Трансформація структури людської діяльності у сучасному господарському розвитку

Актуальність теми. Історія розвитку людства свідчить, що її джерелом є діяльність людини, котра прагне до постійного вдосконалення умов свого проживання, а тому постійно шукає нові шляхи задоволення цього прагнення. В ході історичного розвитку змінювалися засоби виробництва, виробничі відносини, а також і сама людина. Полем цих змін була не лише природа як середовище, звідки людина брала необхідні ресурси та ідеї, але й сама людська діяльність, завдяки якій змінювалася природа, а одночасно й людина, її світосприйняття і світогляд, форми і методи обробки природи, тобто технології.

У сучасній економічній науці прийнято розрізняти дві сторони людської діяльності: предметно-речову і вартісну. Перша стосується предметів праці і засобів виробництва, а також його продуктів, що представлені у матеріальних речах. Друга сторона відображає суспільний характер виробництва через вартість створених у ньому продуктів. Вартісна сторона суспільного виробництва є ідеальною за своєю суттю і її розуміння пов'язане з двома головними підходами до аналізу виробничої діяльності. Перший прийнято називати марксистським: він базується на теорії трудової вартості, де в центрі уваги знаходиться процес створення вартості продукту працею людини. Другий підхід пов'язаний з маржиналізмом і його суть зовсім інша: він виходить з корисності товару для споживача, тобто головною є суб'єктивна оцінка товару, а також і затрат праці, що стоять за конкретним товаром.

Проте, як би не відрізнялися ці підходи, загальним для них є те, що вони обидва признають працю, виробничу діяльність людини як джерело виробництва товарів і послуг. Тому проблема синтезу вказаних двох підходів, на потребу якого вказують сьогодні багато вчених, може бути вирішена лише на основі глибокого і всебічного дослідження людської діяльності як цілісного суспільного феномену, що лежить в основі розвитку самої людини і суспільства.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Різні аспекти людської діяльності досліджувалися практично усіма вітчизняними і закордонними вченими-економістами, тому що економіка, економічна діяльність є більш конкретною формою людської діяльності, котра у широкому сенсі співпадає з самим господарством. Економіка - це специфічна форма людської діяльності у межах економічної цивілізації. Разом з тим слід вказати, що серед усіх вчених-економістів є й такі, які прямо досліджували саме людську діяльність як цілісний соціально-економічний феномен. Це, насамперед, класики економічної теорії у. Петті, а. Сміт, д. Рікардо, ф. Кене, л.ф. Мізес, к. Маркс, ф. Енгельс, дж. Ст. Мілль, а. Маршалл, й. Шумпетер, р. Барр, м. Туган-барановський, о. Чаянов, в. Ойкен, ф. Хайек та інші. В сучасній науці серед тих дослідників, котрі аналізують господарську діяльність людини з точки зору її цілісності, слід назвати В.В. Броницьку, А.В. Бузгаліна, А. Гальчинського, В.М. Гейця, Г.М. Григоряна, А.В. Грималюка, М.Г. Делягіна, В.Я. Єльмеєва, Г.В. Задорожного, А.І. Колганова, Л.В. Лєскова, В.І. Мазура, Ю.М. Осіпова, О.С. Панаріна, В.М. Тарасевича, А.А. Чухна, Л.І. Яковенко та інших.

Визначення людської діяльності як процесу свідомого, насамперед, духовно-творчого виробництва матеріальних і духовних благ для життя людини як її саморозвитку і самореалізації. Людській діяльності внутрішньо властиві наступні основні моменти: визначальна роль свідомості через здатність до рефлексії; первинна фундаментальна орієнтація на забезпечення потреб виживання людини; духовно-творчий характер; спрямованість на самореалізацію людини;

Докази недостатності наукового розгляду людської діяльності лише у рамках економічного дискурсу, моноструктурно в силу її внутрішньої суперечливості, де у єдності співіснують взаємозалежні, але різноякісні явища. Це дозволило обґрунтувати три значимі методологічні положення: лінійне розуміння прогресу розвитку людського суспільства нехтує складністю, багаторівневістю і невизначеністю реальності; потреби і цінності людини є своєрідними морфологічними векторами, що визначають реальний коридор свободи її дій на кожному історично значимому етапі розвитку; суто економічний підхід до аналізу людської діяльності не дозволяє розкрити її поліструктурну природу і пояснити виникнення синергетичного ефекту, що проявляється у господарстві як Культурі;

