Регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені івана франка

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 334.724.6 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки україни

Тенюх Зоряна Ігорівна

Львів 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі обліку і аудиту Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Швець Володимир Євгенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри обліку і аудиту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Малий Іван Йосипович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри макроекономіки та державного управління;

кандидат економічних наук, доцент Длугопольський Олександр Володимирович, Тернопільський національний економічний університет, доцент кафедри економічної теорії.

Захист відбудеться “05” жовтня 2011 року о 13:30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів, пр. Свободи, 18, аудиторія 115.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “03” вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Стасишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

стратегічний державний сектор

Актуальність теми дослідження. Важливим об'єктом системи регулювання є державний сектор економіки, роль, місце і значення якого в різних господарських системах досить значні. Визначальне місце у цьому секторі економіки та й у національній економіці загалом займають підприємства, які мають стратегічне значення для суспільно-економічного розвитку української держави. Саме стратегічні підприємства є підґрунтям економіки країни, основою формування її стратегічного потенціалу.

В Україні на етапі становлення ринкової економіки було допущено багато помилок у процесі регулювання діяльності стратегічних підприємств. Основний чинник, який призвів до цього, - проведення широкомасштабної приватизації стратегічних підприємств, що суттєво обмежило регулятивний вплив держави на їхню діяльність. Послаблення позицій держави у стратегічному секторі вітчизняної економіки в кризових умовах спричинило катастрофічне зниження ключових економічних показників, збільшило залежність України від зовнішніх фінансових запозичень, що створило загрозу економічній безпеці. Тому сучасний стан розвитку економіки потребує посилення регулятивної функції держави, що визначає актуальність проблеми вдосконалення системи регулювання діяльністю стратегічних підприємств державного сектора економіки України.

Вагомий внесок у розроблення концептуальних основ дослідження формування і розвитку державного сектора економіки в сучасних умовах господарювання зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені як: Є. Аткінсон, А. Бізаге, С. Брю, В. Варнавський, А. Віссаріонов, А. Гальчинський, В. Геєць, Дж. К. Гелбрейт, О. Головінов, О. Длугопольський, Г. Клейнер, Р. Масгрейв, К. Макконелл, І. Малий, А. Мельник, О. Пильтяй, Є. Ставровський, Дж. Стігліц, М. Чумаченко, А. Чухно, Л. Якобсон та ін. Питанням управління підприємствами державного сектора присвячені праці А. Ахмедуєва, В. Бірюкова, Дж. Б'юкенена, В. Венгера, Л. Кузьменко, М. Шкільняка. Проблеми ефективності діяльності підприємств державного сектора висвітлені в працях Є. Балацького, А. Батяєвої, А. Джумова, І. Жадана, М. Камишанської, В. Конишева, В. Цвєткова та ін. Безпосередньо тематику функціонування стратегічних підприємств і напрямків їхнього державного регулювання досліджували О. Бондар, О. Денисюк, Н. Доценко, І. Жалніна, Б. Катрушин, С. Лєдомська, О. Рудченко та ін.

Однак багато дискусійних питань теорії і практики діяльності стратегічних підприємств, механізму її регулювання недостатньо вивчені. Насамперед у літературі існують різноманітні тлумачення стратегічних підприємств і визначення їхньої функціональної ролі у національній господарській системі. Актуальною залишається проблематика розроблення методики аналізу та оцінки ефективності їхньої діяльності. Від вирішення зазначених теоретичних і науково-методичних проблем великою мірою залежить дієвість практичних рекомендацій щодо удосконалення системи регулювання діяльністю стратегічних підприємств.

Актуальність, теоретичне та практичне значення дослідження визначених проблем для розвитку економіки України зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет, об'єкт, мету і конкретні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами науково-дослідних робіт кафедри обліку і аудиту Львівського національного університету імені Івана Франка за напрямом “Розвиток обліково-аналітичних систем суб'єктів господарювання в Україні” (реєстраційний номер № 0105U007468) та держбюджетної теми “Державне регулювання економіки в умовах глобалізації” кафедри економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка (реєстраційний №0108U000746), у межах яких теоретично обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання діяльністю стратегічних підприємств державного сектора економіки в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретичних положень і практичних рекомендацій для вдосконалення системи регулювання діяльністю стратегічних підприємств державного сектора економіки України.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких завдань:

– з'ясувати передумови виникнення, суть та структуру державного сектора економіки, його значення в сучасних ринкових умовах;

– розкрити сутнісні та класифікаційні характеристики стратегічних підприємств як важливої підсистеми державного сектора економіки;

– визначити організаційно-правові форми господарювання стратегічних підприємств та охарактеризувати особливості їхнього функціонування;

– дослідити систему органів та механізм державного управління стратегічними підприємствами державного сектора економіки України;

– оцінити рівень та якість інформаційно-аналітичного забезпечення процесу регулювання діяльності державних стратегічних підприємств;

– розробити факторні моделі аналізу та провести оцінку ефективності діяльності стратегічних підприємств в економіці України;

– вивчити та проаналізувати світовий досвід регулювання державного сектора економіки щодо можливості його позитивного використання в Україні;

– визначити основні шляхи формування сприятливого нормативно-правового забезпечення функціонування стратегічних підприємств в Україні;

– розробити і сформулювати конкретні практичні рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання діяльністю стратегічних підприємств державного сектора економіки.

Об'єкт дослідження - діяльність стратегічних підприємств державного сектора економіки України.

Предметом дослідження відповідно до поставленої мети і завдань є теоретико-методологічні та організаційно-методичні засади регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки України.

