Система державного регулювання оплати праці має метою раціональне податкове регулювання заробітної плати найманих працівників і прибутків підприємств. У цьому разі буде забезпечена купівельна спроможність трудових прибутків населення. Діюча шкала оподаткування далека від досконалості. Податки стягуються із сум, які у більшості працюючих є нижчими за фізіологічний життєвий рівень. І в цьому випадку наслідком буває те саме зниження рівня зайнятості, перехід частки трудових ресурсів в тіньову економіку.

В дисертації доведено, що держава повинна використовувати непрямі методи з досвіду зарубіжних країн: інновації, інвестиції, оподаткування, зовнішньоекономічні відносини, ціноутворення, ринок праці, зайнятість, антимонопольні й антиінфляційні засоби, організацію перспективних наукових досліджень та удосконалення державної політики.

Значний вплив на мотивацію трудової діяльності, особливо економічно активного населення, здійснює диференціація доходів населення. Не останньою мотивацією є побоювання втратити вигідні умови продажу своєї робочої сили. Світова практика свідчить про те, що навіть незначна нерівномірність доходів негативно впливає на рівень трудової активності, не кажучи вже про надто велику. В першому випадку будемо мати так звану зрівнялівку, а в другому - соціальну несправедливість, коли більша частина працівників знаходиться на межі бідності, а незначна кількість інших володіють надто великими коштами.

Низький рівень заробітної плати та її платоспроможності гальмують і без того низький рівень економічного стану, якісне відтворення робочої сили, технологічне оновлення виробництва і мотивації до праці, що в сукупності негативно впливає на зайнятість і на формування середнього класу. Суттєвим засобом забезпечення зростання заробітної плати і пов'язаного з ним зростання рівня зайнятості буде втілення в життя солідарної заробітної плати. В масштабах національної заробітної плати відносини праці й капіталу набувають все більшої спільності інтересів у соціально-економічному розвитку. Звісно, що збільшення витрат на відтворення робочої сили обумовлює підвищення мотивації до праці, зростання її продуктивності, обсягів виробництва, його ефективності й доходів як громадян, так і підприємств та держави (рис. 6).

Важливою характеристикою соціалізації виробничих відносин взагалі й розподільчих зокрема має бути функціональний розподіл національного доходу, що характеризує співвідношення часток, які припадають на певний фактор виробництва. Прикладом може бути функціональний розподіл національного доходу США у 2000 р., де частка трудового доходу або ж частка винагороди за послуги праці досить значна (табл. 2).

Саме це й забезпечує формування так званого “середнього класу”, який є основою для соціально-економічної стабільності, нарощування потенціалу країни.

Наведені дані в дещо іншому співвідношенні є характерними для більшості західних країн, для яких ринкова економіка є уже визначеною, і вони внаслідок цього одержали статус розвинених. А для України це має бути прикладом для наслідування.

Таблиця 2 Функціональний розподіл національного доходу США у 2000 р.

На сучасному етапі в України відповідні дані є відсутніми, але звісно, що частка заробітної плати в структурі оптових цін промисловості є надзвичайно низькою. Вона є приблизно в десять разів нижчою, ніж в розвинених країнах, де її рівень знаходиться в межах 50% від ВВП. Вважаємо, що частку заробітної плати в структурі оптових цін необхідно підвищити примусово, підкріплюючи цей засіб додатковою емісією Національного банку України. Названі нормативи треба впроваджувати директивно і одночасно, тому що вітчизняні підприємці добровільно і поодинці не в змозі підвищити заробітну плату, навіть якщо одержать на це цілеспрямовані гроші від НБУ. Крім того, підвищуючи заробітну плату поодинці, підприємці знижують конкурентоспроможність своєї продукції. Емісія НБУ буде вкрай необхідною, бо внутрішніх резервів на різке завищення заробітної плати у підприємців немає, особливо коли це має відбутися одночасно на всіх підприємствах. Без допомоги держави тут не обійтись. Зазначимо, що при значному одночасному підвищенні заробітної плати в реальному секторі економіки основну проблему може створити не витратна інфляція, а тимчасовий дефіцит товарів на ринку, який ліквідується за допомогою зростання виробництва, а не цін. Саме в цьому і є суть даного нововведення. Тому треба за допомогою держави суттєво підвищити заробітну плату, здійснити контроль за цінами, що збільшить рівень споживання населення, відрахування в бюджет, а також значно збільшить заробітну плату працівників бюджетної сфери. І всі ці категорії сформують в Україні могутній і дієвий середній клас.

В дисертації показано, що з переходом України до ринкової економіки спостерігається тенденція до зростання соціальних розбіжностей, до соціальної стратифікації. Якщо досвід ринкових країн свідчить про зміцнення середнього класу, то відповідна світова тенденція в Україні проявляється вельми уповільнено. Надійність і стабільність середнього класу в країнах з ринковою економікою полягає в його позитивному ставленні до державної системи та відповідної моделі управління. В Україні фактично домінує формування найбіднішої страти (класу, спосіб життя і прибутки якого знаходяться поза межею бідності). Не випадково суспільство турбує вирішення проблеми формування середнього класу (або середньої страти), обмеження всевладності олігархії, що гальмує формування середнього прошарку населення з відповідними європейським доходам.

