Основні напрями розвитку інтеграційних процесів в агропромислових підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 334.012.82:338.436

Основні напрями розвитку ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В АГРопромислових ПІДПРИЄМСТВах

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Пилипенко Катерина Анатоліївна

Дніпропетровськ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Аранчій Валентина Іванівна, Полтавська державна аграрна академія, перший проректор, завідувач кафедри фінансів і кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Варченко Ольга Миронівна, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри маркетингу та фінансово - комерційного управління;

кандидат економічних наук, доцент Гончаренко Ірина Василівна Миколаївський державний аграрний університет, доцент кафедри економіки світового сільського господарства та зовнішньо - економічної діяльності

Захист відбудеться « 30 »травня 2009р. о 10 ⁰⁰годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, корпус 1, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий « 29 » квітня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальший розвиток ринкових відносин в агропромисловій сфері економіки, необхідність посилення конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств в умовах вступу до СОТ, глобалізація агробізнесу вимагають значних змін у способах організації, механізмах господарювання, виробничій структурі, виробничо - економічних зв'язках та управлінні агарного виробництва. Важливе значення у цьому контексті має подальший розвиток інтеграційних процесів підприємств агропромислового комплексу регіонів України. Поглиблення інтеграції у виробництві продовольчої продукції збільшує ефективність використання сільськогосподарської сировини, сприяє інтенсифікації виробничих процесів та підвищенню якості продуктів харчування, забезпечує більший рівень зайнятості сільських жителів.

Відзначимо, що проблеми розвитку інтеграційних процесів, економічних відносин в агроформуваннях висвітлені у працях відомих українських економістів - аграрників: В.Г. Андрійчука, О.М. Варченко, П.І. Гайдуцького, Ю.О. Луценка, П.М. Макаренка, М.Й. Маліка, Л.О. Мармуль, Л.Ю. Мельника, П.Т.Саблука, Г.В. Черевка, О.М. Шпичака, В.М. Яценка та інших авторів. При всій важливості отриманих результатів, подальшої наукової розробки потребують питання уточнення принципів здійснення інтеграції в умовах дії ринкових чинників попиту і пропозиції, наявності приватної власності та недостатнього впливу державної регуляторної політики; вдосконалення методичних засад ефективності функціонування інтегрованих аграрних формувань; виявлення особливостей інтеграційних процесів у фермерських господарствах тощо. Недостатньо вивченими в нових економічних реаліях є механізми формування, управління та регулювання розвитку інтегрованих аграрних (агропромислових) підприємств на регіональному рівні. Важливість та насущність вирішення вказаних завдань зумовили вибір теми, її актуальність, теоретичну та практичну значимість дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до тематики науково-дослідної роботи Полтавської державної аграрної академії за темою "Організаційно - економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК" (номер державної реєстрації 010425002550). У її межах автором обґрунтовані напрями, форми та засоби розвитку інтеграційних процесів аграрних підприємств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та розробка науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій розвитку інтеграційних процесів в агропромислових підприємствах.

У процесі реалізації поставленої мети були визначені та вирішені наступні завдання: інтеграція агропромисловий полтавський інноваційний

- виявити сучасні особливості, тенденції та сутність інтеграції та інтеграційних процесів в агропромисловій діяльності;

- обґрунтувати організаційно-економічний механізм здійснення інтеграції агропромислового виробництва;

- удосконалити методичні підходи до оцінки ефективності інтеграційних процесів в агропромислових підприємствах;

- проаналізувати сучасний стан, динаміку, тенденції та проблеми розвитку агропромислового виробництва Полтавської області;

- обґрунтувати напрями та форми фінансово-кредитного забезпечення поглиблення інтеграційних процесів;

- визначити шляхи вдосконалення інвестиційно-інноваційної діяльності агропромислових формувань;

- виявити резерви підвищення конкурентоспроможності інтегрованих агропромислових підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку інтеграції в сільськогосподарських підприємствах.

Предметом дослідження є наукові та практичні засади здійснення інтеграційних процесів у аграрному виробництві.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною базою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів. У роботі використані законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку аграрних підприємств. У процесі роботи використані методи економічних досліджень: монографічний для обґрунтування теоретико-методичних засад формування інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві; абстрактно-логічний - при формуванні теоретичних узагальнень, закономірностей та принципів управління конкурентоспроможністю інтегрованих аграрних підприємств; економіко-статистичні методи; порівняльний; системно-структурний - для аналізу ресурсного потенціалу агропромислових підприємств; аналітичного прогнозування (визначення системи заходів організаційно-економічного механізму формування і функціонування інтегрованого аграрного виробництва).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- визначені особливості інтеграційних процесів фермерських господарств, що полягають у формуванні обмеженої кількості повних інтеграційних циклів агропромислового відтворення (зернопромислового, м'ясопереробного тощо); корпоратизації фермерських господарств;

вдосконалено:

- форми та засоби фінансово-кредитного забезпечення інтеграційних процесів сільськогосподарських підприємств через участь в агропромислових фінансових групах (АПФГ); використання послуг кредитних спілок; участь у цільових державних програмах агропромислового розвитку;

