Розвиток бурякоцукрового підкомплексу АПК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕР Т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

РОЗВИТОК БУРЯКОЦУКРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК УКРАЇНИ

Виконала Уманська Вікторія Григорівна

Київ-2010

АНОТАЦІЯ

Уманська В.Г. Розвиток бурякоцукрового підкомплексу АПК України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено обґрунтуванню теоретичних засад формування і впровадження організаційноекономічної і виробничотехнологічної системи заходів щодо розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК України та його економічної стабільності.

Виявлено сучасні тенденції розвитку виробництва цукрових буряків і цукру в Україні та визначено основні напрями, що передбачають подолання негативних наслідків світової фінансової кризи у бурякоцукровому підкомплексі. Обґрунтовано стратегію регулювання бурякоцукрового підкомплексу, сформульовано пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва цукросировини і цукру, які передбачають оптимізацію розмірів високопродуктивних сировинних зон бурякосійних регіонів та поліпшення державних і ринкових важелів регулювання відносин в галузі. Обґрунтовано методичні підходи щодо визначення розміру державної фінансової підтримки на відновлення природної родючості ґрунтів у бурякових сівозмінах. Запропоновано регулювання ринкових відносин в бурякоцукровому підкомплексі на базі великих інтегрованих спеціалізованих об'єднань.

Ключові слова: розвиток, бурякоцукровий підкомплекс, інтеграційні процеси, ринок цукру, маркетингове забезпечення, державне регулювання, реструктуризація.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бурякоцукровий підкомплекс АПК України завжди відігравав вагому роль в економіці держави і соціальному розвитку суспільства. Ще на початку 90х років минулого століття за обсягами виробництва цукру із цукрових буряків Україна займала перше місце у світі, а за обсягами експорту входила в перелік провідних країнекспортерів. У 1990 р. посівна площа під цукровими буряками становила понад 1,6 млн га, а виробництво цукру дорівнювало 5,0 млн т. Проте в другій половині 90х років минулого століття і на початку ХХІ ст. бурякоцукрове виробництво зазнало значного спаду. Вже у 2009 р. посівна площа під цукровими буряками становила 320 тис. га, а виробництво цукру - тільки 1,3 млн т, Україна постала перед необхідністю завезення 445 тис. т цукру.

Складність поточної ситуації полягає ще і в тому, що за роки ринкових реформ в Україні не вдалося суттєво підвищити ефективність бурякоцукрового виробництва, здійснити технікотехнологічне переоснащення та впровадити інноваційну модель розвитку галузі. Між тим, цінова кон'юнктура світового та внутрішнього ринку цукру, що склалася у період 2008-2009 рр., є достатньо сприятливою для відновлення бурякоцукрового виробництва в Україні, оскільки нині світові ціни є найвищими за останні тридцять років. Тому в умовах підвищення попиту на світовому ринку потенційне виробництво цукру в Україні може перетворитися не тільки у високоприбутковий бізнес при дотриманні відповідних технологій вирощування цукрових буряків, а й задовольнити внутрішній попит на вітчизняний цукор і збільшити кількість робочих місць та обсяги відрахувань до бюджету.

Отже, надзвичайної актуальності набуває проблема розробки теоретикометодичних засад і практичних заходів щодо подальшого розвитку бурякоцукрового підкомплексу України, удосконалення ринкових відносин у бурякоцукровій сфері, особливо в умовах подолання негативних наслідків впливу світової фінансової кризи.

Теоретикометодичні аспекти розвитку бурякоцукрового підкомплексу та формування ринкових відносин висвітлено в працях вітчизняних вчених: В.П. Білаш, В.С. Бондаря, П.Г. Борисюка, О.М. Варченко, А.Д. Діброви, С.Л. Дусанівського, О.С. Зайця, Є.В. Імаса, С.М. Кваші, М.Ю. Коденської, В.В. Лиськова, В.І. Пиркіна, М.В. Роїка, П.П. Руснака, П.Т. Саблука, О.М. Шпичака, А.В. Фурси, М.М. Ярчука та інших.

Однак, низка наукових положень є суперечливими, певні протиріччя в проблему вносить недосконалість законів, постанов уряду та відомчих інструкцій щодо розвитку бурякоцукрового підкомплексу, відсутність гнучких економічних механізмів його регулювання. Зокрема, в умовах вступу України до СОТ та подальшої інтеграції в Європейський простір виникає потреба в теоретикометодологічному обґрунтуванні взаємодії державних і ринкових інструментів регулювання з метою стабілізації та подальшого розвитку вітчизняного бурякоцукрового виробництва. Усе це зумовило вибір теми, мету, завдання і структурну побудову роботи, наукове та практичне значення проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалося відповідно до тематичного плану науководослідної роботи Уманського державного аграрного університету, зокрема в межах теми: „Адаптація організаційноекономічного механізму господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин в АПК” (номер державної реєстрації 0101U004493). Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення ринкових відносин у бурякоцукровому виробництві України та опрацюванні рекомендацій щодо перспектив і механізмів розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК України на загальнодержавному та регіональному рівнях.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретикометодологічних засад і практичних рекомендацій щодо подолання впливу кризових явищ, стабілізації й подальшого розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК України, що дасть змогу підвищити рівень його ефективності та конкурентоспроможності.

Для реалізації поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувались такі завдання:

· узагальнити теоретико-методичні положення сутності розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК України на ринкових засадах як основи удосконалення концепції регульованого ринку цукру;

· виявити сучасні тенденції розвитку виробництва цукрових буряків і цукру в Україні та визначити основні напрями подолання негативних наслідків світової фінансової кризи у бурякоцукровому підкомплексі й ефективне його функціонування;

· розробити організаційно-економічний механізм регулювання ринкових відносин на базі великих організаційних структур - холдингів і корпорацій;

· удосконалити систему регулювання ринку цукру на основі маркетингового моніторингу;

· сформулювати пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва цукросировини і цукру, які передбачають оптимізацію розмірів високопродуктивних сировинних зон бурякосійних регіонів і поліпшення державних та ринкових важелів регулювання відносин у галузі;

· обґрунтувати методичні підходи щодо визначення розміру державної фінансової підтримки на відновлення природної родючості ґрунтів у бурякових сівозмінах.

Об'єктом дослідження є процес розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК України в умовах подолання впливу кризових явищ.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності та конкурентоспроможності бурякоцукрового підкомплексу АПК України.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасна економічна теорія ринкової економіки, загальноекономічні принципи та методи аналізу закономірностей розвитку суспільного виробництва, діалектичний метод пізнання соціальноекономічних процесів в умовах ринкової економіки.

При здійсненні досліджень застосовувались такі загальнонаукові та спеціальні методи: монографічний (для вивчення соціальноекономічних процесів у бурякоцукровому підкомплексі України); історикологічний (при узагальненні світового досвіду розвитку бурякоцукрового підкомплексу); системного аналізу (при дослідженні динаміки розвитку та ефективності господарської діяльності бурякоцукрового підкомплексу); групування (зведення економічних показників роботи бурякоцукрового підкомплексу з метою систематизації матеріалу для аналітичного опрацювання); порівняння (зіставлення фактичних даних за окремі періоди при вивченні певних економічних явищ); моделювання (для розробки перспективних організаційноправових форм господарювання); узагальнення (формулювання концепції формування ринкових відносин у бурякоцукровому підкомплексі та обґрунтування теоретичних основ економічної інтеграції); рядів динаміки (для встановлення тенденцій змін аналітичних та економічних показників бурякоцукрового підкомплексу); статистичний (при виявлянні кореляційного зв'язку між досліджуваними показниками регіону); розрахунковоконструктивний (при обґрунтуванні показників розвитку виробництва на перспективу), графічний (при побудові графіків і діаграм з метою наочного відображення основних показників розвитку бурякоцукрового підкомплексу).

Інформаційну основу досліджень становлять: закони України, Укази Президента України, нормативні акти міністерств і відомств; матеріали Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики України; Національної асоціації цукровиків України “Укрцукор”, звітність Державного комітету статистики України; Головного управління статистики у Черкаській області, річні та оперативні звіти сільськогосподарських підприємств, цукрових заводів, відомчих і управлінських структур; соціальноекономічні дані; наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретикометодологічних засад функціонування ринкових відносин у бурякоцукровому підкомплексі АПК України на сучасному етапі його розвитку та розробці рекомендацій щодо стабілізації цукрового виробництва в умовах глобальних змін зовнішнього середовища. Найважливішими науковими результатами, що відображають ступінь і характер новизни дослідження та виносяться на захист, є такі:

вперше:

- обґрунтовано методичні підходи до визначення розміру державної фінансової підтримки на відновлення природної родючості ґрунтів у бурякових сівозмінах, що забезпечує підвищення урожайності до 10 т/га і рівня рентабельності буряківництва на 15-20 % (С. 12);

удосконалено:

- концепцію формування, функціонування і розвитку регульованого ринку цукру, яка передбачає реструктуризацію бурякоцукрового підкомплексу, регулювання обсягів виробництва, споживання та поставки цукру на ринок і його ліцензування, що створює передумови стабілізації й подальшого розвитку бурякоцукрового виробництва (С. 6);

- механізм поєднання державних і ринкових важелів регулювання відносин у галузі, що передбачає внесення змін у систему державного квотування виробництва цукру, обсяги державної підтримки виробництва цукросировини, механізм державного цінового регулювання ринку (С. 10);

- теоретичне обґрунтування і визначення оптимальних розмірів високопродуктивних сировинних зон бурякосійного регіону, що дозволяє раціонально розподіляти ресурси та підвищувати ефективність вирощування і переробки сировини (С. 10);

- регулятивні важелі впливу на ринок цукру шляхом застосування товарних і фінансових інтервенцій з метою стабілізації цін, введення обов'язкової сертифікації на продаж цукру, поліпшення митного захисту території України від ввезення контрабандного цукру та неякісних цукрозамінників, декларування обсягів наявного цукру (С. 8);

одержали подальший розвиток:

- напрями подолання негативних наслідків фінансової кризи та стабілізації бурякоцукрового виробництва на основі реструктуризації, інтенсифікації та диверсифікації виробництва, державної підтримки і поліпшення нормативноправового забезпечення галузі (С. 10);

- організаційна модель регулювання ринкових відносин у бурякоцукровому підкомплексі на базі великих інтегрованих спеціалізованих об'єднань, які включають в себе суб'єкти ринку з виробництва і переробки цукрових буряків, матеріальнотехнічного, фінансового і наукового забезпечення та реалізації кінцевого продукту - цукру, що дозволяє в єдиній системі інвестувати капітал, здійснювати реконструкцію і модернізацію матеріальнотехнічної бази та вирішувати проблему економічних відносин у досліджуваному підкомплексі (С. 12);

- методи маркетингового моніторингу ринку цукру, що передбачають створення інформаційномаркетингової структури бурякоцукрового підкомплексу АПК, яка дає можливість вивчати ринок і обсяги збуту цукру в єдиній системі шляхом збору й накопичення первинної інформації на рівні підприємств, районів і областей та надходження її до єдиного центру (С. 14).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертаційної роботи полягає в тому, що розроблені в ній теоретичні положення і методичні підходи щодо підвищення ефективності розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК можуть бути використані в аналітичній і консультаційній роботі територіальних органів управління, сільськогосподарськими підприємствами, а також при формуванні державної аграрної політики на коротко та довгострокову перспективу. Основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані вищими навчальними закладами при розробці учбових програм, проведенні лекційних і семінарських занять.

Результати та пропозиції, що містяться у дисертаційному досліджені, використано у практичній діяльності Національною асоціацією цукровиків України „Укрцукор” (рекомендації з питань економічних відносин виробників цукрових буряків і цукру) для практичного використання та врахування при розробці проекту Закону України «Про цукор і ринок цукру» (довідка від 27.11.2007 р.), Інститутом цукрових буряків Української академії аграрних наук (пропозиції з питань державного регулювання ринку цукру) при розробці проекту Програми розвитку цукробурякового підкомплексу АПК на період до 2015 р. (довідка № 1563 від 22.11.2007 р.), Інститутом коренеплідних культур (заходи щодо раціонального використання виробничих ресурсів, їх цілеспрямованої економії, оптимального розподілу протягом технічного циклу, вдосконалення існуючих і пошук нових шляхів скорочення витрат) використовуються в процесі забезпечення економічної роботи бурякоцукрового підкомплексу в умовах ринку (довідка № 788 від 19.12.2007 р.), Управлінням агропромислового розвитку Уманської районної державної адміністрації (рекомендації щодо виробництва бурякоцукрової продукції використані аграрними підприємствами Уманського району Черкаської області, що зумовило підвищення ефективності виробництва цукрових буряків (довідка № 638 від 06.12.2007 р.). Результати досліджень використовуються в навчальному процесі Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького при підготовці навчальнометодичних матеріалів і викладанні курсів „Економічний аналіз”, „Аналіз господарської діяльності” та „Теорія економічного аналізу” для студентів ННІ економіки і права (довідка від 03.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення дисертаційної роботи, огляд наукової літератури, підбір інформації, статистична обробка і аналіз даних, висновки і пропозиції є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались з керівниками і спеціалістами бурякосійних господарств і цукрових заводів Черкаської області, на засіданні кафедри економіки Уманського державного аграрного університету. Результати досліджень доповідались на: науковій конференції молодих вчених (м. Умань, Уманський державний аграрний університет, 24-25 лютого 2005 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених (м. Умань, Уманський державний агарний університет, 2-3 березня 2006 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції молодих вчених, аспірантів, магістрів та студентів «Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва» (м. Харків, Харківський національний аграрний університет, 11-12 квітня 2006 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених (м. Умань, Уманський державний аграрний університет, 21-22 лютого 2007 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 16-18 квітня 2008 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - „Теоретикометодичні засади формування ринкових відносин в бурякоцукровому підкомплексі” - викладено методологічні аспекти формування ринкових відносин у бурякоцукровому підкомплексі України, становлення та функціонування ринкових структур у сфері виробництва і переробки цукрових буряків, визначено вплив державного регулювання, обґрунтовано методичні підходи щодо визначення ефективності бурякоцукрового виробництва.

Встановлено, що ринок є складовою частиною загального механізму регулювання економіки, яка ґрунтується на сукупності способів і методів організації управління окремими галузями національного господарства. Він може бути об'єктивним - функціонувати стихійно, тобто без втручання держави, і суб'єктивним - з втручанням держави в регулювання економічного життя.

Зазначено, що в бурякоцукровому підкомплексі України склався ринок змішаного типу, який передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватного сектора та забезпечення дієвості ринкових важелів саморегулювання виробництва. Сучасний стан бурякоцукрового підкомплексу в Україні характеризується як нестабільний, що виявилося у порушенні міжгалузевих відносин виробництва цукрових буряків та їх переробки, відмові від контрактації цукрових буряків при відсутності цивілізованого ринку, у тому числі ринку матеріальнотехнічних ресурсів, відповідного ринкового середовища й інфраструктури.

Доведено, що для досягнення організаційногосподарської цілісності досліджуваного підкомплексу необхідна реалізація системи заходів з впровадження нових інтегрованих організаційних форм й удосконалення ринкового механізму господдарювавня.

Обґрунтовано, що методологічною основою розробки і впровадження запропонованої системи заходів повинна стати концепція формування, функціонування і розвитку регульованого ринку цукру, сутність якої полягає в необхідності виходу бурякоцукрового підкомплексу України з кризового стану, його подальшого розвитку на основі реструктуризації, інтеграції, удосконалення ринкових механізмів і системи відносин між усіма учасниками єдиного процесу - виробниками цукросировини, виробниками цукру, комерційними посередниками і державою, як одним із найважливіших гравців на ринку цукру. Однак, без ефективної діяльності всіх підрозділів АПК неможливо досягти головної мети діяльності й бурякоцукрового підкомплексу країни як його складової частини. Саме тому проблема підвищення ефективності виробництва розглядається як одна із визначальних в економічному розвитку національного господарства і бурякоцукрового підкомплексу зокрема.

Вирішення означених проблем може бути ускладнене без впровадження передових технологій, функціонування великих об'єднуючих кооперативних та інтеграційних систем. Запропоновано створити в бурякоцукровому виробництві великі інтегровані бурякоцукрові об'єднання, які включатимуть в себе ринкові структури з виробництва і переробки цукрових буряків, матеріального, фінансового й наукового забезпечення та реалізації цукру, реконструкцію існуючих та законсервованих підприємств цукрової галузі здійснити шляхом створення двоступеневих ринкових структур з кількох регіональних формувань типу корпорацій, холдингових компаній, аграрнопромисловофінансових груп і місцевих акціонерних товариств з виробництва цукросировини та цукру, в які входитимуть один або кілька цукрових заводів.

Визначено, що актуальними проблемами розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК України і надалі залишаються: раціональне розміщення виробництва, його концентрація в сприятливих ґрунтовокліматичних зонах, оптимізація процесів виробництва і переробки цукросировини; реструктуризація матеріальнотехнічної бази цукрової промисловості, будівництво нових сучасних підприємств, відновлення сировинних зон; зміна екстенсивного напряму розвитку галузі на інтенсивний; впровадження у виробництво прогресивних ресурсозберігаючих технологій вирощування, збирання і переробки екологічно чистих цукрових буряків; відмова від бартерних розрахунків і давальницьких схем переробки цукрових буряків; створення системи ефективного управління бурякоцукровим підкомплексом; зниження собівартості виробництва цукрових буряків і цукру та забезпечення його конкурентоспроможності на зовнішньому ринку; забезпечення ефективної протидії демпінговому імпорту цукру, насіння цукрових буряків та іншої цукробурякової продукції; належне науковотехнічне забезпечення галузі. Встановлено, що особливістю визначення ефективності бурякоцукрового виробництва є чітке розмежування показників проміжного і кінцевого результатів. На кожному наступному, більш вищому рівні структурного підрозділу, ефективність визначається не сумою ефектів попередніх стадій виробництва, а ефектом від реалізації кінцевої продукції цього рівня. Його розраховують порівнянням одержаного ефекту з витратами матеріальногрошових засобів або з величиною виробничих ресурсів на всіх стадіях виробництва, що обумовили кінцевий результат.

У другому розділі - „Аналіз стану і тенденцій розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК” - розглянуто сучасний стан досліджуваного підкомплексу та його функціонування в умовах обмеженого ресурсного забезпечення, обґрунтовано пропозиції щодо нарощування обсягів виробництва цукрових буряків і цукру, які забезпечать конкурентоспроможність підприємств бурякоцукрового підкомплексу в умовах подальшої інтеграції України в Європейське співтовариство. Здійснено аналіз впливу важелів державного регулювання на функціонування підкомплексу та економічну ефективність виробництва цукрових буряків і цукру. Негативні наслідки фінансової кризи вплинули на економіку всіх країн світу, в тому числі й Україну. Найбільш вразливими в умовах кризи виявились середні та дрібні вітчизняні виробники цукрових буряків. Між тим, цінова кон'юнктура світового і внутрішнього ринків сільськогосподарської продукції, що склалась протягом 2008-2009 рр. об'єктивно сприяє розширенню посівних площ під цукровими буряками й підвищенню економічної ефективності бурякоцукрового виробництва в цілому.

У 2008 р. в Україні, зокрема і в Черкаській області, вироблено достатньо цукру, щоб забезпечити потреби внутрішнього ринку. Проте, у 2009 р. виробництво цукру в Україні зменшилось до 1,27 млн т, що вже не задовольняє внутрішній попит і відповідно, виникає потреба в імпорті цього продукту. Аналіз засвідчив, що на внутрішньому ринку цукру недостатньо задіяні механізми державного регулювання, в наслідок чого він вимушено стає тіньовим, функціонує без чітких правил контролю, з великою кількістю посередників. Оптовою торгівлею цукром займаються сільськогосподарські товаровиробники, цукрові заводи, постачальники матеріальнотехнічних ресурсів, фізичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності.

Обґрунтовано, що така ситуація вже призвела до банкрутства та закриття багатьох цукрових заводів, значного зменшення площ посіву під цукровими буряками, втрати робочих місць і кваліфікованих кадрів. Як наслідок, у Черкаській області з 23 цукрових заводів після сезону 1997-1998 рр. залишилось лише 20, з них у 2005 р. працювало лише 11, 2007 р. - 9, 2008 р. - 6, 2009 р. - 3. Встановлено, що зі вступом України до СОТ загострилася проблема забезпечення внутрішнього ринку вітчизняним цукром, підвищення його рівня конкурентоспроможності й поступового відновлення експортного потенціалу держави. В роботі запропоновано функціональні й регулюючі складові цивілізованого ринку цукру (рис.1).

Однак, за нинішніх умов цілісна система цивілізованого ринку розбалансована. Значна частина виробників вважають цукрові буряки низько прибутковою культурою і скорочують її виробництво (табл.1) через високу собівартість і низьку закупівельну ціну.

Таблиця 1. Динаміка посівних площ, урожайності, валових зборів цукрових буряків і виробництва цукру

В дисертаційній роботі підкреслено, що з метою поліпшення ситуації держава у 2008 р. ввела дотування виробництва цукрових буряків з розрахунку 750 грн на 1 га, проте цей захід був проведений невчасно і площі посівів не збільшились. Задеклароване на 2009 р. дотування не було здійснене.

За даними табл. 1, в Україні у 2008 р. було засіяно цукровими буряками 377,2 тис. га, в 2009 р. - 320 тис. га, на Черкащині - відповідно 26,1 і 17,7 тис. га. Витрати на 1 га вирощування цієї культури залишились досить високими (близько 9000 грн/га), тому вирощування цукрових буряків у бурякосійних господарствах Черкаської області було збитковим (табл. 2).

Так, собівартість 1 т цукрових буряків у 2008 р. була на 27 % вища порівняно з 2001 р., проте, незважаючи на зростання ціни реалізації, у 2008 р. одержано збиток на суму 1710,6 тис. грн. Рівень збитковості вирощування цукрових буряків дорівнював мінус 2,4 %. Прибутковим було буряківництво на Черкащині лише у 2005-2006 рр.

