Методологічні засади становлення і функціонування інноваційної системи регіону
Методичні підходи щодо формування цілісної інноваційної системи регіону для ефективного управління інноваційними характеристиками і процесами його соціально-економічного розвитку, забезпечення позитивної динаміки і досягнення конкурентних позицій.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.07.2015 |
| Размер файла | 786,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія наук України
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень
УДК 330.341.1 + 008.1 : 332.1
Спеціальність 08.00.05 Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ РЕГІОНУ
Лазарєва Євгенія Вячеславівна
Одеса ? 2011
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, Бутенко Анатолій Іванович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, завідувач відділу розвитку підприємництва
Офіційні опоненти:
- доктор економічних наук, професор, Дубницький Володимир Іванович, Донецький економіко-гуманітарний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, проректор з наукової роботи
- доктор економічних наук, професор Коваленко Микола Андрійович, Херсонський національний технічний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри фінансів
- доктор економічних наук, професор Філиппова Світлана Валеріївна, Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, директор інституту бізнесу, економіки та інформаційних технологій доктор економічних наук, професор
Захист дисертації відбудеться "22 "квітня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, Одеса, Французький бульвар, 29.
Автореферат розісланий "22 березня " 2011 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 В.М. Степанов
Анотації
Лазарєва Є.В. Методологічні засади становлення і функціонування інноваційної системи регіону. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2011.
Дисертаційна робота присвячена розробці методології, методичних підходів і обґрунтуванню механізмів формування цілісної інноваційної системи регіону для ефективного управління інноваційними характеристиками і процесами у контексті його соціально-економічного розвитку, забезпечення безперервної інноваційної динаміки і досягнення конкурентних позицій в національному і світогосподарському просторі.
Ключові слова: регіональна інноваційна система, інноваційний потенціал, інноваційна інфраструктура, інноваційна спроможність, центри інноваційного розвитку, ринок інновацій та об'єктів інтелектуальної власності.
Лазарева Е.В. Методологические основы становления и функционирования инновационной системы региона. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.05 ? развитие производительных сил и региональная экономика. ? Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2011.
Диссертационная работа посвящена разработке методологии, методических подходов и обоснованию механизмов формирования целостной инновационной системы региона для эффективного управления инновационными характеристиками и процессами в контексте его социально-экономического развития, обеспечения непрерывной инновационной динамики и достижения конкурентных позиций в национальном и мирохозяйственном пространстве.
В исследовании разработаны концептуальные основы формирования структурно-функциональных моделей национальной и региональной инновационной систем с выделением инфраструктурных компонент как совокупности подсистем экономического, нормативно-правового, организационно-структурного характера и их взаимосвязей. К инфраструктурным подсистемам отнесены: координация и регулирование развитием инновационной деятельности; финансовое и информационное обеспечение научно-технической и инновационной деятельности; экспертиза инновационных программ, проектов, предложений; производственно-технологическая поддержка создания и практического освоения новой наукоемкой продукции и высоких технологий; маркетинг новаций, результатов НИОКР и предложений наукоемкой продукции; логистика в сферах производства и оборота инновационной продукции; оказание услуг по сертификации, стандартизации и контролю качества, патентованию, лицензированию, аккредитации наукоемкой продукции; консалтинговая деятельность, направленная на реализацию инновационных программ и проектов; подготовка и переподготовка кадров для инновационной деятельности; инновационно-посредническая деятельность.
Предложена концепция инновационного партнерства, выделены его основные принципы, а именно: прозрачность, соревновательность, подотчетность, законность, понятность и прогнозируемость, учет специфики, экономическая сбалансированность, гибкость; обоснованы основные механизмы согласования экономических интересов участников инновационного процесса: власти-бизнеса-науки.
Разработан методический подход к оценке инновационных составляющих социально-экономического потенциала региона, основанный на трех уровнях измерения: состояния, уровня и индикаторов реагирования, предназначенный для практического использования органами местного самоуправления при разработке региональной инновационной стратегии.
Предложен методический подход определения регионов-"центров инновационного развития" страны и ранжирования их на основе моделирования внутренних латентных свойств инновационной сферы регионов с использованием методов главных компонент и кластерного анализа.
Разработаны научные основы формирования РИС, основанные на определении ее основных свойств, соответствии этих свойств уровням отношений элементов системы, эффективности их функционирования и факторов, влияющих на экономическое развитие региона.
В исследовании усовершенствован понятийно-терминологический аппарат методологии формирования НИС и РИС, в частности, региональная инновационная система, инновационный потенциал, инновационная инфраструктура, инновационный кластер, инновационная способность, рынок инноваций и объектов интеллектуальной промышленной собственности, которые приобрели системный характер и увязаны с главной задачей управления свойствами системы ? обеспечение инновационной способности хозяйственного комплекса экономики.
Обоснованы механизмы стимулирования инновационных процессов в предпринимательстве, исходя из усиления роли государства в создании благоприятной институциональной среды для активизации инновационной деятельности МСП в Украине в условиях кризисных явлений и приспособления к инновационной экономике стран ЕС.
Получил дальнейшее развитие методический базис оценки инновационной способности предпринимательского сектора экономики Украины и ее регионов с акцентом на определении особенностей научно-технической сферы, как источника получения новых знаний и нововведений, и промышленности, как сектора их практической реализации и удовлетворения потребностей в инновациях.
Предложен методический подход к формированию рынка инноваций и объектов интеллектуальной промышленной собственности, основанный на специфических детерминантах конкурентоспособности: спрос, предложение, внутренняя конкуренция, факторные условия.
Ключевые слова: региональная инновационная система, инновационный потенциал, инновационная инфраструктура, инновационная способность, центры инновационного развития, рынок инноваций и объектов интеллектуальной собственности.
Lazareva E.V. Methodological bases of becoming and functioning of the innovative system of region. ? Manuscript.
