Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ПВНЗ "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Виклюк Мар'яна Іванівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ПВНЗ "Європейський університет"

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ

Науковий керівник:

доктор економічних наук, доцент Прокопенко Наталія Семенівна, ПВНЗ "Європейський університет", завідувач кафедри економіки, обліку та аудиту, м. Київ

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Крейдич Ірина Миколаївна, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки, м. Київ;

кандидат економічних наук, доцент Горовий Дмитро Анатолійович, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, доцент кафедри економіки підприємства, м. Харків

Захист відбудеться "25” жовтня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.063.01 ПВНЗ "Європейський університет" за адресою: 03115, м. Київ, бульвар Вернадського, 16-в, к.218.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ПВНЗ "Європейський університет" за адресою: 03115, м. Київ, вул. Депутатська, 15/17.

Автореферат розісланий "23” вересня 2011р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, професор О.П. Луцій

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Необхідною умовою ефективного розвитку вітчизняних підприємств транспортного машинобудування є активізація їх інноваційної діяльності. Незважаючи на історично сформований високий виробничо-науковий потенціал, функціонування вітчизняних підприємств транспортного машинобудування протягом останніх років характеризується низькою інноваційною активністю, недостатнім фінансовим забезпеченням їх наукової та інноваційної діяльності, зниженням темпів технологічного оновлення виробництва та поступовою втратою набутого потенціалу. Кризовий стан вітчизняних підприємств транспортного машинобудування зумовлений недосконалою інноваційною політикою держави, низьким рівнем стимулювання наукової й інноваційної діяльності та неспроможністю підприємств швидко адаптуватися до змін у ринковій економіці. Можливість забезпечення успішного функціонування підприємств транспортного машинобудування шляхом удосконалення регулювання їх інноваційної діяльності і зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Значний вклад у дослідження проблем розвитку інноваційної діяльності внесла когорта визнаних вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: В. Александров, Л. Антонюк, О. Ареф'єва П. Афанасьєв, А. Богорош, О. Волков, Л. Воротіна, В. Геєць, Д. Горовий, С. Губенко, М. Денисенко, М. Долішній, Т. Дудар, Б. Заболоцький, П. Завлін, С. Ілляшенко, М. Йохна, І. Карпунь, Н. Краснокутська, І. Крейдич, М. Крупка, О. Лапко, Л. Мінделі, П. Микитюк, Ю. Морозов, А. Павленко, М. Пашута, А. Поручник, Н. Прокопенко, В. Савчук, Б. Санто, В. Стадник, Л. Федулова, М. Хом'як, Й. Шумпетер.

Проте подальшого вирішення потребують питання, пов'язані безпосередньо із процесом формування системи регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, які не знайшли достатнього висвітлення у науковій літературі, що зумовило визначення мети, завдань, структури та змісту наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи Європейського університету за темою: "Організація та управління стратегічним розвитком промислових підприємств" (номер державної реєстрації 0107U002007). За участю автора у межах зазначеної теми було обґрунтовано концептуальні засади формування та реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо напрямів удосконалення регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування.

Відповідно до поставленої мети були визначені такі головні завдання:

- розглянути й узагальнити теоретичні засади еволюції наукової думки у трактуванні впливу регулювання інноваційної діяльності на економічний розвиток;

- визначити сутність та особливості регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування;

- обґрунтувати методичні підходи щодо побудови та систематизації принципів регулювання інноваційної діяльності;

- здійснити оцінку ефективності розвитку інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні;

- дослідити рівень впливу регулювання на інноваційну діяльність підприємств транспортного машинобудування;

- на засадах критичного аналізу й узагальнення зарубіжного досвіду визначити передумови та наслідки адаптації регулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств транспортного машинобудування до їх практики;

- удосконалити концептуальні засади формування та реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування;

- розробити напрями удосконалення системи вибору пріоритетів інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні;

- запропонувати шляхи активізації інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування на основі дослідження взаємозв'язків показників їх діяльності з регулюючими чинниками.

Об'єктом дослідження є процес регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування.

Предметом дослідження виступають теоретико-методичні та науково-практичні положення й особливості інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування.

Методи дослідження. Основні методи наукового пізнання стали своєрідною платформою теоретико-методичних розробок щодо розкриття економічних явищ та інноваційних процесів: метод системного аналізу - для визначення основних підходів щодо сутності регулювання інноваційної діяльності; прийоми табличного й графічного аналізу - для узагальнення, наочного і схематичного відображення теоретичних та практичних результатів дослідження; методи статистичного й економічного аналізу - для оцінки розвитку інноваційної діяльності та визначення рівня впливу регулювання на ефективність інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування; комплексно-цільовий - для удосконалення механізму регулювання інноваційною діяльністю підприємств; економіко-математичний - для визначення напрямів активізації інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, через прогнозування обсягів інноваційної продукції; логічний метод - для логічної побудови структури дисертаційного дослідження, узагальнення теоретичних та практичних положень у висновках.

