Організаційно-економічні трансформації в цукробуряковому підкомплексі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»

УДК 331.015.13

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Організаційно-економічні трансформації

в цукробуряковому підкомплексі України

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

ЯРЧУК Микола Миколайович

Київ-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» Національної академії аграрних наук України

Науковий керівник:

доктор економічних наук, член-кореспондент НААН

СИЧЕВСЬКИЙ Микола Петрович,

Департамент харчової промисловості Міністерства аграрної політики та продовольства України, директор

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

КОДЕНСЬКА Марія Юхимівна,

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», головний науковий співробітник відділу інвестицій

кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник

ФУРСА Анатолій Васильович,

Інститут біоенергетичних культур та цукрових буряків

НААН, заступник завідувача лабораторії економіки,

маркетингу, інтелектуальної власності та інновацій

Захист відбудеться “ 7 ” червня 2011 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за адресою: (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, кімн. 212)

Автореферат розісланий “ 5 ” травня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цукробурякове виробництво завжди було і залишається однією з провідних галузей аграрно-промислового комплексу України, функціонування якої в значній мірі визначає не тільки рівень економіки держави в цілому, а й стратегічні її напрями розвитку. Це надає цукробуряковому підкомплексу пріоритетного значення.

Галузь забезпечує робочі місця в основному у сільських регіонах, є джерелом наповнення бюджету держави та нарощування валового внутрішнього продукту та може слугувати фактором розвитку і зміцнення зовнішньоекономічних зв'язків.

Питома вага галузі в структурі харчової промисловості України становить близько 20%. До початку 90-х років минулого століття Україна займала перше-друге місце в світі серед виробників цукру з цукрових буряків. Сьогодні цукор не лише продукт харчування і сировина для виробництва багатьох продовольчих продуктів, цукор та проміжна продукція цукробурякового виробництва є важливішими джерелами виготовлення відновлюваних видів енергії.

У минулому в галузі працювало 192 цукрові заводи, які виробляли до 5,5 млн. т цукру, близько 60% якого експортувалось до Росії та інших країн СНД. Україна забезпечувала майже всі республіки колишнього Радянського Союзу цукром, насінням цукрових буряків, спеціалізованою технікою, прогресивними технологіями і спеціалістами. За останні два десятиліття у вітчизняній цукробуряковій галузі відбуваються значні трансформаційні процеси, зумовлені зміною економічної основи господарювання і переходом на ринкові відносини: створені нові форми організації виробництва на основі приватної власності на землю, засоби виробництва; значно звузився ринок збуту цукру і цукромісткої продукції, зменшилась сировинна база, підвищилась вартість компонентів, що формують собівартість цукрових буряків і цукру, скоротились кількість працюючих заводів та обсяги виробництва, практично припинилося виробництво цукру-рафінаду. В умовах незалежної, демократичної і соціально-правової держави відбувається оптимізація основних параметрів цукробурякового підкомплексу.

Дослідженню різних аспектів трансформаційних процесів в аграрно-промисловому комплексі України та його складової - цукробуряковому підкомплексі присвячені праці відомих вчених економістів: П. Борщевського, Л. Дейнеко, А. Заїнчковського, О. Зайця, Б. Заблодського, С. Кваші,

М. Коденської, М. Кропивка, О. Крисального, І. Лукінова, В.Месель-Веселяка, Т. Мостенської, В. Рибачука, П. Саблука, М. Сичевського, В. Ситника, В. Слюсаря та ін.

Наявність наукових робіт з окресленої проблематики, їх висока наукова, методологічна й практична цінність є базою системного і комплексного дослідження розвитку цукробурякового підкомплексу. Разом з тим, організаційно-економічні трансформації у сфері цукробурякового виробництва, зумовлені перерозподілом ринків, зміною форми власності підприємств, динамічністю відносин власності, світовою економічною кризою та її проявами в економіці України, потребують поглибленого вивчення й обґрунтування пропозицій щодо відродження цукробурякового підкомплексу та удосконалення організаційно-економічного механізму його ефективного функціонування. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дисертації пов'язані з науковою темою, дослідження якої проводилось в Національному науковому центрі „Інститут аграрної економіки» «Опрацювати науково-методичні засади забезпечення розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва в господарських формуваннях ринкового типу» (номер державної реєстрації 0110U002927), в межах якої автором обґрунтовано пропозиції щодо раціонального використання виробничих потужностей цукрових заводів та їх збалансованості із сировинною базою.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних і прикладних засад удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку цукробурякового виробництва в умовах економічних трансформацій. Мета роботи зумовила постановку і необхідність розв'язання наступних завдань:

– визначити сутність трансформаційних процесів і особливості їх прояву у цукробуряковому підкомплексі;

– висвітлити організаційно-економічний механізм розвитку цукробурякового виробництва, його сутність і проблеми формування;

– виявити і охарактеризувати тенденції розвитку інтеграційних процесів у сфері цукробурякового виробництва;

– визначити місце і значення цукробурякового підкомплексу в харчовій та переробній промисловості України;

– здійснити аналітичну оцінку та виявити тенденції розвитку цукробурякового виробництва;

– обґрунтувати необхідність поєднання ринкових і державних важелів управління цукробуряковим підкомплексом;

– розробити концептуальні засади стратегії розвитку цукрової промисловості;

– обґрунтувати пропозиції щодо забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств галузі та підвищення їх конкурентоспроможності;

– удосконалити систему управління цукробуряковим підкомплексом України.

Об'єктом дослідження є трансформаційні процеси у цукробуряковому підкомплексі України в умовах становлення ринкової системи господарювання.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні засади удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку цукробурякового підкомплексу.

