Прогнозні моделі управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК:338.27:332.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Прогнозні моделі управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на регіональному рівні

08.00.06 - економіка природокористування

та охорони навколишнього середовища

Мовчан Тетяна Вікторівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному аграрному університеті

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Ступень Михайло Григорович, Львівський національний аграрний університет, завідувач кафедри земельного кадастру

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу просторового розвитку та земельних відносин

кандидат економічних наук Мартин Андрій Геннадійович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, докторант

Захист відбудеться «12» січня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.17 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий 26 листопада 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Паламарчук

земельний фермерський прогнозування інформаційний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів на регіональному рівні залишаються недостатньо дослідженими. Відсутня чітка система управління землями, раніше не проводився регресійний аналіз економічної ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу агропромислового виробництва Одеської області та не розроблялися економіко-математичні моделі оптимізації формування і розвитку нових агроструктур, а саме - фермерських господарств для півдня України, що й зумовило вибір теми дослідження, визначення завдання дисертаційної роботи. Обрана для досліджень тема є актуальною та важливою як з теоретичного, так і з практичного погляду.

Про актуальність проблем управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів свідчить і те, що вони стали темою публікацій у наукових журналах, періодичних виданнях, виступах в засобах масової інформації, їм присвячені різні науково-практичні конференції та семінари.

Значне місце питанням стану і проблемам управління земельними ресурсами в Україні у своїх роботах приділяють І.К.Бистряков, В.Г.В'юн, В.В.Горлачук, Г.Д.Гуцуляк, А.С.Даниленко, Б.М.Данилишин, Д.С.Добряк, О.С.Дорош, Р.А.Іванух, А.Г.Мартин, Л.Я.Новаковський, А.Я.Сохнич, В.М.Трегобчук, А.М.Третяк, М.М.Федоров, В.В.Юрчишин та ін. Ними обґрунтовані принципи і методи управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів. Проте специфічність кожного з напрямів їхніх досліджень і деяка їх неузгодженість привели до того, що основну увагу дослідники зосереджували лише на якійсь одній стороні проблеми без їхньої комплексної ув'язки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов'язано з тематикою науково-дослідних робіт, що здійснювалися у Львівському державному аграрному університеті відповідно до завдань НТП на 2006-2010 рр. «Розробка науково обґрунтованих принципів організації та інформаційного забезпечення використання і охорони земель в західному регіоні України» (номер державної реєстрації 0106U002077), у межах яких автором розроблені теоретичні основи управління земельними ресурсами з урахуванням регіональних особливостей Одеської області, прогнозні моделі управління в галузі використання та охорони земель (довідка про практичне впровадження результатів дисертаційного дослідження ЛДАУ № 01-35-06/6 від 16.06.09).

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має на меті вдосконалення теоретичних та методичних основ управління системою використання земельних ресурсів у регіоні, наукове обґрунтування структури, функцій, способів організації й розробку регіональної моделі управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, що забезпечить раціональне, ефективне й екологобезпечне використання земель.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких завдань:

- оцінити сучасні наукові підходи до розуміння сутності управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів на регіональному рівні;

- обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення теоретичних і методичних положень управління землями та інформаційного забезпечення землекористування;

- дати аналітичну оцінку і провести критичний аналіз прогнозування й планування управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на регіональному рівні;

- встановити сучасний стан земельного фонду регіону як об'єкта управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів;

- оцінити ефективність використання інформаційної системи щодо управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів;

- розкрити можливості автоматизації земельно-інформаційних процесів як чинника підвищення ефективності управління земельними ресурсами;

- проаналізувати сучасний стан інформаційного забезпечення землевпорядної служби регіону і визначити функціональні можливості інформаційних систем, які використовуються;

- розробити прогнозні моделі управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів на регіональному рівні;

- обґрунтувати економіко-математичну модель оптимізації землекористування фермерських господарств в регіоні, що забезпечують високий рівень рентабельності виробництва;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення системи залучення інвестицій у природоохоронну діяльність для забезпечення її інноваційного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес удосконалення управління використанням і охороною земель на основі прогнозних моделей.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад і практичних питань щодо удосконалення управління використанням і охороною земель із застосуванням прогнозних моделей в ринкових умовах. Враховуючи особливості Одеського регіону, де проявляється вплив рекреаційних і природоохоронних чинників та спостерігається значне погіршення екологічного стану довкілля, прогнозні моделі були розроблені на прикладі області.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання й основоположні закони розвитку природи і суспільства, положення економічної теорії, економіки природокористування, регіональної економіки, а також праці вітчизняних та зарубіжних учених, економістів, землевпорядників і юристів у галузях земельного кадастру, землеустрою, правового й економічного регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами регіонів. Проблема використання земельного фонду регіону досліджувалася з урахуванням конкретних його особливостей, економічних умов і реального стану екологічної та соціальної ситуації. Предмет дослідження, формулювання висновків і пропозицій визначалися за допомогою абстрактно-логічного й діалектичного методів. За допомогою методів наукової абстракції, аналізу і синтезу обґрунтовано сутність управління у галузі використання та охорони земель, вивчено, систематизовано і розроблено критерії та показники управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів, систему управлінням землями сільськогосподарського призначення, запропоновано класифікацію чинників, що впливають на ефективність управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів регіону. Монографічний метод дав можливість проаналізувати досвід й особливості сучасного використання земельного фонду. Для аналізу економічної ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу агропромислового виробництва було застосовано математико-статистичний, економіко-математичний і абстрактно-логічний методи, табличний та графічний прийоми. Такі методи, як розрахунковий, економіко-математичний, порівняльний, метод спостережень, системно-структурного аналізу, використані при побудові економіко-математичної моделі оптимізації формування і розвитку фермерських господарств зерно-скотарського виробничого типу.

