Формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Гусак Олена Миколаївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут аграрної економіки» Української академії аграрних наук

Науковий керівник: кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Россоха Володимир Васильович,

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН,

провідний науковий співробітник відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Володін Сергій Анатолійович,

ЗАТ «Інститут інноваційного провайдингу»

УААН, директор

кандидат економічних наук, професор

Бабієнко Микола Федорович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

професор кафедри

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Організаційно-економічний механізм інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ринкових відносин принципово відрізняється від традиційного адміністративно-командної економіки: державна система розподілу ресурсів поступається переливу капіталу залежно від попиту і пропозиції, що суттєво змінює структуру та джерела інвестицій і механізм реалізації інновацій. Проте без відповідного державного регулювання інвестиційна діяльність може значною мірою гальмуватися, що й спостерігається нині в сільському господарстві України. У зв'язку з цим актуального значення набуває розробка і впровадження дієвого механізму стимулювання інвестиційної діяльності аграрних підприємств, пошук форм, методів і джерел залучення інвестиційних ресурсів, системне використання інвестиційних потоків з метою відновлення і поліпшення матеріально-технічної бази, технології та організації виробництва продукції як ключових чинників активізації аграрної економіки.

Значний конкурентний потенціал агропромислового виробництва України використовується нині не повною мірою, що в контексті сучасних тенденцій розвитку вимагає від органів державної влади виконання ряду завдань, зокрема щодо формування та реалізації ефективної інноваційної політики. Процес розробки і впровадження інновацій у виробництво та їх інвестиційного забезпечення нерозривно пов'язує інноваційну та інвестиційну політику. Саме тому набуває актуальності поглиблення досліджень з питань формування і реалізації інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки.

Проблемам державного регулювання, формування і реалізації інвестиційної політики, становлення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві України присвячені наукові праці багатьох учених-економістів, зокрема В.Г. Андрійчука, К.С. Берестового, О.Г. Бобрової, О.А. Бондаренка, О.П. Бондарчука, С.О. Гуткевич, О.В. Крисального, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, О.М. Дуфенюк, М.І. Кісіля, М.М. Кропивка, В.В. Ковальова, М.Ю. Коденської, Г.П. Лайка, О.М. Могильного, Г.М. Підлісецького, Г.А. Сєніної, А.В. Чупіса, В.С. Шебаніна та ін.

Проблеми інноваційної політики розглядалися у працях М.Ф. Бабієнка, С.А. Володіна, І.О. Галиці, В.М. Гейця, Г.Є. Мазнєва, В.В. Россохи, Л.І. Федулової, В.Г. Чабана та ін.

Проблеми інноваційно-інвестиційної політики висвітлювалися в роботах зарубіжних вчених-економістів: Дж. Кейнса, П. Массе, К. Макконнелла, С. Брю, Є. Долана, С. Фішера, Р. Доринбуша, Р. Шмалезі, А. Кульмана, П. Самуельсона.

Питання інноваційно-інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств розглядалися в багатьох наукових працях, однак проблеми поліпшення інвестиційно-інноваційної політики в аграрній сфері економіки в умовах транзитивної економіки залишаються недостатньо дослідженими в теоретичному плані і вузьким місцем практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана як складова частина науково-дослідних робіт Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН за темою «Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально-спрямованим агропромисловим виробництвом» (номер державної реєстрації 0106U006640), де автором розроблена модель організаційно-економічного механізму здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки України.

Реалізація поставленої мети передбачала вирішення таких основних завдань:

узагальнити погляди на економічну сутність й особливості реалізації інноваційної та інвестиційної політики в аграрній сфері економіки;

визначити роль держави в управлінні інноваційно-інвестиційними процесами у сільському господарстві;

розглянути методологічні підходи і принципи реалізації інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки;

оцінити стан технічного забезпечення аграрного сектору економіки;

проаналізувати стан інноваційного забезпечення сільського господарства та рівень інвестування аграрного сектору економіки;

запропонувати стратегію реалізації інноваційно-інвестиційної політики;

вдосконалити механізм організації фінансування інноваційно-інвестиційного розвитку в аграрній сфері економіки;

розробити пропозиції щодо удосконалення управління інноваційно-інвестиційною політикою в аграрній сфері економіки.

Об'єктом дослідження є процеси та умови формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів проблеми розробки та впровадження інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнонаукові методи аналізу формування та реалізації інноваційно-інвестиційних процесів, які визначають розвиток аграрної сфери економіки. В роботі використано прийоми абстрактно-логічного методу, а саме: аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогії і порівняння. В аналітичному дослідженні інноваційно-інвестиційної діяльності в аграрній сфері економіки застосовано методи статистичного аналізу, економіко-математичний, табличного і графічного відображення інформації.

