Формування і реалізація регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Спеціальність: 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Формування і реалізація регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів

Виконала Мілашовська О.І.

Львів - 2011

Анотація

економіка трансакційний витрати

Мілашовська О.І. Формування і реалізація регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2011.

Дисертацію присвячено розробці механізмів формування та реалізації регіональної політики суміжних прикордонних регіонів на основі розробки спільних програм управління соціально-економічними процесами з врахуванням потреб додаткових потужностей та транскордонного потенціалу з метою вирішення спільних проблем і підвищення їх конкурентспроможності. Сформульовано новий напрямок наукового дослідження формування регіональної політики об'єднаних суміжних прикордонних регіонів (ОСПР) на базі обґрунтованих теоретико-методологічних засад та розробленої авторської методики реалізації регіональної політики на українській території Карпатського Єврорегіону, який враховує їх специфіку - інфраструктури спеціального призначення; додаткових (надлишкових) потужностей прикордонної інфраструктури; транскордонного потенціалу; взаємозв'язків та взаємовпливів суміжних областей, можливостей реципрокації, що зумовлює зменшення трансакційних витрат в процесі її реалізації.

Розвинена низка методологічних підходів, концепцій, стратегій, удосконалено понятійно-термінологічний апарат дослідження, уточнено систему традиційних індикаторів для діагностики та програмно-цільового забезпечення регіонального розвитку прикордонних територій шляхом включення «чинника прикордонності», удосконалено інтерпретацію понять «політика соціально-економічного розвитку прикордонних територій», «прикордонний потенціал об'єднання суміжних прикордонних регіонів», «додаткові потужності прикордонного регіону», «додаткові потоки прикордонного регіону». Обґрунтовано методику дослідження та вдосконалено модель регулювання соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів, яка дозволяє узагальнити системні засади організації регіонального управління, визначити вплив факторів на соціально-економічні процеси, що відбуваються в межах ОСПР, здійснити оцінку та прогноз розвитку регіонів прикордоння при формуванні та реалізації регіональної політики.

Ключові слова: регіональна політика, соціально-економічний розвиток, наявний і додатковий потенціал прикордонних регіонів, об'єднання суміжних прикордонних регіонів, трансакційні витрати, моніторинг розвитку Карпатського регіону.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми досліджень. Прикордонний регіон характерний низкою специфічних особливостей, зумовлених його геополітичним і геоекономічним розміщенням, що слід враховувати при формуванні і реалізації регіональної політики, зокрема, при визначенні пріоритетів та підходів щодо використання транзитного і транскордонного потенціалів. Прикордонні регіони, що суміжні з Європейським Союзом, в умовах активізації транскордонного співробітництва під впливом регіональної політики ЄС та фінансової підтримки життєдіяльності суміжних з ним територій, потребують узгодженої спільної стратегії розвитку, зокрема, української частини Карпатського Єврорегіону, що охоплює чотири області - Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку.

Нині спостерігається відокремлений, невзаємоузгоджений розвиток кожної із цих областей, який має несистемний і непослідовний характер, а саме: незбалансоване використання наявних природних, трудових, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, що значно знижує можливості ефективного використання прикордонного та транскордонного потенціалів території. Саме тому, науково обґрунтоване формування і використання важелів ефективної регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів, спрямованої на забезпечення їх конкурентоспроможності, підвищення рівня життєдіяльності та зайнятості населення, має стати основою для вирішення проблем прикордоння. В цьому контексті питання формування і реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних регіонів є особливо актуальними.

У вітчизняній науці проблеми формування та реалізації регіональної політики розвитку регіонів, зокрема прикордонних, досліджували науковці: О. Амоша, В. Бакуменко, П. Бєлєнький, Є. Бойко, В. Борщевський, З. Варналій, О. Гаврилюк, В. Геєць, М. Долішній, О. Дьомін, С. Іщук, В. Євдокименко, В. Кравців, В. Красовський, Є. Крикавський, М. Лендєл, З. Луцишин, А. Мельник, В. Мікловда, Н. Мікула, Н. Нижник, В. Павлов, В. Пила, С. Писаренко, У. Садова, Л. Семів, О. Чмир, Л. Шевчук та ін.

