Теоретичні аспекти тінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Теоретичні аспекти тінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

детінізація економіка реформування

Актуальність теми. Ринкова трансформація вітчизняної економіки супроводжується зростанням численних загроз економічній безпеці, серед яких одне з головних місць належить феномену тіньової економіки. Процеси тінізації захопили не тільки економічні, але й інші суспільні процеси, перетворивши їх на систему тіньового механізму функціонування суспільства. У зв'язку з цим, реформування у будь-якій сфері життя і діяльності (політичній, соціальній, економічній, організаційній, правовій) у сучасному вітчизняному суспільстві зв'язано з подоланням або хоча б обмеженням причин тінізаційних явищ.

Після десятиріч прискореного розвитку тінізаційних процесів і провалу несистемних зусиль держави щодо їх обмеження та подолання стає зрозумілим, що загроза тінізації найтіснішим чином пов'язана із самою проблемою ефективності державного регулювання в умовах процесів трансформації, його девіації в бік від фундаментальних закономірностей прогресивної трансформації економічної структури українського суспільства, наявності у певних його прошарків особливих можливостей щодо запровадження механізмів тіньового гальмування та архаїзації цього розвитку, маргіналізації всієї соціально-економічної структури. Сама структура тінізаційних процесів є розгалуженою, диференційованою, в ній передовсім найбільшу загрозу становлять сектори, які, в свою чергу, є активними генераторами вторинних тіньових процесів. Суспільство намагається адаптуватися до викликів цілої системи трансформаційних загроз, але досягнувши певної критичної їх маси, соціум починає вибудовувати систему супротиву. Опір його набуває різноманітних макросоціальних девіантних форм, серед яких чи не найзагрозливішими є кризові - тіньові, пов'язані з масовою дезадаптацією, дезінтеграцією, десоціалізацією тощо.

До проблем протидії зростанням загроз з боку розвитку тіньової економіки неодноразово зверталися цілий ряд вітчизняних вчених-економістів, зокрема, А. Базелюк, Н. Бокун, В. Бородюк, З. Варналій, Є. Воробйов, В. Геєць, В. Гончарова, Я. Дяченко, Г. Задорожний, В. Засанський, П. Іващенко, С. Коваленко, М. Кім, І. Кулібаба, І. Мазур, В. Мандибура, М. Павловський, О. Пасхавер, Т. Приходько, А. Сухоруков, Ю. Симачев, О. Турчинов, С. Тютюнкінова, Ю. Цал-Цалко та ін.

Починаючи з другої половини восьмидесятих років до економічних досліджень тіньових процесів зверталися такі провідні вчені колишнього СРСР, як Ю. Козлов, Т. Корякіна, О. Осипенко, В. Рутгайзер, О. Савел'єв , О. Шохін та ін. Над розробкою правових аспектів протидії тіньовій економіці працювали провідні вітчизняні вчені-юристи, зокрема, П. Андрушко, О. Бандурко , В. Борисов, В. Глушков, В. Голін, І. Даньшин, О. Джужа, А. Закалюк, В. Зеленецький, О. Кальман, М. Коржанський, В. Лихолоб, П. Матишевський, В. Попович, Е. Фесенко , В. Шакун та ін. Проте, слід визнати, що не зважаючи на певні успіхи у розробці соціально-економічного феномену тіньової економіки, у сучасному комплексі наукового забезпечення протидії їй та економічної практики не існує загальноприйнятих підходів до визначення сутності тіньової економіки, не розроблений відповідний теоретико-методологічний інструментарій пізнання закономірностей її розвитку, особливостей їх прояву в різних цивілізаційних системах в умовах процесів трансформації та ін.

Тіньова економіка є відображенням послаблення, руйнації системи державного регулювання, перетворення вітчизняного суспільства на тіньове, маргінальне утворення. Це означає прискорення виштовхування країни на периферію світових процесів, позбавлену інвестиційних ресурсів та інноваційних форм розвитку. Тінізаційний процес ще до цих пір розглядається не як закономірний результат розвитку протиріч трансформації, а феноменальний продукт неофіційної діяльності суб'єктів господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукових досліджень Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку (НДЦ ІПР) НАН України: “Циклічна динаміка економіки України та моделювання соціально-економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0106U003213) здобувачем здійснено комплексне дослідження закономірностей розвитку тінізаційного процесу за умов процесів трансформації з урахуванням цивілізаційної складової вітчизняної економічної системи, запропоновано систему заходів, які мають бути задіяні державою у процесі реалізації концепції детінізації економічних відносин. За темою фундаментального наукового дослідження НДЦ ІПР НАН України: “Обґрунтування стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку регіону в умовах євроінтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0105U004636) здобувачем запропоновано концепцію тінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів, яка ґрунтується на виявленні впливу паразитарної елітної економіки як основи загальних тінізаційних процесів у вітчизняному економічному просторі.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці та обґрунтуванні концепції впливу деформаційних, дисфункційних процесів у системі державного регулювання на розвиток тінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання: 1) розробити теоретичні засади дослідження тіньової економіки, методологічною основою якої є модель парадигми Т. Куна, а теоретичні положення ґрунтуються на синергетичній парадигмі, визначити її місце в системі сучасних наук, її парадигму, концепцію, основну категоріальну структуру; 2) розробити теоретико-методологічні засоби пізнання детермінації та причинності тінізації економічних відносин, тінізаційної дисфункції певних соціальних інституцій, особливостей прояву детермінаційного та причинного комплексів за умов трансформаційних процесів у вітчизняних умовах; 3) дослідити логіку розгортання категоріальної структури теорії тіньової економіки в умовах трансформаційних процесів; 4) визначити зміст категорії “державне регулювання” та її дисфункції як субстанціональної основи кризи державного регулювання, вихідної категорії теорії тіньової економіки; розкрити соціально-економічну сутність, причинну та іншу детермінуючу обумовленість ґенези розвитку теорії тіньової економіки як теоретичної категорії діалектичного заперечення сутності категорії “державне регулювання”; 5) визначити структуру тіньової економіки, охарактеризувати найбільш небезпечні її зони, дисфункційні прояви кризи державного регулювання; 6) обгрунтувати причинно-наслідкові зв'язки тінізаційних процесів у сфері управління з особливостями організаційної пам'яті, притаманної національній економіці як системи особливого цивілізаційного типу розвитку; окреслити головні закономірності тінізаційного процесу в умовах трансформації, його базову тенденцію, циклічну природу в Україні; 7) розкрити сутність паразитарної елітної економіки як головного тінізуючого чинника, механізм тінізаційного процесу в умовах панування паразитарної елітної економіки, визначити останню як центральну категорію теорії тіньової економіки; 8) створити методологічні та методичні засади удосконалення аналізу та моніторингу головних тінізаційних чинників національної економіки із введенням у структуру дослідження поняття “паразитарна елітна економіка”; 9) дослідити сутність та прояв завершальної категорії теорії тіньової економіки - “тіньовий перерозподіл власності і влади”, що уособлює собою форму існування сутності, виявленої у центральній категорії теорії на рівні ендогенних механізмів; 10) дослідити прояв завершальної категорії теорії тіньової економіки - “тіньовий перерозподіл власності і влади” у екзогенній формі; 11) розкрити сутність, основні напрями та організаційні засади розбудови ефективного елітного сектора як потенційно потужного детінізаційного засобу в умовах поширення протиріч трансформації; 12) на основі створення теоретико-методологічних передумов формування центральної категорії наступної теорії “детінізація тіньової економіки” розкрити систему соціально-економічних факторів детінізаційної діяльності, що забезпечують впровадження ефективності елітної структури, піднесення рівня економічної безпеки в економічному просторі країн соборного цивілізаційного типу в умовах посилення для України протиріч трансформації.