Інформаційною базою дисертаційної роботи слугували наукові дослідження стосовно формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрному секторі економіки, які відображені у працях вітчизняних та іноземних вчених, Закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств, дані Державного комітету статистики України, галузеві та регіональні програми розвитку аграрного сектору економіки, а також результати власних наукових досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й розробці теоретичних, методологічних і практичних положень формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки, а саме:

вперше:

визначено поняття «державна інноваційно-інвестиційна політика в аграрній сфері економіки», як комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на залучення, розподіл і перерозподіл ресурсів для забезпечення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва з метою забезпечення конкурентоздатності галузі;

розроблено концептуальні засади стратегії формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки, яка включає в себе економічні, організаційно-правові та соціальні заходи держави щодо формування сприятливого середовища для здійснення інноваційної діяльності за умови державної підтримки та формування правового, фінансового і наукового забезпечення аграрної сфери економіки. В результаті науково-технічного прогресу, оновлення технологічної та організаційної бази забезпечується виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції;

удосконалено:

методику аналізу інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки, яка включає в себе п'ять етапів: 1) аналіз факторів, що впливають на ефективність формування та реалізації інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки; 2) визначення параметрів поліпшення формування та реалізації інноваційно-інвестиційної політики за рахунок інноваційної компоненти; 3) визначення параметрів підвищення ефективності реалізації інноваційно-інвестиційної політики за рахунок інвестиційної складової; 4) визначення синергетичної ефективності інвестиційної компоненти в інтегрованому формуванні інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки; 5) розробка стратегії побудови інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки;

концептуальні засади стратегії реалізації інноваційно-інвестиційної політики, яка включає в себе три складники: 1) стратегія реалізації інноваційних досліджень; 2) державне управління інноваційним забезпеченням економічного розвитку; 3) джерела фінансування інновацій в аграрній сфері економіки. Всі компоненти взаємопов'язані, доповнюють одна одну і формують загальну стратегію реалізації інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки;

дістало подальший розвиток:

побудова системи управління інноваційно-інвестиційною політикою в аграрній сфері економіки, яка включає суб'єктів управління (Міністерство аграрної політики України, Державне агентство з питань інвестицій та інновацій, інноваційні бізнес інкубатори, інноваційні центри, технопарки, технополіси та ін.) та напрями їх діяльності щодо реалізації ефективної інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки;

формування структури організаційно-економічного механізму здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки, яка включає елементи аграрної політики з формування інноваційно-інвестиційної спрямованості галузі, інфраструктури інвестиційного ринку, перелік суб'єктів і об'єктів інвестування, напрями та інструменти активізації інноваційно-інвестиційних процесів у сільському господарстві.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані висновки та рекомендації становлять теоретико-методологічну базу для формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки. Висновки та рекомендації дисертаційного дослідження прийняті до впровадження Міністерством аграрної політики України, секції Науково-технічної ради аграрної освіти, науки, інформатизації та дорадництва (довідка № 37-18-1-15/1826 від 09.02.2010р.), використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету (довідка № 15-08-16 від 27.01.2010р.) та Інститутом ділового адміністрування (довідка № 245 від 11.12.2009р.).

Особистий внесок здобувача. Теоретичне обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, що містяться у дисертації, належать особисто автору і викладені у наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегические вопросы мировой науки» (Польща, м. Перемишль, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні і наукові розробки» (Болгарія, м. Софія, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференція «Современные научные достижения» (Чехія, м. Прага, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективне научные исследования» (Болгарія, м. Софія, 2010 р.).

Публікації. Найважливіші теоретичні та практичні результати досліджень, висновки і пропозиції автора висвітлені в 10 публікаціях загальним обсягом 3 друк. арк., у тому числі 4 статті надруковано у наукових фахових виданнях та 6 тез у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації налічує 194 сторінки, а обсяг основної частини - 172 сторінок. Дисертація містить 20 таблиць на 20 сторінках, 41 рисунок на 39 сторінках. Список використаних джерел налічує 218 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади інноваційно-інвестиційної політики» - розкрито сутність поняття інноваційно-інвестиційної політики. З позицій еволюції наукової думки та сучасного розуміння, запропоновано визначення і побудовано модель організаційно-економічного механізму прискорення інноваційно-інвестиційних процесів та формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки.

З'ясовано, що економічна політика має багато складників: промислова, аграрна, зовнішня, внутрішня, торговельна та ін. Кожна сфера у результаті своєї діяльності формує певний рівень доходу для держави, а в сукупності формується зовнішньоторговельний оборот (ЗТО), сальдо якого в Україні поки що від'ємне. Проте в аграрному секторі економіки спостерігається перевищення суми експорту сільськогосподарської продукції над імпортом. Сума позитивного сальдо незначна, але щорічно зростає. Стає очевидною важливість аграрної політики в загальнодержавній політиці і необхідність створення відповідних умов для прогресивного розвитку аграрної сфери економіки.

