Формування механізму ціноутворення у підприємствах агропромислового виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.5:631.11

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ У ПІДПРИЄМСТВАХ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

МАТВІЙЧУК МАРІЯ ЗІНОВІЇВНА

Тернопіль - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Пархомець Микола Кирилович,

Тернопільський національний економічний університет,

завідувач кафедри аграрного бізнесу і обліку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, академік НУААН,

заслужений діяч науки і техніки України,

Шпичак Олександр Михайлович,

Національний університет біоресурсів і

природокористування України,

директор НДІ економіки і менеджменту

агропромислового виробництва

кандидат економічних наук, доцент

Горлачук Микола Анатолійович,

Тернопільський національний економічний університет, доцент кафедри економіки, організації і планування в АПК

Захист відбудеться 24 червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д58.082.03 у Тернопільському національному економічному університеті за адресою:

46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11-а, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою:

46004, м. Тернопіль, вул. Бережанська, 4

Автореферат розісланий 23 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук М. П. Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

ціноутворення агропромисловий платоспроможний державний

Актуальність теми. В умовах ринкової економіки важливого значення набуває процес ціноутворення. Ціни впливають на структуру випуску продукції, рух матеріальних потоків, прибутковість будь-якого підприємства і рівень добробуту населення. Чітко розроблена система встановлення ціни, продумана цінова політика, поетапна реалізація обґрунтованої цінової стратегії - необхідні складові успішної діяльності будь-якого підприємства, що працює в ринкових умовах. Саме тому дедалі більшої уваги підприємства приділяють питанням ціноутворення, створення передумов для збільшення реалізації продукції та зростання прибутковості діяльності.

В умовах ринкового середовища всі товари, послуги, ресурси, продукти харчування, здатність людини до праці мають ціну. Роль ціни набуває надзвичайно важливого значення, оскільки вона має забезпечити еквівалентний обмін продукції, послуг у галузях національної економіки, в тому числі АПК, та пропорційний розподіл доходів і динамічний розвиток агропромислового виробництва. Все це свідчить про те, що встановлення справедливих цін - основне завдання, яке потребує вирішення при забезпеченні функціонування ринкового механізму.

Становлення та розвиток ринкової економіки в галузях АПК України зумовили здійснення кардинальних змін у сфері ціноутворення. Як показує практика, ціноутворення є складною й актуальною проблемою, яка має потужний вплив на економічний та соціальний розвиток підприємств і галузей АПК та рівень життя населення нашої країни.

Питання формування механізму ціноутворення розглянуто у працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців. З українських вчених, які досліджували цю проблему, варто звернути увагу на праці В. Г. Андрійчука, О. Б. Бутніка-Сіверського, О. М. Варченко, В. Н. Зимовця, С. М. Кваші, В. Л. Корінєва, В. Я. Литвиненка, В. М. Онегіної, М. К. Пархомця, Б. Й. Пасхавера, П. Т. Саблука, А. В. Фурси, Л. О. Чорної, О. М. Шпичака, Д. А. Штефанича та ін.

Проблеми процесу ціноутворення в галузях АПК і харчової промисловості детально розглядали у своїх працях зарубіжні науковці, зокрема В. І. Бєляєва, І. Ю. Бєляєва, Г. А. Васильєва, Р. Варлі, Дж. Гітомер, І. П. Грацевский, Дж. Дейлі, В.Є.Єсіпов, Ф. Котлер, І. В. Ліпсиц, І. І. Мазур, М. Мак-Доналд, К. Р. Маккеннел, Т. А. Слєпнєва, Е. А. Уткін, В. М. Чибинєв, Н. С. Шухов та ін.

Проте в економічній літературі питання формування механізму ціноутворення в системі взаємовідносин між підприємствами АПК вивчено ще недостатньо. Потребують обґрунтування також окремі теоретичні аспекти цієї проблеми. Водночас необхідно провести аналіз і на основі комплексного підходу обґрунтувати рівень гарантованих і еквівалентних цін на сільськогосподарську продукцію з урахуванням вартості земельних угідь, які б стимулювали аграріїв до ефективного розширеного відтворення. Актуальність цієї проблеми і недостатній рівень її вивчення в умовах вітчизняної економіки зумовили вибір теми, мету та завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до програм науково-дослідних робіт Тернопільського національного економічного університету в межах держбюджетних тематик кафедри аграрного бізнесу і обліку „Основні напрямки розвитку аграрного виробництва в пореформений період” (державний реєстраційний номер 0105U000848) й „Аналіз та шляхи розвитку агробізнесу, економічних взаємовідносин, механізму ціноутворення та державного регулювання в галузях АПК” (державний реєстраційний номер 0110U001443). Автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення формування механізму ціноутворення у підприємствах агропромислового виробництва Тернопільської області.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо формування механізму ціноутворення з використанням витратного підходу в галузях агропромислового виробництва.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати такі завдання:

? розглянути й узагальнити підходи науковців до визначення економічної сутності ціни, охарактеризувати її види, функції та особливості ціноутворення в сільськогосподарських підприємствах та переробної промисловості АПК;

? сформулювати основні принципи і методологічні засади механізму ціноутворення в підприємствах АПК у ринкових умовах функціонування;

? вивчити досвід ціноутворення та його регулювання в АПК передових країн світу з метою застосування основних методичних підходів у вітчизняній практиці агропромислового виробництва;

? проаналізувати сучасний стан ціноутворення в основних галузях рослинництва і тваринництва сільськогосподарських підприємств;

? провести аналіз ціноутворення у підприємствах переробної промисловості та рівня споживання продукції харчування населенням;

? з'ясувати вплив ціноутворення на грошові доходи і витрати населення й проаналізувати індекси споживчих цін та платоспроможний попит на продукцію харчування;

? удосконалити механізм ціноутворення на сільськогосподарську продукцію з урахуванням ціни землі;

? обґрунтувати необхідність використання нормативного методу обліку сукупних витрат у ціноутворенні підприємств переробної промисловості;

? дослідити розвиток державного регулювання ціноутворення у галузях агропромислового виробництва.