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувались загальнонаукові та спеціальні методи: системний підхід - при вивченні зв'язків між явищами та процесами економічної дійсності; аналізу і синтезу - при визначенні динаміки, структури та результативності розвитку буряківництва і цукроваріння; діалектичний - для вивчення явищ у їх взаємозв'язку і розвитку; метод експертних оцінок - при виявленні причин, що породжують окремі проблеми у функціонуванні організаційно-економічного механізму та визначенні шляхів і способів їх розв'язання. Для проведення комплексної оцінки та виявлення тенденцій розвитку цукрової промисловості застосовані методи комп'ютерної обробки й аналізу інформації. цукробуряковий підкомплекс ринковий державний

Інформаційну базу дисертації становлять статистичні матеріали Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної асоціації цукровиків України, інформаційні звіти інших міністерств та відомств, науково-дослідних інститутів, підприємств цукрової галузі, які оприлюднені і не становлять службової чи комерційної таємниці, а також інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях. Інформаційною базою є також законодавчо-нормативні акти України, аналітичні документи, доповіді та науково-аналітичні статті.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні положень та практичних рекомендацій щодо ефективного організаційно-економічного механізму розвитку цукробурякового підкомплексу України. Основними науковими результатами дослідження, що характеризують його новизну, є:

вперше:

– визначено сутність організаційно-економічних трансформацій як діалектичний процес взаємодії різних явищ у сфері цукробурякового виробництва, зумовлений ринковими перетвореннями, зміною форм власності та динамічністю відносин власності, результатом якої є перерозподіл ринків збуту продукції, кон'юнктурність, конкуренція та концентрація капіталів;

– виявлено особливості ринкових трансформацій, їх позитивні й негативні наслідки для розвитку цукробурякового підкомплексу України, що дає можливість науково обґрунтувати розміщення цукрових заводів за регіонами та заходи державного впливу на ці процеси;

удосконалено:

– теоретико-методологічні підходи до забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку цукрової промисловості, які на відміну від існуючих базуються на системному визначенні й диференціації інструментів державного регулювання та ринкових відносин;

– систему управління підприємствами цукробурякового підкомплексу України, що ґрунтується на створенні міжвідомчої комісії з питань розвитку й регулювання ринку цукру;

– обґрунтування стратегічних орієнтирів розвитку цукробурякового виробництва на період до 2015 р.;

дістало подальшого розвитку:

– визначення сутності організаційно-економічного механізму розвитку, який тлумачиться автором як система організаційних, технічних, економічних, правових та соціальних важелів і методів впливу на функціонування цукробурякового підкомплексу, включаючи й соціальну сферу.

Практичне значення одержаних результатів. Узагальнені автором науковообґрунтовані положення, висновки і пропозиції поглиблюють теоретико-методологічні основи розвитку цукробурякового підкомплексу України та побудови ефективного організаційно-економічного механізму його функціонування, що дає підстави розглядати їх як орієнтир розвитку підприємств цукробурякового підкомплексу України.

Практичні розробки автора впроваджені у роботі Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка №37-32-15/977 від 25 січня 2011 р.), Національної асоціації цукровиків України (довідка № 16-1 від 5 січня 2010 р.), Іванічівського цукрового заводу (довідка № 207/3 від 7 грудня 2010 р.), ПАТ “Шепетівський цукровий комбінат” (довідка №191/1 від 3 грудня 2010 р.), ВАТ “Горохівський цукровий завод” (довідка №231-1 від 8 грудня 2010 р.).

Наукові результати дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету харчових технологій при викладанні дисциплін „Економіка і організація агропромислових формувань”, „Економіка підприємства”, „Стратегічний менеджмент” (Акт впровадження науково-дослідної роботи в навчальний процес від 15.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи, що представлені до захисту, а також публікації автора за темою дисертації отримані ним особисто в результаті власних досліджень. З наукових праць у співавторстві використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи апробовані у доповідях і повідомленнях на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема на: міжнародних науково-технічних конференціях цукровиків України «Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва» (Київ, 2004 р.); «Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва та його науково-технічне забезпечення», проведених протягом 2005-2010 рр.

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано автором у 21 друкованих працях, з них 19 підготовлено одноосібно. Із загальної кількості наукових праць 12 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, 7 - у збірниках матеріалів наукових та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок комп'ютерного тексту, основний зміст викладено на 161 сторінці, містить 17 таблиць та 6 рисунків (з них 2 рисунки займають всю площу сторінки). Список використаних джерел включає 219 найменувань на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі ? “Теоретико-методологічні основи розвитку цукробурякового підкомплексу в умовах ринкової економіки” ? висвітлено ринкові трансформації економіки та їх тенденції і особливості у цукробуряковому підкомплексі, сутність і проблеми організаційно-економічного механізму його розвитку та інтеграційні процеси у сфері виробництва й переробки цукрових буряків.

Зміна економічної основи господарювання та перехід до ринкових відносин і приватної власності на засоби виробництва зумовили трансформаційні процеси в його організації, проявились у руйнуванні старих економічних зв'язків і створенні нових форм організації виробництва та господарювання, формуванні нових взаємовідношень і залежностей, структурній перебудові виробництва й розміщенні продуктивних сил, у намаганні створити конкурентне середовище та відповідні інститути.

Трансформаційні процеси в економіці зумовлені формуванням безпосередньо ринкового механізму, потребують створення ринкової інфраструктури, активізації ділової активності підприємств, прискорення руху капіталу, праці, товарів і товарообміну. При цьому має бути врахована об'єктивна необхідність розвитку цукробурякового виробництва на основі спеціалізації, кооперації й інтеграції та стимулюючих відносин власності.

