Виробничі ризики сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виробничі ризики сільськогосподарських підприємств

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкове середовище, в якому функціонують сільськогосподарські підприємства, характеризується елементами невизначеності та супроводжується ризиками виробничо-комерційної діяльності. Результативність господарювання сільськогосподарських структур різних організаційно-правових форм визначається їх здатністю швидко адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища, спроможністю своєчасно коригувати як початкові цілі та завдання, так і способи їх досягнення. Для сільського господарства ця обставина має особливе значення, оскільки поряд із звичайними чинниками ризику, характерними для всього національно-господарського комплексу (інфляція, погіршення ринкової кон'юнктури, зростання конкуренції, зниження платоспроможного попиту споживачів) існує ряд специфічних галузевих ризиків, ігнорування яких найчастіше призводить до негативних наслідків.

Сільське господарство характеризується також рядом особливостей, що зумовлюють прояв дії чинників ризику, зокрема, виробництво продукції відбувається під впливом природних чинників: не відповідність тривалості робочого періоду і періоду виробництва, відчутна залежність сільського господарства від регіональних, економічних, транспортних, майнових та інших особливостей. Все це впливає на прийняття і реалізацію управлінських рішень і є важливим чинником формування ефективності сільськогосподарського виробництва.

Теоретичним підґрунтям дослідження проблеми ризиковості підприємницької діяльності є праці зарубіжних вчених-економістів А. Альгіна, І. Балабанова, М. Баканова, Ю. Брігхема, Л. Гапенскі, П. Грабового, А. Гроппеллі, М. Лапусти, А. Міндріна, Ф. Найта, Е. Нікбахта, Дж. Неймана, О. Моргенштерна, Б. Райзберга, О. Фінкельштейна, В. Черкасова, Л. Шаршукової, В. Шахова, Й. Шумпетера та інших.

Вагомий внесок у розробку теоретичних і прикладних проблем пізнання ризику зробили такі вітчизняні науковці: В.Г. Андрійчук, І.А. Брижань, І.Р. Бузько, Г.Л. Вербицька, В.В. Вітлінський, Л.В. Временко, В.П. Галушко, В.М. Гранату-ров, О.Д. Гудзинський, Я. І. Єлейко, О.Ю. Єрмаков, С.М. Ілляшенко, А.Б. Камінсь-кий, О.А. Ковтун, М.М. Кулаєць, П.А. Лайко, А.П. Минка, С. І. Наконечний, С.С. Савіна, В.К. Савчук, Н.С. Скопенко, О.Л. Устенко, В.В. Чепурко, Д.А. Штефанич, О.І. Ястремський та інші вчені. У працях цих дослідників розглядається сутність категорії «ризик», природа його виникнення, кількісна та якісна оцінка, обґрунтовуються заходи щодо запобігання виникненню ризиків, управління мінімізацією їх наслідків. Однак, недостатньо уваги приділяється дослідженню виробничих ризиків, що виникають у діяльності сільськогосподарських підприємств, ефективність якої значною мірою залежить від заходів, які мінімізують втрати від ризиків. Таким чином, існують проблеми як теоретико-методологічного, так і прикладного характеру, що потребують свого розв'язання. Це актуалізує тему дисертаційної роботи і соціально-економічне значення наукових результатів дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною плану науково-дослідних робіт Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» за темою: «Розробити наукове та інформаційне забезпечення сталого розвитку сільської місцевості західного регіону України» (номер державної реєстрації 0108U008826). Автором розроблено методичні підходи до оцінки ризиковості сільськогосподарського виробництва та зниження негативного впливу виробничих ризиків на результати діяльності суб'єктів господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтування теоретико-наукових положень ідентифікації та кількісної оцінки виробничих ризиків сільськогосподарських підприємств і розробка організаційно-методичних рекомендацій мінімізації негативного впливу ризиковості на результати діяльності підприємств, що є передумовою їх стабільного розвитку.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено і вирішено такі завдання:

- теоретично узагальнити теорії ризик-менеджменту та визначити сутність даного поняття, що конкретизує пізнання об'єкта дослідження і підвищує результативність управління його параметрами;

- з'ясувати причини та джерела виникнення ризиків у сільському господарстві, врахування яких підвищує якість управлінського впливу на їх мінімізацію;

- обґрунтувати теоретико-методичні підходи до оцінювання ризиків, яких зазнають сільськогосподарські підприємства в процесі своєї діяльності;

