РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Діяльність промислового підприємства передбачає тісну взаємодію з навколишнім природним середовищем, яке з одного боку, є ресурсною базою виробника, а з іншого - поглиначем забруднень, що виникають в результаті перетворення вхідних потоків в кінцевий продукт. Зростання економічної активності підприємств призводить до погіршення якості довкілля, але поряд з цим надає можливість накопичувати доходи для вирішення екологічних проблем, які сьогодні в України набувають критичної межі. За оцінками експертів, щорічні втрати країни від нераціонального природокористування і забруднення навколишнього середовища становлять від 15 до 20% її національного доходу, і нарощування обсягів виробництва при існуючих підходах до використання природних ресурсів веде до екологічної катастрофи. Забезпечення економічного зростання при одночасному зменшенні деструктивного впливу виробничої діяльності на довкілля обумовлює необхідність суттєвих перетворень в системі управління підприємствами, які б супроводжувалися підвищенням уваги до екологічних аспектів, вивченням можливостей переорієнтації виробництва на енергозберігаючі і ресурсозаощаджувальні технології. Для підприємств машинобудівної галузі ці проблеми набувають особливого значення на загальному фоні зношеності основних виробничих фондів, недосконалості технологій та недостатності коштів на їх оновлення. З огляду на це, актуалізуються питання розвитку теоретичних положень і розробки практичних рекомендацій з регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств, які б, з одного боку, забезпечили можливість зменшення конфліктності їх взаємодії з навколишнім природним середовищем, а з іншого - сприяли покращенню фінансово-економічних результатів.

Значний внесок у розв'язання завдань збереження природних ресурсів і розвиток інструментів регулювання екологічних аспектів на макрорівні зробили такі вчені, як Акофф Р., Амоша О., Андрєєва Н., Балацький О., Веклич О., Гірусов Е., Данилишин Б., Дейлі Г., Дементьєв В., Мартякова О., Медоуз Д., Мельник Л., Недін І., Олдак П., Половян О., Реймерс Н., Ріхтер К., Синякевич І., Туниця Ю., Харичков С. Дослідженню і опрацюванню проблем екологізації діяльності підприємств присвячені роботи Александрова І., Галушкіної Т., Деречинського Ю., Ілляшенка С., Крупіної Н., Попової О., Прокопенко О., Родіонова О., Садекова А., Садченко О., Саталкіна Ю., Смоленського І., Хобти В., Шевчука В. та інших вчених.

Високо оцінюючи внесок науковців у розвиток окремих аспектів екологічного управління, слід зазначити, що досі залишається відкритим ряд питань з організаційно-економічного регулювання впливу виробництва на довкілля. Потребують уточнення та подальшого розвитку теоретичні і практичні аспекти формування інструментарію для ефективного управління екологічними наслідками діяльності промислових підприємств.

Актуальність і значимість еколого-економічних проблем для України, що обумовлюють необхідність подальших досліджень у даній сфері, визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі економіки підприємства ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” Міністерства освіти і науки України відповідно до планів науково-дослідних робіт за темами: Д 10-07 “Теоретичні засади підвищення потенціалу суб'єктів господарювання в умовах інноваційної моделі розвитку економіки” (номер державної реєстрації 0107U001411, 2007-2009 рр.), в рамках якої автором сформовано інструменти стратегічного планування екологічної спрямованості розвитку господарських процесів; Д 7-09 “Інституціональні основи формування ефективної держави в умовах трансформації економіки” (номер державної реєстрації 0108U010987, 2009-2011 рр.), у ході виконання якої автором обґрунтовано принципи формування ефективного організаційно-економічного механізму екологічного управління на макрорівні та структуровано його складові.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень і обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо організаційно-економічного регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств з урахуванням специфіки їх виробничо-господарської діяльності.

Для досягнення мети в дисертації поставлено і вирішено наступні завдання:

уточнено сутність та принципи побудови ефективного організаційно-економічного механізму екологічного управління;

досліджено особливості екологізації виробничо-господарської діяльності промислових підприємств в економіці України під впливом факторів зовнішнього середовища;

запропоновано напрямок розвитку концепції регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств;

проаналізовано екологічні та економічні проблеми і результати функціонування підприємств промисловості Донецького регіону;

систематизовано наукові підходи до оцінки і зниження екодеструктивної дії екологічних аспектів виробництва;

удосконалено підхід до оцінки екологічної результативності діяльності промислових підприємств; екологічний управління промисловість донецький

розроблено збалансовану систему еколого-економічних показників для оцінки наслідків виробничої діяльності машинобудівних підприємств з урахуванням специфіки технологічних процесів;

обґрунтовано рекомендації з організаційного забезпечення процесу регулювання екодеструктивних наслідків підприємств машинобудування;

сформовано пропозиції щодо використання показників екологічності в дослідженні життєвого циклу продукції.

Об'єктом дослідження є процеси регулювання екодеструктивних наслідків діяльності промислових підприємств в умовах екологічної трансформації зовнішнього середовища.

Предметом дослідження є науково-методичні аспекти обґрунтування і практичного використання інструментів організаційно-економічного регулювання екологічних наслідків діяльності машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційної роботи є базові концепції екологічної економіки, наукові праці і методичні розробки провідних українських і зарубіжних науковців з питань екологічного менеджменту і підвищення еколого-економічної результативності діяльності підприємств.

Для вирішення поставлених задач були використані: методи статистичних групувань і порівняльного аналізу (у процесі дослідження показників стану навколишнього середовища); діалектичної логіки та системно-структурного аналізу (для уточнення сутності та складових механізму екологічного управління); процесний та системний підходи (при формуванні системи еколого-економічних показників та оцінці життєвого циклу продукції); економіко-математичне моделювання (для оптимізації програми заходів із підвищення екологічної чистоти виробництва); абстрактно-логічний (для узагальнення, побудови висновків та розробки рекомендацій).

Інформаційну базу дослідження склали нормативні та законодавчі акти України з питань регулювання природокористування та охорони навколишнього природного середовища, міжнародні стандарти з екологічного управління, офіційні дані Державного комітету статистики України Донецького обласного управління статистики, звітна документація підприємств машинобудівної галузі Донецької області, результати авторських досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглиблені теоретичних положень, розвитку наукових підходів та обґрунтуванні практичних рекомендацій з питань регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств для підвищення еколого-економічної результативності.

Основні наукові результати:

уперше:

запропоновано науково-методичний підхід до оцінки життєвого циклу продукції машинобудівного підприємства, який передбачає поєднання в системі розрахунку інтегрального показника характеристик екологічного рівня якості та економічних параметрів виробу, що надає можливість комплексної оцінки деструктивного впливу на навколишнє природне середовище з метою підвищення екологічної чистоти продукції;

удосконалено:

систему факторів зовнішнього середовища прямого та опосередкованого впливу через визначення їх мотивуючої дії на процеси екологізації виробничої діяльності підприємств, що дозволяє досягти оптимального поєднання в загальній стратегії розвитку економічних та екологічних цілей шляхом визначення та послаблення загроз з боку зовнішніх чинників і використання можливостей внутрішнього середовища підприємств;

науковий підхід до оцінки екологічної результативності поточної діяльності підприємств шляхом деталізації показників в системах адміністративного управління і виробництва для аналізу зв'язку між екологічними характеристиками та економічними результатами діяльності, що дозволяє виявляти напрямки зменшення негативних екологічних наслідків та здійснювати ранжування підприємств за ступенем їх впливу на довкілля;

методичний підхід до формування збалансованої системи показників, яка в агрегованому вигляді відображає інформацію щодо екологічних аспектів діяльності машинобудівних підприємств і забезпечує можливість узгодження стратегічних екологічних та економічних цілей, переведення їх на операційний рівень діяльності для обґрунтування і реалізації заходів з підвищення екологічності виробництва;

дістали подальшого розвитку:

визначення сутності і структури організаційно-економічного механізму екологічного управління шляхом поділу його інструментів на групи за характером впливу на підприємства-забруднювачі й уточнення критеріїв оптимізації його дії, що підвищує результативність виконання функцій з охорони навколишнього середовища;

концептуальні положення з регулювання екологічних наслідків функціонування підприємств на основі ідентифікації екологічних аспектів, визначення параметрів їх впливу і можливостей контролю та уточнення характеру зв'язку з фінансово-економічними результатами діяльності, що дозволяє оцінювати ефективність виробництва з урахуванням екологічної складової.

Практичне значення одержаних результатів. До результатів, які мають прикладний характер, належать науково-практичні рекомендації щодо оцінки екологічних аспектів виробничої діяльності промислових підприємств і формування на її основі програми заходів з підвищення екологічної чистоти виробництва, що сприяє виникненню позитивних внутрішніх і зовнішніх по відношенню до підприємств еколого-економічних ефектів. Це надає можливість екологізувати їх економіку і підсилити конкурентні позиції.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в практичній діяльності ЗАТ “Горлівський машинобудівник” (довідка № 476 від 23.06.2010 р.), ВАТ “Новогорлівський машинобудівний завод БУР” (довідка № 530 від 16.06.2010 р.), ТОВ “Український центр екології та теплоенергетики” (довідка № 11/10 від 01.06.2010 р.), що підтверджує прикладну значимість отриманих результатів і доцільність їх використання в господарській діяльності підприємств. Окремі наукові результати використовуються в навчальному процесі Автомобільно-дорожнього інституту ДВНЗ “Донецькій національний технічний університет” при викладанні дисципліни “Менеджмент” (довідка № 42-33/772 від 25.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій містяться наукові положення, виновки і рекомендації з регулювання екологічних наслідків діяльності промислового підприємства, отримані автором на підставі опрацювання і систематизації теоретичних і практичних розробок, статистичної інформації, нормативних і законодавчих документів. Особистий внесок здобувача у колективно опубліковані праці конкретизовано у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження обговорювалися та одержали схвалення на 10 науково-практичних конференціях:

на 8 міжнародних: “Творча спадщина В.І. Вернадського та проблеми формування сучасної екологічної свідомості” (м. Донецьк, 2007 р.), “Відомості наукової думки - 2007” (м. Перемишль, 2007 р.), “Стратегії розвитку України в глобальному середовищі” (м. Сімферополь, 2008 р.), “Розвиток наукових досліджень - 2008” (м. Полтава, 2008 р.), “Сучасні проблеми управління виробництвом” (м. Донецьк, 2008 р.), “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (м. Луганськ, 2009 р.), “Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка” (м. Донецьк, 2010 р.), “Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2010 р.);

на 2 всеукраїнських: “Сучасний стан і проблеми інвестиційного розвитку” (м. Донецьк, 2008 р.); “Донбас-2020: перспективи розвитку очима молодих вчених” (м. Донецьк, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 18 наукових праць, серед яких 1 колективна монографія, 7 статей у наукових фахових виданнях, 10 публікацій у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 5,8 д.а., з них 4,1 д.а. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Дисертація загальним обсягом 166 сторінки комп'ютерного тексту містить 28 таблиць (на 28 сторінках), 22 рисунки (на 22 сторінках), список використаних джерел із 223 найменувань (на 24 сторінках) та 3 додатків (на 4 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств” уточнено сутність та принципи функціонування організаційно-економічного механізму екологічного управління; здійснено систематизацію факторів зовнішнього середовища підприємства прямого та опосередкованого впливу, які ініціюють процеси екологізації; визначено напрямок розвитку підходів щодо регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств.

Важливою задачею забезпечення ефективного функціонування підприємств в умовах критичного загострення екологічних проблем є зменшення деструктивного впливу їх виробничої діяльності на навколишнє природне середовище. Для України це завдання є досить актуальним внаслідок складної екологічної ситуації: як зазначають експерти, у промислово-насичених регіонах нашої країни техногенне навантаження на довкілля у 4-5 разів перевищує цей показник у розвинутих країнах світу.

Вирішення зазначених проблем потребує формування ефективного організаційно-економічного механізму екологічного управління, здатного регулювати екологічні наслідки діяльності підприємств. З огляду на це, в роботі уточнено сутність і структуру організаційно-економічного механізму екологічного управління, який представлено у взаємозв'язку його складових: регуляторів (інструментів), способів і форм їх впливу, конкретних умов дії, нормативно-правового підґрунтя, системи суспільних та державних інститутів. Для забезпечення вмотивованості підприємств до екологічно обґрунтованої діяльності було визначено та систематизовано еколого-економічні інструменти за характером їх впливу (прямий директивний, непрямий стимулюючий, непрямий мотивуючий вплив). Серед групи регуляторів непрямого стимулюючого впливу виокремлено позитивні та негативні стимули, на підставі чого уточнено критерій оптимізації їх дії. Це надало змогу виявити напрямки удосконалення організаційно-економічного механізму екологічного управління: формування ефективної системи екологічного оподаткування; удосконалення екологічного законодавства; розвиток механізму фінансування природоохоронної сфери; залучення додаткових джерел фінансування природоохоронних заходів; впровадження гнучких механізмів Кіотського протоколу; удосконалення інформаційної сфери та системи контролю.

Дослідження можливостей екологізації промислового виробництва довело, що внутрішня готовність підприємств розвивати систему еколого-економічного управління все більше ініціюється під тиском зовнішнього примусу, обставин, кон'юнктури ринку. З позиції розмежовування факторів зовнішнього оточення підприємства на макро- та мікросередовище, виявлено та систематизовано чинники прямого та опосередкованого впливу, що стимулюють процеси екологізації економіки підприємств, серед яких: прийняття концепції сталого розвитку країни; збільшення попиту на екологічно чисті товари; формування екологічної свідомості та культури покупців; розвиток екологічно безпечних та ресурсозберігаючих технологій, вплив міжнародних факторів тощо. Виявлені чинники зовнішнього середовища у розрізі екологічної спрямованості мають бути враховані підприємствами при формуванні стратегії розвитку для оптимального поєднання економічних та екологічних цілей шляхом визначення й послаблення загроз і використання власних можливостей для забезпечення ефективного функціонування.

Дія зовнішніх факторів обумовлює перетворення у внутрішньому середовищі підприємств, спонукає до впровадження сучасних технологій і методів управління, вимагає здійснення оцінки і регулювання екологічних аспектів виробничої діяльності, оскільки будь-які зміни в довкіллі, позитивні чи негативні, повністю або частково, є результатом впливу екологічних аспектів його діяльності. В роботі виконано загальний аналіз причин та умов виникнення негативних екологічних наслідків виробничо-господарської діяльності підприємств, оцінено параметри їх впливу та можливості контролю, розглянуто сучасний підхід до ідентифікації екологічних аспектів, сутність якого зводиться до включення відповідних екологічних характеристик у вимоги до виробничих та інших процесів підприємства, що охоплюють стадії постачання, функціонування та збуту.

Встановлення того факту, що управління екологічними аспектами, яке спрямоване на зменшення еколого-економічних збитків і реалізацію механізмів ресурсо- та енергозбереження, визначає екологічну результативність функціонування підприємства та в кінцевому підсумку впливає на його економічний результат, дозволило сформувати погляд на розвиток концепції регулювання екологічних наслідків діяльності промислового підприємства, що обґрунтовує доцільність впровадження сучасних технологій екологічного управління (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція розглядає підприємство як відкриту систему, негативні наслідки господарської діяльності якої призводять до зміни якості довкілля.

Підприємство виступає одночасно і суб'єктом, і об'єктом забруднення внаслідок дії зовнішніх ефектів. Тобто на його економіку впливають показники стану навколишнього середовища, пов'язані з дією антропогенних і природних факторів, що обумовлюють виникнення екстернального збитку, а також результати негативного впливу власного забруднення довкілля (внутрішній економічний збиток), яке визначається екологічними аспектами діяльності. Доведено, що регулювати екологічні наслідки функціонування підприємства дозволяє налагоджений процес управління екологічними аспектами його діяльності, результати якої мають оцінюватись за допомогою показників екологічності системи адміністративного управління та виробничої системи з урахуванням характеристик стану навколишнього природного середовища.

В рамках запропонованої концепції модифікується підхід до визначення інтегрального показника ефективності виробництва. Внесок екологічної складової при цьому оцінюється розмірами додаткових екологічних витрат і вигод, які впливають на формування доходу і затрат підприємства та визначаються результатами управління екологічними аспектами.

У другому розділі “Аналіз та оцінка еколого-економічних результатів діяльності промислових підприємств” проаналізовано результати діяльності промислових підприємств; на підставі огляду науково-методичних розробок у сфері організаційно-економічного управління екологічними аспектами діяльності підприємства сформовано рекомендації щодо розвитку системи екологічної оцінки; визначено та систематизовано еколого-економічні показники в системі адміністративного управління та виробничій системі підприємства.

Проведений аналіз показників забруднення навколишнього середовища на прикладі Донецької області - провідного індустріального та найбільш екологічно напруженого регіону країни, довів, що зосередження лише на екологічному аспекті не дає вичерпної інформації, якщо розглядати його у відриві від економічних показників функціонування промисловості регіону. Так само, аналіз економічної ефективності господарської діяльності підприємств не може бути повним, якщо не враховувати її екологічні наслідки. Таким чином, виникає необхідність визначення набору еколого-економічних показників функціонування підприємств, серед яких можна виділити показники збиткоємності, енергоємності, ресурсоємності, що характеризують споживання ресурсів у виробництві та оцінюють найбільш вагомі екологічні проблеми. Розрахунок зазначених показників за видами промислової діяльності Донецького регіону дозволив встановити, що при значних екологічних проблемах в інших галузях, для машинобудівного комплексу вони знаходяться у сфері водокористування та споживання матеріальних ресурсів. Так, величина обсягу відведеної забрудненої води відносно обсягу реалізованої продукції машинобудівних підприємств у 2008 році в 1,4 рази перевищила значення цього показника, розрахованого для енергетики, у 3,5 рази - для промисловості будівельних матеріалів, майже у 7 разів - для хімічної та харчової галузі. За показником матеріалоємності - 0,68 грн. на гривню обсягу реалізації, машинобудування випередило електроенергетику (0,40 грн./грн.), вугільну (0,57 грн./грн.) та хімічну (0,66 грн./грн.) промисловість. Хоча за показником збиткоємності (за викидами в атмосферу) підприємства машинобудівної галузі випереджають лише харчову промисловість, вони формують попит на продукцію металургійного та електроенергетичного комплексу, тим самим опосередковано визначаючи масштаби забруднення навколишнього природного середовища.

