Формування інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування в умовах трансформації земельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Нині в умовах пошуку ефективної моделі функціонування пореформеного сільськогосподарського землекористування зокрема та економіки сільського господарства України у цілому не виникає суперечностей в особливо важливій та стратегічній ролі для їхнього розвитку інвестицій. У той же час потік інвестиційного капіталу в аграрну сферу характеризується дуже низькою динамікою, хоча потенціал земельних ресурсів значно вищий порівняно з потенціалом більшості європейських країн. Тому в період обмеженості інвестиційних ресурсів інвестиційна привабливість сільськогосподарського землекористування як категорія є основним критерієм, на основі якого формуються інвестиційна стратегія з боку інвестора та інвестиційна аграрна політика держави. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває питання визначення інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування як визначення найперспективніших напрямків залучення капіталу.

Власне дослідженню вказаних та інших проблем, пов'язаних з інвестиціями на сучасному етапі, присвячено багато праць відомих учених. Зокрема, інвестиційну привабливість вивчали І.О. Бланк, А.А. Пересада, C.А. Гуткевич, А.С. Волков та ін. Регіональний аспект інвестування детально проаналізовано в публікаціях Ю.О. Болейка, В.М. Гриньової, а дослідженнями галузевої інвести-ційної привабливості сільського господарства займаються А.П. Гайдуцький, В.В. Волкодав, С.А. Гуткевич, М.І. Кісіль, М.Ю. Коденська, Р.І. Тринько та ін. Проблема інвестицій висвітлена у роботах зарубіжних дослідників -- Г. Бірмана, С. Шмідта, Л. Гітмана, М. Джонка, Є. Тарасевич та ін.

Питання формування сільськогосподарського землекористування в умовах нових земельних відносин, а також проблеми інвестиційної привабливості землекористування й оцінки його ефективності вивчають Д.І. Бабміндра, Д.С. Добряк, А.Г. Мартин, О.С. Новоторов, А.Я. Сохнич, А.М. Третяк та ін. Разом із тим, проблемам інвестицій у землекористування присвячено тільки деякі праці А.М. Третяка, Д.І. Бабміндри. Відповідно наукова думка нині не дає вичерпної відповіді на питання про ефективність інвестицій у сільськогосподарське землекористування і роль у його формуванні землеустрою як інноваційних інвестицій. Саме це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та його мету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування методологічних основ оцінки інвестицій у розвиток землекористування та методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування на прикладі земельних ресурсів Тернопільської області.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження ставилися й розв'язувалися такі основні завдання:

-- дослідити наукові засади інвестицій у землекористування та методологічні основи оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування;

-- проаналізувати економічні й екологічні передумови формування інвестиційної політики щодо організації сільськогосподарського землекористування в умовах нових земельних відносин;

-- обґрунтувати роль землеустрою як інноваційних інвестицій у формуванні ефективного сільськогосподарського землекористування;

-- удосконалити методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування в межах адміністративних утворень й у проектах землеустрою.

1. Теоретико-методологічні основи інвестицій та формування інвестиційної привабливості в розвитку сільськогосподарського землекористування

Проведено дослідження сутності і значення інвестицій та інвестиційної привабливості в розвитку сільськогосподарського землекористування, методологічних особливостей процесу формування інвестицій у розвиток землекористування сільськогосподарських підприємств та обґрунтовано, що землевпорядні заходи є інноваційними інвестиціями в землекористування.

