Механізм підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 65.018:621(477)

МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

НИЖНИК ІРИНА ВІКТОРІВНА

Хмельницький 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Конкуренція, як явище, досліджувалася багатьма вченими, починаючи з робіт А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. С. Мілля, К. Маркса, Ф. Еджоурта, К. Вікселя, Дж. Робінсон, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, А. Лернера та закінчуючи працями їх послідовників. Серед сучасних наукових підходів щодо оцінки рівня конкурентних переваг промислових підприємств, підвищення рівня конкурентоспроможності слід виділити наукові праці Азоєва Г. Л., Войнаренка М. П., Градова А. П., Гринчуцького В. І., Зав'ялова П. С., Карпенка В. Л., Макконнелла К., Маршалла А., Портера М., Райзберга Б. А., Спірідонова І. А., Фатхутдінова Р. А., Юданова А. Ю. та інших. Однак єдиної системи як оцінювання, так і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств ще не знайдено. Окрім того, величезна різноманітність наукових підходів вносить певну неоднозначність у визначенні факторів впливу, принципів оцінки, методів як оцінки, так і підвищення конкурентоспроможності. Через те, необхідний пошук шляхів вирішення зазначених проблем, який має бути спрямований на розробку сучасного механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств у забезпеченні їх конкурентних переваг.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах наступних тем дослідження: “Стратегії управління соціально-економічними системами регіону на засадах кластерних технологій” (номер державної реєстрації - 0110U002215), де автором сформована система підвищення конкурентоспро-можності виробничих економічних систем за умов розвитку глобалізаційних процесів та забезпечення економічної безпеки підприємств, і “Розробка та удосконалення механізмів ефективного управління машинобудівними підприємст-вами в системі підвищення їх конкурентоспроможності та прибутковості на внутрішньому та зовнішньому ринках” (номер державної реєстрації - 0110U002218), де автором запропоновано складові елементи визначення конкурентного потенціалу підприємств та розроблено наукові підходи щодо формування механізму підвищення конкурентоспроможності машинобу-дівних підприємств і системи оцінки конкурентних переваг.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних основ формування та практичного застосування механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у забезпеченні їх конкурентних переваг.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:

– еволюційно дослідити та узагальнити теоретичні підходи щодо сутності та особливостей формування “конкурентоспроможності” та “конкурентних переваг” в системі управління підприємствами;

– розвинути теоретико-методичну та практичну базу, а також обґрунтувати класифікаційні ознаки конкурентних переваг у формуванні ефективного управління конкурентоспроможністю підприємств;

– здійснити аналіз та обґрунтувати застосування різних моделей і методів оцінки конкурентних переваг та діагностики конкурентоспроможності підприємств;

– систематизувати підходи щодо обґрунтування і визначення поняття “конкурентний потенціал”, його складових елементів, а також визначення показників оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства;

– запропонувати сучасну парадигму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг підприємств на основі конкурентного потенціалу, його складових та критеріїв підвищення;

– здійснити аналіз конкурентного середовища та конкурентних переваг машинобудівних підприємств на основі оцінки відібраних показників рівня конкурентних переваг з використанням методу рейтингової оцінки;

– систематизувати фактори зовнішнього та внутрішнього впливу на конкурентні переваги і конкурентоспроможність на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях їх формування, а також визначити критерії формування конкурентоспроможності машинобудівних підприємств;

– розробити багатопараметричну полікритеріальну систему оцінки конкурентних переваг та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств як основну інструментальну складову в механізмі її підвищення;

– оцінити рівень конкурентних переваг машинобудівних підприємств на основі графоаналітичного методу та розробити заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності;

– розробити теоретичні та методичні підходи щодо створення структурологічної моделі механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств;

– розробити інформаційне забезпечення і визначити алгоритм функціонування запропонованого механізму та блок-схеми формування конкурентних стратегій для автоматизації процесів оцінки конкурентних переваг і підвищення рівня конкурентоспроможності машинобудівних підприємств.

Об'єктом дослідження є процеси формування і розробки механізму підвищення конкурентоспроможності підприємств у забезпеченні їх конкурентних переваг за умов глобалізаційно-інтеграційного розвитку та посилення конкуренції.

