Інтелектуальний капітал: сутність та зростання ролі в розвитку економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 330.142

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ: СУТНІСТЬ ТА ЗРОСТАННЯ РОЛІ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Гава Юрій Васильович

Київ 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Чухно Анатолій Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України Пахомов Юрій Миколайович, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, директор Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України;

кандидат економічних наук, доцент Комяков Олександр Михайлович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, доцент кафедри політекономії факультетів управління і маркетингу.

Захист відбудеться 27 березня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий 25 лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор І. І. Мазур



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Постіндустріальне суспільство характеризується істотними якісними відмінностями порівняно з індустріальним суспільством. Якщо машинна техніка, властива цьому суспільству, примножувала фізичні можливості людини, то інформація і знання, як новий фактор виробництва, реалізує і примножує інтелектуальні ресурси людини. Це визначило інтенсивні процеси інтелектуалізації праці й економіки в цілому, що породило ряд нових понять. Одне із важливих понять постіндустріального суспільства є інтелектуальний капітал. Хоча Україна знаходиться на індустріальній стадії, проте процес розвитку цивілізації зумовлює необхідність використання надбань постіндустріального суспільства. Тому вкрай важливо розкрити теоретико-методологічні основи пізнання цього поняття, його природу і структуру, місце і роль у прогресі економіки і суспільства.

Інтелектуальний капітал притаманний постіндустріальній системі і він несе в собі риси, властиві цій системі. В той же час дослідження значною мірою спирається на досвід вітчизняної трансформаційної економіки. Тому, тут мова йде про діалектичний взаємозв'язок загального і особливого.

Традиційно економічні категорії і закони були і є проявом причинно-наслідкових закономірностей у пануючих суспільно-виробничих відносинах. Як самі виробничі відносини, так і поняття, і знання мали матеріальний характер. Інтелектуальний капітал, як це випливає із самої назви, має нематеріальний характер. Тут постають серйозні методологічні проблеми про співвідношення матеріального і нематеріального, інтелектуального і традиційного капіталу.

Пізнання нового поняття важливе саме по собі. Але воно було б не повним якби не дослідити вплив інтелектуального капіталу на розвиток економіки. Важливим для практики є виявлення шляхів та методів використання інтелектуального капіталу в господарській практиці.

Дослідженню інтелектуального капіталу та його впливу на економіко-суспільний розвиток, особливо останнім часом, приділяється значна увага як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. Помітний внесок в розробку наукового пізнання та практичного застосування результатів дослідження інтелектуальної діяльності набули у ХХ столітті завдяки працям Г. Беккера, Д. Белла, М. Блауга, Дж. Гелбрейта, Е. Денісона, П. Дракера, В. Іноземцева, М. Кастельса, Б. Леонтьєва, Й. Масуда, Ф. Махлупа, П. Пората, К. Свейбі, Т. Стюарта, Е. Тоффлера, Ж. Фрідмена, М. Фішера, Т. Шульца, В. Щетиніна та інших.

Чималий внесок у розвиток світового наукового знання у сфері досліджень інтелектуального капіталу зробили й українські вчені такі як: Ю. Амосов, В. Базилевич, Д. Богиня, О. Бутнік-Сіверський, М. Вороніна, Н. Гавкалова, О. Грішнова, В. Гринькова, В. Геєць, П. Єщенко, О. Комяков, В. Кондрашова-Діденко, О. Кендюхов, В. Куценко, О. Морозов, Ю. Пахомов, В. Сизоненко, О. Стрижак, В. Мандибура, А. Чухно, І. Яремко та інші.

Але у той же час дане поняття інтелектуального капіталу знаходиться у розвитку, що вимагає наукового узагальнення й систематизації існуючих вже положень та подальшої розробки теоретичних аспектів особливостей формування, розвитку та застосування його в Україні. Успішне реформування вітчизняної економіки вирішальною мірою залежить не лише від ринкових перетворень, а й найширшого залучення та використання нових ресурсів, притаманних постіндустріальному суспільству.

Зв'язок роботи з планами науково-дослідних робіт, програмами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як складову частину комплексної теми “Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя” (№ 06 БФ 040-01), підрозділ кафедри економічної теорії “Глобалізація та інституціональні чинники внутрішнього ринку України”. Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних основ дослідження інтелектуального капіталу, визначення його ролі та значення в розвитку економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення онтологічних та гносеологічних особливостей становлення і функціонування інтелектуального капіталу та його впливу на розвиток економіки.

Виходячи з мети дослідження, автором були поставлені наступні завдання:

дослідити еволюцію поглядів на сутність інтелектуального капіталу;

визначити економічний зміст поняття “інтелектуальний капітал”;

дослідити роль інформації та знань у розвитку сучасного господарства;

дослідити зв'язок між поширенням творчості та інтелектуалізацією праці;

розкрити особливості зміни вартісних відносин і мотивації до праці в сфері інтелектуального виробництва;

дослідити розвиток інтелектуального капіталу в розвинутих країнах;

проаналізувати роль та вплив інтелектуального капіталу на процес формування доданої вартості;

визначити перспективні шляхи розвитку та використання інтелектуального капіталу в побудові ефективної національної економіки інноваційного типу. інтелектуальний капітал економіка господарство

Об'єктом дослідження виступають суспільно-економічні відносини, які виникають у процесі становлення, функціонування і розвитку інтелектуального капіталу.

Предметом дослідження виступають суспільно-економічні процеси формування та розвитку інтелектуального капіталу.