Інформаційну базу дослідження становлять праці вчених у галузі економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, Закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Головного управління сільського господарства і продовольства Одеської облдержадміністрації, Одеського обласного управління статистики та Головного управління Держкомзему в Одеській області, науково-дослідних установ.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження є новими і полягають у тому, що проведений регресійний аналіз економічної ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу агропромислового виробництва Одеської області дає змогу визначити напрями можливого вдосконалення управління земельними ресурсами та їх ефективного використання; побудувати економіко-математичну модель оптимізації формування і розвитку фермерських господарств зерно-скотарського виробничого типу, яка дасть можливість виявляти напрями підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, забезпечить розвиток економіки регіону, що необхідно для розв'язання управлінських та економічних завдань, які стоять перед регіональними органами управління.

До найвагоміших результатів, що виносяться на захист, належать такі:

вперше:

- розроблено прогнозну модель управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів, в основу якої покладено регресійний аналіз економічної ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу агропромислового виробництва Одеської області. Він дає змогу визначити напрями можливого вдосконалення управління земельними ресурсами та їх ефективного використання;

- розроблено розширену економіко-математичну модель оптимізації землекористування фермерських господарств на прикладі Одеського регіону, що забезпечує високий рівень рентабельності виробництва;

удосконалено:

- методичне забезпечення щодо визначення ефективності управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів у регіоні в контексті комплексного впливу економічних, екологічних, соціальних та організаційних чинників;

- систему управління землями сільськогосподарського призначення в Одеському регіоні, що дасть змогу раціоналізувати землекористування та порядок у землевпорядкуванні;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні особливості управлінських моделей, які забезпечують удосконалення земельних відносин і систему землекористування на регіональному рівні;

- способи застосування існуючої земельно-кадастрової інформації, що ґрунтуються на використанні сучасних геоінформаційних систем, за допомогою яких можна відстежувати зміни в галузі використання та охорони земельних ресурсів і вдосконалювати їх;

- системи залучення інвестицій у природоохоронну діяльність для забезпечення її інноваційного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Автором розроблено пропозиції щодо екологобезпечного використання та охорони земельних ресурсів у ринкових умовах шляхом створення прогнозних моделей управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів. Їх можна використовувати при розробці регіональних програм використання та охорони земельних ресурсів, у землевпорядних проектах на обласному і районному рівнях, а також у науково-дослідному процесі та навчальних закладах при викладанні економічних і землевпорядних дисциплін.

Пропозиції автора стосовно реалізації прогнозних моделей управління в галузі використання й охорони земель для умов Одеської області, системи заходів щодо екологічної оптимізації земельних угідь, яка повинна базуватися на засадах сталого землекористування, впроваджені у Львівському національному аграрному університеті (ЛНАУ) при проектуванні заходів щодо раціонального використання та охорони земель південно-західного регіону України (довідка про практичне впровадження результатів дисертаційного дослідження ЛНАУ № 01-35-03/3 від 16.03.09 р.).

Результати досліджень, а саме - рекомендації щодо оптимізації земельних угідь у регіоні, які ґрунтуються на засадах сталого землекористування, використані Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка № 6193 від 28.10.2009 р.). Пропозиції автора відносно запропонованої економіко-математичної моделі оптимізації формування і розвитку фермерських господарств південно-західної частини України прийняті до використання відділом Держкомзему у Іванівському районі Одеської області в частині формування раціональних виробничо-господарських параметрів фермерських господарств (довідка № 9-9-04/2547 від 04.11.2009 р.).

Висновки й основні результати дисертаційного дослідження реалізуються в навчальному процесі факультету землевпорядкування Одеського державного аграрного університету (ОДАУ) при викладанні економічних і землевпорядних дисциплін: «Менеджмент і маркетинг у землевпорядкуванні», «Управління земельними ресурсами», «Прогнозування використання та охорони земельних ресурсів» і «Земельний кадастр» (довідка про практичне впровадження результатів дисертаційного дослідження ОДАУ № 01-22/01-743 від 06.07.09 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання важливого науково-прикладного завдання щодо розробки прогнозних моделей управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів на регіональному рівні. Дисертанткою самостійно виконано весь обсяг теоретичних і практичних досліджень стосовно теми роботи, опрацьовано методологічну базу, зібрано і статистично опрацьовано матеріали дослідження, проаналізовано та узагальнено дані. Результати досліджень, викладені у дисертаційній роботі, знайшли відображення в списку публікацій. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано ідеї та положення, які є результатом індивідуальної праці здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені у дисертації, представлені на науковій конференції, присвяченій 60-річчю землевпорядного факультету Львівського державного аграрного університету (м. Дубляни, вересень, 2007 р.); конференції «Управління використанням та охороною земельних ресурсів на засадах сталого землекористування та євроінтеграційних процесів України» (м. Київ, жовтень, 2008 р.); конференції «Міжнародна співпраця та інтеграція в процесі підготовки фахівців з землевпорядкування та кадастру» (м. Одеса, жовтень, 2009 р.); основні результати досліджень обговорювалися на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів Одеського державного аграрного університету (ОДАУ) (м. Одеса, 2006 - 2008 рр.), на нарадах факультету землевпорядкування ОДАУ та наукових конференціях кафедри земельного кадастру ОДАУ (м. Одеса, 2005 - 2009 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у восьми наукових працях загальним обсягом 2,69 друк. арк., в тому числі 2,19 друк. арк. належать особисто автору. З них шість статей опубліковані у наукових фахових виданнях і належать особисто дисертантці, одна наукова праця - в зарубіжному виданні у співавторстві, одна публікація - в матеріалах і тезах зарубіжної наукової конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 185 сторінок. Дисертація містить 11 таблиць, 14 рисунків, 9 додатків та 5 довідок про впровадження результатів дисертаційної роботи. Список використаних джерел включає 222 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні основи управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на регіональному рівні» розкрито теоретичні основи управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів, які включають функції, пов'язані з регулюванням розвитку і використанням земельних ресурсів, збиранням доходів від землі й вирішенням земельних спорів щодо власності на землю на регіональному рівні.