Об'єктом дослідження є механізм ціноутворення в сільськогосподарських підприємствах і підприємствах переробної промисловості АПК в умовах ринкових трансформацій.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів формування та розвитку механізму ціноутворення у підприємствах агропромислового виробництва в умовах ринкових трансформацій.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано сукупність методів, а саме: теоретичного узагальнення і порівняння - для визначення сутності ціни, її видів та особливостей ціноутворення у галузях АПК; єдності історичного і логічного - при аналізі еволюції й виявленні особливостей системи ціноутворення та її державного регулювання на сучасному етапі; статистичний - для встановлення основних чинників впливу на ціноутворення; монографічний - при вивченні наукових публікацій, нормативно-правових актів, світового і вітчизняного передового досвіду ціноутворення; статистико-економічний - при обробці даних, визначенні можливих зв'язків між економічними процесами та явищами і дослідженні динаміки процесів; розрахунково-конструктивний - при з'ясуванні впливу цін на економічну ефективність аграрного бізнесу; абстрактно-логічний - при формулюванні та викладенні основних положень, висновків і рекомендацій у проведеному дослідженні.

Інформаційну базу дослідження формують нормативно-правові акти з питань ціноутворення і його державного регулювання в галузях АПК, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, звітні й оперативні дані Головного управління агропромислового розвитку Тернопільської області, дані річних звітів агропромислових підприємств регіону, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, семінарів, симпозіумів та наукові публікації з цієї проблематики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що на основі системного дослідження проблеми обґрунтовано теоретичні й практичні аспекти формування та розвитку механізму ціноутворення в системі міжгалузевих відносин АПК. Найважливіші результати дослідження, які містять елементи наукової новизни, полягають у такому:

вперше:

? запропоновано методичні підходи до обґрунтування цілісної системи ціноутворення на продукцію аграрних підприємств, в якій враховано вартість землі та сукупних фондів, що дасть змогу розробляти гарантовані та еквівалентні ціни на сільськогосподарську продукцію, здійснювати розширене відтворення в аграрному секторі економіки переважно без державної підтримки;

удосконалено:

? процес формування механізму ціноутворення, визначення його впливу на економічну ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств, в основу якого закладено метод нормативних витрат, що сприятиме раціональному використанню наявних ресурсів та підвищенню конкурентоспроможності продукції;

? методичні підходи до обґрунтування оптових цін на готову продукцію підприємств переробної промисловості шляхом використання методу нормативних витрат і визначення беззбиткового обсягу продажу та зони безпечності підприємства, що необхідно враховувати при розробці бізнес-планів і прийнятті управлінських рішень;

? організаційно-економічні засади, які включають форми і методи механізму, спрямовані на стабілізацію і нарощування виробництва конкурентоспроможної сировини та готової продукції з метою підвищення попиту на внутрішньому й зовнішньому ринках;

набули подальшого розвитку:

? підходи до визначення економічної сутності ціни, її видів, функцій, особливостей ціноутворення в аграрних підприємствах та підприємствах переробної промисловості АПК, що дасть змогу поліпшити економічні взаємовідносини між ними та сприяти повнішому використанню наявних ресурсів у підприємствах;

? методичні підходи щодо обґрунтування впливу внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції, створення сталої сировинної зони для переробних підприємств, що дасть змогу збільшити виробництво й споживання вітчизняної продукції;

? формування маркетингової цінової політики на підприємствах переробної промисловості, що сприятиме поліпшенню структури виробництва, стимулюванню процесу реалізації продукції, налагодженню відносин між підприємством і споживачами та забезпеченню фінансової стабільності підприємства в умовах цінового ризику;

? напрями державного регулювання ціноутворення в галузях АПК, що дасть змогу встановити еквівалентні економічні взаємовідносини між виробниками сільськогосподарської продукції й підприємствами переробної промисловості.

Практичне значення отриманих результатів. Висновки та пропозиції, одержані у процесі дослідження, спрямовані на створення ефективного механізму ціноутворення у підприємствах з виробництва сільськогосподарської сировини та її переробки, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності готової продукції харчування.

Рекомендації щодо формування механізму ціноутворення та підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва передані для практичного використання Головному управлінню агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 01-57/9-10 від 09.04.2009 р.) й управлінню агропромислового розвитку Чортківської районної державної адміністрації (довідка № 119 від 07.04.2009 р.). Конкретні пропозиції щодо розробки системи ціноутворення на продукцію агропромислового виробництва взято для впровадження у практику господарської діяльності ВАТ “Чортківський цукровий завод” (довідка № 150 від 19.04.2009 р.) і ЗАТ “Тернопільський молокозавод” (довідка № 211 від 07.09.2010 р.). Наукові розробки, отримані у дослідженні, використовуються у навчальному процесі Тернопільського національного економічного університету (довідка № 126-03/929 від 28.05.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі основні теоретичні, практичні результати й висновки дослідження сформульовано та обґрунтовано автором самостійно і є певним внеском в економічну науку. З наукових публікацій, які видано у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї, положення та розрахунки, що є результатом особистого дослідження дисертанта.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювалися на науково-практичних конференціях, зокрема на: Всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка України: сучасні проблеми з огляду економічних та соціальних аспектів” (м. Чортків, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві” (м. Тернопіль, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні та практичні аспекти економіки України” (м. Чортків, 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Становлення облікової політики в Україні” (м. Тернопіль, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції країни в світове співтовариство” (м. Тернопіль, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Невідкладні заходи із завершення реформування АПК і зростання його ефективності шляхом трансферу інновацій” (м. Тернопіль, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія розвитку підприємства: теорія, організація, практика” (м. Тернопіль - м. Чортків, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи опубліковано в 12 наукових працях, у тому числі 5 - у наукових фахових виданнях, 7 - у збірниках тез науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 3,95 друк. арк., з яких 2,3 друк. арк. - у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 203 сторінки комп'ютерного тексту. У роботі подано 17 додатків на 18 сторінках. Список використаних джерел налічує 207 позицій на 20 сторінках. Дисертація містить 36 таблиць і 23 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретико-методичні засади ціноутворення на продукцію АПК в умовах ринку” розкрито економічну сутність ціни, охарактеризовано її види і функції, виявлено особливості ціноутворення в галузях АПК, визначено основні принципи та методологічні засади механізму ціноутворення в АПК і проаналізовано досвід ціноутворення в АПК передових країн світу з ринковою економікою.