- організаційно-економічний механізм формування і функціонування інтегрованого агропромислового виробництва, який передбачає економічно ефективне виробництво, переробку та реалізацію конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках; вільний вибір масштабів діяльності на засадах оренди, приватної власності на землю та основні засоби; формування ринків матеріальних ресурсів, капіталу та праці, розвиток їх інфраструктури; відтворення балансу виробництва та споживання;

- процеси реалізації продукції інтегрованих агропромислових формувань через використання маркетингових стратегій та моніторинг споживчого продовольчого ринку;

набули подальшого розвитку:

- напрями підвищення інвестиційної привабливості агропромислових формувань через їх участь у презентаційно-іміджевих заходах різних рівнів, формування інформаційної бази інвестиційних проектів, здійснення співпраці облдержадміністрацій з організаціями та установами щодо покращення інвестиційної привабливості аграрних підприємств регіону тощо;

- обґрунтування управлінських рішень при забезпеченні конкурентоспроможності агропромислових формувань на основі маржинального аналізу постійних та змінних витрат.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження як наукової основи для вирішення проблем адаптації і підвищення ефективності функціонування аграрних інтегрованих підприємств до ринкових реалій.

Рекомендації автора, спрямовані на підвищення ефективності аграрного інтегрованого виробництва, передані для практичного використання Головному управлінню агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації (довідка № 1-24/24 від 4 березня 2009 р.). Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практичну діяльність ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини» Карлівського району Полтавської області (довідка № 1-27/09 від 5 березня 2009 р.).

Теоретичні розробки й результати дослідження використовуються у навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії при викладанні таких дисциплін: «Інвестування», «Інвестиційний менеджмент», «Організація та планування діяльності аграрних підприємств», «Економіка підприємств», написанні курсових та дипломних робіт (довідка № 7-01-25 від 11 березня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Всі результати дисертації одержані автором особисто. У наукових статтях використано лише ті положення, що отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародній науково-теоретичній конференції «Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика» (м. Миколаїв, 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах»(м. Херсон, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи» (м. Херсон, 2007 р.) та «Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств» (м. Херсон, 2007 р, 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка і підприємництво: теоретико-методологічні аспекти обліку, фінансів та аудиту» (м. Полтава, 2008 р.); на щорічних науково практичних конференціях професорсько-викладацького складу Полтавської державної аграрної академії (м. Полтава, 2005-2009 рр.).

Публікації. Основні положення та результати роботи опубліковані у 8 наукових працях загальним обсягом 3,1 друк. арк. одноосібно, з них 6 - у фахових виданнях обсягом 2,8 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладений на 236 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 32 таблиці, 17 рисунків, 4 додатки. Список використаних джерел включає 177 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі «Наукові засади розвитку інтеграції в агропромислових підприємствах» розкрито соціально-економічну сутність інтеграції агропромислових підприємств, обґрунтований механізм формування і функціонування інтегрованого агропромислового виробництва, а також досліджено питання методики оцінки ефективності інтеграційних процесів.

Важливою метою продуктивної інтеграції є забезпечення основних напрямів інтенсивного розвитку підприємств агропромислового комплексу, вдосконалення міжгалузевих фінансово - економічних взаємовідносин та підвищення рівня їх еквівалентності, досягнення кращої якості продовольчої продукції та збільшення конкурентоспроможності аграрного виробництва.

Агропромислова інтеграція - це форма господарювання, за якої відбувається процес зближення і поєднання галузей сільського господарства та промисловості для стрімкого зростання обсягів виробництва і забезпечення ефективної кооперації праці. Агропромислова інтеграція здійснюється в основному між такими підприємствами або їх підрозділами, які поєднані виробництвом одного виду кінцевої продукції. В результаті цього значно зменшуються затрати праці і час при переході від однієї стадії виробничого процесу до іншої. На цій основі підвищується продуктивність праці, скорочуються втрати продукції, зменшуються витрати виробництва. Розвиток агропромислової інтеграції сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва, поліпшенню умов праці та побуту сільськогосподарських працівників, забезпеченню високого рівня життя сільського населення в цілому.

В умовах реальної інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва створюється додатковий синергічний ефект, що проявляється у вищій економічній ефективності інтегрованого виробництва порівняно з відокремленим. Джерелами одержання агропромисловими формуваннями синергічного ефекту є: істотне зменшення втрат сільськогосподарської продукції, передусім тієї, що швидко псується, за рахунок зведення до мінімуму розриву між її збиранням і промисловою переробкою; збільшення обсягу виробництва кінцевої продукції за рахунок утилізації нестандартної сільськогосподарської продукції та побічних відходів, які без інтегрованого виробництва повністю псуються або використовуються нераціонально (так, тваринам нерідко згодовують нестандартні овочі, фрукти тощо); скорочення витрат на транспортування продукції до місць переробки на великих переробних підприємствах і на зустрічне завезення продовольчих товарів для споживання місцевим населенням. Це особливо важливо в умовах високої вартості енергоносіїв. Агропромислові формування одержують також додатковий ефект, що не є складовою синергічного ефекту, завдяки виробництву і реалізації кінцевої продукції. Це зумовлено тим, що найвищого рівня віддачі авансованого капіталу і поточних витрат досягають ті підприємства АПК, які функціонують на завершальній стадії виробничого циклу, здійснюючи виробництво і реалізацію кінцевої продукції. В умовах відокремленого виробництва цей додатковий ефект одержують переробні підприємства, тимчасом як власне сільськогосподарські позбавлені можливості поліпшувати свій фінансовий стан за рахунок цього виду ефекту.

