Стимулювання сталого розвитку регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

СТИМУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Герасимчук Зоряна Вікторівна, Луцький національний технічний університет МОН України, перший проректор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Семенов Василь Федорович, Одеський державний економічний університет МОН України, завідувач кафедри регіональної економіки та екології;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Жарова Любов Валеріївна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу сталого розвитку та екологічної безпеки (м. Київ).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луцького національного технічного університету (43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75).

Автореферат розісланий “14” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Галущак В.Л.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Регіони України суттєво відрізняються за економічним, соціальним та екологічним потенціалом, а, отже, за тенденціями і перспективами свого розвитку. На сучасному етапі розвитку суспільства великої актуальності набуває механізм стимулювання сталого розвитку регіонів з метою забезпечення подолання перманентної відсталості окремих регіонів та попередження їх виникнення у майбутньому. Застосування такого механізму дасть змогу покращити рівень сталого розвитку на регіональному рівні, а також посприяє стабілізації національної економіки України в цілому.

Питання стимулювання сталого розвитку регіону у теоретичному плані вивчалося зарубіжними та вітчизняними науковцями. Зокрема, проблемам сталого розвитку регіону присвячені роботи Багрова М.В., Бистрякова І.К., Божка С.М., Борщука Є.М., Буркинського Б.В., Вахович І.М., Галушкіної Т.П., Герасимчук З.В., Данилишина Б.М., Долішнього М.І., Дорогунцова С.І., Жарової Л.В., Карпінського Б.А., Кравціва В.С., Масловської О.Ц., Мельника Л.Г., Семенова В.Ф., Степанова В.Н., Харічкова С.К., Хлобистова Є.В., Шевчука В.Я., Шостак Л.Б. та ін. Серед зарубіжних вчених, які досліджують сталий розвиток, слід назвати Далі Г.Е., Данілова-Данільяна В.І., Лейзеровіча А.А., Лосєва К.С., Кейтс Р.В., Клавдієнка В.П., Медоуза Д.Х., Медоуз Д.Л., Перріс Т.М., Реймерса Н.Ф., Стіверза Р., Урсула О.Д., Хулса Дж.М. та інших. Вченими було обґрунтовано категоріальний апарат сталого розвитку регіону, вивчено вітчизняну та зарубіжну практику втілення засад сталого розвитку регіонів. Проте, аналіз економічної літератури з проблем сталого розвитку регіонів свідчить про недостатнє дослідження теоретичних засад процесів стимулювання сталого розвитку регіонів, його особливостей, відсутність методичного забезпечення оцінки стимулювання сталого розвитку регіонів.

З вищесказаного випливає актуальність проведеного дослідження, необхідність удосконалення теоретичних та методичних засад стимулювання сталого розвитку регіону. Недостатня вивченість теоретико-методологічних питань стимулювання сталого розвитку регіону зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її основних завдань, структури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні положення дисертаційного дослідження мають зв'язок із завданнями, визначеними “Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року” (Постанова Кабінету Міністрів України № 1001 від 21.07.2006 р.), “Концепцією державної регіональної політики” (Указ Президента України № 3411/2001 від 25.05.2001 р.), “Основними напрямами державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (Постанова Верховної Ради України від 5.03.1998 р.), “Комплексною програмною реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003-2015 роки” (Постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 26.04.2003 р.), Законом України “Про стимулювання розвитку регіонів” від 08.09.2005 р. № 2850-IV.

Дисертацію виконано відповідно до напрямів науково-дослідницьких держбюджетних тем Луцького національного технічного університету: “Механізми стимулювання соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0110U002220), “Механізми реалізації політики сталого розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0106U000610), “Механізми підвищення конкурентоспроможності регіонів України” (номер державної реєстрації 0109U001209), а також “Програми раціонального використання та охорони природно-ресурсного потенціалу Волинської області на 2006-2010 роки і на період до 2015 року” (номер державної реєстрації 0105U001932), у рамках яких автором запропоновано теоретико-методичні рекомендації щодо формування та запровадження механізмів стимулювання сталого розвитку регіону для досягнення сталого розвитку регіонів України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад, методичних та концептуальних підходів до стимулювання сталого розвитку регіону. Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- з'ясування змісту сталого розвитку регіону як об'єкта стимулювання;

- розробка теоретичних підходів до стимулювання регіональної соціо-еколого-економічної системи;

- з'ясування особливостей стимулювання сталого розвитку регіонів України;

- розробка методичних засад оцінки сталого розвитку та стимулювання сталого розвитку регіонів;

- аналіз та оцінка сталого розвитку регіонів України;

- аналіз та оцінка стимулювання сталого розвитку регіонів України;

- розробка методичних рекомендацій щодо вибору політики стимулювання сталого розвитку регіону;

- формування інструментів стимулювання сталого розвитку регіону;

- розробка напрямів стимулювання сталого розвитку конкретного регіону на прикладі Волинської області.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення сталого розвитку регіону шляхом його стимулювання.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні підходи до стимулювання сталого розвитку регіонів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, регіональної економіки, сталого розвитку, висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених.

У процесі дослідження використано такі методи: метод логічного аналізу - для узагальнення теоретичних засад стимулювання сталого розвитку регіону (розділ 1, п. 1.1.-1.3.); графічний метод - для представлення результатів емпіричних досліджень у наочній формі (розділ 2-3); методи аналізу, синтезу та порівняння - для набору та структури показників для аналізу стимулювання сталого розвитку регіону (розділ 2, п. 2.1.); методу системного аналізу - для визначення впливу чинників на рівень сталого розвитку регіону (розділ 2, п. 2.1.); методи порівняння, групування - для опрацювання статистичних даних (розділ 2, п. 2.2.-2.3.); економіко-статистичні методи (статистичний аналіз, регресійно-кореляційний аналіз) - для обробки статистичних даних при аналізі стимулювання сталого розвитку регіону, прогнозування рівня стимулювання сталого розвитку регіону (розділ 2, п. 2.2.-2.3., розділ 3, п. 3.3.).

