Структурна політика як інструмент подолання технологічного відставання економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ національної академії наук УКРАЇНИ"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Структурна політика як інструмент подолання технологічного відставання економіки України

Лубчук Ігор Вікторович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Бажал Юрій Миколайович, Національний університет "Києво-Могилянська Академія", завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Яловий Гаррі Кирилович, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", завідувач кафедри теоретичної і прикладної економіки;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, заслужений економіст України Жаліло Ярослав Анатолійович, Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, перший заступник директора.

Захист відбудеться „ 20 ” жовтня 2011 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи "Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий „ 20 ” вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

1. Загальна характеристика роботи

економічний розвиток інноваційний стратегічний

У розвинених країнах зростання темпів наукових і технологічних змін, яке спостерігалося протягом останніх двох десятиріч, обумовило бурхливий розвиток наукомістких виробництв і послуг, що забезпечувало динамічне економічне зростання. Водночас в економіці України технологічна структура виробництва майже не змінювалась. У результаті технологічне відставання нашої держави від світових лідерів зростало, продуктивність праці залишалася низькою, а економіка країни втрачала міжнародну конкурентоспроможність.

Актуальність теми. Як засвідчує світовий досвід, без скорочення існуючого технологічного відставання від розвинених країн та суттєвого підвищення ролі сучасних технологій та наукомістких виробництв Україні буде важко вирішити завдання забезпечення довгострокового сталого розвитку та збільшення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Тому сьогодні особливої актуальності набуває проблема формування та реалізації спеціальної структурної політики для подолання технологічного відставання економіки України.

Проблематика зв'язку принципів економічної структурної політики з особливостями та закономірностями технологічних змін постійно була у центрі уваги всесвітньовідомих економістів: Дж.Гелбрейта, В.Канторовича, Дж. Кейнса, К.Кларка, М.Кондратьєва, С.Кузнеця, В.Леонтьєва, М.Портера, П.Самуельсона, Р.Солоу, Дж.Стігліца, Я.Тінбергена, М.Туган-Барановського, Й.Шумпетера, та ін. Питання теоретичного та прикладного змісту структурної політики у розрізі проблематики технологічних змін, а також окремих напрямів та інструментів подолання технологічного відставання у контексті теорії і практики державного регулювання економіки знайшли відображення у працях вітчизняних вчених: Ю.Бажала, В.Бесєдіна, А.Гальчинського, В.Гейця, А.Гриценка, Я.Жаліла, Б.Кваснюка, І.Лукінова, Ю.Пахомова Л.Федулової, Л.Шинкарук, О.Шнипка, М.Якубовського, Г.Ялового, та ін., російських вчених - Л.Абалкіна, О.Анчишкіна, С. Глазьєва, В.Іноземцева, Д.Львова, Ю.Яковця, Ю.Яременка та ін.

Незважаючи на достатньо велику кількість праць, як українських, так і зарубіжних учених, присвячених питанням інтенсифікації інноваційної діяльності та розвитку науково-технічного потенціалу, в Україні категорія технологічного відставання залишається малодослідженою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Викладені в дисертації положення є складовою частиною наукової теми "Теоретичні проблеми аналізу та формування економічної політики в Україні" кафедри економічної теорії факультету економічних наук Національного університету "Києво-Могилянська Академія" (Державний реєстраційний номер 0106U005203). Автором у межах даної теми розглянуто механізм впливу структурної політики на подолання технологічного відставання економіки України та подано рекомендації щодо покращення існуючої структурної політики.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення методологічних та аналітичних інструментів формування державної структурної політики, спрямованої на подолання технологічного відставання економіки України та досягнення високого рівня її економічного розвитку.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення таких завдань:

· дослідити економічну категорію технологічного відставання країни;

· розробити аналітичний інструментарій економічної оцінки технологічного відставання економіки України;

· обґрунтувати індикатори інноваційного процесу для використання у формуванні державної структурної політики економічного розвитку;

· запропонувати методологію прогнозування інноваційної активності промислових підприємств України;

· провести якісний та кількісний аналіз структури економіки України й визначити пріоритети структурної політики, спрямованої на подолання наявного технологічного відставання;

· узагальнити новітні тенденції світового наукового та технологічного розвитку на основі технологічного та соціально-економічного прогнозування;

· розробити засади та принципи структурної політики, яка визначає та реалізує пріоритети інноваційного розвитку з метою подолання технологічного відставання економіки України.

Об'єктом дослідження є технологічна структура економіки та закономірності її динаміки, інституційне забезпечення ефективної структурної політики щодо прогресивних технологічних змін.

Предметом дослідження є економічні відносини, які обумовлюють явище технологічного відставання, методи його вимірювання та принципи і заходи економічної структурної політики щодо подолання технологічного відставання країни.

Методи дослідження. Під час роботи над дослідженням були використані такі методи: абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення і формування висновків та пропозицій державним органам влади; експериментальний - для розроблення пропозицій щодо удосконалення структурної політики України; статистико-економічний - для аналізу сучасного стану структурних зрізів економіки України, дослідження аспектів структурної політики та технологічного відставання, моделювання впливу структурних факторів на показники технологічного відставання. Було також застосовано комплексний та системний підходи - для розроблення методики обчислення рейтингового індексу технологічного розриву (RTGI), SWOT-аналіз - для виокремлення цільових індикаторів структурної політики.

Статистичною базою для проведення дослідження стали звіти Держкомстату України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України, аналітичні звіти та дослідження міжнародних організацій, статистика ЄС, Росії, США, країн Азії. Фактологічною основою дисертації стали монографії і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів, офіційні публікації державних установ, бази аналітичних і статистичних даних органів державного управління та окремих компаній.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому.

Вперше:

¦ здійснено теоретичне і практичне обґрунтування необхідності використання категорії технологічного відставання країни для формування та реалізації ефективних економічних механізмів державного управління щодо забезпечення міжнародної конкурентоспроможності України та проведення відповідної структурної політики; запропоновано розглядати проблему подолання технологічного відставання країни як систему економічних відносин структурної політики держави, що включають аналіз явища технологічного відставання, визначення його ролі у контексті довгострокових факторів економічного зростання, методи оцінки технологічного відставання, рейтинги міжнародної конкурентоспроможності, заходи державної економічної структурної політики для подолання технологічного відставання; це дає змогу оперативно оцінити проблеми технологічного розвитку країни та розробити науково обґрунтовані заходи економічної політики для подолання накопичених диспропорцій;

¦ розроблено метод оцінки рейтингового індексу технологічного розриву (RTGI), який визначає готовність країн до сприйняття та продукування інновацій, обґрунтовано необхідність його застосування як індикатора процесів створення та використання інновацій, запропоновано авторську методику обчислення даного індексу, досліджено взаємозв'язок індексу RTGI з показниками технологічного розвитку країни, запропоновано шляхи і методи використання даного індексу при формуванні та здійсненні державної структурної інноваційної політики щодо вирішення проблеми технологічного відставання економіки.

Удосконалено:

¦ використання аналітичного інструментарію методу авторегресії та ковзкого середнього (ARIMA) для прогнозування інноваційної активності у промисловості України, зокрема щодо впроваджених нових технологічних процесів;

¦ механізми аналізу й оцінки структури української економіки за рахунок розгляду галузевого, технологічного, відтворювального, інституційного та зовнішньоекономічного зрізів структурної політики.

Набуло подальшого розвитку:

¦ узагальнення новітніх світових тенденцій науково-технологічного розвитку на основі технологічного та соціально-економічного прогнозування для удосконалення наукових підходів до визначення пріоритетних напрямків політики економічного розвитку країни, відповідних механізмів інвестування; виконано аналіз можливого розвитку світової економіки та її технологічної структури на найближчі 20 років, який показав, що найбільш вірогідними елементами, що сформують обличчя нового технологічного укладу будуть нанотехнології, системи штучного інтелекту, космічні та біотехнології, генна інженерія, сучасна фармакологія, гнучка автоматизація виробництва та розвиток високошвидкісних транспортних систем, розвиток інформаційних мереж та інформаційних технологій;

¦ алгоритм використання показників суспільної продуктивності праці, розрахованих за методом П.Шреєра і Ф.Коечліна, у якості індикаторів технологічного відставання країни для умов української економіки; здійснені розрахунки засвідчили, що для скорочення існуючого відставання потрібно збільшувати продуктивність праці темпами, котрі перевищують темпи зростання продуктивності в країнах-лідерах;

¦ застосування SWOT-аналізу для ключових галузей української промисловості та формулювання пропозицій щодо скорочення існуючого технологічного відставання заходами структурної політики; проведений аналіз дозволив виокремити такі цільові індикатори структурної політики: підвищення конкурентоспроможності національних виробництв; розвиток попиту (пропозиції) на високотехнологічну продукцію на внутрішньому ринку; підвищення стійкості фінансової системи; зменшення енергомісткості економіки та розвиток вітчизняних програм енергопостачання, розвиток інноваційної інфраструктури.

Практичне значення отриманих результатів. Наукові розробки та методичні підходи щодо вдосконалення структурної політики України та скорочення технологічного відставання економіки використані для підготовки доповідей, доповідних записок та інших матеріалів, що надсилалися до органів влади, у тому числі: у Державне агентство України з питань науки, інновацій та інформатизації (науково-аналітичний матеріал "Технологічне відставання економіки України: стан, перспективи та шляхи подолання", аналітичний матеріал "Стратегічне планування розвитку високих технологій: досвід розвинених країн та рекомендації для України") та у Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (аналітичний матеріал "Наукомістке виробництво в Україні: економічні тенденції та наслідки прояву кризових трансформацій"). Від Департаменту інновацій та трансферу технологій міністерства отримано лист про використання поданих пропозицій від 18.06.2010 р. № 14/16-367, від департаменту інновацій та трансферу технологій агентства отримано лист про використання пропозицій від 19.10.2010 р. № 5-1/16-31, від департаменту інноваційної політики агентства отримано лист про використання пропозицій від 15.12.2010 р. № 5-1/21-95.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів при викладанні дисциплін економічного спрямування, зокрема тих, що пов'язані з питаннями державного управління національним господарством, оцінкою і вивченням особливостей технологічного та інноваційного розвитку економіки.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження були оприлюднені та обговорювались на кафедрі економічної теорії Національного університету "Києво-Могилянська Академія", доповідались на українських і міжнародних конференціях, зокрема: на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України в контексті глобалізації" (Алушта, 2005 р.), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції (Алушта, 2006 р.), на 9-й - 14-й щорічних конференціях "Україна: людина, суспільство, природа" в рамках Днів науки в НаУКМА (Київ, 2004-2009 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, у тому числі п'ять статей у фахових наукових виданнях, а також дві тези доповідей в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 2,1 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 202 сторінках. Робота містить 22 таблиці на 21 сторінці, 3 рисунки на двох сторінках, 3 додатки на 31 сторінці, список використаних джерел зі 184 найменувань на 11 сторінках.

2. Основний зміст

У першому розділі "Структурна політика у технологічних перетвореннях та критерії її ефективності" визначено поняття структурної політики, технологічного відставання, розглянуто основні підходи до обрахування технологічного відставання, обґрунтовано актуальність моніторингу показників технологічного відставання для розробки заходів структурної політики в Україні.

Структурну політику запропоновано розглядати як комплекс заходів єдиної загальнодержавної стратегії розвитку економіки та продуктивних сил, спрямованих на формування необхідних економічних пропорцій та стимулів для забезпечення збалансованого розвитку економіки, впровадження інновацій, зростання достатку населення. У зв'язку з цим, основним пріоритетом структурної політики варто обрати підвищення конкурентоспроможності держави та здійснення економічного зростання на основі інноваційних факторів.

Під технологічним відставанням запропоновано розуміти відставання у розвитку технологій, що призводить до різного рівня ефективності використання ресурсів. Розвиток технологій є ключовим фактором, який впливає на те, до якого стаціонарного стану прямує економіка. Як неокласичні теорії економічного зростання, так і ендогенні, пояснюють постійну бідність, що існує в країнах, які розвиваються, відмінностями в рівні розвитку технологій. Неокласична теорія розглядає технологію як універсально доступну та застосовну, і технологічні відмінності, як розриви в ефективності діяльності різних виробничих об'єктів. На противагу цьому, ендогенні теорії звертають увагу на розриви в ефективності комерціалізації інноваційних технологій, і на обмежені можливості країн, що розвиваються, поглинати нові знання, як на головні причини бідності. Таким чином, відмінності у тому, які технології використовують країни для перетворення ресурсів на готову продукцію, визначають перспективи зростання їх ВВП та реальних доходів населення.

Всі теорії та моделі, що описують технологічні відставання між країнами, можна віднести до двох великих груп. Перша - теорії конвергенції (зближення) - виходять з того, що економіки бідніших країн ростуть темпами, швидшими за темпи розвинених, тому відстань у розвитку між ними постійно скорочується. Це передбачає, що розподіл прибутку на одиницю капіталу має тенденцію до стабілізації в довгостроковому періоді. Друга - теорії дивергенції (віддалення) - виходять з того, що економіки багатших країн ростуть швидше, ніж економіки бідних країн, тому відстань у розвитку між ними збільшується.

У технологічному і економічному розвитку країн світу можна виділити певні закономірності: тісний взаємозв'язок між економікою певної країни і рівнем її технологічного розвитку; позитивний вплив рівня технологічного розвитку країни на рівень економічного зростання; можливість для країни, яка має низький рівень технологічного розвитку (наявне існування технологічного відставання), збільшити темп економічного розвитку завдяки імітації технологій та залученню нових знань; залежність потенціалу певної країни щодо подолання технологічного відставання від її можливості мобілізувати ресурси для зміни соціальної, інституційної та економічної структур.

Проведений аналіз сучасних концепцій технологічного відставання (Б.Верспаген, Г.Досі, П.Ромер, Л.Соете, Я.Фагерберг, К.Фрімен,) дозволив зробити висновок, що внутрішня здатність країни акумулювати знання є ключовим фактором відмінності в темпах економічного зростання. Згідно сучасних концепцій технологічного відставання, вдале освоєння нової технології є затратною діяльністю, що вимагає інвестицій в освіту, науково-технічний розвиток, технологічні зміни, виробничу інфраструктуру тощо. Без достатнього рівня таких інвестицій країна не зможе подолати технологічну відсталість і ризикує ще далі віддалитися від країн-лідерів, а не навпаки - наздоганяти їх. Крім того, наздоганяючий розвиток лише шляхом простої технічної імітації не є ефективним без власної інноваційної діяльності.

Зроблено висновок, що технологічне відставання може виступати індикатором "здоров'я економіки", оскільки воно відображує відносний рівень розвитку інноваційних технологій у країні. Скорочуючи технологічне відставання за допомогою заходів структурної економічної політики, країни-послідовники отримують ресурс для зменшення відставання від країн-лідерів.

Таким чином, однією з найважливіших функцій держави є створення сприятливих умов для інноваційної технологічної діяльності підприємницького сектора. Крім того, в умовах глобалізації завданням структурної політики стає не лише досягнення стану стабілізації економічного розвитку, а створення механізмів адаптації до постійних змін. Проте технологічні відмінності між країнами не так легко подолати. Для того, аби зробити крок уперед, потрібно спрямувати економічний розвиток туди, де економіка нашої країни опиниться завтра, а не туди де вона є сьогодні.

У другому розділі "Оцінка технологічного відставання та структурних факторів впливу на його динаміку" проведено обрахування технологічного відставання в показниках продуктивності для визначення готовності країни до сприйняття та продукування інновацій, запропоновано до використання та обчислено показник рейтингового індексу технологічного розриву (RTGI), визначено пріоритети структурних змін національного господарства.

Для вимірювання й оцінки технологічного відставання варто використати підхід, що був запропонований в 2002 р. П.Шреєром та Ф.Коечліним. Оцінку технологічного відставання ці вчені здійснювали, застосовуючи показник продуктивності праці на одного працівника з урахуванням паритету купівельної спроможності різних світових валют (РРР). Оскільки товари та послуги мають різну вартість у різних країнах, використання РРР дозволяє зробити показники ВВП країн більш порівнюваними. У нашому випадку:

Р = GDP/L,

де Р - рівень продуктивності праці;

GDP- показники ВВП з урахуванням РРР;

L - кількість зайнятих в економіці країни.

Використовуючи даний підхід для деяких країн світу (показники 1990-2009 рр.) ми отримали такі результати (табл. 1). Наведені розрахунки свідчать, що продуктивність одного працюючого в Україні в 2009 р. становила лише 14,2% від показників одного працюючого в США (відставання становило 86745 дол. на рік, або 85,8%). В Росії відповідно 30,05% (відставання - 70720 дол. на рік, або 69,95%). Проте, якщо Росія за показниками продуктивності праці ще в 2007 р. перевищила рівень відставання 1990 р. (27,45% - від показника США), то Україна до цього рівня (25,04%) ще не повернулася. Для порівняння, за той самий час Польща збільшила продуктивність праці з 29,09 до 43,3% від рівня США, а Китай - з 4,36 до 11,1%, що свідчить про наздоганяючий розвиток цих країн упродовж вказаного періоду часу. Україна ж, хоч і скоротила відставання, у порівнянні з найбільш кризовим 1998 р. (тоді продуктивність праці в Україні становила лише 11,75% від показників США, а відставання було 62409 дол. на рік, або 88,25%), у доларовому еквіваленті воно невпинно зростає.

