Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Організація та ефективність використання виробничих ресурсів сільськогосподарськими підприємствами регіону

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Борисова Ірина Сергіївна

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Опря Анатолій Трохимович,

Полтавський інститут економіки і права,

завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, доцент,

Сакун Аліна Жоржовна,

Херсонський державний аграрний університет,

доцент кафедри обліку і аудиту

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективність сільськогосподарського виробництва проявляється в досягненні максимально корисного кінцевого результату при мінімізації ресурсів, які дали цей результат. Економічна ефективність аграрного сектора визначається мірою окупності витрачених у процесі виробництва ресурсів та досягнутим при цьому рівнем задоволення потреб населення. Прибуток сільськогосподарських підприємств, їх рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі значною мірою залежить від створення сприятливих умов праці, накопичення і впровадження високоефективних знарядь праці, прогресивних технологій, рівня механізації та автоматизації виробництва, організації й управління ним.

Дослідженням питань організації та ефективності використання ресурсів виробництва займалося чимало вчених і науковців. З-поміж зарубіжних вчених, які досліджували ресурси виробництва, слід назвати Ч. Кобба, П. Дугласа, А. Маршалла, П. Самуельсона, Р. Солоу, С. Фішера та інших. Серед вітчизняних дослідників доцільно відзначити таких як В.Г. Андрійчук, В.Л. Анічин, О.А. Бугуцький, Ю.В. Василенко, П.Ф. Веденічев, М.І. Кісіль, В.М. Лич, І.І. Лукінов, Ф.С. Мартинкевич, П.О. Мосіюк, С.І. Муравський, О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, С.С. Сергєєв, В.К. Спрогіс, Л.В. Страума, С.Г. Струмілін та інші.

Однак окремі аспекти організації й ефективності використання ресурсів виробництва висвітлені ще недостатньо. Це стосується, насамперед, сучасних проблем ресурсозабезечення правильних кількісних співвідношень між усіма речовинними елементами виробництва та чисельністю працівників у залежності від техніко-технологічних параметрів виробництва, вдосконалення методів економічного регулювання виробничих ресурсів за ринкових умов їх використання.

Актуальність зазначених проблем й обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження виконані відповідно до наукової теми Полтавської державної аграрної академії “Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК” (номер державної реєстрації 0104U002550). В її межах автором розроблено напрями підвищення використання виробничих ресурсів.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності організації й використання ресурсів виробництва сільськогосподарських підприємств за ринкових умов. Для досягнення даної мети в роботі визначені наступні завдання:

- узагальнити сутність ресурсів виробництва та їх структурні складові в сільському господарстві;

- провести порівняння методик оцінки ресурсів виробництва в сільському господарстві;

- визначити рівень забезпечення ресурсами виробництва сільсько-господарських підприємств та результати їх господарювання;

- проаналізувати ефективність використання ресурсів виробництва в сільському господарстві;

- сформувати стратегічні напрями ресурсозабезечення сільсько-господарського виробництва;

- запропонувати систему постачання для сільськогосподарських підприємств матеріально-речовинних ресурсів;

- визначити напрями підвищення ефективності використання ресурсів виробництва в сільському господарстві.

Об'єктом дослідження є процеси організації забезпечення та ефективного використання ресурсів аграрного виробництва на рівні галузі та підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні аспекти, методичні напрацювання організації й підвищення ефективності використання виробничих ресурсів сільськогосподарськими підприємствами регіону.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних вчених із проблем підвищення ефективності використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств. У процесі дослідження використані: діалектичний метод дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку й розвитку, системно-структурний аналіз (у ході дослідження концептуальних засад, при систематизації методичних підходів щодо організації та використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств); методи групувального аналізу, економіко-статистичні методи, порівняння (на етапі розробки напрямів ефективності використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств), методи екстраполяції, факторного аналізу (на етапі розробки напрямів підвищення ефективного використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств).

Інформаційно-нормативною базою для дисертаційного дослідження послужили законодавчі акти України, вітчизняні та зарубіжні публікації з питань підвищення ефективності використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств, результати власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- запропоновано класифікацію ресурсів виробництва сільськогосподарських підприємств, яка враховує характер їх впливу на кінцевий результат за ознаками: матеріально-речовинні, фінансові та трудові.

удосконалено:

- методичні підходи до оцінки ефективності використання виробничих ресурсів, які, на відміну від діючих, враховують функціональні залежності у системі „сільськогосподарські підприємства - виробничі ресурси - ресурсний потенціал - технологія - об'єкти прикладання праці та коштів (рослини, тварини) - результат (урожай, тваринницька продукція)”, що відображає динаміку спадної окупності ресурсів кінцевим продуктом, фіксує абсолютні економічно доцільні й екологічно безпечні межі насичення ресурсами землеробства, допускає планове регулювання не окремих ресурсів, а їх системи (комплексу), збалансованої щодо біологічних вимог сільськогосподарських об'єктів;

- методичні підходи визначення депресивності сільських районів (у яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості), виходячи з забезпеченості ресурсами за системою найнижчих показників протягом останніх трьох років: щільність населення, якісна оцінка землі, фондозабезпеченість, природний приріст населення, рівень виробництва сільськогосподарської продукції та дохід на одного жителя в межах сільської території;

набули подальшого розвитку:

- визначення сутності виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств у напрямі вираховування двоякості випуску продукції: з одного боку, тими ресурсами, які наявні в розпорядженні системного об'єкта (регіону, підприємства), з іншого, - рівнем їх ефективного розподілу та раціонального використання протягом виробничого циклу;

- підходи щодо розвитку дилерської мережі збуту техніки та запасних частин на неї для сільськогосподарських підприємств, які полягають у формуванні регіональних відділень та центрів технічного обслуговування господарств.

Практичне значення одержаних результатів полягає у комплексному застосуванні розроблених методичних підходів щодо шляхів забезпечення економічної ефективності використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств Полтавської області (довідка № 01-24/65 від 05.03.2009 року) та рівні Карлівського району (довідка № 01-16/105 від 02.03.2009 року). Пропозиції автора використані у діяльності господарських товариств Полтавської області (довідка № 175 від 09.04.2009 року).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи стосовно формування матеріальних і людських ресурсів виробництва використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії в процесі викладання таких дисциплін як „Економіка підприємств”, „Економіка АПК”, „Організація та планування діяльності аграрних підприємств” (довідка № 7-01-20 від 10.03.2009 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею й містить розроблені особисто автором результати в галузі аграрної науки, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо підвищення ефективності використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції „Роль інформаційних систем і технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств” (Полтава, 2006); всеукраїнській науково-практичній конференції „Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі” (Полтава, 2007); міжнародній науково-практичній конференції „Формування конкурентоспроможності підприємства АПК в умовах глобалізації” (Полтава, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентноздатності підприємств АПК” (Полтава, 2008); міжнародній науково-практичній конференції „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (Київ, 2008).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані за результатами дослідження, відображені в 12 наукових публікаціях загальним обсягом 4,9 обл. вид. арк., із них 7 статей опубліковано у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Зміст роботи викладено на 193 сторінках комп'ютерного тексту, проілюстровано 27 таблицями, 18 рисунками, 12 додатками. Бібліографічний список складається із 202 літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, ступінь розробки наукової проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку ресурсів виробництва в сільському господарстві” розкрито сутність ресурсів виробництва, їх структурну характеристику, проаналізовано методики оцінки ресурсів у сільськогосподарському виробництві. Зокрема висвітлено, що виробничі ресурси, будучи факторами й основою матеріального виробництва, тісно пов'язані з такими поняттями як продуктивні сили, ресурсний, виробничий, економічний потенціали тощо. Дані терміни є взаємопов'язаними, проте між ними існують і певні відмінності.

Основою будь-якої суспільно-економічної формації є продуктивні сили. Вони являють собою систему факторів виробництва, що забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні та духовні блага й визначає зростання продуктивності праці.

Виробничі ресурси, як фактори виробництва, якраз і є основними елементами продуктивних сил. Являючись системою живої та уречевленої праці (яка функціонує в поєднанні із силами та ресурсами природи), вони виступають як основа суспільного виробництва, його провідна сторона. В той же час продуктивні сили не є простим набором елементів - вони повинні розглядатися як цілісна система, з органічною єдністю, взаємозв'язком і взаємодією її елементів. Оскільки виробничі ресурси є цими елементами, то їх доцільно розглядати як цілісну систему зі своїм комплексом взаємозв'язків і взаємодій при вивченні їх впливу на кінцевий результат аграрного виробництва. Тобто, для забезпечення виробництва агарної продукції виробничі ресурси повинні знаходитись в органічній єдності.

Отже, під виробничими ресурсами сільськогосподарських підприємств у даний час необхідно розуміти матеріально-речовинні, фінансові та трудові ресурси, які за умови їх ефективного розподілу й раціонального використання упродовж виробничого циклу надають здатність підприємству задовольнити потреби населення у випуску власної продукції. Виходячи з цього, при заданому обсязі ресурсів рівень задоволення потреб у виробництві власної продукції визначатиметься ефективністю (віддачею) цих ресурсів.

Методологічні підходи, що використовуються в даний час до кількісної оцінки використання виробничих ресурсів, у повній мірі не відображають специфіки аграрного виробництва і є малопридатними для нього. Це, насамперед, стосується нормативного методу планування й прогнозування витрат виробничих ресурсів на виробництво одиниці сільськогосподарської продукції.

На зміну їм необхідно розробити відповідні функціональні залежності, які б відображали динаміку спадної окупності ресурсів кінцевим продуктом, фіксували б абсолютні економічно доцільні й екологічно безпечні межі насичення ресурсами землеробства, допускали б планове регулювання не окремих ресурсів, а їх системи (комплексу), збалансованої щодо біологічних вимог сільськогосподарських об'єктів.

Дані функціональні залежності є математичним виразом нелінійних взаємозв'язків у системі “виробничі ресурси - сільськогосподарська продукція”. Це означає, що всі виробничі ресурси для того, аби почати процес виробництва, повинні бути об'єднаними в рамках тієї чи іншої технології.

При цьому фінансові ресурси дають змогу забезпечити виробництво всіма необхідними видами ресурсів. Насамперед це стосується незамінних і найбільш активних матеріальних ресурсів. Трудові ресурси приводять у дію всі наявні ресурси, тобто організовують і безпосередньо здійснюють процес виробництва, діючи (в рамках технології) на об'єкти прикладання праці (рослини) комплексом матеріальних і нематеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси, через споживання їх сільськогосподарськими об'єктами (рослинами), безпосередньо перетворюються в його результат (урожай). При цьому кожен матеріальний ресурс, згідно з законами землеробства, в процесі виробництва відіграє лише йому належну роль, а сам результат виробництва залежить від того, наскільки наявний матеріальний ресурс у мінімальній кількості залежіть від природно-кліматичних і організаційно-економічних умов.

Виходячи з цього, логічну схему трансформації виробничих ресурсів у кінцевий результат можна зобразити в такому вигляді: “сільськогосподарські підприємства - виробничі ресурси - ресурсний потенціал - технологія - об'єкти прикладання праці та коштів (рослини, тварини) - результат (урожай, тваринницька продукція)”.

Описані вище особливості залежностей і взаємозв'язків та механізм їх дії вимагають при кількісній оцінці дотримуватися певної послідовності досліджень. По-перше, ресурси виробництва в зв'язку з сукупною дією факторів на результати виробництва та їх рівнозначністю й незамінністю слід розглядати в комплексі, тому що наявність лише усіх матеріальних факторів і тільки їх синерґічна дія спроможні забезпечити найвищий результат. По-друге, необхідно визначити фактор (чи фактори), які знаходяться в найменшій кількості й обмежують результати виробництва. По-третє, відповідно до тенденцій витрачання матеріальних виробничих ресурсів та закономірностей спадної окупності кожної додаткової їх порції урожаєм сільськогосподарських культур, необхідно визначити функціональні залежності, що мають місце при перетворенні їх у кінцеву продукцію (урожай). По-четверте, на підставі вказаних вище досліджень і оцінок установити оптимальні (екологічно безпечні та економічно доцільні) межі застосування виробничих ресурсів, тощо.

Реалізація даного порядку досліджень передбачає наявність масової інформації й подання результатів як підсумку комплексної дії виробничих ресурсів. Подання ж результату як суми впливів окремих ресурсів (а саме так подається результат при визначенні інтегрального показника та при статистичних методах), у силу відсутності в аграрній сфері, що відображають кінцеві результати та інтегральні зв'язки, є недостовірними.

У другому розділі “Економічні наслідки використання резервів виробництва в сільському господарстві” висвітлено забезпечення виробництва земельними, матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та визначено рівень їх віддачі.

У сільському господарстві Полтавської області динаміка ресурсів виробництва зніжується в бік якісного удосконалення. Зокрема, скорочуються сільськогосподарські угіддя за рахунок зниження розораності ерозійних площ. Трудові ресурси використовуються більш раціонально - особливо це стосується фермерських господарств. Вартість основних засобів збільшується: лише з 2005 по 2007 рр. вона склала 6 млн. грн.; даний приріст проходив за рахунок більш продуктивних основних засобів, оскільки кількісно відбулося скорочення машинно-тракторного парку області (по тракторах - на 8,2%, або 1102 одиниць, комбайнів стало менше на 8,5%, або на 221 одиниць, кількість вантажних автомобілів зменшилася на 12,8 %, або 1182 штуки). Недостатня кількість техніки, її малофункціональність призводять до низької якості робіт, порушення строків виконання технологічних операцій по догляду за врожаєм, що в кінцевому результаті знижує якість і кількість виробленої продукції (табл.1).

Водночас продуктивне поголів'я ВРХ зменшилася на 7,5%, або на 27,3 тис. голів, а продуктивне поголів'я свиней, навпаки, збільшилося на 28,1%, або на 82,2 тис. голів відповідно. Це свідчить про те, що ціни на тваринницьку продукцію в декілька разів відстають від цін на промислові товари, тому ця ситуація змушує сільськогосподарських товаровиробників віддавати перевагу більш рентабельному виробництву.

Таблиця 1

Динаміка елементів ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств Полтавської області

Показник	2005р.	2006р.	2007р.	2007р. до 2005р., %
Площа с.-г. угідь, тис. га	2182,2	2180,5	2178,0	99,8
у т.ч. рілля	1760,0	1760,0	1769,0	100,5
Валова продукція с.-г. в порівняних цінах 2005 р., млн. грн.	4582,2	4792,3	4964,4	108,3
Середньорічна чисельність працівників, тис. осіб.	75	67	60	80
Основні засоби, млн. грн.	3745	3733	3751	100,2
Продуктивне поголів'я, тис. гол., в т. ч.: велика рогата худоба свині	365,6 292,2	345,5 327,6	338,3 374,4	92,5 128,1
Машинно-тракторний парк, од., з них: трактори комбайни вантажні автомобілі	13509 2511 9236	12672 2370 8451	12407 2299 8054	91,8 91,5 87,2

Виробництво аграрної продукції, як свідчить практика знаходиться в прямій залежності від внесення мінеральних і органічних добрив. Упродовж 1990-2007 рр. у регіоні майже вп'ятеро скоротилась удобрена площа мінеральними добривами і в 6,5 разу - органічними. Зменшення внесення органічних добрив є результатом скорочення поголів'я худоби. Велика рогата худоба дає найбільшу кількість органічних добрив, тим самим сприяючи підвищенню родючості ґрунтів. Аграрне виробництво знаходиться в прямій залежності від галузі тваринництва; з іншого боку, аграрне виробництво відіграє важливу роль у розвитку тваринництва, постачаючи йому концентровані, грубі, соковиті й зелені корми.

Аналіз аграрного виробництва в регіоні за останні три роки (2005-2007) показав, що погіршення фінансового стану більшості сільськогосподарських підприємств є результатом збільшення та неефективного використання виробничих витрат на виробництво, зокрема, матеріальних: з основних галузей рослинництва і тваринництва в 1990 р. вони займають, відповідно, 41 і 53,3 %, а за 18 років збільшились як у вартісному виразі, так і в структурі витрат на 26,5 % і 16,8 % відповідно.

За ці роки спостерігається різкий ріст цін на нафтопродукти, електроенергію, мінеральні добрива, запасні частини, засоби захисту рослин, ветпрепарати та інші операційно-технологічні витрати.

Недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування стосовно вирішення проблем розвитку регіонів (в умовах обмеженості державних коштів) призводить до зниження економічної активності, загострення соціальних проблем у регіонах. В Україні статистично передбачено показники, за якими визначається ступінь депресивності окремих сільських районів, у яких протягом останніх трьох років є найнижчими: щільність сільського населення, природний приріст населення, рівень виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та середня заробітна плата.

Включений до розрахунку індекс доходів на одну особу характеризує рівень життя населення регіону. До статистичної звітності, з нашого погляду доцільно включити середню тривалість життя, і за цими трьома показниками визначити інтегральний індекс для оцінки депресивності сільських регіонів. Території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади й органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій. Методичні підходи до визначення депресивності сільських регіонів у авторському баченні полягають у визначенні інтегрованого показника на основі індексів виробництва валової продукції у розрахунку на одну особу в середньому за останні три роки та індексів доходів на одну особу - в порівнянні кожного регіону до середнього показника по Україні. Визначення інтегрального показника депресивного сільського району повинна включати систему показників ресурсного забезпечення району: фондозабезпеченості, щільності населення, природного приросту населення, бальної оцінки землі районів та економічної ефективності сільських районів; виробництва валової продукції сільського господарства на одного жителя села та на 1 га сільськогоспо-дарських угідь, а також доходу на одного сільського мешканця.

Авторський підхід, що ґрунтується на результатах проведених досліджень (анкетування, опитування та наявність статистичної обробки даних від 100 респондентів Зінківського і Карлівського районів) виявив із числа опитаних сімей 60 малозабезпечені, 30 бідні, 10 досить бідні. Це дало підстави зробити низку висновків про характер, структуру та основні тенденції сільської бідності в регіоні:

- по-перше, сільське населення має значно нижчі темпи (відставання становить 30-60%) зростання заробітної плати і відповідне формування доходів сільського домогосподарства;

- по-друге, перехід частини населення працездатного віку до числа безробітних (рівень безробіття в регіоні, зокрема серед сільського населення віком від 35 до 55 років, складає понад 8 %), мають вдвічі меншу матеріальну допомогу на випадок безробіття, ніж міське населення;

- по-третє, недоступність для більшості сільських жителів новітніх досягнень науки і техніки, відсутність необхідної інформації;

- по-четверте, сільське населення регіону має менше можливостей для отримання соціальних пільг і виплат, а також комунального обслуговування. Цей факт підсилює сільську бідність й негативно позначається на розвитку демографічного та трудового потенціалу досліджуваного регіону.

Аналіз формування доходів і витрат населення Полтавської області в 2007 році, в порівнянні з 2000, свідчить, що заробітна плата населення збільшилася у 1,7 разу, а соціальна допомога та інші доходи - у 1,8 разу. Всього витрати населення збільшилися в 1,7 разу, зокрема, витрати на придбання товарів і послуг зросли в стільки ж. Водночас у цілому по Україні за останні п'ять років спостерігається тенденція до збільшення доходів домогосподарств у 2,8 разу, в тому числі, за рахунок підвищення заробітної плати - 2,8 разу, доходів від власності - 2,5, проте основне поповнення доходів відбулося за рахунок підприємницької діяльності та самозайнятості (у 5,6 разу). Витрати мають дещо іншу тенденцію: вони збільшились удвічі, в тому числі, за рахунок вкладень в освіту, витрат на культуру й відпочинок. У цілому це позитивна тенденція для домогосподарств України.

У третьому розділі “Формування системи забезпечення та ефективності використання ресурсів виробництва сільськогосподарських підприємств” розкрито стратегію регулювання ресурсозабезечення господарств, запро-поно-вано методичні підходи формування системи їх матеріально-речевих резервів та напрями підвищення ефективності використання трудових ресурсів.

Подальший розвиток сільського господарства в Полтавській області повинен забезпечити вирішення проблеми продовольчої безпеки та досягнення макси-мально можливого продовольчого самозабезпечення сільсько-господарською продукцією за рахунок концепції, стратегії й тактики розвитку ресурсів виробництва (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Управління розвитком ресурсів виробництва сільськогосподарських підприємств

Головною стратегією регулювання земельних ресурсів як на макро- так і на мікрорівні повинно стати їх раціональне використання з забезпеченням розширеного відтворення родючості ґрунтів. Цього вимагає їх виняткове суспільне значення та соціальне-економічна сутність.

Насамперед потрібно вилучати з обробітку найгірші землі та землі, розташовані на крутих схилах. Вилучені землі необхідно засівати бобовими травами, які здатні відтворювати (за експериментальними даними науково-дослідного інституту землеробства УААН) до 500-700 кілограм гумусу на гектар, накопичувати 150-200 кг азоту, що прирівнюється, відповідно, внесенню 20-30 т гною і 150 кг азоту на 1 гектар.

У досліджуваних районах вилучення земель з обробітку може відбуватися: в Карлівському, насамперед, за рахунок скорочення площ ріллі на крутих схилах, а в Гадяцькому за рахунок земель розташованих по берегах Псьолу та Хоролу. стратегічний ресурс сільськогосподарський

Заходи раціонального використання земельних ресурсів потрібно поділити на: інституційні (створення правової бази для ефективного регулювання земельних ресурсів, створення системи контролю за якістю і родючістю ґрунтів, економічне стимулювання ґрунтоохоронних заходів, створення консультаційної інфраструктури для розповсюдження нових технологій, досягнень науки і техніки, освітні програми та підвищення кваліфікації), управлінські (виконання технологічних операцій в оптимальні агротехнічні строки, вдосконалення організації виробництва, поліпшення експлуатації техніки і дотримання технологічної дисципліни, управління системою штучного регулювання родючості ґрунту, планування попиту на виробничі ресурси), технологічні (запровадження системи машин, що зменшить навантаження на ґрунт, використання ресурсозберігаючих технологій, застосування комплексного обробітку ґрунту з одночасним поєднанням кількох технологічних операцій, застосування ґрунтозахисних технологій, запро-вадження системи точного землеробства), агрономічні (виконання вимог сівозмін і забезпечення кращих попередників, селекція нових сортів сільськогосподарських культур і підбір їх відповідно до природнокліматичних умов, розробка нових систем удобрення та штучного регулювання родючості ґрунту, підвищення культури землеробства, розробка технологій вирощування культур).