Інформаційною базою дослідження слугували праці українських та зарубіжних вчених, нормативно-правові акти України, статистичні дані Держкомстату України, Волинського обласного управління статистики, аналітичні звіти управління економіки Волинської ОДА, статистичні щорічники регіонів України, інформація з мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних основ стимулювання сталого розвитку регіону, що направлені на досягнення рівноважності, гармонійності, збалансованості, стабільності, конкурентоспроможності та безпеки сталого розвитку регіону. Наукову новизну визначають такі теоретико-методичні та прикладні результати:

вперше:

- розроблено концептуальні засади стимулювання сталого розвитку регіону, що полягають в обґрунтуванні вимог до забезпечення стабільних умов для соціо-еколого-економічної діяльності господарюючих структур та їх спонукання в регіоні на предмет гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових регіону та їх рівновагомості з метою активізації потенційних можливостей регіону безпечно функціонувати, нарощуючи його конкурентні переваги шляхом застосування системи стимулів та мотивів;

удосконалено:

- методологічні засади стимулювання сталого розвитку регіону, зокрема, принципи стимулювання сталого розвитку регіону (принцип рівноважності, принцип стабільності, принцип гармонійності, принцип збалансованості, принцип конкурентоспроможності та принцип безпеки), які визначають основні закономірності активізації внутрішнього потенціалу регіону для досягнення сталого розвитку регіону;

- понятійний апарат стимулювання сталого розвитку регіонів, зокрема, термін “сталий розвиток регіону” розуміється як процес постійного перетворення якісних та кількісних характеристик регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямованого на досягнення динамічної рівноваги між суспільством, економікою та довкіллям, що забезпечує при цьому добробут нинішніх та майбутніх поколінь з дотриманням рівноважності, збалансованості, гармонійності, стабільності, конкурентоспроможності та безпеки регіону; “стимулювання сталого розвитку регіону” тлумачиться як процес активізації спонукань державними і регіональними органами влади регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіону;

- методичий підхід до оцінки сталого розвитку регіону, що передбачає визначення рівня сталого розвитку регіонів за допомогою інтегрального індексу сталого розвитку регіонів через використання комплексних індексів сталого розвитку, що відповідають ознакам сталості (рівноважності, стабільності, гармонійності, збалансованості, конкурентоспроможності та безпеки);

- методичний підхід до оцінки стимулювання сталого розвитку регіону, що полягає у визначенні рівня стимулювання сталого розвитку регіонів на основі інтегрального індексу стимулювання сталого розвитку регіонів через використання комплексних індексів стимулювання сталого розвитку (індекси стимулювання соціального, економічного та екологічного розвитку регіону);

- вибір політики стимулювання сталого розвитку регіону, що передбачає врахування рівня стимулювання сталого розвитку регіону та рівня сталого розвитку регіону та дозволяє виокремити дев'ять типів політики стимулювання (інризивно-лімітативна, інкризивно-модеративна, інкризивно-інтенстивна, імпровентивно-лімітативна, імпровентивно-модеративна, імпровентивно-інтенсивна, стабілізаційно-лімітативна, стабілізаційно-модеративна, стабілізаційно-інтенсивна), що сприяє диференційному підходу до визначення політики стимулювання сталого розвитку для різних груп регіонів;

- систему показників ефективності стимулювання сталого розвитку регіону, яка передбачає визначення соціального, економічного та екологічного ефектів від стимулювання сталого розвитку регіону та загальної ефективності стимулювання сталого розвитку регіону, що дозволить оцінити результативність застосованих стимулюючих інструментів для досягнення сталого розвитку регіону;

дістало подальший розвиток:

- розроблено принципи вибору інструментів стимулювання сталого розвитку регіону: ефективність, гнучкість, справедливість, пріоритетність, довгостроковість, інформативність, відповідність ознакам сталості, що дозволить підібрати ефективні інструменти стимулювання сталого розвитку регіону;

- класифікація інструментів стимулювання сталого розвитку регіонів: інвестиційно-інноваційні, податкові, трансфертні, інституційні, що дозволить визначити основні напрями та заходи стимулюючого впливу на соціальну, екологічну та економічну сфери регіону для досягнення сталого розвитку регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати розвивають теоретичні та методичні положення стимулювання сталого розвитку регіону. Запропоновані методичні рекомендації можуть бути використані при внесенні змін до чинного законодавства України, а саме до Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів”; при формуванні стратегії держави у сфері сталого розвитку; в роботі органів місцевої влади.

Основні положення дослідження можуть бути використанні для розробки регіональних програм сталого розвитку органами державної та регіональної влади, а також для використання у навчальному процесі, зокрема, при підготовці матеріалів, підручників, навчальних посібників.

Наукові розробки здобувача використані в поточній роботі Головного управління економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка № 102.443/02-11 від 10.02.2010 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Луцького національного технічного університету при викладанні та методичному забезпеченні дисциплін “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Ринкова трансформація економіки регіону”, “Статистика соціально-економічного розвитку регіону”, “Екологічні засади сталого розвитку” (довідка № 591-20-30 від 19.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертаційній роботі, отримані автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, що є результатом роботи автора.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція “Перспективи розвитку транскордонного співробітництва в умовах євроінтеграції України” (Луцьк, травень 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика містобудування. Перспективи і пріоритети розвитку” (Луцьк, травень 2009 р.), П'ята міжнародна науково-практична інтернет-конференція “Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (Тернопіль, жовтень 2009 р.), П'ята міжнародна науково-практична конференція “Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів” (Дніпропетровськ, жовтень 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Сталий розвиток підприємств сфери послуг” (Ялта, жовтень 2009 р.), Х міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, жовтень 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін” (Тернопіль, жовтень 2009 р.), Ювілейна міжнародна науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи” (Чернівці, жовтень 2009 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція “Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації” (Дніпропетровськ, листопад 2009 р.), V всеукраїнська науково-практична конференція “Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір” (Маріуполь, грудень 2009 р.), Перша всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців, аспірантів та здобувачів “Актуальні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю” (Луцьк, грудень 2009 р.), Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (Дніпропетровськ, грудень 2009 р.), ІІ міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки” (Луганськ, березень 2010 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 17 наукових праць (з них 6 - у фахових виданнях (в т.ч. 2 - у наукових журналах, 4 - у збірниках наукових праць), 11 - у матеріалах і тезах конференції) загальним обсягом 5,08 д.а., з яких 4,38 д.а. належать особисто автору.

Структура та об'єм дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Робота викладена на 211 сторінках друкованого тексту, у тому числі 29 таблиць і 14 рисунків. Список використаних джерел складається з 196 найменувань і представлений на 20 сторінках, а також 10 додатків на 58 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі “Теоретичні засади стимулювання сталого розвитку регіону” представлено теоретичне обґрунтування основних положень стимулювання сталого розвитку регіону. На основі аналізу трактувань вітчизняними вченими терміну “сталий розвиток” дано узагальнене визначення сталого розвитку регіону, зокрема, сталий розвиток - це процес постійного перетворення якісних та кількісних характеристик регіональної соціо-еколого-економічної (СЕЕ) системи, спрямованого на досягнення динамічної рівноваги між суспільством, економікою та довкіллям, що забезпечує при цьому добробут нинішніх та майбутніх поколінь з дотриманням рівноважності, збалансованості, гармонійності, стабільності, конкурентоспроможності та безпеки регіону.

Виділено основні ознаки сталого розвитку регіону - рівноважність (досягнення стану динамічної рівноваги регіональної СЕЕ системи), збалансованість (досягнення оптимального співвідношення якісних та кількісних характеристик регіональної СЕЕ системи), стабільність (підтримання протягом якомога тривалішого терміну позитивних параметрів розвитку регіональної СЕЕ системи), гармонійність (взаємопов'язаність між соціальною, економічною та екологічною сферою регіону), конкурентоспроможність (активізація потенційних можливостей регіону нарощувати та ефективно використовувати конкурентні переваги у кожній підсистемі регіону для забезпечення сталого розвитку регіону, а також впровадження нових досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, довкілля та соціальну сферу регіону), безпека (використання потенціалу регіональної СЕЕ системи, здатність до самовідтворення та недопущення дії дестабілізуючих чинників).

Ознаки сталості відображають зміст сталого розвитку регіону. Однак, для того, щоб здійснювати стимулюючий вплив на регіональну соціо-еколого-економічну систему, необхідно визначитись з основоположними принципами стимулювання сталого розвитку, тобто тими закономірностями, що повинні лежати в основі теорії стимулювання сталого розвитку регіону. Кожен принцип стимулювання сталого розвитку повинен бути направлений на досягнення відповідної ознаки сталого розвитку регіону для того, щоб досягти сталого розвитку регіону. До основних принципів стимулювання сталого розвитку регіону віднесемо наступні: принцип рівноважності, принцип стабільності, принцип гармонійності, принцип збалансованості, принцип конкурентоспроможності та принцип безпеки.

Теоретичний аспект стимулювання регіональної соціо-еколого-економічної системи на предмет досягнення сталого розвитку встановлений у відповідності із мотиваційною теорією менеджменту. Встановлено зміст основних термінів стимулювання (мотивація, стимулювання, потреба, інтерес, мотив, стимул, винагорода, результат) в контексті сталого розвитку регіону.

Зокрема, під стимулюванням в контексті сталого розвитку регіону запропоновано розуміти процес активізації спонукань державними і регіональними органами влади регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіону. Мотивація з позицій сталого розвитку регіону розуміється як процес створення умов для господарюючих суб'єктів регіону та їх спонукання для досягнення сталого розвикту регіону через застосування системи стимулів та мотивів. Потреба регіону виступає необхідністю у досягненні сталого розвитку регіону. Потреба регіону має соціальний, економічний та екологічний характер. Інтерес регіону виступає у вигляді конкретизованої причини дій щодо досягнення сталого розвитку регіону через систему стимулів та мотивів. Мотив з точки зору сталого розвитку регіону є внутрішнім каталізатором (імпульсом) діяльності регіонального суб'єкта, що орієнтований на сталий розвиток регіону. Тоді під стимулом розуміється зовнішній каталізатор розвитку регіональної СЕЕ системи, спрямований на досягнення сталого розвитку регіону. Винагородою з позиції сталого розвитку регіону є одержання соціальних, економічних та екологічних благ для регіону, а результатом - досягнення сталого розвитку регіональної СЕЕ системи.

Проведено детальний аналіз існуючих теорій мотивації, виокремлено характерні особливості та перенесено їх на регіональний рівень в контексті стимулювання сталого розвитку регіону. На підставі цього було запропоновано теоретичний підхід до стимулювання сталого розвитку регіону та обґрунтовано його суть (рис. 1).

