Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Фінансове посередництво як чинник суспільного добробуту

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Ігнатюк АЛІНА ОЛЕГІВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

член-кореспондент НАН України,

заслужений діяч науки і техніки України,

лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки

БАЗИЛЕВИЧ Віктор Дмитрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

декан економічного факультету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

ДИБА Михайло Іванович,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,

декан кредитно-економічного факультету

кандидат економічних наук, доцент

ВОЛОСОВИЧ Світлана Василівна,

Київський національний торговельно-економічний університет, доцент кафедри фінансів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження сутності, основних чинників та механізмів поліпшення суспільного добробуту і забезпечення його зростання має важливе науково-теоретичне та практичне значення в контексті ускладнення та урізноманітнення потреб суспільства не лише у матеріальних благах, а й у духовному та інтелектуальному розвитку. Актуальність цієї проблеми загострюється в сучасних умовах кардинальних соціально-економічних перетворень пов'язаних з процесами глобалізації, інтеграції та постіндустріалізації, наслідком чого є суттєві зміни економічних інтересів та взаємовідносин між економічними суб'єктами. За цих обставин фінансове посередництво перетворюється на важливий чинник суспільного добробуту, забезпечуючи безперервне фінансування суспільних потреб.

Сучасна система фінансових посередників сформувалася у розвинених країнах у другій половині ХХ ст. Зростання обсягів міжнародної торгівлі, лібералізація міжнародних економічних відносин та науково-технічний прогрес сприяли інтернаціоналізації фінансової сфери та підвищенню мобільності капіталу. У свою чергу, розвиток фінансового посередництва надав нового імпульсу економічному зростанню країн шляхом збільшення обсягів залучених інвестицій та підвищення ефективності розміщення капіталу, що мало позитивний вплив на суспільний добробут. Водночас у багатьох країнах, що розвиваються, спостерігалося зростання цін на фінансові послуги, зниження рівня ліквідності ринків капіталів, зменшення можливостей диверсифікації ризиків та обмеження доступу споживачів до новітніх фінансових послуг.

Таким чином, вплив сучасного фінансового посередництва на суспільний добробут є суперечливим. Яскравим доказом цьому стала світова криза 2007-2009 рр., яка засвідчила, що відсутність ефективного нагляду у фінансовій сфері підвищує схильність фінансових посередників до невиправдано ризикових операцій, а інколи й шахрайства, та призводить до скорочення обсягів інвестицій, виробництва і споживання. У такому випадку витрати, пов'язані зі стабілізацією фінансової системи можуть перевищувати вигоди від збільшення темпів економічного зростання. За цих обставин загострюється проблема державного регулювання та контролю за діяльністю фінансових посередників, спрямованого на створення сприятливого середовища, забезпечення надійності та прозорості їхньої діяльності як основи поліпшення суспільного добробуту. Особливої актуальності проблема розвитку фінансового посередництва набуває для України, економіка якої за оцінками міжнародних організацій найбільше постраждала від фінансово-економічної кризи 2007-2009 рр. серед країн Центральної та Східної Європи.

Недостатній ступінь розробки теоретико-методологічних засад впливу фінансового посередництва на суспільний добробут, а також важливість дослідження й обґрунтування шляхів підвищення соціально-економічної ефективності фінансового посередництва в Україні обумовили актуальність дисертаційної роботи та її структуру.

Стан наукової розробки проблеми. Дослідженням проблем суспільного добробуту та основних чинників його поліпшення займалися такі відомі вчені, як: І. Бентам, А. Бергсон, К. Ерроу, Н. Калдор, В. Паретто, А. Пігу, П. Самуельсон, А. Сміт, Дж. Хікс та інші. У працях цих науковців знайшли відображення проблеми цінності благ, утворення багатства та його розподілу, ринкової рівноваги та взаємовідносин між державою, суспільством і окремими індивідами. У наукових роботах російських та вітчизняних вчених С. Домніної, Е. Лібанової, В. Мандибури, Н. Римошевської та інших теорія суспільного добробуту знайшла подальший розвиток у частині поглиблення розуміння сутності та складових суспільного добробуту, удосконалення методів вимірювання й систематизації показників рівня життя населення.

Дослідження діяльності фінансових посередників було започатковано в епоху раннього середньовіччя, однак глибоке осмислення їхнього місця та ролі в економіці розпочалося у період становлення капіталізму у працях представників класичної школи економічної теорії - А. Сміта, Д. Рікардо та Дж. Ст. Мілля. У подальшому значний внесок у теоретичне обґрунтування значення фінансового посередництва в економічному розвитку зробили А. Пігу та Й. Шумпетер. Серед відомих українських дослідників, у працях яких знайшли відображення проблеми впливу фінансових посередників на економічний добробут слід назвати М. Туган-Барановського та М. Бунге.

З часом аналіз фінансового посередництва в західній економічній науці змістився у площину емпіричних досліджень та економетричного моделювання впливу фінансового посередництва на економічне зростання й розподіл доходів у суспільстві. В зазначеному контексті слід виділити праці Р. Голдсміта, Дж. Герлі, Є. Шоу, Р. Маккіннона, Р. Левіна, Н. Лоайзи, Т. Бека, С. Зервоса, К. Сала-і-Мартіна, А. Деміргуч-Кунта, Р. Раджана, Л. Зінгалеса та інших відомих дослідників. Серед сучасних російських та вітчизняних вчених, які займаються дослідженням проблем фінансового посередництва слід відзначити науковий доробок В. Базилевича, О. Барановського, З. Варналія, О. Василика, С. Волосович, А. Давидова, М. Диби, В. Зимовця, О. Калюжної, В. Корнєєва, А. Кредісова, М. Крупки, І. Лютого, А. Пересади, Б. Рубцова, М. Савлука, В. Ходаківської, В. Шелудько, А. Чухна та інших.

