Формування системи управління радіоекологічним комплексом України

У дисертації охарактеризовано соціально-економічні наслідки радіоактивного та іонізуючого впливу на людину й навколишнє середовище.

У четвертому розділі «Організаційно-економічний механізм регулювання та управління системою радіоекологічної безпеки на основі оптимізації розвитку комплексу» обґрунтувано головні важелі гарантування радіоекологічної безпеки у процесі діяльності комплексу радіоекологічних виробництв, розроблено напрями підвищення екологізації радіаційно небезпечних підприємств, удосконалено їх нормативно-правову базу, оптимізовано процес формування моніторингу системи радіоекологічного комплексу.

Ефективна діяльність останнього визначається і залежить від сформованості та дієвості організаційно-економічного механізму розвитку і регулювання, його важелів, заходів та інструментарію завдяки впровадженню яких досягається безпечна робота із найменшим негативним впливом на навколишнє середовище і людину.

Розробленню організаційного й управлінського механізму передувало виявлення особливостей радіаційно небезпечної діяльності та її впливу на комплексний соціально-економічний розвиток.

У дисертації визначено економічні, екологічні та соціальні вигоди та ефекти від використання радіаційно небезпечних об'єктів та джерел іонізуючого випромінювання, здійснено соціально-екологічну оцінку впливу радіаційно небезпечних видів діяльності, зменшення негативного впливу яких потребує відповідних заходів і затрат.

Процес радіаційно безпечного соціально-економічного розвитку є багатокомпонентним і вимагає для свого вивчення комплексного підходу й системного аналізу. Його актуальність підтверджується величезними масштабами просторового впливу на природні ресурси і населення, з одного боку, та глибоким проникненням в усі сфери виробничої діяльності людини із залученням у господарський обіг техногенних і природних джерел радіоактивного випромінювання - з іншого. Подальший розвиток радіоекологічного комплексу, його безпечна діяльність, екологічна рівновага в економічному просторі країни потребують узгодженої роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, окремих суб'єктів господарювання.

Дисертантом розроблено комплексну систему управління радіоекологічною безпекою, що є синергетичною структурою, головна функція якої - гарантування безпеки виробничої сфери при здійсненні радіаційно небезпечної діяльності. Система управління радіоекологічною безпекою включає підсистеми управління технологічним, економічним, людським і природним факторами. Критерієм ефективності такого управління при здійсненні радіаційно небезпечної діяльності в ергонометричних системах є надійність у цілому й окремих складових: радіаційного захисту, забезпечення якості, екологічного менеджменту, економічного регулювання (рис. 2).



Рис. 2. Комплексна система управління радіоекологічною безпекою (КСУРБ):

СЗЯ - система забезпечення якості;

СРЗ - система радіаційного захисту;

СЕР - система екологічного регулювання;

СУНСІЕ - система управління навколишнім середовищем і екологією;

ДІВ - джерела іонізуючого випромінювання;

РБ - радіаційна безпека.

У процесі розвитку радіоекологічний комплекс трансформується, змінюється його організаційно-економічний механізм - система заходів, методів, функцій регулювання та управління, організаційні структури. Основними завданнями трансформаційного контексту є: удосконалення функціонально-галузевої структури комплексу, зважаючи на внутрішні і зовнішні чинники розвитку; раціоналізація територіальних пропорцій і його просторової організації з урахуванням зниження негативного впливу на природно - економічне середовище; розширення розвитку інфраструктури комплексу; активізація міжрегіональної кооперації та внутрішньо регіональних потоків ресурсів і продукції, створення інституційної структури з вертикальними і горизонтальними зв'язками.

Важливою складовою управління радіоекологічним комплексом є обґрунтування системи керування інформаційною базою, яка призначена для збору, зберігання та аналізу даних радіаційного стану на підприємствах і установах, що використовують джерела іонізуючого випромінювання та радіаційно небезпечні технології. Визначено особливості системи управління базою даних промислових підприємств комплексу, гірничодобувної і будівельної індустрії, медичної сфери за індивідуальним дозовим контролем, із транспортування джерел іонізуючого випромінювання та радіоактивних речовин, щодо поводження з радіоактивними відходами.

У дисертації розроблено напрями розширення правового поля та формування нормативно-правової бази радіоекологічного комплексу. Доведено, що остання повинна охоплювати всі аспекти виробничо-господарської діяльності природної сфери, оскільки тільки в цьому випадку можна виявити основні причини зміни радіоекологічної ситуації в регіоні.

Нормативна база, що використовується при формуванні результативної інформації, має відповідати характеру радіоекологічної ситуації з урахуванням умов життя населення, ефективності функціонування виробничо-господарських об'єктів у регіоні з одержанням при цьому достовірних результатів даних щодо їхньої діяльності. Нормативна база визначає повноту й об'єктивність управлінських рішень, що приймаються, для гарантування радіоекологічної безпеки в регіоні.

Щодо нормативної бази з питань безпеки поводження з радіоактивними відходами, то вона теж постійно розширюється і вдосконалюється. У 2008 році прийнято Закон України «Про загальнодержавну цільову програму поводження з радіоактивними відходами», який містить правила і норми ведення робіт з ними.

Протягом останніх років відбувалося подальше вдосконалення нормативно-правової бази використання ядерної енергії на системній основі з урахуванням досвіду як державного регулювання і практичної діяльності у сфері гарантування ядерної безпеки в Україні, так і провідних держав світу, а також досягнень науки і техніки, міжнародних стандартів.

Удосконалено нормативно-правову базу щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Законодавче і нормативно регулювання та управління радіоекологічним комплексом складається з нормативно-правового регулювання й управління радіаційною безпекою.