Методами дослідження виступають загальнонаукові прийоми й методи. В першому розділі з використанням методів діалектики, законів взаємного переходу кількісних змін в якісні, заперечення заперечення, проведено комплексний аналіз еволюції поглядів на сутність інтелектуального капіталу, на основі методів системного аналізу досліджено підходи до структури даного поняття, а також здійснено комплексний аналіз теоретичних поглядів на роль інформації та знань в суспільно-економічному розвитку людства та визначено їх місце в економічній системі із використанням методу єдності історичного і логічного.

У другому розділі з використанням методів діалектики, системного аналізу, єдності історичного та логічного проаналізовано особливості процесу модифікації відносин власності, поширення творчості як наслідок інтелектуалізації праці та досліджено зміну вартісних відносин й мотивації до праці, користуючись методами узагальнення, аналізу та порівняння були систематизовані методи виміру інтелектуальної діяльності.

У третьому розділі на основі застосування методів наукової абстракції, статистичного та порівняльного аналізу, досліджено розвиток інтелектуального капіталу в розвитих країнах, з допомогою методів економіко-математичного моделювання здійснено аналіз ролі інтелектуального капіталу в створенні доданої вартості, комплекс методів статистичного, історичного та логічного дозволили розробити основні теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо впровадження в національній економіці інноваційного типу господарювання на базі використання інтелектуальних ресурсів.

Методологічною основою дисертаційної роботи в цілому виступила теорія постіндустріального суспільства в широкому її трактуванні. В роботі використано головний методологічний принципом цієї теорії, а саме розгляд суспільно-економічного розвитку на основі зростання та вдосконалення продуктивних сил, технологічної організації та способу виробництва.

Інформаційною базою дисертації є праці вітчизняних та іноземних вчених, офіційні українські та зарубіжні статистичні матеріали, дані міжнародних організацій та відомств. У роботі використані також законодавчі та нормативні акти України, матеріали Державного комітету статистики, дослідження Національної академії наук України, розробки профільних комітетів та комісій української влади.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі комплексного історико-економічного і теоретичного аналізу розкрита об'єктивна необхідність, сутність та історичне місце поняття інтелектуального капіталу та новий характер економічних відносин, вплив інтелектуального капіталу на створення доданої вартості та підвищення ефективності економіки:

вперше:

доведено, що інтелектуальний капітал, породжений якісно новим фактором виробництва - інформацією та знаннями, і на відміну від традиційних факторів виробництва, які примножували фізичні можливості людини, реалізує розумові потенції людини, виражає докорінну зміну місця і ролі людини в економіці й суспільстві а також тенденцію поєднання в людині власника інформації та знань, з одного боку, і його вміння та навики їх використання в процесі виробництва - з іншого;

доведено, що інтелектуальний капітал має історичне коріння, оскільки можливості людського інтелекту використовувались завжди. Але, як й інші економічні категорії, інтелектуальний капітал має історичну визначеність, як вираз якісно нових умов функціонування й розвитку економіки і суспільства. Постіндустріальне суспільство пов'язано з пануванням сфери послуг, тобто науки, освіти, культури і т. ін., як вони стають надбанням значної частини суспільства, інтелектуалізація праці досягає такого рівня та масштабів поширення, що породжує якісно нове поняття - інтелектуальний капітал;

удосконалено:

- концепцію розвитку вітчизняної економіки: залишаючись на індустріальній стадії, Україна повинна широко використовувати інтелектуальний капітал, процеси інтелектуалізації праці, застосовувати інформаційно-комунікаційні технології, підвищувати роль і значення інтелектуального капіталу в практиці економічного, соціального і духовного розвитку суспільства;

визначення інформації та знань як якісно нового фактору виробництва, який долає обмеженість матеріальних факторів виробництва і відкриває можливості необмеженого їх застосування разом з поширенням творчого характеру праці, заперечує необхідність еквівалентних, вартісних відносин і визначає перехід до корисності, як основного фактору визначення цінності продуктів і послуг, створених інтелектуальною творчою працею людини;

дістало подальший розвиток:

обґрунтування, що внаслідок поширення інтелектуальної діяльності зростає питома вага доданої вартості в інтелектуальному продукті, що зумовлює зростання сукупної доданої вартості, а значить ВВП країни, підвищення ефективності усієї економіки. Тому економічна політика України, поряд з розвитком і використанням матеріального виробництва, має приділяти особливу увагу збільшенню виробництва інтелектуальної наукомісткої продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота значно розширює розуміння та економічний зміст категорії “інтелектуальний капітал”, його еволюцію та специфіку відносин у сфері його дії. Значення одержаних результатів дослідження визначається можливістю їх використання у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування для удосконалення системи національного господарства та підвищення добробуту громадян. Одержані автором наукові розробки можуть бути використані керівниками підприємств, фірм, організацій для удосконалення стратегії кадрової політики, у навчальній та навчально-методичній роботі під час проведення лекцій, семінарів, конференцій, при розробці курсів навчальних економічних дисциплін. Висновки, узагальнення та методологічні напрацювання дисертаційної роботи зможуть слугувати теоретичною опорою у подальших дослідженнях категорій “капітал” та “інтелектуальний капітал”.

Результати дисертаційної роботи використано при розробці проекту методичних рекомендацій класифікації методів оцінки інтелектуального капіталу ПП “Інвестресурс” (довідка № 748-56 від 12.12.2006 р.), впроваджено в господарську практику Державного підприємства “Енергоефективність” Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (довідка № 3 від 25.04.2007 р.), та концепція побудови ринку інноваційних продуктів використовується ЗАТ “Інститут інноваційного провайдингу” Української аграрної академії наук (довідка № Ц32/29 від 11.07.2006 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в одноосібному науковому дослідженні, у якому викладено авторський підхід до вирішення важливого завдання - розробки теоретико-методологічних основ становлення та розвитку інтелектуального капіталу в Україні. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Всі наукові результати, що містяться в роботі, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення та висновки дисертації доповідались та обговорювались на 8 наукових та науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації” (17 - 18 листопада 2005 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Формування нової парадигми страхування” (1 - 2 грудня 2005 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” ( 23 - 24 лютого 2006 р., м. Тернопіль), міжнародній науково-практичній конференції “Шевченківська весна” Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі” (2 - 3 березня 2006 р., м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній Internet-конференції “Сучасні Internet-технології та автоматизовані системи керування” (17 - 20 жовтня 2006 р., м. Кіровоград), міжнародній науково-практичній конференції “Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України” (23 - 24 листопада 2006 р., м. Київ), міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (23 - 24 березня 2007 р., м. Київ), науково-технічній конференції (18 - 19 квітня 2007 р., м. Чернігів).

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 16 наукових статтях загальним обсягом 5,5 друк. арк, серед яких у 7 наукових фахових виданнях обсягом 2,83 друк. арк. Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 207 сторінках комп'ютерного тексту, з яких основний текст становить 175 сторінок і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 213 найменувань. Робота містить 24 таблиці, 28 рисунків, 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційної роботи, ступінь її наукової розробки, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну, теоретичне й практичне значення і апробація одержаних результатів.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні основи дослідження інтелектуального капіталу” досліджується еволюція поглядів на сутність інтелектуального капіталу; розкривається роль та місце інформації й знань в соціально-економічному розвитку суспільства.

Реальні зрушення в економіці, спричинені промисловою революцією, зумовили процес докорінної зміни структури економіки, суспільно-економічних відносин, дію економічних категорій та понять, появу нових. Зростання ролі нематеріальної сфери відобразилось у формуванні якісно нової структури економіки, в якій все більшу частку займають сфери нематеріального виробництва, пов'язані з розвитком людини, її в першу чергу розумових та фізичних можливостей. Протягом останніх 25 років спостерігається наступна тенденція: по-перше, частка зайнятих у первинному та вторинному секторі зменшується, у той час коли частка третинного - зростає; по-друге, в структурі трудової діяльності зростає частка працівників, що мають середню професійну чи вищу освіту, у той час коли частка некваліфікованих працівників зменшується. Крім того, незважаючи на дану тенденцію спостерігається нестача висококваліфікованих працівників: у Німеччині з такою проблемою зіткнулись близько 38% підприємств, США та Великобританії - 36%, Азії - 42% Нова економіка: форми вияву, причини і наслідки / [Хенінг Клодт, Клаудія М. Бух, Бйорн Хрістенсен та ін.] - К.: Таксон, 2006. - 304 с. .

Формування нового суспільства є наслідком поширення інформації та знань, як нового фактору економіки, та здатність його долати, притаманну традиційним економічних факторам, обмеженість. Новий фактор має якісні відмінності від традиційних: якщо земля і капітал вичерпні, то знання мають властивість накопичуватись безмежно; якщо використання землі та капіталу приводить до їх зменшення, то використання інформації та знань означає, що вони стають надбанням великої кількості людей, тобто їхнє споживання тотожне самозростанню; якщо земля і капітал мають обмежену кількість користувачів, то знання доступні одночасно будь-якій їх кількості. Використання інформації та знань спричинило до зростання ролі та значення розумової праці, яка безпосередньо зайнята обробкою та створенням цього фактору. Наслідком такого процесу є інтелектуалізація економіки, проникнення інтелектуальної праці в увесь спектр виробничих відносин, автоматизації виробництва, зростання частки працівників, що мають певну підготовку, освіту, для яких знання відіграють практичну роль в роботі. Тому одним з головних джерел виникнення інтелектуального капіталу є інтелектуалізація праці як об'єктивний історичний процес.

Новизна та складність нового поняття відображається в суттєвих відмінностях тлумачення інтелектуального капіталу в економічній літературі. Аналіз існуючих підходів дозволив виділити два основні, які зводяться до того, що перший розглядає інтелектуальний капітал як суто нематеріальний елемент, інші - вкладають в це поняття й елементи матеріальних засобів виробництва (див. табл. 1).

Виділяючи інтелектуальний капітал серед інших ресурсів на базі розмежування матеріальних та нематеріальних ознак, автори дещо звужують проблему дослідження. Оскільки головною рисою нового поняття є не стільки його зовнішній нематеріальний прояв, а скільки якісні зміни у характері суспільно-виробничих відносин, що виражають його прояв та існування.

Таблиця 1 - Наукові погляди на зміст поняття “інтелектуальний капітал”

Джерело	Визначення
Нематеріальний зміст інтелектуального капіталу
Брукінг Е.	Автор визначає інтелектуальний капітал як термін для позначення нематеріальних активів, без якого компанія не може існувати
Макдональд Х.	Інтелектуальний капітал - це знання, які є в організації й можуть використовуватись для одержання різних переваг перед конкурентами
Враховує матеріальні засоби, що використовує людина в своїй праці
Едвінсон Л., Мелоун М.	Всі види ресурсів, що не піддаються традиційним оцінкам. Поділяється на людський та структурний
Радов І., Леліарт Ф.	Інтелектуальний капітал не співпадає з гудвілом, оскільки на розрахунок гудвіла впливає балансова вартість матеріальних активів

Розкриття сутності інтелектуального капіталу ілюструють дослідження його структури. Елементами інтелектуального капіталу є людський та технологічний (структурний) капітал, результатом взаємодії яких є інтелектуальний продукт, результат інтелектуальної діяльності в процесі використання інтелектуальної технології (див. рис).