Процедури визначення та оцінки негативних екологічних наслідків виробничо-господарської діяльності промислових підприємств, яка планується чи вже здійснюється, є дуже важливими в системі екологічного управління. Опрацювання теоретико-методичної інформації стосовно інструментів дослідження екологічного впливу господарської діяльності на довкілля дозволило уточнити сутність екологічної оцінки і сформувати рекомендації щодо її удосконалення. Екологічну оцінку в широкому визначенні пропонується розглядати як процес, що носить науково-практичний характер, націлений на виявлення та оцінку екологічного впливу господарської діяльності на навколишнє середовище з метою регулювання негативних екологічних наслідків.

З позиції визначення екологічної оцінки як процесу, її не доцільно обмежовувати лише оцінкою впливу на навколишнє середовище (ОВНС) та екологічною експертизою (ЕЕ), тому що цей процес передбачає розробку і реалізацію заходів з регулювання екодеструктивних наслідків господарської діяльності. Тому в роботі запропоновано розширити перелік елементів, які традиційно входять до системи екологічної оцінки, за рахунок включення до її складу екологічного аудиту, оцінки екологічної результативності діяльності підприємства (ОЕР), оцінки життєвого циклу продукції (ОЖЦ), які реалізуються при здійсненні господарської діяльності з позиції інтересів самого підприємства з метою покращення еколого-економічних показників. Поєднання окремих методів дослідження впливу промислового підприємства на довкілля в загальну систему забезпечує комплексний підхід до вирішення завдань мінімізації техногенних наслідків виробничої діяльності.

Для поточного аналізу результатів управління екологічними аспектами діяльності підприємства міжнародні екологічні стандарти серії ISO 14000 надають загальні рекомендації щодо використання показників екологічної результативності (характеристик екологічності), які необхідно визначати окремо для виробничої системи та системи адміністративного управління з урахуванням стану навколишнього середовища. Вивчення можливості застосування цього підходу у практичній діяльності підприємств дозволило зробити висновок, що за умов рекомендаційного характеру екологічних стандартів складним є етап добору і розрахунку показників. Тому з метою подальшої розробки практичних заходів з регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств в роботі деталізовано перелік еколого-економічних показників, обґрунтовано порядок, принципи та доцільність їх вибору (рис. 2).

Екологічні характеристики часто розглядаються керівниками підприємств у відриві від економічних результатів діяльності або із значними обмеженнями та припущеннями. З цієї причини в роботі уточнено перелік показників екологічності системи адміністративного управління (ПЕУ). Деталізація ПЕУ у сфері аналізу взаємозв'язку екологічних характеристик з фінансово-економічними показниками дозволяє визначати суму додаткових екологічних витрат і вигод, які впливають на формування доходу і витрат підприємства.

Запропоновані показники екологічності в рамках виробничої системи підприємства (ПЕВ) дозволяють оцінювати вагомі екологічні аспекти його функціонування, такі як забруднення повітряного басейну, використання водних та земельних ресурсів, утворення відходів, рівень захворюваності робітників. Розрахунок зазначених показників для кожного підприємства з їх наступним групуванням і зіставленням з набором регіональних статистичних характеристик стану навколишнього середовища надає можливість простого та швидкого порівняння підприємств за рівнем їх екодеструктивної дії. Такий підхід до поточної оцінки екологічної результативності діяльності промислових підприємств сприяє виявленню напрямків регулювання негативних наслідків виробництва з відстеженням впливу на економічні показники та стандартизації екозвітності.

У третьому розділі “Рекомендації з регулювання екологічних наслідків діяльності промислових підприємств” запропоновані рекомендації щодо формування збалансованої системи показників для аналізу та оцінки екологічних наслідків виробничої діяльності машинобудівних підприємств; надано пропозиції з організаційного забезпечення процесу регулювання екодеструктивних впливів підприємств на довкілля; запропоновані науково-практичні рекомендації з оцінки життєвого циклу продукції підприємств машинобудівної галузі.