На основі вивчення й аналізу наукових джерел встановлено, що в умовах ринкового середовища всі товари, послуги, ресурси, продукти харчування і здатність людини до праці мають ціну. Роль ціни набуває надзвичайно важливого значення, оскільки вона має забезпечити еквівалентний обмін продукції, послуг у галузях національної економіки, в тому числі АПК, пропорційний розподіл доходів і динамічний розвиток агропромислового виробництва. За допомогою цін здійснюють істотний вплив на різні показники та визначають економічний результат на мікро- і макроекономічному рівнях.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що ціна - економічна категорія, яка визначає у грошовій формі міру цінності певного економічного блага (продукції), узгоджену між основними учасниками у процесі обміну - продавцями та покупцями. Таке визначення економічної сутності ціни підтверджується її характеристиками, зокрема: ціна - економічна категорія, яка має істотне значення у системі ринкової економіки; ціна як економічна категорія пов'язана зі сферою обміну; об'єктом ціни є певне економічне благо у вигляді товарів, робіт, послуг тощо; категорія ціни пов'язана з визначенням міри цінності конкретного блага; як міра цінності конкретного блага ціна визначається у грошовій формі; у процесі оцінювання благ ціна паритетно враховує вимоги основних учасників процесу обміну - як покупців, так і продавців.

У роботі вказано, що система цін поділяється на ціни внутрішнього та світового ринків. За основу світових цін береться інтернаціональна вартість, а внутрішніх - величина національної вартості товарів. Рівень останньої залежить від впливу трьох чинників, а саме: продуктивності праці в країні, у тому числі галузях АПК, структури національного (агропромислового) виробництва й рівня інфляції.

Залежно від сфери обігу або продукції різних галузей розрізняють: оптові ціни на продукцію промисловості; закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію; тарифи на транспорті та у сфері послуг; роздрібні ціни.

За оптовими цінами продукція здійснює обіг між промисловими підприємствами, між ними і підприємствами інших галузей (транспорт, сільське господарство, переробна промисловість, торгівля) незалежно від форм власності. При цьому продукція продається та купується великими (оптовими) партіями.

Закупівельні ціни діють при реалізації підприємствами аграрної продукції великими партіями для її переробки і подальшої реалізації (м'ясокомбінатам, молокозаводам, цукровим заводам тощо).

Кошторисна вартість відображає ціну на будівельно-монтажні роботи конкретного об'єкта. Водночас діють ціни, які визначають середню кошторисну вартість одиниці будівельних робіт (1 кв. м загальної площі, 1 куб. м кладки цегли та ін.).

Тарифи - ціна за надання послуг вантажного і пасажирського транспорту, агросервісного обслуговування виробників, послуги для населення (перукарні, хімчистки, прокат, пошиття одягу, плата за квартиру, телефон тощо).

Роздрібні ціни - ціни, за якими споживчі товари через роздрібну торговельну мережу реалізуються населенню. Вони є цінами кінцевої реалізації товарів для споживачів.

У дисертації уточнено, що за стадіями товаропросування продукції ціни поділяють на два види: ціну підприємства та ціну реалізації. На основі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї роботи. Основна функція такої ціни - відшкодування витрат і отримання певного прибутку.

Як різновид оптової ціни підприємства розглянуто трансфертну (внутрішньогосподарську) ціну, яка використовується у підприємстві в процесі проведення операцій між його підрозділами (галузями). Трансфертні ціни можуть встановлюватися як на сировину, напівфабрикати та готові вироби, так і на послуги (роботи) тощо.

Ціна реалізації - це ціна, за якою продукція переробних підприємств надходить до оптових покупців. За цією ціною реалізації продукція надходить у торговельну мережу та її називають відпускною.

Розвиток механізму ціноутворення має здійснюватися з урахуванням того, що прийнятною для умов України є соціально орієнтована, змішана за соціально-економічною структурою модель ринкової економіки. За цією моделлю держава має визначити основні правила функціонування ринку, які будуть однаковими для всіх секторів національної економіки і сприятимуть вирішенню соціально-економічних проблем.

У процесі аналізу праць вчених з'ясовано, що в умовах ринку теорія ціноутворення пропонує два базових напрямки формування ціни на підприємстві, зокрема: витратний підхід, в якому враховують витрати на виробництво та реалізацію продукції; ціннісний підхід, що передбачає визначення рівня ціни на основі споживчої корисності продукції й ринкового попиту на неї.

На практиці витратні методи ціноутворення застосовують сільськогосподарські підприємства. Ціноутворення, зорієнтоване на врахування попиту на певну продукцію, використовується здебільшого підприємствами переробної промисловості.

Формування механізму ціноутворення в агропромисловому виробництві необхідно проводити за такими принципами: комплексного підходу до формування цінових пропорцій; вільного формування цін з економічним регулюванням їх державою; підтримання державою рівня платоспроможності населення; сприяння розвитку вільної конкуренції шляхом встановлення граничних цін на продукцію монопольних підприємств; підвищення якості продукції, що виробляється, до рівня світових стандартів; проведення активної протекціоністської політики щодо цін на вітчизняну продукцію АПК порівняно з імпортною.

З метою забезпечення процесу відтворення виробничого потенціалу аграрні підприємства мають отримувати сталі й достатні грошові надходження від реалізації продукції, які забезпечуються ціною, адекватною потребам його відтворення. Таку ціну необхідно формувати на основі нормативних витрат і середньої норми прибутку по економіці у розрахунку на функціонуючий капітал.

З урахуванням результатів дослідження наукових джерел сформовано методичні підходи й розроблено алгоритми визначення еквівалентної ціни на сільськогосподарську продукцію.

У межах розглянутого методичного підходу до ціноутворення еквівалентну ціну можна визначити на основі потреби активів на виробництво конкретного виду продукції при заданій врожайності культур (продуктивності тварин) та обраній технології використання виробничо-трудових операцій.

Розрахунок еквівалентної ціни на цукрові буряки й молоко проведено на основі нормативної собівартості за формулою, яку запропонували вчені ННЦ ІАЕ:

Ц = С_н + К_нп х [(О_Вф + О_з х К) + (В_з х К_кн)],

де Ц - еквівалентна ціна 1 т сільськогосподарської продукції, грн.; С_н - нормативна повна собівартість 1 т продукції (враховуючи орендну плату в розмірі 3% від вартості землі), грн.; К_нп - коефіцієнт нормативної норми прибутку; О_вф - середньорічна вартість основних виробничих фондів, авансованих у виробництво 1 т продукції, грн.; О_з - середньорічна вартість оборотних засобів, авансованих у виробництво 1 т продукції (повна собівартість без амортизації та орендної плати), грн.; К - коефіцієнт обігу оборотних засобів за окремими видами продукції, який визначається діленням терміну технологічного процесу в днях (місяцях) на кількість днів (місяців); В_з - грошова оцінка одного гектара ріллі, грн.; К_кн - коефіцієнт нормативу капіталізації землі - 0,03 (відповідно до терміну капіталізації землі 33 роки).

У дисертації аргументовано, що сприяння й підтримка виробників аграрної продукції у країнах світу з розвиненою ринковою економікою в найбільш загальних рисах виявляються у тому, що: 1) з багатьох діючих методів державного регулювання цін перевагу має підтримка такого рівня цін, який забезпечує перерозподіл доходів від несільськогосподарських виробників на користь фермерів; 2) кожна держава закуповує вироблену аграрну продукцію за ціною, яка перевищує ринкову, реалізуючи таким чином політику щодо збільшення рівня доходів фермерів. При цьому визнано, що за допомогою державного регулювання і контролю вдалося вирівняти доходи виробників аграрної продукції на рівень, еквівалентний доходу в інших галузях виробництва, а це дало змогу зміцнити економічне становище фермерів та сприяти формуванню об'єктивно необхідного за параметрами, платоспроможного і захищеного ринку продовольства. Застосовуючи політику протекціонізму, ці країни змогли створити структурну рівновагу між галузями промисловості, АПК та сервісного обслуговування. Саме ведення продуманої політики протекціонізму в країнах з розвиненою ринковою економікою створило передумови для того, щоб сільське господарство було спроможне витримувати реальну міжнародну конкуренцію.

Мета державного регулювання процесу ціноутворення має полягати у тому, щоб не допустити інфляційного зростання цін внаслідок виникнення дефіциту, різкого подорожчання сировини й палива, монополізму виробників та сприяти створенню належних умов для виробництва конкурентоспроможної агропромислової продукції.

У другому розділі “Аналіз діючого ціноутворення в галузях АПК Тернопільської області” проведено аналіз рівня ціноутворення в основних галузях рослинництва і тваринництва, дано оцінку ціноутворення у підприємствах переробної промисловості та визначено взаємозв'язок між доходами й витратами населення і ціноутворенням на продукти харчування.

З'ясовано, що рівень повної собівартості 1 ц продукції впродовж 2000-2009 рр. у сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області збільшився відповідно: зерна - у 2,5 разу, цукрових буряків - у 2,9 разу, молока - у 2,8 разу, м'яса великої рогатої худоби - у 3,0 рази та свинини - в 1,5 разу (табл. 1).

Рівень цін за аналізований період на м'ясо яловичини і в окремі роки свинини був значно менший від собівартості, що спричинило збитковість виробництва продукції. При цьому в окремі роки ціни були менші від собівартості на цукрові буряки й молоко.

У процесі дослідження виявлено значні коливання цін як за категоріями господарств, так і відповідно до аграрних підприємств за районами області. Водночас упродовж 2000-2009 рр. ціни на окрему продукцію навіть зменшувалися при зростанні її собівартості. Зокрема, обвал закупівельних цін на продукцію рослинництва за аналізований період відбувся у 2004-2005 рр. та 2008-2009 рр. В результаті середня ціна на зернові культури за всіма категоріями господарств області зменшилась у 2004-2005 рр. порівняно з 2003 р. на 0,3-22,4%, а у 2008-2009 рр. порівняно з 2009 р. - на 3,9-10,6%.

Таблиця 1. Динаміка повної собівартості та реалізаційних цін продукції сільськогосподарських підприємств Тернопільської області

Види продукції та показники	Роки
	2000	в середньому за 2001-2005	2006	2007	2008	2009
Зернові: повна собівартість, грн./ц ціна реалізації, грн./ц	30,34 50,68	37,81 45,82	52,53 56,01	64,62 90,11	73,26 89,23	75,12 87,44
Цукрові буряки: повна собівартість, грн./ц ціна реалізації, грн./ц	12,08 11,57	14,13 14,30	15,94 19,73	15,71 18,51	28,01 38,10	35,27 64,89
Молоко: повна собівартість, грн. / ц ціна реалізації, грн./ц	59,73 53,96	71,08 77,18	100,32 111,04	118,00 150,63	164,54 204,16	168,27 196,11
Мясо великої рогатої худоби: повна собівартість, грн./ц ціна реалізації, грн./ц	363,37 190,92	621,16 474,92	770,32 492,51	763,13 592,92	1022,64 948,17	1085,02 833,91
Мясо свиней: повна собівартість, грн./ц ціна реалізації, грн./ц	778,19 321,69	853,47 703,28	886,33 807,85	921,07 743,61	1187,36 1242,27	1184,33 1426,14

Суттєві коливання оптових цін спостерігалися при закупівлі цукрових буряків за категоріями господарств. Так, найвищі закупівельні ціни за 1 ц цукрових буряків упродовж 2005-2009 рр. були у сільськогосподарських підприємствах, а найменші - у господарствах населення, різниця становила відповідно 15,6-72,52 грн.

Значні коливання оптових реалізаційних цін простежувалися на підприємствах і в середньому по районах. При цьому коливання реалізаційних цін упродовж 2000-2009 рр. збільшувалось. Так, якщо найменшою ціна за 1 ц пшениці у 2000 р. була в агропідприємствах Чортківського району (48,96 грн.), а найбільшою (66,64 грн.) - в агропідприємствах Підгаєцького району, різниця становила 17,68 грн., то у 2009 р. найменшою ціна за 1 ц пшениці (71,90 грн.) була у господарствах Заліщицького району, а найбільшою (127,01 грн./ц) - у господарствах Підгаєцького району, різниця збільшилася до 55,11 грн., або у 3,1 разу.

Аналогічні тенденції щодо коливання цін виявлено в усіх галузях рослинництва й тваринництва. Зокрема, у молочному скотарстві найбільшою була реалізаційна ціна за 1 ц молока (255,42 грн.) в 2008 р. у господарствах Лановецького району, а найменшою (100,00 грн.) - у господарствах Підгаєцького району, різниця становила 2,6 разу.

Наведені факти на підтвердження значного коливання рівня цін на всі види сільськогосподарської продукції за роками, категоріями господарств і районами у Тернопільській області свідчать про несформованість належного дієвого механізму ціноутворення та послаблення контролю за процесом формування реалізаційних цін на продукцію. Такі значні коливання рівня цін на продукцію стали гальмівним чинником для розвитку галузей рослинництва й тваринництва як у сільськогосподарських підприємствах, так і в особистих господарствах населення.

У роботі встановлено, що до основних внутрішніх чинників ефективності галузей сільського господарства належать: врожайність всіх культур та продуктивність тварин, собівартість і трудомісткість продукції, спеціалізація й концентрація виробництва, застосування прогресивних ресурсоощадних технологій та раціональне використання наявних ресурсів. Саме ці чинники здійснюють основний вплив на рівень собівартості й конкурентоспроможності продукції.

Доведено, що головним зовнішнім чинником, який здійснює найбільший вплив на економічну ефективність функціонування будь-якої галузі національної економіки, у тому числі й агропромислового виробництва, є ціна. При цьому склався диспаритет між цінами на промислову продукцію, яка використовується у сільському господарстві, та цінами на аграрну продукцію. Тому держава повинна систематично здійснювати контроль за підвищенням цін на промислові товари, які використовуються у сільському господарстві (техніка, добрива, пальне тощо).

Для стабільного виробництва зерна, цукрових буряків, молока, м'яса й іншої продукції держава має гарантувати товаровиробникам мінімальну (гарантовану) і еквівалентну закупівельну ціну на цю продукцію. Водночас вона повинна встановити сільськогосподарським підприємствам, фермерам й іншим виробникам товарної продукції квоти на її закупівлю за гарантованими цінами.

Дослідження підтверджують, що підприємства переробної промисловості можуть забезпечити населення Тернопільської області на рівні рекомендованих норм такими продуктами харчування: хлібні вироби, молочно-м'ясна продукція, цукор та овочі за умови повного використання їхніх наявних виробничих потужностей. Гальмівним чинником для збільшення обсягів виробництва продуктів харчування є незадоволення попиту переробної промисловості на сільськогосподарську сировину. Виробництво цієї сировини зменшили всі категорії господарств області порівняно з 1990 р., переважно через диспаритет цін та відсутність гарантованих цін. Так, за останні три роки (2007-2009 рр.) порівняно з 1990 р. зменшилося виробництво: цукрових буряків - у 2,1 разу, картоплі - на 15%, м'яса всіх видів - у 3,3 разу і молока - в 1,9 разу.

Визначено, що ціни на основні продукти харчування у торговельній мережі Тернопільської області за 2001-2009 рр. збільшилися у 2-4,5 разу. Найбільше подорожчали такі продукти: масло вершкове - у 4,5 разу, молоко - у 4 рази, м'ясо свинини - у 3,6 разу та яловичини - у 3,1 разу, хліб житній і житньо-пшеничний - у 3,4 разу.

Рівень номінальної заробітної плати в середньому по області у 2009 р. становив 1313,1 грн., працівників переробної промисловості - 1247,1 грн., у сільському господарстві - 985,9 грн., або збільшився порівняно з 2001 р. відповідно у 6,9 разу, 5,9 разу та 9 разів.

У 2009 р. порівняно з 2008 р. індекс споживчих цін на продукти харчування збільшився на 17,2%, індекс номінальної заробітної плати - на 6,3%, а індекс реальної заробітної плати навіть зменшився на 4,6%. Це свідчить про значне зменшення купівельної спроможності населення нашої держави. При цьому в 2005-2008 рр. у Тернопільській області частка населення, доходи яких були нижче від прожиткового мінімуму, становила відповідно 78,1-61,5%, а в сільській місцевості цей показник був ще вищим. Наведені дані дають підстави стверджувати про нагальну потребу збільшення реальної заробітної плати населення України і поліпшення державного регулювання ціноутворення, особливо у роздрібній торгівлі.

У третьому розділі “Удосконалення механізму ціноутворення на продукцію АПК в ринкових умовах” розроблено пропозиції щодо: вдосконалення механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію з урахуванням ціни землі; обґрунтування ціни реалізації на кінцеву продукцію переробних підприємств з використанням нормативного методу; поліпшення маркетингової цінової політики підприємств переробної промисловості; розвитку державного регулювання ціноутворення у галузях агропромислового виробництва.

Вказано, що важливою особливістю удосконалення механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію є врахування ціни землі у вартості продукції. Земельний чинник залишається поки що поза системою ціноутворення на аграрну продукцію, оскільки земля не є товаром.

У дисертації обґрунтовано, що основна методологічна розбіжність ціноутворення, яку потрібно усунути, як вважають науковці ННЦ „Інституту аграрної економіки”, для створення „однакових правил гри” для всіх учасників економічної діяльності, полягає в існуванні нагальної потреби врахування ціни землі у механізмі ціноутворення. Водночас зазначено, що одна з причин розбалансованості цін і відсутності еквівалентного обміну між сільським господарством та іншими галузями економіки - це невраховування землі в активі аграрного виробництва.

У виробництві аграрної продукції, як показує практика, крім матеріально-технічних витрат й оплати праці, беруть участь активи щодо основного та оборотного капіталів, землі, які в сукупності є авансованим капіталом. Оскільки ринкові умови сприяють здійсненню ефективного аграрного виробництва, то кожний виробник має отримувати не меншу, ніж в інших галузях, а середню по економіці норму прибутку на функціонуючий у виробництві одиниці продукції капітал з урахуванням вартості землі.

Прибуток, визначений з урахуванням середньої норми прибутку на авансований капітал, слугує базисом еквівалентності обміну, ціноутворення, за яких суб'єкти економічної діяльності перебувають у рівних стартових умовах.

Важливими особливостями в розвитку концепції ціноутворення на аграрну продукцію є, по-перше, тотожність розмірів орендної плати і відсотка на вкладений у землю капітал як похідних ренти та, по-друге, кошти, інвестовані у придбання відтворювальних природних (земля) і неприродних ресурсів, мають бути винагороджені однаковими рівнями доходу. Таким чином, через ціну на сільськогосподарську продукцію здійснюється відшкодування рентних платежів, власниками яких стає безпосередній виробник сільськогосподарської продукції.

У роботі аргументовано, що для виробника сільськогосподарської продукції важливо продати її за такою ціною, яка була б еквівалентною витратам, яких він зазнав, та забезпечила би можливість для відтворення активів. Саме тому визначення еквівалентної ціни необхідно проводити за нормативними витратами ресурсів у натуральному і вартісному виразах, що відповідає нормативній собівартості.

Нормативну собівартість та реалізаційні (гарантовану й еквівалентну) ціни 1 т цукрових буряків і 1 т молока розраховано у цінових умовах 2008 р. аграрних підприємств Тернопільської області (табл. 2).

Таблиця 2

Запропонована нормативна собівартість, гарантована й еквівалентна ціни 1 т продукції в аграрних підприємствах Тернопільської області

Елементи витрат	Вартісний вираз за 1 т продукції, грн.
	цукрові буряки (урожайність - 350 ц)	молоко (надій на корову - 3500 кг)
Повна собівартість товарної продукції у заліковій вазі	283,10	1923,10
Мінімальна (гарантована) ціна, що забезпечує 5% рентабельності	297,30	2019,48
Валовий прибуток (з урахуванням вартості виробничих фондів і землі)	52,94	485,72
Еквівалентна ціна, що забезпечує норму прибутку на буряківництво - 6,5%, молочного стада - 7,0% (з урахуванням вартості виробничих фондів і землі) (ряд. 1 + ряд. 3)	336,04	2409,03
Рівень рентабельності галузі (ряд. 3 : ряд. 1) х 100, %	18,70	25,30
Валовий прибуток (без урахування вартості землі)	35,26	295,22
Еквівалентна ціна, що забезпечує норми прибутку для буряківництва - 6,5% (без урахування вартості землі) (ряд. 1 + ряд. 6)	318,36	2218,53
Рівень рентабельності галузі (ряд. 6 : ряд. 1) х 100, %	12,50	15,30

Мінімальні реалізаційні ціни 1 т цукрових буряків (297,30 грн.) та 1 т молока (2019,48 грн.) дають змогу відшкодувати товаровиробникові прогнозовану нормативну собівартість і гарантувати мінімальний прибуток на рівні рентабельності 5,0%.

Еквівалентні оптові ціни 1 т цукрових буряків (336,04 грн.) та 1 т молока (2409,03 грн.) з урахуванням вартості землі дають змогу підвищити рівень рентабельності й забезпечити розширене відтворення і на цій основі запроваджувати прогресивні ресурсоощадні технології та виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Такий методичний підхід розрахунку нормативної повної собівартості, гарантованих і еквівалентних цін 1 т цукрових буряків та молока рекомендовано застосовувати при визначенні названих показників для інших видів аграрної продукції.

Цінова політика на підприємствах переробної промисловості має спрямовуватися на задоволення потреб і побажань споживачів та відповідати вимогам маркетингового підходу до ціноутворення. Тут у процесі розробки системи ціноутворення доцільно широко використовувати метод калькулювання собівартості продукції за нормативними витратами.

Фрагмент ціноутворення за методом нормативних витрат проведено на прикладі виробництва молока питного „Казкове” з вмістом жиру 3,4% на ЗАТ „Тернопільський молокозавод”.

З допомогою нормативного методу обліку й калькулювання продукції на досліджуваному підприємстві у грудні 2009 р. вдалося зменшити повну собівартість 1 ц молока „Казкове” на 19 коп. Підприємство у грудні виробило та продало 5132 ц питного молока, у результаті чого заощадження коштів становило 97,5 тис. грн. Таким чином, запровадження нормативного методу обліку витрат сприяє як зменшенню собівартості продукції, так і підвищенню її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

У дисертації за допомогою графічного й аналітичного методів визначено точку беззбитковості виробництва молока „Казкове” з вмістом жиру 3,4%, яка досягається при його реалізації за рік 1736 т і отриманою виручкою 6,4 млн. грн. При цьому запропоновано методичний підхід до визначення відпускної (оптової) ціни за 1 т молока „Казкове” (табл. 4).

Таблиця 4

Визначення відпускної ціни на 1 т молока „Казкове” на ЗАТ „Тернопільський молокозавод”

Елементи ціни	Роки	2009 р. у % до 2008 р.
	2008	2009
Змінні затрати, грн.	2395,2	3020,2	126,1
у т. ч. сировина і матеріали	1862,3	2347,4	126,0
Постійні затрати, грн.	154,6	193,9	125,4
у т. ч. загальновиробничі затрати	43,7	57,4	131,4
Виробнича собівартість (п. 1 + п. 2)	2549,8	3214,1	126,1
Затрати на збут продукції	120,2	188,0	156,4
Повна собівартість продукції (п. 3 + п. 4)	2670,0	3402,1	127,4
Прибуток	180,0	278,0	154,4
Ціна реалізації без ПДВ (п. 5 + п. 6)	2850,0	3680,1	129,1
ПДВ (стр. 7 х 0,20)	570,0	736,0	129,1
Ціна реалізації з ПДВ (п. 7 + п. 8)	3420,0	4416,1	129,1

У процесі розрахунку відпускної ціни виділено змінні витрати, які змінюються пропорційно до обсягу виробленої продукції, та постійні витрати, які не змінюються залежно від обсягу продукції. Це сприяє поліпшенню управління виробництвом і проведення контролю за його процесом та дає змогу визначати відхилення за місцями їхнього виникнення.

Вартість змінних і постійних витрат з розрахунку на 1 т молока питного зросла у 2009 р. порівняно з 2008 р. в 1,3 разу. Це зумовило збільшення відпускної ціни з ПДВ за 1 т молока до 4416,1 грн.

Водночас роздрібна ціна у торговельній мережі 1 т молока „Казкове” з вмістом жиру 3,4% на початок 2009 р. становила 7500 грн., або на 69,8% більше порівняно з оптовою ціною реалізації молока ЗАТ „Тернопільський молокозавод”. Все це свідчить про необхідність поліпшення роботи Антимонопольного комітету щодо контролю за розміром цін у роздрібній торгівлі, що сприятиме підвищенню платоспроможного попиту на продукти харчування й збільшенню інвестування у переробну промисловість.

Основні форми і методи регулювання процесу ціноутворення на продукцію АПК мають відображати організацію та взаємодію елементів самого процесу із врахуванням внутрішніх і зовнішніх умов функціонування підприємств агропромислового виробництва (рис.1)

До державних економічних методів регулювання ціноутворення належать: підтримка товаровиробників, особливо сільськогосподарських, через податкову політику шляхом створення пільгових ставок оподаткування для виробництва тієї продукції, у виготовленні якої держава зацікавлена або бажає збільшити обсяг її реалізації; цілеспрямована кредитна політика щодо виробництва агропромислової продукції, підтримка через здешевлення кредитів комерційних банків; зміцнення стійкості господарської діяльності агровиробників шляхом розвитку системи страхування; суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства; державне замовлення на конкретні види продукції за певною ціною у визначені строки за умови дотримання виробниками правил і технологічних вимог виробництва та ін.

У системі регулювання аграрного ринку цінова політика має враховувати інтереси всіх учасників: держави, виробника і споживача. Нині у найгіршому стані перебуває виробник, тому його необхідно підтримувати через гарантування еквівалентної ціни, яка забезпечить середню норму прибутку на вкладені активи.

ВИСНОВКИ

На основі результатів дослідження можна сформулювати такі висновки:

1. Економічна сутність ціни реалізується через її функції. В економічному процесі оптові та роздрібні ціни виконують такі функції: облікова - спрямована на формування інформаційної бази аналізу, планування і прогнозування економічних процесів, пов'язаних з реалізацією та споживанням товару; стимулююча - здійснює вплив на окремі економічні й соціальні процеси у сфері обміну і споживання для досягнення необхідних цільових результатів; розподільча - виконує перерозподіл доходів окремих учасників обміну товарами споживчого призначення згідно з економічно-соціальною політикою; регулююча - спрямована на збалансування основних економічних пропорцій у сфері обміну та споживання продукції; оцінююча - використовується для обґрунтування і прийняття економічних рішень на основі оцінювання критеріального рівня роздрібних цін; контрольна - здійснює забезпечення реалізації окремих економічних рішень шляхом нормалізації передбаченого рівня ціни. Їхній тісний взаємозв'язок зумовлює у процесі регулювання на будь-якому економічному рівні використання всіх механізмів ціноутворення з метою забезпечення позитивного впливу на економічні та соціальні процеси.

2. Механізм ціноутворення в АПК є складовою загального механізму ціноутворення у галузях національної економіки. З огляду на це формування механізму ціноутворення в агропромисловому виробництві запропоновано проводити за такими принципами: визначення державою основних правил функціонування, які мають бути однаковими для всіх секторів національної економіки; комплексного підходу до формування цінових пропорцій; вільного формування цін з економічним регулюванням їх державою; підтримання державою рівня платоспроможності населення; сприяння розвитку вільної конкуренції шляхом встановлення граничних цін на продукцію монопольних підприємств; підвищення якості продукції, що виробляється, до рівня світових стандартів; проведення активної протекціоністської політики цін на вітчизняну продукцію АПК порівняно з імпортною.

3. Виявлено чітку тенденцію до зростання рівня собівартості аграрної продукції та її реалізаційних цін, що зумовлено комплексом чинників, основними з яких є різке підвищення цін на матеріальні ресурси промислового походження і низька врожайність сільськогосподарських культур та низька продуктивність тварин.

Зменшення собівартості й на цій основі поліпшення ефективності аграрного виробництва рекомендовано здійснювати шляхом: підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин; раціонального використання наявних ресурсів на основі запровадження прогресивних та ресурсоощадних технологій.

4. З метою стабільного виробництва зерна, цукрових буряків, молока і м'яса держава має гарантувати товаровиробникам мінімальну (гарантовану) й еквівалентну закупівельну ціну на цю продукцію. Водночас необхідно встановити для сільськогосподарських підприємств, фермерів та інших виробників квоти на обсяг реалізації аграрної продукції.

5. У процесі формування ціни на агропромислову продукцію потрібно визначати нормативну собівартість, яка враховує нормативні витрати, передбачені прогресивною технологією для конкретних умов виробництва. Нормативна собівартість має бути першоосновою при розробці механізму ціноутворення. Вона дає змогу виробникам продати аграрну продукцію за такою ціною, яка була б еквівалентною витратам, яких вони зазнали, і забезпечила би можливість для відтворення активів.

Запропоновано методичні підходи до розрахунку нормативної собівартості виробництва 1 т цукрових буряків (283,10 грн.) і 1 т молока (1923,10 грн.), еквівалентних цін (336,04 грн./1 т цукрових буряків) та (2409,03 грн./1 т молока) з урахуванням вартості землі й виробничих фондів, з допомогою яких можна підвищити рівень рентабельності до 25%, забезпечити розширене відтворення і на цій основі запроваджувати прогресивні та ресурсоощадні технології виробництва конкурентоспроможної продукції.

6. Використання нормативного методу обліку витрат на підприємствах переробної промисловості дає змогу відшукувати резерви щодо зменшення собівартості одиниці продукції й підвищення її конкурентоспроможності на ринку молокопродуктів.

7. На початок 2010 р. виявлено значну розбіжність між оптовою відпускною ціною за 1 т питного молока “Казкове” (4416,1 грн.) ЗАТ “Тернопільський молокозавод” та роздрібною ціною у торговельній мережі - 7500 грн./т, що становить 69,8%. Це свідчить про необхідність поліпшення роботи щодо контролю за розміром цін у роздрібній торгівлі, що сприятиме підвищенню платоспроможного попиту на молочні й інші продукти харчування.

8. Регулювання аграрного ринку є особливим, тому що виробництво залежить від погодних умов, а попит на продукцію доволі стабільний. Проте часті зміни цінових ситуацій спонукають владні структури спрямовувати свої дії на регулювання та підтримку доходів виробників і здійснювати інтервенційну політику.

Важливе значення необхідно приділяти своєчасності регулювання, оскільки сільське господарство - сезонна галузь, тому ціни суттєво коливаються протягом року.

9. Розвиток системи державного регулювання ціноутворення передбачає активізацію впливу владних структур на попит і пропозицію за допомогою регулятивного економічного механізму.

Використання еквівалентних цін повинно забезпечити співвідношення у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, сприяти створенню умов еквівалентності міжгалузевого обміну і підвищенню мотивації виробничої діяльності й стане стимулом до підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Матвійчук М. З. Умови та принципи ціноутворення в системі ринкового регулювання / М. З. Матвійчук // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету імені В. Гнатюка. - 2006. - № 21. - С. 168-170. - (Серія : Економіка).

2. Матвійчук М. З. Цінова політика держави в бурякоцукропродуктовому підкомплексі АПК: аналітичні оцінки / М. К. Пархомець, М. З. Матвійчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2007. - Вип. 1. - С. 86-170 (Особистий внесок автора: запропоновано методичні аспекти обґрунтування оптових цін на готову продукцію).

3. Матвійчук М. З. Концепція формування механізму ціноутворення на аграрну продукцію / М. К. Пархомець, М. З. Матвійчук, Л. М. Уніят // Інноваційна економіка. - 2007. - № 3. - С. 226-232 (Особистий внесок автора: запропоновано напрями розвитку механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію).

4. Матвійчук М. З. Ціноутворення на продукцію підприємств переробної промисловості АПК / М. К. Пархомець, М. З. Матвійчук // Інноваційна економіка. -2010. - № 1. - С. 167-175 (Особистий внесок автора: проаналізовано рівень діючих цін на сировину і готову продукцію, розкрито методичні підходи щодо визначення відпускних реалізаційних цін на готову продукцію).

5. Матвійчук М. З. Удосконалення механізму ціноутворення на сільськогосподарську продукцію з врахуванням ціни землі / М. К. Пархомець, М. З. Матвійчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2010. - Вип. 3. - С.80-91 (Особистий внесок автора: розкрито методичні підходи щодо визначення нормативної собівартості продукції, її гарантованих та еквівалентних цін з врахуванням вартості землі).

В інших виданнях:

6. Матвійчук М. З. Механізм ціноутворення та його функціонування в умовах ринку / М. З. Матвійчук // Наукові записки. № 5 / Чортків. ін. підприємництва і бізнесу ТДЕУ. - Чортків, 2005. - С.135-138.

7. Матвійчук М. З. Сутність ціноутворення та його особливості в умовах регульованої ринкової економіки / М. З. Матвійчук // Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Тернопіль, 18-19 трав. 2006 р.). - Тернопіль : ТДЕУ, 2006. - С. 124-131.

8. Матвійчук М. З. Удосконалення цінового механізму бурякоцукрового виробництва / М. З. Матвійчук // Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України : тези доп. Всеукр. наук.-практ. конф. - Чортків : [б. в.], 2006. - С. 283-286.