Рис. Структура інтелектуального капіталу

Важливою є проблема походження інтелектуального капіталу. Процеси інтелектуалізації праці спостерігались на протязі багатьох десятиліть, проте вони не викликали кардинальних змін в системі суспільних відносин, поява інтелектуального капіталу стає можливою лише тоді, коли інформація та знання стають фактором виробництва, коли вони все ширше охоплюють економіку, потенційні можливості людського розуму використовуються все ширше, що знаходить свій прояв у появі нових економічних відносин, понять та категорій.

У той же час інтелектуальний капітал тісно пов'язаний зі звичайним капіталом. А як відомо, капітал взагалі це не річ, це соціально-економічні відносини. Тому зміст інтелектуального капіталу полягає в тому, що він відображає ті соціальні, економічні, духовні відносини суспільства, що притаманні постіндустріальному суспільству.

В умовах індустріального суспільства засоби виробництва були приватною власністю капіталістів, це була форма панування класу капіталістів. Робітники, які були позбавлені засобів виробництва, були змушені продавати робочу силу, щоб з'єднати засоби виробництва з працею у виробничому процесі. Це зумовило експлуатацію людини людиною та, як наслідок, поляризацію суспільства. Людина довгий час була міцно “прикута” до капіталу і залежала повністю від нього.

Інформація та знання, як новий фактор виробництва, характеризується якісно новим рівнем оволодіння людиною силою науки, істотно змінюють взаємовідносини людини та засобів виробництва. Це знаходить вияв в тому, що в людині одночасно поєднується власник нових знань та нової інформації і його робоча сила, яка перетворює знання в результати виробництва. Інакше кажучи, якщо для індустріального суспільства характерне протиставлення робочій силі засобів виробництва, то в інформаційному суспільстві відбувається поєднання засобів виробництва і праці. Це якісно новий процес, який виражає істотну зміну місця і ролі людини у виробництві та суспільстві.

У розділі 2 “Специфіка економічних відносин у сфері інтелектуального виробництва” розглядається модифікація відносин власності в сфері інтелектуального виробництва; визначено творчість, як виробничу діяльність спричинену поширенням інтелектуальної праці; досліджено специфіку формування ціни інтелектуальних продуктів та зміну мотивації до виробничої діяльності в даній сфері; узагальнено основні підходи та методи кількісного виміру інтелектуального капіталу.

Процеси поширення інформації та знань, інтелектуалізації виробництва, інтеграції науки та виробництва призвели до появи нових понять, швидкого зростання їх ролі в суспільно-економічному розвитку. Інтелектуальна власність відображає логічний процес проникнення інтелектуальної творчої праці у формі наукових, маркетингових досліджень та розробок у всі сфери господарювання людини. Так фізичний вклад в процес виробництва зменшується до 10 - 14%, а іноді навіть до 2% вартості продукту Чухно А.А. Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика / Анатолій Чухно. - К.: НАН України, Київ. нац. ун-т. ім. Т. Шевченка, Наук.-дослід. фін. ін-т. при М-ві фін. України. - 2006. - 510с. - (Твори; т. 2).

Тому інтелектуальна власність, поряд із загальними властивостями власності, що її притаманні, має певні специфічні характеристики. Особливість даного поняття полягає перш за все в тому, що вона складається з результатів інтелектуальної діяльності, яка в свою чергу є наслідком творчості. Елементи творчості визначають індивідуальний характер її продуктів і становить якісний критерій відмінності інтелектуальної діяльності. Відносини з приводу інтелектуальної власності, на відміну від загальної категорії власності на матеріальні об'єкти, значною мірою різняться між собою. Матеріальні продукти є корисними лише в процесі споживання, невеликого проміжку часу, крім того вони зношуються і частинами переносять свою вартість, яка акумулюється у фонді амортизації. Матеріальні об'єкти безпосередньо використовуються людським організмом, поступово втрачаючи здатність задовольняти потреби людини. У той час інтелектуальна власність, що виражається в інтелектуальному продукті, особливо твори науки, літератури, мистецтва можуть слугувати людині та суспільству протягом багатьох років, навіть століть. Нематеріальна сутність інтелектуального продукту, що становить зміст інтелектуальної власності, задовольняє вищі духовні та культурні потреби людини протягом значно довшого проміжку часу, не втрачаючи при цьому, своєї здатності задовольняти потреби людини.

Якщо матеріальні продукти повністю відчужуються, тобто вільно переходять від одного власника до іншого, то інтелектуальний продукт не може бути відчужений. Передаватися може лише матеріальний носій, сам же продукт може використовуватись багато разів. Його корисність, споживна вартість невичерпна. Оскільки інтелектуальний продукт є ідеальним, витрати праці на його створення не уречевлюються в ньому. Це означає, що робочий час, витрачений на створення інтелектуального продукту не може бути критерієм вартості, тобто творчу працю неможливо виміряти ні робочим часом, ні, виходячи з цього, витратами виробництва.

Зростання ролі творчості в суспільному відтворенні та заміщення нею праці долає властиве індустріальному суспільству відчуження людини від засобів виробництва, управління, перетворюючи її на дійсно рівноправного, активного учасника виробничого та суспільного життя. Саме такі працівники мають найбільшу цінність для постіндустріальної економіки.

Творча праця є особливою формою реалізації інтелектуального потенціалу людини. Формування інтелектуальної сфери стає в пряму залежність не лише від підвищення науково-технічного рівня виробництва та технічної озброєності праці, зростання всіх видів освіти, а й перетворення розумової праці у творчість, як вищий, внутрішньо необхідний ступінь розвитку праці.

