Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Економічний механізм збуту зерна аграрними підприємствами

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Ортіна Ганна Володимирівна

Харків- 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському державному агротехнологічному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Берестовий Кім Семенович

Таврійський державний агротехнологічний університет ,

доцент кафедри «Фінанси та кредит»

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Школьний Олександр Олексійович,

Уманський державний аграрний університет ,

завідувач кафедри менеджменту зовнішньо економічної діяльності

кандидат економічних наук, доцент

Іванюта Василій Фалимонович ,

Полтавський університет споживчої кооперації України,

доцент кафедри економічної теорії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Обсяги експорту зернових з України

Джерело: за даними митних органів

Ситуація на ринку жита на відміну від пшениці, як, утім, і серед усіх зернових культур, схоже, найскладніша. Найбільш тривожним є те, що посівна площа озимого жита під врожай 2006 року складає 0,5 тис. га, що вдвічі менше в порівнянні з 2005 роком. І заповнити недолік озимої ярове жито не зможе, тому що її посіви в середньому складають усього кілька тисяч гектарів. Незважаючи на це, дана культура експортується в основному в Росію через значну різницю в цінах на ринках цих двох країн.

Україна є основним, а фактично навіть єдиним експортером кукурудзи серед країн СНД. Раніше основний обсяг експорту українського зерна припадав на сусідні країни, такі як Росія і Бєларусь. Ці країни і зараз залишаються серед великих покупців української кукурудзи, однак в останні кілька років значно збільшилися постачання в арабські країни і Європу.Для активізації зовнішньоторговельної діяльності та реалізації експортного потенціалу АПК України на зовнішніх ринках необхідно запровадити ряд невідкладних заходів, а саме постійний моніторинг ринків агропродовольчих товарів, особливо зерна; удосконалити експортне виробництво в напрямі поліпшення якості продукції та її оформлення, введення спрощеної системи стандартизації і сертифікації, привести національні стандарти у відповідність з міжнародними; удосконалити економічний механізм зовнішньоторговельної діяльності.

Створення ринкової інфраструктури не може обмежуватися тільки зовнішніми атрибутами, юридично-правовою базою й установою відповідних інститутів (банків, страхових компаній, бірж та ін.). Необхідні надійні ринкові інструменти, що служать економічним інтересам всіх учасників ринку, бо вони створюють ринкову ініціативу. Одне з них - складське свідоцтво (рис.1).

Рис. 1 Використання подвійних складських свідоцтв на зерно для комерційного кредитування продавця (виробника) зерна .

Розглянуто особливості організації заготівель зерна в Україні. В умовах переходу до ринкових економічних відносин виникла необхідність орієнтуватися на децентралізацію питань накопичення продовольчих фондів для постачання населення. Серйозним недоліком залишається недостатньо розвинута база підприємств по зберіганню зерна, високі тарифи на послуги по доробці, зберіганню зерна, його транспортуванню. Оснащеність цих ланок інфраструктури за роки перебудови майже не вдосконалювалася. Одночасно і можливості виробників зерна у вирішенні цих питань стали гіршими.

Збереження практики обов'язкових постачань поставило сільськогосподарських товаровиробників і підприємства переробної промисловості в нерівні умови з підприємствами інших промислових галузей. практика заготовок призвела до суперечності зі становищем регіонів України, що змінилося, значно збільшеною мірою їх самостійності. За останні п'ять років в аграрному секторі відбувся різкий спад сільськогосподарського виробництва - на 16-18% щодо валової продукції, зокрема зерна (табл. 2).

Таблиця 2

Обсяги виробництва зерна в різних категоріях господарств України, тис. тонн

Джерело: статистичні звіти 2000-2007 р.р.

Тому багато країн прагнуть, перш за все, забезпечити потреби своїх територій, не виконуючи при цьому завдань щодо постачань в державні ресурси. Для вдосконалення системи формування фондів необхідні відповідні спеціальні асигнування з бюджету.

