Формування і розвиток просторових систем послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Формування і розвиток просторових систем послуг (теорія та практика реалізації)

Спеціальність: 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Мальська Марта Пилипівна

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Кравців Василь Степанович, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Пила Василь Іванович, Інститут міжнародної економіки, фінансів та інформаційних технологій Міжрегіональної академії управління персоналом, завідувач кафедри

доктор економічних наук, професор Євдокименко Валерій Кирилович, Буковинська державна фінансова академія, проректор з наукової роботи

доктор економічних наук, професор Стадницький Юрій Іванович, Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут Укоопспілки, проректор з навчально-методичної роботи

Захист відбудеться «10» червня 2011 р. об 11⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 76026 м. Львів, вул.. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий «6» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

регіональний послуга туризм просторовий

Актуальність теми. Сучасний етап соціально-економічного розвитку України характеризується масштабними трансформаційними процесами в регіональних господарських системах, які прямо чи опосередковано впливають на розвиток економічного простору регіонів України, зміну його організації та структури. Важливим структуроформуючим елементом економічного простору регіону є просторова система послуг (ПСП). Потреба у дослідженні комплексної наукової проблеми формування та функціонування ПСП, а також створення обґрунтованої системи управління цими процесами на державному та регіональному рівнях в Україні зумовлена домінуючими світовими тенденціями:

глобалізації - сьогодні послуги формують понад дві третини світового валового продукту, при цьому така властивість послуг, як супратериторіальність, перетворює їх на потужний фактор, що дедалі більше визначає параметри, тенденції і навіть характер процесів глобалізації;

регіоналізації - імплементація просторової парадигми соціально-економічного розвитку вимагає збагачення підходів до дослідження систем послуг;

інноваційного розвитку та постіндустріальної трансформації - ці процеси супроводжуються зміною структури суспільного виробництва та її «софтизацією», розширенням спектра і диференціацією послуг, потужним розвитком секторів послуг, властивих для інформаційного суспільства;

соціальної орієнтованості світової економіки - формування громадянського соціально орієнтованого суспільства, яке задеклароване пріоритетом суспільного розвитку в Україні, передбачає підвищення соціальної ефективності послуг, їх впливу на рівень життя в країні, задоволення потреб населення, соціально-економічний прогрес суспільства.

Зазначене у своїй сукупності забезпечує актуалізацію поглибленого дослідження науково-практичної проблеми формування та функціонування ПСП в Україні, різні аспекти якої знайшли своє відображення у низці праць І. Бистрякова, В. Вернадського, М. Долішнього, В. Євдокименка, Ф. Заставного, С. Злупка, В. Кравціва, Н. Мікули, В. Поповкіна, М. Паламарчука, В. Пили, С. Писаренко, Ю. Стадницького, М. Туган-Барановського, М. Фащевського, М. Чумаченка, О. Шаблія, Л. Шевчук. Теоретико-методологічні засади регіонального та просторового розвитку розроблені у фундаментальних працях таких зарубіжних дослідників як А. Алаєв, М. Вебер, Х. Зіберт, М. Кастельс, М. Колосовський, П. Кругман, А. Маршал, Дж. Мілль, Д. Рікардо. Концептуальні основи дослідження сфери послуг висвітлені у роботах Е. Аткінсона, З. Бжезинського, П. Дракера, М. Кастельса, В. Козака, В. Куценко, В. Маєра, А. Мельник, Л. Меркушевої, Дж. Нейсбіта, Е. Новошельської, В. Покшишевського, К. Полярчика, С. Правдіна, Н. Рімашевської, У. Ростоу, Дж. Стігліца, А. Тоффлера, В. Юрковського, В. Юхименка.

Водночас вивчення праць українських і закордонних учених в світлі сучасних викликів регіонального розвитку в Україні дає підстави стверджувати про відсутність науково обґрунтованих засад дослідження просторових аспектів розвитку систем послуг регіонального і локального рівня та розробки механізмів управління ними, адекватних реаліям розвитку українських регіонів. Такий напрям дослідження має значний науково-практичний потенціал вирішення проблем просторової збалансованості розвитку систем послуг і забезпечення їх соціальної та економічної ефективності за ринкових умов господарювання.

Зазначене зумовило вибір теми дослідження, визначило його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з тематикою наукових досліджень Львівського національного університету імені Івана Франка. Зокрема, в межах теми «Формування інформаційного середовища сталого розвитку Карпатського регіону України (соціально-демографічна, екологічна, рекреаційна, агробізнесова сфери)» (№ Д.Р. 0107U002036) - автором сформовано концептуальні засади розвитку рекреаційної сфери Карпатського регіону України; «Проблеми розвитку туризму в регіонах України» (№ Д.Р.0101U001424) - запропоновано науково-методичний інструментарій оцінювання розвитку просторових систем туристичних послуг; «Територіальна організація та економіко-організаційні механізми функціонування туризму Західного району України» (№ Д.Р. 0104U00112) - визначено принципи та цілі управління процесами розвитку туризму Західного району України; «Проблеми розвитку туризму в регіонах України» (№ Д.Р. 0107U007427) - розроблено організаційно-економічний механізм регулювання розвитку просторових систем туристичних послуг у регіонах України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування ПСП, виявлення закономірностей і принципів їх функціонування, обґрунтування системи управління їх розвитком на державному та регіональному рівнях.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

з'ясувати особливості функціонування суспільних просторових систем і визначити роль сфери послуг у їх розвитку;

обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження і структурування ПСП, а також розробити методичний інструментарій аналізу просторових систем послуг;

виявити характерні ознаки та закономірності функціонування регіональних ринків послуг, провести їх просторово-функціональну сегментацію;

здійснити аналіз регіональних детермінант формування та функціонування ПСП Львівської і Тернопільської областей;

обґрунтувати місце і роль туризму у розвитку ПСП, детермінувати чинники розвитку глобальної системи туристичних послуг на основі еволюційного підходу;

проаналізувати просторову структуру системи туристичних послуг Львівської області та виявити напрями підвищення ефективності використання її потенціалу;

розробити систему управління розвитком ПСП в контексті оптимізації економічного простору регіонів;

обґрунтувати напрями удосконалення просторової організації послуг на макро- та мезорівнях;

визначити підходи до державного регулювання розвитку просторових систем туристичних послуг в Україні.