Аргументація положення, що актуалізація інтелектуалізації як структурної складової сучасної людської діяльності, котра лежить в основі формування економіки знань, породжує новий жорсткий поділ праці та нову соціально-майнову стратифікацію суспільства і світу, що глобалізується. З одного боку, стійко формуються і виокремлюються групи людей і країни, діяльність яких пов'язана з знаннєємними швидкозмінними технологіями (high hume); вони ініціюють не лише створення нових знань, але задають й соціальні сенси і стандарти їх використання, а також збагачуються, не переслідуючи матеріальних цілей; з іншого боку, абсолютно зростає маса населення, рівень освіти і якість знань якого не дозволяють безпосередньо приймати участь у процесі інтелектуальної діяльності та отримувати доходи, достатні для забезпечення сучасної суспільно-нормальної життєдіяльності. Розв'язання протиріччя можливе через свідоме впровадження принципів соціальної справедливості у господарську реальність, саморозвиток якої як людинорозмірного комплексу повинен цілеспрямовано будуватися на базі основних положень соціальної економії та філософії господарства.

Удосконалено:

Методологічне обґрунтування наростання у структурі людської діяльності тенденції до гармонійного поєднання суперництва і співробітництва в умовах формування економіки знань і переходу до виробництва когнітивних (знаннєємних) товарів, котра у суспільстві знань повинна змінитися стійкою тенденцією пріоритетності співробітництва і кооперації господарюючих суб'єктів, чого вимагає їх довгострокова орієнтація на знаннєємну діяльність. Для становлення національної економіки знань одним з головних завдань-функцій держави стає створення правових і соціально-економічних умов для широкого розгортання соціального партнерства як стратегічно значимого механізму людської взаємодії, котрому внутрішньо властива орієнтація на вироблення і реалізацію нових знань у господарській діяльності усіх суб'єктів суспільного розвитку.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення і висновки роботи відкривають можливості для більш цілісного розуміння змісту і структури сучасної людської діяльності, її ролі щодо свідомої реалізації імперативу виживання людства і забезпечення коеволюції розвитку людини і природи, вироблення наукових критеріїв для визначення заборон на рішення, проекти і діяльність, котра може негативно відбиватися на людині і суспільстві. Теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі в Українській інженерно-педагогічній академії (довідка №106-01/20 від 14.07.2008 р.). Вони сприяють поглибленню змісту та логіки викладання навчальних курсів економічної теорії, менеджменту, а також широко використовуються при вивченні економічних спецкурсів.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що основні положення і висновки дисертації можуть бути використані при подальших дослідженнях змісту цілісності людської діяльності, розробці та проведенні державної ціннісно і соціально орієнтованої економічної політики, науковому обґрунтуванні стратегії національного розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, ролі та значення фундаментальних знань при реформуванні сфери вищої освіти в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи апробовані на Другому міжнародному симпозіумі «Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль у реалізації імперативу виживання людства» (м. Харків, травень 2006 р.); на науково-практичних конференціях: “Економічний розвиток України в актуальному просторі і часі” (м. Харків, жовтень 2006 р.); «Стратегія економічного розвитку: тенденції, пріоритети, перспективи» (м. Харків, грудень 2006 р.); «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (м. Полтава, травень 2007 р.), “Суб'єкти господарювання в сучасній фінансово-кредитній системі України” (м. Харків, квітень 2006 р.), «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення» (м. Харків, квітень 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові висновки і рекомендації, що отримані у процесі дослідження, зроблені автором самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображений в авторефераті у списку публікацій за темою дисертації.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковані у 7 наукових статтях, загальним обсягом 3,2 д. а., з них 5 (2,8 д. а.) - у фахових наукових виданнях з економічних наук, що затверджені ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (185 найменувань). Робота викладена на 166 сторінках, із них 151 сторінка - основний текст. У дисертації є 6 таблиць, 5 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовані мета і завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет дослідження, розкрито його методи, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження людської діяльності економічною наукою» розкриваються поняття і структура людської діяльності, показано, що економічна теорія у найбільш загальному вигляді предстає як теорія людської діяльності, а також доводиться, що на сучасному етапі, коли формується постнекласична наука, потрібний комплексний підхід до аналізу цілісного змісту людської діяльності, що потребує необхідності подолання суто економічного підходу і застосування у дослідженнях людської діяльності методології триалектики.