інноваційна діяльність транспортне машинобудування

За інформаційну базу дисертаційної роботи слугували законодавчі й нормативно-правові акти, статистичні дані Держкомстату України, дані управління статистики у Львівській області, оприлюднені дані фінансової та управлінської звітності підприємств транспортного машинобудування, матеріали науково-практичних конференцій і семінарів, монографічна й періодична література вітчизняних та зарубіжних науковців, ресурси Інтернет, а також особисті дослідження і розробки автора за темою дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у поглиблені існуючих теоретичних положень регулювання інноваційної діяльності та розробці напрямів активізації механізму регулювання цієї діяльності підприємств транспортного машинобудування:

вперше:

- сформовано підхід до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, що базується на визначенні інтегрального показника шляхом систематизації груп чинників (фінансово-господарської, інноваційної та науково-технічної ефективності) і дозволяє застосувати єдиний підхід до комплексної оцінки рівня ефективності інноваційної діяльності підприємств як на загальнодержавному, регіональному рівні, так і на рівні суб'єктів господарювання;

- розроблено та обґрунтовано інструментарій (методичний, організаційний, управлінський) реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, сутність якого полягає у формуванні передумов інноваційного розвитку підприємств для їх стійкості, рівноваги та підвищення рівня використання інноваційного потенціалу на всіх рівнях функціонування;

удосконалено:

- теоретико-методичні засади гармонізації партнерства держави і підприємств, що базується на комплексному системному підході щодо створення та розвитку існуючих інноваційних структур, спроможних забезпечити активізацію інноваційних процесів, що, на відміну від раніше існуючих, забезпечить отримання загальнодержавного ефекту від реалізації інновацій суб'єктами господарювання, стимулюватиме індивідуальний інтерес підприємств та науковців до інноваційної діяльності;

- концептуальні засади формування та реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, що включають: а) систему цілей, функцій та принципів регулювання інноваційної діяльності підприємств; б) форми підтримки інноваційної діяльності на всіх рівнях регулювання; в) формування інструментарію реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності; г) удосконалення нормативно-правового законодавства в сфері регулювання інноваційної діяльності досліджуваних підприємств; д) створення ефективної системи інноваційного макросередовища; е) запровадження регресивної системи оподаткування податком на прибуток підприємств та використання системи податкових пільг залежно від рівня їх інноваційної активності. Зазначене дозволить реалізувати систему стимулювання розвитку інноваційних процесів у транспортному машинобудуванні; забезпечить формування пріоритетних напрямів їх інноваційної діяльності і, відповідно, конкурентних переваг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

- порядок практичної реалізації заходів активізації інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування через системне впровадження пільгового механізму оподаткування податком на прибуток (податкова пільга у розмірі 50% від суми податку, в разі перевищення частки інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої продукції - більше ніж 50%). Економічний ефект, отриманий внаслідок застосування цього механізму, дає можливість збалансувати інтереси держави і підприємства;

набули подальшого розвитку:

- узагальнення теоретичних основ еволюції наукової думки у трактуванні впливу регулювання інноваційної діяльності на економічний розвиток, що пояснює необхідність його взаємоузгодженості як на макро-, так і мікрорівні, шляхом застосування комплексного підходу до процесу регулювання інноваційної діяльності на всіх рівнях "держава-галузь-регіон-підприємство". Цей підхід, побудований на принципі ієрархічності, дозволяє: ефективно стимулювати суб'єкти господарювання до здійснення інноваційної діяльності на всіх рівнях їх функціонування; застосовувати інновації у виробничій діяльності з метою забезпечення їх конкурентоспроможності; визначити основні пріоритетні напрями інноваційного розвитку транспортного машинобудування для його стратегічного розвитку;

- понятійний апарат регулювання інноваційної діяльності, який представлено як взаємопов'язаний процес управління з боку державних, регіональних органів влади та бізнес-структур, який реалізується через спеціальний механізм, що включає систему принципів, функцій, цілей, інструментів та заходів у сфері інноваційної діяльності підприємств і сприяє розвитку їх конкурентоспроможності, здатності та готовності до інноваційної діяльності і, як результат, формування ефективної галузевої структури національної економіки. На відміну від існуючих, такий підхід враховує особливості застосування оптимальних регулюючих заходів для активізації інноваційних процесів підприємств транспортного машинобудування, що забезпечить сприяння підвищенню їх економічного розвитку на усіх рівнях функціонування за рахунок впровадження інновацій;