The thesis for the degree of Doctor of Economics by 08.00.05. specialty - Development of productive forces and regional economy - Institute of Market Problems and Economical-Ecological Researchers of the NAS of Ukraine, Odessa, 2011.
The dissertation is devoted to development of methodology, methodical approaches and to the ground of mechanisms of forming of the integral regional innovative system for the effective management by innovative descriptions and processes in the socially economic development, providing of continuous innovative dynamics and achievement of competition positions in national and world space.
Keywords: regional innovative system, innovative potential, innovative infrastructure, innovative ability, centers of innovative development, market of innovations and objects of intellectual property.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Однією зі стратегічних цілей трансформаційних змін у сучасній Україні є формування інноваційного вектору економіки, який сприяє забезпеченню високого рівня конкурентоспроможності, придбанню переваг у світоцивілізованому середовищі за ресурси, особливо, інтелектуальні та інформаційні, довгостроковому стійкому розвитку господарського комплексу. Процес таких змін орієнтовано на створення інноваційної моделі економіки, яка враховує об`єктивні фактори і умови, насамперед, наявність наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалів, можливості їх мобілізації та ефективного використання, розвиток інститутів науки, держави, підприємницького сектору щодо інновацій.
Фундаментальною основою забезпечення ефективної взаємодії цих інститутів у вирішенні соціально-економічних завдань суспільства є забезпечення динамічного регіонального розвитку, внаслідок того, що удосконалення управління державою і суспільством має виразно регіональний характер і обумовлюється розташуванням, своєрідністю культур, цінностей, потреб, ресурсів та іншими чинниками. Становлення і функціонування регіональної інноваційної системи (РІС), як основи розробки і ефективної реалізації стратегії підвищення конкурентоспроможності регіонів України, визнається однією з найбільш вагомих проблем локального розвитку.
Дослідження ролі інновацій, інноваційного процесу, інноваційної діяльності в економіці регіону займають одне з провідних місць в працях зарубіжних науковців-економістів, найбільш відомі роботи Андерссона М., Борраса С., Бошма Р., Глаз`єва С., Етцковіча Г., Завліна В., Іванової Н., Карлссона Б., Кондрат`єва М., Кука Ф., Ламбой Дж., Лідесдорфа Л., Лундвалла Б., Маршалла А., Матусяка С., Портера М., Санто Б., Сейбла К., Скотта А., Солоу Р., Станкевича Р., Твісса Б., Хауельса Дж., Шумпетера Й., Яковця Ю.
Теоретичні і методологічні розробки, пов'язані з пошуком нових підходів, інструментів, методів, форм регулювання інноваційними процесами на сучасному етапі циклічно-хвильового пожвавлення економіки з визначенням внеску цих процесів в розвиток регіонів, містяться у працях українських учених Алимова О., Амоші О., Бажала Ю., Бубенка П., Буркинського Б., Гальчинського А., Гейця В., Герасимчук З., Гриньової В., Гончарука Л., Денісюка В., Долішнього М., Дорогунцова С., Дубницького В., Захарченка В., Ілляшенка С., Кизима В., Коваленка М., Кузьменка Л., Кузнєцової І., Малицького Б., Матюшенка О., Паламарчука М., Павлова В., Пахомова Ю., Поручника А., Соловьова М., Сологуба О., Стеченка Д., Туган-Баранівського М., Фащевського М., Філиппової С., Федулової Л., Харічкова С., Хвесика М., Черваньова Д., Чернюка Л., Чижової В., Чумаченка М., Шарко М., Якубовського М.
Проте, питанням методологічного характеру щодо розбудови РІС не приділяється ще достатньої уваги, і дотепер відсутнє загальноприйняте уявлення про структуру, функції і механізми формування і подальшого розвитку цієї системи, не розглянуто пріоритетність інноваційної діяльності у відтворювальних процесах окремо взятих регіонів. Не вирішено проблему методичного забезпечення оцінки як окремих складових інноваційного потенціалу регіону, так й інтегральних індикаторів для отримання об'єктивної інформації про стан елементів РІС, проведення моніторингу і контролю стану системи в цілому, порівняння інноваційної спроможності різних регіонів, прогнозування перспектив їх розвитку для розробки стратегії і тактики функціонування інноваційної сфери, що є актуальними проблемами сьогодення і потребують розробки теоретичних засад і концепції другого етапу (покоління) розвитку інноваційних процесів для умов України та її регіонів, де центральною ланкою визнана інноваційна система.
Необхідність розширення наукової бази інноваційного менеджменту через системне узагальнення методології становлення, функціонування і розвитку РІС, визначення економічних відносин та інтересів учасників інноваційного процесу, концепції та принципів інноваційного партнерства, обґрунтування "центрів інноваційного розвитку" країни обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційної роботи відповідає основним науковим напрямам та найважливішим проблемам фундаментальних досліджень щодо формування інноваційної економіки. Дисертацію виконано згідно планів науково-дослідних робіт Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України: "Стратегія мобілізації і використання соціально-економічного потенціалу регіону" 2004-2006 рр. (номер державної реєстрації 0104U000578) ? безпосередня участь автора, як відповідального виконавця теми, полягає у дослідженні структурно-функціональних та інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу регіону, їх роль і місце в реалізації відповідної стратегії і тактики розвитку; "Розвиток підприємництва у промисловості України", 2006-2008 рр. (номер державної реєстрації 0106U003154) - безпосередня участь автора полягає у дослідженні стану і перспектив розвитку інноваційної діяльності у промисловому комплексі в умовах трансформаційної економіки, механізмів підтримки і стимулювання активізації цієї діяльності у підприємництві); "Стратегічні напрямки розвитку підприємницького сектора України", 2009-2011 рр. (номер державної реєстрації - 0109U001594) ? безпосередня участь автора полягає у проведенні теоретичних розробок щодо виявлення природи інтересів підприємницьких і владних структур різних рівнів ієрархії до формування інноваційної економіки.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні і розробці методологічних засад становлення і розвитку РІС, функціонування якої передбачає виконання загальних координуючих функцій, інституціональної взаємодії суб'єктів інноваційної сфери, забезпеченні одночасно дії принципів незалежності і компліментарності регіональних функцій по відношенню до національних.
Відповідно до мети у дисертаційній роботі поставлені до вирішення такі основні завдання:
? узагальнити та визначити концептуально-методологічні закономірності і особливості формування національної і регіональної інноваційної системи у розвинених країнах світу;
? обґрунтувати концептуальну модель національної інноваційної системи (НІС) з визначенням інфраструктурно-функціональних компонент як фундаменту забезпечення прогресивних перетворень національної та регіональної економіки;
? запропонувати структурну модель РІС і механізм управління процесами інноваційного розвитку регіону, заснований на сукупності інноваційних властивостей системи та відносин її елементів;
? узагальнити і удосконалити понятійний апарат теорії інноваційного менеджменту щодо: НІС і РІС, інноваційний потенціал, інноваційна спроможність, інноваційний кластер, ринок інновацій та об'єктів інтелектуальної власності;
? розробити методичні засади оцінки інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу регіону;
? проаналізувати вплив кризових явищ в економіці на бізнес середовище в Україні та її регіонах і визначити основні проблеми підприємницького сектору при його пристосуванні до інноваційної економіки;
? запропонувати концептуальні засади переходу до партнерських відносин учасників інноваційного процесу різних рівнів управління і визначити механізми узгодження їх економічних інтересів;
? сформулювати стратегоутворюючі характеристики інноваційного кластера як організаційної форми активізації інноваційного процесу;
? визначити латентні інноваційні властивості регіонів України для обґрунтування регіонів-"центрів інноваційного розвитку" економіки, у т.ч. серед приморських регіонів;
? провести кластеризацію регіонів України за рівнем інноваційної спроможності з розподіленням на кластери: лідери, послідовники та аутсайдери, і визначити позиціонування регіонів до ефективності інноваційної діяльності;
? ідентифікувати основні ознаки, чинники, проблеми середовища, сприятливого до інновацій;
? розробити теоретико-методичний підхід до формування детермінант внутрішнього ринку об'єктів інтелектуальної промислової власності.
Об'єктом дослідження є процеси становлення і розвитку регіональної інноваційної системи.
Предмет дослідження - методологічні, методичні положення і практичні питання щодо процесів трансформації регіональної інноваційної системи та управління цими процесами.
Методи дослідження. Методологія дослідження побудована на засадах сучасної теорії управління ефективністю інноваційної сфери економіки мезорівня в ринкових умовах господарювання.
При вирішенні поставлених у роботі завдань використані методи дослідження: ретроспективний і системний аналіз - при визначенні концептуально-методологічних закономірностей формування НІС і РІС, інноваційного потенціалу; аналізу, синтезу, групувань і наукової абстракції - при формуванні багаторівневої системи оцінки інноваційного потенціалу регіону, механізмів узгодження економічних інтересів учасників інноваційного процесу і детермінант ринку об'єктів інтелектуальної власності; системно-структурний аналіз (при формуванні системи управління процесами інноваційного розвитку регіону і рівнів комплексу відносин суб'єктів РІС); економіко-математичного моделювання з використанням методів факторного аналізу: головних компонент і кластерного (при визначенні латентних інноваційних властивостей регіональної економіки і регіонів-"центрів інноваційного розвитку" економіки); рангової оцінки (при визначенні позиціонування приморських регіонів в інноваційному просторі).
Інформаційну базу дослідження склали: монографічні дослідження і наукові праці провідних зарубіжних та вітчизняних учених з питань оцінки, аналізу і управління ефективністю інноваційної діяльності в економіці регіону; офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, особливо у регіональному розрізі, Державного агентства України з інвестицій та розвитку; законодавчі акти Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, зібрані і опрацьовані автором первинні статистичні матеріали, і власні розрахунки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні важливої науково-прикладної проблеми ? обґрунтуванні і розробці методологічних засад як теоретичного базису формування ефективно функціонуючих конкурентних регіональних інноваційних систем для забезпечення безперервної динаміки інноваційного процесу економіки.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційної роботи є такі:
вперше
? сформульовано концептуальні засади формування інфраструктурно-функціональних компонент інноваційної системи, в основу яких покладено підсистеми економічного, нормативно-правового, організаційно-структурного характеру, які безпосередньо забезпечують умови реалізації, підтримки і стимулювання інноваційного процесу господарюючим суб`єктам з урахуванням рівня ефективності та інтересів споживачів в новаціях;
? розроблено наукові засади формування регіональної інноваційної системи, що засновані на визначенні її основних інноваційних властивостей до яких віднесені: стратегічна орієнтація, зміни властивостей системи управління, відкритість, впорядкованість; відповідності їх рівням відносин елементів системи, ефективності їх функціонування і факторів, впливаючих на економічній розвиток регіону;
? розроблено методичні засади діагностування і моніторингу інноваційних характеристик (складових) соціально-економічного потенціалу регіону, який базується на постановці цільової задачі і багаторівневій оцінці: стану, рівня, індикаторів реагування, призначених для практичного використання органами місцевого самоврядування в ході розробці регіональної інноваційної стратегії та визначенні напрямів розвитку інноваційного потенціалу, реалізація яких виявилася ефективною і, які доцільно включити до пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
? науково обґрунтовано методичний інструментарій визначення регіонів-"центрів інноваційного розвитку" країни і ранжирування їх за латентними властивостями інноваційної діяльності регіонів, розрахованих методом головних компонент;
? обґрунтовано концептуальні елементи інноваційного партнерства і визначено механізми узгодження економічних інтересів учасників інноваційного процесу (органів влади різних рівнів управління - підприємців - науки), до яких віднесені: нормативно-правовий, організаційно-інституціональний, вітчизняний та зарубіжний досвід про особливості партнерства щодо інноваційної діяльності, інформаційний супровід учасників інноваційного процесу, методичне забезпечення діагностування інноваційного стану;
удосконалено
