професор, Яценко Володимир Микитович, Черкаський державний технологічний університет, проректор з науково-педагогічної роботи та соціально-економічного розвитку, завідувач кафедри бухгалтерського обліку, аналізу і аудиту

Захист дисертації відбудеться 12 березня 2009 р. о 14 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.058.01 в Національному університеті харчових технологій за адресою: 01601, м. Київ - 601, вул. Володимирська, 68, учбовий корпус В, аудиторія 502.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету харчових технологій за адресою: 01601, м. Київ - 601, вул. Володимирська, 68.

Автореферат розісланий 5 лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Природно-ресурсний потенціал України являє собою спроможність природних ресурсів: кліматичних, земельних, водних, біологічних безпосередньо або опосередковано забезпечувати виробництво сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. При досягненні показників продуктивності аграрного природного ресурсного потенціалу на рівні Європейського Союзу Україна змогла б прогодувати 200-250 млн чол., що свідчить про значні нереалізовані продовольчі можливості.

Зростаючі темпи використання природних ресурсів агропромисловим комплексом зумовлюють проблему відтворення та збереження ресурсів довкілля. Загострення продовольчої проблеми проявляється в її соціально-економічній сутності у зв'язку із зростанням кількісних (демографічний ріст) та якісних (культура і якість харчування) показників і поглиблюється негативними екологічними наслідками використання ресурсного потенціалу довкілля, що вимагає вирішення проблем відтворення ресурсного потенціалу довкілля на засадах поєднання раціоналізації та збалансованості природокористування, і в першу чергу в аграрній сфері економіки.

Процес виробництва сільськогосподарської і продовольчої продукції та сировини для харчової промисловості й продуктів харчування забезпечується взаємодією складників аграрного природного потенціалу, а саме: виробничої, природної, природовідтворювальної, природоохоронної, управлінської та інших підсистем загальної системи продовольчої безпеки України. В умовах дефіциту продовольчої продукції при наявності потужного природно-ресурсного потенціалу в Україні, національний продовольчий комплекс нині не забезпечує навіть власні потреби у продовольстві.

Проблеми продовольчої безпеки країни досліджують відомі вчені економісти-аграрники В.Г. Андрійчукё П.П. Борщевський, В.І. Бойко, В.В. Вітвіцький, В.Д. Гончаров, О.Д. Гудзинський, Л.В. Дейнеко, О.Ю. Єрмаков, А.О. Заїнчковський, А.С. Лисецький, І.І. Лукінов, Є.В. Мішенін, Л.В. Опацький, М. І. Пугачовё П.Т. Саблук, М.П. Сичевський, П.В. Тархов, О.М. Царенко, С.Г Черемісіна, Л.Г. Чернюк, В.В. Юрчишин, В.М. Яценко та ін.

Ефективність використання природно-ресурсного потенціалу висвітлені у працях Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, П.Ф. Веденічева, О.О. Веклич, В.Г. В'юна, В.В. Горлачука, О.Ю. Єрмакова, Я.В. Коваля, Д.Ф. Крисанова, І.І. Лукінова, О.В. Мороза, Т.Л. Мостенської, В.О. Паламарчука, Б.Й. Пасхавера, С.А. Подолинського, О.Ф. Савченко, І.Н. Топіхи, М.А. Хвесика, Є.В. Хлобистова, В. М. Яценкаё Януша Клісіньскі.

Значний вклад зробили у дослідження проблем підвищення ефективності харчової та переробної промисловості як швидкооборотних галузей економіки зробили О.Б. Бутнік-Сіверський, Г.О. Волощук, С.О. Гуткевич, М.К. Пархомець, О.М. Поляков, І.О. Сингаївський.

Поряд зі значними науковими надбаннями теоретичних і прикладних досліджень ресурсного потенціалу продовольчого комплексу як системи поза межами досліджень залишилися окремі її складники, особливо проблема ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу в контексті впливу природних ресурсів на виробництво продовольчої сировинної продукції у вітчизняній економічній науці. Стало доцільним здійснити економічну оцінку різних видів природних ресурсів з метою формування механізму платного природокористування підприємствами аграрного продовольчого комплексу різних форм власності і форм господарювання, а також, за аналогом оцінки земельних ресурсів, врахувати специфіки кожного виду ресурсів довкілля.

Очевидно, це зумовлено тим, що аграрні ресурси довкілля є предметом праці або одним із основних засобів виробництва, і в той же час у сукупності вони формують природно-ресурсний потенціал території. При цьому природні фактори нерозривно пов'язані з категорією “суспільне виробництво” і з поняттям “ефективність” аграрного сектору, як галузі національної економіки. У природи можна брати все, що потрібно людству, але при цьому не можна порушувати її рівноваги. Використання аграрного природно-ресурсного потенціалу земельної території має базуватися на твердженні, що земля не лише є спадщиною від предків, а також позичена у нащадків. У зв'язку з цим робоча гіпотеза дисертаційного дослідження полягає у визначенні оптимальної межі використання продовольчого потенціалу навколишнього природного середовища. Інтегральним показником ефективності використання та відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу визначено загальний обсяг виробництва аграрної сировини або продовольства на одиницю природних ресурсів продовольчого призначення у натуральному, енергетичному і грошовому вимірах. Зазначене зумовило вибір темиё об'єкта, предмету, мети, завдання та логічно-структурну побудови дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретико-методологічні положення, методичні і практичні результати дослідження проведено в межах наукової теми відділу регіональних проблем розвитку та розміщення харчової та переробної промисловості Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Розробка наукових засад розвитку продовольчого комплексу України на довготривалу перспективу» (№ державної реєстрації 0101U007876), де автором здійснено розробку теоретичних та практичних підходів до економічного стимулювання ефективності відтворення природних ресурсів продовольчого комплексу. Результати дисертаційного дослідження автора знайшли відображення у науково-дослідній темі кафедри фінансів Дніпропетровської державної фінансової академії «Удосконалення фінансово-економічного механізму стабілізації і розвитку господарської діяльності підприємств в умовах ринку» (№ державної реєстрації 0103U004042), де автором удосконалено положення стимулювання розвитку аграрного сектору економіки.

Дисертаційне дослідження виконувалося також у відповідності з комплексною науково-дослідною роботою кафедри економіки підприємств Бердянського університету менеджменту і бізнесу «Розробка механізму управління та регулювання обіговим капіталом міжгалузевих відносин народногосподарського комплексу: теорія, методологія, практика», (№ державної реєстрації 0103U003303), де особисто автором запропоновано рекомендації щодо удосконалення методологічних положень механізму ефективного використання обігового капіталу при фінансуванні процесів відтворення природно-ресурсного потенціалу АПК на регіональному рівні.

Мета і задачі дослідження.

Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на досягнення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу, а також обґрунтування комплексу взаємозв'язків та взаємовпливу природних ресурсів у процесі зростання виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі були сформульовані та вирішені такі завдання:

проаналізувати теоретичні та методологічні засади визначення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу як економічної категорії;

удосконалити методику визначення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу;

розкрити зміст природних факторів та їх взаємовплив на процеси виробництва продовольчої сировини і продуктів харчування, а також сформувати основні принципи екологізації розвитку продовольчого комплексу;

розкрити зміст та дію відтворювальних процесів у аграрному природокористуванні;

розробити інтегрований показник екологічного стану території та визначити його вплив на продовольчу продуктивність земельної території;

обґрунтувати категоріальне поняття «збалансований розвиток аграрного природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу»;

визначити сучасні тенденції інноваційно-інвестиційної привабливості підприємств сировинної бази продовольчого комплексу;

удосконалити економічний механізм стимулювання ефективного управління продовольчими ресурсами довкілля;

розробити шляхи та визначити резерви підвищення продовольчої продуктивності природно-ресурсного потенціалу;

систематизувати результати взаємозв'язків та взаємовпливів різних складників аграрного природно-ресурсного потенціалу при виробництві продовольчої продукції;

розробити екологічні підходи до розвитку вітчизняного аграрного сектора та концепцію збалансованого розвитку продуктивних сил продовольчого комплексу.

Об'єктом дослідження є процеси аграрного природокористування та відтворення ресурсного потенціалу вітчизняного продовольчого комплексу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних, методичних і прикладних питань ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу у процесі виробництва вітчизняної продовольчої сировини та продуктів харчування, які відповідатимуть міжнародним екологічним стандартам.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні теоретико-методологічні положення економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем ефективного функціонування аграрного сектора економіки і сільськогосподарського природокористування, виробництва екологічно чистих продуктів харчування та продовольчої сировини, а також пов'язані з цією проблематикою Закони України, Укази Президента Україниё Постанови Кабінету Міністрів України та відповідні нормативні акти.

В процесі виконання дисертаційної роботи застосовувалися такі методи економічних досліджень як діалектичний, що являє собою загальнонауковий метод, а також спеціальні методи: абстрактно-логічний - для розробки і тлумачення понятійного апарату продовольчої ефективності відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу та коефіцієнта інтегрованого екологічного стану земельної території; факторний аналіз при здійсненні економічної оцінки продовольчого потенціалу земельної території в регіональному розрізі; порівняльний аналіз при співставленні динамічних рядів виробництва продовольчої сировини, продуктів харчування, валової продукції аграрного сектора, показників прибутковості та рентабельності у регіональному розрізі, визначенні стійких тенденцій у розвитку вітчизняного продовольчого комплексу; економіко-статистичний метод при виявленні резервів позитивних змін у функціонуванні та відтворенні аграрних ресурсів продовольчого комплексу; методи прогнозування при розрахунках показників відтворення ефективності ресурсного потенціалу на 2010 та 2015 рр.; індексний метод при розрахунках поточних та порівняльних показників.

Інформаційною базою дослідження слугували статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного комітету земельних ресурсів України, Міністерства аграрної політики України, Держхарчопрому України, поточна звітність підприємств харчової та переробної промисловості. Були використані публікації в українських і зарубіжних економічних виданнях, матеріали наукових конференцій, чинне законодавство України, нормативно-правові документи органів державної влади різних рівнів.

Емпіричною базою дослідження стали результати наукових досліджень, здійснених особисто автором, вітчизняний та світовий досвід у галузі аграрного природокористування та виробництва екологічно чистої продовольчої продукції.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних і методичних положень та розробленні практичних рекомендацій, які в сукупності формують проблему ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу.

Результати дослідження, що містить наукову новизну, полягають у наступному:

вперше :

розроблено методологію визначення інтегрованого показника екологічного стану земельної території, сутність якого полягає в його обґрунтуванні як економічної категорії та методичних підходах до визначення, що враховує структуру земельних угідь з відповідними поправками на інтенсивність водокористування на 1 особу, щільність населення на одиницю території, дози внесення пестицидів та хімічне навантаження добрив на одиницю території;

запропоновано концепцію порогового «насичення», що включає відтворювальні процеси та збалансований розвиток аграрного природно-ресурсного потенціалу між розширеним і простим відтворенням; доведено тотожність завдань простого відтворення та активного збереження природних ресурсів;

розроблено градаційну шкалу економічного стимулювання відтворення природних ресурсів, що базується на мотиваційному підході до збереження та розширеного відтворення аграрних природних ресурсів, сутність якої полягає у дотуванні виробництва екологічно чистої продукції та виплати субсидій в екологічно несприятливих регіонах і територіях на 1 особу;

запропонована концепція збалансованого розвитку продуктивних сил продовольчого комплексу, яка враховує ефективність відтворення ресурсного потенціалу;.

удосконалено :

теорію значимості та економічної доцільності забезпечення в сучасних умовах зростаючих потреб суспільства у якісному і кількісному відношенні до ресурсів довкілля виключно з позиції розширеного відтворення на відміну погляду, в якому домінує поняття «збереження» та «охорона» земель, що в кінцевому факті призводить до їх звуженого відтворення;

теоретичні засади щодо визначення ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, у яких продовольча ефективність відтворення ресурсів довкілля визначена як економічна категорія та сформовано методологію ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу;

методичні підходи визначення ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, де запропоновано використання показника інтегрованого екологічного стану території;

організаційно-економічний механізм відтворення природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує розширене відтворення аграрних ресурсів довкілля через мотиваційні підходи, стимулювання та підвищення інвестиційної привабливості природних ресурсів, метою якого є усунення законодавчих, адміністративних та інших перешкод до залучення інвестицій у вітчизняний аграрний природно-ресурсний потенціал;

набули подальшого розвитку:

теорія ефективності відтворювальних процесів, за якою відтворення природно-ресурсного потенціалу як цілісної сукупності, що складається із звуженого, простого та розширеного типів відтворювальних процесів;

концептуальні підходи до розвитку сировинної бази харчової і переробної промисловості, теоретико-методологічні та практичні підходи до управління аграрним природокористуванням з урахуванням потужності вітчизняного природно-ресурсного потенціалу.

Практичне значення отриманих результатів полягає в доведенні теоретичних положень дисертаційної роботи до рівня узагальнень, конкретних методик і практичних рекомендацій щодо ефективності відтворення ресурсного потенціалу продовольчого комплексу, а також розробки комплексу стимулюючих заходів щодо підвищення рівня виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування, адаптивного використання аграрного природно-ресурсного потенціалу з метою забезпечення оптимального рівня екологічного розвитку продовольчого комплексу України.

Результати дисертаційного дослідження використані Міністерством аграрної політики України при розробці Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року (акт впровадження результатів НДР від 30.01.2009, де автором запропоновано пропозиції щодо порядку розрахунку показників інтегрованого екологічного стану сільських територій).

Практичні рекомендації були використані Дніпропетровським обласним управлінням агропромислового розвитку при розробці та виконанні щорічних державних цільових програм «Зерно», «Соняшник», «Цукровий буряк», «М'ясо», «Молоко», «Яйця» за 2007 рік, а також враховані при розробці Програми «Про стан справ сільськогосподарських підприємств та заходи щодо забезпечення області продуктивним зерном» від 30 серпня 2007 року № 212-10/5 та на період 2007/2008 рр, № 349; «Поліпшення забезпечення дітей повноцінним харчуванням, виробами дитячого асортименту», термін 2001-2010 рр.ё про що наданий відповідний акт впровадження результатів НДР від 11 лютого 2008 р. (автором розроблені пропозиції щодо підвищення ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу регіону).

Результати науково-дослідної роботи у вигляді авторських пропозицій використовуються Запорізьким обласним управлінням агропромислового розвитку при виконанні обласних цільових програм, а саме Програми поводження з токсичними відходами в Запорізькій області; Програми підвищення родючості ґрунтів в Запорізькій області; Програми розвитку зернового господарства Запорізької області на 2007-2011 рр.ё про що наданий відповідний акт впровадження результатів НДР від 27 січня 2009 р. (автором розроблені практичні рекомендації щодо агроекологічної оцінки земельних угідь та зростання продуктивності зернового господарства регіону).

Запропоновані пропозиції щодо підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств агропромислового комплексу і заходи з підвищення конкурентноспроможності вітчизняної продовольчої продукції використані головним управлінням агропромислового розвитку Луганської області в процесі розробки стратегії «Розвиток села Луганської області на 2007-2015 рр.» (акт впровадження результатів НДР від 20 січня 2009 р., де автором розроблені практичні пропозиції щодо підвищення показників ефективності використання ресурсного потенціалу підприємств агропромислового комплексу та пропозиції щодо розрахунку показників інтегрованого екологічного стану території регіону).

Миколаївською обласною державною адміністрацією при розробці Стратегії економічного і соціального розвитку Миколаївської області, зокрема головним управлінням економіки були використані окремі доробки дисертаційного дослідження щодо ефективності використання та відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу регіону та удосконалення управління аграрним природокористуванням (акт впровадження результатів НДР від 28 січня 2009 р., де автором запропоновано визначення ефективності відтворення ресурсного потенціалу підприємств продовольчого комплексу з урахуванням агроекологічного стану території).

Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Національного університету харчових технологій (акт впровадження від 9 жовтня 2007 року) та Дніпропетровської державної фінансової академії (акт впровадження від 27 жовтня 2007 року) при викладанні навчальних дисциплін «Економіка природокористування», «Розміщення продуктивних сил», «Фінансовий менеджмент», «Фінанси підприємств», «Менеджмент персоналу».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є кваліфікованою, самостійно виконаною працею та підсумком багаторічних наукових досліджень, де сформульовано та обґрунтовано теоретичні положення, висновки і рекомендації щодо ефективності відтворення ресурсного потенціалу агропродовольчого комплексу. Закінчене дослідження містить особисті наукові здобутки, має наукове й практичне значення, в якому всі результати одержані безпосередньо автором і відображені в наукових працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані головним чином ті ідеї, положення, концепції, які є результатом особистої роботи здобувача. Положення кандидатської дисертації у дослідженні не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні та методичні положення, наукові результати дисертаційного дослідження апробовані у виступах та повідомленнях на міжнародних, республіканських, наукових та науково-практичних конференціях, а саме: Регіональній науково-практичної конференції «Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку переробної і харчової промисловості на 1998-2001 рр. (м, Ужгород, 1998 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК» (7-9 жовтня 1998 р.); Всеукраїнському конгресі економістів-аграрників України (м. Київ, 14?15 січня 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції - Київський університет ім. Т. Шевченка, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київський національний економічний університет. - Секція 5. Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України (17-18 травня 1999 р.); Міжнародному конгресі україністів (м. Одеса, серпень 1999 р.); Матеріали Всеукраїнського конгресу економістів-аграрників України (м. Київ, січень 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: сучасний стан і перспективи вирішення» - Київський університет ім. Т. Шевченка, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Інститут географії НАН України, Українське географічне товариство (м. Київ, 21-22 травня 2000 р.); Матеріалах ІІІ річного зібрання Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 29?30 березня 2001 р.); Секційному засіданні Таврійської державної агротехнічної академії “Економічні аспекти аграрного сервісу в умовах реформування АПК” (м. Мелітополь, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції - Київський національний університет ім. Т. Шевченка (м. Київ, 18?19 березня 2002 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених “Экономика и маркетинг - ХХІ век” - Донецький національний технічний університет (Донецьк, 17-19 травня 2002 р.); Науково-практичній конференції “Проблеми оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку причорноморського регіону” - Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили (м. Миколаїв, 2003); «Круглому столі» кафедри управління земельними ресурсами «Управління земельними ресурсами в умовах ринкової економіки» (м. Львів: ЛДАУ, 2004 р.); Науково-теоретичній конференції «Регіональна економіка в аспекті ринкових перетворень» (м. Хмельницький, травень 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта» (Дніпропетровськ, 2005 р.); «Круглому столі» кафедри управління земельними ресурсами «Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку» (м. Львів, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Теоретичні й практичні досягнення молодих вчених аграріїв» (м. Дніпропетровськ, 11-12 квітня 2006 р.); Наукових читаннях, присвячених пам'яті академіка П.П. Борщевського (м. Київ, 14 квітня 2006 року, Міжнародній науково-практичної конференції «Days ofPolitical Marketing» ? Wyzsza Szkola Ekonomii i Administracii w. Bytomiu (Польща, 9-10 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції м. Дніпропетровськ 23 березня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції (Бердянськ, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Розвиток соціально-економічних відносин в умовах трансформації економіки України АПВ» (м. Хмельницьк, 17-19 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції (м. Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження оприлюднені в 60-й науковій праціё підготовлених особисто і у співавторстві. В тому числі в індивідуальних монографіях обсягом 14,0 та 26,2 д.а., колективних монографіях обсягом 14,0 д.а. (авторських - 3,0 д.а.), 19,5 д.а., де автору належить 6,5 д.а.; 15,5, в т.ч. авторських 5,0 д.а., 16,08, в т. ч. авторських -- 4,02 д.а., навчальному посібнику з “Економіки природокористування” обсягом 25,0 д.а., в т. ч. авторських статтях -- 12ё5 д.а. 32 статей ё в т. ч. 25 -- у фахових виданнях, а також у матеріалах та тезах науково-практичних конференцій різного рівня (загальний обсяг публікацій 147,6 д.а., з них особисто автору належить 88,8 д.а.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи.

Дисертація складається із вступу, п'яти розділів (п'ятнадцяти підрозділів), висновків, додатків, списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 451 сторінку комп'ютерного тексту, у тому числі 387 сторінок основного тексту, який включає 55 таблиць та 28 рисунків, 8 формул, 25 додатків на 27 сторінках. Список використаних джерел налічує 360 найменувань на 35 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, вказано зв'язок з науковою темою, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію та публікації автора.

У розділі 1 «Теоретичні засади ефективності відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу» досліджено теоретичні засади ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу, семантичне визначення ефективності суспільного відтворення аграрних ресурсів, здійснено аналіз традиційної структури відтворювальних процесів природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу.

У процесі антропогенного використання природні ресурси реалізують власний продовольчий потенціал. При цьому здійснюється формування сукупного інтегрального природно-ресурсного потенціалу, складовою часткою якого є аграрний природно-ресурсний потенціал продовольчого спрямування. Традиційно в економічній науці категорія "ефективність" інтерпретується як співвідношення результатів та витрат необхідних для цього ресурсів, а кінцевим результатом виступають обсяги виробництва в натуральному виразі та вартість вироблених продуктів харчування і продовольчої сировини у грошовому виразі. Ефективне виробництво продовольчої сировини та продуктів харчування сприятиме гармонізації відповідності рівня життя населення - з одного боку, та темпів розширеного відтворення з наступним збереженням природного середовища - з іншого.

Курс на інтеграцію аграрного сектору держави у європейську економіку потребує забезпечення продовольчого суверенітету, що неможливий без розробки та реалізації на практиці екологічної концепції розвитку продовольчого комплексу та концепції гармонійного збалансованого розвитку продуктивних сил вітчизняного агропродовольчого комплексу. Проте при наявності потужного аграрного природно-ресурсного потенціалу спостерігається наявність негативної тенденції низької ефективності його використання.

Виробництво, розподіл, обмін та використання, виробниче й індивідуальне споживання продовольства займає особливе місце у пріоритеті державної соціально-економічної політики. Категоріальне поняття “продовольча ефективність” в роботі знайшло теоретичне обґрунтування та методологічне трактування. Так, продовольча продуктивність земельної території значною мірою визначається екологічними факторами та чинниками, в умовах інтеграції у європейський економічний простір. Отже, за економічною сутністю ефективність відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу є співвідношенням вироблених продуктів харчування та продовольчої сировини у натуральному, енергетичному, економічному (вартісному, грошовому) виразі й відображає залежність продовольчих показників від результатів виробничої, фінансової та комерційної діяльності суб'єктів продовольчого комплексу.

Продовольчу систему в аграрному секторі автор розглядає як самовідтворювальну систему, яка за потенційними можливостями здатна і до розширеного відтворення продуктивних сил агропродовольчого комплексу. Крім того, вона є системою економічних відносин у процесі виробництва продуктів харчування та продовольчої сировини вітчизняними товаровиробниками.

При розширеному відтворенні аграрних природних ресурсів виділяють такі підтипи: екстенсивний та інтенсивний. Простий тип відтворення є характерним для країн з перехідною економікою, в тому числі для пострадянських країн. Розширений тип відтворення ресурсів довкілля притаманний країнам з розвинутою ринковою економікою. Звужене відтворення є можливим для деяких країн в перехідних умовах суспільно-економічного розвитку, які перебувають на трансформаційному етапі до ринку (рис. 1).

Рис. 1. Парадигма взаємозв'язків використання, відтворення та збереження ресурсів довкілля

Процеси відновлення, відтворення, використання, збереження, охорони аграрних природних ресурсів економічно виправдано розглядати як складний комплекс різновекторних взаємодій. Стратегічні цілі, мета та завдання простого відтворення та активного збереження аграрних природних ресурсів практично збігаються. Цілком закономірно, що на теоретичному та методологічному рівні досягається тотожність вищевказаних економічних категорій.

Проте, якщо врахувати сталу тенденцію зростання якісних та кількісних потреб життєдіяльності населення, то дана "межа насичення" буде віддалятися і її слід розглядати як ідеальний стратегічний тип використання аграрних природних ресурсів продовольчого призначення. У кінцевому результаті економічно виправданим, на нашу думку, має стати балансування на межі даної економічної категорії у аграрному природокористуванні.

Сам факт наявності відтворювального процесу не є антропозалежним у повній мірі, тобто процес самовідтворення та самовідновлення природних ресурсів відбувається об'єктивно й незалежно від волі людини. Проте антропогенна виробнича діяльність, яка у двадцятому столітті за ступенем впливу на ресурси довкілля досягла геологічних масштабів, визначає фактичний тип відтворення.

У функціонально-відтворювальній структурі ресурсного потенціалу продовольчого комплексу виділяємо такі види ресурсів: трудові, природні, матеріальні, фінансові та інформаційні. Запропоновано трактування виробничого ресурсного потенціалу як сукупного запасу виробничих ресурсів. Так, аграрний природно-ресурсний потенціал кількісно рівний сумі ресурсів, де відтворювальні аграрні природні ресурси складаються за їх відтворювальними оцінками, а трудові - за оцінками, які виходять з можливості заміни невідтворювальних ресурсів визначеною кількістю виробничих фондів.

Доведено, що поняття «використання, відтворення та збереження природних ресурсів продовольчого спрямування» є нерозривно цілісними. Не можна використовувати аграрний природно-ресурсний потенціал, не займаючись його відтворенням та збереженням і навпаки. Аналіз завдань і цілей процесів збереження, з одного боку, та простого відтворення - з іншого, показує їх разючу схожість. Отже, просте відтворення та збереження довкілля є близькими, проте не тотожними поняттями, хоча питання про їхню тотожність залишається відкритим.

Безумовно, розширене відтворення природних ресурсів продовольчого спрямування є пріоритетним у контексті забезпечення гармонійного збалансованого розвитку вітчизняного продовольчого комплексу. Проте проблема збереження кількості та якості природних ресурсів, по відношенню до яких проводиться розширене відтворення, є не менш значущою.

Збереження природних ресурсів є актуальним завданням, але збереження природних ресурсів після їх розширеного відтворення є якісно новим етапом природовідтворювальної та природоохоронної діяльності. Цілі і завдання, на перший погляд, одні й ті ж, проте набуває значення різний якісний рівень цих процесів, спостерігається певний розвиток по спіралі і має місце ефект мультиплікатора.

При досягненні зазначеними шляхами збалансованого рівноважного стану аграрних природних ресурсів можливе й просте відтворення. Власне відновлювальна здатність аграрних ресурсів довкілля перевищуватиме можливі збитки антропогенного походження і розвинуті країни світу наближаються до такого збалансованого стану навколишнього середовища. Одним з основних принципів розширеного відтворення аграрних природних ресурсів довкілля є комплексність, глобальність, сталість, гармонійність, збалансованість у контексті взаємозв'язків зі світовою та національними економіками.

Так, продовольчий комплекс інтенсивно впливає на аграрні природні ресурси довкілля, у сукупності з якими він формує сукупний аграрний природно-ресурсний потенціал продовольчого призначення. Просте відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу за сутністю, змістом, основними цілями та завданнями, доцільно ототожнити з активним збереженням аграрних природних ресурсів продовольчого призначення, про що вказувалося раніше.

Отже, продовольча ефективність використання, відтворення та збереження аграрного природно-ресурсного потенціалу продовольчого спрямування як економічна категорія структурно входить до складу поняття “ефективність” з відповідними причинно-наслідковими зв'язками. Одиниці виміру продовольчої ефективності аграрного природно-ресурсного потенціалу можуть бути як енергетичними, так і натуральними та вартісними.

У розділі 2 «Методологія визначення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу» розроблено методологічні засади оцінки ефективності відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу, сформовано підходи до формування інвестиційної привабливості аграрних ресурсів, розроблено методику визначення ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу та методику визначення величини інтегрованого показника екологічного стану території.

Доведено участь кожного виду природних ресурсів у виробництві готової продовольчої продукції, але лише через сукупність аграрних природних ресурсів (земельні угіддя, надра та мінерально-сировинні запаси, водні та лісові ресурси, атмосферне повітря, флора, фауна, погодно-кліматичні умови та інші) реалізовується продовольчий потенціал сільськогосподарського виробництва і переробної промисловості. При цьому принцип платності має стати домінантою у природокористуванні господарств різних форм власності та господарювання.

Основними принципами раціоналізації виробництва продуктів харчування та продовольчої сировини мають стати: забезпечення вимог екологічної безпеки господарських об'єктів, продовольчої доступності, як фізичної, так і економічної, основних продуктів харчування для населення; дотримання позитивного експортно-імпортного сальдо продуктів харчування та продовольчої сировини.

Установлено, що земельні ресурси є інтегруючим, проте не головним і не єдиним видом аграрних природних ресурсів, за участі якого виробляються продукти харчування та продовольча сировина (рис. 2.).

Використання земельних ресурсів має базуватися на пріоритеті екологізації сільськогосподарського виробництва, що є визначальним у виборі альтернативних варіантів вирішення наукових, соціальних та економічних завдань. При визначенні екологічної ефективності аграрного землекористування має враховуватися оцінка негативних наслідків нераціонального використання угідь. Недбайливе ставлення до землі спричиняє втрату її природної якості, знижує економічну родючість.

Рис. 2. Причинно-наслідкові взаємозв'язки ресурсів довкілля у процесі виробництва продовольчої сировини та продуктів харчування

відтворення аграрний природний ресурсний

Для розрахунку продовольчої ефективності використання та відтворення природно-ресурсного потенціалу земельної території запропоновано використовувати систему показників.

Показники забезпеченості ресурсного потенціалу: загальна площа оброблюваних земель, млн га; динаміка кількості населення, млн чол.; землезабезпеченість на людину, га / чол.; в т.ч. площа оброблюваних земель, га / чол.

Основні показники ефективності використання та відтворення ресурсного потенціалу: продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах; прибутковість; рівень та норма рентабельності; валовий внутрішній продукт на душу населення; виробництво основних видів продовольства у валових обсягах, на душу населення, на одиницю аграрних природних ресурсів; обсяг валової продукції сільського господарства, млн грн; валова продукція сільського господарства на душу населення, грн / чол. індекси співвідношення виробництва та споживання продовольства у регіональному розрізі.

Додаткові показники: обсяг споживання продовольства в розрахунку на 1 га, кКал; обсяг споживання основних продуктів харчування рослинного походження в розрахунку на 1 га земельних ресурсів та сільськогосподарських угідь, кКал / га; обсяг споживання основних продуктів харчування тваринного походження в розрахунку на 1 га земельних ресурсів та сільськогосподарських угідь, кКал / га.

Для врахування екологічного стану земельної території і його впливу на результативні показники запропоновано коефіцієнт інтегрованого екологічного стану земельної території продовольчого призначення.

Продовольча ефективність є загальною та виробничою. За сутністю це не що інше, як структурна частина загальної ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу, яка розраховується за допомогою системи натуральних, енергетичних та економічних (вартісних, грошових) показників. Продовольча продуктивність агробіогеосистем визначається інтенсифікацією використання аграрних ресурсів довкілля та іншими факторами антропогенного впливу.

Категоріальне поняття “ефективність відтворення природно-ресурсного потенціалу” є економічною категорією. Поняття “продовольчі ресурси” та “готовий продукт” діалектично взаємопов'язані, так як продукт попереднього періоду (продовольча сировина, яка виробляється у аграрному секторі) виступає у вигляді ресурсу (вихідної сировина) для виробництва продуктів харчування підприємствами харчової та переробної промисловості.

Встановлено, що пріоритетним у збереженні досягнутого максимально високого рівня агроекологічної оцінки у балах є забезпечення розширеного відтворення родючості сільськогосподарських земель. Продовольчий комплекс являє собою сукупність агропромислового комплексу, зокрема харчової і переробної промисловості та ресурсів довкілля.

Має домінувати схема виробництва продуктів харчування з включенням таких етапів: сільськогосподарське виробництво-продовольча сировина-харчова та переробна промисловість-кінцева продукція у вигляді продуктів харчування. Такий концептуальний підхід при умові застосування новітніх виробничих та переробних технологій сприятиме диференціації етапів виробництва продуктів харчування, що забезпечуватиме виробництво готової продукції з відповідністю міжнародним екологічним стандартом.

Ефективність відтворення природно-ресурсного потенціалу виступає базовим показником для розрахунку економічної оцінки продовольчого потенціалу території. Продовольча ефективність, як загальна, так і виробнича, за сутністю є структурною частиною загальної ефективності відтворення природно-ресурсного потенціалу і визначається системою натуральних, енергетичних та вартісних показників. Продовольча продуктивність агробіогеосистем являє собою інтенсифікацію використання аграрних ресурсів довкілля та інших факторів антропогенного впливу.

Економічно доцільним визнано забезпечення розширеного відтворення природних ресурсів. У структурному відношенні відтворення, як цілісну сукупність, слід розглядати як звужене, просте та розширене, що є взаємозв'язаними між собою. При певних умовах один тип відтворення може переходити в інший і навпаки. Після сталого забезпечення розширеного відтворення природних ресурсів наступає так зване «насичення», після якого єдино можливим стає просте, а то й звужене відтворення до вказаної межі. Затим знову виникає потреба у проведенні розширеного відтворення ресурсів довкілля. Таким чином, за допомоги «межі насичення» здійснюється перехід між різними типами відтворення природних ресурсів довкілля.

Основними принципами раціоналізації виробництва продуктів харчування та продовольчої сировини у аграрному природокористуванні виступає досягнення екологічно збалансованого стану земельної території, забезпечення вимог екологічної досконалості та екологічної безпеки господарських об'єктів, реструктуризація підприємств харчової та переробної промисловості, забезпечення продовольчої доступності для населення та позитивного експортно-імпортного сальдо по відношенню до продуктів харчування та продовольчої сировини.

Забезпеченню гармонійно збалансованого розвитку продовольчого виробництва сприяє екологізація виробництва продуктів харчування та продовольчого комплексу в цілому, проведення інвентаризації та екологічної паспортизації еколого-небезпечних та екологічно нестабільних територій з умовою подальшої координації екологічних заходів в регіоні.

Установлено, що при підвищенні сільськогосподарського освоєння та коефіцієнта розораності земельних угідь істотно знижується екологічна стійкість ландшафтів. Отже, раціональність природокористування характеризується показниками структури використання території, якістю агроекологічного потенціалу.

Гармонізація відтворення природно-ресурсного потенціалу вимагає забезпечення раціонального використання окремих видів природних ресурсів. Автором запропоновано інтегрований коефіцієнт екологічного стану земельної території () , що розраховується за формулою

К_і = К_c * K_w * I_p* Р_N * Х_N (1)

де: К_c - коефіцієнт екологічної стабільності території K_w - коефіцієнт забору води з природних об'єктів на одну особу за рік, м ³ I_p - індекс щільності населення, чол./км² Р_N - пестицидне навантаження, кг/га д.р. за рік Х_N - хімічне навантаження, кг/га д.р. за рік.

Оскільки показник екологічної стабільності не враховує якості та бонітету земель, рівня антропогенного тиску у вигляді щільності населення та потреб у воді, пестицидне й хімічне навантаження та інші чинники тиску на аграрні ресурси довкілля, а тому не повною мірою відображає екологічний вплив фактичної структури земельного фонду, то виникає потреба його методологічного та методичного удосконалення.

Регулювання стану природно-ресурсного потенціалу доцільно здійснювати на основі пріоритетного розвитку екологічно збалансованих технологій виробництва продуктів харчування та продовольчої сировини. Відповідно до методологічного аналізу профільних вітчизняних і зарубіжних літературних джерел, власних досліджень та емпіричних розрахунків інтегрального коефіцієнта агроекологічного стану земельної території автором розроблена відповідна нормативна шкала.

У розділі 3 «Збалансування відтворювальних процесів екологічного стану продовольчого комплексу» визначено економічні чинники збалансування агроекологічного стану території, проаналізовано динаміку й закономірності коефіцієнта інтегрованого екологічного стану території, розроблено концептуальні підходи до теорії розвитку сировинної бази продовольчого комплексу. В умовах наявності потужного природно-ресурсного потенціалу, продовольча ефективність виступає домінантною у формуванні, як екологічної, так і економічної безпеки держави, окремих регіонів. Тобто на основі балансу між простим та розширеним відтворенням на якісно новому етапі аграрних ресурсів, досягається гармонійне збалансоване використання природного складника продуктивних сил. Гармонійний розвиток продуктивних сил продовольчого комплексу охоплює аграрний сектор економіки, людське суспільство, власне споживачів і ресурси довкілля.

Для оцінки структурного впливу угідь на навколишні землі доцільно першочергово розрахувати коефіцієнт екологічної стабільності території як базовий для розрахунку коефіцієнтів інтегрованого екологічного стану земельної території (рис. 3., табл. 1; 2).

Рис. 3. Динаміка коефіцієнта інтегрованого екологічного стану території України

Таблиця 1. Групування екологічного стану території продовольчого комплексу в розрізі економічних районів за інтегральним коефіцієнтом (2007 р.)*

Таблиця 2. Групування екологічного стану території продовольчого комплексу в розрізі економічних районів за інтегральним коефіцієнтом (2007 р.)

Спостерігається тенденція до поліпшення інтегрованого екологічного стану земельної території. Запропонований коефіцієнт враховує ряд факторів природного та антропогенного походження. При цьому людина розглядається з двох позицій - як частка природи та елемент суспільства. Формула розрахунку коефіцієнта інтегрованого екологічного стану території не є константою, а передбачає врахування нових факторів впливу на агроекологічний стан території, розробку відповідної нормативної шкали складових елементів із застосуванням розрахункових поправочних коефіцієнтів. Отже, за семантичною сутністю і змістом, інтегральний індекс екологічного стану території є відносним показником, який характеризує комплексний агроекологічний стан земельної території регіону, держави.

Стратегічною метою виступає визначення пріоритетів агропродовольчої політики держави. Необхідність розробки концепції гармонійно збалансованого розвитку продуктивних сил продовольчого комплексу пов'язано з відсутністю ефективної державної політики у сфері відносин людина-суспільство-природа; нерозривною єдністю природи і людини як складника природи; важливістю норм екологічного права та гармонізації екологічного законодавства України з нормами міжнародного права; потребою врахування положень екологічної концепції України органами влади різних рівнів, неурядовими структурами, підприємствами різних форм господарювання та різних форм власності в процесі комплексного вирішення проблем збалансованого гармонійного розвитку довкілля, потребою розробки довгострокової державної екологічної політики, яка сприятиме забезпеченню гармонійно збалансованого розвитку продуктивних сил суспільства та екологічної безпеки держави. Отже, вирішити еколого-економічні та соціальні проблеми вітчизняного продовольчого комплексу в силу ряду причин лише за рахунок ринкових важелів неможливо.

У розділі 4 «Складники відтворення природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу України» проаналізовано фактичний стан відтворення природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу в динаміці, здійснено аналіз інвестиційної привабливості аграрного сектора, досліджено регіональні особливості сировинної бази харчової промисловості у контексті підвищення конкурентоспроможності вітчизняного продовольства.

Реальний перехід до платності природокористування в аграрному секторі економіки неоднозначно вплинув на ефективність використання та відтворення аграрного природно-ресурсного потенціалу. Це дає підстави для висновку, що кінцевим показником діяльності продовольчого комплексу, є показники продовольчої ефективності використання аграрного природно-ресурсного потенціалу у абсолютному, кількісному та відносному виразах (табл. 3.).