В дисертації визначено перевагу середнього класу як гаранта соціальної стабільності у суспільстві, як основного платника податків, який формує державний та місцевий бюджети, визначає споживчу поведінку населення і здійснює суттєвий вплив на розвиток внутрішнього ринку. Виявлено, що в Україні мали місце спроби ідентифікувати середній клас на рівні від 32 до 45% населення країни, що не відповідає дійсності. Адже характерною рисою середнього класу має бути не тільки те, що більшість його представників повинні мати відповідний рівень освіти і кваліфікації, бути наділеними специфічним розумінням мотивації до праці, але й повинні мати відповідний рівень платоспроможності, орієнтацією на економічну самостійність, індивідуалізм і насамперед прихильність до демократії, що не є характерним для більшості громадян України. На підґрунті проведених досліджень економічного стану розвитку середнього класу в Україні виявлено, що зараз за такими ознаками можна ідентифікувати лише 9,8% населення (рис. 7).

Доведено, що держава повинна створити не сам потенціал середнього класу, а умови для реалізації вже існуючого, одержаного в спадок потенціалу. Виявлено, що у даний момент в Україні відсутні ефективні та надійні фінансові інструменти для реалізації цієї стратегічної цілі держави.

В дисертації акцентовано увагу на тому, що й самі працівники повинні приймати участь у процесі соціалізації ринку праці, а не тільки держава. Наведено модель процесу соціалізації ринку праці з участю працівників (рис.8). Проаналізовано ефекти процесу управління зайнятістю та соціалізації ринку праці.

Комплексне використання засобів запропонованого процесу дозволить надійно і оперативно вирішити поставлену задачу. В підсумку працівники зможуть активізувати участь у виробничому процесі, інвестуючи своє виробництво. У поєднанні з помірними податками це значно збільшить ВВП, бюджет держави і унеможливить існування тіньового сектора економіки і безробіття.

У п'ятому розділі «Концепція механізму соціалізації ринку праці» обґрунтовано зв'язок процесу соціалізації ринку праці із демократизацією суспільства, розвитком зайнятості населення, проаналізовано проблему соціального партнерства та його впливу на управління зайнятістю, а також проблему соціальної відповідальності підприємців як основи ефективного управління зайнятістю.

В дисертації підкреслено, що в Україні триває розбудова ринкової економічної системи, що неможливо без розвитку рівня демократизації суспільних відносин. Демократизація суспільства впливає на соціалізацію всієї системи відносин. Без демократизації не може бути здійсненим створення соціально зорієнтованого ринку праці. Отже демократизація суспільних відносин і соціалізація ринку праці відбуваються одночасно й навіть мають однакові форми прояву, зокрема - розвиток системи управління, підвищення рівня освіченості й свідомості людей, активізацію їх участі в управлінні (принаймні на рівні корпоративного управління); розвиток системи малого підприємництва тощо.

Слід визнати, що процеси демократизації суспільства й соціалізації праці складні й довготривалі. На першому етапі необхідно забезпечити пожвавлення економічного розвитку, що, в свою чергу, стане можливим після розробки нової економічної і політичної доктрини сталого розвитку. А модель соціально зорієнтованої держави наведена в Конституції України. Мається на увазі макроекономічне регулювання, державне будівництво, соціальний захист населення. Але незадіяними залишились проблеми соціальної орієнтації ринку праці в розвитку економіки. Йдеться про становлення соціально зорієнтованого ринку праці, який має відповідати критеріям соціально зорієнтованої моделі держави.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 8. Роль працівника в соціалізації ринку праці

Основні засади соціалізації ринку праці в Україні повинні створюватися ще на етапі подолання кризових явищ, стабілізації й переходу до економічного зростання. Функціонування ринку праці забезпечує певний рівень зайнятості населення, а ступінь розвитку його самого визначається розвитком людини як носія робочої сили, розвитком суспільних відносин; розвитком економіки у цілому.

Основу суспільних відносин становлять відносини власності, виробничі зв'язки. У соціально зорієнтованому ринку праці об'єктами соціалізації повинні виступати як наймані працівники, так і власники засобів виробництва. Останні повинні ефективно поєднувати чинники виробництва (капітал і робочу силу) і забезпечувати ефективність виробництва шляхом використання досягнень науково-технічного прогресу. І це спрямовується на забезпечення інтересів і вимог самих учасників взаємодії й суспільства в цілому.

Першочерговою умовою формування соціально зорієнтованого ринку праці при цьому стане відтворення людини як окремої системи чи ланки в господарській і соціальній сферах. В свою чергу, процес спрямування державою діяльності суб'єктів ринку праці на забезпечення потреб населення на належному рівні визначає суть поняття соціалізації ринку праці. І в цьому разі соціалізація ринку праці в Україні набуде значення об'єктивного процесу, оскільки розширення зайнятості, підвищення добробуту і якості життя населення залежить безпосередньо від економічного зростання.

Аналіз механізмів соціалізації ринку надає право стверджувати, що назріла необхідність проведення заходів з соціалізації ринку праці, коли підприємці мають відповідати за вирішення в державі соціальних питань.

Так як в нових умовах господарювання на ринку праці має виступати праця, орієнтована на досягнення світового рівня продуктивності, необхідно запроваджувати управління розвитком трудового потенціалу, що передбачає залучення системи заходів, спрямованих на підготовку, перепідготовку необхідних кадрів, на постійне підвищення їх кваліфікації. Професійну орієнтацію молоді доцільно формувати ще з шкільних років.