Оскільки науково обґрунтована методологія формування земельної політики на регіональному рівні недостатня, необхідно формувати нові концептуальні основи використання земельного фонду, які будуть реалізовані в прогнозних моделях управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів.

При прогнозуванні моделей управління земельними ресурсами застосовують метод прогнозування - спосіб дослідження об'єкта прогнозування з метою розробки прогнозів. Поширеною методикою опису тих чи інших процесів і явищ є моделювання - один з ефективних інструментів земельної політики, а також метод дослідження різних явищ та процесів, вироблення варіантів управлінських рішень. Воно ґрунтується на заміщенні реальних об'єктів їхніми умовними зразками, аналогами. Методом моделювання описуються структура об'єкта (статична модель), процес його функціонування і розвитку (динамічна модель). З огляду на це визначено, що моделювання є уявною імітацією реально існуючої системи шляхом спеціального конструювання аналогів (моделей), в яких виробляються принципи організації функціонування цієї системи.

Із сказаного випливає, що модель - це еталон, стандарт, що відтворює устрій (будівлю) та імітує функції будь-якого іншого устрою. Її використовують у тих випадках, коли потрібно вивчити нерозвинуті властивості досліджуваного об'єкта. У моделі відтворюються властивості, зв'язки, тенденції досліджуваних систем і процесів, що дає змогу оцінити стан, зробити прогноз, прийняти обґрунтоване рішення. Побудова моделей управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів поділяється на чотири етапи - специфікацію, ідентифікацію, верифікацію та пророкування. Виходячи з цього, вдосконалено теоретичні особливості управлінських моделей, які забезпечують удосконалення земельних відносин і систему землекористування на регіональному рівні.

При формуванні системи управління земельними ресурсами в регіоні важливим завданням є створення правових норм, організаційних структур і системи дій, що дають можливість виявляти, нагромаджувати й оновлювати інформацію про об'єкти земельних відносин, які знаходяться на території певного регіону. Практичне розв'язання цієї проблеми припускає створення в рамках системи управління підсистеми формування та обліку об'єктів і суб'єктів земельних відносин, що може бути досягнуто лише формуванням державного земельного кадастру. З огляду на це визначено, що для управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів на адміністративно-територіальному рівні необхідний комплекс земельно-кадастрових даних, а саме: забезпечення багатоцільовою, високоякісною, достовірною інформацією про земельні ресурси, яка дасть змогу вдосконалити автоматизовану систему ведення державного земельного кадастру.

Враховуючи, що вдосконалення та модернізація управління земельними ресурсами - тривалий, складний і затратний процес, він здійснюватиметься поряд із розвитком сучасної законодавчої бази шляхом підготовки й перепідготовки фахівців, підвищення рівня знань із сучасних засобів електронних комунікацій.

Управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів при всіх його особливостях не можна розглядати у відриві від такої функції, як інноваційно-інвестиційна політика. Без залучення інвестицій та інноваційної діяльності важко реалізувати управлінське рішення щодо раціонального використання й охорони земель. Адже ефективне використання землі можливе тільки при відповідних інвестиційних та інноваційних програмах.

У другому розділі «Економіко-екологічна оцінка прогнозування і планування в галузі використання та охорони земельних ресурсів» проаналізовано регіональні особливості землекористування і його охорони. Оцінено економіко-географічне, приморське та прикордонне положення Одещини, яка розташована на крайньому південному заході України, вздовж державних кордонів із Молдовою і Румунією, на півдні та південному сході омивається водами Чорного моря. Головним чинником економічного розвитку досліджуваного регіону й країни в цілому є високий транспортно-розподільчий і міжнародний транзитний потенціал.

У структурі земельного фонду Одеського регіону домінують землі сільськогосподарського призначення, які становлять майже 80% загальної території. Цей показник типовий для області, що знаходиться в степовій і лісостеповій природних ландшафтних зонах. Площа оброблюваної землі на душу населення станом на 01.01.2007 р. тут сягала 0,86 га, в Україні - 0,66, у США - 0,53 га. З аналізу структури земельного фонду регіону за категоріями земель, випливає, що землі сільськогосподарського призначення становлять 79,9%, лісогосподарського призначення - 6,7, водного фонду - 6,4, промисловості - 4,8, житлової й громадської забудови - 1,6, природоохоронного призначення - 0,6%.

Розораність території Одеської області, про яку свідчить наявність сільськогосподарських угідь, досить висока. У структурі сільськогосподарських угідь переважає рілля - 62,1% площі угідь, на багаторічні насадження припадає 2,7%, сіножаті - 1,5, пасовища - 10,6%.

Наведено динаміку структури, кількісні характеристики земельного фонду Одещини, трансформацію правовідносин на землю, які негативно впливають на стан і споживну вартість земель, що має тенденцію до погіршення. Це зумовлює здійснення в регіоні оптимізації земельних угідь, яка повинна ґрунтуватися на засадах сталого землекористування, що потребує: зниження рівня сільськогосподарського освоєння території й збільшення площі природних територій; установлення вимог щодо раціонального використання земель відповідно до природно-сільськогосподарських зон регіону; визначення територій, які потребують захисту від антропогенного впливу; зростання у структурі земельного фонду області лісистості з метою підвищення екологічної стійкості агроландшафтів.

Виходячи з вищенаведених характеристик структури земельного фонду, визначено економічну ефективність використання сільськогосподарських земель, яку покладено в основу розробки моделі системи управління землями сільськогосподарського призначення в Одеському регіоні. Вона включає природно-економічні, екологічні та соціальні фактори, з одного боку, й систему інформаційного забезпечення регулювання земельних відносин і раціонального землекористування й систему планування раціонального використання земель та їхню охорону - з другого.

За результатами дослідження встановлено, що на управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів значною мірою впливає ринок земель. Він полягає в тому, що державна політика нині спрямована не на ефективність використання земель, а на наповнення бюджету. Кількість і вартість проданих земельних ділянок, які визначаються не тільки активністю продажу, але й престижністю ринку в регіоні, свідчать про відсутність економічного інтересу та юридичної відповідальності в органів, що здійснюють регулювання у сфері земельних відносин.

Кількість проданих земельних ділянок з 1999 по 2005 р. зросла із семи до 193, а в 2006 і 2007 рр. зменшилася відповідно до 167 та 94. При цьому слід зазначити, що особливо різко збільшився продаж земельних ділянок у 2000 р. (на 84%), 2002-му він зріс на 54%, до 2005 р. збільшувався дуже повільно - відповідно на 12, 11, 28%, а потім спостерігався спад (рис.1).

Стосовно критеріїв і показників управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, то їх відображено у системі показників використання земельних ресурсів за економічним, екологічним, соціальним та організаційно-технологічним ефектами. Економічному ефекту використання земель приділяється більша увага, до показників якого віднесено: вартість земельної ділянки; розмір податку; витрати на освоєння ділянки; окупність витрат; трудомісткість і вартість робіт; урожайність сільськогосподарських культур; чистий дохід; вартість валової продукції; втрачену вигоду; втрати виробництва: капітальні витрати на природоохоронні заходи; щорічні витрати на підтримку природоохоронних споруд; вартість додаткової продукції, одержаної в результаті зменшення негативної дії на земельні угіддя; вартість втрат продукції сільськогосподарських культур залежно від щільності ґрунту.

На основі загальної структури класифікації чинників, запропоновано класифікацію чинників, що впливають на ефективність управління землями сільськогосподарського призначення, які можуть залежати від певних регіонально-територіальних умов - рівня ведення управління земельними ресурсами; категорій земель; можливості використання земель; виду використання; форм ведення.

Встановлено, що мережа природно-заповідних територій Одеської області є золотим природним фондом регіону, що потребує ефективного управління ними. Це дасть змогу контролювати їхній стан, не допускати необоротних змін, при яких екосистеми не зможуть відновитися.

Для створення цілісної, ефективної й гнучкої системи управління на основі комплексної автоматизації збирання інформації, її реєстрації, опрацювання, передачі, зберігання та доведення вироблених рішень до об'єктів управління в Одеському регіоні рекомендовано забезпечити органи управління земельними ресурсами комплексом технічних і програмних засобів, що дасть можливість автоматизувати інформаційні процеси, які виникають при управлінні у галузі використання та охорони земельних ресурсів.

У третьому розділі «Прогнозні моделі управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів» побудовано економіко-математичну модель оптимізації формування і розвитку фермерських господарств, проведено регресійний аналіз економічної ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу агропромислового виробництва досліджуваного регіону та запропоновано застосування інноваційних процесів, оскільки впровадження екологічних інновацій - одна із форм природоохоронних заходів.

При розробці моделей управління земельними ресурсами рекомендовано застосовувати сучасні ГІС-технології, за допомогою яких можна відстежувати зміни в галузі використання й охорони земельних ресурсів і вдосконалювати їх. Геоінформаційний підхід до управління земельними ресурсами полягає у застосуванні прогнозних моделей управління в сфері використання та охорони земельних ресурсів для формування методології оцінки стану і перспектив розвитку останніх у вигляді моделювання шарів певних характеристик об'єктів та їхньої обробки з використанням геоінформаційних технологій і буде перспективним напрямом.

