Регулювання соціально-економічного розвитку регіону з використанням комплексних індикаторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ПРИДНІПРОВСЬКА державна АКАДЕМІЯ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ»

08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

УДК 332.146.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Регулювання соціально-економічного розвитку регіону з використанням комплексних індикаторів

Карімов Геннадій Іванович

Дніпропетровськ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Дацій Олександр Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Прушківський Володимир Геннадійович, Запорізький національний технічний університет, завідувач кафедри політичної економії;

кандидат економічних наук, доцент Коломицева Олена Віталіївна, Черкаський державний технологічний університет, доцент кафедри менеджменту.

Захист відбудеться 13 січня 2010 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.085.04 у Державному вищому навчальному закладі «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24^а, ауд. 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Чернишевського, 24^а.

Автореферат розісланий 10 грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Дугінець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

регіон інструментарій індикатор

Актуальність теми. В умовах поглиблення децентралізації державного управління висока ефективність функціонування регіональної ланки управління стає головною передумовою прискорення трансформаційних перетворень в країні та зростання рівня життя населення.

Головна проблема регіонального управління - визначення перспективної траєкторії соціально-економічного розвитку регіону. Вона є частиною більш масштабного питання - можливості прогнозувати динаміку рівня життя, що враховує розвиненість і специфічні особливості кожного регіону, планувати й програмувати заходи, необхідні для його стійкого розвитку. При цьому виникає необхідність розробки технології кількісного визначення цілей соціального й економічного розвитку регіонів. Така технологія може ґрунтуватися на застосуванні в регіональному управлінні комплексних індикаторів, які з однієї сторони адекватно відбивають сучасний стан, з іншого боку - дозволяють обґрунтовано вибирати траєкторію розвитку регіону.

У зв'язку з цим завдання підвищення ефективності регулювання соціально-економічного розвитку регіонів на сучасному етапі розвитку України і розробки механізмів забезпечення його високого рівня в майбутньому набувають особливої актуальності.

Вихідний теоретичний матеріал та методичні підходи автора засновані на критичному узагальненні результатів наукових досліджень проблем регулювання соціально-економічного розвитку регіонів знайшли відображення в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних учених: О. Амоші, Є. Бойка, Б.Буркинского, М. Бутка, В.Василенка, Н.Верхоглядової, З. Герасимчук, Ю. Гладкого, А. Гошка, Б. Данилишина, О. Дація, М. Долішнього, С. Дорогунцова, В.Дубницького, А. Єпіфанова, Л. Зайцевої, В.Залуніна, В.Захарченка, С. Злупка, Б.Клияненка, Л. Кузьменко, В.Куценко, Дж. Лемпела, В.Ляшенка, А. Мазура, Л. Масловської, А. Мельник, В.Мікловди, О. Невелєва, Г. Одинцової, Я. Олійника, Ю. Орловської, В. Павлова, Т. Пепи, В.Пили, С. Пирожкова, В. Поповкіна, В. Прушківського, І. Сало, В. Симоненка, Д.Стеченка, А. Степаненка, А. Томпсона, М. Фащевського, С.Харичкова, Дж.Холла, Л. Чернюк, А. Чистобаєва, О. Чмир, М. Чумаченка, А. Чухно, Ю.Шарова та інших.

Разом з тим варто визнати, що досягнення в області регіональної економіки в сфері регулювання соціально-економічного розвитку регіону вивчені недостатньо. Потребують уточнення принципи та зміст окремих категорій системи управління соціально-економічним розвитком регіону. Існує необхідність удосконалення системи комплексних індикаторів соціально-економічного розвитку регіону та методики її застосування для порівняння рівнів розвитку, досягнутих окремими регіонами. На даний час вимагає уточнення методологія визначення напрямків концентрації економічного потенціалу для створення інвестиційних умов росту рівня регіонального розвитку.

Отже, відсутність чітких комплексних показників для регіонального управління визначили актуальність, наукову та прикладну цінність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукових тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48)) та “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U0004762). Участь автора в їх виконанні полягає в удосконаленні методології оцінювання досягнутого рівня, прогнозування та програмування подальшого соціально-економічного розвитку регіону.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці методології та кількісного інструментарію регулювання стійкого розвитку регіону за траєкторією, обґрунтованою комплексними індикаторами.

Досягнення сформульованої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

-дослідити сучасні теоретичні засади управління розвитком регіону та методологічні особливості організації процесу регулювання соціально-економічного розвитку регіону;

- уточнити зміст категорій, що характеризують соціально-економічний стан регіональної системи;

- удосконалити систему комплексних індикаторів соціально-економічного розвитку регіону;

- проаналізувати сучасний стан соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області та виявити резерви покращення стану регіону;

- обґрунтувати методичні підходи до оцінки стану соціально-економічного розвитку регіону на основі ранжування регіонів за комплексним індикатором рівня соціального розвитку;

- розробити методичні підходи та кількісний інструментарій для прогнозування соціально-економічного розвитку регіону та оцінити прогнозні рівні розвитку Дніпропетровської області з урахуванням різних сценаріїв і варіантів розвитку;

- уточнити методичні підходи щодо визначення напрямків концентрації економічного потенціалу для створення інвестиційних умов зростання рівня регіонального розвитку;