За роки формування ринкової економіки, трансформації відносин власності в системі народногосподарського комплексу України зазнала змін організаційно-виробнича структура цукробурякового підкомплексу (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Рис.1. Організаційно-виробнича структура цукробурякового підкомплексу України

Зміна форм власності та динамічність відносин власності, зумовили різні процеси і явища в економіці у тому числі і цукробуряковому підкомплексі. Результатом такої діалектичної взаємодії є кон'юнктурність, конкуренція, концентрація капіталу та поділ ринків, що становить сутність організаційно-економічної трансформації.

У результаті трансформаційних процесів, поглиблення кризової ситуації в країні відбувся розрив традиційних економічних зв'язків з Російською Федерацією, Білоруссю, Казахстаном, країнами Балтії, що призвело до втрати Україною зовнішнього ринку збуту аграрно-продовольчої продукції, у тому числі цукру, зниження мотиваційного фактору до його виробництва. Посилилось руйнування матеріально-технічної бази цукробурякового виробництва та загострення фінансового стану сільсько-господарських товаровиробників, знизилася платоспроможність населення.

Низька платоспроможність підприємств обмежує запровадження у виробництво високоефективних вітчизняних науково-технічних розробок, навіть тих, що виконані на рівні світових аналогів, стримує інноваційний процес у цукробуряковому виробництві. Недосконалість цінової політики, відсутність достатніх ресурсів та енергозберігаючих технологій знижує конкурентні можливості та призводить до втрати традиційних ринків збуту, обмежує експортні поставки цукру. Нарощування виробництва цукру та його експортного потенціалу слід розглядати не тільки як відновлення втрачених позицій на ринках країн СНД та Європейського ринку, але і як важливе джерело залучення інвестицій, у тому числі й іноземних, у цукробурякове виробництво.

Водночас основною проблемою ефективного розвитку цукробурякового виробництва є відсутність належних правових, економічних і організаційних умов, що зумовлює існування численних посередницьких структур між виробниками цукрових буряків і цукру та призводить до подорожчання продукції, забезпечуючи цим структурам значні прибутки.

Цукробурякове виробництво розглядається як система, де всі елементи мають бути збалансовані не тільки між собою (виробничі потужності цукрових заводів повинні відповідати потребам переробки цукрових буряків), а й з місткістю внутрішнього споживчого ринку, платоспроможністю населення і підприємств, які використовують цукор як сировину, та розвитком зовнішнього ринку.

Процес формування на базі цукрових заводів та бурякосійних господарств інтегрованих структур, сформованих за принципом концентрації виробничих потужностей цукрових заводів, оренди землі, сприятиме застосуванню механізму регулювання економічних інтересів учасників корпоративних об'єднань, де виробники будуть виконувати також постачальницько-збутові функції, створюватимуть маркетингові структури для вивчення стану ринку цукру, пошуку можливостей розширення внутрішнього і зовнішнього цукрових ринків. Інтегровані формування спроможні забезпечувати власне виробництво цукрових буряків, створення сучасної матеріально-технічної бази для розвитку

ефективного буряківництва, здійснення реконструкції виробничих потужностей цукрових заводів, їх диверсифікації, будівництва технологічних ліній глибокої переробки супутньої (побічної) продукції цукроваріння, формування інвестиційного потенціалу для переведення галузі на інноваційну модель розвитку.

Отже, організація ефективного цукробурякового виробництва на сучасному етапі має базуватись на створенні стимулюючого організаційно-економічного механізму з наступними принципами його побудови, що передбачає:

– системність і органічність взаємозв'язку всіх структурних складових (насіннєвих і бурякосійних господарств, цукрових заводів і обслуговуючих підприємств та організацій) з врахуванням їх особливостей та функціональних навантажень;

– адаптивність до мінливих змін ринку цукру відповідно до потреб споживачів та переробних підприємств, що використовують цукор як технологічний компонент чи консервант, чи/або як сировину для виробництва енергетичних продуктів;

– оптимальне співвідношення експортно-імпортних операцій з реалізації і закупівлі цукру та цукристих продовольчих продуктів, при цьому ємність внутрішнього ринку цукру має бути максимально наповнена продукцією вітчизняного виробництва;

– відповідність потребам сільськогосподарських товаровиробників виробничих потужностей переробних підприємств з врахуванням резервних для забезпечення глибокої переробки цукрових буряків, цукру і супутньої продукції цукроваріння, що зумовлено сезонністю сільськогосподарського виробництва, циклічним характером природнокліматичних умов і суттєвими відхиленнями за роками рівня урожайності й валових зборів цукрових буряків;

– впровадження у спеціалізованих господарствах науково-обґрунтованої буряківничої сівозміни відповідно до зональних особливостей, що є важливішим фактором підвищення урожайності цукрових буряків і формування оптимальної структури виробництва;

– фінансова доступність сільськогосподарських і переробних підприємств до ресурсних ринків, що передбачає забезпеченість стабільного розвитку цукробурякового виробництва матеріально-технічними ресурсами;

– впровадження інвестиційно-інноваційних проектів з виготовлення енергетичних продуктів на базі основної чи проміжної продукції цукробурякового виробництва.

Організаційно-економічний механізм ефективного розвитку цукробуря-кового виробництва - це система мотиваційних заходів (організаційних, технічних, економічних, правових та соціальних важелів і методів) впливу на стабільний і ефективний розвиток всіх складових виробничого процесу на інвестиційно-інноваційній основі.

У другому розділі - “Сучасні реалії цукрової промисловості України” ? здійснено оцінку стану розвитку цукробурякового виробництва, його важливіших складових: буряківництва і цукроваріння, матеріально-технічного, фінансово-кредитного та правового забезпечення розвитку.

Трансформаційні процеси, зумовлені зміною економічної основи господарювання, при недосконалості нормативно-правової бази і лібералізації економіки, викликали спад розвитку аграрно-промислового виробництва, особливо такого матеріало- і трудомісткого, як цукробурякове.

