Інвестиційна привабливість садівницьких підприємств південного степу України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин супроводжується радикальними змінами в усіх сферах суспільного виробництва, в тому числі у сфері інвестування промислового садівництва. Змінилися майже всі складники економіки: відносини власності, методи й способи розподілу ресурсів, моделі мотивації, цілі та засоби економічного розвитку. У дореформений період держава займала монопольне становище у здійсненні інвестування. З розвитком ринкових відносин частка державного фінансування постійно скорочується, виникає необхідність у заохоченні приватних капіталовкладень.

Інвестиційна діяльність є одним із найважливіших напрямів розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства на базі науково-технічного прогресу, який забезпечує істотне підвищення ефективності економіки. Розвиток сільського господарства загалом і промислового садівництва зокрема вимагає активізації пошуку шляхів його фінансово-кредитного забезпечення та подолання існуючих диспропорцій. Приватні інвестори зацікавлені в реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу. Таким чином, у ринкових умовах господарювання основою розвитку для будь-якого об'єкта інвестування й основним фактором, що забезпечує ефективність інвестиційного процесу, є інвестиційна привабливість.

Пропоноване дослідження виконане на прикладі садівницьких підприємств південного Степу України. Усі області південного регіону мають сприятливі умови для успішного виробництва плодів зерняткових і кісточкових культур, в тому числі теплолюбних, зокрема абрикоса, персика та черешні, ареал вирощування яких надто обмежений.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є опрацювання теоретичних основ і виявлення особливостей формування інвестиційної привабливості садівницьких підприємств та обґрунтування основних напрямів підвищення її рівня. У процесі реалізації поставленої мети були визначені та вирішені такі завдання:

– узагальнити наукові положення щодо інвестиційної привабливості галузі садівництва, регіону, підприємства та помологічного сорту плодової культури;

– розробити методику визначення інвестиційної привабливості садівницьких підприємств;

– дослідити тенденції розвитку промислового садівництва та дати всебічну оцінку рівня привабливості садівницьких підприємств південного Степу;

– визначити шляхи підвищення інвестиційної привабливості садівницьких підприємств;

– обґрунтувати необхідність державної підтримки галузі садівництва;

– розробити пропозиції щодо вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційного процесу в промисловому садівництві.

1. Науково-методичні основи інвестиційної привабливості промислового садівництва

Розглянуто теоретичні засади формування інвестиційної привабливості промислового садівництва на рівні регіону, галузі, окремого підприємства, обґрунтовано методичні підходи до визначення інвестиційної привабливості, досліджено теоретичні аспекти державного регулювання інвестиційного процесу в галузі.

На основі теоретичних узагальнень та результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних економістів у дисертаційній роботі визначено, що в ринкових умовах господарювання основою розвитку для будь-якого об'єкта інвестування та вирішальним фактором, що забезпечує ефективність інвестиційного процесу, є інвестиційна привабливість. Ця категорія розглядається як інтегральна характеристика потенційного реципієнта щодо його можливостей у забезпеченні необхідного ефекту від господарської діяльності.

Для всебічної характеристики інвестиційної привабливості та виявлення перспектив подальшого розвитку запропоновано методику комплексної порівнювальної рейтингової оцінки діяльності садівницьких підприємств. Оскільки підприємство є відкритою системою, то на всі аспекти його діяльності впливає зовнішнє середовище. Автор доходить висновку, що підприємство-реципієнт може вважатися інвестиційно привабливим, якщо воно здійснює ефективну виробничу діяльність, відзначається стійким фінансовим станом, галузь має перспективу розвитку, а регіон, в якому воно розташоване, характеризується сприятливим інвестиційним кліматом.