Глобалізація вимагає того, щоб національні економіки розвивалися на основі впровадження інновацій, що пов'язано з значним зростанням значення знань, культури, підвищенням ролі ментальної сфери у людській діяльності. Структура сучасної діяльності докорінно змінюється: в ній визначальними стають нематеріальні чинники, що вимагає від економічної науки, перш за все економічної теорії, розробки методологічних інструментів пізнання характеристик і закономірностей формування і розвитку економіки знань, котру не можна зводити до індустріальної економіки. Сучасну господарську реальність слід аналізувати за допомогою більш складної методології пізнання, котра виходить із того, що необхідна принципово нова модель реальності, у якій свідомість є настільки ж фундаментальним аспектом реальності, як простір, час і матерія, а можливо - ще й більш фундаментальним (П. Рассел). Свідомість, нематеріальні чинники, актуалізація нових форм капіталу: людського, інтелектуального, соціального, культурного, символічного - це все те, що викликає потребу переходити до дослідження виробництва нової форми багатства - духовного, яке стає найвищою формою багатства і покликана забезпечити виживання людства, сприяти коеволюційному розвитку людини і природи.

Економічне багатство спрямоване в основному на забезпечення існування, життя людини, підтримку у функціонуючому життєвому стані її біологічної природи. Соціальне багатство виявляється у відносинах людини з іншими окремими людьми і їхніми співтовариствами, тобто воно дозволяє розглядати соціальну, суспільну складову життєдіяльності людини. Хоча зрозуміло, що, створюючи економічне багатство, людина включається в суспільний процес, і розділення тут є умовним в силу необхідності розриву єдності для проведення сутнісного аналізу. Духовне багатство в якомусь роді протистоїть економічному і соціальному багатствам, але і включає їх у себе, охоплює в знятому виді. Цей вид багатства є найбільш іманентним самій суті людини як особливого біологічного виду, котрий виділився з тваринного світу завдяки виникненню саме свідомості. «Рушійні сили людської історії можуть бути знайдені тільки у властивостях самих осіб - суб'єктів тієї взаємодії, що із тварини, біологічного, стає людським, соціальним, і це перетворення і є перетворення несвідомої знарядної діяльності у свідоме людське виробництво» Ахназаров Э.Б. Контуры эволюции. - СПб.: Недра, 2002. - С. 180..

У цьому плані, на наш погляд, слід виходити з обґрунтованої В.М. Тарасевичем структури людської життєдіяльності, котра робить наголос на свідомій, цілеспрямованій її складовій. Саме через актуалізацію цієї складової потрібно підходити до визначення людської діяльності, мета якої, перш за все, полягає в олюдненні людини.

Під людською діяльністю, на наш погляд, варто розуміти свідоме, насамперед, духовно-творче виробництво необхідних матеріальних і духовних благ для життя людини як процесу її саморозвитку і самореалізації. Процес людської діяльності предстає як процес самореалізації людини, який розширюється і поглиблюється. Діяльності людини внутрішньо властиві наступні основні моменти (див. рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Складові людської діяльності

По-перше, визначальна роль свідомості. Визначальним у виникненні людини є момент виникнення свідомості. По-друге, духовно-творчий характер діяльності. Діяльність є процесом перетворення світу, імпульсом якого є розрізнення, роздвоєння свого Я. Рефлексія як властивість свідомості стає висхідним рушієм діяльності. І це відбиває той факт, що тварина ще не розрізняє себе в природі, а людина, завдяки здатності рефлексійної свідомості, виявляє свою активність стосовно деякого об'єкта, котрий робить вплив на людину, у якого немає відповіді на цей вплив. І оскільки, як довели психологи, людський розум не здатний буквально копіювати наявні в нього, раніше вироблені іншими чи ним самим рішення, то свідомість спрямована на пошук нового, а її інноваційна діяльність прагне до формування нової картини світу (об'єкта), що і реалізується в діяльності по створенню цього нового. Тим самим у своїй діяльності людина творить світ через пошук новизни задля безупинного розширення і поглиблення загальної картини світу, створення його нової цілісної моделі в континуумі мозку. По-третє, фундаментальна структура людської діяльності заснована на потребі виживання людини, що споконвічно формує людську свідомість і яка розвертається в цілий спектр потреб, що задовольняються матеріальними і духовними благами. Ідея виживання людини, яка пов'язана з виникненням і розвитком її свідомості, здобуває роздвоєння: з одного боку, формується моральний імператив, що включає заборони на неприпустимі з погляду виживання роду дії; з іншого боку, інноваційність свідомості виробляє потреби, що задовольняються за допомогою діяльності. Але ці дві сторони повинні існувати в єдності, що забезпечується миследіяльністю, тому що людина народжується для того, щоб мислити свідомо, цілеспрямовано. По-четверте, виходячи з зазначених характеристик, діяльність являє собою основний механізм самореалізації людини. Тут діяльність виступає як самодіяльність, тому що людина, свідомо та осмислено діюча, виходячи зі своєї духовно-тілесної природи, творить як себе, так і світ навколо себе, не завдаючи шкоди ні собі, ні природі. У самодіяльності як вищій та іманентній формі діяльності виявляється органічна цілісність існування людини, втілювана в її творчості. Творчість є інобуття свідомості людини.