- визначити й уточнити критерії оцінки виробничих ризиків землеробства, зокрема вплив коливання врожайності культур на результати діяльності сільськогосподарських підприємств;

- проаналізувати ризики комерційно-збутової діяльності суб'єктів господарювання, врахування яких підвищує системність і ефективність управлінського впливу на зниження ризиковості сільськогосподарського виробництва;

- встановити вплив спеціалізації і диверсифікації аграрного виробництва на рівень ризику та ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств;

- визначити ступінь готовності керівників сільськогосподарських підприємств до управління ризиками в умовах невизначеності;

- розробити та обґрунтувати основні напрями мінімізації виробничих ризиків у діяльності сільськогосподарських підприємств, включаючи державні гарантії відшкодування втрат по застрахованих об'єктах.

Об'єктом дослідження є виробничі ризики в діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та прикладні аспекти визначення і оцінки ризиків сільськогосподарського виробництва та розробка заходів з мінімізації їх наслідків.

Методи дослідження. Теоретичною основою роботи були наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, основні положення теорії ризик-менеджменту. Методологічною основою є діалектичний метод пізнання та загальнонаукові принципи дослідження. Зі спеціальних методів у дисертації використані: абстрактно-логічний (визначення сутності поняття «ризик», теоретичні узагальнення та формулювання висновків); монографічний (вивчення міри впливу виробничих ризиків на результати сільськогосподарської діяльності); економіко-статистичні, зокрема групування, кореляційно-регресійний аналіз, економіко-математичне моделювання, комп'ютерна імітація (опрацювання масивів статистичних даних); експертний метод (опитування керівників і фахівців підприємств щодо схильності до управління ризиками); табличний і графічний методи відображення інформації.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти України, дані Державної служби статистики України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, статистична інформація Тернопільського обласного управління статистики. Для поглибленого аналізу використано також річні звіти сільськогосподарських підприємств Тернопільської області, результати наукових досліджень провідних економістів, інформацію з комп'ютерної мережі Internet, а також матеріали власних досліджень, спостережень і розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів. Найвагоміші результати, які визначають наукову новизну дослідження і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано механізм управління виробничими ризиками з метою мінімізації їх негативного впливу на результативність сільськогосподарської діяльності, який передбачає оцінку і об'єктивний прогноз розвитку виробничих процесів і створення ризикопонижуючого середовища шляхом організації насіннєвих фондів і резервів, нормування й резервування коштів на покриття непередбачених витрат, страхування ризикових об'єктів, використання лізингу і хеджування, диверсифікації виробництва, розробки дієвої маркетингової стратегії, навчання працівників роботі в умовах невизначеності й ризику, удосконалення державних програм підтримки аграрних товаровиробників, що підвищує контрольованість майбутнього розвитку подій, передбачуваність можливих їх наслідків, стабілізує сільськогосподарське виробництво (С. 12-13);

удосконалено:

- систематизацію та класифікацію причин і джерел виникнення ризиків у виробничо-комерційній діяльності сільськогосподарських підприємств з урахуванням ризикоутворюючих чинників, що становлять загрозу стійкості й динамічному розвитку суб'єктів господарювання (С. 6-7);

- методичні підходи до оцінювання виробничих ризиків у сільськогосподарських підприємствах з урахуванням їх організаційно-правової форми і способів господарювання, що конкретизує заходи, спрямовані на зниження ризиковості діяльності (С. 8);

- критерії оцінки виробничих ризиків землеробства з урахуванням варіації врожайності сільськогосподарських культур та її впливу на мінімізацію негативних наслідків від ризиків, що є передумовою зростання обсягу виробництва продукції та підтвердженням необхідності державного субсидування ризикових галузей (С. 9-10);

дістали подальшого розвитку:

- трактування сутності поняття «ризик сільськогосподарських підприємств», а саме врахування не тільки збитку від непередбачуваних подій, а й можливостей отримання позитивного результату за рахунок своєчасного врахування зміни природно-кліматичних умов, кон'юнктури ринку, політичного фактора, законодавчо-правового середовища, інвестиційного клімату та інших ризикоутворюючих чинників, що підвищує ефективність ризик-менеджменту діяльності підприємств (С. 5-6);

- методичні рекомендації щодо використання переваг спеціалізації і диверсифікації галузей сільськогосподарського виробництва з урахуванням раціональних напрямів вкладення капіталу, формування перспективної товарної політики підприємств, що створює додаткові можливості зниження негативного впливу ризиків (С. 8-9);