Аграрна політика - це складова економічної та національної політики держави загалом, що формується в тісному взаємозв'язку з іншими компонентами - зовнішньоторговельною, промисловою, екологічною, соціальною і т.д. Вона включає в себе багато взаємопов'язаних елементів, а саме: цільові та структурні перетворення, аграрний ринок, податкову систему, соціальне середовище, кредитну, фінансову, інноваційну та інвестиційну діяльність. Завдяки раціональному їх функціонуванню формується сприятливий клімат для сільськогосподарської діяльності. Основи формування аграрної політики визначено у Законі України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року». Виходячи з правових, організаційних та економічних заходів це: 1) підвищення ефективності функціонування аграрного сектору економіки; 2) вирішення соціальних проблем сільського населення; 3) забезпечення комплексного і сталого розвитку сільських територій.

Аналіз основних засад, складників та завдань державної аграрної політики показав надзвичайну важливість науково-технічного прогресу (НТП) для її ефективної реалізації. НТП не може відбуватися без інноваційних та інвестиційних процесів, які доповнюють один одного. Доведено, що інноваційно-інвестиційний процес - це система конкретних заходів стосовно проведення наукових досліджень і розробок, створення інновацій та їх впровадження у виробництво з метою отримання нової або якісно поліпшеної агропродовольчої продукції та відповідне ресурсне забезпечення вказаних процесів за рахунок залучення інвестицій. Інноваційна політика - це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці. Інвестиційна політика спрямовується на впровадження інновацій, здатних за рахунок оновлення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва забезпечити отримання конкурентоспроможної продукції.

Отже, процес розробки і впровадження інновацій у виробництво потребує інвестиційних ресурсів, що нерозривно пов'язує інноваційну та інвестиційну політику, формування і реалізацію дієвої інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки.

Встановлено, що державна інноваційно-інвестиційна політика в аграрному секторі економіки являє собою комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на залучення, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів для забезпечення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва з метою отримання конкурентоспроможної продукції. В управлінні інноваційно-інвестиційними процесами в аграрній сфері економіки значну роль відіграє держава. Для ефективного функціонування інноваційно-інвестиційної політики автором розроблено організаційно-економічний механізм здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки, який передбачає набір складників аграрної політики (суб'єкти, об'єкти, ринки, важелі, інструменти, методи та ін.). Державна інноваційно-інвестиційна політика має бути спрямована на поширення й активізацію інвестиційних процесів, пожвавлення інноваційної діяльності сільськогосподарських товаровиробників. Схематично відображені економічні зв'язки визначають організаційно-економічний механізм здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1. Організаційно-економічний механізм здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки

Держава повинна зберігати за собою стратегічно важливі важелі управління у всіх галузях економіки, особливо в аграрному секторі, забезпечувати продовольчу безпеку країни, сприяти розвитку науково-технічного прогресу, нормальному функціонуванню економіки. Проте роль держави, як суб'єкта управління, об'єктивно потребує чіткого встановлення повноважень, прав, обов'язків відповідних виконавців і господарників.

Встановлено, що основні засади формування інноваційно-інвестиційної політики базуються на трьох основних складниках, що включають правове, наукове та фінансове забезпечення.

Виходячи із визначення сутності та компонентів інноваційно-інвестиційної політики автором розроблено механізм формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Механізм формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки

Механізм забезпечення єдиної інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки включає економічні, організаційно-правові та соціальні заходи держави щодо формування середовища для здійснення інноваційної діяльності за умови державної фінансової підтримки, яка реалізується в процесі формування правового, фінансового та наукового сприяння розвитку та забезпечення конкурентноздатності аграрної сфери економіки. В результаті науково-технічного прогресу й оновлення науково-технологічної та організаційної бази виробництва забезпечується конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції.

У другому розділі - «Оцінка реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності в аграрній сфері економіки» - розглянуто стан технічно-технологічного забезпечення аграрної сфери економіки, проаналізовано інноваційне забезпечення сільськогосподарського виробництва та здійснено аналіз інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки.

На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва важливе значення має оновлення матеріально-ресурсного потенціалу, створення умов для техніко-технологічного забезпечення відтворювального процесу на засадах використання новітніх технічних засобів. Нині матеріально-технічна база перебуває в критичному стані щодо рівня забезпечення потреби в сільськогосподарських машинах і знаряддях та ступеня їх фізичного зносу. Лише протягом 2004-2008 рр. кількість техніки скоротилася майже вдвічі.

Аналіз наявності технічних засобів сільськогосподарських підприємств свідчить, що їх кількість з кожним роком зменшується. За досліджуваний період кількість тракторів зменшилась на 53,1 тис. од., зернозбиральних комбайнів - на 18,1 тис. од., а вантажних автомобілів - на 62 тис. од., що, безперечно, є негативною тенденцією функціонування галузі. Встановлено, що за період з 1993 по 2008 р. списання сільськогосподарської техніки збільшилося на 35-40 %, а її закупівля зменшилася в 10-15 разів. Основними машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 50-60 %, з яких 85 % відпрацювали свій амортизаційний строк. Кількісне зменшення машинно-тракторного парку призвело до збільшення навантаження на техніку, подовження строків виконання механізованих робіт.