На даному етапі в контексті загальної проблеми безпеки країни все більш гостро встає питання про «національну продовольчу безпеку». Остання вважається гарантованою, якщо постачання населення основними продуктами харчування здійснюється за рахунок самозабезпечення і надійних імпортних постачань на рівні, достатньому для підтримки економічного зростання і соціальної стабільності країни. Продовольчу безпеку в країні можна вважати гарантованою, якщо налагоджено надійне і достатнє (за медичними нормами) постачання населення основними продуктами харчування, коли відсутня можливість голоду або тривалого недоїдання у великій кількості людей.

У третьому розділі - “ Удосконалення економічного механізму збуту зерна аграрними підприємствами ” - розроблені заходи щодо підвищення стійкості зернового ринку.

У ринковій економіці "механічний" тип керування, що існував раніше зі своєю негнучкою системою керування, що установився набором функцій, твердої ієрархічності відносин "зверху вниз" виявляється низько ефективним. Новим, швидкомінливим фактором зовнішнього середовища (цінам, попитові, конкуренції, доходові, умовам збуту) повинні відповідати нові цілі, задачі і механізми їхньої реалізації.

Ми пропонуємо новий методичний підхід в керуванні складовими якого є пріоритет економічних методів, високий рівень виробничої самостійності, повна економічна відповідальність підприємств, дотримання економічних інтересів працівників, забезпечення доходу, достатнього для розширеного відтворення. Головною метою керування виробничою і збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств в умовах ринку є одержання високого і стабільного прибутку та зменшення тривалості їх періоду. Під керуванням виробничою і збутовою діяльністю доцільно розуміти систему економічних відносин, що складаються в процесі виробництва і збуту продукції, що враховує у взаємозв'язку економічні, організаційні, соціально-психологічні аспекти менеджменту.

Для ефективного керування маркетинговою діяльністю на підприємствах АПК необхідно правильно оцінювати стан ринку, відзначати ринкові можливості. Центральне місце в системі маркетингу займає інформаційна база. Без наявності відповідної інформації неможливе прийняття правильних рішень на вибір цільових сегментів ринку, цінової стратегії, конкурентної товарної політики та ін. Інформаційна база керування повинна постійно поповнюватися й обновлятися. Для цього необхідна організація системи маркетингових досліджень і збору інформації.

На даному етапі в господарствах визначилися два підходи до механізму утворення ціни: витратний і ринковий. Це не альтернативні, а взаємодоповнюючі один одного підходи. На нашу думку, використання одного чи іншого методу ціноутворення, як ізольовано один від одного, призводить до негативних наслідків. Витратний механізм ціноутворення, що використовувався, довгий час значно деформував економіку країни, орієнтуючи підприємства не на поліпшення якості продукції і розширення її асортименту, і на всіляке збільшення витрат трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Ціна при витратному підході складається з витрат на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали і ін., з одного боку, і нормативним прибутком, з іншої. У свою чергу, нормативний прибуток призначається довільно, командою адміністративного органу.

З розвитком ринкових перетворень господарствам України рекомендується використовувати ці два методи у взаємозв'язку. Витратний підхід необхідно використовувати для одержання точної і достовірної інформації про свої витрати, а на основі ринкового підходу розраховувати сумарний прибуток, що господарство може одержати при реалізації визначеного обсягу продукції по сформованих на ринку цінах, але не нижче витрат виробництва і реалізації.

