Стратегічне планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

УДК 631.153: 330.341.1: 631.11

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Бредун Наталія Василівна

Полтава - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики та продовольства України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НААН України КРОПИВКО Михайло Федорович, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» НААН України, завідувач відділу проблем галузевого і територіального управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент ПОГРІЩУК Борис Васильович, Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету, директор

кандидат економічних наук СОБЧЕНКО Аліна Миколаївна, Херсонський державний аграрний університет, доцент кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться 4 липня 2011 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.887.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук у Полтавській державній аграрній академії за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3, ауд. 417

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Полтавської державної аграрної академії за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Сковороди, 1/3

Автореферат розісланий 3 червня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. Д. Чумак



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Внаслідок неналагоджених взаємовигідних економічних стосунків із іншими галузями агропромислового комплексу, недосконалого законодавства та природними ризиками зовнішнього середовища в управлінні сільськогосподарськими підприємствами переважає ситуаційний підхід. Його мета - якнайшвидше отримання прибутку. Але успішний розвиток можливий лише при планомірному впровадженні інноваційно-інвестиційних проектів, які в більшості випадків мають середній або довгостроковий період окупності та ґрунтуються на застосуванні стратегічного управління, яке передбачає пошук шляхів відповідності між стратегічними цілями сільськогосподарського підприємства, та його ресурсними можливостями для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства.

Питанню впровадження стратегічного управління довгостроковим інноваційним розвитком підприємств присвячені наукові праці іноземних вчених, серед яких: І. Ансофф, Р. Акофф, М. Алєксєєва, О. Виханський, І. Вілсон, Х. Віссема, П. Дойль, У. Кінг, Ф. Котлер, Д. Кліланд, Г. Мінцберг, М. Мескон, М. Портер, А.-Дж. Стрікленд, А. Томпсон, P. Фатхутдінов, Й. Шумпетер. Окремі аспекти визначеної проблеми є об'єктом вивчення і для вітчизняних науковців, таких як В. Я. Амбросов, В. Г. Андрійчук, О. Д. Гудзинський, С. М. Ілляшенко, М. В. Зубець, П. М. Макаренко, А. П. Міщенко, В. М. Нелеп, В. Д. Нємцов, М. Ф. Кропивко, Б. В. Погріщук, П. Т. Саблук, О. М. Скібіцький, А. М. Собченко, О. М. Сумець, С. О. Тивончук, З. Є. Шершньова та ін. Однак і до цього часу стратегічне управління ще не посіло належного місця в управлінській практиці сільськогосподарських підприємств, ряд проблем залишаються малодослідженими. Перш за все це питання впровадження стратегічного планування на господарському і регіональному рівнях управління сільськогосподарським виробництвом, застосування програмно-цільового підходу до розробки стратегічних планів і програм. Викладене і обумовило актуальність вибору теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності з завданням «Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально-спрямованим агропромисловим виробництвом» НТП НААН України на 2005-2010 рр. № 44 «Науково-методологічне забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва» (номер державної реєстрації 0106U006640), а також відповідно до наукової теми Полтавської державної аграрної академії «Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК» (номер державної реєстрації 0104U002550) за темою «Стратегічне планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств». Внесок автора полягає в обґрунтуванні та розробці пропозицій щодо використання механізмів програмно-цільового планування як елементу стратегічного управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад стратегічного управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств та розробка пропозицій щодо організації взаємоузгодженого планування інноваційного розвитку підприємств сільського господарства і регіонального агропромислового виробництва в цілому.

Визначення мети обумовило необхідність виконання наступних завдань: інноваційний сільський агропромисловий планування

узагальнити теоретичні основи стратегічного планування як складової стратегічного управління інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств та запропонувати ефективні методи його застосування;

поглибити теоретичні положення ролі спеціалізації, диверсифікації, концентрації сільськогосподарського виробництва та розвитку інтеграційних зв'язків у формуванні виробничих стратегій;

оцінити стан планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств;

опрацювати механізм взаємоузгодженого процесу стратегічного планування розвитку агропромислового виробництва на господарському та регіональному рівнях управління;

розробити пропозиції з організації ресурсного забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів сільськогосподарських підприємств та складанню програм їх інноваційного розвитку.

Об'єктом дослідження є процес стратегічного планування в управлінні інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних і практичних положень стратегічного планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Базою для теоретичних досліджень стали наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених із питань пізнання закономірностей поступального інноваційного розвитку підприємства.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних засадах економічних і споріднених із ними наук. У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи: діалектичний - при вивченні наукової літератури; динамічний, системний - при оцінці сучасного стану стратегічного планування в управлінні інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств регіону; групування, спостереження, анкетування - для діагностики організаційного і соціально-психологічного механізмів управління підприємствами; розрахунково-конструктивний, порівняльний, графічний - при аналізі та порівнянні показників; факторний - для визначення вагомості впливу різних факторів на валовий дохід підприємства; SWOТ-аналіз - при визначенні «точок зростання» їх інноваційно-інвестиційних проектів, що дозволять більш повно використати ресурсний потенціал; «дерево цілей» - при визначенні черговості цілей. Для визначення доцільності вкладання фінансових ресурсів у різні інноваційно-інвестиційні проекти використано такі методи: визначення чистої приведеної вартості, строку окупності проектів, індексу прибутковості, коефіцієнту вигід і витрат тощо. Для розробки програми та вибору інноваційно-інвестиційних проектів застосовано програмно-цільовий метод.

Інформаційною базою дослідження були законодавча і нормативно-правова база України, публікації вітчизняних та зарубіжних учених, статистичні дані Державного комітету статистики, матеріали статистичної звітності Головного управління статистики у Полтавській області, Головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, управління агропромислового розвитку Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, матеріали анкетування керівників та спеціалістів агропромислових підприємств Миргородського району.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі результати, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:

вперше:

- запропоновано організаційний механізм реалізації взаємозв'язаного процесу стратегічного планування інноваційного розвитку на всіх рівнях агропромислового виробництва, що включає розробку програми розвитку району в цілому, ознайомлення з нею керівників сільськогосподарських підприємств та залучення їх до спільної участі (на основі контрактного методу виконання взаємних зобов'язань);

удосконалено:

- використання SWOT-аналізу ресурсного потенціалу агропромислового виробництва району, для визначення черговості впровадження перспективних інноваційно-інвестиційних проектів як основних «точок зростання» сільськогосподарських підприємств;

набули подальшого розвитку:

- класифікація видів інновацій у сільськогосподарських підприємствах, в основу якої було покладено характер застосування (економіко-організаційні, техніко-технологічні, біологічні, екологічні, соціальні), масштаби (радикальні, рекомендаційні, модифікаційні) та спосіб впровадження (самостійно, спільно з іншими підприємствами, за участю органів державної влади), що дозволило обґрунтувати дієвий організаційний механізм їх реалізації через систему взаємоузгоджених стратегій і програм розвитку агропромислового виробництва на господарському та регіональному рівнях управління;

- обґрунтування стратегічних напрямів інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств у залежності від розмірів сільськогосподарських угідь, чисельності працюючих, матеріально-технічних і фінансових можливостей та інноваційної активності.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації можуть бути використані аграрними підприємствами та органами місцевої влади при розробці стратегій, програм та проектів, спрямованих на забезпечення ефективного інноваційного розвитку.

Методику вибору і узгодження інноваційно-інвестиційних проектів та запропоновані напрями залучення підприємств до інтеграційних процесів району використано у практичній діяльності ДП ДГ ім. Декабристів, АОПП «Великосорочинське» Миргородського району Полтавської області (довідки № 3 від 17.02.2011 р. та № 2 від 5.01.2011 р.). Модифіковану автором методику SWOT-аналізу для розробки програми інноваційного розвитку агропромислового виробництва було використано Головним управлінням агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-15/3 від 11.01.2011 р.), управлінням агропромислового розвитку Миргородської районної державної адміністрації (довідка № 00732683 від 04.01.2011 р.). Запропонована класифікація інновацій використовувалася в навчальному процесі кафедри організації виробництва і дорадництва Полтавської державної аграрної академії при викладанні дисциплін «Організація і планування діяльності аграрних підприємств» та «Економіка і організація інноваційної діяльності» (довідка № 01-07-25 від 11.01.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження. Основні положення дисертації, висновки і пропозиції отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід» (Полтава, 17-18 квітня 2007 р.); конференції професорсько-викладацького складу по результатах дослідницької роботи за 2006 рік (Полтава, 18-19 квітня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації» (Полтава, 13-14 листопада 2007 р.); конференції професорсько-викладацького складу по результатах дослідницької роботи за 2007 рік (Полтава, 23-24 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю з дня народження д.е.н., проф. Рабштини В. М. «Формування конкурентоздатності підприємств АПК» (Полтава, 21-22 травня 2008 р.); VI Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку» (25-26 березня 2010 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України» (Полтава, 7 квітня 2010 р.); конференції професорсько-викладацького складу за результатами дослідницької роботи у 2009 році (Полтава, 21-22 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні та інвестиційні процеси підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах глобалізації економіки» (Луганськ, 13-15 травня 2010 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (Умань, 20-21 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційні аспекти управління підприємствами аграрної сфери» (Полтава, 30 вересня 2010 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційної роботи опубліковано у 12 наукових працях загальним обсягом 2,3 друк. арк., із них 4 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 207 сторінках комп'ютерного тексту, містить 34 таблиці, 44 рисунки, 16 додатків на 33 аркушах, список використаних джерел складається із 189 найменувань на 19 аркушах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - «Теоретичні засади стратегічного планування інноваційного розвитку підприємства» - розкрито сутність стратегічного планування інновацій; значення спеціалізації, диверсифікації, концентрації та інтеграції у формуванні виробничих стратегій та визначені найбільш ефективні методи аналізу і планування інноваційного розвитку.

У ході дослідження встановлено, що основна проблема українських сільськогосподарських підприємств - проблема виживання та забезпечення підвищення ефективності діяльності шляхом пристосування до змін на аграрному ринку і здійснення планомірних інноваційних перетворень. Тому період планування залежить від часу реалізації господарських інноваційно-інвестиційних проектів, а отже, має бути середньо- і довгостроковим. На основі аналізу чисельних класифікацій інновацій визначено основні їх різновиди, які суттєво спрямовують планування інноваційного розвитку (рис. 1).