Об'єктом дослідження є дисфункційні процеси в державному регулюванні економіки України в умовах трансформації соціально-економічних відносин.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні соціально-економічні аспекти розробки концепції протидії тінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів.

Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дослідження в роботі є модель наукових революцій і парадигм Т. Куна. Теоретичні положення дисертації ґрунтуються на синергетичній парадигмі Т. Куна, а також інституціоналістських моделях модернізації, сформульованих у працях М. Вебера, К. Поланьї, цивілізаційному підході Дж. Тойнбі, неоінституціоналістській моделі Е. де Сота, який дослідив закономірності розвитку тіньової економіки у залежних країнах.

У процесі дослідження було використано наступні загальні та часткові методи. Застосування методу структурно-функціонального аналізу дозволило сформувати уяви про тіньову економіку як багатоаспектне, системне явище, що має широкий спектр проявів, визначити його соціально-економічну обумовленість, закономірності, тенденції та цикли розвитку за умов трансформації, вплив на різні соціально-економічні процеси, перш за все на їх управлінську складову. Аналіз стану тінізаційних процесів та детінізаційної діяльності в Україні сприяв виявленню системних її недоліків та опрацюванню висновків про необхідність принципової зміни заходів щодо подолання кризи державного регулювання та підвищення ефективності держави у цій сфері. Історичний метод використовувався для розкриття ґенези проблем економічної безпеки, тіньової економіки, причин висунення останньої як однієї із головних загроз економічній безпеці за сучасних умов впливу трансформаційних протиріч, особливо на країни з перехідною економікою. Порівняльно-економічний метод визначив зміст та організаційні особливості застосування системи детінізаційних заходів інших країн, особливо з однорідним щодо України цивілізаційним типом. Широко застосовувалися методи статистичного аналізу, соціологічні, соціопсихологічні методи, які застосовувалися для дослідження особливостей вітчизняної економічної системи та її цивілізаційних характеристик.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- розроблено концепцію детінізації економіки України в умовах трансформаційних процесів, яка ґрунтується на виявленні впливу паразитарної елітної економіки як основи загальних тінізаційних процесів у вітчизняному економічному просторі;

- здійснено комплексне дослідження закономірностей розвитку тінізаційного процесу за умов процесів трансформації з урахуванням цивілізаційної складової вітчизняної економічної системи. Трактування змісту тіньової економіки дало змогу визнати її як прояв системної дисфункції державного регулювання економіки і відповідного девіаційного розвитку суб'єктів господарювання, вивчити причини її стрімкого зростання за умов модернізації, головні форми прояву, іманентні механізми функціонування та шляхи обмеження, подолання як системного кризового явища у вітчизняних умовах;

- введено нову категорію теорії тіньової економіки - “паразитарна елітна економіка”, визначено її структурно-логічні зв'язки з односистемними поняттями “тіньова економіка”, “корупція” та іншими, які розкривають вплив на суспільно-економічні відносини цього чинника. Визнано, що вплив паразитарного елітного сектора, як носія протиріч трансформації, на систему тіньової економіки якісно змінює останню, проявом чого є, зокрема, визначальна роль в ній адміністративно-економічних груп з високою питомою вагою тінізуючих механізмів по відношенню до інших секторів тіньової економіки;

- обґрунтовано положення про те, що загальною соціально-економічною основою превенції тіньової економіки, її детінізації в умовах зростання протиріч трансформації, для вітчизняних умов є перехід до соборної форми організації соціально-економічних відносин, яка знімає проблему кризи останніх в умовах розвитку квазіринкових зв'язків. Ця форма виступає як така, що має стійкий імунітет як до розвитку архаїзації та примітивізації суспільно-економічних форм, так і до гібридизації (змішування) влади як чинників тінізації в умовах трансформації;