- удосконалити механізм регулювання соціально-економічного розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є процес регулювання соціально-економічного розвитку регіону в умовах ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми кількісних аспектів регулювання соціально-економічного розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали основні принципи та положення в області програмно-цільового управління і стратегічного планування, системного аналізу соціально-економічних проблем. У процесі вирішення поставлених завдань у роботі застосовано історико-логічний та системний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: загальнонаукові прийоми аналізу й синтезу, специфічні методи дослідження: монографічний, абстрактно-логічний методи (при обґрунтуванні сутності та уточненні принципів системи управління соціально-економічним розвитком регіону, уточненні змісту категорій, що характеризують соціально-економічний стан регіональної системи); методи системного аналізу та синтезу (в ході аналізу системи індикаторів соціально-економічного розвитку регіону); статистичний аналіз рядів динаміки (в оцінці сучасного стану соціально-економічного розвитку регіону); ранжування та метод експертних оцінок (при оцінці стану соціально-економічного розвитку регіону за комплексним індикатором рівня соціального розвитку); трендовий та кореляційний аналіз (при прогнозуванні показників соціально-економічного розвитку регіону); сценарний підхід ( в оцінці прогнозних рівнів та варіантів розвитку регіону); кластерний аналіз (в ході визначення напрямків концентрації економічного потенціалу); метод ланцюгових підстановок та регресійний аналіз (при визначенні пропульсивних галузей промисловості).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, публікації вчених у періодичних виданнях, статистичні дані Державного комітету статистики України за період 1995-2008 рр.; дані Головного управління статистики у Дніпропетровській області та Дніпропетровської обладміністрації, розміщені в статистичних збірниках-щорічниках та інтернет-джерелах відповідних установ.

Наукова новизна дослідження полягає в наступних основних положеннях:

вперше:

- запропоновано методичні підходи до оцінки стану соціально-економічного розвитку регіону, які відрізняються від вже існуючих використанням комплексного індикатора "рівень соціального розвитку" (РСР) в якості основи ранжування регіонів, що дозволяє забезпечити достовірність оцінки динаміки розвитку регіону в порівнянні з розвитком інших регіонів і країни в цілому;

– розроблено методичні підходи до прогнозування соціально-економічного розвитку регіону, які відрізняються комплексним використанням економетричних моделей (модифікована виробнича функція Кобба-Дугласа), комплексного індикатора РСР та сценарного підходу, що дозволяє визначити пріоритети стратегії розвитку регіону;

удосконалено:

- систему показників соціально-економічного розвитку регіону, яка відрізняється застосуванням комплексних (інтегральних) індикаторів рівня життя населення регіону, що дозволяє зменшити кількість нормативних показників та врахувати систему протиріч між споживанням і накопиченням, між необхідністю збереження ресурсів для майбутніх поколінь і їхнім використанням для цілей виробництва й споживання;

- механізм регулювання соціально-економічного розвитку регіону, який відрізняється систематичним використання комплексного індикатора РСР, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціальні аспекти розвитку регіону ;

дістало подальшого розвитку:

- дослідження змісту категорій "якість життя в регіоні" і "рівень життя населення регіону", що на відміну від існуючих враховують основні аспекти життєдіяльності людини, визначаються як пріоритетний напрямок суспільного розвитку та переходять з соціальної в соціально-економічну категорію, оскільки дозволяють охарактеризувати економічний рівень розвитку регіону;

- методичні підходи до визначення напрямків концентрації економічного потенціалу, що відрізняються кластеризацією районів регіону за індексом локалізації, визначенням пропульсивних галузей промисловості з аналізом їх розміщення в виділених кластерах та дозволяють просторово сформувати економічне ядро регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при визначенні пріоритетних напрямів регіонального розвитку, формуванні регіональних бюджетів, програм соціально-економічного розвитку регіонів та підведенні підсумків їх виконання.

Наукові висновки і пропозиції щодо підвищення ефективності управління соціально-економічним розвитком регіону знайшли застосування при розробці Програми соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області на 2007-2011 роки (довідка № 01/12-3 від 19.05.2009 р.). Окремі результати дисертаційного дослідження були використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці комплексних фундаментальних наукових тем (довідка № 258/6 від 03.06.2009 р.).

Методичні розробки дисертаційної роботи використані в підготовці навчальних курсів ”Регіональна економіка” і ”Економіко-математичні моделі в управлінні та економіці”, що викладаються в Дніпродзержинському державному технічному університеті (довідка № 328 від 12.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій розв'язане важливе наукове завдання - удосконалення теоретико-методологічних та практичних засад оцінки, прогнозування та регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Всі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї та положення, які належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на 9 наукових, науково-практичних конференціях та форумах, зокрема, на Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ”Актуальні проблеми економіки 2007” (м. Київ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ”Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ”Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції ”Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), Міжнародному управлінському форумі ”Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції ”Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення (м. Київ, 2009 р.), Міждержавній науково-методичній конференції ”Проблеми математичного моделювання” (м. Дніпродзержинськ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані в 16 наукових працях загальним обсягом 3,69 д.а., у тому числі 3,49 д.а. належить особисто автору, з них 7 опубліковано в наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 161 сторінки комп'ютерного тексту, який включає 21 таблицю та 18 рисунків. Список використаних джерел з 203 найменувань викладено на 19 сторінках, 21 додаток на 28 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методологічну базу, наукову новизну й практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі дисертації ”Теоретичні основи регулювання соціально-економічного розвитку регіону” в логічній послідовності на основі об'єктивного аналізу і критичної оцінки праць вітчизняних та зарубіжних вчених розглянуто і охарактеризовано основні підходи до визначення суті регіону та процесу регулювання його соціально-економічного розвитку. Подано економічну сутність поняття ”регіону” як певної частини народногосподарського комплексу країни, що відрізняється географічними умовами та природо-ресурсною спеціалізацією, відносно замкнутої як у виробничо-технічному аспекті, так і в економічних відносинах. При цьому враховується, що регіон як територія в адміністративних межах країни, характеризується комплексністю, цілісністю, спеціалізацією й керованістю, тобто наявністю політико-адміністративних органів керування. Таким чином, межі регіону розглядаються як кордони адміністративної області, а його системоутворюючим центром виступає обласний центр.