Структура організаційно - економічного механізму здійснення інтеграційної діяльності передбачає забезпечення комплексного збалансування: прогнозованих елементів витрат прогресивних технологій з урахуванням мотиваційного механізму розподілу ресурсів; урівноважених цін внутрішнього та зовнішнього ринку, заробітної плати; реального економічного обороту і фінансових потоків; раціональних обсягів виробництва на основі адаптованих до ринкового середовища систем ведення сільського господарства та соціального замовлення на його продукцію. Одним з найбільш складних питань практичного застосування організаційно-економічного механізму формування інтегрованого агропромислового виробництва є визначення нормативних витрат і пропорцій розподілу грошової виручки від реалізації кінцевої продукції. Ці проблеми можуть вирішувати міжпрофесійні спілки, створення яких є необхідним в сучасних умовах.

У контексті інтеграційних процесів, що відбуваються у багатьох сферах економіки, багато уваги приділяється вибору видів господарських об'єднань, що відповідали б вимогам обраних форм інтеграції. Законодавство України передбачає 4 види господарських об'єднань: асоціація, корпорація, консорціум та концерн. Слід відзначити, що статутні форми об'єднання, на нашу думку, не можуть відповідати визначеним вимогам агроінтеграції. Так, консорціуми не передбачають достатньо високого рівня централізації та концентрації управління і є тимчасовими. Концерни ж, будучи найбільш централізованими і жорсткими об'єднаннями, передбачають повну фінансову залежність учасників від одного або групи підприємців, тобто не забезпечують рівноправної участі в управлінні. До того ж високий рівень централізації робить обов'язковим створення відокремленого апарату управління.

В основі більшості методів формування і оцінки стратегії розвитку лежить ідеологія системного підходу, згідно якої економіка, галузь, підприємство при встановленні цілей, визначенні основних видів діяльності та розподілі ресурсів розглядаються як складна система, що має певну свободу дій у виборі напрямків свого перспективного розвитку. При вирішенні великомасштабних господарських завдань, зокрема, при формуванні програм науково-технічного розвитку економіки держави, окремих галузей використовується програмно-цільовий метод. Розробка моделей є інструментом управління стратегіями розвитку і дозволяє з'ясувати логічну узгодженість дій у фінансовій, виробничій, технологічній, торговій та інших сферах. Сучасні умови ринку, їх невизначеність та ризикованість, сприяють формуванню різних типів стратегічних об'єднань і, як наслідок, створюють різні сукупності взаємозв'язків різного рівня.

Розвиток інтеграційних аграрних формувань можна розглядати як циклічний процес, що здійснюється у послідовності наведеній на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Основні етапи управління розвитком інтегрованих аграрних формувань

Процес прогресуючого розвитку за етапами може реалізовуватись у формі відповідних заходів по розширенню виробництва, підвищенню якості робіт та продукції, та бути пов'язаний з мінімізацією у часі вартості використовуваних засобів. Причому, співвідношення доходів та витрат у межах встановленого строку повинно оптимізуватися. У процесі реалізації моделі розвитку повинні бути розроблені важелі впливу на об'єкт реалізації цілі. Мінімізуючи витрати, необхідно керуватися наступним критерієм - витрати ані на жоден вид продукції (послуг) не повинні перебільшувати ціну продукції, тому що прийняти при розробці концепції розвитку відсутність прибутку хоча б по одному виду продукції (послуг) означає згубити підприємство: і економічно, і психологічно, оскільки встановлення «низьких планок» входить у життєдіяльність підприємства як звичайне явище.

Кінцевим завданням розробленої схеми управління розвитком інтегрованого аграрного формування є здійснення впливу на розвиток подій, щоб практично процес розвитку як можна повніше співпадав з бажаним. Важливішими елементами моделей розвитку та їх управління є точні цілі та оціночні показники. Процес побудови моделі явища потребує ідентифікації інтегрованого агроформування порівнянням значень змінних показників за статистичними даними про його стан в певні моменти часу. Для побудованих моделей таких формувань розробляються інструментарії оцінки ефекту за кількісними та якісними показниками функціонування, аналізуються зміни основних параметрів та узагальнюються рекомендації щодо впровадження моделей в стратегічному управлінні, особливо щодо забезпечення їх конкурентоспроможності.

У другому розділі “Економічна ефективність функціонування агропромислових підприємств регіону” проаналізовано стан та тенденції розвитку виробництва продукції в інтегрованих агроформуваннях, досліджено ефективність інтеграційних процесів фермерських господарств.

У Полтавській області діють 23 інтегровані агропромислові підприємства. Найбільшими з них є ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини» Карлівського району, АФ «Маяк» Котелевського району, СВК «Батьківщина», ТОВ «Перше травня» Новосанжарського району, ПП «Агроекологія», АФ «Шишацька» Шишацького району, ТОВ «Білагро» Великобагачанського району. В основному це великі підприємства, площа сільськогосподарських угідь яких становить 1,5-5,0 тис. га та кількість працівників в середньому налічує 150-300 осіб. Основними напрямами їх діяльності є виробництво й переробка зернових на борошно, виробництво олії, переробка плодоовочевої продукції, первинна переробка м'яса та молока. Рівень рентабельності в інтегрованих аграрних підприємствах значно вищий, ніж в господарствах інших організаційних типів. Так, рівень рентабельності у фермерських господарствах у середньому становить 15,5 %, в сільськогосподарських підприємствах 22,1%, тоді як в інтегрованих - 50-60 %. У фермерських господарствах внутрішня інтеграція розвинена недостатньо. Лише 8 фермерських господарств здійснюють переробку сільськогосподарської продукції. Ще 18 господарств надають агросервісні послуги та послуги зі збуту продукції.