Головними напрямами державної політики у сфері забезпечення нормативно-правової бази регулювання безпечною діяльністю радіоекологічного комплексу є: побудова системи регулювання; формування й організація нормативної бази аналізу радіаційної ситуації; організаційне і методичне забезпечення роботи з нормування, умов радіаційної безпеки на основі комплексного впливу організаційних, науково-технічних, структурних і соціальних факторів; розроблення державних програм забезпечення якості роботи в усіх напрямах радіоекологічного комплексу; удосконалення законодавства щодо забезпечення й розширення державних гарантій, пільг і компенсацій у радіоекологічній галузі з урахуванням ступеня ризику, нормативно - правовних, технологічних і соціальних умов для посилення стимулів високопродуктивної праці; формування системи державного моніторингу для проведення соціального діагностування і прогнозу радіаційно небезпечних ситуацій; забезпечення соціального захисту населення на основі державних гарантій - введення системи страхування.

Ураховуючи поліструктурний характер і особливості функціонально-галузево-просторової діяльності радіоекологічного комплексу, важлива роль у гарантуванні його екологічної безпеки належить екологічній експертизі та аудиту.

Екологічна експертиза законодавчо визначається як установлення відповідності запланованої господарської та іншої діяльності екологічним вимогам з метою попередження можливих несприятливих впливів на навколишнє природне середовище та пов'язаних з ними соціальних, економічних та інших наслідків функціонування об'єкта радіоекологічної експертизи.

Екологічний аудит підприємств радіоекологічного комплексу використовується у процесі проведення радіоекологічної експертизи як засіб отримання достовірної екологічної інформації. Існує певний зв'язок між радіоекологічним моніторингом та аудитом підприємств. Так, згідно із чинним положенням, екологічний моніторинг являє собою інформаційну систему, завданням якої є спостереження за об'єктами навколишнього середовища, процесами та явищами, що відбуваються в ньому, оцінка і прогноз стану довкілля. Щодо радіоекологічного моніторингу, то умовно виділяють на моніторинг впливу на навколишнє середовище і моніторинг його стану. По відношенню до екологічного аудиту екологічний моніторинг може бути лише об'єктом перевірки та джерелом інформаційного забезпечення.

Важливою складовою екологічного аудиту та експертизи радіоекологічного комплексу є їх інформаційне забезпечення.

Для ефективного функціонування комплексної системи управління радіоекологічною безпекою розроблена модель її оцінки (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Модель оцінки економічної ефективності комплексної системи управління радіоекологічною безпекою на підприємствах з радіаційно небезпечною діяльністю

Повні і своєчасні дані, необхідні відомості для цілей екологічного аудиту стану об'єктів радіоекологічного комплексу сприятимуть оптимізації процесу його екологічної експертизи та аудиту і забезпечуватимуть прийняття правильних управлінських рішень щодо подальшої безпечної діяльності.

Необхідна складова функціонування головних підсистем радіоекологічного комплексу - радіаційний моніторинг, завданням якого є: оцінка рівня радіоактивного забруднення атмосфери і спостереження реакції компонентів на дію у статистичних і динамічних умовах наявності фізико-хімічних, метеорологічних, кліматичних факторів; виявлення тенденцій і закономірностей просторово-часової міграції радіонуклідів в атмосфері та природних середовищах, біологічних ланцюгах і складання на цій основі прогнозу майбутніх рівнів забруднення; оцінка і прогноз дозових навантажень на біологічні об'єкти. Система моніторингу забезпечує на сучасному рівні збирання, обробку, збереження та аналіз радіоекологічної інформації, комплексну оцінку і прогноз стану природного середовища та здоров'я населення, розробку обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних рішень на всіх рівнях виконавчої влади.

У п'ятому розділі «Перспективні напрями вдосконалення формування системи управління радіоекологічним комплексом» наведено сучасні інформаційні системи і технології управління комплексом, менеджмент його інформаційних ресурсів, інвестиційне забезпечення розвитку і системи радіоекологічної безпеки, обґрунтовано доцільність застосування програмно-цільового підходу до подальшого удосконалення комплексу, запропоновано модель та розраховано прогноз його розвитку в контексті підвищення екологічної безпеки.

Домінуюче значення у формуванні системи безпеки радіоекологічного комплексу в теперішній період з розвинутими вертикальними і горизонтальними зв'язками мають сучасні інформаційні технології. Рівень сформованості інформаційного середовища впливає на ступінь використання науково-технічних ресурсів. Щодо інформаційного середовища регіону - це фактори, які впливають на інформаційні процеси і системи, а саме сукупність знань та інформації, а також об'єктів інформаційної структури, організаційно-економічних умов їх створення і використання.

Обґрунтовано, що інформаційне середовище стає обов'язковим елементом територіального управління радіоекологічним комплексом у сучасній ринковій економіці, яка забезпечує підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу регіону на основі комплексної регіональної пропозиції з урахуванням функціонування інформаційного середовища, у першу чергу таких елементів прогнозування та управління, як регіональна діагностика.

Зважаючи на регіональну складову, визначено поняття регіональний інформаційний потенціал радіоекологічного комплексу як ресурсні та організаційні можливості інформаційного середовища, розташованого на території регіону, щодо забезпечення інформаційних потреб комплексу. Метою такої системи є підготовка і прийняття стратегічних і оперативно-технічних рішень для ефективного соціально-економічного розвитку радіоекологічного комплексу регіону. До основних принципів її формування відносяться:

- поєднання елементів інформаційно-керуючої регіональної системи радіоекологічного комплексу з діючими організаційними формами і структурами місцевого управління в разі їх часткової зміни або доповнення;

- об'єднання в один організаційно-технологічний процес усіх етапів прийняття управлінського рішення;

- здатність елементів інформаційно-керуючої регіональної системи здійснювати повний цикл управлінських дій;

- необхідність розробки нормативно-методичної документації, яка б регламентувала склад і послідовність здійснення управлінських процедур у межах інформаційно-керуючої регіональної системи радіоекологічного комплексу.

Діяльність такої інформаційної системи передбачає створення на різних рівнях управління спеціальних структурних формувань - територіальних інформаційних центрів для підготовки, прийняття та підтримання рішень у системі управління регіоном і радіоекологічним комплексом, взаємодії з інформаційними системами міністерств, відомств, підприємств і організацій.