Природно-економічні можливості південного Степу сприяють успішному виробництву плодів теплолюбних плодових культур, що значною мірою визначає експортний потенціал промислового садівництва регіону. Серед факторів, які чинять найбільший негативний вплив на формування привабливого інвестиційного іміджу південного Степу, варто виокремити нестабільність законодавства, недосконалу систему приватизації, неврегульованість земельно-майнових відносин, відсутність належного інформаційного забезпечення потенційних інвесторів про економічний та інвестиційний потенціал регіону.

Більшість вітчизняних приватних інвесторів не зацікавлена у вкладенні капіталу в промислове садівництво через низьку інвестиційну привабливість галузі. В ході дослідження було виявлено ряд факторів, які стримують інвестування промислового садівництва, зокрема: недостатня адаптивність і стійкість галузі до змін зовнішньоекономічних умов, пов'язана з багаторічним періодом вступу плодових насаджень у плодоношення; високий рівень витрат при їх закладанні та під час догляду за молодими садами; тривалий період окупності капіталовкладень; високий ступінь ризику недоотримання врожаю (отже, й прибутку) у зв'язку зі значною залежністю галузі від кліматичних умов.

Поряд із цим визначено, що галузь має перспективи розвитку завдяки значенню продукції садівництва в гарантуванні продовольчої безпеки країни; високим лікувальним властивостям плодів; потенційним експортним можливостям, враховуючи, що обсяги споживання плодів у розвинених країнах продовжують зростати; наявності міцної наукової бази (в галузі працює три науково-дослідних інститути та сім науково-дослідних станцій); значному потенціалу та широкому асортименту вітчизняних сортів плодових культур; наявності прямої державної підтримки садівництва тощо.

Актуальність державної підтримки галузі визначається тим, що здійснення техніко-технологічного переоснащення та реконструкції садівницьких підприємств, перехід на інноваційну модель виробництва, отже, і підвищення їх конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості можливе лише на основі науково-обґрунтованого державного регулювання.

Проведене дослідження дає змогу дійти висновку, що на першому етапі розв'язання інвестиційної проблеми в промисловому садівництві необхідно забезпечити відновлення повноцінного інвестиційного процесу. Для цього рекомендується відновити механізм простого відтворення основних фондів, в т.ч. багаторічних насаджень; забезпечити формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних коштів садівницьких підприємств і стратегічних інвесторів; удосконалити механізм прямої державної підтримки; створити сприятливі умови для інноваційної діяльності й використання потенціалу вітчизняної науки.

2. Оцінка інвестиційної привабливості промислового садівництва

Проаналізовано стан виробництва продукції садівництва в південному Степу та умови інвестування галузі, здійснено рейтингову оцінку інвестиційної привабливості садівницьких підприємств, досліджено стан державної підтримки галузі.

Вирощування плодових і ягідних культур є традиційним для південних областей України, в яких зосереджено 19 % площ промислових плодоягідних насаджень країни (11 % - зерняткових, 48,6 % - кісточкових). Південний Степ є основним виробником кісточкових в Україні, зокрема на сільськогосподарські підприємства у 2008 р. припадало 58,4 % валових зборів черешні, 81,8 % - абрикоса, 57,9 % - персика. Встановлено, що з 1990 р. до 2008 р. площі багаторічних насаджень у сільськогосподарських підприємствах скоротилися у 3,5 рази. Негативні зміни відбулися у віковій структурі плодових насаджень. Частка молодих садів становить 17-17,5% проти 20-25 %, за науковими рекомендаціями, що свідчить про незначні темпи їх закладання. В більшості багатогалузевих господарств промислове садівництво повністю зникло.

Галузь садівництва не задовольняє потреби населення в плодоягідній продукції, обсяги виробництва і реалізації якої знижуються з року в рік. Рівень самозабезпеченості плодово-ягідною продукцією в Україні знаходиться в межах 70% від фактичного споживання, що, враховуючи низькі його обсяги, вказує на недостатнє використання потенційних можливостей розвитку галузі.