Методи дослідження. У ході проведення дослідження використано такі методи: теоретичного узагальнення і порівняння - при з'ясуванні суті основних понять і положень; наукової абстракції та групування - при визначенні критеріїв класифікації стратегічних підприємств; аналізу та синтезу - у науковому обґрунтуванні оціночних методик, вдосконаленні системи регулювання діяльності стратегічних підприємств; економіко-статистичні - для вивчення динаміки досліджуваних об'єктів; факторного аналізу - для побудови моделей оцінки ефективності діяльності стратегічних підприємств; метод елімінування - для визначення впливу окремих чинників на показники ефективності.

Інформаційною базою дисертації слугували законодавчі та нормативні акти, матеріали та статистичні дані Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Міністерства промислової політики, Фонду державного майна, Державного комітету статистики, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, теоретичні та методологічні розробки науковців та практиків, матеріали міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій, періодичні наукові видання та результати власних спостережень і розрахунків.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності та новому підході до вирішення проблеми вдосконалення системи регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки України. Основні наукові результати, які характеризують наукову новизну, такі:

уперше:

– запропоновано трактування змісту поняття “стратегічні підприємства” на основі визначення багатокритеріальних ознак та характеристик їхньої ідентифікації в господарській системі як особливих суб'єктів господарювання, діяльність яких впливає на соціально-економічну, політичну й екологічну безпеку країни та здійснюється при визначальній ролі держави у їхньому регулюванні, щоб досягнути стратегічних цілей і забезпечити пріоритетні інтереси держави;

– розроблено розгорнуту класифікацію стратегічних підприємств за критеріями галузевої належності, підпорядкованості, формою господарювання, характером виготовленої продукції, роллю у розвитку регіону, значенням для суспільства, ступенем державного впливу тощо, що дало змогу визначити їхню функціональну роль та вплив на конкурентоспроможність національної економіки та економічну безпеку країни;

удосконалено:

– методичні підходи до інформаційно-аналітичного забезпечення оцінки ефективності управління підприємствами державного сектора економіки на основі запровадження системи показників за критеріями економічної, соціальної та організаційної ефективності, що дасть змогу отримати комплексну оцінку результатів діяльності підприємств та системи управління ними;

– методику визначення питомої ваги державного сектора в економіці на основі інтегрального показника, розрахованого з врахуванням кількості працівників, вартості основних засобів і обсягу реалізованої продукції, що дасть змогу достовірно оцінити його масштаби та можливості впливу на загальну економічну ситуацію в країні;

– факторні моделі економічної оцінки ефективності виробничо-господарської діяльності стратегічних підприємств із урахуванням впливу окремих чинників, що дозволить визначити перспективні напрямки їхнього регулювання;

набули подальшого розвитку:

– визначення поняття “державний сектор економіки” як сукупності суб'єктів господарювання, спрямованих на забезпечення загальносуспільних пріоритетів, які перебувають у повній або частковій власності держави, що надає їй право управління їхньою діяльністю задля отримання економічних або соціальних вигід;

– пропозиції щодо вдосконалення системи нормативно-правового регулювання діяльності підприємств державного сектора економіки та стратегічних підприємств шляхом прийняття Законів “Про державний сектор”, “Про державні унітарні підприємства”, Державної концепції розвитку стратегічних підприємств, Програми розвитку стратегічних секторів та ін., що дасть змогу упорядкувати систему управління і регулювання їхньою діяльністю;

– рекомендації з удосконалення системи регулювання діяльності стратегічних підприємств з урахуванням потреби державної підтримки інноваційних проектів за послідовно визначеними етапами їхнього впровадження з детальним розкриттям змісту елементів його підсистем.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у поглибленні знань сутнісних характеристик стратегічних підприємств, їхніх класифікаційних ознак і процесу регулювання їхньою діяльністю. Теоретико-методологічні та науково-методичні положення дисертації знайшли застосування у навчальному процесі на економічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Економіка підприємства”, “Антикризове управління” (довідка №4738-Н від 23.12.2010 р.).

Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційної роботи використано Головним управлінням економіки та інвестицій Львівської обласної державної адміністрації в процесі формування Програм соціально-економічного та культурного розвитку області на 2010 - 2011 роки. Зокрема, враховано запропоновані методичні підходи до оцінки ефективності діяльності підприємств державного сектора економіки та пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора (довідка про впровадження № 20-21-1117 від 07.04.2011 р.).

Окремі результати дослідження використало Головне управління статистики у Львівській області, зокрема враховано пропозиції автора щодо вдосконалення статистичного відображення питомої ваги державного сектора в економіці країни (довідка про впровадження № 08-11/81 від 15.04.2011). Результати роботи використовують державні стратегічні підприємства в практичній діяльності, зокрема методику та результати оцінки ефективності діяльності стратегічних підприємств, про що свідчать відповідні документи: ДТГО “Львівська залізниця” (довідка про впровадження № Н-10/882 від 31.03.2011), ДП “Львівський державний завод “Лорта” (довідка про впровадження №580-384 від 07.04.2011), ДП МОУ “Львівський державний авіаційно-ремонтний завод” (довідка про впровадження №04/661 від 04.05.2011).