Разом з тим, ще недостатньо розробленими є проблеми теоретичного обґрунтування суперечливого впливу фінансових посередників на суспільний добробут. Залишаються дискусійними та такими, що потребують подальших досліджень проблеми регулювання діяльності фінансових посередників як на національному, так і на світовому рівні, в умовах ускладнення та нестійкості розвитку сучасних економічних систем. Окреслене коло проблемних питань визначило вибір теми дисертації, її мету, завдання, логіку та послідовність наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка у межах комплексної науково-дослідної держбюджетної теми «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» № 06 БФ 040-01 (реєстраційний номер 0106U006542). Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад розвитку фінансового посередництва як чинника суспільного добробуту та наданні на цій основі практичних рекомендацій щодо проведення ефективної державної політики у сфері регулювання діяльності фінансових посередників в Україні.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних положень та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності фінансового посередництва для забезпечення зростання суспільного добробуту шляхом дослідження суперечливого впливу фінансового посередництва на соціально-економічний розвиток сучасних країн.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані й вирішені наступні завдання:

– розкрити сутність, основні чинники та підходи до вимірювання суспільного добробуту;

– дослідити еволюцію поглядів представників економічної науки на роль і місце фінансового посередництва в ринковій економіці;

– проаналізувати сутність, механізми та наслідки впливу фінансових посередників на суспільний добробут;

– здійснити порівняльний аналіз досвіду розвинених країн в частині організації мережі фінансових посередників у банківсько- та ринково-орієнтованій фінансових системах;

– обґрунтувати особливості впливу банківсько-орієнтованої та ринково-орієнтованої фінансових систем на економічний добробут у розвинених економіках;

– визначити основні тенденції та суперечності розвитку фінансового посередництва за умов сучасних соціально-економічних трансформацій;

– охарактеризувати особливості організації та проблеми розвитку системи фінансового посередництва в Україні;

– розробити рекомендації щодо вдосконалення системи регулювання фінансового посередництва в Україні для забезпечення зростання суспільного добробуту.

Об'єктом дослідження є сукупність соціально-економічних відносин, пов'язаних із розвитком фінансового посередництва в сучасних господарських системах.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади суперечливого розвитку фінансового посередництва як чинника суспільного добробуту.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовано загальнонаукові
та специфічні методи наукового пізнання. Для дослідження сутності, природи та суперечностей розвитку фінансового посередництва як чинника суспільного добробуту використано історичний та логічний, системний та еволюційний підходи, а також діалектичний метод пізнання (розділ 1). Методи індукції та дедукції, статистичного й порівняльного аналізу були застосовані в процесі дослідження особливостей розвитку фінансових посередників у сучасних ринкових економіках в контексті їхнього впливу на суспільний добробут (розділ 2). Застосування методів стратегічного аналізу та логічного узагальнення разом із системним підходом сприяло розробці практичних рекомендацій у галузі державної політики регулювання діяльності фінансових посередників в Україні з метою забезпечення зростання суспільного добробуту (розділ 3). Для наочного зображення статистичного матеріалу, окремих теоретичних і практичних положень дисертації використовувалися методи графічного й табличного аналізу (всі розділи).

Інформаційну базу дослідження становлять офіційні видання міжнародних організацій, законодавчі та нормативно-правові акти України з питань функціонування фінансових посередників, статистичні та аналітичні матеріали вітчизняних і зарубіжних міністерств та відомств, результати наукових досліджень українських і зарубіжних учених щодо впливу фінансового посередництва на суспільний добробут, відображені в монографіях, матеріалах всеукраїнських та міжнародних конференцій, збірниках наукових праць, інформаційних і аналітичних бюлетенях, періодичних виданнях.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у наступному:

вперше:

– розроблено теоретико-методологічні підходи до дослідження місця і ролі фінансового посередництва в сучасних економічних системах завдяки чому обґрунтовано його суперечливий вплив на суспільний добробут, що, з одного боку, виявляється у зростанні економічного добробуту, збільшенні свободи вибору, мобільності факторів виробництва та позитивних змінах у структурі суспільства, а, з іншого боку, призводить до суспільно невиправданої диференціації у розподілі доходів, зростання економічної нестабільності та поглиблення соціально-економічних диспропорцій;

– на основі компаративного аналізу сучасних систем фінансового посередництва доведено, що фінансова система з розвиненим фондовим ринком (ринково-орієнтована) призводить до більш високих, однак нестабільних темпів економічного зростання та більшої нерівномірності в розподілі доходів на відміну від фінансової системи, в якій переважають банківські установи (банківсько-орієнтованої), яка забезпечує більш стабільні темпи економічного зростання та рівномірний розподіл доходів.