Система регіонального управління визначає загальну направленість (стратегію) розвитку регіону. Регулювання розглядається як функція управління, що забезпечує функціонування та розвиток явищ і процесів в межах заданих кількісно-якісних параметрів. Врахування конкретного об'єкта дослідження потребує конкретизації мети, форм та інструментарію регулювання.

Стратегічною метою соціально-економічного розвитку регіону має бути істотне підвищення життєвого рівня населення на основі якісного поліпшення використання регіонального ресурсного потенціалу, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил, а також докорінного поліпшення екологічного стану. Виходячи з цього, регулювання розвитку регіону повинно бути спрямоване на розв'язання перспективних завдань соціально-економічного розвитку регіону, організацію пошуку та оцінювання альтернатив довгострокового економічного розвитку, а також розробку програм, що реалізують визначені пріоритети. В більш вузькому значенні метою регулювання розвитку регіону має бути встановлення певного порядку дій для ефективного функціонування конкурентоспроможного регіону. Основними формами регулювання при цьому повинні стати прогнозування та макроекономічне планування або програмування .

Регіональні органи управління залежно від необхідної широти впливу на соціально-економічні процеси можуть використовувати загальноекономічні або селективні методи регулювання. При цьому на основі загальноекономічних методів (бюджетно-фінансових, цінових, кредитно-грошових й ін.) забезпечується вплив на всіх суб'єктів економіки регіону, а селективні методи носять вибірковий характер і забезпечують вплив на окремі групи суб'єктів (наприклад, регулювання ставок різних місцевих податків і зборів, що мають цільове призначення). До найбільш використовуваних в регіональному управлінні методів слід віднести експертні (оцінні) або евристичні методи; методи соціально-економічного аналізу; метод прямих інженерно-економічних розрахунків; балансовий метод; економіко-математичні методи й моделі; метод системного аналізу й синтезу.

Комплексне дослідження стану й динаміки регіональної соціально-економічної системи (СЕС) можливо тільки на базі адекватної системи статистичних показників (індикаторів). Вітчизняними й закордонними фахівцями запропоновано чимало таких систем, що розрізняються структурою й набором показників. Найпоширенішими є системи показників рівня і якості життя населення регіону. Як правило, вони включають в себе кілька десятків показників, згрупованих в окремі блоки, наприклад: узагальнюючі показники; доходи населення; споживання й витрати населення; грошові заощадження населення; накопичене майно й житло; соціальна диференціація населення; малозабезпечені верстви населення.

У прикладних регіональних дослідженнях досить розповсюджений також підхід "від супротивного", тобто визначення нижньої границі соціально-економічних показників, перехід якої свідчить, насамперед, про високий рівень ризиків функціонування СЕС і про необхідність оперативного втручання органів управління з метою зміни небезпечних тенденцій.

Аналіз досвіду вітчизняних та зарубіжних вчених показав, що порівняння різних регіонів навіть за невеликою кількістю нормативів методично складно. Тому вчені все частіше віддають перевагу застосуванню єдиного (інтегрального) показника. При побудові таких показників необхідно враховувати два основних моменти: перший - теоретичного характеру - полягає у визначенні складових індикатора і відборі первинних (вимірюваних) ознак, другий - методичного плану - у знаходженні методів зведення різних ознак (по характеру, одиницям виміру, соціальній значимості) у єдиний показник.

Регулювання соціально-економічного розвитку регіону передбачає попередню оцінку його рівня і динаміки. Проведене дослідження показало багатоаспектність підходів до вирішення цього завдання. Однак, більшість із них носять надто узагальнюючий, описовий і подекуди фрагментарний характер, що ускладнює їх практичне застосування. Тому ключовим завданням у процесі розробки методології регулювання стійкого розвитку регіону є вдосконалення теоретико-методологічних підходів до оцінки досягнутого рівня і динаміки соціально-економічного розвитку регіону.

У другому розділі ”Вимір рівня і динаміки розвитку регіону” обґрунтовані цілі, умови і критерії стійкого розвитку регіону, проаналізовані показники соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області, побудований інтегральний показник (комплексний індикатор) регіонального розвитку, на основі якого виконана оцінка соціально-економічного розвитку найбільших промислових областей та виявлене місце Дніпропетровської області в Україні.

В роботі зроблено висновок, що в якості головної цілі програми стійкого розвитку регіону доцільно прийняти постійне збільшення життєвого потенціалу його жителів за умови стабілізації й наступного росту рівня соціального розвитку регіону. Як критерії ступеня досягнення цілей пропонуються комплексні показники на основі категорій "якість життя" і "рівень життя".