Обґрунтовано доцільність створення комплексу нормативно-методичних та інструктивних документів, які забезпечують формування та функціонування регіональних інформаційно-управлінських систем і являють собою систему паспортів суб'єктів науково-технічної та економічної радіаційно небезпечної діяльності: соціально-економічного паспорта регіону, паспорти радіоекологічного комплексу регіону, а також науково-дослідної організації з радіаційної безпеки. З використанням соціально-економічного паспорта радіоекологічного комплексу території можна оперативно стежити за головними аспектами радіаційно небезпечної діяльності регіону. Реалізація такого паспорта може стати основою суттєвого поліпшення інформаційного забезпечення планування та прогнозування розвитку регіонального комплексу щодо радіаційної безпеки.

У розробленні стратегічних напрямів розвитку безпечної діяльності радіоекологічного комплексу важливу роль відіграють сучасні інформаційні системи і технології управління, зокрема автоматизовані системи обліку джерел радіаційного та іонізуючого випромінювання. У дисертації обґрунтовано концептуальні засади та методичні рекомендації щодо побудови організаційного та інформаційного забезпечення автоматизованих систем обліку джерел іонізуючого випромінювання в складі інформаційно-керуючих систем у співвідношенні з принципами роздільної обробки інформації.

Доведено, що автоматизовану систему обліку джерел іонізуючого випромінювання найбільш раціонально створити як поетапну дослідну експлуатацію такої системи на регіональному рівні, у процесі чого слід випробувати інформаційне, технічне і програмне забезпечення, уточнити її організаційну структуру на основі статистичних даних щодо організації облікових робіт, передати систему у промислову експлуатацію.

Установлено, що автоматизована система обліку є головною частиною системи управління, насамперед за рахунок використання всіма компонентами інформаційних систем і підрозділами апарату управління розподільчої бази даних.

Обґрунтовано програмно-цільовий підхід до структури регулювання та управління функціональними підрозділами радіоекологічного комплексу. Застосування такого методу з урахуванням цільових установок програм розвитку регіонального і міжрегіонального типу сприяло досягненню оптимальної структури господарських комплексів, зокрема екологічної спрямованості; збалансованості розвитку окремих складових комплексів, у т.ч. радіоекологічного; створенню елементів інфраструктури комплексу, а саме виробничого, соціального та ринкового характеру; удосконаленню міжрегіональних економічних відносин у рамках інтегрованого радіоекологічного комплексу України; безпечної господарської діяльності та збереженню навколишнього середовища і здоров'я населення.

Важливою умовою врахування екологічного фактору при зміні форм власності підприємств радіоекологічного комплексу є аналіз екологічної небезпеки підприємства порівняно з його соціально-економічним значенням у регіоні. Для такої оцінки створюють відповідні комісії, до складу яких можуть входити експерти територіальних, галузевих (відомчих) органів управління і контролю, наукових, проектних та інших організацій. Оцінка економічного стану об'єктів радіоекологічного комплексу здійснювалась за основними класифікаційними групами з урахуванням екологічного чинника: перша - об'єкти підвищеної екологічної небезпеки, які не мають економічних передумов для подальшого розвитку і функціонування та підлягають закриттю; друга - об'єкти підвищеної екологічної небезпеки, інтегровані в економіку країни, виробництво їх продукції може розміщуватися на підприємствах свого або іншого регіону; третя - об'єкти екологічно небезпечні, подальше функціонування яких економічно доцільне тільки за умови їх екологічного оздоровлення; четверта - об'єкти, що змінюють форму власності без пред'явлення особливих вимог до рівня екологічної безпеки.

Кожен об'єкт рекомендується відносити до відповідної групи, розробляючи рішення про подальше функціонування, визначаючи можливу програму природоохоронних заходів, дії щодо їх екологічного оздоровлення, орієнтовні терміни проведення, організаційно-технічні та фінансові можливості вирішення.

Підтверджено, що інвестиції є засобом ефективної діяльності підприємств радіоекологічного комплексу, перш за все з урахуванням вимог екологічної безпеки, на основі впровадження інвестиційних проектів, включаючи нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння, ремонт і реставрацію підприємств, об'єктів, будівель і споруд. Їх оцінка використовується при підготовці декларації про безпеку промислових підприємств і може бути самостійним об'єктом та інструментом екологічного аудиту.

Запропоновано також концепцію та організаційно-економічний механізм гарантування радіоекологічної безпеки на основі вдосконалення організаційної структури комплексу та інформаційної бази його функціонування. Розраховано прогноз параметричних характеристик, реалізація яких забезпечить відтворювальний цикл виробництва в напрямі економічного зростання.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та наведено авторське розв'язання наукової проблеми - розробити методологію формування системи управління радіоекологічною безпекою на основі обґрунтування та реалізації стратегічних напрямів підвищення ефективності відтворення та подальшої безпечної діяльності всіх складових радіоекологічного комплексу країни.

Результати дослідження стали основою для таких висновків.

1. Побудова в Україні соціально орієнтованої інвестиційно-інноваційної моделі економічного розвитку з метою підвищення добробуту населення на основі економічного зростання потребує активізації трансформаційних процесів, підвищення дієвості системи національної безпеки. У контексті заходів безпечного розвитку економіки чільне місце посідає екологічна безпека, зокрема радіоекологічна, як важлива складова сучасної соціально-екологічної політики та екологізації виробництва, що гарантує сталий розвиток та безпечну життєдіяльність населення і природних екосистем.