удосконалено:

– трактування поняття «фінансові інститути» як більш широкого, що включає в себе поняття «фінансові посередники». Фінансові інститути визначаються як основні політичні, соціально-економічні й правові норми та установи, що опосередковують рух фінансових ресурсів. Фінансові посередники - це спеціалізовані фінансові інститути, які акумулюють вільні кошти у заощадників і вкладають їх у фінансові активи, емітуючи при цьому власні боргові зобов'язання;

– визначення відмінностей банківсько- та ринково-орієнтованих типів фінансових систем за формальними (тип банківської системи, модель ринку цінних паперів, роль комерційних банків у формуванні портфелю вкладень й контролі діяльності корпорацій, кількість небанківських фінансових інститутів) та функціональними ознаками (стимулювання заощаджень, розподіл ризику, моніторинг діяльності менеджерів, доступність інформації про діяльність фірм та волатильність ринку) у контексті підвищення репрезентативності щодо порівняння впливу фінансового посередництва на суспільний добробут.

набули подальший розвиток:

– концептуальні засади до характеристики провідних тенденцій розвитку фінансового посередництва в сучасних економіках, а саме: зростання частки фінансового сектору порівняно з реальним сектором у розвинених економіках; зміна структури фінансових систем; посилення інтернаціоналізації фінансових систем; ускладнення системи фінансових механізмів та інструментів; диверсифікація спектра послуг та зростання мобільності ризику; збільшення частки спекулятивних фінансових операцій. Це дозволило визначити пріоритетні напрями державного регулювання діяльності фінансових посередників;

– класифікація фінансових посередників, у якій запропоновано врахувати такі критерії: організаційно-економічний спосіб залучення заощаджень (депозитні та недепозитні установи); участь у формуванні пропозиції грошей депозитними установами (банки та небанківські установи); умови залучення коштів недепозитними установами (договірні та недоговірні фінансові посередники), що дозволило здійснити порівняльний аналіз систем фінансового посередництва в розвинених країнах світу;

– наукові підходи до оцінки рівня суспільного добробуту в частині диференціації та системного структурування показників якості життя та економічного добробуту з метою аналізу впливу фінансового посередництва на складові суспільного добробуту;

– пріоритетні напрями державної політики у сфері регулювання діяльності фінансових посередників в Україні з метою підвищення суспільного добробуту, а саме: стимулювання розвитку інфраструктури фінансового ринку та зростання ефективності фінансових посередників, забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг, захист національних інтересів шляхом входження до наднаціональних структур соціально-економічного регулювання.

Практичне значення отриманих результатів полягає у поглибленні розуміння сутності, механізмів і основних тенденцій розвитку фінансового посередництва в сучасних економічних системах в контексті його суперечливого впливу на суспільний добробут. Обґрунтовані у дисертаційній роботі положення та рекомендації можуть бути використані у процесі розробки державних програм соціально-економічного розвитку та регулювання фінансового ринку України.

Науково-практичні висновки та рекомендації дисертанта щодо напрямів підвищення ефективності діяльності та виявлення пріоритетів розвитку системи фінансових посередників, зокрема удосконалення системи рейтингування в Україні, враховано Верховною Радою України у процесі розробки законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України (щодо кредитних рейтингів)» № 5288 від 29.10.2009 р. (довідка № 03/4-37(35427) від 18.02.2010 р.).

Нові теоретичні підходи, висновки та пропозиції автора щодо вдосконалення системи оцінювання якості життя та економічного добробуту з метою забезпечення моніторингу людського розвитку були застосовані Департаментом розвитку соціальної та гуманітарної сфери Міністерства економіки України в процесі розробки проекту Загальнодержавної програми збереження та розвитку трудового потенціалу на період до 2017 року (довідка № 3401-26/817 від 14.12.2010 р.).

Теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін «Економічна теорія», «Макроекономіка» та «Економіка галузевих ринків» (довідка № 013/757 від 30.08.2011 р.) добробут фінансовий посередництво економічний

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною самостійною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід щодо наукового аналізу суперечливого впливу фінансових посередників на суспільний добробут та надано практичні рекомендації щодо підвищення соціально-економічної ефективності їхньої діяльності в Україні в умовах сучасних глобальних трансформацій. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно. Отримані результати знайшли відображення в одноосібно опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та методологічні положення, висновки та результати дисертаційної роботи доповідались автором на 12 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Формування нової парадигми страхування» (грудень 2005 р., м. Київ); Весенняя конференция молодых ученых-экономистов «Экономические проблемы современной глобализации» (20 квітня 2007 р., м. Санкт-Петербург); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Світові тенденції формування та функціонування ринку страхових послуг: національний аспект» (4 грудня 2007 р., м. Київ); VI Міжнародна науково-практична конференція «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України в умовах світової економічної кризи» (22-23 жовтня 2009 р., м. Київ); Міжнародна наукова-практична конференція молодих вчених, аспірантів та студентів «Інвестиційні та інноваційні складові розвитку внутрішнього ринку України в умовах глобалізації» (5-6 листопада 2009 р., м. Київ); V Міжнародна науково-практична конференція «Суперечності та перспективи розвитку страхового ринку в умовах глобальної економічної кризи» (24 грудня 2009 р., м. Київ); VIІ Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна: Економіка» (23-26 березня 2009 р., м. Київ); ІХ Міжнародна науково-практична конференція «Конкурентоспро-можність національної економіки» (27 березня 2009 р., м. Київ); Х Міжнародна науково-практична конференція «Конкурентоспроможність національної економіки» (26 березня 2010 р., м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі» (12-14 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ); Международная научно-практическая конференция «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины» (30 вересня - 2 жовтня 2010 р., м. Алушта); ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Конкурентоспроможність національної економіки» (25 березня 2011 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 16 одноосібних наукових працях, загальним обсягом 8,2 д.а., з них: - 10 статей у наукових фахових виданнях (6,1 д.а.), 1 стаття - у іноземному науковому виданні (0,33 д.а.), 5 публікацій - за матеріалами конференцій (1,72 д.а.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 185 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 25 аналітичних таблиць та 39 рисунків. Робота має 11 додатків. Список використаних джерел складає 250 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження фінансового посередництва як чинника суспільного добробуту» - визначено сутність, складові та основні методи вимірювання суспільного добробуту, здійснено ретроспективний аналіз еволюції поглядів представників різних напрямів економічної думки на роль і місце фінансового посередництва в ринковій економіці, а також досліджено сутність, механізм та наслідки впливу фінансових посередників на суспільний добробут.

Обґрунтовано, що рівень життя населення інтегрує суспільний добробут та антидобробут. У свою чергу суспільний добробут має економічну та позаекономічну складові. Доведено, що зростання економічного добробуту можна забезпечити двома способами: по-перше, шляхом економічного зростання, по-друге, завдяки ефективному розподілу та перерозподілу доходів, що є необхідним фундаментом для забезпечення суспільного добробуту.

У дисертаційній роботі поглиблено трактування понять «фінансові інститути» та «фінансові посередники». Згідно з авторським підходом «фінансові інститути» є ширшим поняттям, ніж «фінансові посередники». Оскільки фінансові посередники є спеціалізованими фінансовими інститутами, які акумулюють вільні кошти заощадників і вкладають їх у фінансові активи, емітуючи власні боргові зобов'язання. Водночас фінансові інститути - це основні політичні, соціально-економічні та правові норми, а також установи, що опосередковують рух фінансових ресурсів.

В дисертації виокремлено три основні критерії класифікації фінансових посередників: 1) за організаційно-економічним способом залучення заощаджень (депозитні та недепозитні установи); 2) за участю у формуванні пропозиції грошей депозитними установами (банки та небанківські установи); 3) за умовами залучення інвестиційних коштів недепозитними установами (договірні та недоговірні фінансові посередники).

З урахуванням запропонованої класифікації автором проаналізовано сутність та механізми впливу діяльності фінансових посередників на рівень суспільного добробуту. При цьому розроблено класифікацію наслідків впливу фінансових посередників на суспільний добробут:

- за сферою впливу: економічні та позаекономічні;

- за терміном прояву: короткострокові та довгострокові;

- за типом: позитивні та негативні.

У роботі аргументовано, що позитивний вплив фінансового посередництва на економічний добробут виявляється через збільшення норми заощаджень та підвищення ефективності розміщення капіталів в економіці. З одного боку, це призводить до економічного зростання, а з іншого - до підвищення рівня зайнятості та продуктивності праці. Наслідком чого є зростання доходів від праці, що, у свою чергу, сприяє більш рівномірному розподілу доходів у суспільстві (рис. 1).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Механізм суперечливого впливу фінансового посередництва на економічний добробут

Джерело: Складено автором самостійно.

Розвиток фінансових посередників має такі позитивні позаекономічні наслідки:

- збільшення свободи вибору окремих економічних агентів щодо місця роботи, проживання, виду діяльності;

- створення та поширення інноваційних фінансових інструментів для реалізації нових бізнес-ідей;

- зростання мобільності капіталів та робочої сили;

- удосконалення структури зайнятості в результаті збільшенні частки та доходів кваліфікованих працівників;

- підвищення загального рівня освіченості населення.

Водночас зростання асиметричності інформації та схильності фінансових посередників до невиправдано ризикових операцій, а інколи й шахрайства, призводить до протилежних наслідків, а саме: зменшення обсягів виробництва, зниження темпів економічного зростання та рівня зайнятості, посилення нестабільності економічної системи і нерівномірності розподілу доходів.

У зв'язку з цим в дисертаційній роботі досліджено сформовані в сучасних розвинених країнах механізми контролю коштів інвестованих фінансовими посередниками у межах двох типів структур фінансової системи: 1) побудованої на тісних взаєминах або фінансової системи, в якій переважають банки (relationship-based or bank-based financial system) та 2) фінансової системи прямого доступу або фінансової системи, в якій переважає ринок цінних паперів (arm's length or market-based financial system).

У другому розділі - «Вплив фінансового посередництва на економічний добробут у розвинених країнах» - проаналізовано світовий досвід організації мережі фінансових посередників у банківсько- та ринково-орієнтованій фінансових системах, здійснено порівняльний аналіз впливу фінансового посередництва на суспільний добробут у сучасних умовах.

Систематизовано та класифіковано відмінності банківсько- та ринково-орієнтованих типів фінансових систем у частині виокремлення двох груп таких відмінностей - формальних та функціональних (табл. 1), що дозволило розкрити місце та роль фінансових посередників у цих системах. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що основними формальними відмінностями між цими системами є тип банківської системи, модель ринку цінних паперів, роль комерціних банків у формуванні інвестиційного портфелю й контролі за діяльністю корпорацій та кількість небанківських установ. Йдеться також про те, що банківсько- та ринково-орієнтована фінансові системи по-різному забезпечують виконання основних функцій фінансових посередників у частині формування заощаджень, контролю за діяльністю корпорацій, розподілу ризиків, надання учасникам фінансового ринку інформації щодо діяльності підприємств та створення умов для подальшого економічного зростання.