Ці виділені внутрішні характеристики-властивості людської діяльності розкривають її суть і зміст у якісно іншій площині, новому форматі наукового осмислення. Вони дозволяють констатувати, що про діяльність можна говорити тільки у відношенні людини, яка володіє рефлекторною свідомістю. Тому традиційний підхід стверджуючий, що діяльність виникає з появою знарядь праці, вимагає серйозних наукових уточнень, що накладають свій відбиток на все соціальне вчення. Зараз, коли поставлене питання про те, що свідомість стала новим предметом праці, що вона є більш фундаментальною засадою реальності, ніж матерія, простір і час, а також у зв'язку з формуванням постнекласичної науки нове осмислення сучасних реалій, і насамперед феномена людської діяльності, стає необхідністю поглиблення наукового аналізу дійсності, що й створює фундамент нової картини реальності, більш глибокої і всеохоплюючої, чим та її наукова картина, що сформувалася в ХХ столітті.

Пізнання цілісності людської діяльності потребує нової методології дослідження - триалектики. Її застосування до аналізу змісту людської діяльності доводить, що, по-перше, триалектику необхідно впроваджувати у наукові дослідження, виходячи з визнання триіпостасевої цілісної природи самої людини - біо(матеріальної), соціальної і духовної; по-друге, кожній іпостасі як складовій внутрішньої єдності відповідає своя відносно самостійна форма реалізації в процесі людської діяльності. Матеріальна реалізується переважно через опредметнення; соціальна - за допомогою соціалізації; духовна здійснюється в процесі олюднення самої людини, а через це і природи, і спілкування.

Ці форми являють собою фундаментальні способи озовнішнення внутрішнього потенціалу людини як біо-соціо-духовної істоти, що у своїй актуальній реалізації за допомогою свідомості визначає вектор-тенденцію розвитку як суспільного виробництва, так і суспільства в цілому. У сучасному світі біологічне переважно співвідноситься з виробництвом продуктів споживання як товарів; соціальне - з розвитком сфери послуг і виробництвом знань; духовне - з вільним часом як «мірою суспільного багатства» усебічно розвинутої особистості.

Початковим принципом нового розуміння суті людської діяльності є усвідомлення того, що саме людина, кожна окрема людина виступає тим духовно-енергетичним центром, який практично повинен реалізовувати основний принцип діяльності: думка повинна йти попереду дії, дія не повинна випереджати думку.

Якщо виходити з необхідності визнання свідомості основоположним фундаментальним аспектом реальності, то тоді докорінно змінюється і сам предмет економічної науки, що також відповідає науковим положенням Л. Ф. Мізеса про інтелектуально-духовний зміст виробництва. У першому наближенні варто виходити з того, що в умовах глобалізації змінюється сам предмет людської праці: ним стає людська свідомість. Саме у цьому аспекті й слід шукати ы розробляти нові методологічні підходи до аналізу структури людської діяльності при переході до економіки знань, бо самі знання є продуктом свідомості.

У руслі процесів глобалізації, що розвертаються, ціною розвитку людського суспільства стає саме життя, життєдіяльність людини як особливий біологічний вид, що може відтворюватися в Природі. Глобалізація як процес взаємозв'язку і взаємозумовленості розвитку світового господарства породжує нове розуміння не просто економічної поведінки людини, але всієї її діяльності як результату того, що не може бути співвіднесено тільки з матеріальним, але в той же час перетворюючому і матеріальне.