удосконалено:

- систему заходів, які мають бути задіяні державою у процесі реалізації концепції детінізації економічних відносин, що, на відміну від існуючих базуються на принципах та механізмах соборного суспільства;

- теоретичні положення щодо базових проявів протиріч трансформаційних процесів, одними із головних із яких є архаїзації та примітивізація суспільно-економічних відносин, гібридизація влади та міжсекторний розрив (розлам). Іманентно властиві прояви вітчизняних трансформаційних процесів визначають не лише їх загальноекономічні закономірності, але й внутрішньо притаманний їм тінізаційний потенціал, що обумовлює необхідність при проведенні детінізаційних заходів виходити, перш за все, із системних детінізаційних трансформацій, а не лише обмежено сегментарних. Системні дії держави щодо підвищення ефективності своєї діяльності в галузі державного регулювання, на відміну від існуючих, повинні бути спрямовані на зниження рівня протиріч трансформацій на основі використання адекватних рівню і формі загроз реформаційних моделей;

- висновки щодо дослідження протиріч розвитку вітчизняної еліти, закономірностей періодичної втрати її легітимності, переродження, циклічності процесу перебування її в якості паразитарної рухомої сили суспільства, що використовує в своїй діяльності здебільшого тіньові, приховані від суспільства методи економічної діяльності елітного сектора;

набули подальшого розвитку:

- тлумачення змісту процесів формування ефективної (поняття “біполярність економічної структури”) вітчизняної економіки, які, на відміну від існуючих, передбачають, що біполярність виступає як особлива форма змішаної економіки, якій, з одного боку, властива широка структура експолярних легітимізованих форм, з другого - особливі зв'язки комунікаційної підтримки між двома головними домінуючими формами організації господарської діяльності, що підвищує транспарентність об'єктивно масштабної вітчизняної неформальної діяльності;

- методологічні підходи щодо поглиблення вивчення сутнісних характеристик окремих структурних елементів тіньової економіки, їх соціально-економічної небезпеки, основних шляхів обмеження;

- теоретичне узагальнення основних механізмів розвитку тінізаційних явищ в умовах зростання кризових протиріч трансформації, що, на відміну від існуючого, враховує провідну роль паразитарної елітної економікив їх активізації, послаблення останньою потенціалу вітчизняної економіки, зокрема, зниження рівня керованості основних соціально-економічних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження теоретичні результати та методичні підходи знайшли своє впровадження в таких організаціях і установах:

Головному управлінні економіки Харківської обласної державної адміністрації - схвалені й використовуються в практичній діяльності методологічні підходи щодо визначення сутнісних характеристик окремих структурних елементів тіньової економіки, їх соціально-економічної небезпеки та основних шляхів обмеження (довідка № 53/1 від 15 вересня 2010 р.);

Головному управлінні зовнішньоекономічних зв'язків та європейської інтеграції Харківської обласної державної адміністрації - систему заходів, які мають бути задіяні у процесі реалізації концепції детінізації економічних відносин (довідка № 01-15/173 від 10 листопада 2009 р.);

Північно-східному науковому центрі МОН і НАН України - теоретичний підхід до основних механізмів розвитку тінізаційних явищ в умовах зростання кризових протиріч трансформації з урахуванням провідної ролі в їх активізації паразитарної елітної економіки (довідка № 178 від 22 грудня 2010 р.);

МВС України при підготовці пропозицій до проектів “Стратегія протидії корупції”, Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, “Концептуальних напрямів реформування органів внутрішніх справ”, “Удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності ОВС щодо попередження злочинів (теоретичні, правові, організаційні аспекти)” (акт про впровадження результатів дисертаційної роботи від 7 вересня 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації носять повністю самостійний характер. Особистий внесок здобувача у працях, опублікованих у співавторстві, наведено в списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні методологічні та методичні положення й результати дисертаційної роботи доповідались автором та отримали позитивну оцінку на міжнародних та загальнонаціональних наукових та науково-практичних конференціях, а саме:

міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: “Тероризм і національна безпека України (Київ, 11 квітня 2002 р.), “Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення” (Харків, 22 жовтня 2004 р.), “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития” (Мінськ, 21-22 жовтня 2004 р.), “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (Мінськ, 21-22 квітня 2005 р.), “Национальная безопасность России и правоохранительные органы” (Санкт-Петербург, 25 листопада 2004 р.), “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития в регионе ЦЕИ” (Мінськ, 20-21 жовтня 2005 р.); “Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития в регионе ЦЕИ” (Мінськ, 19-20 жовтня 2006 р.); “Новое качество экономического роста: инновации, инвестиции, конкурентоспособность”(Мінськ, 25-26 жовтня 2007 р.), “Актуальні питання запобігання та протидії торгівлі людьми” (Київ, 30 квітня 2009 р.), “Розвиток системи і технологій підготовки керівних кадрів для органів державної влади” (Київ, 29 жовтня 2010 р.);

