Оцінювання альтернативної вартості оновлення основних фондів машинобудівного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 658.15

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОЦІНЮВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ВАРТОСТІ ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

СТРИЖИЧЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Козаченко Ганна Володимирівна,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою менеджменту (м. Луганськ).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Ястремська Олена Миколаївна, Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідуюча кафедрою економіки, організації та планування діяльності підприємства (м. Харків);

кандидат економічних наук, доцент Решетняк Олена Олександрівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки підприємства (м. Луганськ).

Захист відбудеться 3 червня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розіслано 30 квітня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Машинобудівні підприємства України тривалий час представляли одну з найрозвиненіших галузей промисловості, проте протягом періоду трансформації економіки скоротилася питома вага їх продукту у внутрішньому валовому продукті, погіршився стан їх матеріально-технічного оснащення. Для відновлення їх економічного потенціалу необхідні значні інвестиції в галузь. Проте їх економічна ефективність сприймається потенційними інвесторами, щонайменше, як сумнівна, оскільки альтернативна вартість таких інвестицій завжди вважалася високою через високу ефективності інвестицій в підприємства інших галузей. В той же час теза про достатність порівняльного підходу до встановлення переваги інвестицій оспорюється багатьма економістами, які на перший план висувають важливість збереження виробничого потенціалу промисловості і вказують на залежність ефективності інвестицій в інвестиційно привабливі галузі від ефективності інвестицій в галузі, інвестиційна привабливість яких є меншою при безпосередньому порівнянні. Ця аргументація є достатньо вагомою, але не знайшла відображення в новому порядку розрахунку та використання альтернативної вартості інвестицій. Загальне погіршення економічного потенціалу країни підтверджує, що пропонований в даний час порядок обґрунтування ефективності інвестицій на основі їх порівняльних переваг, що відображені в оцінці альтернативної вартості інвестицій, має бути переглянутий, а галузева приналежність підприємства _ знайти в них віддзеркалення.

Актуальність теми дисертаційної роботи та її практична значущість визначаються необхідністю врахування галузевої приналежності підприємства в оцінюванні альтернативної вартості інвестицій. Відсутність врахування виду діяльності в оцінюванні альтернативної вартості інвестицій зумовила необхідність доповнення положень теорії альтернативної вартості стосовно оцінювання інвестицій в оновлення основних фондів машинобудівних підприємств. У роботі отримали подальший розвиток положення інвестиційного менеджменту і економіки основних фондів промислового підприємства, і зокрема положення концепції альтернативної вартості, які закладено А. Смітом, Д. Ріккардо, Ф. Візером, К. Менгером, Е. Бем-Баверком і розвинені зарубіжними (Дж. Б. Кларком, К. Уїкселлом, Ч. Коббом, П. Дугласом, В. Леонтьєвим, А. Гофманом, Е. Шойєром), російськими (Р. Акбєрдіним, Д. Палтеровичем) та вітчизняними ученими (В. Александровою, А. Пересадою, Б. Бачевським, О. Ястремською). Проте питання галузевого характеру обґрунтування порядку оцінки альтернативної вартості оновлення основних фондів підприємств з урахуванням їх галузевої приналежності до моменту проведення дослідження залишалися актуальним невирішеним науково-практичним завданням. Тому дослідження, що переслідує мету удосконалення визначення та використання оцінки альтернативної вартості інвестицій з урахуванням специфіки оновлення основних фондів машинобудівних підприємств, слід визнати актуальними, корисними та своєчасними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ). Розробки з формування порядку обґрунтування ефективних термінів повернення кредитів підприємствами машинобудування, отриманих для цільового оновлення основних фондів, використані при виконанні держбюджетної теми ДН-12-00 "Теоретичне дослідження структури перебудови великих промислових підприємств і управління в умовах нестабільного макроекономічного середовища" (номер державної реєстрації 0100U006296, 2000-2003 рр.). За темою ДН-33-06 "Методологічні основи управління функціонуванням та розвитком суб'єктів господарської діяльності в епоху знань" (номер державної реєстрації 0106U000293, 2006-2009 рр.) здобувачем запропоновано вирішення важливих завдань планування оновлення основних виробничих фондів машинобудівного підприємства: визначення ефективних термінів заміни обладнання; визначення раціональних термінів повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства; врахування в обґрунтуванні планів оновлення основних виробничих фондів підприємства економічної безпеки інвестицій, на рівень якої впливають галузеві, регіональні та інші особливості діяльності підприємства. За участю дисертанта за напрямом "Організація виробничих систем, що функціонують в зовнішньому середовищі" Координаційного плану Міжнародної академії науки і практики організації виробництва на 2001-2002 рр. (план затверджений Президією академії 6 лютого 2001 року, протокол № 17) обґрунтовані ефективні форми організації інформаційної взаємодії підприємств машинобудування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток положень інвестиційного менеджменту шляхом удосконалення розрахунку та використання оцінки альтернативної вартості інвестицій відповідно до сучасних вимог до забезпечення порівняльної оцінки ефективності фінансування процесу оновлення основних фондів машинобудівних підприємств. Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі наукові та практичні завдання:

проаналізовано сучасний стан основних виробничих фондів машинобудівних підприємств і процес їх оновлення з позицій використання альтернативної вартості в оцінюванні інвестиційних альтернатив;