Розроблено теоретичні засади стимулювання сталого розвитку регіону, що полягають у наступному. На основі аналізу та оцінки сталого розвитку регіону оцінюється його стан і визначаються потреби та інтереси регіону. Потреба - це необхідність досягнути бажаного стану, зокрема, сталого розвитку регіону. Рушійною силою у досягненні цього стану регіону є застосування стимулів та мотивів через спонукання інтересів. Мотивація сталого розвитку регіону - це процес створення умов для соціо-еколого-економічної діяльності господарюючих структур та їх спонукання в регіоні на предмет гармонізації соціальної, економічної та екологічної складових регіону та їх рівновагомості з метою активізації потенційних можливостей регіону безпечно функціонувати, нарощуючи його конкурентні переваги шляхом застосування стимулів та мотивів. Дія стимулів та мотивів направлена на суб'єкти та об'єкти сталого розвитку регіону. Суб'єктами є регіональні органи влади, а об'єктами - процес соціо-еколого-економічної діяльності господарюючих структур у регіоні. Активна діяльність суб'єктів сталого розвитку регіону у напрямку досягнення визначених цілей повинна реалізовуватись через систему інструментів стимулювання сталого розвитку регіону. Об'єкти господарювання під дією стимулів та мотивів мають обирати такі напрями своєї діяльності, які будуть направлені на досягнення сталого розвитку регіону.



Рис. 1. Теоретичний підхід до стимулювання сталого розвитку регіону

Запропоновано підхід до класифікації інструментів стимулювання сталого розвитку регіону, до яких відносяться наступні: інвестиційно-інноваційні (заходи активізаційного впливу, що ґрунтуються на вкладенні коштів у розробку та впровадження нових технологій, процесів та інноваційних пропозицій з метою досягнення сталого розвитку регіону), податкові (інструменти стимулювання сталого розвитку регіону, що за основу використовують важелі податкової системи - податки, платежі, збори, штрафи, податкові канікули та кредити), трансфертні (заходи стимулювання, спрямовані на покращення соціо-еколого-економічної ситуації у регіоні та досягнення сталого розвитку через використання системи бюджетних асигнувань), інституційні (заходи стимулюючого впливу, що здійснюються органами регіональної влади з метою покращення соціо-еколого-економічної ситуації у регіоні - дозволи, обмеження, угоди, програми).

У другому розділі “Оцінка стимулювання сталого розвитку регіону” здійснено аналіз існуючих методичних підходів до оцінки сталого розвитку регіону, на основі чого розроблено методику стимулювання сталого розвитку регіонів, що включає підходи до визначення рівня сталого розвитку регіону та рівня стимулювання сталого розвитку регіону.

Методика дослідження сталого розвитку регіонів базується на інтегральній оцінці рівня сталого розвитку регіонів. Розраховуються стандартизовані індекси сталого розвитку регіону. До них відносяться індекси соціального (), економічного () та екологічного () розвитку регіону, що розраховуються за допомогою формул (1-3):

, (1)

, (2)

. (3)

де , , - стандартизований -ий показник-стимулятор соціального, економічного та екологічного розвитку -ого регіону відповідно;

, , - стандартизований -ий показник-дестимулятор соціального, економічного та екологічного розвитку -ого регіону відповідно;

- кількість показників-стимуляторів, ;

- кількість показників-дестимуляторів, .

Надалі з'ясовуються комплексні індекси сталого розвитку, до яких відносимо індекси гармонійності (), стабільності (), збалансованості (), рівноважності (), конкурентоспроможності () та безпеки () сталого розвитку регіону. Кожна ознака сталого розвитку регіону має графічну інтерпретацію, що дозволяє сформувати математичні залежності між комплексними та стандартизованими індексами сталого розвитку регіону. Зокрема, графічна побудова збалансованості сталого розвитку регіону виконана у тривимірній системі координат, де вісь Х характеризує соціальний розвиток регіону, Y - економічний, а Z - екологічний розвиток відповідно.

Рис. 2. Графічна інтерпретація збалансованості сталого розвитку регіону

Трикутник M'N'K' свідчитиме про ідеальний стан справ у регіоні, при якому розвиток будь-якої сфери регіону буде рівний значенню 1. Соціально-екологічний, економіко-екологічний та соціально-економічний баланси будуть рівні 0,5 і більше. Значення показників, що рівне 0,25 і менше, свідчать про незбалансованість сталого розвитку регіону. Якщо показники більші 0,25 і менші 0,5, то вони свідчать про недостатню збалансованість сталого розвитку регіону (рис. 2).

Індекс збалансованості сталого розвитку регіону розраховуються за допомогою формул (4-7):

, (4)

, (5)

, (6)

. (7)

де , , - значення медіан, що характеризують соціально-екологічну, економіко-екологічну та соціально-економічну збалансованість -ого регіону відповідно.

Показник, що характеризує стабільність сталого розвитку, враховує динаміку процесів у регіональній СЕЕ системі. Індекс стабільності сталого розвитку регіону розраховуються за допомогою формули (8):

, (8)

де - постійна стала (=2,718).

Індекс гармонійності сталого розвитку регіону розраховується за допомогою видозміненої формули математики гармонії, що стосується “золотого перетину” - формули гіперболічного косинусу Фібоначчі (9):

, (9)

де , - постійні сталі (=1,618, =2,236,).

Індекси конкурентоспроможності та безпеки сталого розвитку регіону розраховуються за допомогою формул (10-11):

, (10)

. (11)

Індекс рівноважності сталого розвитку регіону розраховуються за допомогою формули (12):

, (12)

де - постійна стала (=0,333).

Інтегральний індекс сталого розвитку регіону () розраховується за формулою (13):

, (13)

p - загальна кількість комплексних показників інтегрального індексу сталого розвитку регіонів.