Посівні площі та валовий збір цукрових буряків у 2010 р. по відношенню до 1990 р. зменшились у 3,2 раза, при незначному прирості урожайності у 2007 р. - на 6,5%, 2008 р. - на 29%, у 2009 р. - на 14,1%.

Дослідженнями встановлено, що однією з причин занепаду галузі було скасування державою замовлення на закупівлю цукрових буряків, що в умовах невизначеності економічних відносин із цукровими заводами ускладнили їх реалізацію. Внаслідок цього сільськогосподарські підприємства почали масово відмовлятись від вирощування цієї матеріало- і трудомісткої культури. На розвиток галузі негативно вплинула також гіперінфляція, що зумовила зростання цін на матеріально-технічні ресурси, зниження платоспроможності більшої частини населення та традиційних споживачів цукру ? підприємств інших галузей, які використовують цукор як сировину в технологічному процесі.

Наведені та інші дестабілізуючі фактори негативно вплинули на рівень ефективності цукробурякового виробництва. При деякому підвищенні урожайності через зменшення посівних площ цукрових буряків валовий їх збір є нестабільним, підвищується собівартість, і хоча ціна реалізації цукрових буряків і цукру дещо зростає, рівень рентабельності буряківництва і цукроваріння залишається нижчим від потенційних можливостей досліджуваної сфери (табл. 1).

Таблиця 1 Ефективність виробництва цукрових буряків і цукру в Україні *

Показники	Роки	2010 р. у % до
	2001	2006	2007	2008	2009	2010	2009	2001
Зібрані площі, тис. га	853	788	577	377	320	493	154,1	57,8
Валовий збір цукрових буряків, тис. т	15575	22421	16978	13438	10067	13961	138,7	89,6
Урожайність, т/га	18,3	28,5	29,4	35,6	31,5	28,3	89,9	154,4
Собівартість цукрових буряків, грн./т	134,2	168,5	180,4	204,4	277,0	367,0	132,5	154,5
Ціна реалізації цукрових буряків (без ПДВ), грн./т	136,2	187,2	160,0	220,0	409,9	448,2	119,4	273,5
Рівень рентабельності, %	1,5	11,1	-11,1	7,1	37,0	13,0	-24	11,5.
Собівартість цукру, грн./т	1968,8	2396,4	2679,5	3062,5	4580,2	5500,0	120,1	279,4
Середня оптово-відпускна ціна цукру (без ПДВ), грн./т	1858	2560	2358	2823	4612	5675	123,1	305,4
Рентабельність виробництва цукру, %	3,0	2,4	-2,5	-2,0	2,3	3,2	0,9	0,2

*за даними НАЦУ «Укрцукор»

Зменшення обсягів виробництва цукрових буряків та інші негативні явища призвели до зниження завантаженості виробничих потужностей цукрових заводів і дисбалансу, що зумовило скорочення виробничого сезону із 100 діб у 1990 р. до 50 - у 2009 р. Разом з тим, завдяки високим споживчим і смаковим якостям, цукор є одним з важливіших і обов'язкових продуктів масового споживання, а розвинута й стабільно функціонуюча цукрова промисловість у складі інших галузей - виробників продуктів формує економічну безпеку держави.

Агрокліматичні умови України, особливо зони Лісостепу, сприятливі для буряківництва. Цукрові буряки як високотехнологічна культура може забезпечити з га посівів при урожайності 40 т/га одержання 5,2 т цукру, 1,8 т патоки, 32 т жому і 20 т гички, до 9 тис. грн прибутку. У бурякосійних районах забезпечується розвиток села і сільської місцевості та вагомі надходження до державного бюджету.

Зважаючи на високу питому вагу вартості цукрових буряків у собівартості виробленого цукру (до 69%), необхідно першочергово збільшити посівні площі, підвищити рівень їх концентрації в традиційно бурякосійних областях: Вінницькій, Черкаській, Київській, Полтавській, Харківській, Тернопільській і Хмельницькій, відновити раціональний рівень буряковиробництва у Сумській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Чернігівській, Житомирській областях як одного з факторів нарощування обсягів виробництва, підвищення рівня його ефективності й зменшення витрат на транспортування.

В Україні є велика кількість малопотужних і неефективних цукрових заводів, із загальної кількості яких були збудовані: до 1860 р. - 58, у 1860-1900 рр. - 60, у 1901-1940 рр. - 24, у 1940-1996 рр. ? 44. Починаючи з 1997 р. в галузі демонтовано 85 цукрових заводів. На 01.09.2010 р. діючих цукрових заводів було 106 одиниць загальною виробничою потужністю - 309,8 тис. т переробки цукрових буряків на добу, найбільші потужності яких розміщені у Вінницькій, Полтавській і Тернопільській областях (табл.2).

Таблиця 2 Виробничі потужності цукрових заводів по областях України, тис. тонн переробки цукрових буряків на добу*

Області	на 01.09. 1990 р.	на 01.09. 2010 р.	2010 р. +,- до 1990 р.
	Загальна кількість цукрових заводів	Виробнича потужність	Загальна кількість цукрових заводів	Виробнича потужність
	усього	усього	%	усього	усього	%
Вінницька	39	80,64	15,82	21	50,88	16,4	-29,76
Волинська	4	16,95	3,33	4	17,00	5,5	0,05
Дніпропетровська	1	5,30	1,04	-	-	-	-5,3
Житомирська	6	12,91	2,54	5	10,85	3,5	-2,06
Івано-Франківська	2	5,50	1,08	1	2,50	0,8	-3,0
Київська	16	36,51	7,17	11	26,43	8,5	-10,0
Кіровоградська	11	39,92	7,84	4	12,4	4,0	-27,5
Львівська	5	18,85	3,70	2	9,5	3,1	-9,35
Миколаївська	2	11,99	2,36	2	11,99	3,87	0,0
Одеська	3	9,00	1,76	3	9,0	2,9	0,0
Полтавська	11	40,76	8,00	9	35,4	11,4	-5,36
Рівненська	6	15,93	3,13	3	10,67	3,4	-5,26
Сумська	17	32,23	6,32	2	4,76	1,5	-27,47
Тернопільська	9	35,03	6,86	8	32,5	10,5	-2,53
Харківська	11	27,88	5,46	8	16,9	5,45	-10,98
Хмельницька	17	49,18	9,64	10	29,69	9,6	-22,49
Черкаська	23	51,27	10,05	10	23,25	7,5	-28,02
Чернівецька	4	11,23	2,20	-	-	-	-11,23
Чернігівська	5	8,64	1,70	3	6,05	1,95	-2,59
Україна	192	509,72	100	106	309,77	100	-199,95

*Розраховано автором за даними НАЦУ «Укрцукор»

Серед існуючих проблем у відтворенні матеріально-технічної бази цукрової промисловості є виведення та ліквідація основних засобів, що відбувається дуже повільно, чим гальмується оновлення техніко-технологічного рівня галузі. За 2009 р. коефіцієнт ліквідації основних засобів цукрових заводів становив 0,9%, а всього ліквідовано основних засобів на суму 26,9 тис. грн., що не відображає фактичного стану.

Порівняно високі коефіцієнти надходження, вибуття та ліквідації основних засобів є передумовою поліпшення техніко-технологічного рівня цукрових заводів. Показники зношувально-відтворювальних процесів окремих підприємств також відрізняються від середньогалузевих.

Однією з причин техніко-технологічної відсталості вітчизняної цукрової галузі є уповільнення й невпорядкованість інвестиційних й інноваційних процесів. На відміну від більшості галузей харчової промисловості, цукрова галузь вважається не завжди інвестиційно привабливою, але потребує залучення значних інвестицій. У 2009 році в галузь було інвестовано 127,2 млн. грн., а порівняно з 2002 р. цей показник зріс на 56 відсотків.

Для визначення інвестиційно привабливих підприємств у дисертації їх згруповано за наявними потужностями, рівнем їх використання і результатами фінансової діяльності. Згідно з групуванням до І групи віднесено цукрові заводи потужністю 6,0 тис. тонн / добу і більше, ІІ - від 3,0 до 5,9 тис. тонн / добу, ІІІ - від 2,0 до 2,9 тис. тонн/добу та ІV-ої групи - до 2,0 тис. тонн/добу. Найбільш інвестиційно-привабливими виявились підприємства першої групи, яка найменш чисельна, але високотехнологічна.

Дослідженнями встановлено, що абсолютними лідерами за обсягами інвестування в основний капітал цукрової промисловості є підприємства Волинської, Рівненської, Київської, Хмельницької та Полтавської областей. У ці регіони було спрямовано майже 70% загального обсягу інвестицій в цукрову промисловість. Чернігівська, Чернівецька та Сумська області за цим показником значно відстають, а питома вага у регіональній структурі інвестицій в цих областях загалом становить лише 2,24%. Значна територіальна диференціація інвестицій у цукрові заводи зумовлена особливостями галузевої структури промисловості в регіонах України, а також рівнем їх інвестиційної привабливості. Єдиним власним джерелом інвестування залишаються амортизаційні відрахування, яких недостатньо для відродження ефективного цукробурякового виробництва.

На рівень фінансової й інвестиційної діяльності підприємств цукрової промисловості впливає недостатній розвиток ринкової інфраструктури, труднощі із залученням банківських кредитів та їх високі ставки, що збільшують витрати, а також надмірний податковий тягар, який не є мотиваційним фактором розвитку галузі.

Отже, необхідне відновлення регулюючих, стимулюючих, контролюючих та інформаційних функцій держави в інвестиційній сфері для створення сприятливих умов розвитку цукробурякового виробництва. Це ? фінансово-кредитні й податкові пільги, стимули щодо розбудови інфраструктурного забезпечення та реалізації конкретних інвестиційних проектів, протекціоністські заходи щодо захисту розвитку вітчизняного ринку цукру і цукристих продовольчих товарів та диверсифікації цукробурякового виробництва.

У третьому розділі - “Удосконалення організаційно-економічного механізму цукробурякового підкомплексу України” ? здійснено системний підхід щодо удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку цукробурякового підкомплексу, обґрунтовано стратегічні орієнтири функціонування його структурних складових на інвестиційно-інноваційній основі та напрями формування конкурентного середовища й удосконалення організації управління сфери цукробурякового виробництва.

Подолання кризового стану галузі можливо шляхом реалізації дієвих заходів, передбачених проектом Програми розвитку цукробурякової галузі України на період до 2015 року, удосконалення нормативно-правової бази та досягнення прогнозованих показників виробництва цукрових буряків і цукру (табл.3).

Таблиця 3 Прогнозовані показники виробництва цукру та іншої цукробурякової продукції в Україні

Показник	Роки
	2011	2012	2013	2014	2015
Обсяг переробки цукрових буряків, млн. тонн	16,5	18,1	19,0	21,0	25,0
Вихід цукру, %	12,5	12,8	12,8	12,8	12,9
Виробництво цукру - всього, тис. тонн у тому числі: - з цукрових буряків, тис. тонн; - з цукру-сирцю тростинного (квота СОТ), тис. тонн	2312 2062 250	2317 2317 -	2432 2432 -	2688 2688 -	3225 3225 -
Споживання цукру, тис. тонн	1860,0	1900,0	1910,0	1920,5	1930,0
Споживання на одну особу, кг	38,0	40,0	41,0	41,5	42,0
Експорт та інше використання, тис. тонн	452	417	522	768	1295

Джерело: проект Програми розвитку цукробурякової галузі України на період до 2015 року.

