Організаційно-економічне забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.439.008:631.11

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ШАЦІЛО НАДІЯ ІВАНІВНА

Біла Церква - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Шубравська Олена Василівна, Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідувач відділом форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Скидан Олег Васильович, Житомирський національний агроекологічний університет, завідувач кафедри організації виробничих та інформаційних систем

кандидат економічних наук, доцент Шиян Дмитро Вікторович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, доцент кафедри статистики і економічного аналізу

Захист відбудеться "02" червня 2011 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.03 у Білоцерківському національному аграрному університеті за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1, центральний корпус (конференц-зала).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1, центральний корпус.

Автореферат розісланий "26" квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент І.М. Паска

Анотації

Шаціло Н.І. Організаційно-економічне забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Білоцерківський національний аграрний університет, Біла Церква, 2011.

Дисертацію присвячено розвитку теоретико-методичних положень і розробленню практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного забезпечення та підтримання сталого розвитку сільськогосподарських підприємств.

Досліджено зміст понять розвитку, стійкості та сталого розвитку, основні етапи наукового інтерпретування цих понять, виділено загальні та специфічні принципи сталого розвитку, розроблено методичні підходи до оцінки рівня сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.

Здійснено аналіз тенденцій розвитку сільськогосподарських підприємств. Проаналізовано чинники сталого розвитку різних організаційно-правових форм. Запропоновано методику діагностики стану підприємства на предмет відповідності критеріям сталого розвитку. Розроблено комплексний алгоритм ранжування сільськогосподарських підприємств за досягнутим рівнем розвитку. Здійснено прогнозування значень показника сталості розвитку сільськогосподарського підприємства із застосуванням прийомів імітаційного моделювання.

Обґрунтовано основний напрям сталого розвитку сільськогосподарських підприємств на основі екологізації виробництва через впровадження екологічно обґрунтованих систем землеробства.

Розроблено сценарії розвитку сільськогосподарських підприємств з різними рівнями сталості з метою оптимізації галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Запропоновано новий підхід до організації сільськогосподарського виробництва з урахуванням агроресурсного потенціалу. Розроблено засади механізму формування сталих агробіокомплексів. економічний сільськогосподарський правовий

Ключові слова: сталий розвиток, принципи сталого розвитку, організаційно-економічне забезпечення сталого розвитку, екологізація сільськогосподарського виробництва, агробіокомплекс.

Шацило Н.И. Организационно-экономическое обеспечение устойчивого развития сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Белоцерковский национальный аграрный университет, Белая Церковь, 2011.

Диссертация посвящена развитию теоретико-методических положений и разработке практических рекомендаций относительно формирования организационно-экономического обеспечения и поддержания устойчивого развития сельскохозяйственных предприятий.

Исследовано содержание понятий развития, устойчивости и устойчивого развития, установлено их соотношение в рамках классического и неоклассического подходов, выделены основные этапы научной интерпретации этих понятий, общие и специфические принципы устойчивого развития. Сформулировано определение устойчивого развития на уровне сельскохозяйственного предприятия. Разработаны методические подходы к оценке уровня устойчивости развития сельскохозяйственных предприятия, которые базируются на использовании показателей состояния и динамики экономического потенциала предприятия, эффективности его использования, а также учета экологической и социальной составляющих развития.

Осуществлен анализ тенденций развития сельскохозяйственных предприятий. Проанализированы факторы устойчивого развития разных организационно-правовых форм. Разработан комплексный алгоритм ранжирования сельскохозяйственных предприятий согласно достигнутому ими уровню развития. Оценена устойчивость развития сельскохозяйственных предприятий с помощью исследования динамики производства валовой продукции сельского хозяйства и использования метода аналитического выравнивания. Осуществлено прогнозирование значений показателя устойчивости развития сельскохозяйственного предприятия с применением приемов имитационного моделирования.

Определено, что основным направлением обеспечения устойчивого развития сельскохозяйственных предприятий является экологизация производства, составляющими которой выступают экологически обоснованные системы земледелия, ресурсосберегающие, почвозащитные технологии выращивания сельскохозяйственных культур с использованием минимальных и нулевых систем возделывания почвы.

Разработаны сценарии развития сельскохозяйственных предприятий разных уровней устойчивости с целью оптимизации их отраслевой структуры. Обоснованы наиболее перспективные экономические модели аграрного производства в рамках предприятий из разных групп устойчивости. Предложен новый подход к организации сельскохозяйственного производства с учетом агроресурсного потенциала, который предусматривает практическую реализацию концепции устойчивого развития для гармонизации экономических, экологических и социальных целей в отрасли сельского хозяйства. Разработаны основы механизма формирования устойчивых агробиокомплексов.

Ключевые слова: устойчивое развитие, принципы устойчивого развития, организационно-экономическое обеспечение устойчивого развития, экологизация сельскохозяйственного производства, агробиокомплекс.

Shatsilo N. Organizational and economic providing of sustainable development of agricultural enterprises. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of Economics sciences in 08.00.04 - Economics and management of enterprises (Economics of agriculture and AIC). - Bila Tserkva national agrarian university, Bila Tserkva, 2011.

The thesis deals with development of theoretical and methodical positions and developing practical recommendations on forming organizational and economic providing and maintenance of sustainable development of agricultural enterprises.

The concepts of development, sustainability and sustainable development have been investigated, basic stages of scientific interpretation of these concepts, general and specific principles of sustainable development are defined, the methodical approaches to estimation of development of agricultural enterprises level have been developed.