"Якість життя" є категорією, здатною оцінити рівень індивіда й середовище його перебування. Високий рівень "якості життя" можливий у тому випадку, коли людина забезпечена елементарними умовами: житлом, екологічно чистими продуктами харчування; крім цього вона повинна мати доступ і умови для одержання освіти, медичного обслуговування. Крім того на "якість життя" впливають ступінь забруднення навколишнього середовища, стан здоров'я й рівень розвитку системи охорони здоров'я, скупченість населення, рівень злочинності, рівень розвитку науки.

"Рівень життя" - соціально-економічна категорія, що характеризує рівень і ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення та виражається системою кількісних і якісних показників. Визначальною рисою категорії "рівень життя" є дослідження структури, характеру й обсягу потреб окремих груп населення з урахуванням територіальних особливостей, а не населення в цілому.

Аналіз показників соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області показує, що займаючи 5,3% території з часткою населення 7,4%, область є одним з провідних регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі. За обсягами реалізації промислової продукції область займає друге місце після Донецької області, за обсягами реалізації на одну особу населення - перше. В той же час існують певні недоліки в соціально-економічному розвитку регіону. Так, рівень життя населення є недостатнім, якість життя також не відповідає світовим стандартам. Все це зумовлює необхідність подальших досліджень у даному напрямку.

Ключовим моментом інтегральної оцінки рівня розвитку регіональної СЕС є формування комплексного індикатора, який характеризує соціально-економічний розвиток регіону. При цьому пропонується виходити з того, що домінуюча мета - не визначення показника і навіть не управління процесом, а одержання необхідного результату. Узагальнюючим показником, що відповідає цій вимозі та в той же час характеризує результати виробничих відносин, може служити ступінь досягнення нормативних рівнів за частковими показниками, що відбиває різні аспекти способу життя. Як такий показник нами пропонується індикатор РСР (рівень соціального розвитку).

У результаті всебічного аналізу доступної інформації, що може залучатися до розрахунків РСР, у наборі первинних показників залишені: введення в експлуатацію житла (м² загальної площі на 1000 осіб населення); роздрібний товарообіг підприємств - юридичних осіб ( грн. на 1 особу в цінах 2008 р.); обсяг реалізованих послуг ( грн. на 1 особу в цінах 2008 р.); забезпеченість лікарями (кількість лікарів на 10000 осіб населення); кількість лікарняних ліжок (на 10000 осіб населення ); щільність автомобільних доріг (км шляхів на 1 тис. км² території); забезпеченість домашніми телефонами міського населення (кількість на 100 осіб населення ); забезпеченість домашніми телефонами сільського населення (кількість на 100 осіб населення ).

Для підрахунку значення комплексного індикатора використаємо алгоритм, який ґрунтується на порівнянні еталонних показників з фактичними, які характеризують досягнутий стан регіону. Значення рівня соціального розвитку населення i-ого регіону (або ступінь "близькості" фактичного соціального образа до еталонного) розраховується за формулою

,

Размещено на http://www.allbest.ru/

де

- реалізація j-ого показника в i-ому регіоні;

- еталонна реалізація j-ого показника.

У розрахунках комплексного індикатора РСР використовуються стандартизовані значення показників. Вартісні показники через інфляцію перераховуються в загальному масштабі цін (за допомогою індексів цін і фізичного обсягу). Крім того, обчислювальні особливості методу вимагають попереднього масштабування показників (всі еталонні значення показників при цьому приймаються за 1).

Результати оцінки соціально-економічного розвитку 6 найкрупніших промислових областей України за період з 1990 р. по 2008 р. відповідно до пропонованого методичного підходу відображені в таблиці 1. При цьому як еталонні використані найбільші значення показників, досягнуті в аналізованому періоді яким-небудь регіоном сходу України або в середньому по Україні.

Таблиця 1. Значення рангів регіонів за рівнем соціального розвитку

Регіони	1990 р.	1995 р.	2000 р.	2005 р.	2008 р.	За весь період
Україна	4	4	4	1	2	3,4
Дніпропетровська область	2	5	3	2	4	3,4
Донецька область	7	6	7	6	6	6
Київська область	5	3	5	5	1	5
Запорізька область	1	2	2	3	3	2
Харківська область	3	1	1	4	5	1
Луганська область	6	7	6	7	7	7

Розраховувалися значення РСР регіонів та їхні ранги по роках, а також сумарні ранги регіонів за досягнутим значенням РСР за розглянутий період (дванадцять років).

Як результат по сумі рангів регіони розташувалися в наступному порядку: найвищий рівень має Харківська область (сума рангів 28); Запорізька область (31); Дніпропетровська область (38); Україна в цілому (38); Київська область (45); Донецька область (76); найнижчий рівень має Луганська область (сума рангів 80). Сумарні ранги за дванадцять років не збіглися з рангами 2006 - 2008 років, тобто загальна тенденція розвитку східних регіонів нестійка в часі. В 2007-2008 рр. відбувся істотний зріст РСР Київської області. Звертає на себе увагу наступний примітний факт: за розглянутий період вищі від "середнього" значення РСР мають тільки Харківська та Запорізька області, що викликано значною перевагою досягнутого ними раніше рівня соціально-економічного розвитку над іншими регіонами.

У третьому розділі ”Напрямки удосконалення регулювання соціально-економічного розвитку регіону” запропоновані методичні підходи та виконані на їх основі прогнозування та програмування соціально-економічного розвитку регіону; а також запропоновано механізм вибору напрямку концентрації економічного потенціалу з метою підвищення ефективності управління та загальну схему регулювання соціально-економічним розвитком регіону.

Для вирішення завдань аналізу, прогнозування та регулювання процесів функціонування і розвитку регіональної СЕС пропонується модифікована ВФ Кобба-Дугласа з автономним темпом технічного прогресу, яка додатково формалізувавши вплив соціального та інформаційного прогресу адекватно відображає взаємозв'язки в економіці регіону.

Прогнозні рівні регіонального розвитку пропонується розраховувати з урахуванням різних сценаріїв і варіантів зміни внутрішнього та зовнішнього середовища. Змістовна сторона процесів розробки сценаріїв і варіантів розвитку регіону ґрунтується на використанні економетричних моделей для прогнозування основних показників, зокрема, комплексного індикатора РСР, та побудові на їх основі ізоквант, що характеризують обсяги валового регіонального продукту, які можуть бути отримані при різних комбінаціях факторів виробництва. Виходячи з побудованих ізоквант можливо розрахувати вихідні показники для складання бізнес-планів регіонального розвитку.

На основі регресійної моделі обсягів валового регіонального продукту як функції від основних виробничих факторів: капіталу, праці, а також темпів, технічного, інформаційного і соціального прогресу, розраховані рівні економічного та соціального розвитку регіону в кожній часовій точці ретроспективи (1990 - 2008 р.), а також прогнозовані її значення на період 2010 - 2018 р.

Динаміка зміни продуктивності праці в економіці Дніпропетровської області має явно виражені періоди спаду (економічної кризи) і росту. Період спаду (економічної кризи) спостерігається у 2008-2009 рр. Період зростання траєкторії продуктивності праці з 2010 р. по 2018 р. Продуктивність праці, що відповідає докризовому рівню 1990 - 2007 р., відповідно до зроблених розрахунків, може бути досягнута тільки до 2012 - 2013 р.; завершення перехідного періоду (по досягненні рівня насичення) прогнозується на 2013-2020 рр.

Період зниження (спаду) рівня соціального розвитку має початок в кінці 2007 р.; він відповідає періоду зниження продуктивності праці в результаті економічної кризи. Максимальні темпи росту очікуються в 2013 - 2015 р. (на межі точки траєкторії росту РСР, що приблизно відповідає докризовому рівню 2006 р.), потім темпи росту знижуються в міру наближення до рівня насичення, що приблизно буде досягнутий до 2018 - 2025 р.; період росту РСР відповідає етапу зростання продуктивності праці в рамках перехідного періоду.

Дослідження, проведені відповідно до запропонованого методичного підходу, показало, що у випадку відсутності регулюючих впливів найбільш імовірним у сучасних умовах є варіант розвитку регіональної СЕС Дніпропетровської області, що передбачає незмінний обсяг виробництва, із збереженням чисельності зайнятих в економіці та відсутності інвестицій в основні засоби; рівень соціального розвитку регіону при цьому трохи зменшиться. Однак існують і інші варіанти розвитку, що передбачають більш значне збільшення чисельності зайнятих і розміру капітальних вкладень; вони можуть бути реалізовані (при відсутності або наявності регулюючих впливів) з різним ступенем ймовірності.

Сконструйовані індикатори і виробничі функції можуть використовуватися і для визначення траєкторії соціально-економічного розвитку Дніпропетровської області, що передбачає досягнення рівня розвитку іншого регіону, наприклад, регіонального лідера - Київської області.

Для підвищення ефективності економіки регіону варто ініціювати створення регіонального економічного ядра. За допомогою кластерного аналізу сукупність адміністративних одиниць регіону диференціюється на однорідні групи за двома ознаками: чисельності зайнятих у промисловості та індексу локалізації. Групування здійснюється за процедурою «найближчого сусіда», тобто в кожний кластер входять райони, найбільш близькі за значеннями обраних ознак. Визначення пропульсивних галузей промисловості проводиться на основі критеріїв «випуск продукції», «чисельність промислово-виробничого персоналу» і «норма заміни трудових ресурсів основними виробничими фондами», а також за показниками продуктивності праці, розрахованими по регресійних моделях (по виробничих функціях). Аналіз розміщення пропульсивних галузей по виділеним на підставі індексу локалізації районам дає можливість остаточно сформувати економічне ядро регіону. Відповідно до запропонованого підходу, економічне ядро являє собою комплекс, що включає полюси росту і окремі райони, у яких сконцентрована сільськогосподарська діяльність і транспорт.

Застосування методики показало, що економічне ядро Дніпропетровської області включає два сегменти. У першому - міста Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ та Кривий Ріг. Петриківський, Синельниківський, Солонянський, Новомосковський, Криничанський, Софіївський, Широківський та Криворізький райони (з високим індексом локалізації по сільському господарству), Синельниківський та П'ятихатський райони (високий індекс локалізації по транспорту) - із прилеглих до полюсів зросту районів. У другому сегменті головними ланками є міста Нікополь і Павлоград, біля них групуються Юр'ївський, Магдалинівський, Васильківський, Нікопольський та Томаківський райони (по зосередженню сільського господарства); Нікопольський та Апостолівський райони (по транспорту). Вкладаючи кошти в будь-який елемент ядра, можна дати імпульс для розвитку всього регіону.

Узагальнення проведених досліджень дає можливість запропонувати механізм регулювання соціально-економічного розвитку регіону, який відрізняється систематичним використання комплексного індикатора РСР, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціальні аспекти розвитку регіону (див. рис.1). Тілом системи регулювання є елементи соціально-економічної діяльності регіону з сукупністю просторових та економічних взаємозв'язків між ними. Параметром системи є сума інвестицій до конкретного елементу - К_i . Як критерій ефективності використовується досягнутий рівень соціально-економічного розвитку - комплексний (інтегральний) показник “рівень соціального розвитку” (РСР).

1 - статистичні дані для співставлення ;

2 - формування масиву вхідних даних;

3 - оцінка параметрів МВФКД;

4 - перевірка адекватності моделі;

5 - побудова залежностей (кореляційний аналіз) та розрахунок прогнозних значень Пп та РСР;

6 - формування масиву статистичних даних за минулі роки для розрахунку значень РСР;

7 - стандартизація статистичних даних, розрахунок значень РСР вибіркової групи регіонів;

8 - ранжування регіонів по сумі РСР;

9 - перевірка адекватності прогнозів Пп та РСР;

10 - уточнення цілі - порівняння прогнозу РСР регіону із значенням РСР лідера;

11 - формування масиву даних на основі ізоквант;

12 - врахування прогнозів по L і K;

13 - побудова сценаріїв розвитку СЕС регіону;

14 - оцінка можливих варіантів розвитку;

15,16,17 - порівняння розрахункового значення РСР із значеннями минулих років, РСР регіону - лідера та прогнозними значеннями шляхом розрахунку відхилень та їх оцінки;

18 - визначення сегментів економічного ядра регіону (кластерний аналіз);

19 - збір даних про виконання прийнятого рішення;

20 - передача даних для наступного циклу розрахунків;

21 - порівняння досягнутих значень з прогнозними - оцінка ступеню досягнення цілі;

* визначення територіального економічного ядра, пропульсивних галузей і т. ін.

Обмеження системи - обмежені суми державних надходжень та обмеженість людського потенціалу. Орган, що приймає рішення (ОПР) - обласна державна адміністрація (заступники Голови обласної державної адміністрації).

Запропонована система повинна забезпечити виконання всього комплексу завдань, включаючи проведення цілеспрямованого визначення (планування) рівня соціально-економічного розвитку регіону; виявлення факторів та резервів підвищення рівня соціального розвитку регіону, прогнозування змін та інформаційно-аналітичну підтримку прийняття рішень з питань підвищення ефективності використання державних інвестицій тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо удосконалення теоретико-методологічних та практичних засад оцінки, прогнозування та регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Основні результати проведеного дисертаційного дослідження полягають в наступному:

1.На основі праць вітчизняних і зарубіжних вчених встановлено, що актуальність проблеми забезпечення високої ефективності функціонування регіональної ланки управління з метою прискорення трансформаційних перетворень в країні зумовлює необхідність удосконалення технології кількісного визначення цілей соціального й економічного розвитку регіонів. Перспективним напрямком є застосування комплексних індикаторів, які з однієї сторони адекватно відбивають сучасний стан, з іншого боку - дозволяють обґрунтовано вибирати траєкторію розвитку регіону.

2. Запропоновано регулювання соціально-економічного розвитку регіону провадити на основі концепції стійкого розвитку регіону, в якості головної цілі програми розвитку прийняти постійне збільшення життєвого потенціалу його жителів за умови стабілізації й наступного росту рівня соціального розвитку регіону. Як критерії ступеня досягнення цілей пропонуються комплексні показники на основі категорій "якість життя" і "рівень життя", що дозволяє перейти з соціальної в соціально-економічну категорію, оскільки характеризують економічний рівень розвитку регіону.

3.Запропоновано методичні підходи до оцінки стану соціально-економічного розвитку регіону на основі ранжування регіонів за комплексним індикатором рівня соціального розвитку. Комплексність індикатора забезпечує достовірність оцінки динаміки розвитку регіону в порівнянні з розвитком інших регіонів і країни в цілому.

Методика апробована шляхом дослідження соціально-економічного розвитку 6 промислових областей України в період з 1990 р. по 2008 р. Встановлено, що рівень соціального розвитку стабільно низький по Луганській та Донецькій областях, відносно високим він може вважатися по Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. В той же час є певна тенденція до вирівнювання рівня соціального розвитку по регіонам: в 2007-2008 рр. Київська область вийшла на перше місце, а Дніпропетровська область посіла 5 місце серед розглянутих регіонів.

4. Розроблені методичні підходи до вирішення завдань аналізу, прогнозування та регулювання процесів функціонування і розвитку регіональної СЕС, що засновані на використанні економетричних моделей, комплексних індикаторів та сценарного підходу. Суттєвим елементом моделі є використання модифікованої виробничої функції Кобба-Дугласа з автономним темпом технічного прогресу, яка додатково формалізувавши вплив соціального та інформаційного прогресу адекватно відображає взаємозв'язки в економіці регіону.

5. Апробація запропонованої методики проведена на матеріалах Дніпропетровської області, для якої розраховані рівні економічного і соціального розвитку регіону в кожній часовій точці ретроспективи (1990 - 2008 р.), а також прогнозовані її значення на період 2009 - 2018 р. Достовірність результатів підтверджена верифікацією виробничих функцій та порівнянням фактичних значень з розрахунковими ( відхилення не перевищують 5 % ).