У сучасних умовах організація ефективного цукробурякового виробництва визначатиметься збільшенням частки використання вітчизняного насіння цукрових буряків, оскільки насіння іноземної селекції не забезпечує суттєвого приросту валового виробництва коренеплодів та цукру з 1 га посівів. Кращі результати отримують від впровадження у практику вітчизняних та спільно створених з іноземними фірмами гібридів цукрових буряків цукристістю 17,5-19,1%. Застосування новітньої сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання також сприятиме удосконаленню технології виробництва цукрових буряків і цукру та диверсифікації цукробурякового виробництва з метою отримання додаткового продукту для підприємств - біоетанол.

Зважаючи на значну зношеність основних засобів сільськогосподарських і переробних підприємств, тривалу відсутність коштів для їх підтримання й оновлення, одним із шляхів реалізації інвестиційної політики держави та джерелами фінансування інвестицій мають стати бюджетні асигнування й залучені інвестиції через лізингові відносини. Виведення з експлуатації і реструктуризація малопродуктивних цукрових заводів має здійснюватися поступово. При цьому необхідно створити умови для працевлаштування працівників таких цукрових заводів.

Дієвим для підвищення ефективності цукрової промисловості та важливішим її критерієм є доведення тривалості виробничого сезону до економічно-доцільного рівня - 90 діб. Створення спільних цукропереробних підприємств із залученням іноземних інвестицій за прикладом компаній ТОВ «Астарта», групи компаній «Укррос», ТОВ «Техноцентр», ТОВ «Агропродінвест» та інших також є одним з ефективних шляхів розбудови цукробурякового підкомплексу.

Фінансовий стан цукрової промисловості, що характеризується низькою рентабельністю та високим рівнем простроченої кредиторської заборгованості, зумовлює необхідність залучення пільгових кредитів, які передбачають часткову компенсацію відсоткових ставок за рахунок державного бюджету. Щорічна потреба в коштах для компенсації відсотків становить, за нашими розрахунками, близько 200 млн. грн.

За результатами дослідження, протягом останніх років зростає частка переробленого цукру-сирцю, що хоч і забезпечує додатковими робочими місцями на вітчизняних підприємствах, однак витісняє з ринку буряковий цукор і може мати непередбачувані наслідки: падіння цін, зміну структури цукрового ринку, що ще більшою мірою ускладнить розвиток цукробурякового виробництва. Водночас Україна, імпортуючи дедалі більше цукру-сирцю, починає активно орієнтувати своє цукровиробництво на світову кон'юнктуру, яка відносно цукру-сирцю виявляється нестійкою.

Потребує удосконалення система управління цукробуряковим підкомплексом, для чого пропонується створити міжвідомчу комісію з питань регулювання ринку цукру. Недержавний орган управління - Національна асоціація цукровиків «Укрцукор» як добровільна, недержавна, некомерційна і саморегулююча організація, що створена підприємствами цукрової промисловості, насіннєвими господарствами, машинобудівельними і ремонтними заводами, кар'єроуправліннями, науково-проектними та іншими обслуговуючими організаціями і підприємствами (рис.2).

Рис. 2 Схема Національної асоціації цукровиків України

У перспективі цукробуряковий підкомплекс має орієнтуватися на аграрно-продовольчий ринок, повністю забезпечуючи його внутрішній попит на цукор вітчизняного виробництва, поетапно освоювати режими зони вільної торгівлі і митних союзів та цілеспрямовано розвивати ринкову інфраструктуру з використанням різних методів його регулювання.

ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми організаційно-економічних трансформацій у цукробуряковому підкомплексі дозволяє зробити наступні висновки:

1. Вагомість цукробурякової галузі для економічного й інноваційного розвитку України та забезпечення добробуту населення потребує поглибленої уваги економічної науки до реформування організаційно-економічного механізму розвитку галузі, оскільки інтеграційні процеси проходять стихійно без врахування інтересів товаровиробників, виробників цукру, суміжників, споживачів, держави.

2. Специфіка дії ринкових законів в сфері виробництва і реалізації цукру потребує запровадження дієвого механізму регулювання ринку цукру з використанням для цього системи адміністративних, організаційних, правових та економічних важелів з урахуванням світового досвіду та національних традицій функціонування цукробурякового підкомплексу. Існує потреба внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", в якому слід передбачити регулювання виробництва та функціонування ринку цукру в умовах членства України в СОТ та розширення співпраці з Європейським Союзом. Необхідна розробка, затвердження та реалізація довгострокової Державної програми розвитку цукробурякового підкомплексу з огляду на національні особливості функціонування аграрно-промислового комплексу.

3. Поєднання ринкових і державних важелів управління галуззю, впровадження державних заходів правового, економічного й організаційного характеру сприятиме подоланню кризової ситуації у сфері виробництва цукрових буряків і цукру в Україні. Держава має забезпечити процес поступової консолідації виробництва у найбільш ефективних виробників з метою підвищення конкурентоспроможності цукробурякової галузі, а саме: стимулювати підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків через надання дотацій на гектар посівів залежно від продуктивності виробництва; активізувати товарні та фінансові інтервенції на ринку цукру; компенсувати відсоткові ставки за кредитами, залученими цукровими заводами для закупівлі цукрових буряків з метою виробництва цукру квоти "А"; передбачити пільгове кредитування заходів щодо зменшення енергозалежності цукрової галузі.

4. Доцільним є продовження процесу формування на базі цукрових заводів та бурякосійних господарств інтегрованих систем із застосуванням механізму регулювання економічних інтересів учасників корпоративних об'єднань, де виробники будуть виконувати також постачальницько-збутові функції, формуватимуть маркетингові структури, вивчатимуть потреби ринку в цукрі, вишуковуватимуть можливості розширення внутрішнього і зовнішнього цукрових ринків.