Виходячи із сучасного стану землекористування, яке зазнало негативних змін у результаті проведення земельної реформи, перспективною є стратегія екологізації землекористування. Тому актуальне завдання щодо забезпечення сприятливих економічних передумов для функціонування новостворених агроформувань ринкового типу, що спеціалізуються на виробництві екологічно чистої продукції. Використовуючи середньодосягнутий рівень, експертні оцінки, досвід подібних господарств відповідного розташування для розрахунків кількісних характеристик вхідних параметрів моделі, побудували економіко-математичну модель оптимізації формування та розвитку фермерських господарств за варіантами розміру площ землекористування. Фермерські господарства можуть мати змішаний напрям спеціалізації, який і притаманний південно-західному регіону України - Одеській області. Вирощуючи сільськогосподарські культури, вони використовують значну частину виробленої продукції для годівлі тварин. На Одещині середній розмір фермерських господарств становить 47,3 га. Цієї площі явно недостатньо для організації великотоварного виробництва в приватному секторі. Практика показала, що використання дрібних земельних ділянок неефективне, оскільки вони розташовані далеко одна від одної, розкидані по всій території сільської ради, не мають транспортного зв'язку між собою і місцем проживання, у них різна якість ґрунтів тощо. Розміри фермерських господарств повинні забезпечувати оптимальні обсяги виробництва продукції з тим, щоб досягти високої ефективності галузей, раціонального використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, зниження собівартості продукції та підвищення продуктивності праці.

При складанні економіко-математичної моделі оптимізації формування й планування розвитку фермерських господарств для Одеського регіону оцінили стан земельного фонду області та встановили склад і співвідношення сільськогосподарських угідь; визначили напрям використання сільськогосподарських угідь відповідно до спеціалізації господарств; визначили спеціалізацію сільськогосподарських підприємств південного регіону з урахуванням їхніх природно-економічних умов, складу сільськогосподарських угідь; зібрали дані, за допомогою яких побудували економіко-математичну модель. Це такі дані, як: ціни, витрати, врожайність, потреба в ресурсах при інших напрямах діяльності й фактична наявність ресурсів.

З метою обґрунтування організаційно-економічних і виробничо-технологічних параметрів перспективного планування розвитку фермерських господарств за основу були взяті фермерські господарства центральної степової зони Одеської області (Березівський, Великомихайлівський, Іванівський, Миколаївський, Ширяївський, Фрунзівський райони). Перевагу віддавали господарствам із зерновим напрямом виробництва в поєднанні з виробництвом насіння соняшнику.

Із показників розмірів виробничо-економічних параметрів фермерських господарств за варіантами (табл. 1) видно, що питома вага зернової та скотарської галузей у структурі товарної продукції відповідно становитиме 88,2 й 11,8; 74,9 і 25,1; 67,1 та 32,9; 73 і 27; 69,3 й 30,7 та 72,5 і 27,5%. Для таких даних є всі підстави: збалансована структура кормовиробництва, наявність приміщень і споруд, технічних засобів і кваліфікованих трудових ресурсів.

Реалізація оптимальних варіантів планів забезпечує високий рівень рентабельності виробництва - 89 - 100% - це показник прибутковості. В міру зростання розмірів землекористування фермерських господарств змінюється співвідношення розмірів концентрацій зернової та скотарської галузей, що в свою чергу змінює структуру грошових надходжень від реалізованої продукції. Оскільки за дохідностю скотарство менш ефективне, ніж галузь зернового господарства, - це в кінцевому підсумку пояснює деякі зміни у динаміці рівня рентабельності виробництва.

Завдання розв'язували за шістьма варіантами розмірів площі землекористування: 50, 250, 450, 650, 850 і 1050 га, з яких раціональним слід вважати фермерські господарства, розмір землекористування яких станове 450 га. Вони зможуть функціонувати без залучення інвестицій за рахунок оренди основних засобів виробництва з перспективою формування власної матеріально-технічної бази, враховуючи результати виробництва.

Таблиця 1. Показники розмірів виробничо-економічних параметрів фермерських господарств

Показники	Варіанти
	I	II	III	IV	V	VI
Площа ріллі, га	50	250	450	650	850	1050
Затрати праці, тис. люд.-год	3,0	26,0	48,7	72,0	105,0	118,1
Затрати праці, люд.-год на 1 га	60,0	104,0	108,3	110,8	123,5	112,5
Матеріально-грошові витрати, тис. грн	61,8	325,3	589,7	856,6	1149	1388,4
Матеріально-грошові витрати, тис. грн на 1 га	1,24	1,30	1,31	1,32	1,35	1,32
Питома вага провідних галузей у структурі товарної продукції, %:
зернової галузі	88,2	74,9	67,1	73,0	69,3	72,5
скотарства - всього	11,8	25,1	32,9	27,0	30,7	27,5
у тому числі молока	7,2	15,4	20,2	16,6	18,8	16,9
Одержано від виробництва, тис. грн/га:
валової продукції	1,30	1,35	1,58	1,36	1,38	1,36
товарної продукції	2,66	2,55	2,84	2,55	2,55	2,55
прибутку	1,32	1,12	1,44	1,20	1,19	1,20
Рівень рентабельності виробництва, %	98,8	89,9	102,8	89,3	88	89,2

Нині створення й функціонування фермерських господарств пов'язані з певними труднощами, оскільки чинне земельне законодавство гальмує розвиток цих структур обмеженням їх мати у власності на одного члена фермерської сім'ї лише до 100 га сільськогосподарських угідь. Це не дає можливості застосовувати прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур.

Поряд з одержаними варіантами оптимальних рішень щодо структури виробництва в фермерських господарствах особливий інтерес становлять двоїсті оцінки виробничих ресурсів. Якщо ресурс обмежує можливості зростання виробництва, то він завжди має двоїсту оцінку, яка вказує на скільки збільшиться у разі максимізуючого критерію оптимальності або зменшиться у разі мінімізуючого критерію оптимальності цільова функція при зростанні обсягу ресурсу на 1. За нашими розрахунками, при збільшенні площі використання ріллі на 1 га валовий дохід додатково зросте на 2189 грн. Двоїсті оцінки можна розглядати як вартісну оцінку землі. Не можна один раз і назавжди визначити кадастрову оцінку землі - вона повинна змінюватися з часом. Тому вартість землі має бути динамічним показником і встановлюватися на основі можливостей реалізації виробничо-ресурсного потенціалу організаційно-господарських структур агропромислового комплексу України.

Ґрунтуючись на факторах, що впливають на управління земельними ресурсами після якісного й кількісного попередньо проведеного аналізу, були відібрані якісна оцінка землі, вартість основних виробничих фондів на 1 га сільськогосподарських угідь і матеріально-грошові витрати на 1 га сільськогосподарських угідь по кожному року статистичної сукупності. На основі цих показників складена математико-статистична прогнозна модель управління земельними ресурсами досліджуваного регіону. Об'єктами досліджень у такій задачі вважались адміністративні райони області, періодом аналізу - 2004-2006 рр.

Після формування статистичної сукупності даних і визначення результативної та факторних ознак були розраховані параметри рівняння множинної нелінійної регресії:

Y_{Х1, Х2, Х3} = 7,74 Х₁ ^0,112 Х₂ ^-0,516 Х₃^1,270 , (1)

де Y_{Х1, Х2, Х3} - вартість валової продукції в порівняних цінах 2000 року на 1 га сільськогосподарських угідь, грн;

Х₁ - оцінка земель, балів;

Х₂ - вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 1 га сільськогосподарських угідь, грн;

Х₃ - матеріально-грошові витрати на 1 га сільськогосподарських угідь, грн;

Про інтенсивність зв'язку, адекватність моделі за формою зв'язку та статистичну суттєвість коефіцієнтів регресії свідчать дані (табл.2).

У нашому випадку регресійна модель множинного зв'язку є адекватною за формою зв'язку, що підтверджує фактичне значення F-критерію Фішера (Fфакт. > Fтабл.), (Fфакт.=87,06, Fтабл.=4,04). Про статистичну суттєвість коефіцієнтів регресії свідчать фактичні значення t - критерію Стьюдента (tфакт.> tтабл.). Коефіцієнти чистої регресії (показники ступеня при відповідних незалежних змінних) у степеневій функції є одночасно коефіцієнтами еластичності. Вони показують, на скільки відсотків у середньому зміниться (збільшиться зі знаком «+» або зменшиться зі знаком «-») значення результативної ознаки Y при зміні відповідної факторної ознаки Xі на 1 % за умови, що дія інших факторів усунута, тобто зафіксована на середньому рівні. В такому разі приріст валової продукції збільшиться або зменшиться.

Коефіцієнт в₃=1,27, тобто більший 1. Це дає змогу стверджувати, що темпи поліпшення результатів виробництва випереджають темпи зростання витрат матеріально-грошових засобів, що сприятливо для економічного розвитку.

Таблиця 2. Зведені результати проведення регресійного аналізу ефективності використання земельних ресурсів в Одеському регіоні за 2004-2006 рр.

ВИВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ
Регресійна статистика
Множинний R	0,88
R-квадрат	0,78
Нормований R-квадрат	0,77
Стандартна похибка	0,24
Спостереження	78,00
Дисперсійний аналіз
	df	SS	MS	F
Регресія	3,00	15,40	5,13	87,06
Залишок	74,00	4,36	0,06
Разом	77,00	19,76
	Коефіцієнти	Стандартна похибка	t-статистика
Y-перетин	7,74	0,44	4,61
LN(X1)	0,112	0,06	1,89
LN(X2)	-0,516	0,12	-4,24
LN(X3)	1,270	0,12	10,59

Виробничу функцію можна використати для розрахунку максимального виходу продукції при оптимальному значенні факторів. Для цього необхідно записати рівняння додаткової продукції кожного з факторів і розв'язати відповідну систему рівнянь.

Недоліком, який стримує складання достовірних прогнозів раціонального використання й охорони земельних ресурсів, є відсутність статистичних і наукових даних про якісний стан земель, розвиток ерозійних процесів, динаміку гумусу в ґрунті, засолення, підтоплення тощо.

Слід зазначити, що для подолання екологічної кризи доцільно застосовувати інноваційні процеси, оскільки використання екологічних інновацій є однією з форм природоохоронних заходів. Для ефективного здійснення інноваційного процесу необхідна розвинута інфраструктура, завдяки якій держава стимулює інноваційну активність сільгосппідприємств, проведення науково-технічної політики.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження проблем управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів для умов ринкової економіки дають змогу зробити ряд висновків, що мають науковий та практичний характер і можуть бути використані в практичній діяльності. Розглядаючи проблему управління земельними ресурсами, основний акцент зроблено на механізмі управління за допомогою законодавчого й нормативно-правового забезпечення, державного земельного кадастру, моніторингу земель, інноваційно-інвестиційної політики тощо.