Об'єктом дослідження є процеси формування та розвитку ПСП регіонів України.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади просторового розвитку систем послуг, а також підходи до управління ними в контексті нової парадигми регіонального розвитку України та основних світогосподарських тенденцій.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено фундаментальні положення і принципи економічної теорії, регіональної економіки, просторового розвитку, постіндустріального суспільства. Для розробки теоретико-методологічних і прикладних засад дослідження ПСП використано системний підхід, що дає змогу врахувати динамічну функціональну залежність між станом цілого та розвитком і збалансованістю його складових елементів, а також сукупність методів пізнання суспільних процесів і явищ, які забезпечують його реалізацію, зокрема:

логічного узагальнення, аналізу, порівняння і синтезу - для визначення сутності, змісту і принципів формування і функціонування ПСП та суспільних просторових систем, закономірностей і етапів розвитку глобальної системи туристичних послуг;

структурного, факторного, економіко-статистичного аналізу, метод декомпозиції - для виявлення тенденцій розвитку ПСП в Україні, детермінації чинників позитивного і негативного впливу, оцінки масштабів, структури та динаміки розвитку ПСП Львівської і Тернопільської областей;

стратегічного аналізу і структурно-функціональний - для вироблення системи управління просторовим розвитком систем послуг і розробки концептуальних засад державного регулювання розвитку просторових систем туристичних послуг в Україні;

графічні та картографічні методи - для наочного зображення результатів оцінки просторових процесів розвитку ПСП регіонів України.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, укази Президента України; наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних учених; статистичні матеріали; аналітичні розрахунки автора, виконані у процесі дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження теоретичні і практичні результати вирішують важливу наукову проблему розробки теоретико-методологічних засад формування і функціонування ПСП регіонального і локального рівня та розробки системи управління ними в контексті нової парадигми регіонального розвитку України та сучасних світогосподарських тенденцій. До найвагоміших наукових результатів, які розкривають особистий внесок автора у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи, належать такі:

вперше:

дано наукове трактування поняття «просторова система послуг (ПСП)» як сегмента економічного простору, виділеного на основі функціональних взаємозв'язків, що встановлюються не тільки між виробниками, а й між споживачами послуг різного виду і ступеня періодичності в межах певної суспільно-просторової системи;

розроблено концептуальні засади розвитку просторових систем послуг в умовах становлення постіндустріального суспільства. Обґрунтовано, що за умови прогресуючого зростання певних видів послуг, зокрема ділових, ПСП можуть виступати «ядрами» економічного зростання, навколо яких формуватимуться полюси зростання регіону. Доведено, що постіндустріалізація супроводжується одночасним розвитком «територіальних» та «екстериторіальних» послуг, при цьому частка останніх зростає значно швидше;

обґрунтовано наукові засади формування і функціонування локальних систем послуг, які розглядаються як структурні елементи ПСП, формуються в межах адміністративних районів, населених пунктів чи їх частин і прямо залежать від розмірів ядра. Запропоновано підходи до їх типології за критеріями розвиненості та часу доступності ядра. Така типологія може слугувати основою для удосконалення управління локальними системами послуг і підвищення ефективності просторової організації послуг у межах регіонів;

розроблено методологічний підхід до управління процесами просторової організації системи послуг регіонального рівня, який передбачає використання правових, організаційних, економічних, мотиваційних механізмів впливу та максимальне узгодження інтересів держави, регіонів, виробників і споживачів послуг у межах ПСП. Стратегічними цілями управління визначено забезпечення конкурентоспроможності ПСП; покращення якості економічного простору держави і регіонів; зростання доступності та покращення якості послуг; зростання доходів держави, регіону, бізнесу, особи; підвищення рівня життя населення;

удосконалено:

класифікацію послуг за критерієм доступності, який слугує однією із основних якісних характеристик розвиненості ПСП. Зокрема, існуючу класифікацію послуг доповнено характеристиками вартості, асортименту послуг, поінформованості споживачів про послуги, що надаються в межах ПСП;

методичні підходи до періодизації розвитку просторових систем туристичних послуг. Виокремлено три еволюційних етапи за критеріями темпів зростання туристичних прибуттів і темпів зростання доходів від туризму. Доведено, що основними особливостями розвитку просторових систем туристичних послуг є: динамічніше і стабільніше зростання надходжень від туризму, ніж кількості туристів; уповільнення темпів подвоєння дохідного капіталу туріндустрії; сезонність річного та синусоїдальність декількарічного циклів туристичної активності;

розроблено індикативний методичний підхід до оцінювання рівня розвитку ПСП, який включає три блоки: аналіз ступеня розвитку зв'язків між елементами системи, оцінка ефективності просторової структури системи послуг, дослідження ємності та еластичності попиту і пропозиції на ринку просторової системи послуг;

отримали подальший розвиток:

обґрунтування дуалістичності ролі ПСП у регіональному розвитку. З одного боку, за сучасних умов ПСП є реальним чинником структурних змін економіки регіону, з іншого - адаптується до територіальної, функціональної, інституційної, управлінської трансформації економічного простору регіону;

методологічні засади державного регулювання розвитку ПСП шляхом конкретизації важелів прямого і непрямого впливу, детермінацією пріоритетних завдань регулювання ПСП на рівні держави та регіональних органів влади, розробки рекомендацій щодо формування системи просторового планування в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково-прикладних положень, які дають підстави сформувати ефективні механізми управління просторовим розвитком систем послуг регіонального та локального рівнів у економічному просторі держави.

Отримані результати реалізовані в практиці управління на міжнародному, державному та регіональному рівнях. Найважливішими серед них є пропозиції, використані державними органами влади при розробці та реалізації державної програми «Україна туристична» (лист Міністерства культури і туризму України №7-4/392-08 від 01.12.2010 р.); Львівською обласною державною адміністрацією при розробці стратегій, середньострокових та щорічних, а також цільових програм розвитку сфери послуг у Львівській області (лист Львівської ОДА №5/15-7624/0/2-10/1-10 від 29.10.2010 р.); Львівською міською радою при підготовці Стратегії підвищення конкурентоспроможності міста Львова до 2015 року та розробці заходів із розвитку туристичного кластера у м. Львові (лист Виконавчого комітету Львівської міської ради №7/39 від 29.10.2010 р.); вищими навчальними закладами при викладанні навчальних дисциплін (довідка Львівського національного університету ім. Івана Франка №70/01-1.08 від 26.04.2010 р.). Результати наукових досліджень за темою дисертації використані при реалізації міжнародних проектів PAUCI “Turystyczny potencjal Ukrainy Zaczodniej”, "Створення туристично-інформаційної інфраструктури у Львові" Програми Добросусідства INTERREG IIIA/ TACIS CBC Польща - Білорусь - Україна, «Pogranicze polsko-ukrainskie: srodowisko, spoleczenstwo, gospodarka» (довідки: Інституту підприємництва та адміністрації в Замосці (Республіка Польща) від 26.11.2010 р.; Люблінського воєводського управління у Любліні (Республіка Польща) від 30.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені у дисертації, отримано автором особисто, а з наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційному дослідженні використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих напрацювань.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення, пропозиції дисертації пройшли апробацію на міжнародних, всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах, серед яких: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Туризм в Україні: економіка та культура” (Світязь, 1998 р.), Міжнародна конференція до 120-річчя географії у Львівському університеті (Львів, 2003 р.), Seminarium “Inwestycie turystyczne Ukrainy Zachodniej” (Krakow, 2003), І Міжнародний науково-практичний семінар “Аграрний екологічний туризм в країнах Центральної та Східної Європи” (Стрий, 2004 р.), Науково-практична конференція “Культура і освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози” (Київ, 2004 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Регіональна політика в Україні: сучасні форми та методи реалізації» (Львів, 2005 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Інформаційні технології в управлінні туристичною і курортно-рекреаційною економікою та проблемами підготовки фахівців” (Бердянськ, 2005 р.), «Procesy metropolizacji w regionie Рodkarpackim» (Zheshuv, 2006), Міжнародна науково-практична конференція «Сталий розвиток Карпат: сучасний розвиток та стратегія дій» (Львів, 2006 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Туризм і регіональна політика» (Харків, 2007 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція «Теорія і практика стратегічного управління розвитком РСС» (Івано-Франківськ, 2007 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (Київ, 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Перспективи та пріоритети розвитку України та її регіонів» (Луцьк, 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки і практики» (Харків, 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція «Міграційні процеси в Україні: сучасні виклики та регіональна специфіка», I Miedzynarodowa konferencja naukowa “Transgraniczny potencjal turystyczny Roztocza” (Lublin-Zolkiew, 2010 r.) та інші.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 173 наукових праці, з яких: 5 монографій, 22 статті у фахових наукових виданнях, 76 статей у інших виданнях, 33 публікації у матеріалах конференцій; 17 публікацій у закордонних виданнях. Загальний обсяг публікацій - 185,3 д. а., з яких 129,4 д. а. належать особисто автору.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Повний обсяг дисертації становить 392 сторінки, з яких 366 сторінок основного тексту. Робота містить 31 аналітичну таблицю та 37 рисунків. Список використаної літератури включає 351 найменування.

Основний зміст роботи

У першому розділі «Наукові засади дослідження просторових систем послуг» обґрунтовано значущість міждисциплінарного підходу у вивченні суспільних просторових систем; детерміновано роль і місце послуг у системі просторового суспільного розвитку, окреслено взаємозв'язок розвитку сфери послуг із функціонуванням ПСП; конкретизовано понятійно-термінологічний інструментарій дослідження, а також окреслено основні методологічні підходи до вивчення ПСП, визначено передумови формування, цільові орієнтири і принципи їх розвитку.

Дослідницьке зацікавлення регіональної економіки фокусується передусім навколо проблем, пов'язаних з просторовою структурою та взаємним впливом підсистем, що формують суспільну просторову систему. Просторову організацію життя суспільства можна розглядати як процес і як явище. В першому випадку вона охоплює всю сукупність особливостей суспільно-економічного функціонування та розвитку структурно упорядкованих просторово-часових форм життя суспільства, окремих його сфер, компонентів та елементів, удосконалення взаємозв'язку та взаємовідносин між ними.

Просторова організація життя суспільства як явище реалізується у формі таксономічно підпорядкованих суспільних систем. Їх ієрархізація - це не тільки одна із закономірностей раціональної просторової організації суспільства, а й метод її пізнання та засіб удосконалення. Вона відбувається під впливом територіального поділу та інтеграції праці, розвитку сфер матеріального виробництва і послуг та призводить до просторового виокремлення суспільних систем різного таксономічного рівня. В процесі їх функціонування відбувається просторова концентрація життя суспільства, що сприяє територіальній інтеграції та синтезу всіх видів людської діяльності. Просторова концентрація сприяє активному об'єднанню всіх її складових, інтенсивному розвитку різноманітних внутрішніх зв'язків, формуванню як регіональної, так і локальної системності.

При аналізі організації та функціонування просторових суспільних систем в дисертації досліджено структуру інтегрованої суспільної системи “людина - середовище”, яка поділяється на дві підсистеми - “природне середовище” і “соціально-економічну просторову систему”. Просторові суспільні системи визначають собою територіально-часове буття суспільства на конкретній території. Вони віддзеркалюють органічний взаємозв'язок часових і територіальних відносин суспільства і є частиною гео-соціо-економічного простору, на якій провадить свою виробничу, суспільну, послугову діяльність людина, а також відбувається процес споживання економічних і суспільних благ.

У роботі доведено, що суспільний простір формується під впливом розвитку на конкретній території соціально-економічних процесів, спрямованих на задоволення потреб населення. Він значною мірою залежить від просторової організації економічного життя, а тому сильно розчленований і водночас нестабільний. Тільки в агломераціях і в промислових центрах спостерігається формування інтегрованого простору, безпосередньо пов'язаного із прискоренням розвитку виробництва та сфери послуг.

Існування низки особливостей, властивих саме сфері послуг у межах певної суспільно-просторової системи, дає підстави виокремити в її структурі таку підсистему як ПСП. ПСП у дослідженні розглядається як сегмент економічного простору, виокремлений на основі функціональних взаємозв'язків, що налагоджуються не тільки між виробниками, а й споживачами послуг різного виду і ступеня періодичності.

Метою формування ПСП є розвиток і структурування економічного простору з урахуванням не тільки місця розташування суб'єктів ПСП, а й системи взаємовідносин між ними. Таке структурування сприятиме поглибленню спеціалізації, розширенню ринків послуг та оптимізації просторової організації сфери послуг, підвищенню рівня скоординованості відносин виробників і споживачів послуг.

Отже, застосування просторового підходу до виділення систем послуг передбачає виокремлення не стільки територіально зінтегрованих, скільки функціонально зінтегрованих систем.

Дослідження комплексного впливу чинників на формування, функціонування і просторову організацію ПСП дало змогу розділити усю їх сукупність на чинники прямої дії - демографічний, екістичний, геополітичний, міграційної мобільності, структурно-організаційний, інноваційний, соціально-економічний - і непрямої (опосередкованої) дії - природно-ресурсного забезпечення, історико-етнічний, екологічний.

Кожна ПСП є невід'ємною складовою відповідної суспільно-просторової системи, оскільки забезпечує процеси її розвитку і відтворення, зумовлює концентрацію населення та ділової активності. Отже, ПСП володіє високим інтеграційним потенціалом щодо суспільно-просторової системи. Процеси відтворення у ПСП характеризуються низкою особливостей:

яскраво вираженою автономністю механізму відтворення. Це пов'язано з тим, що рівні і масштаби розвитку послуг локалізуються в ПСП відповідно до систем розселення;

генетичною єдністю просторових структур виробничої сфери і сфери послуг, що проявляється у концентрації економічної діяльності на певній території;

більшою чутливістю рівня розвитку ПСП (на відміну від інших складових суспільно-просторової системи) до просторових чинників,;

двоїстим підходом до формування і розвитку ПСП - як “сектору зростання” і “джерела зростання”;

концентрацією в ПСП кінцевих результатів функціонування суспільно-просторової системи загалом.

Розвиток сфери послуг тісно пов'язаний з економічним зростанням національного та світового господарства, оскільки створює можливість для забезпечення зайнятості, розвитку виробництва, розширення внутрішнього ринку, сприяє розвитку інших сфер економічної діяльності і міжнародної торгівлі.

ПСП суттєво впливає на просторову організацію суспільства, оскільки вона характеризується відносно відокремленим механізмом формування ринкового середовища і створення ринково орієнтованої мотивації економічних суб'єктів. Як наслідок збільшення темпів і обсягів виробництва послуг, розвиток малого і середнього бізнесу створюють умови для формування в ПСП «ядер» економічного зростання, які володіють здатністю до формування зовнішніх резонансних ефектів, що поширюються на інші види діяльності суспільно-просторової системи. Такими «ядрами» можуть стати ПСП, спрямовані на розширення спектру і обсягів реалізації ділових та фінансових послуг, торговельних, транспортних і туристичних послуг, послуг зв'язку.

У дисертації розроблено індикативний методичний підхід до оцінювання рівня розвитку ПСП, який включає три блоки:

аналіз ступеня розвитку зв'язків між елементами системи;

оцінка ефективності просторової структури системи послуг;

дослідження ємності та еластичності попиту і пропозиції на ринку послуг.

Зазначене дало змогу дійти висновку, що саме просторовий підхід до розвитку сфери послуг у регіонах може стати ключовим індикатором формування конкурентоспроможних ПСП; зростання доступності та покращення якості послуг, а також підвищення рівня життя в усіх регіонах України.

Другий розділ «концептуальні підходи до формування та розвитку просторових систем послуг» присвячено дослідженню сутності та значення економіки послуг в сучасному суспільстві, формуванню гео-соціо-економічної характеристики послуг, класифікації послуг за функціональними та просторовими критеріями, аналізу просторових концепцій формування структури сфери послуг.

Однією з цільових функцій дослідження ПСП є узгодження простору попиту із простором пропозиції послуг. Тобто розвиток ПСП має спрямовуватись на максимально можливе наближення послуг до вимог споживачів у територіальному, часовому, вартісному, асортиментному та інформаційному вимірах. Важливою ознакою, яка характеризує якість умов задоволення різних за обсягом і структурою потреб населення в послугах, є їх доступність. Доступність у широкому значенні характеризує умови фактичного споживання послуг населенням. У дисертаційній роботі доведено, що існуючу сьогодні класифікацію послуг за критерієм доступності варто доповнити новими характеристиками - вартісною, асортиментною, інформаційною (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація послуг за критерієм доступності

Характеристика	Суть
Територіальна	відповідність місць надання послуг місцям концентрації споживачів
Часова	витрати часу на отримання послуг з урахуванням частоти попиту на послуги (повсякденні, періодичні, епізодичні)
Вартісна	ступінь відповідності вартості платних послуг купівельній спроможності споживачів послуг
Асортиментна	відповідність спектра послуг, що надаються, рівню соціально-економічного розвитку суспільно-просторової системи та необхідності в них
Інформаційна	поінформованість споживачів про послуги, що пропонуються

Сучасні тенденції світового розвитку чітко пов'язані із глобалізацією економічної діяльності, яка супроводжується зростанням «супратериторіальності» - формуванням транссвітових і транскордонних соціально-економічних зв'язків. Такі тенденції мали безпосередній вплив на трансформацію послуги, яка із чітко детермінованої «територіальної» послуги перетворюється на «екстериторіальну», тобто втрачає обов'язкову «прив'язку» місця споживання послуги до місця її виробництва. При цьому сегмент екстериторіальних послуг зростає значно вищими темпами, аніж сфера послуг загалом. Зазначене є однією з особливостей формування постіндустріальної моделі суспільного розвитку, де на перший план виходять інформація та знання як основні атрибути інформаційного суспільства.

Особливою ознакою послуг є збіг часу їх надання з часом споживання. Прикладами цього можуть бути культурна, освітня, телекомунікаційна послуги або послуги, споживання яких може тривати значно довше: готельні послуги, послуги зв'язку, транспортні послуги, проведення дослідницьких робіт, соціальні послуги тощо. Однак винятки становлять страхування, банківські послуги: покупець страхового полісу купує безпеку, оберігаючи себе від негативних подій, випадків долі, при цьому виплата відшкодування необмежено відтермінована. Розбіжність у часі фаз надання і споживання послуги є закономірною і для банківської послуги.

Об'єктивною основою формування як суспільно-просторових систем, так і їх ПСП є екістична система. Сучасний просторовий розвиток суспільних систем характеризується розширенням функцій, елементів, форм і просторової структури систем розселення. Як результат межі між містом і селом поступово стираються, утворюються різні проміжні форми. Отже, дихотомічний поділ поселень на міста і села уже не відповідає реальності. В дисертації доведено, що сьогодні на перший план виходить їх поділ на підставі функціональних, морфологічних, демографічних і соціально-культурних критеріїв. З огляду на це важливо конкретизувати особливості розвитку локальних систем послуг(ЛСП), які формуються на основі локальних систем розселення, в світлі сучасних тенденцій.

ЛСП формуються на основі локальної території відповідно до її історичних, економічних, ресурсних, соціальних особливостей. Це можуть бути міста, села, райони, а також урбаністично-послугові одиниці в системі окремих міст.

У роботі процес ідентифікації ЛСП та їх ієрархії розглянуто на прикладі міст. Чіткість ієрархії міських ЛСП залежить не лише від розвитку послуг, а й від впливу інших чинників, що визначають просторовий розвиток міст. При дослідженні та інтерпретації ієрархії ЛСП міста слід враховувати такі чинники:

1) залежність обсягу надання послуг від інших функцій міста. ЛСП розмежовуються за типами функціонування, які змінюються в часі, тобто йдеться про ієрархічну та функціональну структури;

2) основні послуги, які виконують ендогенні функції, тобто такі, що задовольняють потреби населення міста і зростають разом із зростанням чисельності міста. У малих чи менших містах функції послуг набувають характеру екзогенних значно більшою мірою, ніж у великих містах. Слід також очікувати оберненої залежності між величиною міст і показниками насиченості території послугами;

3) урізноманітнення попиту на послуги прямо корелює із збільшенням доходів населення, тобто попит на послуги слід розглядати як функцію розвитку сфер економіки. У ЛСП високого рівня розвитку розбіжності між попитом на послуги та їх пропозицією є досить значними;

4) співвідношення між тими людьми, які постійно живуть у містах, і тими, що доїжджають на роботу. Ті, хто доїжджає на роботу в міста, збільшують попит на послуги.

Формування ЛСП безпосередньо залежить від відповідних локальних просторових систем. Локальні просторові системи можуть бути вузловими з моно- або поліядерною структурою, яка охоплює адміністративні райони з більшою чи меншою мірою взаємозалежності. Отже, локальні просторові системи формуються за наявності одного або декількох близько розташованих ядер концентрації населення. Територіальну основу локальної просторової системи становить сфера впливу ядра, яка залежить від рівня його розвитку. Якщо велике місто може стати ядром формування локальної просторової системи агломераційного типу, то промисловий центр і адміністративний районний центр відповідно можуть стати ядрами формування районних локальних просторових систем. Їх ядра є водночас центрами економічних, організаційних, розподільчих, обслуговуючих функцій міжрайонного (районного) порядку. Ядро локальної просторової системи - це таке скупчення населення, капіталу, основних фондів, виробничого потенціалу, об'єктів послуг, які визначають його суспільний потенціал, необхідний для розвитку центроспрямованих зв'язків, що консолідують простір у локальній просторовій системі та впливають на розвиток всього простору, який притягується ядром.

Розвиток ЛСП відповідної локальної просторової системи перебуває у прямій залежності від розмірів ядра. Цей зв'язок має не функціональний, а корелятивний характер. Як показали дослідження, розмір ядра локальної просторової системи і, відповідно ЛСП, впливає на мобільність населення, особливо сільського. Слаборозвинені ядра неурбанізованих ЛСП спрямовують потоки населення з навколишніх сіл у великі міста з метою отримання послуг.

Залежно від чисельності населення і часу доступності ядер в дисертаційній роботі виокремлено такі типи ЛСП:

великі, переважно з більш розвиненою системою послуг, з відносно сприятливою демографічною ситуацією, з низькою часткою осіб похилого віку (20-40 людей похилого віку на 100 працездатних), порівняно вищим рівнем народжуваності. Ядрами таких ЛСП є промислові вузли. В них надається частина епізодичних послуг і усі періодичні послуги в межах прилеглої території з радіусом доступу 1,5-2 год;

середні, з менш розвиненою системою послуг, з несприятливою демографічною ситуацією - високою часткою людей похилого віку, що є наслідком відпливу молоді з села протягом тривалого періоду і зниження народжуваності. Ядрами таких ЛСП є центри адміністративних районів. У них знаходяться установи надання періодичних послуг населенню з радіусом доступу до 1 год;

малі, які займають проміжне положення між названими типами за наданням послуг, характером демографічної ситуації. Ядрами таких ЛСП є промислові центри, в яких розміщені установи з надання періодичних послуг населенню з радіусом доступу 1-1,5 год.

Залежно від ступеня розвитку систем розселення можна виокремити такі ЛСП: сформовані; ті, що формуються; потенційні ЛСП.

На основі проведеного соціологічного дослідження автором детерміновано низку особливостей розміщення підприємств сфери послуг у великих містах. Так, найвагомішими підставами для прийняття рішення про розміщення підприємств, які надають ділові послуги (консалтинг, аудит, управління тощо), є комунікаційна доступність, наближеність до інших закладів, з якими налагоджено зв'язки, а також середовище (оточення), в якому провадиться діяльність.

Серед послуг, які локалізуються переважно в центральних частинах великих міст, слід виокремити надання правових, економічних консультацій, а також послуги агенції нерухомості. Вони розташовані майже виключно в центрі міста або мають тенденцію до концентрації в цій частині міста.

У третьому розділі «Формування просторових систем послуг в умовах ринкової трансформації економіки України» визначені характерні ознаки та особливості формування ринку послуг, окреслено вплив попиту і пропозиції на формування ринку послуг, детерміновано підходи до просторово-функціональної сегментації ринку послуг.

У дисертації ринок послуг розглядається як економічна система, що володіє низкою специфічних ознак, основними серед яких є такі:

висока динамічність ринкових процесів;

територіальна сегментація - адже самі послуги, попит на них, а також умови праці підприємств, які надають послуги, залежать від території, яку охоплює даний ринок, і в цьому випадку географічний критерій є вирішальним;

висока швидкість обороту капіталу;

чуттєвість до змін ринкової кон'юнктури, що зумовлено неможливістю зберігання, складування і транспортування послуг. Ця властивість вимагає точності прогнозу попиту та пропозиції послуг в просторовому і часовому вимірах;

особливість організації надання послуг - відомо, що продуцентами послуг, зазвичай, є малі і середні підприємства різного профілю, які мають велику функціональну і просторову мобільність і можуть швидко і гнучко реагувати на зміни у ринковому просторі;

специфіка процесу надання послуг, яка, у більшості випадків, обумовлена персональним контактом споживача з виробником. Цей контакт зумовлює дотримання певних вимог до розміщення підприємств сфери послуг, нормативів щодо приміщень, у яких надаються послуги, до професійно-кваліфікаційних, етичних, культурних якостей виробника послуг;

значення послуги в залежності від національних традицій і особливостей споживання, стилю життя;

велика ємність ринку. Існує позитивний ефект від масштабу виробництва послуг;

високий ступінь невизначеності результату;

присутність на ринку послуг соціально значущих благ (освіта, медицина, культура, соціальне забезпечення), виробництво і споживання яких відбувається під впливом регулюючої ролі держави і за фінансування з суспільного сектору;

високий ступінь різноманіття послуг, який приводить до того, що пошук послуги-новинки стає для виробника послуг перманентним процесом, адже складна структура попиту зумовлює появу нових нестандартних послуг;

висока еластичність попиту з точки зору доходів. Зростання доходів домашніх господарств спричиняє значне зростання попиту на послуги;

неможливість, на відміну від ринку товарів, формувати напрями еволюції потреб у послугах.

При формуванні ринку послуг виробник досягає поставленої мети як шляхом задоволення інтересів і потреб окремої особистості, так і шляхом задоволення інтересів і потреб суспільства загалом.

Сегментація ринку послуг передбачає поділ послугонадавачів і послугоспоживачів, які мають схожі характеристики потреб і модель поведінки. Вона повинна враховувати просторову, функціональну специфіку послуг стосовно або попиту, або пропозиції. При сегментації ринку послуг важливо враховувати соціально-демографічну ситуацію споживчого попиту у просторових системах.

Під просторовою сегментацією ринку послуг слід розуміти розподіл ринку послуг на просторові елементи (сегменти). Для кожного просторового сегмента ринку послуг характерна специфіка формування попиту, пропозиції і споживання послуг.

Просторова сегментація ринку послуг відбувається під впливом демографічних (чисельність сільського, міського населення, його стать, вік), соціально-економічних (рівень доходів і споживання, професійні, освітні характеристики) чинників. За величиною населених пунктів можна визначити мало-, середньо-, і багатонаселені системи розселення. За характером розміщення населених пунктів - компактні і дисперсні (дискретні) системи розселення. Компактний тип розселення - це щільна сітка поселень, які взаємопов'язані транспортними магістралями, інфраструктурою. Дисперсний тип характеризується населеними пунктами, які мало взаємодіють між собою. Це співвідношення необхідно враховувати при визначенні просторової сегментації ринку послуг.

Так, діяльність підприємства сфери послуг за умов компактної системи розселення має чіткий ареал, окреслений межами міського району, міста, селища або групи селищ. Послуги надають стаціонарні підприємства і організації сфери послуг, розміщені в межах цього ареалу. Вивчення попиту на послуги, характерного для цього ареалу, доповнюється демографічним і соціальним критеріями. Щільність населення часто визначає неоднорідність процесу виробництва і надання послуг. Як правило, щільність постійного і тимчасового населення ареалів має центробіжний характер: вона більша в центрі і зменшується в міру віддалення від центру. Найяскравіше цей процес спостерігається у великих міст, селищах, а також в межах агломерацій, де є кілька центрів.

У роботі доведено дію закону Рейлі (згідно з яким зі збільшенням кількості мешканців міста збільшується кількість постійних споживачів, які не проживають у його межах) щодо сфери послуг за умов функціонування компактного ринку. Густонаселений район немов притягує до себе споживачів рідше населених районів. Це підтверджує доцільність розміщення підприємств сфери послуг у населених пунктах з високою концентрацією населення.

У районах з високою щільністю населення виробництво і надання послуг розміщується в місцях найбільшої концентрації мешканців. При цьому враховується не тільки постійне місцеве населення району, але, що особливо важливо, чисельність населення, яке формується внаслідок внутрішньорайонних і міжрайонних міграцій. Концентрація великої кількості населення в певних пунктах обумовлена, зазвичай, не значною кількістю населення, яка проживає в даному районі, а припливом населення до місць праці, адміністративного центру, культурно-історичних пам'ятників.

Попит на послуги ареалах з меншою щільністю населення, периферійних по відношенню до центру обмежується чисельністю постійного населення. Для таких місць важливою є транспортна система. Організація і надання послуг відбувається у вузлах транспортних з'єднань або в місцях пішої доступності до цих вузлів. Отже, система розміщення підприємств сфери послуг прив'язується до існуючої транспортної мережі, а перспективи її розвитку пов'язуються з розвитком дорожньо-транспортної інфраструктури.

Досить складним є процес задоволення попиту на послуги на дисперсному ринку. Його проблеми породжені здебільшого недоліками транспортної інфраструктури. Найчастіше населенню надаються так звані виїзні послуги в певні строки і з певним часовим інтервалом. Попит на послуги завжди пов'язаний зі специфікою способу життя на певній території. Дисперсна система послуг відрізняється особливою складністю. До неї належать групи локальних систем, розміщених на значній віддалі один від одного. В локальних системах невеликих поселень, зазвичай, побутує особливий тип споживацької поведінки, зумовлений місцевими традиціями, способом життя. Виникають дефіцит і монополія на виробництво послуг у дисперсній системі. За швидкого вирішення транспортних проблем відповідно швидко будуть вирішуватися проблеми розвитку такої дисперсії системи послуг.

Класифікація послуг є об'єктивною основою функціональної сегментації ринку послуг. Якщо розглядати загальносуспільні і споживчі послуги, то ПСП буде представляти собою просторову систему галузей і видів діяльності, призначених для виробництва послуг і духовних благ населенню. Це визначається місцем, яке послуга займає в суспільстві і в суспільному виробництві. З огляду на це у роботі виокремлено такі функції сфери послуг:

обслуговування виробничих процесів, завдання яких полягає у створенні матеріальних благ;

обслуговування побутових потреб населення, пов'язаних із задоволенням потреб людини через розвиток торгівлі, транспорту, зв'язку тощо;

соціальна функція - охорона здоров'я, соціальний захист, фізична культура;

культуротворча і освітня функції - підвищення рівня освіти і культури в суспільстві;

інноваційна функція - створення і стимулювання реалізації наукового та креативного потенціалу суспільної просторової системи;

адміністративно-управлінські функції, що визначають інституційні умови функціонування економіки.

Безпосередньо з перліченими функціями пов'язане формування функціональних сегментів ринку.

У четвертому розділі «Порівняльний аналіз просторової організації систем послуг регіонів України» досліджено трансформаційні чинники розвитку ПСП регіонів України, а також здійснено аналіз особливості функціонування ПСП Львівської та Тернопільської областей.

Упродовж останніх років послуги були основним сектором, який забезпечував збільшення доданої вартості в економіці, і, за оцінками аналітиків, надалі їхня ключова роль у підтримці економічного зростання в Україні збережеться. Сектор послуг забезпечив понад половину загальних темпів зростання ВВП України в 2009 р., або близько 4,5% із загальним зростанням на 7,3%.

Збільшення ролі сектору послуг стало можливим завдяки вагомим структурним змінам, які відбулися в українській економіці після 1990 р. За 1990-2009 рр. частка послуг у ВВП України збільшилася з 30 до 55%. Отже, попри високі темпи зростання промисловості, які останні декілька років випереджали темпи зростання ВВП, роль промисловості в забезпеченні економічного зростання на сьогодні менш значна, ніж роль сектору послуг. Зрушення в структурі ВВП відбулися за рахунок поєднання двох чинників - зміни реальних обсягів виробництва в окремих секторах, а також зміни цін на товари і послуги. За ринкових умов вартість послуг підвищилася щодо вартості товарів, що забезпечило значне збільшення частки сектору послуг в структурі ВВП.

Дослідження чинників розвитку сфери послуг в Україні проведено у розрізі динаміки та структури доходів і витрат населення, зміни споживчих цін, взаємозв'язку із ВВП України.

Узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку окремих суспільно-просторових систем України, є вироблений валовий регіональний продукт (ВРП). Тому в роботі на основі застосування регресійного аналізу детерміновано моделі, які дають змогу оцінити роль сфери послуг у формуванні ВРП (табл. 2).

Таблиця 2

Параметри економетричних моделей залежності між обсягами ВРП та обсягом реалізованих послуг у регіонах України у 2009 р.

Тип моделі	Модель	R2
Лінійна	y = 0,9733x - 7122,5	R2 = 0,8104
Логарифмічна	y = 13776ln(x) - 121480	R2 = 0,5193
Поліномінальна	y = 2E-05x2 - 0,0536x + 914	R2 = 0,8967
Експотенціальна	y = 545,79e8E-05x	R2 = 0,3777
Степенева	y = 0,0038x1,4011	R2 = 0,3524

Отримані результати свідчать, що найбільш вірогідною є поліномінальна модель. Поліномінальна залежність доводить існування прямого, хоча й нелінійного зв'язку між обсягами ВРП та обсягами реалізованих послуг у його структурі. Однак для регіонів із високим значеннями ВРП характерна значно більша частка спожитих послуг у його структурі, натомість що менший обсяг ВРП виробляють у регіоні, то меншу його частку формує сфера послуг.

Аналіз просторових аспектів розвитку сфери послуг України в розрізі її регіонів дозволив довести гіпотезу про існування залежності між розмірами ядра регіону та рівнем розвитку ПСП (рис. 1).

Рис.1. Лінійна залежність між кількістю населення у найбільшому місті регіону та обсягом реалізованих у ПСП послуг, 2009 рік

Результати регресійного аналізу свідчать про існування прямої залежності між показниками кількості жителів у обласному центрі (розмір ядра) та обсягом послуг, реалізованих у регіоні загалом (рівень розвитку ПСП). При цьому досить високий коефіцієнт детермінації R²=0,831 дає підстави трактувати отримані результати як достовірні.

ПСП України значно різняться між собою за показником насичення послугами (частка послуг у виробленому ВРП). За співвідношенням обсягів ВРП та реалізованих послуг у розрахунку на 1 жителя регіону в роботі виокремлено низку регіонів-лідерів. До регіонів, в яких частка послуг у ВРП перевищує 30% належать м. Київ та Одеська область. Така ситуація пояснюється столичним положенням Києва, що об'єктивно концентрує сферу послуг у ньому. Натомість м. Одеса - найбільший український порт міжнародного значення. До групи регіонів, в яких таке співвідношення перебуває в межах 20-30% належать туристично-рекреаційні регіони України: Автономна Республіка Крим, м. Севастополь, Львівська та Миколаївська області. Найнижча частка реалізованих послуг у ВРП регіону в розрахунку на 1 жителя (менше 10%) характерна для таких регіонів України, як Запорізька, Луганська, Полтавська та Хмельницька області.

Важливими з управлінської точки зору є результати оцінювання внеску кожної ПСП у формування обсягу реалізованих послуг України та їх порівняння із часткою регіонів у ВВП України (рис. 2).



Рис.2. Порівняння частки регіонів України у загальнодержавному обсязі реалізованих послуг та у ВВП, 2009 рік

Так, якщо у регіонів, які за внеском у виробництво послуг України знаходяться у правій частині рейтингу, частка реалізованих послуг у загальнонаціональному обсязі послуг є меншою, аніж частка ВРП у ВВП, то для регіонів-лідерів (ліва частина рейтингу) тенденція не є такою однозначною. Так, м. Київ, Одеська та Львівська області мають значно вищу частку у загальнонаціональному обсязі послуг, ніж у ВВП. Це свідчить про більш стрімкий розвиток сфери послуг у цих регіонах порівняно з іншими секторами економіки. Натомість для Донецької та Дніпропетровської областей властиві прямо протилежні тенденції.

Важливим чинником розвитку сфери послуг є гармонізація структури реалізованих послуг у розрізі їх споживачів. Сьогодні у всіх регіонах України, за винятком Автономної Республіки Крим, основними споживачами послуг є підприємницькі структури, а не населення. Така ситуація об'єктивно співвідноситься із видовою структурою послуг, у якій найбільшими є частки транспортних послуг (більше 40%), послуг зв'язку та оптової торгівлі.

Проведені дослідження довели, що витрати на одного мешканця в містах вищі, ніж у сільській місцевості. З урахуванням цього запропоновано формулу для визначення видаткових потреб кожної ПСП відносно середніх витрат усіх систем

I_i = C(P_c/P)_i + R(P_r/P)/C(P_c/P)_uk + R(P_r/P)_uk , (1)

де I_i - показник відносних видатків на потреби у кожній ПСП;

С - середні сумарні видатки на одного мешканця в містах;

R - середні сумарні видатки на одного мешканця в селах;

P_c/P - частка населення (Р), яке проживає в містах;

P_r/P - частка населення (Р), що проживає у сільських районах;

індекси “і” та “uk” відносяться до конкретної СПС та України загалом.

Цей показник демонструє, що, якщо в ПСП частка міського населення вища за середнє значення по країні, то витрати на одного мешканця будуть також більшими, ніж у країні загалом і навпаки. Якщо припустити, що відсоток, на який С перевищує R, є постійною величиною “v”, а також, що Р = Р_с + Р_r, формула (1) набуває вигляду