Проведене ретроспективне дослідження дозволило виділити дві групи причин кризового стану в галузі. Передумови погіршення ситуації почали формуватися за часів планової економіки, коли перевага надавалась екстенсивними факторам відтворення, обсяги закладки садів встановлювалися без достатнього врахування природно-економічних умов господарств і регіонів для організації промислового виробництва плодів. Майже всі економічні чинники були сферою вирішення державних органів. При низькій урожайності рівень рентабельності виробництва плодів був високим, що зовсім не сприяло мотивації до підвищення ефективності виробництва.

Під час реформування прояв негативних тенденцій посилився: диспаритет цін та гіперінфляція 1992-1994 рр. призвели до низки негативних явищ. Втрата обігових коштів стала основною причиною недоступності кредитів, розвитку кризи неплатежів, використання бартерних розрахунків, порушення виробничих технологій, що спричинило скорочення плодових насаджень, зниження обсягів, якості та ефективності виробництва продукції тощо. Знецінення амортизаційних відрахувань, низький рівень прибутковості або збитковість садівницьких підприємств, недоступність кредитних ресурсів, відсутність державної підтримки галузі призвели до майже повного припинення процесів відтворення головного елементу основних засобів виробництва в садівництві - плодових та ягідних насаджень. За період проведення аграрних реформ на багатьох сільськогосподарських підприємствах було порушено цілісність земельно-майнових комплексів, які перебували у спільній частковій власності колишніх членів реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств. В інвестиційній діяльності існує взаємозалежність: недостатні обсяги інвестування посилюють спад виробництва, а це, у свою чергу, зумовлює зниження інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання та держави. Така ситуація склалася й у вітчизняному промисловому садівництві.

При виборі джерел інвестування рекомендується враховувати основні принципи формування структури капіталу, якими є максимізація рентабельності власного капіталу, обрання найдешевшого способу фінансування, збереження достатнього рівня платоспроможності. Встановлено, що для садівницьких підприємств оптимальною є частка власного капіталу в межах 60-80 %. Переважання частки власного капіталу забезпечує вищу фінансову стійкість, але здійснення розширеного відтворення потребує залучення додаткових коштів. Автором встановлено, що ефективне виробництво продукції садівництва досягається на підприємствах з площею багаторічних насаджень у плодоносному віці більшою ніж 200 га, питомою вагою плодів в обсягах товарної сільськогосподарської продукції підприємства більше 50 %, виробничими витратами на 1 га насаджень понад 10 тис. грн. Таким чином, саме ці підприємства найбільш привабливі для потенційних інвесторів.

Необхідно констатувати значне збільшення витрат на створення саду, що викликане зростанням вартості ресурсів і підвищенням щільності насаджень. При створенні інтенсивного саду на 1 га зерняткових висаджують у 4 рази більше саджанців, ніж при закладанні саду за звичайною технологією, кісточкових - у 2,5 рази. Відповідно до нормативів, витрати на закладку 1 га насаджень зерняткових культур і догляд за молодими садами становлять від 30,2 до 75,3 тис. грн., кісточкових - від 22,5 до 30,5 тис.грн. Довготривалість виробничих циклів і, відповідно, уповільнений оборот капіталу зумовили актуальність і важливість досліджень розмірів і динаміки капіталовкладень на закладку садів.

Встановлено, що на сучасному етапі основним джерелом капіталовкладень у галузь є прибуток садівницьких підприємств. Отримуваних доходів в більшості господарств не вистачає не лише на розширене, а й на просте відтворення насаджень. У 2008 році виробництво продукції садівництва було прибутковим тільки в 32 % садівницьких підприємств зони південного Степу. Рівень рентабельності виробництва плодів на сільськогосподарських підприємствах Запорізької, Миколаївської та Херсонської областей протягом майже всього періоду (1990-2008 рр.) перевищував середній рівень по країні. Середньорічний приріст рентабельності виробництва плодів у 2001-2008 рр. в Україні зростав на 2,8 %, а продукції сільського господарства і рослинництва - знижувався в середньому на 0,1 % і 3,9 % відповідно.