Від'ємний баланс між списанням технічних засобів і поповненням виробничої сфери новими машинами та знаряддями характеризується перевищенням у десятки разів їх вибуття над надходженням. Переважна більшість технічних засобів експлуатується поза межами амортизаційних строків, а це пов'язано з довгостроковими витратами на придбання запасних частин і здійснення ремонтних робіт. Загальний обсяг витрат енергетичних ресурсів у сільському господарстві країни залишається у два-три рази вищим порівняно з державами Європейського союзу. Нині зменшення витрат енергоресурсів належить до основних чинників конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва.

Незадовільний технологічний стан більшості організаційно-правових формувань, стрімкий процес фізичного і морального старіння машинно-тракторного парку, низькі темпи оновлення основних засобів, насамперед їх активної частини, поступове зниження рівня технічного потенціалу стають головною проблемою розвитку сільськогосподарського виробництва і не дають змоги виробляти конкурентоспроможну продукцію.

Важливим напрямом державної технічної політики в Україні має стати формування машинно-тракторного парку аграрної сфери виробництва за рахунок вітчизняної конкурентоспроможної техніки.

Нині першочергове завдання держави полягає у створенні умов підвищення темпів відтворення технічного потенціалу аграрного сектору, доведення технічного оснащення сільськогосподарського виробництва до рівня технологічної потреби.

За результатами фундаментальних та прикладних досліджень розробляються нові технології. Однак сільськогосподарські підприємства змушені використовувати високо витратні технології, які потребують великої кількості пально-мастильних матеріалів, не відповідають екологічним вимогам, і, як наслідок, виробляють не конкурентоспроможну продукцію.

Державна технічна політика на сучасному етапі її формування та реалізації передбачає обґрунтування технологічних вимог стосовно комплексної механізації виробничих процесів, створення системи машин, спроможних забезпечити підтримання конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, визначення інвестиційних пріоритетів для оновлення й розвитку матеріально-ресурсної бази, створення ринку технічних засобів аграрного сектору економіки.

Важливе значення для інноваційного розвитку сільського господарства має діяльність Міністерства аграрної політики. Проте, лише 2007 року кількість організацій, безпосередньо підпорядкованих Міністерству аграрної політики України зменшилась порівняно з 2006 роком на 17 і становила 209 одиниць. Відповідно зменшилась кількості кадрів, які займаються інноваціями в аграрній сфері економіки.

Україна традиційно вважається державою з вагомим науковим потенціалом, визнаними у світі науковими школами і розвиненою системою підготовки кадрів. Однак питома вага кандидатів наук у 2007 р. становила лише 0,06 % від загальної кількості працівників сільського господарства. Причому впродовж 1995-2008 рр. спостерігається їх значне зменшення від 2262 до 1632 особи. У 2008 р. кількість кандидатів наук збільшилася лише на 0,01 %. Стосовно докторів наук, то їх кількість зменшилася впродовж 1995-2008 рр. на 3 %. Керівні посади в сільськогосподарських підприємствах займають фахівці, які не мають наукового ступеня, а часто - навіть вищої освіти. Водночас для прийняття правильних та обґрунтованих рішень у сфері інноваційно-інвестиційної діяльності управляти виробничими процесами в АПК мають фахівці з відповідною підготовкою до сприйняття інновацій.

У 2007 і 2008 рр. витрати на проведення інноваційних розробок перевищували суму коштів, одержаних за рахунок державного фінансування. У структурі інвестицій за видами діяльності традиційно вагому частку становлять інвестиції промислових видів діяльності, а також підприємств з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води. Водночас частка інвестицій скоротилася від 40,7 % у 2005 р. до 35,8 % - у 2008 р. Натомість зросла частка інвестицій, вкладених у розвиток торгівлі, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Ця тенденція характерна і для організацій, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Частка цих інвестицій в основний капітал за 2005-2008 рр. збільшилась на 4,3 в.п. Намітились позитивні зрушення в інвестуванні сільського господарства, мисливства та лісового господарства, але частка цих капіталовкладень залишається незначною і становила у 2008 р. близько 6 %. Очевидно, що зволікання з вирішенням інвестиційної проблеми у сільському господарстві може призвести до майже повної втрати технічного потенціалу.

З державного бюджету виділяються незначні обсяги фінансування аграрної сфери з урахуванням професійної освіти і наукових досліджень (табл.). інноваційний інвестиційний сільський аграрний

Таблиця

Обсяги та частки видатків інноваційно-інвестиційного спрямування в аграрному бюджеті Міністерства аграрної політики України*

Напрям видатків	Обсяг, млн грн	Частка напряму в обсязі видатків по міністерству, %
	2007 р.	2008 р.	2008 р.
Освіта	1232,2	1815,1	16,5
Підготовка кадрів для агропромислового комплексу вищими навчальними закладами I і II рівнів акредитації	439,8	698,1
Підготовка кадрів для агропромислового комплексу вищими навчальними закладами III і IV рівнів акредитації, у т.ч. Національним аграрним університетом	55,1	101,0
Методичне забезпечення діяльності аграрних навчальних закладів	11,2	13,8
Підвищення кваліфікації кадрів агропромислового комплексу закладами післядипломної освіти	9,1	13,7
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітничих кадрів агропромислового комплексу	7,0	8,0
Державна підтримка сільськогосподарської дорадчої служби	10,0	10,5
Наука	142,4	181,8	1,6
Прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державним замовленням у сфері розвитку агропромислового комплексу, фінансова підтримка підготовки наукових кадрів	29,1	35,9
Наукові розробки у сфері стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції. Фінансова підтримка Української лабораторії якості і безпеки агропромислового комплексу	28,2	28,5
Дослідження та експериментальні розробки в системі агропромислового комплексу	83,1	114,6
Фундаментальні дослідження Національного аграрного університету в сфері сільськогосподарських наук	2,0	2,8
Разом за вказаними напрямами	2982,9	4530,1	41,1