Кадрова політика відносно молоді буде ефективною в разі, коли працевлаштування її буде гарантованим. Це стосується і надання першого робочого місця. Надання довгострокової безпроцентної позики для започаткування власної справи і спрощена система реєстрації підприємницької діяльності буде суттєвою допомогою в проведенні кадрової політики стосовно молоді.

Самозайнятість населення буде відбуватися більш ефективно в разі створення спеціальних громадських організацій чи асоціацій молодих підприємців, держава шляхом закріплення правового статусу індивідуальних підприємницьких об'єднань має надавати суттєву допомогу в цій справі. До самозайнятості мають залучати і центри зайнятості, якщо їм будуть надані відповідні фонди для надання бажаючим організувати власну справу необхідних кредитів на прийнятних умовах.

На суттєве покращення економічної діяльності і пов'язаної з цим безпосередньо зайнятості населення має вплинути соціальне партнерство. В дисертації обґрунтовано механізм подальшого розвитку соціального партнерства в суспільстві, який передбачає, з одного боку, відповідальність бізнесу за умови відтворення робочої сили найманих працівників (розвиток механізмів стимулювання активної праці, механізмів залучення працівників до управління підприємствами, сприяння розвитку освітнього й кваліфікаційного рівня трудящих, добродійство), а з другого - виконання найманими працівниками вимог бізнесу (високопродуктивна праця, гарантування якості продукції тощо). Доведено, що економіка буде більш результативною в умовах дії соціального партнерства, створеного підприємцями, профспілками (від ім'я працівників) і державою, і коли будуть створені умови для демократизації управління на всіх рівнях. Доведено, що зайнятість населення буде гарантованою, коли діяльність соціальних партнерів спрямовуватиметься на зближення інтересів роботодавця і найманого працівника. Окрім того, що держава є роботодавцем, вона має виступати ще й в ролі арбітра. Заходи держави щодо розвитку соціального забезпечення також будуть гарантувати вирішення більшості конфліктів поміж соціальними партнерами. Держава формує механізм законодавчої бази, створюючи основу для цивілізованої системи соціального партнерства, що є запорукою економічного укріплення, від якого залежать повною мірою зайнятість і тісно пов'язаний з нею добробут суспільства в цілому і кожної особистості зокрема.

Механізм соціалізації ринку праці має передбачати й постійне залучення до співучасті антикризових оперативних груп, що забезпечить умови діяльності, спрямовані на попередження кризи або подолання її наслідків при збереженні діяльності підприємства, а відповідно й зайнятості працівників.

Інструментом ефективного управління процесом соціалізації в ринкових умовах є також вчасна реструктуризація на підприємстві. Окрім того, система оподаткування повинна бути значно спрощеною і помірною для співучасників економічної діяльності, щоб були ліквідовані два основних небажаних в цій справі явища - приховане безробіття і тінізація економіки. Перелічені заходи при їх комплексному використанні обумовлять ефективний механізми державного управління зайнятістю населення.

Згідно вимогам Міжнародної організації праці, соціалізація ринку праці передбачає удосконалення умов життя і праці працівників. Соціально зорієнтований ринок праці є своєрідною системою соціально-економічних відносин. А вже ці відносини визначають і регулюють відтворення робочої сили, її формування, розподіл, використання, забезпечуючи гідне життя населення.

Таким чином, для ефективного використання робочої сили закріплюються три умови: механізм ефективності використання робочої сили; належне зберігання робочої сили при виробництві; дбайливе ставлення до зовнішнього середовища, у якому створюються умови, необхідні для відтворення робочої сили за межами виробництва, а також прямі витрати на витрати на відтворення робочої сили. Останні мають три складові (рис. 9).

Вони містять показник ціни робочої сили, яка враховує вартість коштів для підтримки життєздатності працівника; показник витрат підприємств, пов'язаних із спеціальною підготовкою працівника, облаштуванням робочих місць із безпечними умовами праці; показник бюджетних витрат на всіх рівнях, від місцевого до державного, спрямовані на загальноосвітнє і технічне навчання і перенавчання, підвищення кваліфікації кадрів.

В дисертації доведено, що соціальний діалог і співпраця соціальних партнерів у справі розробки економічної та соціальної політики повинні стати однією з найважливіших засад демократичного суспільства. Це забезпечить підприємствам конкурентоспроможність, авторитет і повагу, а працівникам - гарантовану і бажану зайнятість.

Цілісну концепцію механізму соціалізації ринку праці відбито на рис. 10.

Таким чином, авторська концепція формування механізму соціалізації ринку праці в умовах сучасної ринкової економіки ґрунтується на узагальненні теоретико-методологічних засад і практичного досвіду реалізації процесів соціалізації ринку праці та передбачає розвиток системи сучасних інститутів державного управління; удосконалення правового поля, що регулює трудові відносини; удосконалення механізмів управління розвитком трудового потенціалу і мотивації праці; дає змогу удосконалити систему професійної орієнтації молоді і механізми її гарантованого працевлаштування; сприяє активізації малого і середнього підприємництва.

У шостому розділі «Антикризове управління й зайнятість» розглянуто антикризове управління підприємство у аспекті зайнятості, проблему взаємозв'язку антикризового управління й інвестування, а також проблему управління персоналом кризового підприємства.