Зараз за відносним благополуччям на внутрішньому ринку зерна не можна не бачити потенційних загроз продовольчому постачанню країни. По-перше, рівновага досягнута за рахунок звуження платоспроможного попиту населення на тлі важкого стану агропромислового виробництва. По-друге, під впливом ринкових чинників рівень споживання основних продуктів харчування значно поступається рекомендованим нормам -- як по загальній енергетичній цінності, так і по структурі раціонів. По-третє, рівновага на продовольчому ринку більшою мірою підтримується імпортом продуктів харчування. Достатнього запасу міцності система продовольчого постачання країни в даний час немає. Вирішення проблеми, на нашу думку, полягає в створенні сприятливих економічних умов вітчизняним виробникам сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства для добросовісної конкуренції на споживчому ринку. З цією метою аграрна політика повинна бути направлена, перш за все, на завершення реальних інституційних перетворень, вдосконалення механізму державної підтримки, розвиток ринкової інфраструктури. На нашу думку, основними напрямами регулювання зернового ринку повинні стати створення організаційно-економічного механізму регулювання ринку, вдосконалення кредитно-фінансової системи, вдосконалення оподаткування, цінове регулювання; розвиток інфраструктури. Для вирішення завдання створення цивілізованого зернового ринку необхідно розробити цілий ряд механізмів, здатних зняти ряд об'єктивних і суб'єктивних суперечностей, що постійно виникають на зерновому ринку, основні з них:

- підтримка певного рівня цін, що забезпечує стабільність доходів виробників;

- проведення заходів щодо інвестування аграрних підприємств (формування механізмів лізингу, кредитування, страхування сільськогосподарського виробництва, функціонування електронної зернової біржі);

- формування організованих каналів збуту зерна;

- вдосконалення нормативно-правових засади формування та функціонування фонду зерна;

- посилення контролю за кількісними потоками зерна і зернопродуктов, їх якістю, збереженням, раціональним використанням;

- вдосконалення цінової політики на ринку зерна;

- вдосконалення системи оподаткування товаровиробників;

- підвищення якості законодавчого, податкового, фінансово-кредитного контролю за господарською діяльністю суб'єктів зернового ринку;

Отже, реалізація запропонованих нами основних напрямів державного регулювання ринку зерна регіону дозволить підвищити його стійкість, поліпшити забезпечення населення продуктами харчування і збільшити ефективність роботи аграрних підприємств.

Для стабілізації і розвитку інфраструктури ринку зерна необхідні проекти, спрямовані на динамічний розвиток виробництва, збереження, переробки зернової продукції, більш вигідну її реалізацію, раціональне ресурсне забезпечення сільськогосподарських і переробних підприємств.

Автором розроблений проект створення інформаційно-консультативної служби зернового господарства країни, концепція якого складається в наданні сприяння господарствам країни по перетворенню їхньої виробничої і збутової діяльності. У багатьох підприємств, що працюють в агропромисловій сфері, виникає необхідність у консультуванні по визначених питаннях господарської діяльності. Сьогодні у сільському господарстві немає системи сільськогосподарського консультування.

Запропоновано організацію сільськогосподарського консультування зерновиробників країни. Організація діяльності всієї служби передбачається шляхом формування дволанкової системи із зональних сільських консультаційних центрів на чолі з центральним офісом у областях. При цьому в зону дії кожного центру ввійде кілька районів. Тому в складі такого центру по кожному виду діяльності буде по кілька територіальних консультантів, які мають забезпечити безпосередню роботу з клієнтами (рис. 2).

Рис. 2. Передбачувана організаційна структура консультаційної служби зернового господарства України (проект).

Основні напрямки діяльності цієї служби виділяються в такі групи:

- збір і узагальнення інформації, адаптація служби до місцевих умов, до рівня світогляду фермерів і працівників колективних господарств. Поширення інформації про всі нововведення (у законодавстві, в організаційно-економічних питаннях, у техніку і технології), про всі нові сорти зернових культур;

- робота з науковими і навчальними установами, експериментальна перевірка нових сортів зернових культур, нових добрив, відпрацьовування організаційно-економічних і технологічних нововведень у демонстраційних господарствах і т.п.;

- консультування по запитах (по телефону, з виїздом на місце);

- надання допомоги в одержанні квот, матеріальних і технічних підтримок, компенсацій і місцевих пільг;