Звернення до діяльнісного підходу в рамках постнекласичної науки стає найважливішим напрямком економіко-теоретичних досліджень не тільки в силу необхідності нового синтезу знань, що дозволяють повніше досліджувати універсумні явища і процеси. Практичне значення відродження діяльнісного підходу також визначається необхідністю відновлення особливого предметного поля економічної теорії, що в останні 15-20 років усе більше витісняється менеджментом, коли їй намагаються нав'язати вивчення поверхнево-поведінкових моделей управлінських рішень.

Виживання людини і людства можливо, якщо людська діяльність буде реалізовуватися як цілісний господарський феномен, у основі якого лежить духовна складова, котра зовсім не зводиться до ідеології економізму, а охоплює морально-етичні цінності, завдяки виникненню яких сама людина виділилася з тваринного світу як особливий біологічний вид і стала відповідальною за життєдіяльність планети Земля.

Під людською діяльністю варто розуміти свідоме, насамперед, духовно-творче виробництво необхідних матеріальних і духовних благ для життя людини як процесу його саморозвитку. Процес людської діяльності є процесом самореалізації людини, який розширюється і поглиблюється .

Дослідження показало, що є два основних види взаємодії людей: конкуренція і соціальне партнерство. Ринкова конкуренція за своєю суттю є жорсткою боротьбою між людьми у сфері економічних і соціальних відносин. За своєю природою конкуренція є протилюдяним механізмом досягнення суто економічних цілей - прибутку, матеріального і грошового збагачення досить вузького прошарку населення. Соціальне партнерство є гуманістичним, цивілізованим і людяним механізмом розвитку людських відносин і діяльності, адекватним природі самої людини. Соціальне партнерство має у наш час значне поширення у передових країнах світу, а також досить реальні передумови свого широкого утвердження у сучасній Україні.

Соціальне партнерство є реальним механізмом створення соціально орієнтованої ринкової господарської системи, котрий дозволяє підпорядкувати соціально-економічний розвиток благополуччю усього українського народу, тобто дійсно реалізувати тезу нобелівського лауреата Моріса Алле, що “економіка повинна служити людині, а не людина служити економіці”.

Зараз в Україні немає ніякої ідеології чи навіть єдиної, всіма прошарками населення визнаної, національної ідеї, яка б консолідувала суспільство. На наш погляд, саме ідея всебічного розвитку соціального партнерства як механізму забезпечення співпраці, діяльності усіх суб'єктів господарювання задля підвищення рівня і якості життя кожного українця є у сучасних умовах найкращою ідеєю та ідеологією національного господарського розвитку. Ця ідея може об'єднати усіх громадян країни у їх діяльності заради її процвітаючого майбутнього.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Задорожный Г.В., Колупаева И.В. Человеческая деятельность как источник хозяйственного развития // Социальная экономика. - 2005. - № 1. - С. 144-151 (дисертанту належить обґрунтування необхідності переходу у дослідженнях людської діяльності від ціле- до цінніснораціональної її природи і врахування зростаючої ролі свідомості у цій діяльності).

2. Задорожний Г.В., Колупаєва І.В. Методологічні основи дослідження суб'єктів господарювання сучасною економічною наукою // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. № 719. - Харків, 2006. - С. 36-38 (дисертанту належить обґрунтування ідеї про доцільність дослідження суб'єктів економічної діяльності у площині господарських зв'язків на принципах постнекласичної науки).

3. Колупаева И.В. Целостность хозяйственной деятельности человека как условие реализации императива выживания человечества в ХХІ веке // Социальная экономика. - 2006. - № 3-4. - С. 47-51.

4. Колупаєва І.В. Соціальне партнерство чи поглиблення конкуренції: стратегічний вектор реалізації економічного потенціалу // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. № 754.- Харків, 2006. - С. 54-58.

5. Задорожный Г.В., Колупаева И.В. О необходимости преодоления чисто экономического подхода в исследованиях человеческой деятельности как требование постнеклассической науки и актуализации духовно-нравственных ценностей // Социальная экономика. - 2007. - № 3-4. - С. 40-53 (дисертанту належить обґрунтування уточненого визначення людської діяльності та зміни у її змісті у зв'язку з процесами інтелектуалізації).

6. Задорожный Г.В., Колупаева И.В. О социальной направленности подготовки магистров экономики // Управління розвитком. Збірник наукових статей Харківського національного економічного університету. - 2006. - № 5. - С. 58.

7. Колупаева И.В. Человеческая деятельность: от экономического к хозяйственному подходу исследования // Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації. Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції. Том І. - Полтава: Скайтек, 2007. - С. 119-122.

АНОТАЦІЯ

Колупаєва І.В. Трансформація структури людської діяльності у сучасному господарському розвитку. - Рукопис.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2008.

Розкриваються поняття і структура людської діяльності, показано, що економічна теорія у найбільш загальному вигляді предстає як теорія людської діяльності, а також доводиться, що на сучасному етапі, коли формується постнекласична наука, необхідним стає комплексний підхід до аналізу цілісного змісту людської діяльності, що потребує подолання суто економічного підходу і застосування у дослідженнях людської діяльності методології триалектики.

Під людською діяльністю розуміється свідоме, насамперед, духовно-творче виробництво необхідних матеріальних і духовних благ для життя людини як процесу її саморозвитку. Процес людської діяльності є процесом самореалізації людини, котрий розширюється і поглиблюється .

Виявлено основні причини змін структури людської діяльності у сучасному господарстві з точки зору забезпечення її цілісності, розкрито основні напрямки трансформації структури людської діяльності в період формування економіки знань. Показано актуалізацію співробітництва у структурі людської діяльності, спрямованої на виробництво знань, а також обґрунтовано положення про те, що соціальне партнерство стає основою господарської діяльності, що адекватна природі людини.

Ключові слова: постнекласична наука, людська діяльність, духовно-творче виробництво, універсум, співробітництво, господарство, соціальне партнерство.

Колупаева И.В. трансформация структуры человеческой деятельности в современном хозяйственном развитии. - рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли.

Выявлено основные причины изменения структуры человеческой деятельности в современном хозяйстве с точки зрения обеспечения её целостности, раскрыты основные направления трансформации структуры человеческой в период формирования экономике знаний.

Обосновано положение о том, что гуманизация человеческой деятельности становится наиболее важным содержательно-смысловым императивом разрешения противоречий между современной экономической деятельностью человека и целостной его природой в условиях выживания человечества, необходимости перехода к коэволюционному развитию человека и природы. Показано, что при формировании экономики знаний наблюдается актуализация интеллектуализации как структурной составляющей современной человеческой деятельности, которая порождает новое жесткое разделение труда и новую социально-имущественную стратификацию общества и глобализирующегося мира. Устойчиво формируются группы людей и страны, деятельность которых связана с знаниеемными быстросменными технологиями (high hume); они инициируют не только производство новых знаний, но и задают новые социальные смыслы и стандарты их использования, а также обогащаются, не преследуя материальных целей. С другой стороны растет масса тех людей, которым их образовательный уровень не позволяет принимать участия в интеллектуальной деятельности и получать общественно-нормальные доходы. Разрешение данного противоречия возможно посредством сознательного утверждения принципов социальной справедливости в хозяйственной реальности, саморазвитие которой как человекоразмерного комплекса должно целенаправленно базироваться на основных научных положениях социальной экономии и философии хозяйства.

Показано актуализацию сотрудничества в структуре человеческой деятельности, направленной на производство знаний, а также обосновано положение о том, что социальное партнерство становится основой хозяйственной деятельности, которая адекватна природе человека.

Ключевые слова: постнеклассическая наука, человеческая деятельность, духовно-творческое производство, универсум, сотрудничество, хозяйство, социальное партнерство.

I.V. Kolupayeva. Transformation of the structure of human activity in modern economic development. - Manuscript.

Thesis for Ph.D Degree in Economics in specialty 08.00.01 - Economic Theory and History of Economic Thought.

V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2008.

The thesis explains the concept and structure of human activity, demonstrates that when treated in the most general terms, the economic theory appears as the theory of human activity as well as proves that recent times, which see formation of postnonclassical science, call for comprehensive approach to analysis of integral content of human activity, which requires one to stretch beyond solely economic approach and use trialectics methodology when analyzing human activity. Human activity is defined as conscious, primarily spiritual and creative production of needed material and nonmaterial benefits for human life as the process of its self-development. The process of human activity is a process of human self-realization, getting more profound and extended.

The thesis reveals the fundamental reasons for modifications of human activity in modern economy in terms of maintenance of its integrity, unveils guidelines for transformation of human activity in the period of formation of economy of knowledge. It shows the actualization of cooperation in the structure of human activity directed to production of knowledge as well as justifies the premise that social partnership is becoming the foundation of economic activity adequate to human nature.

Key words: postnonclassical science, human activity, spiritual and creative production, the universe, cooperation, economy, social partnership.

Размещено на Allbest.ru