Дотримання даних заходів, а також доповнення і розширення їх новими, на основі розвитку науки і техніки ? дозволить створити справжню, дієву систему регулювання, раціонального використання та охорони земельних ресурсів, підвищення ефективності землеробства.

У ринкових умовах, що складаються в Україні, інженерно-технічне забезпечення у сільському господарстві на нашу думку, потрібно розглядати як стратегічний напрям із забезпечення робочої здатності техніки в період експлуатації з позицій юридичного, економічного, нормативного, технічного, технологічного та кадрового забезпечення, як невід'ємну ланку, що пов'язує виробника та споживача техніки. Правові й нормативні документи мають передбачити сертифікацію послуг і їх об'єм, якість, ціну не лише вітчизняної техніки, але й імпортної (особливо при реалізації техніки, що була у вжитку).

Аналіз показує, що вітчизняні підприємства-виробники техніки при наявності юридичної й економічної відповідальності за роботоздатність своєї продукції, в гарантійний період, можуть стати банкрутом через високу оперативну трудомісткість технічного обслуговування, низькі показники наробітку на відмову, якість запасних частин, а також через високі затрати на утримання служби із обслуговуванню техніки в гарантійний період.

Виходячи з проведеного аналізу, перспективною вбачається така схема структури управління збутом і постачанням техніки та запасних частин, як невід'ємна складова інженерно-технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств (рис. 2).

Рис. 2. Схема структури управління збутом і постачанням техніки та запасних частин сільськогосподарським підприємствам

Тоді всі ланки сервісу забезпечують виробництво сільськогосподарської продукції, й основне їхнє завдання - збільшення обсягів виробництва та зниження витрат живої та уречевленої праці на одиницю продукції.

Регулювання виробничих ресурсів в аграрній сфері за ринкових умов передбачає насамперед оптимізацію їх використання. Розв'язання даної проблеми дозволяє підвищити ефективність виробництва та знизити собівартість продукції. Використання економіко-математичних методів та ЕОМ при плануванні використання сільськогосподарської техніки дає змогу знайти оптимальне рішення без розгляду кожного з усіх можливих варіантів.

Реалізувати задачі з оптимізації використання машино-тракторних агрегатів на осінньо-польових роботах у ТОВ ”Україна” Карлівського району за допомогою засобу „Поиск решения” дозволила для досягнення мінімуму витрат на проведення осінньо-польових робіт в ТОВ „Україна” визначити потребу: на дискуванні стерні - 2 аґрегати Т-150К/БДТ-7 і 3 - Т-150К/БДТ-6,3; на культивації з боронуванням - 3 аґрегати Т-150К/КПС-4(2); на коткуванні до посіву - 1 аґрегат Т-70/ЗККШ-6(3) і 1 - МТЗ-80/ЗКВГ-1,4(2); на посіві зернових - 2 аґрегати Т-150/”Марліс” і 2 - МТЗ-80/СЗ-5,4; на прикочуванні посівів - 1 аґрегат Т-70/ЗКВГ-1,4(3) і 1 - Т-70/ЗККШ-6(3); на боронуванні після посіву - 1 аґрегат Т-150/БЗСС-1(18) і 1 - Т-70/ЗОР-0,7(24); на оранці на зяб і чорних парів - 3 аґрегати К-700А/ПН-8-35, 9 - Т-150К(ХТЗ-170)/ПЛН-5-35, 6 - Т-150К/ПЛН-5-35 і 1 - МТЗ-80/ПЛН-3-35; на плоскорізному обробітку ґрунту - 3 аґрегати Т-150К/КПЄ-3,8. При цьому витрати за одну робочу зміну на дискуванні стерні складуть 2608,70 грн., на культивації з боронуванням - 1577,61 грн., на коткуванні до посіву - 655,60 грн., на посіві зернових - 1507,08 грн., на прикочуванні посівів - 662,77 грн., на боронуванні посівів - 652,58 грн., на оранці - 8835,94 грн., на плоскорізному обробітку ґрунту - 1461,63 гривень.

Основною причиною нестачі техніки в сучасних агроформуваннях є відсутність необхідних коштів для поповнення матеріально-технічної бази. Незадовільне фінансове становище аграрних підприємств, низька їх купівельна спроможність зумовлені певною мірою диспаритетом цін на продукцію сільського господарства та промисловості (в т.ч. машин та обладнання). Забезпечення підприємства комбайнами та досягнутий рівень їх використання істотно впливають на валовий збір сільськогосподарських культур, оскільки запізнення зі збиранням призводить до значних втрат вирощеного врожаю.

Реґулювання виробничих ресурсів в аграрній сфері за ринкових умов передбачає насамперед оптимізацію їх використання. Перше ж місце в вирішенні даної проблеми в сільському господарстві займає раціональне використання земельних ресурсів - основного засобу виробництва і головного природного ресурсу.

Розрахувавши модель оптимізації посівних площ ТОВ “Україна” Карлівського району Полтавської області, у загальному випадку ставиться задача - розрахувати таку структуру посівних площ з урахуванням розміщення культур, яка б при наявних виробничих ресурсах могла забезпечити б максимум валової продукції.

Отже, для досягнення максимального прибутку від реалізації сільськогосподарських культур в ТОВ “Україна” необхідно посіяти 274,2 га озимої пшениці, 362,8 га ярого ячменю, 70,0 га кукурудзи на зерно, 250,0 га соняшнику, 200,0 га сої, 69,9 га кукурудзи на силос і 35,1 га багаторічних трав.

Формування ресурсного і виробничого потенціалу будь-якої сфери матеріального виробництва в умовах товарно-грошових відносин у значній мірі залежить від фінансового стану підприємства.

На основі звіту про фінансові результати діяльності підприємства ТОВ “Україна” Карлівського району Полтавської області визначені можливі умови досягнення більшого чистого прибутку в результаті зміни одного з показників, що визначають значення результативного показника моделі.

Щоб отримати чистий прибуток у розмірі 7500 тис. грн., необхідно провести кориґування наступних показників:

- збільшити виручку від реалізації на 31,4 %, т.б. 3684,9 тис. грнивень. При цьому податок на додану вартість становитиме 2571,2 тис. грн., чистий дохід - 12856,2 тис. грн., валовий прибуток - 8221,9 тис. грн., прибуток від операційної діяльності - 7850,0 тис. грн., а прибуток від звичайної діяльності - 7500,0 тис. грн.;

- зменшити собівартість реалізованої продукції або інші витрати на 3070,8 тис. грн. до 1563,5 та 1857,0 тис. грн. відповідно. У першому випадку це забезпечить зміну таких фінансових показників, як валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності та прибуток від звичайної діяльності, у другому - прибуток від звичайної діяльності;

- збільшити суму інших операційних доходів або інших доходів на 3070,8 тис. грн. до 4202,4 та 3934,6 тис. грн. відповідно. У першому випадку це забезпечить зміну обсягу фінансового результату від операційної та звичайної діяльності, у другому - від звичайної діяльності.

Провідним у системі заходів регулювання фінансових ресурсів є вдосконалення системи ціноутворення на продукцію сільського господарства. Тому ліквідація цінового диспаритету та монополізму в ціноутворенні на окремі види виробничих ресурсів є важливим фактором формування ринкового механізму.

Одним з основних напрямів розвитку ресурсів виробництва є пропозиція робочої сили та попит на неї в сільському господарстві - особливо це відноситься до праці жінок. Проведене пілотажне дослідження через формалізоване інтерв'ю показало, що особливу увагу слід звертати при працевлаштуванні на зменшення дискримінації за ознакою полу. З метою відтворення раціональної зайнятості жіночого трудового ресурсу в сфері аграрної праці повинні бути виконані заходи щодо оцінки аналізу сучасного становище їх у сфері зайнятості, більшого залучення жінок на керівні управлінські посади, створення регіональних центрів, баз даних якісного складу жіночого кадрового потенціалу агросфери.

ВИСНОВКИ

1. Розподіл виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств необхідно здійснювати за характером впливу на кінцевий результат: природні ресурсі, що мають властивість безпосередньо через об'єкти прикладання праці й коштів (рослини), внаслідок певних біохімічних перетворень ставати складовими частинами урожаю сільськогосподарських культур; матеріальні, які мають властивість безпосередньо перетворюватися в складові частини кінцевого продукту (урожай та тваринницьку продукцію); фінансові ресурси, що дозволяють нарощувати ресурсний потенціал підприємств і галузі в цілому, а також сприяють поліпшенню його структури й оптимізації, підвищують ефективність його використання; трудові ресурси, які приводять у рух решту видів виробничих ресурсів заради досягнення поставлених перед виробництвом економічних і соціальних цілей.

2. У ринкових умовах сільськогосподарське виробництво необхідно розглядати як відносно відокремлену складну організаційну систему. Тому при оцінці його ефективності доцільно враховувати двоякість випуску власної продукції: з одного боку, тими ресурсами, які є в розпорядженні підприємств, з іншого, - рівнем їх ефективного розподілу та раціонального використання протягом виробничого циклу. Отже, при заданому обсязі ресурсів рівень задоволення потреб у виробництві продукції визначатиметься ефективністю цих ресурсів.

3. Визначено, що методичні підходи, які використовуються в даний час до кількісної оцінки використання виробничих ресурсів, не повністю відображають специфіку аграрного виробництва будучи малопридатними для нього. На відміну від них пропонуються відповідні функціональні залежності у системі “виробничі ресурси - сільськогосподарська продукція”, що відображають динаміку спадної окупності ресурсів кінцевим продуктом, фіксують абсолютні економічно доцільні й екологічно безпечні межі насичення ресурсами землеробства, допускають планове регулювання не окремих ресурсів, а їх системи (комплексу), збалансованої щодо біологічних вимог сільськогосподарських об'єктів.

4. За аналізований період динаміка основних складових ресурсного потенціалу Полтавської області характеризується якісними показниками, хоча ця тенденція досить повільна, але якщо вона буде й надалі продовжуватися, - це призведе до покращання ситуації в сільському господарстві, яка склалася за останні роки. Площі сільськогосподарських угідь скоротилися на 4,2 тис. га, або 0,2%. Кількість трудових ресурсів, наприклад, за період із 2005 по 2007 рр. скоротилася на 15 тис. осіб (20 %). Ця ситуація є результатом, по-перше: реорганізації підприємств, появою структур із приватною формою власності ? фермерських господарств, для яких економічно невигідно наймати велику кількість людей.

5. Негативні тенденції ресурсного забезпечення проявляються у зменшенні машино-тракторного парку області за 2005-2007 рр., скорочення тракторів відбулося на 8,2%, або 1102 одиниць, комбайнів стало менше на 8,5%, чи на 221 відповідно, кількість вантажних автомобілів зменшилася на 12,8 %, або 1182 штуки. Недостатня кількість техніки, її малофункціональність призводять до низької якості робіт, порушення строків виконання технологічних операцій, пов'язаних із вирощенням сільськогосподарської продукції, що в кінцевому результаті знижує її якість та кількість виробленої продукції.

6. На сьогодні виникає необхідність цілеспрямованого формування територіально-виробничих агропромислових кластерів із високим рівнем спеціалізації та концентрації галузей агропромислового виробництва для найповнішого використання природних і просторових переваг сільської території. На цій економічній базі потрібно розбудовувати соціально-економічні кластери для створення гідних умов життєдіяльності сільських жителів і формування привабливого обличчя українського села.

7. До статистичної звітності доцільно включити інтеґральний індекс для оцінки депресивності сільських регіонів. Виходячи з забезпеченості ресурсами, визначення депресивності сільських районів (у яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості) пропонується здійснювати з допомогою системи показників, у яких протягом останніх трьох років є найнижчими: щільність населення, якісна оцінка землі, фондозабезпеченість, природний приріст населення, рівень виробництва сільськогосподарської продукції на одного жителя та дохід на одного жителя в межах сільської території.

8. Зростання ефективності сільськогосподарських підприємств, виходячи з системи управління розвитком виробничого потенціалу передбачає: створення професійних та міжпрофесійних об'єднань в агропродовольчому комплексі, вдосконалення економічних взаємовідносин із переробними підприємствами, впровадження ефективної маркетингової політики та маркетингового моніторингу, використання новітніх технологій, що відповідають економічним, екологічним та соціальним вимогам, освоєння, впровадження й збільшення обсягів виробництва з підвищеною біологічною цінністю, забезпечення системності функціонування всіх сфер АПК та формування їх спільної економічної зацікавленості в досягненні кінцевих результатів.

9. Стратегічні напрями розвитку виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств, розроблених на основі економіко-математичних моделей оптимізації машинно-тракторного парку, структури посівних площ і впливу окремих фінансових показників впливають на кінцеві результати діяльності підприємства.

10. Основними напрямами розвитку та раціонального використання виробничих ресурсів сільськогосподарських підприємств є: для земель (політичні, економічні, екологічні та правові); для добрив (економічні, екологічні та соціальні); для фінансових ресурсів (вдосконалення системи ціноутворення на продукцію сільського господарства, фінансово-кредитний механізм); для праці (природні, організаційні, технологічні, економічні й соціальні) чинники.

11. В сучасних умовах необхідно звернути увагу на наявність елементів дискримінації у службі зайнятості в сільській місцевості. Вони відносяться до прийому, кар'єрного росту і звільнення (наприклад, за скороченням штату). Ресурс виробництва - праця жінок в особистих селянських і фермерських господарствах та господарських товариствах потребує додаткового прийняття нормативно-правових документів із метою регулювання трудових процесів і посилення соціального захисту населення.

Комплексне здійснення цих заходів сприятиме розвитку і підвищенню ефективності ресурсного потенціалу сільського господарства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

У фахових наукових виданнях:

1. Борисова І.С. Економічний механізм відтворення ресурсного потенціалу аграрних підприємств в умовах ринкової економіки / І.С.Борисова, Д.С.Аранчій // К: Науковий вісник Національного аграрного університету. ? 2007. ? Частина 2, № 110 ? С.113-116.

2. Борисова І.С. Стан забезпечення трудовими ресурсами регіонального аграрного ринку праці / І.С. Борисова // Вісник ХНГУСГ ім. Петра Василенка ? 2007. ? Випуск 55. - С. 98-104.

3. Борисова І.С. Земельні ресурси у розвитку і формуванні ринку землі в Україні / І.С. Борисова // Наукові праці Південного філіалу „Кримський агротехнологічний університет” НАУ - Сімферополь, 2007. ? Випуск 106. ? С. 122-126.

4. Борисова І.С. Фактори впливу на підвищення продуктивності використання земельних ресурсів полтавського регіону / І.С. Борисова // АгроСвіт, науково-практичний журнал. - 2007. - № 20. - С. 15-17.

5. Борисова І.С. Рівень ефективності забезпечення виробничими ресурсами сільськогосподарських підприємств Полтавської області / І.С. Борисова // Вісник ХНТУСГ ім. П.Василенка.- 2008. ? Випуск 70. ? С. 38-46.

6. Борисова І.С. Ефективність використання виробничих ресурсів різними формами господарювання в сільському господарстві / І.С. Борисова // АгроСвіт, науково-практичний журнал. - 2008. - № 19. - С. 14-17.

7. Борисова І.С. Розробка моделі ефективності використання виробничих ресурсів господарських товариств / І.С. Борисова // АгроСвіт, науково-практичний журнал. - 2008. - № 20. - С. 14-17.

Опубліковані в інших виданнях:

8. Борисова І.С. Забезпеченість та використання ресурсів аграрних підприємств за допомогою економічного механізму / І.С.Борисова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [„Роль інформаційних систем і технологій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємств”], (Полтава 12-13 жовт. 2006 р.) - П.: ПДАА, 2006. - С.144-146.

9. Борисова І.С. Теоретичні аспекти формування ресурсного потенціалу/ І.С.Борисова // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції [„Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі”], (Полтава, 27 берез. 2007 р.) - П.: ПДАА, 2007. ? С.33-35.

10. Борисова І.С. Конкурентоспроможність України на світовому аграрному ринку / І.С.Борисова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [„Формування конкурентоспроможності підприємства АПК в умовах глобалізації”], (Полтава, 13-24 листоп. 2007 р.) ? П. : ПДАА, 2007. - С.8-9.

11. Борисова І.С. Регіональне використання ресурсного потенціалу АПК в умовах ринку / І.С.Борисова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції присвяченої 75-річчю з дня народження д.е.н., проф. В.М. Рабштини [“Формування конкурентноздатності підприємств АПК”], (Полтава, 21-22 трав. 2008 р.) ? П. : ПДАА, 2008. - С.204-206.

12. Борисова І.С. Сутність виробничих ресурсів у нових умовах господарювання аграрного сектора/ І.С.Борисова // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції [„Макроекономічне регулювання інвести-ційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” ], (Київ, 23-24 жовт. 2008 р.) ? К.ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН: 2008. - С.34-36.

АНОТАЦІЯ

Борисової І.С. “Організація та ефективність використання виробничих ресурсів сільськогосподарськими підприємствами регіону”. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2009.

У роботі досліджено теоретико-методологічні засади розвитку та підвищення ресурсного потенціалу аграрного виробництва, визначено й обґрунтовано сутність і класифікацію виробничих ресурсів, а також підходи до реалізації стратегії зростання ефективності сільськогосподарських підприємств.

Визначено особливості складу, рівня забезпеченості та ефективності використання виробничих ресурсів на рівні регіону. Виходячи з забезпеченості ресурсами аграрного сектора виробництва розроблено методику визначення депресивності сільських районів і пропонуються шляхи удосконалення організаційної структури регіонального управління.

Запропоновано стратегічні напрями розвитку виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств на основі розроблених економіко-математичних моделей оптимізації машино-тракторного парку, структури посівних площ і впливу окремих фінансових показників на кінцеві результати діяльності підприємства.

Ключові слова: виробничі ресурси, ефективність виробництва, оптимізація, депресивні райони, стратегія управління, внутрішньовиробничі резерви, технічна оснащеність, інженерно-технічний сервіс, фінансові ресурси, землекористування.

Борисовой И.С. “Организация и эффективность использования производственных ресурсов сельскохозяйственными предприятиями региона”. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2009.

В работе исследованы теоретико-методологические основы развития и повышения ресурсного потенциала аграрного производства, определена и обоснована сущность и классификация производственных ресурсов, а также подходы к реализации стратегии роста эффективности сельскохозяйственных предприятий.

Определено, что методологические подходы, которые применяються в настоящее время к количественной оценке использования производственных ресурсов, не полностью отображают специфику аграрного производства и являются малопригодными для него. В отличие от них предлагаются соответствующие функциональные зависимости в системе “производственные ресурсы - сельскохозяйственная продукция”, что отображают динамику нисходящей окупаемости ресурсов конечным продуктом, фиксируют абсолютные экономически целесообразные и экологически безопасные границы насыщения ресурсами земледелия, допускают плановую регуляцию не отдельных ресурсов, а их системы (комплекса), сбалансированной относительно биологических требований сельскохозяйственных объектов.

Проведен анализ особенностей состава, уровня обеспеченности и эффективности использования производственных ресурсов на уровне региона. Исходя из обеспечения ресурсами аграрного сектора производства, разработана методика определения депрессивности сельских районов и предлагаются пути усовершенствования организационной структуры регионального управления.

В статистическую отчетность целесообразно включить интегральный индекс для оценки депрессивности сельских районов. Исходя из обеспеченности ресурсами, определение депрессивности сельских районов предлагается осуществлять с помощью системы показателей, которые на протяжении последних трёх лет самые низкие: плотность населения, качественная оценка земли, фондообеспечение, природный прирост населения, уровень производства сельскохозяйственной продукции на одного жителя и доход на одного жителя в пределах сельской местности.

Характеристика совокупного действия факторов, которые повлияли на финансовое состояние сельскохозяйственных предприятий за последние 18 лет, дает основания утверждать, что разрушение материально-технической базы, снижения воспроизводительной функции земли, экологическая ситуация, сокращение численности сельского населения, растущая безработица, деградация высоко квалифицированной части трудового потенциала, низкие закупочные цены и высокая себестоимость, углубление диспаритета цен на сельскохозяйственную и промышленную продукцию, неплатежеспособность около 40% аграрных предприятий региона, сокращение инвестиций, отсутствие комплексной государственной программы развития отрасли и социальной защиты населения свидетельствуют об экономической нестабильности аграрной сферы. Причинами снижения производства сельскохозяйственной продукции являются также факторы, которые связаны с перерабатывающей промышленностью, которая выпускает конечные продукты потребления и имеет существенное технологическое отставание от своих конкурентов - европейских стран.

Разработана стратегия роста эффективности сельскохозяйственных предприятий, исходя из системы управления развитием производственного потенциала, что предусматривает: создание профессиональных и межпрофессиональных объединений в агропродовольственному комплексе, усовершенствование экономических взаимоотношений с перерабатывающими предприятиями, внедрения эффективной маркетинговой политики и маркетингового мониторинга, использования новейших технологий, которые отвечают экономическим, экологическим и социальным требованиям, освоение, внедрение и увеличение объемов производства с повышенной биологической ценностью, обеспечение системности функционирования всех сфер АПК и формирования их общей экономической заинтересованности в достижении конечных результатов.