The trends of agricultural enterprises progress have been analyzed. The factors of sustainable development of different legal forms have been specified. The method of an enterprise diagnostics on the criteria of sustainable development have been suggested. The complex algorithm of agricultural enterprises ranging accorting to the attained level of development has been developed. Prognostication of values of constancy index of agricultural enterprise development with applying the receptions of imitation design has been carried out.

The basic direction of sustainable development of agricultural enterprises on the basis of production ecologization through introduction of the ecologically grounded systems of agriculture has been substantiated.

The scenarios of agricultural enterprises with different levels of constancy development aiming at optimization of a particular branch structure of agricultural enterprises have been developed. A new approach to organizing agricultural production considering its agrarian resource potential has been worked out. Principles of forming a mechanism of permanent biocomplexs have been developed.

Keywords: sustainable development, principles of sustainable development, organizational and economic providing of sustainable development, ecologization of agricultural production, biocomplex.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Різке загострення екологічних проблем змусило людство усвідомити необхідність розроблення та впровадження нових моделей розвитку суспільства, дотримуючись яких можна забезпечувати потрібні обсяги виробництва і прийнятні умови існування нинішньому поколінню й водночас не завдавати шкоди природним ресурсам, а відтак, зберегти можливості задовольняти аналогічні потреби майбутніми поколіннями. Визнання пріоритетів сталого розвитку в економіці означає мінімізацію техногенного впливу, узгодження економічних параметрів з можливостями навколишнього природного середовища, акцентування уваги на розв'язанні соціальних проблем робітників.

Кризовий стан економіки України вимагає розроблення нових підходів до формування орієнтирів сталого розвитку економічних систем. У рамках прийнятих державою антикризових заходів розвитку агропромислового комплексу вагома роль належить створенню передумов забезпечення економічної сталості сільського господарства. Нині галузь прийнято розглядати не лише з позиції виробництва продуктів харчування, але й виконання соціальних і екологічних функцій, пов'язаних із забезпеченням національної продовольчої безпеки, облаштуванням агроландшафтів та захистом навколишнього природного середовища, підтриманням зайнятості та гарантуванням добробуту населення сільської місцевості.

У зв'язку з цим особливої актуальності набуває дослідження проблеми формування дієвого організаційно-економічного забезпечення та підтримання сталості сільськогосподарського виробництва, насамперед, на рівні підприємств, від функціонування яких значною мірою залежить реалізація стратегії сталого розвитку всієї держави.

Недостатній рівень висвітлення теоретичних і методичних аспектів забезпечення сталості сільськогосподарського виробництва, відсутність науково-методичних розробок щодо переходу сільськогосподарських підприємств на принципи сталого розвитку визначають необхідність здійснення досліджень у цій області наукових знань.

Основи концепції сталого розвитку було закладено В.І. Вернадським, Е. Леруа. Окремим питанням сталого розвитку присвячені праці таких зарубіжних учених як О. Вебер, Г. Брунтланд, В.І. Данілов-Данільян, А.А. Лейзеровіч, Д. Медоуз й багатьох інших.

Фундаментальні теоретичні та методичні основи запровадження ідей та принципів сталого розвитку в національному масштабі досліджувалися й вітчизняними науковцями, зокрема такими як: А.С. Гальчинський, Б.М. Данилишин, Л.Г. Мельник, В.М. Трегобчук, Д.В. Шиян, О.В. Шубравська й ін. Стратегічні аспекти розвитку сільськогосподарських підприємств відображені в роботах В.Г. Андрійчука, Д.Ф. Крисанова, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Шпичака, інших авторів. Проблематикою державного управління аграрним сектором економіки, спрямованого на забезпечення його сталого розвитку, займаються, зокрема, Т.О. Зінчук, В.К. Збарський, М.Й. Малік, В.В. Юрчишин. Особлива увага екологічній складовій в управлінні розвитком підприємства приділяється у працях О.В. Скидана, Г.Д. Гуцуляка й ін.

Наукові здобутки зазначених вище авторів зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняної теорії сталого розвитку. Проте більшість праць присвячено актуалізації та вирішенню цієї проблеми на рівні країни, а проблемам сталого розвитку підприємств, діяльність яких є формуючим чинником національної економіки, не приділяється належної уваги. Недостатньо розробленими є теоретичні засади і практичний інструментарій упровадження принципів сталого розвитку на сільськогосподарських підприємствах. Вагомість цієї наукової проблеми зумовила вибір теми, об'єкту, предмету, мети, завдань та логіко-структурної побудови дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Білоцерківського національного аграрного університету за темами "Формування теоретико-методологічних підходів до вдосконалення механізмів господарювання АПК на інноваційних засадах" (державний реєстраційний номер 0109U001614) у 2009 р. та "Економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК" (державний реєстраційний номер 0110U002313) у 2009 р., у межах яких автором розроблено та запропоновано науково-практичні рекомендації щодо забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних засад й розроблення практичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного забезпечення та підтримання сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. Відповідно до визначеної мети в дисертаційній роботі було сформульовано й вирішено такі завдання:

- систематизувати теоретико-методичні підходи до визначення суті і характеру економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, виявити особливості та чинники їх сталого розвитку;

- розвинути методичний інструментарій оцінювання сталості економічного розвитку сільськогосподарських підприємств;

- визначити сучасні тенденції та оцінити сталість розвитку сільськогосподарських підприємств Київської області з метою виявлення основних чинників, які сприяють підтриманню сталого розвитку;

- розробити сценарії розвитку сільськогосподарських підприємств з різними рівнями сталості та запропонувати підходи до їх практичної реалізації;

- виявити можливості підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств області на основі використання інноваційних чинників сталого розвитку;

- запропонувати новий підхід до організації сільськогосподарського виробництва з урахуванням агроресурсного потенціалу та розробити засади механізму формування сталих агробіокомплексів.

Об'єктом дослідження є розвиток сільськогосподарських підприємств та його регулювання з позиції забезпечення сталості.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних засад і методичних розробок щодо організаційно-економічного забезпечення та підтримання сталого розвитку сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Методичним підґрунтям дисертаційного дослідження є положення класичної та сучасної теорії управління і розвитку підприємств, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з проблем сталого розвитку, опрацювання яких дозволило автору виявити основні проблеми формування системи забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств і запропонувати напрями його підтримання.

У дисертаційній роботі використано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: системний підхід ? при вивченні зв'язків між явищами і процесами в системі забезпечення сталості підприємств; економіко-статистичні методи ? при визначенні динаміки, структури та результативності розвитку сільськогосподарських підприємств; порівняльний ? при оцінюванні ефективності діяльності та зіставленні рівнів розвитку підприємств; розрахунково-конструктивний - при розробці сценаріїв сталого розвитку сільськогосподарських підприємств; діалектичний та абстрактно-логічний ? при здійсненні теоретичних узагальнень, формуванні висновків. Графічні методи знайшли застосування при виявленні тенденцій та визначенні закономірностей розвитку сільськогосподарських підприємств. Комплексні методи використано при встановленні інтегрального показника сталого розвитку сільськогосподарських підприємств Київської області. Для аналізу сталості розвитку сільськогосподарських підприємств застосовано методи математичного моделювання за допомогою програм Microsoft Excel.

Інформаційну базу дисертаційного дослідження становлять законодавчі та нормативні документи, економічні огляди, монографії й науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях та на офіційних сайтах Інтернету, особисті розробки й дослідження автора, матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління статистики в Київській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, Федерації органічного руху України, звітність окремих сільськогосподарських підприємств Київської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному розвитку теоретико-методичних положень і розробленні практичних рекомендацій, які в сукупності вирішують наукову проблему забезпечення та підтримання сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. Результати дослідження, що містять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано науковий підхід до організації сільськогосподарського виробництва шляхом формування агробіокомплексів, що є багатокомпонентною системою, основою функціонування якої є ефективне управління усіма видами агроресурсів на принципах використання біологічних факторів родючості, агроекологічних методів боротьби з шкідниками та хворобами, забезпечення комплексної переробки агросировини і відходів, а також соціальної спрямованості виробничої діяльності; розроблено засади механізму формування сталих агробіокомплексів;

удосконалено:

- методичний інструментарій оцінювання сталості економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, а саме: побудовано інтегральний показник сталості розвитку підприємств, який крім комплексного урахування параметрів економічної, екологічної та соціальної сфер також відображає й ефективність використання потенціалу підприємств, що дозволить визначати найвагоміші чинники сприяння і перешкоджання їх сталому розвитку; із залученням методів імітаційного моделювання розроблено підхід до прогнозування можливості підтримання підприємствами сталого розвитку;

- теоретико-методичні підходи до забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств, зокрема, обґрунтовано необхідність урахування в процесі аналізу їх розвитку з позиції економічної сталості тенденцій забезпеченості та ефективності використання ними всіх видів ресурсів; на основі показників динаміки виробництва валової продукції та з використанням методу аналітичного вирівнювання підприємства різних організаційних форм диференційовано за рівнем сталості економічного розвитку;

набули подальшого розвитку:

- наукові засади організації виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, зокрема, здійснене аналітичне моделювання їх розвитку згідно з принципами економічної, соціальної та екологічної ефективності; для підприємств з різною сталістю розроблено сценарії розвитку, дотримання яких забезпечить економічно обґрунтоване, екологічно безпечне, соціально орієнтоване розширене відтворення аграрного виробництва, спрямоване на покращення рівня використання виробничих ресурсів та підвищення якості життя населення;

- понятійний апарат теорії сталого розвитку, а саме: введено поняття сталого розвитку сільськогосподарських підприємств як їх здатності, постійно змінюючись під впливом сукупності факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, забезпечувати позитивну динаміку показників ефективності виробничо-господарської діяльності та зберігати їх динамічну рівновагу за рахунок раціонального використання елементів економічного потенціалу підприємства;

- економічний механізм забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств на основі використання інноваційних чинників, зокрема, розроблено економічну модель інноваційного розвитку підприємства, яка базується на впровадженні новітніх досягнень у галузі переробки відходів сільськогосподарського виробництва - використанні біогазових установок, що сприятиме підвищенню рівня енергозабезпеченості підприємства та підвищенню урожайності сільськогосподарських культур.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції автора щодо формування систем агровиробництва на основі створення агробіокомплексів, які враховують передумови розвитку аграрних виробничих систем, конкретні умови діяльності підприємства та дозволять впровадити органічні технології сільськогосподарського виробництва з метою переходу на принципи сталого розвитку, а також сприятимуть покращенню показників соціальної сфери сільськогосподарських підприємств були враховані Головним управлінням агропромислового розвитку Київської облдержадміністрації при розробці Програми розвитку українського села на період до 2015 року у Київській області (довідка № 02-01-1/969 від 20.01.2011 р.).

Авторські пропозиції стосовно оптимізації галузевої структури сільськогосподарських підприємств відповідно до агроресурсного потенціалу та встановлення оптимального навантаження поголів'я сільськогосподарських тварин на ріллю відповідно до досягнутого рівня розвитку підприємства використано Управлінням агропромислового розвитку Білоцерківської райдержадміністрації (довідка № 01-10-154 від 20.04.2011 р.).

Результати дисертаційного дослідження щодо формування сівозміни та структури земельних угідь з метою підтримання екологічної безпеки довкілля і підвищення якості вирощеної продукції, прийняті до впровадження у СВК ім. Щорса Білоцерківського району Київської області (довідка № 7 від 15.03.2011 р.).

Теоретичні положення й інформаційно-аналітична база дисертації використовуються у навчальному процесі Білоцерківського національного аграрного університету, зокрема при викладанні дисциплін "Економіка аграрних підприємств", "Аграрна політика" (довідка № 01-12/519 від 01.04.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримано автором самостійно. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і отримали схвалення на: Міжнародній науково-практичній конференції "Напрями забезпечення сталого розвитку аграрного сектору" (м. Біла Церква, 16-17 червня 2009 р.); Державній науково-практичній конференції "Аграрна наука - виробництву: економічний розвиток АПК в умовах економічної кризи" (м. Біла Церква, 21 січня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток агробізнесу в Україні: проблеми, пріоритети, перспективи" (м. Житомир, 25-27 березня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України" (м. Полтава, 7 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів "Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті" (м. Біла Церква, 12-13 травня 2010 р.); Міжнародному форумі молодих вчених "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи" (м. Харків, 12 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва" (м. Мелітополь, 10-11 червня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Ціна, якість, витрати та ефективність виробництва в АПК" (м. Київ, 28-29 жовтня 2010 р.); Державній науково-практичній конференції "Аграрна наука - виробництву: проблеми економічного розвитку АПК" (м. Біла Церква, 9-11 листопада 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в 11 наукових працях загальним обсягом 3,9 д.а., з яких 9 - у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,8 д.а., 2 - тези доповідей на конференціях обсягом 0,1 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації - 233 сторінки, з них 189 сторінок основного тексту. Робота налічує 53 таблиці, 31 рисунок, 53 формули, 10 додатків, список використаних джерел із 175 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації, сформульовано мету дослідження, поставлено завдання, розкрито предмет, об'єкт, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо їх апробації та публікацій автора.

У першому розділі - "Теоретичні засади забезпечення сталого економічного розвитку сільськогосподарських підприємств" - досліджено економічну сутність понять розвитку, його стійкості та сталого розвитку, виділено загальні та специфічні принципи сталого розвитку, розроблено методичні підходи до оцінки рівня сталості розвитку сільськогосподарських підприємств.

Управління розвитком сільського господарства на засадах сталості неможливе без визначення його стійкості у розрізі кожного господарюючого суб'єкта галузі. Встановлено співвідношення понять розвитку, його стійкості та сталого розвитку у рамках класичного і неокласичного підходів. Згідно з першим система є закритим об'єктом, незалежним від зовнішнього впливу, її розвиток має лінійний характер, а стійкість забезпечується шляхом досягнення рівноваги поблизу деякого постійного рівня. Відповідно до другого підходу система визнається відкритою і достатньо гнучкою для зміни своєї структури і масштабів у процесі здійснення обміну із зовнішнім середовищем, а також здатною до вибору альтернативних шляхів власного розвитку, який тим самим набуває нелінійного характеру. При цьому процес постійного переходу системи з відносно стійкого стану у нестійкий і навпаки визнається її сталим розвитком. Обґрунтовано, що стійкість є необхідною передумовою забезпечення сталого розвитку економічних систем.

Сталий розвиток має вузьке і розширене визначення. В першому випадку увага акцентується переважно на екологічній складовій такого розвитку, пов'язаній з впливом людства на стан біосфери. У другому - сталий розвиток трактується як процес, який характеризується утворенням нового типу життєдіяльності, заснованого на радикальних змінах усіх її параметрів, що історично склалися (економічних, соціальних, екологічних, культурологічних та ін.).

Виявлено, що загальноприйняті трактування поняття і концепції сталого розвитку остаточно не сформовані, тому для поглибленого розуміння виділено загальні (структурованість, ієрархічність, цілісність й емерджентність, стійкість, адаптивність і неперервність розвитку, формування конкурентоспроможного ресурсного потенціалу та альтернативних варіантів розвитку) та специфічні (екологічності, соціального ефекту й отримання економічних благ) принципи сталого розвитку. Специфічні принципи випливають із загальних, і їх дотримання орієнтуватиме виробничу діяльність не лише на постійне розширене відтворення, але й на забезпечення соціального ефекту при збереженні існуючих екосистем.

У теоретичних підходах українських авторів сталий розвиток найчастіше виражається через категорії економічного зростання, економічного розвитку території, господарського комплексу, в яких проявляється гармонійний (збалансований) розвиток факторів виробництва, продуктивних сил. Сталість розвитку досліджується на мікрорівні (сім'я, домогосподарство, підприємство), мезорівні (регіон), макрорівні (держава), мегарівні (група держав, континент, планета). Врахування системних властивостей привело до трактування сталого розвитку підприємства як його здатності зберігати визначений рівень досягнення цілей в умовах динамічних трансформацій зовнішнього середовища. Проте таке розуміння є неповним, оскільки не враховує наявність у підприємства можливостей для адекватного реагування на зміни умов функціонування.

Встановлено, що передумовою сталого розвитку підприємства є його ефективна діяльність та досягнення на її основі стратегічних цілей. Сталий розвиток сільськогосподарського підприємства пропонується розглядати як його здатність, постійно змінюючись під впливом сукупності факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, забезпечувати позитивну динаміку показників ефективності виробничо-господарської діяльності та зберігати їх динамічну рівновагу за рахунок раціонально-економних методів використання елементів економічного потенціалу підприємства.

У процесі аналізу методів оцінки сталості розвитку сільського господарства виявлено, що нині не існує єдиного механізму її визначення, особливо на мікрорівні. Це обумовлено протиріччями та неопрацьованістю методичних підходів до практичної реалізації окремих положень концепції сталого розвитку, а також відсутністю достатньої інформації для кількісного виміру рівня сталості окремих суб'єктів господарювання. На основі економетричного та системного підходів обґрунтовано, що найбільш доцільним у процесі досліджень сталого розвитку сільськогосподарських підприємств є використання комплексних методів аналізу.

Встановлено, що критерієм оцінки рівня сталості розвитку має бути найбільш істотна ознака, що є мірою корисності сільськогосподарського виробництва з позиції узгоджених інтересів поточних та прийдешніх поколінь. Такою ознакою є економічна ефективність діяльності сільськогосподарського підприємства, яку необхідно інтерпретувати з позиції живої та уречевленої праці, використаної в процесі відтворення природного та людського ресурсу й спрямованої на досягнення не лише економічної вигоди, а й соціального результату.

Для оцінювання рівня сталості розвитку сільськогосподарського підприємства запропоновано комплексний підхід, який ґрунтується на дослідженні ефективності використання потенціалу підприємства, його здатності до виявлення резервів власного зростання, ринкової позиції та впливу чинників зовнішнього середовища. Цей підхід містить такі етапи, як аналіз дії факторів, що впливають на сталість розвитку; оцінка сталості за системою комплексних показників; розробка прогнозної моделі прогресивного функціонування підприємства, яка дозволить оцінити можливі тенденції зміни його стану і таким чином контролювати виникнення нерівноважних процесів як в окремих його структурних компонентах, так і в цілому в певні періоди його діяльності.

Механізм забезпечення сталого розвитку має враховувати співвідношення економічних і соціальних характеристик ефективності господарської діяльності та показників максимально можливого використання природоресурсних факторів виробництва при певній тривалості гранично допустимих антропогенних навантажень.

У другому розділі - "Оцінка стану і перспектив економічного розвитку сільськогосподарських підприємств" - досліджено сучасні тенденції та оцінено сталість розвитку сільськогосподарських підприємств Київської області, виявлено чинники сталого розвитку підприємств різних організаційно-правових форм.

Різноманітність організаційно-правових форм сільськогосподарської діяльності є однією з передумов забезпечення довготривалої стійкості агропромислового комплексу. Станом на початок 2009 р. у Київській області функціонувало 1896 сільськогосподарських підприємства. Протягом 1990-2009 рр. сільськогосподарські підприємства області зменшили виробництво продукції приблизно на п'яту частину. Кількість таких підприємств поступово зменшується, воднораз розміри їх земельних угідь суттєво не зростають. Ще швидшими темпами, ніж рілля, скорочуються посівні площі сільськогосподарських культур.

Встановлено, що близько 32% сільськогосподарських підприємств області працюють нерентабельно, хоча кількість збиткових господарств протягом 2000-2009 рр. зменшилася майже на 13 в.п. За цей період показник рентабельності галузі рослинництва зменшився на 30,9 в.п., тваринництва - збільшився на 55,9 в.п.

Сільськогосподарські підприємства є лідерами з виробництва зерна, цукрових буряків, насіння соняшнику (70-80% загальних обсягів). На виробництво зерна поступово переорієнтовуються й фермерські господарства, скорочуючи при цьому посіви картоплі й овочів, виробництво яких, а також плодів і ягід, зосереджується переважно на присадибних, садових і городніх ділянках. Поголів'я ВРХ протягом 1995-2009 рр. у господарствах всіх категорій скоротилося у понад п'ять разів, у т.ч. корів - у 4,3 раза, свиней - у 1,4, овець - у 2,2 раза. Відповідно знизилося й виробництво м'яса в господарствах усіх категорій на 29,7 в.п., молока - на 70,2 в.п.

Заробітна плата у сільському господарстві залишається найнижчою серед усіх галузей. Сільські населені пункти мають нерозвинену мережу об'єктів соціальної інфраструктури. Неблагополучним є й стан екології області, у т.ч. внаслідок виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Зростають збитки, завдані ними навколишньому середовищу, що підтверджується збільшенням за 2005-2009 рр. екологічних платежів за забруднення природних ресурсів у 2-5 разів. Водночас зростають і поточні витрати аграріїв на охорону природно-ресурсного потенціалу, у т.ч. на збереження родючості ґрунтів, утилізацію та переробку відходів, радіаційну безпеку.