Особистий внесок здобувача. Викладені у дисертації наукові результати автор одержав особисто. Всі публікації написані одноосібно.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Базові положення результатів наукового дослідження та їхнє практичне застосування обговорювали на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції “Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні” (м. Львів, 25-26 березня 2005 р.); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи” (м. Львів, 13-14 травня 2005 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми” (м. Львів, 5-6 травня 2006 р.); П'ятій Міжнародній науково-теоретичній конференції “ХХІ століття: Альтернативна модель розвитку суспільства. Третя світова теорія” (м.Київ, 26 травня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Становлення облікової політики в Україні” (м. Тернопіль, 18-19 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Моделювання систем і процесів обліку, аналізу та аудиту” (м. Київ, 10-11 квітня 2008 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні” (Львів, 17-18 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Підприємства та інновації: проблеми, концепції, виклики” (Польща, м. Кєльце, 28-29 червня 2008р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Знання як чинник розвитку економіки і організації” (Польща, м. Кєльце, 20-21 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні вимоги до обліку та контролю у контексті глобалізації” (м. Одеса, 22-23 травня 2009 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи” (м. Львів, 15- 16 травня 2009 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 20 одноосібних наукових праць загальним обсягом 8,08 д.а., із них 11 статей у фахових та інших виданнях загальним обсягом 6,04 д.а., 9 тез доповідей на наукових конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи становить 209 сторінок. Дисертація містить 30 таблиць та 14 рисунків, 15 додатків. Список використаних джерел налічує 311 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан і ступінь опрацювання в сучасній науці проблем регулювання діяльністю стратегічних підприємств державного сектора економіки, які потребують дослідження, сформульовано мету, завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їхню апробацію та зв'язок з науковими програмами. Описано загальну структуру та обсяг дисертації, подано інформацію про публікації за темою роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора національної економіки” розкрито передумови виникнення, суть та значення державного сектора економіки, досліджено теоретичний зміст поняття “стратегічні підприємства”, запропоновано класифікацію стратегічних підприємств та визначено їхні організаційно-правові форми функціонування, уточнено понятійний апарат з досліджуваної проблематики.

Проаналізовано різні підходи до поняття державного сектора економіки і запропоновано його визначення, яке ґрунтується на таких критеріях: 1) державна власність; 2) участь держави в управлінні; 3) планування результатів діяльності. Дисертант розглядає поняття “державний сектор економіки” як сукупність суб'єктів господарювання, спрямованих на забезпечення загальносуспільних пріоритетів, які перебувають у повній або частковій власності держави, що надає їй право управління їхньою діяльністю задля отримання економічних або соціальних вигід. У розділі обґрунтовано необхідність розрізняти поняття “об'єкт державної власності” як сукупності державного майна та “державний сектор економіки” як сукупності суб'єктів господарювання.

Автор акцентує увагу на тому, що найважливішою частиною державного сектора економіки є стратегічні підприємства. Вивчення та систематизація науково-методичних підходів до визначення поняття “стратегічні підприємства” дає підстави стверджувати про відсутність єдиного тлумачення його змісту. У дослідженнях науковців стратегічні підприємства ідентифіковано: як визначальні для економічної системи та її безпеки; як природні монополії та підприємства, які забезпечують майбутнє держави; як ті, що спрямовані на задоволення потреб в обмежених ресурсах. Критеріями віднесення до стратегічних підприємств переважна більшість науковців вважають: забезпечення економічної безпеки, інноваційну спрямованість діяльності, виробництво стратегічної або соціально значущої, прогресивної, унікальної, імпортозамінної продукції, забезпечення зайнятості населення, суттєве поповнення бюджетів.

Визначення поняття “стратегічні підприємства” немає і у вітчизняному законодавстві. При цьому простежується відсутність системності у нормативно-правовому забезпеченні функціонування стратегічних підприємств. У процесі дослідження з'ясовано, що перший перелік стратегічних підприємств було затверджено ще у 1997 р., однак ні критеріїв віднесення до них, ні визначення терміна “стратегічне підприємство” законодавством не було регламентовано. Відсутнє тлумачення поняття “стратегічне підприємство” й у чинній нині Державній програмі приватизації на 2000 - 2002 рр., згідно з якою вперше зазначену категорію підприємств віднесено до класифікаційної групи Г.

Критично проаналізовані критерії віднесення підприємств до стратегічних, що дало підстави обґрунтувати авторську позицію та доцільність включення об'єктів до їхнього складу. Законодавче закріплення критеріїв у 2003 р. призвело до суттєвого скорочення кількості стратегічних підприємств в економіці, зокрема з 1084 у 1997 р. до 433 у 2004 р. Їхня кількість нині істотно не змінилася і становить 419 підприємств, з яких близько 65% належать до державного сектора.

Детальне опрацювання нормативно-правового забезпечення з досліджуваної проблематики дало підстави дисертанту стверджувати, що статус стратегічного підприємства головно впливає на механізм його приватизації, який носить індивідуальний характер, має певні особливості (погоджується із Кабінетом міністрів України, а в деяких випадках регламентується окремим законом чи указом Президента) та обмеження щодо потенційних покупців. Враховуючи політичну нестабільність і важливе значення цієї категорії підприємств для національної економіки і безпеки країни, виокремлення лише такої їхньої особливості недостатнє.

Проведений аналіз теоретико-методичних і нормативно-правових підходів щодо трактування суті стратегічних підприємств дав змогу авторові запропонувати визначення поняття “стратегічні підприємства” як особливих суб'єктів господарювання, діяльність яких впливає на соціально-економічну, політичну й екологічну безпеку країни та здійснюється при визначальній ролі держави у їхньому регулюванні щоб досягнути стратегічних цілей і забезпечити пріоритетні інтереси держави.