? понятійно-термінологічний апарат досліджуваної проблеми, зокрема поняття: національна інноваційна система, регіональна інноваційна система, інноваційний потенціал, інноваційна інфраструктура, інноваційна спроможність, інноваційний кластер, ринок інновацій та об'єктів інтелектуальної власності, в яких, на відміну від існуючих, виділено їх системний характер і пов'язування з головним завданням РІС;
? методичний підхід до оцінки інноваційної спроможності підприємницького сектору економіки України та її регіонів з акцентуванням на визначенні особливостей науково-технічної сфери, як джерела створення нових знань і нововведень, і промисловості, як сектору їх практичної реалізації і задоволення потреб ринку в інноваціях, у трьох аспектах: основні структурні фактори; фактори, що забезпечують ефективність наукового та інноваційного процесів; фактори, що визначають активність бізнес-процесів;
? методи визначення регіонів-"центрів інноваційного розвитку", до складу яких додатково включено кластерний аналіз за критерієм "інноваційна спроможність", і визначення позиціонування регіонів в інноваційному просторі України методом суми місць за ефективністю інноваційних процесів;
? класифікацію ознак, що визначають середовище, сприятливе до інновацій в Україні та її регіонах, відмінністю якої є додавання основних ознак, чинників, проблем, характеристик тиражування результатів НДДКР, що пристосовані до умов нової економіки;
? теоретико-методичний підхід до формування ринку інновацій та об'єктів інтелектуальної промислової власності регіону (ОІПВ) заснований на специфічних детермінантах конкурентоспроможності (попит, пропозиція, внутрішня конкуренція, факторні умови);
дістало подальший розвиток
? механізми стимулювання інноваційних процесів у підприємництві, зокрема, фінансового, правого і організаційного характеру з акцентуванням на важливості посилення ролі держави у створенні сприятливого інституційного середовища для активізації інноваційної діяльності малих і середніх підприємств в Україні в умовах кризових явищ в економіці і завдань підприємницькому сектору в інноваційній економіці;
? систематизація характеристик інноваційного кластера з виділенням стратегоутворюючих та оцінки ефективності цих бізнес утворень для різних його учасників.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методологічних засад, методичних підходів і практичних рекомендацій організаційного, правового, фінансового характеру, спрямованих на активізацію діяльності інноваційної сфери економіки регіонів, прискорення модернізаційних процесів, зміни структури вітчизняної економіки зі збільшенням частки високотехнологічних, наукоємних видів економічної діяльності і виробництв, розробки ефективної інноваційної політики, яка створює умови для відтворення нового знання в конкурентоспроможні технології, продукцію і послуги.
Отримані результати дисертаційного дослідження з методології становлення і функціонування інноваційної системи регіону використовувались фахівцями управлінь Одеської обласної Ради (довідка про впровадження №Р-27-2503 від 09.11.10), Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №165 від 30.11.10), Херсонської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження №300-45/262-07 від 15.11.10), Одеського регіонального центру з інвестицій та розвитку (довідка про впровадження №68 від 19.11.2010 р.) у процесі розробки програмних документів з реформування і модернізаційних перетворень економіки областей на інноваційній основі. Зокрема це стосується: розробки концепції регіональної інноваційної програми створення у регіоні інноваційної інфраструктури; системного підходу до організації економічної взаємодії між учасниками інноваційного процесу: влади-бізнесу-промисловості-науки, який визначає, як мінімум, стратегічні пріоритети розвитку; оцінки інноваційного потенціалу у соціально-економічному розвитку Одеського регіону; визначенні основних проблем підприємницького сектору, особливо малого підприємництва, при його пристосуванні до інноваційної економіки; використанні кластерних технологій в організації інноваційного процесу в регіоні з пропозицією перспектив створення відповідного кластера, визначенні позицій приморських регіонів серед інших регіонів України щодо інноваційної спроможності.
Науково обґрунтовані практичні рекомендації дисертаційної роботи з формування інноваційної стратегії, механізмів стимулювання інноваційної динаміки у підприємництві, формування ринку високотехнологічної продукції та ОІВ були використані при підготовці доповідних записок до Держкомпідприємництва України у 2009 р., РНБО України у 2010 р.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розроблення методологічних засад щодо формування регіональної інноваційної системи. Усі наукові розробки, представлені у дисертації, що виносяться на захист, є результатом власних досліджень і авторських здобутків. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи автора і вказані в переліку основних публікацій. Матеріали і висновки кандидатської дисертації у роботі не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Наукові і практичні положення дисертації доповідались і обговорювались на наукових та науково-практичних конференціях, серед яких: V Міжнародна науково-практична конференція "Наука і освіта", Дніпропетровськ, 2002 р., Міжнародна науково-практична конференція "Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика", Київ, 2005 р., Міжнародна науково-практична конференція "Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики", Львів, 2006 р., Міжнародна науково-практична конференція "Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки" Київ, 2007 р., VI Международная научно-практическая конференция "Украинское Причерноморье в контексте экономических альтернатив: современные вызовы и антикризисные стратегии", Херсон, 2009 г., Міжнародна науково-технічна конференція "Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності", Жовті Води, 2009 р., V Міжнародна науково-практична конференція "Перспективи підвищення економічного, інноваційно-інвестиційного та соціально-трудового потенціалу України за умов розвитку інтеграційних процесів", Хмельницький-Сатанів, 2009р., Міжнародна науково-практична конференція "Конкурентоспроможність та інноваційний розвиток України: проблеми науки та практики", Харків, 2009 р., Науково-практична Інтернет конференція "Фінансово-бюджетна політика у контексті соціально-економічного розвитку регіонів", Жовті Води, 2009 р., V Международная научно-практическая интернет-конференция "Новейшие научные достижения 2009 г.", Днепропетровск, 2009 г., IV міжнародна науково-практична конференція "Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації, Одеса, 2010 р., Науково-практична конференція "Шляхи та інструменти модернізаційного прориву економіки України", Одеса, 2010 р.