Таблиця 2. Динаміка основних показників економічної ефективності виробництва цукрових буряків в Черкаській області

Аналіз групування бурякосійних господарств Черкаської області за площами посіву (табл. 3) показав, що найнижча собівартість вирощування цукрових буряків була у господарствах з площею посіву більше 501 га, зокрема, у 2008 р. повна собівартість 1 т цукрових буряків у середньому в таких господарствах становила 169,6 грн/т, хоча порівняно з показником по Черкаській області - 177,6 грн/т. Відповідно і рівень рентабельності найвищий саме в цій групі господарств.

економічний собівартість рентабельність ціна

Таблиця 3. Групування бурякосійних господарствах Черкаської області залежно від площ посіву цукрових буряків у середньому за 2006-2008 рр.

Доведено, що для підвищення економічної ефективності бурякоцукрового виробництва доцільно сформувати високопродуктивні сировинні зони. Нами теоретично обґрунтовано й на основі економікоматематичних розрахунків виділено такі найбільш ефективні для Черкаської області зони вирощування цукрових буряків і виробництва цукру: Уманська - з площею посіву 35 % від загальної по області, Черкаська - 43 % і Золотоніська - 22 %. Причому Уманська зона забезпечить найвищу ефективність вирощування цукрових буряків, оскільки має найбільш сприятливі грунтово-кліматичні та економічні умови.

В останні роки у цукровій галузі сформувалася група інвесторів, зокрема це компанії „Укррос”, „Укрпромінвест”, „АстартаКиїв”, „Дакар”, „Райзцукор” та ін. Такі структури мають можливість концентрувати капітал та інвестувати його в розвиток галузі, здійснювати реконструкцію та модернізацію цукрових заводів і будувати нові.

Дослідження засвідчило, що основними напрямами подолання негативних наслідків фінансової кризи та стабілізації ситуації на ринку цукру є: удосконалення законодавчої і нормативноправової бази галузі, зокрема, прийняття нової редакції Закону України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, розробка єдиної комплексної програми розвитку галузі на період до 2015 року; прискорене впровадження в життя нових стандартів і технічних регламентів; державна підтримка виробництва цукрових буряків; поєднання державного регулювання ринку цукру з ринковими важелями; консолідація дій виробників цукрових буряків, виробників цукру, комерційних структур з оптової і роздрібної торгівлі цим продуктом і відповідних державних органів; прийняття митних заходів щодо припинення масового ввезення в Україну синтетичних цукрозамінників; регулювання цін внутрішнього ринку шляхом фінансових і товарних інтервенцій через Аграрний фонд; усунення сезонних коливань ціни і декларування залишків цукру; оптимальне розміщення виробництва цукрових буряків і цукру в сприятливих грунтово-кліматичних умовах (“буряковий пояс”), визначення регіональних зон бурякосіяння і зон цукрових заводів на власних та орендованих землях, стабілізація обсягів виробництва у коротко та довгостроковій перспективі, формування експортного потенціалу бурякоцукрового виробництва.

Обґрунтовано, що потенційно цукрові буряки, виробництво яких певний час було збитковим, можуть бути основним джерелом грошових надходжень у період фінансової кризи. Адже в 2009 р. виробники цукрових буряків отримали значно більші прибутки внаслідок зростання закупівельних цін, а також реалізації побічних продуктів буряківництва - жому і мелясу як дефіцитних кормових і технологічних компонентів. За останні роки також спостерігаються тенденції щодо підвищення урожайності цукрових буряків в Україні (у 2008 р. - 35,6 т/га), що є передумовою подальшого збільшення валових зборів.

Отже, в сучасних умовах господарювання основним завданням розвитку бурякоцукрового виробництва в Україні та в Черкаській області зокрема є розширення виробництва цукросировини та цукру, задоволення потреб регіону і держави в цукрі, створення реальних передумов для оптимального функціонування підкомплексу в оглядовому майбутньому.

У третьому розділі - „Перспективи і механізми стабілізації та розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК” - обґрунтовано механізм ринкового регулювання бурякоцукрового підкомплексу через великі інтегровані структури, здійснено аналіз економічних відносин виробників сировини з цукровими заводами, визначено стратегічні напрями розвитку бурякоцукрового виробництва, в тому числі для регіональних структур бурякоцукрового підкомплексу.

Зазначено, що вже кілька років на окремих цукрових заводах України проводиться експеримент з поглиблення інтеграції виробництва буряків і цукру, мета якого - відпрацювати механізм заінтересованості трудових колективів бурякосійних господарств і цукрових заводів у високих кінцевих результатах, тобто збільшенні виробництва цукру з одиниці площі та сировини.

В Україні є можливості значно наростити обсяги виробництва цукру за умови, що держава в стислі терміни запровадить надзвичайні заходи щодо реформування цукрової галузі, передусім перехід на інноваційний шлях розвитку через застосування сучасних високоврожайних сортів вітчизняної селекції, дотримання технології вирощування цукрових буряків і виробництва цукру, поліпшення матеріальнотехнічної бази, а також стимулювання цукрових заводів до технічного переоснащення з метою зниження собівартості й підвищення виходу цукру. Пропонуємо проведення реструктуризації в бурякоцукровому підкомплексі та надання розвитку новим ефективним організаційноправовим ринковим структурам: холдингам, корпораціям, агропромисловим компаніям на базі найбільш сучасних і потужних заводів, які повинні створити власні сировинні зони і стати центрами цукрового агробізнесу. Це дасть змогу сформувати механізм регулювання ринку цукру в єдиній організаційній структурі, де буде поєднано комплекс заходів, спрямованих на вирощування цукросировини та її переробку, матеріальнотехнічне, фінансове й науковотехнічне забезпечення і реалізацію кінцевої продукції.