У результаті дослідження, проведеного автором дисертації, були сформульовані висновки й пропозиції, основний зміст яких полягає в наступному.

1. Узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід управління земельними ресурсами. Він показав, що багато положень не можуть бути автоматично перенесені в існуючу систему управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів України, оскільки є відмінності в характері земельних відносин, завданнях управління земельними ресурсами, недостатній кількості сучасної матеріально-технічної бази, правовому забезпеченні, складі, кількості й рівні підготовки кадрів.

2. Обґрунтовано методологію й методи прогнозування моделей управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів, в основу яких покладено економіко-математичне моделювання і математичну екстраполяцію. Побудова моделей управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів поділяється на чотири етапи - специфікацію, ідентифікацію, верифікацію і пророкування.

3. Доведено, що для управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів на адміністративно-територіальному рівні необхідний комплекс земельно-кадастрових даних, а саме - забезпечення багатоцільовою, якісною, достовірною інформацією про земельні ресурси, що дасть змогу вдосконалити автоматизовану систему ведення державного земельного кадастру.

4. Встановлено, що на управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів значною мірою впливає ринок земель. Свою особливість має ринок земель південно-західного регіону України - Одеської області. Він полягає у тому, що державна політика нині спрямована не на ефективність використання земель, а на наповнення бюджету. Отже, немає економічного інтересу та юридичної відповідальності в органів, що здійснюють регулювання у сфері земельних відносин. Про це свідчать кількість і вартість проданих земельних ділянок, які визначаються не тільки активністю продажу, але й престижністю ринку в регіоні.

5. Визначено динаміку структури, кількісні характеристики земельного фонду Одещини, трансформацію правовідносин на землю, що негативно впливають на стан та споживну вартість земель, яка має тенденцію до погіршення. Вказане дало змогу рекомендувати в регіоні оптимізацію земельних угідь, яка повинна ґрунтуватися на засадах сталого землекористування.

6. Встановлено, що Одеський регіон відзначається інтенсивним сільськогосподарським виробництвом при високій розораності території, що призводить до деградації сільськогосподарських земель, зокрема ріллі. Тому виникла необхідність удосконалення прогнозних моделей управління земельними ресурсами на регіональному рівні, які б стали основою для ефективного й екологобезпечного сільськогосподарського землекористування.

7. Розроблено критерії та показники управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів, що відображені в системі показників використання земельних ресурсів за економічним, екологічним, соціальним, організаційно-технологічним ефектами. Доведено, що значну увагу слід приділяти економічному ефекту використання земель, до показників якого віднесено: вартість земельної ділянки; розмір податку; витрати на освоєння ділянки; окупність витрат; трудомісткість і вартість робіт; урожайність сільськогосподарських культур; чистий дохід; вартість валової продукції; втрачену вигоду; втрати виробництва; капітальні витрати на природоохоронні заходи; щорічні витрати на підтримку природоохоронних споруд; вартість додаткової продукції, одержаної у результаті зменшення негативної дії на земельні угіддя; вартість втрат продукції сільськогосподарських культур, пов'язаних із щільністю ґрунту.

8. Розроблено модель системи управлінням землями сільськогосподарського призначення в Одещини, що включає природно-економічні, екологічні та соціальні фактори, з одного боку, й систему інформаційного забезпечення регулювання земельних відносин і раціонального землекористування й систему планування раціонального використання земель та їхню охорону - з другого.

9. Запропоновано класифікацію чинників, які впливають на ефективність управління землями сільськогосподарського призначення, що можуть залежати від певних регіонально-територіальних умов - рівня управління земельними ресурсами; категорій земель; можливості їх використання; виду використання; форм ведення.

10. На основі аналізу мережі природно-заповідних територій Одеської області встановлено, що вони є золотим природним фондом регіону, тому потребують ефективного управління ними. Це дасть змогу контролювати їхній стан, не допускати необоротних змін, при яких екосистеми не зможуть відновитися.

11. Запропоновано створення цілісної, ефективної та гнучкої системи управління на основі комплексної автоматизації збирання інформації, її реєстрації, опрацювання, передачі, зберігання й доведення вироблених рішень до об'єктів управління в Одеському регіоні. Для цього рекомендовано забезпечити органи управління земельними ресурсами комплексом технічних і програмних засобів, що дасть можливість автоматизувати інформаційні процеси, які виникають при управлінні земельними ресурсами.

12. Розглядаючи державний земельний кадастр як геоінформаційну систему, що включає графічний опис земельних ділянок та їхні семантичні характеристики, необхідні для розв'язання фіскальних й інших управлінських завдань, рекомендовано при розробці моделей управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів застосовувати сучасні ГІС-технології. За їхньою допомогою можна відстежувати зміни у сфері використання й охорони земельних ресурсів і вдосконалювати їх.

13. Проведений регресійний аналіз економічної ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу агропромислового виробництва Одеської області показує напрями можливого вдосконалення управління земельними ресурсами та їх ефективного використання. Виробничу функцію можна використати для визначення максимального виходу продукції при оптимальному значенні факторів. Установлено, що недоліком, який стримує складання достовірних прогнозів раціонального використання й охорони земельних ресурсів, є відсутність відповідних статистичних і наукових даних про якісний стан земель, розвиток ерозійних процесів, динаміку гумусу в ґрунті, засолення, підтоплення тощо.