* Розраховано автором

Фінансовими джерелами вкладень в інноваційний розвиток є кошти підприємств і організацій, доходи домогосподарств, кошти державного і місцевого бюджетів, ресурси фінансово-кредитної системи, а також зовнішні інвестиції й інші міжнародні надходження. Структура джерел різна залежно від напрямів фінансування. Оскільки йдеться про інноваційне спрямування розвитку аграрної сфери, то очевидною є необхідність збільшення сум бюджетного та позабюджетного фінансування.

Для залучення іноземних інвестицій у сільське господарство найбільше значення мають двосторонні зв'язки та домовленості з іноземними інвесторами, що базуються на взаємовигідних для сторін відносинах, здійснюються без посередників і можуть забезпечити основну частину ресурсів галузі.

У третьому розділі - «Шляхи вдосконалення інноваційно-інвестиційної політики у сільському господарстві» - розроблено концептуальні засади стратегії реалізації інноваційно-інвестиційної політики і розглянуто організаційні питання з приводу фінансування інноваційного забезпечення економічного розвитку в аграрній сфері економіки. Запропоновано шляхи поліпшення управління інноваційно-інвестиційною політикою в аграрній сфері економіки.

Доведено, що важливим елементом удосконалення управління інноваційно-інвестиційними процесами є розробка та проведення довгострокової інноваційно-інвестиційної стратегії, яка включає три невід'ємні складові, перша з яких базується на реалізації інноваційних досліджень, що включає також проведення фундаментальних і прикладних досліджень.

Друга складова - це державне управління інноваційною діяльністю, та удосконалення науково-технологічного та інноваційного забезпечення розвитку аграрної сфери економіки (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

- пріоритети як директива для реалізації, участь у реалізації;

- пріоритети для врахування у своїй діяльності;

- реальний вплив на інноваційні процеси;

- участь у прогнозуванні та формуванні пріоритетів

Рис. 3. Схема управління науково-технологічним та інноваційним розвитком

В основу раціоналізованої схеми управління науково-технологічним та інноваційним розвитком покладено ідею побудови нової науково обґрунтованої системи державних пріоритетів і надання їм директивних функцій шляхом встановлення безпосередньої відповідальності всіх органів виконавчої влади за їх ефективну реалізацію. Координуючу функцію в даній системі має взяти на себе департамент з питань науки та інноваційного розвитку Міністерства аграрної політики України.

Формування науково-технологічної та інноваційної політики має починатися з організації аналітично-прогнозних досліджень, на основі яких готуються пропозиції щодо пріоритетних для України напрямів діяльності в цій сфері. Надані пропозиції аналізуються й уточнюються Радою з питань наукової та інноваційної політики при Президентові України, Держкомітетом (Агентством) України з питань науки та інноваційного розвитку, розглядаються Координаційною радою з проблем інноваційного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки і виносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України.

Верховна Рада України визначає пріоритети та обсяги бюджетного фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності. Рішення про пріоритетні напрями науково-технологічної та інноваційної діяльності доводиться до відома всіх міністерств і відомств, місцевих органів влади, які повинні не тільки врахувати їх при визначенні своїх пріоритетів, але й нести пряму відповідальність за їх реалізацію в межах своєї компетенції.

Така система визначення пріоритетів не поширюється на базове фінансування Національних наукових центрів, наукових об'єктів, що становлять національне надбання, а також фундаментальних наукових досліджень у державних академіях наук і провідних університетах. Проте всі наукові установи при організації науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт враховують загальнодержавні пріоритети і беруть участь у їх здійсненні.

Департамент з питань науки та інноваційного розвитку Міністерства аграрної політики України готує пропозиції щодо розділу видатків бюджету на фінансування науково-технологічної та інноваційної сфер, а також проекти нормативних актів, необхідних для реалізації законодавчих норм і науково-технологічної політики держави, координує діяльність усіх державних структур, що беруть участь у реалізації науково-технологічної та інноваційної політики, залучає до її реалізації підприємницькі структури, організує міжнародне науково-технічне співробітництво, на конкурсних засадах формує державні науково-технологічні та інноваційні програми і після затвердження Кабінетом Міністрів України забезпечує їх фінансування та контролює хід виконання. Саме такі програми мають стати найдієвішим важелем реалізації державних пріоритетів у цій сфері.

У своїй діяльності департамент з питань науки та інноваційного розвитку Міністерства аграрної політики України взаємодіє з усіма міністерствами АПК, які мають у своєму підпорядкуванні наукові установи, спирається на мережу державно-громадських експертних рад. Одним із важливих завдань цього органу виконавчої влади є організація та підтримка державних і недержавних фондів підтримки науки та інновацій, у тому числі венчурних фондів з прямою участю в них держави.

Третя складова стратегії визначає джерела фінансування інновацій, тобто інвестиційну компоненту, яка включає в себе власні та залучені кошти, що використовується для активізації інноваційної діяльності. Для запровадження інновацій використовують лізинг та франчайзинг, для придбання сільськогосподарських машин - прибуток, амортизаційні відрахування, пільгові довгострокові кредити та інші джерела. Фінансування виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників, як правило, здійснюється за рахунок коштів короткострокових кредитів під заставу. Спираючись на Стратегію інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів сформовано ряд пропозицій щодо активізації фінансування в інноваційний розвиток аграрної сфери економіки:

поліпшення організаційно-економічного механізму залучення коштів;

використання механізму здешевлення кредитів, надання державних гарантій, звільнення лізингових операцій від податку на додану вартість;

державна підтримка придбання сільськогосподарських машин шляхом здешевлення вітчизняної техніки та запчастин за рахунок бюджету;

прийняття Закону України «Про вартість землі» із практикою запровадження різноманітних обмежень на ринку сільськогосподарських земель.

Інноваційні та інвестиційні процеси в державі складаються з нових знань, які спонукають проводити прикладні та фундаментальні дослідження, їх технологічного застосування та реалізації інноваційних товарів на ринку. В Україні функціонує кілька сфер управління інноваційним та інвестиційним процесом (Міністерство аграрної політики України, Державне агентство з питань інвестицій та інновацій, Міністерство промислової політики та ін.), що призвело до неузгодженості та нескоординованості їх роботи у розв'язанні спільних завдань. Слід сформувати єдине законодавче поле інноваційно-інвестиційної діяльності в Україні, взаємо узгодити прийняті закони і законодавчі акти, надати визначальну роль венчурним фондам фінансування інноваційних розробок.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального науково-практичного завдання формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки України. На основі дослідження були одержані такі наукові положення та практичні результати:

1. Інноваційна та інвестиційна діяльність являють собою невід'ємні складники аграрної політики, завдання якої ускладнюються з трансформаційними змінами економіки. Інноваційно-інвестиційний процес - це система конкретних заходів стосовно проведення наукових досліджень і розробок, створення інновацій та їх впровадження у виробництво з метою отримання нової або якісно поліпшеної агропродовольчої продукції із відповідним ресурсним забезпеченням вказаних цих процесів за рахунок залучення інвестицій.

2. Інноваційно-інвестиційна політика в аграрній сфері економіки - це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на залучення, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів для забезпечення техніко-технологічної та організаційної бази виробництва з метою отримання конкурентоспроможної продукції. Складовими інноваційно-інвестиційної політики як системи в аграрній сфері економіки є підсистеми забезпечення упорядкування, розвитку, реформування та компенсацій.

3. Значну роль в управлінні інноваційно-інвестиційними процесами в аграрному секторі економіки відіграє держава. Організаційно-економічний механізм ефективного функціонування інноваційно-інвестиційної політики та здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки включає комплекс компонентів (суб'єкти, об'єкти, інструменти, методи, ринки та ін.). Основні засади формування інноваційно-інвестиційної політики базуються на трьох основних складових - правовому, науковому та фінансовому забезпеченні.

4. Внаслідок довготривалої економічної кризи матеріально-ресурсний потенціал аграрного сектору економіки України зазнав суттєвої деградації: майже в два рази зменшилася кількість тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших сільськогосподарських машин і знарядь праці, що призвело до різкого спаду виробництва сільськогосподарської продукції, зниження його ефективності. За цих умов важливого значення набуває обґрунтоване визначення пріоритетних напрямів інтенсифікації розвитку виробничої діяльності провідних галузей. Засобом їх здійснення є нарощування інвестицій в основний капітал.

5. Основними фінансовими джерелами вкладень в інноваційний розвиток залишаються кошти підприємств і організацій, доходи домогосподарств, кошти державного і місцевого бюджетів, ресурси фінансово-кредитної системи, а також зовнішні інвестиції й інші міжнародні надходження. Структура цих джерел залежить від напрямів фінансування. Інноваційне спрямування розвитку аграрної сфери потребує значного бюджетного та позабюджетного фінансування.

6. Стратегія інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки включає в себе економічні, організаційно-правові та соціальні заходи держави щодо забезпечення сприятливого середовища для здійснення інноваційної діяльності за умови державної фінансової підтримки, яка реалізується в результаті формування правового, фінансового та наукового забезпечення сільського господарства. В результаті науково-технічного прогресу і оновлення технологічної та організаційної бази виробництва забезпечується отримання конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

7. Діагностика інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки включає в себе аналіз факторів впливу на формування і реалізацію інноваційно-інвестиційної політики та її ефективність, встановлення параметрів вдосконалення інноваційно-інвестиційної політики за рахунок інноваційної та інвестиційної компонент, визначення синергетичної ефективності інвестиційної складової в інтегрованому формуванні інноваційно-інвестиційної політики, стратегію формування інноваційно-інвестиційної політики.