На основі проведених досліджень, узагальнення літературних джерел зроблено висновок про те, що землекористування, може складатися як з однієї, так і з декількох земельних ділянок. Землекористування великих сільськогосподарських підприємств нерідко включають десятки і сотні індивідуальних земельних ділянок орендованих у власників земельних часток (паїв). По-друге, землекористування неоднорідне за характером власності і користування землею. Це означає, що земельні ділянки, які формують землекористування сільськогосподарських підприємств, можуть мати різний правовий статус. Так, навіть невелике селянське господарство, що базується на власній земельній ділянці, може одержати частину земель в оренду. Великі сільськогосподарські підприємства, як правило, мають неоднорідне землекористування, що сформоване на різному праві на земельні ділянки: власності (приватній, державній і спільній) користування (оренді, постійного користування). По-третє, характер й інтенсивність використання земель у межах землекористування можуть бути різними. Відмінності визначаються складом та якістю угідь, рельєфом місцевості, правовим режимом, обмеженнями й земельними сервітутами, екологічною ситуацією. В умовах великого сільськогосподарського підприємства така неоднорідність вимагає особливого підходу до організації території. Отже, при оцінці інвестиційної привабливості землекористування, його необхідно розглядати в природному, правовому, економічному та екологічному аспектах.

Формування землекористування сільськогосподарського підприємства як юридичної особи являє собою, в основному, інтелектуально-інвестиційний процес, оскільки протягом усього часу його утворення доводиться розв'язувати нестандартні завдання, в яких важлива роль належить інтелекту людини та здійснюваних нею землевпорядних заходів. Формування землекористування сільськогосподарських підприємств складається з кількох послідовних етапів. Зокрема, утворення землекористування юридичної особи як процес формування складного земельного капіталу може бути представлено у вигляді чотирьох етапів. Перший етап чисто інтелектуальний. Він являє собою основну інноваційну складову, яку застосовують при утворенні землекористування юридичної особи. На цьому етапі інтелект використовують у чистому вигляді, оскільки результатом його використання стає певна концепція, керуючись якою засновники юридичної особи здійснюють усі наступні кроки в формуванні землекористування.

Другий етап -- створення статутного фонду (капіталу) юридичної особи, що являє собою земельні ділянки, які перебувають у приватній чи спільній частковій власності на землю, засновників. Це -- найбільш доцільний варіант формування землекористування, хоча можуть бути й інші. У самому процесі утворення землекористування юридичної особи у статутному капіталі важлива роль належить землі та грошовому капіталу, і це єдиний випадок у всьому процесі формування землекористування юридичної особи, коли земля, а не майновий капітал, дійсно, відіграє головну роль. Третій етап являє собою процес створення активної складової продуктивних сил, яка полягає не тільки в формуванні землекористування юридичної особи. Якщо створення статутного фонду -- завдання, в основному, рутинне, то формування самого землекористування із земельних ділянок, що знаходяться у власності засновників, або придбання земельних ділянок на кошти засновників -- сама організація (землеустрій) землекористування -- завдання завжди інтелектуальне, творче. Другий і третій етапи відповідають процесу передачі юридичній особі прав «володіти, користуватися а інколи й розпоряджатися» земельними ділянками, які залучаються у процес формування землекористування. Четвертий етап пов'язаний із забезпеченням енергією площі землекористування відповідного сільськогосподарського підприємства (організація угідь та типів і видів сівозмін), без якої виробництво матеріальних благ неможливе. І хоча це найважливіший процес у сільському господарстві пов'язаний зі створенням активної складової продуктивних сил, у сучасних умовах він, на жаль, вирішується дуже просто, без моделювання оптимізації розмірів, складу і продуктивності угідь землекористу-вання а відповідно і земельного капіталу. Цим етапом завершується процес утворення землекористування сільськогосподарського підприємства як юридичної особи, що перетворюється на діюче землекористування.

На етапі планування заходів щодо здійснення інвестиційної діяльності у сільськогосподарських підприємствах та виробничих кооперативах, відповідно до їх організаційно-правових особливостей як форми господарювання, засновниками або загальними зборами кооперативу обирається та затверджується інвестиційна стратегія. Відповідно до неї ними розробляється інвестиційна політика, а найнятими менеджерами чи спеціалістами підприємства при необхідності із залученими консультантами проводиться складання інвестиційних програм, проектів, у тому числі і інвестиційних проектів землеустрою.