У роботі визначено ризики неповернення капіталу, рівень яких тим вищий, чим більший інтервал можливих коливань досліджуваної ознаки. В результаті аналізу ефективності виробництва продукції садівництва в сільськогосподарських підприємствах південного Степу з'ясовано, що інтервал коливань її рівня у 2008 р. становив 414,8 %, середнє лінійне відхилення - 48,5%, що свідчить про неоднорідність досліджуваної сукупності та ненадійність середнього значення показника, тобто про достатньо високий рівень ризиків втрати капіталу.

Промислове садівництво має особливі джерела державної фінансової підтримки: відповідно до чинного законодавства суб'єктам господарювання надаються кошти для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат з проведення проектних робіт, підготовки ґрунту та посадки, догляду за молодими насадженнями, спорудження шпалери та краплинного зрошення, придбання садивного матеріалу згідно з затвердженими Мінагрополітики нормативами витрат на 1 га. Визначено, що за період дії програми на підтримку розвитку садівництва та виноградарства спрямовано 1,5 млрд. грн, завдяки чому було закладено 33,4 тис.га плодово-ягідних насаджень за сучасними технологіями, що дасть змогу в найближчі роки певною мірою стабілізувати виробництво продукції галузі.

За підрахунками дисертанта, потреба підприємств південного Степу у капіталовкладеннях лише на закладку садів і догляд за молодими насадженнями до їх вступу в товарне плодоношення становить не менше 4,1 млрд. грн, у тому числі: на закладання - 1,8 млрд. грн; на догляд до вступу в плодоношення - 2,3 млрд. грн. Отже, стабілізація ситуації в промисловому садівництві та подальший розвиток галузі вимагають потужної державної підтримки, обсяги якої на сучасному етапі визначаються не стільки потребами галузі, скільки можливостями країни.

3. Напрями підвищення інвестиційної привабливості промислового садівництва та шляхи ефективного використання інвестиційних ресурсів

На основі критеріїв прийняття рішень в умовах невизначеності проведено оцінку інвестиційних проектів, розроблено теоретико-ігрову модель для визначення породного складу плодових насаджень, який забезпечує мінімізацію ризику втрати прибутку з урахуванням можливості зміни погодних умов, обґрунтовано основні шляхи щодо вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційного процесу в промисловому садівництві.

Реалізація більшості інвестиційних проектів у садівництві зазвичай пов'язана зі значними витратами капіталу та порівняно тривалим періодом окупності. Для підприємств, які потребують фінансового оздоровлення, характерним є значний дефіцит власних джерел інвестиційних ресурсів, а також низький рівень довіри кредиторів та інвесторів. Позитивне рішення про інвестування приймається, якщо умови надання коштів, очікуваний ефект від реалізації проекту та прогнозований рівень ризиків задовольняють інвестора, а власник капіталу зацікавлений у співпраці з підприємством, де існують перспективи покращення фінансового стану.

У промисловому садівництві особливої уваги потребує проектування та закладка саду, оскільки однією з особливостей багаторічних насаджень є постійність території. Тому майбутні результати багато в чому визначаються правильним вибором ділянки та породно-сортовим складом насаджень. Недоліки, які виникають на цих етапах, важко виправити, що призводить до недоотримання значних доходів у майбутньому.

У роботі доведено, що для садівництва південного Степу характерний значний вплив кліматичних факторів (випадкових причин), які неможливо точно передбачити. При цьому найприбутковішими культурами є кісточкові, котрі якраз найбільшою мірою страждають від впливу негативних погодних факторів. Така ситуація значно ускладнює вибір і обґрунтування проектних рішень. При розробці стратегії в умовах невизначеності, коли на виробничий процес здійснюють вагомий вплив випадкові причини, доцільним буде використання теоретико-ігрової моделі.