Предметом дослідження є інструменти механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств та складові елементи забезпечення їх конкурентних переваг.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі застосовано методи: історичного узагальнення - для аналізу еволюції теоретико-методичних основ визначення сутності “конкурентоспроможності”, “конкурентних переваг”; діалектичного пізнання та порівняльного аналізу - для вивчення економічних явищ та дослідження поняття “конкуренція”; метод експертного опитування - для визначення складових елементів конкурентного потенціалу і визначення групових та індивідуальних показників конкурентоспроможності; економіко-статистичного, системного та порівняльного аналізу - для оцінки конкурентного середовища, аналізу діяльності машинобудівних підприємств і виявлення їх конкурентних переваг; економіко-математичного моделювання - для оцінки впливу факторів та формування індивідуальних показників складових конкурентоспроможності; індикаторний, ранжування та графоаналітичний методи - для оцінки конкурентного потенціалу, конкурентних переваг окремих підприємств машинобудування.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, що регламентують діяльність підприємств, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Хмельницькій області, матеріали фінансової звітності окремих машинобудівних підприємств-конкурентів України, монографії, збірники наукових праць.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні та науковому вирішенні завдання розробки механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств для забезпечення їх конкурентних переваг і ефективного застосування в процесі управління за умов посилення конкуренції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Основні положення дисертаційної роботи, які отримані особисто автором і визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено структурологічну модель механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств, в якій, застосовуючи закони еволюційного розвитку, методи і принципи оцінки, спираючись на інноваційні концепції, враховуючи вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, ґрунтуючись на сучасній парадигмі інтегрованого управління, здійснюється: оцінка конкурентного потенціалу та конкурентних переваг, підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на основі запропонованої багатопараметричної полікритеріальної системи, вибір необхідних стратегій розвитку з використанням запропонованого алгоритму інформаційного забезпечення та блок-схем формування конкурентних стратегій, що дає можливість автоматизувати процеси оцінки конкурентних переваг та підвищувати в цілому рівень конкурентоспроможності підприємств;

удосконалено:

- економічну сутність “конкурентоспроможності підприємства” як можливості адаптуватися до змін зовнішнього та внутрішнього середовища, використовуючи власні конкурентні переваги над конкурентами, завдяки ефективній інноваційній, маркетинговій, експортній, інвестиційній та товарній політиці на основі оптимального використання ресурсно-вартісних, продуктивно-трудових та виробничо-технологічних можливостей;

- визначення змісту поняття “конкурентні переваги”, як сукупності ресурсних можливостей підприємства у функціональних сферах його діяльності, ефективне управління якими дозволяє підвищувати рівень конкурентоспроможності та конкурентного потенціалу підприємства;

- теоретичні підходи до встановлення ознак оцінки виникнення конкурентних переваг, які доповнено ознакою за “сферою виникнення”, відповідно до якої їх слід поділяти у ресурсній та функціональній сферах, що дозволило визначити у подальшому складові елементи конкурентного потенціалу підприємства;

- систематизацію показників оцінки рівня конкурентних переваг підприємства, яку доповнено ознакою - ступенем досяжності кінцевої мети, що дозволило вийти на одиничні, середні та сумарні показники рівня конкурентних переваг і здійснювати поетапну їх оцінку;

- обґрунтування на основі ресурсного і функціонального підходів визначення сутності “конкурентного потенціалу” підприємства як поточного стану ресурсно-вартісної, виробничо-технологічної та продуктивно-трудової складових, а також функціональних можливостей розвитку: інноваційної, інвестиційної, товарної, маркетингової та експортної складових конкурентного потенціалу підприємства;

- оцінку конкурентного потенціалу за допомогою індикаторного методу, що дозволяє укрупнено визначати рівень складових потенціалу та загальний рівень конкурентних переваг для подальшого формування заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності підприємства, використовуючи в якості інструменту багатопараметричну полікритеріальну систему;

набули подальшого розвитку:

- підходи щодо систематизації факторів впливу на рівень конкурентоспроможності, які дозволили їх сформувати на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях впливу, причому останній рівень сформований на основі впливу факторів на ресурсні та функціональні можливості підприємства;

- методичні підходи щодо визначення оціночних показників рівня конкурентного потенціалу на основі індикаторного методу та оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі багатопараметричної полікритеріальної системи показників, їх параметрів та нормативних значень;

­ групування показників оцінки конкурентних переваг і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств, що дало можливість розробити в якості інструменту у структурі механізму багатопараметричну полікритеріальну систему, за допомогою якої можна оцінювати переваги підприємства у порівнянні з конкурентами на основі ранжування отриманих значень рейтингів та графоаналітичного методу, а також визначати напрями підвищення конкурентоспроможності на основі усунення відхилень фактично отриманих індивідуальних показників від їх нормативних параметрів і формувати конкурентні стратегії розвитку машинобудівних підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертаційної роботи доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій щодо формування механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у забезпеченні конкурентних переваг. Їх запровадження в практику діяльності підприємств дозволило: визначити рейтинг, оцінити конкурентоспроможність та конкурентні переваги; розробити стратегії розвитку машинобудівних підприємств.

Наукові результати, отримані в дисертаційній роботі, використовуються у практичній діяльності таких машинобудівних підприємств як: ВАТ “Укрелек-троапарат” (довідка про впровадження № 264 від 10.12.2010 р.), ВАТ АК “АДВІС” (довідка про впровадження № 41 від 16.12.2010 р.), ВАТ “Красилів-ський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 356 від 24.12.2010 р.).

