Транзитний потенціал регіону та стратегічні напрямки його використання в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний технологічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Транзитний потенціал регіону та стратегічні напрямки його використання в сучасних умовах

Мініна О.В.

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Чернігів - 2011

Вступ

Актуальність теми. Формування сучасних моделей регіонального розвитку потребує пошуку оптимального співвідношення механізмів задіяння власних джерел і ресурсів, що визначаються специфічними рисами та особливостями конкретної території, а також диференціації державної підтримки, котра базується на інституційних засадах. Головне завдання соціально-економічного розвитку регіону при цьому - формування системи пріоритетів на основі виявлення “точок росту” задля задіяння каталізаторів прискореного економічного зростання. Однією з таких “точок” може стати транзитний потенціал регіону, ефективне використання якого дозволяє не лише отримати приріст валового регіонального продукту, але й відповідно позиціонувати просторові переваги, виходячи із системи економічних цілей держави.

Завдяки тому, що Україна займає вигідну нішу в світовому транзитному бізнесі, переважна кількість прикордонних регіонів перетворює її територію на сукупність суб'єктів міжнародної транзитної діяльності.

Нарощування транзитного потенціалу - завдання державного масштабу, оскільки воно не лише тісно пов'язане зі структурними змінами на регіональному економічному просторі, але й може стати чинником розвитку транспортної системи, вагомим ендогенним фактором модернізації продуктивних сил та підвищення рівня конкурентоспроможності окремо взятого регіону на внутрішньому і зовнішньому ринках транзитних послуг.

Проблемами розвитку регіонів, використання їх економічного потенціалу, структурної трансформації, удосконалення регіональної політики займалися провідні українські фахівці, серед яких Алимов О., Амоша О., Бутко М., Геєць В., Данилишин Б., Дацій О., Дерій Ж., Долішній М., Дорогунцов С., Герасимчук З., Захарченко В., Козоріз М., Мащенко В., Міщенко В., Мурашко М., Олійник Я., Пепа Т., Фащевський М., Чернюк Л., Чумаченко М. та інші. Окремим аспектам регіонального розвитку в умовах поглиблення інтеграції присвячені роботи Бєлєнького П., Болтенкової Л., Будкіна В., Вандомського Л., Гонти О., Журавської Є., Ільчука В., Калініна О., Левківського В., Макогона Ю., Матвеєва В., Петренка З., Удовиченка В., Шкарлета С., Шпильового І. та інших.

Важливу роль у дослідженні сутності транзитного потенціалу, розробці практичних рекомендацій використання транзитних можливостей країни відіграли вітчизняні і зарубіжні дослідники, серед яких Аблов А., Блудова Т., Буркинський Б., Герасименко В., Дергаусов М., Джангожин Р., Жуков Є., Кириченко Л., Ларін О., Легенький Г., Малярчук І., Михайловська А., Новікова А., Пащенко Ю., Пирожков С., Прейгер Д., Соколов Л., Ткаченко Н., Хахлюк А., Цвєтов Ю., Чернега О., Ярош О. та інші. Однак переважна частина цих розробок стосується транзитного потенціалу країни в цілому, а також деяких аспектів розвитку транспортної системи окремих областей України. До поля наукових інтересів майже не увійшли комплексні дослідження процесів формування, оцінки, нарощування та реалізації транзитного потенціалу окремого регіону, що потребує системного підходу, пошуку шляхів підвищення на цій основі конкурентоспроможності регіонів та забезпечення їх сталого розвитку. Саме це і обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, а також визначає її предмет, об'єкт, завдання і наукову новизну.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з планом науково-дослідницьких робіт Чернігівського державного технологічного університету, фундаментальними розробками в рамках тем: “Підвищення ефективності функціонування та розвитку транспорту, зв'язку та інших галузей економіки регіону” (номер державної реєстрації 0104U005466), “Економічний простір регіону в інтеграційній стратегії розвитку” (номер державної реєстрації 0110U008150), де автором розроблено концепцію нарощування транзитного потенціалу регіону і запропоновано шляхи удосконалення взаємодії транспортних систем з метою підвищення ефективності реалізації транзитного потенціалу Чернігівської області.

Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам реформування та розвитку транспортно-транзитної сфери України в сучасних умовах, а також пріоритетам державної регіональної політики.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування та обґрунтування стратегічних напрямків використання транзитного потенціалу регіону в умовах поглиблення інтеграційних процесів.