5. Встановлено, що для об'єктивного аналізу наявності та руху основних засобів (за КВЕД 15.83.0) у державі необхідно врегулювати питання звітності вибуття та ліквідації основних засобів цукрових заводів.

6. Проблеми інвестиційного процесу у цукробуряковому виробництві повинні вирішуватися впровадженням конкретних заходів щодо інвестування інновацій цукробурякової галузі. Для подолання регіональних диспропорцій в інвестиційному забезпеченні цукрової промисловості та стимулювання інноваційних процесів важливо забезпечити залучення й ефективне використання всіх можливих джерел надходження коштів, створити дієвий механізм державного впливу на формування та використання інвестиційних ресурсів. Визнаючи важливість залучення іноземного капіталу для модернізації цукрових виробництв, необхідним є врахування інтересів вітчизняних сільгоспвиробників. Доцільно також переглянути норми амортизації груп машин і обладнання з метою доведення їх до сучасного світового рівня, за якими нормативні строки служби такого обладнання у 1,5-2 рази нижчі, впровадити метод прискореного списання вартості обладнання, яке вводиться, в перший рік його експлуатації, на рівні 50-60%.

7. Реалізація визначених у проекті Програми розвитку бурякоцукрової галузі України на період до 2015 року концептуальних засад стратегії розвитку цукрової промисловості базується на структурній її перебудові, впровадженні досягнень науково-технічного прогресу, інтенсифікації процесів виробництва цукрових буряків і цукру, розробці та впровадженні дієвого механізму забезпечення її ефективного функціонування.

8. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств цукрової галузі потребує впровадження сучасних енергоощадних технологій виробництва цукру з отриманням також біоетанолу, що сприятиме покращенню якісних властивостей, дозволить виробникам зменшити на одиницю продукції витрати умовного палива, робочої сили та допоміжних матеріалів.

9. При удосконаленні системи управління бурякоцукровим підкомплексом України необхідним є створення юридичного поля і визначення статусу громадських галузевих об'єднань, делегування їм відповідних функцій з координації та управління галуззю.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Ярчук М. М. Наша галузь повинна забезпечувати свій народ цукром /

2. М. М. Ярчук // Цукор України. - 2001. - №5. - С. 2-3.

3. Ярчук М. М. Комплексна програма розвитку бурякоцукрової галузі України на 2002 рік в дії / М. Ярчук // Цукор України. - 2002. - № 2. - С. 2-5.

4. Ярчук М. М. Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва України / М. М. Ярчук // Цукор України. - 2003. - № 2. - С. 2-5.

5. Ярчук М. М. Стан та проблеми цукрової галузі України та шляхи її вирішення / М. М. Ярчук // Цукор України. - 2005. - № 1-2. - С. 13-16.

6. Ярчук М. М. Проблеми цукрової галузі України та шляхи їх вирішення / М. М. Ярчук // Цукор України. - 2005. - № 5. - С. 2-5.

7. Ярчук М. М. Концепція комплексної державної програми реструктиризації і розвитку бурякоцукрової галузі на період до 2010 року /

8. М. М. Ярчук // Цукор України. - 2006. - № 1-2. - С. 2-10.

9. Ярчук М. М. Стан та перспективи розвитку бурякоцукрового комплексного України / М. М. Ярчук // Цукор України. - 2006. - № 5. - С. 2-4.

10. Ярчук М. М. Деякі підсумки роботи бурякоцукрової галузі України в 2006 році та окремі проблемні питання / М. М. Ярчук // Цукор України. - 2007. - № 2. - С. 2-10.

11. Ярчук М. М. Про підсумки роботи бурякоцукрової галузі України в 2007 році / М. М. Ярчук // Цукор України. - 2008. - № 1. - С. 2-7.

12. Ярчук М. М. Реструктуризація цукробурякового виробництва в України / М. М. Ярчук // Економіка АПК. - 2008. - № 5. - С. 59-61.

13. Ярчук М. М. Інвестиційне забезпечення розвитку продовольчого підкомплексу АПК / М. М. Ярчук // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С. 56-61.

14. Ярчук М. М. Виробництво цукристих продуктів / М. М. Ярчук,

15. В.В. Хареба, І.В. Кузнєцова, Н.О. Лукашенко // Вісник аграрної науки. - 2010. - № 9. - С. 54-57. (Особистий внесок дисертанта: проаналізовано сучасний стан виробництва цукру у світі та Україні, надано рекомендації щодо поліпшення стану бурякоцукрової галузі).

Участь у науково-практичних конференціях

16. Ярчук М. Вступне слово голови правління НАЦУ «Укрцукор» /

17. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва». - 2004. - С. 70.

18. Ярчук М. М. Вступне слово голови правління НАЦУ «Укрцукор» Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2004 році / М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва та його науково-технічне забезпечення». - 2005. - С. 90-91.

19. Ярчук М. М. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2005 році /

20. М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва та його науково-технічне забезпечення». - 2006. - С. 40-53, 87-88.

21. Ярчук М. М. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2006 році /

22. М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Шляхи підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва та його науково-технічне забезпечення». - 2007. - С. 33-73.

23. Ярчук М. М. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2007 році /

24. М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Підвищення конкурентоспроможності цукрового виробництва». - 2008. -С. 46-83.

25. Ярчук М. М. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2008 році /

26. М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Підвищення конкурентоспроможності цукрового виробництва». - 2009. -С. 46-81.

27. Ярчук М. М. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2008 році /

28. М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Підвищення конкурентоспроможності цукрового виробництва». - 2009. -С. 47-78.

29. Ярчук М. М. Підсумки роботи бурякоцукрової галузі в 2009 році /

30. М. М. Ярчук : матеріали міжнар. наук.-техн. конф. цукровиків України «Підвищення конкурентоспроможності цукрового виробництва». - 2010. -С. 38-72.