- процеси управління виробничими ризиками в ситуації невизначеності макро- і мікросередовища діяльності сільськогосподарських підприємств, які передбачають: діагноз ризиковості виробничих ситуацій, виявлення можливих варіантів її вирішення, використовування для оцінки альтернативних варіантів, формулювання обмежень і критеріїв, прийняття науково обґрунтованого рішення та його реалізацію, контроль виконання рішення і оцінку досягнення ним визначених цілей з мінімізації ризику, зворотний зв'язок (С. 11-12);

- пропозиції щодо необхідності державної підтримки сільськогосподарських підприємств через механізм страхування ризиків, при якому держава гарантувала б аграріям виплату страхових відшкодувань у разі настання страхових випадків, які частково компенсуватимуть товаровиробникам понесені збитки і створюватимуть передумови для розширеного відтворення виробництва (С. 14).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані в дисертаційному дослідженні методичні підходи до оцінки виробничих ризиків дають можливість сільськогосподарським підприємствам передбачити можливі ризики, оцінити їх наслідки та розробити комплекс заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу ризиків на результати господарювання підприємств.

Наукові положення дисертаційного дослідження і пропозиції щодо зниження ризиковості сільськогосподарської діяльності схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка №02-853/09-02 від 16.06.2010 р.), управлінням агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації (довідка №217 від 15.06.2010 р.), керівництвом ТОВ ВТФ «Обнова» Тернопільського району (довідка №27/96 від 14.06.2010 р.). Крім того, результати дисертаційної роботи використовуються для поглиблення теоретико-методичного забезпечення навчального процесу ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут». Зокрема, наукові результати, одержані на основі проведеного дослідження, викорис-тані при викладанні дисциплін «Економічний ризик», «Страхування», «Проектний аналіз», «Фінансовий менеджмент» (довідка №182 від 17.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, розроблені автором особисто й відображені в його наукових працях, вказаних у переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, Уманський державний аграрний університет, 21-22 лютого 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства», (м. Харків, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, 1-2 березня 2007 р.), Міжнародній конференції молодих учених і студентів «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 27-28 березня 2008 р.), Шостій Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 26-27 лютого 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні» (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 9-10 квітня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ціна, якість, витрати та ефективність виробництва в АПК» (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 28-29 жовтня 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,2 друк. арк., у тому числі 4 статті у фахових виданнях (2,1 друк. арк.), 8 - у матеріалах конференцій (1,1 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Основний зміст роботи викладено на 195 сторінках комп'ютерного тексту. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 250 найменувань. Робота містить 35 таблиць, 30 рисунків, 20 додатків.

Основний зміст

ризик сільський комерційний збутовий

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет, визначено методи дослідження, практичну цінність, наукову новизну, наведено результати апробації роботи та впровадження у виробництво.

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади дослідження виробничих ризиків сільськогосподарських підприємств» - узагальнено трактування поняття «ризик», поглиблено пізнання сутності та наведено класифікацію ризиків, систематизовано особливості оцінки ризиків у сільськогосподарській діяльності.

На основі узагальнення і систематизації позицій науковців оцінено повноту та змістовність визначення поняття «ризик». Аналіз економічної літератури з цієї проблеми свідчить, що дослідники не дійшли одностайної думки щодо визначення поняття ризику в підприємницькій діяльності. У дисертації критично розглянуто внесок наукових шкіл та окремих вчених у теорію пізнання ризику, проаналізовано її сучасний стан. Встановлено, що багатоваріантність поняття «ризик» об'єднується у два напрями: перший - характеристика ризику з точки зору одержання збитків (негативних наслідків); другий - розгляд поняття «ризик» з точки зору одержання можливих вигід (непередбачуваних прибутків). Обидва підходи заслуговують на увагу і повинні враховуватися при визначенні сутності ризику як з позиції одержання можливих втрат, так і з точки зору одержання додаткових прибутків у процесі здійснення підприємницької діяльності. Тому, на нашу думку, сутність категорії «ризик» полягає не тільки у врахуванні негативних наслідків від настання подій, а й можливих позитивних результатів, одержаних від завчасного передбачення виникнення ризику і розробки заходів, які забезпечують дотримання необхідного сценарію розвитку ризикоутворюючої події.

На основі аналізу визначень ризику в літературних джерелах нами виділено ряд властивостей, що характеризують це поняття, зокрема: альтернативність, суперечливість і невизначеність.