Вивчення суспільно-економічної природи та значення стратегічних підприємств у розвитку національної економіки дало змогу виділити такі класифікаційні ознаки: галузеву належність, характер виготовленої продукції, форму власності, спосіб формування статутного капіталу, організаційно-правову форму, підпорядкованість, ступінь державного впливу, ступінь охоплення ринку, експортну орієнтацію, роль у розвитку регіону, значення для суспільства, результативність, можливість роздержавлення, спосіб та глибину приватизації, форму розрахунків при приватизації. Запропонована дисертантом класифікація дозволить визначити функціональну роль стратегічних підприємств та розширити можливості їхнього спеціального статусу.

У процесі дослідження автор ідентифікував організаційно-правові форми господарювання стратегічних підприємств: акціонерне товариство (46%), державне підприємство (38%), казенне підприємство (4%), об'єднання підприємств (2%), інші (10%). На підставі проведеного дослідження запропоновано звести до мінімуму кількість казенних підприємств через низьку ефективність такої форми господарювання та реорганізувати частину стратегічних підприємств у державні господарські об'єднання, зокрема концерни та холдинги, що дозволить вдосконалити систему управління ними.

У другому розділі “Аналіз ефективності організаційно-економічного механізму регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора в економіці України” досліджено систему органів державного управління, критично проаналізовано інформаційно-аналітичне забезпечення регулювання діяльності підприємств державного сектора і запропоновано шляхи його вдосконалення, розроблено моделі факторного аналізу діяльності стратегічних підприємств та здійснено оцінку їхньої ефективності.

Досліджуючи систему органів та механізм державного управління стратегічними підприємствами, розглянуто повноваження та взаємодію центральних органів виконавчої влади та інших уповноважених суб'єктів у сфері управління. За його результатами виявлено основні проблеми та причини низької ефективності системи управління державним сектором економіки, а саме: 1) її розгалуженість між різними органами влади та уповноваженими суб'єктами; 2) дублювання повноважень суб'єктів управління; 3) відсутність системного підходу та злагоджених дій органів управління; 4) несвоєчасне реагування на зміни законодавства.

Автор зазначає, що управління стратегічними підприємствами забезпечують 18 суб'єктів, зокрема: міністерства (86,6%), державні господарські об'єднання (5,7%), державне космічне агентство (4,7%), ФДМУ (2%), інші (1 %). Акцентовано, що більшість стратегічних підприємств підпорядкована Міністерству промислової політики (62 %). Суб'єкти управління мають однакові повноваження, не властиві загальному напрямку їхньої діяльності. Наголошено на необхідності внесення змін стосовно підпорядкованості стратегічних підприємств, що виникла із запровадженням в Україні адміністративної реформи, наслідком якої стала ліквідація та/або реорганізація низки міністерств.

Дослідження інформаційно-аналітичного забезпечення процесу регулювання діяльності державного сектора дало підстави проаналізувати наявні методики для подальшого їхнього вдосконалення. Під час аналізу методики визначення питомої ваги державного сектора в економіці виявлено недоліки, для усунення яких запропоновано визначати його питому вагу через систему таких показників: кількості працівників, обсягу реалізованої продукції та вартості основних засобів і нематеріальних активів. Перевагою такого підходу є те, що при оцінці масштабу державного сектора враховують найважливіші чинники: працю, капітал та результат їхнього поєднання - дохід, що дозволяє отримати адекватну оцінку його величини та значення у вітчизняній господарській системі.

Проведений аналіз критеріїв, за якими оцінюють ефективність управління, дав підстави виявити такі недоліки у методиці їх використання: - обов'язкові критерії не дають змоги оцінити систему менеджменту; - кінцева кількість критеріїв формується суб'єктом управління, що не дає змоги створити єдину взаємопов'язану систему оцінки; - кількісний і якісний склад обов'язкових критеріїв недостатній; - обов'язкові критерії закріплено за організаційно-правовими формами, що не дозволяє провести порівняльний аналіз усіх підприємств державного сектора; - жорстке закріплення нормативних значень комерційних критеріїв без врахування особливостей діяльності.

Щоб усунути виявлені недоліки та удосконалити методику оцінки ефективності управління, запропоновано: 1) класифікувати критерії оцінки за видами ефективності управління: економічної, соціальної та організаційної; 2) вилучити з обов'язкових критеріїв ефективності вимоги з дотримання законодавства; 3) обов'язкові критерії економічної ефективності доповнити показниками продуктивності праці та фондовіддачі, а для державних підприємств - низкою фінансових коефіцієнтів; 4) обов'язкові критерії соціальної ефективності доповнити показниками темпів зростання заробітної плати працівників державного сектора та його порівняння з темпами зростання у приватному секторі; 5) запровадити обов'язкові критерії організаційної ефективності; 6) розширити перелік додаткових критеріїв ефективності.

У цьому розділі з'ясовано, що для потреб комплексного аналізу використовують методику аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектора економіки, зображену на рис.1. Виявлено етапи, за якими проводиться такий аналіз: 1) аналіз ефективності діяльності за фінансовими показниками; 2) аналіз ступеня обґрунтованості та виконання фінансового плану. Обґрунтовано необхідність доповнення методики оцінкою впливу облікової та фінансової політики на фінансовий результат діяльності підприємства, що дасть змогу її вдосконалити, щоб попередити зловживання, пов'язані з завищенням витрат для заниження чистого прибутку, а відтак зменшення суми сплачених відрахувань до бюджету.

За результатами проведеного аналізу виявлено тенденцію до підвищення ефективності використання трудового потенціалу та виробничих засобів на державних стратегічних підприємствах. Продуктивність праці збільшилась у 2008 р. на 72,23%, у 2009-2010 рр. - на 15,7% та 28,34%, відповідно. Фондовіддача збільшувалась нижчими темпами: у 2008 р. на 34,29%, 2009 та 2010 рр. на 9,55% і 16,16% відповідно. Причому, темпи приросту продуктивності праці та фондовіддачі упродовж 2008-2010 рр. були більшими, ніж темпи приросту аналогічних показників на всіх підприємствах України, а у 2008-2009 рр. й стратегічних підприємств усіх форм власності.

Незважаючи на позитивні тенденції у динаміці аналізованих показників стратегічних підприємств державного сектора економіки, їхні абсолютні значення нижчі, ніж по стратегічних підприємствах усіх форм власності, а протягом 2007-2008 рр. й всіх підприємств загалом (рис. 2 і 3). Однак у 2010 р. продуктивність праці та фондовіддача стратегічних підприємств державного сектора економіки були більшими, ніж по всіх підприємствах України.

Рис. 1. Схема аналізу ефективності діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки

Рис.2. Динаміка продуктивності праці працівників в Україні, 2007-2010 рр.

Рис. 3. Динаміка фондовіддачі основних засобів в Україні, 2007-2010 рр.

Для визначення чинників, які вплинули на зміну продуктивності праці та фондовіддачі основних засобів, побудовано факторні моделі. Факторна модель продуктивності праці працівників стратегічних підприємств (y_s) набуває вигляду:

,(1)

де х₁ - частка обсягу реалізованої продукції державних стратегічних підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції всіх підприємств України; х₂ - продуктивність праці працівників підприємств України; х₃ - середня кількість працівників підприємств України; х₄ - питома вага державних стратегічних підприємств у загальній кількості всіх підприємств України; х₅ - середня кількість працівників державних стратегічних підприємств.

Використання у розрахунках методу ланцюгових підстановок дало змогу з'ясувати, що головним чинником, який вплинув на приріст продуктивності праці працівників державних стратегічних підприємств протягом 2008-2009 рр., було зростання частки обсягу реалізованої продукції при одночасному, однак незначному, скороченні їхніх працівників, що можна розглядати як економію праці за рахунок ефективнішого використання обладнання (табл.1).

У 2008 та 2010 рр. значний вплив спричинило зростання продуктивності праці та кількості працівників усіх підприємств України. Якщо у 2008 р. переважали інтенсивні фактори зростання, то у 2010 р. - екстенсивні, що не є свідченням підвищення ефективності виробництва, а радше його низького техніко-технологічного рівня. Зменшення продуктивності праці відбувалося переважно за рахунок збільшення питомої ваги стратегічних підприємств унаслідок зменшення кількості підприємств в економіці загалом.

Факторна модель фондовіддачі стратегічних підприємств державного сектора (f_s) набула такого вигляду:

,(2)

де u₁ - частка обсягу реалізованої продукції стратегічних підприємств державного сектора у загальному обсязі реалізованої продукції підприємствами України; u₂ - фондовіддача усіх підприємств України; u₃ - частка вартості основних засобів стратегічних підприємств державного сектора у загальній вартості основних засобів усіх підприємств України.

Таблиця 1.Аналіз впливу факторів на зміну продуктивності праці на стратегічних підприємствах України, 2007 - 2010 рр.*

Фактор	Абсолютний приріст продуктивності праці
	стратегічних підприємств державного сектора	стратегічних підприємств усіх форм власності
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
х1	55,696	63,578	0,536	42,996	-5,902	32,091
х2	52,530	-9,087	70,971	78,476	-10,939	95,717
х3	26,547	-45,804	77,188	39,658	-55,143	104,1
х4	-27,070	25,377	-65,171	-40,441	30,551	-70,684
х5	1,841	6,947	2,116	9,435	20,761	-10,906
Разом	109,544	41,012	85,640	130,12	-20,672	150,32
Фактор	Темп приросту продуктивності праці,%
	стратегічних підприємств державного сектора	стратегічних підприємств усіх форм власності
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
х1	36,73	24,34	0,18	16,12	-1,49	8,53
х2	34,64	-3,48	23,48	29,42	-2,76	25,44
х3	17,51	-17,54	25,54	14,87	-13,89	27,67
х4	-17,85	9,72	-21,56	-15,16	7,70	-18,79
х5	1,21	2,66	0,70	3,54	5,23	-2,90
Разом	72,23	15,70	28,34	48,78	-5,21	39,96

*Обчислено за даними ДКЦПФР, Міністерства економіки, Держкомстату

За результатами аналізу виявлено, що головним фактором зростання фондовіддачі стратегічних підприємств державного сектора економіки у 2008-2009 рр. було збільшення частки обсягу реалізованої ними продукції, у 2010 р. - збільшення фондовіддачі на усіх підприємствах України (табл.2).

Таблиця 2. Аналіз впливу факторів на зміну фондовіддачі основних засобів стратегічних підприємств України, 2007 - 2010 рр.