- проведення короткострокових семінарів, виставок й інших заходів, спрямованих на доведення до зацікавлених господарств, зазначених нововведень на забезпечення обміну досвідом;

- планування інвестиції (бізнес-планування), фінансовий менеджмент, розробка інженерно-технічних проектів, планування вибору зернових культур і добрив;

- бухгалтерський облік, аудиторські послуги;

- маркетинг: комплексне дослідження ринку зерна й аналіз виробничих можливостей підприємства; планування товарного асортименту; збут (аналіз і вибір каналів товару); формування попиту і стимулювання збуту, рекламна діяльність.

Ринкова економіка об'єктивно стимулює взаємодію сільськогосподарських товаровиробників з інформаційно консультативними службами (далі ІКС) незалежно від їхніх форм власності. Але при цьому можна стверджувати, що основними користувачами консультаційних послуг є великі господарства (67% від загальної кількості наданих послуг). Хоча саме в цій категорії господарств працює велика кількість фахівців, які мають досить високу кваліфікацію, що ще раз підтверджує попит служби усіма без винятку товаровиробниками. Значно меншими за чисельністю користувачами є селянські (фермерські) господарства (14%), підсобні господарства, а також працівники органів керування АПК. Практично не звертаються в ІКС представники комерційних структур.

Україна є традиційно зерновиробничою країною. Якщо тепер звернутися до проблеми створення інформаційно-консультативної служби зернового господарства, то відзначимо колись дуже широкий спектр зерновиробників. Розміри господарств коливаються від невеликих сімейних ферм з одним видом діяльності на 10-15 га землі до великих - на 5-7 тисяч га землі. Організаційно-правові форми цих господарств дуже різноманітні. Отже, при формуванні інформаційно-консультативної служби зернового господарства, що підтримуються державою, доцільно відразу орієнтуватися на їхнє право щодо платних послуг. Залежно від конкретної ситуації плата може забезпечувати надходження додаткових фінансів в обсязі 20-30 і більше відсотків від вартості послуг. Тільки за умови навіть часткової оплати послуг виникає визначена взаємна відповідальність сторін. Досвід роботи ІКС свідчить про те, що за безкоштовними послугами можна звертатися скільки завгодно разів і з будь-якого приводу. Є прецеденти численних практично щотижневих звернень того самого господарника за розробкою бізнес-планів на різні, цілком реальні дня його господарства види діяльності, «про усякий випадок». Ще одним вагомим аргументом на користь уведення хоча б часткової оплати послуг є облік діяльності ІКЦ. Факт оплати послуг у набагато більшій мірі буде свідчити про результати роботи, ніж будь-які форми звітності з погодинним обліком часу.

Уважно розглянувши варіант створення консультативної служби зернового господарства країни, ми прийшли до висновку, що за основу необхідно узяти варіант реалізації системи у формі державного підприємства. У цьому випадку багато витрат підприємства проводяться як бюджетні, а устаткування, що здобувається по бюджету, нараховується в статутний капітал.

ВИСНОВКИ

У дисертації висвітлено теоретико-методичні положення та опрацьовано напрями розв'язання наукового завдання з розробки економічного механізму збуту зерна аграрними підприємствами. Отриманні результати дають можливість сформувати висновки, розробити пропозиції, що мають теоретичні і практичні значення і свідчать про досягнення мети і виконання поставлених завдань.

1. Проведені дослідження свідчать про неефективність багатьох форм реалізації зерна, коли її продаж за встановленими правилами й інструкціями входить у суперечність з вимогами економічних реформ. Разом з тим вдало знайдена форма реалізації здатна оздоровити виробничо-економічні зв'язки, економічні зв'язки сільськогосподарського підприємства з переробними підприємствами, що стимулює господарську діяльність. З іншого боку, завдяки окремим економічним чи організаційним змінам можна наповнити новим змістом яку-небудь форму реалізації. Визначено, що нові ефективні форми реалізації зерна повинні повною мірою розкрити потенціал механізму ринкових відносин, налагодити виробничо-економічні зв'язки споживача з виробником таким чином, щоб сам ринок, умови реалізації підказували виробникам, яку продукцію, якої якості треба випускати.