Заходи які розробляються в процесі землеустрою, віднесено до інноваційних інвестицій. Землевпорядні інноваційні інвестиції -- це вкладення новацій у землекористування, які забезпечують кількісні і якісні поліпшення організації території землеволодінь та землекористувань, земельних ресурсів завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу. Вони здійснюються з метою одержання прибутку, скорочення витрат на виробництво або досягнення соціальних результатів (поліпшення умов життя населення, екології тощо). Землевпорядні інноваційні інвестиції реалізовуються шляхом розробки інвестиційних проектів землеустрою на землях різного цільового призначення.

До землевпорядних інноваційних інвестицій на рівні регіону необхідно віднести наступну документацію із землеустрою: проекти землеустрою щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; проекти землеустрою щодо встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення; проекти землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності; проекти землеустрою щодо впорядкування земель населених пунктів; проекти землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; схеми землеустрою адміністративно-територіальних утворень; проекти землеустрою щодо зонування земель за їхніми категоріями територій рад; проекти землеустрою щодо організації територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення.

До інноваційних інвестицій на рівні сільськогосподарських підприємств необхідно віднести проекти землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь. Робочі проекти землеустрою щодо:

рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закиснення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами, поліпшення сільськогосподарських земель, підвищення родючості грунтів що належать до капіталоутворювальних інвестицій.

Як свідчать проведені дослідження, в основному, землекористуванння сільськогосподарських підприємств сформовано на праві оренди, що вказує на відсутність вартості земельних ділянок в інвестиційному процесі. Встановлено, що орендодавець в існуючій системі відносин при формуванні землекористування юридичної особи повністю усунений від управління своїми правами на землю, які є предметом інвестиційного процесу. У цьому зв'язку нами запропоновано модель економічних відносин власності на землю для юридичної особи, суть якої полягає в тому, що відмінності між людьми в процесі створення нових благ і нової вартості (доходу) проходять не за ознакою володіння землею, а за ознакою використання всіх видів складного капіталу (земельного, майнового, людського, фінансового тощо), що можливо тільки при використанні свого (людського) капіталу. Таким чином, інвестиційна діяльність щодо розвитку землекористування сільськогосподарських підприємств -- це сукупність дій щодо здійснення інвестицій, забезпечення мобілізації капіталу, удосконалення структури та підвищення економічної ефективності використання землі та інших інвестиційних ресурсів з метою забезпечення інтересів учасників підприємства. Один із видів такого капіталу є земельний у вигляді вартості земельних ділянок чи прав на них, і який обов'язково повинен враховуватися в інвестиційній діяльності. Крім того, заходи із землеустрою щодо організації землекористування сільськогосподарських підприємств, їх земельних угідь та сівозмін як інновації в землекористування та заходи з поліпшення земель є складовими елементами процесу інвестиційної діяльності.

2. Аналіз стану використання земель та оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування в Тернопільській області

Проаналізовано стан використання земель Тернопільської області в процесі проведення земельної реформи, виявлено тенденції змін у землекористуванні в умовах трансформації регіональних земельних відносин, здійснено оцінку екологічного стану землекористування області, а також оцінку інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування.

Земельний фонд Тернопільської області, станом на 01.01.2009 року, за функціональним використанням характеризується: сільськогосподарські угіддя -- 77,9 %, в т.ч. орні землі -- 61,7 %; ліси й інші лісовкриті площі -- 14,5 %; забудовані землі -- 4,5 %. З аналізу розподілу земель в розрізі основних форм землевласників і землекористувачів видно, що найбільша частка земельного фонду станом на 01.01.2009 р. належить селянським господарствам, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво та сільськогосподарським товариствам -- по 22,3 % та особистим підсобним господарствам -- 17,0 %. Загальна площа земель, що перебувають у власності і користуванні громадян, становила 46,1 % (462,2 тис. га), в тому числі фермерських господарств -- 6,8 % (68,2 тис. га). Таким чином, основними сільськогосподарськими землекористувачами є сільськогосподарські товариства та селянські господарства, які ведуть товарне сільськогосподарське виробництво. Середній розмір землекористування коливається від 0,5 га в особистих підсобних господарствах до 988,9 га в сільськогосподарських товариствах. У процесі земельної реформи відбувся перерозподіл земель сільськогосподарського призначення по формах власності між суб'єктами землекористування. Станом на 01.01.2009 р. в області у державній власності було 41,4 % земельного фонду, у власності недержавних сільськогосподарських підприємств -- 0,6 % та у приватній власності -- 58,0 % при наявності понад 400 000 суб'єктів сільськогосподарської діяльності.