Розвиток економіки України відбувається із широким використанням ядерного виробництва і джерел іонізуючого випромінювання у різних сферах діяльності, що обумовлює необхідність екологічного регулювання його застосування. Об'єкти радіаційного виробництва та джерела іонізуючого випромінювання становлять основу радіоекологічного комплексу. Він визначається як об'єднання чинників, що характеризують радіаційний потенціал, сукупність ресурсів і підрозділів, розташованих у регіоні та здатних виробляти, одержувати і впроваджувати нові досягнення науки й техніки в радіаційно безпечну діяльність. Основний зміст радіоекологічного комплексу полягає в ресурсних й організаційних його можливостях на території певного регіону, що забезпечує єдиний радіаційно безпечний науково-виробничий цикл.

2. Радіоекологічний комплекс поєднує однофункціональні складові з їх взаємозв'язками, становлення і формування яких базується на загальноекономічних та специфічних принципах. У дисертаційній роботі визначено систему принципів розвитку радіоекологічного комплексу і підвищення його безпечної діяльності. На основі типізації варіантів, виявлення та ранжування соціально-економічних проблем радіоекологічного комплексу обґрунтовано блок-схему класифікації факторів, що впливають на розвиток соціально-економічних систем, зокрема досліджуваний комплекс.

Базуючись на принципово нових підходах до формування та функціонування радіоекологічного комплексу, визначено його структуру з урахуванням наслідків діяльності, а саме: виробництво атомної енергії; поводження з радіаційними відходами; радіаційно небезпечні технології; використання радіаційних речовин у медичній сфері; застосування джерел іонізуючого випромінювання; видобуток і переробка руд та інших корисних копалин з підвищеним вмістом природних радіоактивних елементів; використання в будівництві матеріалів та наявність локальних об'єктів природного середовища з підвищеним вмістом природних радіоактивних елементів.

3. Радіоекологічний комплекс, як і будь-якої іншої спеціалізації, об'єднує взаємопов'язані певною мірою компоненти, сполучення яких має різний ступінь інтеграції, але однофункціональний напрям розвитку. Основою комплексності та стрижнем специфічної діяльності радіоекологічного комплексу, на нашу думку, є такі ознаки: наявність функціонально однонаправленого виробництва; поліструктурна система комплексу; територіальні форми і часовий лаг виробництва; різноманітний галузевий склад комплексу зі специфічним виробництвом; єдність і цілісність, яка обумовлена головною метою функціонування комплексу в напрямі формування системи його безпеки; територіальна ієрархічність комплексу, тобто регіональні підкомплекси різного таксономічного рівня є складовими загальнодержавного інтегрованого радіоекологічного комплексу, що функціонують у специфічних умовах у рамках просторових координат. У дисертації здійснена структуризація радіоекологічного комплексу за рівнем радіаційного впливу та іонізуючого випромінювання на стан навколишнього середовища і населення. Охарактеризовано діяльність впливу на довкілля основних складових комплексу.

4. Наведено узагальнену оцінку стану об'єктів, яка здійснювалася за допомогою системи показників, об'єднаних у кілька груп: структурні, виробничі, специфічні, виробничо-технічні, кадрові, фінансові, інвестиційно-інноваційні. Для комплексної оцінки стану об'єктів радіоекологічного комплексу запропоновано методику інтегрального оцінювання його розвитку.

5. Збереження економічної незалежності, соціальної стабільності тісно пов'язано з екологічною, зокрема радіоекологічною безпекою. Тому в дисертаційній роботі визначені етапи формування радіоекологічної безпеки, виконаний ретроспективний аналіз її формування, зв'язок із національною безпекою, розкрита сутність цього поняття. Щодо змісту категорії радіоекологічна безпека, то її розуміють як системне поняття у складі національної безпеки зі складною багаторівневою структурою. Вона має різні складові, в яких реалізується її мета, узгоджена з рівнями людського суспільства: глобальним, субрегіональним, міждержавним (міжнаціональним), державним (національним), місцевим (регіональним), групою населення, людиною.

Радіоекологічна безпека - це максимальне зростання рівня життя, підтримання сталого збалансованого розвитку території, збереження високої якості навколишнього природного середовища. Основним її завданням є оцінка рівня радіоактивного забруднення атмосфери і спостереження за реакцією компонентів на дію у статичних і динамічних умовах, наявністю різноманітних факторів; виявлення просторово-часової міграції радіонуклідів в атмосфері та природних середовищах, формування прогнозу майбутніх рівнів забруднення.

6. У дисертації виявлено систему факторів, які визначають радіаційну ситуацію, зокрема: енергетичний спектр випромінювань, характеристика забруднення, кліматичні особливості регіону, що впливають на розподіл радіонуклідів. Сформульовано систему принципів екологічно безпечної діяльності радіоекологічного комплексу, що включає принципи системності, виправданої практичної діяльності, оптимізацій захисту, безперевності, комплексності, нульового ризику, превентивності, послідовності, логічного підходу. Серед методів дослідження та класифікації радіоекологічної безпеки виділені методи виявлення радіоекологічної небезпеки, її оцінювання, впливу на радіоекологічну небезпеку, зниження та попередження радіоекологічних небезпек.

7. Підтверджена доцільність розробки і використання регіональних цільових комплексних програм розвитку радіоекологічного комплексу, основною метою яких є реалізація стратегії охорони навколишнього середовища в регіоні через пріоритетну концентрацію ресурсів для вирішення першочергових завдань щодо поліпшення екологічної ситуації комплексу. До головних її завдань відносяться: стабілізація і покращення екологічного стану регіону; збереження унікальних природних об'єктів; гарантування радіоекологічної безпеки населення; санація екологічно шкідливих і небезпечних виробництв; перехід на маловідходні і безвідходні технології; забезпечення населення екологічно чистими продуктами та питною водою; екологічне виховання та освіта; науково-дослідні роботи, що забезпечують розвиток природоохоронної діяльності і вдосконалення управління природокористуванням.

8. Доведено необхідність застосування лінійно-функціональної структури управління радіоекологічною безпекою з удосконаленням методів прийняття управлінських рішень. Розроблено методичне забезпечення оцінки радіоекологічної безпеки в напрямі виявлення екологічних збитків об'єктів радіоекологічного комплексу. Поглиблено сутність та визначено рівні екологічної небезпеки об'єктів, а також процес дослідження, що включає: оцінку радіоекологічного ризику і його ймовірність; виявлення негативних ефектів, що виникають у реципієнтів у результаті відповідного впливу на стан навколишнього середовища, а також принципи визначення цих віддалених ефектів; регламентацію методів репрезентативного ранжування об'єктів за ступенем їх радіоекологічної небезпеки.

9. Для характеристики особливостей і трансформаційної динаміки радіоекологічного комплексу детально проаналізовано та поглиблено його зміст і структуру, починаючи з ресурсної бази і закінчуючи виробництвом кінцевої продукції.

Основою його діяльності є ресурсна база, яка включає геологічну розвідку, процеси освоєння, збагачення та отримання сировини, які охарактеризовані в дисертації. Сьогодні повний цикл робіт з видобутку та переробки основної сировини (уранової руди) здійснює Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який виробляє урановий концентрат (м. Жовті Води). Діяльність АЕС України залежить від постачання ядерного палива з Росії, адже у процесі його виготовлення лише частково використовуються сировина й матеріали вітчизняного походження. Існує два шляхи вирішення проблеми ядерного палива: створення власного виробництва і пошук альтернативних поставок палива в Україну, що дасть змогу здійснювати його закупівлю на тендерній основі. Найбільш ефективним напрямом вважаємо посилення кооперації з Росією і Казахстаном у виробництві ядерного палива для вітчизняних АЕС.

10. У дисертації визначено тенденції, потужність і динаміку атомної енергетики України, обсяги виробництва електроенергії (188,0 млрд. кВт•год), у тому числі на атомних електростанціях (89,0 млрд. кВт•год). Підтверджено, що ядерна енергетика є невід'ємною і масштабною частиною енергетичного комплексу держави, маючи 15 діючих енергоблоків потужністю 13 835 МВт. Виробництво її є одним із джерел забруднення навколишнього середовища, що оптимізує питання безпечності функціонування ядерної енергетики. Одним із критеріїв її розвитку є заходи щодо радіаційної безпеки населення і довкілля, попередження важких наслідків, прикладом яких є аварія на Чорнобильській АЕС. Важлива проблема розвитку радіоекологічного комплексу - поводження з відпрацьованим паливом і радіаційними відходами. У дисертації охарактеризовано їх види, обсяги накопичення, територіальну дислокацію. Проаналізовано стан зберігання твердих і рідких радіоактивних відходів; виявлено, що практика поводження з ними не відповідає рівню розвинених країн світу. Запропоновано напрями вдосконалення збереження радіоактивних відходів, зокрема створення наукоємної техніки і технологій у галузі ядерної енергії, освоєння космічного простору, дотримання «Стратегії поводження з радіоактивними відходами в Україні».

Джерела іонізуючого випромінювання в Україні використовують. більше як 25 тис. підприємств і організацій. Автором здійснено аналіз джерел, що застосовують іонізуюче випромінювання, доз опромінення, економічні наслідки забруднення навколишнього середовища та їх вплив на населення. Основними заходами щодо безпеки і збереження джерел іонізуючого випромінювання є: їх державний облік і контроль; державний нагляд і ліцензування діяльності з використання та виробництва цих джерел; удосконалення ліцензійних умов для медичних закладів; методична підтримка постачальників металобрухту у сфері здійснення ними радіаційного контролю.

Різноплановий характер діяльності поліструктурної системи, якою є радіоекологічний комплекс, зумовлює багатогранність впливу радіоактивних газоподібних відходів, внутрішнє опромінення.

11. До першочергових завдань підвищення безпеки поводження із відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами в Україні відносяться: модернізація існуючих і розроблення нових технологічних ліній попередньої та глибокої переробки твердих і рідких радіоактивних відходів на АЕС; створення системи вилучення та сортування неперероблених твердих радіоактивних відходів, накопичених у сховищах станцій; удосконалення системи транспортування радіоактивних відходів; розробка та впровадження приладів і методик контролю фізичних характеристик радіоактивних відходів; поповнення контейнерного парку для збору, транспортування та зберігання відходів.

12. Розроблено організаційно - економічний та управлінський механізм регулювання, розвитку і безпечної діяльності радіоекологічного комплексу. Він включає заходи, систему взаємопов'язаних методів, функцій регулювання та управління, організаційну структуру впливу управлінських органів на відтворювальні процеси. Основними завданнями механізму є удосконалення функціонально-галузевої структури радіоекологічного комплексу, зважаючи на внутрішні і зовнішні чинники його розвитку; раціоналізація територіальних пропорцій і його просторової організації з урахуванням зниження негативного впливу на природно - економічне середовище; розширення розвитку інфраструктури комплексу; активізація міжрегіональної кооперації та внутрішньо - регіональних потоків ресурсів і продукції.

13. Розроблено систему управління радіоекологічною безпекою як синергетичну структуру, головна функція якої полягає в досягненні безпеки діяльності радіоекологічного комплексу. Вона включає системи забезпечення якості, радіоактивного захисту, екологічного регулювання, управління навколишнім середовищем і екологією. Запропоновано модель оцінки економічної ефективності управління радіоекологічною безпекою, сформовано варіанти системи управління радіоекологічним комплексом по групах, здійснено вибір оптимального варіанта та обґрунтовано пропозиції з удосконалення безпеки виробничого середовища.

14. Результативна діяльність радіоекологічного комплексу в напрямі підвищення рівня його безпеки значною мірою залежить від сформованості нормативно-правової бази. Її об'єктивність визначає повноту і виваженість управлінських рішень. У дисертації законодавче і нормативне регулювання радіоекологічного комплексу розглянуто за такими напрямами: нормативно-правове регулювання управління радіоекологічною безпекою в контексті всіх компонентів, що формують систему радіоекологічної безпеки, - ядерне виробництво, джерела іонізуючого випромінювання, радіоактивні відходи. Розроблено рекомендації щодо поліпшення та вдосконалення нормативно правової бази за окремими складовими радіоекологічного комплексу.