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані у 30 наукових працях загальним обсягом 58,2 друк. арк., у тому числі: одній одноосібній монографії, 2 монографіях у співавторстві, 2 препринтах у співавторстві, 25 статтях у наукових фахових виданнях, серед яких 4 статті у наукових журналах, 21 статті у наукових фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота містить вступ, п'ять розділів, висновки, перелік використаних літературних джерел з 250 найменувань на 26 стор., додатки. Загальний обсяг дисертації ? 443 сторінок тексту, з них 380 стор. основного тексту, з них 64 таблиці на 64 стор., 32 рисунки на 19 стор.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано його завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі "Методологічні засади розбудови інноваційної системи економіки" досліджено методологію формування національної і регіональної інноваційної системи, теоретично обґрунтовано концептуальні засади створення її інфраструктурно-функціональних компонент. Виходячи із загальносистемної відносності процесів регіональної економіки та її інноваційності, запропоновано наукові засади формування РІС і механізм управління відносинами суб`єктів цієї системи, заснований на інноваційних властивостях системи, відповідності цих властивостей рівням відносин й інвестиційної ефективності.
На підставі дослідження еволюції концепцій і аналізу методології формування національних інноваційних систем у різних країнах світу дисертантом теоретично обґрунтовано, що досягнення високого конкурентного статусу суб'єктами економічної діяльності України в умовах вступу до СОТ і пристосування до економіки ЄС, можливо на основі створення та ефективного функціонування НІС. З позицій посилення процесу змін, технологічної динаміки і конкуренції на внутрішніх і світових ринках, кризових явищ у внутрішньому і зовнішньому економічному середовищі, автор пропонує нове бачення концептуального підходу до формування НІС в Україні:
- створення і функціонування НІС є ефективним механізмом, який дозволяє використати можливості власного наукового, науково-технічного та інноваційного потенціалів, реалізувати інтелектуальний капітал, забезпечує появу нових знань, технологій, інформації, відкриттів тощо;
- керівними, регулюючими чинниками інноваційної сфери економіки, специфічними її механізмами є держава, через важелі державної інноваційної політики, і ринок через коливання його кон`юнктури, селективну підтримку наукових ідей, інноваційних пропозицій, проектів, елементів НІС.
- розвиток інститутів взаємодії держави та підприємницького сектору в інноваційній сфері формує середовище, сприйнятливе до інновацій;
- застосування і стимулювання мотиваційного аспекту і культури суспільства щодо інновацій забезпечує його корінні зміни.
Узагальнення дисертантом наукових підходів до визначення сутності національної інноваційної системи свідчить, що ця економічна категорія потребує подальшого вивчення і удосконалення. У зв'язку з цим у роботі розроблено методологію пізнання НІС, сутність якої трактується автором як система економічних агентів приватного та державного секторів економіки, які займаються інноваційною діяльністю за етапами інноваційного процесу, починаючи з формування нових ідей і знань, здійснюють НДДКР, виробництво та впровадження високотехнологічної продукції, просування і збут процесних і продуктових інновацій, а також інфраструктурне середовище, як сукупність підсистем обслуговування і підтримки взаємодії всіх суб'єктів інноваційної діяльності з іншими складовими економіки на основі законодавчих актів, норм та правил, управлінських, фінансових, ринкових та інших механізмів, що змінюють форми, методи та інтенсивність інноваційного процесу. Дисертантом структуровано НІС як модель з урахуванням етапів інноваційного процесу, пропозицій продукції, продуктів, послуг і основних його учасників.
У роботі обґрунтовано, що основними пріоритетами державної інноваційної політики в процесі створення НІС в Україні повинні бути заходи щодо створення інституцій інноваційної взаємодії суб'єктів господарювання через механізми інфраструктурного забезпечення. Запропоновано нове бачення поняття "інноваційна інфраструктура" як сукупність взаємопов`язаних функціональних підсистем національної інноваційної системи економічного, нормативно-правового, організаційно-структурного характеру, які безпосередньо забезпечують умови реалізації, підтримки і стимулювання інноваційного процесу господарюючим суб`єктам з урахуванням принципів економічної ефективності та інтересів споживачів в новаціях. У дисертації сформована концептуальна модель НІС з визначенням підсистем інноваційної інфраструктури і взаємозв'язків між структурно-функціональними компонентами системи (рис. 1).
Відзначено, що інноваційний розвиток регіонів має вирішальне значення для практичного забезпечення модернізаційних завдань України. В країні та її регіонах характерною рисою є територіальна розсереджуваність інноваційних процесів, окремі її елементи не сконцентровані, не визначені основні засади політики з питань забезпечення розвитку локальних утворень інноваційної системи. Все це спричинює зниження рівня технологічного та інноваційного потенціалів національної і регіональної економік, втрату перспективи забезпечення їх розширеного відтворення, зниження конкурентоспроможності економічних агентів території.
У роботі встановлено: РІС - це механізм створення нової самоорганізованої інтегрованої системи розвитку локальних утворень національної економіки, спрямований на основі оптимізації розвитку складових власної системи: освіти, науки, інноваційної інфраструктури, наукоємного виробництва, державного і ринкового регулювання, економічних відносин цих складових, забезпечити реформування регіонів на інноваційних засадах для підвищення конкурентоспроможності кожного з них і країни в цілому.
Запропоновано структурно-логічну модель РІС, елементами якої визначено низку наведених підсистем і економічні зв'язки між ними (рис. 2).
Для трансформації РІС, з метою інтеграції в НІС, з іншими РІС і переходу на якісно новий рівень системних відносин, у роботі обґрунтовано рівні відносин РІС, до яких віднесені: структурний; інформаційно-комунікативний; організаційний; функціональний; управлінський; нормативно-адміністративний; цільовий.
Дослідження особливостей поведінки РІС, зумовлених змінами інноваційних властивостей системи управління з адаптацією до нестабільностей, відповідності їх рівням системи відносин, дозволило обґрунтувати основну сукупність цих властивостей: впорядкованість відносин; їх відкритість; стрибкоподібні зміни, стратегічну орієнтацію. При цьому, ієрархія рівнів системи включає: Складові (елементи) ? учасники інноваційного процесу; Підсистеми (взаємодія) - інноваційні проекти і програми; Система (управління) - інноваційна діяльність економічних суб`єктів РІС; Субсистема -вищестоячі владні структури.
У другому розділі "Теоретико-методичні засади оцінки інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу регіону" обґрунтовано місце і роль інноваційного потенціалу в соціально-економічному розвитку регіону, досліджено існуючий методичний базис з оцінки цього потенціалу, розроблено методичні засади діагностування і моніторингу інноваційних складових (характеристик) соціально-економічного потенціалу регіону.
У дисертації обґрунтовано, що однією з проблем оновлення та розвитку продуктивних сил регіонів, перспективних напрямків сприяння їх інноваційної активності є розробка механізму оцінки його наявних ресурсів та регулювання балансу між його складовими, визначенні взаємодії між інноваційними та соціально-економічними можливостями регіонів і потребами суспільства у конкурентних продукції та послугах. Внаслідок цього, з метою вирішення проблеми становлення РІС, управління й регулювання її елементами, у роботі визначено інноваційні характеристики (складові) соціально-економічного потенціалу (СЕП) регіону, механізм їх діагностування, що дозволяє сформулювати напрями інноваційної стратегії регіону у контексті його соціально-економічного розвитку. Автор стверджує, що система таких характеристик формує його інноваційний потенціал як невід`ємну і важливу частину соціально-економічного потенціалу регіону. На підставі аналізу існуючої теорії і методів оцінки інноваційного потенціалу, узагальнення відповідних підходів, які використовують у міжнародній та вітчизняній теорії та практиці, показано, що це поняття не розглядається всебічно як комплекс взаємопов`язаних ресурсів і можливостей їх використання і розвитку, не обґрунтовано, як цей потенціал впливає на економіку регіону в цілому, на ефективність господарювання економічних агентів території, не простежується необхідність створення інформаційно-аналітичного забезпечення реалізації інноваційної політики та проведення оцінки і аналізу стану інноваційного розвитку національної і регіональної економіки. Виходячи з власного бачення вирішення поставленої проблеми, інноваційний потенціал регіону розглядається як сукупність кадрових, науково-дослідних, матеріальних, ринкових, інтелектуальних, інформаційних, фінансових, ринкових потенціалів, які потрібні для здійснення інноваційної діяльності й безпосередньо або опосередковано приймають участь в інноваційному процесі щодо розробки, впровадження, розповсюдження і споживання інновацій у всіх сферах діяльності регіону, спроможних задовольняти потреби економіки і суспільства у нових або вдосконалених продукції та послугах.
Сукупність потенціалів, розподілено на дві групи: 1. утворюючі (активні), спрямовані на вирішення проблем регіону і пропозицію інноваційних ідей. 2. інфраструктурні (пасивні), забезпечуючи умови до створення інноваційного середовища (рис. 3).
У дисертації запропоновано новий методичний підхід до оцінки інноваційних характеристик соціально-економічного потенціалу регіону, заснований на декількох ступенях вимірювання: стану, рівня, індикаторів реагування з виділенням цільових задач кожного з потенціалів і впливу на показники соціально-економічного розвитку регіону, і спрямований на діагностування стану, оцінку масштабів диспропорцій і коригування їх до нормативних значень, визначення проблемних і стратегічних напрямків розвитку інноваційної сфери і економіки регіону в цілому (алгоритм оцінки складових інноваційного потенціалу регіону наведено на рис. 3) з розробкою відповідних методичних засад.
У третьому розділі "Інноваційна спроможність підприємницького сектору економіки Україні та її регіонів" викладено результати проведеного автором дослідження бізнес-середовища в умовах кризових явищ в економіці
України з визначенням: механізмів стимулювання інноваційних процесів у підприємницькому секторі та відповідних заходів їх реалізації; основних етапів і принципів розвитку інноваційних процесів в ЄС; стратегічних і спеціальних завдань програми розвитку і підтримки інновацій для пристосування до інноваційної економіки ЄС; визначені концептуальні елементи партнерства і механізми узгодження економічних інтересів учасників інноваційного процесу; розроблено методичний підхід до оцінки інноваційної спроможності економіки країни та її регіонів, визначені основні стратегоутворюючі характеристики інноваційного кластера.
У роботі обґрунтовано, що створення цілісної системи державного регулювання підприємницьких відносин, особливо в умовах кризових явищ, складний і тривалий процес. Проте, вже сьогодні можливо і необхідно закласти фінансово-організаційно-правові засади відповідної політики. Виходячи з важливості ролі держави у створенні сприятливого середовища для інноваційної діяльності малих і середніх підприємств, автором запропоновано механізми стимулювання фінансового, правого, організаційного характеру і комплекс основних дієвих заходів реалізації цих механізмів. інноваційний управління регіон конкурентний
З метою підвищення конкурентоспроможності України та її регіонів на інноваційній основі у роботі досліджено відповідний досвід ЄС. За його результатами доведено, що інноваційні процеси ЄС пройшли в своєму розвитку три етапи: лінійна концепція, концепція другого покоління, де центральною ланкою визнана "інноваційна система" (національна, регіональна); концепція третього покоління, яка орієнтована на підтримку і прискорення темпів інноваційного розвитку. Україна та її регіони за цією класифікацією, виходячи з переліку стратегічних технологій розвитку бізнесу і світу в цілому до 2020 р., пріоритетних напрямів інноваційної діяльності країни, які у значній частині співпадають з пріоритетами ЄС, має перспективи розвитку концепції другого покоління. У світлі її реалізації запропоновані стратегічні напрями і спеціальні завдання програми розвитку і підтримки інноваційної діяльності. До стратегічних напрямів віднесені такі: забезпечення конкурентоспроможності національної і регіональної економіки, видів економічної діяльності, суб`єктів господарювання, продукції, послуг; подолання розриву в технологічному розвитку між Україною і промислово розвиненими країнами; створення сучасної інфраструктури сфери наукових досліджень і розробок, промисловості.
У дисертації стверджується, що створення підприємницького середовища в інноваційній сфері вимагає активного втручання держави, як інституціонального підґрунтя зростання підприємницької активності, у трансформаційні процеси і формування дієздатної системи державної підтримки цього середовища на умовах інноваційного партнерства (ІП). Концептуальні засади ІП включають такі елементи (рис. 4).
Механізмами реалізації концепції ІП і узгодження економічних інтересів учасників інноваційного процесу пропонуються такі (рис. 5).
У дисертації доведено, що вимоги до участі України в сьомій рамковій програмі конкурентоспроможності та інноваційного розвитку на 2007-2013 рр. передбачають підвищення змагальності в ЄС і ґрунтується у значній мірі на програмі: підприємництво та інновації. З погляду на це сформульовано поняття "інноваційна спроможність" суб'єктів підприємницької діяльності та економіки регіону, як активна домінанта сучасного розвитку та конкурентної діяльності будь-яких економічних агентів. Під "інноваційною спроможністю" суб'єктів господарювання національної і регіональної економіки розуміється спроможність продукувати знання, проривні технологічні ідеї, розробляти нові і удосконалені наукоємні та високотехнологічні продукти і продукцію, послуги і роботи, впроваджувати їх в практику з метою отримання прибутку і забезпечення конкурентних переваг.
Рис. 6. Групування регіонів (областей) за часткою інноваційно активних промислових підприємств, у відсотках до України в цілому у 2009 р.
Інноваційну спроможність суб'єктів господарювання пропонується оцінювати сукупністю індикаторів, а саме: кількість і частка інноваційно активних промислових підприємств, у т.ч. за напрямами інноваційної діяльності, чисельність працюючих, обсяги і джерела фінансування, кількість і частка промислових підприємств, що впроваджували інновації та реалізовували інноваційну продукцію та обсяги такої продукції з розподіленням за ступенем новизни ? нова для ринку, нова для підприємства, технологічними характеристиками: продуктові і процесні, обсяги реалізації інноваційної продукції за межі країни. Групування промислових підприємств за індикатором ? частка інноваційно активних підприємств у регіонах у 2009 р., наведено на рис. 6.
Першу групу, з часткою інноваційно активних підприємств вище ніж середня по Україні (12,8%) формують 11 регіонів (у 2008 р. відповідно 9 регіонів), в першу п'ятірку входять: м. Київ, де 136 із 520 промислових підприємств займалися інноваційною діяльністю або 26,2%, області: Івано-Франківська - 21,2%, Чернігівська - 21,0%, Тернопільська - 18,0%, Чернівецька -16,7%. У 2008 р. до таких областей відносилися м. Київ, Івано-Франківська, Чернігівська, Винницька, Тернопільська області. У другу групу, де частка інноваційно активних підприємств дорівнювала або наближалася до середньої по Україні, входять тільки Полтавська і Вінницька області. У третю групу, де відповідний індикатор нижче 12,8%, входять останні регіони, у т.ч. такі великі промислові як Луганський (9,9%), Донецький (9,6%), Дніпропетровський (7,8%). Автором відмічено тенденцію до зменшення кількості інноваційно активних промислових підприємств як за регіонами, так і по Україні в цілому.
Рис. 7. Групування регіонів (областей) за часткою промислових підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію, у відсотках до України в цілому у 2009 р.
Групування регіонів за індикатором ? частка промислових підприємств, які займалися реалізацією інноваційної продукції, до відповідного індикатора по Україні в цілому (9,0%) (рис. 7) показало наступне.
Першу групу формують дев`ять регіонів, на першому місті - м. Київ (22,7%) зі значним відривом від інших, у другу групу, де частка промислових підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію наближається до середньої по Україні, входять три регіони: Львівський (8,7%), Полтавський (8,6%), Закарпатський (8,3%).
Щодо впровадження інновацій, то відповідний розподіл за індикатором ? частка промислових підприємств, що впроваджували інновації до України в цілому (10,7%), рис. 8, визначило таке. У першу групу входять 11 регіонів, на першому місті ? м. Київ (23,5%), серед великих промислових ? Івано-Франківський, Харківський, Львівський, у другу групу ? чотири регіони, зі значенням показника 10,7-9,1%. У третю групу входять інші регіони, серед них і великі промислові: Луганський (8,4%), Донецький (8,2%), Запорізький (6,3%), Дніпропетровський (6,3%).
Рис. 8. Групування регіонів (областей) за часткою промислових підприємств, що впроваджували інновації, у відсотках до України в цілому у 2009 р.
За напрямами інноваційної діяльності у 2009 р. майже 56% промислових підприємств придбали машини, обладнання та програмне забезпечення. Серед регіонів у першу п'ятірку входили: АР Крим - 74,2% промислових підприємств серед інноваційно активних, Хмельницький - 73,9%, Одеський - 69,0%, Чернівецький - 66,7%, Львівський ? 63,2%. Другим напрямком, яким займалися майже 20% інноваційно активних промислових підприємств регіонів, є ? навчання і підготовка персоналу. У 10 регіонах цьому напряму приділяли увагу вище середнього по Україні, серед них: м. Київ ? 39,7% підприємств; Запорізький - 29,0%, Дніпропетровський ? 28,3%, Львівський - 26,4%, АР Крим - 25,8%, Херсонський - 25,0%, Чернівецький - 22,2%, Черкаський - 21,6%, Сумський ? 19,5%, Закарпатський - 19,4%. Третій напрямок, до якого проявляють інтерес на 17% підприємств - внутрішні НДР (проведення власними силами НДДКР). Найбільш активно цим напрямком займалися на підприємствах: м. Києва - 37,5% із загальної кількості інноваційно активних підприємств, Запорізького регіону - 35,5%, АР Крим - 22,6%.
За підсумковою оцінкою ситуацію щодо виробництва, реалізації і впровадження нових технологій і продукції на промислових підприємствах регіонів України слід визнати критичною.
Діяльність, яку направлено на подальше створення мереж регіональних промислових кластерів, заснованих на технологічних нововведеннях, консолідації діяльності малих і середніх підприємств, створенні ділової інфраструктури, в цілому позитивно впливає на динаміку і ефективність інноваційної сфери, формуванні центрів "інноваційного розвитку" і РІС.
Таблиця 1. Основні стратегоутворюючі характеристики інноваційного кластера
|
Місія - розвиток і підтримка інновацій (технологічних, маркетингових, організаційно-управлінських) |
|
|
Генеральне завдання - продукування нових ідей, знань, розробка високих і критичних технологій, їх комерціалізація і виробництво наукоємної продукції |
|
|
Основні завдання: |
|
|
Організаційні ?Спеціалізація в пріоритетних для регіону сферах діяльності: наприклад, машинобудування, особливо електронне, транспортна система, лікування і курортно-реабілітаційне обслуговування населення та ін. з застосуванням інформаційних, енергозберігаючих, екологічно чистих технологій. ?Формування складу учасників кластера, який включає: наукові установи, ВНЗи, бізнес-інноваційні структури (технопарки, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій та ін.), інформаційно-аналітичні і маркетингові агентства, фінансові, кредитні і страхові установи, венчурні та інноваційні фонди, консалтингові підприємства, об'єднання підприємців, органи державної і місцевої влади та ін. ?Узгодження дій різних учасників кластера на основі партнерських зв'язків, контактів, обміну інформацією, комерційних договорів. ?Створення дослідного центру (з урахуванням пріоритетів спеціалізації) з наукових установ НАН України і ВНЗів, дослідних центрів (підрозділів) великих підприємств. Основні функції такого центру: проведення науково-дослідних робіт; технічна підготовки студентів і навчання основам інноваційного менеджменту; ініціація створення зовнішніх венчурів викладачами і студентами; підготовка підприємців, надання маркетингової, інформаційної, юридичної, фінансової та іншої підтримки підприємствам у бізнес-інкубаторі центру. ?Створення навчальних центрів для навчання менеджерів інноваційних підприємств, співробітників інфраструктурних підприємств, працівників регіональної і місцевої влади. ?Формування і розвиток інноваційної інфраструктури (інноваційне агентство, центр трансферу технологій, інженерний центр, консалтинговий центр, бізнес-інкубатор, центр підготовки підприємців, ін.), особливий акцент - бізнес інноваційні структури у ВНЗах і наукових установах. |
Подобные документы
Етапи розробки рекомендацій щодо напрямів регулювання соціально-економічного розвитку регіону. Способи оцінки ефективності використання потенціалу регіональної економіки Львівської області. Аналіз транспортної складової розвитку продуктивних сил регіону.
курсовая работа [766,4 K], добавлен 17.12.2013Аналіз змісту та особливостей національної інноваційної системи України. Особливості національної інноваційної політики. Перспективні напрямки науково-технічних розробок в Україні. Необхідність державного регулювання національної інноваційної системи.
реферат [26,1 K], добавлен 18.03.2011Найбільш загальні причини, що роблять необхідними впровадження інновацій. Фактори, що мають позитивний та негативний впливи на інноваційну діяльність. Роль держави в розвитку інноваційної системи. Основні напрями розбудови інноваційної системи в Україні.
статья [28,8 K], добавлен 25.10.2014Організація місцевого самоврядування в м. Харкові. Формування цілей і завдань системи планування і управління містом. Технології управління соціально-економічними процесами. Аналіз Державної програми економічного і соціального розвитку в Україні.
магистерская работа [169,1 K], добавлен 15.08.2011Значення Придніпровського регіону для економіки України, його природно-ресурсний потенціал та демографічна ситуація. Стан промисловості, сільського господарства, транспорту та зовнішньої торгівлі. Проблеми та перспективи економічного розвитку регіону.
курсовая работа [449,2 K], добавлен 05.01.2014Поняття інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства. Оцінка інноваційної діяльності в Україні. Напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.
курсовая работа [479,2 K], добавлен 05.04.2014Визначення поняття, мети та основних принципів державної інноваційної політики. Проблеми формування національної інноваційної системи в Україні як цілісного науково-технологічного укладу. Державна підтримка інноваційної активності економіки країни.
реферат [27,7 K], добавлен 13.04.2013Обґрунтування теоретико-методичних підходів до аналізу інноваційних процесів. Практичні рекомендації щодо формування аналітичного забезпечення як інформаційної системи управління інноваційною діяльністю підприємства. Оцінка ефективності та послідовності.
реферат [86,2 K], добавлен 28.02.2011Аналіз стану інноваційної діяльності в Україні. Законодавча база та державне регулювання інноваційної діяльності в Україні. Концептуальні підходи до законодавчого регулювання інноваційної політики в Україні. Питання законодавчої бази.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.04.2007Теоретичні основи впливу інвестиційно-інноваційної діяльності на економіку. Складові системи державного регулювання цієї сфери. Аналіз сучасного стану інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: нормативно-правова база та механізми її здійснення.
контрольная работа [2,2 M], добавлен 22.05.2014