Порівняльний аналіз ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу свідчить, обсяги сільгосппродукції, отримуваної з оброблюваних земель у області за період земельної реформи, у вартісному виразі знизились. Зокрема, протягом 1990--2008 років у сільському господарстві області спостерігалося скорочення обсягів виробництва продукції у вартісному вираженні. У 2008 році у вартісному виразі виробництво в цілому становило 63,0 % до рівня 1990 року, у тому числі продукції рослинництва 83,8 %. Обсяги виробництва продукції тваринництва у 2008 році становили лише 42,7 % до рівня 1990-го.

Для оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування здійснений розподіл земель по типах землекористування на основі еколого-економічної придатності орних земель для вирощування основних сільськогосподарських культур (табл. 1). Результати таблиці свідчать, що в області налічується майже 76 % орних земель, придатних для вирощування всіх інтенсивних сільськогосподарських культур із забезпеченням не менше 35 % їхньої рентабельності, яка необхідна для ведення розширеного виробництва. Разом із тим 12,9 % ріллі потрібно використовувати тільки в ґрунтозахисних сівозмінах, а 2,5 % треба вивести з орних земель і відвести для використання у сіножате-пасовищних сівозмінах.

Наведені класи придатності земель поділені за інвестиційною привабливістю на три групи земель, які є базовою основою для розроблення інвестиційних проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землекористувань.

3. Методологічно-методичні основи інвестиційних чинників раціонального сільськогосподарського землекористування в умовах трансформації земельних відносин

На основі аналізу інвестиційних чинників раціонального сільськогосподарського землекористування в умовах трансформації земельних відносин запропоновано методологічні основи та методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування адміністративно-територіальних одиниць, удосконалено методику оцінки інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування в проектах землеустрою і здійснена оцінка інвестиційної ефективності екологічної структуризації сільськогосподарського землекористування.

Встановлено, що основна увага при пошуку шляхів підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування має бути зосереджена на внутрішніх резервах вдосконалення системи земельних відносин і землекористування, які б сприяли зростанню обсягів конкурентоспроможного землекористування. До основних чинників, які характеризують інвестиційну привабливість (інвестиційний потенціал) сільськогосподарського землекористування належать: питома вага земель спільної часткової власності на землю сільськогосподарських підприємств у загальній площі їхнього землекористування; питома вага земель власників земельних часток (паїв) як інвесторів у загальній площі землекористування сільськогосподарських підприємств; питома вага еколого-економічно придатних для ведення розширеного виробництва основних районованих сільськогосподарських культур; інфраструктурне облаштування земельних територій адміністративно-територіальних утворень і сільськогосподарських підприємств; місцезнаходження землекористування сільськогосподарських підприємств від ринків збуту продукції; рівень вартості земель за грошовою оцінкою сільськогосподарських угідь тощо.

На прикладі землекористування сільськогосподарських підприємств Тернопільської області розраховано земельно-інвестиційний потенціал за першими двома чинниками. Сумарний земельно-інвестиційний потенціал сільськогосподарського землекористування Тернопільської області станом на 01.01.2009 року становив 13, 2 млн. грн., тоді як фактичні грошові інвестиції разом з іноземними в 2008 році сягали близько 707 тис. грн. Разом з тим, він поки що не використовується в інвестиційній діяльності сільськогосподарських підприємств.