- система вибору пріоритетів інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні, яка ґрунтується на побудові схеми відбору інноваційних проектів, що представлена сукупністю послідовних дій та параметрів їх відповідності пріоритетним напрямам інноваційної діяльності (важливості, строковості, масштабності, орієнтації на найвищі технологічні уклади, структуризації за рівнем ієрархічної системи). Її застосування забезпечить об'єктивне формування коротко-, середньо- та довгострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, що дасть змогу уніфікувати й мобілізувати джерела їх фінансування залежно від рівня та масштабності поширення ефекту від їх реалізації.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів роботи підтверджується їх застосуванням у діяльності таких підприємств та установ: ЗАТ "Завод комунального транспорту" - при використанні запропонованої методики щодо оцінки рівня впливу регулювання на інноваційну діяльність підприємства, з метою підвищення рівня його інноваційної активності (довідка № 077/1-з від 31.03.2011 р.); Департаменту економічної політики Львівської міської ради - при обґрунтуванні проблем, пов'язаних із процесом відбору та джерел фінансування інноваційних програм та формуванні методів стимулювання підприємств до інноваційної діяльності, з метою підвищення ефективності їх функціонування (довідка №23 - вих. - 445 від 05.04.2011 р.); Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України - при підготовці рекомендацій щодо удосконалення податкового механізму та інструментів у контексті сприяння їх інноваційному розвитку України (довідка № 35/2 від 31.03.2011 р.).

Теоретичні положення наукового дослідження використовуються у навчальному процесі Львівської філії Європейського університету при викладанні навчальних курсів "Фінансовий менеджмент" та "Економіка і організація інноваційної діяльності" (довідка Львівської філії Європейського університету № 1/02-118/11 від "21" червня 2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові дослідження, висвітлені автором у дисертаційній роботі, є одноосібним результатом його діяльності. Провідні наукові ідеї, постулати та здобутки дисертації, запропоновані рекомендації і висновки опрацьовані автором самостійно. Опубліковані праці написані без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Дослідження оприлюднювалися й обговорювалися науковою спільнотою на науково-практичних, міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема: всеукраїнській науково-практичній конференції "Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту" (м. Львів, 8-10 листопада 2007 р.); міжнародній науково-практичній студентсько-аспірантській конференції "Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні" (м. Львів, 16-17 травня 2008 р.); ХІ міжвузівській студентсько-аспірантській конференції "Перспективні напрями реформування фінансової системи України" (м. Львів, 21 листопада 2008 р.); міжнародній науково-аспірантській конференції "Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи" (м. Львів, 15-16 травня 2009 р.); науковій конференції "Євроінтеграційні процеси в Україні: стан та перспективи розвитку в умовах фінансової та економічної кризи" (м. Львів, 21 травня 2009 р.); VI всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Сучасна наука в мережі Інтернет" (м. Київ, 25-27 лютого 2010 р.); всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, 8-15 листопада 2010 р.); науково-практичній інтернет-конференції "Сучасні тенденції розвитку економічної науки в Україні" (м. Тернопіль, 8 грудня 2010 р.); всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції "Стратегії стійкого розвитку економіки" (м. Київ, 27 квітня 2011 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження закріплено у 18 публікаціях, з них 7 статей опубліковано у фахових виданнях, 2 - у збірниках наукових праць, 9 - у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій, що відображають результати дослідження, складає 5,75 умовн. друк. арк. (усі належать автору), в тому числі 3,3 умовн. друк. арк. у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації викладено на 282 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі обсяг основного тексту 213 сторінках. Робота містить 21 таблицю (11 сторінок), 39 рисунків (21 сторінка), 8 додатків (51 сторінка). Список використаних джерел налічує 181 найменувань на 18 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні засади регулювання інноваційної діяльності підприємств" досліджено еволюцію наукової думки впливу регулювання інноваційної діяльності на економічний розвиток, розкрито суть регулювання інноваційної діяльності транспортного машинобудування, обґрунтовано методичні підходи щодо побудови та систематизації принципів регулювання інноваційної діяльності.

Узагальнення теоретичних засад наукової думки щодо впливу регулювання інноваційної діяльності на економічний розвиток дало можливість з'ясувати, що це, беззаперечно, проявляється через формування та практичну реалізацію основоположних категорій згаданого процесу, а саме: інновація, інноваційна діяльність, інноваційний процес, інноваційна інфраструктура, інноваційна політика. Однак під час розгляду цих категорій і встановлення їх значення в економічному розвитку доцільно враховувати сферу та рівень застосування. Виявлено, що кожна з розглянутих економічних категорій по-різному виявляється як на макро-, так і мікрорівні процесу регулювання інноваційної діяльності, а відтак набуває різного змісту в умовах реалізації ринкового та державного механізмів регулювання.