Доведено, що при цьому можуть бути використані такі форми інтеграції: контрактна, створення машиннотехнологічних станцій, спільне вирощування коренеплодів цукровими заводами і бурякосійними господарствами за рахунок кредитів, оренда землі цукровими заводами у приватних осіб, створення спільних підприємств з іноземними фірмами.

Зазначено, що реструктуризація бурякоцукровогового підкомплексу вимагає значних коштів, пошуку нових форм мобілізації інвестицій, серед яких ефективними формами мають стати регіональні фінансовоінвестиційні компанії, довгострокові кредити банків, власні кошти приватних власників.

Доведено, що реструктуризацію доцільно проводити насамперед у тих областях, які є базовими за обсягами виробництва цукрових буряків і цукру, а також мають сприятливі природнокліматичні умови їх вирощування.

Позиція автора полягає в тому, що стратегічна реструктуризація бурякоцукрового підкомплексу передбачає перш за все вирішення сировинної проблеми бурякоцукрового виробництва, а саме: розміщення посівів цукрових буряків у найбільш сприятливих природноекономічних зонах з раціональним радіусом доставки сировини; у підприємствах, які одержують урожайність не менше 35 т/га; усунення диспропорцій між обсягами вирощування цукрових буряків і потужностями цукрових заводів, забезпечення максимальної завантаженості їхніх потужностей на 90-100 діб роботи, збільшення розмірів дотування виробництва цукросировини з 750 до 1500 грн на 1 га посіву.

З метою збільшення розміру державної фінансової підтримки нами обґрунтовано відповідну формулу (1), основним змістом якої є фінансова підтримка виробників цукросировини, направлена на відновлення родючості ґрунтів у бурякових сівозмінах шляхом вапнування кислих ґрунтів і компенсації 50 % витрат на мінеральні добрива:

, (1)

де ДФП - сума державної фінансової підтримки на 1 га посіву цукрових буряків, грн; 0,45 - питома вага площі під цукровими буряками з підвищеною гідролітичною кислотністю, яка потребує вапнування (0,45 га на 1 га посіву); Нв - норма внесення дефекату на 1 га, т; Цв - вартість внесення 1 т дефекату, грн; Нм - науково обґрунтована норма внесення мінеральних добрив на 1 га посіву цукрових буряків, т д. р.; Цм - ринкова ціна визначеної норми внесення мінеральних добрив в діючій речовині, грн; 2 - дворічна програма вапнування кислих ґрунтів; 2' половина вартості мінеральних добрив у розрахунку на 1 га, що має компенсуватися з державного бюджету.

Розраховано, що розмір державної фінансової підтримки в сумі 1500 грн на 1 га посіву сприятиме підвищенню рівня урожайності до 10 т/га і рівня рентабельності буряківництва на 15-20 %.

Підраховано, що при виділенні 1500 грн на 1 га посіву посівна площа під цукровими буряками у 2010 р. може бути розширена до 400 тис. га, урожайність зрости до 35 т/га, що дасть змогу виробити 14,0 млн. т коренеплодів та одержати 1750 тис. т цукру, що при імпортній квоті згідно з вимогами СОТ - 267,8 тис. т цукрусирцю забезпечить загальне виробництво 2017,8 тис. т цукру.

Відмічено, що при визначенні ефективності бурякоцукрового виробництва необхідно враховувати не тільки економічні, але і соціальні чинники, як, наприклад, збереження кадрового потенціалу.

Проведено розрахунок витрат державного бюджету від вивільнення працівників у бурякоцукровому підкомплексі в кількості 150 000 осіб, за період 2005-2009 рр. Встановлено, що якщо з цієї кількості 50 % з них не змогли найти нові робочі місця, передусім у сільській місцевості, то втрати бюджету лише від податку на заробітну плату становитимуть близько 144 млн грн у рік, при середній заробітній платі 1230 грн, а за чотири роки (2005-2009) - 576 млн грн. За умови, що решта 50 % вивільнених стали на облік на біржу праці і їм визначили 58,75 % (середньозважений показник) виплат від середньої заробітної плати по галузі, то втрати державного бюджету в такому випадку збільшились ще на 650,36 млн грн у рік, а за чотири роки відповідно - 2,601 млрд грн.

Таким чином загальні витрати державного бюджету лише по заробітній платі становили 794,4 млн грн у рік, а за чотири роки - 3,178 млн грн, що рівнозначно державній підтримці виробництва цукросировини з розрахунку по 1500 грн на 1 га за кожний рік при площі посіву 500 тис. га. Надання доплат у таких обсягах сприяло б ефективній діяльності бурякоцукрового підкомплексу, одержанню 1718 млн т цукрових буряків у рік і виробництву цукру в межах 2,0-2,2 млн т. При рентабельності виробництва у буряківництві 15 % і в цукровій промисловості - це 10 % додаткових надходжень до бюджету в сумі 852,65 млн грн. тільки від податку на прибуток 25 % і заробітної плати 13 %.

Встановлено, що одним із заходів активного впливу на ринок є квотування виробництва і реалізації цукру, який поставляється на внутрішній ринок (квота „А”), відновлення в перспективі до 2020 р. квот „В” - поставки за міжнародними договорами та „С” - продаж на вільному ринку за межами країни. Відповідно економічними методами слід регулювати ціни на цукрові буряки і цукор шляхом застосування товарних та фінансових інтервенцій з боку державного резервного фонду.

В роботі розраховано також обсяг споживання цукру по квоті «А» для Черкаської області, що становить 26 тис. т. В основу взято чисельність населення 1357 тис. осіб, коефіцієнт платоспроможності 0,47 (за даними облстатуправління у 2008 р.) та норма споживання цукру 42 кг на рік на одну особу.

Встановлено, що в умовах регульованого ринку цукру важливою ланкою системи управління бурякоцукрового підкомплексом є маркетинг, дотримання концепції якого дозволяє отримати переваги в конкурентній боротьбі. На даний час в бурякоцукровому виробництві України маркетинговий моніторинг практично відсутній, недостатньо вивчаються попит і пропозиція на продукцію цукрової промисловості на всіх ієрархічних рівнях управління (підприємство, регіон, держава).

Разом з тим з'ясовано, що за таких обставин важливого значення набувають питання аналізу статистичної інформації щодо повного циклу вирощування цукрових буряків і виробництва цукру, декларування його наявності та руху, що дозволяє оптимізувати ринок, здійснювати раціональне районування та покращити кінцеві результати технологічного процесу виробництва цукрових буряків і цукру.

Доведено, що кореляційний аналіз з використанням методів кластерного аналізу на основі ієрархічних і мінімальних «остівних дерев» (МОД) дає можливість виявити особливості виробництва цукрових буряків та цукру за роками та районами Черкаської області (по зонах бурякосіяння), а також визначити групи років і районів, які мають подібні характеристики, що дасть змогу оптимально розподіляти ресурси з метою підвищення ефективності виробництва сировини та її переробки. МОД та асоційоване з ним ієрархічне дерево показують існування кластерів будьяких показників, відомості про які мають вагоме значення з економічної точки зору. Отримана таксономія дозволяє групувати економічні об'єкти, що є гомогенними по відношенню до економічних результатів.

За результатами проведеного аналізу виявлено групу районів з найкращими умовами вирощування цукрових буряків. Таким чином, одержана інформація дозволяє прогнозувати результати виробництва цукру ще до початку застосування технології, планувати потреби в необхідних площах і виробничих засобах, ресурсах, затратах праці й оперативно керувати виробництвом.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дають змогу сформулювати наукові положення, висновки, напрями та методи регулювання розвитку бурякоцукрового підкомплексу АПК в період поглиблення ринкових відносин, подолання кризових явищ в цьому підкомплексі.

1. З'ясовано, що розвиток бурякоцукрового підкомплексу АПК України на сучасному етапі має відбуватися на основі регульованого ринку цукру шляхом поєднання державних і ринкових засад, спрямованих на подолання негативного впливу кризових явищ та використання сприятливої цінової кон'юнктури світового ринку цукру з метою відродження вітчизняного бурякоцукрового виробництва до оптимальних розмірів, підвищення рівня його ефективності та конкурентоспроможності.

2. Встановлено, що основними тенденціями розвитку бурякоцукрової галузі на сучасному етапі є значний спад виробництва цукрових буряків і цукру, розвиток кризових явищ, розбалансованість ринку цукросировини та цукру, значні коливання цін, неконтрольованість цих процесів з боку держави, скорочення посівних площ у 2009 р. до 320 тис. га і загальних обсягів виробництва цукру до 1300 тис. т і виникнення його дефіциту. В Україні в цілому і зокрема в бурякоцукровому регіоні (Черкаська область) відродження бурякоцукрового підкомплексу можливе лише на основі динамічного переходу до інтенсивного шляху розвитку та інновацій, застосування дієвих економічних регуляторів.

3. Доведено, що ринкові відносини на рівні регіону характеризуються розбалансованістю між обсягами поставок цукросировини і виробництвом цукру, переважанням давальницьких схем переробки цукрових буряків, наявністю значної кількості структур з реалізації цукру (цукрових заводів, сільськогосподарських товаровиробників, фізичних осіб, постачальників матеріальнотехнічних ресурсів та інших суб'єктів підприємницької діяльності), функціонуванням тіньових схем і бартерообміну, нестабільністю цін і загальним зниженням обсягів виробництва. Водночас у досліджуваному регіоні формуються великі інтегровані об'єднання, які сприяють концентрації виробництва, інвестують капітал у розвиток підкомплексу та удосконалюють ринкові відносини між суб'єктами цукрового ринку.

4. З'ясовано, що реконструкція і модернізація переробних потужностей, удосконалення економічних відносин шляхом об'єднання учасників бурякоцукрового виробництва в інтегровані формування (холдинги, корпорації) дає можливість здійснювати активний маркетинговий пошук на внутрішньому і зовнішньому ринках, сформувати ефективний механізм регулювання ринку цукру, в тому числі провести незалежну експертизу якості цукрових буряків, поєднати весь комплекс заходів з вирощування цукрових буряків, виробництва цукру, його реалізації, переробки й реалізації кінцевих продуктів в єдиному організаційному технологічному ланцюгу.

5. Визначено, що для ринку цукру властиві такі інструменти регулювання, як квоти, митні платежі, гарантії збуту, стабільні й економічно коректні ціни, фінансові та товарні інтервенції, дотації на виробництво, ліцензування оптової торгівлі цукру, декларування обсягів його запасів, митний захист території України і ввезення контрабандних партій цукру та неякісних цукрозамінників, удосконалення системи управління бурякоцукровим підкомплексом, дотримання збалансованості обсягів цукру на державному та регіональному рівнях та забезпечення маркетингового моніторингу ринку цукру і створення інформаційномаркетингової структури, розробка і прийняття законодавчих і нормативних актів з регулювання ринку цукру і механізмів їх реалізації.

6. Сформульовано пропозиції щодо підвищення економічної ефективності виробництва цукросировини і цукру, а саме: застосування високоефективних технологій; забезпечення підприємств нормативними високоефективними матеріальними та високопродуктивними технічними засобами; використання високоврожайних сортів вітчизняної селекції, впровадження прогресивних форм організації управління технологічними процесами; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва; створення великих підприємств з метою підвищення ефективності виробництва; удосконалення матеріального стимулювання виробників цукросировини; регулювання цінового механізму таким чином, щоб ціна на цукрові буряки задовольняла потреби виробника і споживача та забезпечувала рентабельне виробництво цукросировини.