Основні теоретичні та методологічні результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Хмельницького національного університету (довідка № 168/10 від 25.12.2010 р.) при викладанні дисциплін “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства”, “Менеджмент”, “Конкурентоспроможність підприємства”.

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійно виконаним дослідженням і науковою працею, в якій розроблено механізм підвищення конкурентоспроможності машинобудівних підприємств у забезпеченні конкурентних переваг. Наукові результати, що отримані в дисертаційній роботі, належать особисто автору і опубліковані у фахових наукових виданнях.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення і отримані результати досліджень оприлюднені автором на: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи” (м. Житомир, 17-18 жовтня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління економічним потенціалом підприємства” (м. Харків, 26 вересня 2008 р.); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, стратегічне управління, маркетинг, проблеми теорії та практики” (м. Кривий Ріг, 22 травня 2008 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації” (м. Вінниця, 24 квітня, 2009 р.), “Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів” (м. Донецьк 9-10 квітні 2009 р.), “Актуальні проблеми соціально-економічних трансформацій у міжнародному середовищі” (м. Тернопіль, 23 квітня, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми конкурентоспроможності підприємств” (м. Севастополь, 22 квітня 2010 р.) та у науковому журналі “Наукові студії” (м. Тернопіль, випуск 8, 2010 р.)

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дисертаційної роботи опубліковано у 22 наукових працях загальним обсягом 6,0 др. арк., серед яких 14 статей у наукових фахових виданнях обсягом 4,5 др. арк. та 8 праць в інших наукових виданнях обсягом 1,5 др. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи викладений на 250 сторінках. Дисертація включає 21 таблицю (з них 6 розміщено на 10 повних сторінках), 51 рисунок (з них 14 розміщено на 13 повних сторінках) та 5 додатків на 33 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 179 найменувань і розміщений на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

конкурентний перевага конкурентоспроможність машинобудівний

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об'єкт, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методичні основи управління конкурентоспроможністю підприємства” здійснений аналіз еволюційної сутності категорії “конкуренція”, який показав, що починаючи з визначення засновниками класичної політекономії дане поняття розвивалося вченими в неокласичній політекономії, а згодом доповнювався гарвардською, англійською, японською та європейською школами. Розробка моделей конкурентної поведінки компанії, розкриття проблем конкуренції є темою досліджень європейської та слов'янської шкіл. Нинішні підходи до визначення конкурент-них переваг ґрунтуються на дослідженнях Г. Азоєва, А. Градова, М. Портера, Р. Фатхутдінова, А. Юданова, які по-різному трактують поняття “конкурентна перевага” на рівні властивостей товару, віддання переваг покупцями, ексклюзивної цінності у сферах діяльності тощо.

На основі вищезазначених підходів запропоновано авторське визначення “конкурентних переваг” як сукупності ресурсних можливостей підприємства у функціональних сферах його діяльності, ефективне управління якими дозволяє підвищити конкурентоспроможність.

Систематизація конкурентних переваг підприємств дала можливість розробити класифікацію конкурентних переваг та доповнити їх поділ за ознакою - сферою виникнення, на основі якої конкурентні переваги виникають у сфері ресурсних та функціональних можливостей.

Автором здійснено аналіз показників оцінки рівня конкурентних переваг підприємств, які систематизовано за: рівнем узагальнення, часом встановлення, деталізацією ознак, характером розрахунків, сутністю вираження, спрямованістю аналізу, рівнем відображення, важливістю оцінки, змістовним наповненням, характером отримання даних об'єктом конкуренції і доповнено ознакою за ступенем досяжності кінцевої мети, за якою конкурентні переваги поділяються на: першопочаткові, кінцеві та остаточні.

У роботі здійснено аналіз методологічних основ формування конкурентоспроможності та розглянуто основні моделі і методи оцінки конкурентних переваг та конкурентоспроможності. Величезна їх різноманітність вказує на підвищений інтерес та проблемність у визначенні однозначної оцінки рівня конкурентних переваг чи конкурентоспроможності підприємства. Найбільш вживаними є моделі та методи Портера, Ансоффа, Маккінзі, 4Р-, SWOT-, PIMS- та PEST-аналізу. Для наглядності використовують графоаналітичний метод багатокутника конкурентних переваг. Новими і перспективними є методи оцінки конкурентних переваг на основі відмінностей та бенчмаркінгу.

Сучасна парадигма формування конкурентоспроможності підприємства має базуватись на оцінці конкурентного потенціалу, на основі якого можна оцінювати конкурентні переваги, конкурентний статус та конкуренто-спроможність підприємства. Аналіз наукових підходів щодо складових елементів потенціалу підприємства вказує на те, що потенціал підприємств різними вченими пропонується визначати як за різною кількістю складових, так і за різними ознаками, назвами та сукупністю.