Для досягнення поставленої мети в роботі були сформульовані й вирішені такі завдання:

- дослідити генезис та узагальнити наукові підходи до визначення поняття “транзитний потенціал”;

- сформулювати сутнісну характеристику транзитного потенціалу регіону як системи, визначити його елементний склад, структуру і властивості;

- поглибити методичні підходи до оцінки величини та рівня використання транзитних можливостей регіону;

- здійснити оцінку транзитної спроможності України на сучасному етапі;

- проаналізувати особливості формування та використання транзитного потенціалу прикордонного регіону в контексті поглиблення економічних зв'язків із країнами СНД;

- виявити територіальні, організаційні, економічні, соціальні, інтелектуальні передумови та перспективи нарощування транзитного потенціалу регіонів України в умовах становлення нового регіоналізму;

- сформулювати концептуальні засади структурного удосконалення регіональних господарських систем через нарощування транзитного потенціалу;

- виявити особливості інституційного забезпечення регулювання процесу реалізації транзитного потенціалу регіону;

- визначити стратегічні напрямки використання транзитного потенціалу в умовах поглиблення інтеграційних процесів;

- розробити модель регіонального менеджменту процесів формування, використання, нарощування транзитного потенціалу в сучасних умовах.

Об'єктом дослідження є процеси формування і використання транзитного потенціалу регіону в сучасних умовах.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади і практичні аспекти підвищення ефективності формування, використання та нарощування транзитного потенціалу регіону.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження виступають положення сучасної економічної науки, праці фундаментального та прикладного характеру вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, формування, використання, відтворення і нарощування транзитних ресурсів країни та її регіонів.

У процесі виконання дисертаційної роботи автором було використано сукупність загальнонаукових та специфічних методів економічних досліджень, зокрема, індукції, дедукції та аналогії - для виявлення сутності і змісту транзитного потенціалу регіону, схожості і відмінності між підходами до його визначення; аналізу, у тому числі структурного - при дослідженні структури потенціалу, співвідношення його складових та їхнього впливу на величину сукупного результату; порівняльного - при оцінці відносної величини та ефективності реалізації транзитного потенціалу регіону порівняно з аналогами та нормативними величинами; факторного - при визначенні впливу окремих складових на обсяги транзитних перевезень територією регіону, а також стабільність його конкурентної позиції; синтезу - для формування уяви про зв'язки і потоки між складовими транзитного потенціалу та природу взаємодії між ними; моделювання - при обґрунтуванні пріоритетних напрямів та концептуалізації процесу відтворення й ефективної реалізації транзитного потенціалу регіону, функціонування та розвитку регіональної економічної системи на засадах транзитності. Статистичний метод використано для систематизації економіко-статистичної інформації про розвиток транзитних перевезень, надання кількісної характеристики чинникам, які визначають їх динаміку. Унаочнення тенденцій розвитку складових транзитного потенціалу країни та окремого регіону, кількісних та якісних змін здійснено за допомогою графічного і картографічного методів.

Інформаційна база дисертаційної роботи представлена Конституцією України, сукупністю нормативно-правових документів, зокрема Законами України, Указами Президента України та Постановами Кабінету Міністрів України, а також офіційними статистичними даними Державної служби статистики України, відповідних міністерств та відомств, зокрема Міністерства інфраструктури, Укрзалізниці, Державної митної служби, Державної прикордонної служби України, а також Чернігівської обласної державної адміністрації.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає у теоретико-методологічному дослідженні транзитного потенціалу регіону, практичному обґрунтуванні стратегічних напрямків його ефективного використання та шляхів нарощування. Одержані наукові результати відображують особистий внесок автора і характеризують новизну роботи, зокрема:

вперше:

- розроблено концептуальні підходи до формування транзитного потенціалу регіону як сукупності можливостей регіонального економічного простору щодо активізації транзитних потоків і створення відповідної інфраструктури з метою стимулювання економічного зростання в контексті сталого розвитку регіонів;

удосконалено:

- критеріальні виміри масштабів регіональних господарських систем, які, на відміну від існуючих, враховують стратегічні напрямки використання їх транзитної складової в сучасних умовах;

- методологічні засади формування стратегічних напрямків використання та нарощування транзитного потенціалу регіону, які доповнюють наявні розробки сценарним підходом;

- систему критеріїв визначення впливу транзитного потенціалу на стан регіональної економіки, які, на відміну від існуючих, враховують не лише його інфраструктурну складову, а за наявних обставин перетворюють на домінанту прискорення економічного зростання;

- програмно-цільові підходи до забезпечення розвитку прикордонного регіону на основі структурного удосконалення регіональних господарських систем, які, поряд з наявними розробками, враховують необхідність прискореного розвитку інфраструктурних галузей економіки;

- систему регіонального менеджменту процесів формування, використання і нарощування транзитного потенціалу регіону, в основі якої лежить синергійний просторовий ефект щодо розвитку продуктивних сил і регіональної економіки;

дістали подальшого розвитку:

- понятійно-категоріальний апарат через поглиблення і розширення змісту понять “транзитний потенціал території”, “транзитний потенціал транспортної системи”, “транзитний потенціал регіону”;

- інституційні засади регулювання процесу реалізації транзитного потенціалу за рахунок розширення повноважень органів влади регіонального рівня та створення координаційних центрів транзитних перевезень;

- класифікація факторів формування і реалізації транзитного потенціалу регіону через виокремлення факторів екзогенного характеру, зокрема геополітичних, макроекономічних та інституціональних, і ендогенного, що є сукупністю регіональних та галузевих;

- система принципів регулювання процесу реалізації транзитного потенціалу за рахунок доповнення специфічними вихідними положеннями.

Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційна робота розширює здобутки наукового напрямку дослідження транзитного сектору економіки. Її практичне значення полягає в підвищенні рівня використання транзитного потенціалу Чернігівського регіону на основі удосконалення системи регіонального менеджменту, розробки стратегічних напрямів регіональної політики, що базуються на реалізації просторових пріоритетів.

Теоретико-методологічні положення і напрацювання щодо концептуальних засад нарощування та ефективної реалізації транзитного потенціалу регіону використано Головним управлінням економіки Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №02-08/3378 від 17.12.2010 р.). Розробки щодо інституціонального забезпечення розвитку транзитного потенціалу регіону знайшли своє відображення у практичній діяльності повного товариства “Гарант-транзит” (довідка про впровадження №01/12-2010 від 01.12.2010 р.), а схему участі регіональних суб'єктів транзитного бізнесу в процесі формування пріоритетів і напрямів реалізації транзитного потенціалу території було використано підприємством ТОВ “Автотранс-Євро” (довідка про впровадження №137 від 01.12.2010 р.).

Крім того, результати дослідження впроваджено в навчальний процес у Чернігівському державному технологічному університеті при викладанні дисциплін “Державне регулювання економіки”, “Національна економіка”, “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Міжнародна економіка” (довідка №5 від 11.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження проведено автором самостійно, теоретико-методологічні розробки і практичні рекомендації щодо формування, реалізації та нарощування транзитного потенціалу регіону належать особисто автору. З наукових праць, виданих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті положення та ідеї, що є виключно результатом наукового пошуку здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та отримали позитивну оцінку на шести міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Еврорегион “Днепр” - проблемы развития и функционирования” (м. Чернігів, 11 листопада 2003 р.), “Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право” (м. Луцьк, 30 вересня - 1 жовтня 2004 р.); “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах” (м. Луцьк, 11-12 жовтня 2007 р.); “Проблемы современной экономики” (м. Миколаїв, 25 грудня 2009 р.); “Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку” (м. Дніпропетровськ, 12 листопада 2010 р.); “Проблеми формування нової економіки XXI століття” (м. Дніпропетровськ, 23-24 грудня 2010 р.).

Публікації. Основні положення, висновки та рекомендації, наведені в роботі, отримані автором на підставі вивчення, аналізу й узагальнення теоретичного і практичного матеріалу та висвітлені у 17 опублікованих працях загальним обсягом 8,13 друк. арк. (7,53 друк. арк. належать особисто автору), з них 11 - у наукових фахових виданнях, 6 - в матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертації - 207 сторінок комп'ютерного тексту, що містить 11 таблиць і 22 рисунки, з яких 13 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел з 220 найменувань викладений на 24 стор., 21 додаток - на 47 стор.

1. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування та використання транзитного потенціалу регіону” досліджено методологію формування та використання транзитного потенціалу регіону, розкрито його сутність, елементний склад, властивості, методичні засади оцінки величини й ефективності використання.

Транзитний потенціал як економічна категорія не лише характеризує здатність країни забезпечувати здійснення міжнародних перевезень своєю територією, але й забезпечувати на цій основі її комплексний розвиток. Узагальнюючи існуючі погляди на сутність поняття “потенціал”, можна визначати останній як сукупні можливості певної системи досягти максимального результату за умови використання наявних і реально прогнозованих ресурсів; характер результату і спосіб використання яких залежить від типу соціально-економічних відносин і рівня розвитку економічної системи.

Теоретичні обґрунтування транзитного потенціалу є недостатніми, а дослідження носять в основному прикладний характер і базуються виключно на традиційних підходах до визначення поняття “потенціал” як економічної категорії з урахуванням тих чи інших особливостей, пов'язаних із транзитом.

Генезис наукової думки засвідчив, що у більшості праць транзитний потенціал розглядається як характеристика певної території, а масштабом його виміру виступають кількісні та якісні параметри транспортної системи цієї території. При цьому слід зазначити, що недостатньо розробленим залишається саме визначення сутності і змісту поняття “транзитний потенціал регіону”. Під ним автор розуміє сукупні можливості наявних ресурсів регіональної господарської системи, включаючи інфраструктурні галузі як елементи цієї системи, забезпечувати проходження територією потужних транзитних потоків, породжувати синергійні просторові ефекти і формувати механізм стимулювання сталого розвитку регіону.

