Конкурентоспроможність регіону в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем

36

Размещено на http://www.allbest.ru/

36

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Конкурентоспроможність регіону в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем

ТКАЧ ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Луцьк-2011

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

циклічний економічний глобальний конкурентоспроможність

Актуальність теми. Зміна місця та ролі регіонів в світовій системі господарства, їх динамічний розвиток і активізація діяльності за межами власних територій обумовили використання просторового підходу як процесу взаємодії та поєднання елементів виробничого, фінансового, інституційного та соціального характерів.

Регіон - це елемент глобальної економічної системи, яка є ієрархією просторово-економічних систем міжнародного, міжнародно-регіонального, державного та регіонального рівнів. Тобто, базовими елементами такої ієрархії є сукупність регіональних утворень, які визначаються як ІІ-й рівень після державного, що охоплюють безліч об'єктів і зв'язків між ними з відповідним формуванням внутрішнього та зовнішнього просторів.

Сучасному розвитку глобальної економічної системи притаманна фінансова нестабільність, яка обумовлює необхідність розгляду конкурентоспроможності регіонів в контексті просторово-циклічної кон'юнктури економічних систем різних рівнів, що зумовило формування глобальних фінансово-економічних конкурентних центрів, макрорегіонів, залежних (сателітних) країн, макрорегіональних центрів домінування; окремих регіонів; розосереджених центрів регіонального домінування.

Головною перешкодою при спробах забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності регіонами залежних країн є негативний циклічний вплив конкурентних центрів, вплив яких поширюється у вигляді регіональних кризових хвиль. При цьому регіони відкритих та інтегрованих економічних систем стають чутливими і вразливими до вільного переміщення спекулятивних капіталів та зміни фінансової політики конкурентних центрів.

Актуальним питанням для України є вибір політики власного розвитку, геоекономічної стратегії та напрямів регіонально-інтеграційних процесів, які б найліпшим чином відповідали забезпеченню її конкурентоспроможності у глобальному середовищі. В своїх дослідженнях міжнародні організації в рейтингах конкурентоспроможності віддають Україні та її регіонам останні місця, що свідчить про те, що сам базис економічної політики не відповідає сучасним світовим концепціям, в основі яких є принцип просторового розвитку. Це підтверджується також і тим, що сучасний стан дослідження проблеми конкурентоспроможності вітчизняними науковцями ґрунтується на змісті конкурентоспроможності окремих суб'єктів господарювання, регіонів чи держави з використанням багатого математичного апарату, різного роду коефіцієнтів і моделей, але при цьому втрачається принцип системності, який визначається безпосереднім впливом просторових глобалізаційних процесів.

Серед наукових праць, в яких досліджуються сучасні форми і теоретичні основи конкуренції, конкурентне середовище, конкурентні переваги і аналіз причин і умов їх виникнення, проблеми забезпечення конкурентоспроможності регіонів та пошуку нових форм її досягнення, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених як: Д. Кейнса, Р. Лукаса, Т. Сарджента, Р. Барроу, П. Мінфорда, Є. Прескотта, Н. Уоллеса, У. Мітчелла, Р. Нельсона, С. Уинтера, Д. Ходжсона, А. Гранберга, С. Меншикова, Р. Вернона, М. Гальвановського, Г. Грубера, Ч. Джонсона, П. Зав'ялова, С. Коуена, П. Кругмана, С. Ліндера, Ф. Ліста, А. Маршалла, Дж. Міля, М. Познера, Дж. Робінсона, Дж. Сакса, П. Самуельсона, А. Селезньова, І. Трофімової, Р. Фатхутдінова, Е. Чемберліна, Й. Шумпетера, Ф. Хайєка, Г. Хамела, Е. Хекшера, Дж. Хікса О. Юданова та інших. Найбільш значимі дослідження просторового розвитку, міжнародної конкуренції та теорії конкурентних переваг країн, факторів, що визначають конкурентоспроможність на мікро- та мезорівнях були зроблені вченими А. Льошем, І. Тюненом, А. Рубінштейном, М. Грінхатом, А. Гілбрайтом, П. Кругманом, М. Портером, А. Чандлером і М. Енрайтом.

Проблеми становлення глобальної моделі розвитку, просторового устрою, сучасні тенденції інтернаціоналізації та міжнародної економічної інтеграції, а також питання зовнішньоекономічної стратегії України та її регіонів активно досліджуються в роботах вітчизняних вчених-економістів В. Андрійчука, Я. Базилюка, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, І. Вахович, А. Гальчинського, В. Геєця, З. Герасимчук, М. Долішнього, П. Бєлєнького, Н. Мікули, Б. Губського, М. Дудченка, Л. Кістерського, Б. Кваснюка, Г. Климка, Л. Ковальської, В. Кравціва, А. Кредісова, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, Ю. Мацейка, С. Мочерного, В. Савчука, В. Семиноженка, О. Мозгового, В. Новицького, Н. Павліхи, Б. Панасюка, Є. Панченка, В. Пітюлича, А. Поручника, О. Рогача, В. Рокочої, А. Румянцева, В. Сіденка, С. Сіденко, С. Соколенка, Н. Татаренко, А. Філіпенка, В. Чужикова, О. Шнипка, О. Шниркова, І. Школи та інших.

Разом з тим, багато аспектів даної наукової проблеми залишаються недостатньо розкритими та обґрунтованими. Методологія формування конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем в умовах глобалізаційних тенденцій розвитку світового господарства, забезпечення і управління їх сталим розвитком знаходиться на етапі формування понятійного апарату, принципів, окреслення концепцій та виявлення відповідних факторів. Хоча і були спроби побудови цілісної моделі просторового розвитку регіонів України, однак, існуючі наукові розробки не охопили всього комплексу методологічних завдань щодо участі регіональних просторово-економічних систем як повноправних суб'єктів розвитку світового господарства.