загальноукраїнських науково-практичних конференціях: “Правоохоронна діяльність: теорія, практика і навчання” (Київ, 14 травня 2004 р.), “Економічна безпека України: сучасний стан, проблеми, шляхи вирішення” (Київ, 23 квітня 2005 р.), “Проблеми національної та міжнародної безпеки” (Київ, 27 квітня 2007 р.), “Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України” (Київ, 26 жовтня 2007 р.), “Актуальні питання управління органами внутрішніх справ у сучасних умовах” (Київ, 30 жовтня 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи викладені в 84 публікаціях загальним обсягом 108,2 друк. арк., у тому числі в 2 одноосібних монографіях загальним обсягом 78,15 друк. арк., 68 наукових статтях у фахових виданнях України та інших країн, а також тезах доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів, які поділені на 27 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 530 сторінки, обсяг основної частини роботи становить 386 сторінок, список використаних джерел містить 369 найменувань видань і займає 36 сторінок. Також робота містить 8 додатків, що складаються зі схем, діаграм, таблиць і тексту, займаючи 108 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 “Теоретико-методологічні засади дослідження тінізації економіки в умовах трансформаційних процесів” розглядаються теоретично-методологічні аспекти дослідження тіньової економіки як галузі знання, яке належить до сучасного сімейства наук державного сектора економіки, вона є логічно побудованою системною організацією категоріального апарату теоретичного пізнання комплексу проблем нездатності держави. Під теорією тінізації економіки слід розуміти широку галузь знань, що розкривають закономірності ґенези, функціонування та розвитку сукупності явищ тінізаційної деформації економічних відносин, детермінаційний та причинний їх комплекс, механізми функціонування та базові засоби протидії й економічної детінізаційної санації суспільних відносин. Теорія тінізації економіки являє собою часткову теорію економічної науки, найбільш тісно зв'язаної з сегментом теорії економіки державного сектора.

Подальше нарощування результатів дослідження причин масштабної тінізації соціально-економічних відносин в Україні повинно здійснюватися на основі застосування апарату теорії причинності до аналізу історичної моделі українського суспільства та закономірностей її розвитку в умовах трансформації, що є вельми несхожими на відомі моделі західних суспільств. Все більш важливого методологічного значення у сучасних дослідженнях тіньової економіки набуває врахування особливостей тих чи інших механізмів цивілізаційних взаємодій та їх тінізаційних аспектів, специфічності цих механізмів в умовах трансформаційних процесів. Неврахування цих особливостей всебічно виявляються у тенденціях деградації, дезінтеграції, тінізації та примітивізації вітчизняної економіки, намаганнях вирішувати проблеми модернізації засобами ліберального реформаційного курсу - у руйнації ефективного державного регулювання, що протирічить виявленим закономірностям світової техніко-економічної еволюції.

На підставі застосування методу сходження від абстрактного до конкретного визначається головна категоріальна структура теорії тіньової економіки. Категоріальна структура теоретичної системи може бути сформована навколо її стрижня - трьох основних категорій: 1) вихідної, 2) центральної і 3) завершальної. Метод сходження від абстрактного до конкретного передбачає після встановлення предмету науки перехід до виділення вихідної генетичної і структурної “клітинки” предмета дослідження, а також вибору початкового пункту аналізу і викладення сутності самої цієї “клітинки”. Такою вихідною категорією теорії тіньової економіки, як результат наукової гіпотези, є категорія “дисфункції державного регулювання”.

Центральна категорія теорії тіньової економіки формується вже як специфічна для даної теорії і, за видимістю, прямо протилежна (через діалектичне заперечення) вихідній. Такою категорією, на наш погляд, є категорія “паразитарна елітна економіка - базова основа тінізації національних економічних процесів”. Завершальною категорією теорії тіньової економіки за науковим передбаченням є категорія “тіньовий розподіл та перерозподіл власності та влади”. Вона характеризує це явище як необхідну форму прояву сутності тіньової економіки.

При розробці теорії тіньової економіки застосовуються різноманітні форми передумовного знання. Парадигма, за Т. Куном, виступає базовим забезпечуючим фактором наступного теоретичного узагальнення у вигляді різних вторинних форм передумовного знання, наприклад, концепцій. Щодо теорії тіньової економіки в умовах трансформаційних процесів, яка отримала розвиток у даній роботі, то вона побудована на застосуванні інституціоналістських моделях модернізації, сформульованих у працях М. Вебера, Г. Мюрдаля, К. Поланьї, Дж. Тойнбі, неоінституціоналістській моделі Е. де Сото, які звернули увагу на закономірності розвитку тіньової економіки у залежних країнах. Взаємозв'язок парадигмальної та концептуальних структур теорії тіньової економіки подано на рис. 1. Позаемпіричні передумови визначають і процес подальшого обґрунтування та перевірки гіпотез. Концептуальна структура наукових гіпотез теорії тіньової економіки може бути представлена у такому агрегованому вигляді: а) логіко-пізнавальна структура фундаментальних категорій теорії; б) емпіричний рівень, висловлювання якого фіксують результати спостережень та експериментів; в) рівень висловлювань з емпіричними і теоретичними термінами, що відіграють роль своєрідних правил логічного перекладу й інтерпретації, їх процедур.

Ускладнення сучасного теоретичного знання, теорії тіньової економіки зокрема, призводить до необхідності розробки досконалих логіко-методологічних процедур оцінювання наукової спроможності гіпотез і теорій, що доповнюють критерії практичної реалізації.

У розділі 2 “Тіньова економіка” як одна із загроз економічній безпеці держави” розглядається історія та логіка виникнення і вивчення соціально-економічного феномену “тіньова економіка”, як результат узагальнення отримано положення про тіньову економіку як форму кризи державного регулювання.

З початку 70-х років ХХ ст. соціально-економічна ситуація в світі різко змінюється. Це пов'язано з “революцією менеджерів”, коли корпоративний контроль відокремився від власності. “Революція менеджерів” головним своїм наслідком мала появу цілого нового класу загроз державному управлінню. Разом з іншими загрозами вона спричинила відкриття нової епохи його дисфункціонального, кризового розвитку - епохи тінізації соціально-економічних процесів.