У дисертаційній роботі визначено, що ринково-орієнтована фінансова система є характерною для високорозвинених держав з сучасною та високотехнологічною галузевою структурою, тоді як банківсько-орієнтована фінансова система позитивно проявляє себе у традиційних економіках,
де розвиток виробничих технологій є відносно стабільним.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз особливостей банківсько- та ринково-орієнтованої фінансових систем

Відмін-ності	Критерій	Банківсько-орієнтована фінансова система	Ринково-орієнтована фінансова система
Формальні відмінності	Тип банківської системи	Універсальна	Сегментна
	Модель ринку цінних паперів	Банківська	Небанківська
	Роль комерційних банків	Не мають обмежень у виборі вкладень і контролі за діяльністю корпорацій	Досить обмежені у формуванні інвестиційного портфеля та контролі за діяльністю корпорацій
	Небанківські фінансові посередники	Обмежена кількість	Велика кількість
Функціональні відмінності	Структура споживання та заощаджень	Стимулює заощадження	Стимулює споживання у поточному періоді
	Доступність інформації про діяльність фірми	Не є широкодоступною	Є широко доступною для всіх агентів на ринку
	Розподіл ризику	Між поколіннями, створюються так звані страхові активи великих обсягів	В певний період часу між різними учасниками ринку, ресурси вкладаються в ризикові активи
	Моніторинг діяльності менеджерів	Витрати суспільства мінімальні	Значні витрати суспільства
	Волатильність (мінливість) ринку	Відносно низька	Відносно висока

Дисертантом було здійснено порівняльний аналіз темпів приросту ВВП та їх коливаності у 8 країнах із розвиненою банківсько-орієнтованою фінансовою системою та у 8 країнах із розвиненою ринково-орієнтованою фінансовою системою. Його результати подано у таблиці 2.

У результаті проведеного аналізу доведено, що середньорічні темпи приросту ВВП у економіках із ринково-орієнтованими фінансовими системами перевищував відповідний показник у країнах з банківсько-орієнтованими фінансовими системами. Водночас всередньому у світовій економіці середньорічні темпи приросту ВВП були вищими, ніж у країнах з розвиненою фінансовою системою.

Коливаність темпів приросту ВВП у зазначених країнах була обчислена як середньоквадратичне відхилення темпів приросту ВВП за певний період. З таблиці 2 видно, що в середньому розмах коливань темпів приросту ВВП у економіках з ринково-орієнтованими фінансовими системами перевищує цей показник у країнах з банківсько-орієнтованими фінансовими системами.

Таблиця 2

Динаміка темпів приросту ВВП у економіках з розвиненою фінансовою системою, 1970-2007 рр., %

Група країн за типом фінансової системи	1970-1973	1975-1980	1983-1990	1993-2007
Середньорічні темпи приросту ВВП, %
Банківсько-орієнтовані	4,54	3,13	2,94	1,99
Ринково-орієнтовані	5,08	3,31	3,68	3,18
Світовий показник	5,43	3,61	3,87	3,21
Середньоквадратичне відхилення темпів приросту ВВП, %
Банківсько-орієнтовані	1,11	1,21	0,71	0,90
Ринково-орієнтовані	1,39	1,71	1,38	1,11
Світовий показник	1,26	1,18	0,69	0,82

Джерело: Складено автором за даними Світового банку.

У третьому розділі - «Діяльність фінансових посередників у контексті забезпечення суспільного добробуту в Україні» - визначено основні тенденції та суперечності розвитку фінансового посередництва за умов становлення ринкових відносин, проаналізовано сучасний стан та проблеми розвитку, а також шляхи та механізми активізації фінансових посередників в Україні.

Встановлено, що основними тенденціями сучасних економічних систем є:

- зростання частки фінансового та зменшення частки реального сектору в розвинених країнах світу;

- зміна структури фінансових систем внаслідок розгортання процесу фінансового поглиблення пов'язаного зі зменшенням частки монетарних активів та збільшенням частки немонетарних активів;

- поглиблення інтеграції фінансових посередників та фінансових систем, що виявляється у формуванні так званих фінансових конгломератів, які пропонують цілий спектр банківських послуг, послуги андерайтингу, брокериджу, страхові продукти та інші фінансові послуги;

- створення умов для фінансових інновацій (складні фінансові інструменти, нові види фінансових послуг) та зростання мобільності ризику завдяки дерегуляції та лібералізації економічних відносин;

- збільшення частки спекулятивних фінансових операцій у їхньому загальному обсязі, що проявляється у скороченні середнього періоду інвестування.

Виявлено основні суперечності впливу діяльності фінансових посередників на рівень суспільного добробуту в трансформаційних економіках, зокрема в Україні, а саме суперечності між:

- дефіцитом інвестиційних ресурсів у зв'язку з низьким рівнем заощаджень та значними інвестиційними потребами економіки;

- переважанням частки короткострокових депозитів у структурі депозитів банківських установ та необхідністю довгострокових інвестицій в економіку;

- низьким рівнем доходів домогосподарств та високою вартістю споживчих кредитних ресурсів;

- обмеженістю в джерелах інвестиційних ресурсів та неефективністю діяльності фінансових посередників;

- потребою у розвитку фінансового посередництва для стимулювання зростання суспільного добробуту та стримування цього розвитку обмеженим колом осіб, що контролюють фінансовий ринок.

На основі порівняння країн за ступенем розвитку фінансового сектору (відношення капіталізації фондового ринку та активів депозитних банківських установ до ВВП) показано, що у 2008 р. Україна за рівнем глибини фінансової системи розміщувалася поряд з такими розвиненими країнами як, Бельгія, Японія та Франція (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл країн світу за рівнем розвитку фінансового сектору у 2008 р.