Ураховуючи тенденції забезпеченості та ефективності використання усіх видів ресурсів сільськогосподарськими виробниками різних організаційно-правових форм, здійснено аналіз сталості їх розвитку, що ґрунтується на дослідженні динаміки виробництва валової продукції сільського господарства з використанням методу аналітичного вирівнювання (рис. 1).

Встановлено, що сільськогосподарські підприємства усіх організаційно-правових форм мають досить високий показник сталості. Найвищий рівень сталості мають господарства населення, показник яких з 2007 р. перевищував 96% і продовжував зростати. Це зумовлене високим рівнем натуралізації виробництва, ширшим використанням живої праці.

Найменший рівень сталості протягом досліджуваного періоду спостерігався у фермерських господарств через низькі можливості підвищення родючості земель, обмеженість у придбанні засобів та предметів виробництва порівняно з підприємствами інших організаційно-правових форм. Попри це необхідно відзначити наявність потенціалу до розвитку в усіх досліджуваних форм господарювання.

Рис. 1. Динаміка коефіцієнтів сталості виробництва сільськогосподарської продукції у Київській області різними групами виробників у 2003-2009 рр. (складено і розраховано за даними Головного управління статистики у Київській області)

З метою забезпечення сталого розвитку на основі досягнення позитивного економічного, соціального та екологічного ефектів проаналізовано тенденції сталості розвитку 25 сільськогосподарських підприємств, що спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва й тваринництва. Основою аналізу сталості їх розвитку є система показників, логіка підбору й упорядкування яких передбачає дослідження стану та динаміки економічного потенціалу підприємства, ефективності його використання, а також урахування екологічної й соціальної складових розвитку. Введено показник сталості розвитку, який відображає ступінь досягнення підприємством рівня максимальної сталості, можливої в заданих умовах і на певному проміжку часу, що дозволяє оцінити розвиток такого підприємства як сталий.

Розрахунок інтегрального показника сталості розвитку підприємства пропонується здійснювати за формулою:

,

де Кср - інтегральний показник сталості розвитку підприємства; Кекон, Ксоц, Кекол - часткові показники відхилення значень показників економічної, соціальної, екологічної складових сталого розвитку від нормативного значення.

Показники кожної функціональної складової визначаються шляхом співвідношення значень показників відповідної складової сталого розвитку з деяким науково-обґрунтованим значенням.

Верхньою межею рівня сталості підприємства є одиниця, отже зміна значень інтегрального показника сталості розвитку (Кср) відбувається в діапазоні 0 ? Кср ? 1. У ньому виділено три області розвитку сільськогосподарських підприємств: несталості, відносної сталості й абсолютної сталості, тобто сталого розвитку. Зазначимо, що область розвитку підприємства характеризується як область несталості, якщо з'являються ознаки спаду виробництва (довготривалого регресу) і відповідної втрати потенціалу. Підприємство знаходиться в області відносної сталості, якщо не були втрачені можливості покращення умов і результатів виробництва внаслідок розробки та впровадження заходів нівелювання загроз. І нарешті, підприємство стало розвивається (знаходиться в області абсолютної сталості), якщо ступінь використання наявного потенціалу близький до обґрунтованих нормативів завантаження устаткування і площ.

Встановлено, що впродовж 2006-2009 рр. три підприємства Київської області з двадцяти п'яти перебували в області абсолютної сталості, дев'ять підприємств - в області відносної сталості, п'ять - в області несталості. Крім цього область розвитку восьми підприємств з досліджуваної вибірки варіювалася (табл. 1).

Таблиця 1 Ранжування сільськогосподарських підприємств відповідно до областей сталості розвитку, 2006 - 2009 рр.

Підприємства області абсолютної сталості	Підприємства області відносної сталості	Підприємства області несталості	Підприємства, область розвитку яких варіювалася
			до покращення	до погіршення
ВАТ "Терезине"	ПОП АФ "Узинська"	ПОСП "Аграрник"	ТОВ "АПК Насташка"	СТОВ "Нива"
СВК ім. Щорса	ТОВ "ФК ЛТД"	СТОВ "Росія"	ЗАТ "Малинове"	ТОВ ім. Шевченка
ТОВ "Сухоліське"	ТОВ "Фастівка"	ТОВ "Рокитне-цукор"	АФ "Савинці"	СВК "Мир"
	ПСП "Гейсиське"	АЗАТ "Юхни"	ТОВ АФ "Дім"
	ТОВ "Аграпарк"	ТОВ "Еліта"	СФГ "КоЛоСок"
	ТОВ "Журавлиське"
	ТОВ АФ "Матюші"
	ТОВ ФК "Агро-Лідер-Україна"
	ПОСП "Одісей"

Джерело: розраховано автором за даними сільгосппідприємств Київської області.

Встановлено, що найбільш сталими, з огляду на можливості підтримання свого стану в межах області сталості розвитку, є СВК ім. Щорса та ВАТ "Терезине" Білоцерківського району. У зоні сталого розвитку з 2007 р. знаходиться ТОВ "Сухоліське" завдяки запровадженню там системи вирощування сільськогосподарських культур No-till, результати якої зумовили підвищення значення часткового показника екологічної складової сталого розвитку. В 2009 р. зони сталого розвитку вдалося досягти і ТОВ "АПК Насташка" внаслідок підвищення значень часткових показників економічної та екологічної складових.

Здійснено прогнозування значень інтегрального показника сталості розвитку сільськогосподарського підприємства із застосуванням прийомів імітаційного моделювання на прикладі підприємства ТОВ "АПК Насташка". У результаті прогнозування встановлено, що найбільш вірогідним є такий розвиток подій, за якого зазначене підприємство знаходитиметься в зоні відносної сталості.