Інші публікації

31. Ярчук М. М. Розвиток харчової промисловості / М. П. Сичевський, І. В. Кузнєцова, М. М. Ярчук, Н.О.Лукашенко // Організаційно-економічна діяльність аграрної сфери. - К.: ІАЕ НААН, 2010. (Особистий внесок дисертанта: здійснено аналіз розвиту харчової промисловості та запропоновано ефективні шляхи підвищення конкурентоспроможності виробництва цукру).

АНОТАЦІЯ

Ярчук М.М. Організаційно-економічні трансформації в цукробуряковому підкомплексі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним

господарством. - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», Київ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена удосконаленню організаційно-економічного механізму у цукробуряковому підкомплексі в ринкових умовах. Здійснено оцінку сучасного стану та розвитку буряківництва і цукроваріння в Україні.

Науково обґрунтовано необхідність поєднання ринкових і державних важелів управління галуззю. Доцільним у сучасних умовах є використання досвіду реформування цукрової галузі країн ЄС.

Удосконалено теоретико-методологічні підходи до забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку цукрової промисловості, які на відміну від існуючих базуються на системному визначенні та диференціації інструментів державного регулювання та ринкових відносин. Сформовано концептуальні засади стратегії розвитку цукробурякового виробництва та запропоновано заходи щодо забезпечення конкурентоспроможності підприємств галузі.

На основі проведених досліджень обґрунтовано необхідність удосконалення системи управління цукробуряковим підкомплексом України.

Ключові слова: організаційно-економічні трансформації, цукробуряковий підкомплекс, цукрові буряки, цукор, організаційно-економічний механізм, інвестиції, імпорт, експортний потенціал.

АННОТАЦИЯ

Ярчук Н.Н. Организационно-экономические трансформации в свеклосахарном подкомплексе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр «Институт аграрной экономики», Киев, 2011.

Диссертация посвящена усовершенствованию организационно-экономического механизма в свеклосахарном подкомплексе. В работе обобщены теоретико-методологические основы развития свеклосахарного подкомплекса в условиях рыночной экономики, раскрыты рыночные трансформации, выявлены их тенденции и особенности, раскрыты сущность организационно-экономического механизма и его проблемы развития в свекелосахарном производстве. Обоснованы создание рыночной инфраструктуры, необходимость активизации деловой предприимчивости предприятий, ускорения движения капитала и товарооборота, а также развития отрасли на основе специализации производства, его кооперации, интеграции и стимулирующих отношений собственности.

Раскрыты принципы функционирования организационно-экономического механизма, его сущность, составными которого является система мотивационных факторов (организационных, технических, экономических, правовых и социальных), влияющих на стабильность и эффективное развитие всех составных производственного процесса на инвестиционно-инновационной основе. Научно обоснована необходимость сочетания рыночных и государственных рычагов управления отраслью. Целесообразным в современных условиях является использование опыта реформирования сахарной отрасли в странах ЕС.

Проведена оценка современного состояния развития свеклосахарного подкомплекса его составных: свеклосеяния, промышленных предприятий сахарной отрасли в Украине, материально-техничного, финансово-кредитного и правового обеспечения. Раскрыты причины упадка отрасли свеклосеяния как одной из достаточно трудо- и материалоёмкой, обусловленные изменениями экономической основы хозяйствования при несовершенной нормативно-правовой базе и либерализации экономики, а также гиперинформация, что привело к повышению цен на материально-технические ресурсы, снижение платежеспособности большей части населения и традиционных потребителей сахара - предприятий других отраслей, которые используют сахар в качестве сырья в технологическом процессе.

Изучена зависимость количества производителей сахара от объемов его потребления на региональном уровне, установлено, что в период 2005-2009 гг. количество регионов-производителей сахара выше потребляемого уровня уменьшилось.

Обоснована зависимость сахарного производства от уровня производства сырья, недостаточное количество которого приводит к недоиспользованию производственных мощностей и сокращению действующих предприятий или их консервации.

Доказана необходимость увеличения использования семян сахарной свеклы отечественной селекции, а также технической реконструкции сахарных заводов, их диверсификации и производства дополнительно биоэтанола на базе промышленной продукции сахарного производства путем перехода от двух- к трёхпродуктовой схеме.

Раскрыты особенности формирования и функционирования на отечественном рынке интегрированных структур с привлечением иностранного капитала, установлена их часть рынка и эффективность, а также обоснована целесообразность их развития на перспективу.

Усовершенствованы теоретико-методологические подходы к обеспечению инвестиционно-инновационного развития свеклосахарного производства, которые в отличие от существующих основываются на системном определении и дифференциации инструментов государственного регулирования и рыночных отношений.

Установлен существенный износ основных средств производства сельскохозяйственных и промышленных предприятий из-за отсутствия финансовых ресурсов для их обновления. Обоснована необходимость реализации государственной политики, а также источников финансирования инвестиций, одним из которых могут быть бюджетные ассигнования, а также инвестиции, привлеченные в процессе развития лизинговых отношений, льготное кредитование, предполагающее частичную компенсацию процентных ставок за счет государственного бюджета.

Представлены результаты исследований по использованию производственных мощностей сахарных заводов, обоснована необходимость инвестирования в основной капитал сахарной отрасли. Сформулированы концептуальные принципы стратегии развития сахарной промышленности и предложены меры по обеспечению конкурентоспособности предприятий отрасли.

С целью усовершенствования системы управления свеклосахарным подкомплексом предложено создать межведомственную комиссию по регулированию рынка сахара, которым может быть негосударственный орган управления - Национальная ассоциация сахарников «Укрцукор» как добровольная, некоммерческая и саморегулируемая организация, создаваемая предприятиями сахарной промышленности, семенными хозяйствами, машиностроительными и ремонтными заводами, карьероуправлениями, научно-проектными и другими обслуживающими организациями и предприятиями.