У дисертації охарактеризовано функції ризику, які він актуалізує в умовах ринкової економіки, зокрема, інноваційну, регулятивну (управлінську), стимулюючу, захисну, аналітичну, попереджувальну, компенсаційну, контрольну та соціальну. Подальша характеристика сутності, властивостей і функцій ризику пов'язана з його класифікацією. Складність класифікації ризиків, які виникають в ході здійснення господарської діяльності, зумовлюється їх різноманітністю. Кількість і різноманітність ризиків надто великі, тому кожен господарюючий суб'єкт має системно підходити до визначення їх складу. На основі наукового аналізу існуючих підходів до класифікації ризиків нами запропоновано класифікувати їх за ознаками, що відображають основні характеристики ризику: сфера виникнення - зовнішня і внутрішня; природа виникнення - суб'єктивний характер та об'єктивні причини; об'єкт виникнення - окрема операція (вид роботи, технологічний процес), окремий напрям роботи, діяльність підприємства загалом; вид діяльності - виробничо-господарський, комерційно-збутовий, фінансово-економічний, інвестиційно-інноваційний, управлінсько-організаційний; етап виробничо-фінансової діяльності - прийняття рішення, стадія виробництва продукції, стадія реалізації продукції; можливі наслідки - втрачені можливості, збитки, можливі вигоди; рівень втрат - допустимий, критичний, катастрофічний (недопустимий); масштаб (межі захоплення) - локальний (мікроекономічний), галузевий, регіональний, національний (макроекономічний), міжнародний (глобальний); повторюваність - разовий, періодичний, постійний; можливість деталізації - простий і складний; можливість передбачення і точність оцінки - прогнозований з високим ступенем імовірності, важкопрогнозований, не прогнозований; можливість страхування - страховий, не страховий.

Результати дослідження переконують, що більшість ризиків взаємопов'язані між собою, тому чітко розмежувати види ризиків досить складно.

Запропоновано класифікацію найсуттєвіших, на нашу думку, чинників ризиків, що становлять загрозу стійкості ринкових структур аграрного сектору економіки. Аналіз умов функціонування сільськогосподарських підприємств та їх результативності дає підстави виділити такі групи факторів підприємницької діяльності, що визначають ступінь ризику - виробничі, комерційні, фінансові та інвестиційні.

Ризики, які виникають в ході виробничої діяльності, варто розподілити на такі групи: стратегічні та оперативні (поточні), щоб чіткіше виявити умови і фактори виникнення ризиків та вагомість очікуваних наслідків виробничої діяльності (прибутку, збитку).

Проаналізовано також існуючі підходи до кількісної та якісної оцінки ризиків, досліджені кількісні методи оцінки рішень в умовах ризику та доцільність застосування економіко-математичних методів і моделей при розв'язанні задач, зумовлених необхідністю пониження ризиковості сільськогосподарської діяльності.

У методології аналізу ризиків особливе місце займають методичні підходи до оцінки ризиків в аграрному виробництві, а саме: статистичний; аналізу доцільності витрат; експертних оцінок; аналізу з використанням дерева рішень; розрахунково-аналітичний; використання аналогій; оцінки фінансових коефіцієнтів.

Проведений нами аналіз методів оцінки ризиків показує, що жоден з них не є універсальним. Часто при оцінюванні тих чи інших видів ризиків необхідно використовувати кілька методів водночас, тобто застосовувати комбінований підхід. При цьому в кожному конкретному випадку поєднання методів оцінки ризиків може бути досить різноманітним.

У другому розділі - «Оцінка виробничих ризиків сільськогосподарської діяльності» - проаналізовано організаційно-економічний потенціал виробництва сільськогосподарської продукції та ефективність його використання; здійснено оцінку міри впливу виробничих ризиків на результати господарської діяльності; проаналізовано ризики комерційно-збутової діяльності сільськогосподарських підприємств Тернопільської області.

Сільське господарство є одним із найризикованіших видів діяльності. Пріоритетним завданням розвитку аграрної сфери економіки є раціональне використання наявного ресурсного потенціалу. Аналіз показників ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств досліджуваної області (табл. 1) свідчить про те, що порівняно з 2005 р. у 2009 р. господарюючі суб'єкти в кількості 289 одиниць одержали від реалізації сільськогосподарської продукції 472 млн. грн.. прибутку, що на 448,8 млн. грн.. більше, в тому числі від реалізації рослинницької продукції - 461,6 млн. грн.., а від реалізації продукції тваринництва - 10,4 млн. грн. прибутку. Ефективність господарювання відображена рівнем рентабельності сільськогосподарської продукції, значення якого у 2009 р. склало 28,5%, що на 22,5 в.п. більше порівняно з 2005 р.

Виробничі ризики у діяльності сільськогосподарських підприємств є суттєвими чинниками їх результативності. Це пояснюється не лише великою залежністю виробництва сільськогосподарської продукції, в першу чергу рослинницької, від природно-кліматичних умов, які є неконтрольованими і непередбачуваними, а й значною просторовою розосередженістю, сезонністю виробництва, тривалим виробничим циклом, різною якістю ґрунтів.

Багаторічний досвід і одержані результати дослідження показують, що основні особливості, пов'язані із забезпеченням стійкості функціонування, переваж-но визначаються виробничим типом підприємства, який обумовлює можливості використання конкретних способів (заходів) мінімізації різних видів ризиків. Слід також відмітити, що вибір спеціалізації підприємств в умовах ризику передбачає вивчення факторів, що зумовлюють зміну обсягів виробництва і цін, вибір галузей із порівняно стабільним рівнем доходів. Таким чином, вибрана підприємством спеціалізація може сприяти зниженню ризику - при оптимальному підборі та співвідношенні виробничих галузей, і бути фактором, що посилює ризик - при розміщенні виробництва в галузях, що не дають відповідної віддачі.

Вибір спеціалізації в сучасних умовах господарювання з метою зменшення ризику повинен визначатися як виробничими можливостями підприємств, так і кон'юнктурою ринку.

Динаміка основних показників діяльності сільськогосподарських підприємств Тернопільської області

Проведений нами аналіз структури товарної продукції показав, що в загальному у сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області склався зерно-во-буряковий виробничий напрям. Частка зернових культур у структурі товарної продукції становить 45,5%, що й обумовило необхідність оцінки ризиковості виробництва саме цих культур.

Визначальним фактором, який характеризує ефективність існуючої в підприємствах досліджуваної області системи землеробства, є урожайність сільськогосподарських культур. Її рівень формується під впливом багатьох чинників: природно-кліматичних (вимерзання, випрівання посівів, кількість опадів, сума активних середньодобових температур, вологість повітря) та агротехнічних (попередник, забезпеченість насінням районованих сортів, добривами, засобами захисту рослин, дотримання строків і якості виконання агротехнічних робіт).

За результатами дослідження динаміки врожайності зернових і зернобобових культур за 1989-2009 рр. і застосування прийому аналітичного вирівнювання, зокрема функції прямої (), встановлено тенденцію зміни врожайності, яка описується рівнянням (формула (1)):

, (1)

де () - теоретичне значення зміни врожайності за аналізований період, ц/га;

t - часовий лаг (порядковий номер року).

Отже, за аналізований період урожайність зернових і зернобобових культур щорічно знижувалася на 0,3 ц/га.

Загальне відхилення врожайності культур сформувалося під впливом двох груп факторів - природно-кліматичних і агротехнічних. Для кількісного визначення впливу останніх розраховуємо дисперсію теоретичних значень урожайності (), що характеризує її варіацію (формула (2)):

, (2)

де () - середнє значення врожайності за аналізований період, ц/га;

n - кількість років спостереження.

Розрахунки показують, що зміна врожайності на 15,7% сформувалася за рахунок агротехнічних чинників, а решта варіації припадає на природно-кліматичний фактор (84,3%), тобто він був визначальним у зниженні врожайності за аналізований період (1989-2009 рр.).

У ринкових умовах господарювання стратегія розвитку сільськогосподарських підприємств передбачає нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції, збільшення обсягу продажу, розширення ринків збуту, найповніше задоволення потреб споживачів, досягнення переваг над конкурентами з тим, щоб збільшити доходи і прибутки, а це, в свою чергу, породжує ризики комерційної діяльності.

Ризики комерційно-збутової діяльності суттєво впливають на результативність сільськогосподарської діяльності підприємств, яка в свою чергу залежить від динаміки обсягу та структури реалізованої продукції, рівня середніх реалізаційних цін, строків реалізації продукції, ринків збуту та інших чинників.

З метою виявлення ризиків комерційно-збутової діяльності, які відчутно впливають на результативність господарювання, нами проаналізовано рівень ризику за допомогою таких статистичних величин, як середньоквадратичне відхилення (стандартне відхилення) та коефіцієнт варіації. Зокрема, визначено коефіцієнти ва-ріації обсягів реалізованої продукції, ціни, собівартості та рівнів рентабельності за чотирма видами рослинницької продукції (рис. 2).

Проведені дослідження показали, що дані показники характеризуються пев-ною мінливістю. Особливо це проявляється при реалізації картоплі. Значна варіація показників пояснюється в основному тим, що за останні п'ять років ціна реалізації 1 т картоплі коливалася від 725,4 грн. (2005 р.) до 1162 грн (2008 р.), собівартість - від 53,86 грн. (2005 р.) до 130,61 грн. (2008 р.), а рівень рентабельності коливався від 38,3% (2006 р.) до - 10,4% (2008 р.). Певна варіація характерна також для зернових культур і цукрового буряка.

Таким чином, проведені розрахунки свідчать, що на результати господарювання аграрних підприємств, крім виробничих, значною мірою впливають ризики комерційно-збутової діяльності, що вимагає від товаровиробників застосування нових методів управління господарською діяльністю, одним з яких є управління виробничими і комерційно-збутовими ризиками, що потребує їх визначення, ідентифікації, оцінки та розробки заходів, спрямованих на мінімізацію наслідків негативного впливу ризиків на результати діяльності підприємств.

Враховуючи галузеві й зональні умови вирощування окремих видів продукції, підприємствам необхідно розробити власний механізм управління ризиками виробничо-комерційної діяльності, який враховуватиме регіональні особливості виробництва сільськогосподарської продукції.

У третьому розділі - «Основні напрями мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва» - обґрунтовано концептуальні засади зниження ризиковості виробництва сільськогосподарської продукції, висвітлено напрями зниження негативного впливу ризиків на результати господарської діяльності підприємств через удосконалення управління аграрним виробництвом, розроблено пропозиції щодо необхідності державної допомоги сільськогосподарським підприємствам через механізм страхування ризиків.

Досліджено й систематизовано основні напрями та методи зниження ризиковості аграрного виробництва. Вони можуть використовуватися підприємствами як у комплексі, так і поодинці, оскільки переслідують ідентичні цілі - зниження негативної дії ризикових випадків на результати виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств.

Успішність діяльності сільськогосподарських підприємств значною мірою залежить від прийнятої ефективної концепції управління ризиками. Бажання уникнути ризиків або мінімізувати їх - явище природне, проте розв'язання даної проблеми ускладнюється наявністю прямої залежності між ризиком і доходом. Вищий ступінь ризику надає потенційні можливості отримання підвищеного доходу, але не виключає можливості додаткових втрат у разі настання ризикоутворюючої події. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати невисокий, зате стабільний дохід. Отже, балансування між прибутковістю й ризиком розглядаються як одне з важливих і складних завдань, які постають перед керівництвом кожного суб'єкта господарської діяльності. Обов'язок керівництва підприємства - пошук підходів до прийняття ризикованих рішень, пов'язаних з невизначеністю екзогенних і ендогенних чинників ризиків, їхня чітка ідентифікація, ретельний аналіз, точна оцінка й відповідно попередження виникнення ризиків або мінімізація їх негативних наслідків.

У роботі обґрунтовано концептуальні підходи до механізму управління виробничими ризиками з метою мінімізації їх негативного впливу на результативність сільськогосподарської діяльності (рис. 3).

Аграрний сектор економіки, як відомо, характеризується високим ступенем невизначеності. Ситуація, що склалася в даній галузі, змушує керівників сільськогосподарських підприємств більшу частину свого робочого часу займатися вирішенням поточних проблем на шкоду стратегічним цілям розвитку. Крім того, спектр ризиків, притаманних сільськогосподарському виробництву, досить широкий. Але працювати аграрним товаровиробникам доводиться в умовах конкретних ризиків, які потрібно своєчасно виявляти, аналізувати причини їх виникнення, визначати ймовірність настання того чи іншого виду ризику, щоб приймати відповідні профілактичні й коригуючі управлінські рішення.

Управлінське рішення приймається, як правило, за умов повної або часткової невизначеності, що передбачає існування подій, появу яких спрогнозувати завчасно неможливо. Зокрема, це можуть бути помилки суб'єкта (особи, що приймає рішення) у виборі мети, похибки в оцінці ним чинників внутрішнього і зовнішнього середовища даної системи, різний рівень якості проведеного ним аналізу й обґрунтування рішень, погіршення ситуації на ринку, зміна соціальних умов, негативні природні явища та багато інших чинників.

