Інтелектуальний капітал у суспільному відтворенні

Запропонована автором модель інституційного забезпечення інтелектуально-інноваційного типу економічного відтворення складається з трьох блоків, які формують (1) інституціональні (організаційно-правові) передумови інтелектуально-інноваційного розвитку, (2) передумови економічного та (3) передумови соціального розвитку. Кожен із цих блоків повинен знаходитись у полі впливу держави, підпорядковуючись функціям регулювання на відповідних рівнях. Особливо це має стосуватися інституційного забезпечення стійкості та ефективності відтворювального циклу "освіта - наука - виробництво", що визначається параметрами якості кожного з зазначених елементів і досконалості системних зв'язків між ними.

У розділі 5 "Суспільний інтелектуальний капітал у глобалізаційному вимірі" увага приділяється розгляду процесів інтернаціоналізації та глобалізації інтелектуального капіталу в контексті постіндустріальної парадигми, оцінці інтелектуальної складової конкурентоспроможності національної економіки в умовах глобалізації.

В основі процесів становлення та функціонування нових (постіндустріальних) форм суспільного устрою знаходиться механізм макроекономічного відтворення суспільного інтелектуального капіталу в ускладненому потоковому вигляді.

Постіндустріальний тип суспільного відтворення, який ґрунтується на використанні інтелектуального капіталу, визначає основні якісні зміни, що відбуваються на світовому ринку. Вони стосуються передусім такого: (1) виникають структурні зміни у вартості товарів, що експортуються/імпортуються країнами, - ці структурні зрушення викликані скороченням матеріальної факторної складової і зростанням інтелектуальної; (2) змінюється структура експорту / імпорту - скорочується частка сировини і зростає частка продуктів з високим ступенем обробки, а також різного роду послуг; (3) в економіках розвинутих країнах зростає частка сфери послуг, у тому числі інформаційних, і послуг, пов'язаних із використанням високих технологій, - це позначається на економіці інших країн як перенесення країнами-лідерами своїх традиційних базових галузей у нові індустріальні країни; (4) зазнає трансформації механізм міжнародних інвестицій - цільове призначення капіталовкладень, швидкість фінансових потоків, їх обсяг, геоспрямування (рух між країнами-донарами та реципієнтами капіталу) суттєвим чином визначається діяльністю ТНК; (5) відбувається формування єдиного інформаційного простору; (6) створюється міжнародна економічна інфраструктура; (7) виникають нові тенденції міграції робочої сили та формування ринку праці.

Зазначені якісні зміни, які відбуваються при поступовому переході країн до постіндустріальної економіки, супроводжуються посиленням конкуренції, яка набуває істотних змін унаслідок того, що основою конкурентних переваг стають знання. У таких умовах найбільш конкурентною стає та макроекономічна система, всередині якої не лише активно використовуються, а й створюються новітні знання.

За даними Всесвітнього економічного форуму, індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI 2007-2008) становить для України 3,98. Країна посідає 73-тє місце у рейтингу за зазначеним показником, погіршивши свій стан порівняно з попереднім періодом на чотири позиції. Це свідчить про те, що інтелектуальна складова конкурентоспроможності національної економіки (передусім потенціал науки й освіти) не використовується повною мірою, а та частина інтелектуальних ресурсів, яка задіяна у відтворювальному процесі, не забезпечує таку ефективність макросистеми, якої вимагає необхідність слідування постіндустріальному розвитку. Отже, не створюються необхідні умови для паритетності економічних відносин країни на світовому ринку.

Однією з важливих, але не до кінця вирішених у межах державного регулювання в Україні проблем, залишається оптимізація державної політики у галузі правової підтримки процесів, пов'язаних із використанням об'єктів інтелектуальної власності. Основна складність - у винайденні та практичному застосуванні збалансованого підходу між (1) розширенням множинністі та простору дії об'єктів інтелектуальної власності та (2) посиленням охоронних заходів щодо їх захисту об'єктів інтелектуальної власності. Ці дві протидіючі сили мають бути врівноважені на рівні здійснення заходів державного регулювання. Регулюючий вплив держави необхідний, оскільки надмірність впливу першої із зазначених сил може спричинити втрату суб'єктами мікрорівня монопольної влади, утвореної внаслідок володіння об'єктом інтелектуальної власності та правами на нього, а отже, і прибутку; вплив другої може спричинити такі негативні явища в економіці країни, як послаблення конкуренції, обмеження процесів дифузії технологій усередині країни, ускладнення операцій з міжнародного трансферу технологій та ін.