15. Визначено функції експертизи та аудиту, основні принципи, на яких базуються ці процеси, їх зв'язок із моніторингом. Охарактеризовано роль державного радіоекологічного контролю, напрями, масштаби та методи його діяльності, виявлені взаємозв'язки і взаємообумовленості з управлінням радіоекологічного комплексу. Підтверджено важливе значення інформаційного забезпечення в екологічному аудиті та експертизі радіоекологічного комплексу, що виражається у документах двох груп: які регулюють екологічно аудиторську діяльність і які включають правила та вимоги з охорони навколишнього середовища й раціонального використання природних ресурсів. Установлено та систематизовано загальний перелік регульованих ними питань.

16. Обґрунтовано доцільність формування моніторингової системи радіоекологічного комплексу, основними завданнями якої є: оцінка рівня радіоактивного забруднення та іонізуючого випромінювання, визначення їх динамічних характеристик у просторі і часі; прогноз дозових навантажень на природу і людину. Система моніторингу забезпечує збір та обробку інформації, її збереження та аналіз, комплексну оцінку, розробку аргументованих рекомендацій для прийняття ефективних рішень щодо системи радіоекологічної безпеки.

17. Доведено важливість застосування програмно-цільового підходу до управління та регулювання діяльності радіоекологічного комплексу, що сприяло досягненню оптимальної структури господарських комплексів, зокрема екологічної спрямованості; збалансованості розвитку окремих складових, у т. ч. радіоекологічного, а також створенню елементів інфраструктури комплексу, виробничого, соціального та ринкового характеру; безпечної господарської діяльності та збереженню навколишнього середовища і здоров'я населення, а також удосконаленню міжрегіональних економічних відносин у рамках інтегрованого радіоекологічного комплексу України.

Прийняття оперативних рішень у складних нестандартних ситуаціях зумовлює доцільність створення непостійних або тимчасових координаційних рад, працюючих за матричною формою координації робіт, з метою узгодження дій, вироблення єдиного підходу до вирішення проблем, усунення розбіжностей, що виникають з тих чи інших питань. Завдання програмно-цільових структур і стратегічного менеджменту радіоекологічного комплексу полягають у формуванні мережі-каркасу радіоекологічної безпеки регіону і загальному радіоекологічному оздоровленні навколишнього середовища.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії та брошури:

1. Пишенина Т.И. Стратегическое управление радиоэкологическим комплексом Украины. /Т.И. Пишенина. - К.: Гордон, 2007. - 275 с.

2. Пішеніна Т.І. Сучасні тенденції інноваційного забезпечення менеджменту в Україні : [монографія] / [Цайнінгер Карл Х., Пішеніна Т.І., Бондарєва Л.І. та ін. ]; за наук. керів. д-ра екон. наук Л.Ф. Романенко. - К. : Університет «Україна», 2011. - 148 с. Особистий внесок: розроблено інноваційні підходи до вирішення еколого-економічних проблем стійкого розвитку України.

3. Пишенина Т.И. Экономико - экологические проблемы и организационные механизмы радиационной безопасности. / Пишенина Т.И. - Одесса: ИЭПР НАН Украины, 1998. - 172 с.

4. Пишенина Т.И. Концептуальные основы формирования эколого-экономической базы данных для информационного обеспечения радиационной безопасности в регионе. /Пишенина Т.И. - Одесса: ИЭПР НАН Украины, 1997. - 97 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

5. Пишенина Т.И. Формирование нормативной базы анализа радиологической ситуации в регионе / Т.И. Пишенина // Экономические инновации: науч. сб. Вып. 6: Экономико-экологические проблемы природопользования на современном этапе. - Одесса, 1999. - С. 68 - 72.

6. Пішеніна Т.І. Моніторингові системи у сучасному радіоекологічному комплексі / Т.І. Пішеніна // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - С. 136 - 140.

7. Пішеніна Т.І. Організаційно-методичні підходи до формування інформаційного середовища радіоекологічного комплексу / Т.І.Пішеніна // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць: у 2ч. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - Ч. 2. - С. 183-187.

8. Пішеніна Т.І. Інформаційне забезпечення функціонування регіонального радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Вип. 15. - Черкаси 2005. - С. 301 - 304. - (Серія « Економічні науки»).

9. Пішеніна Т.І. Організаційно - методичні підходи до формування системи інформаційного забезпечення безпеки радіологічного комплексу України / Т.І.Пішеніна // Економіка промисловості України: зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2004. - С. 183-190.

10. Пішеніна Т.І. Управління базами даних радіоекологічного комплексу окремих галузей народного господарства та його природоохоронне значення / Т.І. Пішеніна // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2005. - С. 276 - 281.

11. Пішеніна Т.І. Інформаційне середовище радіоекологічного комплексу регіону / Т.І.Пішеніна // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць: у 2ч. - К.: РВПС України НАН України, 2006. Ч. 2. - С. 257 - 262.

12. Пишенина Т.И. Радиационная безопасность в обеспечении стабильности экологического состояния окружающей среды / Т.И. Пишенина // Экономические инновации: науч. сб. Вып. 26: Современный инструментарий экологизации природопользования и хозяйствования. - Одесса, 2007. - С. 241 - 248.

13. Пішеніна Т.І. Головні задачі забезпечення інформаційної безпеки радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць: у 2ч. - К.: РВПС України НАН України, 2007. Ч. 2. - 2007. - С. 214 - 217.

14. Пішеніна Т.І. Механізм економічної безпеки розвитку підприємств радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. - Вінниця, 2008. - Вип. 33. -С. 208 - 214.

15. Пішеніна Т.І. Умови формування системи радіоекологічної безпеки в Україні / Т.І.Пішеніна // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. праць: у 2ч. - К.: РВПС України НАН України, 2010. - Ч.2. - С. 55-59.