Проте, існуючі наукові розробки не охоплюють всього комплексу методологічних завдань щодо формування і реалізації ефективної регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів. Досі не розроблено цілісної моделі спільного ефективного соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних областей, зокрема, що становлять українську частину локалізації Карпатського Єврорегіону, з метою забезпечення їх конкурентоспроможності та раціонального використання прикордонного і транскордонного потенціалів. Відсутня відповідна державна регіональна політика. У зв'язку з цим є актуальною розробка теоретичних основ формування і реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів в умовах активізації міжрегіонального, зокрема транскордонного співробітництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України, зокрема: “Організаційно-економічні механізми забезпечення конкурентоспроможності прикордонних територій (на прикладі Карпатського регіону» (державний реєстраційний номер 0106U013077) - участь автора: визначено принципи та напрямки формування конкурентоспроможності прикордонних регіонів, удосконалено методику комплексної оцінки конкурентоспроможності прикордонних регіонів; «Регіональні суспільні системи, організаційно-економічні механізми їх формування і розвитку в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки (державний реєстраційний номер 0104U005507) - участь автора: висвітлено методологічні основи дослідження регіональних суспільних систем в умовах формування соціально орієнтованої ринкової економіки; «Розробка регіональної стратегії формування і підтримки транскордонних кластерів» (державний реєстраційний номер 0106U013076) - участь автора: сформульовано основні принципи стратегічного планування розвитку транскордонних кластерів та Мукачівського державного університету «Суспільно-економічні тенденції розвитку регіону (Закарпатська область)» (державний реєстраційний номер 0106U001718) - участь автора: здійснено комплексну оцінку соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ формування регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів в умовах активізації міжрегіонального, прикордонного та транскордонного співробітництва та обґрунтування механізмів її реалізації.

Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- з'ясувати роль та місце прикордонних регіонів у контексті розвитку національної економіки;

- узагальнити сучасні теорії регіонального розвитку та визначити особливості формування і реалізації регіональної політики розвитку прикордонних територій;

- обґрунтувати основні напрямки розвитку регіонів в умовах міжрегіонального, зокрема транскордонного співробітництва;

- проаналізувати соціально-економічні процеси розвитку прикордонних регіонів та визначити їх характерні особливості;

- удосконалити методологічні підходи до оцінки і прогнозу розвитку прикордонних регіонів;

- визначити особливості розробки стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів;

- обґрунтувати підходи щодо трансформації парадигми регіональної політики України, враховуючи європейський досвід формування і реалізації регіональної політики розвитку прикордонних територій;

- розробити механізм реалізації регіональної політики щодо розвитку прикордонних територій;

- обґрунтувати нову концепцію розвитку прикордонних регіонів української частини Карпатського Єврорегіону в умовах розвитку транскордонного співробітництва;

- розробити пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних регіонів;

Об'єктом дослідження є процес формування та реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів в умовах активізації прикордонного та транскордонного співробітництва.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні положення та особливості формування і реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення класичних і сучасних теорій регіоналістики, економічної теорії, теорії систем та системного аналізу, інституційного підходу щодо управління регіональним розвитком, міжнародної економіки та міжнародної інтеграції, стратегічного і проектного управління, праці провідних українських і зарубіжних вчених з проблем соціально-економічного розвитку регіонів.

Для дослідження закономірностей та особливостей регіонального розвитку в умовах активізації транскордонного і прикордонного співробітництва застосовувалися методи: традиційні (монографічний, ретроспективний, статистичний, графічний метод, методи візуального, порівняльного, просторового, соціального і соціологічного аналізу) - для детального і всебічного вивчення об'єкту дослідження; системно-структурний аналіз - для дослідження засад регіональної політики прикордонних територій з метою виявлення її специфічних особливостей; метод порівняння - для виявлення особливостей соціально-економічного розвитку окремих суміжних прикордонних регіонів (областей), а також для розробки системи показників щодо оцінки ефективності їх спільної регіональної політики; метод моделювання та прогнозування - для розробки моделі реалізації політики регіонального розвитку областей, що становлять українську частину Карпатського Єврорегіону та прогнозу їх соціально-економічного розвитку; структурно-функціональний - для формування інституційного та інфраструктурного забезпечення об'єднання суміжних прикордонних регіонів з метою вирішення їх спільних проблем соціально-економічного розвитку; графічні та картографічні - для наглядного зображення рівнів соціально-економічного розвитку прикордонних областей (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області).

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, звіти Державної служби статистики України, інших міністерств та відомств України, рішення (декларації) міжнародних форумів, матеріали спеціальних періодичних статистичних видань, що характеризують результати діяльності суб'єктів господарювання прикордонних регіонів, електронні джерела з питання управління розвитком прикордонних територій, аналітичні розрахунки автора.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше:

сформульована нова концепція регіональної політики розвитку прикордонних регіонів, яка базується на необхідності врахування їх специфіки, а саме: наявності інфраструктури спеціального призначення; додаткових (надлишкових) потужностей прикордонної інфраструктури; транскордонного потенціалу; взаємозв`язків та взаємовпливів суміжних областей, можливостей реципрокації, що зумовлює зменшення трансакційних витрат в процесі її реалізації;

обґрунтовано доцільність формування та реалізації спільної регіональної політики соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних регіонів, яке охоплює декілька адміністративно-територіальних одиниць держави, з метою вирішення спільних проблем і ефективного використання наявного та додаткового потенціалів, а також підвищення їх конкурентоспроможності;

визначено необхідні передумови розробки спільної стратегії соціально-економічного розвитку та моніторингу її реалізації, що полягають у виявленні факторів вагомого впливу на соціально-економічний розвиток регіону та на процес формування і реалізації політики, які стримуватимуть чи стимулюватимуть економічне зростання, що дасть можливість оцінити наявний та додатковий потенціал, який є результатом спільної діяльності та реципрокації областей, що об`єднуються.