Через проведення узгодженої політики цін і доходів учасників інтегрованих агроформувань інтеграція сприяє інтенсивнішому притоку фінансових ресурсів в сільське господарство. Прикладом може бути ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини» Карлівського району Полтавської області. Підприємство спеціалізується на виробництві та переробці зернових культур. Сільськогосподарська сировина з філій направляється на власні переробні підприємства, а від них, але вже у формі кінцевого продукту споживання - в торговельну мережу. За такої внутрішньої фірмової збутової політики і маркетингової стратегії зникає багато посередників, отже, збільшуються доходи інтегрованого агроформування як за рахунок цього чиннику, так і завдяки створенню і привласненню синергічного ефекту.

За період з 2000 до 2007 рр. валове виробництво продукції збільшилося порівняно з показниками 1994-1999рр. (до реформування) більше, ніж в 2 рази (табл.1).

Таблиця 1

Економічна ефективність функціонування інтегрованого формування ТОВ “Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини” Карлівського району Полтавської області

До реформування підприємство декілька років було збитковим, а після інтеграції, у 2004 р., був отриманий прибуток 2640 тис. грн. і рівень рентабельності при цьому становив 65,2%. За період з 2000 до 2007 рр. збільшився обсяг валового виробництва товарної продукції, що досяг 148, 9 % до рівня 1999 р., а обсяг переробки - відповідно 115, 5 %.

Організаційна форма інтеграції виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, в особливості зернових культур, соняшнику, сприяє ефективному використанню матеріальних, фінансових та трудових ресурсів та отриманню достатнього доходу для розширеного відтворення. Це свідчить про необхідність подальшого розвитку інтеграційних процесів, що дозволить підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, підняти на новий рівень техніку, технологію і організацію виробництва, сприятиме вдосконаленню економічних зв'язків між галузями та їх чіткій взаємодії у збільшенні виробництва сільськогосподарської продукції, поліпшенні її збереження в процесі транспортування, переробки і доведення до споживача.

У структурі вартості валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств Полтавщини переважає продукція рослинництва і в динаміці за останні роки її питома вага зростає. Якщо в 2001 р. продукція рослинництва складала 61,4%, то в 2007 р. - вже 72,7%, а продукція тваринництва - відповідно 38,6% у 2001 р. і 27,3% у 2007 р. Проведений аналіз по категоріях господарств свідчить, що основними виробниками сільськогосподарської продукції є великі сільськогосподарські підприємства.

Фермерські господарства займають незначну питому вагу у загальному виробництві продукції сільського господарства. Так, у 2007 р. при питомій вазі площ сільськогосподарських угідь фермерів у загальній їх структурі 6,3%, питома вага отриманої продукції складає лише 3,6 %. При цьому у виробництві зерна частка фермерських господарств становила10,5%, пшениці - 28,2 %, соняшнику - 11,4 %, м'яса - 1,9 %, молока - 1,2 %. Найбільш рентабельним виявилося виробництво насіння соняшнику (рівень рентабельності 20,3 %), найбільш збитковим - виробництво вовни та м'яса ВРХ (рівень збитковості 55,1 % і 35,2 % відповідно). Таке становище фермерських господарств пов'язано з особливостями розвитку сільського господарства, одна з яких полягає в тому, що результати діяльності аграрних підприємств істотно залежать від природно - кліматичних та організаційно-економічних умов. До того ж, сільський підприємець свою справу веде відособлено, у нього ще недостатній досвід використовування ринкових відносин. В результаті, особливо в несприятливі роки дрібні товаровиробники ризикують більше. Тому у великих підприємствах обсяг виробленої валової продукції сільського господарства в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь істотно вищий, ніж в фермерських господарствах.

Зростання обсягів валового збору основних сільськогосподарських культур та інших показників функціонування сільськогосподарських підприємств Полтавщини має не досить сталі тенденції. Так, по зернових культурах він збільшився у 2 рази порівняно з показниками 2001 р. Більш стабільною є тенденція щодо зростання валового збору соняшнику (43,3 % порівняно з 2001 р.), картоплі та овочів (на 75,9 %). Збільшився валовий збір цукрового буряку (фабричного) на 58,3%, але він менший порівняно з 1990 та 1995 рр. у 3,0 та 1,7 рази відповідно. Схожою є тенденція по плодоягідних культурах.

Збільшення обсягів валової сільськогосподарської продукції зумовлює зростання обсягів її реалізації. Зокрема, реалізація зернових культур збільшилася у 2,5 разів порівняно з 2001 р., технічних культур: насіння соняшнику - 10,1%, цукрових буряків на - 27,%. Натомість зменшилися обсяги продажу картоплі (у 3,1 рази), овочів (у 4,6 рази), плодів та ягід (у 3 рази) у 2007 р. порівняно з 2001р. та попереднім роком. Зменшилася і реалізація худоби і птиці живою вагою на 29,8 тис.т (у 2,1 рази). Нестійкими є тенденції з продажу вовни, молока і молочних продуктів. Основними каналами реалізації сільськогосподарської продукції є переробні підприємства, місцеві ринки, населення та інші. Першими двома за значенням для сільськогосподарських підприємств каналами реалізації зернових і олійних культур є реалізація продукції на місцевих ринках та безпосередньо з поля. Це, на нашу думку, пов'язано з тим, що реалізація продукції з поля та на місцевих ринках дозволяє виробникам мінімізувати витрати на транспортування продукції. Поряд з цими каналами сільськогосподарські підприємства здійснюють продаж зазначених культур компаніям-трейдерам, що дозволяє їм сформувати необхідні за обсягом партії товарної продукції. Переробні підприємства харчової промисловості виступають третім за значенням каналом збуту. З переробними підприємствами співпрацюють майже 40% сільськогосподарських підприємств. При цьому основні прибутки отримують оптово-збутові та переробні підприємства.

У третьому розділі “Основні напрями поглиблення інтеграційних процесів в агропромислових підприємствах” обґрунтовано організаційні фактори розвитку агропромислової інтеграції, запропоновано інвестиційне забезпечення інтеграційних процесів та визначено шляхи підвищення конкурентоспроможності інтегрованих формувань з виробництва і переробки продукції.

Встановлено, що агропромислова інтеграція в умовах сьогодення повинна відійти від принципів власності на попит акцій або організації її за внутрішньогосподарською формою, тобто коли аграрні підприємства створюють переробні потужності.

З 2000 р. в АПК України почала інтенсивно розвиватися новітня форма агропромислової інтеграції, пов'язана з «вкладанням» капіталу в сільське господарство з інших сфер АПК і частково з інших технологічно непов'язаних з ним галузей народного господарство. В результаті розпочався і набув прискореного розвитку процес капіталізації сільськогосподарського виробництва і зумовлений ним третій етап реструктуризації аграрних підприємств. Якщо перший етап реструктуризації був пов'язаний з перетворенням колгоспів у колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), а другий - з трансформацією КСП в нові приватні організаційні форми господарювання, прицьому ці два етапи були ініційовані «зверху» і здійснювалися імперативно на підставі відповідних державних рішень, то третій етап реструктуризації виник «знизу», спонтанно, здійснюється еволюційним шляхом навіть без формального проголошення відповідного юридичного супроводу. Це етап створення (завдяки капіталізації) агропромислових формувань нового типу (АПФ), що не були притаманні вітчизняній практиці агропромислової інтеграції. На початок 2007 р. цей процес зовсім не регулювався і не контролювався державою, не було запроваджено відповідної спеціалізованої статистичної звітності, яка б віддзеркалювала особливості функціонування таких формувань.

Дослідження АПФ як форми організації агропромислового виробництва, переконує, що вони створюються, як правило, одним із двох способів. Перший з них, більш розповсюджений, має місце тоді, коли капітал з інших сфер діяльності вітчизняного чи іноземного походження спочатку вливався в переробну промисловість, зокрема в підприємства олієжирової, борошномельної, хлібопекарської, цукрової, м'ясо-молочної промисловості, і після створення сучасних переробних потужностей здійснювалося освоєння сфери збуту через створення логістики і власної торговельної мережі. З накопиченням необхідних фінансових ресурсів уже на третій стадії створювалося власне сільськогосподарське виробництво через оренду земельних і частково майнових паїв і закупівлю необхідних ресурсів та сучасної техніки.

Другий шлях створення АПФ пов'язаний з диверсифікацією аграрних підприємств. Прикладом такої еволюції може стати приватне підприємство «Меліса», яке згодом було трансформоване в ЗАТ «Агротон» (Луганська обл.). Завдяки іноземним інвестиціям обсягом 6 млн. дол. дане підприємство швидко стало проникати у сферу торгівлі і розвивати потужні переробні виробництва. Сільськогосподарське виробництво тут ведеться на площі 50 тис. га сільськогосподарських угідь, розвинуті галузі рослинництва і тваринництва, здійснюється виробництво комбікормів, олії, борошна. За подібною схемою створено АПФ - агрокомбінат «Пуща Водиця» зі статусом державного підприємства.

Оскільки аграрні і переробні підприємства між собою технологічно тісно пов'язані і взаємозалежать одні від одних, то виправдано економічні відносини між ними будувати таким чином, щоб забезпечити рівновигідність виробництва на всіх стадіях технологічного ланцюга. Досягти цього можна запровадженням принципово нового механізму інтеграції сільськогосподарських і аграропереробних підприємств, який би спрямовував їх дію на досягнення максимального кінцевого результату. При цьому економічні відносини між учасниками інтеграційного процесу доцільно будувати не на основі купівлі-продажу, а через розподіл між ними грошового доходу від реалізації продукції кінцевого споживання.

За критерій такого розподілу виправдано брати визначені на кожній стадії єдиного технологічного циклу нормативні витрати: по аграрних підприємствах - це витрати на виробництво сировини і її транспортування до місця переробки, а по агро переробних - витрати на переробку сировини, підготовку до реалізації і оптову реалізацію готової продукції. В технологічний ланцюг може бути включена і роздрібна торгівля. Кожному учасникові інтеграційного процесу направляється така частка виручки від реалізації кінцевої продукції, яка дорівнює частці нормативних витрат учасника в сукупних нормативних витратах, узятих на всіх стадіях технологічного процесу. За такого розподілу кожний учасник інтеграційного процесу одержує однакову суму грошової виручки на гривню витрат або, іншими словами, досягається рівнорентабельність продажу як в аграрному, так і в агропромисловому виробництві.