16. Пішеніна Т.І. Методичні підходи до оцінки ефективності розвитку регіональних соціально-економічних систем / П.А. Швець, Т.І. Пішеніна, Р.О. Матвієнко // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету .- Вінниця: ВНАУ, 2011. - Вип. 1 - С. 19 - 24. (Серія «Економічні науки»). Особистий внесок: запропоновані методичні підходи до оцінки ефективності соціально-економічних систем.

17. Пішеніна Т.І. Функціональний вектор безпечної діяльності радіоекологічного комплексу України / Т.І. Пішеніна // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. - Чернігів: ЧДТУ, 2011. - Вип. 1. С.148 - 153.

18. Пишенина Т.И. Региональные аспекты обеспечения трансформации радиоэкологического комплекса в переходных условиях / Т.И. Пишенина // Бизнес Информ: наук. - інф. жур. 2010. - Вип. 12. - С.64 - 66.

19. Пішеніна Т.І. Особливості радіаційно небезпечної діяльності та її вплив на комплексний соціально-економічний розвиток / Т.І. Пішеніна // Бизнес Информ: наук. - інф. жур. 2011. - Вип. 1. - С. 55 - 57.

20. Пішеніна Т.І. Економічна сутність, роль і значення радіоекологічного комплексу в суспільному розвитку та в системі національної безпеки / Т.І. Пішеніна // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. - Чернівці, 2011. - Вип. 1. - С. 77 - 81. - (Серія «Економічні науки»).

21. Пішеніна Т.І. Основи та принципи екологічно безпечного функціонування радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Сталий розвиток економіки: наук. - вироб. жур. - 2011. - Вип. 1. - С. 129 - 131.

22. Пішеніна Т.І. Онтологія, періодичність та сутнісні ознаки радіоекологічної безпеки, етапність процесу становлення радіоекологічної безпеки України / Т.І. Пішеніна // Економіст - 2011. - Вип. 2. - С. 28 - 29.

23. Пішеніна Т.І. Комерційні відносини у сфері освітніх послуг з питань продовольчої безпеки / О.В. Захарчук, Т.І.Пішеніна // Агроінком. - К.: 2011. - Вип. 5-6. - С. 55 - 60. Особистий внесок: запропоновані методичні підходи до підготовки спеціалістів з питань безпеки.

24. Пішеніна Т.І. Методичне забезпечення оцінки радіоекологічної безпеки та визначення екологічних збитків об'єктів радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Сталий розвиток економіки: Наук. - вироб. жур. - 2011. - Вип. 3. - С. 118 - 121.

25. Пішеніна Т.І. Передумови, чинники та принципи становлення та функціонування радіоекологічного комплексу як базису формування оптимального економічного середовища / Т.І. Пішеніна // - Економічний простір. зб. наук. праць. Дніпропетровськ, 2011. Вип. 4. - С. 44-47.

26. Пішеніна Т.І. Формування та використання регіональних екологічних програм у діяльності радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Економіст. - 2011. - Вип. 3. - С. 43-44.

27. Пішеніна Т.І. Організаційна структура регулювання та управління функціональним підрозділом радіоекологічного комплексу та системою його безпеки / Т.І. Пішеніна // Сталий розвиток економіки: наук. - вироб. жур., 2011. - Вип. 2. - С. 124 - 126.

28. Пішеніна Т.І. Актуальні проблеми оцінки стану об'єктів радіоекологічного комплексу України / Т.І. Пішеніна// Вісник Хмельницького національного університету. Хмельницький: ХНУ, 2011. - Вип. 3. - С. 32 - 35.

29. Пішеніна Т.І. Проаналізуємо екологічну ситуацію в Україні з погляду економіки. / О.В Захарчук, Т.І.Пішеніна // Зерно і хліб. - К.: 2011. Вип. 2. - С. 28 - 30. Особистий внесок: проведено системний аналіз екологічних чинників, що формує радіоекологічний комплекс.

Матеріали наукових конференцій:

30. Пишенина Т.И. Роль техногенно-экологической безопасности в системе корпоративного управления / Т.И. Пишенина // Техногенно-екологічна безпека регіонів як умова сталого розвитку України: матер. II наук.-практ. конф., 16-19 квіт. 2002 р., Львів. - Львів, 2002. - С. 300 - 303.

31. Пішеніна Т.І. Особливості забезпечення інформаційної безпеки радіоекологічного комплексу / Т.І. Пішеніна // Безпека життя і діяльності людини - освіта, наука, практика: матер. УІ Міжнар. наук.-практ. конф., 15 - 16 березня 2007 р., Київ. - 2007. - С. 227.

32. Пішеніна Т.І. Экологический менеджмент - ключевая составляющая в системе подготовки руководителей / Т.И. Пишенина // Моніторинг навколишнього середовища: науково-методичне, нормативне, технічне, програмне забезпечення: матер. П наук.-практ. конф., 24 - 28 вересня 2007 р., м. Коктебель, АР Крим. - 2007. - С. 113-115.

33. Пішеніна Т.І. Проблеми корпоративного менеджменту в сучасний період розвитку України / Т.І. Пішеніна // Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах глобалізації: матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 18-20 квіт. 2008 р., Сімферополь - Алушта. - C.172

- 173.

34. Пішеніна Т.І. Моделювання економічного розвитку в умовах системних трансформацій / Т.І. Пішеніна // Ефективність бізнесу в умовах трансформаційної економіки: матер. Міжнар. наук.-практ. конф., 30 трав. - 1 черв. 2008 р., Сімферополь. - Ялта, 2008. - С. 237 - 238.

35. Пішеніна Т.І. Особливості та характер формування радіологічної безпеки в Україні / Т.І. Пішеніна // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: матер. V Міжнар. наук. конф., 21-23 жовт. 2010 р., Київ. - К., 2010. - С. 75 - 76.