Інтегральний індекс сталого розвитку регіону змінюється в межах [0;1], де 0 свідчить про абсолютну недосяжність сталого розвитку регіону, 1 - про те, що регіон досяг максимального рівня сталого розвитку. Інтегральний індекс сталого розвитку свідчить про різні межі досягнення рівня сталого розвитку регіону: недосягнутий (змінюється в межах 0-0,289), частково досягнутий (0,289-0,577), досягнутий (0,557-1).

Методика дослідження стимулювання сталого розвитку регіонів базується на інтегральній оцінці рівня стимулювання сталого розвитку регіонів, дозволяє розрахувати стандартизовані індекси стимулювання сталого розвитку - індекси стимулювання певної сфери життєдіяльності (соціальної, економічної чи екологічної) регіону за допомогою інвестиційно-інноваційних (), трансфертних (), інституційних (), податкових () стимулів відповідно. Розраховуються стандартизовані індекси за допомогою формул (14-17):

, (14) , (15)

, (16) . (17)

де , , , - коефіцієнти стимулювання певної сфери життєдіяльності (соціальної, економічної чи екологічної) -ого регіону за допомогою інвестиційно-інноваційних, трансфертних, інституційних, податкових стимулів відповідно;

- стандартизоване значення -го стимулу, що застосовується до -го регіону;

- кількість показників стимулювання сталого розвитку -ого регіону.

Індекси стимулювання соціального (), економічного () та екологічного () розвитку регіону, що є комплексними індексами стимулювання сталого розвитку регіону, розраховуються за формулами (18-20):

, (18)

, (19)

. (20)

Інтегральний індекс стимулювання сталого розвитку регіону () розраховується за формулою 21:

, (21)

Інтегральний індекс стимулювання сталого розвитку змінюється в межах [0;1], де 0 вважається значенням, що свідчить про абсолютну відсутність стимулювання сталого розвитку регіону, 1 - значенням, що свідчить про максимально можливе стимулювання сталого розвитку регіону. Даний показник свідчить про різні межі рівня проведеного стимулювання сталого розвитку: низький (змінюється в межах 0-0,333), середній (0,333-0,667), високий (0,667-1).

На основі запропонованої методики оцінки рівня сталого розвитку регіону проведено аналіз та оцінку рівня сталого розвитку регіонів України. З'ясовано, що для переважної більшості регіонів характерний низький рівень сталого розвитку, про що свідчить значення інтегрального індексу сталого розвитку регіонів, яке коливалось в межах 0,312-0,489. До регіонів з частково досягнутим рівнем сталого розвитку регіону відносяться Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська та Харківська області. Для Закарпатської області та м. Києва властивий високий рівень сталого розвитку регіону. Крім того, комплексні індекси сталого розвитку регіону дають підстави стверджувати, що для всіх регіонів характерний низький рівень гармонійності та стабільності. Збалансованість та конкурентоспроможність сталого розвитку регіонів залишились середніми для всіх регіонів України. Лише для Закарпатської області та м. Києва був характерний високий рівень цих показників. Рівноважність сталого розвитку регіонів мала середній рівень. Натомість, рівень безпеки сталого розвитку регіонів для п'яти регіонів мав високі значення. До них відносяться Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Тернопільська області та м. Київ.

На основі запропонованої методики оцінки рівня стимулювання сталого розвитку регіону проведено аналіз та оцінку рівня стимулювання сталого розвитку регіонів України. З'ясовано, що для регіонів характерний низький рівень стимулювання сталого розвитку, про що свідчать значення інтегрального індексу стимулювання сталого розвитку регіонів, які коливались в межах 0,036-0,499. Лише для м. Києва та Одеської області був властивий високий рівень стимулювання сталого розвитку регіону. Комплексні індекси стимулювання сталого розвитку регіону свідчать про те, що ефективне стимулювання різних сфер регіону властиве для таких регіонів як Автономна Республіка Крим, Львівська та Донецька області (рис.3).

Рис. 3. Порівняльна динаміка індексів стимулювання сталого розвитку регіону та сталого розвитку регіону

У ході дослідження з'ясовано, що основними причинами недостатнього стимулювання сталого розвитку регіонів є невисокий рівень інвестиційно-інноваційного, податкового, трансфертного та інституційного стимулювання соціального, економічного та екологічного розвитку регіонів України.

Основними тенденціями стимулювання сталого розвитку регіонів України, як засвідчили проведені дослідження, є: відсутність внутрішньої мотивації до стимулювання сталого розвитку регіонів; відсутність комплексного стимулювання сталого розвитку, зокрема розрізненість стимулювання соціального, економічного та екологічного розвитку регіону.

У третьому розділі “Механізм стимулювання сталого розвитку регіону” розроблено механізм стимулювання сталого розвитку регіону, здійснено вибір політики стимулювання сталого розвитку регіонів, удосконалені інструменти механізму стимулювання сталого розвитку регіонів України, запропоновано напрями стимулювання сталого розвитку Волинської області. регіон сталий стимулювання

Механізм стимулювання сталого розвитку регіону - це організаційно-економічна система інструментів, функцій, методів, що реалізується на регіональному рівні для забезпечення стимулювання сталого розвитку регіональних СЕЕ систем. Основними етапами впровадження механізму є: діагностика рівня сталого розвитку регіону, діагностика рівня стимулювання сталого розвитку регіону, визначення цілей стимулювання сталого розвитку регіонів, вибір і реалізація політики стимулювання сталого розвитку регіону, вибір методів та інструментів для політики стимулювання сталого розвитку регіону, контроль за стимулюванням сталого розвитку регіону, пропозиції щодо поліпшення проведення стимулювання сталого розвитку регіонів.

Визначено поняття політики стимулювання сталого розвитку регіону як цілеспрямованої діяльності органів влади різних рівнів, направленої на активізацію сталого розвитку регіону залежно від рівня сталого розвитку регіону за допомогою адекватного інструментарію стимулювання.

