Формування портфелю інноваційних проектів промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЮ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: Економіка та управління підприємствами

ШАМОТА ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

Суми, 2010 рік



1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сьогодні темпи та напрямки розвитку машинобудування значною мірою визначають конкурентоспроможність економіки України в цілому та ефективність реалізації інвестиційно-інноваційної моделі розвитку країни зокрема.

Зміцнення потенціалу розвитку підприємств машинобудування, зростання рівня їх технічної оснащеності, інтенсифікація процесів оновлення основних фондів прямо залежать від результативності інноваційної діяльності.

Як свідчить світовий досвід та практика господарювання в Україні, в умовах загострення проблем із інвестиційним забезпеченням інноваційних процесів особливої актуальності набуває впровадження портфельного підходу в діяльність промислових підприємств, реалізація цілісної концепції формування портфелю інноваційних проектів (ПІП), що повинно відбуватись з урахуванням стратегічних інвестиційно-інноваційних пріоритетів як окремих підприємств, так і машинобудування в цілому.

Фундаментальні теоретичні, методичні і практичні аспекти застосування портфельного підходу при управлінні інвестиційно-інноваційною діяльністю промислових підприємств знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних і закордонних учених, зокрема, І. Ансоффа, Ю. Бажала, Г. Бірмана, В. Богачова, Т. Брайана, М. Бромвіча, Л. Бляхмана, С. Валдайцева, Т. Васильєвої, П. Віленського, Л. Водачека, І. Волкова, М. Грачової, Л. Гохберга, С. Глазьєва, Г. Доброва, П. Завліна, Ю. Зикова, С. Ільєнкової, С. Ілляшенка, Л. Кавуненко, Л. Канторовича, В. Красовського, М. Круглова, М. Крупки, А. Кузнєцової, В. Лившиця, В. Мединського, У. Міккова, В. Москаленка, В. Новожилова, С. Онишко, В. Палтеровича, П. Перерви, М. Портера, В. Раппопорта, Б. Санто, С. Смоляка, Б. Твісса, Р. Фатхутдинова, Л. Федулової, Р. Фостера, Т. Хачатурова, Я. Хонко, В. Шапіро, Л. Шаршукової, Й. Шумпетера, А. Шустера, Ю. Яковця та ін.

Разом з тим формування цілісної системи управління ПІП машинобудівних підприємств ще далеке від завершення. Подальшого дослідження вимагає комплекс питань, пов'язаних із застосуванням багаторівневого підходу до формування та реалізації ПІП, оцінкою ризику портфельного інвестування в інновації, формалізацією механізмів оптимізації ПІП на промислових підприємствах з урахуванням специфіки науково-технічного розвитку в машинобудуванні, а також особливостей захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності тощо. Таким чином, відсутність комплексних теоретичних розробок щодо формування ПІП промислових підприємств, практичних рекомендацій щодо обрання специфічних процедур його оптимізації, зорієнтованих на стимулювання інноваційного розвитку в машинобудуванні, обумовили актуальність дослідження, вибір теми, мети та структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження узгоджується з тематикою державних, галузевих та регіональних наукових програм. У виконанні науково-дослідних тем Сумського державного університету здобувач брав участь особисто. Так, зокрема, до звіту за темою «Удосконалення фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком економіки України» (№ держ. реєстрації 0106U008508) включено пропозиції автора щодо формування системи управління портфелем еколого орієнтованих інноваційних проектів машинобудівних підприємств, за темою «Фінансовий механізм кредитно-інвестиційного забезпечення сталого еколого-економічного розвитку» (№ держ. реєстрації 0106U008510) - пропозиції щодо впровадження багаторівневого комплексного портфельного підходу при здійсненні інвестиційно-інноваційної діяльності, за темою «Аналіз сучасної концепції управління НТП та особливостей процесу оновлення капіталу в умовах трансформації економіки України» (№ держ. реєстрації 0106U008509) - розробки щодо врахування ризику та особливостей захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності при формуванні ПІП, за темою «Розробка організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком суб'єктів господарської діяльності в умовах формування інформаційної економіки» (№ держ. реєстрації 0106U001934) - рекомендації щодо формалізації механізму оптимізації портфелю інновацій промислових підприємств.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних основ й удосконалення методичних рекомендацій та практичних механізмів щодо формування портфелю інноваційних проектів на підприємствах машинобудування.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі основні задачі:

- дослідити роль інновацій як фактора формування конкурентоспроможності підприємств машинобудування в Україні;

- оцінити поточний стан, формалізувати проблеми та перспективи управління інноваціями на підприємствах машинобудування в Україні;