6. Використаний у дисертаційному дослідженні метод сценаріїв дозволив визначити прогнозні значення рівня соціально-економічного розвитку Дніпропетровській області з урахуванням різних сценаріїв розвитку регіональної економіки. Змістовна сторона процесів розробки сценаріїв і варіантів розвитку регіону ґрунтується на використанні побудованих по розрахованих параметрах виробничої функції ізоквантах, що характеризують обсяги валового регіонального продукту, які можуть бути отримані при різних комбінаціях основних виробничих факторів.

7.Для створення інвестиційних умов зростання рівня розвитку регіональної СЕС запропоновано ініціювати створення в регіоні економічного ядра. Формування ядра передбачає кластеризацію районів регіону за індексом локалізації, визначення пропульсивних галузей промисловості і аналіз розміщення їх в виділених кластерах. Використання пропонованого підходу дозволило обґрунтувати виділення двох сегментів економічного ядра Дніпропетровської області.

8. Запропонована загальна схема регулювання соціально-економічного розвитку регіону, яка має такі ознаки: тілом інформаційно-керуючої системи є елементи соціально-економічної діяльності регіону з сукупністю просторових та економічних взаємозв'язків між ними; параметром системи є сума інвестицій до конкретного елементу - К_i; критерієм ефективності приймаємо досягнутий рівень соціально-економічного розвитку - комплексний (інтегральний) показник “рівень соціального розвитку” (РСР); обмеження системи - обмежені суми державних надходжень, обмеженість людського потенціалу; орган приймаючий рішення (ОПР) - обласна державна адміністрація (заступники Голови обласної державної адміністрації). Систематичне використання комплексного індикатора РСР в процесі регулювання дозволяє враховувати як економічні, так і соціальні аспекти розвитку регіону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Карiмов Г.І. Управління та діагностика сталого просторового розвитку регіону / Г. І. Карiмов // Економічний простір: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - №21. - С. 104 - 114 (0,59 д.а.).

Карiмов Г.І. Методологія оцінки соціально-економічного розвитку регіонів на основі комплексних індикаторів / Г. І. Карiмов // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009.- Т. ІІ, вип. 247.- С. 445-450 (0,32 д.а.).

Карімов Г. І. Стимулювання інвестиційної діяльності в системі управління регіону / Г. І. Карімов // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №6. - С. 17 - 20 (0,55 д.а.).

Карімов Г. І. До питання побудови математичних моделей соціально-економічного розвитку регіонів/ Г. І. Карімов // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009.- Т. ІІІ, вип. 248.- С. 542-548 (0,36 д.а.).

Карімов Г. І. Концентрація економічного потенціалу як засіб регулювання соціально-економічного розвитку регіону/ Г. І. Карімов // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009.- Т. ІV, вип. 253.- С. 924-923 (0,45 д.а.).

Грановський С.С. Про один підхід до управління матеріальними ресурсами промислових підприємств / С.С. Грановський, Г. І. Карімов // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001.- Вип. 71.- С. 33 - 36 (0,18 д.а. / 0,1 д.а.). (Особистий внесок автора: уточнено класифікацію ресурсів)

Грановський С.С. До питання координації управління матеріальними ресурсами / С.С. Грановський, Г. І. Карімов // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003.- Т.ІІ, вип. 185.- С. 348 - 352 (0,23 д.а. / 0,13 д.а.). (Особистий внесок автора: сформульовано алгоритм управління ресурсами).

В інших виданнях:

Каримов И.К., Каримов Г.И. Современные информационные системы: их место и роль в управлении экономикой региона / И.К. Каримов, Г.И. Каримов // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні: Всеукр. наук.-практ. конф., 18-19 травня 2000 р.: тези допов.: у 2 ч. - Дніпродзержинськ, 2000. - Ч.1. - С.113-114 (0,05 д.а. / 0,03 д.а.). (Особистий внесок автора: проаналізовані сучасні інформаційні системи з точки зору використання їх в управлінні економікою регіону).

Карiмов Г.І. Регулювання соціально-економічного розвитку регіонів / Г. І. Карімов // Актуальні проблеми економіки 2007: міжнар. наук.-практ. конф., 13-14 грудня 2007 р.: тези допов. - К.: Національна академія управління, 2007. - С. 19 (0,05 д.а.).

Карiмов Г.І. Соціально-економічні підойми сталого просторового розвитку регіону / Г. І. Карімов // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 21 березня 2008 р.: тези допов.: у 2 т. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - Т. 2. - С. 172-173 (0,14 д.а.).

Карiмов Г.І. Соціально-економічні відносини з позиції стійкості територіальної суспільної системи до ризиків / Г. І. Карімов // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ. конф., 20 травня 2008 р. : тези допов.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - Ч.2. - С. 219-220 (0,16 д.а.).

Карiмов Г.І. Економіко-математичні моделі як засіб прогнозування соціально-економічного розвитку регіону/ Г. І. Карімов // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 жовтня 2008 р. : тези допов.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2008.- Ч.3.- С.142-144 (0,14 д.а.).

Карiмов Г.І. Проблеми соціальної політики й регіональних особливостей її формування/ Г. І. Карімов // Управління сьогодні та завтра: міжнар. управл. форум, 15-16 травня 2008 р. : тези допов. / Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права.- Хмельницький, 2008. - №3 (ІІ) спецвипуск. - С. 309-310 (0,21 д.а.).