Криза державного регулювання економіки - це особливий, закономірний перехідний, патологічний стан у розвитку цієї системи, який характеризується гострим, суттєвим порушенням нормального її функціонування, втратою конгруентності її структури та функцій; здатності до створення необхідних умов для діяльності економічних агентів, посилення їх господарської активності, спрямованої на досягнення загальноекономічних суспільно значущих цілей; здатності її власних регулятивних систем підтримувати тотожність внутрішнього середовища (гомеостазу) цієї системи управління, внаслідок чого різко знижується керованість економічними процесами; господарська діяльність економічних агентів протиставляється діям держави в економіці, яка втрачає їхню довіру і сприймається як така, дії якої спрямовані проти їх докорінних інтересів з відповідним загостренням політичної, соціальної конфліктності у суспільстві. Звичайно, цей вид кризи діалектично пов'язаний з іншими видами кризи у суспільстві, перебуває з ними у системі прямих та зворотних зв'язків.

Рис. 1. Взаємозв'язок парадигмальної та концептуальної структури теорії тіньової економіки: логіко-пізнавальна структура фундаментальних категорій теорії: гіпотеза 1 - тіньова економіка є формою кризи державного регулювання в умовах протиріч трансформації; гіпотеза 2 - паразитарна елітна економіка - базова основа тінізації національних економічних процесів; гіпотеза 3 - нероздільність фінансів елітного сектора та держави є причиною існування гібридизації влади - тіньових механізмів розподілу та перерозподілу власності та влади; емпіричний рівень: гіпотеза 1 - бюджетно-податкова сфера є найбільш ефективним інструментом перерозподілу власності та влади; гіпотеза 2 - тіньовий механізм перекладання витрат та вилучення доходів є іманентно-властивою формою тіньового перерозподілу власності та влади; гіпотеза 3 - зовнішньоекономічна сфера є найбільш деліктогенною сферою перерозподілу власності та влади; глобальні відносини наднаціонального рівня є джерелом тіньоутворюючого впливу на вітчизняні економічні процеси; рівень висловлювань з емпіричними та теоретичними термінами: гіпотеза 1 - засади соборної організації, як генетично притаманні вітчизняним соціально-економічним умовам, є ефективним інструментом подолання тінізаційних протиріч трансформації; гіпотеза 2 - перебудова неформальної економіки на основі біполярної моделі соборної організації є ефективним засобом її детінізації; гіпотеза 3 - стратегія детінізації соціально-економічних відносин передбачає формування ефективної еліти.

Тіньова економіка - це системне явище господарювання асоціальної природи з різного роду інтенсивності соціальної небезпеки, яка є формою кризи державного регулювання економіки в умовах процесів трансформації та виявляється в розвитку його дисфункціональності. Варто зазначити, що ланки тіньової економіки є не просто окремими зонами кризового управління, а утворюють саме асоціальну систему тіньової економіки з органічно пов'язаними внутрішніми механізмами.

При побудові теорії тіньової економіки слід звернути увагу передусім на те, що кумулятивне підсилення від її небезпеки побудовано на синергетичному ефекті як в ендогенному, так і в екзогенному аспектах. Головне вихідне положення, на підставі якого визначаються основні фундаментальні засади побудови структури тіньової економічної діяльності, є сформульоване вище положення про те, що тіньова економіка являє собою систему асоціальної діяльності, головним системоутворюючим елементом якої є асоціальна природа її управління. Цей висновок і повинен бути покладений в основу дослідження структурної організації цього соціально-економічного феномена.

Розділ 3 “Особливості когнітивних характеристик вітчизняної економіки в аспекті тінізаційних процесів” присвячено системному дослідженню причинних факторів розвитку тіньової економіки в Україні. Дослідження тіньових процесів в Україні, пошук їх закономірностей можуть бути переведеними на новий щабель у досягненні позитивних результатів наукового пошуку на підставі застосування теоретико-методологічних засад, визначених в інституційних концепціях. В роботі відмічається, що цивілізаційна модель української економіки має генетичне тяжіння до моделей організації з сильною общинною пам'яттю (табл. 1).

Таблиця 1. Поділ землі за формами володіння у 1905 році

Водночас існуючі інституційні засади трансформації української економіки, іншими словами, та реальна модель, яку свідомо вибирає національний політичний істеблішмент, далека від своєї об'єктивної основи. Цей розрив між об'єктивною необхідністю, що відбиває генетичну спадковість організації в Україні, і свідомою діяльністю політико-економічної системи щодо розбудови національної моделі управління утворює могутнє підґрунтя для знаходження величезного сегмента економічного життя поза системою державного регулювання та громадського контролю - існування потужного тіньового сектора.

У роботі обґрунтовується положення про те, що особливістю сучасних процесів модернізації вітчизняної економіки є швидкий розвиток передовсім певних сегментів фінансового ринку, які сконцентрували у собі значну масу доходів народного господарства та важелі влади. Поєднання двох провідних тінізаційних факторів глобальних трансформацій у вітчизняних умовах - утворення глибокого міжсекторного розламу та гібридизація влади обумовили виникнення особливої соціально-економічної сфери - паразитарної елітної економіки.

Змістом категорії тіньової економіки - “сучасна елітна економіка України”, яка набула паразитарного характеру, є відносини господарювання для обмеженого кола осіб, забезпечених олігархічними, політичними відносинами, корупційними та родинними зв'язками з вищими щаблями адміністративної та судової влади, правоохоронних органів, відсутністю економічної, політичної конкуренції у поєднанні з необмеженим доступом до національних ресурсів країни. Головним видом монополії, яка є системоутворюючим атрибутом для функціонування паразитарного елітного сектора, виступає монополія на експлуатацію адміністративного ресурсу органів державної влади на свою користь. У цих умовах корупція набуває системного характеру, стає неодмінним атрибутом адміністративної системи, іманентним способом її регуляції. Форма існування елітного сектора органічно набуває ознак організованих форм девіаційної діяльності, у тому числі злочинної - альтернативних тіньових центрів влади, разом із тіньовим силовим забезпеченням.

Існування елітної економіки за межами впливу, регулювання та контролю державної влади, замість цього зрощення її з владою, виведення з-під контролю суспільства перетворює її на наймогутнішу частину сучасної тіньової діяльності - на основний двигун, каталізатор поширення тінізації економічного життя через перекладання фіскального тягаря на плечі пересічної економіки, послаблення всієї соціально-економічної структури (рис. 2).

Сучасна елітна економіка, з огляду на своє домінуюче становище в економічній структурі, виступає як один із головних механізмів, що є підсилювачем деградації та архаїзації суспільних відносин, посилення в ній процесів тінізації та криміналізації.

Рис. 2. Модель пастки розвитку в умовах панування паразитарної елітної економіки

Об'єктивний характер домінування в економічній структурі суспільства, який перебуває у стані трансформацій, паразитарного елітного сектора спричиняє кумулятивний ефект підсилення тінізаційних процесів за рахунок архаїзації соціально-економічних форм, виштовхування їх елітним сектором із звичних місць та функцій в економічній структурі, поширення при цьому великого обсягу маргінальних (експолярних) неформальних зв'язків. Тіньова - неформальна економіка суспільств традиційного типу в умовах ринкових перехідних процесів набуває величезних масштабів. Таким чином, цей сегмент економічної структури, перебуваючи на її периферії, продемонстрував стійкий імунітет як до намагань її знищення та підпорядкування залишкам загального одержавлення економіки, так і надання йому розвинутих ринкових форм. Одним із суттєвих недоліків діючої системи вивчення об'єктів тіньової економіки є недостатня її ефективність в якості реального засобу зворотного впливу на джерела тінізаційних процесів. Відокремлення в якості таких сегментів джерел тінізаційних процесів, як паразитарна елітна економіка, неформальна економіка, може стати ефективним методологічним інструментарієм подальшого аналізу всього механізму тінізації національних економічних процесів, причин їх зростання, дії причинно-наслідкових тенденцій їх поширення.

Аналіз результатів опитування, їх медіанних характеристик свідчить про наявність впливу паразитарного елітного сектора в економічній структурі країни, його суттєвий тінізаційний вплив на іншу - ординарну частину економіки, наявність виразливої тенденції до зростання питомої ваги та тіньових важелів впливу цього сектора на народногосподарські процеси, зростання обсягу сегмента тіньової економіки - неформального сектора. Висновки такого аналізу мають важливе репрезентативне значення щодо вивчення тіньових процесів в умовах структурної неоднорідності національних економічних процесів, формування стратегічних планів детінізації економіки. У рамках дослідження були опрацьовані матеріали опитування щодо розподілу сил на економічно-політичній арені та уявлення респондентів про роль діючих сил у житті країни. Загальна структура діючих сил наведена на рис. 3.

Рис. 3. Розстановка суб'єктів впливу на політико-економічній арені України (за рівнем сил впливу) у 2010/2011 роках (у відсотках): I (від 0 до 4) - низький рівень, ІІ (від 4 до 8) - можливо допустимий, ІІІ (від 8 до 13) - нижче середнього, IV (від 13 до 18) - середній, V (від 18 до 25) - вище середнього, VI (від 25 і вище) - високий.

Наведені в роботі методики оцінки обсягів тіньової економіки дозволили поглибити її вивчення за рахунок залучення до аналізу нових найбільш активних і репрезентативних її сегментів для наступної роботи щодо превенції та обмеження їх діяльності.

У розділі 4 “Основні ендогенні тіньові механізми вітчизняних трансформаційних процесів” розглядаються положення про прояв основних механізмів тіньового перерозподілу власності та влади у внутрішньоекономічній сфері. Суб'єкти елітного сектора України в умовах утворення квазіринкових відносин, як альтернативних по відношенню до держави центрів влади, воліють максимально експлуатувати силу держави, використовувати її для цілей перерозподілу власності і влади, перекладати на неї свої зобов'язання та витрати, одночасно забезпечувати відрив своїх доходів від державних в основному, за рахунок їх еміграції за кордон. Звідси, власне, і випливає макроекономічна основа функціонування державної влади у суспільствах з механізмами її гібридизації: держава бере на себе борги елітної економіки задля забезпечення інтересів розширеної експлуатації нею ординарної економіки перерозподілу на її користь власності і влади. В цих умовах борги елітної економіки стають державним боргом. Механізм перерозподілу власності може здійснюватися шляхом прямого кредитування підприємств цього сектора, створення пільгового режиму оподаткування, позачергового відшкодування податкового кредиту, бюджетного фінансування, залучення до об'єктів, що отримають зарубіжні кредити під гарантію уряду, рейдерства тощо.

Нероздільність фінансів держави та елітного сектора обумовлює функціонування багатоканального механізму тінізації, через який, по-перше, борги елітного сектора через бюджетно-податкові важелі держави на зобов'язання ординарного, що виявляється, зокрема, у посиленні податкового навантаження на нього та синхронного, паралельного послаблення державної фінансової підтримки ординарних структур; по-друге, посиленням економіко-адміністративних можливостей елітного сектора, який тяжіє до тіньової діяльності, здійснювати масштабні фінансові трансферти, схеми ухилення від оподаткування, зловживання при виконанні зобов'язань щодо повернення кредитів під гарантію уряду, використанням підпільної кредитно-банківської системи, тіньової експлуатації послабленого стану економіки країни тощо; по-третє, звуженням транспарентних можливостей для виживання ординарного сектора, втратою ним не тільки підтримки з боку держави, а й розвитку обмежень з її боку - фіскально-адміністративного тиску на ординарну економіку. Розвиток тіньового потенціалу елітного сектора в бюджетно-фінансовій сфері супроводжується потужним зростанням з боку нього неекономічних методів конкуренції. Надлишкове податкове навантаження видається одним із найбільш криміногенних факторів, що стимулюють зростання тіньової економіки, в тому числі тих, які виходять від елітної її частини. Так, стан податкової системи обумовлює становище, при якому структура податкових вилучень не відповідає структурі доходів суб'єктів господарювання, податкове навантаження через наявність елітного сектора і деформації ним економічних процесів розподілено нерівномірно.