- систематизувати теоретичні основи застосування портфельного підходу до управління інноваціями на промислових підприємствах;

- розвинути методичні засади врахування ризику при управлінні портфелем інноваційних проектів машинобудівного підприємства;

- поглибити концептуальні основи побудови системи управління ПІП машинобудівного підприємства;

- формалізувати багаторівневий комплексний підхід до формування та реалізації ПІП промислового підприємства;

- удосконалити науково-методичний підхід до оптимізації ПІП машинобудівного підприємства з урахуванням імовірнісного характеру науково-технічного розвитку машинобудування, особливостей захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, ризиків комерційної реалізації технологій, здатності машинобудівного підприємства до інноваційного розвитку, його готовності до впровадження нової технології, продемонструвати дієвість цього підходу на прикладі машинобудівного підприємства ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе».

Об'єктом дослідження є економічні відносини, які виникають у процесі формування, реалізації та управління ПІП на промислових підприємствах. Предметом дослідження є теоретико-методичні засади та практичний інструментарій впровадження портфельного підходу в процес управління інвестиційно-інноваційною діяльністю підприємств машинобудування.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають фундаментальні положення інвестиційної теорії та інноватики, сучасні концепції управління, інвестиційного та інноваційного менеджменту, а також наукові праці вітчизняних і закордонних економістів, присвячені проблемам управління науково-технічним прогресом і оцінки ефективності інноваційних проектів. У процесі дослідження використано такі сучасні методи дослідження, як: порівняльний і статистичний аналізи, метод логічного узагальнення (при дослідженні особливостей управління інноваційною діяльністю в Україні та на ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»), системно-структурний і багатофакторний аналізи (у процесі розробки багаторівневого комплексного підходу до формування та реалізації ПІП підприємства), методи графічного й економіко-математичного моделювання (при формалізації задачі формування оптимального ПІП машинобудівного підприємства), метод експертних оцінок, індексний метод і метод угруповань (при систематизації основних проблем управління інноваційною діяльністю на ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» та перевірці авторських пропозицій на матеріалах цього підприємства).

Інформаційно-фактологічну базу дослідження склали: офіційні дані Державного комітету статистики України, нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, матеріали техніко-економічного обґрунтування доцільності реалізації інноваційних проектів на ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», аналітичні огляди міністерств, органів державного і регіонального управління з питань інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку, публікації вітчизняних та закордонних науковців. Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку існуючих, а також обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, які в комплексі формують методичні засади та практичні механізми управління портфелем інноваційних проектів на промислових підприємствах. Найбільш значними науковими результатами дисертаційного дослідження є...

Вперше: розроблено модель оптимізації ПІП за критерієм максимізації середнього очікуваного значення індексу рентабельності портфелю при забезпеченні прийнятного рівня ризику, оціненого на основі нечітко-інтервального підходу, яка враховує: межу доходності ПІП, прийнятну для власників підприємства, вимоги щодо необхідного рівня віддачі на вкладений капітал, тип ПІП залежно від форм інновацій, тип політики управління ПІП залежно від відношення власників підприємства до ризику, неможливість чіткого визначення інвестиційної потреби за проектом на стадії проектування ПІП.

Удосконалено:

- концептуальні засади формування системи управління ПІП підприємства як складної, багаторівневої, багатокомпонентної сукупності взаємообумовлених та взаємопов'язаних фінансово-економічних та господарських дій, функцій та процесів управління, а також підсистем інформаційного, організаційного, мотиваційного та функціонального забезпечення, які є необхідними для побудови оптимальної структури ПІП підприємства та успішної реалізації кожного з них, визначено структуру та функції окремих підсистем, формалізовано взаємозв'язки між ними, виокремлено місце системи управління ПІП в структурі господарського механізму підприємства;

- науково-методичні основи багаторівневого комплексного підходу до формування та реалізації ПІП підприємства, який, на відміну від існуючих, дозволяє врахувати: принцип пріоритетності, специфічні ризики, що виникають в процесі формування ПІП на підприємствах машинобудування, нечіткий характер бюджетних та часових обмежень, альтернативні шляхи оптимізації сформованого ПІП підприємства залежно від можливості кількісної оцінки специфічних ризиків інноваційного процесу в машинобудуванні, оцінку інноваційного потенціалу підприємства, зміни у темпах і напрямках інноваційного розвитку підприємства;

- науково-методичний підхід до формування оптимального ПІП, який передбачає механізми: врахування ризику нестачі попереднього досвіду машинобудівного підприємства для реалізації відповідного інноваційного проекту, ризиків, пов'язаних з забезпеченням охорони прав на інтелектуальну власність, комерційною реалізацією технологій та імовірнісним характером науково-технічного розвитку машинобудування, витрат на придбання технологічної інновації, впровадження технології та організацію виробництва продукції на її основі.

Набули подальшого розвитку:

- система принципів ефективного управління ПІП шляхом включення до неї таких принципів: системності, наукової обґрунтованості, порівнянності та альтернативності варіантів управлінських рішень при їх виборі, орієнтації на інноваційний шлях розвитку, об'єктивності, обачності, правової регламентації управління, зваженого ризику, підвищення конкурентних переваг;

- економічний зміст категорії «інновація» на основі системного поєднання сутнісних характеристик інновації (як процесу, результату, зміни та системи) в єдиному комплексному визначенні, що дозволило розуміти її як керований процес організації системних та спрямованих на отримання вимірюваного результату змін щодо розробки нових чи вдосконалення існуючих товарів (послуг/технологій), використання нової сировини чи засобів виробництва, застосування нових механізмів ринкової адаптації, запровадження нових організаційно-управлінських технологій, які направлені на збільшення здатності підприємства до стійкого зростання в умовах нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Теоретичні узагальнення дисертаційної роботи можуть бути використані для побудови цілісної системи формування та реалізації ПІП промислових підприємств і раціонального використання фінансових ресурсів. Висновки та рекомендації дисертанта щодо вибору інструментів управління портфелем інновацій в машинобудуванні впроваджено в діяльність Сумської обласної державної адміністрації в контексті виконання Державної програми розвитку машинобудівного комплексу на 2006-2011 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №516 від 18.04.2006, щодо вибору пріоритетних напрямків інноваційного розвитку, реалізації концепції довгострокового планування інвестиційно-інноваційної діяльності - в діяльність ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» (довідка №2/9-54п від 03.11.2009), щодо оптимізації фінансових механізмів формування ПІП на підприємстві - в діяльність ТОВ «Енергоконсалтинг-ХХІ» (довідка №178 від 27.10.2009), щодо адаптації системи управління портфелем інновацій до нестабільних умов господарювання - в діяльність ТОВ «Силікатобетон» (довідка №216 від 29.10.2009). Наукові і методичні положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» при викладанні дисциплін «Інвестування», «Аналіз інвестиційних проектів», «Проектне фінансування» (акт від 27.10.2009).

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Наукові положення, розробки, результати, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, у дисертаційній роботі використано тільки ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто. В роботі особисто автором формалізовано особливості інноваційного розвитку.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення, висновки і результати дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: Одинадцятій Міжнародній студентській конференції «Економіка для екології» (м. Суми, СумДУ, 2005 р.), П'ятій Міжнародній науково-практичній конференції «Дослідження та оптимізація економічних процесів» «Оптимум-2006» (м. Харків, НТУ «ХПІ», 2006 р.), Десятій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, ДВНЗ «УАБС НБУ», 2007 р.), Третій Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика» (м. Суми, ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008 р.).

Публікації.

Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 наукових працях загальним обсягом 2,48 друк. арк., з яких особисто автору належать 2,2 друк. арк., у тому числі 6 статей у наукових спеціалізованих виданнях (з них 1 - у співавторстві), 4 публікації у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 197 найменувань та 1 додатка. Загальний обсяг дисертації - 237 сторінок, у тому числі 38 таблиць на 27 сторінках, 14 рисунків на 10 сторінках, список використаних джерел на 18 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та основні його завдання, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи управління портфелем інноваційних проектів підприємства” обґрунтовано роль та місце інновацій в механізмі формування конкурентоспроможності підприємства, систематизовано існуючі визначення та викладено авторський підхід до розуміння поняття інновацій, критично проаналізовано стан інноваційної активності на підприємствах України, досліджено теоретичні основи застосування портфельного підходу до управління інноваціями, обґрунтовано особливості врахування ризику та невизначеності при оцінці ефективності ПІП.

У роботі доведено, що конкурентоспроможність підприємства слід розглядати не як мету, а як інструмент досягнення однієї з основних цілей його функціонування - здатності до стійкого зростання в умовах нестабільності внутрішнього та зовнішнього оточення. Саме тому автор стверджує, що інновації займають провідне місце в механізмі формування конкурентоспроможності, причому в роботі такий висновок обґрунтовано в контексті як зовнішніх факторів конкурентоспроможності (нових умов господарювання, циклічних коливань у розвитку економіки, тенденцій зміни ринкового середовища, появи нових технологій тощо, які підприємство має враховувати при формуванні стратегії своєї діяльності), так і внутрішніх чинників, які визначають можливості та ефективність процесу адаптації підприємства до викликів і загроз зовнішнього середовища. На основі системного поєднання сутнісних характеристик інновації (як процесу, результату, зміни та системи) в єдиному комплексному визначенні її запропоновано розуміти як керований процес організації системних та спрямованих на отримання вимірюваного результату змін щодо розробки нових чи вдосконалення існуючих товарів/послуг/технологій, використання нової сировини чи засобів виробництва, застосування нових механізмів ринкової адаптації, запровадження нових організаційно-управлінських технологій, які направлені на збільшення здатності підприємства до стійкого зростання в умовах нестабільності внутрішнього та зовнішнього середовища. Такий підхід, на відміну від існуючих, дозволяє підкреслити: цілеспрямованість і системність інноваційного процесу, його орієнтацію на підвищення конкурентоспроможності підприємства (товарів чи послуг), базування на новому науковому чи технічному знанні, необхідність формування забезпечувальної підсистеми, яка дозволяє зробити його кількісно та якісно керованим, застрахуватися від можливих негативних змін та примножити позитивні, орієнтацію на досягнення чітко визначеного кінцевого результату, що може бути описаний набором кількісних і якісних характеристик об'єктивної оцінки отримання ефекту.

Виходячи із запропонованого трактування інновації, автором систематизовано основні класифікаційні ознаки інновації як процесу, результату, змінної та цілісної системи. У роботі проведено аналіз основних індикаторів ефективності інноваційної діяльності на промислових підприємствах України за 2005-2008 рр., на основі якого робляться висновки про те, що до сьогодні інновації поки ще не стали провідним фактором формування їх конкурентоспроможності.

Основною проблемою в даному контексті є неузгодженість потреб інноваційного розвитку вітчизняної промисловості та наявних ресурсів для їх інвестиційного забезпечення. Проведений аналіз засвідчив, що на більшості вітчизняних науково-виробничих підприємств, зокрема у машинобудуванні, особливо гостро стоїть проблема неефективного управління ПІП, яка ускладнюється турбулентністю зовнішнього економічного, політичного та соціального середовища, високим рівнем невизначеності, що висуває додаткові вимоги до забезпечення гнучкості цього процесу.

Аналіз існуючих науково-методичних підходів до управління ПІП дозволив виділити як загальну проблему недосконалість методичних підходів до врахування ризику. Ризик ПІП підприємства у дисертації розуміється як імовірнісна оцінка об'єктивної загрози втрати інноваційно активним підприємством частини своїх матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів, недоотримання суб'єктивно очікуваних доходів, виникнення додаткових витрат або будь-яких інших відхилень від прогнозованих параметрів ефективності у результаті прийняття рішення щодо формування та управління портфелем як цілісної сукупності інноваційних проектів, пов'язаної спільним бюджетом фінансування, в процесі їх розробки та реалізації в умовах змінюваності внутрішнього та зовнішнього середовища. Проведений порівняльний аналіз традиційних методів оцінки ефективності інноваційних проектів в умовах невизначеності свідчить про існування суттєвих обмежень щодо їх прикладного застосування через значну кількість спрощень, які істотно викривлюють реальне середовище реалізації проектів та зумовлюють можливість прийняття помилкових управлінських рішень.

У другому розділі “Удосконалення науково-методичних підходів до управління портфелем інноваційних проектів на підприємстві” розроблено систему управління ПІП підприємства, формалізовано її мету, завдання, функції та структуру, виокремлено її місце в системі господарської діяльності підприємства, розроблено багаторівневий комплексний підхід до формування та реалізації ПІП підприємства, розкрито зміст кожного його етапу, розвинуто модель оцінки ризику ПІП на основі застосування апарату теорії нечітких множин. Формування системного підходу до управління ПІП промислових підприємств обумовлює необхідність розглядати об'єкт дослідження як цілісну множину елементів або їх цільових та функціональних сукупностей.

Виходячи з цього, систему управління ПІП підприємства запропоновано розуміти як складну, багаторівневу, багатокомпонентну сукупність взаємообумовлених та взаємопов'язаних фінансово-економічних та господарських дій, функцій, процесів управління, підсистем інформаційного, організаційного, мотиваційного та функціонального забезпечення, які є необхідними для побудови оптимальної структури ПІП підприємства та успішної реалізації кожного з них. Обґрунтовано, що центральною підсистемою є функціональна, яка відповідає за аналіз ринкових можливостей та небезпек, вибір проектів до реалізації, оптимізацію структури ПІП, реалізацію та оцінку проектів. Організаційна підсистема відповідає за створення на підприємстві організаційних структур управління ПІП, ресурсного, організаційно-технічного забезпечення, інжинірингу, логістики та маркетингу, відповідно до вимог функціональної підсистеми. Підсистема мотивації забезпечує належну вмотивованість виконання завдань ефективного управління ПІП підприємства, стимулювання споживання, праці, корпоративного розвитку тощо. Інформаційна підсистема є ключовим елементом системи управління ПІП підприємства, оскільки саме через неї відбувається процес узгодження дій інших підсистем, моніторинг появи можливих загроз реалізації ПІП тощо.

Система управління ПІП підприємства базується на прогнозуванні, аналізі, плануванні, організації, мотивації, обліку та контролінгу, зорієнтована на досягнення визначених цілей стратегічного та інноваційного розвитку підприємства з урахуванням ендогенних та екзогенних факторів.

Оскільки система управління ПІП промислових підприємств, за пропозицією автора, має виконувати як фінансово-економічні, так і операційно-виробничі функції, то в структурі господарського механізму підприємства вона має бути інтегрована у фінансово-економічний та організаційно-адміністративний механізми.

Основними завданнями системи управління ПІП запропоновано вважати наступні: аналіз і оцінка інноваційних проектів, створення необхідних організаційних, фінансово-економічних, правових, інформаційних та інших умов для забезпечення розробки і реалізації інновацій на підприємстві, контроль за реалізацією інноваційних проектів, мотивація персоналу до розробки і впровадження інновацій, оптимізація ризиків, пов'язаних з інноваційними проектами, впровадження комплексу маркетингових дій, спрямованих на забезпечення ефективної структури портфеля інновацій, комплекс дій з формування, планування, реалізації та завершення інноваційних проектів.

За пропозицією автора, ефективне управління ПІП має базуватися на принципах: системності, наукової обґрунтованості, порівнянності та альтернативності вибору управлінських рішень, орієнтації переважно на інноваційний шлях розвитку, об'єктивності, обачності, правової регламентації управління, зваженого ризику та збереження і розвитку конкурентних переваг. У роботі запропоновано багаторівневий комплексний підхід до процесу формування та реалізації ПІП підприємства (рис.).

Рис. - Багаторівневий комплексний підхід до формування та реалізації ПІП підприємств машинобудування:

На відміну від існуючих, запропонований багаторівневий підхід до формування та реалізації ПІП підприємства дозволяє врахувати:

1) принцип пріоритетності, який є одним з ключових в постановці і досягненні різних за тривалістю та характером завдань, пов'язаних з інноваційним розвитком підприємства;

2) специфічні ризики, що виникають в процесі формування ПІП на підприємствах машинобудування;

3) нечіткий характер бюджетних та часових обмежень;

4) альтернативні шляхи оптимізації сформованого ПІП підприємства залежно від можливості кількісної оцінки специфічних ризиків інноваційного процесу в машинобудуванні.

Запропонований підхід забезпечує: формування ПІП на основі оцінки інноваційного потенціалу підприємства, координацію змін в ПІП з урахуванням змін у темпах і напрямках інноваційного розвитку підприємства, узгодження етапів фінансування інноваційних проектів підприємства, узгодження бюджету ПІП із загальним кошторисом підприємства, затвердження плану поетапної реалізації інноваційних проектів та термінів їх фінансування, моніторинг результатів реалізації ПІП з відповідним корегуванням залежно від зовнішніх та внутрішніх трансформацій.

Такий підхід дозволяє зробити процес формування та реалізації ПІП підприємства більш взаємопов'язаним, динамічним, узгодженим, структурно цілісним та оперативним.

Як видно з рис., при неможливості кількісної оцінки специфічних ризиків інноваційного процесу в машинобудуванні оптимізацію ПІП запропоновано здійснювати на основі застосування теорії нечітких множин. На основі проведеного порівняльного аналізу нечітко-інтервального методу з традиційними методами оцінки ефективності довгострокових інвестицій доведено, що в міру збільшення невизначеності та складності задач можливості щодо використання класичних імовірнісних моделей та адекватність отриманих з їх допомогою оцінок ризику поступово зменшуються. Для інноваційних проектів неможливо отримати чітко визначені прогнозні значення параметрів формування поточної вартості доходів та витрат через унікальність закладених в основу цих проектів інноваційних розробок та, відповідно, відсутність адекватної статистичної бази за проектами-аналогами для оцінки грошових потоків та зміни інвестиційних потреб.

Виходячи з цього, обґрунтовано, що теорія нечітких множин є найбільш надійним і адекватним інструментом вирішення слабко-структурованих завдань оцінки ризику та невизначеності при оптимізації ПІП, оскільки дозволяє:

1) відмовитися від використання суб'єктивних імовірнісних оцінок;

2) знизити вимоги до якості початкової інформації;

3) враховувати неоднорідну інформацію різних видів (детерміновану, інтервальну, статистичну, лінгвістичну);

4) змоделювати повний спектр можливих сценаріїв реалізації інноваційних проектів;

5) врахувати значно більший спектр різноманітних видів інноваційно-інвестиційних ризиків;

6) отримати очікувану ефективність інноваційних проектів як у вигляді точкового значення, так і у вигляді безлічі інтервальних значень зі своїм розподілом ймовірностей;

7) відмовитися від спрощення реальності, яка наявна у традиційних методах, через неможливість ідентифікувати та оцінити всі аспекти ризику та невизначеності.

Відповідно до даної моделі інвестиційна потреба для кожного інноваційного проекту на стадії проектування ПІП може бути чітко визначена, інтервальне значення РК інтерпретується як трикутно-симетричне нечітке число.

Вона може стати ефективним інструментом оптимізаційного управління інноваційною діяльністю підприємств, оскільки дає можливість оперативно приймати рішення щодо формування та використання ПІП в умовах компромісного збалансування ризику та доходності.

Для оптимізації ПІП підприємства запропоновано наступну модель:



У третьому розділі «Практичні аспекти управління портфелем інноваційних проектів підприємств машинобудівної галузі» систематизовано проблеми управління інноваційною діяльністю на машинобудівних підприємствах України, окреслено шляхи їх вирішення, удосконалено науково-методичні підходи до формування оптимального ПІП машинобудівного підприємства та підтверджено їх дієвість на прикладі ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе».

Систематизація проблем управління інноваційною діяльністю на машинобудівних підприємствах України дозволила виділити як найбільш загальні наступні проблеми: недостатнє ресурсне забезпечення інноваційного розвитку, відсутність довгострокового планування інвестиційно-інноваційної діяльності, невідповідність інвестиційних програм стратегічним завданням інноваційного розвитку, відсутність комплексної експертизи інноваційних проектів, неврахування конкурентної позиції підприємства на ринках збуту нової продукції тощо.

Як видно з рис., при можливості кількісної оцінки специфічних ризиків інноваційного процесу в машинобудуванні вони мають бути враховані в процесі оптимізації сформованого ПІП підприємства. Для цього автором розроблено модель, яка враховує обсяг наявних на підприємстві інвестиційних ресурсів у кожен період часу, умови позичкового фінансування, взаємозалежність проектів у портфелі, можливості реінвестування отриманих коштів. Цільову функцію даної моделі визначено наступним чином:

Де:

ФРijt - фінансовий результат від реалізації j-го варіанта і-го інноваційного проекту в періоді t;

rijto - премія за ризики, пов'язані із забезпеченням охорони прав на інтелектуальну власність;

rijtм - премія за ризик, що обумовлений імовірнісним характером науково-технічного розвитку машинобудування;

rijtб - базова ставка дисконту, що враховує ризики, не пов'язані із захистом прав на інтелектуальну власність;

ПВijt - поточні витрати на реалізацію j-го варіанта і-го інноваційного проекту в періоді t (без урахування витрат на впровадження технологічної інновації);

ІВijt - інвестиційні витрати на реалізацію j-го варіанта і-го інноваційного проекту в періоді t (без урахування витрат на впровадження технологічної інновації);

rijtкр - премія за ризики комерційної реалізації технологій;

аijt - амортизаційні відрахування на об'єкти, не пов'язані з впровадженням технологічної інновації, при реалізації j-го варіанта і-го інноваційного проекту в періоді t;

Там - термін корисного використання технологічної інновації;

рt - відсоткові виплати за користування позичковим капіталом у періоді t;

st - залишок невикористаних власних коштів в період t;

k - відсоткова ставка альтернативного розміщення власних коштів підприємства;

хij - інноваційний проект і, що реалізується у варіанті j та включаються до портфеля (хij = 1, якщо проект і реалізується у варіанті j, хij = 0у протилежному випадку);

j - варіант реалізації проекту;

і - індекс проекту, що включається до портфеля.

У роботі запропоновано механізми коригування витрат на придбання об'єкта інтелектуальної власності Впр залежно від: виду виплат за користування інновацією, початкових інвестицій, вибору початкової ціни, максимального прогнозованого обсягу продажів і рівня ризику реалізації продукції на ринку, оцінок зміни собівартості продукції, що планується до виробництва, амортизації основних фондів, загальних витрат по впровадженню технології і організації виробництва на її основі. Ризик нестачі попереднього досвіду підприємства для реалізації сформованого ПІП враховано шляхом введення до моделі коефіцієнтів Кгв та Кгд.