7. За допомогою економікоматематичного аналізу технологічних процесів і економічних складових вирощування цукрових буряків та виробництва цукру в Черкаській області (за районами та роками) методами кластерного аналізу виділено найбільш сприятливі зони вирощування цукрових буряків: Уманську, Золотоніську та Черкаську, виявлено також певну невідповідність стратегій у вирощувані й переробці цукрових буряків в окремих зонах, що спонукає до знаходження напрямів оптимізації розміщення і підвищення ефективності вирощування цукрових буряків у цілому по Черкащині.

8. Встановлено, що для подолання наслідків світової фінансової кризи в бурякоцукровому підкомплексі доцільно здійснити такі організаційноекономічні, технологічні та нормативноправові заходи: збільшити розмір державної фінансової підтримки на наступні роки до 1500 грн/га, яку направити на відновлення родючості грунтів у бурякових сівозмінах; розширити площу посіву цукрових буряків в Україні до 400-450 тис. га, в Черкаській області - до 30-35 тис. га; концентрувати посіви цукрових буряків у найсприятливіших природноекономічних зонах; усунути диспропорції між обсягами вирощування цукрових буряків і потужностями цукрових заводів, забезпечити максимальну завантаженість потужностей цукрових заводів на 90-100 діб роботи, здійснити реконструкцію підприємств та їх інтеграцію; дотримуючись економічних методів регулювання цін на цукрові буряки та цукор, перейти на інтенсивноінноваційні технології виробництва цукрових буряків і цукру, завершити прийняття державної цільової компенсації програми розвитку галузі та нової редакції Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», з урахуванням наслідків фінансової кризи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пінчковська (Уманська) В.Г. Стан та проблеми бурякоцукрової галузі України / В. Г. Пінчковська (Уманська) // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ. - 2005. - Вип. 61. - Ч. 2. - С. 144-150.

2. Пінчковська (Уманська) В.Г. Державне регулювання ринку цукру - основа стабілізації бурякоцукрового підкомплексу України / В.Г. Пінчковська (Уман ська) // Агроінком. - 2005. - № 8. - С. 90 - 93.

3. Пінчковська (Уманська) В.Г. Перспективи розвитку цукробурякового виробництва у Черкаської області / В.Г. Пінчковська (Уманська) // Економіка АПК. - 2006. - № 2. - С. 63 - 67.

4. Пінчковська (Уманська) В.Г. Економічні взаємовідносини бурякосійних господарств з цукровими заводами / В.Г. Пінчковська (Уманська) // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ. - 2006. - Вип. 62. - С. 374.

5. Пінчковська (Уманська) В.Г. Цінова ситуація на ринку цукру / В. Г. Пінчковська (Уманська) // Вісник ХНАУ: Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні. - 2006. - № 9. - С. 208 - 213.

6. Пінчковська (Уманська) В.Г. Економічний стан і використання ресурсного потенціалу цукровиробництва Черкаської області / В.Г. Пінчковська (Уманська) // Вісник ХНАУ: Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства. - 2007. - № 4. - С. 229 - 234.

7. Пінчковська (Уманська) В.Г. Тенденції світового ринку цукру і місце України в ньому / В. Г. Пінчковська (Уманська) // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ. -2007. - Вип. 64. - С. 55 - 66.

8. Пінчковська (Уманська) В.Г. Проблеми бурякоцукрової галузі України: матеріали наук. конф. молодих учених, (Умань, 24-25 лют. 2005 р.) / Міністерство аграрної політики України, Уманський державний аграрний університет. - Умань, 2005. - С. 155 - 156.

9. Пінчковська (Уманська) В.Г. Інтенсифікація - необхідна умова подальшого розвитку цукробурякового виробництва: матеріали Міжнар. наук.практ. конф. молодих учених, аспірантів, магістрів та студентів [«Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва»], (Харків, 11-12 квіт. 2006 р.) / Мін.во аграр. політики України, Харк. нац. аграр. унт - Харків., 2006. - С. 163 - 166.

10. Пінчковська (Уманська) В.Г. Теоретична сутність регіонального ринку цукру: матеріали Всеукр. наук. конф. молодих учених, (Умань, 2-3 берез. 2006 р.) / Мін.во аграр. політики України, Уманський держ. аграр. унт. - Умань, 2006. - С. 179 - 181.

11. Пінчковська (Уманська) В.Г. Особливості ринку цукру на шляху вступу України до Світової Організації Торгівлі: матеріали Всеукр. наук. конф. молодих учених, (Умань, 21-22 лют. 2007 р.) / Мін.во аграр. політики України, Уманський держ. аграр. унт. - Умань, 2007. - С. 189 - 191.

12. Уманська В.Г. Концепція формування і функціонування регіонального ринку цукру: матеріали V Міжнар. наук.практ. конф. [«Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю»], (Черкаси, 16-18 квіт. 2008 р.)/ Мін.во осв. і наук. України, Черкаськ. держ. технолог. унт. - Черкаси, 2008. - 291 с.

13. Пінчковський Г.Л. Формування густоти безвисадкових насінників гібридів на ЧС основі / Г.Л. Пінчковський, В.Г. Пінчковська (Уманська) // Зб. наук. пр. Інституту цукрових буряків. - Київ, 2005. - Вип. 8. - С. 309. (Особистий внесок здобувача: аналіз ролі попередника та норми висіву насіння на формування густоти безвисадкових насінників).

Размещено на Allbest.ru