удосконалено:

методичні підходи до оцінки соціально-економічного й фінансового стану прикордонного регіону шляхом використання економіко-математичної моделі функціонування економіки регіону, яка, на відміну від інших моделей, включає механізм економічних відносин між різними суб'єктами господарювання окремих адміністративно-територіальних одиниць, що дало можливість врахувати взаємовпливи регіонів при формуванні регіональної політики та моніторингу її реалізації на основі розрахунку і використання зведених індексів;

систему традиційних індикаторів для діагностики та програмно-цільового забезпечення регіонального розвитку прикордонних територій шляхом включення специфічного «чинника прикордонності», який визначає надлишкові потужності, міжрегіональний та транскордонний потенціали, ступінь доступності прикордонних регіонів до міжнародної співпраці, що дає можливість оцінювати додатковий потенціал прикордонних територій і враховувати його при формуванні і реалізації регіональної політики;

класифікацію компонентів інфраструктури прикордонного регіону (транспортно-комунікаційна, інформаційно-обслуговуюча, організаційно-технічна, соціально-культурна тощо), яка на відміну від традиційних, містить специфічні елементи, пов'язані із наявністю кордону і необхідністю обслуговування транзитних потоків, що дало можливість запропонувати доцільність врахування специфічних суб`єктів господарювання та додаткових потужностей в системі просторового облаштування прикордонних територій;

методичні підходи, принципи формування та реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних областей на основі економіко-математичної моделі функціонування прикордонного регіону, що дозволяє визначити перспективні напрями стратегії областей-учасників об'єднання суміжних прикордонних регіонів (ОСПР) при неповній визначеності змінних економічної моделі.

отримали подальший розвиток:

інтерпретація понять «політика регіонального соціально-економічного розвитку прикордонних територій», «прикордонний потенціал об'єднання суміжних прикордонних регіонів», «додаткові потужності прикордонного регіону», “додаткові потоки прикордонного регіону”, які на основі міждисциплінарного підходу формують категоріальний апарат сучасної концепції регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних областей;

підходи до розробки системи функціонування органів місцевого самоврядування шляхом створення спеціальних підрозділів для координації виконання спільних завдань, що дасть можливість вирішувати проблеми соціально-економічного розвитку областей ОСПР на місцях.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані теоретичні та практичні наукові результати можуть слугувати підставою для прийняття центральними, регіональними та місцевими органами влади управлінських рішень та нормативних документів щодо запровадження нових форм та методів формування та реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних адміністративно-територіальних одиниць.

Практичну цінність пропозицій та рекомендацій автора підтверджено їх використанням: Міністерством економіки України для підготовки інформаційно-аналітичної довідки до комітетських слухань Верховної Ради України (лист №2805-23/327 від 23.12.2009); Головним управлінням економіки Закарпатської обласної державної адміністрації при розробці Програм розвитку транскордонного співробітництва Закарпатської області на 2008 та 2009 рр. (лист № 01/190 від 06.04.2010 р.); Головним управлінням з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв'язків та туризму Закарпатської ОДА при розробці Програми економічного і соціального розвитку Закарпатської області на 2010 рік (№ 05/1-07/369 від 17.05.10 р.).

Основні положення дисертації використовуються при викладанні навчальних курсів “Регіональна економіка”, “Розміщення продуктивних сил”, “Міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини”, “Міжнародні економічні відносини” для підготовки фахівців у Мукачівському державному університеті (довідка №01-15/675 від 15.10.09 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації пройшли апробацію на 17 міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, а саме: Регіональна науково-практична конференція “Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі”, 2001р., м. Ужгород; ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Економіка підприємства: проблеми теорії і практики»,2004 рік, м. Дніпропетровськ; ХІV Міжнародна науково-практична конференція “Формування стратегії на інноваційній основі”, 2004 рік, м. Чернівці; Міжнародна науково-практична конференція “Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку”, 2005 рік, м. Чернівці; І Міжнародна наукова конференція „Ekologia-їywnoњж-zdrowie”, Pszemyњl, 2005; І Всеукраїнська науково-практична конференція “Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю” м. Кривий Ріг, 2005р.; ІV Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку”, м. Алушта, 2005 р; ІV Міжнародна науково-практична конференція «Украинское Причерноморье в конкурентном экономическом пространстве», м. Феодосія, 2005 р.; ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Екологія. Економіка Енергозбереження», м. Суми, 2005 р.; ІХ Міжнародна науково-практична конференція «Ринкові перетворення в Україні: проблеми регулювання», м. Умань, 2005 р.; Науково-практична конференція «Політика демографічного розвитку: сучасний стан та її перспективи в західному регіоні України», м. Львів, 2005р.; ХІ Міжнародна науково-практична конференція «Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі.

Проблеми науки, практики і освіти.», м Київ, 2005 р.; ІІІ Регіональна науково-практична конференція «Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери (у контексті вступу України до СОТ)», м. Вінниця, 2006 р.; Міжнародна науково-практична конференція «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій», м. Чернівці, 2007 р.; Міжнародна науково практична конференція «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво», м. Луцьк, 2009 р.; ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Теорія і практика стратегічного управління розвитком регіональних суспільних проблем», м. Яремче, 2009 р; XV Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи розвитку економіки України: теорія, методологія, практика», м. Луцьк, 2010 р.

2. Основний зміст роботи

В першому розділі «Теоретико-методологічні засади регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів» окреслено основні методичні підходи до формування та реалізації регіональної політики розвитку прикордонних регіонів, охарактеризовано структуру та специфіку економіки прикордонних регіонів, визначено роль та місце прикордонних регіонів у розвитку національної економіки.

В роботі сформована теоретико-методологічна база досліджень регіональної економіки та формування регіональної політики, яка ґрунтується на напрацюваннях вітчизняних вчених різних шкіл та напрямів, узагальнення яких дозволило виявити основні методологічні підходи до формування та реалізації регіональної політики в Україні.

Виявлено, що переважно об'єктами реалізації державної регіональної політики є процеси розвитку адміністративно-територіальних одиниць обласного рівня, а суб'єктами - центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також відповідні органи місцевого самоврядування переважно обласного рівня. Окрім того, регіони формують і реалізовують власну регіональну політику соціально-економічного розвитку, проте така діяльність ще не стала поширеною практикою регіонів України. Серед таких активних регіонів є, насамперед, прикордонні території, які в умовах глобалізації ведуть інтенсивну зовнішньоекономічну діяльність, міжрегіональне та транскордонне співробітництво.

Узагальнення світового досвіду формування та реалізації регіональної політики окремими державами виявило, що основним методологічним підходом в умовах глобалізації щодо розвитку регіонів є створення державою правових основ для підвищення ефективності використання внутрішнього потенціалу самими територіями, тобто сучасна регіональна політика, здебільшого, має орієнтуватися не на міжнародний розподіл, а на мобілізацію місцевого потенціалу та ресурсів.

Такий підхід зумовив те, що поряд із областями, об`єктами регіональної політики стають так звані «макрорегіони», в яких спільними зусиллями держави і самих регіонів реалізуються важливі, у т.ч. загальноєвропейського значення програми (наприклад, «Регіони Балтійського моря», «Альпійські програми» тощо). Окрім того, Європейський Союз також виокремлює прикордонні регіони як окремий проблемний об`єкт формування та реалізації відповідної спільної регіональної політики.

Тому в процесі дослідження на основі використання економіко-географічного, режимного, адміністративно-територіального, соціально-економічного та відтворювального підходів, обґрунтовано теоретико-практичну сутність поняття «прикордонний регіон”, який має особливості з точки зору внутрішньої структури та взаємовідносин із суміжними територіями як власної держави, так і сусідніх країн, а також набуває, зумовлених функціями кордону, специфічних, значимих рис в соціально-економічному розвитку та інтеграційних процесах.

Таким чином, структуру прикордонних регіонів було розкрито через:

1) склад, набір визначених компонентів;

2) пропорцій і взаємозв'язків між певними компонентами;

3) динаміку змін відповідних пропорцій.

Так, аналізуючи структуру прикордонного регіону, виявлено особливу специфічну роль інфраструктурного забезпечення території, яка визначає системотворчі чинники формування спільного простору прикордонних регіонів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку (табл. 1).

Прикордонний регіон характеризується наявністю кордону і відповідної прикордонної інфраструктури, що не властиво іншим регіонам країни. Відповідно до функцій кордону (бар`єрна та контактна), прикордонні території також набувають специфічних рис, які зумовлені необхідністю обслуговувати значно більші за обсягами потоки транспортних засобів, людей, викликаних транзитними, туристично-рекреаційними, культурно-освітніми, лікувально-оздоровчими та міграційними потоками.

Таблиця 1. Особливості інфраструктури прикордонного регіону

Це, в свою чергу, зумовлює необхідність мати додаткові потужності відповідних об'єктів господарювання різних форм власності, призначених для обслуговування надлишкових потоків (готельне господарство, мережа роздрібної торгівлі, СТО, АЗС, лікарняні установи тощо) і потребує, у тому числі розширення компетенцій регіональних органів влади для вирішення проблем, не обов`язково пов`язаних з обслуговуванням власних громад (наприклад, проблеми нелегальної міграції). Таким чином, пропорційне співвідношення між окремими елементами господарського комплексу прикордонного регіону повинно враховувати необхідність значно більшого навантаження на інфраструктуру ніж у внутрішніх регіонах держави. За відсутності відповідно цілеспрямованої регіональної політики на прикордонних територіях створилася ситуація, коли збільшення потоків через старі пункти перепуску (Чоп, Ужгород, Шегині) та побудова нових потужних пунктів перепуску (В. Березний, Рава-Руська, Краківець, Смільниця, Дяково) не були забезпечені відповідним рівнем доступності до кордону та необхідним комплексним просторовим облаштуванням інфраструктурними об`єктами всієї прикордонної території, що створило значні труднощі для місцевого населення. Аналогічна ситуація спостерігається на всіх ділянках кордону.