Коефіцієнт готовності машинобудівного підприємства до впровадження нової технології Кгв розраховується наступним чином:



Де:

Впу - витрати на придбання того устаткування, якого немає в наявності на новій ділянці серійного виробництва;

Впсм - витрати на придбання сировини та комплектуючих матеріалів для виробництва дослідного зразка;

Всдзн - витрати на створення дослідного зразка під нову ділянку серійного виробництва;

Всс - витрати на проведення стандартизації і сертифікації нового продукту;

Впр - витрати на придбання ліцензії на технологічну інновацію.

Коефіцієнт готовності машинобудівного підприємства до доведення технології до впровадження Кгд розраховується наступним чином:

Де:

Всд - витрати на створення ділянки дослідного виробництва нового продукту (приміщення та устаткування);

Всм - витрати на набуття нового вигляду сировини і комплектуючих матеріалів для виробництва дослідного зразка;

Ввдзн - витрати на виробництво дослідного зразка на новоствореній ділянці дослідного виробництва;

Впп - витрати на підготовку (залучення) персоналу для роботи на новій ділянці дослідного виробництва;

Вм - витрати на маркетингові дослідження потенційних ринків реалізації нового продукту;

Вп - витрати на здійснення «продажу» нового продукту.

Практичну перевірку запропонованих у роботі науково-методичних підходів до формування оптимального ПІП машинобудівного підприємства здійснено на базі ВАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”. Механізм коригування витрат на придбання об'єкта інтелектуальної власності продемонстровано на прикладі оцінки вартості ліцензії на виготовлення нового типу електронасосних агрегатів для атомних електростанцій АЦНА 200-120, АЦНА 400-100, АЦНА 100-50-2, АЦНА 150-90-2. База для розрахунку виплат за ліцензію за оцінками автора склала 54 450 тис. дол. США, виплати роялті - 2,178 тис. дол. США.

Багаторівневий комплексний підхід до формування та реалізації ПІП підприємств продемонстровано на прикладі аналізу 18 інноваційних проектів, розроблених на ВАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”. Після відсіювання ряду проектів, які не задовольняли попередні вимоги щодо відповідності розрахункових і граничних значень індексу рентабельності та періоду окупності, встановлення обмежень на загальний бюджет ПІП (150 тис. дол. США), врахування терміну реалізації інноваційної програми (7 років), а також побудови відповідної системи обмежень, до оптимального портфеля було запропоновано включити:

1) проект створення й уведення в експлуатацію енергетичної парогазової установки ПГУ-20;

2) проект організаційно-технічного й фінансового забезпечення підвищення ефективності випуску кульових кранів Ду 700-1400 для магістральних газопроводів;

3) проект освоєння виробництва електрозварних холоднодеформованих труб;

4) проект організації освоєння й впровадження технології виробництва труб з нержавіючої сталі на трубоелектрозварювальному стані;

5) проект впровадження автоматизованої системи класифікації й кодування матеріалів і комплектуючих виробів.

Чиста теперішня вартість ПІП ВАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”, сформованого таким чином, склала 219,8 тис. дол. США.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої науково-прикладної задачі, що полягає в науковому обґрунтуванні теоретико-методичних основ та розвитку практичних механізмів формування ПІП промислового підприємства з метою підвищення ефективності управління інноваційним розвитком підприємств машинобудування.

За результатами наукового дослідження зроблено наступні висновки:

1. Авторське визначення сутності і змісту економічної категорії “інновації” акцентує увагу на системності інноваційного процесу та зорієнтованості на підвищенні конкурентоспроможності підприємства, а також можливості визначення певних кількісних та якісних характеристик нового продукту, що дозволить оцінити його ефективність, виявити та усунути негативні зміни, якщо такі були, та спростити впровадження позитивних змін у майбутньому за рахунок систематизації та аналізу досвіду, що був отриманий у минулому;

2. Проведений аналіз основних індикаторів ефективності інноваційної діяльності на промислових підприємствах України за 2000-2008 рр. дозволив зробити узагальнюючий висновок, що інновації не є провідним фактором формування їх конкурентоспроможності. Основною проблемою в даному контексті визначено неузгодженість потреб інноваційного розвитку вітчизняної промисловості та наявних ресурсів для їх інвестиційного забезпечення, а також неефективність управління ПІП, яка ускладнюється впливом мінливого зовнішнього середовища, що висуває додаткові вимоги до забезпечення гнучкості цього процесу;

3. Аналіз існуючих науково-методичних підходів до управління ПІП підприємств довів, що: існує пряма залежність між складом та якістю ПІП та конкурентоспроможністю підприємства, його позицією на ринку, прибутковістю діяльності тощо, загальною проблемою є недосконалість методичних підходів до врахування ризику при формуванні ПІП;