Запропоновано критерії вибору політики стимулювання, до яких відносимо: рівень сталого розвитку регіону, рівень стимулювання сталого розвитку регіону.

Вибір політики стимулювання сталого розвитку регіону полягає у врахуванні рівня стимулювання сталого розвитку регіону та рівня сталого розвитку регіону, та дозволяє виокремити дев'ять типів політики стимулювання (інкризивно- лімітативна, інкризивно-модеративна, інкризивно-інтенсивна, імпровентивно-лімітативна, імпровентивно-модеративна, імпровентивно-інтенсивна, стабілізаційно-лімітативна, стабілізаційно-модеративна, стабілізаційно-інтенсивна) (рис. 4).

Рис. 4. Матриця вибору політики стимулювання відповідно до рівня стимулювання сталого розвитку та рівня сталого розвитку регіонів України

Рівні регіону	Рівень стимулювання сталого розвитку регіону
	Низький	Середній	Високий
Рівень сталого розвитку регіону	Досягнутий	Інкризивно-інтенсивна (третя група регіонів): гармонійність, стабільність, збалансованість, конкурентоспро-можність	Інкризивно-модеративна (друга група регіонів): гармонійність, стабільність	Інкризивно-лімітативна (перша група регіонів): гармонійність
	Частково- досягнутий	Імпровентивно-інтенсивна (шоста група регіонів): гармонійність, стабільність, збалансованість, конкурентоспро-можність, рівноважність	Імпровентивно-модеративна (п'ята група регіонів): гармонійність, стабільність, збалансованість	Імпровентивно-лімітативна (четверта група регіонів): гармонійність, стабільність
	Недосягнутий	Стабілізаційно-інтенсивна (дев'ята група регіонів) гармонійність, стабільність, збалансованість, конкурентоспроможність, рівноважність, безпека	Стабілізаційно-модеративна (восьма група регіонів): гармонійність, стабільність, збалансованість, рівноважність конкуренто-спроможність	Стабілізаційно-лімітативна (сьома група регіонів): гармонійність, стабільність, збалансованість, конкуренто-спроможність

Проведена типологія дозволила виділити два типи політики стимулювання сталого розвитку регіону: основної та допоміжної. Основні типи політики спрямовані на підвищення рівня стимулювання сталого розвитку регіонів (до них відносяться інтенсивна, модеравна та лімітативна політика стимулювання сталого розвитку). Допоміжні типи політики спрямовані на покращення рівня сталого розвитку регіонів (до допоміжних відносимо інкризивну, імпровентивну та стабілізаційну політику стимулювання сталого розвитку регіону). Зв'язок основних і додаткових типів політики проявляється у впливі стимулюючих заходів на стан регіональної соціо-еколого-економічної системи. Більшість регіонів України потребують проведення стабілізаційно-інтенсивної політики стимулювання сталого розвитку регіону, що передбачає застосування інвестиційно-інноваційних, податкових, трансфертних та інституційних інструментів стимулювання стимулювання сталого розвитку регіону, що дозволить покращити рівень сталого розвитку регіонів України.

Запропоновано основні вимоги до відбору інструментів стимулювання сталого розвитку регіонів: ефективність (здатність досягнути соціальних, економічних та екологічних цілей найраціональнішим шляхом при мінімальних витратах в межах реалізації політики стимулювання сталого розвитку регіону), гнучкість (реакція на постійні соціальні, економічні та екологічні внутрішні та зовнішні зміни, що стосуються конкретного регіону), справедливість (відповідність віднесення стимулюючих заходів до певного типу політики стимулювання сталого розвитку регіону з метою об'єктивності у розподілі наслідків від застосованих інструментів стимулювання), пріоритетність (застосування інструментів стимулювання, здатних стати переважними при реалізації певного типу політики стимулювання сталого розвитку регіону), довгостроковість (вибір і застосування в межах політики стимулювання сталого розвитку регіону таких довгострокових стимулів, що націлені на сприяння досягнення все більш високих соціальних, економічних та екологічних параметрів розвитку регіональної СЕЕ системи), інформативність (наявність об'єктивної інформації про стимулюючі заходи для обґрунтування застосування тих чи інших інструментів стимулювання в межах політики стимулювання сталого розвитку регіонів), відповідність ознакам сталого розвитку регіону (інструменти стимулювання певного типу політики стимулювання сталого розвитку повинні відповідати ознакам сталого розвитку регіону, значення котрих необхідно покращити).

Для впливу на соціо-еколого-економічну ситуацію у регіонах за допомогою стимулюючих інструментів підібрано інструменти стимулювання сталого розвитку регіонів для кожної ознаки сталого розвитку регіону. Встановлено, що гармонійність, збалансованість та рівноважність сталого розвитку регіону вимагають підтримки взаємозв'язку, правильного співідношення та динамічної рівноваги соціальної, економічної та екологічної складових регіону, що досягається застосуванням податкових та трансфертних інструментів. Стабільність та конкурентоспроможність сталого розвитку регіону можливі у разі забезпечення тривалого зростання та активізації потенційних можливостей регіону нарощувати конкурентні переваги у соціальній, економічній та екологічній сфері регіону, що досягається шляхом використання інвестиційно-інноваційних інструментів стимулювання. Безпека сталого розвитку регіону досягається через забезпечення недопущення дестабілізуючих чинників у соціальній, економічній та екологічній сферах регіону за допомогою інституційних заходів стимулювання.