Транзитний потенціал регіону представляє собою складну, динамічну, адаптивну, стохастичну систему взаємопов'язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення проходження транспортних потоків інших країн територією нашою держави та досягнення цілей комплексного розвитку як окремого регіону, так і країни в цілому. Ця система, на нашу думку, має дві основні складові: регіональну і галузеву та функціонує в межах ринку транспортних послуг, без якого не існує перевезень в жодній частині світу.

На величину та ефективність використання транзитного потенціалу впливає цілий ряд факторів. Автором виділяються дві групи: екзогенні, зокрема геополітичні, макроекономічні, інституціональні, та ендогенні, що включають регіональні та галузеві. На основі запропонованої класифікації можливе визначення рівня використання і обґрунтування перспектив нарощування транзитного потенціалу регіону з урахуванням ступеню впливу кожного фактору на загальний ефект реалізації транзитного потенціалу і визначення напрямів удосконалення організації транзитних перевезень на мезорівні.

Методологія оцінки транзитного потенціалу регіону має на меті визначити його сутнісну характеристику, склад і динаміку кількісних та якісних змін, базуючись на сукупності таких принципів як цілеполягання, наукової обґрунтованості, системності, багаторівневості, адекватності, достовірності, комплексності, універсальності; підходів - ресурсного, результатного, порівняльного, комплексного з використанням методів, показників, а також критеріїв їх вибору.

Транзитний потенціал регіону доцільно характеризувати сукупністю показників, які можна поділити на дві групи: параметри величини транзитного потенціалу та показники рівня використання транзитного потенціалу. Перша група розкриває саму сутність і стан транзитного потенціалу, друга - дозволяє оцінити як рівень використання складових елементів транзитного потенціалу окремого регіону, так і транзитних можливостей різних регіонів і країн.

Оцінка транзитного потенціалу в регіональному розрізі дає уяву про його величину і може бути здійснена за допомогою інтегрального індексу транзитності території (ІІТР). Він представляє собою середнє геометричне значення чотирьох різноаспектних показників, котрі кількісно відображають різні складові транзитного потенціалу регіону:

ІІТР = ,(1)

Де ІАЗЕД - індекс активності зовнішньоекономічної діяльності;

ІЗТК - індекс забезпеченості транспортними комунікаціями;

ІТР - індекс транзитних резервів;

ІКТ - індекс контактності території.

Одержана в результаті оцінки транзитного потенціалу інформація є базою для обґрунтування стратегії розвитку регіональної господарської системи в цілому.

Другий розділ “Особливості формування та реалізації транзитного потенціалу регіонів України” присвячений дослідженню транзитних можливостей України та оцінці транзитного потенціалу регіону і його складових, виявленню специфіки реалізації та відповідності загальнодержавному рівню, нормативним вимогам, а також еталонним моделям розвинених західних країн, найбільш активно залучених до міжнародного транзитного ринку.

Географічне розташування держави може розглядатися як один з економічних ресурсів, що робить її ланкою транзитної системи певного територіального простору і визначає її транзитний статус на цьому просторі. З цієї точки зору Україна є чи не “найбагатшою” країною євразійського континенту, оскільки перетин на її території осей Захід-Схід та Північ-Південь надає нашій країні широкі можливості одержання як геоекономічних, так і геополітичних переваг.

Транзитні можливості України в просторовому вимірі визначаються як певна частка загальних пропускних спроможностей та сукупних можливостей транспортного комплексу, який нині об'єднує 6 залізниць, 3 морські пароплавства та АТ “Укррічфлот”, 67 авіакомпаній, понад 800 підприємств автомобільного транспорту, 50 тис. км трубопроводів (газо-, нафто- та продуктопроводів), комплекс науково-виробничих підприємств. Основні елементи територіальної і транспортної складових транзитного потенціалу диференційовані за регіонами.

Аналіз особливостей реалізації транзитного потенціалу України включає динаміку транзитних перевезень територією країни, структурні особливості транзиту по видах транспорту. В загальному обсязі транзитних вантажопотоків України найбільшу питому вагу традиційно займає трубопровідний транспорт, частка якого зростала з 62,2% у 2005 р. до 71,8% у 2009 р. На другому місці знаходиться залізничний транспорт, на частку якого у 2005 р. припадало 35,6%, у 2006 р. - 33,7, а у 2009 р. - лише 25,2% транзитних вантажопотоків. Що стосується решти, то в загальній структурі зменшилася роль морського транспорту, питома вага якого знизилася з 1,8% у 2005 р. до 1,1% - у 2009 р., хоча в 2003 р. вона становила 13,5%. Частка ж автомобільного транспорту, навпаки, зросла - з 0,3% у 2005 р. до 1,9% у 2009 р., залишаючись дуже незначною. Річковий та авіаційний транспорт майже не приймають участі в реалізації транзитного потенціалу країни. Деформована у бік переваги лише двох видів транспорту структура транзитних вантажоперевезень робить уразливим транзитний пакет України.

У ході дослідження доведено, що транзитний ландшафт України представляють регіони з високими, середніми і низькими потенційними можливостями. До першої групи відносяться Волинська, Донецька, Закарпатська, Київська, Львівська, Миколаївська та Сумська області, які характеризуються значними транзитними потужностями і володіють стратегічним потенціалом.

Другу групу представляють АРК, Вінницька, Запорізька, Житомирська, Івано-Франківська, Луганська, Одеська, Рівненська, Харківська, Чернівецька та Чернігівська області, які мають достатній транзитний потенціал, але в силу об'єктивних причин він використовується частково і не нарощується.

До третьої групи належать Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька та Черкаська області, які мають низький рівень транзитного потенціалу і обмежені перспективі для його зростання.

Рівень реалізації транзитного потенціалу визначається основними стратегічними напрямками його використання в межах запропонованого групування регіонів:

- для регіонів першої групи стратегічний напрямок - якісне удосконалення використання потенціалу;

- для регіонів другої групи - активізація використання наявного потенціалу;

- для регіонів третьої групи - кількісне нарощування складових транзитного потенціалу в рамках існуючих обмежень.

Існує цілий ряд теоретичних розробок і практичних рекомендацій щодо розвитку й ефективної реалізації транзитного потенціалу країни в цілому. Однак одним з найбільш важливих завдань на сьогодні стає вирішення проблеми визначення транзитного потенціалу окремих регіонів, які обслуговують основні етапи руху транзиту, зокрема Чернігівського регіону. Він має всі необхідні природні ресурси та в основному достатньо збалансовані продуктивні сили для подальшого розвитку і нарощування транзитного потенціалу своєї території, політико-географічне положення якої сьогодні можна вважати вигідним, оскільки регіон розташований на перехресті шляхів, що проходять з Росії, країн Балтії і Скандинавії у Південно-Східну Європу та з країн Західної і Центральної Європи в Росію. Через територію області пролягає європейський міжнародний транспортний коридор №9, котрий з'єднує Україну, Республіку Білорусь, Російську Федерацію, Польщу, Скандинавію і Західну Європу. Із загальної його протяжності територією України (3860 км) на Чернігівську область припадає 291 км, або 7,5%.

Транспортна система Чернігівської області має чітко виражений транзитний характер і включає всі види транспорту. Основною складовою транзитного потенціалу є транспортно-транзитна інфраструктура. Слід зазначити, що шляхове господарство області, як і України в цілому, не відповідає загальноєвропейському рівню і вимогам до міжнародних транспортних коридорів. Питома вага автомагістралей першої категорії з твердим покриттям в регіоні складає всього 1,75% від загальної довжини автомобільної транспортної мережі, у той час, як в Європі цей показник знаходиться на рівні 25%. Середня категорійність автомобільних доріг - 3,79. Низькою також є категорійність шляхів державного значення, що формують мережу міжнародних шляхів, - 2,80. Стан доріг для нашого регіону відіграє ключову роль у вирішенні проблеми залучення транзиту та нарощування транзитного потенціалу, оскільки основна частина транзитних перевезень здійснюється саме автомобільним транспортом (табл. 1).

Таблиця 1 Обсяги транзитних перевезень через територію Чернігівської області, тис. т

Джерело: Звіт Чернігівської митниці про митне оформлення товарів в режимі транзиту за період 01.01.2005-31.12.2009 рр.

Місце і роль Чернігівської області у формуванні й реалізації транзитного потенціалу країни визначається її вкладом у загальні показники транзиту за напрямками руху. Як свідчать статистичні дані, територією нашого регіону у 2009 р. пройшло 17,7% всіх вантажних автомобілів, що перетнули кордон з Російською Федерацією на в'їзд в Україну і 24,6% - на виїзд. Із загальної кількості транзитних вантажних автомобілів, що перетнули російський кордон, 52,5%, тобто більше половини всього вантажного автомобільного транзиту, пройшло через Чернігівську область. Що ж стосується білоруського напрямку, то на в'їзд в Україну через Чернігівський регіон пройшло 40,2% вантажних автомобілів, на виїзд - 42,8%, транзитом - 6%. Отже, територія регіону є стратегічною для організації транзитного руху найближчих сусідів - Російської Федерації та Республіки Білорусь, а основними країнами призначення є Молдова, Австрія, Італія та деякі інші європейські країни.

В результаті апробації методики оцінки величини та рівня використання транзитного потенціалу на матеріалах Чернігівської області було виявлено, що транзитні можливості регіону використовуються на 70%.

Займаючи домінуюче положення на півночі нашої держави в системі важливих міждержавних комунікацій, Чернігівська область має виняткові можливості реалізувати свій транзитний потенціал, залучивши до цього процесу сусідні країни. При цьому переваги прикордонного розташування можуть компенсувати несприятливі умови периферійного та окраїнного положення області в Україні і підняти рівень її соціально-економічного розвитку.

Третій розділ “Стратегічні напрямки використання та перспективи нарощування транзитного потенціалу регіону в контексті поглиблення інтеграції” присвячено розв'язанню проблеми ефективної реалізації та нарощування транзитного потенціалу регіону в сучасних умовах, обґрунтуванню концепції удосконалення регіональних господарських систем на засадах транзитності та відповідного інституційного забезпечення цього процесу, удосконалення механізму регіонального менеджменту.

Реалізація транзитного потенціалу є важливим чинником економічного зростання і виступає як окремий просторовий ресурс сталого розвитку регіону в сучасних умовах. З огляду на це, стратегічними напрямками використання та подальшого нарощування транзитного потенціалу регіону мають стати: диверсифікація послуг у транзитній сфері, поглиблення інтеграційних процесів транспортних систем на міжрегіональному рівні, нарощування логістично-сервісної сфери регіонального економічного простору. Їх реалізація потребує розробки та впровадження комплексу інституційних, економічних, фінансових і управлінських заходів як складових ефективної політики регіонального розвитку. Вихідною точкою при цьому стає формування концепції використання та нарощування транзитного потенціалу регіону, що виступає необхідною передумовою реалізації цілей, а також визначення шляхів і способів їх досягнення.

Головною метою концепції є забезпечення максимально ефективного використання просторових ресурсів та створення сучасної конкурентоспроможної регіональної інфраструктури. В умовах посилення інтеграції пошук альтернативних шляхів територіального розвитку передбачає перетворення географічних особливостей регіону на його конкурентні переваги через розширення традиційних рамок транзитного потенціалу, що створює умови для прискореного економічного зростання, підвищення якості життя населення, рівня конкурентоспроможності та переходу до інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку.

На сучасному етапі суспільних трансформацій процес реалізації транзитного потенціалу регіону ще не дістав остаточного інституційного оформлення. Практично немає ефективно діючих механізмів розробки, реалізації та координації регіональної політики. Для вирішення прикладних завдань щодо реалізації та нарощування регіонального транзитного потенціалу в умовах багатоукладності економіки, на думку автора, необхідно створювати регіональні координаційні центри, котрі виступали б посередниками між “споживачами” транзитної спроможності регіону, бізнесовими і владними структурами, які уособлюють “пучок прав” власності щодо транзитного потенціалу та стратегічні наміри стосовно його використання. Основна мета формування центру полягає у задіянні економічного простору регіону для поєднання державних, галузевих і територіальних інтересів з метою нарощування конкурентних переваг регіону крізь призму транзитної діяльності.

Практична реалізація стратегічних напрямів використання та нарощування транзитного потенціалу регіону має здійснюватися через новітні механізми регіонального менеджменту, основним завданням якого є створення передумов підвищення інвестиційної привабливості території, становлення нових видів економічної діяльності, особливо в сфері послуг, туризму, рекреації, розвитку галузевої інфраструктури.

Успішна реалізація і нарощування транзитного потенціалу приведе до структурного удосконалення економіки регіону, істотно підвищить її інноваційну й інфраструктурну складову, поліпшить стан ринку праці, зміцнить місцеві бюджети, дозволить уникнути його депресивності. Перспектива залучення додаткових транзитних потоків на територію регіону забезпечить притік іноземних інвестицій та прихід нових видів бізнесу, пов'язаних з транзитом.

Дослідження показали, що стратегія нарощування транзитного потенціалу дозволяє в прикордонних районах Чернігівської області створити мережу національних і міждержавних логістичних центрів, митних термінальних комплексів, сервісних зон, кластерних формувань для активізації експортно-імпортних операцій за спрощеними схемами, розвитку туристично-рекреаційного бізнесу, налагодження прикордонної торгівлі, розширення інтеграційних господарських зв'язків в інноваційній сфері, взаємопроникнення інвестицій. За експертними авторськими оцінками реалізація зазначеної стратегії дозволила б до 2015 р. забезпечити додатковий приріст валового регіонального продукту на 48% у порівнянні з 2010 р.

Висновки

У дисертації вирішено важливе науково-практичне завдання розробки теоретичних, методичних і практичних положень стосовно ефективної реалізації та нарощування транзитного потенціалу регіону.

Результати дисертаційного дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1. Транзитний потенціал регіону представляє собою сукупність ресурсів регіону, що розглядаються як елементи єдиної системи і здатні забезпечити проходження територією потужних транзитних потоків, а взаємні зв'язки між ними породжують синергійні ефекти і виступають як механізм забезпечення розвитку регіону через мультиплікативний ефект у формі розвитку споріднених галузей та регіональних ринків: товарного, фінансового, ринку праці, послуг тощо.

2. Транзитний потенціал регіону має дві основні складові: регіональну і галузеву. Регіональна підсистема включає просторовий та економічний потенціали регіону, а галузева - потенціали транспортної, логістичної, сервісної систем.

3. Для оцінки транзитного потенціалу був використаний комплексний підхід, в рамках якого було застосовано систему показників, що характеризують кількість та якість ресурсів, а також ефективність їх використання.

4. Проаналізовані складові транспортної системи України засвідчили, що, не дивлячись на потужний транзитний потенціал і кількість транспортних коридорів, Україна останніми роками продовжує втрачати свої позиції. Особливо наочно це продемонструвала економічна криза. За підсумками 2009 р. обсяги транзитних перевезень українських залізниць скоротилися на 32,7%, морські торгові порти України зменшили обсяги вантажопереробки транзиту на 26%.

5. Ефективна реалізація транзитного потенціалу країни потребує прискореного розв'язання проблеми розвитку транзитно-транспортної інфраструктури і, насамперед, автомагістралей та митних переходів. Проведений аналіз визначив, що пріоритетним напрямком для автомобільних перевезень є європейський, для залізничних - країни СНД.

6. Проведений регіональний зріз продемонстрував наявність всіх складових транзитного потенціалу, але різний ступінь їх реалізації та відтворення в окремих регіонах. Зокрема, пріоритетне положення в транзитному секторі Чернігівщини займає автомобільний транспорт, територія якої має розгалужену мережу автомобільних доріг, хоча їх середня категорійність складає 3,79, що не відповідає вимогам міжнародних магістралей і стримує зростання обсягів транзитних перевезень. Одночасно недостатньо розвиненою є логістична, шляхова, сервісна, прикордонна, митна інфраструктури, що знижує комфортність пересування учасників транзиту.

7. Вирішення проблеми підвищення ефективності реалізації та нарощування транзитного потенціалу регіону базується на науково обґрунтованому підході до управління цими процесами. Пропонується система регіонального менеджменту, що забезпечить перетворення транзитного потенціалу на ключовий фактор позиціонування регіону та передумову його структурної перебудови заради підвищення ефективності розвитку.

8. Основою концепції використання та нарощування транзитного потенціалу регіону повинні бути інституційні, економічні, фінансові та управлінські важелі як складові політики регіонального розвитку, котра забезпечувала б максимально ефективне використання географічного положення регіону з одночасним створенням сучасної конкурентоспроможної транспортної системи.

9. Ключову роль в організації процесу ефективної реалізації регіонального транзитного потенціалу має виконувати регіональне об'єднання суб'єктів ринку транзитних послуг, в якості якого пропонується регіональний координаційний центр транзитних перевезень, котрий візьме на себе виконання всіх функцій, що або виходять за межі “власних” інтересів державних та регіональних органів влади, або вимагають від них виконання неспецифічних дій, що підвищує трансакційні витрати суб'єктів транзитного ринку.

10. Удосконалення системи управління транзитним потенціалом потребує реалізації стратегічних напрямів його використання: диверсифікації послуг у транзитній сфері, поглиблення інтеграційних процесів транспортних систем на міжрегіональному рівні, нарощування логістично-сервісної сфери задля забезпечення регіонального розвитку.

транзитний економічний інтелектуальний територіальний

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Катрущенко О.В. Концептуальні основи стійкого розвитку економіки регіону / Базілінська О.Я., Шевчук В.І., Катрущенко О.В. // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. - Чернігів: ЧДТУ, 2000. - №11. - С. 124-129. - 0,39 друк. арк. (особистий внесок здобувача - виявлення основних завдань, напрямків та принципів сталого розвитку регіону - 0,15 друк. арк.).

2. Мініна О.В. Пріоритетні напрямки стійкого розвитку регіону / Базілінська О.Я., Мініна О.В. // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2002. - №16. - С. 68-73. - 0,31 друк. арк. (особистий внесок здобувача - виявлення пріоритетних напрямків стійкого розвитку регіону в розрізі окремих сфер - 0,2 друк. арк.).

3. Мініна О.В. Фактори інтеграції транспортних систем прикордонних регіонів // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту: Серія “Економіка і управління”. - Вип. 6. - КУЕТТ, 2004. - С. 38-47. - 0,76 друк. арк.

4. Мініна О.В. Теоретичні аспекти інтеграції транспортних систем // Вісник Чернігівського державного університету. Збірник - Чернігів: ЧДТУ, 2005. - №23. - С. 110-123. - 0,89 друк. арк.

5. Мініна О.В. Принципи інтеграції транспортних систем прикордонних регіонів // Вісник Чернігівського державного технологічного університету, 2005.- №24. - С. 96-105. - 0,55 друк. арк.

6. Мініна О.В. Форми і методи взаємодії транспортних систем прикордонних регіонів // Збірник наукових праць Київського університету економіки і технологій транспорту: Серія “Економіка і управління”. - Вип. 7. - КУЕТТ, 2005. - С. 28-35. - 0,62 друк. арк.

7. Мініна О.В. Нормативно-правова основа співробітництва країн у транспортній сфері // Вісник Чернігівського державного університету. Збірник. - Чернігів: ЧДТУ, 2006. - №27. - С. 82-89. - 0,48 друк. арк.

8. Мініна О.В. Сучасний стан транзитної спроможності України в контексті євроазіатської інтеграції // Вісник Чернігівського державного університету. Збірник. - Чернігів: ЦНТЕІ, 2010. - №44. - С. 53-65. - 1,06 друк. арк.

9. Мініна О.В. Теоретичні аспекти розвитку транзитного потенціалу регіонів України / Бутко М.П., Мініна О.В. // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2010. - №6. - С. 84-92. - 075 друк. арк. (особистий внесок здобувача - теоретико-методологічне обґрунтування основних положень щодо формування і використання транзитного потенціалу регіону - 0,55 друк. арк.).

10. Мініна О.В. Інституційний базис ефективної реалізації транзитного потенціалу регіону // Економічний простір: Збірник наукових праць. - №43. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. - С. 95-103. - 0,45 друк. арк.

11. Мініна О.В. Особливості реалізації транзитного потенціалу України на сучасному етапі // Український соціум. Науковий журнал. - К., 2010. - №4(35). - С. 155-166. - 0,56 друк. арк.

12. Мініна О.В. Транспортний фактор інтеграції прикордонних регіонів // Еврорегион “Днепр” - проблемы развития и функционирования // Материалы Международной конференции. - Чернигов, 11 ноября 2003 года / Управление внешних сношений и внешнеэкономической деятельности. - Чернигов, 2004. - С. 47-51. - 0,28 друк. арк.

13. Мініна О.В. Участь прикордонних регіонів у створенні й експлуатації транспортних мереж регіонального і міжнародного рівнів // Європейські інтеграційні процеси та транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, історія, право: Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конференції студентів, аспірантів і молодих науковців. - Луцьк, 30 вересня - 1 жовтня 2004 р. / Під ред. В.Й. Лажніка і С.Ф. Федонюка. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. Ун-ту ім. Л. Українки, 2004. - С.124-127. - 0,18 друк. арк.

14. Мініна О.В. Стратегічні напрямки розвитку транспортної системи прикордонного регіону у контексті інтеграційних процесів (на прикладі Чернігівської області) // “Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі в інтеграційних процесах”: Матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., Луцьк,11-12 жовт. 2007 р.: У 2-х т. / За ред. В.Й. Лажніка і С.В. Федонюка. - Т. 2: Проблеми розвитку прикордонних територій. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - С. 203-206. - 0,25 друк. арк.

15. Мініна О.В., Шадура-Никипорець Н.Т. Регіональні аспекти економічного розвитку: концептуалізація теорії транзитного потенціалу // Материалы всеукраинской научно-практической конференции “Проблемы современной экономики”. - Николаев, 25 декабря 2009, Том 2. - С.73-75. - 0,15 друк. арк. (особистий внесок здобувача - розробка теоретичних положень щодо розвитку транзитного потенціалу регіону - 0,1 друк. арк.).

16. Мініна О.В. Концептуальні засади ефективного використання транзитного потенціалу регіону // Соціально-економічні проблеми регіонального розвитку. Матеріли ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції 12 листопада 2010 р. - Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2010. - С. 99-103. - 0,32 друк. арк.

17. Мініна О.В. Нарощування транзитного потенціалу регіону як одна зі складових ефективної політики регіонального розвитку // Проблеми формування нової економіки XXI століття: матеріали III Міжнар. наук.-практ. конф., 23-24 грудня 2010 р.: В 6 т. Т.3: Регіональні аспекти розвитку та проблеми формування збалансованого економічного простору. - 2010. - С. 55-57. - 0,13 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru