Економіка підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти планування виробничої програми на підприємстві

1.1 Сутність виробничої програми підприємства

1.2 Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми

1.3 Розробка виробничої програми

1.4 Ресурсне забезпечення виробничої програми

2. Планування виробничої програми на прикладі ВАТ "Славутський солодовий завод"

2.1 Стисла характеристика ВАТ "Славутський солодовий завод"

2.2 Планування виробничої програми підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Перехід України до ринкових відносин, багато в чому, залежить від функціонування матеріальної основи економіки - підприємства. На рівні підприємства створюється суспільний продукт та надаються відповідні послуги, тобто фактично існування підприємств забезпечує існуванню усієї економічної системи держави як такої.

Підприємства поєднують з виробничим процесом кваліфіковану робочу силу, використовують високопродуктивну техніку, здійснюють менеджмент та маркетинг.

В умовах функціонування виробничих підприємств в системі ринкових відносин найбільш важливої ваги набуває питання здійснення ефективного управління підприємством.

Серед питань управління виробничим підприємством найбільш важливими можливо вважати питання виробничого планування та формування виробничої програми.

Поняття формування виробничої програми є достатньо широким і враховує широкий спектр проблем, таких як:

забезпечення підприємства виробничими фондами

матеріально-технічне забезпечення виробництва

кадрове забезпечення виробництва

планування технологічного процесу

планування виробничого асортименту

планування маркетингової програми як необхідний елемент ефективної діяльності.

В процесі виконання реферату нами буде проведено комплексний огляд цих питань, визначено методи їх реалізації та важливість ефективного їх вирішення для досягнення позитивних кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства.

1. Теоретичні аспекти планування виробничої програми на підприємстві

1.1 Сутність виробничої програми підприємства

Виробнича програма підприємства - це план виробництва і реалізації продукції, тобто система адресованих завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі і асортименті відповідної якості у встановлені терміни згідно з договорами поставки.

Іншими словами, виробнича програма підприємства - це оптимальний обсяг виробництва продукції, яка повинна бути обґрунтована наявними ресурсами (виробничими фондами, трудовими і фінансовими ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Формування виробничої програми здійснюється в процесі бізнес планування, де представлена інформація про оцінку ринків збуту, можливих конкурентів, стратегію маркетингу і характеристику пропонованої продукції.

В основу планування виробничої програми покладена система натуральних і вартісних показників.

Натуральними показниками є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Вартісними показниками виробничої програми є

· обсяги товарної продукції;

· обсяги валової продукції;

· обсяги реалізованої продукції;

· обсяги чистої продукції;

· обсяги валового і внутрізаводського обороту;

· обсяг незавершеного виробництва.

1.2 Планування діяльності підприємства на основі виробничої програми

Найбільш великим елементом державного господарства з економічної, технічної і соціальної точок зору є виробничий потенціал, що виступає у виді підприємств, фірм і т.д. Змістовна сторона діяльності таких організацій украй різноманітна і впливає на різні сторони життя суспільства. Будучи частиною цього суспільства, виробничі організації і їхні члени самі піддані процесам суспільних змін. Тому виробничі організації і їхній вплив на суспільство можна розглядати в багатьох аспектах.

Сама по собі виробнича організація як складна система, виступає у виді:

- юридично (законодавчо) оформленого суб'єктно-об'єктного органа;

- господарського об'єкта;

- соціального організму;

- організаційної структури;

- просторово-технічного організму.

Як цілісна система, об'єкт і суб'єкт різних взаємин, виробнича організація виступає як юридична особа, що має у власності, господарському веденні або оперативному управлінні відособлене майно, здійснює майнові права і відповідає за своїми обов'язками цим майном.

Як система зі складною внутрішньою структурою виробнича організація може виступати у виді організаційної, виробничої, технічної, функціональний і іншого виду структур, що характеризують взаємодію різноманітних факторів і елементів організації для досягнення її цілей.

Для досягнення ринкового успіху і для ефективного функціонування будь-яке підприємство потребує в ефективному плануванні своєї діяльності.

Конкретні функції управління тісно зв'язані зі специфікою підприємства й основних сфер його діяльності: загальне управління, фінансове управління, виробництво, маркетинг.

При плануванні діяльності підприємства перш за все потрібно вирішити певні задачі. Так до задач планування виробництва відносять:

вибір технологічного процесу;

планування програми виробництва;

планування послідовності виробництва (оперативне планування);

формування виробничих систем;

зміст і експлуатацію устаткування;

організацію матеріально-технічного постачання.

Одну з найголовніших ролей в плануванні виробництва підприємства відіграє виробнича програма.

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) - це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

Виробнича програма підприємства є:

- планом виробництва та реалізації продукції;

- основним та вихідним розділом плану господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Вона визначає:

- обсяг випуску продукції

- номенклатуру

- асортимент

- кількість

- якість

- строки

- вартість

Задачі розроблення виробничої програми:

1. Підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу з урахуванням попиту, а також дії конкурентів;

2. Забезпечення високих і стійких темпів зростання випуску продукції як у вартісних, так і у натуральних показниках;

3. Формування номенклатури та асортименту виробів відповідно до стадій їх життєвого циклу;

4. Найбільш повне використання виробничих потужностей та ресурсного потенціалу підприємства.

Показниками виробничої програми є:

- кількісні (вартісні, натуральні, умовно-натуральні, трудові)

- якісні (сортність, марка, вміст корисного компонента, частка продукції, що відповідає світовим стандартам, частка експортної продукції)

Виробнича програма підприємства має включати в себе конкретні пункти дій підприємства на шляху:

- отримання, придбання сировини для виробництва продукції (надання послуг); маркетинг збут планування

- створення умов для виготовлення (надання) товарного продукту;

- підтримування зв'язків із підприємствами партнерами;

- ведення кадрової політики;

- питань стимулювання;

- подальшого розширення виробництва;

- захоплення нових і утримання старих сфер впливу тощо.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу. В основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники. Натуральними показниками виробничої програми є обсяг продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновидність виробів в межах даної номенклатури. Звичайно, натуральні показники представляються у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри тощо). Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

При аналізі виконання підприємством плану по номенклатурі і асортименту дається кількісна оцінка виконання плану шляхом обчислення фактичного випуску продукції в межах встановленого плану і порівняння його з плановими показниками. Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, по скільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах і врахувати якісні характеристики товарів. Вартісними показниками виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрізаводського обороту, обсяг незавершеного виробництва.

В обсяг товарної продукції включають готову продукцію, послуги, ремонтні роботи, капітальний ремонт свого підприємства, напівфабрикати і запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств свого підприємства, роботи, пов'язані з освоєнням нової техніки, тару, що не входить в гуртову ціну виробу.

1.3 Розробка виробничої програми

Діяльність підприємства головним чином залежить від планування його діяльності. Оскільки виробнича програма один з найголовніших аспектів планування діяльності підприємства, то саме від умілої розробки виробничої програми залежить ефективність діяльності підприємства.

Розробка і складання виробничої програми повинне обов'язково опиратися на цілі, які переслідує підприємство на майбутнє.

Згідно з сучасною економічною теорією розробка виробничої програми повинна відповідати вимогам: комплексності, узгодженості, результативності. Виробниче проектування передбачає:

- формування набору областей господарської діяльності, які максимізують досягнення цілей, виходячи з профілю організаційних можливостей і стану зовнішнього середовища (практична стратегія);

- синтез організаційних одиниць на основі однорідності господарського потенціалу;

До методів проектування виробничої програми потрібно віднести такі, як структуризація цілей, аналогій, організаційного моделювання, (в тому числі імітаційного), блоковий, експертно-аналітичний, нормативний, параметричний, аналітично розрахунковий, графоаналітичний, математико-статистичний.

Підприємствам доцільно оцінювати міру адекватності організаційно-економічного механізму управління підприємством до умов внутрішньої і зовнішньої середи, а результати цієї оцінки використати при прийнятті рішень по вибору організаційних структур. Вибір оптимальної структури управління підприємством залежить від глибини аналізу і оцінки динаміки господарської ситуації в ході прийняття рішень по зміні організаційно-економічного механізму його функціонування в максимально можливому реальному масштабі часу в рамках функціонування автоматизованих систем управління н використання економіко-математичних методів і моделей.

У економічних дослідженнях застосовуються наступні групи економіко-математичних методів:

· оптимального програмування для визначення оптимальних варіантів господарських рішень;

· мережевого планування н управління для виявлення н мобілізації резервів часу в ресурсів при оперативному плануванні і управлінні.

· кореляційного н регресійного аналізу для визначення кількісної характеристики зв'язку, залежності і економічної обумовленості показників.

У ході аналізу і оцінки виходять з того, що сукупність початкових і розрахункових даних господарської діяльності підприємства і його підрозділів являє собою інформаційне поле (матрицю ефективності). Важливою характеристикою обґрунтування виробничої програми є фінансове становище, при якому забезпечується розвиток виробництва і інших сфер діяльності, зростання прибутку і активів при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. При відборі початкових даних для оцінки фінансового становища потрібно враховувати: тривалість циклу і швидкість обороту оборотних коштів, співвідношення власних і позикових (орендованих) коштів, питома вага запасів в складі оборотних коштів, можливості залучення для формування фінансових ресурсів довгострокових і короткострокових кредитів банку.

Розробка і обґрунтування виробничої програми підприємства обов'язково має опиратися на чіткий математичний розрахунок усіх фінансових витрат на виробництво товару чи надання певних послуг. Тільки у разі переконливих позитивних показників можливої діяльності, варто втілювати дану програму в життя.

Крім цього під час розробки виробничої програми необхідно знайти оптимальну виробничу програму.

Оптимальна виробнича програма (річний план виробництва) - це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за визначеними критеріями. Дана програма повинна включати певну номенклатуру продукції, її обсяги (у натуральних та вартісних показниках), числові значення критеріальних техніко-економічних, соціальних та інших показників, а також враховувати обмеження щодо матеріальних ресурсів, персоналу, виробничих потужностей, тощо.

Для складання оптимальної виробничої програми необхідна така методика, в основі якої лежить метод багатокритеріальної оптимізації, який дозволяє використання декількох критеріїв оптимальності. Тому процес моделювання оптимальної виробничої програми є складним і включає шість етапів: вибір та загальна характеристика асортименту підприємства, загальна характеристика документації підприємства, огляд та аналіз основних показників виробничої діяльності підприємства, вибір та обґрунтування критеріїв оптимальності, побудова економіко-математичної моделі формування виробничої програми, обґрунтування ефективності вибору оптимального варіанту річної виробничої програми підприємства.

Перший етап "Вибір та загальна характеристика асортименту підприємства" відображає характеристику товарів, що входять до його асортименту, на основі яких буде формуватися оптимальна річна виробнича програма.

Наступний етап визначає основні елементи документації, які використовуються при складанні річної виробничої програми. До них відносять: стратегічний план розвитку, перспективний прогноз випуску продукції, результати маркетингових досліджень цільового ринку, довгострокові і поточні договори тощо. Важливим етапом, пов'язаним із формуванням річної виробничої програми підприємства, є огляд та аналіз основних показників виробничої діяльності підприємства, на основі яких вибираються та обґрунтовуються критерії оптимальності, які послідовно включаються в економіко-математичну модель задачі.

До критеріїв оптимальності виробничої програми підприємства рекомендуємо віднести такі критерії: обсяг валового прибутку, обсяг реалізованої продукції та частку освоєного цільового ринку. До обмежень - обмеження щодо використання певних видів ресурсів (сировини, матеріалів) або загальні витрати.

Побудова багатокритеріальної моделі виробничої програми - наступний етап процесу моделювання оптимальної виробничої програми підприємства.1.4 Ресурсне забезпечення виробничої програми

Вирішення задачі матеріально-технічного забезпечення виробничої програми на виробничому підприємстві є однією з найбільш важливих для забезпечення ефективного функціонування підприємства. На виробничих підприємствах рішення даної задачі покладено в основному на відділ матеріально-технічного постачання (ВМТП). Основна задача ВМТП - безперебійне матеріальне забезпечення виробництва відповідно до плану випуску продукції.

Основні функції ВМТП:

розробка нормативів запасів матеріальних ресурсів;

планування потреби в матеріальних ресурсах і в ув'язування її з планом виробництва і нормативами запасів;

пошук постачальників, оцінка варіантів постачань і вибір постачальників за критеріями якості матеріалів, що поставляються, надійності постачальників, цін, умов платежів і постачань, транспортно-заготівельних витрат і т.д.;

укладання договорів на постачання;

організація робіт з доставки матеріальних ресурсів, контроль і оперативне регулювання виконання договорів постачань;

організація приймання, обробки і збереження матеріальних ресурсів;

оперативне планування і регулювання забезпечення виробництва матеріальними ресурсами;

облік, контроль і аналіз витрат матеріальних ресурсів;

нагляд за раціональним використанням матеріалів у виробництві.

План матеріально-технічного постачання - це сукупність розрахункових документів, у яких обґрунтована потреба підприємства в матеріальних ресурсах і визначені джерела їхнього покриття. Він складається у формі балансу МТП.

План МТП розробляється з урахуванням:

виробничої програми;

нормативів запасів матеріальних ресурсів;

норм витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, комплектуючих виробів;

планів капітального будівництва, реконструкції, підготовки виробництва нових виробів, робіт з ремонту й експлуатації устаткування, будинків, споруджень, побутових об'єктів і т.д.;

залишків матеріальних ресурсів на початок і кінець планованого періоду;

встановлених і налагоджуваних зв'язків з постачальниками;

цін на усі види матеріально-технічних ресурсів.

При плануванні своєї виробничої програми одна з найбільш важливих задач керівництва виробничого підприємства складається у визначенні потреби у фахівцях необхідної кваліфікації в потрібній чисельності.

Чисельність виробничих робітників-погодинників і допоміжних робітників встановлюється по штатних розкладах, де показується явочна чисельність, що визначається по числу робочих місць відповідно до технології виробництва, норм обслуговування і змінністю робіт.

Кінцевим результатом будь-якої виробничої програми є деякий товар (продукт), що покликаний забезпечити підприємству повернення вкладених у виробничу програму засобів і одержання прибутків.

Для того, щоб даний товар зміг забезпечити виконання покладених на нього функцій, він повинний бути реалізований на ринку кінцевим споживачам.

Тому, говорячи про ефективність виробничої програми, ми насамперед повинні відзначити той факт, що вона цілком і повністю залежить від ефективності маркетингової підтримки виробничої програми. При плануванні і формуванні виробничої програми будь-яке підприємство повинне виходити насамперед з тієї передумови, що будь-який товар повинний бути вироблений у тих кількостях, у яких він може бути реалізований на ринку споживачам.

Тільки за умови успішного вирішення задач маркетингу підприємство може розраховувати на ефективність власної виробничої програми й успішне досягнення цілей і задач, які стоять перед організацією.

2. Планування виробничої програми на прикладі ВАТ "Славутський солодовий завод"

2.1 Стисла характеристика ВАТ "Славутський солодовий завод"

Історія ВАТ "Славутський солодовий завод" розпочинається з закладки першої цеглини у 1978 році. Будівництво було затяжним, всього завод будувався протягом 12 років. І хоча він був готовий до експлуатації у 1989 році, все ще залишався цілий ряд недоліків, які потім усувалися своїми силами. З моменту запуску заводу він ніколи не працював на повну потужність, його максимальна загрузка була у 1995 році - 38 тис. тон.

Постійні простої були пов'язані з неможливістю придбати якісну сировину. Ячмінь, який вирощувався на Україні не відповідав стандартам пивоварного ячменю і великими партіями відбував на експорт. Такий же найбільший споживач сировини, як Славутський солодовий завод був змушений місяцями простоювати, як наслідок - збої у технологічних процесах, нестача грошових коштів, відсутність можливостей для розвитку, борги по заробітній платі. У 1998 році на підприємстві працювало 500 чоловік.

Цей рік став для підприємства новою точкою відліку. Це рік, коли контрольний пакет акцій підприємства був викуплений Скандинавським інвестором, компанією ББХ (BBH - Baltic Beverages Holding). ББХ - це Шведська компанія, яка займається виробництвом пива та безалкогольних напоїв, і яка завоювала ринки Швеції та Фінляндії, вона володіє пивзаводами Саку, Алдарис, Утенос-Алус - в Прибалтиці; Балтика, Ярпиво, Челябинськпиво и Красноярськпиво - в Росії; пивзаводами "Славутич" і "Львівська пивоварня" на Україні. Компанія приймає рішення купівлі солодового заводу на Україні, оскільки для компанії стрижнем всієї її політики є розвиток місцевого бренду, залишаючи традиції, що склалися історично. Тобто, склалася можливість створення ланцюга українське пиво - українська сировина.

Силами іноземного інвестора проводилось детальне вивчення ринку виробництва солоду і пива на Україні, можливості розвитку ринку сировини, розглядались реальні перспективи довгострокових програм інвестування у виробництво і сільське господарство. Протягом всього року йшла клопітлива робота спеціалістів заводу по розробці нових стратегій, планів, перспектив розвитку. І тільки у 1999 році іноземний інвестор приймає рішення щодо надання перших інвестицій.

ББХ розпочала політику розвитку, підтримки, навчання і збереження кадрів підприємства. Ключовий стрижень політики ББХ - створення сильної команди менеджменту. Матеріальні труднощі, старе устаткування не давали можливості розвиватися. Тільки при підтримці ББХ з'явилися реальні перспективи реалізації розроблених програм підтримки сільського господарства, розвитку технологічних процесів, реалізація програм контролю якості.

Також була вивчена можливість співставлення професій, проведена переатестація робочих місць, створена служба планово-попереджувальних ремонтів. Як результат, підприємство у 2000 році вперше виходить на повну потужність. Якщо у 1999 році було вироблено 25829 тон солоду, то у 2000 році об'єм виробництва досяг 39700 тон, при простої в 3 місяця через відсутності сировини і біля місяця перед прийом нового врожаю.

ВАТ "Славутський солодовий завод" успішно продовжує переробку ячменів урожаю 2004 року Солод, вироблений підприємством за останній час є, як було відмічено, пивоварними заводами "Славутич" та "Львівська пивоварня" на порядок вище того, який вони отримували в минулому році.

Результатом покращення якості солоду є політика керівництва підприємства, яка була розроблена в період прийомки врожаю 2004 року, це більш жорсткі вимоги до якісних показників ячменю (білок, крупність, вологість, пророщення).

Серед вагових досягнень за 2005 рік варто відмітити, той факт, що завдяки поліпшенню технічних можливостей на підприємстві не було втрат якості сировини, тобто весь об'єм заготовленого ячменю вдалося зберегти з якісними показниками не нижче 1 класу. Ріст продаж у порівнянні з 2004 роком склав 11,6%, 9106,8 тон. У жовтні 2005 року реалізовано 2443 тон солоду. У порівнянні з відповідним періодом минулого року приріст склав 20%. З початку 2005 року реалізовано 59472 тон солоду. У порівнянні з відповідним періодом минулого року приріст реалізації склав 17%.

На ВАТ "Славутський солодовий завод" зберігається тенденція співпраці з найпотужнішими пивзаводами України, а також у зв'язку із значним підвищенням якості продукції, що випускається на підприємстві та її конкурентоспроможності, у порівнянні із продукцією провідних солодовень, як за ціновими так і за якісними параметрами, планується збільшення об'єму експорту продукції до країн ближнього зарубіжжя, ведуться переговори щодо співпраці з потужними пивзаводами Росії, а також Китаю. Продовжується реорганізація виробництва. Підприємство продовжує працювати на рівні проектної потужності згідно об'ємів закупленого ячменю.

Рік 2004-й для Славутського солодового заводу, найбільшого в Україні виробника солоду, відзначився приходом нового потенційного інвестора - компанії "Суфле". Компанія, заснована ще у 1897 р., вже багато років поспіль займає провідні позиції на світовому ринку агропродукції. Її підприємства розташовані у Франції, Великій Британії, Бельгії, Іспанії, Італії, Угорщині, Румунії, Польщі, Росії, Казахстані тощо. Компанія "Суфле" є власником 24 солодових заводів у 8 європейських країнах і на сьогодні є найбільшим світовим виробником солоду.

Великі надії, які покладались на прихід до підприємства нового керівництва вже починають справджуватися. Інвестори мають далекосяжні плани, спрямовані на розвиток Славутського солодового заводу. Вже сьогодні відбувається чимало позитивних змін, які дозволяють стверджувати, що усі можливості потужного підприємства із грандіозним потенціалом будуть задіяні.

В рамках загальної програми розвитку заплановано інвестування програми по впровадженню та мультиплікації в Україні елітних сортів пивоварного ячменю. Адже реалізація основного завдання підприємства - випуск високоякісного солоду, конкурентоспроможного на ринках України та Європи - можлива лише за умови наявності високоякісної сировини.

Протягом року було проведено ряд семінарів, метою яких стало провадження освітньої діяльності, інформування виробників ячменю про нові методи господарювання, особливості вирощування елітних сортів пивоварного ячменю.

Крім того, як і в попередні роки підприємство продовжує активну співпрацю із фермерськими господарствами по прийому ячменю. Чималий досвід співпраці із виробниками зерна, що вже має Славутський солодовий завод, у поєднанні із оновленими, надзвичайно вигідними умовами закупівель дозволять отримати результат, який влаштує усіх учасників клопіткого процесу виготовлення солоду та дозволить достойно винагородити тяжку працю фермерів. Саме ефективно налагоджена співпраця із виробниками ячменю, яка є запорукою успішної роботи цілого підприємства, і визначила політику створення ще більш вигідних умов кооперації із фермерськими господарствами стає одним із пріоритетних напрямів діяльності солодового заводу.

В 11-му розділі статуту підприємства "Персонал відкритого акціонерного товариства "Славутський солодовий завод" визначається основна термінологія та принципи керування персоналом підприємством. Зазначається, що персонал товариства складають працівники, прийняті на роботу по трудовим договорам або контрактам. Питання найму та звільнення, форми оплати праці, а також матеріального заохочення персоналу товариства вирішуються Генеральним директором. У товаристві укладається колективний договір, згідно діючого законодавства України, який попередньо обговорюється персоналом підприємства.

Форми, системи та розмір оплати праці працівників визначаються при заключені з ними трудових договорів (контрактів) у відповідності з законодавством України з урахуванням фонду оплати праці та трудового вкладу кожного працівника, а також штатним розкладом та колективною угодою. Тривалість та розпорядок робочого часу на заводі, порядок надання вихідних днів, а також порядок надання та тривалість відпустки, включаючи додаткові, а також інші умови праці, визначаються чинним законодавством України та колективним договором. Також працівники товариства підлягають соціальному страхуванню та соціальному забезпеченню у порядку та на умовах, встановлених законодавством України.

В організації управління виділяють різноманітні типи зв'язків:

Ш вертикальні (з'єднують ієрархічні рівні в організації та її частинах);

Ш горизонтальні (з'єднують рівні по положенню в ієрархії чи по статусу частини організації);

Ш лінійні зв'язки (відносини, в яких начальник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими);

Ш формальні (зв'язки координації, регульовані установленими урегульованими або прийнятими в організації цілями);

Ш неформальні (з'являються за відсутності формальних, або коли останні не виконують своєї функціональної ролі).

Характеризуючи організаційну структуру управління підприємством, можна визначити 5 елементів організації його управління, що визначаються департаментами: фінансовий, комерційний, якості та екології, виробничий та технічний, а також департамент по персоналу. На чолі кожного з них стоять певні керівні особи, підзвітні Генеральному директору.

Фінансовий департамент включає 13 осіб. Керівною посадою тут виступає Головний бухгалтер, на момент відсутності якого, виконуючим обов'язки є Заступник головного бухгалтера. Їм підпорядковуються 9 бухгалтерів та 2 економісти загального профілю.

Комерційний департамент включає 11 осіб. Керівну посаду тут обіймає Комерційний директор, якому підпорядковуються 2 менеджера з підготовки сировини, 6 спеціалістів з постачання сировиною, 1 спеціаліст з насінництва та агротехнології. Окремою ланкою виступає Відділ продажу. Тут працюють 2 спеціалісти, які за нормативними документами підпорядковуються Комерційному директору. Фактично вони виконують функції Відділу міжнародних економічних відносин і прямо підпорядковуються Генеральному директору. У майбутньому на підприємстві у зв'язку з розширенням зовнішньоекономічних зв'язків планується відокремити Відділ продажу у окрему ланку. Він буде напряму підпорядковуватися Генеральному директору.

Департамент якості і екології включає 20 осіб. Менеджер з якості та екології тут виступає фактичним керівником відділу. Йому підпорядковуються 4 спеціалісти Відділу екологічного контролю, 1 Керівник лабораторій та 14 його підлеглих.

Виробничий та Технічний департаменти зведені в один, який включає 206 осіб. Керівну посаду тут обіймає Директор з виробництва. Йому прямо підзвітні Інженер з техніки безпеки, Начальник основного виробництва, Начальник допоміжного виробництва та Менеджер з підготовки виробництва. Подальша організаційна структура підприємства включає 132 робітники основного виробництва, 18 осіб у котельні, 18 осіб обслуговують очисні споруди, та 10 холодильно-компресорні станції та теплопункт, 2 працівники у Інженерному відділі, 5 у Відділі закупівлі запасних частин, та 16 осіб обслуговують автотранспортну дільницю.

Департамент персоналу включає 33 особи. З них 21 працівник у Соціальному відділі, 4 у Відділі людських ресурсів, 2 особи обслуговують Юридичний відділ, 5 осіб у Департаменті інформації та зв'язку. Всі вони є підзвітними Директору з персоналу і адміністрації.

Загалом на підприємстві працює 284 особи. Така організаційна структура була прийнята Спостережною радою ВАТ "Славутський солодовий завод" 15.04.2004.

В організаційній структурі управлінням підприємством можна виділити декілька рівнів. По-перше, як і в будь-якому акціонерному підприємстві, в ВАТ "Славутський солодовий завод" найвищий рівень займає Рада Акціонерів, де збираються всі акціонери підприємства, і на якій вирішуються найголовніші питання. На таких зборах обирається Спостережна Рада строком на 2 роки, яка функціонує у періоди між засіданнями Ради Акціонерів і має право вирішувати майже всі питання виключаючи тільки такі, що торкаються зміни форми власності, зміни статуту і т.д. Спостережна Рада обирає Генерального директора, що виступає керівником підприємства і діє в межах своїх повноважень. Він є підзвітним тільки Спостережній раді.

Наступним рівнем є рівень відділів. На підприємстві функціонує 5 відділів, що включають в себе підрозділи та окремі посади. На чолі кожного з відділів стоїть директор і сукупність директорів формує ще один рівень управління. Кожен з п'ятьох директорів є підзвітним Генеральному директору і керує працівниками цих департаментів в межах своїх повноважень.

Згідно з структурою підприємства можна визначити ще один рівень керування: рівень начальників підрозділів. Сюди входять начальники цехів, начальники лабораторій, Замісник головного бухгалтера, менеджери та інші посади, які тим чи іншим чином відповідають за свій підрозділ.

Слід зазначити, що на підприємстві жорсткий рівень централізації управління. Централізація - концентрація прав прийняття, вирішення, зосередження владних повноважень на верхньому рівні керівництва організацією. Централізація є реакцією організованої системи, що спрямована на запобігання втрати та пошкодження інформативного потоку під час передачі її через усю кількість рівнів керування. Вона полегшує розуміння цілі керування та забезпечує сильне керівництво. Отже, кожна посадова особа має свої права і обов'язки і звітує своєму безпосередньому начальнику. Вся ієрархія управління від працівників до менеджерів, до директорів, до Головного директора прямує до найвищого органу - Ради Акціонерів, де і визначаються основні положення та фактичний шлях розвитку заводу на деякий період часу.

На ВАТ "Славутський солодовий завод" існує 5 департаментів, і на чолі кожного стоїть певний керівник, який здійснює керування опираючись на свої права та обов'язки. Спробуємо дати їх стислу характеристику.

Головний Бухгалтер

Згідно з посадовими інструкціями, де визначено основні функції та обов'язки. Головний бухгалтер повинен у межах своєї компетенції здійснювати керування фінансами підприємства, здійснюючи загальне керування, нести особисту відповідальність за роботу бухгалтерії, організовувати і забезпечувати ведення бухгалтерського обліку на підприємстві згідно законодавства України, здійснювати контроль відносно повноти і своєчасності оплати податків, обов'язкових платежів в бюджети всіх рівнів, здійснювати керування оборотними засобами підприємства та проводити аналіз фінансового стану підприємства.

Комерційний директор

Комерційний директор підпорядковується генеральному директору. Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних вимог: освіта має бути вища інженерно-економічна або технічна та стаж роботи - не менше 5 років.

Комерційний директор здійснює керівництво роботою по постачанню сировини та збуту продукції, організовує транспортування сировини та готової продукції, укладає та підписує договори на поставку пивоварного ячменю із сільськими господарствами, фермерствами та фермерами, селянськими спілками тощо, здійснює контроль за виконанням плану реалізації продукції. Також особа на цій посаді повинна керувати розробленням та впровадженням заходів щодо зниження витрат, пов`язаних з транспортуванням сировини та продукції.

Менеджер з якості та екології

Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних умов: освіта - повна вища відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст), стаж роботи по спеціальності не менше трьох років, знання іноземної мови.

Менеджер з якості та екології здійснює вивчення причини, що викликають погіршення якості продукції, організацію та контроль за впровадженням заходів з їх усунення, ідентифікація процесів, які необхідні для системи управління якістю та системи управління навколишнім середовищем, визначення послідовності та взаємозв`язку цих процесів, Організація роботи по спостереженню, вимірюванню та аналізу цих процесів, впровадження дій, які необхідні для досягнення запланованих результатів та безперервного вдосконалення цих процесів.

Директор по виробництву

Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних умов: освіта - повна базова вища відповідного напрямку роботи, стаж роботи на керівних посадах не менше 3 років.

Директор по виробництву визначає технічну політику, перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації комплексних програм з усіх напрямів удосконалення, реструктуризації, реконструкції і технічного переозброєння виробництва, його спеціалізації та кооперування, забезпечує ефективність проектних рішень, своєчасну і якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування, досягнення високого рівня якості продукції в процесі її виробництва, організує впровадження у виробництво засобів комплексної механізації та автоматизації технологічних процесів, контролю і випробувань високопродуктивного спеціалізованого устаткування, розроблення нормативів трудомісткості виробів і норм витрат матеріалів на їх виготовлення, послідовного здійснення режиму економії та здійснює контроль за додержанням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, виробничої санітарії та пожежної безпеки, вимог органів державного нагляду за охороною праці, природоохоронних, санітарних та інших органів.

Директор по персоналу, адміністрації та соціальних питань

Робота на даній посаді вимагає від спеціаліста наступну кваліфікацію та дотримання наступних вимог: освіта - вища відповідного напрямку роботи та стаж роботи на керівних посадах не менше 3 років.

Директор по персоналу, адміністрації та соціальних питань організує роботу щодо забезпечення підприємства кадрами різних професійних груп, розроблює і впроваджує заходи щодо постійного підвищення професійно-кваліфікаційного рівнів працівників відповідно до змін в економічній, соціальній, технологічній та технічній ситуації на підприємстві, організує роботи з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, професійного просування працівників, створення їм необхідних умов праці, побуту і відпочинку, організує технічний, господарський та санітарний нагляд за експлуатацією житлового фонду, виробничих, побутових приміщень, території, організує розроблення та контролює реалізацію планів капітальних та поточних ремонтів побутових приміщень, своєчасне і якісне їх проведення, вживає заходів щодо забезпечення охорони підприємства, додержання перепускного режиму.

На ВАТ "Славутський солодовий завод" згідно структури управління підприємством підрозділом, що займається зовнішньоекономічною діяльністю є відділ продажу, до складу якого входять 2 спеціалісти, основою діяльності яких є реалізація продукції на внутрішній ринок, та імпортно-експортні операції. В зв'язку з тим, що відділ ще досі формується, він структурно не оформлений, а положення про відділ ще досі розробляється. Планується, що відділ буде звітувати безпосередньо Генеральному директору, але зараз він знаходиться у Комерційному департаменті.

В посадовій інструкції спеціаліста відділу продажу зазначається, що спеціаліст з продажу солоду підпорядковується Комерційному директору та Генеральному директору.

Робота на даній посаді вимагає від працівника наступну кваліфікацію та дотримання наступних вимог: освіта - вища економічна або інженерно-технічна, чи середня спеціальна освіта та стаж роботи не менше 3 років.

Керівництво ВАТ "Славутський солодовий завод" для спеціаліста, який займає дану посаду висунуло наступні цілі:

Ш визначати стратегії та тактики збуту продукції.

Ш організувати роботу з аналізу ефективності збуту, найбільш ефективних форм і методів реалізації продукції.

Функції та обов'язки:

Ш Участь в розробленні проектів перспективних, річних, квартальних, місячних планів виробництва і реалізації продукції.

Ш Проведення підготовки роботи для укладання договорів на поставку солоду, оформлення необхідної документації.

Ш Контроль за відповідністю обсягів і номенклатури замовленої продукції планам виробництва, договорам.

Ш Визначення потреби в транспортних засобах, робочої сили для своєчасного відвантаження солоду, оформлення відповідної документації (складання заявок на транспорт).

Ш Підготовка необхідної документації для оформлення договорів із замовниками, а також відповідних документів по взаємним претензіям.

Ш Здійснення оперативного обліку відвантаженої продукції, залишків нереалізованої продукції, виконання зобов'язань.

Ш Підготовка і оформлення документів на відправлення солоду транспортними засобами.

Ш Здійснення розробок коротко-, середньо-, довготермінової стратегії маркетингової діяльності, орієнтує виробництво на виконання вимог споживачів щодо продукції, що виробляється підприємством.

Спеціаліст з продажу солоду має право:

Ш Вносити пропозиції щодо удосконалення роботи, пов'язаної з продажу солоду.

Ш Вимагати інформацію від відповідних структурних підрозділів щодо збуту продукції.

Ш Брати участь у внесенні відповідних корективів діяльності підприємства щодо виробництва продукції.

Відповідальність:

Ш Своєчасне оформлення документації з продажу продукції.

Ш Відповідає за обсяги і номенклатуру замовленої продукції планам виробництвам, договорам.

Ш Несе відповідальність за неухильне дотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки правил дорожнього руху, а також дотримання вимог трудової дисципліни.

Ш Несе повну матеріальну відповідальність за оргтехніку, робоче місце.

Спеціалісти відділу продаж мають окремий кабінет, повністю обладнаний для ефективної роботи. Кабінет представляє собою кімнату розмірами 5м Ч 10м, у якому є шафа для документів, сейф, факс, кондиціонер та два робочих столи з комп'ютерами. У ній всього одне вікно, та його розміри є достатніми для освітлення приміщення.

Розташування обладнання є досить зручним. Дві людини працюючи на комп'ютерах не заважають одна одній, кондиціонер розміщений дуже вдало, шафа досить велика та зручна. Розташування у кабінеті факсу викликана постійною необхідністю до нього звертатися обом спеціалістам.

Робочий день 8-годинний: з 9.00 до 17.00, перерва на обід: з 13.00 до 13.30. Але спеціалістам майже кожен день доводиться залишатися ще на годину. Це спричинене скороченням штату, який відбувався з 2004 по 2006 роки. Останні дослідження показали, що ці двоє працівників виконують величезний обсяг роботи і їх ступінь завантаженості іноді сягає 150%. Отже, продуктивність праці у відділі продаж є досить великою.

У 1995 році орендне підприємство "Славутський солодовий завод" перетворилося у відкрите акціонерне товариство, яке стало його законним правонаступником. Згідно з статутом ВАТ "Славутський солодовий завод" від 1996 року: метою діяльності товариства є отримання прибутку від виробничо-комерційної діяльності на принципах самоокупності, самофінансування та повного госпрозрахунку. Предметами діяльності товариства є: виробництво та реалізація солоду та інших товарів споживання; виконання будівельних, будівельно-ремонтних, ремонтних, монтажних, пусконалагоджувальних робіт; виробництво та реалізація будівельних матеріалів, виробів та конструкцій; проектування будинків та споруд, будівництво яких здійснюється власними силами; зовнішньоекономічна діяльність; благодійна і спонсорська діяльність; комерційна, посередницька, торгова та інші види діяльності та інші види комерційної та некомерційної діяльності.

Згідно статуту товариство має право самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, у відповідності до законодавства України. Товариство має право створювати свої філії, представництва, дочірні підприємства за межами України, а також приймати участь у створенні підприємств із змішаними капіталами, як на території України, так і за її межами. Товариство здійснює наступні види зовнішньоекономічної діяльності:

Ш експорт та імпорт товарів, капіталів;

Ш надання послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у т.ч.: виробничих, транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових, експортних, брокерських, агентських, консигнаційних;

Ш виробничу, учбову та іншу кооперацію з іноземними суб'єктами господарської діяльності, організацію навчання та підготовки спеціалістів на комерційній основі у відповідності до закону України "Про освіту";

Ш спільну підприємницьку діяльність, включаючи створення спільних підприємств різних видів та форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

Ш підприємницька діяльність на території України, пов'язана з виданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

Ш організація та здійснення діяльності у сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, здійснюємих на комерційній основі, з участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

Ш організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

Ш товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

Ш орендні операції з участю іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Товариство має право відкривати валютні рахунки в уповноважених банках як на території України, так і за її межами у відповідності з діючим законодавством та розпоряджатися коштами, які знаходяться на цих рахунках.

2.2 Планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м 2, м 3, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції QРПЛ визначається за формулою:

, (13)

Qпл Р = (101473,68+26700+16700)=144873,68

де QTіПЛ - обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства, див. формула (15);

?QПзіПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі підприємства на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 7;

?QПвіПЛ - сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 8;

n - кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (QВіПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15 % відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

, (14);

QплВі = 5320*1,1=5852

де N - плановий обсяг продажу продукції в натуральних показниках, див. параграф 1.6.;

n - кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

, (15);

QплТі=(5852*43,35)+(5852 *43,35)*0,2= 101473,68

де QВіПЛ - план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках, див. формула (14);

Ці - оптова ціна одиниці і-го виду продукції, див. формула (12);

n - кількість видів товарної продукції;

QП.Р.і - обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо рівним 20...25 % від плану випуску продукції у вартісних показниках (QВіПЛ * Ці);

m - кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

QВАЛ=QТі+(QЗ.К-QЗ.П)+(QІ.К-QІ.П) (16);

Qвал = 101473,68+(1600-11700)+(6000-8700)= 88673,68

де QЗ.К., QЗ.П - залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 9;

QІ.К., QІ.П. - залишки інструментів і оснастки власного виробництва на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 10.

На основі приведених розрахунків складаються форми (див. табл.3, 4.):

Таблиця 2.1 - План виробництва і реалізації продукції підприємства в натуральному виразі

Найменування продукції	Кількість продукції в натуральному виразі	Базис. період (на 5% менше за план)
	очікуване виконання (факт)	План	в тому числі по кварталах
			1	2	3	4
1. Державне замовлення (5% від QВПЛ) 292,6
Виробництво профілюючих видів продукції, всього	292,6	292,6	73,15	73,15	73,15	73,15	277,97
в тому числі: - експорт		29,26	7,31	7,31	7,31	7,31	27,8
- нова продукція		58,52	14,67	14,67	14,67	14,67	55,59
2. Продукція, план продажу якої формується підприємством (95% від QВПЛ) 5559,4
2.1. Готові вироби, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	400,28	4447,5 444,75 444,75	1111,88 111,19 111,19	1111,88 111,19 111,19	1111,88 111,19 111,19	1111,88 127,908 127,908	4225,14 442,51 442,51
2.2. Продукція із давальницької сировини	500,35	555,94	138,99	138,99	138,99	138,99	528,14
2.3. Роботи промислового характеру і послуги на сторону	100,07	111,19	27,8	27,8	27,8	27,8	105,63
2.4. Вироби і напівфабрикати власного виробництва, які включені в товарну і валову продукцію	250,17	277,97	69,49	69,49	69,49	69,49	264,07
2.5. Інші види продукції	155,1	166,78	41,7	41,7	41,7	41,7	158,44
Всього	5266,8	5852	1463	1463	1463	1463	5559,4

Таблиця 2.2 - План виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі

Найменування продукції	Кількість продукції в грошовому виразі
	В цінах базис. року	В цінах план. року	в т. ч. по кварталах
			1	2	3	4
1. Державне замовлення (5% від QВПЛ)
Виробництво профілюючих видів продукції, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	15221,05 1522,11 3044,21	12684,21 1268,42 82536,84	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21	3171,05 317,11 634,21
2. Продукція, план продажу якої формується підприємством (95% від QВПЛ)
2.1. Готові вироби, всього в тому числі: - експорт - нова продукція	231359,04 28919,88 28919,88	192799,2 24099,9 24099,9	48199,8 6024,98 6024,98	48199,8 6024,98 6024,98	48199,8 6024,98 6024,98	481,99,8 6024,98 6024,98
2.2. Продукція із давальної сировини	28919,88	24099,9	6024,98	6024,98	6024,98	6024,98
Роботи промислового характеру і послуги на сторону	5783,98	4819,98	1205	1205	1205	1205
Вироби і напівфабрикати власного виробництва, які включені в товарну і валову продукцію	14459,94	12049,95	3012,49	3012,49	3012,49	3012,49
Інші види продукції	8675,96	7229,97	1807,49	1807,49	1807,49	1807,49
Всього	304421,04	253684,2	6342,05	6342,05	6342,05	6342,05

Висновки

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) - це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно договорів поставок.

Етапи формування і розробки виробничої програми формують наступні положення:

основні засоби виробничого підприємства складають фундаментальну основу його виробничого потенціалу і процес формування будь-якої виробничої програми повинен починатись з забезпеченням її виробничими потужностями

друга складова процесу розробки виробничої програми - її забезпечення всіма необхідними матеріальними ресурсами. Тому другим важливим етапом при розробці виробничої програми є формування її матеріально-технічного забезпечення.