Автором пропонується визначати конкурентоспроможність у складі потенціалу підприємства на основі загального показника, який формується на поєднанні ресурсного та функціонального підходів. Перший включає ресурсно-вартісний, виробничо-технологічний та продуктивно-трудовий потенціали; другий - товарний, маркетинговий, експортний, інноваційний та інвестиційний потенціали. Дана систематизація отримана на основі експертного опитування 35-ти експертів семи машинобудівних підприємств Хмельниччини. У якості експертів були керівники планово-фінансового відділу, відділу маркетингу, відділу праці і заробітної плати та інших. Експерти на основі бальної системи оцінки визначили основні складові конкурентного потенціалу.

У роботі запропонований алгоритм визначення показника конкурентного потенціалу підприємства та запропоновано систему оцінки і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств на основі визначення конкурентного потенціалу. Дана система, використовуючи певні принципи, методи та підходи, дозволяє діагностувати рівень конкурентного потенціалу підприємства за його базовими складовими - виробничо-технологічним, ресурсно-вартісним, продуктивно-трудовим потенціалами та функціональними - товарним, експортним, інноваційним, маркетинговим, інвестиційним потенціалами.

Розроблений у роботі алгоритм забезпечення конкурентних переваг підприємства включає чотири етапи: аналіз його стану і конкурентних переваг; розробка заходів забезпечення конкурентних переваг; розробка стратегій підвищення рівня конкурентних переваг; моніторинг процесів підвищення конкурентних переваг підприємств.

Запропонована автором сучасна парадигма інтегрованого управління підвищенням конкурентоспроможності має ґрунтуватися на 12-ти критеріях: системному підході; постійності інновацій; ефективності сфер функціонування; координації у вирішенні завдань; мотивації; відповідності механізму функціям підприємства; інтегрованості; керованості з єдиного центру; інструментарності системи; інформаційності; стратегічності; можливості вибору стратегії.

У другому розділі - “Стан, критерії формування та визначення рівня конкурентоспроможності підприємств машинобудування” здійснено аналіз конкурентного середовища, в якому функціонують підприємства машинобудівної галузі як України, так і Хмельницької області. В результаті аналізу виявлено, що кількість машинобудівних підприємств протягом 2006-2009 рр. зменшилася на 8 %, обсяги інвестицій - на 29 %, великий рівень зносу основних фондів - до 60 %, зменшився чистий прибуток, збільшилась частка збиткових підприємств на 27 %, виробництво основних видів продукції також має тенденцію до зниження. Зовнішні інвестиції за цей період дещо збільшились, питома вага експорту складає 6-10 %, питома вага підприємств за різними видами продукції, які впроваджували інновації складає 6-20 %, зменшилася чисельність найманих працівників та номінальна заробітна плата. Як бачимо, за таких умов необхідними є розробка і запровадження механізму підвищення конкурентоспроможності та реалізація заходів, спрямованих на покращання діяльності машинобудівних підприємств.

На основі висновків щодо можливості визначення конкурентних переваг окремих підприємств, які можуть конкурувати, здійснено аналіз діяльності та конкурентних переваг машинобудівних підприємств, які об'єднані за ознаками однаковості продукції, що виготовляється, та виробничої потужності у чотири групи. Група А конкуруючих підприємств включає ВАТ “Укрелектроапарат” (м. Хмельницький) та ВАТ “Запоріжтрансформатор”, які виготовляють трансформаторні підстанції та іншу електротехнічну продукцію. До групи В відносяться підприємства з виготовлення котлів центрального опалення, а саме: ВАТ “Красилівський машинобудівний завод”, ВАТ “Монастирищенський машинобудівний завод”. Група С з виробництва тракторних агрегатів та запчастин до сільгосптехніки включає ВАТ “Вінницький завод тракторних агрегатів”, ВАТ АК “АДВІС” (м. Хмельницький) та ВАТ “Шепетівський завод культиваторів”. До групи D входять підприємства, що виробляють різні запчастини до техніки з переробки сільськогосподарської продукції, техніки для збору і обробки овочів, устаткування для переробних галузей, а саме: ВАТ “Хмельницький механічний завод”, ВАТ “Барський машинобудівний завод”, ВАТ “Калинівський машинобудівний завод”, ВАТ “Славутський ремонтно-механічний завод” та ВАТ “Джуринський машинобудівний завод”.

У роботі здійснено аналіз основних чинників, які впливають на рівень конкурентних переваг машинобудівних підприємств. Науковці та практики по-різному підходять до виокремлення основних факторів зовнішнього та внутрішнього впливу на рівень конкурентоспроможності. Фактори впливу на конкурентні переваги згруповані автором за рівнями впливу на макро-, мезо- та мікроекономічному рівнях функціонування машинобудівних підприємств. Так, на макроекономічному рівні фактори згруповані за ознаками: економічні, політичні, законодавчі, науково-технічні, соціально-демографічні, екологічні. На мезоекономічному рівні вони згруповані за такими ознаками: інтенсивність конкуренції в галузі; інформативність у ЗМІ; контактні аудиторії; чинники регіонального попиту і пропозиції; охоплення приватизаційного процесу в галузі; наявність, кількість, доступність постачальників; наявність розвиненої інфраструктури.

На мікрорівні всю різноманітність факторів впливу на конкурентні переваги автором зведено до восьми груп за ознаками впливу на складові конкурентного потенціалу, а саме: продуктивно-трудові, виробничо-технологічні, ресурсно-вартісні, товарні, маркетингові, інвестиційні, інноваційні, експортні.

Основним елементом у структурі механізму підвищення конкуренто-спроможності є оцінка конкурентного потенціалу як укрупнена система оцінювання, яка є сигнальною для вибору критеріїв підвищення конкурентоспроможності підприємств. Використовуючи ресурсний та функціональний підходи, конкурентний потенціал має включати наступні складові елементи: ресурсно-вартісний, продуктивно-трудовий, виробничо-технологічний, товар-ний, маркетинговий, експортний, інноваційний та інвестиційний потенціали.

Автором запропоновано індикаторний метод укрупненої оцінки конкурентного потенціалу, який ґрунтується на використанні системи індика-торів, за допомогою якої проводиться оцінка конкурентного потенціалу підприємства. Дана система може включати два види індикаторів, результуюче значення яких прямує до 1 або до максимуму. Підприємства машино-будування на свій розсуд можуть використовувати той чи інший вид оцінки.

У роботі визначено стадії та етапи здійснення оцінки конкурентного потенціалу машинобудівного підприємства. Пропонується оцінку здійснювати за три стадії (підготовча, основна та завершальна) та за одинадцятьма етапами, починаючи зі встановлення цілі, вибору методів, системи індикаторів, виявлення конкурентних переваг і закінчуючи розробкою заходів для підвищення рівня конкурентних переваг підприємств.

У третьому розділі - “Розробка механізму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг машинобудівних підприємств” на основі аналізу наукових підходів та власних досліджень щодо систем оцінки конкурентоспроможності та її підвищення, запропоновано багатопараметричну полікритеріальну систему оцінки конкурентних переваг і підвищення конкурентоспроможності підприємства. Перед визначенням складових індивідуальних показників оцінки автором складена структурологічна схема формування механізму конкуренто-спроможності, в якій визначено місце багатоаспектної системи оцінки та підвищення конкурентоспроможності підприємства.

В дисертації на основі системно-комплексного підходу побудована структурологічна модель механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства, яка, використовуючи закони еволюційного розвитку, спираючись на концепції, орієнтовані на покупців, соціально- та корпоративно-відповідального бізнесу, враховуючи вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, використовуючи інноваційні методи оцінки та застосовуючи її принципи, ґрунтується на визначених критеріях запропонованої сучасної парадигми інтегрованого комплексного управління підвищенням конкурентоспроможності підприємства (рис. 1).

У структурі розробленого механізму автором запропонована оцінка конкурентного потенціалу, яка ґрунтується на укрупненому індикаторному методі, і служить у подальшому основою для проведення багатопараметричної полікритеріальної системи оцінки конкурентних переваг і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Останнє відбувається внаслідок реалізації заходів, спрямованих на усунення відхилень та доведення фактичного рівня окремих показників до нормативних параметрів з розробкою конкурентних стратегій підвищення рівня конкурентоспроможності машинобудівного підприємства. В якості інструменту у розробленому механізмі використовується запропонована автором багатопараметрична полікритеріальна система оцінки конку-рентних переваг та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств.

У роботі сформовано та відібрано групові показники оцінки, які мають входити до багатопараметричної полікритеріальної системи. На основі експертного опитування встановлено індивідуальні показники виробничо-спроможності, трудоспроможності, ресурсоспроможності, експортоспроможності, товароспроможності, інноваційноспроможності, інвестоспроможності, маркетингоспроможності. Багатопараметрична полікритеріальна система оцінки конкурентних переваг і підвищення рівня конкурентоспроможності дозволяє здійснювати ранжування значень рівня окремих показників, оцінювати конкурентні переваги одних підприємств над іншими, і разом з тим, на основі розробки та реалізації певних заходів та конкурентних стратегій підвищувати рівень конкурентоспроможності, вплинувши на фактичний рівень окремих показників і довівши їх до нормативних параметрів.

Багатопараметрична полікритеріальна система оцінки конкурентних переваг та підвищення конкурентоспроможності включає декілька етапів її проведення:

1) для кожної k-ї групи показників (), за кожним індивідуальним
i-м показником визначається ранг () кожного j-го підприємства; в результаті вони впорядковуються за значеннями показників; якщо позитивним напрямом зміни показника є його зменшення, то ранжування підприємств за ним здійснюється у зворотному порядку.