Одним з найбільш складних питань практичного застосування викладеного механізму агропромислової інтеграції є визначення нормативних витрат і пропорцій розподілу грошової виручки від реалізації кінцевої продукції. Цю проблему повинні розв'язувати міжпрофесійні спілки. Для їх створення важливо було б ухвалити Закон України «Про міжпрофесійні об'єднання (спілки)», в якому має передбачатися технологія визначення учасниками об'єднання цін на продукцію відповідної галузі на кожній стадії (ланці) її руху по єдиному технологічному ланцюгу від сільськогосподарського товаровиробника до кінцевого споживача, включаючи і торгівлю.

Структурні перетворення, що здійснюватимуться за рахунок державної інвестиційної політики, повинні бути спрямовані на визначення джерел потенційної конкурентної переваги і посилення основних видів діяльності, що акумулюють наявний потенціал та забезпечать ефективність функціонування підприємств такого типу. Слід зазначити, що область має негативний досвід структурних перетворень, що відбувалися переважно стихійно, під впливом зовнішніх чинників, за відсутності єдиної стратегії структурної трансформації на основі пріоритетної орієнтації сировинних та низькотехнологічних галузей на зовнішній попит. Це призвело до інтенсивної експлуатації ресурсних порівняльних переваг регіональної економіки, чим пояснюється наявність системних диспропорцій.

З метою впровадження інновацій, диверсифікації діяльності та поглиблення інтеграційних процесів нами розроблено бізнес-план для ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини».

Для реалізації бізнес-плану обґрунтовані інвестиції у вигляді товарного кредиту на суму 366,6 тис. дол. США, зокрема 68,0 тис. дол. США як оборотні кошти на період будівництва і запуску комплексу в експлуатацію. Товарний і фінансовий кредит залучаються на 3 роки під 15% річних з виплатою відсотків за користування кредитом кожні 2 місяці рівними частинами. Повернення основної частини кредиту планується в кінці кожного господарського року рівними частинами. Як гарантія повернення вкладених засобів інвестору пропонуються основні засоби підприємства, оцінювані в 31,7 тис. дол. США за станом на 1 жовтня 2008 р. і виробниче устаткування і будівлі згідно розробленому бізнес плану. На придбання технологічного устаткування буде витрачено 206,3 тис.дол. США; на придбання транспортних засобів - 42,5 тис. дол. США; на будівництво і реконструкцію виробничих будівель - 49,8 тис. дол. США; на закупівлю сировини на перші 3 місяці - 68,0 тис. дол. США. У даний час на підприємстві працюють 210 осіб. В результаті реалізації проекту буде створено 49 додаткових робочих місць для місцевого населення.

Проект не енергоємний, швидко окупний і буде реалізований підприємством, керівництво якого має досвід практичної роботи в умовах фінансово - економічної кризи. Структура фінансування проекту представлена на рис.2.

Рис. 2 Структура фінансування проекту інтеграційної діяльності ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини»

Таким чином, заплановане поглиблення інтеграційної діяльності дозволить отримати прибуток близько 200,0 тис. дол. США.

Відзначимо, що вдосконалення інвестиційної привабливості інтегрованих агроформувань області можливе шляхом їх участі у презентаційно-іміджевих заходах за кордоном, банківських форумах тощо; на основі формування інформаційної бази інвестиційних паспортів вільних земельних ділянок та виробничих потужностей сільськогосподарських підприємств Полтавської області; співпраці облдержадміністрації з Державним агентством України з інвестицій та інновацій, Українським центром сприяння іноземному інвестуванню; надання методичної та практичної допомоги сільськогосподарським підприємствам з питань залучення іноземних інвестицій у виробництво шляхом проведення науково-практичних семінарів. Впровадження вищезапропонованих заходів дозволить покращити показники по залученню іноземних інвестицій в агропромислові підприємства України. (табл. 2).

Таблиця 2

Прогнозні показники по залученню іноземних інвестицій в сільське господарство Полтавської області на період 2009-2015 рр

До заходів підтримки конкурентоспроможності інтегрованих агроформувань належать: удосконалення системи фінансування, регулювання, організації науково-інноваційної та інноваційної діяльності; впровадження заходів щодо повернення в сільську місцевість та в аграрне виробництво із інших сфер діяльності, у тому числі із-за кордону, кваліфікованих кадрів в тому числі молодих фахівців, які мають досвід роботи та впровадження високих технологій у виробництво; злагодженість, системність, своєчасний обмін інформацією при кооперації наукової і виробничої сфери. Цього можливо досягти шляхом активізації інтеграції сільськогосподарських підприємств, які на сьогодні мають технологічні, технічні ресурси, замовлення, у тому числі підприємств та формувань з інших регіонів, з метою випуску високотехнологічної та конкурентоспроможної продукції для задоволення потреб внутрішнього ринку та експорту.