Як видно з рисунку 2 у першому квадранті знаходяться країни з середнім та низьким рівнем доходу (відповідно до класифікації ОЕСР) та відносно низьким рівнем глибини фінансової системи. У другому квадранті - країни з високим рівнем розвитку фондового ринку, а у третьому - з високим рівнем розвитку банківських установ. У четвертому квадранті знаходяться країни з високим рівнем доходів та відносно високим рівнем розвитку фінансової системи. Проведений аналіз дозволив дійти висновку, що основною небезпекою для економічної системи України в докризовий період було те, що обсяг її фінансової системи по відношенню до ВВП був таким же високим, як і у більш економічно розвинених країнах, однак рівень розвитку інституційного середовища був значно нижчим.

На основі проведеного теоретичного та емпіричного аналізу систематизовано та розширено коло основних чинників, що впливають на формування банківсько- та ринково-орієнтованої фінансової системи. Серед них виокремлено три основні групи: економічні, правові та культурні особливості певної країни. До економічних чинників слід віднести структуру економіки, відношення до ризику економічних суб'єктів, проблеми нагляду за менеджментом; до правових - наявність розвиненого інституційного середовища та тип правової системи. Спосіб економічного мислення та ведення бізнесу визначається культурними особливостями країни.

Основними факторами, що стримують розвиток сучасної фінансової системи України є слабкий правовий захист кредиторів, законодавча та виконавча незабезпеченість виконання контрактів, високий рівень корупції, відсутність ефективно діючих стандартів бухгалтерського обліку («правила гри» для українських підприємців змінюються регулярно). Наслідком цього є стримування розвитку фінансового посередництва в Україні і, відповідно, покращення суспільного добробуту.

При визначенні основних шляхів удосконалення діяльності фінансових посередників в Україні автором виокремлено основні групи чинників, що негативно впливають на стан фінансового ринку та стримують його розвиток в контексті забезпечення суспільного добробуту, а саме: організаційно-правові, економічні, функціональні та інформаційно-аналітичні.

Аналіз суперечностей функціонування фінансових посередників в Україні дозволив автору виділити основні напрями удосконалення державної політики регулювання ринку фінансових послуг, а саме:

- забезпечення розвитку інфраструктури фінансового ринку, зокрема створення системи спеціальних рейтингів фінансових установ, інформаційної бази для моніторингу фінансових показників та єдиної бази даних кредитних історій, захист прав приватної власності, а також формування інституту банкрутства та стимулювання конкуренції в цій галузі;

- створення умов для захисту прав споживачів фінансових послуг, зокрема проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо діяльності різних фінансових установ, формування фонду гарантування виплат власникам страхових полісів та стабілізаційного фонду кредитних спілок, забезпечення прозорості ринку послуг фінансових посередників;

- стимулювання підвищення ефективності фінансового посередництва шляхом удосконалення корпоративного управління у фінансових установах, посилення відповідальності керівництва фінансових інститутів за результати своєї діяльності, посилення державного регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ, контролю за попитом на короткострокові іноземні позики та обсяг депозитів в іноземній валюті;

- захист національних інтересів шляхом входження до наднаціональних структур соціально-економічного регулювання.

Обґрунтовано, що вирішення проблем у розвитку інфраструктури фінансового ринку України, вдосконалення державного регулювання і нагляду за діяльністю фінансових установ, які працюють з коштами населення, сприятиме спрямуванню акумульованих цими установами коштів у реальний сектор економіки та забезпечить зростання суспільного добробуту.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення важливої наукової задачі щодо розробки теоретико-методологічних засад впливу фінансових посередників на суспільний добробут. Проведене дослідження дозволило сформулювати такі загальнотеоретичні висновки та практичні рекомендації, які відображають вирішення поставлених завдань відповідно до визначеної мети:

1. Фінансове посередництво є економічною діяльністю, спрямованою на переміщення коштів від економічних суб'єктів, які мають їх надлишок і бажають його заощаджувати до тих суб'єктів економіки, які відчувають потребу у додаткових коштах. Фінансові посередники - це спеціалізовані фінансові інститути, які, акумулюючи вільні кошти у заощадників, вкладають їх у фінансові активи та емітують при цьому власні боргові зобов'язання. Доведено, що фінансові інститути є ширшим поняттям, ніж фінансові посередники: включають основні політичні, соціально-економічні й правові норми, а також установи, що опосередковують рух фінансових ресурсів.

2. На основі аналізу фінансових систем сучасних розвинених країн виокремлено три основні критерії класифікації фінансових посередників, а саме: за організаційно-економічним способом залучення заощаджень (депозитні та недепозитні установи); за участю у формуванні пропозиції грошей депозитними установами (банки та небанківські установи); за умовами залучення коштів недепозитними установами (договірні та недоговірні фінансові посередники).

3. Рівень життя населення, що є інтегральним показником, включає в себе суспільний добробут та антидобробут. У свою чергу суспільний добробут має економічну та позаекономічну складові. Показник якості життя населення, як позаекономічна складова суспільного добробуту, складається з показників суб'єктивного добробуту, рівності можливостей та справедливості розподілу. Основними показниками економічного добробуту є показники розвитку суспільного виробництва (ВВП та відкореговані показники ВВП); показники розвитку суспільного споживання (обсяги та структура споживання); показники рівномірності розподілу доходів.

4. Проаналізовано сутність та механізми впливу діяльності фінансових посередників на рівень суспільного добробуту та запропоновано авторську класифікацію наслідків їхнього впливу: 1) за сферою впливу (економічні
та позаекономічні); 2) за терміном прояву (короткострокові та довгострокові);
3) за типом (позитивні та негативні).

5. Банківсько- та ринково-орієнтовані фінансові системи мають такі формальні й функціональні відмінності: до формальних відмінностей належать тип банківської системи, модель ринку цінних паперів, роль комерційних банків у формуванні портфелю вкладень та контролі діяльності корпорацій, кількість небанківських фінансових інститутів; функціональні відмінності виявляються в розбіжностях у виконанні фінансовими системами своїх функції, а саме: стимулюванні заощаджень, розподілі ризику, моніторингу діяльності менеджерів, доступності інформації про діяльність фірм та волатильності ринку.

6. На основі теоретичного та емпіричного аналізу доведено, що фінансова система з розвиненим фондовим ринком призводить до вищих, однак нестабільних темпів економічного зростання та більшої нерівномірності розподілу доходів. Водночас фінансова система, в якій основну роль відіграють банки, забезпечує більш стабільні темпи економічного зростання, проте нижчий їх рівень та більш рівномірний розподіл доходів.

7. Виявлено основні тенденції розвитку фінансових посередників у сучасних економіках: зростання частки фінансового сектору порівняно з реальним сектором у розвинених економіках; зміна структури фінансових систем, а саме зменшення частки монетарних активів та збільшення частки немонетарних активів; посилення інтернаціоналізації фінансових систем шляхом зростання кількості злиттів та поглинань фінансових установ; ускладнення фінансових інструментів, диверсифікація спектра послуг та зростання мобільності ризику; збільшення частки спекулятивних фінансових операцій, що виявляється у скороченні середнього терміну інвестування.

8. На основі проведеного теоретичного та емпіричного аналізу систематизовано та розширено коло основних чинників, що впливають на формування банківсько- та ринково-орієнтованої фінансових систем, серед яких виокремлено три основні групи: економічні, правові та культурні особливості певної країни. До економічних чинників слід віднести структуру економіки, відношення до ризику економічних суб'єктів, проблеми нагляду за менеджментом; до правових - наявність розвиненого інституційного середовища та тип правової системи. Спосіб економічного мислення та ведення бізнесу визначаються культурними особливостями країни.

9. Основними суперечностями у діяльності фінансових посередників у трансформаційних економіках, зокрема в Україні, та їх впливу на суспільний добробут є дефіцит інвестиційних ресурсів у зв'язку з низьким рівнем заощаджень та значними потребами в інвестиціях в економіку; структура заощаджень та необхідність довгострокових інвестиційних ресурсів в економіці; низький рівень доходів домогосподарств та висока вартість споживчих кредитних ресурсів; обмеженість у інвестиційних ресурсах і неефективність діяльності фінансових посередників; потреба у розвитку фінансового посередництва для стимулювання зростання суспільного добробуту й стримування цього розвитку обмеженим колом осіб, що контролюють фінансовий ринок.

10. На основі аналізу зазначених суперечностей та основних факторів, що впливають на розвиток фінансової системи України запропоновано наступні напрями державної політики у сфері регулювання фінансових посередників в контексті забезпечення зростання суспільного добробуту, а саме: стимулювання розвитку інфраструктури фінансового ринку та зростання ефективності фінансових посередників, забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг та захист національних інтересів шляхом входження до наднаціональних структур соціально-економічного регулювання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ігнатюк А. О. Вплив фінансових посередників на нерівномірність розподілу доходів у суспільстві / А. О. Ігнатюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія Економіка. - 2009. - Вип. 113-114. - С. 42-45. (0,53 д.а.)

2. Ігнатюк А. О. Поняття та види фінансових посередників, їх значення у сучасній ринковій економіці / А. О. Ігнатюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Серія Економіка. - 2009. - Вип. 116. - С. 22-27. (0,72 д.а.)

3. Ігнатюк А. О. Теоретичні проблеми визначення та вимірювання суспільного добробуту та його складових / А. О. Ігнатюк // Теоретичні та прикладні питання економіки : зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 20. - С. 250-256. (0,46 д.а.)

4. Ігнатюк А. О. Місце фінансових посередників у сучасній теорії економічного зростання / А. О. Ігнатюк // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - 2010. - Вип. 1 (104). - С. 3-5. (0,34 д.а.)

5. Ігнатюк А. О. Методичні підходи до вимірювання розвитку суспільного добробуту / А. О. Ігнатюк // Економічний простір : зб. наук. праць. - 2010. - Вип. 34. - С. 53-65. (0,66 д.а.)

6. Ігнатюк А. О. Порівняння фінансових систем США та Німеччини
/ А. О. Ігнатюк // Культура народов Причерноморья. - 2010. - Вип. 194. - С. 21-27. (0,74 д.а.)

7. Ігнатюк А. О. Особливості розвитку фінансової системи України
/ А. О. Ігнатюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2011. - Вип. 126. - С. 43-48. (0,73 д.а.)

8. Ігнатюк А. О. Порівняння рівнів суспільного добробуту у США та Німеччині / А. О. Ігнатюк // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - Вип. 4. - С. 12-20. (0,6 д.а.)

9. Ігнатюк А. О. Роль фінансового посередництва у забезпеченні стабільного економічного розвитку / А. О. Ігнатюк // Сталий розвиток економіки. - 2011. - Вип. 2 (5). - С. 308-313. (0,67 д.а.)