Запропоновано систему показників ефективності стимулювання сталого розвитку регіону, що дозволить оцінювати результативність проведеного стимулювання для досягнення сталого розвитку регіону. Під регіональним ефектом від стимулювання сталого розвитку розуміється соціо-еколо-економічний результат від здійснення стимулюючих заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіональних СЕЕ систем. Регіональний соціо-еколого-економічний ефект складається з таких складових: соціального ефекту від стимулювання сталого розвитку регіону (), економічного ефекту від стимулювання сталого розвитку регіону (), екологічного ефекту від стимулювання сталого розвитку регіону (), що розраховуються за формулами (22-24):

, (22)

, (23)

. (24)

де , , - соціальна, економічна та екологічна винагорода від стимулювання сталого розвитку -ого регіону відповідно;

, , , - абсолютні значення стимулюючих інструментів соціальної сфери (інвестицій та інновацій, податків, трансфертів, інституційних заходів) -ого регіону, млн.грн.

, , , - абсолютні значення стимулюючих інструментів економічної сфери (інвестицій та інновацій, податків, трансфертів, інституційних заходів) -ого регіону, млн.грн.

, , , - абсолютні значення стимулюючих інструментів економічної сфери (інвестицій та інновацій, податків, трансфертів, інституційних заходів) -ого регіону, млн.грн.

Загальний соціо-еколого-економічний результат регіону від стимулювання сталого розвитку () визначається за формулою (25):

, (25)

Під загальною ефективністю стимулювання сталого розвитку регіону розуміється збільшення соціо-еколого-економічного ефекту (приріст соціально-економічних та екологічних показників), а також зменшення негативного впливу на регіони (зменшення відходів та викидів в навколишнє природне середовище, зменшення соціальної диференціації та несправедливості, стабілізація економіки регіону) внаслідок дії стимулюючих заходів, визначається за формулою (26):

, (26)

де - загальна ефективність стимулювання сталого розвитку -ого регіону;

- сумарне значення стимулюючих інструментів соціальної, економічної та екологічної сфери -ого регіону, млн.грн.

Розроблено стратегію стимулювання сталого розвитку Волинської області на період 2010-2020 рр. Визначено головну мету, цілі та завдання стратегії стимулювання сталого розвитку регіону. Запропоновано стратегічні напрями, основні етапи та інструменти реалізації стратегії стимулювання сталого розвитку Волинської області.

Розраховано прогнозні показники стимулювання сталого розвитку регіону за трьома варіантами (базовим, оптимістичним та песимістичним), вказано вплив рівня стимулювання сталого розвитку регіону на рівень сталого розвитку регіону. З'ясовано, що при збереженні існуючих інструментів впливу та погіршенні внутрішніх та зовнішніх умов ситуація із стимулюванням погіршиться у 2,54 рази, що позначиться на рівні сталого розвитку Волинської області, - він залишиться без змін. Також запропоновано інструменти стимулювання сталого розвитку для Волинської області за такими напрямами стимулювання сталого розвитку регіону як інвестиційне, інноваційне, податкове, трансфертне та інституційне стимулювання. Застосування ефективних інструментів стимулювання поруч з існуючими інструментами стимулюючого впливу покращить загальний рівень стимулювання сталого розвитку Волинської області (у 2012 р. показник сягне 0,142), що позитивно позначиться на рівні сталого розвитку регіону (у 2012 р. зросте до 0,366).

Висновки

У дисертаційній роботі на підставі проведених досліджень вирішено наукове завдання обґрунтування та удосконалення теоретико-методичних засад щодо стимулювання сталого розвитку регіону, що забезпечує досягнення відповідності рівня сталого розвитку регіонів наступним ознакам сталості - рівноважності, гармонійності, збалансованості, стабільності, конкурентоспроможності, безпеки. Результати дисертаційного дослідження дали змогу зробити теоретичні та науково-практичні висновки, основними з яких є:

1. Розроблено теоретичний підхід до стимулювання сталого розвитку регіонів, згідно з яким на об'єкти сталого розвитку регіону (господарюючі структури регіону), що функціонують у соціальній, економічній та екологічній сферах регіону, впливають суб'єкти стимулювання (органи державної та регіональної влади) для досягнення стратегічної мети - сталого розвитку регіону, використовуючи при цьому різноманітні інструменти стимулювання, що реалізуються через систему стимулів та мотивів.

2. Cталий розвиток регіону запропоновано розуміти як процес постійного перетворення якісних та кількісних характеристик регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямованого на досягнення динамічної рівноваги між суспільством, економікою та довкіллям, що забезпечує при цьому добробут нинішніх та майбутніх поколінь з дотриманням рівноважності, збалансованості, гармонійності, стабільності, конкурентоспроможності та безпеки регіону. У свою чергу стимулювання сталого розвитку регіону розуміється як процес активізації спонукань державними і регіональними органами влади регіональної соціо-еколого-економічної системи, спрямований на досягнення сталого розвитку регіону.

3. Розроблено авторську методику оцінки рівня сталого розвитку та оцінки рівня стимулювання сталого розвитку регіону. Відповідно до методики визначено відповідні стандартизовані комплексні та інтегральні індекси, що характеризують рівень сталого розвитку та рівень стимулювання сталого розвитку регіонів.

На основі групування регіонів за рівнем сталого розвитку та рівнем стимулювання сталого розвитку визначено, що для більшості регіонів характерний низький рівень сталого розвитку та низький рівень стимулювання сталого розвитку, що вимагає застосування заходів стимулюючого впливу.

4. Розроблено механізм стимулювання сталого розвитку регіонів, що передбачає реалізацію на регіональному рівні системи інструментів, функцій, методів для забезпечення стимулювання сталого розвитку регіональних СЕЕ систем.

5. Запропоновано підхід до типології політики стимулювання сталого розвитку регіонів, що дозволить підібрати певний тип політики стимулювання відповідно до існуючого рівня сталого розвитку та рівня стимулювання сталого розвитку регіонів України.