14. Побудовано економіко-математичну модель оптимізації формування та розвитку фермерських господарств зерно-скотарського виробничого типу за шістьма варіантами розміру площ землекористування. Із них раціональними слід вважати фермерські господарства, розмір землекористування яких становитиме 450 га. Враховуючи результати виробництва, вони зможуть функціонувати без залучення інвестицій за рахунок оренди основних засобів виробництва з перспективою формування власної матеріально-технічної бази.

15. Установлено, що управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів при всіх його особливостях слід розглядати у поєднанні з інноваційно-інвестиційною політикою. Залучення інвестицій та інноваційної діяльності дасть можливість більш ефективно реалізувати управлінське рішення щодо раціонального використання й охорони земель. Разом з тим для здійснення інвестиційної політики необхідна розвинута виробнича інфраструктура, через яку держава стимулюватиме інноваційну активність сільськогосподарських підприємств.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Мовчан Т.В. Аналіз розвитку ринку земель в Одеській області / Т.В. Мовчан // Вісн. ЛДАУ. - 2006. - № 9. - С. 66-70.

2. Мовчан Т.В. Особливості моделювання в управлінні земельними ресурсами в сучасних умовах / Т.В. Мовчан // Вісн. ЛДАУ. - 2007. - № 10. - С. 53-58.

3. Мовчан Т.В. Вдосконалення прогнозних моделей управління земельними ресурсами / Т.В.Мовчан // Вісн. ЛДАУ - 2008. - № 11. - С. 231-237.

4. Мовчан Т.В. Оптимізація управління земельними ресурсами при формуванні та плануванні фермерських господарств / Т.В. Мовчан // Вісн. ЛДАУ. - 2008. - № 15. - С. 665-672.

5. Мовчан Т.В. Особливості управління в галузі використання та охорони земель на регіональному рівні / Т.В. Мовчан // Аграр. вісн. Причорномор'я. - Сер. «Економічні науки». - Одеса : Імідж - Прес. - 2008. - Вип. 44. - С. 135-138.

6. Мовчан Т.В. Система показників оцінки управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів / Т.В.Мовчан // Аграр. вісн. Причорномор'я. - Одеса: ТЕС. - 2009. - Вип. 51. - С. 143-147.

7. Ступень М.Г. Оценка земельного фонда юго-запада Украины как объекта управления земельными ресурсами / М.Г. Ступень, Т.В. Мовчан // Вестн. Полес. гос. ун-та. - Сер. «Природоведческие науки». - 2008. - № 1. - С. 19-25.

Матеріали конференції й тези доповідей

1. Ступень М.Г. Современное состояние земельного фонда юго-запада Украины / М.Г. Ступень, Т.В. Мовчан // Устойчивое развитие экономики: состояние, проблемы, перспективы : материалы ІІ Междунар. науч.-практ. конф., Пинск, 15-17 апр. 2008 г. - Пинск : ПолесГУ, 2008. - С. 62-63.

АНОТАЦІЯ

Мовчан Т.В. Прогнозні моделі управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06. - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена питанням удосконалення теоретичних та методичних основ управління системою використання земельних ресурсів у регіоні, науковому обґрунтуванню структури, функцій, способів організації й розробки регіональних моделей управління в галузі використання та охорони земельних ресурсів, що забезпечать раціональне, ефективне й екологобезпечне використання земель.

Науковою новизною визнаються такі теоретико-методологічні та прикладні результати: вперше розроблено прогнозну модель управління у галузі використання й охорони земельних ресурсів; розширену економіко-математичну модель оптимізації землекористування фермерських господарств на прикладі Одеського регіону; вдосконалено методичне забезпечення щодо визначення ефективності управління в галузі використання й охорони земельних ресурсів у регіоні в контексті комплексного впливу економічних, екологічних, соціальних та організаційних чинників й удосконалено систему управління землями сільськогосподарського призначення; набули подальшого розвитку теоретичні особливості управлінських моделей і способи застосування існуючої земельно-кадастрової інформації.

Ключові слова: управління земельними ресурсами, прогнозні моделі, сільськогосподарське землекористування, економіко-екологічна оцінка, екологобезпечне використання, інвестиції, інновації.

АННОТАЦИЯ

Мовчан Т.В. Прогнозные модели управления в отрасли использования и охраны земельных ресурсов на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06. - экономика природопользования и охраны окружающей среды - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена вопросам усовершенствования теоретических и методических основ управления системой использования земельных ресурсов в регионе, научному обоснованию структуры, функций, способов организации и разработки региональных моделей управления в отрасли использования и охраны земельных ресурсов, которые обеспечат рациональное, эффективное и экологобезопасное использование земель.

В работе впервые разработаны прогнозная модель управления в отрасли использования и охраны земельных ресурсов; расширенная экономико-математическая модель оптимизации землепользования фермерских хозяйств на примере Одесского региона.

Усовершенствовано методическое обеспечение относительно определения эффективности управления в отрасли использования и охраны земельных ресурсов в регионе в контексте комплексного влияния экономических, экологических, социальных и организационных факторов и усовершенствована система управления землями сельскохозяйственного назначения.

Получили дальнейшее развитие теоретические особенности управленческих моделей и способы применения существующей земельно-кадастровой информации.