Вищезазначене потребує цілеспрямованих дій щодо структурної перебудови аграрної економіки та зміцнення інвестиційно-інноваційних чинників економічного розвитку шляхом проведення активної державної політики, що сприяла б вирішенню проблеми створення конкурентних переваг для агропромислових формувань з метою підвищення економічної ефективності їх функціонування в області.

Встановлено, що основними внутрiшнiми факторами конкурентоспроможності суб'єктiв iнтеграцiйних формувань є: конкурентний потенцiал суб'єктiв iнтеграцiї, ефективнiсть використання всiх видiв ресурсiв, конкурентоспроможнiсть продукцiї, що випускається, i додатковий (синергетичний) ефект взаємодiї. Процес реформування аграрного сектора в Україні спрямований на створення й змiцнення конкурентних переваг сiльськогосподарських органiзацiй за рахунок їхнього укрупнення й додаткового iнвестування виробничо-господарської дiяльностi. Разом з тим необхiдний комплекс органiзацiйно-економiчних заходiв, реалiзацiя яких дозволила б привести у вiдповiднiсть iнтереси виробника й споживача, забезпечивши випуск конкурентоспроможної продукцiї АПК, i на цiй основi створення додаткових конкурентних переваг суб'єктiв інтеграції.

Взаємна матеріальна заінтересованість усіх учасників регіональних і господарських організаційних форм агропромислової інтеграції в досягненні високих кінцевих результатів, з одного боку, і кожного з них у зростанні масштабів та ефективності виробництва свого виду діяльності, з іншого, стає тією рушійною силою, яка створює необхідне економічне середовище для ширшого впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і передової практики, економічно спонукає забезпечувати пропорційний розвиток сільського господарства і переробної промисловості, бази зберігання продукції та її реалізації. В результаті створюються умови не лише для збільшення обсягу виробництва і поліпшення якості продукції, а й для раціонального використання сировини, забезпечення її поглибленої переробки, розширення асортименту продовольства.

1. Агропромислова інтеграція являє собою процес поєднання (синтез) сільського господарства і промисловості, економічною передумовою якого є безперервність науково - технічного прогресу, наявність тісних виробничих взаємовідносин і різною мірою проявляється й удосконалюється протягом усього розвитку суспільного виробництва. Активізація інтеграційних процесів має здійснюватися з обґрунтуванням умов для її розвитку, напрямів і форм горизонтальної та вертикальної інтеграції в аграрних підприємствах, економічним регулюванням, що забезпечує спільну заінтересовану діяльність усіх структур АПК. Раціональне використання різноманітних форм інтеграції виробництва створює передумови для підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання дохідності й конкурентоспроможності підприємств та галузей АПК.

2. Організаційно-економічний механізм формування інтегрованого агропромислового виробництва передбачає економічно ефективне виробництво, переробку та реалізацію на внутрішньому і зовнішньому ринках конкурентоспроможної продукції; вільний вибір масштабів діяльності на засадах оренди, приватної власності на землю та основні засоби; зміну ролі держави в управлінні виробництвом - від адміністративного втручання до створення економічних передумов для ефективної діяльності суб'єктів господарювання; формування ринків матеріальних ресурсів, капіталу та праці, розвиток їх інфраструктури; відтворювання балансу виробництва та споживання на основі маркетингових досліджень.

3. Для забезпечення стійкості фінансового і економічного стану інтегрованого агроформування необхідно визначати економічні межі обсягів його діяльності. Головним об'єктом аналізу в процесі управління є витрати. В основу аналізу «витрати - обсяг - прибуток» покладено класифікацію витрат на змінні та постійні. Класифікація за типом «поведінки» витрат в залежності від змін обсягів виробництва (або рівня активності компанії) є найбільш важливою для цілей планування і контролю. Запропонована методика аналізу дозволяє виявити найбільш привабливі товари для підприємства, виявити слабкі місця в збутовій політиці, визначити шляхи підвищення рентабельності збиткових товарів, а також приймати найбільш раціональні та ефективні рішення.

4. В Полтавській області функціонує 3853 сільськогосподарських підприємства, з них лише 0,6 % є інтегрованими формуваннями. Встановлена загальна тенденція до зростання виробництва валової продукції сільського господарства. Вона більш притаманна продукції рослинництва. Основними виробниками продукції рослинництва залишаються сільськогосподарські підприємства, а продукції тваринництва - господарства населення. У структурі рослинництва переважає виробництво зернових та технічних культур, картоплі і овочів.

5. Інтегровані формування спеціалізуються на виробництві та переробці зернових, соняшнику, плодоовочевої продукції. Рівень їх прибутковості та продуктивності праці значно вищий, ніж в аграрних підприємствах інших типів (приблизно на 20-30%). Найбільш поширеними формами інтегрованих агроформувань є агрофірми, товариства, корпорації. Спостерігається тенденція до корпоратизації діяльності аграрних підприємств. Вкрай недостатнім є розвиток інтеграційних процесів в середовищі фермерських господарств. Основними проблемами, що стримують інтеграційні процеси виявлені: недосконалість організаційно-економічного механізму функціонування та розвитку інтегрованих агроформувань; недостатнє фінансово-кредитне забезпечення; недостатній рівень менеджменту та місцевого управління, моніторингу ринку та інформаційного забезпечення.