Згідно з проведеною типологією для більшості регіонів України необхідно застосовувати стабілізаційно-інтенсивну політику стимулювання, суть якої полягає у застосуванні інестиційно-інноваційних, податкових, трансфертних та інституційних інструментів стимулювання.

6. Сформовано інструментарій механізму стимулювання сталого розвитку регіонів, що поділяється на інструменти стимулювання сталого розвитку регіону та інструменти мотивації сталого розвитку регіону. Розроблено систему показників ефективності стимулювання сталого розвитку регіону, що дозволить визначати результативність застосованих стимулюючих інструментів щодо досягнення сталого розвитку регіону.

7. Розроблено стратегію стимулювання сталого розвитку Волинської області на 2010-2020 рр. Зокрема, визначено головну мету, цілі, завдання стратегії стимулювання сталого розвитку регіону.

Запропоновано стратегічні напрями, основні етапи та інструменти реалізації стратегії стимулювання сталого розвитку Волинської області. Застосування комплексу інструментів стимулюючого впливу покращить загальний рівень стимулювання сталого розвитку Волинської області, що позитивно позначиться на рівні сталого розвитку регіону.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Поліщук В.Г. Методика оцінки стимулювання сталого розвитку регіону / В.Г. Поліщук // Економічний простір: Збірник наукових праць. - № 31. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - С. 135-146.

2. Поліщук В.Г. Понятійно-категоріальний апарат політики стимулювання сталого розвитку регіону / В.Г. Поліщук // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 11. - С. 168-173.

3. Поліщук В.Г. Сучасні реалії стимулювання сталого розвитку регіонів України / В.Г. Поліщук // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Збірник наукових праць. - Вип. 3 (16): Економічні науки. - Чернівці, Технодрук, 2009. - С. 516-534.

4. Поліщук В.Г. Теоретичні аспекти стимулювання сталого розвитку регіонів з позицій мотиваційного механізму / В.Г. Поліщук // Ефективна економіка. - 2009. - № 3. Режим доступу: [Електронний ресурс] / http://www.economy.nayka.com.ua

5. Поліщук В.Г. Закордонний досвід використання інструментів стимулювання для забезпечення сталого розвитку регіону / В.Г. Поліщук // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. 2 (105). / Наук. ред. І.Г. Манцуров. - К., 2010. - С. 188-192.

6. Герасимчук З.В., Поліщук В.Г. Концептуальні засади стимулювання сталого розвитку регіону / З.В. Герасимчук., В.Г. Поліщук // Економіка і регіон. - 2010. - № 1 (24). - С. 8-15. Особистий внесок здобувача: обґрунтовано основні положення стимулювання сталого розвитку регіону.

7. Поліщук В. Г. Механізм стимулювання сталого розвитку регіону: проблеми та перспективи застосування / В.Г. Поліщук // Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів. Матеріали П'ятої міжнародної науково-практичної конференції; м. Дніпропетровськ, Україна, 06-09 жовтня 2009 р. / Редкол.: А.Г. Шапар (голов. ред.) та ін. - Дніпропетровськ, 2009. - Частина І. - С. 23-25.

8. Поліщук В. Г. Перспективи впровадження екобізнесу як пріоритетного напряму стимулювання сталого розвитку регіонів України / В.Г. Поліщук // Теорія і практика сучасної економіки: Матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції: 14-16 жовтня 2009 року. У 2 т. Том 2 / Відповідальний редактор Хомяков В.І. - Черкаси : ЧДТУ, 2009. - С. 75-77.

9. Поліщук В.Г. Реформування місцевих фінансів як напрям стимулювання сталого розвитку регіонів України / В.Г. Поліщук // Модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін. Друга частина. : Збірник матеріалів доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (Тернопіль, 22-23 жовтня 2009 року). - Тернопіль : ТНЕУ, 2009. - С. 254-257.

10. Поліщук В.Г. Стратегічний аспект інноваційного стимулювання сталого розвитку регіонів України / В.Г. Поліщук // Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансово-економічної кризи: Матеріали Ювілейної міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 65-річчю Буковинської державної фінансової академії (Чернівці, 22-23 жовтня 2009 року). - Чернівці, 2009. - С. 192-195.

11. Поліщук В.Г. Сучасне розуміння стимулювання сталого розвитку регіону / В.Г. Поліщук // Сталий розвиток підприємств сфери послуг: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Ялта, 23-24 жовтня 2009 року). - Ялта, РВНЗ КГУ, 2009. - С. 54-57.

12. Поліщук В.Г. Інституційне забезпечення стимулювання сталого розвитку регіонів України: проблеми та перспективи / В.Г. Поліщук // Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: Збірник тез доповідей П'ятої міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (Тернопіль, 30 жовтня 2009 року), Секція 1-4. - С. 284-287.

13. Поліщук В.Г. Стратегія стимулювання сталого розвитку регіонів як основа реформування економіки України / В.Г. Поліщук // Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та студентів, 26-27 листоп. 2009 р.: В 4 т. - Т. 3. - Дніпропетровськ : Біла К.О., 2009. - С. 66-69.

14. Поліщук В.Г. Міжрегіональна співпраця в умовах євроінтеграційних процесів - вагомий фактор стимулювання сталого розвитку регіонів України / В.Г. Поліщук // Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір: Матеріали V всеукраїнської науково-практичної конференції 11 грудня 2009 р. - Укл. Беззубченко О.А., Гапонюк О.І., Дубенюк Я.А. та ін.; За заг. редакцією к.е.н., проф. Булатової О.В. - Маріуполь : МДГУ, 2009. - С. 189-190.