36. Пішеніна Т.І. Особливості розвитку та впровадження міжнародних стандартів в Україні / Т.І. Пішеніна // Фінансово-економічні аспекти соціального захисту населення та роль освіти в їх реалізації: матер. наук.-практ. конф., 22 листоп. 2010 р., Київ. - 2010. - С. 9 - 12.

37. Пішеніна Т.І. Організація та розвиток радіоекологічного комплексу в умовах транскордонного співробітництва / Т.І. Пішеніна // Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації: матер. міжнар. наук.-практ. конф., 9 - 10 груд. 2010 р.,  Тернопіль. - 2010. - С. 122.

38. Пішеніна Т.І. Зарубіжний досвід становлення системи безпеки радіоекологічного комплексу, українська практика / Т.І. Пішеніна // Сучасні тенденції розвитку наукової думки: матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., 31 січн. 7 лют. 2011 р. - С. 54 - 56.

39. Пішеніна Т.І. Склад та структура радіоекологічного комплексу, особливості розвитку і розміщення його основних об'єктів / Т.І. Пішеніна // Проблеми реалізації науково-творчого потенціалу молоді: пошуки, перспективи: матер. ХІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. студ. та молод. учених, 25 лют. 2011 р., Павлоград. - С. 54 - 56.

40. Пішеніна Т.І. Передумови, чинники та принципи становлення та функціонування радіоекологічного комплексу як базису формування оптимального економічного середовища / Т.І. Пішеніна // Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки: матер. ІV Всеукр. міжвуз. наук.-практ. конф. студ., асп. і виклад., 7 - 8 квіт. 2011 р., м.Рівне. - С.67 - 69.

41. Пішеніна Т.І. Економічна сутність, роль і значення радіоекологічного комплексу в суспільному розвитку та в системі національної безпеки / Т.І. Пішеніна // Менеджмент предпринимательской деятельности: матер. ІХ Всеукр. науч.-практ. конф. молод. учен., асп. и студ., 11-12 апр. 2011 г., Симферополь. - С.98 - 101.

АНОТАЦІЯ

Пішеніна Т.І. Формування системи управління радіоекологічним комплексом України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством.

Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», Київ, 2011.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади та розроблено практичні рекомендації з формування та управління системою радіоекологічної безпеки країни в умовах реформування національної економіки та регіоналізації і глобалізації. Розкрито економічну сутність і характерні ознаки радіоекологічного комплексу, його функції, компонентний склад і територіальну організацію в координатах регіонального простору із спрямуванням на підвищення радіоекологічної безпеки. Розроблено методику оцінки діяльності комплексу радіологічного виробництва з визначенням причин і наслідків його безпечного функціонування.

Досліджено характер, особливості і динаміку радіоекологічного комплексу, специфіку трансформаційного потенціалу його складових компонентів, діагностику та їх параметричні характеристики, виявлено соціально-економічні наслідки радіаційного впливу на навколишнє середовище і людей.

Розроблено організаційно-економічний механізм регулювання та управління системою радіоекологічної безпеки на основі оптимізації розвитку комплексу, удосконалено його нормативно-правову базу та моніторинг. Наведена комплексна система управління радіоекологічною безпекою.

Обґрунтовано концептуальні основи формування та управління радіоекологічним комплексом на перспективу з орієнтацією на його безпечну діяльність.

Ключові слова: система безпеки, радіоекологічний комплекс, екологічно безпечна діяльність, ядерне виробництво, іонізуюче випромінювання, радіоактивні відходи, механізм, організація, управління.

АННОТАЦИЯ

Пишенина Т.И. Формирование системы управления радиоэкологическим комплексом Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. Государственное учреждение «Институт экономики природопользования и устойчивого развития Национальной академии наук Украины», Киев, 2011.

В диссертации исследованы теоретико-методологические и прикладные проблемы формирования и управления системой радиоэкологической безопасности Украины. Раскрыты экономическая сущность, роль и значение радиоэкологического комплекса в системе национальной безопасности, определены условия, факторы и принципы его формирования и функционирования.

Впервые наводится определение радиоэкологического комплекса как системного и конструктивного производственно-природоохранного образования. Охарактеризован его компонентный состав, выявлены специфические особенности, а также разработаны методологические подходы и оценка эффективности его деятельности в системе экологической безопасности.

Обоснована методология и практика формирования системы радиоэкологической безопасности, раскрыты основы и принципы, этапность и периодизация ее становления, значение и роль в обеспечении стабильного экономического роста и повышения уровня жизнеобеспечения человека. Охарактеризован процесс формирования и реализации региональных экологических программ, определены их специфика, состав, классификация, задачи и последствия реализации. Приведена организационная структура регулирования и управления радиоэкологическим комплексом и системой его безопасности.

Определены особенности трансформационной динамики безопасного развития радиоэкологического комплекса, его основных составляющих: ресурсной базы, атомной энергетики, источников ионизирующего излучения в контексте радиоэкологической безопасности; социально-экономические последствия радиационного и ионизирующего влияния на человека и окружающую среду.

Определены основные функции экспертизы и аудита радиоэкологического комплекса, основные принципы на которых базируются эти процессы, их взаимосвязь с мониторингом. Раскрыта роль государственного радиоэкологического контроля, направления, масштабы и методы его деятельности; показаны взаимосвязи и взаимозависимости в системе управления радиоэкологического комплекса. Особое внимание в диссертации уделено информационному обеспечению экологического аудита и экспертизе радиоэкологического комплекса.

Разработан организационно-экономический механизм регулирования и управления системой радиоэкологической безопасности, раскрыта нормативно-законодательная база, особенности экологического аудита и экспертизы, мониторинговой системы комплекса.

Рассмотрены информационные системы и технологии управления безопасностью радиоэкологического комплекса, предложены концептуальные подходы к формированию стратегии реализации его безопасной деятельности в Украине.

Ключевые слова: система безопасности, радиоэкологический комплекс, экологически безопасная деятельность, ядерное производство, ионизирующее излучение, радиоактивные отходы, механизм, организация, управление.