Доведено, що в процесі трансформації економіки відбуваються докорінні зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі функціонування суб'єктів господарювання. Характерними стають спад виробництва, зниження фінансової стійкості більшості підприємств, поширення кризових явищ на макро- і мікрорівні, зростання кількості банкрутств. Стає зрозумілим, що в цей час значно зростає інтерес до дослідження кризових явищ, природи їх виникнення, механізмів попередження та ліквідації наслідків. По своїй природі бізнес і підприємництво можуть пророкувати прояви кризи. Доречними можуть бути такі основні завдання, зміст та інструментарій кожного з етапів антикризового управління: рання діагностика кризових явищ у діяльності підприємства та класифікація їх за ступенями небезпечності; дослідження основних чинників, які зумовлюють їх розвиток; своєчасність реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства; повна реалізація внутрішніх резервів для уникнення банкрутства; забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи.

Кадрова антикризова політика має бути першою складовою стратегії вилучення підприємства із кризи, яка стає на шляху нормальної економічної діяльності. Вона визначає характер взаємовідносин керівників підприємства з його персоналом, допомагає в подальшому зберегти кадровий потенціал підприємства. Реактивна політика вимагатиме від керівництва підприємства контролювати симптоми кризових явищ і використовувати засоби з локалізації кризи. Превентивна політика використовується на іншій стадії, коли розробляються запобіжні засоби прогнозування розвитку ситуації. На протидію кризовій ситуації потрібні певні кошти, яких може бракувати на даний час. Активна політика враховує дію обставин за превентивного її різновиду. Керівництво підприємства цілком готове до запобіжних засобів. Розроблена якісна діагностика розвитку кризи, в наявності є надійні засоби впливу на неї з метою ліквідації. Коли ж керівництво підприємства не має якісного діагнозу розвитку кризи і обґрунтованого прогнозування засобів впливу, але бажає вплинути на неї всіма дозволеними методами, використовується авантюристична політика.

У кризових ситуаціях використовується не зовсім дієвий принцип кадрового менеджменту, так званий принцип оптимізації кадрового потенціалу підприємства. У період загрози кризи керівництво підприємства в першу чергу використовує засоби, спрямовані на зменшення витрат на виробництво, скорочення кадрів. У цьому разі треба враховувати те, що профілактична політика може бути як ефективною, так і малоефективною.

Ефективна кадрова політика, яка менш за все вразила б кадровий потенціал, передбачає такі засоби: скорочення управлінських структур на всіх рівнях організаційної структури підприємства, а не робочих місць; закріплення кадрового резерву в вищий ланці управління; визначення, підтримка і службові переміщення працівників, які мають лідерські дані й прагнуть до управління; проведення політики підготовки і перепідготовки персоналу в умовах кризи; децентралізація систем управління, передача повноважень менеджерам усіх рівнів; збереження кадрового ядра підприємства; набір перспективних працівників зі сторони. Але фахівці повинні володіти необхідними знаннями для цього, бо від продуктивної та злагодженої роботи підприємств залежить чи не основний показник - зайнятість економічно активного населення.

Необхідним є надання самостійності деяким збитковим об'єктам, утворення так званих дочірніх товариств. Купівля боргових обов'язків з допустимим рівнем збитків (дисконтом) - один із найбільш дієвих засобів. Кризовий стан підприємства-боржника знецінює його борги, тому і виникає можливість викупити їх із значним дисконтом. Найбільш ефективним кроком у вирішенні проблемних ситуацій буде конвертація боргів в уставний капітал. Вона здійснюється як шляхом поширення уставного фонду, так і через передачу частки своїх акцій власниками підприємства.

І, насамкінець, слід визначити, що в разі зацікавленості кредитора в даній продукції, можна зарахувати борг підприємства як аванс на довготермінові поставки останньої. Але при цьому контрактна ціна не повинна бути нижчою за прогнозну собівартість продукції.

Таким чином, антикризове управління дійсно відрізняється від управління в звичайному режимі. Щоб кризова ситуація не застала колектив підприємства зненацька, підприємцям необхідно передбачити в штаті управління посаду менеджера з антикризового управління.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертації поставлено й вирішено актуальну й практично значущу наукову проблему розробки цілісної концепції механізму соціалізації ринку праці, спрямованого на забезпечення економічного розвитку країни.

Одержано наступні основні наукові результати:

1. Розроблено концепцію формування механізму соціалізації ринку праці в умовах сучасної ринкової економіки, що ґрунтується на узагальненні теоретико-методологічних засад і практичного досвіду реалізації процесів соціалізації ринку праці в умовах мінливого ринкового середовища та передбачає розвиток процесу демократизації суспільства, активізації функціонування системи сучасних інститутів державного управління; удосконалення правового поля, що регулює трудові відносини; удосконалення механізмів управління розвитком трудового потенціалу і мотивації праці; дає змогу удосконалити систему професійної орієнтації молоді і механізми її гарантованого працевлаштування; сприяє активізації малого і середнього підприємництва.

2. Запропоновано методи розробки та реалізації механізмів управління розвитком трудового потенціалу підприємства (галузі) з урахуванням ситуацій на ринку праці. Доведено необхідність удосконалення управління розвитком трудового потенціалу, тому що на ринку праці має виступати не здатність до праці взагалі, а праця, соціально орієнтована на досягнення світового рівня продуктивності.

3. Систематизовано методи соціального партнерства, які спрямовані на гармонізацію інтересів працедавця і найманого працівника, де держава, будучи працедавцем, має виступати ще й в ролі арбітра; визначено шляхи розв'язання конфліктів між соціальними партнерами, що забезпечують встановлення соціальної злагоди на мікро- і макрорівні.

4. Розроблено концепцію гарантованого працевлаштування молоді і механізм удосконалення державної політики з питань її професійної орієнтації, що сприятиме результативному пошуку нею свого місця на ринку праці і в житті й обумовить активізацію трудового потенціалу суспільства.

5. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат економічної теорії з урахуванням поширення ринкових відносин та розвитку процесів соціалізації (соціалізація ринку праці, ринок праці, ринкове середовище тощо), що надає змогу більш ефективно впроваджувати новітні методи державного регулювання ринку праці.

6. Систематизовано методичні підходи до реалізації державою нових функцій, притаманних і породжених ринковою економікою: управління зайнятістю, попередження безробіття, своєчасний перерозподіл вивільнених працівників між підприємствами і галузями з успішно діючою економікою.

7. Обґрунтовано теоретичний підхід до вивчення проблем соціалізації ринку праці в умовах поширення ринкових відносин та до впровадження сучасних інститутів державного управління. Доведено необхідність державного регулювання процесом соціалізації ринку праці. Теоретично обґрунтовано заходи щодо збалансування попиту та пропозиції на ринку праці за умов поширення мотиваційних інструментів державного регулювання (поширення пільгових податків, спрощення умов кредитування, формування програм комплексної підтримки підприємств тощо).

8. Запропоновано механізм формування середнього класу як складової процесу соціалізації ринку праці, як пріоритетної цілі державної політики, який містить систему заходів сприяння з боку держави (на законодавчому рівні й на рівні економічних механізмів стимулювання праці, удосконалення податкової політики держави тощо).

9. Обґрунтовано механізм подальшого розвитку соціального партнерства в суспільстві, який передбачає, з одного боку, відповідальність бізнесу за умови відтворення робочої сили найманих працівників (розвиток механізмів стимулювання активної праці, механізмів залучення працівників до управління підприємствами, сприяння розвитку освітнього й кваліфікаційного рівня трудящих, добродійство), а з другого - виконання найманими працівниками вимог бізнесу (високопродуктивна праця, гарантування якості продукції тощо).

Доведено, що економіка буде більш результативною в умовах дії соціального партнерства, створеного підприємцями, профспілками (від ім'я працівників) і державою, і коли будуть створені умови для демократизації управління на всіх рівнях. Обґрунтовано необхідність поступового підвищення ціни робочої сили до світового рівня, що є передумовою соціальної та економічної стабілізації. Це необхідно ще й тому, що рівень заробітної плати безпосередньо впливає на продуктивність праці зокрема і на ринок праці взагалі. Доведено, що зайнятість населення буде гарантованою, коли діяльність соціальних партнерів спрямовуватиметься на зближення інтересів роботодавця і найманого працівника. Держава, окрім того, що вона є також роботодавцем, має виступати ще й в ролі арбітра, а заходи щодо розвитку соціального забезпечення будуть гарантувати вирішення більшості конфліктів поміж соціальними партнерами.

10. Визначено шляхи підвищення ефективності системи антикризового управління, а саме: створення постійно діючих антикризових оперативних груп для прогнозування кризи і залучення новітніх технологій; впровадження інновацій; використання пропозицій працівників підприємств і організацій для постійного удосконалення діяльності у мінливому ринковому середовищі.

Обґрунтовано принципи управління персоналом в умовах ринкової економіки на підприємствах при появі перших ознак кризи, що передбачає ранню діагностику кризових явищ у діяльності підприємства та їх класифікацію за ступенем небезпечності; дослідження основних чинників, які зумовлюють розвиток криз; реалізацію внутрішніх резервів для уникнення банкрутства; контроль за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи і збереження персоналу підприємства.

11. Обґрунтовано шляхи підтримки приватного бізнесу і сприяння працевлаштуванню, що передбачає розвиток привабливості підприємницької діяльності; надання безпроцентної довгострокової позики бажаючим розпочати власну справу і формування фондів для цього; удосконалення законодавства щодо приватного бізнесу; спрощення системи реєстрації новостворюваних підприємств; створення громадських організацій і асоціацій молодих підприємців; активізацію самозайнятості громадян; удосконалення роботи центрів зайнятості тощо;

12. Запропоновано напрямки вдосконалення механізмів зайнятості населення і відтворення робочої сили з метою переведення прихованого безробіття в його відкриті форми, а також механізми стимулювання з боку держави керівників підприємств, які створюють нові робочі місця для молоді, яка ще не має відповідного стажу роботи.

13. Запропоновано напрямки державної політики з питань професійної орієнтації молоді, а саме: активна дія органів державного управління, спрямована на захист національного ринку праці та поглиблення процесів його соціалізації; працевлаштування початківців-фахівців. Доведено доцільність державного замовлення навчальним закладам державного і недержавного підпорядкування на спеціалістів, яких вимагає ринок праці, а також необхідність стимулювання з боку держави тих керівників підприємств, що створюють нові робочі місця для молоді, яка ще не має відповідного стажу роботи; гарантування першого робочого місця для молоді.

Висновки й пропозиції дисертанта щодо удосконалення процесів соціалізації ринку праці в Україні впроваджено в практику, що підтверджено відповідними довідками: довідкою Донецького міського центру зайнятості від 14.10.08, № 04 - 13/1/4808; довідкою Управління у справах молоді, сім'ї і спорту Донецької обласної державної адміністрації від 15.10.08, № 266 - 10; довідкою Донецької торговельно-промислової палати від 12.03.09, №420/0110.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

монографії:

1. Зайцева К.В. Управление трудовой занятостью в условиях смешанной экономики / К.Зайцева // Монография. - Донецк: ВИК, 2003 - 294 с.

2. Зайцева К.В. Державне управління зайнятістю населення /К.Зайцева // Монографія. - Донецьк: МПП „ВІК”. - 2005. - 319 с.

3. Зайцева К.В. Соціалізація ринку праці: методологія, теорія, механізм розвитку / К.Зайцева //Монографія - Донецьк: МЕГІ, 2009. - 207 с.

у наукових фахових виданнях:

4. Зайцева К.В. Безработица и потенциальные возможности специалиста- предпринимателя / К.Зайцева // Бізнес-центр - Харків. - 1999. - № 17-18. - С. 117-119.

5. Зайцева К.В. Государственная политика занятости на рынке труда Украины /К.Зайцева //Социальный менеджмент и управление информационными процессами: Сб. науч. трудов Донецкой государственной академии управления. Серия «Государственное управление». - Донецк: ДонГАУ, 2000. - Т.1. - Вып. 2. - С. 9-13.

6. Зайцева К.В. Анализ результатов изучения общественного мнения по методам смягчения социальных последствий безработицы /К.Зайцева // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С. 185-195.

7. Зайцева К.В. Роль центров занятости в смягчении социальных последствий безработицы /К.Зайцева //Управление переходного периода. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С. 341-350.

8. Зайцева К.В. Занятость как экономическая проблема /К.Зайцева, В.Лобас //Социальный менеджмент и управление информационными процессами: Сб. науч. трудов Донецкой государственной академии управления. Серия «Государственное управление». - Донецк: ДонГАУ, 2001. - Т. 2. - Вып. 4. - С. 144-157. Особистий внесок: обґрунтування механізму активізації зайнятості.

9. Зайцева К.В. Социальное рыночное хозяйство /К.Зайцева // Економіка промисловості. - Донецьк, 2001. - С. 21-30.

10. Зайцева К.В. Формирование программы занятости населения Донецкого региона на 2001 г. /К.Зайцева, Т.Козенко // Економіка промисловості. - 2001. № 2 (12). - С. 139-146.

11. Зайцева К.В. Управление трудовой занятостью в условиях смешанной экономики /К.Зайцева //Социальный менеджмент и управление информационными процессами: Сб. науч. трудов Донецкой государственной академии управления. Серия «Государственное управление». - Донецк.: ДонГАУ. - 2001. - Т.2. - Вып. 5. - С.63-66.

12. Зайцева К.В. Управление занятостью: проблемы стоимости рабочей силы в отраслях экономики Украины / К.Зайцева // Опыт развитых стран. Менеджер. - 2002. - № 1 (17). - С. 21-30.

13. Зайцева К.В. Соціальний менеджмент і молодь /К.Зайцева // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. - Серія «Державне управління». - Донецьк: ДонДАУ. - 2002. - Т. 3. - Вип. 18. - С. 101-119.

14. Зайцева К.В. Теоретичні основи регулювання зайнятості населення в регіонах /К.Зайцева //Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: Зб наук. праць Донецької державної академії управління. - Т. 3. - Серія «Державне управління». Вип. 8. - Донецьк: ДонДАУ, 2002. - С.59-66.

15. Зайцева К.В. Гибкая занятость населения и рынок труда /К.Зайцева, Ф.Поклонский // Менеджер. - Донецк: ДонГАУ, 2002. - №5 (21). - С. 178-182. Особистий внесок: обґрунтування напрямків забезпечення гнучкості зайнятості.

16. Зайцева К.В. Методологія управління зайнятістю в Україні /К.Зайцева // Соціальний менеджмент і управління соціальними процесами: Зб наук. праць Донецької державної академії управління. - Серія «Державне управління». - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - Т. 4. - Вип. 21. - С. 238-251.

17. Зайцева К.В. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття /К.Зайцева // Сб. межвуз. научн. труд. студентов, магистров, аспирантов и соискателей. - Макеевка: ДонГАСА, 2003. - Вып. 21. - С. 13-14.

18. Зайцева К.В. Управление конкурентоспособностью предприятия / К.Зайцева, Є.Тітаренко. //Сб. межвуз. научн. труд. студентов, магистров, аспирантов и соискателей. - Макеевка: ДонГАСА, 2003. - Вып. 3. - С. 57-61. Особистий внесок: обґрунтування механізму управління конкурентоспроможністю підприємства.

19. Зайцева К.В. Роль заробітної плати в регулюванні зайнятості /К.Зайцева //Наук. вісник: Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжитського. - Львів, 2003. - Т. 5 (№1). - С. 24-29.

20. Зайцева К.В. Місце антикризового управління в економічній стратегії фірми /К.Зайцева, Я.Скібіцька //Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. Серія «Державне управління». - Донецьк. - ДонДАУ, 2003. - Т. 4. - Вип. 24. - С. 312-319. Особистий внесок: розроблено рекомендації з питань формування антикризового управління в економічній стратегії фірми.

21. Зайцева К.В. Антикризове управління як механізм забезпечення економічної безпеки /К.Зайцева, О.Сухіна //Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2004. - Т. 5. - Вип. 30. - С. 207-213. Особистий внесок: наведено положення з формування механізму антикризового управління підприємством.

22. Зайцева К.В. Удосконалення системи державного регулювання зайнятістю населення в ринкових умовах /К.Зайцева //Сб. межвуз. научн. трудов студентов, магистров, аспирантов и соискателей. - Макеевка: ДонГАСА, 2004. - Вип. 3. - С. 111-113.

23. Зайцева К.В. Особливості формування механізмів регулювання зайнятості населення України /К.Зайцева // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія «Державне управління». - Донецьк: ДонДУУ, 2004 - Т. 5. - Вип. 31. - С. - 340-350.

24. Зайцева К.В. Совершенствование методологии управления занятостью /К.Зайцева //Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: Зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - Т. 6, - Вип. 44. - С. 284-290.

25. Зайцева К.В. Розвиток корпоративного управління в умовах активізації інформаційного суспільства в Україні /К.Зайцева, О.Зінченко // Прометей: Регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України; інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Вип. 3 (27). - Донецьк: ДЕГІ, 2008. - С. 168-173. Особистий внесок: наведено теоретико-методологічне обґрунтування процесів розвитку корпоративної культури в системі відповідного управління.

26. Зайцева К.В. Проблеми та особливості соціалізації ринку праці в Україні. /К.Зайцева, О.Фінагіна //Економічний простір. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. - С. 200-205. Особистий внесок: досліджено та обґрунтовано положення з розвитку процесів соціалізації ринку праці в Україні.

27. Зайцева К.В. Процеси соціалізації ринку праці та особливості формування моделей професійної орієнтації молоді /К.Зайцева //Економічні проблеми стабілізації економіки України. - Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України. - 2008. - Т. 1. - С. 341-351.

28. Зайцева К.В. Проблеми активізації самозайнятості населення в умовах економічної кризи /К.Зайцева //Прометей: Регіональний збірник наукових праць з економіки. - Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України; інститут економіко-правових досліджень НАН України. - Вип. 1 (27). - Донецьк: ДЕГІ, 2009. - С. 130-137.

За матеріалами конференцій:

29. Зайцева К.В. Трудовая занятость населения: управление, государственное регулирование /К.Зайцева //Тези доповідей Четвертої міжнародної конференції „Наука і освіта”. - Т. 3. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С. 9.

30. Зайцева К.В. Роль соціального менеджменту в інтелектуалізації суспільства (м.Слав'яногірськ) /К.Зайцева //Матеріали другої Всеукраїнської науково-практичної конференції „Менеджмент - освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль і значення в соціально-економічному розвитку регіонів”. - Слав'яногірськ, 2002. - С. 13-15.

31. Зайцева К.В. „Державне регулювання економіки та місцеве, самоврядування” /К.Зайцева // Всеукраїнська науково-практична конференція „Місто, регіон, держава і проблеми розподілу повноважень”. -Дніпропетровськ, 2003. - С.37-38.

32. Зайцева К.В. Мотивація до працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів. - ДонГАУ /К.Зайцева, П.Климець // Матер. наук. практ. конф. Донецьк, 2004. - №3 (9). - С. 203-204.

33. Зайцева К.В. Державне управління як соціальне явище /К.Зайцева // Матер. науково-методичної конференції „Проблеми удосконалення форм і методів навчання, нові технології навчання”. - Донецьк: ДонІЗТ, 2008. - С. 7-10.

АНОТАЦІЯ

Зайцева К.В. Теоретичні та методологічні основи соціалізації ринку праці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.01. - економічна теорія та історія економічної думки. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертацію присвячено актуальній проблемі державного управління - теорії та методології процесів соціалізації ринка праці.

У дисертаційній роботі розглянуті теоретичні та методологічні основи розвитку ринка праці в умовах соціалізації суспільних відносин. Визначено створення умов для забезпечення раціональної зайнятості.

Особливості та характерні риси трудових процесів визначають відповідні характеристики зайнятості населення. В умовах удосконалення виробничої та невиробничої діяльності українських підприємств достатньо гостро стає питання про регулювання процесів соціалізації та формуванні загального соціального спрямування ринка праці, раціонального рівня зайнятості у відповідності з пріоритетами розвитку національної економіки. Велика роль у цих питаннях відіграє держава - це формування механізмів регулювання соціалізації загальних відносин та ринка праці.

Виявлено та проаналізовано послідовність визначення статусу економічної активності населення. Запропоновані напрями формування специфічної державної політики з формування ефективного впливу на ринок праці - з метою активного регулювання економічних процесів і зайнятості населення, шляхом удосконалення процесів соціалізації ринку праці.

Розроблено рекомендації щодо удосконалення державної економічної політики відповідаючи наявним проблемам. Основним методом подолання прихованого безробіття є загальноекономічне та регулююче спрямування на стабілізацію економіки та активізацію розвитку підприємництва.

Визначено роль антикризового управління на підприємствах. Розроблено механізм трудової мотивації, удосконалення діяльності центрів зайнятості населення. Рекомендовано модель удосконалення процесу соціалізації ринку праці у ринкових умовах.

Ключові слова: ринок праці, процес соціалізації ринку праці, соціальне партнерство, центр зайнятості населення, мотивація праці, заробітна плата, антикризове управління, безробіття, управління зайнятістю в розвинених країнах, молодь на ринку праці.

Зайцева К.В. Теоретические и методологические основы социализации рынка труда. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.01. - экономическая теория и история экономической мысли. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

Диссертация посвящена одной из актуальных проблем государственного управления - теории и методологии процессов социализации рынка труда.

В условия активизации функционирования рыночных отношений в Украине рынок труда приобретает особое значение, как институт социализации общественных отношений. Теоретико-методологическое и практическое значение приобретает исследование процессов социализации рынка труда.

В диссертационной работе рассмотрены теоретические и методологические основы развития рынка труда в условиях социализации общественных отношений выявлено, что создание условий для обеспечения рациональной занятости является основной задачей, которую следует решить.

Особенности и характерные черты трудовых процессов определяют соответствующие характеристики занятости населения. В условиях совершенствования производственной и непроизводственной деятельности украинских предприятий достаточно остро становится вопрос о регулировании процессов социализации и формировании общей социальной направленности рынка труда, рационального уровня занятости в соответствии с приоритетами развития национальной экономики. Не малая роль в этих вопросах отводится государству, это и формирование механизмов регулирования социализации общественных отношений и непосредственно рынка труда.

Выявлена и проанализирована последовательность определения статуса экономической активности населения. Предложены и научно обоснованы направления формирования специфической государственной политика по формированию эффективного воздействия на рынок труда - с целью активного регулирования экономических процессов в целом и занятости населения в частности, путем развития процессов социализации рынка труда.

Рассмотрено влияние безработицы на эффективность общественного производства, сделан вывод о катастрофической глубине и продолжительности фазы кризиса. Разработаны рекомендации по совершенствованию государственной экономической политики, соответствующие текущим проблемам. Определено, что основным методом преодоления скрытой безработицы являются общеэкономические и регулирующие, направленные на стабилизацию экономики и активизацию развития предпринимательства. Обосновано ряд положений о возможных путях решения проблемы занятости.

Исследован процесс социализации рынка труда и занятость населения, речь идет о становлении социально-ориентированной модели государства. Социально-ориентированный рынок труда определен как своеобразная система социальных и экономических отношений, которые определяют и регулируют рабочую силу, ее формирование, распределение, использование, обеспечивая достойную жизнь населения.

Обобщена теория и практика процессов социализации рынка труда. Разработан механизм государственного регулирования трудовой занятости в Украине в направлении социализации рынка труда. Он предполагает развитие социального партнерства, создание среднего класса (как гаранта стабильности в стране), регулирование заработной платы (для обеспечения выполнения нею своих функций - восстановительной, стимулирующей, регуляторной, социальной). Обоснована необходимость использования государством как прямых, так и косвенных методов регулирования рынка труда.

Определена роль антикризисного управления на предприятиях, в организациях, разработан механизм трудовой мотивации, совершенствование деятельности центров занятости населения, разработана и рекомендована модель процесса социализации рынка труда в современных условиях.

Систематизированы выводы, касающиеся управления предприятиями в обычном режиме, которые нужно направлять на развитие и выживание в долгосрочном аспекте с использованием способов недопущения кризиса. Обоснованы основные направления антикризисного управления, которые должны быть задействованы на недопущение или выхода из существующего кризиса, обеспечение условий на выживание в краткосрочном аспекте.

Ключевые слова: рынок труда, процесс социализации рынка труда, социальное партнерство, центр занятости населения, мотивация труда, заработная плата, антикризисное управление, безработица, управление занятостью в развитых странах, молодежь на рынке труда.

Zaitseva K.V. Theoretical and methodological bases of socialization of the labor market. - Manuscript.

Thesis for the doctor degree of economic science in specialty 08.00.01 - Economic Theory and History of Economic Thought, Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2010.

The thesis deals with solution of theoretical problems concerning socialization of the labor market. The author considers methodological approaches to improvement socialization processes, employment theory, basic principles of socio-economic nature of employment, influence of unemployment on the efficiency of social production and analyzes management of employment in developed countries. Conceptual approaches to socialization of the labor market have been described in the country where socially-oriented policy is formed with the purpose of creating appropriate conditions for the people's work. The conclusion has been made that without an integrated approach to realization of offered processes of the labor market socialization, without worthy wages that makes possible to settle the problems concerning ability-to-pay, competitiveness the welfare of the society will not be achieved. The above-mentioned statements are possible only after formation of the middle class, the quantity and quality of which being adequate to life standards in EU and guarantor of the democracy.

Role of social partnership between enterprises, trade unions (of employment) and the state is clearly defined under transition to the market relations. The role of anti-crisis management of population employment in all stages is also defined. In all cases, the processes of labor market socialization are but necessary. Improvement of employment centers' activity in investigated and the system of economic efficiency of realization of directions for socialization of labor market is structured. The model has been built to improve of socialization of the labor market.

Key words: labor market, socialization of labor market, social partnership, center for population employment, labor motivation, worthy wages, anti-crisis management, management of employment in developed countries, youth on labor market.

Размещено на Allbest.ru