Інвестиційну привабливість сільськогосподарського землекористування в цілому по адміністративно-територіальних одиницях, як інтегральну характеристику, що відображає конкурентний потенціал землекористування для досягнення мети інвестора з урахуванням можливих ризиків пропонується оцінювати з урахуванням еколого-економічної придатності земельних угідь, їх місця розташування, нормативної грошової оцінки та інфраструктурного облаштування шляхом розрахунку індексу за розробленою формулою. Характеристика інвестиційно привабливих земель сільськогосподарського призначення за їх площею в розрізі адміністративних районів Тернопільської області свідчить, що площа земель кращої якості 1- і 2-го класу придатності, в тому числі особливо цінних, які використовуються переважно тільки для сільськогосподарського виробництва становить 592,8 тис. га або 70 % від загальної площі інвестиційно привабливих земель. В цілому по адміністративних районах площа цих земель коливається від 53 до 85 %; землі гіршої якості -- 15,4 %. Оцінку пропонується проводити по вартості відповідних груп земель. Вартість земель кращої якості 1- і 2-го класу придатності, в тому числі особливо цінних, які використовуються переважно тільки для сільськогосподарського виробництва становить 7,3 млрд. грн. або 82 % від загальної вартості інвестиційно привабливих земель (8,9 млрд. грн.). В цілому по адміністративних районах вартість цих земель коливається від 68 до 92 %. Вартість земель гіршої якості складає 824,8 млн. грн. або 9,2 %. Перші місця по землекористуванню сільськогосподарського призначення займають Гусятинський, Заліщицький, Підволочиський, Чортківський, Бучацький, Тернопільський райони для яких характерна не тільки висока якість земель, але і вигідне місце розташування та інфраструктурне облаштування.

Інвестиційну привабливість землекористування сільськогосподарських підприємств пропонується визначати як відношення ефективності проекту землеустрою щодо створення нових або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань, для конкретного інвестора, до ринкової вартості землекористування. Запропонований підхід ґрунтується на традиційній побудові наведеного грошового потоку проекту, в одному випадку (чисельник) з урахуванням умов конкретного інвестора, у другому (знаменник) -- середньоринкових умов.

Висновки

економічний земельний інвестиційний сільськогосподарський

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та наведено авторське вирішення наукового завдання, яке пов'язано із обгрунтуванням методологічних основ оцінки інвестицій та інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування. Обґрунтовані рекомендації сприятимуть залученню й ефективнішому використанню інвестиційних ресурсів у землекористування сільськогосподарських підприємств. Результати дослідження дають змогу сформулювати ряд нових наукових положень, висновків і рекомендацій.

1. Основні напрями державної та регіональної інвестиційної політики у сфері сільськогосподарського землекористування повинні включати: залучення в інвестиційну діяльність сільськогосподарських підприємств вартості земель, що можуть перебувати у спільній частковій власності юридичних осіб, шляхом внесення її до статутних фондів і земельних ділянок власників земельних часток (паїв) шляхом залучення власників до інвестиційного процесу; стимулювання формування сільськогосподарського землекористування в основному на еколого-економічно придатних землях, які забезпечують ведення розширеного виробництва сільськогосподарських культур, а відповідно і створення сприятливих умов для інвестицій; сприяння підвищенню ефективності інвестицій через оцінку інвестиційної привабливості сформованих типів землекористування; створення земельно-інформаційної системи (фонду) інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування; збільшення обсягів власних регіональних землевпорядних інноваційних інвестицій у сільськогосподарське землекористування. Як свідчать дослідження, сумарний земельно-інвестиційний потенціал сільськогосподарського землекористування Тернопільської області станом на 01.01.2009 року становив 13,2 млн. грн., тоді як фактичні грошові інвестиції разом з іноземними в 2008 році сягали близько 707 тис. грн. Проте, наявний земельно-інвестиційний потенціал поки що не використовується в інвестиційній діяльності сільськогосподарських підприємств.

2. Під інвестиціями у землекористування слід розуміти процес перетворення «універсального блага» (інтелектуальні, грошові, майнові та інші цінності) в раціонально організоване землекористування і поліпшення земельних угідь із метою одержання доходу або досягнення соціального ефекту, тобто створення нових благ. Головна мета й основний результат інвестиційного процесу в сільськогосподарському землекористуванні характеризуються не сумою вкладених засобів, а реальним зростанням віддачі потенціалу наявних земельних ресурсів. Такий результат швидше, простіше і з меншими витратами капіталовкладень може бути одержаний не шляхом збільшення коштів у поліпшення земельних угідь чи збільшення розміру землекористування, а шляхом кращої, ефективнішої організації використання земель за рахунок удосконалення системи землекористування й економічних відносин власності на землю і просторової організації виробничих відносин.

Під інвестиційною привабливістю землекористування пропонується розуміти інтегральну характеристику, що відображає інвестиційний (конкурентний) потенціал землекористування для досягнення мети інвестора з погляду ефективності, доцільності та надійності вкладення інвестицій. Інвестиційний потенціал різних типів землекористування може бути реалізований, передусім, за допомогою вибору найефективнішого використання землі, яке буде сформовано у проекті землеустрою щодо створення нового або впорядкування існуючого землекористування.

3. Процес створення землекористування юридичної особи, що здійснює сільськогосподарську діяльність, містить: вироблення концепції функціонування землекористування цієї юридичної особи у сфері економіки; визначення способу забезпечення земельними ділянками й створення (якщо буде потрібно) джерела інших засобів і коштів, необхідних для утворення землекористування; формування моделі економічних відносин власності на землю для функціонування землекористування юридичної особи, спрямованого на участь земельного капіталу в інвестиційному процесі; формування складу засновників, інвесторів та учасників утворення землекористування юридичної особи. Утворення землекористування юридичної особи являє собою в основному інтелектуально-інвестиційний процес, який здійснюється при розробці проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землекористувань. Формування землекористування юридичної особи, як процес створення складного земельного капіталу, включає чотири етапи: інтелектуальний; створення статутного капіталу; формування землекористування; забезпечення енергією площі землекористування.

4. Заходи щодо землеустрою, які розробляють у процесі землевпорядного проектування, віднесено до інноваційних інвестицій. Землевпорядні інноваційні інвестиції -- це вкладення новацій у землекористування, які забезпечують кількісні та якісні поліпшення організації території землеволодінь і землекористувань, земельних ресурсів завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу. Їх здійснюють із метою одержання прибутку, скорочення витрат на виробництво або досягнення соціальних результатів (поліпшення умов життя населення, екології тощо). Землевпорядні інноваційні інвестиції реалізують шляхом розробки інвестиційних проектів землеустрою на землях різного цільового призначення.

5. Реформування земельних відносин, зміна форм власності та господарювання на землі поки що не забезпечили поліпшення та підвищення ефективності й інтенсивності використання земель. Зокрема, регіональні сумарні втрати гумусу через мінералізацію (окиснювальну деструкцію) та ерозію ґрунтів щорічно становлять 0,7 млн. тонн, що еквівалентно 3,5 млн. тонн органічних добрив, а еколого-економічні збитки внаслідок ерозії перевищують 52 млн. грн., що є значним обсягом інвестиційних ресурсів. Таким чином, землевпорядно-організаційні заходи щодо охорони земельних угідь і підвищення родючості ґрунтів -- це складові землевпорядних інноваційних інвестицій, які зменшують величину капітальних інвестицій, необхідних у подальшому для відновлення чи поліпшення якості земельних ресурсів.

6. Як свідчать результати розподілу земель за типами землекористування, в області налічується майже 76 % орних земель, придатних для вирощування всіх інтенсивних сільськогосподарських культур із забезпеченням не менше 35 % їхньої рентабельності, яка необхідна для ведення розширеного виробництва. Разом із тим 12,9 % ріллі потрібно використовувати тільки в ґрунтозахисних сівозмінах, а 2,5 % треба вивести з орних земель і відвести для використання у сіножате-пасовищних сівозмінах або для забудови та рекреаційного використання. Тільки за такої структуризації землекористування можливе зростання його інвестиційної привабливості.

7. Основними чинниками, які характеризують інвестиційну привабливість (інвестиційний потенціал) сільськогосподарського землекористування, є: питома вага земель спільної часткової власністі на землю сільськогосподарських підприємств у загальній площі їхнього землекористування; питома вага земель власників земельних часток (паїв) як інвесторів у загальній площі землекористування сільськогосподарських підприємств; питома вага еколого-економічно придатних для ведення розширеного виробництва основних районованих сільськогосподарських культур; інфраструктурне облаштування земельних територій адміністративно-територіальних утворень і сільськогосподарських підприємств; місце розташування землекористування сільськогосподарських підприємств від ринків збуту продукції; рівень вартості земель за грошовою оцінкою сільськогосподарських угідь тощо.

8. Інвестиційну привабливість проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств пропонується визначати як відношення ефективності проекту землеустрою щодо створення нових або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань, що підготовлений до реалізації й відображає краще і більш ефективне використання землі для конкретного інвестора, до ринкової вартості земельної ділянки, на якій планується його реалізація. Запропонований підхід ґрунтується на традиційній побудові приведеного грошового потоку проекту, в одному випадку (чисельник) з урахуванням умов конкретного інвестора, в другому (знаменник) -- середньоринкових умов.

9. Оптимізація земельного фонду шляхом консервації малопродуктивних і сильнодеградованих орних земель ґрунтується виключно на екологічних аспектах. Консервація ґрунтів орних земель, які знаходяться в кризовому та катастрофічному стані й трансформація лукопасовищних угідь дадуть можливість забезпечити оптимізовану структуру земельних угідь у Тернопільській області та створити екологічно стійкі високопродуктивні агроландшафти. Крім того, прямий економічний ефект від переведення 129,7 тис. га орних земель під консервацію становитиме 38,9 млн. грн.

Література

1. Третяк А.М. Землевпорядне проектування: теоретичні та методичні основи інвестицій у землекористування / [А.М. Третяк, В.М. Другак, Д.П. Романська]; за ред. А.М. Третяка. -- Київ: ТОВ «ЦЗРУ», 2007. -- 292с.

2. Романська Д.П. Інвестиційна складова землеустрою / Д.П. Романська // Науковий вісник Національного аграрного університету -- 2006. -- № 104 -- С. 232 - 234.

3. Романська Д.П. Інвестиційний процес у землекористуванні сільськогосподарських підприємств / Д.П. Романська // Землевпорядний вісник. -- 2007.-- № 3 -- С. 60 - 62.

4. Романська Д.П. Еколого-економічна оцінка придатності земель як фактор інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування / Д.П. Романська // Землевпорядний вісник. -- 2008. -- № 4 -- С. 36 - 39.

5. Романська Д.П. Визначення інвестиційної привабливості сільськогосподарського землекористування у межах адміністративно-територіальних утворень / Д.П. Романська // Землевпорядний вісник. -- 2009. -- № 12 -- С. 32 - 36.

6. Третяк А.М. Інвестиційна привабливість землекористування в Україні / А.М. Третяк, В.М. Другак, Д.П. Романська, Н.А. Третяк // Вісник аграрної науки. -- 2009. -- № 12 -- С. 50 - 54.

7. Романська Д.П. Методологічні особливості інвестування розвитку землекористування сільськогосподарських підприємств / Д.П.Романська // Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів: Матеріали міжнародного науково-практичного форуму, 19 - 21 вересня 2007 р. -- Львів: Львів. Держ. Агроуніверситет, 2007. -- С. 246 - 250.

Размещено на Allbest.ru