Вимагають удосконалення сучасні методики оцінки конкурентних позицій регіональних просторово-економічних систем; методичні підходи до визначення факторів і ступеня взаємовпливу цих систем на конкурентний статус окремих держав та регіонів, а також подальшого прогнозування майбутніх рівнів інтеграції їх у глобальну економічну систему.

Залишаються поза увагою такі питання як вибір сучасних засобів забезпечення конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем та методів створення і утримання конкурентних переваг в умовах прямого впливу негативних зовнішніх факторів. Актуальною на сьогодні є також проблема теоретичного обґрунтування необхідності розробки державної регіональної політики просторового-економічного розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності України та її регіонів.

Таким чином, системне дослідження конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем і їх взаємного впливу в умовах циклічних змін та глобалізаційних процесів є дуже важливими як в теоретичному, так і в практичному плані, що і обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наступних науково-дослідних тем Луцького національного технічного університету «Механізми підвищення конкурентоспроможності регіонів України» (номер державної реєстрації 0109U001209), Інституту регіональних досліджень НАН України «Організаційно-економічні механізми забезпечення конкурентоспроможності прикордонних територій (на прикладі Карпатського регіону)» (номер державної реєстрації 0106U013077), в яких розроблені теоретико-методологічні підходи формування конкурентоспроможності прикордонних регіонів з врахуванням циклічних взаємовпливів.

В межах науково-дослідної роботи «Розвиток нових форм транскордонного співробітництва України» (номер державної реєстрації 0108U010369) автором особисто підготовлено розділ «Клондайкінгові операції - нова форма транскордонного співробітництва».

Крім цього, автор брав участь у виконанні науково-дослідної теми «Транскордонна конвергенція конкурентоспроможності регіонів» (номер державної реєстрації 0109U007083), в якій автором особисто розроблені нові теоретичні концепції щодо забезпечення сталості розвитку і конвергенції конкуренто-спроможності регіонів в умовах транскордонної співпраці.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад обґрунтування сучасної концепції державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України як просторово-економічних систем з врахуванням глобальних циклічних впливів.

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні завдання:

- розкрити теоретико-методологічні засади сутності конкурентоспроможності регіону і її особливостей в умовах глобальних циклічних впливів;

- проаналізувати сучасні теорії конкурентоспроможності, циклічності та просторового розвитку в регіональному контексті;

- визначити місце та роль сучасного регіону в глобальній економічній системі;

- визначити взаємозв'язок циклічних економічних процесів, а також його вплив на конкурентоспроможність регіональної просторово-економічної системи;

- провести аналіз, виявити та оцінити особливості глобального впливу на регіональну просторово-економічну систему;

- виявити взаємозв'язок глобальних, загальнодержавних і регіональних циклічних процесів в Україні;

- розробити теоретико-методологічні положення врахування позитивних та негативних наслідків глобальних впливів на розвиток регіонів України;

- розробити механізми ациклічного регулювання економічних процесів в регіоні в умовах поширення глобальних циклічних впливів;

- обґрунтувати основні пріоритети забезпечення конкурентоспроможності регіону;

- обґрунтувати сучасну концепцію державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України.

Об'єктом дослідження є сучасні процеси забезпечення конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем в умовах глобальних взаємовпливів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади конкуренто-спроможності регіонів в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів як в глобальному, так і національному середовищах, проведений на основі узагальнення теоретичних концепцій і течій, які мали місце в сучасній економічній науці. Дослідження проведене з використанням методів: системного аналізу - для представлення об'єкта дослідження і його складових, завдань та інструментів дослідження (розділ 1, розділ 2, розділ 3); діалектичний - для дослідження соціально-економічних явищ і процесів (розділ 2, пункти 2.1, 2.2; розділ 4, пукти 4.1, 4,2); історичний - при дослідженні суті конкурентоспроможності регіонів (розділ 1, пункти 1.2, 1.3; розділ 2, пукти 2.1); економіко-статистичний - при дослідженні характеру поширення кризових процесів (розділ 3, пукти 3.1, 3.2); наукової абстракції - при дослідженні регіональної просторово-економічної системи в контексті глобальної конкуренції і визначенні просторової конкурентоспроможності в системі регіонального ациклічного регулювання (розділ 4, пукти 4.1, 4.2); економіко-математичного моделювання - при визначенні основ теорії циклічного взаємного впливу просторово-економічних систем (розділ 4, пукти 4.2); стратегічного аналізу і структурно-функціональний - для розробки основних пріоритетів забезпечення конкурентоспроможності та сталого розвитку регіональної просторово-економічної системи (розділ 5, пукти 5.1, 5.2), а також розробки пропозицій щодо удосконалення концепції державної регіональної політики забезпечення конкурентоспроможності регіонів України (розділ 5, пукти 5.3); табличний, графічний та картографічний - для наочного відображення результатів аналізу (розділ 2, пукти 2.2, 2.3; розділ 3, пукти 3.1, 3.2, 3.3; розділ 4, пукти 4.1, 4.2, 4.3; розділ 5, пукти 5.1, 5.2, 5.3). Дослідження базується на використанні прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, принципу єдності теорії та практики.