Одним із напрямів поліпшення технології (процесу) прийняття і реалізації управлінських рішень є самовдосконалення діяльності та самоорганізація суб'єктів підприємницької діяльності. Питання формування адаптивного до ризику аграрного підприємництва потрібно вирішувати на всіх рівнях функціонування економічної системи. Такий підхід, як підтверджують результати дослідження, зумовлений особливостями ризику, його системним характером, ієрархічністю, різноманітністю форм прояву.

Дослідженням підтверджено, що на результативність господарювання аграрних підприємств значною мірою впливає готовність керівників до ризику. Оцінку їх готовності до управління ризиками рекомендуємо проводити за формулою (3):

, (3)

де К_гр - коефіцієнт готовності до ризику; а_і - кількість балів, яку набрав керівник по 100-бальній шкалі (за відповідними критеріями); п - кількість опитаних респондентів.

Методику визначення даного показника та оцінки його впливу на величину прибутку від реалізації продукції наведено в дисертаційній роботі. Також виділено групи підприємств за коефіцієнтом готовності до ризику та дієвості системи менеджменту.

Дослідженням встановлено залежність результативних показників, зокрема, доходу і прибутку від реалізації продукції та рівня готовності керівників (менедже-рів, спеціалістів) до ризиків. Так, із підвищенням коефіцієнта готовності до ризику грошові надходження на 100 га сільськогосподарських угідь збільшуються майже вдвічі, а прибуток - майже втричі.

Готовність керівників до ризику є важливим чинником забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств і часто залежить від здатності приймати ефективні управлінські рішення щодо мінімізації виробничих, комерційно-збутових та інших ризиків.

Висока нестабільність умов господарювання в сільському господарстві є однією з причин виникнення ризиків у цій галузі економіки, які спричинені рядом природних, ринкових, політичних та інших чинників. Страхування ризиків, особливо виробничих, є одним із дієвих заходів, що мінімізує втрати від настання ризикових ситуацій, надзвичайних подій. Проте ефективність ринку страхових послуг в Україні є досить низькою. Певною мірою це пов'язано з наявністю в аграрній галузі систематичного недиверсифікованого ризику, асиметричністю інформації, невизначеністю, що зумовлює об'єктивну необхідність субсидування державою страхових програм для сільського господарства. Лише комплексне поєднання страхування із субсидуванням може стати дієвим чинником підтримки ефективності функціонування вітчизняного аграрного сектору.

Пропонується розробити загальнодержавну програму стійкого розвитку аграрної галузі, в якій мають бути чітко сформульовані завдання виробників сільськогосподарської продукції та обґрунтована регулююча роль держави. Програма має відображати перспективні напрями технічного переозброєння підприємств та передбачати економічні стимули для здійснення інновацій. Тільки чітка, збалансована взаємодія всіх галузей агропромислового комплексу дозволить подолати економічну кризу, сформувати передумови для ефективного управління ризиками в аграрній галузі.

Висновки

Результатом дослідження є узагальнення теоретичних положень та розробка методичних рекомендацій стосовно виявлення, виміру й оцінки ризиків у сільськогосподарських підприємствах та управління мінімізацією їх негативного впливу на результати діяльності підприємств аграрного сектору економіки.

Основні наукові та прикладні результати полягають в наступному:

1. Ризик у діяльності сільськогосподарських підприємств (з точки зору негативних наслідків) можна охарактеризувати як ймовірність (загрозу) втрати підприємством частини свого виробничого потенціалу, наявних ресурсів, недоотримання прибутку або виникнення додаткових витрат в результаті здійснення виробничо-фінансової діяльності. Крім того, сутність категорії «ризик» полягає не лише у врахуванні втрат (збитків) від настання незапланованих подій, а й можливих прибутків, одержаних від завчасного передбачення виникнення ризику і розробки превентивних заходів по їх запобіганню чи мінімізації.

2. Запропоновано розширення і групування класифікаційних ознак чинників підприємницької діяльності, що визначають ступінь ризику і дестабілізують стійкість діяльності сільськогосподарських підприємств: виробничі, ринкові, фінансові та інвестиційні. Детальний аналіз кожної з цих груп чинників дозволяє підприємствам розробляти відповідний механізм управління ризиками з метою мінімізації негативного впливу згаданих факторів на результати сільськогосподарської діяльності.

3. Обґрунтовано, що оцінка ризиків виробничо-фінансової діяльності аграрних підприємств, неможлива за відсутності системи показників, за значеннями і динамікою яких можна робити висновок про величину ризиків та їх суттєвість, а отже, здійснювати ефективні заходи для мінімізації їх негативного впливу. Аналітичне осмислення сформованої інформації дає підстави стверджувати, що в агроформуваннях досліджуваного регіону ризик виникає на всіх ланках виробничого процесу: при сівбі сільськогосподарських культур, збиранні врожаю, транспортуванні, при виробництві тваринницької продукції, роботі технічних засобів, при інвестуванні коштів, прийомі на роботу нових працівників і в багатьох інших випадках. Крім того, сільське господарство, на відміну від інших галузей національного господарства, має дуже важливу й разом з тим специфічну причину появи невизначеності та зумовленого нею ризику - погодні умови, які є об'єктивними, але часто саме від них залежать кінцеві результати господарювання.

4. Запропоновано інструментарій оцінки виробничих ризиків на основі дослідження варіації врожайності окремих сільськогосподарських культур та її впливу на стабільність економіки підприємств. Зокрема, згідно з одержаними результатами, найбільший вплив на коливання показника врожайності зернових і зернобобових культур чинять природно-кліматичні фактори - 84,3%, тоді як на агротехнічні припадає лише 15,7 відсотків. Це повинно спонукати сільськогосподарські підприємства страхувати врожай від непередбачуваних змін погодних умов.

5. Встановлено вплив спеціалізації і диверсифікації аграрного виробництва на рівень ризику та ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств. У ході дослідження напрямів спеціалізації та їх впливу на рентабельність продукції аграрних підприємств встановлено, що диверсифікація ефективна лише при раціональному виборі напрямів вкладення грошових коштів, активному формуванні раціональної товарної політики.

6. Дослідженням підтверджено, що значні розмахи варіації цін, собівартості й рівня рентабельності окремих видів сільськогосподарської продукції та зміна обсягів реалізації спричиняють появу комерційного ризику, вплив якого на діяльність підприємств Тернопільської області проаналізовано з використанням економіко-статистичного інструментарію оцінки ризику. За розрахунками можна зробити наступні висновки: розмах варіації обсягів реалізованої продукції показує, що найбільшою ризиковістю характеризується вирощування картоплі; у зв'язку із складністю і невизначеністю процесу реалізації сільськогосподарських культур та низькими реалізаційними цінами на окремі види продукції коефіцієнт варіації ціни одиниці продукції найбільший у галузі буряківництва; при визначенні коефіцієнта варіації рівнів рентабельності по видах культур встановлено, що даний показник характеризується найбільшою мінливістю. Особливо це характерно для реалізації картоплі, рівень рентабельності якої характеризується найбільшою ризиковістю.

7. Встановлено значну залежність результатів виробничо-господарської діяльності від ризиків, що є передумовою обґрунтування необхідності їх мінімізації та поліпшення управління ризиками. На основі визначення готовності керівників сільськогосподарських підприємств до ризику виявлено, що існує тісна залежність між результативними показниками і рівнем готовності до ризику. З підвищенням коефіцієнта готовності до ризику прибуток та розмір грошових надходжень в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь збільшуються.

8. Пошук ефективних механізмів управління виробничими ризиками в сільськогосподарських підприємствах сприятиме зниженню збитків, що виникають під впливом несприятливих (ризикованих) подій, і зміцненню фінансової стійкості агроформувань за допомогою такого використання сучасної методології ризик-менеджменту, що відповідало б вимогам ринку і забезпечувало стабільний розвиток на основі своєчасного розпізнання ризиків і вибору оптимальних способів їх запобігання, мінімізації чи усунення негативних наслідків.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Кобилянська О.М. Причини виникнення ризиків та особливості їх прояву в сільському господарстві / О.М. Кобилянська // Агроінком. - 2007. - №11-12. - С. 105-108.

2. Кобилянська О.М. Ризик як економічна категорія та його особливості в аграрному виробництві / О.М. Кобилянська // Економіка АПК. - 2008. - №1. - С. 140-145.

3. Кобилянська О.М. Урахування ризиків в процесі прийняття рішень з підвищення ефективності аграрних формувань / О.М. Кобилянська // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2009. - Вип. 141. - С. 155-160.

4. Кобилянська О.М. Напрями пониження ризиковості діяльності сільськогосподарських підприємств / О.М. Кобилянська // Вісник аграрної науки. - 2010. - №10. - С. 83-84.

Размещено на Allbest.ru