Карiмов Г.І. Встановлення закономірностей соціально-економічних процесів регіону/ Г. І. Карімов // Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти: всеукр. наук.-практ. конф., 28 листопада 2008 р.: програма - К.: Академія муніципального управління, 2008.- С.9 (0,05 д.а.).

Карімов Г.І. Управління сталим просторовим розвитком регіону/ Г. І. Карімов // Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення : міжнар. наук. конференція, 20 березня 2009 р. : тези допов.: у 3 ч. - К.: РВПС України НАН України, 2009.- Ч.2.- С.221-222 (0,14 д.а.).

Карімов Г.І. До питання прогнозування соціального розвитку регіону/ Г. І. Карімов // Проблеми математичного моделювання: міждерж. наук.-метод. конф., 27-29 травня 2009 р.: тези допов.- Дніпродзержинськ, 2009. - С.142-143 (0,07 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Карімов Г. І. Регулювання соціально-економічного розвитку регіону з використанням комплексних індикаторів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - ДВНЗ «ПДАБтаА». - Дніпропетровськ, 2009.

Дисертацію присвячено розробці методології та кількісного інструментарію регулювання стійкого розвитку регіону за траєкторією, обґрунтованою комплексними індикаторами.

Розглянуто і охарактеризовано основні підходи до визначення суті регіону та процесу регулювання його соціально-економічного розвитку. Обґрунтовано цілі, умови і критерії регіонального розвитку на базі концепції стійкого розвитку регіону. Запропоновано методичні підходи до оцінки стану соціально-економічного розвитку регіону на основі ранжування регіонів за комплексним індикатором рівня соціального розвитку (РСР). Розроблено методичні підходи до прогнозування соціально-економічного розвитку регіону на основі використання економетричних моделей, комплексного індикатора РСР та сценарного підходу. Визначені перспективні траєкторії розвитку СЕС регіону та напрямки концентрації економічного потенціалу для створення інвестиційних умов росту рівня регіонального розвитку. Запропоновано механізм регулювання соціально-економічного розвитку регіону, який відрізняється систематичним використання комплексного індикатора РСР, що дозволяє враховувати як економічні, так і соціальні аспекти розвитку регіону

Ключові слова: регулювання, соціально-економічний розвиток, комплексний індикатор, рівень соціального розвитку, економічне ядро регіону.

АННОТАЦИЯ

Каримов Г. И. Регулирование социально-экономического развития региона с использованием комплексных индикаторов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие продуктивных сил и региональная экономика. - ГВУЗ «ПГАСиА». - Днепропетровск, 2009.

Диссертация посвящена разработке методологических подходов и количественного инструментария регулирования устойчивого развития региона по траектории, обоснованной комплексными индикаторами.

Рассмотрены основные подходы к определению сущности региона и процесса управления его социально-экономическим развитием. Обоснованы цели, условия и критерии регионального развития на основе концепции устойчивого развития региона. В качестве критерия степени достижения целей предложен комплексный индикатор на основе категорий "качество жизни" и "уровень жизни".

Для формирования направлений региональной политики проблемных регионов с целью достижения постоянства их развития предложен методический подход к оценке состояния социально-экономического развития региона, основанный на ранжировании регионов по комплексным индикаторам уровня социального развития. Методика апробирована путем оценки социально-экономического развития 6 крупнейших промышленных областей Украины за период с 1990 г. по 2008 г. Установлено, что по уровню социально-экономического развития за рассмотренный период в целом лидирует Харьковская область, далее следуют Запорожская, Днепропетровская, Киевская, Донецкая и Луганская области. Общая тенденция развития указанных областей не устойчива во времени, в 2006-2008 годы существенно вырос уровень социально-экономического развития Киевской области.

Для решения задач анализа, прогнозирования и регулирования процессов функционирования и развития региональной социально-экономической системы предложен методический подход, основанный на использовании эконометрических моделей, комплексных индикаторов и сценарного подхода. Методика апробирована на материалах Днепропетровской области. На основе регрессионной модели объемов валового регионального продукта как функции от основных производственных факторов: капитала, труда, а также темпов социального, технического и информационного прогресса, рассчитаны уровни социально-экономического развития региона в каждой временной точке ретроспективы (1990-2008 гг.), а также прогнозированные значения на период 2010-2018 годов. Установлено, что период спада уровня социально-экономического развития имеет начало в 2007 г., максимальные темпы роста ожидаются в 2013-2015 гг., затем темпы роста падают по мере приближения к уровню насыщения, прогнозируемого на 2018-2025 годы.

Для создания инвестиционных условий роста уровня развития региональной социально-экономической системы предложено инициировать создание в регионе экономического ядра. Методика формирования ядра предусматривает кластеризацию районов региона по индексу локализации, определение пропульсивных областей промышленности и анализ размещения их в выделенных кластерах. Применение методики позволило сформировать два сегмента экономического ядра Днепропетровской области.

Обобщение проведенных исследований позволило предложить механизм регулирования социально-экономического развития региона, отличающийся систематическим использованием комплексного индикатора уровня социального развития, что дает возможность учитывать как экономические, так и социальные аспекты развития региона.

Ключевые слова: регулирование, социально-экономическое развитие, комплексный индикатор, уровень социального развития, экономическое ядро региона.