Відповідно до концепції теорії матричної гри ситуація прийняття рішень характеризується множиною , де- множина стратегій підприємства; - множина станів погоди; - функціонал оцінювання, - функція виграшу підприємства, . Функціонал оцінювання задається матрицею:

,

елемент якої - це кількісна оцінка рішення , за умови, що погодні умови відповідають стану .

На основі опрацьованого матеріалу та розрахованих показників для великих садівницьких підприємств південного Степу із середнім і високим рівнем інвестиційної привабливості рекомендується така структура площ багаторічних насаджень: зерняткові - 41,8 %, з них: яблуня - 77,8 %, груша - 22,2 %, кісточкові - 58,2 %, з них: черешня - 39,2%, абрикос - 24,4 %, персик - 36,3 %. Вирощувати сливи та вишні у садівницьких підприємствах південного Степу недоцільно, їх рекомендується вирощувати в господарствах населення.

Підприємствам південного Степу з недостатньо високим рівнем інвестиційної привабливості пропонується вирощувати кісточкові середнього і пізнього строків достигання. Для апробації результатів у ТОВ «Маяк» Мелітопольського району Запорізької області розроблено інвестиційний проект, в результаті реалізації якого чиста приведена вартість становитиме 237,5 тис.грн, індекс рентабельності - 1,51, ступінь стійкості проекту - 28,1 %. Починаючи з 2017р. середньорічний прибуток від виробництва і реалізації продукції садівництва становитиме 223,4 тис.грн.

Нерівність умов відтворення у садівництві порівняно з іншими галузями і сферами діяльності, що пояснюється сезонністю виробництва, залежністю від ґрунтово-кліматичних умов, довготривалістю виробничих циклів і, відповідно, уповільненим оборотом капіталу, обумовлює низьку привабливість промислового садівництва. Державна інвестиційна політика стосовно галузі промислового садівництва має здійснюється в напрямі структурної перебудови на основі інноваційної моделі розвитку, забезпечення високого рівня інформатизації, впровадження нових систем управління ресурсами держави перш за все на регіональному рівні.

Відновлення повноцінного інвестиційного процесу в промисловому садівництві є важливим завданням, вирішення якого сприятиме виходу галузі з кризового стану та її сталому розвиткові і, як наслідок, підвищенню рівня продовольчої безпеки країни. У зв'язку з цим основні завдання державного регулювання інвестиційної діяльності в промисловому садівництві вбачаються у визначенні напрямів інвестування й обсягів капіталовкладень, обґрунтуванні пріоритетних напрямів використання коштів держбюджету, мобілізації всіх можливих джерел інвестицій, стимулюванні надходжень капіталовкладень у галузь. Відповідно до завдань державного регулювання визначено цілі та пріоритети галузевої інвестиційної політики, а також засоби та заходи державного регулювання інвестиційної діяльності.

Зважаючи на світові тенденції щодо зростання ролі регіонів у вирішенні як місцевих, так і загальнодержавних соціально-економічних проблем, уважаємо за доцільне реалізацію інвестиційної програми в промисловому садівництві в межах регіональної стратегії розвитку. Планування інвестиційної діяльності на регіональному рівні дасть можливість повною мірою використовувати наявні ґрунтово-кліматичні умови, залучати та раціонально використовувати інвестиційні ресурси, в певних межах регулювати зайнятість населення тощо.

Враховуючи необхідність планомірного відтворення багаторічних насаджень, автором запропоновано механізм планування інвестицій на регіональному рівні. На базі обласних Головних управлінь агропромислового розвитку та корпорацій Укрсадвинпрому рекомендується створити координаційні ради з інвестиційної діяльності в промисловому садівництві, основними функціями яких мають бути: надання консультаційних послуг; аналіз і практична допомога в підвищенні інвестиційної привабливості реципієнтів для потенційних інвесторів і ділових партнерів; інформування про нові можливості та переваги тих чи інших інвестиційних проектів, а також допомога в пошуку та налагодженні взаємовигідних зв'язків з іноземними партнерами.

Координаційні ради мають прогнозувати необхідні обсяги закладки насаджень певного породно-сортового складу з урахуванням привабливості плодових культур та їх помологічних сортів у межах регіону, садівницького господарства; організовувати конкурси серед аграрних підприємств, які бажають взяти участь у Програмі. За результатами конкурсів рекомендується здійснювати авансування витрат на проведення проектних робіт, підготовку ґрунту та посадку, догляд за молодими насадженнями, спорудження шпалери та краплинного зрошення, придбання садивного матеріалу в межах не менше 50 % від планової суми витрат. Участь у програмі має передбачати контроль за цільовим використанням коштів. При виявленні грубих порушень, крім штрафних санкцій, має бути передбачено позбавлення суб'єктів господарювання можливості брати участь у будь-яких державних програмах підтримки сільгоспвиробників на період від 5 років і більше.

Висновки

інвестиційний привабливість промисловий державний

Одержані в ході дослідження результати розв'язують наукове завдання обґрунтування теоретико-методичних засад та розробки практичних рекомендацій щодо підвищення інвестиційної привабливості садівницьких підприємств. Дослідження розвитку промислового садівництва в південному Степу України та визначення шляхів підвищення інвестиційної привабливості садівницьких підприємств дало змогу з'ясувати, що:

1. Інвестиційна привабливість підприємства є інтегральною характеристикою потенційного реципієнта щодо його можливостей у забезпеченні необхідного ефекту від господарської діяльності. Оскільки підприємство є відкритою системою, то на всі аспекти його діяльності, в тому числі й на інвестиційну привабливість, певною мірою впливає зовнішнє середовище. Тому оцінку інвестиційної привабливості здійснено на рівні галузі, регіону, підприємства та проекту. Інвестиційна привабливість галузі характеризується її значенням в економіці країни та стійкістю до економічного спаду, середньогалузевою ефективністю та соціальною роллю. Привабливість регіону - рівнем загальноекономічного розвитку, відповідністю ґрунтово-кліматичних умов вимогам промислового садівництва, ресурсною забезпеченістю регіону. Привабливість підприємства - фінансовим станом, наявним рівнем і перспективами сталого виробництва плодів у межах цього господарства. Привабливість плодової культури, помологічного сорту визначається наявністю певних властивостей, які дають можливість найбільшою мірою забезпечити досягнення запланованих результатів. Запропонована методика рейтингової оцінки дає змогу господарствам оцінити своє становище серед інших садівницьких підприємств, потенційним інвесторам - отримати інформацію, яка сприятиме вибору об'єкта капіталовкладень, органам управління - коригувати розподіл коштів у межах програм державної підтримки галузі.

2. На основі проведених наукових досліджень і теоретичних узагальнень визначено основні чинники формування та підвищення інвестиційної привабливості промислового садівництва: фінансово-економічні (на мезорівні - загальноекономічний рівень розвитку регіону, ефективне використання ресурсів, наявність перспектив розвитку галузі, державна підтримка садівництва; на рівні підприємства - фінансовий стан, ефективне управління прибутком і використання виробничих фондів, управління якістю, діяльність маркетингових служб), соціальні (на мезорівні - соціальна роль продукції галузі, демографічна ситуація в регіоні; на рівні підприємства - кадрова політика, мотивація трудової діяльності та політика оплати праці), інформаційні (доступність інформації, доступ до інформаційних систем).