10. Ігнатюк А. О. Стратегічні пріоритети державного регулювання фінансових посередників у сучасному світі / А. О. Ігнатюк // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 8. - С. 49-53. (0,65 д.а.)

Статті у наукових іноземних виданнях:

11. Игнатюк А. О. Сравнение рыночно- и банковско-ориентированной финансовых систем / А. О. Игнатюк // Вестник ИНЖЭКОНа. - Санкт-Петербург, 2011. - Вип. 2 (45). - С. 379-382. (0,33 д.а.)

За матеріалами конференцій:

12. Ігнатюк А. О. Страхування депозитів в Україні / А. О. Ігнатюк
// Міжнар. наук.-практ. конф. «Формування нової парадигми страхування» : зб. наук. праць асп. та студ. - К., 2005. - С. 43-45. (0,49 д.а.)

13. Ігнатюк А. О. Фінансова безпека страхового ринку / А. О. Ігнатюк
/ Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації : зб. наук. праць асп. та студ. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2006. - С. 48-52. (0,72 д.а.)

14. Ігнатюк А. О. Влияния процесса глобализации на систему финансовых посредников нацинальных экономик / А. О. Ігнатюк // Материалы работы весенней конференции молодых ученых-экономистов «Экономические проблемы современной глобализации». - Санкт-Петербург, 2007. - С. 84-86. (0,14 д.а.)

15. Ігнатюк А. О. Розвиток підходів до вимірювання якості життя населення / А. О. Ігнатюк // Всеукр. наук.-практ. конф. «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі». - Дніпропетровськ, 2010. - С. 49-52. (0,24 д.а.)

16. Ігнатюк А. О. Порівняння банківсько- та ринково-орієнтованої фінансових систем на прикладі Німеччини та США / А. О. Ігнатюк // Междунар. науч.-практ. конф. «Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины». - Алушта, 2011. - С. 101-102. (0,13 д.а.)

анотація

Ігнатюк А. О. Фінансове посередництво як чинник суспільного добробуту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню фінансового посередництва та його впливу на суспільний добробут, визначенню теоретичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення соціально-економічної ефективності функціонування фінансових посередників у національній економіці в умовах глобалізації. Проаналізовано еволюцію наукових поглядів на сутність фінансового посередництва, основні напрями, механізм та суперечливі наслідки впливу фінансових посередників на суспільний добробут. Поглиблено розуміння сутності та розкрито взаємозв'язок понять «фінансові посередники», «фінансові інститути» та «фінансове посередництво». Визначено відмінності між ринково- та банківсько-орієнтованою фінансовими системами та особливості їх впливу на економічний добробут у розвинених країнах. Виявлено сучасні тенденції та суперечності розвитку фінансового посередництва у трансформаційних економіках в умовах глобалізації. Досліджено сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку фінансових посередників в Україні. Обґрунтовано пріоритети удосконалення державного регулювання фінансового посередництва в Україні з метою підвищення суспільного добробуту.

Ключові слова: суспільний добробут, економічний добробут, економічне зростання, розподіл доходів, фінансове посередництво.

Игнатюк А. О. Финансовое посредничество как фактор общественного благосостояния. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

В диссертационной работе на основе комплексного исследования природы финансового посредничества и его влияния на общественное благосостояние раскрыты теоретические основы развития этого явления, представлены обоснованные практические рекомендации относительно повышения эффективности функционирования финансовых посредников в национальной экономике в условиях глобализации.

Автором проанализирована эволюция научных подходов к исследованию сущности финансового посредничества, механизма, основных направлений и противоречивых последствий влияния финансовых посредников на
общественное благосостояние. Раскрыта сущность и взаимосвязь понятий «финансовые посредники», «финансовые институты» и «финансовое посредничество».

На основе анализа и обобщения различных методологических подходов выделено три основных критерия классификации финансовых посредников:
1) организационно-экономический способ привлечения сбережений (депозитные и недепозитные учреждения); 2) участие в формировании предложения денег в экономике депозитных учреждений (банки и небанковские учреждения); 3) условие привлечения инвестиционных средств недепозитными учреждениями (договорные и недоговорные финансовые посредники).

Диссертантом исследовано влияние финансовых посредников на общественное благосостояние, в соответствие с авторской концепцией предложено классификацию основных последствий такого влияния: 1) за сферой влияния можно выделить экономические и неэкономические последствия;
2) за сроком проявления - краткосрочные и долгосрочные последствия; 3) за типом последствий - позитивные и негативные.

В диссертационной работе определены формальные и функциональные отличия между рыночно- и банковско-ориентированной финансовыми системами, а также особенности их влияния на экономическое благосостояние в развитых странах. К формальным отличиям отнесены: тип банковской системы, модель рынка ценных бумаг, роль коммерческих банков и степень развития небанковских посредников; к функциональным - соотношение между объемами потребления и сбережениями в экономике, модель распределения риска на финансовом рынке, уровень доступности информации о деятельности фирм для инвесторов, механизм мониторинга деятельности менеджеров предприятий, а также степень волатильности рынка.

На основании теоретического и эмпирического анализа доказано, что финансовая система с развитым финансовым рынком (рыночно-ориентированная) приводит к более высоким, но менее стабильным темпам экономического роста и к более неравномерному распределению доходов. В то же время финансовая система, в которой превалируют банки (банковско-ориентированная), обеспечивает более стабильные, но в среднем более низкие темпы экономического роста и более равномерное распределение доходов в обществе.