2) для кожної групи показників визначається середній ранг () підприємства шляхом визначення суми рейтингів за індивідуальними показниками, поділеної на їх кількість (n_k) в кожній групі, за формулою:

(1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Структурологічна модель механізму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг підприємства

Даний показник відображає перевагу одного підприємства над іншими за окремою групою. Менше його значення свідчить про вищий рейтинг підприємства у даній групі.

3) за розрахунками для кожної групи отримується сумарна сукупність середніх рангових значень, яка відображає конкурентний профіль кожного підприємства, за яким визначаються його конкурентні переваги над іншими;

4) визначивши конкурентні переваги одних підприємств перед іншими, виявляються конкурентні відмінності підприємств, які слід на основі розробки заходів доводити до нормативних параметрів і тим самим визначати конкурентні стратегії та підвищувати рівень конкурентоспроможності.

Запропонована автором система оцінки конкурентних переваг та підвищення конкурентоспроможності має наступні переваги: простота розрахунків, можливість використання будь-яких кількісних та якісних показників, оскільки враховується не саме значення показника, а його ранг, можливість використання довільної кількості показників та оцінки довільної кількості підприємств, а також можливість впливати на рівень конкурентоспроможності через доведення фактичних значень індивідуальних показників до їх нормативних параметрів.

Результати такої оцінки конкурентних переваг вказують на те, що найменше сумарне значення рангу, а значить найбільшими конкурентними перевагами в групі А володіє ВАТ “Запоріжтрансформатор”, в групі В - ВАТ “Красилівський машинобудівний завод”, в групі С - ВАТ “Вінницький завод тракторних агрегатів”, в групі D - ВАТ “Калинівський машинобудівний завод”. Отже, для підприємств, в яких конкурентні переваги недостатні, слід розробити заходи та стратегії підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

За допомогою запропонованого в механізмі графоаналітичного методу, який підтвердив результати рейтингової оцінки, можна демонструвати рейтинги підприємств за площею фігури, описаної значеннями групових показників. Чим менша площа фігури, описаної середніми рангами за кожною групою, тим вищий рейтинг підприємства.

Інформаційне забезпечення функціонування механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства включає внутрішні та зовнішні підсистеми. У роботі запропонована загальна структура інформаційної системи оцінки та підвищення рівня конкурентоспроможності, елементами якої є підсистема виробничої, ресурсної, трудової, інвестиційної, інноваційної, маркетингової, експортної та товарної конкурентоспроможності. Інформаційна система механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства базується на послідовності та взаємодії визначального, структурного, нормативного та функціонального блоків.

Запропонований алгоритм має циклічний характер, де за каналами зворотного зв'язку інформація, після визначення відповідності фактичного рівня конкурентоспроможності прогнозному стану, подається на вхід для вироблення управлінських рішень щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства (рис. 2).

Рис. 2 Алгоритм інформаційного забезпечення механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства

У роботі запропоновано блок-схему вибору та формування будь-якої обраної конкурентної стратегії підприємства (ресурсно-вартісної, виробничо-технологічної, продуктивно-трудової, експортної, товарної, маркетингової, інноваційної чи інвестиційної), яка включає оцінку ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринках, прогнозування майбутньої ситуації, встановлення відповідальних за виконання та термінів її реалізації, оцінку ресурсів для здійснення конкурентної стратегії, представлення, затвердження та реалізацію.

ВИСНОВКИ

В дисертації запропоновано нове вирішення завдання розробки механізму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг машинобудівних підприємств. Систематизація отриманих результатів дає змогу зробити такі висновки:

1. Дослідження сутності та еволюційності розвитку понять “конкуренція”, “конкурентні переваги” та “конкурентоспроможність” підприємств дозволили сформулювати власне визначення “конкурентних переваг” як сукупності ресурсних можливостей підприємства у функціональних сферах його діяльності, ефективне управління якими дозволяє підвищувати рівень конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємства, на думку автора, - це можливість адаптуватися до змін зовнішнього і внутрішнього середовища, використовуючи власні конкурентні переваги над конкурентами завдяки ефективній інноваційній, маркетинговій, експортній, інвестиційній та товарній політиці на основі ефективного використання ресурсно-вартісних, продуктивно-трудових та виробничо-технологічних можливостей.

2. Застосування ресурсного та функціонального підходів для оцінки конкурентних переваг доповнило розроблену систему конкурентних переваг ознакою “за сферою виникнення”, відповідно до якої вони поділені на “ресурсні” та “функціональні” конкурентні переваги. Показники оцінки рівня конкурентних переваг у роботі доповнено ознакою “за ступенем досяжності кінцевої мети”, за якою автором їх поділено на першопочаткові, кінцеві та остаточні.

3. На основі експертного опитування, виходячи з ресурсного та функціонального підходів, запропоновано складові елементи конкурентоспроможності підприємства, які включають три складові, відповідно до першого підходу, - ресурсно-вартісну, виробничо-технологічну та продуктивно-трудову і п'ять складових, відповідно до функціонального підходу, - інноваційну, маркетингову, інвестиційну, товарну та експортну складові рівня конкурентоспроможності підприємства.

4. Сучасна парадигма підвищення конкурентоспроможності та забезпечення конкурентних переваг машинобудівних підприємств має базуватися на поєднанні зусиль виробника і споживача продукції через спільні можливості для стратегічної поведінки підприємств на ринку, на визначенні пріоритетних цілей підприємства, діагностиці ресурсних та функціональних можливостей, визначенні конкурентного потенціалу, формуванні стратегій підвищення конкурентоспроможності та оцінці їх ефективності. Особливого значення набувають поєднання продуктивно-трудових, інноваційних, експортних та інвестиційних можливостей навіть конкуруючих підприємств задля подолання фінансової кризи.

5. Аналіз конкурентного середовища та порівняння підприємств, які за випуском аналогічної продукції конкурують, а саме: ВАТ “Укрелектроапарат” та ВАТ “Запоріжтрансформатор”; ВАТ “Красилівський машинобудівний завод” та ВАТ “Монастирищенський машинобудівний завод”; ВАТ АК “АДВІС”, ВАТ “Вінницький завод тракторних агрегатів” та ВАТ “Шепетівський завод культиваторів”, а також ВАТ “Славутський ремонтно-механічний завод”, ВАТ “Джуринський машинобудівний завод”, ВАТ “Калинівський машинобудівний завод”, ВАТ “Хмельницький механічний завод”, ВАТ “Барський машинобудівний завод” дозволили виявити їх конкурентні переваги.

6. Оцінка факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на конкурентні переваги підприємства, дозволила згрупувати їх на фактори макро-, мезо- та мікросередовища (ресурсно-вартісні, виробничо-технологічні, продуктивно-трудові, товарні, експортні, інвестиційні, маркетингові, інноваційні групи факторів). У роботі визначено, що базовим елементом у системі оцінки і формування конкурентоспроможності підприємства є конкурентний потенціал, рівень якого після проведеної оцінки складових може вказати на напрями підвищення конкурентоспроможності підприємства. Конкурентний потенціал підприємства визначений як сукупність ресурсних та функціональних ознак. Визначено порядок розрахунку індикаторів ресурсного, виробничо-технологічного, продуктивно-трудового, товарного, експортного, маркетингового, інноваційного, інвестиційного потенціалу підприємства, як відносних показників, які прямують до максимуму або до одиниці.

7. У якості інструменту для оцінки конкурентних переваг підприємства запропонована багатопараметрична полікритеріальна система оцінки і підвищення конкурентоспроможності підприємств, яка розроблена автором на основі сучасних інноваційних підходів і включає показники оцінки виробничо-, ресурсо- та трудоспроможності, а також товаро-, експорто-, інноваційно-, інвесто- та маркетоспроможності підприємства і їх нормативні значення параметрів, а також дозволяє на основі ранжування значень окремих показників дослідити і оцінити конкурентні переваги одних підприємств над іншими. Для наглядності поряд із розробленою системою оцінки конкурентних переваг запропонований графоаналітичний метод оцінювання, за яким рівень встановлюється за величиною площі описаної фігури середніх значень групових показників конкурентоспроможності. Чим менша площа описаної фігури, тим вищі конкурентні переваги підприємства серед конкурентів.

8. У роботі на основі системно-комплексного підходу побудована структурологічна модель механізму підвищення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства, яка спираючись на концепції, орієнтовані на покупців, соціально- та корпоративно-відповідального бізнесу, враховуючи вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, використовуючи інноваційні методи оцінки та застосовуючи її принципи, ґрунтується на визначених критеріях запропонованої сучасної парадигми інтегрованого комплексного управління підвищенням конкурентоспроможності. Оцінка конкурентного потенціалу в механізмі ґрунтується на укрупненому індикаторному методі і служить в подальшому основою для багатопараметричної полікритеріальної системи оцінки і підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Реалізація заходів, спрямованих на усунення відхилень та доведення фактичного рівня окремих показників до нормативних параметрів з розробкою конкурентних стратегій, дозволяє підвищувати рівень конкурентоспроможності машинобудівного підприємства.

9. Запропонований алгоритм інформаційного забезпечення механізму підвищення конкурентоспроможності включає 15 етапів, а саме: аналіз стану підприємства за ресурсною ознакою, аналіз стану за функціональною ознакою, оцінку конкурентних переваг за окремими ознаками на основі індикаторних показників конкурентного потенціалу, формування багатопараметричної системи оцінки і підвищення конкурентоспроможності підприємства, визначення відхилень фактичних від нормативних параметрів складових конкурентоспроможності, розробку конкурентних стратегій підприємства з урахуванням виявлених відхилень, розробку короткотермінових та довготермінових стратегічних планів підвищення конкурентоспроможності, їх виконання та аналіз і корегування. Запропонована блок-схема вибору формування будь-якої конкурентної стратегії підприємства включає оцінку ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринках, прогнозування майбутньої ситуації, встановлення відповідальних за виконання та термінів її реалізації, оцінку ресурсів для здійснення конкурентної стратегії, реалізацію стратегічних завдань відповідно до обраних конкурентних стратегій розвитку підприємства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Нижник І. В. Взаємодія елементів механізму підвищення конкурентоспроможності у забезпеченні конкурентних переваг машинобудівного підприємства / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2010. № 6, Т. 3. С. 111-114 (0,3 др. арк.).