6. Основними напрямами фінансово-кредитного забезпечення агроформувань запропоновано: збільшення державної фінансової підтримки для великих сільськогосподарських товаровиробників; збільшення обсягів кредитування аграрних підприємств через збільшення кількості кредитних спілок та створення агропромислових фінансових груп; здійснення заходів щодо надання фінансової підтримки агропромисловим формуванням з місцевих бюджетів на реалізацію інвестиційних проектів.

7. Підвищення інвестиційної привабливості інтегрованих агроформувань можливо здійснити через посилення рекламного та інформаційного забезпечення; залучення капіталів з інших галузей, в т.ч. промислових регіонів України; розподіл прибутку на подальше поглиблення інтеграції. В інноваційній сфері для інтегрованих агроформувань регіону пріоритетним є впровадження нових районованих сортів сільськогосподарських культур; високопродуктивних порід тварин; міні-комплексів з переробки сільськогосподарської сировини для фермерських господарств; розвиток маркетингових стратегій та моніторингу ринку.

8. Дієвим заходом підвищення ефективності функціонування інтегрованих агроформувань є бізнес планування та розробка інвестиційних проектів та програм їх діяльності. Розроблений нами бізнес-план для ТОВ «Корпорація Докучаєвські чорноземи Карлівщини» з метою поглиблення інтеграційних процесів свідчить, що при залученні кредиту обсягом 366,6 тис. дол. США, при успішній реалізації проекту протягом 5 років, буде отриманий прибуток близько 200 тис. дол. США.

9. Підвищенню конкурентоспроможності агроформувань будуть сприяти наступні заходи: забезпечення впровадження інновацій в діяльність агропромислових формувань області; сприяння розвитку інфраструктури аграрного ринку; скорочення тривалості життєвого циклу технологій і продукції, і викликане цим зростання ролі інноваційності як фактора конкурентоспроможності підприємства; можливість маніпулювання попитом та управління ним з боку товаровиробників; розробка комплексу органiзацiйно-економiчних заходiв, реалiзацiя яких дозволила б привести у вiдповiднiсть iнтереси виробника й споживача, забезпечивши випуск конкурентоспроможної продукцiї АПК, i на цiй основi створення додаткових конкурентних переваг суб'єктiв інтеграції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових наукових виданнях:

1. Пилипенко К.А. Підвищення конкурентоспроможності продукції агропромислових підприємств в рамках членства України у СОТ / К.А. Пилипенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я: Зб. наук. пр. Миколаїв: МДАУ, 2007. Вип. 3(42). Том 1. С. 76-82.

2. Пилипенко К.А. Аналіз ефективності інтеграції у великотоварних агропромислових формуваннях через рівень фінансової стійкості / К.А. Пилипенко // Бізнес-навігатор: Науково-виробничий журнал. Херсон, 2007. Вип.13. С. 16-23.

3. Пилипенко К.А. Розвиток горизонтальної інтеграції аграрних підприємств / К.А. Пилипенко // Таврійський наук. вісник: Зб. наук. пр. Херсон: Айлант, 2008. Вип. 58. С. 292-294.

4. Пилипенко К.А. Ефективність інтеграційних процесів фермерських господарств Полтавської області / К.А.Пилипенко // Таврійський наук. Вісник: Зб. наук. пр. Херсон, 2008. Вип. 61. С. 244 - 248.

5. Пилипенко К.А. Організаційно-економічний механізм функціонування інтегрованих агропромислових підприємств / К.А. Пилипенко // Вісник аграрної науки Причорномор'я: Зб. наук. пр. Миколаїв: МДАУ, 2008. Вип. 1(44). С. 120-124.

6. Пилипенко К.А. Основні напрями інтеграції сільськогосподарських підприємств / К.А. Пилипенко // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. Харків: ХНТУСГ, 2008. Вип. 72. С. 319-325.

В інших виданнях:

7. Пилипенко К.А. Сучасний стан та проблеми розвитку агропромислових підприємств Полтавської області / К.А. Пилипенко // зб. тез за матер. Всеукр. наук.-практ. конф. [«Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи»], (Херсон, 19-20 квітня 2007р.) / Мін-во аграрної політики України, Херсон: ХДАУ, 2007. 146 с.

8. Пилипенко К.А. Фінансово-кредитне забезпечення інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві / К.А. Пилипенко // зб. тез за матер. Всеукр. наук.-практ. конф. [«Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств»], (Херсон, 16-17 квітня 2009 р.) / Мін-во аграрної політики України, Херсон: ХДАУ, 2009. 140 с.

АНОТАЦІЯ

Пилипенко К.А. Основні напрями розвитку інтеграційних процесів в агропромислових підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Дніпропетровський державний аграрний університет. Дніпропетровськ, 2009 р.

У дисертаційній роботі визначено економічну сутність, зміст, умови, чинники та принципи формування та розвитку інтеграційної діяльності аграрних підприємств. Обґрунтовано організаційно - економічний механізм її здійснення, методичні засади оцінки ефективності.

Зроблений детальний аналіз ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств регіону, визначено ступінь розвитку інтеграційних процесів, у т.ч. на рівні фермерських господарств. Визначено основні проблеми та тенденції здійснення інтеграційної діяльності. Обґрунтовано основні напрями вдосконалення функціонування інтегрованих агроформувань, у т.ч. на основі покращення фінансово-кредитного забезпечення, активізації інвестиційно-інноваційної діяльності, заходів державної підтримки конкурентоспроможності інтегрованих агропромислових підприємств.