У даному випадку відбувається модифікація вартісних відносин, а саме ціноутворення на основі вартості, притаманне індустріальному суспільству, доповнюється ціноутворенням на основі капіталізації доходу. Якщо ціна виробництва утворюється додаванням до витрат виробництва середнього прибутку, то капіталізація доходу визначається множенням номінальної вартості на розмір фактичного доходу у відсотках і діленням цієї суми на існуючий відсоток. Ще більш глибокі зміни у вартісних відносинах відбулися в умовах переходу до інформаційного постіндустріального суспільства. Оскільки для нового суспільства характерним є утвердження інтелектуальної творчої праці, що підриває ринкові, перш за все вартісні відносини. Адже творча праця, як правило, носить індивідуальний характер. Тому її не можна усереднити. Крім того, вона реалізується в якісних характеристиках створюваних речей та послуг. Це свідчить про те, що їх ціна визначається не вартістю, а корисністю речі, не матеріальними затратами, а втіленими в них здібностями творця, його талантом. У таких умовах ключову роль починає відігравати не вартість, а споживна вартість, корисність послуги чи товару. Індивідуалізація виробництва, орієнтація його на потребу конкретної людини, на розвиток її здібностей заперечує можливість визначення вартості даної послуги чи товару.

Проте втрата вартістю регулюючої сили не означає, що разом з нею зникають ціна, гроші та грошове вираження економічних процесів. Вони, в свою чергу формуються на основі іншої характеристики товару, яка стає більш важливою в умовах постіндустріального суспільства - споживної вартості, корисності товару чи послуги.

Виникає необхідність у кількісному вимірі інтелектуальної творчої діяльності, інтелектуального капіталу, що були задіяні у виготовленні інтелектуального продукту. Традиційні способи оцінки не спроможні визначити ціну, що формується на основі корисності тобто суб'єктивності та ірраціональності виробництва. Очевидною є потреба в залученні до аналізу не лише матеріально-речових витрат, а й інтелектуальних, розумових дій працівників тієї чи іншої фірми.

Індивідуалізація та суб'єктивізація виробництва породжує нову форму вартості, що не пов'язана ні з витратами виробництва, ні з вартістю. Вартість, створена знаннями є по суті грошовою формою, що використовується для встановлення ціни продукту, який втілює в собі нові знання відповідно до його корисності, спроможності задовольняти потреби, на основі моди, використання нових технологій, нових знань, нових матеріалів та інших новітніх знань та інформації.

У розділі 3 “Вплив інтелектуального капіталу на розвиток економіки” досліджено інтелектуальний капітал в розвинутих країнах, визначено роль інтелектуального капіталу в створенні доданої вартості; розглянуто вплив інтелектуального капіталу на розвиток та ефективність національної економіки.

Історичний досвід переконливо доводить на прикладі розвинених країн, що якнайширше залучення у виробництво людей з вищою освітою і значні доплати за освіту, особливо вищу, не лише прискорювали економічний розвиток, але й забезпечували перемогу в конкурентній боротьбі. У більшості країн, які входять до Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), за останні 15 років зростання доданої вартості в галузях, що базуються на знаннях, у середньому становило 3 %, що стабільно переважало темпи загального економічного зростання в традиційних галузях, яке не перевищувало 2,3 %. Тому частка галузей, що базуються на знаннях у сукупній доданій вартості закономірно збільшилась в Німеччині з 51 до 60%, у Великобританії з 45 до 51%, у Фінляндії - з 34 до 42%.

Зростання освітнього рівня населення, збагачення працівників знаннями, інтелектуалізація праці, що становить основу інтелектуального капіталу, сприяє формуванню доданої вартості в галузях національного господарства. Збільшення частки людей з вищою освітою супроводжується глибокими структурними змінами, які, у свою чергу, визначають структурні зрушення в економіці. Так, у 2008 році в промисловості питома вага працівників, які закінчили вищі навчальні заклади всіх рівнів акредитації, становила 40,1 %, у сільському господарстві - 19,7 %. У той же час у галузях охорони здоров'я та соціального забезпечення їх частка дорівнювала 64,3%, освіті - 69,4%. Ще переконливіші дані про частку працівників з найвищим освітнім показником, тобто вищою освітою ІІІ та IV рівнів акредитації. У сільському господарстві їх 6,2%, на транспорті та у зв'язку - 12,9%, у промисловості - 15,6%, а в охороні здоров'я - 20,5%, освіті - 48,6 % Розраховано автором за даними Державного комітету статистики України / www.ukrstat.gov.ua. Наведені дані чітко показують, що інтелектуалізація господарства є реальним процесом. Сфера послуг набагато переважає галузі матеріального виробництва за питомою вагою працівників з вищою освітою.

У той же час інтелектуалізація виробництва це не лише підтвердження зростання освіченості та культури працівників, це й економічний критерій, який доводить, що праця в сфері послуг є більш ефективною. Це знаходить свій вияв у більшій питомій вазі доданої вартості у послугах порівняно з матеріальними благами. Так, у 2008 році в цілому по вітчизняному господарству питома вага доданої вартості у ВВП становила 40,7%, а в ряді галузей була ще меншою. У будівництві вона дорівнювала 34,6%, в переробній промисловості - навіть 23,7%. У той же час в ряді галузей даний показник перевищував середній по країні. Скажімо, в результатах сільського господарства додана вартість становила 41,8%, в охороні здоров'я - 51,8%, на транспорті та зв'язку - 52,1%, торгівлі - 56,6%, освіті - 76,8% Там само. . Порівнюючи ефективність праці та рівень оплати праці стане очевидною невідповідність у співвідношенні цих показників. Низька оплата праці в освіті, охороні здоров'я надзвичайно негативно впливає на економіку в цілому, оскільки найбільш ефективна праця використовується не повною мірою.