Таблиця 1 Показники продуктивності на одного працівника в різних країнах світу з урахуванням паритету купівельної спроможності національних валют в 1990-2009 рр., дол. США

Рік	Країна
	США	Україна	Росія	Польща	Туреччина	Китай	Португалія	Греція
2009	101105	14 360	30 385	43 787	41 150	11 237	45 105	73 976
2008	91 598	16 306	29 239	38 644	38 068	9 498	40 471	67 879
2007	90 440	14 837	28 196	36 874	37 776	8 706	41 046	66 030
2006	86 303	16 933	23 528	32 782	25 859	12 843	37 614	52 502
2005	82 494	14 521	21 358	29 598	23 688	11 235	36 368	50 516
2000	74 244	9 562	16 387	28 853	21 065	7 409	38 250	48 384
1991	62 274	14 512	17 037	17 786	16 737	2 971	33 221	43 498
1990	61 898	15 501	16 988	18 007	17 254	2 699	31 216	41 203

На даний час не існує універсального показника, який би адекватно відображав готовність країни до сприйняття та продукування інновацій. У зв'язку з чим запропоновано здійснювати підрахунок окремого індексу - рейтингового індексу технологічного розриву RTGI (Rating Technology Gap Index). На відміну від загальновідомого "індексу глобальної конкурентоспроможності" (GCI) він показує саме рівень продукування та використання інновацій у країні, а не відображає ефективність використання усіх ресурсів країни, як це робить GCI.

На основі опрацювання літературних джерел були відібрані змінні, які найбільш сильно впливають на "технологічний клімат" в країні. У результаті запропоновано використовувати такі фактори для обрахунку рейтингового індексу технологічного розриву RTGI:

1. Концентрація технологій. Ефект від інновації найбільше відчувають країни, де розташовані центральні офіси ТНК, а також їхні представництва - за рахунок переливу технологій та міграції трудових ресурсів між офісами компанії.

2. Рівень готовності суспільства до змін. Основні технологічні нововведення та інновації продукуються найбільш прогресивною частиною суспільства. Переважання тих, хто, наприклад, не вміє користуватись комп'ютером, інтернетом, мобільним телефоном - звужують ринок для нових технологій і зменшують ймовірність виникнення нових революційних ідей у суспільстві.

3. Рівень появи нових досліджень та розробок у країні. Для порівняння між країнами запропоновано використовувати дані щодо кількості патентів, що припадають на країну (патенти, підтверджені ключовими патентними офісами світу: European Patent Office, Japan Patent Office та United States Patent and Trademark Office).

4. Чистий експорт на душу населення. Структура зовнішньої торгівлі є гарним індикатором рівня розвитку тієї чи іншої країни. Тому запропоновано використовувати сальдо за рухом товарів та послуг ("чистий експорт товарів та послуг") на душу населення. Чим більшим є це співвідношення, тим більш розвиненою має бути країна.

5. Ресурси для створення інновацій. Витрати на R&D у розрахунку на одного дослідника. Чим більший показник, тим більший ресурс для інновації є в наявності в даній країні і тим більшими є фінансові можливості для її "створення".

6. Рівень інфляції. Інфляція - високі її темпи, вище 10% на рік, викривлюють прийняття рішень в економіці. Перевага надається проектам зі швидким циклом обертання коштів. Інноваційні проекти до цієї категорії, як правило, не належать. Тому низький рівень інфляції є сприятливим чинником для впровадження інновацій.

Здійснений аналіз за частковими коефіцієнтами та щодо загального значення індексу RTGI дозволив виділити інтервали, які характеризують особливості технологічного розвитку тієї чи іншої країни. Зокрема, RTGI у межах від 2,3 до 3,5 відповідає високому рівню інноваційного та технологічного розвитку. У цьому проміжку знаходяться показники Японії, США, Німеччини, Ізраїлю, Нідерландів, Швейцарії, Сінгапуру, Фінляндії. RTGI у межах від 1,5 до 2,3 відповідає середньому рівню технологічного та інноваційного розвитку (Ірландія, Велика Британія, Португалія), а від 0,5 до 1,5 - низькому (до цієї групи належать Бразилія, Китай, Росія, Білорусь, Аргентина, Нігерія). Значення RTGI, що є меншими за 0,5 (Україна, Казахстан, Зімбабве) свідчить, що інноваційний розвиток у країні майже відсутній, може мати місце навіть технологічна деградація економіки країни (табл. 2). Розрив з країнами-лідерами (Японія і США) за показником RTGI становить 825% (для порівняння - розрив Росії, яку часто відносять до однієї з Україною групи країн з технологічного розвитку, становить 447%). Із доступних інструментів скорочення технологічного відставання в коротко- та середньостроковій перспективі ми пропонуємо звернути увагу на патентну активність, зокрема на отримання патентів на українські винаходи за міжнародними стандартами. Для цього при Державному департаменті інтелектуальної власності слід створити структуру, яка б надавала допомогу найбільш перспективним розробкам в оформленні міжнародних захисних документів. Частину затрат інноваторів доцільно було б відшкодовувати за рахунок спеціально створеного фонду підтримки перспективних розробок.