Фактор	Абсолютний приріст продуктивності праці
	стратегічних підприємств державного сектора	стратегічних підприємств усіх форм власності
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
u1	0,4262	0,3793	0,0030	0,3865	-0,0386	0,1755
u2	-0,071	-0,5579	0,1812	-0,1251	-0,7355	0,2366
u3	0,0430	0,3274	0,0917	-0,0661	0,2388	0,2026
Разом	0,3979	0,1489	0,2759	0,1952	-0,5353	0,6148
Фактор	Темп приросту продуктивності праці,%
	стратегічних підприємств державного сектора	стратегічних підприємств усіх форм власності
	2008	2009	2010	2008	2009	2010
u1	36,73	24,34	0,18	16,12	-1,49	8,53
u2	-6,14	-35,80	10,61	-5,22	-28,36	11,50
u3	3,70	21,01	5,37	-2,76	9,21	9,85
Разом	34,29	9,55	16,16	8,14	-20,64	29,88

*Обчислено за даними ДКЦПФР, Міністерства економіки, Держкомстату

На приріст фондовіддачі вплинуло зменшення частки вартості основних засобів державних стратегічних підприємств у загальній вартості основних засобів усіх підприємств. За рахунок зменшення фондовіддачі усіх підприємств у 2008 та 2009 рр. відбулося скорочення фондовіддачі стратегічних підприємств.

У третьому розділі “Вдосконалення системи регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки України” доведено необхідність і запропоновано напрями формування сприятливого та адекватного для сучасних умов господарювання нормативно-правового забезпечення функціонування державного сектора економіки та стратегічних підприємств, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення системи регулювання їхньої діяльності, вивчено і узагальнено світовий досвід регулювання державного сектора економіки.

Вивчення вітчизняного нормативно-правового забезпечення регулювання державного сектора економіки дає підстави стверджувати про його недосконалість, зумовлену частою зміною нормативно-правових актів, їхньою неузгодженістю та суперечливістю, відсутністю комплексного підходу. Для його вдосконалення автором запропоновано: 1) прийняти такі законодавчі акти: закони “Про державний сектор економіки”, “Про державні унітарні підприємства”, “Про Державне агентство з управління державними корпоративними правами та майном”, “Про Фонд державного майна”, Державну програму приватизації, Концепцію управління державним сектором економіки України, Державну концепцію розвитку стратегічних підприємств, Програму розвитку стратегічних секторів; 2) внести зміни, запропоновані дисертантом, у такі Закони: “Про управління об'єктами державної власності”, “Про акціонерні товариства”, “Про холдингові компанії”, “Про банкрутство”; 3) ліквідувати суперечності та неузгодженості Господарського та Цивільного кодексів стосовно правового статусу, режиму майна та організаційно-правових форм господарювання.

Опираючись на проведене дослідження нинішньої системи регулювання діяльності державних стратегічних підприємств, сформовано основні напрями її вдосконалення, спрямовані на подолання виявлених раніше недоліків (рис. 4.).

Зважаючи на те, що головною причиною низької ефективності системи управління державним сектором економіки визнано її розгалуженість між різними суб'єктами, обґрунтовано потребу у створенні єдиного органу управління, який сконцентрує всі повноваження у цій сфері діяльності. Незадовільними є й результати роботи керівників державних стратегічних підприємств, що вимагає запровадження в Україні інституту професійних керівників - незалежних корпоративних директорів, які мають потрібну кваліфікацію, практичний досвід та можуть при ухваленні стратегічно важливих рішень дотриматися балансу інтересів всіх акціонерів, у тім числі і держави.

Одним із напрямів удосконалення визначено створення холдингових компаній, що на думку дисертанта, дасть змогу підвищити ефективність управління діяльністю стратегічних підприємств. Визначено передумови об'єднання стратегічних підприємств у холдинги, переваги такого об'єднання, види діяльності, в яких доцільно їх створювати, та характер інтеграції.

Особливу увагу в роботі приділено вивченню питання щодо можливості використання світового досвіду регулювання діяльності підприємств державного сектора економіки. За результатами аналізу обгрунтовано, що найбільш корисним для вітчизняної практики регулювання є досвід Швеції щодо поділу підприємств на групи залежно від кінцевої мети їхнього функціонування, Італії - щодо створення потужних холдингів, Китаю - щодо організації системи управління державним сектором, а також практика комерційного управління, характерна значній кількості високорозвинутих країн.

Рис. 4. Етапи вдосконалення системи регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки

Реалізація запропонованих дисертантом заходів дасть змогу сформувати принципово нові підходи до створення ефективного та конкурентоспроможного державного сектора національної економіки, основу якого мають становити стратегічні підприємства, спроможні відстоювати національні інтереси та економічну безпеку держави в умовах процесів глобалізації.

ВИСНОВКИ

На підставі проведених досліджень зроблено такі висновки і пропозиції теоретичного та практичного характеру, які відображають досягнення головних завдань праці відповідно до поставленої мети.

1. У процесі проведення аналізу праць зарубіжних та вітчизняних вчених стосовно концептуальних основ формування і розвитку державного сектора економіки уточнено поняття “державний сектор економіки”, як сукупності суб'єктів господарювання, спрямованих на забезпечення загальносуспільних пріоритетів, які перебувають у повній або частковій власності держави, що надає їй право управління їхньою діяльністю задля отримання економічних або соціальних вигід. Головними причинами існування державного сектора економіки є неможливість ринку забезпечити стабільне економічне зростання та виконувати суспільно необхідні завдання.

2. У процесі дослідження з'ясовано структурно-функціональну характеристику державного сектора економіки, який охоплює: державні підприємства, господарські товариства та об'єднання з державною часткою більше 50 % статутного капіталу, їхні дочірні підприємства. Обґрунтовано потребу розрізняти поняття “об'єкт державної власності” ( державне майно) та “державний сектор економіки” (суб'єкти господарювання).

3. У процесі вивчення сутнісних характеристик стратегічних підприємств запропоновано теоретичне визначення поняття “стратегічні підприємства” як особливих суб'єктів господарювання, діяльність яких впливає на соціально-економічну, політичну й екологічну безпеку країни та здійснюється при визначальній ролі держави у їхньому регулюванні щоб досягнути стратегічних цілей і забезпечити пріоритетні інтереси держави.

4. Досліджуючи класифікаційні характеристики стратегічних підприємств, запропоновано їхню розгорнуту класифікацію за такими ознаками: галузевою та відомчою належністю; формою власності; можливістю роздержавлення; способом формування статутного капіталу; організаційно-правовою формою; характером виготовленої продукції; роллю у розвитку регіону; значенням для суспільства, що дасть змогу провести їхню ідентифікацію у процесі регулювання.

5. Проведений аналіз організаційно-правових форм господарювання стратегічних підприємств, виявив, що 46 % з них функціонують у формі акціонерних товариств, 38 % - державних підприємств, 4% - казенних підприємств та 12 % - в інших формах (холдинги, концерни, ТзОВ). Оптимальними формами господарювання для стратегічних підприємств визначено публічне акціонерне товариство, державна холдингова компанія та державне комерційне підприємство (при необхідності жорсткого контролю).

6. У процесі дослідження механізму державного управління діяльністю стратегічних підприємств виявлено недоліки, які зумовлюють його низьку ефективність: відсутність системного підходу до управління, розгалуженість системи управління між різними органами виконавчої влади, дублювання повноважень органів влади у сфері управління, низька професійна підготовка та рівень відповідальності керівників і представників корпоративних прав держави. У підсумку обґрунтовано потребу невідкладного реформування системи державного регулювання насамперед у сфері управління.

7. Для оцінки ефективності діяльності стратегічних підприємств розроблено факторні моделі продуктивності праці та фондовіддачі основних засобів. Використання методу ланцюгових підстановок дало змогу визначити вплив окремих чинників на зміну таких результуючих показників. Здійснена оцінка ефективності діяльності державних стратегічних підприємств дає підстави стверджувати, що протягом 2008-2010 рр. спостерігалося підвищення продуктивності праці працівників та фондовіддачі основних засобів, причому темпи приросту показників вищі ніж темпи приросту по економіці загалом. Незважаючи на позитивні тенденції у динаміці аналізованих показників, їхні абсолютні значення нижчі ніж у стратегічних підприємств усіх форм власності, а у 2007-2008 рр. й всіх підприємств загалом.

9. Основними напрямами формування сприятливого нормативно-правового забезпечення діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки є: 1) прийняття нових законодавчих актів, зокрема Законів “Про державний сектор економіки”, “Про державні унітарні підприємства”, Програми розвитку стратегічних секторів економіки, Державної програми приватизації; 2) вдосконалення чинних, зокрема узгодження положень Цивільного та Господарського кодексів, внесення змін у Закони “Про управління об'єктами державної власності”, “Про акціонерні товариства” тощо.

10. За результатами проведеного дослідження надано такі практичні рекомендації щодо удосконалення системи регулювання діяльністю стратегічних підприємств державного сектора: 1) оптимізувати їхню кількість; 2) провести їхню класифікацію залежно від мети діяльності, що визначить організаційно-правові форми функціонування та критерії оцінки діяльності; 3) сформувати ефективну систему регулювання з огляду на підсистеми планування, організації, контролю та мотивацій; 4) створити єдиний державний орган управління; 5) формувати державні господарські об'єднання.

11. Вивчення світового досвіду регулювання державного сектора економіки дало підстави стверджувати, що найбільш корисним у вітчизняній практиці може стати досвід Швеції щодо класифікації державних підприємств, Італії щодо створення потужних холдингів, Китаю щодо створення єдиного органу управління державним сектором економіки.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Тенюх З.І. Стратегічні підприємства в економіці високорозвинутих країн: досвід і перспективи / З. І. Тенюх // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць / За ред. Д.Л. Дудюка. - Львів: УкрДЛТУ. - 2005. - Вип. 15.2. - С. 216 - 220. - 0,32 д.а.

2. Тенюх З.І. Основні засади побудови обліково-аналітичної системи стратегічних підприємств / З. І. Тенюх // Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності: Наук. зб. / За ред. В. Є. Швеця. - Львів: Інтереко, 2005. -Спецвипуск 15. Ч. 2. - С. 567-575. - 0,7 д.а.

3. Тенюх З.І. Основні етапи приватизації підприємств в Україні та її особливості / З. І. Тенюх// Вісник Львівського університету. Серія економічна.- Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - Вип. 36. - С. 368-380. - 0,81 д.а.

4. Тенюх З. І. Аналіз процесу приватизації стратегічних підприємств в Україні / З.І. Тенюх// Вісник Львівського університету. Серія економічна.-Львів: ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - Вип. 37. - С. 332-338. - 0,61 д.а.

5. Тенюх З. І. Державні підприємства і ефективність / З. І. Тенюх // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - Вип.38. - С. 191-194. - 0,45 д.а.

6. Тенюх З. І. Стратегічні підприємства в умовах економічних труднощів в Україні / З.І. Тенюх // Вісник соціально-економічних досліджень: Науковий збірник. - Одеса: ОДЕУ, 2009. - Вип. №37. - С. 286 - 292. - 0,55 д.а.

7. Тенюх З. І. Державні холдинги як перспективні форми управління стратегічними підприємствами / З. І. Тенюх // Удосконалення обліку, аналізу, аудиту і звітності в сучасних умовах глобалізаційних процесів у світовій економіці: Науковий вісник. Серія “Економіка”. - Ужгород: Ужгородський національний університет, 2010. - Спеціальний випуск 29 (частина 1). - С. 286 - 291. - 0,63 д. а.

8. Тенюх З.І. Факторний аналіз ефективності діяльності підприємств державного сектору економіки України / З. І. Тенюх// Економічний аналіз: Зб. наук. праць / редкол.: С.І. Шкарабан (голов. ред.) та ін. - Тернопіль: Вид-во ТНЕУ “Економічна думка”, 2010. - Вип. 7. - С. 358 - 362. - 0,45 д. а.

9. Тенюх З. І. Організаційно-правові форми функціонування стратегічних підприємств в Україні / З. І. Тенюх // Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. - Випуск 44. - С. 762 - 768. - 0,47 д. а.

Статті у інших виданнях

10. Тенюх З.І. Организация управления государственными предприятиями в Украине / З. І. Тенюх // Підприємництво та інновації: проблеми, концепції, виклики: Зб. наук. праць.- Республіка Польща, м. Кельце: Вища Школа Умєєнтносьчі імені С. Сташіца, 2008. - С. 143 - 154. - 0,56 д.а.

11. Тенюх З.І. Информационно-правовое обеспечение управления стратегическими предприятиями на Украине / З. І. Тенюх // Знання як чинник розвитку економіки і організації: Зб. наук. праць.- Республіка Польща, м. Кельце: Вища Школа Умєєнтносьчі імені С. Сташіца, 2009. - С. 366 - 379. - 0,49 д.а.

За матеріалами конференцій

12. Тенюх З.І. Досвід державного контролю за стратегічними підприємствами у Європейських країнах / З.І. Тенюх // Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 25-26 березня 2005 р. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. - С.281-283. - 0,17 д. а.

13. Тенюх З.І. Міжнародний досвід визначення оптимального розміру державного сектору / З.І. Тенюх // Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 13-14 травня 2005 р. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. - С. 363-365. - 0,17 д. а.

14. Тенюх З.І. Теоретико-методологічні засади у визначенні стратегічних підприємств України / З.І. Тенюх// Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції , Львів, 5-6 травня 2006 р. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - С.232 - 233. - 0,24 д. а.

15. Тенюх З. І. Функціональна роль стратегічних підприємств в умовах глобалізації / З. І. Тенюх // ХХІ століття: Альтернативна модель розвитку суспільства. Третя світова теорія: Матеріали п'ятої міжнар. наук.-теор. конф./ Книга ІІІ.- Економічні аспекти альтернативних моделей розвитку суспільства. - К.: Фенікс, 2006. - с.178-182. - 0,33 д. а.

16. Тенюх З.І. Зміни в обліковій політиці стратегічних підприємств у зв'язку з їх роздержавленням / З.І. Тенюх// Становлення облікової політики в Україні: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, Тернопіль, 18-19 травня 2007 р. - Тернопіль: ТНЕУ, 2007. - С. 205 - 206. - 0,16 д. а.

17. Тенюх З.І. Основні елементи моделі аналізу діяльності підприємств державного сектору економіки / З.І. Тенюх // Моделювання систем і процесів обліку, аналізу та аудиту: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф., Київ, 10 -11 квітня 2008 р. - Київ: КНТЕУ, 2008. - С. 117-124. - 0,41 д. а.

18. Тенюх З.І. Аналіз управління державними підприємствами в Україні/ З.І. Тенюх// Матеріали Міжнародної студентсько-аспірантської наукової конференції “Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні”. - ЛНУ ім. Івана Франка, 17 -18 травня 2008. - с. 355 - 356. - 0,22 д. а.

19. Тенюх З.І. Класифікація стратегічних підприємств як основний критерій здійснення фінансового контролю їх діяльності / З.І. Тенюх // Сучасні вимоги до обліку та контролю у контексті глобалізації: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Одеса, 22- 23 травня 2009 р. - Одеса: ОДЕУ, 2009. - С. 207 - 208. - 0,11 д. а.

20. Тенюх З.І. Основні напрямки вдосконалення діяльності стратегічних підприємств державного сектору / З.І. Тенюх// Економіка України в умовах посилення глобалізацій них процесів: виклики і персективи: Матеріали Міжнародної студентсько - аспірантської наукової конференції, Львів, 15-16 травня 2009 р. - Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. - С. 478 - 479. - 0,23 д. а.

АНОТАЦІЯ

Тенюх З.І. Регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03. - економіка та управління національним господарством. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2011.

Дисертаційну роботу присвячено розробленню теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення системи регулювання діяльності стратегічних підприємств державного сектора економіки України.

Запропоновано визначення поняття “стратегічні підприємства” та їхню розгорнуту класифікацію, уточнено категорійно-поняттєвий апарат державного сектора економіки, механізму його регулювання та державного управління. Удосконалено методичні підходи до оцінки ефективності управління та аналізу діяльності підприємств державного сектора економіки, а також підходи до визначення їхньої питомої ваги в економіці України.

Розроблено факторну модель оцінювання та проведено аналіз ефективності діяльності стратегічних підприємств з урахуванням впливу окремих чинників. Сформульовано пропозиції для вдосконалення системи регулювання та нормативно-правового забезпечення діяльності державного сектора економіки та стратегічних підприємств.

Ключові слова: стратегічні підприємства, державний сектор економіки, державне регулювання, державне управління, національна економіка, ефективність, економічна оцінка, організаційно-правові форми господарювання, організаційно-економічний механізм.