Проте з наведених даних чітко видно, що найбільш ефективна праця знаходиться в сферах нематеріального виробництва - охороні здоров'я, транспорті та зв'язку, торгівлі, освіті, тобто саме тих галузях, де відбувається формування інтелектуального капіталу. Структура національного багатства України доводить, що потужний потенціал розвитку економіки міститься в розвитку саме людини її розумових можливостей (див. Табл.2).

Таблиця 2 - Національне багатство України у 2008 році Розраховано автором за даними Державного комітету статистики / www.ukrstat.gov.ua та сайтів звітності підприємств України www.smida.gov.ua, www.stockmarket.gov.ua, www.pfts.com.

Складові елементи	Оцінка, млрд. грн.	Структура, %
Реальний капітал	1467735,0	14,6
Людський капітал	5128045,0	51,0
Природній капітал	3459000,0	34,4
Національне багатство	10054780,0	100,0

Ні земля, ні капітал, ні природні ресурси не змогли зрівнятися з інформацією та знаннями за їх впливом на суспільно-економічний розвиток. Країни, що визначили їх власними пріоритетами досягли надзвичайно високих результатів. Якщо індустріальні технології на одну вкладену гривню дають 5 коп. прибутку то інформаційно-інтелектуальні - до 10 грн. Видобування нафти чи вугілля, виробництво металу чи електроенергії це величезні витрати і низька рентабельність виробництва. У той же час виробництво інтелектуального продукту - це праця висококваліфікованих працівників, досить висока її оплата, але ціна цього продукту робить їхню діяльність багатократно прибутковішою.



ВИСНОВКИ

Дослідження сукупності теоретико-методологічних, методичних та організаційних засад розвитку інтелектуального капіталу дозволило сформувати висновки, які відображають вирішення наукового завдання, що полягає у визначення онтологічних та гносеологічних особливостей становлення, функціонування інтелектуального капіталу та його впливу на розвиток економіки відповідно до поставленої мети.

Аналіз суспільно-економічного розвитку національної економіки дозволяє стверджувати, що поняття “інтелектуального капітал” саме по собі нове, відображає і характеризує докорінну зміну становища людини, із звичайного фактора виробництва людина стає метою, головним засобом і критерієм економічного зростання і цивілізаційного прогресу в цілому. Поява поняття “інтелектуальний капітал” є закономірним результатом якісно нового рівня продуктивних сил, глибоких зрушень у структурі суспільного виробництва, становлення інформації і знань як вирішального виробничого фактору. Розвиток інтелектуального капіталу - це послідовне та логічне усунення суперечностей системи людина - засоби виробництва. В якій людина виступає не лише з її фізичними, а й розумовими, інтелектуальними можливостями та здібностями, а засоби виробництва під впливом творчого інтелектуального характеру праці набувають характеристик інноваційності.

Поняття інтелектуального капіталу найбільш комплексно та узагальнено відображає нові суспільно-економічні відносини, що відмежовують нову інформаційну постіндустріальну стадію цивілізаційного прогресу від індустріальної. Тобто, інтелектуальний капітал нерозривно пов'язаний з тими соціальними, економічними, духовними відносини суспільства, що властиві постіндустріальній стадії цивілізаційного прогресу.

Доведено, що інтелектуалізація праці зумовлює розвиток її творчого характеру. Це розвиток людини, перехід її на вищий ступінь прояву особистості, розвитку здібностей і талантів. У той же час людський розвиток та зростання інтелектуального капіталу зумовлює необхідність підвищення рівня і якості життя, подолання бідності, нерівності, дбайливе ставлення до природи, тобто середовища життєдіяльності людини, розвитку демократії, лібералізацію економіки, розширення сфери суспільно-економічної активності людини. Становлення та розвиток інтелектуального капіталу чітко показує, що ефективність політики держави визначається не лише і не стільки економічними показниками, стільки досягненнями в розвитку людини, її особистості, розумових та фізичних здібностей, зростанні її ролі в житті суспільства.

З розвитком соціально-економічної організації суспільства, істотною зміною місця і ролі людини у виробництві і суспільстві створюються умови до розвитку та поширенню творчості. Обґрунтовано, що творчість - це така форма діяльності людини, коли вона, будучи втіленням сил природи, реалізує себе, свої можливості та здібності, і одночасно задовольняючи потреби в найвищій формі прояву. Творчість передбачає подолання феномена відчуження людини від засобів виробництва і сприяє до перетворення людини на рівноправного учасника виробничого та суспільного процесу.

Доведено, що зменшення матеріальних витрат виробництва та відповідно матеріальних мотивацій до праці створює умови до індивідуалізація витрат та корисності товару чи послуги, що є передумовою суб'єктивізації виробничого процесу. У таких умовах наступає період символічної цінності, що відмежовує постіндустріальну епоху від індустріальної. Модифікація вартості відбувається як з боку виробничих чинників так і з боку системи потреб. Суспільство переходить до символічної цінності, коли цінність певного блага залежить від ірраціональної думки конкретної людини. Такий процес набуває все більшого поширення в умовах інформаційного постіндустріального суспільства.

В залежності від мети та вихідних умов оцінювання інтелектуального капіталу всі існуючі способи можна згрупувати у 5 основних методів: ринковий, доходів, витрат, експертний та бухгалтерський. Проте вказані способи придатні лише для локального застосування на конкретних підприємствах, галузях, регіонах, країнах. Вирішення цього завдання дозволить вже найближчим часом використовувати інтелектуальний капітал як критерій оцінки компаній і установ, оскільки тільки він спроможний відобразити динаміку організаційної стійкості та процесу створення цінностей. Тільки він придатний для оцінки сучасного виробництва, яке змінюється настільки швидко, що говорити про реальну його вартість можна лише виходячи з таланту його працівників, їхньої відданості справі та якості знарядь праці, які вони використовують.