Окрім того, специфіка прикордоння проявляється у інтеграційних процесах, під впливом яких бар'єрні функції нівелюються і переносяться на зовнішні кордони інтеграційних утворень. Такий процес відбувається як всередині країни - коли посилюються міжрегіональні зв`язки для вирішення певних завдань, так і у транскордонному просторі - коли державні кордони стають прозорими, що дає можливість вільного руху товарів, капіталу, робочої сили, уніфіковується нормативно-правова база господарської діяльності.

Завдяки підвищенню ролі прикордонних регіонів на світовій арені збільшуються повноваження місцевих влад, розширюється їх компетенція у співробітництві з органами влади відповідних територій сусідніх країн. Транскордонне та міжрегіональне співробітництво дає змогу вирішити конкретні економічні та соціальні питання завдяки об`єднанню зусиль як суміжних прикордонних областей України між собою, так і з суміжними територіями сусідніх держав.

Виявлено, що існуюча регіональна політика «латання дір» повинна бути замінена на обґрунтовану системну регіональну політику соціально-економічного розвитку прикордонних територій, формування та реалізація якої має враховувати різноплановий ресурсний потенціал останніх та можливості його ефективного використання, що вимагає відповідного вдосконалення методологічних підходів.

У другому розділі «Методологічні підходи до формування політики соціально-економічного розвитку прикордонного регіону» визначено проблемні питання розробки регіональної політики соціально-економічного розвитку та запропоновано удосконалений методологічний підхід до оцінки потенціалу та процесів функціонування економіки прикордонного регіону з врахуванням його специфіки на основі застосування економіко-математичного моделювання соціально-економічного розвитку регіону.

Враховуючи, що моделювання процесів підвищення рівня використання ресурсного потенціалу залежить від виявлення факторів, які здійснюють вагомий вплив на соціально-економічний розвиток прикордонного регіону та на формування і реалізацію регіональної політики (соціально-політичні, організаційно-інформаційні, зовнішні, внутрішні), виникає необхідність уточнення сутності та визначення основних факторів, що сприятимуть, стримуватимуть (гальмуватимуть) чи стимулюватимуть економічне зростання.

Так, фактори сприяння соціально-економічного розвитку регіону поділяються на суспільні (стан суспільної свідомості, рівень розуміння суспільством об'єктивних проблем і напрямів економічної динаміки; культура праці і спілкування; пануючі морально-етичні, релігійні установки, національні традиції) та на політично-правові (інституційне забезпечення; форма регулювання і контролю економіки; структура власності; ступінь виконання взятих зобов'язань; сприяння з боку регіональної влади). Фактори стимулювання регіонального розвитку - це, насамперед, чинники, що спрямовані на підвищення технологічного рівня виробництва, розвитку підприємницьких здібностей та збільшення кількості, асортименту і якості ресурсного потенціалу. Особливу увагу слід звернути на виявлення факторів стримування (гальмування) розвитку прикордонних регіонів для зменшення їх впливу, оскільки недооцінка цих факторів негативно відзначається на рівні розвитку місцевого самоврядування (фінансове забезпечення території, а також механізми функціонування систем регулювання і контролю), на соціально-економічному розвитку регіону (складнощі на ринку праці, низька якість соціальних послуг, низький рівень доходів та особистого споживання) і на екологічну ситуацію на прикордонній території (структурна деформація господарства, екстенсивний розвиток с/г виробництва, відсутність обґрунтування планів і проектів екологічного розвитку).

Здійснено порівняльний аналіз методичних підходів щодо оцінки і використання наявного соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону. З'ясовано, що існуючі методики не дають можливості у повному обсязі реально та об'єктивно оцінити рівень соціально-економічного розвитку прикордонного регіону через відсутність необхідної системи показників, які б адекватно враховували їх специфіку; не має достатньої статистичної інформації спеціального призначення; не вдосконалена методика аналізу та оцінки використання результатів об`єднання зусиль суміжних областей, їх взаємозв`язків та синергетичного ефекту.

Найбільш повно оцінити наявний потенціал та його використання дає можливість методика, яка полягає у застосуванні інтегрованих індикаторів, які різняться принципами відбору і порівняння первинних і групових індикаторів. Для прикордонного регіону перелік первинних індикаторів формується за наступними 9 блоками: 1) загальний рівень розвитку регіону; 2) стан розвитку важливих галузей виробництва; 3) фінансовий стан регіону; 4) інвестиційна активність; 5) доходи населення; 6) зайнятість і ринок праці; 7) стан соціальної сфери; 8) екологічна ситуація; 9) міжнародна економічна активність, зокрема транскордонне співробітництво. В блок І входять 8 індикаторів, а в інші блоки - по 4 індикатори. Таким чином, загальний перелік нараховує 40 первинних індикаторів.

Для оцінки соціально-економічного й фінансового стану регіону в роботі використана економіко-математична модель функціонування економіки прикордонного регіону, яка, на відміну від інших моделей, включає механізм економічних відносин між різними суб'єктами господарювання. Ядро моделі функціонування економіки регіону складають наступні блоки: виробництво товарів і ринкових послуг; виробництво неринкових послуг; населення; державні доходи і витрати (державного і регіонального бюджетів, позабюджетних фондів); міжрегіональне і транскордонне співробітництво; основні балансові співвідношення; індикатори соціально-економічного розвитку регіону. Модель дозволяє розраховувати узагальнюючі показники (індикатори) регіонального розвитку прикордонної території і їхнього взаємозв'язку. Частина індикаторів досить традиційна, а вибір інших визначається можливостями моделі.

Для обґрунтування вибору пріоритетів регіональної політики запропоновано методику оцінки соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону, яка базується на класифікації його складових (природно-ресурсний, трудовий, виробничий (економічний), інноваційний (науково-технічний), інфраструктурний)) і включає низку чинників, які враховують прикордонне розташування і потенціали міжрегіонального та транскордонного співробітництва.

Соціально-економічний потенціал прикордонного регіону - це сукупна здатність економіки прикордонної території, її галузей і сфер господарювання здійснювати соціально-економічну діяльність, задовольняти запити населення, суспільні потреби, забезпечувати розвиток виробництва і споживання за умов сталого економічного розвитку, враховуючи особливості прикордонного розташування та прихованих спроможностей для розвитку регіону, що можуть виявитися і бути використані суб'єктами господарювання за умов їх співпраці.

До складу соціально-економічного потенціалу входять природно-ресурсний, демографічний (трудовий), науково-технічний, виробничий, транскордонний та міжрегіональний, рекреаційний, інформаційний, соціальний та культурний потенціали.

Для вироблення заходів щодо ефективного формування та реалізації регіональної політики прикордонного регіону необхідно провести оцінку наявного та додаткового соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону і відповідно до отриманих результатів визначити рівень взаємовпливу суміжних прикордонних регіонів один на одного, а за інтегральною оцінкою додаткового потенціалу соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів здійснити їх групування.

В дисертаційній роботі обґрунтовано систему показників, які забезпечують комплексність дослідження наявного соціально-економічного потенціалу: індекс природно-ресурсного потенціалу регіону, який відображає наявність природних ресурсів та рівень їх раціонального використання; індекс трудового потенціалу, який враховує демографічний розвиток, розвиток ринку праці, матеріальний добробут, умови проживання та рівень освіти населення; стан та охорону здоров'я; соціальне середовище, екологічну ситуацію, фінансування людського розвитку в регіоні; індекс виробничого (економічного) потенціалу, який характеризує взаємопов'язаність різних елементів для забезпечення виробництва у регіоні; індекс інноваційного (науково-технічного) потенціалу, що відображає можливості регіону для створення і впровадження інновацій; індекс інфраструктурного потенціалу, що містить оцінку наявної інфраструктури. У якості адекватної міри кожного показника було взято модифіковане зважене середньогеометричне значення (мультиплікативний підхід) і визначено індекси за формулою:

(1)

де: - індекс -го потенціалу () -го прикордонного регіону, ; - множина показників, які характеризують певний потенціал, стандартизовані; - вагові коефіцієнти (0), - нормалізовані, тобто:

Вибір формули (1) для обчислення індексу потенціалу прикордонного регіону обумовлюється тим, що як високі нормалізовані кількісні значення окремих деталізованих показників, так і низькі значення інших менше нівелюються, ніж за адитивного підходу. За такого підходу регіони будуть упорядковані згідно зі зниженням значень індексу -го потенціалу , . Найкращим виявиться регіон з даної вибірки, для якого набуде максимального значення. Отримані у такий спосіб значення індексів природно-ресурсного потенціалу, трудового потенціалу, виробничого потенціалу, інноваційного потенціалу та інфраструктурного потенціалу дають змогу отримати інтегральний індекс наявного соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону за формулою:

, (2)

де: - інтегральний індекс наявного соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону; - індекс j-го потенціалу (j=1,…..5) і-го прикордонного регіону, .

Формулу середньої геометричної для інтегрального індексу обрано, оскільки дана форма застосовується для визначення рівновіддаленої величини від максимального і мінімального значення ознаки, а також має місце наступна закономірність: чим більше зменшується один частковий показник, тим складніше його компенсувати збільшенням іншого. А це, в свою чергу, можна тлумачити у такий спосіб, що доволі низьке значення часткових показників свідчить про несприятливу ситуацію в цілому у прикордонному регіоні.

Додатковий соціально-економічний потенціал прикордонного регіону було розглянуто як міру взаємовпливу прикордонних регіонів один на одного (транскордонне та міжрегіональне співробітництво) та спричинені тим зміни у їх соціально-економічному розвитку. У зв'язку із цим, інтегральний індекс соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону був обчислений як сума інтегральних індексів наявного та додаткового соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону за формулою:

, (3)

де: - інтегральний індекс соціально-економічного потенціалу -го прикордонного регіону; - відстань між -м і -м обласними центрами; - кількість регіонів.

Отримані значення індексу додаткового соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону запропоновано розбити на групи, що відповідають градації шкали оцінювання (високий взаємовплив, середній взаємовплив, низький взаємовплив).

Інтервали індексів, які відповідають рівню оцінки, слід розраховувати за формулою:

, (4)

де: - відповідно максимальне і мінімальне значення інтегрального індексу додаткового соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону.

У такий спосіб на основі окреслених індексів був оцінений поточний стан соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів та ступінь взаємовпливу таких регіонів один на одного. В свою чергу індекс додаткового соціально-економічного потенціалу прикордонного регіону може слугувати мірою процесу реципрокації (взаємний обмін благами, послугами) між прикордонними регіонами та враховуватись при удосконаленні напрямів формування і реалізації прикордонної регіональної політики.

У третьому розділі «Оцінка регіональної політики соціально-економічного розвитку суміжних прикордонних регіонів України» здійснено аналіз рівня соціально-економічного розвитку Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей на основі оцінки їх природно-ресурсного, трудового, виробничого, інноваційного та інфраструктурного потенціалів, а також проведена оцінка міжрегіональної та внутрішньо регіональної диференціації соціально-економічного розвитку областей Карпатського регіону. Це дало можливість оцінити ступінь взаємовпливу областей, виявити спільні елементи життєдіяльності сусідніх прикордонних областей України. Проведене у роботі узагальнення проаналізованих показників дало можливість оцінити рівень наявного та додаткового соціально-економічного потенціалів прикордонних регіонів протягом 2008 та 2009 рр. Так, тенденція серед проаналізованих складових інтегрального індексу знайшла продовження і в індексній оцінці (таблиця 2): за рівнем соціально-економічного потенціалу серед прикордонних регіонів Львівська область є лідером в Карпатському регіоні, Закарпатська та Івано-Франківська області - близькі за значеннями потенціали; найгіршою ситуація є у Чернівецькій області, хоча у 2009 р. рівень індексу її виробничого потенціалу збільшився і наблизився до рівня Закарпатської та Івано-Франківської областей.

Таблиця 2. Індексна оцінка соціально-економічного потенціалу прикордонних областей Карпатського регіону у 2008 та 2009 рр.

Виявлено, що Івано-Франківська область зазнає найбільшого впливу від областей Карпатського регіону, Львівська та Чернівецька області - середнього, а Закарпатська - найменшого.

У досліджуваний період суттєвих змін не відбулося у рівні інноваційного потенціалу. Таким чином, аналізуючи ситуацію з потенціалом соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів, можна говорити, що у Чернівецькій та Закарпатській областях вона покращилась, а у Львівській та Івано-Франківській - дещо погіршилась. При цьому значення інтегральних індексів додаткового соціально-економічного потенціалу вказують на стабільність у виявлених взаємовпливах між областями Карпатського регіону.

В процесі дослідження визначено співвідношення територіальних диспропорцій і тенденцій, що склалися з огляду на соціально-економічний розвиток прикордонних регіонів України та здійснено оцінку міжрегіональної і внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку областей Карпатського регіону. Це дозволило охарактеризувати області регіону з точки зору їх соціально-економічного розвитку, встановити ступені диференціації між областями регіону за показниками; спрогнозувати тенденції регіонального розвитку на перспективу; охарактеризувати природу і чинники регіональних розбіжностей (Табл. 3).

Таблиця 3. Оцінка міжрегіональної диференціації прикордонних регіонів у 2008-2009 рр.

Так, зроблені наступні висновки про міжрегіональну неоднорідність областей Карпатського регіону у період 2008-2009 рр.:

1) в Карпатському регіоні є низький рівень міжрегіональної неоднорідності за показниками - середній розмір пенсій, співвідношення чисельності пенсіонерів до середньооблікової чисельності працюючих, рівень забезпечення населення житлом, розмір середньомісячної заробітної плати;

2) спостерігається надвисока міжрегіональна диференціація за розміром заборгованості з виплати заробітної плати на одного працівника, обсягом валового регіонального продукту, обсягом експорту товарів;

3) за деякими показниками ступінь міжрегіональної диференціації у 2009 р. зріс (обсяг валового регіонального продукту, обсяг експорту товарів), а зниження його рівня не було;

4) за досліджуваний період найсуттєвішими були зміни у ступені міжрегіональної диференціації за обсягом валового регіонального продукту;

5) такі показники, як обсяг реалізованої промислової продукції на особу, обсяг валової продукції сільського господарства на особу, обсяг виконаних будівельних робіт на особу, обсяг прямих іноземних інвестицій на особу - дають високий рівень міжрегіональної диференціації прикордонних регіонів.

У ході дослідження виявлено основні сфери взаємовпливу сусідніх прикордонних областей: інфраструктура, екологія, трудові ресурси, мережі суб`єктів господарювання тощо.

Досліджено особливості регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонного регіону, а саме: дотримання основних організаційних умов - чіткі цілі управлінської діяльності і стандарти виконання функцій управління; наявність необхідних ресурсів: фінансових, матеріальних, інформаційних, людських тощо; ефективне функціонування господарських структур; обґрунтовані процедури та інструкції, що координують і регламентують діяльність організацій і їхні відносини з владними структурами; розвинені комунікації і система координації діяльності різних структур, залучених до процесу здійснення політики.

Реалізація засад регіональної політики передбачає комплекс дій різних структур, пов'язаних з участю всіх учасників, і, насамперед, вищих керівників, у формуванні і розв'язанні поточних і стратегічних завдань розвитку регіону у поєднанні загальноєвропейських, державних та регіональних інтересів. Виявлено, що переважно регіональна політика має ситуативний характер, стратегічні цілі фактично відсутні, а пріоритети не стабільні, що пов`язано із частою зміною керівництва і відсутністю спадковості в системі управління територією. На районному та селищному рівнях спостерігається недостатній рівень професійної підготовки службовців щодо вирішення проблем розвитку території і покращення життя мешканців. Результати дослідження засвідчують, що здійснення політики регіональної співпраці визначається організаційною культурою і за певними правилами (формальними, неформальними), які встановлюються на самому початку або формуються учасниками реалізації соціально-економічної політики на підставі накопиченого досвіду.

В роботі проаналізовано механізм співпраці областей Карпатського регіону, який містить такі складові: законодавчо-нормативну базу співпраці; бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави; реалізація державних та спільних регіональних програм, а також індикативних прогнозів і місцевих програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень; створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон у певних регіонах; розвиток міжрегіонального та транскордонного співробітництва.

На основі проведеного SWOT-аналізу соціально-економічного розвитку прикордонних областей в умовах активізації співпраці між сусідніми регіонами, визначено основні підходи до формування та реалізації ефективної регіональної соціально-економічної політики розвитку Карпатського регіону як цілісного об`єкта - об`єднання сусідніх областей України.

В четвертому розділі «Нові підходи до вдосконалення формування політики соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів та їх специфіка» обґрунтовано нові методологічні підходи до формування і реалізації регіональної політики соціально-економічного розвитку прикордонних областей, які базуються на врахуванні специфіки прикордонного розташування територій та використанні додаткового потенціалу, що створюється шляхом об`єднання зусиль та взаємодії суміжних прикордонних областей України, а також сусідніх країн.

Виявлено, що з метою підвищення ефективності використання наявного природно-ресурсного, прикордонного та транскордонного потенціалів окремим суміжним прикордонним територіям держави доцільно об`єднувати зусилля, виробляти спільну регіональну політику щодо вирішення певних конкретних проблем, наприклад, в екологічній сфері, розвитку інфраструктури, інноваційного розвитку на основі створення міжрегіональних кластерів тощо. Не менш важливо таким прикордонним територіям спільно формувати свою зовнішню регіональну політику і відповідно позиціонувати себе у транскордонному просторі. Це, зокрема, стосується національної частини Карпатського Єврорегіону, яку представляють чотири області - Закарпатська, Чернівецька, Львівська, Івано-Франківська; а в українсько-російському транскордонному просторі - Донецької та Луганської, а також Харківської і Сумської областей, для яких є доцільним для певних програм попарне об`єднання, або усіх чотирьох разом.

Обґрунтовано, що як об`єкт регіональної політики в Україні доцільно використовувати процеси розвитку «макрорегіонів - об'єднання суміжних прикордонних регіонів України, під яким розуміється інтегрована система регіональних господарських комплексів декількох суміжних адміністративно-територіальних одиниць, кожна з яких з певною часткою автономності в рамках загальнодержавних законів функціонує як цілісна територіальна економічна одиниця, але об'єднання зусиль яких створює додаткові можливості для раціоналізації територіально-галузевої структури господарства, ефективного використання природно-ресурсного, транзитного, прикордонного та транскордонного потенціалів.

Такому об'єднанню притаманні специфіка вищої щільності зв'язків між його однорідними елементами і зовнішнім економічним середовищем (державними і регулюючими системами, економіками інших регіонів і світовими ринками).

До останнього часу регіональна політика держави і самих областей формувалася та реалізувалася через Стратегії соціально-економічного розвитку кожної з областей окремо, а вирішення спільних проблем, що виникали, здійснювалися через координаційні механізми, які, як показав аналіз, були мало ефективні без постійного контролю із Центру. В окремих випадках, коли представники регіональних органів влади сусідніх територій самостійно встановлювали партнерські відносини і домовлялися щодо вирішення спільних проблем, такі стосунки були більш ефективні. Проте, нестабільна політична ситуація в державі не сприяла зміцненню партнерських відносин і досить часто домовленості залишалися на папері.