2. Обґрунтована система ринкового механізму дає широкий простір для розвитку нових форм реалізації зерна. Основою дії цього механізму в сфері реалізації є продаж зерна відповідно до закону вартості. Розвиток форм реалізації зерна під впливом закону вартості буде йти в напрямку його обміну на основі суспільної вартості. Ринковий механізм змушує виробників відхиляти форми реалізації, що віджили, і знаходити нові, відповідні організаційно-економічні умови, що змінюються, і за допомогою конкуренції і підприємництва вирішувати головну проблему - здатність економічно вижити.

3. Поглиблено методологію найважливішого елемента ринкового механізму конкуренції - взаємної боротьби між учасниками ринкових відносин за найбільш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, ріст обсягів виробництва, за одержання максимального ефекту. Виходячи з цього, розроблено методичні положення щодо пріоритетних заходів держави по створенню конкурентного середовища на товарних ринках сільгосппродукції складовими яких є удосконалення нормативно-правової бази розвитку конкуренції, підтримка нових форм господарювання, малого підприємництва, усунення численних адміністративних, економічних і технологічних бар'єрів входу на ринок потенційних конкурентів, забезпечення безпеки і захисту товаровиробників від кримінальних структур, державне регулювання цін на висококонцентрованих товарних ринках, виявлення й усунення несумлінної конкуренції. Реалізація цих заходів дозволять сформувати і підтримувати конкурентне середовище на ринках зерна в Україні.

4. Застосований аналітичний підхід оцінки діючого механізму збуту зерна аграрними підприємствами на ринку дозволяє різнобічно оцінити діючий механізм виробництва та реалізації зернової продукції на ринку зерна та ступінь його невідповідності правилам ціноутворення в умовах цивілізованих ринків розвинутих країн. Необхідні корективи політики державного регулювання економічних відносин на ринках зерна та інших видів сільськогосподарської продукції, найважливішим з яких виступає підвищення платоспроможного попиту.

5. Проблеми державного регулювання ринку зерна доцільно вирішувати шляхом створення ринкової інфраструктури, що не може обмежуватися тільки зовнішніми атрибутами, юридично-правовою базою й формуванням відповідних інститутів (банків, страхових компаній, бірж та ін.). Необхідні надійні ринкові інструменти, що служать економічним інтересам всіх учасників ринку, бо вони створюють ринкову ініціативу. Один с таких інструментів є складське свідоцтво.

6. Визначено особливості організації заготівель зерна в Україні. В умовах переходу до ринкових економічних відносин виникла необхідність орієнтуватися на децентралізацію питань накопичення продовольчих фондів для постачання населення. Серйозним недоліком залишається недостатньо розвинута база підприємств по зберіганню зерна (в Україні функціонує 540 елеваторів), високі тарифи на послуги по доробці, зберіганню зерна, його транспортуванню.

7. У ринковій економіці "механічний" тип керування, що існував раніше, зі своєю негнучкою системою керування є низько ефективним. Новим, швидкомінливим фактором зовнішнього середовища повинні відповідати нові цілі, задачі і механізми їхньої реалізації. Ми пропонуємо новий методичний підхід у керуванні виробничою і збутовою діяльністю в умовах ринку складовими якого є пріоритет економічних методів, високий рівень виробничої самостійності, повна економічна відповідальність підприємств, дотримання економічних інтересів працівників, забезпечення доходу, достатнього для розширеного відтворення. Головною метою керування виробничою і збутовою діяльністю сільськогосподарських підприємств в умовах ринку є одержання високого і стабільного прибутку. Під керуванням виробничою і збутовою діяльністю доцільно розуміти систему економічних відносин, що складаються в процесі виробництва і збуту продукції, що враховує у взаємозв'язку економічні, організаційні, соціально-психологічні аспекти менеджменту.

8. На даному етапі визначилися два підходи до механізму утворення ціни: витратний і ринковий. Це не ізольоване, а взаємодоповнюючі один одного підходи. На нашу думку, використання одного чи іншого методу ціноутворення приводить до негативних наслідків. Витратний механізм ціноутворення, що використовувався довгий час, значно деформував економіку країни, орієнтуючи підприємства не на поліпшення якості продукції і розширення її асортименту, а на всіляке збільшення витрат трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. З розвитком ринкових перетворень господарствам України рекомендується використовувати ці два методи у взаємозв'язку. Витратний підхід необхідно використовувати для одержання точної і достовірної інформації про свої витрати, а на основі ринкового підходу розраховувати сумарний прибуток, який господарство може одержати при реалізації визначеного обсягу продукції за сформованими на ринку цінами.

9. Основні напрями регулювання зернового ринку, що визначені в дисертації, мають бути такі: створення організаційно-економічного механізму регулювання ринку, вдосконалення кредитно-фінансової системи, вдосконалення оподаткування, цінове регулювання, розвиток інфраструктури. Для вирішення завдання створення цивілізованого зернового ринку необхідно розробити цілий ряд механізмів, здатних зняти ряд об'єктивних і суб'єктивних суперечностей, що постійно виникають на зерновому ринку, основні з них: підтримка певного рівня цін, що забезпечує стабільність доходів виробників; проведення заходів щодо інвестування аграрних підприємств; формування організованих каналів збуту зерна; вдосконалення нормативно-правових засади формування та функціонування фонду зерна; посилення контролю за кількісними потоками зерна і зернопродуктов, їх якістю, збереженням, раціональним використанням; вдосконалення цінової політики на ринку зерна; вдосконалення системи оподаткування товаровиробників; підвищення якості законодавчого, податкового, фінансово-кредитного контролю за господарською діяльністю суб'єктів зернового ринку.

10. Запропоновано шляхи удосконалення організації сільськогосподарського консультування зерновиробників країни. Тому що у зерновиробників недостатньо інформації з питань маркетингу (15 %), бух обліку (12 %), економіці в цілому (11 %). Організація діяльності всієї служби передбачається шляхом формування дволанкової системи із зональних сільських консультаційних центрів на чолі з центральним офісом у областях. При цьому в зону дії кожного центру ввійде кілька районів. Тому в складі такого центру по кожному виду діяльності буде по кілька територіальних консультантів, які мають забезпечити безпосередню роботу з клієнтами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Ортіна Г.В. Особливості та тенденції зернового ринку України / Г.В.Ортіна // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 2. - С. 175-177.

Ортіна Г.В. Розвиток та вдосконалення маркетингових інституцій на зерновому ринку / Г.В.Ортіна // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 8. - С. 33-36.

Ортіна Г.В. Вплив врожайності зернових на кон'юнктуру ринку / Г.В.Ортіна // АгроСвіт. - 2007. - № 8. - С. 19-23.

Ортіна Г.В. Нова стратегія маркетингу українського зерна / Г.В.Ортіна // АгроСвіт. - 2007. - № 9. - С. 25-28.

Ортіна Г.В. Роль ринкового механізму у формуванні форм реалізації сільськогосподарської продукції / Г.В.Ортіна // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 3. - С. 160-162.

Ортіна Г.В. Організація сільськогосподарського консультування для виробників зерна / Г.В.Ортіна // АгроСвіт. - 2008. - № 7. - С. 36-39.

В інших наукових виданнях:

Ортіна Г.В. Місце зерна на продовольчому ринку України / Г.В.Ортіна // Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів: Конференція ГУ «ЗІДМУ» Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / ГУ «ЗІДМУ», 11-12 жовтня 2007. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. - Т.1. - С. 314-316.

Ортіна Г.В. Фінансово-економічні показники світового ринку зернових культур / Г.В.Ортіна // Проблеми розвитку фінансової системи України в умовах євроінтеграції: Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції , Львів, 19-20 жовтня 2007 р. - Львів: Львівська державна фінансова академія, 2007. - С. 288-290.

Ортіна Г.В. Вдосконалення зернового господарства як механізм управління розвитком регіону / Г.В.Ортіна // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали щорічної міжнародної науково-практичної конференції. 31 жовтня 2007 року. У 2-х т. - Т. 2. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2007. - С. 170-171.

Ортіна Г.В. Основні напрямки державного регулювання ринку зерна / Г.В.Ортіна // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України. Матеріали наук.-практ. конф. м. Харків, 27 листопада 2007 р. / ХаРРІДУ НАДУ. - 2007.

Ортіна Г.В. Розвиток ринку зерна України у глобальному середовищі / Г.В.Ортіна //Стратегии развития Украины в глобальной среде: Материалы международной научно-практической конференции 26-28 октября 2007 г. - Симферополь: Издательский центр Крымского института бизнеса, 2007. - С. 26-27.

Ортіна Г.В. Фінансово-економічні аспекти внутрішнього ринку зерна в Україні / Г.В.Ортіна // Фінансові ринки та інститути: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції, Харків, 7-8 грудня 2007 р. У 2-х т.-Т.1-Харків : ХНЕУ МОН України, 2007. - С. 145-149.

Ортіна Г.В. Управління регіоном у напряму вдосконалення зернового господарства / Г.В.Ортіна // Європейські орієнтири муніципального управління: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю /За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакумнка, Т.В. Іванової. - К.: Видавничо-поліграфічний центр АМУ, у 2-х частинах, Ч.2, 2008. - С. 244-245.

Ортіна Г.В. Аграрні підприємства в інфраструктурі зернового ринку / Г.В.Ортіна // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.): У 2 т.; Т ІІ. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - С. 97-98.

Ортіна Г.В. Ризики на зерновому ринку / Г.В.Ортіна // Проблеми економіки підприємств в умовах сталого ринку: Тези доповідей IV Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 3-4 квітня 2008 р. - Київ: НУХТ 2008. - С. 81.

АНОТАЦІЯ

Ортіна Г.В. Економічний механізм збуту зерна аграрними підприємствами - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Харківський національний аграрний університет, Харків, 2009.

У дисертаційній роботі обґрунтовано науково-методологічні засади і практичні рекомендації щодо вдосконалення економічного механізму збуту зерна аграрними підприємствами.

Проаналізовано і систематизовано теоретичні погляди на ринок зерна і визначенно його роль в аграрному секторі економіки. Уточнено економічну сутність основних форм реалізації зерна аграрними підприємствами. Розвинено теоретичні засади ринкового механізму у формуванні нових форм реалізації зерна аграрними підприємствами. Розвинено методичні положення щодо пріоритетних заходів держави по створенню конкурентного середовища на товарних ринках сільгосппродукції. Визначено сучасний стан збуту зерна аграрними підприємствами. Проаналізовано існуючий механізм державного регулювання збуту зерна. визначити особливості економічного механізму організації збуту зерна аграрними підприємствами. Запропоновано новий методичний підхід в керуванні виробничою і збутовою діяльністю в умовах ринку. Удосконалено методичні підходи до оцінки механізму утворення ціни на зерно. Розроблено заходи щодо підвищення стійкості зернового ринку регіону за допомогою посилення ролі держави. Удосконалено систему організації сільськогосподарського консультування зерновиробників.

Ключові слова: аграрні підприємства, економічний механізм, ринок зерна, методичні підходи, організаційно-економічні засади, фактори.