2. Нижник І. В. Інформаційне забезпечення механізму підвищення конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому та внутрішньому ринку / І. В. Нижник // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. К.: КНУТД, 2010. № 6 (56). С. 199-205 (0,5 др. арк.).

3. Нижник І. В. Оцінка конкурентоспроможності машинобудівних під-приємств Хмельниччини / І. В. Нижник // Моделювання регіональної економіки: зб. наук. праць. Ів.-Франківськ: Плай, 2010. № 2(16). С. 384-390 (0,4 др. арк.).

4. Нижник І. В. Діагностика конкурентних переваг підприємств: методи та моделі / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2009. Т. 2, № 5. С. 135-138 (0,3 др. арк.).

5. Нижник І. В. Зовнішні та внутрішні чинники забезпечення конкурентних переваг підприємства / І. В. Нижник // Прометей: зб. наук праць з економіки. Донецьк: ДЕГІ, 2009. Вип. 2(29). С. 205-208 (0,3 др. арк.).

6. Нижник І. В. Аналіз методів оцінки конкурентних переваг підприємства / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2008. Т. 2, № 5. С. 39-41 (0,2 др. арк.).

7. Нижник І. В. Конкурентні переваги підприємства: принципи, види, методи оцінки / І. В. Нижник // Управління розвитком: зб. наук. праць. Харків: ХНЕУ, 2008. С. 92-95 (0,3 др. арк.).

8. Нижник І. В. Забезпечення конкурентних переваг: ризики і втрати в їх реалізації на регіональному ринку / І. В. Нижник // Вчені записки Кримського інженерно-педагогічного університету. Економічні науки. Сімферополь: НВЦ КІПУ, 2008. Вип. 12. С. 156-160 (0,4 др. арк.).

9. Нижник І. В. Управління конкурентоспроможністю підприємства: проблеми та перспективи удосконалення / І. В. Нижник // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. Вип. 239. Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. Т. V. С. 1247-1252 (0,3 др. арк.).

10. Нижник І. В. Аналіз чинників підвищення конкурентоспроможності та рівня конкурентних переваг машинобудівного підприємства / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2008. Т. 3., № 3. С. 206-210 (0,4 др. арк.).

11. Нижник І. В. Зовнішньоторговельні відносини українських підприємств в системі конкурентоспроможності їх продукції / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2007. Т. 2, № 5. С. 108-111 (0,3 др. арк.).

12. Нижник І. В. Конкурентоспроможність продукції промислових підприємств за умов розвитку інтеграційних процесів / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2006. Т. 2, № 5. С. 192-195 (0,3 др. арк.).

13. Нижник І. В. Економічні ефекти та ризики вітчизняних товаровиробників від вступу до СОТ / І. В. Нижник // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2006. Т. 1, № 1. С. 202-204 (0,2 др. арк.).

14. Нижник І. В. Аналіз та оцінка складових елементів вступу України до СОТ // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2005. Т. 2, № 3. С. 122-125 (0,3 др. арк.).

В інших наукових виданнях:

15. Нижник І. В. Оцінка потенціалу в механізмі управління конкурентними перевагами підприємства / І. В. Нижник // Актуальні проблеми конкурентоспроможності підприємств: матер. Всеукр. наук.-практ. конф. аспір., мол. вчених (22-23 квітня 2010 р.). Севастополь: СевНТУ, 2010. С. 147-148 (0,1 др. арк.).

16. Нижник І. В. Формування конкурентоспроможності персоналу промислових підприємств / І. В. Нижник // Наукові студії. Тернопіль: ПВНЗ “ТКІ”, 2010. Вип. 8. С. 120-129 (0,1 др. арк.).

17. Нижник І. В. Конкурентоспроможність персоналу як складова конку-рентних переваг підприємства / І. В. Нижник // Актуальні проблеми соціально-економічних трансформацій у міжнародному середовищі: матер. наук.-практ. конф. (23 квітня 2010 р.). Тернопіль: ТКУ, 2010. С. 266-268 (0,2 др. арк.).

18. Нижник І. В. Методи визначення конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств за умов глобалізації / І. В. Нижник // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації: зб. наук. праць Міжн. наук.-практ. конф. (24 квітня 2009 р.). Вінниця: ЦПНМВ ВТЕІ КНТУ, 2009. С. 460-466 (0,3 др. арк.).