4. На основі проведеного порівняльного аналізу традиційних методів оцінки ефективності інноваційних проектів в умовах невизначеності визначено, що існують суттєві обмеження щодо їх прикладного застосування через значну кількість спрощень, які істотно викривлюють реальне середовище реалізації проектів та зумовлюють можливість прийняття помилкових управлінських рішень. Виходячи з цього, обґрунтовано доцільність застосування апарату теорії нечітких множин як найбільш надійного і адекватного інструменту вирішення слабко-структурованих завдань оцінки ризику та невизначеності при оптимізації ПІП підприємств;

5. Запропоновано розуміти управління ПІП підприємства як складну, багаторівневу, багатокомпонентну сукупність взаємообумовлених та взаємопов'язаних фінансово-економічних та господарських дій, функцій, процесів управління, підсистем інформаційного, організаційного, мотиваційного та функціонального забезпечення, які є необхідними для побудови оптимальної структури ПІП підприємства та успішної реалізації кожного з них;

6. Формування ПІП, виходячи із напрямів інноваційного потенціалу підприємства, координація змін в ПІП з урахуванням змін у темпах і напрямках інноваційного розвитку підприємства забезпечуються застосуванням розробленого багаторівневого комплексного підходу до процесу формування та реалізації ПІП підприємства, який, на відміну від існуючих, дозволяє врахувати: принцип пріоритетності, специфічні ризики, що виникають в процесі формування ПІП на підприємствах машинобудування, нечіткий характер бюджетних та часових обмежень, альтернативні шляхи оптимізації сформованого ПІП;

7. При неможливості кількісної оцінки специфічних ризиків інноваційного процесу в машинобудуванні оптимізацію ПІП запропоновано здійснювати на основі моделі, яка передбачає максимізацію середнього очікуваного індексу рентабельності портфелю, забезпечує прийнятний рівень ризику, оціненого на основі нечітко-інтервального підходу, враховує межу доходності ПІП, прийнятну для власників підприємства, вимоги щодо необхідного рівня віддачі на вкладений капітал, тип ПІП залежно від форм інновацій, тип політики управління ПІП залежно від відношення власників підприємства до ризику, неможливість чіткого визначення інвестиційної потреби за проектом;

8. При можливості кількісної оцінки специфічних ризиків інноваційного процесу в машинобудуванні оптимізацію ПІП запропоновано здійснювати на основі моделі, яка передбачає максимізацію чистої теперішньої вартості портфеля, містить відмінні від існуючих механізми врахування ризику нестачі попереднього досвіду машинобудівного підприємства для реалізації відповідного інноваційного проекту, ризиків, пов'язаних з забезпеченням охорони прав на інтелектуальну власність, комерційною реалізацією технологій та імовірнісним характером науково-технічного розвитку машинобудування, витрат на придбання технологічної інновації, впровадження технології виробництва продукції на її основі;

9. Практичну перевірку авторських пропозицій щодо формування та реалізації оптимального ПІП підприємства продемонстровано на прикладі одного з лідерів вітчизняного машинобудування - ВАТ “Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”. Результати і рекомендації дисертанта впроваджено на ряді промислових підприємств Сумської області.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Шамота Г.М. Стратегия венчурного финансирования портфеля инновационных проектов / Г.М. Шамота // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. пр. Т. 20. - Суми: УАБС НБУ, 2007. - С. 179-185, 0,37 друк. арк.

2. Шамота Г.М. Інтенсифікація інновацій: безперервність процесу і орієнтація на персонал / В.В. Колдовський, Г.М. Шамота // Вісник Хмельницького національного університету. - 2005. - №3. - С. 165-168, 0,34 друк. арк., особисто автора - 0,05 друк. арк.

3. Шамота Г.М. Формальные оценки эффективности инновационного портфеля / Г.М. Шамота // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: зб. наук. пр. - Харків: ХПІ. - 2006. - №13 (1). - С. 205-208, 0,24 друк. арк.

4. Шамота Г.М. Инновационная стратегия предприятия - основа конкурентоспособности / Г.М. Шамота // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. Том III. Випуск 217. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 731-736, 0,68 друк. арк.

5. Шамота Г.М. Проблемы инновационных преобразований производства в Украине / Г.М. Шамота // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. пр. Т. 14. - Суми: УАБС НБУ, 2005. - С. 362-366, 0,27 друк. арк.

6. Шамота Г.М. Формування системи управління портфелем інноваційних проектів підприємства / Г.М. Шамота // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник наукових праць. Випуск 23. - Суми, 2008. - С. 227-237, 0,51 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru