Ефективність державної підтримки аграрного сектора в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна установа

“Інститут економіки та прогнозування нан України”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Ефективність державної підтримки аграрного сектора в умовах глобалізації

Киризюк Сергій Вікторович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі “Інститут економіки та прогно-зування НАН України”.

Науковий керівник доктор економічних наук Бородіна Олена Миколаївна, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Шубравська Олена Василівна, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, завідувач відділу форм і методів господарювання в агропромисловому комплексі;

кандидат економічних наук Кобута Ірина Вікторівна, НДІ економіки і менеджменту агропромислового виробництва Національного університету біоресурсів і природокористування України, провідний науковий співробітник.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Левчук

Анотація

конкурентоспроможність глобалізаційний економіка

Киризюк С.В. Ефективність державної підтримки аграрного сектора в умовах глобалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, Київ, 2008.

Досліджено теоретичні та прикладні аспекти ефективності державної підтримки аграрного сектора. Охарактеризовано особливості системи державної підтримки аграрного сектора та її адаптації до глобалізаційних тенденцій розвитку світової економіки. Проаналізована результативність бюджетних видатків, спрямованих на розвиток сільськогосподарського виробництва. Запропоновані методи вдосконалення системи підтримки відповідно до глобалізаційних тенденцій. Обґрунтована необхідність концентрації коштів у двох напрямах: поглиблення експорту сільськогосподарської продукції та сталий розвиток сільського господарства й сільських територій.

Ключові слова: державне регулювання, глобалізація, державна підтримка, бюджет, ефективність, аграрний сектор.

Аннотация

Киризюк С.В. Эффективность государственной поддержки аграрного сектора в условиях глобализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Государственное учреждение “Институт экономики и прогнозирования НАН Украины”, Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию особенностей государственной поддержки сельскохозяйственного производства и сельского развития. Процессы международной глобализации активно влияют на роль государства в регулировании аграрного сектора. Методы и формы регулирования, влияющие на условия международной торговли, всё больше переходят в сферу регулирования межгосударственных организаций. Впоследствии происходит общая унификация и дифференциация применяемых государствами механизмов регулирования в аграрном секторе. Эти тенденции подтверждены исследованиями передового опыта развитых стран, в частности Европейского Союза.

На основании обобщенных особенностей применяемых методов и средств поддержки сельского хозяйства за годы независимости Украины выделено три периода: первому было свойственно административное регулирование, на протяжении второго применялись в основном налогово-бюджетные методы, третий - бюджетно-институциональное регулирование.

Особое внимание уделено второму периоду трансформации системы государственной поддержки, на протяжении которого сформировались основные формы, методы и механизмы регулирования развития сельского хозяйства. Проведен качественный анализ эффективности основной доли применяемых механизмов поддержки, который дал обоснование введению понятий бюджетные выплаты и бюджетная поддержка. Необходимость дифференцированного подхода обусловлена спецификой трансформации принятой международной практикой классификации издержек государства по корзинам - “зелёная”, “жёлтая”, “голубая”. Данный подход позволяет определить конечного бенефициара проводимой государственной поддержи и сделать вывод о её эффективности. Подтверждено, что ценовые методы поддержки наименее эффективны вследствие низкой эластичности спроса на сельскохозяйственную продукцию (в частности, животноводческую) и монопольного права перерабатывающих предприятий на определение субъектов субсидий.

Предложен методический подход к распределения государственных средств для поддержки сельского хозяйства с целью повышения эффективности их расходования. Зафиксированный договором ВТО уровень поддержки (АМП - агрегированная мера поддержки) - бюджетных выплат - предлагается распределять на основе экспортной конкурентоспособности отдельного продукта. Это поможет стране обеспечить утверждение на внешнем рынке (растительной продукции) и максимизировать валютные поступления в краткосрочном периоде. Сокращение продуктовой поддержки по животноводческой продукции обосновано необходимостью качественного реформирования данного сектора аграрного производства, что предлагается осуществить за счёт концентрации непродуктовой поддержки для технико-технологического оснащения животноводства.

Средства, относящиеся к бюджетной поддержке, по международным правилам не подлежат ограничению. Поэтому их рекомендуется использовать в двух наиболее важных взаимосвязанных направлениях:

1) повышение конкурентоспособности сельского хозяйства и сельской местности за счёт финансирования агроэкологических мер, социальной инфраструктуры, региональных программ развития;

2) повышение доходов мелкотоварных сельхозпроизводителей и сельских жителей через повышение качества человеческого капитала, кооперацию, повышение добавленной стоимости и др.

Ключевые слова: государственное регулирование, глобализация, государственная поддержка, бюджет, эффективность, аграрный сектор.

Annotation

Kyryzyuk S.V. Efficiency of agrarian sector state support in globali-sation. - Manuscript.

The thesis for the Scientific Degree of Candidate of Economic Sciences on specialty 08.00.03 - Economics and Management of National Economy. - State organization “Institute of economy and forecasting of the National acade-my of sciences of Ukraine”, Kyiv, 2008.

The theoretical and applied aspects of state support efficiency of agrarian sector have been investigated. Features of the system of agrarian sector state support and its adaptation to the globalisation progress of world economy trends have been described. There has been analysed the productivity of budgetary expenses for agricultural production development. The improvement methods of support system according to globalization tendencies have been suggested. The necessity of cost concentration have been founded in two directions: deepening of export of agricultural production and sustainable development of agrarian sector and rural areas.

Keywords: state regulation, globalisation, state support, budget, efficiency, agrarian sector.

1. Загальна характеристика роботи

З посиленням глобалізації у розвитку національної економіки відбувається поглиблення пріоритету економічного збагачення та підпорядкування країни міжнародним тенденціям, що викликає зростання поляризації доходів та зниження ролі держави як регулятора соціально-економічних відносин. Негативні наслідки таких явищ у першу чергу відчуває аграрний сектор, тому його державна підтримка в уніфікованій світовій економіці виконує стабілізаційну та стимулюючу функції у забезпеченні сталого сільського розвитку.

Актуальність теми. Підтримка аграрного сектора здійснюється, як правило, за рахунок бюджетних коштів, тому стратегічним завданням державного управління має бути їх раціональне використання шляхом запровадження ефективних механізмів та інструментів надання підтримки й моніторингу їх результативності.

Теоретичні засади державного регулювання економіки викладені в фундаментальних працях провідних учених - класиків політичної економічної науки: Дж. Кейнса, А. Монкретьєна, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Фрідмана. В останні роки проблема визначення місця та ролі держави в забезпеченні сприятливих умов розвитку аграрного сектора активно дискутується в працях російських вчених С. Авдашової, О. Мелюхіної, Є. Сєрової, О. Шик, вітчизняних науковців О. Бородіної, П. Гайдуцького, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Зорі, С. Кваші, І. Кириленка, О. Могиль-ного, Л. Молдаван, І. Свідерської, В. Сіденка, О. Шубравської та ін. Вивченню особливостей розвитку державної політики підтримки аграрного сектора в умовах глобалізації присвячені дослідження О. Єрмакової, І. Кобути, Т. Осташко та ін.

Вступ України до СОТ створює нові виклики та обмеження щодо дотування аграрного сектора. Необхідно буде застосовувати такі засоби підтримки, щоб у межах зобов'язань перед СОТ забезпечити розвиток аграрного виробництва для утвердження позиції країни на світовому ринку й спрямувати достатню частину суспільних ресурсів для сталого сільського розвитку. Усе це потребує наукового обґрунтування, що й зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертаційна робота є результатом наукового дослідження, виконаного автором згідно з планом науково-дослідних робіт відділу економіки і політики аграрних перетворень Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” “Ефективність державної підтримки аграрного сектора економіки” (№ ДР 0106U004944; № ДР 0107U003164), “Мінімізація ризиків за наслідками вступу до СОТ, в тому числі шляхом гармонізації стандартів якості та безпеки агропродовольчої продукції” (№ ДР 0108U004952).

В межах зазначених НДР автором виконане комплексне дослідження стану та ефективності державної підтримки аграрного сектора та напрямів її вдосконалення в умовах вступу до СОТ.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних та методичних підходів до вдосконалення системи та механізмів державної підтримки аграрного сектора задля зростання його конкурентоспроможності в контексті глобалізаційних процесів розвитку світового господарства.

Відповідно до визначеної мети поставлені й вирішені такі завдання:

охарактеризовано кількісні і якісні особливості адаптації вітчизняної системи підтримки аграрного сектора до умов глобалізації;

визначено рівень підтримки аграрного сектора, розрахований на основі кількісних показників, адаптованих до умов перехідних економік;

проведено якісний аналіз результативності та ефективності системи бюджетної підтримки за основними напрямами видатків;

обґрунтовано основні складові нової системи підтримки, орієнтованої на формування дуальної структури сільського господарства;

розроблено механізм адаптації процесу використання бюджетних коштів до умов глобалізації світової господарської системи;

визначено заходи та механізми стимулювання експортної активності сільськогосподарських виробників.

Об'єктом дослідження є система державної підтримки аграрного сектора як складова загального механізму регулювання економіки в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних засад підвищення ефективності державної підтримки аграрного сектора економіки.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувалися загаль-нонаукові та спеціальні методи: індуктивний - при зборі, систематизації та обробці інформації; дедуктивний - при теоретичному осмисленні проб-леми та уточненні окремих понять; аналізу та синтезу - при поєднанні складових економічних явищ в єдиному процесі; економічного аналізу - при дослідженні рівня й динаміки державної фінансової підтримки аграрного сектора; співставлення - з метою порівняння ефективності бюджетних видатків за окремими програмами підтримки; SWOT-аналіз - для порівняння наслідків вступу до СОТ у розрізі організаційних форм господарювання; кількісних оцінок - при розрахунках рівня підтримки аграрного сектора; графічний - при наочному відображенні показників підтримки в Україні та інших країнах світу.

У процесі роботи використано матеріали Державного комітету ста-тистики України, Міністерства аграрної політики України, Державного Казначейства України, законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють відносини держави та сільськогосподарських товаровиробників, матеріали наукових конференцій і семінарів, праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених, методичний та інструктивний матеріал.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну, належать такі:

вперше:

- обґрунтовано розмежування бюджетних коштів, призначених для підтримки аграрного сектора, на основі застосування понять бюджетні виплати та бюджетна підтримка з метою якісного наближення до міжнародної класифікації: перше поняття характеризує використання державних ресурсів для підтримки окремих юридичних та фізичних осіб; друге - охоплює заходи, спрямовані на розвиток аграрного сектора і надання суспільних благ без створення привілеїв окремим підприємствам;

- запропоновано методичний підхід до розподілу бюджетних коштів між видами сільськогосподарської продукції, в основу якого покладено принцип раціонального використання бюджетних виплат відповідно до експортного потенціалу продукту;

удосконалено:

- визначення змісту державної підтримки в системі державного регулювання аграрного сектора в умовах глобалізації через забезпечення формування дуальної структури сільського господарства шляхом поглиблення бюджетної підтримки, суб'єктом якої є сільськогосподарський виробник-сільський житель;

дістали подальшого розвитку:

- науково-прикладні аспекти оцінки впливу цінових інструментів регулювання агарного сектора на результативність його розвитку: підтверджено, що цінові субсидії в умовах ринку призводять до зворотного економічного ефекту внаслідок низької еластичності попиту на сільськогосподарську продукцію;

- теоретико-прикладні обґрунтування адекватності застосування кількісних оцінок для визначення рівня підтримки вітчизняного сільського господарства з метою якісного відображення її стану у міжнародному вимірі;

- методичне обґрунтування засобів стимулювання експортної активності господарюючих суб'єктів аграрної сфери на основі застосування організаційно-представницьких та інформаційно-консуль-тативних механізмів підтримки шляхом створення нових інституцій та розширення функцій діючих органів влади.

Практичне значення отриманих результатів. Наукові розробки та методичні підходи до вдосконалення системи підтримки аграрного сектора, виконані автором, використані при підготовці доповідей, доповідних записок та інших матеріалів, що надсилалися Державною установою “Інститут економіки та прогнозування НАН України” до органів законодавчої та виконавчої влади України, у тому числі: доповідної записки “Основні тенденції та механізми підтримки тваринницьких галузей європейського сільського господарства в рамках САП ЄС”, (лист подяки від Міністерства аграрної політики від 17.07.2008 р. № 37-23-4-15/11807); матеріалів “Продовольство та сільське господарство: перегляд Спільної аграрної політики ЄС (CAP Health Check)”, (лист подяки від Секретаріату Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р.); доповідної записки “Конкурентні переваги агропродовольчої продукції в умовах євроінтеграційних перспектив України”, (лист подяки від Департаменту зовнішньоекономічного співробітництва Міністерства аграрної політики України від 17.10.2008 р. № 23-4/851).

Теоретичні і прикладні розробки дисертанта можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів при викладанні економічних дисциплін, зокрема “Державне регулювання економіки” та “Економіка АПК”.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та прикладні положення проведених досліджень, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на ІІІ Міжнародному Форумі молодих учених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2008 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки” (м. Сімферополь, 2008 р.), Міжнародному Нобелівському форумі “Світова економіка ХХІ століття: цикли та кризи” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації. За результатами наукового дослідження автором опубліковано 6 одноосібних праць, у тому числі 3 статті у фахових виданнях і 3 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій загальним обсягом 1,8 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел і викладена на 231 сторінці. Основний текст дисертації становить 200 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 16 рисунків та 34 таблиці, які займають 27 сторінок, список використаних джерел (152 найменування) - 17 сторінок, 8 додатків - 10 сторінок.

2. Основний зміст

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи ефективності державної підтримки аграрного сектора в системі державного регулювання економіки” розглянуто теоретичні аспекти державно-регуляторних відносин в аграрному секторі економіки, пов'язаних з його бюджетною підтримкою. Досліджено науково-прикладні засади державної підтримки та її ефективність з урахуванням глобалізаційних процесів.

Першопричиною державного регулювання економіки є недосконалість ринкового регулятора збалансування інтересів усіх сторін соціально-економічних відносин. Ринок функціонує на основі раціонального розміщення ресурсів, внаслідок чого слабкі суб'єкти потребують державного захисту та врегулювання відносин між учасниками. Необхідність регулювання сільського господарства зумовлена низкою чинників, а саме специфікою аграрного виробництва, потребою збереження продовольчої й економічної безпеки країни, зростанням поляризації доходів між сферами економіки, збереженням екологічної рівноваги та соціального добробуту тощо. Регулювання сільського господарства в сучасній науковій теорії розглядалося через призму взаємовідносин у складній системі - аграрному секторі, основним елементом якого є сільські жителі, сільськогосподарські виробники та території їх проживання. Водночас із поглибленням інтеграційних процесів в економічному житті роль держави знижується: вектор державної підтримки зміщується у сферу людського розвитку й залежить від стадії розвитку суспільства. Тому головним завданням сучасного наукового пошуку є не стільки доведення необхідності державного регулювання, скільки визначення оптимальних механізмів та інструментів для відповідних етапів суспільно-економічного розвитку країни.

Державне регулювання аграрного сектора реалізується в різних формах: інституційне, соціально-економічне, бюджетне, податкове, кредитне, цінове, зовнішньоторговельне, екологічне. Інструменти державного регулювання залежно від їх природи класифікуються на правові, адміністративні, економічні, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні. Сукупність інструментів державного регулювання, які забезпечують сільськогосподарським виробникам прийнятні умови ведення діяльності, утворює сегмент державної підтримки. Глобалізація впливає на можли-вості застосування тих чи інших інструментів підтримки сільськогосподарського виробництва, опосередковано визначаючи масштаби останньої.

Інститути влади визначають сукупність механізмів та інструментів державного регулювання аграрного сектора, тим самим впливаючи на формування поведінкових стереотипів сільськогосподарських виробників щодо доступу й використання даних механізмів та інструментів, що в цілому окреслює межі інституційного середовища сфери регулювання. Від досконалості останнього залежить не тільки доступність засобів підтримки для суб'єктів аграрного виробництва, а й загальна ефективність чинної політики підтримки.

Зроблено висновок, що бюджетні субсидії або дотації є обґрунтованими при застосуванні в короткостроковому періоді у випадку реформування старих або підтримки нових перспективних галузей аграрного сектора, що передбачає впровадження новітніх технологій та поширення суспільних благ.

В умовах глобалізації відбуваються якісні зміни застосовуваних інструментів державної підтримки аграрного сектора. Сприяння лібералізації торгівлі ґрунтується на обмеженні у першу чергу митно-тарифного та цінового, а також податкового, кредитного, бюджетного регулювання, водночас зростають можливості держави у сфері екологічного, інституційного, соціально-економічного регулювання, інструменти якого стають головним знаряддям для стимулювання сільськогосподарського вироб-ництва та захисту його від зовнішньої конкуренції. У міжнародній практиці заходи підтримки аграрного сектора поділяють на так звані скриньки - “жовта”, “блакитна” та “зелена”. До першої включають заходи, що впливають на умови торгівлі (субсидії, дотації, доплати), до другої - заходи, спрямовані на обмеження перевиробництва, до третьої - надання суспільних благ.

Узагальнення досвіду регулювання аграрного сектора в ЄС дозволило визначити особливості розвитку системи підтримки, які полягають у високому рівні захисту внутрішнього ринку від третіх країн та сприянні сільському розвитку. Загалом сталий розвиток агарного сектора ЄС вдалося забезпечити завдяки ефективній політиці ринкового стимулювання та митно-тарифного захисту національного виробника, яка сьогодні пере-йшла, головним чином, до якісно-кількісного регулювання імпорту та підтримки розвитку сільських територій. Лібералізація міжнародної торгівлі вимагає скорочення штучного посилення порівняльних переваг (внаслідок ринкової політики підтримки) суб'єктів міжнародної економічної системи.

Глобалізація світової економіки, з одного боку, та розбіжності в національних системах субсидування аграрного сектора, з іншого, зумовили необхідність застосовування порівняльної оцінки рівня підтримки за єдиною методикою. У дослідженні проаналізовано методичні підходи ОЕСР до кількісних оцінок рівня підтримки, виявлені недоліки та переваги їх застосування в країнах перехідного типу, а також показники, що використовуються СОТ. Перевагою методики ОЕСР є можливість проведення порівняльного аналізу в просторовому, часовому вимірі та в розрізі сільськогосподарських продуктів різних країн.

Світова тенденція зменшення державного впливу на умови міжнародної торгівлі через регулювання рівня підтримки ставить перед національними економіками завдання якісних змін у системі державної підтримки, що, у свою чергу, вимагає оцінки ефективності використовуваних меха-нізмів. Оцінка ефективності використання бюджетних коштів ґрунтується на порівнянні результату та витрат. Проте з врахуванням специфіки аграр-ного виробництва виникає проблема зіставлення результату з обсягом затрачених коштів через складність визначення залежності між ними. Тому доцільно застосовувати два поняття, які характеризують використання бюджетних коштів - результативність та ефективність.

У другому розділі “Аналіз системи бюджетної підтримки аграрного сектора економіки” досліджено зміни в політиці підтримки аграрного сектора України, проаналізовано дієвість механізмів підтримки виробників сільськогосподарської продукції та їх результативність за окремими державними програмами.

На основі комплексного аналізу політики державної підтримки аграрного сектора незалежної України виділено три етапи її розвитку: І - 1991-1999 рр. - адміністративне регулювання, ІІ - 2000-2007 рр. - податково-бюджетне регулювання, ІІІ - з 2008 р. - інституційно-бюджетне регулювання.

Характерними ознаками першого етапу були: по-перше, відсутність науково обґрунтованої та законодавчо закріпленої стратегії розвитку та часткові реформи, які не могли забезпечити ефективного розвитку сільського господарства; по-друге, збереження практики прямого регулювання аграрного сектора на основі адміністративних принципів; по-третє, підт-римка функціонування великих сільськогосподарських підприємств, яка консервувала технологічну відсталість та гальмувала підвищення ефек-тивності аграрного виробництва.

На другому етапі відбувалося становлення сучасної системи державної підтримки аграрного сектора, якісний зміст якої найбільш повно ві-дображає період 2004-2006 рр. Починаючи з 2000 р., високими темпами зростали обсяги податкових пільг та бюджетних субсидій. Зокрема, у 2006 р. вони зросли у 2,4 раза порівняно з 2004 р., відповідно частка аграрного бюджету в Державному бюджеті збільшилася з 2,64% у 2004 р. до 3,75% у 2006 р. (табл. 1). Варто відзначити, що на цьому етапі було збережено пріоритет великих форм господарювання, тоді як особистим се-лянським господарствам, які виробляли ? сільськогосподарської продукції, надавались переважно лише галузеві податкові пільги. Третій етап розпочато зі вступом України до СОТ.

Інтеграція країни в міжнародну економічну систему вимагає адаптації до міжнародної практики класифікації бюджетних видатків за скриньками. Проте в перехідних економіках трактування змісту заходів, віднесених до тієї чи іншої скриньки, може не збігатися з загальноприйнятим. Тому виникає необхідність розмежування напрямів підтримки на бюджетні виплати та бюджетну підтримку на основі якісного змісту відповідних заходів. Перше поняття характеризує бюджетні ресурси, що використовуються для підтримки окремих юридичних та фізичних осіб; друге - охоплює заходи, направлені на розвиток аграрного сектора в цілому - на підтримку надання суспільних благ без створення привілеїв окремим підприємствам.

Таблиця 1. Витрати бюджету на підтримку аграрного сектора, млн. грн.

Джерело: розраховано автором за даними: Стат. збірник “Сільське господарство України 2006 рік”// Держкомстат України. - К., 2007.

Здійснено якісний аналіз основних напрямів підтримки аграрного виробництва, які формують близько половини усіх видатків, віднесених до “жовтої” скриньки: селекційна робота, бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва, лізинг, часткова компенсація вартості техніки, здешевлення платежів за кредитами. Основу фінансової підтримки тваринництва становлять цінові доплати за проданих переробним підприємствам високовагових сільськогосподарських тварин та птицю. Дослідженням підтверджена обернено пропорційна залежність між прямими ціновими дотаціями та рівнем закупівельних цін. Встановлено, що ефективність даного механізму залежить від еластичності попиту та пропозиції на певний сільськогосподарський продукт. Оскільки попит на тваринницьку продукцію, реалізовану переробним підприємствам, нееластичний, а пропозиція високоеластична, збільшення суми дотації веде до зниження рівноважної ціни, внаслідок чого користь від заходів підтримки отримують не виробники, а переробні підприємства. В умовах зростаючої пропозиції сільськогосподарської продукції бюджетні кошти більш ефективно можна використовувати шляхом стимулювання попиту через розвиток соціальних програм (заклади громадського харчування, будинки соціальної допомоги незахищеним верствам населення тощо) забезпечення вітчизняною продовольчою продукцією.

Якісний аналіз підтримки селекційних програм дає підстави віднести видатки на них до бюджетних виплат, адже очевидно, що державними ресурсами забезпечується прибутковість лише окремих селекційних підприємств. Для підвищення ефективності даних заходів необхідно забезпечити прямий зв'язок селекціонерів з виробниками сільськогосподарської продукції, дотримання прав інтелектуальної власності та здійснення державного контролю за якістю селекційного матеріалу підприємств, які зай-маються товарним виробництвом, шляхом відповідних вимог при виплаті погектарних платежів та дотацій за приріст поголів'я.

Порівняльний аналіз механізмів підтримки, спрямованих для технічного оновлення машинно-тракторного парку (лізинг, часткова компенсація вартості техніки та здешевлення платежів за кредитами), свідчить про відносні переваги кредитної форми підтримки. Розрахунки показують, що зосередження бюджетних коштів на одному напрямі - здешевленні платежів за кредитами - дозволить забезпечити додаткове збільшення кіль-кості придбаної техніки приблизно на 5%. Виявлені загальні недоліки аналізованих програм, які полягають у зростанні фінансового навантаження на сільськогосподарських виробників через необхідність подолання багаторівневих інституційних ланок державного управління фінансами, монополізацію суб'єктів розподілу бюджетних коштів та обмеженість державних коштів.

Глобалізаційні тенденції розвитку світової економіки прямо чи опосередковано визначають принципи та риси аграрної політики кожної окремої країни. У результаті глобалізації відбувається поляризація країн за рівнем розвитку і особливо за рівнем підтримки аграрного виробництва. Для України, яка зі вступом до СОТ зробила реальний крок до міжнародної інтеграції, вирішальним моментом є визначення власної позиції у світовій аграрній системі.

Для формування узагальнюючого висновку щодо ефективності державної підтримки аграрного сектора здійснені розрахунки кількісних показників рівня підтримки сільського господарства, що дають підстави стверджувати про його зростання у 2005-2006 рр. у 6 разів у порівнянні з 2000 р. Разом з показником загальної підтримки зріс показник підтримки виробників: з -1% у 2000-2003 рр. до 8% у 2004-2006 рр. (2,8% - 2000-2006 рр.). Встановлено, що зростання бюджетних видатків, спрямованих на підтримку агровиробників, перекривається від'ємним значенням показ-ника ринкової підтримки цін, який є структурним елементом показника підтримки виробників. При розрахунках показників підтримки до переліку досліджуваних сільськогосподарських продуктів було включено кар-топлю, виробництво якої складає близько 20% всієї сільськогосподарської продукції, що суттєво впливає на значення загального показника підтримки виробників в Україні. Витрати виробників на транспортування, зберігання та подолання інституційних та інфраструктурних негараздів (маржа) складають 30-45% в ціні продукції, що при розрахунках призводить до зменшення різниці ринкових цін і відповідно збільшення рівня підтримки даної сільськогосподарської продукції. Для порівняння, при розрахунках для Туреччини рівень маржі оцінюється в межах 7-12%. Приєднання до світової господарської системи позитивно вплине на зростання внутрішніх цін, у результаті чого прибутковість сільськогосподарського виробництва також зростатиме, що сприятиме підвищенню ефективності державної підтримки.

У третьому розділі “Напрями та заходи вдосконалення системи підтримки аграрного сектора” оцінені можливі наслідки глобалізаційних процесів для вітчизняного сільського господарства, запропоновано заходи адаптації системи бюджетної підтримки аграрного виробництва до вимог СОТ, виходячи із внутрішніх можливостей та експортної конкурентоспроможності окремих продуктів, обґрунтоване застосування інструментів підтримки зростання експортних можливостей національних товаровиробників з метою утвердження України на міжнародному агропродовольчому ринку.

Глобалізаційний розвиток вимагає докорінної трансформації системи державного регулювання та управління, а головне - змін стереотипів мислення щодо якісно нової ролі держави, зміцнення громадянського сус-пільства й демократії та посилення функціональності централізованих та децентралізованих служб.

Членство в СОТ відкриває можливості посилення участі України в міжнародному поділі праці, але водночас ставить низку вимог та обмежень щодо регулювання сільського господарства. Одним з найбільш складних питань залишається дотримання встановленого рівня підтримки сільського господарства (сукупний вимір підтримки - СВП) - заходів “жовтої” скриньки, що перевищують п'ятивідсоткову межу (de minimis). Не підлягають скороченню згідно з правилами СОТ спеціальний та диференційний режими, заходи “блакитної” та “зеленої” скриньок, мінімально дозволений рівень підтримки товаровиробників (de minimis).

Тенденції збільшення бюджетних виплат у 2006-2007 рр. та пропозиції Дохійського раунду переговорів ставлять під загрозу можливість виконання зобов'язань Україною щодо рівня СВП, який у базовому періоді (2004-2006 рр.) було зафіксовано на рівні 3034,3 млн грн. Цілком очевидно, що в середньостроковій перспективі перед Україною постане питання вибору стратегічних продуктів, за якими зберігатимуться бюджетні виплати.

З метою раціонального розподілу бюджетних виплат, зафіксованих у СВП базового періоду, слід принципово змінити методичні підходи щодо визначення критеріїв їх розподілу серед товаровиробників. Науково підтверджено, що місце держави в глобалізаційному просторі визначається її порівняльними перевагами, а експортна конкурентоспроможність продукту свідчить про високий рівень ефективності його виробництва в міжнародному порівнянні. Експортний потенціал сільського господарства можна оцінити як здатність виробництва певної кількості, що перевищує внут-рішнє споживання, продукції, яка за ціновим та якісним критерієм конкурентоспроможна на світовому ринку. На базі цих методичних підходів, запропоновано здійснювати розподіл коштів відповідно до експортного потенціалу сільськогосподарського продукту, розрахованого на основі можливостей внутрішнього виробництва та цінової конкурентоспроможності окремого продукту. Якщо коефіцієнт самозабезпечення більше одиниці, то вітчизняне виробництво задовольняє потреби внутрішнього споживання певного продукту. При розрахунках цінової конкурентоспромож-ності враховувалися значення якісних характеристик продукції, що об'єктивно відображає можливість продукту конкурувати на світовому ринку. Таким чином запропоновано з метою раціонального розподілу коштів продуктової підтримки та попередження перевищення рівня СВП у майбутніх періодах обсяг підтримки визначити на основі частки продукту в загальному обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, скоригованої відповідно до експортного потенціалу.

Аналіз показників самозабезпечення та цінової конкурентоспроможності свідчить про високі конкурентні переваги вітчизняної рослинницької продукції, крім цукрового буряка (табл. 2). Найбільш сильні та стійкі позиції мають ячмінь, експорт якого щороку становить 4-5 млн т або 40-50% від внутрішнього виробництва, пшениця та кукурудза. Значні обсяги експорту даних фуражних культур зумовлені двома об'єктивними факторами: по-перше, високою ціновою конкурентоспроможністю, по-друге, низьким попитом на корми на внутрішньому ринку через слабкий рівень розвитку тваринництва. З-поміж тваринницької продукції сильні позиції мають виробництво молока та яєць, тоді як м'ясна сировина низькоконкурентна (значний потенціал має виробництво м'яса ВРХ за умови скорочення собівартості продукції та витрат на зберігання й транспортування).

Таблиця 2. Розрахунок частки продукту у продуктовій підтримці

Джерело: розраховано автором за даними: Стат. збірник “Сільське господарство України 2006 рік”// Держкомстат України. - К., 2007.

Експортно-орієнтований підхід відображає реальні можливості використання внутрішніх порівняльних переваг окремого сільськогосподарського продукту на світовому ринку і дає підстави для перерозподілу бюд-жетних виплат між сільськогосподарськими продуктами, а відповідно і їх виробниками. Таким чином держава стимулюватиме виробництво тієї продукції, яка забезпечує приріст ВДВ сільського господарства та доходів агровиробників, що надасть підстави для збільшення бюджетної під-тримки в рамках de minimis та сприятиме зниженню обсягу видатків, віднесених до СВП (табл. 3). Завдяки застосуванню експортно-орієнтованого підходу кількість продуктів із досліджуваних, включених до розрахунку СВП 2006 р., скоротилася з шести до одного.

Таблиця 3. Вплив розрахованих обсягів підтримки на СВП України, млн. грн.

Джерело: Внутрішня підтримка та експортні субсидії у сільськогосподарському секторі. WT/ACC/SPEC/UKR/1/Rev.12 [Електронний ресурс] / Міністерство економіки України. Додатки до Протоколу про вступ України до СОТ. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/signal/981_c69.doc

На перший погляд здається, що експортно-орієнтований підхід порушує баланс між підтримкою галузі рослинництва та тваринництва. Проте захист позицій у підтримці зернових культур, по-перше, дозволить Україні забезпечити зростання частки у світовій торгівлі й використати переваги зростання цін на зернові. По-друге, у середньостроковій перспективі (до 2012 р.), за оцінками експертів Rabobank, зростатиме частка біоетанолу у виробництві біопалива, що спричинить підвищення попиту на зернові культури для переробки їх на біосировину, зокрема, на пшеницю/ячмінь - на 10%, на кукурудзу - на 20% в 2012 р. проти 2006 р.

В умовах інтеграції вітчизняного сільського господарства у світову систему пріоритетом галузі тваринництва буде нарощування продуктивності тварин та забезпечення якості продукції відповідно до міжнародних стандартів. Тому підтримка галузі тваринництва має сконцентруватися на фінансуванні програм технічного оновлення (пільгове кредитування), дозволений обсяг фінансування яких відповідно до зобов'язань України може становити до 5% від загальної вартості всієї виробленої сільськогосподарської продукції.

SWOT-аналіз наслідків вступу до СОТ дозволив виділити сильні та слабкі сторони та обґрунтувати напрями розвитку різних форм господарювання в умовах глобалізації. Переваги великих форм підприємництва, окремі з яких набувають надмірних масштабів, за даних умов очевидні внаслідок економії витрат за рахунок масштабу виробництва й значно ширших фінансових та організаційно-представницьких можливостей щодо збільшення обсягів експорту. Для посилення переваг малих форм господарювання необхідно сприяти розширенню обсягів та напрямів бюд-жетного фінансування в рамках бюджетної підтримки (рис. 1). Збільшення бюджетної підтримки сприятиме рівному доступу до бюджетних коштів та забезпечить формування дуальної структури сільського господарства: великі підприємства спеціалізуватимуться на продукції, виробничий процес якої є масштабним та високомеханізованим, тоді як дрібні - на продукції з вищою часткою доданої вартості, створеної ручною працею, де технічні переваги великого виробництва неможливо використовувати.

Вступ України до СОТ забезпечить вітчизняним експортерам додаткові прибутки внаслідок зниження експортних мит та скорочення витрат на оформлення. Очевидно, що тиск з боку великого капіталу посилюватиметься з метою закріплення частки у внутрішньому виробництві та екс-порті. Тому перед державою стоїть важливе завдання щодо вироблення нової експортної політики шляхом збільшення бюджетної підтримки в забезпеченні пошуку нових потужностей та просування їх на зовнішній ринок. З цією метою держава може використовувати широкий набір інструментів, фінансування яких не обмежується нормами СОТ, у межах організаційно-представницької та інформаційно-консультативної діяль-ності для стимулювання експорту шляхом підтримки торгово-виставкових заходів, створення представництв вітчизняних виробників, рекламування та поширення іміджу української аграрної продукції, створення інформаційної системи обслуговування вітчизняних виробників для просування продукції на зовнішні ринки.

Рис. 1. Трансформація державної підтримки аграрного сектора в умовах глобального розвитку національної економіки

Висновки

У дисертації узагальнено та обґрунтовано теоретико-прикладні засади вдосконалення системи державної підтримки аграрного сектора на основі проведення кількісного та якісного аналізу діючих механізмів підтримки з метою ефективного використання державних коштів та сприяння зростанню конкурентоспроможності сільського господарства в контексті глобалізаційного розвитку. За результатами проведених досліджень зроблено такі наукові та практичні висновки:

1. Глобалізація економіки спонукає до зближення напрямів та механізмів регулювання вітчизняного аграрного сектора з загальноприйнятими. При цьому відбувається уніфікація умов підтримки сільського господарства як конкурентної галузі економіки та змінюється вектор його підтримки, який спрямовується на лібералізацію міжнародної торгівлі й забезпечення сталого розвитку сільського господарства та сільських територій.

2. Зміст державної підтримки аграрного сектора проявляється через сукупність інструментів його регулювання, що забезпечують господарюючим суб'єктам прийнятні умови ведення діяльності. Лібералізація торгів-лі як прояв глобалізації зумовлює обмеження застосування інструментів підтримки у сферах, у першу чергу, митно-тарифного та цінового регулювання, а також податкового, кредитного, бюджетного; водночас можли-вості держави у сприянні сільському господарству зростають у сфері екологічного, інституційного, соціально-економічного регулювання, інструменти яких стають головним знаряддям для стимулювання аграрного виробництва та захисту його від зовнішньої конкуренції.

3. Застосування в умовах вітчизняної перехідної економіки міжнародних класифікаторів заходів підтримки аграрного сектора призводить до неадекватного відображення змісту окремих з них, тому при визначенні ефективності бюджетних видатків доцільно розділяти їх на основі результативного фактора на бюджетні виплати та бюджетну підтримку. Перше поняття застосовується до бюджетних ресурсів, що використовуються для підтримки окремих юридичних та фізичних осіб; друге - характеризує кошти, направлені на забезпечення суспільних благ та розвиток аграрного сектора вцілому.

4. На основі комплексного аналізу політики державної підтримки аграрного сектора незалежної України виділено три етапи її розвитку: І - 1991-1999 рр. - лібералізація зовнішньої торгівлі та збереження системи управління постачанням матеріальних ресурсів, що спричиняли фінансово-грошове “голодування” сільськогосподарських виробників та їх техніч-не відставання; ІІ - 2000-2007 рр. - податково-бюджетне регулювання, орієноване на масштабне виробництво; ІІІ - з 2008 р. - перехід до інституційно-бюджетного регулювання, викликаного глобалізаційними процесами.

5. Зростання рівня підтримки сільського господарства України та виробників безпосередньо у 2005-2006 рр., розрахованого за кількісними методиками, не адекватне рівню зростання прибутків сільськогосподарських виробників. Високі трансакційні та транспортні витрати призводять до зниження цін реалізації продукції виробниками. Рівень маржі в Україні в 4 рази перевищує аналогічний показник в Туреччині, Угорщині та ін.

6. Коливання цінових дотацій у ринковій економіці за низької елас-тичності попиту на сільськогосподарську продукцію обернено пропорційні змінам рівноважної ціни. Підтверджено, що у вітчизняних умовах за низького рівня зростання попиту внаслідок встановлення обмежень (дотація виплачується юридичним особам при реалізації продукції переробним підприємствам або переробці власними потужностями, фізичним особам - лише при реалізації переробним підприємствам) користь від збільшення цінових виплат отримують переробні підприємства, що вимагає класифікувати ці кошти як бюджетні виплати. Більш ефективним методом підтримки цін є забезпечення зростання платоспроможного попиту шляхом використання бюджетних коштів для забезпечення продуктами харчування соціальних закладів: дитсадків, шкіл, лікарень, притулків для людей похилого віку тощо.

7. Кошти, спрямовані на підтримку селекції в Україні, використовуються для подолання інституційних перешкод та ринкових вад окремими селекційними підприємствами, що дає підстави оцінити їх як бюджетні виплати та у відповідності до міжнародної практики віднести до “жовтої” скриньки. Для підвищення ефективності даних заходів необхідно забезпечити прямий зв'язок селекціонерів і сільськогосподарських підприємств, дотримання прав інтелектуальної власності та державний контроль якості посадкового матеріалу і породних характеристик тварин сільськогосподарських підприємств, що займаються товарним виробництвом, шляхом дотримання відповідних умов при виплаті погектарних дотацій у рослинництві та тваринницьких дотацій за приріст поголів'я.

8. Порівняльний аналіз механізмів бюджетної підтримки, застосовуваних для стимулювання придбання техніки та обладнання для сільського господарства (здешевлення платежів за кредитами, лізинг та часткова компенсація вітчизняної техніки), свідчить про відносні переваги кредитної форми підтримки. Розрахунки підтверджують, що зосередження бюд-жетних коштів у межах однієї програми (компенсація відсотків комерційних банків) забезпечує додатковий ефект у формі п'ятивідсоткового зростання обсягів придбаної техніки за бюджетної підтримки.

9. Встановлено, що процеси глобалізації у вітчизняних умовах позитивно впливають на якісні характеристики інституційного середовища державної підтримки аграрного сектора, розвиток якого забезпечуватиме прозорість механізмів підтримки, підвищення їх ефективності та здійснення цільового контролю.

10. Обґрунтовано особливості підтримки аграрного виробництва в розрізі основних форм господарювання в умовах інтеграції у світову економіку. Великі господарські форми підприємництва отримають переваги в інтенсивному виробництві високоліквідної й високодохідної продукції. Для малих та середніх господарств доцільно застосовувати бюджетну підтримку через: збільшення інвестицій у розвиток людського капіталу, соціальної сфери та інженерної інфраструктури; агроекологічні заходи; стимулювання регіональних програм розвитку та специфічних агровиробництв. Зазначене забезпечить формування сільського господарства як висококонкурентної сфери та зростання доходів виробників і сільських жителів, що сприятиме формуванню дуальної структури сільського господарства.

11. Запропоновано експортно-орієнтований підхід до розподілу бюджетних виплат, закріплених у СВП базового періоду, для підтримки конкурентоспроможних аграрних виробництв з метою посилення позицій України в глобалізаційному просторі в короткостроковому періоді. Це дозволить Україні сконцентрувати кошти продуктової підтримки на виробництві рослинницької продукції та згодом перейти до прямих фіксованих виплат, які відносять до “блакитної” скриньки, а використанням коштів непродуктової підтримки подолати технічну відсталість.

12. В умовах глобалізації орієнтація на експорт є невід'ємною складовою конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського ви-робництва. Тому підвищення ефективності його державної підтримки сприятиме формуванню активної експортної політики через розширення номенклатури продукції та зростанню кількості експортерів завдяки бюджетній підтримці організаційно-представницької й інформаційно-консультативної діяльності, що не суперечить світовим тенденціям у сфері підтримки експорту.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Киризюк С.В. Особливості функціонування системи бюджетної підтримки аграрного сектора в Україні / С.В. Киризюк // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. - Харків: ХНТУСГ, 2007. - Вип. 50. - С. 143-149.

2. Киризюк С.В. Суперечності застосування бюджетних дотацій у тваринництві / С.В. Киризюк // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наук. праць. Економіка. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 366. - С. 92-96.

3. Киризюк С.В. Експортна політика держави в умовах глобалізації / С.В. Киризюк // Агросвіт. - 2008. - № 18. - С. 6-9.

4. Киризюк С.В. Бюджетна підтримка аграрного сектора в світлі вступу України до СОТ / С.В. Киризюк // Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи: Матеріали ІІІ Міжнародного Форуму молодих вчених. У трьох томах., м. Харків, 15-16 трав. 2008. - Т. 1 / Редкол.: Д.І. Мазоренко, С.І. Мельник, П.Т. Саблук та ін.; ХНТУСГ. - Х., 2008. - С. 50-52.

5. Киризюк С.В. Наслідки вступу України до СОТ для агарного сектора / С.В. Киризюк // Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції, Сімферополь-Ялта, 30 трав. - 1 черв. 2008 р. / Редкол.: Тарасов В.І., Узунов В.М., Трохимова В.В.; Кримський інститут бізнесу. - Сімферополь. - 2008. - С. 55-57.

6. Киризюк С.В. Інтернаціоналізація експорту сільськогосподарської продукції: можливості в рамках СОТ / С.В. Киризюк // Світова економіка ХХІ століття: цикли та кризи: Бюлетень Міжнародного Нобелівського форуму = Messenger of the International Nobel Economic Forum. - Д.: Вид-во ДУЕП, 2008. - № 1. - С. 413-414.

Размещено на Allbest.ru