Обґрунтовано, що інтелектуальний капітал як економічний фактор приймає безпосередню участь у створення доданої вартості. Вона ніяким чином не залежить від матеріальних затрат виробництва та часу, протягом якого був виготовлений товар чи послуга. Вона скоріше відображає в грошовій формі, яка використовується для встановлення ціни продукту, який втілює нові знання відповідно до його корисності, спроможності задовольняти потреби на основі високої моди, використання нових технологій, нових матеріалів та інших новітніх знань та інформації. В основі формування доданої вартості лежить процес використання творчої праці, інформації та знань для виробництва продуктів у вигляді винаходів, інновацій, ноу-нау, ідей, технологічних способів та технологій організацій виробництва. Виходячи з цього, основою виробництва стають сукупні витрати знань та творчої праці, тобто інтелектуального капіталу, які досягають у розвинутих країнах 80% і більше вартості товару.

Інтелектуальний капітал як нове поняття значною мірою вже проявилось в розвинутих країнах. Україна ж залишається на індустріальній стадії розвитку, проте в умовах глобалізації і під її впливом спостерігаються процеси поширення та зростання ролі інформації та знань у виробництві, які свідчать про інтелектуалізацію праці, про виникнення і дію такого фактора як інтелектуальний капітал. Тому актуального значення, на сучасному етапі розвитку набуває посилення, розвиток та найповніше використання у вітчизняній економіці інформації та знань, сучасних інформаційно-комунікаційних технологій як найважливіших ресурсів формування постіндустріального суспільства.

Доведено, що інтелектуальний потенціал створює передумови до набуття вітчизняної економічної системи тієї динаміки розвитку, що є оптимально можливою для сучасного стану господарства. Перспектива розвитку має базуватись на реалізації найсучасніших технологій, тобто інформаційно-інтелектуальних. Механізмом реалізації цього завдання є концентрація інтелектуальних, природних та фінансових ресурсів з метою логічного і природного їх поєднання. Такий підхід забезпечить оптимізацію розвитку людського потенціалу, залучення новітніх інформаційних та технологічних ресурсів від інших країн, посилить конкурентоспроможність національної економіки та вітчизняних товарів в сучасному глобальному середовищі, сприятиме зростанню соціальних стандартів в цілому та добробуту кожного громадянина зокрема.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Статті у наукових фахових виданнях:

2. Гава Ю. В. Страхування інтелектуальної власності / Юрій Гава // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2005. - Випуск 210: В 4 т. Том І. - С. 286 - 290 (0,26 друк. арк.).

3. Гава Ю. В. Інтелектуальний капітал - стратегічний ресурс «постіндустріальної економіки» / Юрій Гава // Вісник економічної науки України. - 2006. - №1(9). - С. 35 - 38 (0,37 друк. арк.).

4. Гава Ю. В. Інтелектуальний капітал як фактор глобалізацій / Юрій Гава // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Економіка - 2006. - № 85. - С. 7 - 8 (0,26 друк. арк.).

5. Гава Ю. В. Інформація та знання як новий фактор виробництва / Юрій Гава // Економіка і регіон. - 2006. - №1(8). - С. 56 - 59 (0,44 друк. арк.).

6. Гава Ю. В. Роль сучасних технологій в економіці /Юрій Гава // Економіст. - 2006. - №6. - С. 61 - 63. (0,55 друк. арк.).

7. Гава Ю.В. Співвідношення людського та інтелектуального капіталів / Юрій Гава // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №1(66). - С. 120 - 123 (0,41 друк. арк.).

8. Гава Ю. В. Методологічні основи дослідження теорії інтелектуального капіталу / Юрій Гава // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Економіка. - 2007. - №93. - С. 17 - 20 (0,55 друк. арк.).

9. В інших виданнях:

10. Гава Ю.В. Вплив інтелектуального капіталу на розвиток економіки / Юрій Гава // Науково-технічна інформація. - 2007. - №3(33). - С. 7 - 12 (0,6 друк. арк.).

11. Гава Ю.В. Економічна свобода - умова формування інтелектуального капіталу / Юрій Гава // Науково-технічна інформація. - 2007. - №1(31). - С. 7 - 10 (0,36 друк. арк.).

12. Гава Ю. В. Структура інтелектуального капіталу / Юрій Гава // Науково-технічна інформація. - 2006. - №3. - С. 29 - 32 (0,3 друк. арк.).

13. Гава Ю. В. Інтелектуальний капітал - шлях до економічного зростання України /Юрій Гава // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 4. - С. 129 - 134 (0,48 друк. арк.).

14. Гава Ю. В. Страхування інтелектуальної власності / Юрій Гава// Формування нової парадигми страхування: зб. наукових праць аспірантів та студентів міжн. наук.-практ. конф., 2005 р. - К.: В-во Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2005. - С. 72 (0,10 друк. арк.).

15. Гава Ю.В. Роль інтелектуального капіталу в посиленні конкурентоспроможності України /Юрій Гава // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: зб. тез доповідей Третьої міжн. наук.-практ. конф. молодих вчених, 23-24 лют. 2006р. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - Ч.2. - С. 336 - 338 (0,13 друк. арк.).

16. Гава Ю. В. Інтелектуальний капітал - стратегічний ресурс «постіндустріальної економіки» /Юрій Гава // Шевченківська весна: матеріали між нар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України, 2 - 3 берез. 2006 р. - К.: Логос, 2006. - Вип. IV. ч.2: Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі. - С. 80 - 82 (0,16 друк. арк.).

17. Гава Ю. В. Інформаційні технології як показник соціально-економічного розвитку /Юрій Гава // Сучасні моделі і методи прогнозування соціально-економічних процесі (ПСЕПС-2006): тези доповідей ІV Всеукр. наук.-практ. конф., 13 - 14 квіт. 2006 р. - К., 2006. - С. 51 - 52. (0,11 друк. арк.).

18. Гава Ю.В. Internet-технології - середовище формування інтелектуального капіталу / Юрій Гава // Сучасні Internet-технології та автоматизовані системи керування: тези Всеукр. наук.-практ. конф., 17 - 20 жовт. 2006 р. - Кіровоград, 2006. (0,12 друк. арк.).

19. Гава Ю.В. Інтелектуальна власність та проблеми її захисту / Юрій Гава // Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Студентів, аспірантів та молодих вчених, 1 - 4 берз. 2007 р. - К., 2007. - Вип. V, ч.4. - С. 24 - 27 (0,25 друк. арк.).



АНОТАЦІЯ

Гава Ю.В. Становлення та розвиток інтелектуального капіталу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2009.

Досліджено актуальні проблеми становлення та розвитку інтелектуального капіталу. Розкрито сутність та зміст поняття інтелектуального капіталу як нового явища, притаманного інформаційному постіндустріальному суспільству. Визначено історичне місце інтелектуального капіталу в процесі еволюції суспільства як економічного явища. Обґрунтовано визначальну роль творчої інтелектуальної праці в процесі формування інтелектуального капіталу. Розкрито роль та значення інформації та знань як нового виробничого фактора у процесі формування інтелектуального капіталу зокрема та інформаційного постіндустріального суспільства в цілому.

Визначено роль інтелектуального капіталу в процесі формування конкурентноспроможного ринкового господарства в Україні. На основі аналізу науково-практичної літератури визначено основні форми реалізації та вияву інтелектуального капіталу. Доведено, що інтелектуальний капітал нерозривно пов'язаний з поняттям інтелектуальної власності. Встановлено взаємозв'язок між цими поняттями, який виявляється у тому, що зростання інтелектуального капіталу є передумовою зростання інтелектуальної власності, і навпаки.

Доведено, що з становленням нового суспільства зростає роль та значення творчості та інтелектуалізації виробництва. Даний процес сприяє формуванню доданої вартості, ефективності економіки. Задля побудови сучасного конкурентоспроможного вітчизняного господарства запропоновано, поряд з розвитком матеріального індустріального виробництва, розвивати сферу нематеріального постіндустріального виробництва, стимулювати розвиток творчої інтелектуальної праці та виробництво інтелектуальної наукомісткої продукції в економіці України.

Ключові слова: капітал, інтелектуальний капітал, людський капітал, інформація та знання, творча праця, інтелектуальна власність, вартість, створена знаннями.



АННОТАЦИЯ

Гава Ю.В. Становление и развитие интеллектуального капитала. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - Экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2009.

В работе исследовано актуальные проблемы становления и развития интеллектуального капитала. Раскрыта сущность понятия интеллектуального капитала как нового явления, свойственного постиндустриальному обществу. Определено историческое место интеллектуального капитала в процессе эволюции общества как экономического явления. Раскрыта роль и значение информации и знаний, как нового производственного фактора в процессе формирования интеллектуального капитала в частности, а также информационного постиндустриального общества в целом. Определены главные черты информации и знаний как нового производственного фактора, которые коренным образом отграничивают их от традиционных.

Обоснована определяющая роль творчества в процессе формирования интеллектуального капитала, что является высшим уровнем реализации умений, навыков и опыта человека, поскольку возникает вследствие внутренней необходимости именно в той деятельности, которая приносит человеку одновременно удовольствие, саморазвитие и доход.

Доказано, что интеллектуальный капитал неразрывно связан с понятием интеллектуальной собственности, и на оборот. Установлена связь между этими понятиями, которая проявляется в том, что развитие интеллектуального капитала есть условием увеличения и развития интеллектуальной собственности. Определено, что интеллектуальная собственность отображает отношения по поводу производства, владения, использования и распоряжения результатами творческой интеллектуальной деятельностью человека - интеллектуальными продуктами, которые не имеют материальной основы, что, в свою очередь, делает возможность их несанкционированного распространения и использования. Исходя из этого, в работе предложены способы защиты и регулирования данной сферы государством.

Доказано, что интеллектуализация производства, труда, развитие его творческого характера определяют существенные изменения в системе общественно-экономических отношений. В новом информационном постиндустриальном обществе информация и знания преодолевают ограниченный характер производственных факторов, подрывая, таким образом, товарно-денежные, эквивалентные стоимостные отношения, которые основываются на полезности товаров и услуг.

В работе также обобщены и систематизированы методы количественного измерения интеллектуального капитала. Определены пять основных групп, среди которых наиболее прогрессивными являются методы, раскрывающие формирование цены товара на основании капитализации дохода. Так как определяющая роль в формировании цены переходит от стоимости к полезности продукта.

Доказано, что распространение творческого труда, интеллектуализация производства содействует ускоренному формированию добавленной стоимости, увеличения уровня материального и нематериального производства, социальных стандартов а также эффективности экономики в целом.

Определена роль интеллектуального капитала в процессе формирования конкурентоспособного рыночного хозяйства в Украине. Предложено, наряду с развитием материального индустриального производства, развивать сферу нематериального постиндустриального производства, стимулировать распространение творческого интеллектуального труда и производства интеллектуальной наукоемкой продукции в экономике Украины.