Ефективне вирішення проблеми забезпечення конкурентоспроможності підприємства знаходиться у площині розробки і послідовної реалізації добре продуманої інноваційної стратегії. Проаналізувавши підходи різних авторів щодо ринкового позиціонування сільськогосподарських підприємств, зроблено висновок, що вибір стратегій їх розвитку у кожного окремо взятого підприємства обмежений і залежить від розмірів сільськогосподарських угідь, середньорічної чисельності працюючих, матеріально-технічних, фінансових можливостей та інноваційної активності. З цих позицій обґрунтовано тезу, що доцільно провести групування сільськогосподарських підприємств на 5 класів («лідери», «сублідери», «середняки», «послідовники», «дрібні»), з тим, щоб визначитися з загальним (рамковим) спрямуванням їх стратегій досягнення конкурентоспроможності з опорою не тільки на власні ресурсні можливості, а враховуючи, що на слабо монополізованому ринку сільськогосподарські підприємства позиціонуються не стільки як конкуренти, а як партнери, за рахунок налагодження спільної міжгосподарської діяльності. Основні організаційно-економічні інновації, які при цьому застосовуються - це спеціалізація, концентрація, інтеграція та диверсифікація агропромислового виробництва.

Тому, розробляючи стратегію інноваційного розвитку, сільськогосподарське підприємство за результатами аналізу внутрішніх ресурсів та можливостей і перешкод зовнішнього середовища має чітко визначити мету та головні цілі підприємства, а також шляхи їх досягнення з раціональним поєднанням інтеграції, диверсифікації та спеціалізації виробництва і зосередження обмежених фінансових ресурсів на проривних інноваційних проектах (точках «зростання») кожного етапу розвитку, з урахуванням потенціалу та мінімального і максимального порогів концентрації виробництва.

У другому розділі - «Оцінка стану та особливостей стратегічного планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств» - висвітлені результати аналізу виробничої, ринкової та інноваційної активності по Україні та вибірковій сукупності підприємств регіону.

Проведений аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств району показав, що характерною особливістю вітчизняних сільськогосподарських підприємств, яка визначає їх поведінку на ринках сільськогосподарської продукції і продуктів її первинної переробки є та, що ці ринки у порівнянні з ринками продуктів харчування слабо монополізовані, на них діє велика кількість малих, середніх і великих сільськогосподарських підприємств. І хоча попит на сільськогосподарську продукцію переважає пропозицію, продуктивність сільськогосподарського виробництва в більшості з них недостатньо висока.

Інноваційна діяльність малих сільськогосподарських підприємств є хаотичною і епізодичною. У той же час спостерігається концентрація земельних угідь у дочірніх підприємствах холдингових структур.

Рис. 1. Види інновацій та способи їх впровадження у сільськогосподарських підприємствах

Ринковим «лідером» у районі (володіє найбільшою часткою на ринку збуту сільськогосподарської продукції) є філія агрохолдингу ТОВ «Агротех-Гарантія» - підприємство п'ятої групи, яке збільшило розміри земельних угідь до 16154 га (22,2 % до загальної площі землі району), частка якого в загальному обсязі валового доходу АПВ району становить 41,4 %. До числа «сублідерів» (четверта група) відносяться 5 підприємств, з часткою 35,0 %. Середні підприємства («середняки») - 5 підприємств, які займають треті ринкові позиції, з долею у виручці - 18,3 %, швидко розвиваються і ставлять за мету підвищення своєї ринкової частки. «Послідовники» (успішно діючі на ринку підприємства, маркетинговим спрямуванням яких є підтримання й охорона своєї частки ринку) - це підприємства другої групи в кількості 3 підприємств з долею - 2,9 %. «Дрібні» підприємства (обслуговують невеликі сегменти ринку, якими не зацікавились великі підприємства) - підприємства першої групи, в якій знаходиться найбільша кількість підприємств, - 6, з часткою ринку лише 2,4 % (табл. 1).

У 2009 р. найбільш прибутковими з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь із значним відривом було підприємство-«лідер» - 3,57 тис. грн./га, що більше, ніж в 15 раз, перевищує прибутки підприємств-мальків. Відповідно окупність витрат у підприємства-лідера на 9,1 % вища, ніж у дрібних, та на 2,8 %, ніж у підприємств-середняків, що підтверджує економію витрат на «масштабах виробництва» та доводить переваги великомасштабного спеціалізованого виробництва над дрібним. Аналіз ресурсної забезпеченості підприємств також свідчить, що фондозабезпеченість краща у великих підприємствах. Найвища оплата праці спостерігається у підприємств «сублідерів» і «лідерів» - на рівні 1747,4 та 1919,8 грн. відповідно. Ефективність діяльності за рівнем рентабельності показує залежність від розміру площі сільськогосподарських угідь і є найвищою у підприємства-«лідера» - 84,2 %.

Таблиця 1 - Розподіл діючих сільськогосподарських підприємств Миргородського району за розмірами сільськогосподарських угідь та результатами діяльності, 2009 р.

Групи підприємств за площею сільськогосподарських угідь, га	Кількість підприємств	Площа сільсько- господарських угідь, га	в т.ч. питома вага, %	Прибуток на 1 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	Коефіцієнт зосередження товарного виробництва , %	Вироблено валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	Вироблено валової продукції на 100 грн. витрат, грн.	Валовий дохід, тис. грн.	в т.ч. питома вага, %	Середньомісячна заробітна плата одного працівника, грн.	Рівень рентабельності, %
1.До 1000 - «дрібні»	6	437,7	3,6	0,23	0,482	174,83	62,14	1301,18	2,4	816,6	8,3
2.(1001-3000) - «послідовники»	3	1411,5	5,8	0,32	0,475	132,60	57,81	3050,87	2,9	1265,2	13,9
3.(3001-5000) - «середняки»	5	3775,5	25,9	0,39	0,279	184,54	65,93	11702,46	18,3	1357,6	13,8
4.(5001-10000) - «сублідери»	5	6175,0	42,5	0,42	0,284	185,10	61,76	22340,82	35,0	1747,4	14,0
5. Понад 10000 - «лідери»	1	16154,0	22,2	3,57	0,916	287,35	67,78	132242,0	41,4	1919,8	84,2
Всього	20	72766,8	100	1,10	0,378	204,23	64,35	319418,1	100	1306,9	36,4

Джерело: дані управління агропромислового розвитку Миргородської райдержадміністрації, розрахунки автора

Рівень рентабельності «середняків» та «сублідерів» становить 13,8 та 14 % відповідно, їх низька рентабельність обумовлена збитковістю тваринництва. Тому в районі спостерігається підвищення рівня необґрунтованої спеціалізації, внаслідок скорочення галузі тваринництва та появи господарств, в яких ця галузь взагалі відсутня, а у виробничій структурі домінують зернові, соя та соняшник («лідер», «дрібні» та «послідовники»). Це пояснюється експортною спрямованістю цих культур та поверненням ПДВ після їх реалізації. В організаційно-економічному плані в основному впроваджувалися інновації, що стосувалися реструктуризації власності та на їх основі - розвитку процесів корпоратизації.

В аналізованих підприємствах майже повністю відсутнє стратегічне планування. Реалізуються лише його деякі елементи, які застосовують «лідери», деякі «сублідери» та «середняки». Усі підприємства складають тільки річний план, який подають в управління агропромислового розвитку району, а бізнес-плани розробляють лише при потребі залучення інвестицій зі сторони для втілення проекту. Лише державні підприємства складають розширений бізнес-план, про хід виконання якого щорічно звітуються перед НААН України.

Проекти, що впроваджуються в сільськогосподарських підприємствах, є досить високі за вартістю, а джерела їх фінансування відрізняються різноманітністю. У Миргородському районі Полтавської області інноваційно-інвестиційні проекти реалізуються насамперед науковими установами Національної академії аграрних наук та базовими підприємствами центрів наукового забезпечення АПВ за рахунок державного бюджету. Великі та середні аграрні підприємства зі значним потенціалом, які мають у наявності достатню кількість інвестиційних ресурсів українського та іноземного походження, також отримують бюджетні кошти та кредити (у т.ч. на пільгових умовах від комерційного банку Приватбанк для дочірніх підприємств корпоративної структури). Невеликі агроформування залучають інвестиції в основному за рахунок державної підтримки та інвесторів, що зацікавлені у розвитку певних галузей чи видів діяльності. Проте відсутність фінансових ресурсів у достатній кількості є основним бар'єром на шляху до впровадження інвестиційних проектів у сільському господарстві (табл. 2).

Таблиця 2 - Показники використання ресурсів сільськогосподарськими підприємствами Миргородського району, 2009 р.

Групи підприємств за площею сільськогосподарських угідь	Вироблено валової продукції на 1-го працівника, тис. грн.	Показники використання автотракторного парку	Внесено добрив на 1 га ріллі, тонн д.р.	Щільність тварин, гол.	Розораність сільськогосподарських угідь, %	Використано інвестицій, тис. грн.
		припадає сільськогосподарських угідь на 1 трактор, га	кількість вантажних автомобілів, шт.	органічних	мінеральних	поголів'я ВРХ на 100 га сільськогосподарських угідь	поголів'я свиней на 100 га ріллі		державних	приватних	кредитів
1.	42,91	105,0	3	-	8,1	6,6	3,9	94,3	16,2	2,0	38,3
2.	55,05	156,8	5	-	13,1	9,9	4,3	97,4	411,6	0	1,7
3.	60,48	220,6	16	1,1	50,2	14,9	19,4	96,8	946,6	1886	0
4.	71,44	233,9	22	5,4	36,2	10,6	3,7	96,3	811,1	935,8	8024
5.	194,2	323,1	80	-	30,0	-	-	100,0	4041,3	5246	0
Всього	81,48	203,0	301	2,5	36,1	-	-	97,2	14162	19368	40356

Джерело: розраховано автором за даними управління агропромислового розвитку Миргородської райдержадміністрації

Технічне забезпечення сільськогосподарського виробництва, зокрема в Миргородському районі, не є оптимальним: 1 трактор у середньому обробляє 203 га сільськогосподарських угідь. Кожного року сільгосппідприємства Миргородського району змушені залучати близько 12 комбайнів на збирання зернових зі сторони. Холдинги забезпечені потужним МТП, механізовані загони яких переходять від одного дочірнього підприємства до іншого по мірі достигання врожаю. Значна недостача техніки спостерігається у «дрібних» підприємств та «послідовників». Мінеральні добрива вносять усі сільськогосподарські товаровиробники без винятку, а органічні - лише ті, які займаються тваринництвом.

Великі компанії можуть дозволити собі значні витрати, пов'язані з плануванням і реалізацією проектів інноваційного розвитку. Вони привносять у сільське господарство радикальні інновації, мають розвинуту спеціалізацію, отримують значні прибутки за рахунок реалізації продукції на зовнішні ринки без посередників. Проте у той же час одностороння спеціалізація та зосередження фінансових результатів діяльності в материнській компанії призводить до того, що місцеві бюджети недоотримують податкові надходження, нераціонально використовуються земельні угіддя, і як наслідок - зменшується родючість ґрунтів, а сільське населення фактично залишається без роботи.

Отже, максимальний соціально-економічний ефект від застосування інновацій можна отримати за рахунок розвитку соціально спрямованого великотоварного виробництва. З цією метою доцільно застосовувати такі ефективні способи збільшення конкурентоспроможності, як налагодження спільної діяльності на основі кооперації, кластеризації, поглиблення міжгосподарської спеціалізації та концентрації виробництв, які, як показує аналіз, практично не використовуються. Цьому сприяє і деяке відсторонення органів державного управління сільським господарством від впливу на розвиток цих процесів.

Так, аналіз практики стратегічного планування показав, що центральним органом управління розвитком АПВ у Миргородському районі й сьогодні залишається управління агропромислового розвитку Миргородської райдержадміністрації. Але його вплив як органу міжгосподарського і державного управління в одній особі є мало авторитетним, а підхід управління «зверху-донизу» не передбачає впровадження стратегічного планування на місцях. Це пов'язано з багатьма помилками у впровадженні програмно-цільового методу управління. Логічний ланцюжок планування від концепції до стратегії, від стратегії до інноваційно-інвестиційних проектів, від проектів до комплексних програм у багатьох ланках порушено.

Державні програми не розгорнуті в повний ряд територіальних і продуктових програм нижчого рівня ієрархії. Районні ж програми в більшості випадків переписуються з року в рік без особливих змін, як аналоги обласних та державних, і не пов'язуються з бізнес-планами і проектами підприємств. При розробці і реалізації програм не використовуються методи управління проектами, не будуються «дерева цілей», не використовуються економіко-математичні моделі об'єктів програмування, не передбачається здобуття синергічного ефекту від взаємодії декількох зв'язаних програм. Більшість прийнятих програм не забезпечуються надійними інституційними і фінансово-економічними механізмами, що забезпечують їх виконання. Тобто, в агропромисловому виробництві країни не створений єдиний механізм розроблення програм інноваційного розвитку, координації їх виконання і контролю. Разом з тим перехід на інноваційну модель розвитку агропромислового виробництва неможливий без запровадження наскрізної системи стратегічного планування інноваційного розвитку, особливо на низовому рівні управління АПВ: на рівні господарств та районів. Крім того, слід враховувати, що законодавство ЄС вимагає підготовку бюджету у програмно-цільовому форматі.

У третьому розділі - «Удосконалення системи стратегічного планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств» - обґрунтовано організаційну побудову взаємозв'язаного процесу стратегічного планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств та агропромислового виробництва по району в цілому, а також порядок взаємодії зацікавлених сторін у процесі цього планування.

При обґрунтуванні організації процесу програмування виникла проблема: як в умовах повної господарської самостійності сільськогосподарських підприємств розробляти і реалізовувати районні програми розвитку агропромислового виробництва?

З одного боку ця програма має містити проекти, спрямовані на найбільш раціональне використання земельних, природних, ресурсних, людських та просторових переваг території району. З іншого - враховувати потреби і пріоритети розвитку всіх або переважної частини сільськогосподарських підприємств, розміщених у цьому районі. Методологія планування «зверху-донизу» не дозволяє достатньо повно враховувати ці потреби. Водночас методологія планування «знизу-вгору», шляхом складування інвестиційних проектів кожного сільськогосподарського підприємства, не дозволить досягнути цілей, які ставляться перед районною програмою. Очевидно, що потрібно організувати спільну узгоджену роботу управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій та керівників сільськогосподарських підприємств по складанню програми вирішення найактуальніших соціальних, організаційно-економічних, техніко-технологічних, біологічних та екологічних регіональних проблем розвитку сільського господарства.

Нам вбачається, що така узгоджена робота має розпочинатися з розробки стратегії розвитку агропромислового виробництва в цілому по району. Для її розробки доцільно використати метод SWOT-аналізу, застосувавши його для аналізу повноти використання природно-економічного потенціалу території району. Опрацьовано методичні підходи до його використання в якості інструменту аналізу з метою визначення «точок зростання» та перспективних інноваційно-інвестиційних проектів розвитку. На основі цього аналізу і детальних аналітичних розрахунків потенційних ресурсних можливостей та ринків збуту визначаються напрями поглиблення спеціалізації, а також концентрації галузей сільськогосподарського виробництва в територіальному розрізі, а також розвитку інтегрованих виробництв для формування замкнутих продуктових ланцюгів: «виробництво, переробка, зберігання і збут продукції». Визначені таким чином напрями розвитку після їх колективного обговорення і будуть покладені в основу стратегії та цілей розвитку агропромислового виробництва району, як основоположний орієнтир для розробки господарських і міжгосподарських інноваційно-інвестиційних проектів.

Для заохочення підприємств сільського господарства та інвесторів щодо участі у реалізації цих проектів по кожному з них обґрунтовуються зобов'язання державних органів влади по підтримці його реалізації, в тому числі шляхом створення інфраструктури для їх ефективного функціонування, пільгового кредитування проектів, відведення земель під розміщення об'єктів інвестування, прямої участі держави у їх реалізації тощо. При цьому джерелами державного фінансування інвестиційних проектів можуть виступати як державний бюджет (в рамках виконання державних цільових програм розвитку агропромислового виробництва та сільських територій), так і місцеві.

Наступним кроком у формуванні районної програми розвитку є організація розробки господарських стратегій і програм інноваційного розвитку (рис. 2), а також збір і аналіз пропозицій та бізнес-планів щодо участі господарюючих суб'єктів у реалізації районної стратегії. При розробці господарських стратегій і програм більшості малих підприємств («дрібних», «послідовників») доцільно концентрувати ресурси на виробництві певного виду продукції з гарантованим ринком збуту. Проте для зменшення ризиків ця спеціалізація не має бути монотоварною (монокультурною). Як з фінансово-економічної, так і з соціально-екологічної точок зору таким господарствам доцільно практикувати спарену спеціалізацію з виробництва малоземельної трудомісткої продукції рослинництва і тваринництва (наприклад, овоче-молочної чи м'ясної спеціалізації). У той же час у стратегічному плані їм доцільно налагоджувати спільну господарську діяльність, використовуючи механізми інтеграції (кооперацію, кластеризацію або корпоратизацію).

Разом із тим більшість сільськогосподарських підприємств-«середняків», «сублідерів» - це в основному багатогалузеві господарства з широким асортиментом сільськогосподарської продукції, і тому їх можна розглядати як диверсифіковані фірми (компанії), для яких ефективне комбінування прийомів диверсифікації, спеціалізації та концентрації є передумовою реалізації успішної стратегії розвитку. «Лідерам» доцільно розвивати екологоспрямоване агропромислове виробництво, підвищувати рівень соціальної спрямованості своєї діяльності та виступати в якості інтеграторів спільної господарської діяльності.

До розробки й реалізації заходів господарських програм і міжгосподарських проектів доцільно залучити широке коло спеціалістів та менеджерів господарств, а також дорадчі служби, а координацію планово-економічної роботи здійснювати через громадські об'єднання сільгоспвиробників, посилення планово-економічних підрозділів середніх підприємств - шляхом введення посади спеціаліста з інноваційних перетворень, в крупних підприємствах та об'єднаннях - відділу управління інноваційно-інвестиційними проектами, в управлінні агропромислового розвитку райдержадміністрації - відділу управління програмами.



Рис. 2. Модель стратегічного планування інноваційного розвитку агропромислового виробництва на територіальному рівні (на основі використання механізмів спеціалізації, концентрації, інтеграції та диверсифікації)

У результаті систематизації напрацьованих у процесі розробки господарських стратегій і програм, а також міжгосподарських проектів, пропозицій і бізнес-планів в масштабах району буде визначено набір значимих індивідуальних або спільних інноваційно-інвестиційних проектів розвитку, а також узгоджених в часі та ресурсному забезпеченні організаційно- економічних заходів щодо їх реалізації в коротко- і середньостроковій перспективі, які і будуть визначати зміст першого (чорнового) варіанту програми та її результативність. Якщо ж отриманий варіант не дозволяє досягти кінцевих або проміжних цілей, визначених стратегією розвитку, пошук варіантів перспективних інноваційно-інвестиційних проектів продовжується, а цикл програмування повторюється до отримання задовільних результатів.

Сформована таким чином районна програма інноваційного розвитку агропромислового виробництва узгоджується з розпорядниками коштів державної підтримки розвитку агропромислового виробництва і сільських територій і затверджується відповідними органами районної влади.

Її практична реалізація буде більш гарантованою, якщо органи влади і учасники інноваційно-інвестиційних проектів укладуть контракти з договірним оформленням взаємних зобов'язань щодо їх реалізації. Такий методичний підхід до організації стратегічного планування дозволить сформувати взаємозв'язану систему стратегій і програм інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств і господарств, ув'язавши їх у реальну програму інноваційного розвитку агропромислового виробництва району, призначену в першу чергу не для звіту перед керівництвом, а для цілеспрямованого управління її реалізацією.



ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичні узагальнення та представлено авторське розв'язання наукової проблеми - розробка науково-методичних основ удосконалення системи стратегічного планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств. Результати дослідження є підставою для таких висновків:

Стратегічне планування виступає одним із основних складових управління інноваційним розвитком підприємств і визначає основні довгострокові цілі та завдання з забезпечення розвитку, тактику дій та напрями розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Напрями освоєння наукових досягнень у сільському господарстві визначають такі групи інновацій: техніко-технологічні, організаційно-економічні, біологічні, екологічні та соціальні. Їх впровадження у практичну діяльність дозволить підвищити конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств та забезпечити їх інноваційний розвиток.

Сільськогосподарську спеціалізацію доцільно розглядати як процес концентрації ресурсів на виробництві товарних партій конкурентоспроможних видів сільськогосподарської продукції для збільшення прибутковості за рахунок ефекту масштабу, а диверсифікацію - як процес раціонального комбінування галузей сільськогосподарського виробництва і обсягів виробництва сільськогосподарської продукції за їх видами для мінімізації природно-кліматичних, ринкових та інших ризиків із застосуванням механізму інтеграції.

Враховуючи, що ринки сільськогосподарської продукції і продуктів її первинної переробки слабо монополізовані, сільськогосподарські підприємства на цьому ринку виступають не як конкуренти, а в більшій мірі - як партнери. Тому, враховуючи обмежені фінансові можливості самостійно реалізовувати інноваційно-інвестиційні проекти, впровадження інновацій доцільно здійснювати спільно з іншими сільгосппідприємствами і органами управління агропромисловим розвитком району.

Спонукає провадити спільну інвестиційну діяльність і та обставина, що суттєве підвищення ефективності сільськогосподарської діяльності можливе лише за умов раціонального використання земельних, природно-кліматичних, ресурсних та територіальних переваг сільських територій. А це потребує обґрунтованого планування розвитку агропромислового виробництва району в цілому з використанням механізмів територіальної концентрації, міжгосподарської спеціалізації, а також розвитку інтегрованих виробництв для формування замкнутих продуктових ланцюгів: «виробництво, переробка, зберігання і збут продукції». Тому планування інвестиційного розвитку окремо взятих сільськогосподарських підприємств і агропромислового виробництва району в цілому має бути взаємоузгодженим.

Методологічна база застосування узгодженого механізму управління інноваційними процесами на рівні регіональних АПК на сьогодні не відпрацьована. Аналіз стану розвитку сільськогосподарських підприємств України також свідчить про значне їх відставання у впровадженні інноваційних розробок в порівнянні з зарубіжними країнами. Так, групування сільськогосподарських підприємств Миргородського району на 5 класів у залежності від ресурсної бази та інноваційної активності показало, що в більшості малих і середніх сільськогосподарських підприємств технологія планування стратегічного розвитку не використовується. Тому їх швидко поглинають фінансово міцні дочірні компанії агрохолдингів, в яких сільськогосподарське виробництво насичується радикальними інноваціями. У той же час це приводить до зростання соціальної напруги на селі за рахунок зростання безробіття, поглиблення дисбалансу галузевої структури агропромислового виробництва, нераціонального використання земельних ресурсів, недоотримання податків у місцеві бюджети. Розробка програм агропромислового виробництва на районному рівні здійснюється без ув'язки зі стратегіями інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств та здійснюється за принципом «від досягнутого», копіюванням програм вищих рівнів управління.

У сучасних умовах доцільно змінити підхід до стратегічного планування інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств на основі застосування програмно-цільового підходу за комбінованою схемою:

- розробка стратегії розвитку агропромислового виробництва району, яка передбачає поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва та розробку пропозицій сільгосппідприємствам щодо реалізації спільних інвестиційних проектів з використанням механізмів інтеграції: кооперації, корпоратизації, кластеризації з зобов'язаннями по державному стимулюванню їх реалізації;

- моделювання стратегій і середньострокових програм розвитку сільськогосподарських підприємств із використанням механізмів спеціалізації та диверсифікації виробництва й розвитку інтеграційних зв'язків, в тому числі шляхом їх дольової участі у реалізації спільних міжгосподарських інноваційно-інвестиційних проектів;

- розробка взаємоузгодженої середньострокової програми інноваційного розвитку за рахунок реалізації бізнес-планів спільних інноваційно-інвестиційних проектів, як своєрідних «точок зростання» агропромислового виробництва району.

Проектуючи стратегію і середньострокові програми інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств, доцільно з врахуванням розмірів сільськогосподарських угідь, чисельності працюючих, матеріально-технічних і фінансових можливостей практикувати наступні напрями розвитку:

- малим підприємствам («дрібним», «послідовникам») використовувати спеціалізацію з виробництва малоземельної трудомісткої продукції рослинництва і тваринництва (наприклад, овочі, молоко, м'ясо), а в стратегічному плані налагоджувати спільну господарську діяльність, використовуючи механізми інтеграції (кооперацію, кластеризацію або корпоратизацію);

- більшості середніх сільськогосподарських підприємств («середнякам», «сублідерам») ефективно комбінувати прийоми диверсифікації, спеціалізації та концентрації агропромислового виробництва, також активно розвивати міжгосподарські інтеграційні зв'язки;

- великим агропромисловим корпоративним і кооперативним формуванням («лідерам») впроваджувати тваринництво і розвивати екологоспрямоване агропромислове виробництво, підвищувати рівень соціальної спрямованості своєї діяльності та виступати в якості інтеграторів спільної господарської діяльності.

9. Інтегруючим органом реалізації взаємозв'язаного процесу планування стратегічного розвитку підприємств сільського господарства та агропромислового виробництва в цілому по району повинні виступати районні управління агропромислового розвитку при райдержадміністрації спільно з органами міжгосподарського і місцевого самоврядування. До науково-методичного супроводу мають залучатися сільськогосподарські дорадчі служби, спеціалізовані консалтингові фірми та наукові установи, а процес розробки й реалізації програм і проектів повинні передбачати їх широке обговорення та узгоджене затвердження.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМАТИКОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Бредун Н. В. Інноваційний розвиток як стратегічний напрям діяльності підприємства / Н. В. Бредун // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка : Економічні науки. - Вип. 97. - Харків : ХНТУСГ. - 2010. - С. 35-40.

2. Бредун Н. В. Оцінка стану планування інноваційного розвитку в сільськогосподарських підприємствах / Н. В. Бредун // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П. Василенка : Економічні науки. - Вип. 104. - Харків : ХНТУСГ. - 2010. - С. 116-121.

3. Бредун Н. В. Методи аналізу і планування інноваційного розвитку / Н. В. Бредун // Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. - Луганськ. - Елтон-2. - 2010. - № 15. - С. 64-71.

4. Бредун Н. В. Концентрація та інтеґрація в досягненні стратегій розвитку сільськогосподарських підприємств // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. - Т. 1. - Економічні науки. - Вип. 1. - Полтава : ПДАА. - 2010. - С. 29-33.

В інших виданнях:

5. Дем'яненко Н. В. Класифікація інновацій / Н. В. Дем'яненко // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. «Розвиток агробізнесу: міжнародний досвід». - Полтава : РВВ ПДАА, 2007. - С. 19-20.

6. Дем'яненко Н. В. Планування інновацій на підприємстві / Н. В. Дем'яненко // Матеріали конф. проф.-викл. складу по результатах дослідницької роботи за 2006 рік. - Полтава : РВВ ПДАА, 2007. - С. 36-37.

7. Бредун Н. В. Способи розробки стратегії на підприємстві / Н. В. Бредун // Матеріали конф. проф.-викл. складу по результатах дослідницької роботи за 2007 рік. - Полтава : РВВ ПДАА, 2008. - С. 8-9.

8. Бредун Н. В. Моделі стратегічного планування / Н. В. Бредун // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації». - Полтава : ПДАА, 2007. - С. 99.

9. Бредун Н. В. Особливості процесу створення та стимулювання інновацій / Н. В. Бредун // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф., присвяченої 75-річчю з дня народження д.е.н., проф. Рабштини В. М. «Формування конкурентоздатності підприємств АПК». - Полтава : ПДАА, 2008. - С. 261-264.

10. Бредун Н. В. Вплив рівня інвестицій на інноваційний розвиток підприємств / Н. В. Бредун // Матеріали IV Міжн. наук.-практ. конф. «Аспекти стабільного розвитку в умовах ринкових відносин». - Умань : Сочінський, 2010. - Ч.1. - С. 50-52.

11. Бредун Н. В. Роль інноваційної стратегії для розвитку сільськогосподарських підприємств / Н. В. Бредун // Матеріали конф. проф.-викл. складу по результатах дослідницької роботи у 2009 році. - Полтава : ПДАА, 2010. - С. 12-13.

12. Бредун Н. В. Роль спеціалізації і диверсифікації виробництва в досягненні виробничих стратегій / Н. В. Бредун // Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів «Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку». - Кіровоград : КОД, 2010. - Ч.1. - С. 240-244.



АНОТАЦІЯ

Бредун Н. В. Стратегічне планування в управлінні інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Полтавська державна аграрна академія, Полтава, 2011.

Дисертація присвячена вивченню і розробці теоретичних та методологічних положень, прикладних рекомендацій впровадження стратегічного планування в управлінні інноваційним розвитком сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах. У роботі узагальнено теоретико-методологічні аспекти формування дієвої системи планування стратегічного розвитку організаційних формувань. Запропоновано концептуальну модель процесу розробки стратегії розвитку підприємства та програми на рівні району в цілому. Проаналізовано діяльність сільськогосподарських підприємств Миргородського району Полтавської області, досліджено особливості їх конкурентоспроможності в залежності від розміру. Проведено оцінку інноваційного потенціалу з використанням розроблених та доповнених методик як бази для стратегічного планування розвитку; економічного інноваційного та фінансового стану як необхідної передумови функціонування підприємств. Розроблено стратегію розвитку агропромислового виробництва району, яка передбачає поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва та розробку пропозицій сільгосппідприємствам щодо реалізації спільних інвестиційних проектів з використанням механізмів інтеграції: кооперації, корпоратизації, кластеризації з зобов'язаннями по державному стимулюванню їх реалізації.

Ключові слова: стратегія, інновації, стратегічне планування, спеціалізація, диверсифікація, концентрація, інтеграція, програмно-цільовий підхід. 

АННОТАЦИЯ

Бредун Н. В. Стратегическое планирование инновационного развития сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Полтавская государственная аграрная академия, Полтава, 2011.

Диссертация посвящена изучению и разработке теоретических и методологических положений, прикладных рекомендаций по стратегическому планированию в управлении инновационным развитием сельскохозяйственных предприятий в современных условиях. В работе обобщены теоретико-методологические аспекты, касающиеся формирования действенной системы планирования стратегического развития организационных формирований. Предложена концептуальная модель процесса разработки стратегии и программы на уровне предприятия и района в целом.

Методологическая база применения согласованного механизма управления инновационными процессами на уровне регионального агропромышленного комплекса на сегодня не отработана. Анализ развития сельскохозяйственных предприятий Украины также свидетельствует о значительном отставании во внедрении инновационных разработок по сравнению с зарубежными странами.

Проанализирована деятельность сельскохозяйственных предприятий Миргородского района Полтавской области, исследованы особенности их конкурентоспособности в зависимости от размера. Проведена оценка инновационного потенциала с использованием разработанных и дополненных методик как базы для стратегического планирования развития; экономического инновационного и финансового состояния как необходимой части функционирования предприятий. Так, группировка сельскохозяйственных предприятий на 5 классов в зависимости от ресурсной базы и инновационной активности показала, что в большинстве малых и средних сельскохозяйственных предприятий технология планирования стратегического развития не используется.

В современных условиях целесообразно изменить подход к стратегическому планированию инновационного развития сельскохозяйственных предприятий на основе применения программно-целевого подхода к развитию регионального АПК по комбинированной схеме планирования «сверху-вниз» и «снизу-вверх»:

- разработка стратегии развития агропромышленного производства района, которая предусматривает углубление специализации и концентрации производства и разработку предложений сельхозпредприятиям по реализации совместных инвестиционных проектов с использованием механизмов интеграции: кооперации, корпоратизации, кластеризации с обязательствами по государственному стимулированию их реализации;

- проектирование стратегий и среднесрочных программ развития сельскохозяйственных предприятий с использованием механизмов специализации и диверсификации производства и развития интеграционных связей, в том числе путем их долевого участия в реализации совместных межхозяйственных инновационно-инвестиционных проектов;

- моделирование взаимосогласованной среднесрочной программы инновационного развития регионального АПК - комплекса бизнес-планов реализации совместных инновационно-инвестиционных проектов, как своеобразных «точек роста» агропромышленного производства района.

Проектируя стратегию и среднесрочные программы инновационного развития сельскохозяйственных предприятий, целесообразно с учетом размеров сельскохозяйственных угодий, численности работающих, материально-технических и финансовых возможностей практиковать следующие направления развития:

- малым предприятиям использовать специализацию по производству малоземельной трудоемкой продукции растениеводства и животноводства (например, овощи, молоко, мясо), а в стратегическом плане налаживать совместную хозяйственную деятельность, используя механизмы интеграции (кооперацию, кластеризацию или корпоратизацию);