Урахування параметрів економічної, екологічної та соціальної складових діяльності сільськогосподарських підприємств дозволяє оцінювати ефективність використання потенціалу та визначати найвагоміші чинники сприяння й обмеження можливостей їх сталого розвитку.

У третьому розділі - "Напрями організаційно-економічного забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств" - розроблено сценарії розвитку сільськогосподарських підприємств з різними рівнями сталості, запропоновано новий підхід до організації сільськогосподарського виробництва з урахуванням агроресурсного потенціалу, розроблено засади механізму формування сталих агробіокомплексів.

Одним з ключових напрямів інноваційного пошуку в контексті забезпечення сталого розвитку сільського господарства є його екологізація, складовими якої є екологічно обґрунтовані системи землеробства, ресурсозберігаючі, ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур з використанням мінімальних і нульових систем обробітку ґрунту. За даними Держкомзему в загальній площі сільськогосподарських угідь Київської області особливо цінні землі, придатні для екологічного виробництва, становлять 48,2%. Тому реальним варіантом розвитку системи землеробства області на найближчу перспективу може стати модель екологічного землеробства з компенсацією органічних ресурсів з метою забезпечення біокліматично та економічно обґрунтованої урожайності сільгоспкультур.

Встановлено, що нині основою сталого сільськогосподарського виробництва є концепція адаптивного землеробства з ландшафтно-екологічним підходом до організації використання сільськогосподарських земель. Нині в Україні, як і в багатьох країнах світу, для підвищення родючості ґрунтів і отримання екологічної продукції використовуються результати біотехнологічних досліджень. Широкого поширення в сільському господарстві набуває також система прямого посіву (No-till). Встановлено, що вона підвищує урожайність пшениці озимої на 18 в.п., при цьому зменшується трудомісткість на 22,3 в.п. у розрахунку на 1 га та на 40,3 в.п. - на 1 т продукції. Виробнича собівартість 1 т пшениці озимої порівняно з собівартістю при традиційній технології вирощування зменшується майже вдвічі.

Київська область має значний потенціал використання біомаси як альтернативного джерела палива та енергії. Впровадження технології переробки відходів виробництва молочної ферми ВАТ "Терезине" з використанням біогазової установки дозволило вирішити проблему утилізації гнійної маси, отримати електроенергію за рахунок когенерації біогазу та виробити високоякісні органічні добрива. Зброджений гній порівняно із звичайним підвищив урожайність сільськогосподарських культур на 10-20 в.п.

З появою в Україні нових форм власності і господарювання, розпаювання земель, розвитком ринкових відносин на селі зросла кількість господарств, які мають невеликі площі землекористування та вузьку спеціалізацію. У зв'язку з цим виникає необхідність у розробленні оптимальних форм організації землекористування і запровадження сівозмін з короткою ротацією, чергування культур у яких проводиться за законом плодозміни. Структура посівних площ у такому випадку зумовлюється не лише ґрунтово-кліматичними умовами, а й попитом на продукцію, чим і визначається спеціалізація господарства і насичення сівозміни окремими культурами.

З метою забезпечення сталості сільськогосподарських підприємств розроблено різні сценарії їх розвитку в напрямку оптимізації галузевої структури з визначенням найбільш перспективних адаптованих моделей аграрного виробництва з максимальною реалізацією агроресурсного потенціалу в рамках кожної з них. Для побудови економічної моделі сталого розвитку конкретного підприємства проаналізовано існуючу структуру земельних угідь та запропоновано її оптимізацію.

Економічні моделі формуються на засадах екологічно орієнтованого виробництва і можуть реалізовуватися на практиці сільськогосподарськими підприємствами, які дотримуються ідеології сталого розвитку. Основою розроблених моделей є встановлення оптимального навантаження поголів'я сільськогосподарських тварин на ріллю. З цією метою оцінено агроресурсний потенціал сільськогосподарських підприємств Київської області, визначено середні обсяги виробництва рослинної біомаси та доведено до оптимального рівня показник питомої щільності тварин на одиницю площі.

Для підприємств, які згідно з дослідженням увійшли в область несталості, розроблено економічну модель, що містить сценарій організації їх території на основі раціоналізації структури посівних площ з метою поступового переходу на принципи екологічного землеробства. Застосування оптимальної сівозміни дозволить у повному обсязі забезпечувати кормами 915 ум. гол. великої рогатої худоби з наступною структурою стада: 495 голів корів, 137 голів нетелів та 250 голів молодняку.

Для підприємств, що згідно з розрахунками ввійшли в область відносної сталості, розроблена економічна модель ведення сільськогосподарського виробництва, яка передбачає оптимізовану структуру посівних площ з найбільш урожайними культурами: озима пшениця, цукрові буряки, кукурудза на зерно і кукурудза молочно-воскової стиглості, та базується на тваринницько-рослинницькій спеціалізації виробничих систем з навантаженням - 1 ум. гол. худоби на 1 га ріллі. Введення 4-пільної сівозміни сільськогосподарськими підприємствами області відносної сталості з середньою площею ріллі 2328 га дозволить утримувати 1259 голів дійних корів, 440 голів нетелів, 657 голів молодняку.

Для підприємств, що ввійшли до області сталого розвитку, розроблено економічну модель, яка крім оптимізованої структури посівних площ передбачає граничну кількість поголів'я худоби - 1,5 ум. гол./га ріллі. Така схема може бути запроваджена у ТОВ "Сухоліське" Білоцерківського району Київської області, яке нині працює за технологією No-till. Валове виробництво молока за цією моделлю становитиме 9593 т, отримання живої маси ВРХ - 326 т, молодняку - 280 т.

Запропоновано новий підхід до організації сільськогосподарського виробництва у вигляді агробіокомплексів, які є багатокомпонентною системою виробництва сільськогосподарської продукції, основою функціонування якої є ефективне управління усіма видами агроресурсів у межах певної території на принципах використання біологічних факторів родючості, агроекологічних методів боротьби з шкідниками та хворобами, забезпечення комплексної переробки агросировини і відходів, а також соціальної спрямованості виробничої діяльності (рис. 2).

Основою створення сталого агробіокомплексу є екологічно орієнтовані землеробство і тваринництво, розвиток яких визначається раціональними сівозмінами, системами обробітку ґрунту, обсягами і співвідношенням використання добрив, способами розведення і відгодівлі тварин, а також застосуванням екологічно обґрунтованих засобів боротьби з хворобами, бур'янами і шкідниками сільськогосподарських культур тощо.



Рис. 2. Економічна модель системи сталого агровиробництва в межах агробіокомплексу (розробка автора)

Головними функціями агробіокомплексу є екологічна (виробництво продукції з використанням екологічно чистих природних ресурсів, технологій виробництва, зберігання, транспортування і переробки на основі дотримання вимог стандартів і санітарно-гігієнічних норм; популяризація ідей екологічно орієнтованого землеробства і тваринництва серед інших сільськогосподарських виробників); соціальна (створення робочих місць для сільських жителів, у тому числі за рахунок диверсифікації видів діяльності; забезпечення соціальних гарантій трудової зайнятості, надання послуг господарствам населення з обробітку ґрунту, внесення добрив, проведення робіт по боротьбі з шкідниками і хворобами, збирання врожаю, зберігання і реалізації зерна; забезпечення господарств населення кормами (у тому числі зеленими і соковитими, зернофуражем) за доступними для селян цінами; обмін передовим досвідом обробітку ґрунту та вирощування культур; надання відповідних консультацій керівникам інших господарств); енергетична (зменшення витрат електроенергії на виробництво продукції; можливість забезпечення енергетичних потреб населеного пункту й інших споживачів); економічна (отримання прибутку, забезпечення розширеного відтворення, надходжень до місцевих бюджетів).

Механізм створення сталого агробіокомплексу передбачає комплексний підхід до розробки заходів з розвитку сільськогосподарського виробництва, правильне поєднання і ефективне функціонування провідних галузей рослинництва і тваринництва з урахуванням кліматичних і економічних умов. У цьому зв'язку мають бути розроблені узагальнюючі районні, обласні і зональні системи ведення сільського господарства, а також типові системи землеробства і тваринництва для надання рекомендацій щодо розвитку сільськогосподарських підприємств у заданому напрямі.

Масштабна реалізація такого інноваційного проекту потребує створення відповідної законодавчої бази, дієвих інструментів мотивації, стимулювання та просування ідеї агробіокомплексу. Для координації зусиль щодо державної підтримки розвитку сільськогосподарських підприємств на засадах сталості доцільно розробити та прийняти комплексну державну програму розвитку агробіокомплексів, де буде обґрунтовано алгоритм дій щодо сприяння їх формуванню, визначено основні напрями й пріоритети державної підтримки їх діяльності.

Висновки

Проведені дослідження дозволили зробити висновки та сформувати пропозиції теоретичного і науково-практичного спрямування щодо розв'язання наукової проблеми організаційно-економічного забезпечення та підтримання сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. Основними результатами є такі.

1. Сталий розвиток сільськогосподарського підприємства - це його здатність, постійно змінюючись під впливом сукупності факторів внутрішнього та зовнішнього середовища, забезпечувати позитивну динаміку показників ефективності виробничо-господарської діяльності та зберігати їх динамічну рівновагу за рахунок раціональних методів використання елементів економічного потенціалу підприємства. Механізм забезпечення сталого розвитку підприємства має враховувати співвідношення економічних і соціальних характеристик ефективності господарської діяльності та показників максимально можливого використання природоресурсних факторів виробництва при певній тривалості гранично допустимих антропогенних навантажень.

2. Доведено, що оцінювання рівня сталості розвитку сільськогосподарського підприємства має відбуватися в рамках комплексного підходу, який ґрунтується на дослідженні ефективності використання потенціалу підприємства, його здатності до виявлення резервів власного зростання, ринкової позиції та впливу чинників зовнішнього середовища. Цей підхід містить такі етапи, як аналіз дії факторів, що впливають на сталість розвитку; оцінка сталості за системою комплексних показників; розробка прогнозної моделі прогресивного функціонування підприємства, яка дозволить оцінити можливі тенденції зміни його стану і таким чином контролювати виникнення нерівноважних процесів як в окремих його структурних компонентах, так і в цілому у певні періоди його діяльності. Встановлено, що критерієм оцінки рівня сталого розвитку є економічна ефективність діяльності сільськогосподарського підприємства, яку необхідно інтерпретувати з позиції живої та уречевленої праці, використаної в процесі відтворення природного та людського ресурсу й спрямованої на досягнення не лише економічної вигоди, а й соціального результату.