Таблиця 2 Розрахунок рейтингового індексу технологічного розриву RTGI

Країна	Концентрація технологій (рейтинг за 2008)	Рівень готовності суспільства до змін (дані за 2008 р.)	Рівень появи нових досліджень та розробок в країні (дані за 2005 р.)	Чистий експорт на душу населення (дані за 2007 р.)	Ресурси для фінансування та впровадження інновацій	Рівень інфляції (2007)	RTGI	Розрив, %
Японія	39	68%	119,3	823	200603	0,1%
рейтинг	0,23	0,769	1	0,27	0,2	0,99	3,459	0
США	169	71%	55,2	-2699	276709	2,9%
рейтинг	1	0,808	0,46	0,017	0,28	0,71	3,275	6
Сінгапур	4	66%	21,9	11002	225296	2,1%
рейтинг	0,02	0,75	0,184	1	0,22	0,79	2,964	17
Німеччина	22	65%	76,0	3387	262796	2,3%
рейтинг	0,13	0,731	0,64	0,454	0,26	0,77	2,318	49
Ірландія	1	50%	14,2	7396	213061	4,9%
рейтинг	0,01	0,568	0,119	0,741	0,21	0,51	2,158	62
Бразилія	11	23%	0,3	204	198001	3,6%
рейтинг	0,07	0,258	0,003	0,226	0,2	0,64	1,397	148
Польща	2	30%	0,3	-405	57136	2,5%
рейтинг	0,01	0,338	0,003	0,182	0,06	0,75	1,343	158
Індія	13	5%	0,1	-69	132383	6,4%
рейтинг	0,08	0,56	0,0008	0,206	0,13	0,36	1,337	159
Китай	25	12%	2,6	237	102701	4,8%
рейтинг	0,15	0,139	0,02	0,228	0,1	0,52	1,157	199
Білорусь	0	57%	0	-397	38484	8,4%
рейтинг	0	0,640	0*	0,182	0,04	0,16	1,022	239
Нігерія	0	5%	0	159	н.д.	5,4%
рейтинг	0	0,055	0*	0,222	0**	0,46	0,737	369
Росія	13	20%	0,3	939	48297	12%
рейтинг	0,08	0,221	0,003	0,278	0,05	0	0,632	447
Казахстан	0	9%	0	987	39543	10,8%
рейтинг	0	0,096	0*	0,282	0,04	0	0,418	728
Україна	0	12%	0,3	-230	40785	12,8%
рейтинг	0	0,137	0,003	0,194	0,04	0	0,374	825
Зімбабве	0	10%	0	-58	н.д.	12563
рейтинг	0	0,111	0*	0,207	0**	0	0,318	988

Якщо кількість тріадичних патентів (патенти, які підтверджені трьома ключовими патентними офісами світу: European Patent Office, Japan Patent Office та United States Patent and Trademark Office) в країні є меншою 10 в розрахунку на 1 млн. населення, то показник прямує до нуля.

Визначено, що відновлення колись потужної виробничої бази в літако- та ракетобудуванні, суднобудуванні, важкому машинобудуванні, виробництві транспортних засобів, побутової техніки та приладів має стати основним завданням уряду на найближчі роки. При цьому запропоновано здійснити це двокроковим методом. На першому етапі - розширити попит на машинобудівну продукцію, за рахунок модернізації виробничих процесів і закупки сучасних технологій, зростання сертифікації продукції та впровадження сучасних систем управління якістю, активізації рекламної та PR-підтримки найбільш перспективних та необхідних розробок. На другому - необхідно буде впроваджувати стратегію завоювання світових ринків. Для цього буде потрібно не тільки завершити внутрішню перебудову галузей та інтеграційні процеси, але й налагодити взаємовигідну співпрацю з науково-технічною сферою з метою використання найсучасніших досліджень та розробок у виробництві. Пріоритетними напрямами на цьому етапі мають стати розвиток медичної промисловості та охорони здоров'я, оновлення основних фондів на транспорті, в електроенергетиці, впровадження систем автоматизації та ERP-систем, розвиток інформаційної інфраструктури на основі сучасних систем зв'язку та модернізація системи освіти.

Для прогнозування інноваційної активності підприємств та кількості впроваджених нових технологічних процесів у промисловості України високу точність оцінок (похибка менше 10%) дає використання інструментарію ARIMA (авторегресія та ковзке середнє). Розрахунки на 2010-2011 рр. показали, що при збереженні існуючих тенденцій, кількість впроваджених технологічних процесів у промисловості України дещо зросте у порівнянні з 2009 р. на 89 одиниць. Прогнозне значення на 2010 р. становить 1982 нових технологічних процесів, а прогноз на 2011 р. - 2021 (що на 39 одиниць більше результату попереднього року). Проте інтенсивність інноваційної діяльності все ще залишатиметься на вкрай низькому рівні.

Одним із центральних висновків, який випливає з аналізу структурних зрізів української економіки, є твердження про те, що підтримка економічного зростання повинна мати адресний характер, передбачаючи переваги для галузей, які найбільш сильно впливають на внутрішній попит, для обробних виробництв, особливо наукомісткого характеру. На основі дослідження структурних зрізів з'ясовано величину впливу різних факторів на показники продуктивності праці в Україні (табл. 3). Для скорочення технологічного відставання економіки нашої держави, слід спрямувати заходи структурної політики на поліпшення таких показників (зростання яких позитивно впливає на підвищення продуктивності праці в Україні): проміжне споживання в промисловості, обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт, валове нагромадження основного капіталу, середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах та валова додана вартість у фінансовій сфері.

Таблиця 3 Вплив структурних факторів на продуктивність праці в Україні

Фактор	Зміна продуктивності праці (%), при зміні фактора на 1%	Фактор	Зміна продуктивності праці (%), при зміні фактора на 1%
Частка проміжного споживання в сільському господарстві	-1,2	Реальна валова додана вартість в освіті*	0,4
Частка проміжного споживання в промисловості	+2,2	валове нагром. основного капіталу	+1,16
Реальний обсяг виконаних НДДКР в розрахунку на одного виконавця	+0,57	Частка експорту/імпорту до ВВП	_

У третьому розділі "Вплив державної структурної політики на прискорення технологічного розвитку України" розкрито зміст основних напрямів структурної політики, її цілі, завдання та принципи, проаналізовано міжнародний досвід структурних змін та фінансування інноваційної діяльності, запропоновано шляхи покращення державної політики у сфері фінансування інноваційних проектів, розроблено пропозиції державним органам щодо покращення інноваційної діяльності в Україні та скорочення технологічного відставання національної економіки.

Треба врахувати, що потенціал для екстенсивного нарощування виробництва у більшості галузей вітчизняної економіки вже вичерпано. Отже структурні перетворення в Україні можливі лише за рахунок революційного шляху, що пов'язаний з переходом вже у найближчі 5-10 років на економічне зростання на основі інноваційних та знаннєвих факторів. Проте слід пам'ятати, що знаннєві активи майже завжди використовуються в комбінації з чимось іншим. Як держава, так і окремі компанії повинні прагнути перетворити надбані та створені нові знання у певний продукт, який має комерційну перспективу.

Структура світового експорту в 2015 р. буде прямувати до такої форми - готові вироби - 85,3% (в 2000 р. - 77,5%). По галузях картина буде такою: машини та обладнання - 49,5% (41,9%), хімічні продукти - 10,3% (9,6%), проміжні інвестиційні товари 6,5% (7,6%), текстиль та одяг - 5,4% (6,1%), сировина і напівфабрикати - 7,6% (12,5%), паливо - 4,4% (7,3%), чорні метали - 1,4% (2,3%), кольорові метали - 1,3% (1,8%), аграрна продукція - 7,1% (10,0%), продовольство - 6,0% (8,0%), с/г сировина - 1,1% (2,0%). Тому необхідно розвивати виробництво готових виробів, причому не лише в металургії та сільському господарстві, а й у машинобудуванні, хімічній промисловості тощо.

Як свідчить дослідження, основні перспективи для української промисловості пов'язані зі сприятливою кон'юнктурою (ціновою, попит на продукцію, екстенсивне розширення присутності на ринках). Водночас, основні загрози пов'язані з нездатністю господарських систем (підприємств, галузей) протистояти внутрішнім та зовнішнім шокам, а також наявністю технологічного відставання. У зв'язку з цим ми пропонуємо виділити такі цільові індикатори впливу на показники технологічного відставання заходами структурної політики:

Цільовий індикатор № 1: "Підвищення конкурентоспроможності національних виробництв"

Основні заходи:

1. Внесення змін до чинного Податкового кодексу з метою стимулювання розвитку інноваційних підприємств, особливо тих, що перебувають на початкових стадіях життєвого циклу.

2. Розподіл коштів під цільові програми уряду здійснювати у співвідношенні 80/20 на користь виробництв 5-го та 6-го технологічних укладів.

3. Стимулювання виробників нетарифними методами і надання максимального сприяння експортерам (на базі торгових місій).

4. Купівля за державний кошт перспективних нових технологій і процесів та організація, разом з приватним бізнесом, спільних підприємств з метою виробництва сучасної продукції. Частка держави в таких проектах повинна бути в межах 25-49%. Вкладені кошти підприємство буде повертати державі після початку реалізації інноваційної продукції. Також доцільною є безоплатна передача низки патентів, винаходів, ноу-хау, що належать державі, вітчизняним підприємствам для комерціалізації даних розробок.

5. Реформування системи освіти та підготовки кадрів у відповідності до сучасних норм. Особливий акцент зробити на підготовку технічних спеціальностей, фахівців у сфері комп'ютерних технологій, фармацевтики, біотехнологій, фізики матеріалів та космічної техніки.

6. Виробництва, що можуть сформувати основу нового 6-го технологічного укладу слід віднести в список основних державних пріоритетів і перерозподілити на їх користь державне та приватне фінансування. Для таких підприємств ми пропонуємо звільнення на 15 років (до середини 20-х років - моменту зміни 5-го укладу на 6-й) від податку на землю та податку на прибуток (адже подібні інвестиції є довгостроковими та високоризиковими). Пріоритет при цьому варто надавати інвесторам, що розглядають Україну як виробничий майданчик для насичення не лише внутрішнього ринку, але й нарощування експорту. Можливим є і звільнення підприємств від сплати ПДВ при завезенні обладнання. Проте, щоб уникнути зловживань, пропонуємо сплачувати ПДВ при митному оформленні обладнання і повертати його підприємствам за умови підтвердження його встановлення для виробництва товарів та послуг.

Цільовий індикатор № 2: "Розвиток попиту та пропозиції на високотехнологічну продукцію на внутрішньому ринку"

Основні заходи:

1. Захист національних виробників від імпортних товарів-аналогів. Особливо тих, чия якість є нижчою за подібну українську продукцію.

2. Зростання доходів населення. Одним з інструментів має стати поступове зниження податку на доходи громадян та ПДВ, розвиток інвестиційних інструментів та кредитно-фінансових інституцій.

3. Підтримка компаній, що виробляють сучасну інноваційну продукцію. Інструментами серед інших мають бути: вільний доступ до кредитних ресурсів за пільговими %, патентна та ліцензійна підтримка.

Цільовий індикатор № 3: "Підвищення стійкості фінансової системи"

Основні заходи:

1. Реформування банківського та страхового ринку з метою посилення фінансової стійкості та кредитних можливостей основних гравців.

2. Розвиток фондового ринку як джерела залучення фінансування для перспективних компаній. Державна підтримка перспективних компаній у процедурі первинного розміщення акцій на біржі та випуску корпоративних облігацій.

3. Підвищення ефективності функціонування фінансової системи.

Цільовий індикатор № 4: "Зменшення енергомісткості економіки та розвиток вітчизняних програм з виробництва енергії"

Основні заходи:

1. Запровадження енергоаудиту на підприємствах як державної, так і приватної власності. Стимулювання на державному рівні програм зменшення споживання енергетичних ресурсів.

2. Підтримка вітчизняних виробників, що пропонують продукцію, спрямовану на підвищення енергоефективності. Надання пільгових кредитів на енергомодернізацію.

3. Прискорений розвиток відновлювальної енергетики (вітрові, сонячні, біогазові установки). Ефективний менеджмент у сфері відходів та вторинної переробки.

4. Нарощення добутку корисних копалин (вугілля, нафта, газ), в тому числі й за кордоном.

Цільовий індикатор № 5: "Розвиток інноваційної інфраструктури"

Основні заходи:

1. Формування потужних загальнодержавних інституцій, що надають підтримку підприємцям-інноваторам (консультаційна допомога, кредитування, патентування), а також допомога інвесторам, що готові вкладати кошти у розвиток вітчизняних високотехнологічних виробництв.

2. Створення технопарків поблизу міст-мільйонників та потужних університетів. Запровадження загальнодержавних програм, направлених на підтримку молодих підприємців у сфері високих технологій.

3. Утворення за принципом Ради підприємців при Кабінеті міністрів України Ради інноваційних підприємств. На базі цієї організації організувати обмін досвідом то дієвими напрацюваннями у сфері комерціалізації інновацій та виходу на ринки інших країн.

Дослідження вказують на те, що інтеграція нової країни до числа технологічних лідерів відбувається, як правило, в фазі заміщення укладів. Межа стійкого розвитку п'ятого технологічного укладу, що домінує сьогодні, буде досягнута в середині другого десятиліття нашого століття. До цього часу буде сформована відтворювальна система наступного - шостого технологічного укладу, становлення якого буде тривати весь цей час. Тому Україні слід направити зусилля на створення принципово нових технологій і напрямів - наприклад, біотехнологій, генної інженерії, штучних полімерів тощо. Це дозволить завоювати місця на перспективних світових ринках, пришвидшить економічне зростання та покращить добробут громадян нашої держави.

Висновки

Здійснене наукове дослідження дозволило сформувати висновки, які відображають розв'язання нового наукового завдання, що полягає в розробленні теоретико-методологічних засад, а також практичній реалізації шляхів і способів удосконалення механізму впливу структурної політики на технологічне відставання України. Це дало можливість сформулювати пропозиції державним органам щодо напрямів та інтенсивності здійснення структурних змін в економіці, обчислити рівень технологічного відставання України в показниках продуктивності, проаналізувати методи та механізми визначення та скорочення технологічного відставання. За результатами досліджень зроблено такі наукові та практичні висновки:

1. Запропоновано під технологічним відставанням (розривом) економіки країни розуміти таке відставання у розвитку технологій, що приводить до різного рівня ефективності використання ресурсів. Для прискорення економічного розвитку України варто на регулярній основі здійснювати ідентифікацію технологічного відставання, а також скорочувати існуюче відставання за допомогою інструментів структурної економічної політики. Це дасть змогу оперативно оцінити наявні проблеми технологічного розвитку країни та у короткий час розробити дієві заходи економічної політики для подолання накопичених диспропорцій.

2. Для вимірювання й оцінки технологічного відставання варто використати підхід, що був запропонований в 2002 р. П.Шреєром та Ф.Коечліним. Оцінку технологічного відставання ці вчені здійснювали, застосовуючи показник продуктивності праці на одного працівника з урахуванням паритету купівельної спроможності різних світових валют. Здійснені на основі даного підходу розрахунки для України показали, що продуктивність праці одного працюючого в нашій державі в 2009 р. становила лише 14,2% від показників США (у Росії 30,05%). Проте, якщо Росія за показниками продуктивності праці в 2007 р. перевищила відставання, що існувало в 1990 р., то Україна до цього рівня ще не повернулася. США все ще залишаються світовим лідером за показником економічного розвитку, тому, щоб скоротити відставання, потрібно розвиватися темпом, що перевищує темпи росту в країні-лідері.

3. Запропонований рейтинговий індекс технологічного розриву (RTGI) можна використовувати для визначення готовності країни до сприйняття та продукування інновацій. Його доцільно застосовувати як індикатор процесів створення та використання інновацій, та використовувати при формуванні та здійсненні державної структурної політики щодо вирішення проблеми технологічного відставання економіки. Отримані значення індексу RTGI для України свідчать про те, що інноваційний технологічний розвиток у нашій державі майже відсутній. Щоб скоротити розрив від світових лідерів (Японія, США, Швейцарія), запропоновано насамперед знизити темпи інфляції в Україні до значень, що є меншими за 10% на рік, а також збільшити обсяг ресурсів, доступних для дослідників.

4. Для прогнозування інноваційної активності підприємств та кількості впроваджених нових технологічних процесів у промисловості України високу точність оцінок дає використання інструментарію ARIMA. Розрахунки на 2010-2011 рр. показали, що при збереженні існуючих тенденцій, кількість впроваджених технологічних процесів у промисловості України дещо зросте у порівнянні з 2009 р. Проте інтенсивність інноваційної діяльності все ще залишатиметься на низькому рівні. Для стимулювання появи нових технологій та видів продукції запропоновано на державному рівні розробити програму закупівлі/розробок найбільш передових світових технологій 5-го технологічного укладу з метою передачі їх українським компаніям на умовах лізингу. Держава, у свою чергу, буде отримувати нові робочі місця, податки та платежі після комерціалізації бізнесом наданих технологій.

5. Аналіз структури економіки України варто проводити через комплексний розгляд галузевого, технологічного, відтворювального, інституційного та зовнішньоекономічного зрізів, що пов'язано зі складністю взаємозв'язків між елементами економічної структури. Згідно з отриманими результатами, вагомий ефект на показники продуктивності праці буде відчутний за рахунок впливу на частку проміжного споживання в промисловості, реальний обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт у розрахунку на одного виконавця, реальне валове нагромадження основного капіталу, частку експорту до ВВП.

6. Підтримка технологічного розвитку повинна мати адресний характер, передбачаючи переваги для галузей, які найбільш сильно впливають на внутрішній попит, для обробних виробництв, особливо наукомісткого характеру.

7. Основними сучасними галузевими пріоритетами структурної перебудови української економіки є розвиток таких перспективних напрямів: розвиток нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії, галузі IT-технологій, машинобудування, транспорту, хімічної промисловості та фармацевтичних виробництв, сільськогосподарських виробництв, як основи прискореного розвитку харчової промисловості. Особливу увагу варто приділити машинобудуванню - галузі, що здатна забезпечити відтворення технологій в інших секторах та створити заділи для скорочення технологічного відставання економіки України.