8. Встановлені на основі стратегії інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки концептуальні засади стратегії реалізації інноваційно-інвестиційної політики в умовах глобалізаційних викликів охоплюють стратегію реалізації інноваційних досліджень, державне управління інноваційним розвитком, джерела фінансування інновацій в аграрній сфері. Ці взаємопов'язані компоненти формують загальну стратегію реалізації інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки.

9. Невід'ємним складником системи управління інноваційно-інвестиційною політикою в аграрній сфері економіки є органи державного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю в Україні, забезпечені повноваженнями, які вони повинні виконувати для проведення дієвої державної політики інноваційно-інвестиційного розвитку України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Гусак О. М. Державна інвестиційна політика, механізм активізації інвестиційних процесів в аграрному секторі АПК / О. М. Гусак // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Вип. 247. - Т. I. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - С. 266-270.

2. Гусак О. М. Управління інвестиційними процесами в АПК України / О. М. Гусак // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Вип. 249. - Т. I. - С. 47-52.

3. Гусак О. М. Пропозиції щодо поліпшення інвестиційного клімату в аграрному секторі економіки / О. М. Гусак // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - Вип. 248. - Т. II. - С. 214-219.

4. Гусак О. М. Стратегія формування та реалізації інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки / О. М. Гусак // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. - Вип. 257. - Т. VI. - С. 1553-1559.

Тези доповідей на науково-практичних конференціях:

5. Гусак О. М. Економічна сутність та особливості інвестиційного процесу в АПК / О. М. Гусак // Стратегические вопросы мировой науки : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. - Польща, Перемишль, 2009. - Т. 4.- С. 81-87.

6. Гусак О. М. Поняття та зміст управління інноваційними процесами в АПК / О. М. Гусак // Актуальные и научные разработки : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. - Болгарія, Софія, 2009. - Т. 4. - С. 16-22.

7. Гусак О. М. Методологічні підходи та принципи управління інноваційними процесами в АПК України / О. М. Гусак // Современные научные достижения : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. - Чехія, Прага, 2009. - Т. 4. - С. 18-23.

8. Гусак О. М. Пропозиції щодо поліпшення інвестиційного клімату в аграрному секторі економіки / О. М. Гусак // Перспективные научные исследования : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф. - Болгарія, Софія, 2009. - Т. 3. - С. 53-55.

9. Гусак О. М. Організаційно-економічний механізм здійснення інноваційно-інвестиційних процесів в аграрній сфері економіки / О. М. Гусак // матеріали VI міжнар. наук.-практ. конф. - Польща, Перемишль, 2009. - Т. 5. - С. 12-14.

10. Гусак О. М. Основні задачі інноваційно-інвестиційного розвитку державного агропромислового виробництва / О. М. Гусак // Перспективные научные исследования : матеріали VI міжнар. наук.-практ. конф. - Болгарія, Софія, 2009. - Т. 5. - С. 9-10.

АНОТАЦІЯ

Гусак О. М. Формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрному секторі економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.03 - економіка та управління національним господарством - Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» УААН, Київ, 2010.

В дисертації запропоновано авторське розуміння поняття інноваційно-інвестиційної політики в аграрному секторі економіки. Розроблено концептуальні засади стратегії формування інноваційно-інвестиційної політики в аграрній сфері економіки, яка включає в себе економічні, організаційно-правові та соціальні заходи держави щодо формування сприятливого середовища для здійснення інноваційної діяльності за умови державної фінансової підтримки, яка реалізується в результаті формування правового, фінансового та наукового забезпечення аграрної сфери економіки.

В результаті науково-технічного прогресу та оновлення науково-технологічної та організаційної бази виробництва забезпечується отримання конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Здійснено оцінку стану техніко-технологічного забезпечення аграрного сектору економіки, охарактеризовано причини недостатнього фінансування даної галузі.

Проаналізовано інноваційне забезпечення та інвестиційну діяльність в аграрному секторі економіки. Розроблено стратегію реалізації інноваційно-інвестиційної політики, яка включає в себе три складові: 1) стратегія реалізації інноваційних досліджень; 2) державне управління інноваційним розвитком; 3) джерела фінансування інновацій в аграрній сфері економіки. Розглянуто складові системи державного управління інноваційно-інвестиційною політикою в аграрному секторі економіки.

Ключові слова: інноваційно-інвестиційні процеси, інноваційно-інвестиційна політика, механізм, стратегія, фінансове забезпечення, інвестиційний клімат.

Гусак Е.Н. Формирование инновационно-инвестиционной политики в аграрной сфере экономики. Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством - Национальный научный центр «Институт аграрной экономики» УААН. - Киев, 2010.

В диссертации предложено авторское понимание понятия инновационно-инвестиционной политики в аграрной сфере экономики. Разработаны концептуальные основы стратегии формирования инновационно-инвестиционной политики в аграрном секторе экономики, которая включает в себя экономические, организационно-правовые и социальные меры государства по формированию благоприятной среды для инновационной деятельности при условии государственной финансовой поддержки и реализуется в результате формирования правового, финансового и научного обеспечения аграрной сферы экономики. В результате научно-технического прогресса и обновления научно-технологической и организационной базы производства обеспечивается получение конкурентоспособной сельскохозяйственной продукции.

Проанализировано состояние технико-технологического обеспечения аграрного сектора экономики, характеризированы причины недостаточного финансирования отрасли. Проанализировано инновационное обеспечение и инновационную деятельность в аграрной сфере экономики. Разработано стратегию реализации инновационно-инвестиционной политики, которая включает: 1) стратегию реализации инновационных исследований; 2) государственное управление инновационным развитием; 3) источники финансирования инноваций в аграрной сфере экономики. Рассмотрены составляющие системы государственного управления инновационно-инвестиционной политикой в отрасли.

Диссертация посвящена разработке теоретико-методологических основ, методических и практических рекомендаций по усовершенствованию реализации инновационно-инвестиционной политики в аграрном секторе экономики.

В работе сформулировано теоретико-методологические основы формирования инновационно-инвестиционной политики в аграрной сфере экономики. Основным условием достижения долгосрочных, позитивных темпов экономического роста, как реального сектора экономики, так и отдельных предприятий является активная инновационная и инвестиционная деятельность. Доказано, что инновационная политика не реализуется без инвестиционных процессов; установлена роль государства в управлении инновационно-инвестиционными процессами; разработаны методические подходы к оценке инновационно-инвестиционной политики в аграрном секторе экономики. Определено понятие государственной инновационно-инвестиционной политики как комплекс экономических, организационно-правовых и других государственных действий, которые направлены на аккумулирование, распределение и перераспределение финансовых ресурсов для обеспечения технико-технологической и организационной базы производства с целью получения конкурентоспособной продукции.

Разработаны концептуальные основы стратегии формирования инновационно-инвестиционной политики в аграрной сфере экономики, которая включает в себя экономические, организационно-правовые и социальные основы формирования благоприятной среды для осуществления инновационной деятельности при условии государственной финансовой поддержки, которая реализуется в результате формирования правового, финансового и научного обеспечения аграрной сферы экономики. В результате научно-технического прогресса и обновления научно-технологической и организационной базы производства обеспечивается получение конкурентоспособной сельскохозяйственной продукции.

Произведено оценку технико-технологического обеспечения аграрного сектора экономики, охарактеризовано причины недостаточного финансирования отрасли. Проанализировано инновационное обеспечение и инвестиционную деятельность в аграрной сфере экономики.

Для активизации привлечения источников финансирования в инновационное развитие аграрной сферы экономики необходимо улучшение организационно-экономического механизма привлечения денег, использование механизма удешевления кредитов, обеспечение государственными гарантиями, освобождение лизинговых операций от налога на добавленную стоимость. Государственная поддержка механизма приобретения сельскохозяйственных машин должна осуществляться по опыту удешевления отечественной техники и запчастей за счёт бюджета. Необходимо принятие Закона Украины «О стоимости земли» с практикой использования разнообразных ограничений на рынке сельскохозяйственных земель.

Рассмотрены составляющие системы государственного управления инновационно-инвестиционной политикой в аграрной сфере экономики, а также выделены задачи которые должны исполнять органы государственного управления для проведения действующей государственной политики инновационно-инвестиционного развития Украины.

Ключевые слова: инновационно-инвестиционные процессы, инновационно-инвестиционная политика, стратегия, механизм, финансовое обеспечение инвестиционный климат.

Gusak E.N Formation's gander of an is innovative-investment policy in agrarian sphere of economy. the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of a Cand.Econ.Sci. on a speciality 08.00.03 - economy and management of a national economy - the National centre of science «Institute of agrarian economy» УААН. - Kiev, 2010.

In the dissertation the author's understanding of concept of an is innovative-investment policy in agrarian sphere of economy is offered. Conceptual bases of strategy of formation of an is innovative-investment policy in agrarian sphere of economy which includes economic, organizational-legal and social measures of the state on formation of the favorable environment for innovative activity under condition of the state financial support which is realised as a result of formation of legal, financial and scientific maintenance of agrarian sphere of economy are developed.

As a result of scientific and technical progress and updating of scientifically-technological and organizational base of manufacture reception of competitive agricultural production is provided. The condition of tehniko-technological maintenance of agrarian sector of economy, характеризированы the reasons of insufficient financing of ground branch is analysed.

It is analysed innovative maintenance and innovative activity in agrarian sphere of economy. It is developed strategy of realisation is innovative-investment the politician which includes: 1) strategy of realisation of innovative researches; 2) the government innovative development; 3) sources of financing of innovations in agrarian sphere of economy. Making systems of the government by an is innovative-investment policy in agrarian sphere of economy are considered.

Keywords: is innovative-investment processes, the is innovative-investment policy, strategy, the mechanism, a investment climate, financial maintenance.

Размещено на Allbest.ru