Основною формою реалізації економічної експлуатації суспільства елітною економікою - перерозподілу власності та влади - є привласнення тіньового наддоходу ?Де, який структурно формується з трьох головних елементів: „сіро-чорних” відносин щодо доходу (тіньової дельти), який утворюється за рахунок перекладання частини своїх витрат та зобов'язань перед суспільством, державою в процесі обміну діяльністю на ординарні структури та державу - ?Дп₁ разом з ?Дп₂, тіньового та офіційного доходу, який утворюється за рахунок безпосереднього використання можливостей гібридизації влади - за рахунок отримання різного роду преференцій елітному сектора з боку держави - ?Дд; тіньового доходу, який утворюється при тінізації розподільчих відносин щодо частини доходу, отриманого в процесі реалізації продукції, послуг - ?Др. Таким чином, величина елітного наддоходу ?Де, яка має в основному тіньове походження, являє собою рівняння

?Де = ?Дп + ?Дд + ?Др. (1)

Підкреслюється, що у зовнішньоекономічній сфері із найбільшою інтенсивністю виявляється тіньова експлуатація суспільства паразитарними структурами в умовах глобалізації, дія тенденції до посилення статусу України як країни периферійного капіталізму. Невипадково, як наслідок цієї тенденції, у вітчизняній зовнішньоекономічній сфері масово з'являються такі перетворені економічні форми - види її тіньової складової, як работоргівля, в тому числі дитяча, тіньовий ринок трансплантатів, наркотиків, зброї (у тому числі як елемент елітного сектора), широке використання бартерних, давальницьких, толінгових схем тощо. Елітний сектор виконує при цьому суто негативну функцію трансформатора та підсилювача цієї тенденції.

Розділ 5 “Сучасні тенденції розвитку головних транснаціональних тіньових факторів зростання” присвячено дослідженню прояву нового їх явища - прискореного розвитку впливу зовнішньоекономічної тіньової діяльності на ендогенні економічні процеси, зростання транснаціональної тіньової економіки.

Безсистемна трансформація перехідної економіки до відкритості в умовах лібералізації зовнішньоекономічної сфери, як правило, модифікує стан структури економіки докорінним чином. Досить типовими є наслідки, як у випадку з Україною, що високоіндустріальна країна в результаті раптового руйнівного для стану соціально-економічної структури суспільства переходу до глобалізаційної відкритості становиться країною-банкрутом, виштовхується у середовище країн-маргіналів, з якими ніхто не рахується, що виживає за рахунок надвисокого навантаження на експлуатацію сировинних ресурсів, стає реальним донором процесів вивозу капіталу як складової тінізаційних механізмів знекровлення та деформації суспільства. Набуття членства в СОТ у ситуації глибокої системної кризи економіки суспільства та держави, в умовах відсутності далекосяжних системних дій з боку держави щодо підвищення конкурентоздатності економіки, неминуче призведе до погіршення її конкурентного становища у світі, пришвидшення темпів маргіналізації, розвитку тіньових перетворених форм, збільшення обсягу паразитарних утворень як в елітному секторі, так і в системі державних інституцій, які зв'язані з першим. Україна в цьому випадку може повторити закономірності систем, які виявились нездатними витримувати сучасний темп і ритм глобальних відтворювальних процесів, міжнародних господарських зв'язків, виштовхуються на узбіччя світового господарського розвитку, стають сировинними придатками домінуючих економічних систем з системно тінізованими суспільними відносинами.

Звертається увага на те, що однією із найбільш гострих на сьогодні проблем детінізації економічної діяльності постає проблема протидії, обмеження синергетичного впливу міжнародної тіньової економіки на соціально-економічні процеси всередині національного простору. Відбувається взаємне накладання, взаємодія архаїзованого простору країн-реципієнтів вестернізації, транснаціональної та національної тіньової економіки, що породжує ефект мультиплікатора: загальний рівень тінізації значно зростає, ускладнюються її механізми, причинно-наслідкова тенденція тощо.

У розділі 6 “Загальноекономічні та інституційні фактори побудови ефективної системи детінізації економіки в умовах посилення загроз трансформації” досліджуються напрями детінізації економіки на засадах системного реформування.

Основною метою функціонування ефективної системи державного регулювання є досягнення світового рівня конкурентоздатності, що знайшло відображення у концепції “комплексної національної сили” як показник рівня національної безпеки держави. Забезпечення цієї головної мети національної безпеки має спиратися на механізм узгодженого розвитку елітної економіки, формування та використання її як засобу подолання соціально-економічної напруженості на основі підтримки шляхів її розбудови з боку широких прошарків суспільства - соціального партнерства щодо цього, забезпечення високого рівня транспарентності процесів, що пов'язані з його функціонуванням. Це потребує, в свою чергу, чіткого функціонування двох типів механізмів - ефективної взаємодії суб'єктів національної економіки, держави, бізнесу, найманих робітників (профспілок), а також раціональної зміни, доцільного макрочергування технологічної форми економічних елітних структур та використання їх як локомотива структурного реформування економіки.