3. Садівництво є традиційною галуззю південного Степу України, який характеризується загалом сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами для успішного виробництва плодів зерняткових і кісточкових культур, в т.ч. плодових культур, ареал вирощування яких обмежений. Плодоягідна продукція має велике значення в гарантуванні продовольчої безпеки країни та в повноцінному харчуванню населення. Перетворення, що відбулися в аграрному секторі економіки, призвели до негативних змін і в промисловому садівництві, що позначилося на низькому рівні інвестиційної привабливості галузі. З 1990 до 2008.рр. площі багаторічних насаджень у сільськогосподарських підприємствах скоротилися у 3,5 рази. У більшості багатогалузевих господарствах садівництво, як галузь, повністю зникло. За досліджуваний період майже в 10 разів скоротилися обсяги виробництва промислової плодоягідної продукції. Разом з тим, сприятливі ґрунтово-кліматичні умови, наявність порівняно дешевої робочої сили, значна потужність переробних підприємств у регіоні, висока ефективність виробництва садівницької продукції в деяких господарствах, державна підтримка галузі свідчать про наявність перспектив підвищення інвестиційної привабливості промислового садівництва в регіоні.

4. Інвестиційна привабливість реципієнта зумовлюється здатністю досягти бажаних результатів, тому рівень привабливості садівницького підприємства переважно визначається рівнем прибутковості господарської діяльності. Визначено, що на рівень ефективності садівництва здійснює вплив низка організаційно-економічних факторів: раціональне розміщення, оптимальна концентрація, спеціалізація, інтенсифікація галузі, науково обґрунтований породно-сортовий склад насаджень, форми організації виробництва, ціноутворення, інтеграція виробництва, наявність матеріально-технічної бази, відповідних умов зберігання, переробки та реалізації продукції. Проведене дослідження показало, що в південному Степу найвищі показники ефективності виробництва плодоягідної продукції досягли підприємства з площею багаторічних насаджень у плодоносному віці понад 200 га, питомою вагою продукції садівництва в обсягах товарної сільськогосподарської продукції понад 50 %, з витратами на 1 га насаджень понад 10 тис. грн. Автором здійснено рейтингове оцінювання садівницьких підприємств регіону, що дозволило виділити групи господарств за рівнем інвестиційної привабливості з урахуванням вимог до реципієнтів фінансово-кредитних установ і стратегічних інвесторів.

5. Розробка та впровадження економіко-математичних моделей у сферу проектування є актуальним завданням підвищення ефективності виробництва. Теоретико-ігрова модель є ефективною при розробці і виборі кращих виробничих рішень в умовах невизначеності, коли на виробничий процес здійснюють вагомий вплив випадкові причини, які неможливо точно передбачити. Застосування цієї моделі дозволило обґрунтувати породно-сортовий склад насаджень, який забезпечує максимізацію прибутку з врахуванням привабливості сорту і впливу на результати господарювання кліматичних умов. Для зони південного Степу рекомендується така структура плодових насаджень: зерняткові - 41,8%, з них: яблуня - 77,8 %, у т.ч. літні сорти - 12,6 %, осінні - 45,1 %, зимові - 42,3 %, груша - 22,2 %, у т.ч. осінні сорти - 60,2 %, зимові - 39,8 %, кісточкові - 58,2 %, з них: черешня - 39,2%, у т.ч. середньостиглі сорти - 58,8 %, пізньостиглі - 41,2 %, абрикос - 24,4 %, у т.ч. середньостиглі сорти - 67,6 %, пізньостиглі - 32,4 %, персик - 36,3 %, у т.ч. ранньостиглі сорти - 19,9 %, середньостиглі - 46,4 %, пізньостиглі - 33,6 %. Вирощування сливи та вишні у садівницьких підприємствах південного Степу є недоцільним, їх пропонуємо вирощувати у господарствах населення. Обґрунтування змін у породно-сортовому складі промислових насаджень регіону розглядається як важлива передумова підвищення інвестиційної привабливості галузі та садівницького підприємства.

6. При дотриманні запропонованої структури багаторічних насаджень у ДПДГ «Мелітопольське» Інституту зрошуваного садівництва УААН, математичне очікування прибутку з 1 га саду становитиме 8,4 тис. грн, що на 4,3 тис..грн, або на 51,2 %, перевищує фактичне значення цього показника. Проект, запропонований для ТОВ «Маяк» Мелітопольського району Запорізької області, дозволить мінімізувати ризики недоотримання прибутку внаслідок втрати врожаю від дії екстремальних факторів. Враховуючи достатньо високу ймовірність несприятливих погодних умов (22% - для зерняткових, 40 % - для кісточкових), за співвідношенням «очікуваний ефект - рівень ризику» цей проект характеризується середнім рівнем ефективності (індекс рентабельності інвестицій становить 1,51) та помірним рівнем ризику (ступінь стійкості складає 28,1 %). Реалізація таких проектів доцільна за рахунок позичених або залучених коштів навіть при низькому рівні інвестиційної привабливості підприємства.

7. Розв'язання інвестиційної проблеми в промисловому садівництві вимагає відновлення повноцінного інвестиційного процесу. Вирішення цього важливого завдання сприятиме виходу галузі з кризового стану та її сталому розвиткові. На сьогодні кардинальна зміна ситуації в промисловому садівництві можлива лише при обґрунтованій державній підтримці галузі. Проведене дослідження дозволило сформулювати основні завдання державного регулювання інвестиційної діяльності в садівництві: визначення напрямів та обсягів інвестування, обґрунтування пріоритетів при використанні коштів держбюджету, мобілізація всіх можливих джерел інвестицій, стимулювання надходження капіталовкладень у розвиток галузі.

8. Діяльність держави щодо регулювання обсягів і напрямів інвестування має включати розробку довгострокових концепцій регіонального розвитку та виконання галузевих цільових програм. Рекомендується постійно удосконалювати механізм державної підтримки галузі та зберегти до 2025 року дію Закону «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства». Збільшення надходжень приватного капіталу в промислове садівництво стане реальним за умов покращення загального інвестиційного клімату в країні, що вимагає від держави забезпечення стабільності в політичній, законодавчій, економічній сферах тощо. Досягнення поставлених цілей щодо відновлення інвестиційного процесу в промисловому садівництві та забезпеченні сталого розвитку галузі можливе лише при реалізації концепції комплексного планування. Дотримання загальноекономічних, міжрегіональних, міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорцій, тісна взаємодія та узгодження інтересів на кожному етапі розробки та реалізації програм розвитку забезпечить досягнення синергетичного ефекту.

Література

1. Власюк Ю.О. Джерела інвестування промислового садівництва / Ю.О. Власюк // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва / Сер. «Економіка АПК і природокористування». - 2006. - № 8.- С.51-55.

2. Власюк Ю.О. Проблеми формування плодоягідного ринку / Ю.О. Власюк // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: економічні науки. - Х. - 2007. - Вип.52. - С. 103-108.

3. Власюк Ю.О. Державне регулювання інвестиційної діяльності / Ю.О. Власюк // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва / Сер. «Економіка АПК і природокористування», 2007. - № 8. - С.79-83.

4. Власюк Ю.О. Інвестиційна привабливість промислового садівництва / Ю.О. Власюк // Економічний простір: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ, 2008. - № 13. - С.134-139.

5. Власюк Ю.О. Методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості садівницьких підприємств / Ю.О. Власюк // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - Вип. 250: В 9 т. - Т.IV. - С.895-900.

6. Власюк Ю.О. Конкурентоспроможність садівницьких підприємств як об'єктів інвестування / Ю.О. Власюк // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. - Харків: ХНТУСГ, 2009.- Вип. 85.- С.114-119.

7. Власюк Ю.О. Критерії прийняття рішень при інвестуванні промислового садівництва / Ю.О. Власюк // Збірник наукових праць Подільського державного аграрно-технічного університету / за ред. проф. М.І. Бахмата. - Кам'янець-Подільський: Буйницький О.А., 2009. - Вип..17. - Т.3. - С. 292-295.

Размещено на Allbest.ru