Інформаційною базою дослідження були Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки та торгівлі, Міністерства регіонального будівництва і житлово-комунального господарства, Державного комітету статистики України, матеріали Європейської Комісії та Комітету Регіонів ЄС, Центру документації ЄС та Світового банку в Академії державного управління при Президентові України, Державного Департаменту США, Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) та Інституту менеджменту та розвитку (м. Лозанна), результати наукових досліджень Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Інституту регіональних досліджень НАН України, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, іноземні статистичні збірники та наукові видання.

Отримані в процесі дослідження теоретичні та практичні результати вирішують важливу наукову проблему розробки теоретико-методологічних засад забезпечення конкурентоспроможності регіонів в глобальних умовах взаємовпливів просторово-економічних систем.

До найбільш вагомих наукових результатів, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи, належать такі:

вперше:

- запропоновано теорію взаємного циклічного впливу регіональних просторово-економічних систем в умовах поширення глобальних економічних процесів як нового напряму теорії просторового розвитку, яка відображає об'єктивні закономірності просторових циклічних взаємовпливів економічних систем різних рівнів і ієрархій, пояснює процеси формування конкурентних переваг регіонів шляхом регулювання меж свого економічного простору, зміни щільності та зв'язності його складових, що дало можливість розробити механізми реагування на екзогенні та ендогенні чинники впливу;

- змодельовано та доведено взаємну циклічну залежність темпів економічного розвитку регіональних просторово-економічних систем від економічної динаміки центрів домінування, зовнішній вплив яких може бути стимулюючим або пригальмовуючим; визначено інтенсивність та силу взаємодії просторово-економічних систем та виявлено порогове значення валової доданої вартості залежної просторово-економічної системи, при якому вона претендує на отримання статусу центру домінування, що дає підстави для обґрунтування вибору пріоритетних напрямів інтеграції регіонів та забезпечення їх конкурентоспроможності;

- диференційовано види впливів локальних центрів домінування на регіональну просторово-економічну систему, зокрема безпосередній та опосередкований через макрорегіональний та національний рівні, що передбачає врахування історико-геополітичних та геоекономічних, культурних ознак розвитку територій;

удосконалено:

- зміст характеру поширення економічних впливів у вигляді хвиль від конкурентних центрів до регіонів, що передбачає формування нових або зміщення просторових меж та підвищення щільності галузевих та міжгалузевих зв'язків на території;

- організаційно-економічний механізм ациклічного регулювання економічних процесів в регіоні, реалізація якого через удосконалення державної регіональної політики спрямована на підвищення щільності і зв'язності елементів регіональної просторово-економічної системи, управління внутрішнім конкурентним середовищем і зовнішнім конкурентним простором;

- підхід до забезпечення конкурентоспроможності регіону, що передбачає виявлення, виокремлення, ізолювання і ліквідацію негативних екзогенних впливів при управлінні внутрішнім конкурентним середовищем, що дало можливість обґрунтувати вибір пріоритетів регіонального розвитку;

- понятійно-термінологічний апарат теорії взаємного циклічного впливу регіональних просторово-економічних систем, а саме: визначення «структури великого економічного простору» як сукупності регіональних, національних, макрорегіональних і глобальної просторово-економічних систем з центрами конкурентного впливу домінування, що характеризуються відповідними взаємо-зв'язками та їх щільністю; «просторова конкурентоспроможність регіонів» - під якою розуміється здатність регіональної системи перемагати в конкурентній боротьбі за ефективне розміщення в часі та глобальному просторі матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів і яка передбачає дії, пов'язані з особливостями мінімізації екзогенних циклічних впливів;

- структуру ієрархії домінуючих центрів, що передбачає появу нових рівнів локального домінування щодо впливів на регіон, які визначаються їх інтенсивністю та щільністю зв'язків елементів в системі національних, макрорегіональних і глобальних просторів, що зумовлює врахування таких впливів в управлінні внутрішнім конкурентним середовищем регіону;

отримали подальший розвиток:

- методологічний підхід до формування державної регіональної фінансово-кредитної політики як поліструктурної фінансової політики, що передбачає введення регіонального платіжного балансу регіону як інструменту коригування невідповідності фізичних обсягів зовнішньоторговельного обороту регіону з його фінансовими потоками, що дало можливість врахування показників фінансових операцій всіх установ регіону в глобальному просторі.

- методичний підхід до визначення активності регіону в глобальному економічному просторі шляхом введення інтегрованого показника, який включає нормалізовані показники зовнішньоторговельної та інвестиційної діяльності, участь у макрорегіональних та транскордонних об'єднаннях і міжнародних асоціаціях, кількість укладених угод про співробітництво та формалізованих представництв за кордоном, що дає можливість її врахування у короткотермінових та довгострокових стратегіях регіонального розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором у дисертації теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у тому, що вони можуть слугувати методологічною основою для розробки ефективного механізму забезпечення розвитку просторово-економічних систем, зокрема, в умовах негативного зовнішнього впливу глобальних процесів, що мають циклічний характер. Розроблена автором методика може бути використана під час дослідження та прогнозування умов забезпечення сталості економічного розвитку просторових систем з метою врахування цих умов в розроблених проектах ефективних програм економічного і соціального стабільного зростання.

Одержані результати знайшли своє впровадження на загальнодержавному рівні, зокрема, окремі висновки було враховано у проекті рішення Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції з низкою рекомендацій для центральних і місцевих органів виконавчої влади, що стосується подальшого розвитку транскордонного співробітництва з країнами ЄС (довідка Комітету Верховної Ради з питань Європейської інтеграції №04-18/14-668 (163776) від 14.09.2011 р.), і використані у роботі Міністерства регіонального розвитку і будівництва України при підготовці матеріалів щодо вирішення проблем активізації транскордонного співробітництва (лист Міністерства регіонального розвитку і будівництва України №12/19-2-5-10-2347 від 09.03.2010 р.). Пропозиції автора використані під час розробки основних напрямків роботи регіонального комітету з економічних реформ, а саме: робочої групи «Сталий економічний розвиток, бізнес-клімат та інвестиції» (розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №184 від 31.03.2010 р.), а також під час розробки методів організації дієвої системи і ефективного механізму залучення інвестицій в економіку Івано-Франківської області (розпорядження голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації №809 від 14.12.2010 р.). Результати виконаної автором роботи лягли в основу реалізації спільних заходів, які здійснюються за пріоритетними напрямами узгодженої діяльності Івано-Франківської області та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в рамках підготовки Угоди регіонального розвитку між Кабінетом Міністрів України та Івано-Франківською обласною радою, в якій враховано пропозиції щодо відкриття транспортного митного переходу на українсько-румунському кордоні та розробки проекту будівництва транспортного коридору (довідка №554/0/2-10/01-041 від 19.04.2010 р.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника під час викладання дисциплін «Управління конкурентоспроможністю регіону», «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн», «Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції», «Валютно-фінансовий механізм ЗЕД» (довідка №01-08/06-12/650 від 18.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на 19 міжнародних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах тощо, зокрема, на «Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів» (м. Чернівці, 2008 р.), «Транскордонне співробітництво як фактор активізації інтеграційних процесів» (м. Львів, 2008 р.), «Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів» (м. Львів, 2008 р.), «Нові форми транскордонного співробітництва» (м. Львів, 2009 р.), «Теорія та практика менеджменту, маркетингу та дорадництва у формуванні конкурентоспроможного АПВ на інноваційній основі (соціально-економічні аспекти)» (м. Мелітополь, 2009 р.), «Перспективи розвитку транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграції України» (м. Луцьк, 2009 р.), «Маркетинг в Україні» (м. Київ, 2009 р.), «Фінансування і кредитування аграрного сектору: проблеми та перспективи» (м. Мелітополь, 2009 р.), «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 2010 р.), «Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів» (м. Луцьк, 2010 р.), «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (м. Ялта, 2010 р.), «Економічний простір України: регіоналізація та інтеграція в умовах суспільних трансформацій» (м. Львів, 2010 р.), «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку» (м. Сімферополь, 2010 р.), «Формування мереж прикордонного співробітництва України» (м. Чернівці, 2011 р.), «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації:

реалії, проблеми, перспективи» (м. Житомир, 2011 р.), «Ринкові трансформації у сфері природокористування: теорія, методологія, практика» (м. Луцьк, 2011 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 37 наукових праць, у т.ч. дві монографії (одна у співавторстві), один навчальний посібник, 27 статей у наукових фахових виданнях та 6 тез у збірниках міжнародних науково-практичних конференцій, круглих столів. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 101,87 ум. др. арк., особисто авторові належить 98,25 ум. др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 382 сторінки комп'ютерного набору, що містить 15 таблиць і 57 рисунків; 6 додатків на 31 сторінці; список використаних джерел налічує 395 найменувань на 36 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади розвитку регіонів в глобальній економічній системі» розкрито місце та роль сучасного регіону в глобальній економічній системі, проаналізовано теоретико-методологічні засади конкурентоспроможності регіонів та узагальнені теоретичні засади просторового розвитку регіонів.

На основі узагальнення розвитку сучасних глобалізаційних процесів, який проявляється у зростанні масштабів та динамізації міжнародного руху капіталів, товарів, послуг, факторів виробництва, інформації та технологій і призводить до максимального зближення національних економік, їхньої інтеграції та взаємозалежності на регіональному, макрорегіональному та глобальному рівнях, виявлено посилення конкурентної боротьби між суб'єктами міжнародних економічних відносин, серед яких сучасний регіон займає повноправну позицію.

В роботі підкреслено, що для вирішення питань, що пов'язані з економічним, екологічним та соціальним розвитком території, сучасний регіон має можливість, окрім використання внутрішніх регіональних ресурсів, потенціалів регіональних суб'єктів господарювання та установ, мобілізувати джерела економічного зростання, які знаходяться за «межами» регіону в масштабах міжрегіонального, національного, макрорегіонального і глобального просторів.

Базуючись на узагальненні поняття простору вітчизняними і зарубіжними вченими, автор визначає «простір» як сукупність трудових, фінансових, виробничих та інших економічних інститутів та зв'язків між ними, які функціонують і реалізуються на певній умовній території в масштабах міжрегіонального, національного, макрорегіонального і глобального рівнів. Основними підходами до вивчення і аналізу економічного простору є територіальний, ресурсний та інформаційний підходи. Однак, на сучасному етапі розвитку глобалізаційних процесів та становлення постіндустріального суспільства при розгляді економічного простору найбільш значимим стає чинник «часу», який суттєво змінив тлумачення «конкуренції», зокрема для регіону.

Виявлено, що введення часового параметру до характеристик простору (щільність, віддаль, концентрація, зв'язність) вказує на динамічний характер всіх процесів, які відбуваються в регіоні, а також на циклічний характер їх зміни. Рівень концентрації економічного простору впливає на конкурентоспроможність суб'єкта господарювання: остання підвищується щодо аналогічного суб'єкта, який не є елементом даного простору - зі збільшенням концентрації економічного простору з точки зору внутрішніх (ендогенних) характеристик зменшується час, необхідний для здійснення трансакції.

Економічний розвиток окремого регіону, його конкурентні позиції не завжди забезпечують найбільш сприятливі умови для реалізації конкурентних переваг та власних економічних і соціальних інтересів. Це зумовлює необхідність налагодження партнерських стосунків з суміжними регіональними системами, або ж з іншими - несуміжними. Адміністративно-територіальні одиниці різного ієрархічного рівня формують не тільки однорідні райони, а також вузлові соціально-економічні райони з центрами, що збирають або розподіляють ресурси чи інші потоки, що, у свою чергу, зумовлює розвиток міжрегіонального, як внутрішнього, так і міжнародного співробітництва.

Міжрегіональне співробітництво у формі укрупненого районування і об'єднання для спільної господарської діяльності регіонів, чи їх суб'єктів господарювання створюють більш цілісний і комплексний спільний потенціал. Створення такого плану просторових міжрегіональних зв'язків сприятиме підвищенню конкурентоспроможності регіонів, які є складовими елементами такого об'єднання. Формування партнерських зв'язків з іншими несуміжними регіональними системами обумовлюється не тільки об'єктивним фактом діяльності регіону як повноцінного суб'єкта зовнішньоекономічних зв'язків, але й можливостями його інтеграцій у макрорегіональні економічні системи. Прикладом такої інтеграції є формування транскордонних макрорегіональних утворень (наприклад, єврорегіонів).

Проведена оцінка особливостей і перспектив міжрегіональних інтеграцій та входження регіональних систем до макрорегіональних утворень дала можливість представити регіон як елемент глобальної просторово-економічної системи з відповідною структурою прямих і зворотних зв'язків (рис. 1), з прямими і опосередкованими впливами на системи вищого та аналогічного рівнів. Окрім того, у роботі виявлена відсутність можливого безпосереднього впливу регіональних просторово-економічних систем на глобальну економічну систему. Такий вплив може бути здійснений лише через національну чи макрорегіональні системи. Тим самим регіон повинен бути здатним забезпечити власну реакцію на впливи глобальної економічної системи.

Рис. 1. Регіональна просторово-економічна система як складова глобальної економічної системи

Підтверджено, що просторові зв'язки (рис. 1) обумовлюють характер конкуренції регіонів за розширення регіонального простору на ринках матеріальних, сировинних, фінансових та інших ресурсів, інвестиційних та інноваційних можливостей як національних, так і в межах макрорегіональних утворень чи глобальної просторово-економічних систем. Враховуючи проблематику просторового розвитку в контексті забезпечення конкурентоспроможності регіону, наголошено, що у ринковому просторі конкурентне середовище формують усі регіони, суб'єкти господарювання, установи та держави, інтереси яких перетинаються.

Проведений аналіз методологічних підходів до визначення конкуренто-спроможності регіонів та чинників, за якими повинно здійснюватися її порівняння, дав можливість стверджувати про зміну домінуючої ідеї (парадигми), а саме: менш придатною стала ідея протистояння та антагоністичної боротьби, на якій базувалися пояснення закономірностей суспільного розвитку, в тому числі і природа економічних процесів і конкурентоспроможність. Виявлено, що на сучасному етапі розвитку науки більш плідним став підхід, який пояснює закономірності розвитку економічних процесів та конкурентоспроможність з позиції співробітництва, кооперації і компромісів.

Оцінюючи «структуру» економічної думки, одержано наступну схему: попереду - домінуючий кейнсіанський центр, який визначав політику більшості урядів в розвинутих країнах і забезпечення конкурентоспроможності шляхом цілеспрямованого державного регулювання; праворуч - «помірна опозиція», представлена західнонімецьким неолібералізмом і американськими неокласиками, які пропагують ідею вільної конкуренції; ліворуч - концепції соціально-інституційного спрямування, які доводять ідею точкового державного регулювання конкурентного середовища шляхом створення полюсів росту тощо і цілеспрямованої соціальної політики.

Такий підхід до забезпечення конкурентоспроможності не відображає глобалізаційних впливів, насамперед, на регіональні просторово-економічні системи. Окрім того, як відомо розвиток просторово-економічних систем різних рівнів є циклічним, що властиво як елементам системи, так і підсистемам, і системі в цілому. Складність розгляду циклічних економічних процесів в умовах глобальної економічної системи обумовили їх недостатнє вивчення. На початку свого розвитку теорії економічних циклів в основному використовували екзогенні концепції, які пояснювали циклічні коливання на основі впливу зовнішніх у відношенні до економічної системи факторів. Це зумовлено домінуванням на той час неокласичної школи з її засадами загальної економічної рівноваги й автоматичного пристосування ринкової економіки до будь-яких зрушень попиту та пропозиції.

Результати проведених теоретичних досліджень дають можливість стверджувати про існування в економічних явищах і процесах цілої множини різних за тривалістю класифікацій циклів: цикли Кітчіна, ділові цикли, ритми Кузнеця, довгі хвилі Кондратьєва, цикли Модельського, 300-літні цикли К. Джоєля і В. Шерера, цивілізаційні цикли. Економічні течії по-різному пояснювали природу економічних циклів, зокрема кейнсіанська школа вважає, що причиною циклічного розвитку є інвестиційний імпульс, а монетарна теорія циклів, хоча і базується на спільних базових постулатах з кейнсіанським підходом щодо ациклічного регулювання, однак причини циклічного економічного розвитку і пов'язані з цим кризи, інфляції, безробіття, бачить як результат неправильної грошової політики держави, яка проявляється у невідповідності грошової маси темпам росту ВНП.

Узагальнення проведеного аналізу розвитку теоретико-методологічних концепцій теорій циклу дало можливість стверджувати про різноплановий характер причин циклічних коливань економічних процесів і визначає економічний цикл у вигляді довгої хвилі, характер якої зумовлюється особливостями протікання циклів меншої тривалості, які безпосередньо є її складовими. Обґрунтовано, що сучасний період розвитку регіональних просторово-економічних систем ставить проблему розгляду теорій циклічних коливань з врахуванням їх інтеграційних процесів та глобалізаційних впливів.

Динамічність розвитку просторово-економічної системи відбувається в умовах її відносної незмінності, збереження власної структури, сталого функціонування в межах певного часового періоду та здатності залишатися незмінною та стійкою у відношенні до зовнішнього тиску без необхідності переходу в новий інший статичний стан. Тим самим, стійкість регіональної просторово-економічної системи є необхідністю і можливістю збереження статичного стану розвитку в межах певного часового проміжку в умовах прямого екзогенного впливу.

Обґрунтовано, що розвиток регіональної просторово-економічної системи відбувається у відповідності з концепцією теорії економічних циклів і є процесом взаємодії та просторового сполучення елементів виробничого, фінансово-економічного, інфраструктурного, інституційного та соціального характерів, які мають комплексний характер, цілеспрямовано функціонують у реальному просторі в певних розмірах, пропорціях і масштабах.

Комплексний характер взаємодії складових елементів глобальної просторово-економічної системи забезпечує її поступальний розвиток і обумовлює формування і функціонування просторових систем різного масштабу та ієрархії. Тим самим, регіональна просторово-економічна система може бути не тільки регіоном, але й міжрегіональним, транскордонним, макрорегіональним утворенням.

В роботі доведено, що формування великого економічного простору (за К. Шмідтом) в межах постіндустріального етапу економічного розвитку світової економічної системи є результатом економічної інтеграції просторово-економічних систем макрорівня з метою домінування в межах світової системи господарювання і забезпечення сталого розвитку власних систем.

Водночас обґрунтовано, що розвиток регіональних просторово-економічних систем як елементів великого економічного простору залежить від впливів систем макрорівня (як позитивних, так і негативних) і в умовах прямого впливу адміністративних важелів (макрорегіонального, національного та регіонального рівнів) має здатність досягати стійкого динамічного розвитку.

Окремі характеристики регіональної просторово-економічної системи, а саме: «синтетичність», «цілісність» стосуються змісту штучного забезпечення або створення необхідних (екзогенних та ендогенних) умов, які б гарантували цілісний характер просторової системи. Саме поняття «цілісність» у відношенні до регіональної просторово-економічної системи застосовується не як до об'єкта, а до процесу, що відбувається всередині регіону.

Доведено, що характер зв'язків і впливів регіональної просторово-економічної системи може носити вертикальний, горизонтальний, функціональний чи часовий характер, а їх системоутворюючі чинники формують регіональний простір, який, у тому числі, характеризується процесом взаємного впливу просторово-економічних систем одна на іншу, що і обумовлює універсальну форму динамічного розвитку. Така взаємодія визначає існування і структурну організацію регіональної просторово-економічної системи, її об'єднання, поряд з іншими системами, в просторові системи вищого порядку та надбання властивостей всіх інших просторово-економічних систем і явищ.

Характер взаємодії регіональних просторово-економічних систем є таким співвідношенням, при якому причина і наслідки економічних процесів знаходяться в постійній динамічній зміні. Цей причинно-наслідковий зв'язок визначає таку важливу рису як циклічність їх розвитку, а період коливання має прямо пропорційну залежність від масштабів просторового утворення.

Таким чином, доведено, що регіональна просторово-економічна система є елементом загальнодержавного, макрорегіонального і глобального економічних просторів, має чітко виражену ієрархічну структуру, розвиток якої відповідає циклічному закону і яка підвладна різноманітним впливам. Основною проблемою просторового регіонального розвитку є забезпечення конкурентоспроможності регіонів з врахуванням глобальних впливів з метою забезпечення просторової цілісності, стійкості і керованості.

Другий розділ «Розвиток теоретико-методологічних засад конкурентоспроможності регіонів як просторово-економічних систем» присвячено висвітленню сучасних методологічних підходів до конкурентоспроможності регіонів як просторово-економічних систем, визначенню концептуальних засад основних процесів глобалізації в контексті регіонального розвитку та виявленню особливостей поширення циклічних процесів глобальної економічної системи на просторово-економічні системи нижчих рівнів.

Поняття «конкурентоспроможність» є одним з базових у ринковій економіці і може використовуватися при економічному аналізі національних економік, регіональних утворень різного ієрархічного рівня, окремих суб'єктів господарювання. Разом з тим, цікавими є сучасні методологічні підходи, висновки яких можна використати для розвитку підходів щодо забезпечення конкурентоспроможності регіонів.

Розвиток неоконсерватизму (А. Лаффер, Р. Мендель) та нової класики (Р. Барроу, Р. Лукас, Т. Веблен, Ф. Перру, М. Гельвановський, М. Портер) обумовили створення системи конкурентних переваг для домінуючих економік на основі взаємозв'язку економічного росту з проведенням державами ациклічного регулювання власних економічних процесів.

Неоінституціалісти (Дж. Б'юкенен, Г. Тальок, Р. Коуз) ввели новий підхід щодо можливості ефективного управління економічною системою на основі забезпечення конкуренції всередині самих суб'єктів господарювання. Розглядаючи корпорацію як олігополію з недосконалою конкуренцію, вони вважають, що використання планування на рівні корпорації є необхідною умовою забезпечення конкурентоспроможності країни, а з розвитком корпорації передбачають її вплив на територію з метою поширення планового характеру ведення бізнесу, застосування принципу «стаціонарного економічного середовища» і ліквідації конкурентів. Тобто, головним фактором розвитку економічної системи є планування, а якісні зміни в суспільному механізмі обумовлюють індикатори у вигляді економічних криз.

Зазначене дозволило дійти висновку, що саме зміна парадигми економічної теорії обумовила два суперечливі явища: з одного боку ? це необхідність забезпечення вільного конкурентного ринку з мінімальним рівнем втручання держави, а з іншого ? прагнення до планового характеру економіки. Мета та зміст використання вищеназваних явищ підпорядкована основним завданням - боротьбі з циклічністю економічних процесів і, як наслідок, забезпечення сталого та збалансованого розвитку національних економік в умовах глобальних впливів світової економічної системи. Однак, усі зазначені методологічні підходи до розвитку сутності конкурентоспроможності не враховували появу на сучасному етапі нового суб'єкта конкуренції з власними інтересами і цілями, яким став регіон, що в умовах глобалізації набуває властивостей регіональної просторово-економічної системи.

Узагальнення положень сучасної економічної науки щодо глобалізації (Фішер, Саломон, Тейт та ін.) дали змогу виявити можливості, які отримують країни/ регіони, а саме: підвищення ефективності використання ресурсів; перспективи збільшення матеріального благополуччя і світового багатства; участь у міжнародному поділі праці завдяки лібералізації, децентралізації економіки та розвитку співробітництва. Однак, глобалізація не тільки надає нові можливості, але і створює певні загрози: короткотермінові та довготермінові. Короткотермінові загрози є неадекватною зовнішньоекономічною політикою економічно розвинутих країн, які претендують на роль глобального центру розвитку чи «полюсу росту». Проте, підтверджено, що насправді домінуючі економіки розвинутих країн у своїй політиці керуються тільки власними національними інтересами і всі їх дії пов'язані й залежні від власних амбіцій. Загрози глобалізаційних процесів в довготривалій перспективі (М. Інтрілігейтор) пов'язані із несправедливим розміщенням благ, яке породжує загрозу виникнення конфліктів на регіональному, національному і міжнародному рівнях.

В роботі обґрунтовано, що вищезазначене знаходить своє відображення у тому, що домінуючі економіки через фінансові і торговельні організації, з одного боку, нав'язують ліберальну модель світогосподарських зв'язків, а з іншого, у відношенні до економік-реципієнтів, використовують і практикують спекулятивні форми господарської діяльності. В результаті залежні (сателітні) економіки, як правило, потрапляють у боргову залежність від країн-кредиторів і міжнародних фінансових організацій, які переживають періодичні девальвації курсу національних валют та інші кризові явища як наслідок циклічного розвитку.

Підтверджено, що широке використання країнами іноземних валют для міжнародних валютно-фінансових операцій, а також введення в міжнародний обіг власних валют, що прив'язуються до вільноконвертованих валют, створюють сприятливі умови екзогенного впливу і є стимулюючим елементом поширення кризових явищ. У зв'язку із цим підкреслюється, що якість управління банківською та фінансовою системами, у тому числі регіональними, є одним із факторів протидії проявам валютно-фінансових криз, підтримання стійкої позиції країни/регіону в світовому фінансовому секторі та забезпечення динаміки стійкого розвитку їх економіки.

Це пояснено тим, що типовою рисою циклічних кризових процесів є намагання домінуючими економіками підтримувати високий курс американської валюти та здешевлення стратегічних сировинних ресурсів, або навпаки. Основним способом поширення валютно-фінансових кризових явищ є спекулятивні атаки. Суб'єктом, що мотивує таки атаки, є іноземний «інвестор», а її зміст полягає в провокації нестабільності валютного курсу в країні інвестування, в конкретному регіоні з метою досягнення в короткостроковому періоді спекулятивного прибутку, а в довготерміновому - отримання доступу до здешевлених регіональних виробничих, матеріальних і сировинних ресурсів.

Валютно-фінансові кризові процеси, як негативна та невід'ємна частина економічного циклу, знаходять своє відображення в кризі платіжних балансів. Необхідність досягнення внутрішньої рівноваги у нестабільному зовнішньому середовищі вимагає застосування країною/регіоном відповідної економічної політики, спрямованої на прискорення економічного зростання, яке, в свою чергу, повинно забезпечити перехід економічної системи з невисокою конкуренто-спроможністю до рівня впливової, паритетної та самодостатньої.

Виявлено, що сучасний підхід до конкурентоспроможності регіональних просторово-економічних систем полягає в переосмисленні та переоцінці змісту їх економічних циклічних процесів, оскільки вони набули нового забарвлення та змін у зв'язку з інтеграційними процесами і змінами у глобальній економічній системі, у тому числі у її впливах на регіон.

Обґрунтовано, що в умовах повноцінної участі регіонів в глобальному конкурентному середовищі найбільш коректним способом оцінки їх конкурентних позицій буде не збільшення обсягів зовнішнього товарообігу, а відображення цього процесу у фінансовому рахунку регіонального платіжного балансу.

Відображення фінансових операцій (рис. 2) вказує на те, що зовнішньо-торговельний оборот України фінансувався не власним вітчизняним капіталом, а капіталом з інших територій (наприклад, офшорних).

Рис. 2. Динаміка зміни обсягів ЗТО і показників платіжного балансу України

Особливо це стосується періодів 1998-2004 рр. і 2009-2010 рр., протягом яких динаміка зміни обсягів ЗТО була неадекватна змінам фінансового рахунку платіжного балансу України. Аналогічна картина спостерігалася і на регіональному рівні в показниках регіонального платіжного балансу (нині цей документ відсутній у звітності регіональних відділень НБУ). Тобто, просторовий аспект діяльності регіону відображається не лише обсягами ЗТО регіону, але і відповідними фінансовими потоками, що отримало обґрунтування у роботі.