Аналіз і систематизація різних підходів до визначення поняття "регулювання інноваційної діяльності" дали змогу виділити два головні аспекти дослідження: перший ґрунтується на функціональному підході, тобто регулювання розглядають як одну з функцій інноваційного менеджменту, яка забезпечує кінцевий результат управління інноваційними процесами підприємств; другий базується на управлінському підході, який більш розгорнутий і розглядає суть регулювання інноваційною діяльністю як комплексний процес управління в інноваційній сфері через формування й впорядкування інноваційної політики держави, галузі, регіону та окремого підприємства.

У проведеному дослідженні автор обирає як основу другий підхід і розглядає регулювання інноваційної діяльності як взаємопов'язаний процес управління з боку державних, регіональних органів влади та бізнес структур, який реалізується через спеціальний механізм, що включає систему принципів, функцій, цілей, інструментів та заходів у сфері інноваційної діяльності підприємств і сприяє розвитку їх конкурентоспроможності, здатності та готовності до інноваційної діяльності і, як результат, формування ефективної галузевої структури національної економіки.

Визначено, що становлення ринкової економіки в Україні потребує створення сприятливих умов функціонування вітчизняних підприємств транспортного машинобудування, оскільки їх інноваційний розвиток впливає на різні сфери життєдіяльності суспільства і показує важливе місце та роль в економіці країни: по-перше, забезпечує безперервний рух пасажирських і вантажних перевезень; по-друге, на галузь припадає вагома частка в структурі валово-внутрішнього продукту країни, а державне сприяння її розвитку призведе до його помітного збільшення; по-третє, це одна з тих галузей економіки, яка має історично сформований економічний потенціал, що дає змогу розвивати її не лише на внутрішніх, а й на міжнародних ринках. Таким чином, за рахунок наукоємної продукції галузі Україна може забезпечити вихід конкурентоспроможної продукції на світові ринки і сталий розвиток вітчизняної економіки на основі наукоємності національного виробництва.

З'ясовано, що сьогодні немає єдиної думки щодо необхідності втручання держави в систему ринкових механізмів. Однак беззаперечним є факт, що ринкові та державний механізми діють паралельно і доповнюють один одного відповідно до обраної концепції розвитку національної економіки. Це здійснюється через формування системи методів і форм регулювання інноваційної діяльності суб'єктів господарювання. Зважаючи на наведене вище, обґрунтовано необхідність формування класифікації системи методів регулювання інноваційної діяльності підприємства за чотирма ознаками: за характером впливу на інноваційний процес (прямі та непрямі); за засобами регулювання (нормативно-правові, адміністративні, економічні, соціальні, організаційні); за частотою застосування (традиційні та спеціальні); за рівнем регулювання (загальнодержавні, галузеві, регіональні, локальні). Запропонована класифікація охоплює різноманітні напрями та сфери регулювання і стимулювання інноваційної діяльності, що здійснюються за допомогою реалізації системи заходів законодавчої, науково-технічної, фінансово-економічної політики.

Доведено, що джерелом ефективного функціонування системи регулювання інноваційної діяльності є сукупність принципів, на основі яких реалізується інноваційна політика. У зв'язку з цим обґрунтовано методичні аспекти щодо побудови й систематизації принципів регулювання інноваційної діяльності на основі таких підходів: державницького і підприємницького. З'ясовано, що система принципів слугує за базу для формування і впровадження стимулів інноваційної діяльності підприємств, оскільки при її створенні, з одного боку, враховується загальнодержавний ефект від інноваційної активності вітчизняних підприємств, а з іншого - стимулюється індивідуальний інтерес підприємств та науковців до реалізації інноваційних проектів, що забезпечує високу економічну ефективність. Збалансоване поєднання двох підходів сприяє дотриманню загальнодержавних цілей розвитку інноваційних процесів вітчизняних підприємств транспортного машинобудування.