розкрито сутність і область використання категорії альтернативної вартості інвестицій, визначено її роль в забезпеченні порівнянності інвестиційних альтернатив;

розглянуто концептуальні основи порівняльного оцінювання альтернатив фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства;

проаналізовані прийоми забезпечення порівнянності інвестиційних альтернатив;

виявлено склад завдань планування оновлення основних виробничих фондів машинобудівного підприємства, для яких потрібно використання оцінок альтернативної вартості інвестицій;

розроблені з врахуванням виду економічної діяльності підприємства рекомендації щодо визначення ставки альтернативної вартості інвестицій;

виявлені умови і цілі залучення та використання позикових коштів для фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства;

розроблено порядок визначення раціонального терміну повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування процесу оновлення основних виробничих фондів підприємства;

використано в діяльності промислових підприємств розроблені рекомендації щодо визначення альтернативної вартості інвестицій в оновлення основних виробничих фондів.

Об'єкт дослідження - процес оновлення основних фондів машинобудівних підприємств. Предмет дослідження - вплив оцінок альтернативної вартості інвестицій на раціональні терміни оновлення основних фондів, способи виявлення характеру цього впливу і його врахування в плануванні оновлення основних фондів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів, прийомів та принципів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною основою дослідження послугували фундаментальні положення теорії зносу та заміни обладнання, теорії системного аналізу та синтезу, теорії рядів, теорії математичної статистики, теорії множин, теорії вмененних витрат.

Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регулюють процес формування та використання коштів, цільовим призначенням яких є оновлення основних виробничих фондів промислових підприємств в Україні. Інформаційною базою послужили статистичні дані, звітність та дані обліку машинобудівних підприємств і результати власних досліджень.

У процесі дослідження для вирішення поставлених завдань використані морфологічний аналіз (при виборі складників інвестицій на оновлення основних фондів, до яких застосовують дисконтування; при уточненні понятійно-категоріального апарату інвестиційного менеджменту); метод елімінування (при визначенні характеру впливу зміни ставки дисконтування на економічну ефективність інвестицій); метод кіл Ейлера (у визначенні співвідношення ефектів альтернативних та неальтернативних варіантів інвестування); метод приведення вартостей (у перевірці якості забезпечення порівнянності за різними прийомами); метод семантичних мереж (в аналізі зміни значення категорії альтернативної вартості у часі і стосовно суміжних категорій); методи математичної статистики (в розробці коефіцієнта економічної безпеки інвестицій); графоаналітичне моделювання (в моделюванні зіставлення рекомендованого терміну повернення позики та ефективного терміну її використання); логарифмічне обчислення (при формалізації визначення рекомендованого терміну повернення позики, прибуток з використання якої реінвестовано).

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в удосконаленні розрахунку і порядку використання оцінки альтернативної вартості інвестицій в плануванні оновлення основних фондів машинобудівних підприємств.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

вперше:

запропоновано аналітичні та графоаналітичні способи визначення періоду недостатності власних коштів для фінансування оновлення основних фондів підприємства і періоду позитивних значень ефекту фінансового важеля, які є складниками загальної схеми визначення ефективних термінів повернення позикових коштів, цільовим призначенням котрих є оновлення основних фондів підприємства;

розкрито зміст протиріччя між положенням про вибір інвестиційних альтернатив за критерієм мінімізації витрат на придбання та експлуатацію устаткування і положенням про вибір інвестиційних альтернатив за критерієм максимізації чистої приведеної вартості, яка враховує альтернативну вартість інвестицій, що дало змогу імплементувати положення теорії зносу та заміни обладнання до предметної області інвестиційного менеджменту;

уточнено:

понятійно-категоріальний апарат інвестиційного менеджменту шляхом уведення видів інвестування: афілійованого (ефект одного варіанту інвестування повністю поглинає ефект інших варіантів), адитивного (повна незалежність ефектів варіантів інвестування), інтерсектного (ефект одного варіанту інвестування частково поглинає або доповнює ефекти інших варіантів), мультиплікативного (ефект одного варіанту інвестування посилює або послаблює ефект інших варіантів) і альтернативного (ефекти варіантів інвестування не пов'язані між собою через неможливість одночасної реалізації варіантів інвестування);

удосконалено:

оцінювання альтернативної вартості інвестицій шляхом використання ставки дисконтування, скорегованої на коефіцієнт економічної безпеки підприємства, в значенні якого врахований вид економічної діяльності підприємства, та встановленого порядку зіставлення кількісних та якісних оцінок альтернативної вартості капіталовкладень підприємства;

отримали подальший розвиток:

концепція обґрунтування раціональних термінів заміни устаткування на основі диференціації термінологічного позначення строків служби устаткування та його заміни: економічний термін служби, раціональний термін служби, раціональний термін заміни, реальний термін служби, фізичний термін служби, реальний термін заміни;

положення теорії вмененних витрат щодо використання оцінки вартості інвестицій у часі шляхом встановлення зв'язку понять "рівень ризику інвестицій", "альтернативна вартість інвестицій" і "максимальний рівень асоційованих витрат", що дало змогу врахувати в розрахунку оцінки альтернативної вартості інвестицій вимоги до потрібного рівня їхньої прибутковості та економічної безпеки.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати та розроблені рекомендації являють собою методичну базу щодо визначення і використання оцінки альтернативної вартості інвестицій в плануванні оновлення основних фондів машинобудівного підприємства.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

порядку визначення рекомендованих термінів повернення позикових коштів, використовуваних при закупівлі нового устаткування;

використання показника альтернативної вартості інвестицій з урахуванням коефіцієнта їхньої економічної безпеки.

Результати дисертаційної роботи використано в практичній діяльності машинобудівних підприємств, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку: ВАТ "Юність" (акт про впровадження від 10.12.2009 р.); ЗАТ "Краснодонський завод "Автоагрегат" (довідка № 35/04 від 27.11.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора щодо оцінювання альтернативної вартості оновлення основних фондів машинобудівних підприємств. Внесок автора в колективно опубліковану працю конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Одержані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися й були схвалені на Всеукраїнський науково-практичній конференції "Університет і регіон" (м. Луганськ, 2002 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Економіка і управління у промисловості" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Громадсько-державний механізм прискорення розвитку підприємництва (регіональний аспект)" (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (м. Полтава, 2006 р.), ІІ, ІІІ, ІV Международной научно-практической конференции преподавателей, аспирантов и молодых ученых "Современные технологии управления предприятием и возможности использования информационных систем: состояние, проблемы, перспективы" (г. Одесса, 2007, 2008, 2009 гг.), ІІ Международной научно-практической конференции ученых и специалистов "Теория и практика предпринимательской деятельности" (г. Симферополь, 2007 г.), VIII Всеукраинской научно-практической конференции "Проблемы экономической устойчивости предприятий Украины" (г. Симферополь, 2007 г.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи розвитку підприємництва" (м. Харків, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем" (м. Полтава, 2009 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (м. Луганськ, 2009 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 24 наукових працях, серед яких - 3 статті у наукових журналах, 9 статей - у збірниках наукових праць та 12 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 5,9 друк. арк., з яких автору належать 5,68 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 182 сторінках машинописного тексту. Матеріали роботи містять 8 таблиць і 28 рисунків, які подано на 21 сторінці. Список використаних джерел із 192 найменувань уміщено на 19 сторінках, 2 додатки - на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглянуто такі основні положення.

Розділ 1. Використання альтернативної вартості у порівнянні та виборі варіантів інвестування в оновлення основних фондів. Результати аналізу сучасного стану основних виробничих фондів машинобудівних підприємств свідчать про високий ступінь їх зносу, що на окремих підприємствах наближається до 100 % . Причиною цього серед іншого є суб'єктивна недооцінка окремих чинників, з урахуванням впливу яких визначається інвестиційна привабливість підприємств, що виготовляють засоби виробництва. Використання показників оцінки економічної ефективності інвестицій, при визначенні яких в оцінці їх альтернативної вартості не враховуються міжгалузеві зв'язки та терміни експлуатації фондів, перекручує реальну інвестиційну привабливість підприємств. Якщо припустити, що інвестиційно привабливими є лише підприємства, що випускають товари споживання або видобувають та перероблюють сировину, то це має призвести до порушення умов раціональної спеціалізації та кооперації, до падіння ефективності діяльності всіх без винятку підприємств національної економіки. Частково такі процеси і відбуваються в Україні, але інтеграція національної економіки України в світову економіку дозволяє компенсувати дефіцит окремих видів машинобудівної продукції. Ці обставини спонукали звернутися до питання вдосконалення оцінювання ефективності інвестицій, зокрема визначення та використання оцінки їх альтернативної вартості.

Використовувані способи економічного обґрунтування інвестицій і виявлення переважних інвестиційних альтернатив не враховують характер участі основних фондів у сфері виробництва. У вітчизняній науці до запозичення зарубіжних інструментів використання оцінки альтернативної вартості інвестицій майже не знаходило місця, використовувалися винятково нормативи окупності капітальних вкладень. Комплексну оцінку ефективності інвестицій забезпечують врахування економічної безпеки підприємства, подальший розвиток концепції альтернативної вартості, що потрібні для розробки показників оцінки альтернативної вартості і порядку їх використання в обґрунтуванні інвестицій.

Альтернативна вартість, як категорія виникла і аналізувалася в межах економічної теорії ще в 70-х роках ХІХ століття. Альтернативна вартість - це вигода від альтернативного використання ресурсів або коштів, яка додається до вартісної оцінки об'єкта, де використовуються ці ресурси або кошти. Її практичне використання у вигляді розрахунків і показників представлене у теперішній час, головним чином, концепціями вмененних витрат і вартості грошей у часі. Застосування в роботі оцінки альтернативної вартості інвестицій, як величини асоційованих витрат, переслідує мету перевірки порівняльної вигідності оцінюваного варіанту інвестування.

Традиційно основою оцінки альтернативної вартості інвестицій є виявлені на ранніх етапах оцінювання значення показників економічної ефективності інших варіантів інвестування. Проте не всякий інший варіант є альтернативним, а використання економічної ефективності неальтернативних варіантів інвестування не має сенсу. Тому потрібно відокремити поняття альтернативної вартості від використання будь-яких оцінок ефективності інших варіантів інвестування. У роботі виявлені склад вимог до умов порівнянності оцінок альтернативної вартості інвестицій, отриманих різними способами або з урахуванням різного складу альтернативних інвестицій. Для визначення цих вимог уточнено співвідношення понять альтернативних та неальтернативних інвестицій через введення видів інвестицій за ознакою співвідношення ефектів сполучення варіантів інвестування:

афілійоване інвестування (ефект одного варіанту інвестування повністю поглинає ефект інших варіантів, оскільки або один варіант включений до іншого, або спільним є джерело отримання ефекту);

адитивне інвестування (ефекти різних варіантів інвестування підсумовуються, оскільки варіанти незалежні);

інтерсектне інвестування (ефект одного варіанту інвестування частково поглинає або доповнює ефекти інших варіантів);

мультиплікативне інвестування (ефект одного варіанту інвестування посилює або послаблює ефект інших варіантів);

альтернативне інвестування (ефекти варіантів інвестування не пов'язані між собою через неможливість одночасної реалізації варіантів інвестування).

Оцінки альтернативної вартості інвестицій мають бути визначені та використані тільки для альтернативного та афілійованого інвестування, а також тих випадків інтерсектного інвестування, в яких не виникає доповнення ефектів різних варіантів інвестування. Ефективність варіантів інвестування як оцінку альтернативної вартості не можна використовувати для адитивного, мультиплікативного та окремих випадків інтерсектного інвестування. Тому існуюча практика визначення оцінок альтернативної вартості без врахування цього твердження призводить до необ'єктивно низької оцінки інвесторами інвестиційної привабливості вітчизняних промислових підприємств, що повною мірою пояснює ситуацію оновлення основних фондів на підприємствах машинобудування.

Альтернативна вартість оновлення основних фондів - це вигода від альтернативного використання коштів, яка додається до величини початкових інвестицій на оновлення в оцінці їх ефективності. Альтернативна вартість оновлення основних фондів впливає на економічну безпеку підприємства. В свою чергу, економічна безпека підприємства є чинником визначення альтернативної вартості інвестицій. Економічна безпека підприємства суттєво впливає на привабливість інвестиційної альтернативи, тому що вона найповніше представляє такий критерій її вибору як запобігання ризику. Тому потребувалося виявлення ролі оцінки економічної безпеки підприємства в плануванні оновлення основних фондів промислового підприємства. За результатами проведеного дослідження встановлено, що економічна безпека є категорію, близькою до категорії ризику. Але вона характеризує не окремі плани, програми, дії та операції, що виконуються на підприємстві, а стан підприємства в цілому з урахуванням його історії, репутації, виду економічної діяльності, регіонального розташування, конкурентного становища, зміни ринкової кон'юнктури тощо. Такий висновок надав змогу у подальшому розмежувати використання показників ризику та економічної безпеки, які за способом розрахунку є спорідненими, але відрізняються за обсягом, змістом та джерелами даних, що використовуються в обчисленні.

Отже, недоліки сучасного порядку оцінювання ефективності інвестиційних альтернатив потребували визначення оцінки альтернативної вартості інвестицій, дослідження умов її використання, розробки відповідних рекомендацій з урахуванням економічної безпеки підприємства та виду його економічної діяльності. Особливу актуальність це завдання набуває в оцінюванні ефективності інвестицій в оновлення основних фондів промислових підприємств, оскільки такі інвестиції є масштабними, потребують значних коштів, визначають ефективність діяльності підприємства протягом тривалого часу.

Розділ 2. Моделювання умов визначення та використання альтернативної вартості інвестицій. При вирішенні завдання визначення та використання оцінки альтернативної вартості інвестицій у виборі терміну заміни устаткування вивчався досвід її застосування в моделях зносу і заміни устаткування. Але через сприйняття теорії зносу і заміни устаткування як об'єднання комплексу завдань використання оцінки альтернативної вартості в цій широті втрачається. Інвестиційний менеджмент представлений комплексом теорій, що мають більш частковий характер, в яких альтернативна вартість явно як досліджуваний аспект не вивчається. Тому в роботі вирішено завдання виявлення міри впливу використання і варіювання оцінки альтернативної вартості в моделях теорії зносу і заміни устаткування на рекомендовані терміни його оновлення. Результати порівнянності інвестиційних альтернатив використовуються на етапах остаточного їх вибору. Порівнянність інвестиційних альтернатив забезпечується приведенням значень вартісних показників, які описують кожну інвестиційну альтернативу, до одного моменту часу. Для такого приведення використовуються такі прийоми: перший - приведення вартостей; другий - обчислення середніх за період експлуатації устаткування сукупних витрат. При використанні обох прийомів застосовується оцінка альтернативної вартості інвестицій. Результати аналізу прийомів забезпечення порівнянності інвестиційних альтернатив зводяться до такого.

Використовувані в другому прийомі абсолютні значення втрати вартості устаткування і витрат на підтримку продуктивності устаткування не впливають на вибір терміну його експлуатації. Такий вибір визначають темпи зміни цих втрат і витрат, а також потрібний рівень прибутковості, який є показником оцінки альтернативної вартості інвестицій в аналітичній моделі визначення терміну заміни устаткування.

В обох прийомах потрібний рівень прибутковості, як оцінка альтернативної вартості інвестицій, зменшує (або збільшує) величину показників сукупної вигоди (перший прийом) або середніх за період експлуатації устаткування сукупних витрат (другий прийом). Втрата вартості устаткування при використанні першого прийому зменшує вигоди від інвестицій в устаткування, а при використанні другого прийому - зменшує середні за період експлуатації устаткування сукупні витрати.

В цілому виявлено спірність застосування коефіцієнтів дисконтування до змінної частини вартості авансованого капіталу, витраченого на придбання устаткування, та до його реальної залишкової вартості і величини втрат вартості устаткування. Тому у забезпеченні порівнянності інвестиційних альтернатив перевагу віддано першому прийому.

За результатами аналізу прийомів забезпечення порівнянності інвестиційних альтернатив встановлено, що до планування оновлення основних фондів промислового підприємства можна підійти з двох позицій: мінімізації сукупних витрат на придбання та підтримку продуктивності устаткування та максимізації чистої приведеної вартості, яка враховує альтернативну вартість інвестицій. Перша позиція є усталеною в теорії зносу та заміни устаткування, друга - у використанні положень теорії зміни вартості грошей в часі в інвестиційному менеджменті. І хоча положення обох теорій спрямовані на вирішення однакових завдань планування оновлення основних фондів підприємства, їх не можна застосовувати одночасно. Результатом дослідження причин неможливості одночасного застосування положень теорії зносу і заміни устаткування та інвестиційного менеджменту є виявлене протиріччя між використанням альтернативної вартості витрат на придбання та експлуатацію устаткування і використанням альтернативної вартості втрат вартості придбаного устаткування.

Планування оновлення устаткування машинобудівного підприємства передбачає вирішення сукупності завдань, склад яких є численним. Серед цих завдань виявлені такі, що є важливими, але невирішеними на теперішній час. До них належать: визначення ефективних термінів заміни устаткування; врахування в обґрунтуванні планів оновлення основних фондів підприємства економічної безпеки інвестицій, на рівень якої впливають галузеві, регіональні та інші особливості діяльності підприємства; визначення раціональних термінів повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства.

Вирішення першого з цих завдань потребувало розвитку положень теорії зносу та заміни устаткування про раціональні терміни заміни устаткування з урахуванням переваг вибраного прийому забезпечення порівнянності інвестиційних альтернатив. Для цього потрібне поняття, що визначає термін служби устаткування з врахуванням оцінки альтернативної вартості інвестицій. Таке поняття вибрано за результатами співвідношення термінів, що враховуються при визначенні терміну заміни устаткування, яке обмежує діапазон його раціонального використання, та розмежування понять "економічний термін служби", "раціональний термін служби", "раціональний термін заміни", "реальний термін служби", "фізичний термін служби", "реальний термін заміни". За результатами диференціації розглянутих понять ефективним терміном заміни устаткування вибрано "раціональний термін служби" за умови, що він є меншим від реального терміну служби. Поняття "раціональний термін служби" визначає окрім характеристик, які охоплюються поняттям "економічний термін служби", ще і альтернативну вартість фінансування заміни устаткування, тоді як "реальний термін служби" - окрім економічності, ще і реальні можливості господарюючого суб'єкта щодо оновлення парку устаткування.

В дослідженні співвідношень множини термінів для позначення строків експлуатації устаткування використано схему вибору оптимальних строків розробки нових типів устаткування Ю.В. Чуєва. Зняття виявленого протиріччя між використанням альтернативної вартості витрат на придбання та експлуатацію устаткування і використанням альтернативної вартості втрат вартості придбаного устаткування на користь положень теорії зміни вартості грошей в часі дало змогу імплементувати положення теорії зносу та заміни обладнання до предметної області інвестиційного менеджменту. В схемі на рис. 1 подано вартості: витрати (на розробку, виготовлення та експлуатацію устаткування), втрати початкової вартості устаткування та вмененні витрати, які враховуються в розрахунку сумарних витрат (на придбання та експлуатацію устаткування).

Альтернативну вартість інвестицій пропонується використовувати тільки для зменшення вигод від інвестування, а не зменшення вартості цих вигод, як це спостерігалося у використання оцінок альтернативної вартості інвестицій в моделях теорії зносу та заміни устаткування. Альтернативну вартість інвестицій не можна використовувати для характеристики витрат на придбання та експлуатацію устаткування.

Врахування альтернативної вартості інвестицій у визначенні ефективного терміну оновлення устаткування спричинить додавання до сумарної величини витрат нової величини, приведеної до початкового моменту часу. Така зміна вплине і на середні за період витрати. Тому в розрахунках щодо обґрунтування ефективного терміну оновлення устаткування необхідно враховувати можливість перевищення раціонального терміну служби над економічним, не ототожнювати терміни служби і заміни, використовувати як окреме поняття "раціональний термін проведення організаційних заходів щодо заміни устаткування".

Якщо в оцінюванні альтернативної вартості інвестицій в оновлення устаткування враховується потенційна можливість використання коштів в інших процесах зміцнення потенціалу та ринкової позиції підприємства, які теж реалізуються в певні терміни (вихід на ринок раніше конкурента, поліпшення властивості товару на початок сезону, здійснення монтажних або інших робіт щодо введенню устаткування в умовах сприятливого періоду, координація організаційних процесів, що забезпечують формування одного портфеля господарської діяльності тощо), то раціональний термін заміни устаткування набуває власного економічного значення. Тоді отримання або неотримання додаткової вигоди від підвищення технічного рівня виробництва може стати найвагомішим аргументом на користь вибору терміну оновлення устаткування, ніж порівняння альтернативних витрат на його експлуатацію. Для таких випадків можна припускати дострокову заміну устаткування по відношенню і до раціонального, і до економічного терміну його служби.

Отже, моделювання умов визначення та використання оцінки альтернативної вартості інвестицій дало змогу сформувати аналітичну модель визначення терміну заміни устаткування, з використанням якої вирішено одно з виділених завдань планування оновлення устаткування підприємства _ визначення ефективних термінів заміни обладнання. Для вирішення двох інших виділених завдань планування оновлення устаткування підприємства необхідно розробити відповідні показники, які сьогодні відсутні в теорії та практиці інвестування. Розділ 3. Розрахунок та використання альтернативної вартості інвестицій в плануванні оновлення основних фондів машинобудівного підприємства. Вирішення завдання врахування в обґрунтуванні планів оновлення основних фондів підприємства економічної безпеки інвестицій потребувало удосконалення оцінювання альтернативної вартості інвестицій.

Традиційно вибір інвестиційних альтернатив здійснюється за критеріями ефективності інвестицій та їх ризику. Найпоширенішим критерієм ефективності інвестицій є чиста приведена вартість, розрахунок якої базується на використанні оцінки альтернативної вартості. У свою чергу, при визначенні оцінки альтернативної вартості інвестицій використовується показник ризику. Отже, утворюється замкнене коло: для визначення показника ризику потрібний вже визначений показник ефективності інвестицій, який не можна визначити у відсутності показника ризику. Для розірвання цього кола пропонується розмежувати показник ризику інвестицій, який характеризує окремі варіанти інвестування, та показник економічної безпеки інвестицій. Економічна безпека інвестицій є складником економічної безпеки підприємства, яка розглядається як його спроможність протидіяти негативному впливу чинників зовнішнього середовища. Вона оцінюється інтервально - як збереження значення показника економічної ефективності інвестицій у певному діапазоні.

Показник економічної безпеки інвестицій пропонується визначати за аналогією з показником ризику інвестицій - як коефіцієнт варіації. Але його значення на відміну від значення показника ризику інвестицій характеризує інвестиційну діяльність підприємства в цілому, а не окремий інвестиційний проект або окремий варіант інвестування.

Отже, показник економічної безпеки інвестицій застосовується у визначенні оцінки їх альтернативної вартості, яка далі використовується у розрахунках показників економічної ефективності інвестицій, за значенням яких встановлюються рівні ризику інвестицій. Подана послідовність розрахунків розвиває оцінювання інвестицій, знімає абстрагованість оцінки їх альтернативної вартості від специфіки виду економічної діяльності підприємства, що здійснює інвестування. На базі викладених положень розроблений спосіб корегування альтернативної вартості інвестицій на коефіцієнт економічної безпеки інвестицій. В пропонованому способі корегування ставки дисконтування, яка є традиційним показником оцінки альтернативної вартості інвестицій, забезпечено зв'язок оцінки альтернативної вартості інвестицій, їх економічної ефективності, рівня ризику та рівня економічної безпеки інвестицій.

Використання коефіцієнта варіації як показника економічної безпеки інвестицій не суперечить розумінню економічної безпеки підприємства. Чим вищою є економічна безпека інвестицій, тим більшим має бути значення її показника. Тому як показник економічної безпеки інвестицій пропонується використовувати не коефіцієнт варіації, а зворотний до нього показник. Скореговану ставку дисконтування (r₂) пропонується розраховувати з використанням коефіцієнта економічної безпеки інвестицій (ш):

,(1)

де r₁ - базова ставка дисконтування; ш - коефіцієнт економічної безпеки інвестицій.

виробничий фонд альтернативний вартість

,(2)

де м - середня норма прибутку за видом економічної діяльності; у - рівень ризику інвестицій за видом економічної діяльності.

Вплив скорегованої ставки дисконтування на вибір інвестиційних альтернатив є суттєвим, що довели розрахунки чистої приведеної вартості проектів з оновлення устаткування для підприємств машинобудування: врахування коефіцієнта економічної безпеки інвестицій часто змінює вибір об'єкта інвестування, який попередньо здійснено без врахування цього коефіцієнта. Використання традиційних підходів до оцінювання ефективності інвестицій не дозволяє пояснити існування "неефективних" підприємств, що виготовляють засоби виробництва. Пропонована зміна дисконтування з врахуванням ризику забезпечує зіставність складників інвестиційних альтернатив і за часом, за ризиком, що підвищує адекватність моделі оцінки інвестиційних альтернатив і дозволяє її використовувати не тільки для порівнювання інвестиційних альтернатив на підприємствах однієї галузі, але й підприємствах з різними видами економічної діяльності.

Визначення раціонального терміну повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних фондів підприємства, потребувало виявлення умов і цілей зіставлення термінів повернення позикових коштів і термінів їх інвестування.

Головними умовами залучення позикових коштів до фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства є або недостатність власних коштів, або позитивне значення ефекту фінансового важеля в операційно-фінансовій діяльності підприємства.

Перша умова виконується за наявності одного з трьох припущень щодо повернення залучених коштів: з накопиченого прибутку від інвестицій та реінвестицій чистих грошових надходжень; з накопиченої суми амортизації та з чистих грошових надходжень від експлуатації оновленого устаткування

За першим припущенням рекомендований термін повернення позикових коштів (t) визначається за формулою:

,(3)

де Рен - розрахункова рентабельність капіталу підприємства, %; ЕФВ - ефект фінансового важеля, %; НВ - норма виплат (дивіденди - для капіталу товариств; прибуток, спрямований на споживання, - для приватних підприємств; вилучений прибуток - для підприємств державної та комунальної власності), %; КФН - коефіцієнт фінансової незалежності, частки одиниці.

В пропонованій формулі враховано вплив використання запозичених коштів на рентабельність власного капіталу (Рен + ЕФВ) та неповну капіталізацію прибутку від інвестицій та реінвестицій чистих грошових надходжень (1 _ НВ).

За другим припущенням рекомендований термін повернення позикових коштів (t) визначається за формулою:

,(4)

де Т - термін окупності устаткування; ЧВК - частка власних коштів в інвестиціях на оновлення основних фондів; - частка коштів, що спрямовуються на оновлення основних фондів, в структурі авансованого капіталу.

За третім припущенням рекомендований термін повернення позикових коштів (t) визначається за формулою:

,(5)

де Ток - термін окупності інвестицій в оновлення основних фондів.

Виконання цих припущень виходить виключно з можливості повернення позикових коштів. Але доцільність залучення позикових коштів до фінансування оновлення основних фондів підприємства має визначатися з урахуванням двох розглянутих умов. Термін, протягом якого використання позикових коштів дає позитивний ефект фінансового важеля, названо ефективним терміном використання позикових коштів.

Головні умови залучення позикових коштів до фінансування оновлення основних фондів підприємства поєднані шляхом прийняття раціонального терміну повернення позикових коштів, тривалість якого є не меншою за тривалість рекомендованого терміну повернення та ефективного терміну їх використання. Дотримання головних умов залучення позикових коштів до фінансування оновлення основних фондів підприємства поєднані таким чином: порівняння терміну достатності власного капіталу для забезпечення функціонування підприємства і терміну, протягом якого використання позикового капіталу економічно доцільно, виявляє співвідношення, що віддає перевагу одному з розрахункових правил.

Сукупність пропонованих положень щодо визначення раціонального терміну повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних фондів підприємства, проілюстровано на рис. 2, де точка повернення А відповідає рекомендованому терміну повернення позикових коштів, який визначено виходячи з одного з висунутих припущень (формули 3,4,5), а точка повернення Б - ефективному терміну використання позикових коштів.

Використання пропонованої схеми вибору терміну повернення позикових коштів в інвестиційній діяльності дозволяє підприємствам підвищити обґрунтованість кредитних договорів, оскільки продовження або повторна кредитна угода можуть бути недоступні підприємству-позичальникові.

Використання в діяльності промислових підприємств розроблених рекомендацій щодо визначення альтернативної вартості інвестицій в оновлення основних фондів дозволило виявити переваги та обмеження в їх використанні. Перевагами розроблених рекомендацій є системний виклад економічного обґрунтування планів оновлення устаткування, а обмеженнями _ високий рівень зносу основних виробничих фондів, недостатність фінансування їх оновлення, а також складнощі у зборі даних для розрахунку коефіцієнта економічної безпеки.

Висновки

У дисертаційній роботі за результатами проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо оцінювання альтернативної вартості оновлення основних фондів машинобудівних підприємств. Удосконалення розрахунку і порядку використання оцінки альтернативної вартості інвестицій забезпечує коректне порівнювання варіантів капіталовкладень в плануванні оновлення основних фондів машинобудівних підприємств.

Висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого.

1. Результати аналізу сучасного стану основних виробничих фондів машинобудівних підприємств показали високий ступінь їх зносу, якій варіює від 60 до 95 %. Такий стан основних виробничих фондів машинобудівних підприємств викликано майже повним призупиненням процесу їх оновлення, що спричинено головним чином низькою інвестиційною привабливістю, яка сьогодні визначається в тому числі за результатами оцінювання економічної ефективності інвестицій. Занепад вітчизняних машинобудівних підприємств зумовлено не лише об'єктивними причинами, але й станом теоретичного забезпечення інвестиційних рішень, що спотворює їх об'єктивність. Такому спотворенню також сприяє окреме використання оцінок економічної ефективності інвестицій та їхньої економічної безпеки.

2. Порівняння та вибір інвестиційних альтернатив, що залежить від результатів порівняння, потребувало уточнення сутності та ролі категорії альтернативної вартості інвестицій. Вибір має здійснюватися тільки серед альтернатив інвестування, а положеннями інвестиційного менеджменту не обмежено використання ефективності варіантів неальтернативних інвестицій як альтернативної вартості інвестицій. Таку невідповідність в інвестиційному менеджменті пропонується виправити шляхом удосконалення, перш за все, понятійно-категоріального апарату інвестиційного менеджменту. З цією метою уведені такі види інвестування: афілійоване, адитивне, інтерсектне, мультиплікативне та альтернативне. Оцінки альтернативної вартості інвестицій мають бути визначені та використані тільки для альтернативного, афілійованого інвестування та тих випадків інтерсектного інвестування, в яких не виникає доповнення ефектів різних варіантів інвестування. Ефективність варіантів інвестування як оцінку альтернативної вартості не можна використовувати для адитивного, мультиплікативного та окремих випадків інтерсектного інвестування. Тому існуюча практика визначення оцінок альтернативної вартості без врахування цього твердження призводить до необ'єктивно низької оцінки інвесторами інвестиційної привабливості вітчизняних промислових підприємств, що повною мірою пояснює описану ситуацію оновлення основних фондів на підприємствах машинобудування.

3. Формування показників оцінки ефективності інвестицій має базуватися на певній концептуальні основі. Тому в роботі сформовані концептуальні основи порівняльного оцінювання альтернатив фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства. Відповідно до цих основ в розрахунку потрібного рівня прибутковості інвестицій пропонується замінити традиційно використовувані показники ризику інвестування показником максимального рівня асоційованих витрат. Це дало врахувати в розрахунку оцінки альтернативної вартості інвестицій вимоги до потрібного рівня їхньої прибутковості та економічної безпеки.

4. За результатами аналізу прийомів забезпечення порівнянності інвестиційних альтернатив встановлено, що до планування оновлення основних фондів промислового підприємства можна підійти з двох позицій: мінімізації сукупних витрат на придбання та підтримку продуктивності устаткування та максимізації чистої приведеної вартості, яка враховує альтернативну вартість інвестицій. Перша позиція є усталеною в теорії зношування та заміни устаткування, друга - у використанні положень теорії зміни вартості грошей в часі в інвестиційному менеджменті. І хоча їх положення спрямовані на вирішення однакових завдань планування оновлення основних фондів підприємства, їх не можна застосовувати одночасно. Результатом дослідження причин такої неможливості є виявлене протиріччя між використанням альтернативної вартості витрат на придбання та експлуатацію устаткування і використанням альтернативної вартості втрат вартості придбаного устаткування. Зняття цього протиріччя на користь положень теорії зміни вартості грошей в часі дало змогу імплементувати положення теорії зношування та заміни обладнання до предметної області інвестиційного менеджменту.

5. Планування оновлення основних фондів машинобудівного підприємства передбачає вирішення сукупності завдань. Серед цих завдань виявлені такі, що є важливими, але невирішеними на теперішній час у теорії та практиці інвестиційного менеджменту: визначення ефективних термінів заміни устаткування; врахування в обґрунтуванні планів оновлення основних фондів підприємства економічної безпеки інвестицій, на рівень якої впливають галузеві, регіональні та інші особливості діяльності підприємства; визначення раціонального терміну повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства. Визначення ефективних термінів заміни обладнання потребувало диференціації термінологічного позначення строків служби устаткування та його заміни.

6. Вирішення завдання врахування в обґрунтуванні планів оновлення основних фондів підприємства економічної безпеки інвестицій потребувало удосконалення оцінювання альтернативної вартості інвестицій. Оцінювання альтернативної вартості інвестицій удосконалено шляхом використання ставки дисконтування, скорегованої на коефіцієнт економічної безпеки підприємства, в значенні якого враховано вид економічної діяльності підприємства, та встановленого порядку зіставлення кількісних та якісних оцінок альтернативної вартості капіталовкладень підприємства.

7. Визначення раціонального терміну повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних фондів підприємства, потребувало виявлення умов зіставлення термінів повернення позикових коштів і термінів їх інвестування. Головними умовами залучення позикових коштів до фінансування оновлення основних фондів підприємства є або недостатність власних коштів, або позитивне значення ефекту фінансового важеля в операційно-фінансовій діяльності підприємства. Доцільність залучення та використання позикових коштів має перевірятися при виконанні окремої операції в логічній схемі визначення терміну їхнього використання, в якій враховані обидві головні умови залучення позикових коштів. Термін, який задовольняє першій умові, названо рекомендованим, а термін, що задовольняє другій умові, - ефективним терміном використання позикових коштів. Раціональним терміном повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних фондів підприємства, визнано той з них, що є найбільшим.

8. Завдання планування оновлення основних виробничих фондів щодо визначення раціонального терміну повернення позикових коштів, цільовим призначенням яких є фінансування оновлення основних виробничих фондів підприємства, вирішено шляхом уведення показника "рекомендований термін повернення позикових коштів". Його значення розраховується за кожним з трьох припущень. За першим припущенням - повернення залучених коштів з накопиченого прибутку від інвестування - значення показника визначається виходячи з недостатності для повернення позики накопиченого прибутку від інвестування та реінвестування чистих грошових надходжень. За другим припущенням - повернення залучених коштів за рахунок амортизації - значення показника визначається виходячи з недостатності для повернення позики накопиченої суми амортизації. За третім припущенням - повернення залучених коштів за рахунок накопиченого прибутку від інвестування та амортизації - значення показника визначається виходячи з недостатності для повернення позики чистих грошових надходжень від експлуатації оновленого устаткування.

9. Використання в діяльності промислових підприємств розроблених рекомендацій щодо визначення альтернативної вартості інвестицій в оновлення основних виробничих фондів дало змогу упорядкувати проведення техніко-економічних розрахунків, що виконуються при складанні планів оновлення устаткування. Перевагами розроблених рекомендацій є системний виклад окремих аспектів економічного обґрунтування планів оновлення устаткування, що сприяло підвищенню їх адекватності особливостям діяльності машинобудівних підприємств. Але використання розроблених рекомендацій щодо визначення альтернативної вартості інвестицій в оновлення основних виробничих фондів ускладнюють високий рівень зносу основних виробничих фондів та вичерпаність джерел фінансування їх оновлення, яку спричинено серед іншого свідомим вилученням коштів в інші галузі, що виявилися інвестиційно привабливими у короткочасному періоді. Використання розроблених рекомендацій щодо визначення альтернативної вартості інвестицій в оновлення основних виробничих фондів стримується відсутністю інформації та досвіду розрахунку галузевих та регіональних коефіцієнтів економічної безпеки та показників мультиплікації ефектів від сполучення варіантів інвестування.