Узагальнення сучасних наукових підходів щодо шляхів забезпечення конкурентоспроможності регіонів як суб'єктів глобальної економічної системи дозволило окреслити сучасний підхід щодо формування простору регіону. В основі даного підходу лежить трансфер господарської діяльності тих суб'єктів господарювання регіону, які проводять міжнародну торговельну, інвестиційну і управлінську діяльність і забезпечують просування товарів, послуг та функціонування фірм регіону поза межами державних кордонів, залучаючи діяльність торгових, дипломатичних та інших закордонних місій і враховуючи особливостей циклічних змін інших регіональних систем як просторово-циклічної кон'юнктури глобальної економічної системи.

З огляду на вказане вище, до основних рис глобальної конкуренції слід віднести процес відтворення соціальних ресурсів регіональної економічної системи, просування власних стандартів господарської та соціально-культурної поведінки як механізму, що забезпечує формування іноземного споживчого ринку товарів та послуг регіону. Враховуючи те, що глобалізація - це процес, зміст якого лежить у площині руху динамічного розвитку світової економіки, з визначенням певних центрів економічного, фінансового та політичного впливу, виникає необхідність перегляду проблематики забезпечення конкурентоспроможності регіонів в контексті просторово-циклічної кон'юнктури економічних систем.

У третьому розділі роботи «Аналіз впливу глобальної економічної системи на розвиток регіональних просторово-економічних систем» представлені результати аналізу емпіричних досліджень для виявлення та оцінки особливостей глобального впливу на регіональну просторово-економічну систему, аналізу глобального впливу на розвиток регіональної просторово-економічної системи та оцінки взаємозв'язків глобальних, загальнодержавних і регіональних циклічних процесів в Україні.

Особливість впливу глобальної економічної системи на розвиток регіону базується на структурно-функціональних зв'язках великого економічного простору. Різниця між глобальною економічною системою та великим економічним простором полягає у відмінностях, викликаних просторовим чинником. Елементи та складові глобальної економічної системи мають чітко визначені територіальні межі, а великий економічний простір формується як потенційне середовище діяльності елементів та складових глобальної економічної системи, яке має змінні рухомі межі.

Аналіз діяльності регіонів в глобальному економічному просторі виявив різну їх активність і різновекторність в залежності від специфіки, обумовленої розміщенням, виробничою діяльністю, суб'єктивними чинниками та особистісними контактами тощо. Наприклад, Донецька область веде торгівлю з понад 100 країнами світу. Основними торгівельними партнерами є Росія, Китай, країни ЄС, США та Туреччина. Частка області в загальнодержавному експорті складає понад 20%. Господарські зв'язки Волинської області підтримувалися з 82 країнами світу. Найбільшим торговим партнером Волині є Росія, на яку припадає майже половина сукупного розміру зовнішньоторговельних угод. Понад 20% зовнішніх торгових трансакцій реалізовано з країнами ЄС, зокрема Польщею, Литвою, Словаччиною, Румунією та Угорщиною. Закарпатські підприємці співпрацювали з партнерами із 73 країн світу. За обсягами залучених інвестицій область займає 11 місце серед інших регіонів України, а за обсягами на особу - 6 місце.

Кількість експортерів Львівської області становила 698 суб'єктів, які експортували продукцію у 85 країн світу. Найбільші обсяги експортованої продукції припадають на Німеччину - понад 14% загального обласного експорту, Росію та Польщу - понад 12% на кожну країну тощо. Міжрегіональні угоди Львівщина має з Тюменською та Оренбурзькою областями Росії, штатами Кордоба (Бразилія) та Парана (Аргентина), Чернівецька область співпрацює з провінцією Саскачевань (Канада) тощо. Однак зазначено, що така співпраця формується, переважно, під впливом особистісних контактів та зв'язків з діаспорою і не є економічно обґрунтованою щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів.

Майже всі прикордонні області України є учасниками макрорегіональних утворень - єврорегіонів, в межах яких та через які ведеться інтенсивна співпраця у світовому просторі, що сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності. З іншого боку, на регіони України, особливо західні, поширюється регіональна політика ЄС, що має значний вплив на їх соціально-економічний та екологічний розвиток і конкурентоспроможність. Так, наприклад протягом 2006-2013 рр. лише Закарпатська область з джерел ЄС за найбільшими транскордонними проектами отримає фінансову допомогу більш ніж на 11 млн євро.

Тобто, формування свого регіонального економічного простору сучасний регіон здійснює під впливом чинників від систем різних рівнів, а саме: міжрегіональних, національних, макрорегіональних та глобальної. Найбільш наочно впливи економічних систем різних рівнів можна проілюструвати на прикладі характеру поширення світових кризових процесів. З метою підтвердження просторового поширення кризових циклічних процесів в роботі був проведений аналіз їх виникнення та поширення від регіональних центрів домінування, якими є США, Японія - для азіатського простору та ЄС для європейського простору. До одного з важелів екзогенних впливів слід віднести використання суб'єктами господарювання регіону і нерезидентами (інвесторами) іноземних валют, зокрема долару США, динаміка обмінного курсу якого суттєво впливає на стійкість регіональної системи.

Регіональна політика ЄС, яка через фінансову підтримку за Програмами Добросусідства чи Східного Партнерства, а також реалізацію транскордонних проектів, розширює власне зовнішнє конкурентне середовище і забезпечує підвищення конкурентоспроможності регіонів ЄС, водночас створюючи можливості підвищення конкурентоспроможності регіонами України.