Державна підтримка і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЦЕНТР ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ

АВТОРЕФЕРАТ

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА І СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор Ганін Віктор Іванович, Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, завідувач кафедри фінансів і обліку

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук Гейман Олег Айзікович, Верховна Рада України, голова підкомітету з питань державної економічної політики, захисту прав споживачів та споживчої кооперації комітету з питань економічної політики

кандидат економічних наук Врода Юрій Федорович, Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, науковий співробітник відділу проблем розвитку регіональної економіки

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України за адресою: 61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 7-й під'їзд, 8 поверх.

Автореферат розісланий «22» березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Красноносова



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціальна інфраструктура являє собою, з одного боку, універсальну категорію, яка використовується в економічній теорії, соціології, філософії, економічній географії, а з іншого - повсякденне явище, з яким стикається кожен громадянин країни, житель міста або села. Соціальна інфраструктура представляє собою фундамент, на якому базується прогрес суспільства в усіх сферах свого життя, в тому числі й в економічній діяльності. Інфраструктурний комплекс визначає не тільки умови суспільного прогресу, але й саму можливість його реалізації, і, в такий спосіб, виступає опосередкованим індикатором якості життя населення й відтворення особистого потенціалу. Втрати суспільства від низької якості соціальних послуг, скорочення масштабу інфраструктурного комплексу виражаються через таке притаманне бідним країнам явище, як порушення симетрії в розвитку особистості, що в майбутньому призводить до незворотних соціальних процесів деградації людських ресурсів країни.

Тому дослідження соціальної інфраструктури, поглиблення теоретичних знань різних аспектів цієї категорії, діагностування проблем, що виникають в процесі функціонування соціального інфраструктурного комплексу та обґрунтування пріоритетних напрямів їх вирішення представляється актуальним для будь-якого суспільства, особливо для України, де відставання розвитку соціальної інфраструктури від стандартів розвинених країн є тривалим процесом, який розпочався ще в другій половині ХХ сторіччя й з тих пір тільки загострюється.

Проблеми соціальної інфраструктури досліджувалися в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених. Концептуальні засади визначення ролі соціальної інфраструктури в житті суспільства, методичний інструментарій з оцінки об'єктів інфраструктурного комплексу, рекомендації з вдосконалення його формування на регіональному та загальнодержавному рівнях розглядалися в роботах П. Бєлєнького, П. Борщевського, І. Бутирської, Н. Голікова, Л. Дейнеки, М. Козоріз, В. Кондратова, Є. Лаптева, Т. Морозової, І. Прокопи, К. Прокопишак, Ж. Тощенко, Ю. Шпільової та інших.

Разом з тим, швидка зміна зовнішнього середовища, прискорений розвиток науково-технічного прогресу та зростаючі вимоги до людського капіталу вимагають нових ефективних підходів до проблем соціальної інфраструктури. В першу чергу потребує вдосконалення розуміння ролі соціальної інфраструктури в умовах переходу до концепції сталого розвитку країни та її регіонів, а також в умовах постіндустріальної економіки. Методичний інструментарій з оцінки соціальної інфраструктури та розробка пріоритетних напрямів її державної підтримки також вимагають поглиблення. Отже, наявність невирішених та дискусійних питань в сфері дослідження соціальної інфраструктури зумовила актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. В основу дослідження покладені виконані особисто автором теоретико-методичні й практичні розробки, що є частиною держбюджетної науково-дослідної роботи «Реалізація компетентнісного підходу в навчальному процесі (формування ключових і предметних компетентностей) з використанням інформаційно-комунікаційних технологій» (номер державної реєстрації 0107U001909), де особисто автором запропоновано використання інформаційно-комунікаційних технологій при оцінці техніко-економічного стану об'єктів соціальної інфраструктури, а також держбюджетної науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України «Оцінка техніко-економічного стану об'єктів інфраструктури та виробничих фондів (Харківська, Запорозька, Полтавська, Сумська області) (ІІ етап)» (номер державної реєстрації 0109U004546) в якій автором запропоновано методичний підхід до визначення рівня забезпеченості населення об'єктами інфраструктурного комплексу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури в регіонах України.

Для досягнення поставленої мети були поставлені та розв'язані наступні задачі:

уточнити визначення економічної сутності та змісту дефініції «соціальна інфраструктура»;

визначити стан, масштаб і динаміку розвитку соціальної інфраструктури України та її регіонів;

визначити рівень забезпеченості населення України та її регіонів об'єктами соціальної інфраструктури;

обґрунтувати пріоритетні напрями державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури регіонів;

розвинути теоретико-методичний підхід до формування механізму державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів.

Об'єктом дослідження є процес формування механізму державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

Предмет дослідження - теоретико-методичні підходи до визначення пріоритетних напрямків державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертації є роботи вітчизняних та зарубіжних економістів, в тому числі положення класичної економічної та інституціональної теорій, а також соціологічні теорії суспільства (організованого капіталізму, солідарного суспільства, масового та корпоративного суспільства); законодавчі та нормативно-правові акти України.

При написанні дисертаційної роботи були застосовані такі методи дослідження: системного аналізу і синтезу _ для визначення основних складових об'єктів соціальної інфраструктури регіону; абстрактно-логічний _ для узагальнення сучасних наукових концепцій та підходів щодо визначення ролі соціальної інфраструктури в забезпеченні ефективного регіонального розвитку та суспільного прогресу; системно-логічний _ для визначення чинників, що впливають на організацію процесу державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури та обґрунтування пріоритетних напрямів такої підтримки; графічний _ для ілюстрації висновків, отриманих в результаті дослідження; ентропії - для розрахунку інтегральних показників оцінки соціальної інфраструктури та рівня забезпеченості населення регіону її об'єктами.

Інформаційну базу дослідження склали офіційні матеріали Державного комітету статистки України, теоретичні та методичні розробки провідних вітчизняних та закордонних фахівців в сфері дослідження інфраструктури, ресурси мережі Інтернет, зокрема офіційні сайти обласних державних адміністрацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних підходів до обґрунтування напрямів державної підтримки та стимулювання розвитку об'єктів соціальної інфраструктури в регіонах України. Результати, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

набули подальшого розвитку:

- методичний підхід до обґрунтування пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури регіонів в цільовій програмі, який, на відміну від існуючих, ґрунтується на оцінці її стану та забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури, що дає змогу узгоджувати визначені пріоритети на державному та регіональному рівнях;

- теоретико-методичний підхід до формування механізму державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів шляхом впровадження програмних заходів, який, на відміну від існуючих, узгоджує законодавчий, фінансовий та організаційний аспекти вирішення проблеми та дає змогу своєчасного корегування їх складу;

- методичне забезпечення щодо визначення рівня розвитку соціальної інфраструктури регіонів, яке, на відміну від існуючих розробок, передбачає інтегральну оцінку за трьома складовими, а саме: стан, масштаб і динаміка розвитку, та дає змогу враховувати їх поточні зміни у ході формування програмних заходів;

удосконалено:

- уточнення сутності та змісту поняття «соціальна інфраструктура», що, на відміну від існуючого, розкриває її роль в підвищенні якості життя населення та обґрунтовує необхідність стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів з боку держави;

- методичний підхід до визначення рівня забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури, який, на відміну від існуючих, предбачає обгрунтування переліку об'єктів інфраструктурного комплексу та показників для оцінки забезпеченості ними населення, а також аналіз їх динаміки, що дає змогу уточнити перелік і кількість об'єктів, необхідних для задоволення основних потреб населення, та створити відповідні умови для життєдіяльності.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблене теоретико-методичне забезпечення дозволить покращити якість та ефективність державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури України та її регіонів. Впровадження наукових здобутків, представлених в дисертації, дозволить:

- підвищити ефективність та наукове обґрунтування управлінських рішень на всіх рівнях (державному, регіональному, місцевому) та покращити якість державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури;

- проводити комплексну оцінку техніко-економічного стану об'єктів соціальної інфраструктури та рівня забезпеченості ними населення регіонів країни, яка дозволить отримувати обґрунтовані й виважені висновки;

- збільшити узгодженість програмних документів щодо соціально-економічного розвитку регіонів, зокрема в сфері підтримки й стимулювання розвитку соціальної інфраструктури.

Прикладні результати дисертаційної роботи впроваджені у роботі Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 563/1 від 02.11.2010 р.), Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України (довідка № 284/1 від 08.10.2010 р.) і у навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди при викладанні дисциплін «Регіональна економіка», «Національна економіка» та «Державне регулювання економіки» (довідка № 01-723 від 11.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертації є особистим здобутком автора. Особистий внесок здобувача у наукових працях, що були опубліковані в співавторстві, зазначено у пп. 1, 2, 3, 4 за списком робіт в авторефераті.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні теоретичні, методичні та практичні результати досліджень, висновки й рекомендації, що наведені в дисертації, доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2010 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції "Perspektywiczne opracowania sa nauka i technicami - 2010" (Premysl, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики» (м. Харків, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, серед яких 5 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 3,18 ум.-друк. арк. Особисто авторові належить 2,82 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних літературних джерел і додатків, всього 256 сторінок; містить 53 таблиці та 31 рисунок. Основна частина роботи викладена на 175 сторінках тексту, містить 8 додатків на 58 сторінках, перелік використаних літературних джерел містить 165 найменувань на 15 сторінках.



Основний зміст роботи

У вступі розглянуто загальну характеристику дисертаційної роботи, обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, викладено методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх апробації.

У першому розділі «Оцінка стану та аналіз державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури в регіонах України» розкрито сутність поняття «соціальна інфраструктура» та обґрунтована її роль в забезпеченні сталого розвитку країни та її регіонів; проведено аналіз стану соціальної інфраструктури в Україні та її регіонах; узагальнено діючу практику державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури в регіонах країни.

Процес теоретичного розуміння сутності категорії «соціальна інфраструктура» мав певні історичні етапи. На початковому етапі вчені розглядали розвиток виробництва та суспільства як незалежні процеси і, у відповідності з цими поглядами, інфраструктура розглядалась лише як засіб, що забезпечує функціонування окремих галузей народногосподарського комплексу. З часом вчені стали приділяти більше уваги становленню матеріального добробуту населення, що сприяло виникненню нових точок зору на соціальну інфраструктуру, яка почала розглядатися як єдиний комплекс, що створює умови для функціонування виробництва та життя населення. Бурхливий розвиток науки та техніки в другій половині ХХ сторіччя, наряду із зростанням ролі людського капіталу у виробництві, сприяли остаточному формуванню розуміння соціальної інфраструктури як комплексу умов, що забезпечують функціонування суспільства та виробництва (рис. 1).

Отже, розвиток поглядів на соціальну інфраструктуру пов'язаний із розумінням необхідності створення умов для виробничої та невиробничої діяльності людей. Розквіт досліджень соціальної інфраструктури припадає на ХХ сторіччя, що пояснюється високою інноваційністю теорій та концепції того часу. Проведений аналіз соціологічних теорій суспільства, зокрема організованого капіталізму, солідарного суспільства, державного монополістичного капіталізму, технократичного суспільства, а також теорії «соціології життя» дозволив дійти висновку про необхідність розмежування понять суспільне відтворення та суспільний прогрес, що є ключовим в процесі теоретичного розуміння рушійних сил прогресу суспільства.

Врахування положення, що визначення сутності поняття «соціальна інфраструктура» пов'язане з пізнанням логіки та закономірностей суспільного розвитку, дозволило визначити її соціальну інфраструктуру регіону як цілісну систему господарських структур, призначенням яких є здійснення видів економічної діяльності, що забезпечують матеріальні умови для функціонування та відтворення виробничого комплексу та життєзабезпечення населення регіону, а також специфічні нематеріальні умови розвитку людського капіталу у відповідності до сучасних напрямів суспільного прогресу.



Рис. 1. Еволюція поглядів на сутність поняття « соціальна інфраструктура»

Роль соціальної інфраструктури в забезпеченні суспільного прогресу можна пояснити тим, що зміни в соціальній сфері тісно пов'язані зі змінами в інших сферах життя суспільства. Ці причинно-наслідкові зв'язки є складними та різноманітними. Наприклад, економічна сфера впливає на соціальну через матеріальні умови, зокрема темпи економічного розвитку, рівень доходів населення та ін. В свою чергу, соціальна сфера впливає на економічну та політичну шляхом впровадження свого менталітету та притаманних йому норм, цінностей, орієнтирів та обмежень. Кожна із сфер, під час взаємодії з іншими, виступає одночасно і причиною і наслідком для подальшого розвитку, в тому числі для науково-технічного та суспільного прогресу (рис. 2).

Таким чином, соціальна інфраструктура виступає засобом задоволення зростаючих потреб населення, а також інструментом суспільного прогресу, який сприяє гуманізації виробництва, підвищенні якості життя, створенню умов для всебічного розвитку людини.

Рис. 2. Роль соціальної інфраструктури в забезпеченні суспільного прогресу

Аналіз сутності соціальної інфраструктури доцільно проводити з урахуванням загальних тенденцій розвитку економіки та суспільства в певному історичному періоді. За оцінками провідних західних та вітчизняних фахівців, економіка більшості розвинених країн ідентифікується як постіндустріальна. В цих країнах формується таке специфічне явище як постіндустріальне суспільство, для якого характерні домінування науки та освіти, що створюють специфічні знання, компетенції, здібності та мотивацію; переважне інвестування в розвиток людського капіталу як основу довгострокового прибутку. соціальний інфраструктура регіон

В дисертації розвинуто розуміння ролі соціальної інфраструктури в забезпеченні сталого розвитку таким чином:

1. Соціальна інфраструктура відіграє ключову роль в формуванні людського капіталу, тому в постіндустріальній економіці першочергова роль належить об'єктам соціальної інфраструктури у сфері освіті, охороні здоров'я, культурі та іншим. Так проявляється роль соціальної інфраструктури в забезпеченні умов для сталого соціального розвитку.

2. Соціальна інфраструктура відіграє ключову роль в створенні мобільного економічного простору, який дозволяє прискорити швидкість руху всіх видів ресурсів, в першу чергу інформаційних, отже соціальна інфраструктура створює умови для прискорення економічного розвитку.

3. Об'єкти соціальної інфраструктури, зокрема підприємства житлово-комунального господарства, що займаються збором та утилізацією відходів, створюють умови для сталого екологічного розвитку регіону.

4. Соціальну інфраструктуру доцільно розглядати на декількох рівнях: макро-, мезо- та мікро-, а підприємства інфраструктурного комплексу мають поступово відходити від бюрократичної до адхократичної організації, особливо на мезо- та макрорівнях.

5. Підприємства інфраструктурного комплексу України та її регіонів мають орієнтуватися на входження до глобальної інфраструктури, користування перевагами якої дозволяє значно скоротити витрати ресурсів й часу.

Перехід до сталого розвитку України та її регіонів має відбуватися з урахуванням стану її соціальної інфраструктури в цілому по країні та на рівні регіонів з урахування регіональних відмінностей (рис. 3).



Рис. 3. Діаграма розподілу регіонів України за інфраструктурною складовою індексу глобальної конкурентоспроможності в 2009-2010 рр.

Проведене дослідження дозволило встановити, що існують як розбіжності, так і спільні риси в тенденціях розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

Так, наприклад, відмінності в тенденціях розвитку соціальної інфраструктури таких областей країни, як Харківська, Сумська та Полтавська полягають у такому:

1. У Харківській області протягом 2000 - 2008 рр. функціонування основних об'єктів соціальної інфраструктури погіршувалось.

2. У Полтавській області в 2000-2008 рр. такі складові, як житлово-комунальне господарство, тепло та водопостачання, зв'язок розвивалися та функціонували стабільно. Проте інші, зокрема, пов'язані із наданням населенню послуг з освіти та культури, потребували додаткових вкладень для оновлення матеріально-технічної бази та покращення якості послуг.

3. У Сумській області в дослідженому періоді негативні тенденції були притаманні розвитку таких об'єктів соціальної інфраструктури, як житлово-комунальне господарство, транспорт, освіта, охорона здоров'я та культура.

Проведене узагальнення практики державної підтримки й стимулювання соціальної інфраструктури свідчить, що одним з ефективних механізмів реалізації цього процесу є фінансування розвитку її об'єктів інфраструктури за допомогою програмно-цільового підходу. Цей підхід дозволяє поєднати дві пануючі на сьогодні концепції регулювання соціальної інфраструктури: державну та приватну. Так, наприклад, розвиток соціальної інфраструктури Харківської області, як і інших регіонів України, в більшій частині здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів в рамках державних та регіональних цільових програм. З 2011 р. і до кінцевого терміну своєї реалізації в Харківській області будуть діяти чотири державні цільові програми з підтримки та розвитку інфраструктурного комплексу загальним обсягом фінансування 79760,97 млн. грн. Дія цих програм спрямована на розвиток автомобільних доріг, міського електротранспорту, створення інноваційної інфраструктури, підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу. Крім того, в Харківській області з 2011 р. і до кінця реалізації буде діяти обласна програма будівництва та розвитку Харківського метрополітену.

Здійснення державної підтримки й стимулювання розвитку соціальної інфраструктури за допомогою програмно-цільового підходу потребує відповідного методичного забезпечення, перш за все у сфері обґрунтування пріоритетних напрямів підтримки інфраструктурного комплексу.

В другому розділі - «Методичне забезпечення оцінки стану соціальної інфраструктури в регіонах України в державній цільовій програмі» розкрито особливості теорії і практики оцінки соціальної інфраструктури; запропоновано методичний підхід до оцінки соціальної інфраструктури в регіонах країни та методичний підхід до оцінки рівня забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури.

Для поглибленої оцінки стану соціальної інфраструктури в країні та її регіонах необхідно застосовувати відповідний методичний інструментарій. Аналіз показав, що більшість існуючих підходів ґрунтується на інтегральній оцінці стану об'єктів інфраструктури за різними компонентами. При цьому в якості методу розрахунку інтегрального показника більшість авторів використовують або бальні оцінки з урахуванням думки експертів, або зведення часткових показників оцінки інфраструктури за окремими її складовими з урахуванням нормативних (зазвичай максимально можливих) значень для цих показників. Не зменшуючи важливості нормативних методів під час планування напрямів розвитку соціальної інфраструктури в регіоні, слід зазначити, що в даний час в Україні стан соціальної інфраструктури настільки проблемний, що його порівняння з нормативами країн з розвиненою економікою не надасть вагомої інформації щодо можливостей його покращення. Натомість оцінка соціальної інфраструктури як цілісної системи, що має часові, масштабні та безпосередньо станові параметри, дозволить значно підвищити обґрунтованість управлінських рішень з підтримки й стимулювання її розвитку в регіоні.

На відміну від існуючих, розроблений методичний підхід щодо інтегральної оцінки соціальної інфраструктури регіонів України базуються на використанні наступних компонент: масштаб розвитку, технічний стан, динаміка розвитку. Ці критерії використовуються для розрахунку інтегрального показника оцінки соціальної інфраструктури регіонів країни (рис. 4).

Рис. 4. Складові інтегрального показника оцінки соціальної інфраструктури регіонів країни

Розрахунок інтегрального показника оцінки соціальної інфраструктури базується на врахуванні динамічної значущості кожної ознаки, приведеної на рис. 4, на певний момент, яка характеризується значенням величини її розкиду. Для цього використовується формула ентропії (1), яка дозволяє оцінити не тільки рівень невпорядкованості системи але й тенденцію її зміни у часі. Застосування ентропії дає кількісне уявлення про ступень детермінізму та характер стохастичності, що притаманні досліджуваній системі - соціальній інфраструктурі регіону Ентропія враховується при розрахунку комплексних та інтегрального показника оцінки соціальної інфраструктури регіонів країни:

(1)

де - Н_j- ентропія j-го показника;

b_ij - кількісна оцінка j-го показника для i-го виду економічної діяльності (ВЕД) , що входить до соціальної інфраструктури регіонів країни;

m - кількість ВЕД, що входить до соціальної інфраструктури регіонів країни;

n - кількість показників.

Застосування наведеного методичного підходу до комплексної оцінки соціальної інфраструктури регіонів країни дозволило, наприклад, отримати такі оцінки по Харківській області (табл. 2).

Таблиця 2 Оцінка соціальної інфраструктури Харківської області за видами економічної діяльності

Вид економічної діяльності	Код ВЕД	Кс	Км	КД	ІСІ	Ранг
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	E	0,4356	0,25032	0,77873	0,5651	4
Виробництво та розподілення електроенергії	40.1	0,3473	0,10538	0,54452	0,3319	10
Виробництво та розподілення газу	40.2	0,2067	0,03739	0,56238	0,2237	21
Постачання пари та гарячої води	40.3	0,7237	0,06565	0,80137	0,5965	3
Збирання, очищення та розподілення води	41	0,2779	0,04099	0,57137	0,2653	14
Будівництво	F	0,2424	0,18970	0,59418	0,3548	8
Будівництво	45	0,2424	0,18970	0,59418	0,3548	8
Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	G	0,2160	0,69743	0,52210	0,6481	2
Торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт	50	0,2998	0,07454	0,64615	0,3282	11
Оптова торгівля і посередництво у оптовій торгівлі	51	0,1745	0,45452	0,59677	0,4967	6
Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку	52	0,1439	0,17723	0,60526	0,3016	12
Діяльність готелів та ресторанів	H	0,1844	0,03100	0,69244	0,2601	16
Діяльність готелів	55.1	0,2496	0,00635	0,62798	0,2508	17
Надання інших місць для тимчасового проживання	55.2	0,1690	0,00252	0,58022	0,1889	26
Діяльність ресторанів	55.3	0,1421	0,01531	0,61725	0,1986	23
Діяльність барів	55.4	0,0824	0,00102	0,68467	0,1861	27
Діяльність їдалень та послуги з постачання готової їжі	55.5	0,2203	0,00459	0,51984	0,1919	25
Діяльність транспорту та зв'язку	I	0,6736	0,67028	0,54389	0,8681	1
Діяльність залізничного транспорту	60.1	0,2805	0,36356	0,47282	0,4404	7
Діяльність іншого наземного транспорту	60.2	0,1609	0,08248	0,57773	0,2367	20
Діяльність авіаційного транспорту	62	0,3121	0,00001	0,21525	0,1136	30
Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції	63	0,4193	0,19805	0,75898	0,5146	5
Діяльність пошти та зв'язку	64	0,2475	0,02044	0,44256	0,1852	28
Освіта	M	0,2572	0,02632	0,57649	0,2473	18
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	N	0,2953	0,02479	0,57263	0,2638	15
Колективні, громадські та особисті послуги	O	0,2341	0,07351	0,60432	0,2780	13
Санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів	90	0,1185	0,03402	0,71455	0,2379	19
Діяльність громадських організацій	91	0,2813	0,01023	0,46729	0,2052	22
Діяльність у сфері відпочинку і розваг	92	0,1716	0,02409	0,56065	0,1966	24
Надання індивідуальних послуг	93	0,1921	0,01371	0,47010	0,1640	29

В табл. 3 наведені інтегральні показники оцінки соціальної інфраструктури за деякими видами економічної діяльності для Харківської, Полтавської, Сумської областей, з визначенням їх пріоритетності для державної підтримки й стимулювання.

Таблиця 3 Інтегральні оцінки соціальної інфраструктури за деякими видами економічної діяльності для Харківської, Сумської та Полтавської областей з визначенням їх пріоритетності для державної підтримки

Вид економічної діяльності (ВЕД)	Області України
	Харківська	Сумська	Полтавська
	ІСІ	Пріоритетність підтримки	ІСІ	Пріоритетність підтримки	ІСІ	Пріоритетність підтримки
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	0,5651	6	0,5175	6	0,2369	5
Будівництво	0,3548	5	0,3213	3	0,2484	6
Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	0,6481	7	0,5789	7	0,4717	7
Діяльність готелів та ресторанів	0,2601	2	0,3346	4	0,1197	2
Діяльність транспорту та зв'язку	0,8681	8	0,6963	8	0,7452	8
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	0,2473	1	0,1790	1	0,1964	3
Колективні, громадські та особисті послуги	0,2638	3	0,3853	5	0,2277	4
Санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів	0,2780	4	0,1962	2	0,0334	1

Інтегральну оцінку соціальної інфраструктури доцільно доповнити оцінкою рівня забезпеченості населення її об'єктами за допомогою наступного методичного підходу (рис. 5).



Рис. 5. Порядок визначення рівня забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури

Вихідними показниками для оцінки рівня забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури є забезпеченість населення: житловим фондом, тролейбусами, нтрамваями, вагонами метрополітену, місцями в об'єктах ресторанного господарства, торговими місцями на ринках, лікарями усіх спеціальностей, масовими та універсальними бібліотеками і т. д. Перелік показників складався з урахуванням саме тих напрямів розвитку соціальної інфраструктури, що задовольняють основні, базові потреби населення у належному рівні та якості життя. На прикладі Харківської області видно, що рівень забезпеченості населення цими об'єктами з року в рік погіршується. Так за останні дев'ять років значення інтегрального показника забезпеченості населення регіону об'єктами соціальної інфраструктури скоротилось в майже два рази: з 0,62 до 0,34. Розрахунки показали, що рівень забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури в багатьох регіонах країни нижчий за середній по Україні.

У третьому розділі «Механізм визначення пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури в регіонах країни» проведено аналіз узгодженості пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури на державному та регіональному рівнях; запропоновано методичний підхід до обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури та розроблено механізм державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

Механізм державної підтримки пріоритетних напрямів стимулювання соціальної інфраструктури має базуватися на узгоджених державних та регіональних стратегіях соціально-економічного розвитку з урахуванням необхідності переходу до сталого розвитку. Як показали дослідження, на даний час пріоритети стимулювання соціальної інфраструктури, визначені в стратегіях соціально-економічного розвитку більшості регіонів України не узгоджені з державними пріоритетами, що призводить до неефективності управлінських дій (табл. 4).

Таблиця 4 Оцінка узгодженості регіональних та Державної стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року

Область	Оцінка відповідності регіональних економічних пріоритетів державним	Оцінка відповідності регіональних пріоритетів розвитку інфраструктури державним економічним пріоритетам	Оцінка відповідності регіональних пріоритетів розвитку інфраструктури державним	Оцінка відповідності регіональних економічних пріоритетів державним пріоритетам розвитку інфраструктури	Підсумок	Узгодженість
					-	+/-	+
Полтавська	Не відповідає (-)	Не відповідає (-)	Частково відповідає (+/-)	Відповідає (+)	2	1	1	Низька
Сумська	Частково відповідає (+/-)	Не відповідає (-)	Відповідає (+)	Частково відповідає (+/-)	1	2	1	Низька
Харківська	Відповідає (+)	Відповідає (+)	Відповідає (+)	Відповідає (+)	0	0	4	Висока

Представлений в роботі методичний підхід до обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури в регіоні базуються на комплексному підході до вибору уточнених пріоритетів за певною схемою (рис. 6).

Рис. 6. Схема вибору пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури в регіонах країни

На першому етапі, згідно з обґрунтованими вище критеріями, визначаються державні пріоритети регіонального розвитку інфраструктури. Ці пріоритети повинні бути узгодженими з пріоритетами, визначеними в регіональних стратегіях соціально-економічного розвитку областей України. На другому етапі використовуються результати інтегральної оцінки соціальної інфраструктури, при цьому в якості пріоритетних напрямів її розвитку обираються види економічної діяльності, пов'язані з інфраструктурним комплексом, що мають найгірші значення згідно такої оцінки. На третьому етапі відбувається вибір узагальнених пріоритетних напрямів розвитку інфраструктури в регіоні шляхом співставлення пріоритетів у державній та регіональній стратегіях розвитку з пріоритетними напрямами розвитку інфраструктури, що визначені за інтегральною оцінкою. На четвертому етапі проводиться остаточне уточнення пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури регіону з урахуванням такого важливого чинника, як рівень забезпеченості населення її об'єктами. В якості пріоритетних, обираються об'єкти соціальної інфраструктури, рівень забезпеченості населення якими знаходиться на рівні, нижчому за середній по Україні. Згідно з розрахунками, наприклад, у Харківській області об'єктами державної підтримки й стимулювання мають бути майже всі елементи соціальної інфраструктури регіону, такі як виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, транспорт та зв'язок, освіта, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги, санітарні послуги, прибирання сміття та знищення відходів. У Полтавській області необхідно сконцентрувати зусилля на таких напрямах як виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, будівництві, транспорту та зв'язку, торгівлі, освіті та ін. У Сумській області державної підтримки потребує також виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, діяльність транспорту та зв'язку, освіта, торгівля, діяльність готелів та ресторанів, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги. Механізм забезпечення державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури має базуватися на ефективному організаційному забезпеченні, яке передбачає законодавчу та програмно-цільову підтримку (рис. 7).



Рис. 7. Механізм державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури

В роботі запропоновано методичний підхід до вибору інструментів державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури регіонів України. Наприклад, для Харківської області вони є такими. (табл.5)



Таблиця 5 Інструменти державної підтримки пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури Харківської області

Пріоритетний напрям розвитку соціальної інфраструктури	Пріоритетний напрям регіонального розвитку згідно зі Стратегією сталого розвитку до 2020 р.	Інструмент державної підтримки	Державної підтримки згідно з запропонованим механізмом
Діяльність транспорту та зв'язку	Комплексний розвиток інфраструктури регіону та проведення євро-2012	Державні цільові програми, закони та нормативи, залучення приватних інвестицій	Законодавча, фінансова
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	Поліпшення якості житлових послуг та реформування кластеру підприємств житлово-комунального господарства; Підвищення енерго-забезпеченості та енергозбереження в економіці регіону	Державні цільові програми, закони та нормативи, методичні рекомендації, залучення приватних інвестицій, стимулювання розвитку енергозберігаючих технологій	Законодавча, фінансова
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	Покращення демографічної ситуації та розвиток кластеру охорони здоров'я	Державні цільові програми, закони та нормативи, залучення приватних інвестицій, вдосконалення інституційного забезпечення	Законодавча, фінансова, організаційна
Освіта	Покращення демографічної ситуації та розвиток кластеру охорони здоров'я; Формування інноваційних кластерів економіки знань в регіоні	Державні цільові програми, закони та нормативи, вдосконалення інституційного забезпечення	Законодавча, фінансова, організаційна
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	Поліпшення якості житлових послуг та реформування кластеру підприємств житлово-комунального господарства; Покращення демографічної ситуації та розвиток кластеру охорони здоров'я	Державні цільові програми, закони та нормативи, вдосконалення інституційного забезпечення	Законодавча, фінансова, організаційна

Отже, ефективність процесу розвитку соціальної інфраструктури досягається тільки за умови узгодження всіх трьох рівнів державної підтримки.



Висновки

На основі проведеного у дисертаційній роботі узагальнення теоретичного та методичного забезпечення щодо розвитку соціальної інфраструктури отримало подальший розвиток вирішення наукового завдання з формування механізму її державної підтримки. Отримані наукові результати дають можливість зробити такі висновки:

1. Дослідження ключових етапів розвитку поняття «соціальна інфраструктура» в комплексі із логікою та закономірностями суспільного розвитку дозволило визначити соціальну інфраструктуру як систему господарських структур, призначенням яких є здійснення видів економічної діяльності, що забезпечують матеріальні умови для функціонування та відтворення виробничого комплексу й життєзабезпечення населення регіону, а також специфічні нематеріальні умови розвитку людини у відповідності до сучасних напрямів суспільного прогресу. Дотримання такого підходу на практиці дозволить покращити умови життєдіяльності населення.

2. Проведений у ході дослідження аналіз виявив неріномірність стану та рівня розвитку соціальної інфраструктури регіонів України. Було визначено низьке значення показників, що характеризують соціальну інфраструктуру регіону за видами економічної діяльності, що стало основою для розробки механізму державної підтримки, який включає такі її складові, як законодавча, фінансова та організаційна й дозволяє вирішувати основні проблеми розвитку соціальної інфраструктури за рахунок обґрунтованого вибору інструментів державної підтримки.

3. Дослідження існуючих наукових підходів виявило неможливість співставлення показників, що характеризують рівень розвитку об'єктів соціальної інфраструктури регіонів. Для вирішення означеної проблеми в роботі запропоновано комплексні показники оцінки масштабу, технічного стану та динаміки розвитку соціальної інфраструктури. Їх поєднання у інтегральний показник стало основою формування напрямів державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.

4. Узагальнення досвіду формування державних програм підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури в регіонах на основі застосування програмно-цільового підходу стало підгрунттям визначення об'єктів соціальної інфрастуктури, які перебувають у незадовільному стані, характеризуються низьким технічним рівнем, та у першу чергу потребують фінансової підтримки з боку держави. Запропонований у роботі методичний підхід до обґрунтування пріоритетних напрямів державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни передбачає розмежовування заходів цієї підтримки на державному та регіональному рівнях.

5. Здійснене у дисертації обгрунтування переліку об'єктів інфраструктури регіону, що є найбільш важливими для відтворення людського капіталу, стало основою визначення такого показника, як рівень забезпеченості населення об'єктами інфраструктурного комплексу, достатня кілікість та належне функціонування яких забезпечує високий рівень якості життя населення. Розрахунок рівня забезпеченості населення об'єктами інфраструктурного комплексу є підгрунттям для формування заходів державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіонів країни.



Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Соляр В. В. Акценти реформування регіонального господарського механізму / В. В. Соляр, В. І. Ганін // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Вип. 244: В 5 т. - Т. II. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. - С. 365-368. Особистий внесок: узагальнено теоретико-методичні засади та обгрунтовано вибір показників, які характеризують рівень розвитку соціальної інфраструктури в регіоні.

2. Соляр В. В. Оценка степени обеспеченности населения объектами инфраструктурного комплекса / В. В. Соляр, Н. В. Беликова // Бизнес Информ. - 2009. - № 12(2). - С. 112-116. Особистий внесок: запропоновані базові положення методичного підходу до визначення рівня забезпеченості населення об'єктами інфраструктурного комплексу, зокрема, перелік часткових показників для оцінки.

3. Соляр В. В. Государственное регулирование развития социальной инфраструктуры и ее регионов / В. В. Соляр, Н. В. Беликова // Бизнес Информ. - 2010. - № 6. - С. 3-8. Особистий внесок: розроблені методичні положення з оцінки організаційного механізму формування стратегічних напрямів розвитку соціальної інфраструктури в регіоні в державній та регіональній стратегіях розвитку

4. Соляр В. В. Концепція інфраструктури в постіндустріальній економіці / В. В. Соляр, Н. В. Беликова // Моделювання регіональної економіки [збірник наукових праць]. _ Івано-Франківськ : Плай, 2010. - № 1(15). - С. 299-306. Особистий внесок: запропоновані базові положення концепції соціальної інфраструктури в постіндустріальній економіці.

5. Соляр В. В. Развитие социальной инфраструктуры в рамках концепции устойчивого развития региона / В. В. Соляр // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Вип. 265: В 9 т. - Т. II. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. - С. 547-552.

6. Соляр В. В. Роль и значение инфраструктуры в решении проблем социально-экономического развития региона / В. В. Соляр // «Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики _ 2009» : міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 26-27 листопада 2009 р. : тези доп. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2009. - С. 293-295.

7. Соляр В. В. Анализ проблем государственного регулирования развития социальной инфраструктуры Украины и ее регионов / В. В. Соляр // «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики _ 2010» : міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 27-28 травня 2010 р. : тези доп. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2010. - С. 140-142.

8. Соляр В. В. Передумови формування ефективного комплексу соціальної інфраструктури в Харківській області / В. В. Соляр // «Конкурентоспроможність та інновації: проблеми науки та практики _ 2010» : міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 11-12 листопада 2010 р. : тези доп. - Х. : ВД «ІНЖЕК», 2010. - С. 192-196.

9. Соляр В. В. Практика державної підтримки та стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіону / В. В. Соляр // "Perspektywiczne opracowania sa nauka i technicami - 2010" : Materialy VI Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji : тези доп. - Volume 8. Economiczne nauki.: Premysl. Nauka I studia. - Str. 3-5.



Анотація

Соляр В. В. Державна підтримка і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. _ Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, Харків, 2011.

Дисертацію присвячено вдосконаленню теоретичного та методичного забезпечення державної підтримки і стимулювання розвитку соціальної інфраструктури в регіонах України. Досліджені сучасні підходи до визначення поняття «соціальної інфраструктури» та запропоноване його вдосконалення шляхом обґрунтування ролі соціальної інфраструктури в забезпеченні суспільного прогресу, запропоновано вдосконалити базові положення концепції соціальної інфраструктури в постіндустріальній економіці шляхом обґрунтування її ролі та відмінностей в цих умовах.

В роботі представлено вдосконалений інструментарій державної підтримки розвитку соціальної інфраструктури в регіонах України, який базується на її інтегральній оцінці, визначенні рівня забезпеченості населення об'єктами інфраструктурного комплексу. Запропоноване методичне забезпечення з обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку соціальної інфраструктури в регіонах країни.



Аннотация

Соляр В. В. Государственная поддержка и стимулирование развития социальной инфраструктуры региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Научно-исследовательский центр индустриальных проблем развития НАН Украины, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена разработке и усовершенствованию теоретического и методического обеспечения государственной поддержки и стимулирования развития социальной инфраструктуры в регионах Украины. Исследованы современные подходы к определению сущности понятия «социальная инфраструктура» и основные эволюционные этапы его становления, на основе чего предложено усовершенствование этого понятия путем обоснования роли социальной инфраструктуры в обеспечении общественного прогресса. В работе рассмотрены теоретико-методические подходы к формированию механизма государственной поддержки и стимулирования развития социальной инфраструктуры регионов Украины. Предложенный механизм учитывает законодательный, финансовый и организационный аспекты осуществления государственной поддержки, что дает возможность решения основных проблем развития социальной инфраструктуры на основе обоснованного выбора инструментов государственной поддержки.

В работе представлен усовершенствованный методический инструментарий государственной поддержки развития социальной инфраструктуры, который предполагает использование интегральной оценки инфраструктурного комплекса по таким параметрам как масштаб, состояние и динамика развития. Методический подход к оценке степени обеспеченности населения объектами социальной инфраструктуры позволяет выявить ключевые направления повышения качества жизни и условий жизнедеятельности населения региона. Использование рекомендаций по формированию стратегических направлений развития социальной инфраструктуры позволит повысить эффективность и обоснованность государственной и региональных стратегий социально-экономического развития.

Дальнейшее развитие получили рекомендации по обоснованию приоритетных направлений развития социальной инфраструктуры в регионах страны, которые предполагают поэтапное их выделение за счет комплексного обоснования их важности для социально-экономического развития региона. Использование данных рекомендаций на практике позволит повысить эффективность государственной поддержки и стимулирования развития социальной инфраструктуры в регионах Украины.



Summary

Solyar V. V. State support and stimulation development social infrastructure of region. - Manuscript.

Dissertation on competition for candidate of economic sciences by speciality 08.00.03 _ Economy and Management of National Farm. Research center of industrial problems of development of NАN of Ukraine, Kharkiv, 2011.

Dissertation is sanctified to perfection of the theoretical and methodical providing of state support development of social infrastructure in the regions of Ukraine. Investigational modern going near determination of concept of social infrastructure and his perfection is offered by the ground of role of social infrastructure in providing of public progress, it is suggested to perfect base positions of conception of social infrastructure in a postindustrial economy by the ground of it role and differences in these terms.

In work the improved toolkit of state support of development social infrastructure in a region which is based on integral estimation of social infrastructure of region, determination the level of material well-being of population the objects of infrastructural complex, methodical positions for the estimation of organizational mechanism of forming strategic directions of development of social infrastructure in state and regional strategies and methodical recommendations from the ground of priority directions of development of social infrastructure in a region are presented.

Размещено на Allbest.ru