Сучасна українська держава має будуватися на основі моделі, якій, з одного боку, відповідають загально-цивілізаційні норми, що тією чи іншою мірою є визнаними у світі; з другого боку, вона має враховувати умови, фактори, генетичний код, що визначають існування конкретної держави на основі її політичного, економічного і духовного життя як у минулому, так і сучасному та майбутньому, тобто цивілізаційні особливості. Такою у вітчизняних умовах виступає соборна форма. Ця форма, як генетична складова сучасної вітчизняної суспільної організації, що знаходиться штучно у пригніченому, згорнутому стані, має потенційно потужний детінізаційний ефект у зв'язку з наявністю в ній якостей активізатора інституційної солідарної підтримки та допомоги, взаємної відповідальності і контролю. В роботі визначені основні шляхи посилення атрибутивних характеристик соборної організації - структурної реорганізації органів державної влади на засадах соборної демократії, розвитку підприємницького сектора на основі його біполярності, створення ефективної еліти тощо як стратегії обмеження та усунення тінізаційних протиріч між державою та суб'єктами господарювання.

Основні ланки механізму детінізації, який притаманний соборній формі суспільної організації, виглядають наступним чином (рис. 4).

Рис. 4. Основні ланки механізму детінізації соборного суспільства:

1 - “м'яка” підсистема управління; 2 - елітні підприємства первинного сектора індустріальної структури - імпортери; 3 - елітне підприємство проміжного сектора; 4 - елітне підприємство вторинного сектора - експортер; 5 - підприємства неформального сектора; 6 - правоохоронні органи; a - зв'язки “м'якої” підсистеми макроуправління і елітних підприємств первинного сектора; b - зв'язки “м'якої” підсистеми макроуправління і елітного підприємства проміжного сектора; c - зв'язки “м'якої” підсистеми макроуправління і підприємств неформальної економіки; d - зв'язки елітного підприємства проміжного сектора і підприємств неформальної економіки; e - зв'язки “м'якої” підсистеми управління і елітного підприємства вторинного сектора; F - конкурентні зв'язки елітних підприємств первинного сектора; G - кооперативні зв'язки підприємств неформальної економіки; h - зв'язки правоохоронних органів.

Головною ланкою цього механізму є “м'яка” підсистема макроуправління, що являє собою систему прийняття та реалізації макрорішень, планування й управління на основі взаємодії системи відносин “бізнес-держава”, промислових асоціацій, відносин “державне регулювання-праця” щодо соціальних нововведень з урахуванням суспільних потреб, ціннісних установок тощо. “М'яка” макропідсистема містить у собі, крім цього, постійно діючий механізм консультацій та узгоджень між широкими колами бізнесу та урядом, що формує специфічний детінізаційний суспільний капітал знань, який виявляється у наявності інформації про ринкові тенденції, конкурентні позиції, взаємну відповідальність і солідарність щодо інтересів суспільства, що в значній мірі зменшує тінізаційний потенціал у відносинах “суспільство-держава”, “елітна економіка-ординарна економіка”.

Відштовхуючись від моделей дуалістичної економіки Д. Йоргенсона, У.А. Льюїса, Г. Раніса, Дж. Фея, в роботі робляться висновки про те, що селянські цивілізації, в тому числі вітчизняна економіка, у зв'язку з наявністю процесів міжсекторного розламу приймають різко біполярну структуру - особливу форму змішаної економіки, побудованої на співіснуванні двох полюсів, на одному з яких функціонує відносно невелика кількість великих, висококонцентрованих, централізованих підприємств, на другому - величезна кількість малих - потенційно неформальної, маргінальної економіки, експолярних (існуючих поза полюсами) форм, які формують величезний простір для тіньової діяльності. Саме простір неформальних, експолярних економік є фундаментом країн селянської цивілізації, який є водночас потенціалом величезного поширення тіньових форм. Слід підкреслити, і досвід успішних країн аграрної цивілізації зайвий раз це підтверджує, що фактор державного регулювання для таких країн є значно вагомішим, аніж для розвинених країн Заходу. Таким чином, боротьба за створення ефективної системи державно-адміністративного управління, її постійного вдосконалення, періодичного реформування повинна піднятися до рангу однієї із найважливіших, життєзабезпечуючих, пріоритетних загальнодержавних програм національної безпеки.

В цих умовах пріоритетним стає завдання переоцінки функцій і повноважень інститутів влади, узгодженості їхньої спільної роботи, проведення постійного моніторингу стану виконання державно-владних функцій, особливо у сфері виконавчої влади і оперативне внесення необхідних коректив у механізм їх функціонування. У зв'язку з цим найважливішого значення набуває проблема відповідності сучасної вітчизняної еліти завданням подолання кризових протиріч глобалізації, опанування країною шляху ефективного економічного зростання, перетворення ресурсу державного регулювання на засіб суспільного прогресу, детінізації економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше розроблено концепцію тінізації економіки в умовах трансформаційних процесів, методологічною основою якої є модель парадигми Т. Куна, а теоретичні положення ґрунтуються на інституціоналістській моделі модернізації.

Проведене в роботі дослідження дозволило отримати низку взаємопов'язаних нових наукових та практичних положень різного рівня: методологічного, теоретичного та емпіричного.

На методологічному рівні в роботі одержано наступні основні нові наукові результати:

1. Доведено, що на сьогоднішній день найбільш обґрунтованою моделлю наукового знання щодо тінізаційних процесів в економіці України є синергетична парадигма Т. Куна.

2. Використання синергетичної парадигми Т. Куна, як часткової декомпозиції його моделі наукового знання, забезпечує дослідження тіньової економіки України в умовах трансформаційних процесів новими методологічними можливостями: прискорення тінізації економіки пов'язується із тінізаційним підсиленням, накладанням на фонові кризові тінізаційні явища новітніх активних чинників тінізації, зокрема таких як паразитарна елітна економіка, транснаціональна тіньова економіка тощо.

3. Доведено, що найважливішою складовою предмета економічної науки, її методологічною функцією в сучасних умовах системи перманентних криз стає дослідження девіаційних, дисфункційних явищ, які, зокрема, зв'язані з тінізацією соціально-економічних процесів.