Аргументовано, що ефективність регулювання інноваційної діяльності гальмується через велику кількість проблем, які виникають внаслідок існуючого механізму регулювання інноваційної діяльності, серед яких виділені наступні: неефективність методів стимулювання інноваційних процесів; відсутність єдиної та взаємоузгодженої системи управління останніми як на макро-, так і мікрорівні; складність організаційної системи управління інноваційною діяльністю на державому рівні та недосконалість нормативно-правової бази; обмеженість у фінансуванні та інвестуванні інноваційної діяльності; низький рівень інноваційної інфраструктури та функціонування організаційних структур інноваційної сфери; відсутність моніторингу та відповідного контролю за ефективним та вчасним виконанням інноваційних проектів у межах пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

На підставі аналізу теоретико-методичних проблем регулювання інноваційної діяльності підприємств визначено, що здійснення інноваційної діяльності на всіх рівнях регулюючої системи повинно бути спрямовано на сприяння розвитку та використання інноваційного потенціалу господарських систем, врахування специфіки інноваційних процесів досліджуваних підприємств через активізацію якісно нового механізму регулювання інноваційної діяльності як на макро-, так і мікрорівні.

У другому розділі "Становлення системи регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування" здійснено оцінку ефективності розвитку інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні на загальнодержавному, регіональному (Львівська область) рівнях та рівні досліджуваних підприємств регіону; запропоновано методику оцінки рівня впливу регулювання на ефективність інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування; проаналізовано передумови та наслідки адаптації регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування до практики зарубіжних країн.

Визначено, що у процесі розбудови нової економічної системи в Україні відбулося становлення вітчизняного транспортного машинобудування та сформувалися основні етапи його розвитку: період затяжного спаду (1991-2000 рр.), період економічного пожвавлення і зростання (2001-2007 рр.) та період різкого занепаду (2008 р. - триває до теперішнього часу), спричинений поширенням світової фінансової кризи.

Як виявив аналіз інноваційної активності транспортного машинобудування, з 2001 по 2009 рр. включно, незважаючи на збільшення обсягів інноваційної продукції, простежується низький рівень державного регулювання інноваційними процесами підприємств. Негативні тенденції характеризують показники: скорочення кількості підприємств, які займалися інноваційною діяльністю (на 20,7%), їх частки у загальній кількості (від 31,4% до 24,3%); зниження кількості суб'єктів господарювання, що впроваджували інновації (на 4,6%); скорочення кількості освоєних виробництв інноваційних видів продукції (на 50,6%), машин та устаткування (на 41,2%), матеріалів, виробів і продуктів (на 54,4%); зменшення частки інноваційної продукції, що реалізовувалася за кордон (від 50,9 % до 42,9%); зниження частки витрат на наукові дослідження й розробки (від 20,5% до 18,4%); незначні витрати на придбання нових технологій та їх скорочення (від 1,6% до 0,54%); недостатня підтримка державою і регіональними органами влади інноваційної діяльності (частка їх фінансування 4,6% та 0,7% відповідно). При цьому, припинилося взагалі залучення коштів для фінансування інноваційної діяльності через позабюджетні фонди, а через форми кредитування у загальному обсязі фінансування інноваційної діяльності на них припадає 2,2%.

Дослідження підприємств транспортного машинобудування Львівської області засвідчили, що кількість підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність, протягом 2001-2010 рр. зменшилася і коливається в межах 3-5; відбулося скорочення освоєних інноваційних виробництв (на 80%); знизилася частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції транспортного машинобудування (на 31,7%); спостерігається відсутність фінансування інноваційної діяльності із загальнодержавного та з місцевих бюджетів. Такий стан розвитку інноваційної діяльності є наслідком кризових явищ в економіці держави та галузі зокрема.

Різноаспектний підхід щодо дослідження впливу регулювання на ефективність інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування дозволив встановити, що основна мета процесу регулювання інноваційної діяльності дасть можливість забезпечити високий рівень ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування та одночасно задовольнити інтереси інших учасників інноваційної діяльності на всіх рівнях регулювання.

Для визначення рівня ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування в умовах макро- та мікрорегулювання вперше запропоновано комплексну оцінку рівня ефективності інноваційної діяльності (рис. 1), яка дозволяє: здійснювати розрахунок інтегрального показника рівня ефективності інноваційної діяльності для підприємства, галузі та держави; ідентифікувати показники, що є визначальними при формуванні рівня ефективності інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні; на засадах єдиного методичного підходу здійснити порівняльний аналіз рівня ефективності інноваційної діяльності між підприємствами транспортного машинобудування одного регіону і співвіднести результати із загальнодержавним та регіональним значенням; визначити найвпливовіші регуляторні зовнішні чинники зміни рівня ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування (обсяг залучених інвестицій, амортизаційні відрахування, рівень податкового навантаження,) та внутрішні (чистий прибуток/збиток, чистий дохід від реалізації інноваційної продукції, витрати на інноваційну діяльність), оскільки вони відображають результати прямого чи опосередкованого впливу інструментів податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної, амортизаційної, бюджетно-фіскальної політики держави.

Визначено інтегральний показник рівня ефективності інноваційної діяльності (табл.1) на підставі дослідження показників розвитку підприємств транспортного машинобудування. За вихідну інформацію для його розрахунку слугували показники, що характеризують фінансово-господарську, інноваційну та науково-технічну ефективність діяльності досліджуваних підприємств (рис.2). Розрахункове значення показника поділено на п'ять рівнів: дуже низький (0-0,2), низький (0,21-0,35), середній (0,36-0,5), достатній (0,51-0,75), високий (0,76-1,0).

Таблиця 1

Інтегральний показник рівня ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування

Поглиблена оцінка рівня ефективності інноваційної діяльності виявила, що інноваційна діяльність в умовах сформованої та діючої сьогодні системи регулювання набула негативних тенденцій на всіх рівнях регулювання. Протягом 2001-2007 рр. спостерігалося зростання ефективності інноваційної діяльності на всіх досліджуваних рівнях регулювання. Це відбулося за рахунок підвищення ефективності як фінансово-господарської, так і інноваційної та наукової діяльності підприємств транспортного машинобудування. Натомість, після розгортання фінансової кризи у 2008 р. простежується стрімкий спад інноваційної активності суб'єктів господарювання і зниження рівня ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування.

У результаті проведеного кореляційного аналізу встановлено, що найбільш значними чинниками внутрішнього і зовнішнього регулювання, які характеризують значний вплив на рівень ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, є чистий дохід від реалізації інноваційної діяльності (коефіцієнт кореляції - вище 0,66) та рівень податкового навантаження (коефіцієнт кореляції - вище 0,52), розраховані в межах регіонального та локального рівнів. Результати цих досліджень стали базисом при розробці практичних напрямів активізації інноваційної діяльності досліджуваних підприємств транспортного машинобудування.

Неефективність існуючої практики регулювання інноваційної діяльності зумовила необхідність адаптації зарубіжного досвіду в згаданій сфері до практики національної економіки через формування належної підтримки учасників інноваційної діяльності:

1) створення сприятливих податкових умов для залучення коштів в інноваційну сферу з приватного сектору (зменшення на 50% податку з прибутків інноваційно активних підприємств, венчурних фірм та інституційних інвесторів); тимчасове звільнення від оподаткування (на 3 роки) прибутків індивідуальних інвесторів; включення до суми витрат 40-100% коштів, що використовуються для фінансування НДР;

2) застосування умов для пільгового кредитування учасників інноваційного процесу (до 50% витрат за банківськими кредитами покривається з місцевого чи державного бюджету у разі ефективної реалізації інноваційного проекту); участь держави у кредитуванні пріоритетних програм інноваційного розвитку; система страхування банківських кредитів, що гарантує повернення 80% вартості позики, наданої на довгострокову перспективу; податковий кредит для малих інноваційних підприємств на 1 рік;

3) розвиток інноваційної інфраструктури (формування інноваційних структур, венчурних фірм, "бізнес-ангелів", інноваційних бірж);

4) стимулювання до наукової й інноваційної діяльності винахідників і науковців шляхом матеріального стимулювання;

5) створення спеціального механізму підтримки вітчизняних підприємств в умовах фінансової кризи (формування протекціоністських заходів, державних замовлень, створення умов для підвищення попиту та пропозиції на інноваційну продукцію; зменшення податкового тягаря; покращення умов для кредитування та лізингу; фінансова підтримка через бюджетні фонди вітчизняних виробників та споживачів).

У третьому розділі "Напрями активізації механізму регулювання інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні України" обґрунтовано концептуальні засади формування та реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, удосконалено систему вибору пріоритетів інноваційної діяльності та запропоновано ефективні напрями регулювання активності інноваційної діяльності досліджуваних підприємств.

Перехід підприємств транспортного машинобудування на інноваційну модель розвитку потребує вирішення проблеми, що передбачає удосконалення концептуальних засад формування та реалізації механізму регулювання їх інноваційної діяльності. Суть дослідження полягає у побудові якісно нової системи заходів стимулювання інноваційної діяльності, що забезпечить ефективне функціонування наукового, виробничого, інтелектуального, інноваційного потенціалів та конкурентні переваги транспортного машинобудування на внутрішньому і зовнішніх ринках. В основу запропонованого механізму регулювання інноваційної діяльності покладено відповідний інструментарій реалізації (методичний, організаційний та управлінський), систему відповідних цілей, функцій, принципів і методів його формування, з урахуванням особливостей їх застосування на загальнодержавному, галузевому, регіональному та рівні господарюючих суб'єктів (рис.3). Запропоноване упорядкування механізму регулювання інноваційної діяльності сприятиме науковому підходу до систематизації порядку та параметрів застосування системи податкових, кредитних, фінансово-інвестиційних стимулів щодо ефективності інноваційних процесів у транспортному машинобудуванні та формування пріоритетних напрямів їх інноваційної діяльності.

Обґрунтовано, що ефективна реалізація механізму регулювання інноваційної діяльності в транспортному машинобудуванні можлива за умови вдосконалення нормативно-правового забезпечення, що регулює інноваційну діяльність, її оподаткування, залучення ресурсів через механізми пільгового кредитування, інвестування, з метою забезпечення пріоритетності інноваційної діяльності та стратегії розвитку підприємств транспортного машинобудування.

Рис. 3. Концептуальні засади формування та реалізації механізму регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування.

Визначено необхідність податкового стимулювання підприємств транспортного машинобудування через надання податкової пільги інноваційно активним підприємствам та учасникам інноваційного процесу. У зв'язку з цим запропоновано теоретичну аргументацію доцільності диференціації підприємств на п'ять категорій та їх механізму оподаткування за рівнем інноваційної активності (табл. 2).

Таблиця 2

Диференціація підприємств за рівнем інноваційної активності та механізм їх оподаткування

Якщо йдеться про чинник сталого та стратегічного розвитку пріоритетних напрямів інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування, то пропонується удосконалити систему їх відбору та механізм фінансування, шляхом визначення рівня їх пріоритетності:

1) пріоритети загальнодержавного рівня - пряме фінансування фундаментальних та прикладних досліджень із державного бюджету в межах 50-100%;

2) пріоритети регіонального рівня - вибір регіонами самостійно пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та створення умов для їх фінансування;

3) пріоритети галузевого рівня - пряма фінансова підтримка державою через використання програмно-цільового методу та непрямих методів підтримки;

4) пріоритети локального рівня - часткове фінансування з державного чи місцевих бюджетів на початковій стадії (стартові інвестиції до 10%) та створення умов для опосередкованого залучення фінансових ресурсів через фінансовий ринок. Аргументовано, що потенційне застосування такої системи дозволяє сформувати поточні, тактичні й стратегічні цілі інноваційного розвитку транспортного машинобудування та забезпечити їх виконання.

У процесі здійсненого аналізу та оцінки доведено, що з метою активізації інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування та підвищення рівня її ефективності необхідно збільшувати обсяги та частку реалізації інноваційної продукції через оптимізацію механізму їх оподаткування. Враховуючи це, на основі побудови моделі множинної регресії визначено найбільш вагомі чинники, що дають підстави для збільшення величини чистого доходу від реалізації інноваційної продукції, а саме: чистий дохід від реалізації продукції, дохід на 1 грн витрат на інноваційну діяльність, частка коштів спрямована на науково-дослідні роботи до загальних витрат на інновації.

Економічно обґрунтовано ефективність застосування пільгового механізму оподаткування податком на прибуток для досліджуваних підприємств транспортного машинобудування (табл. 3).

Таблиця 3

Розрахунок прогнозного інтегрального доходу держави від застосування пільгового оподаткування податком на прибуток, з урахуванням зміни частки інноваційної продукції в сукупному доході підприємств

Примітки: ^{1 -} прогноз розрахований на основі трендового і регресійного аналізу; ² - прогноз здійснено з урахуванням збільшення частки чистого доходу від реалізації інноваційної продукції у сукупному чистому доході; всі прогнозні значення враховують зміни в оподаткуванні податком на прибуток згідно з Податковим кодексом та пільг, запропонованих автором (зменшення податку на прибуток - на 50%, у разі частки інноваційної продукції в сукупному чистому доході - не менше ніж 50%); прогноз для підприємств ВАТ "Стрийавто" та ЗАТ "Завод комунального транспорту" згідно другого варіанту не проводився, оскільки перший варіант прогнозних показників врахував податкову пільгу, на запропонованих автором умовах.

Суть запропонованого пільгового механізму оподаткування полягає у зменшенні розміру податку на прибуток на 50% за умови, що частка інноваційної продукції у сукупному доході не буде меншою ніж 50%, і ґрунтується на визначенні таких показників: інтегральний дохід держави від оподаткування реалізованої інноваційної продукції (І_ДД), дохід підприємства від реалізації інноваційної продукції (Д_П), рівень податкового навантаження на чистий дохід від реалізації інноваційної діяльності (Р_ПН), сукупна податкова ставка А (враховує податок на прибуток, ПДВ, відрахування до соціальних фондів) та податковий мультиплікатор (M_T), який відображає приріст доходу підприємства чи держави за існуючої ставки податку А.

Визначені аспекти функціонування пільгового механізму оподаткування підприємств транспортного машинобудування допомогли з'ясувати, що використання механізму пільгового оподаткування податком на прибуток для суб'єктів господарювання, які збільшують частку інноваційної продукції в сукупному доході від реалізованої продукції, зможе сприяти отриманню бажаних результатів фінансово стійкого їх функціонування.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичні узагальнення і представлено практичні рекомендації щодо вирішення проблемних аспектів регулювання інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування. Це дало можливість зробити наступні висновки.

1. Дослідження еволюції наукової думки стосовно впливу регулювання інноваційної діяльності на розвиток економіки дозволило обґрунтувати наукові підходи щодо визначення впливу регулювання інноваційної діяльності на економічний розвиток та на основі усвідомлення його важливості в транспортному машинобудуванні сформовано авторське визначення поняття "регулювання інноваційної діяльності" як взаємопов'язаний процес управління з боку державних, регіональних органів влади та бізнес структур, який реалізується через спеціальний механізм, що включає систему принципів, функцій, цілей, інструментів та заходів у сфері інноваційної діяльності підприємств і сприяє розвитку їх конкурентоспроможності, здатності та готовності до інноваційної діяльності і, як результат, формування ефективної галузевої структури національної економіки. Такий підхід до трактування цього поняття враховує взаємоузгодженість процесу регулювання як на загальнодержавному, регіональному, галузевому рівнях, так і рівні суб'єктів господарювання, що сприяє їх стратегічному розвитку.

2. Визначено, що забезпечення інноваційної активності транспортного машинобудування можна досягти через формування та реалізацію комплексного процесу регулювання інноваційної діяльності "держава-галузь-регіон-підприємство", що враховує специфіку здійснення інноваційної політики на всіх рівнях регулюючої системи і ґрунтується на поєднанні трьох детермінантів - інноваційно сприятливого зовнішнього середовища, системи умов для розвитку і використання інноваційного потенціалу господарських суб'єктів, врахування специфіки інноваційних процесів підприємств.

3. Теоретично обґрунтовано методичні засади щодо побудови та систематизації принципів регулювання інноваційної діяльності на основі взаємопоєднаних підходів: державницького і підприємницького. Реалізація запропонованої системи дає можливість визначити принципово нову роль процесу регулювання, через збалансоване поєднання соціально-економічних цілей інноваційної діяльності держави та підприємств: визначення пріоритетності інновацій порівняно з традиційним виробництвом; концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки, техніки та інноваційної діяльності; мотивація інноваційного підприємництва та його конкурентоспроможності; забезпечення системи прогнозування і планування інноваційного розвитку підприємств; збільшення споживання нової чи удосконаленої продукції; отримання економічного ефекту і підвищення соціального добробуту.

4. Розроблено з метою комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування підхід щодо визначення рівня її ефективності на основі аналізу фінансово-господарської, інноваційної та науково-технічної ефективності суб'єктів господарювання. Це дозволяє на основі єдиних засад побудувати інтегральний показник рівня ефективності інноваційної діяльності і сприяє розробці напрямів її активізації, шляхом ефективного управління всіма аспектами, що є визначальними при реалізації інновацій у сфері:

1) фінансово-господарської діяльності - підвищення рівня технологічного оновлення процесу виробництва, інвестиційної привабливості та залучення інвестицій, дохідності, фінансової міцності, продуктивності праці;

2) інноваційної діяльності - збільшення частки та обсягів інноваційної продукції, підвищення рівня прибутковості та рентабельності підприємства за рахунок збільшення кількості реалізованих інноваційних продуктів, освоєння у виробничій діяльності інноваційних процесів;

3) наукової діяльності - спрямування коштів у науково-дослідну роботу підприємств, використання об'єктів інтелектуальної власності, підвищення рівня наукоємності продукції.

5. Аргументовано, що отримані результати дослідження на основі запропонованого підходу характеризують протягом 2001-2009 рр. зниження рівня ефективності інноваційної діяльності підприємств транспортного машинобудування. Виявлено, що основними причинами низького рівня інноваційної діяльності підприємств є скорочення кількості освоєних інноваційних процесів та інноваційних продуктів, відсутність наукової діяльності, низький рівень фінансування, хронічна збитковість та брак обігових коштів для здійснення наукової та інноваційної діяльності, високий ступінь зношеності основних засобів тощо. Встановлено, що вказані тенденції є результатом неефективного макроекономічного регулювання, відсутності дієвих інструментів стимулювання держави та нераціональної інноваційної політики самих підприємств.