8. В 2015-2030 рр. структура світового експорту й надалі прямуватиме в бік готових виробів, спостерігатиметься подальше зростання торгівлі та інвестицій (особливу активність слід очікувати в країнах БРІК - Бразилія, Росія, Індія, Китай - та тих, які розташовані поруч із ними), а найбільш вірогідними елементами, що сформують "обличчя" нового технологічного укладу, будуть нанотехнології, системи штучного інтелекту, космічні та біотехнології, сучасна фармакологія, гнучка автоматизація виробництва та розвиток високошвидкісних транспортних систем, розвиток інформаційних мереж та інформаційних технологій. Україні, яка вже за 15-20 років зіткнеться з проблемою нестачі робочої сили, слід приділити особливу увагу програмам підвищення продуктивності праці та скорочення неефективних секторів, переглянути принципи імміграційної політики (залучати висококваліфікованих спеціалістів з-за кордону).

9. Для формування пріоритетів у розподілі ресурсів, що направляються на подолання технологічного відставання, та цільових індикаторів структурної політики, доцільним є застосовування SWOT-аналізу. Проведений аналіз дозволив виокремити такі цільові індикатори структурної політики: підвищення конкурентоспроможності національних виробництв; розвиток попиту (пропозиції) на високотехнологічну продукцію на внутрішньому ринку; підвищення стійкості фінансової системи; зменшення енергомісткості економіки та розвиток вітчизняних програм із виробництва енергії, розвиток інноваційної інфраструктури.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лубчук І.В. Ідентифікація технологічного розриву в економічній теорії / І.В.Лубчук // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія". - 2005. - Т. 4. - С. 55-59.

2. Лубчук І.В. Дослідження технологічного розриву України і Росії та моделювання впливу на нього структурних факторів / І.В.Лубчук // Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська Академія". - 2006. - Т. 56. - С. 36-41.

3. Лубчук І.В. Продуктивність праці як інструмент дослідження технологічного розриву / І.В.Лубчук // Вісник Тернопільського державного економічного університету. - 2006. - Вип. 4. - Жовтень-грудень. - С. 62-67.

4. Лубчук І.В. Логіка та необхідність визначення рейтингового індексу технологічного розриву (RTGI) / І.В.Лубчук // Вісник КНУТД. - 2010. - № 2

5. Лубчук І.В. Шляхи покращення структурної політики в Україні та скорочення технологічного відставання національної економіки / І.В.Лубчук // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. - 2010. - Вип. 24. - Ч. 2. - С. 277-281.

6. Лубчук И. Что в черном ящике? Возможно инновации / И.Лубчук // Компаньон. - 2005. - № 43. - 28 октября - 3 ноября. - С. 26-28.

7. Лубчук І.В. Моделювання технологічного розриву в економіці / І.В.Лубчук // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины : материалы IV междунар. науч.-практ. конф., (Алушта, 28-30 сент. 2005 г.). - С. 102.

8. Лубчук І.В. Технологічний розрив України і Росії в показниках продуктивності та моделювання впливу на нього структурних факторів / І.В.Лубчук // Теория и практика экономики и предпринимательства : материалы III междунар. науч.-практ. конф., (Алушта, 11-13 мая 2006 г.).

Анотація

Лубчук І.В. Структурна політика як інструмент подолання технологічного відставання економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Державна установа "Інститут економіки та прогнозування НАН України". - Київ, 2011.

Дисертаційна робота присвячена питанням досягнення високого рівня економічного розвитку економіки України шляхом подолання існуючого технологічного відставання та формулювання пропозицій щодо його скорочення заходами державної структурної політики. Визначено поняття технологічного відставання, розроблено пропозиції щодо його вимірювання й оцінки, здійснено порівняльний аналіз показників технологічного відставання України й інших країн світу та оцінено сучасний стан технологічного розвитку нашої держави. Підтверджено ефективність інструментів структурної політики для подолання технологічного выдставання, розроблено пропозиції щодо шляхів мобілізації наявних резервів економіки, обґрунтовано необхідність коригування стратегічних цілей державної структурної політики України з огляду на довгострокові та середньострокові тренди розвитку світової економіки, доведено необхідність переходу до інноваційної моделі економічного розвитку як умови скорочення існуючого відставання економіки.

Ключові слова: управління національним господарством, державне регулювання, економічна структурна політика, структурні трансформації, інноваційний розвиток.

Аннотация

Лубчук И.В. Структурная политика как инструмент преодоления технологического отставания экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Государственное учреждение "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины". - Киев, 2011.

Диссертационная работа посвящена вопросам интенсификации инновационной деятельности и развития научно-технического потенциала путем сокращения технологического отставания при помощи инструментов структурной экономической политики.

Определено понятие технологического отставания, осуществлен сравнительный анализ показателей технологического отставания Украины от других стран мира, оценено современное состояние ее технологического развития. Проведены количественные и качественные исследования влияния структурной политики на преодоление технологического отставания экономики Украины, разработаны принципы структурной политики, которая позволяет расставить приоритеты развития экономики и направить ресурсы на преодоление существующего технологического отставания с ведущими странами мира.

Проанализированы взаимосвязи технологического разрыва и ключевых макроэкономических категорий, подтверждена эффективность инструментов структурной политики для сокращения технологического отставания. Разработаны предложения относительно путей мобилизации существующих резервов экономики, обоснована необходимость корректировки государственной структурной политики Украины с учетом долгосрочных и среднесрочных трендов развития мировой экономики, доказана необходимость перехода к инновационной модели экономического развития как условия сокращения существующего технологического отставания экономики.

Обоснована необходимость управления производительностью труда при помощи осуществления мер структурной политики на основе использования в качестве индикатора показателя технологического отставания, определенного с учетом паритета покупательской способности.