Автором обґрунтовано, що з метою активації та ефективного використання інтелектуального потенціалу конкурентоспроможності національної економіки вирішення потребують передусім такі проблеми: (1) реформування національної системи вищої освіти відповідно до умов світових і європейських стандартів з метою усунення диспропорції між новим технологічним укладом і застарілою системою підготовки кадрів і, як наслідок, неадекватної якості трудових ресурсів; (2) значне посилення мотивації кадрового потенціалу науки, у тому числі галузевої та заводської; (3) упровадження державних заходів, які зумовлюють активізацію попиту на інновації з боку підприємств; (4) сприяння досконалості стратегічного управління у науково-технологічному середовищі; (5) формування і розвиток на рівні підприємств стратегії управління інтелектуальною власністю; (6) поширення інституту партнерства при виконанні НДДКР як у взаємодії суб'єктів реального сектора економіки, так і поза його межами (передусім із суб'єктами сфери освіти й секторів академічної та вузівської науки); (7) оптимізація політики державного фінансового сприяння розвитку освіти і науки; (8) усунення несприятливої спрямованості міграційних потоків, орієнтованої на вивіз, а не на ввіз інтелектуального капіталу.

Висновки

інтелектуальний власність суспільний постіндустріальний

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, пов'язаної з визначенням змісту інтелектуального капіталу та його ролі в суспільному відтворенні. Результати проведеного дослідження дозволили досягти поставленої мети, реалізувати завдання та сформулювати такі висновки теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру:

1. Інтелектуальний капітал розглядається як нагромаджений людиною та сформований на основі інвестицій у людину запас інформації знань і творчих здібностей, який за умов включення у потік суспільного відтворення зумовлює створення інтелектуального продукту, що сприяє інноваційним перетворенням на макро- і мікрорівні та забезпечує його власникові факторний дохід.

2. За обсягом понять співвідношення категорій "людський капітал" та "інтелектуальний капітал" з переходом від мікро- до макрорівня аналізу змінюється. Якщо на рівні індивіда людський капітал природно розглядається як загальне відносно інтелектуального капіталу, який сприймається як особливе, то стосовно організації така підпорядкованість змінюється на протилежну: інтелектуальний капітал підприємства структурно утворюється шляхом включення до його складу людського капіталу. На макрорівні (передусім постіндустріально орієнтованих країн) нагромаджений суспільний інтелектуальний капітал, унаслідок значно ширших можливостей інтенсифікації його розширеного відтворення, завжди за своїм потенціалом перевищує наявний суспільний людський капітал.

3. Категоріально "інтелектуальний капітал індивіда" та "інтелектуальний капітал організації" мають особливості структуроутворення, хоча загальним джерелом їхнього формування є одні й ті ж самі факторі складові - інформація, знання, креативність. Стосовно індивіда структуроутворюючий категоріальний ряд має бути таким: інформаційний капітал > капітал знань > креативний капітал > інтелектуальний капітал > людський капітал. Інтелектуальний капітал організації фактично складається з двох елементів - людського капіталу (відповідно до відзначеної структури) та сукупності інтелектуальних продуктів, що функціонують як об'єкти інтелектуальної власності та можуть бути визначені як нематеріальні активи (до їхнього складу зокрема, входить і інформаційний капітал).

4. Можливість відокремлення та визначення інтелектуального капіталу як самостійного фактора виробництва має розглядатися у загальному контексті еволюції економічних систем та історичного процесу зміщення домінуючої ролі економічних факторів. Як на висхідній стадії індустріального суспільства у процесі свого "позиціонування" фізичний капітал оволодіває природним і трудовим факторами, так само на стадії розвинутого індустріального суспільства людський капітал у підприємницькій формі домінує над фізичним, а при переході до постіндустріального суспільства підприємницька складова щодалі більше починає поступатися інтелектуальній.

5. Інвестиції в інтелектуальний капітал людини мають специфіку, яка полягає у тому, що цей процес є опосередкованим. Розвиток творчих (креативних) здібностей індивіда відбувається на основі механізму опосередкованого інвестування - в людину як носія інтелектуального капіталу - насамперед шляхом капіталовкладень у людський капітал (через канали освіти та інформації, досвіду та ін.). Таким чином, позитивний ефект у вигляді підвищення продуктивності людини творчої праці, може бути лише наслідком прирощення інвестицій у людський капітал носія, результатом інвестиційного посередництва в освіту, охорону здоров'я, мобільність, доступ до інформації та ін.

6. Визначеність інтелектуального капіталу як факторного ресурсу передбачає також визначеність специфіки факторного доходу на інтелектуальний капітал, який набуває форми інтелектуальної ренти. Інтелектуальна рента безпосередньо не пов'язана з підприємницькою діяльністю. Вона є тим платежем власникові інтелектуального капіталу, який (платіж) перевищує кошти, необхідні для того, щоб привернути та утримати інтелектуальний капітал у певній сфері використання. Індивід отримує ренту від використання, по-перше, таланту - того дару, яким його наділила природа (через активацію своїх природних здібностей), по-друге, - від знань, які він креативно використовує (через відчуження та привласнення певної частини суспільного надбання, яким є знання).

7. Передумовою та результатом відтворення інтелектуального капіталу виступає інтелектуальна власність. Під впливом постіндустріальних тенденцій усе очевиднішою стає внутрішня суперечність, притаманна інтелектуальній власності, що проявляється на категоріальному та інституціональному рівнях. В аспекті теоретичного аналізу та з погляду логіки твердження про неможливість відособлення інтелекту від його носія у остаточному підсумку підводить до висновку про неможливість його відчуження і, на цій основі, про обмеження сфери дії інституту інтелектуальної власності. Практика ж, навпаки, іде шляхом розширення переліку об'єктів інтелектуальної власності, але при цьому існуючий алогізм правової традиції (коли можливість забезпечення захисту виключних прав на продукт має пріоритети відносно факту породження таких благ інтелектом), без сумніву, стримує процеси інституціоналізації інтелектуального капіталу.

8. Відображення дії механізмів відтворення та процесів руху вартості з урахуванням елементу "ідея" (І) потребує виокремлення у загальній формулі кругообігу капіталу чотирьох послідовних стадій: (1) стадії формування підприємством активної частини інтелектуального капіталу; (2) стадії продукування ідей; (3) стадії втілення ідей у споживній вартості товарів; (4) стадії втілення ідей у ринковій вартості товарів.

9. Зважаючи на те, що інтелект як процесуальну цілісність можна звести до трьох складових - інформації, знань, творчості, які одночасно і в наведеній послідовності є відповідними стадіям відтворювального циклу потік > запас > потік, виникають підстави для визначення особливостей макрофеномену інтелектуальної економіки в термінах "інформаційна економіка", "економіка, заснована на знаннях", "креативна економіка", а саме: "економіка, заснована на інформації" повинна розглядатися як вихідна, більш поверхова характеристика "економіки, заснованої на знаннях", остання ж покладається у підґрунтя визначення феномену "креативна економіка", а у своїй цілісності всі три терміни охоплюються поняттям "інтелектуальна економіка" - у тому її значенні, що факторною домінантою економічного розвитку стає інтелектуальний капітал.

10. В основу визначення сутності суспільного інтелектуального капіталу як похідної категорії від інститутів суспільної та інтелектуальної власності покладені фундаментальні підходи до обґрунтування розширеного відтворення знання. Вони інтегрально відображають, по-перше, складну систему інтересів людини, яка створює блага в рамках господарської системи, та, по-друге, взаємопов'язану єдність інтересів і дій людини як індивіда і як члена суспільства. В умовах "накладання" цих різних за критеріями системоутворення форм власності (інтелектуальної та суспільної) спрацьовує синергетичний ефект, що безпосередньо забезпечує суспільний характер інтелектуального капіталу. Суспільна сутність інтелектуальної власності, а отже, й інтелектуального капіталу є ідеологічною підставою інституціоналізації принципів формування національних моделей інтелектуально-інноваційного розвитку.

11. Інституційне забезпечення інтелектуально-інноваційного типу економічного відтворення може бути формалізовано і представлено у вигляді динамічно функціонуючої системи, яка складається з трьох блоків. Ці блоки формують конкретні передумови зазначеного типу економічного відтворення, а саме: (а) інституціональні (організаційно-правові) передумови інтелектуально-інноваційного розвитку; (б) передумови економічного розвитку; (в) передумови соціального розвитку. Кожен із цих блоків знаходяться у полі впливу держави, підпорядковуючись одночасно функціям регулювання на макро- та мікроекономічному рівнях.

12. Ефективність систем суспільного відтворення, масштаби і темпи економічного зростання у різних країнах зумовлені передусім специфікою національних моделей інноваційного розвитку, а отже, продукуванням та впровадженням інновацій. У таких умовах винятково важливою є система заходів щодо формування інституціональної матриці (стійкої, узгодженої системи базових інститутів, якщо регулюють економічну, політичну та ідеологічну підсистеми суспільства), яка б відповідала стратегії інтелектуально-інноваційного розвитку України. Складовими інституціонального ядра такої системи відтворення є: (1) базовий інститут обміну (вільна циркуляція на ринковій та позаринковій основі об'єктивованих знань та інформації); (2) базовий інститут власності (інтелектуальна власність); (3) базовий сигнальний інститут (ринкова вартість компанії, при визначенні якої особливої значущості набувають нематеріальні активи); (4) базовий компенсаторний інститут (інститут державного регулювання економічних і соціальних процесів, пов'язаних передусім із використанням інтелекту людини, яка включена у виробничі відносин, а також із рухом продуктів, отриманих за результатами творчої праці індивіда, що існують у вигляді новацій, об'єктивованих ідей тощо).

13. Перетворення, що виникають при поступовому переході країн до постіндустріальної економіки, супроводжуються глобалізаційними процесами та посиленням конкуренції, яка відчутно змінюється внаслідок того, що основою конкурентних переваг стають знання. У таких умовах найбільш конкурентною стає та макроекономічна система, всередині якої не лише активно використовуються, а й створюються новітні знання. У цьому відношенні інтелектуальна складова конкурентоспроможності національної економіки (передусім потенціал науки і освіти) не використовується повною мірою, а та частина інтелектуальних ресурсів, яка задіяна у відтворювальному процесі, не забезпечує ту ефективність макросистеми, якої вимагає необхідність слідування постіндустріальному розвитку. Отже, необхідні умови для паритетності економічних відносин України на світовому ринку не створюються.

14. Для активації та ефективного використання інтелектуального потенціалу конкурентоспроможності національної економіки розв'язання потребують передусім такі проблеми: (1) реформування національної системи вищої освіти відповідно до світових та європейських стандартів з метою усунення диспропорції між новим технологічним укладом і застарілою системою підготовки кадрів та, як наслідок, неадекватною якістю трудових ресурсів; (2) значне посилення мотивації кадрового потенціалу науки, в тому числі галузевої та заводської; (3) впровадження державних заходів, які зумовлюють активізацію попиту на інновації з боку підприємств; (4) сприяння досконалості стратегічного управління в науково-технологічному середовищі; (5) формування і розвиток на рівні підприємств стратегії управління інтелектуальною власністю; (6) поширення інституту партнерства при виконанні НДДКР як на взаємодію суб'єктів реального сектору економіки, так і за його межами (передусім на взаємодію підприємств з суб'єктами секторів вищої освіти та академічної науки); (7) оптимізація політики державного фінансового сприяння розвитку освіти і науки; (8) усунення несприятливої спрямованості міграційних потоків, яка нині орієнтована не на ввіз інтелектуального капіталу, а на вивіз.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Шкурупій О. В. Рух і використання інтелектуального капіталу: проблеми відносин країн постсоціалістичної трансформації з економічно розвинутими країнами / О. В. Шкурупій // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - № 1 (11). - 2004. - С. 21-24.- (Серія "Економічні науки"). - (0,4 друк. арк.).

2. Шкурупій О. В. Міжнародний рух інтелектуального капіталу: макроекономічні проблеми управління / О. В. Шкурупій // Регіональні перспективи. - 2004.?№ 3-5 (40-42). - С. 379-381. - (0,5 друк. арк.).

3. Шкурупій О. В. Людський капітал: теоретико-методологічний аналіз категорії / О. В. Шкурупій // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць : [вип. 197, в 5 т.]. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2004- .-. ІІІ. -2004. - С. 748-757. - (0,6 друк. арк.).

4. Шкурупій О. В. Формування інтелектуального потенціалу України на основі впровадження системи управління якістю освітньої діяльності / О. В. Шкурупій // Вісник Полтавської державної академії. - 2004. - № 4 (35) - С. 115-117. - (0,4 друк. арк.).

5. Шкурупій О. В. Інтелектуальний капітал: категоріальний апарат та його застосування в теоретичному аналізі / О. В. Шкурупій // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2005. - № 650 - С. 79-83. - (0,5 друк. арк.).

6. Шкурупій О. В. Людський капітал та його похідні категорії / О. В. Шкурупій // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - № 1 (15). - 2005. - С. 17-26. - (Серія "Економічні науки"). - (1,0 друк. арк.).

7. Шкурупій О. В. Сучасні трансформації неокласичної парадигми та моделі "Економічна людина" / О. В. Шкурупій // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць : [вип. 209, в 4 т.]. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005- .-Т. ІІ. - 2005. - С. 534-546. - (0,6 друк. арк.).

8. Шкурупій О. В. Людський капітал як об'єкт теоретичного аналізу / О. В. Шкурупій // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2005. - № 668. - С. 72-76. - (0,5 друк. арк.).

9. Шкурупій О. В. Людський капітал: категоріальний апарат та його застосування / О. В. Шкурупій // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць : [ вип. 20, в 5 т.]. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2005- .-Т. І. - 2005. - С. 207-217. - (0,7 друк. арк.).

10. Шкурупій О. В. Імперативи міжнародної інтеграції України і вища освіта споживчої кооперації / О. В. Шкурупій, В. А. Свічкарь // Вісник Львівської комерційної академії. - 2006.? Вип. 21. - С. 278-284. - (Серія економічна). - (0,5 друк. арк., особисто здобувачу належить 0,3 друк. арк. - обґрунтування заходів з адаптації вищої освіти системи споживчої кооперації до сучасних умов міжнародної інтеграції).

11. Шкурупій О. В. Політекономічні підходи до визначення сутності наукових знань / О. В. Шкурупій // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі і послуг : зб. наук. праць Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. - Харків, 2006. - Вип. 2 (4). - С. 416-424. - (0,4 др. арк.).

12. Шкурупій О. В. "Трьохфазова модель" трансформації і розвиток науково-технологічної сфери України / О. В. Шкурупій // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 78. - С. 110-114. - (0,6 друк. арк.).

13. Шкурупій О. В. Знання та інформація в системі корпоративних ресурсів: зміст і атрибутивні ознаки / О. В. Шкурупій // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці : АНТ Лтд, 2006. - Вип. ІІ : Економічні науки. - С. 7-19. - (0,7 друк. арк.).

14. Шкурупій О. В. Захист інтелектуальної власності: світова практика та проблеми України / О. В. Шкурупій, Ю. С. Радченко // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - 2007. - № 2 (22). - С. 5-8. - (Серія "Економічні науки"). - (0,4 друк. арк., особисто здобувачу належить 0,2 друк. арк. - узагальнення міжнародної практики та оцінка стану і розвитку процесів захисту прав інтелектуальної власності в Україні).

15. Шкурупій О. В. Захист інтелектуальної власності в інформаційних мережах / О. В. Шкурупій, Ю. С. Радченко // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць : [вип. 224, в 5 т.]. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007- .-Т. V. - 2007 - С. 1320-1328. - (0,4 друк. арк., особисто здобувачу належить 0,2 друк. арк. - аналіз законодавчої бази та виконавчої системи із захисту прав інтелектуальної власності в Україні та обґрунтування шляхів з удосконалення зазначених інституцій).

16. Шкурупій О. В. Сутність соціального капіталу та його цінність для економіки / О. В. Шкурупій // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - 2007. - № 3 (25). - С. 3-7. - (0,5 друк. арк.).

17. Шкурупій О. В. Нова роль людського фактора в процесах руху вартості та нагромадження інтелектуального капіталу / О. В. Шкурупій // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - 2007. - Вип. 19. - С. 47-51. - (Серія "Економічні науки"). - (0,5 друк. арк.).

18. Шкурупій О. В. Інтелектуальне виробництво та кругообіг інтелектуального капіталу / О. В. Шкурупій // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 112. - С. 58-61. - (0,4 друк. арк.).

19. Шкурупій О. В. Діяльність `актора в полі науки (модель процесу) / О. В. Шкурупій // Стратегія економічного розвитку України. - 2007. - Вип. 19. - С. 51-55. - (0,4 друк. арк.).

20. Шкурупій О. В. Концептуальне підґрунтя опису творчої складової інтелектуального капіталу / О. В. Шкурупій // Вісник Львівської державної фінансової академії. ? 2007. - № 12. - С. 250-256.? (Серія: економічні науки). - (0,5 друк. арк.).

21. Шкурупій О. В. Використання інтелектуального капіталу як фактор економічного зростання / О. В. Шкурупій // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі і послуг : зб. наук. праць Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі : [вип. 1 (5), в 2 т.]. - Харків, 2007- .-Т. 1 - 2007. - С. 234-241. - (0,5 друк. арк.).

22. Шкурупій О. В. Концептуальні підстави для визначення моделі виробника наукових знань / О. В. Шкурупій // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. - 2007. - № 755. - С. 38-43. - (0,8 друк. арк.).

23. Шкурупій О. В. Людина, її інтелектуальний капітал і створення вартості / О. В. Шкурупій // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. - Вип. ІІІ : Економічні науки. - С. 34 - 42. - (0,5 друк. арк.).

24. Шкурупій О. В. Рух та відтворення інтелектуального капіталу / О. В. Шкурупій // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць : [вип. 229, в 4 т.]. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2007- .-Т. ІІ. -2007. - С. 461-470. - (0,5 друк. арк.).

25. Шкурупій О. В. Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності / О. В. Шкурупій // Культура народов Причерноморья. - № 99. - 2007. - С. 127-132. - (0,5 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru