Формування інвестиційних ресурсів економіки на основі заощаджень населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ національнИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІй

ТА ДИЗАЙНУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Формування інвестиційних ресурсів економіки на основі заощаджень населення

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Рамський Андрій Юрійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Шаблиста Любов Миколаївна

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», провідний науковий співробітник відділу фінансів реального сектора

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кухленко Олег Васильович

Київський національний університет технологій та дизайну МОН України, професор кафедри маркетингу

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Кіндзерський Юрій Вікторович

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», старший науковий співробітник відділу економічного зростання, структурних змін та промислової політики

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення позитивної динаміки економічного зростання потребує активізації інвестиційних процесів, зосередження уваги на використанні насамперед внутрішніх можливостей країни щодо мобілізації наявних і потенційних джерел фінансових ресурсів і створенні умов для їхнього ефективного використання. Як свідчить практика розвинених країн, одним із найбільш перспективних внутрішніх джерел є заощадження населення.

В Україні наявний значний нереалізований потенціал заощаджень фізичних осіб. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів залучення заощаджень цієї категорії позичальників у національну економіку набуває особливої актуальності для активізації інноваційного розвитку країни. Актуальність цієї проблеми посилюється ще й тим, що зовнішні запозичення на світових фінансових ринках, до яких останнім часом активно зверталися за додатковими ресурсами вітчизняні підприємства і особливо комерційні банки, збільшують валовий зовнішній борг країни, посилюють залежність вітчизняного фінансового сектора від змін у кон'юнктурі світових фінансових ринків.

Проблему заощаджень та їхнього зв'язку з інвестиціями всебічно досліджували класики економічного вчення, зокрема, Л. Вальрас, Ю. Віксель, К. Маркс, П. Маршалл, Дж. Міль, Ж. Сей, А. Сміт, І. Фішер, Р. Холл, У. Шарп та ін. Значний внесок у теорію заощаджень зробив Дж. Кейнс. Серед сучасних економістів країн Заходу заощадження досліджували Ф. Модільяні, Ф. Мишкін, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, М. Фрідмен та ін.

Представники української економічної науки також приділяють увагу дослідженню ролі національних заощаджень (у т.ч. й заощаджень населення) як інвестиційного ресурсу для економічного розвитку. За останній період це питання відображено в багатьох публікаціях таких вітчизняних науковців: М. Алексєєнка, З. Ватаманюка, О. Ватаманюка, В. Геєця, М. Герасимчука, С. Глущенка, Н. Дорофєєвої, М. Єрмошенка, В. Зимовця, Б. Кваснюка, В. Корнєєва, В. Міщенка, В. Осецького, С. Панчишина, А. Пересади, В. Рисіна, М. Савлука та ін.

У роботах українських учених висвітлено окремі аспекти багатогранної проблеми заощаджень населення. Водночас певні питання є дискусійними, зокрема, щодо мотивів утворення заощаджень населення; відсутній комплексний аналіз засобів акумуляції грошових заощаджень та їхньої трансформації через різні інститути фінансової системи України в інвестиції в реальний сектор економіки. Інститути фінансових посередників здебільшого вивчають відокремлено (наприклад, банки як посередники у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами чи окремими особами, страхові компанії як інститути страхового ринку, недержавні пенсійні фонди як елементи пенсійної реформи, інвестиційні фонди як професійні учасники ринку цінних паперів) або узагальнено при дослідженні ринкової інфраструктури чи кредитної системи. Більш поглибленого вивчення потребують питання щодо механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції в контексті світового досвіду. Необхідність поглиблення теоретичних і методологічних основ зумовила актуальність і вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового напряму Київського національного університету технології та дизайну в рамках теми «Фінансовий механізм структурної перебудови легкої промисловості» (ДР 0103U000694). Автор особисто підготував підрозділ «Підвищення ролі банківських кредитів у структурній перебудові легкої промисловості», де обґрунтовано пропозиції щодо розширення ресурсної бази комерційних банків за рахунок залучення заощаджень населення на строкові депозити.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є подальший розвиток теоретико-методичних засад трансформації заощаджень населення в інвестиційний ресурс для розвитку економіки країни і розробка практичних рекомендацій щодо активізації цього процесу.

Відповідно до визначеної мети дослідження передбачає реалізацію таких основних завдань:

· визначити сутність інвестиційних ресурсів та місце в них заощаджень населення;

· дослідити мотиви і фактори формування заощаджень населення як інвестиційного ресурсу;

· визначити суть і головні елементи механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції;

· розробити структурно-функціональну модель механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції;

· проаналізувати динаміку інвестиційного та заощаджувального процесів в Україні;

· оцінити сучасний стан процесів залучення заощаджень населення та їхнього використання як інвестиційного ресурсу через банківську і небанківську фінансові системи;

· виявити чинники, що стримують акумуляцію заощаджень населення в небанківській фінансовій системі;

· здійснити прогнозну оцінку зростання інвестиційного потенціалу заощаджень населення на найближчі 5 років (2010-2014 рр.);

· обґрунтувати пропозиції щодо державної політики стимулювання інвестиційної активності населення;

· розробити пропозиції щодо вдосконалення діяльності фінансово-кредитних установ у сфері залучення заощаджень фізичних осіб і захисту прав та інтересів інвесторів як основних напрямів активізації інвестиційного потенціалу населення.

Об'єктом дослідження є процес трансформації заощаджень населення в інвестиції.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних і прикладних аспектів формування і використання заощаджень населення як інвестиційного ресурсу.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії щодо заощаджень, ґрунтовні розробки вчених-економістів, критичне осмислення досліджень сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців щодо ролі заощаджень населення в економічному розвитку країни; чинне законодавство України з питань регламентації залучення заощаджень фізичних осіб банками та небанківськими фінансовими інститутами.

При вирішенні визначених завдань у дисертації використано такі економічні методи: аналізу та синтезу (для дослідження положень економічної теорії; економічної природи заощаджень, класифікації факторів, що впливають на процес заощаджень, і виявлення зв'язку останніх та інвестицій); порівняльного економічного аналізу (при оцінюванні стану залучення заощаджень банківськими та небанківськими установами, структури заощаджень, факторів, які впливають на ефективність їхнього залучення); статистичні (для аналізу динаміки заощаджень); логічного узагальнення (при формулюванні висновків); кореляційно-регресійного аналізу при встановленні взаємозв'язку між ВВП, доходами і заощадженнями населення, грошима фізичних осіб поза банками та інвестиціями в основний капітал; експертного оцінювання (при дослідженні можливості впровадження нових інструментів залучення коштів населення в інвестиційний процес).

Інформаційною базою дослідження слугували наукові розробки та монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з окресленої проблематики, законодавчі та нормативні акти, статистичні дані Держкомстату України, Національного банку України, Асоціації українських банків, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, аналітичні матеріали окремих інвестиційних фондів, періодичні видання та Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше

- визначено сутність механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції як систему відносин між власниками заощаджень та інституційними інвесторами з приводу акумуляції заощаджень та їх перерозподілу між галузями економіки та окремими суб'єктами господарювання, які потребують інвестиційних ресурсів;

- розроблено структурно-функціональну модель механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції, яка ґрунтується на взаємозв'язку між процесами акумуляції і розміщення заощаджень, а також між окремими інституційними інвесторами, що дозволить комплексно оцінити функції і роль механізму в реалізації інвестиційної політики;

удосконалено

- концепцію фінансового забезпечення реалізації державної інвестиційної політики: на відміну від існуючих підходів, які передбачають провідну роль власних коштів суб'єктів господарювання, державного фінансування та іноземних інвестицій, в дисертації доведена необхідність формування інвестиційної політики на базі пріоритетності ролі фінансового сектора і сектора домогосподарств, що дозволить в умовах нестабільності світового фінансового ринку протистояти фінансовим потрясінням;

- методичні підходи до систематизації умов формування ринку заощаджень фізичних осіб в Україні, серед яких виокремлено такі: становлення середнього класу; зростання доходів населення; подолання майнової нерівності серед громадян; легалізація тіньових доходів; ступінь розвиненості фінансового посередництва; гарантування державою повернення заощаджень у разі банкрутства посередників; підвищення фінансової грамотності та інформованості населення. Це сприятиме формуванню і проведенню обґрунтованої державної політики щодо стимулювання заощаджувальної поведінки населення;

дістали подальший розвиток

- класифікація факторів, що впливають на формування фізичними особами заощаджень, яка відрізняється від існуючих більшою деталізацією соціально-економічних, політичних та психологічних груп факторів, що дасть змогу виробляти дієві заходи щодо активізації довгострокових заощаджень населення, які слугують інвестиційним ресурсом для розвитку економіки;

- пропозиції щодо удосконалення діяльності банківських установ у сфері залучення заощаджень населення. Запропоновано схему розробки меморандуму депозитної політики комерційного банку, що дозволить ефективно управляти процесом акумуляції заощаджень населення, розширювати клієнтську базу банку;

- методичний підхід до прогнозування можливої частки коштів населення в інвестиції в основний капітал. Побудована кореляційно-регресійна модель на основі показників ВВП, доходів і заощаджень населення, грошових коштів фізичних осіб поза банками та інвестицій в основний капітал;

- науково-практичні підходи до удосконалення діючої системи захисту вкладників за рахунок розширення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб шляхом встановлення для НБУ відрахувань частки суми перевищення кошторисних доходів над витратами; запровадження диференціації ставок оплати регулярних зборів з комерційних банків до Фонду залежно від терміновості, якості й обсягів пасивів, а також ступеня ризику в діяльності банку; розміщення коштів Фонду не лише в державні, а й в іпотечні цінні папери тощо. Це сприятиме підвищенню довіри населення до банківських установ;

- теоретичні та практичні засади доцільності створення системи депозитарних і кастодіальних послуг як складової інфраструктури фондового ринку, що дає змогу захистити вкладення дрібних інвесторів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дослідження полягає у визначенні важливої ролі заощаджень населення у формуванні ресурсної бази фінансово-кредитних установ, насамперед небанківських, і розробці й вдосконаленні механізмів найефективнішого їхнього залучення з метою подальшого інвестування в реальний сектор економіки.

Матеріали дисертаційного дослідження використано в діяльності Центру наукових досліджень НБУ (довідка № 53-108/46 від 29. 01. 2010 р) інвестиційної компанії ЗАТ ІК «Обрій капітал» (довідка № 04-007 від 29. 01. 2010 р), закритого акціонерного товариства «Фундація індустріального розвитку» (довідка № 03-025 від 29. 01. 2010 р) і компанії з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Актив плюс» (довідка № 01-12/10 від 29. 01. 2010 р), в навчальному процесі Київського національного університету технологій та дизайну МОН України при викладанні дисциплін «фінанси», «гроші та кредит», «страхування» (довідка №07-70/146 від 29. 01. 2010 р ).

Особистий внесок здобувача. Всі наукові положення та результати дослідження отримані особисто автором і знайшли відображення в його друкованих працях. З наукових праць, що видані у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження апробовано на всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, зокрема, на Всеукраїнській науково-методичній конференції «Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами» (м. Севастополь, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2007 р.)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових статей, з них 5 одноосібних статей і одна у співавторстві у наукових фахових виданнях, та 1 тези доповідей загальним обсягом 3 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,8 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 184 найменувань та 5 додатків на 9 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 219 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 27 таблиць та 17 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, визначено його мету, об'єкт та предмет, сформульовано завдання, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні підходи до моделювання процесів акумуляції і розміщення інвестиційних ресурсів в економіці» розкрито поняття та економічну природу дефініцій «інвестиції» та «заощадження», визначено роль заощаджень населення в інвестиційних ресурсах в економіку, сформульовано методичний підхід до побудови механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції.

На основі аналізу розвитку економічної думки та визначень провідних вчених з'ясовано, що інвестиції є найдинамічнішим компонентом суспільних ресурсів, за допомогою якого можна досягти суттєвого приросту ВВП. Для їх реалізації потрібні інвестиційні ресурси, під якими на макрорівні слід розуміти національні заощадження і запозичення з-за кордону.

Встановлено, що існуючі деформації у фінансовому забезпеченні інвестиційних процесів в Україні значною мірою пов'язані з недооцінкою ролі окремих інституційних секторів, зокрема фінансового і домашніх господарств, у фінансуванні інвестицій в економіку. Фінансовий сектор забезпечує міжгалузевий розподіл чистих заощаджень інших секторів економіки, не зачіпаючи процесів створення наявного доходу у секторах не фінансових корпорацій і загального державного управління, трансформація заощаджень в інвестиції здійснюється на етапі створення і первинного розподілу наявного доходу і тому має явно регресивний характер. Трансформація заощаджень в інвестиції у фінансовому секторі є багатоетапним процесом, серед учасників якого всезростаючу роль відіграють домогосподарства (населення). Заощадження цієї категорії інвесторів, як свідчить досвід країн з розвиненою економікою, є потужним внутрішнім джерелом формування інвестицій, без яких стабільний соціально-економічний розвиток держави неможливий.

На підставі проведеного аналізу підходів зарубіжних та вітчизняних вчених заощадження населення визначено як частину доходу, що залишається після здійснення поточних витрат і спрямовується на придбання фінансових і нефінансових активів, формування різних фондів, а також зберігається у готівці. Виокремлено три групи чинників, що впливають на формування заощаджень населення: соціально-економічні, політичні та психологічні.

Відповідно до мотивів здійснення заощаджень населенням виокремлено такі складові фонду заощаджень: поточні, цільові, на старість, на непередбачуваний випадок, інвестиційні. Поточні заощадження - це короткостроковий запас, що утворюється в результаті поступового витрачання і поповнення поточного доходу та призначений для покупки товарів (робіт, послуг). Заощадження цільові, на старість та інвестиційні переважно довгострокові, їх можна застосовувати як інвестиційний ресурс. Частково інвестиційним ресурсом можуть бути заощадження на непередбачуваний випадок. Через невизначеність строку, на який створюються ці заощадження, їх можна використовувати для реалізації короткострокових низькоризикових проектів.

Відзначено, що сприятлива економічна ситуація в державі стимулює розвиток ощадного процесу. Як правило, в країнах, економіка яких швидко розвивається, спостерігається тенденція до зростання заощаджень, що вкрай необхідно для фінансування інвестицій, а також може стимулювати подальше їх збільшення та піднесення економіки. Ця залежність тою чи іншою мірою знаходить своє відображення у більшості розвинених економік, проте механізм перетворення заощаджень в інвестиції може істотно різнитись.

У дисертації з'ясовано, що при побудові моделі механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції необхідно виходити з цілісності процесів нагромадження заощаджень та їх використання в інвестиційних цілях. При цьому мають бути враховані особливості різних форм інвестування заощаджень та структура фінансових відносин при кожній з цих форм. Заощадження населення можуть використовуватись для інвестування економіки у двох формах: прямій (індивідуальні інвестори) і непрямій (інституційні інвестори). При першій формі інвестування здійснюється шляхом вкладання коштів фізичних осіб у реальні активи власного підприємства, в цінні папери корпорацій, в індивідуальне житлове будівництво та ін., а при другій (організованій) - через посередників: фінансових (депозитні корпорації (банки), страхові корпорації, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові посередники) та державних (місцевих) в особі фінансових органів управління.

Система відносин між власниками заощаджень та інституційними інвесторами з приводу акумуляції заощаджень та їх перерозподілу між галузями і окремими суб'єктами господарювання становить суть механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції. Модель цього механізму подана на рис. 1.

Основними структурними елементами механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції є сукупність фінансових інструментів залучення грошових коштів населення та розміщення активів інституційних інвесторів, а також фінансові важелі та форми й правові норми забезпечення процесів акумуляції заощаджень та їх спрямування на фінансування інвестицій в економіку.

У другому розділі «Сучасний стан та тенденції розвитку процесів трансформації заощаджень населення в інвестування розвитку економіки України» досліджено динаміку інвестиційного і заощаджувального процесів в Україні; проаналізовано діяльність банків у сфері мобілізації заощаджень населення та їх використання для фінансування інвестицій в економіку; виявлено тенденції розвитку процесів залучення та інвестування заощаджень населення небанківськими фінансовими інститутами.

З'ясовано, що початок ринкових реформ в Україні ознаменувався різким спадом інвестиційної активності. За перші десять років (1991-2000 рр.) обсяг інвестицій в основний капітал зменшився майже в 4 рази. У наступні сім років (2001-2007 рр.) намітилась тенденція до поступового зростання обсягу інвестицій.

За період 2001-2008 рр. обсяг інвестицій відносно ВВП зріс на 8,6 відсоткових пункта (з 15,9 до 24,5 %). Однак не всі можливості для нарощування темпів інвестицій в основний капітал були використані, про що свідчить розбіжність між обсягами інвестицій в основний капітал і валового національного заощадження відносно ВВП (табл. 1).

Як видно з даних табл. 1, протягом 2001-2007 рр. обсяги валового національного заощадження перевищували обсяги інвестицій в основний капітал, хоча намітилась тенденція до зменшення розриву між цими показниками. Лише в 2007 р. другий показник перевищував перший.

Однією з причин розбіжності між обсягами валових національних заощаджень та інвестиціями в основний капітал є розміщення частини заощаджень (насамперед заощаджень домогосподарств) у матеріальні активи, індивідуальне будівництво, офшорні зони або зберігання вдома.

В Україні макроекономічні аспекти заощаджень домогосподарств можна проаналізувати на основі даних Системи національних рахунків (СНР) та розрахунку доходів і видатків населення, який базується на стандартах СНР у частині складання рахунків сектору домашніх господарств. Однак через недостатню якість інформаційного забезпечення використання підходів і категорійного апарату СНР дещо ускладнене. Загалом проблема одержання достовірних і надійних статистичних даних щодо заощаджень домогосподарств в економіці України досі залишається актуальною.

Протягом 2001-2008 рр. в обсягах і структурі заощаджень населення спостерігалися значні коливання. Так, за період 2001-2004 рр. схильність фізичних осіб до заощаджень була низькою; протягом 2005-2007 рр. спостерігалося значне пожвавлення схильності до заощаджень; у 2008 р. і першій половині 2009 р. схильність до заощаджень дещо знизилась у зв'язку з фінансовою кризою, що розпочалася в жовтні 2008 р. і продовжувалося в 2009 р.

Характерною особливістю розвитку заощаджувальних процесів у секторі домогосподарств в останні вісім років стала зміна мотивів заощадження. Посилився страховий та інвестиційний характер заощаджень, про що свідчить зростання інвестиційного потенціалу населення. Останній можна визначити як суму приросту фінансових заощаджень і строкових (зокрема довгострокових) коштів фізичних осіб у банках (табл. 2.).

Протягом 2002-2005 рр. інвестиційний потенціал заощаджень населення щорічно зростав, а в 2006-2008 рр. спостерігалося уповільнення зростання цього показника. Зростанню заощаджень фізичних осіб сприяли такі чинники як: зростання сукупних грошових доходів приватних осіб; досягнення перевищення середньою заробітною платою рівня прожиткового мінімуму; поступова ліквідація заборгованості з виплати заробітної плати. Уповільнення темпів зростання заощаджень пов'язано із зниженням довіри до банківських і небанківських фінансових установ у зв'язку з кризою.

На сучасному етапі провідну роль в акумуляції заощаджень населення відіграють банки, ресурсна база яких майже на третину складається з коштів фізичних осіб.

За останні дев'ять років (2001-2009 рр.) населення для захисту своїх заощаджень від інфляції почало надавати дедалі більшого значення строковим депозитам, зокрема довгостроковим, що сприяло розширенню інвестиційного потенціалу банківської системи. Однак це не справило відчутного впливу на кредитування інвестиційної діяльності нефінансових корпорацій. Частка інвестиційних кредитів у загальній сумі кредитів, виданих банками нефінансовим корпораціям, протягом 2006-2009 рр. коливалась у межах 14,3-19,1 %. Банки поки що неспроможні кредитувати інвестиційні проекти у високотехнологічних секторах промисловості.

Останнім часом в Україні динамічно розвивалися небанківські механізми залучення заощаджень населення, а рівень їх прибутковості для фізичних осіб значно перевищував дохідність вкладів у банківських установах.

У ході проведеного аналізу встановлено, що у структурі активів небанківського фінансового сектора провідне місце посідають активи договірних інститутів, насамперед, страхових компаній, які, акумулюючи значні фінансові ресурси у формі страхових резервів через продаж страхових полісів, є головним постачальником довгострокових капіталів на фінансовий ринок. Проте діяльність страховиків більше зорієнтована на юридичних осіб. Серед тих організацій, які страхують фізичних осіб, незначну частку становлять компанії зі страхування життя, які, як підтверджує світовий досвід, є основним постачальником довгострокового капіталу.

Вітчизняні договірні посередники проводять консервативну інвестиційну політику, дотримуючись завчасно визначеної ліквідності вкладень, враховуючи кон'юнктуру інвестиційного ринку і обсяги накопичених резервів. Мінімальний рівень інвестиційного доходу зумовлений щонайменше забезпеченням збереження вкладів від інфляційного знецінення. Інвестиційний портфель є вторинним щодо страхового чи пенсійного.

У ході дослідження з'ясовано, що найбільш повно функції фінансових посередників виконують інвестиційні фінансові інститути - інститути спільного інвестування (ІСІ). Ці установи здатні забезпечити високий рівень управління заощадженнями індивідуальних інвесторів, захист від кредитних ризиків і високий рівень дохідності за власними цінними паперами. Надійність ІСІ підтверджує, передусім, високий рівень диверсифікації їхніх активів. Ці посередники пропонують широкий діапазон дохідності вкладень, проте не надають гарантій та не беруть фінансових зобов'язань зі сплати процентів за доходами.

На основі аналізу показників діяльності 7 інвестиційних фондів України виявлена залежність середньорічної їхньої дохідності від інвестиційної політики цих фондів. Так, найвищі рівні середньорічної дохідності мали інвестиційні фонди, що реалізували ризикову інвестиційну політику. Фонди, що реалізували збалансовану політику, також мали високі показники дохідності, але вони були нижчими від показників фондів, що проводили ризикову політику. Високі показники дохідності характерні для фондів, що вкладали кошти у високоприбуткові виробництва. Дохідність ІСІ всіх типів була вищою порівняно з альтернативними напрямками інвестування, зокрема банківськими депозитами.

У третьому розділі «Напрями активізації участі населення в розвитку економіки на основі механізму трансформації його заощаджень в інвестиційні ресурси» здійснено прогнозні оцінки зростання інвестиційного потенціалу заощаджень населення і визначено роль державної політики стимулювання його реалізації; запропоновано заходи щодо удосконалення діяльності інституційних інвесторів у сфері залучення заощаджень населення в контексті світового досвіду; досліджено питання захисту прав та інтересів інвесторів як основи ефективного залучення їхніх заощаджень.

Встановлено, що для підтримання стабільно високих темпів економічного зростання потрібно істотно збільшити обсяги інвестицій. Масштаби залучення іноземного капіталу, незважаючи на позитивні зміни упродовж декількох останніх років, залишаються недостатніми. До того ж, є вагомі підстави вважати, що повне усунення перешкод для припливу капіталу може спричинити серйозні збурення в економіці. Зовнішні запозичення суттєво збільшують частку боргів банківських установ і нефінансових корпорацій у структурі валового зовнішнього боргу держави, а тому можуть містити значні ризики з точки зору збільшення залежності вітчизняної економіки від іноземного капіталу, бути джерелом загрози різких змін у кон'юнктурі зовнішніх фінансових ринків чи навіть зумовити дію, як показала практика 2008-2009 рр., негативних наслідків світових фінансових криз. Більш стабільною та прогнозованою ресурсною базою, яка меншою мірою залежить від спекулятивних коливань та різких змін кон'юнктури на міжнародних ринках є національні заощадження, насамперед заощадження домогосподарств. Навіть за швидкого зростання мобільності капіталу в умовах глобалізації зв'язок між рівнями національних заощаджень та інвестицій залишається достатньо стійким. За таких обставин здатність мобілізувати достатні обсяги внутрішніх заощаджень у вітчизняній економіці є необхідною передумовою успішного розвитку країни.

В Україні є ще значні невикористані резерви збільшення заощаджень населення. Згідно проведеного Держкомстатом України у січні 2009 р. вибіркового обстеження щодо самооцінки домогосподарствами України рівня своїх доходів, одержаних у 2007-2008 рр., від 51 до 53 % домогосподарств від загальної кількості опитаних, мали вільні кошти, які потенційно могли бути залучені до організованих форм нагромадження коштів і використані для фінансування інвестицій.

На основі взаємозв'язку показників ВВП, доходів і заощаджень населення, гроші фізичних осіб поза банками та інвестиції в основний капітал за період 1998-2008 рр. побудовано кореляційно-регресійну модель, за допомогою якої здійснено прогноз зростання частки коштів населення у фінансуванні інвестицій в основний капітал на найближчі п'ять років (2010-2014 рр.) при різних варіантах зростання ВВП у фактичних цінах (за 5 років - у 1,5; 2,0; 2,5 раза) і за умови, що приблизно 50 % заощаджень населення і 20 % коштів фізичних осіб поза банками будуть використовуватися на інвестиційні цілі. За прогнозними розрахунками, частка коштів населення в інвестиції в основний капітал на кінець прогнозованого періоду може становити 23,5-23,8 %.

Для ефективного залучення коштів населення в інвестиційний процес необхідно виробити принципи державної політики, заснованої на довгостроковій взаємодії основних його учасників: домогосподарств, виробників і держави.

Головні напрямки цієї політики: розробка програм і способів інвестування на загальнодержавному, регіональному і муніципальному рівнях; активне застосування зарубіжного досвіду організації заощаджень населення; впровадження ефективних фінансових інструментів залучення заощаджень; удосконалення діяльності фінансових інститутів, що працюють із коштами населення; створення регіональної та муніципальної систем фінансової інфраструктури, здатної обслуговувати кошти населення для вирішення місцевих економічних і соціальних проблем; розробка законодавчих актів, що забезпечують державну гарантію захисту внесків населення.

Для активізації інвестиційного потенціалу заощаджень населення необхідно вдосконалити діяльність банківських і небанківських фінансових інститутів шляхом посилення уваги до обґрунтування стратегії їх діяльності щодо акумуляції заощаджень населення. Зокрема, в комерційних банках слід було б розробляти меморандум депозитної політики, в якому відображати результати дослідження ринку депозитних послуг та SWOT-аналізу депозитної діяльності банку; мету і завдання депозитної політики; позиції банку на ринку депозитних послуг для фізичних осіб; модель поведінки банку на депозитному ринку, комплекс заходів щодо більш повного задоволення потреб клієнтів-фізичних осіб у депозитних послугах. Схема розробки меморандуму депозитної політики банку представлена на рис. 2.

Ефективною формою залучення коштів населення для реалізації довгострокових державних інвестиційних програм є облігаційна ощадна позичка. В Україні аналогом ощадних облігацій як державних цінних паперів для фізичних осіб можуть бути казначейські зобов'язання. Крім цих цінних паперів, необхідно впроваджувати в практику муніципальні та іпотечні облігації; похідні цінні папери (деривативи); конвертовані акції та облігації; акції з пайовою участю держави та з дивідендом, що корегується; «гібридні» форми цінних паперів. заощадження інвестиційний населення

Суттєву роль у формуванні довіри інвесторів до фінансових установ, що акумулюють кошти приватних осіб, може відіграти створення системи депозитарних і кастодіальних послуг для населення; підвищення повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині узгодження рішень щодо видачі дозволів на залучення цих внесків, розкриття структури акціонерного капіталу фінансово-кредитних установ, установлення часового діапазону, протягом якого має бути завершеним процес компенсації за вкладами.

Важливим питанням щодо державного регулювання недержавних пенсійних фондів є введення для управляючих компаній додаткових обмежень на структуру інвестиційного портфеля, зокрема встановити співвідношення між трьома видами активів: 1) папери з низьким доходом і ризиком; 2) папери із середнім доходом і ризиком; 3) папери з високим доходом і доволі високим ризиком.

Одним зі способів залучення ресурсів приватних вкладників може стати запровадження цільових строкових депозитів (наприклад, «Народна інвестиція»), дозвіл на відкриття анонімних (номерних) рахунків (ця практика застосовувалась у більшості країн Європи, насамперед у Швейцарії); запровадження нових видів вкладів (рахунки автоматичного перерахування, now - рахунки, supernow - рахунки тощо) із більш гнучкими процентними ставками й умовами використання, які дають змогу поєднувати строкові вклади з вкладом до запитання; здійснення довірчих операцій; розширення переліку послуг інвестиційного спрямування.

З метою захисту коштів населення, залученими небанківськими фінансовими посередниками необхідно створити різні системи гарантування заощаджень населення: фонди гарантування вкладів у сфері страхування, недержавного пенсійного забезпечення, кредитних спілок; поширити на ці установи порядок резервування залучених коштів, установлених для банків, з розміщенням резервів у довгострокові державні облігації, а також в облігації банку розвитку; ввести систему обов'язкового страхування вкладів дрібних інвесторів.

Особливої уваги потребує урегулювання системи державного нагляду за фінансовою сферою. Доцільно запровадити універсальний нагляд за діяльністю всіх фінансових інститутів, визначивши єдиний орган нагляду. Універсальні наглядові ради існують у багатьох країнах (передусім у членах Європейського Союзу).

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження проблеми механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції дає змогу зробити такі висновки і пропозиції теоретичного і практичного характеру:

1. Встановлено, що існуючі деформації у фінансовому забезпеченні інвестиційних процесів значною мірою пов'язані з переоцінкою ролі сектору нефінансових корпорацій і сектору загального державного управління і недооцінці ролі фінансового сектору і сектору домашніх господарств у фінансуванні інвестицій. Трансформація заощаджень в інвестиції у двох перших секторах здійснюється на етапі створення і первинного розподілу наявного доходу і тому має явно регресивний характер, тобто економічне зростання фінансується за рахунок недоспоживання частини населення. Негативні наслідки цього процесу полягають як в обмеженні споживчого попиту, так і в зниженні людського капіталу, тобто в уповільненні зростання капіталовіддачі.

Фінансовий сектор забезпечує міжгалузевий розподіл чистих заощаджень інших секторів економіки, не зачіпаючи процесів створення наявного доходу. Трансформація заощаджень в інвестиції у цьому секторі являє собою багатоетапний процес, у який залучається велика кількість учасників та який опосередковується дедалі складнішою структурою фінансових відносин. Серед учасників цього процесу всезростаючу роль відіграють домогосподарства (населення). Заощадження цієї категорії інвесторів є потужним внутрішнім джерелом фінансування економіки країни.

2. На основі узагальнення різних наукових підходів заощадження населення визначено як самостійну економічну категорію, однією з функцій якої є забезпечення економічного зростання завдяки трансформації нагромаджених коштів в інвестиції. Встановлено що джерелом інвестицій в українську економіку можуть бути кошти фондів накопичень, інвестиційних на старість, а також частина коштів фонду цільових накопичень, що акумулюється на придбання дорогих товарів, робіт, послуг (у цьому разі йдеться про заощадження, що акумулюються населенням середнього і багатого класів), а також страхові накопичення (на короткотривалий період).

3. Запропоновано структурно-функціональну модель механізму трансформації заощаджень населення в інвестиції, основними елементами якої є: сукупність фінансових інструментів залучення грошових коштів населення та розміщення активів інституційних інвесторів, а також фінансові важелі та організаційні форми й правові норми забезпечення процесів акумуляції заощаджень та їх спрямування на фінансування інвестицій в економіку країни.

4. Встановлено, що вітчизняні банки не спрямовані на кредитування інвестиційних проектів у високотехнологічних секторах промисловості передусім через дефіцит в економіці довгострокових ресурсів для фінансування відповідних інвестицій, відносно низьку капіталізацію, високі ризики цього інвестування та не відпрацьованість процедур управління інвестиційними проектами. Нездатність банківської системи ефективно диверсифікувати потоки капіталу у конкурентні види економічної діяльності стала додатковим чинником, який з одного боку, посилив рецесію у виробництві, а з іншого - сприяв макроекономічній розбалансованості.

5. Побудовано кореляційно-регресійні моделі на основі показників ВВП, доходів і заощаджень населення, грошових коштів фізичних осіб поза банками та інвестицій в основний капітал за період 1998-2008 рр. Виявлено тісну залежність між доходами населення і ВВП, між інвестиціями в основний капітал і ВВП. Залежність між грошима фізичних осіб поза банками і ВВП, між заощадженнями населення і ВВП у межах заданої точності не підтвердилась. Результати побудови багатофакторної моделі (залежності між заощадженнями населення, ВВП і доходами населення) показали, що за критерієм Стьюдента всі коефіцієнти рівняння виявились незначущими.

На основі проведеного прогнозного розрахунку можливої частки коштів населення в інвестиціях в основний капітал на період 2010-2014 рр. встановлено, що при різних варіантах зростання ВВП у фактичних цінах (за 5 років у 1,5; 2,0 і 2,5 раза), за умови, що приблизно 50 % заощаджень населення і 20 % коштів фізичних осіб поза банками будуть використовуватися на інвестиційні цілі частка коштів населення в інвестиції в основний капітал на кінець прогнозованого періоду може становити 23,5-23,8 %.

6. Визначено мету і завдання депозитної політики комерційного банку; запропоновано алгоритм розробки меморандуму депозитної політики і комплекс заходів організаційного і методичного характеру, спрямованих на її реалізацію.

7. Запропоновано розширити спектр додаткових послуг, які надаються фінансово-кредитними установами приватним особам, шляхом розвитку таких напрямків інвестиційної діяльності, як банкінг, брокерство, інвестиційний менеджмент, сервісні послуги тощо; запровадження нових для вітчизняної економіки цінних паперів (конвертовані акції, цінні папери з кумуляцією доходів, акції з пайовою участю та дивідендом, що корегується та ін.); відкриття анонімних (номерних) рахунків для великих вкладників, які не хочуть себе афішувати; розширення безготівкових розрахунків через ці установи, зокрема, для виплати заробітної плати, купівлі товарів тощо. Рекомендовано з метою активізації процесу залучення вільних коштів населення до фінансування конкретних інвестиційних проектів (зокрема спрямованих на розвиток інфраструктурних об'єктів) запровадити в державних банках цільовий строковий депозит «Народна інвестиція».

8. Обґрунтовано необхідність надання державою додаткових гарантій збереження пенсійних коштів. Однією з таких гарантій може бути емісія ОВДП виключно для інвестування пенсійних активів, сформованих у системі накопичувального пенсійного забезпечення, дохідність яких враховує рівень інфляції.

Запропоновано затвердити єдину методику рейтингування НПФ, яка б дала змогу оцінити стан справ у кожному фонді, що було б підставою для прийняття відповідного рішення потенційним вкладником. Рейтинг має базуватись на доступній інформації.

9. З метою підвищення довіри вкладників до банків рекомендовано підвищити повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо узгодження рішень про видачу дозволів на залучення коштів від населення (зокрема, слід серед обов'язкових вимог до банків, які працюють з приватними особами, передбачити розкриття структури акціонерного капіталу), а також покращити показники прозорості останніх за рахунок розкриття інформації щодо структури власності; прав акціонерів; фінансового стану; складу і процедур спостережної ради та менеджменту; регулятивного капіталу; кваліфікації кредитів і структури кредитного портфеля; умов та обсягів угод; інвестиційних проектів; прогнозів та очікувань.

Для захисту коштів населення, залучених небанківськими фінансовими посередниками рекомендовано створити фонди гарантування вкладів у сфері страхування, недержавного пенсійного забезпечення, кредитних спілок; поширити на ці установи порядок резервування залучених коштів, установлений для банків, з розміщенням резервів у довгострокові державні облігації.

10. Обґрунтовано необхідність створення системи депозитарних і кастодіальних послуг, яку ефективно застосовують у країнах Заходу. Головна послуга депозитарних і кастодіальних організацій - відповідальне зберігання цінних паперів, забезпечення обліку і переходу прав власності на цінні папери клієнтів. Відповідно до зарубіжної практики основним завданням депозитарію є дематеріалізація сертифікатів цінних паперів з метою спрощення і пришвидшення їхнього обігу, а також зменшення можливих ризиків. Головне завдання кастодіана - надання клієнтові широкого кола персоніфікованих послуг, пов'язаних із забезпеченням збереженості прав на цінні папери клієнта і реалізації тих, які вони засвідчують, а також угод з цінними паперами. Подібні організації будуть сприяти формуванню довіри до фінансових посередників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКАОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У монографіях

1. Рамський А. Ю. Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України / А. А. Покотілов, В. А. Ткаченко, А. Ю. Рамський, // Інвестиційний потенціал заощаджень населення : Монографія / - К. : Нац. акад. управління, 2008. - 251 с. (дисертанту належить 0,43 друк. арк., досліджено інвестиційний потенціал заощаджень населення)

У наукових фахових виданнях

1. Рамський А. Ю. Інвестиційний потенціал заощаджень фізичних осіб та механізм його реалізації / А. Ю. Рамський // Актуальні проблеми економіки.- 2007. - № 5. - С. 173-179. (0,43 друк. арк.)

2. Рамський А. Ю. Іпотечні цінні папери як інструмент мобілізації інвестиційного потенціалу населення / А. Ю. Рамський // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 102. - С. 93-96. (0,5 друк. арк.)

3. Рамський А. Ю. Суть заощаджень населення та фактори, що на них впливають / А. Ю. Рамський // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. - 2006. - № 6. - С. 152-158. (0,57 друк. арк.)

4. Рамський А. Ю. До питання про захист прав і інтересів учасників інституційного інвестування / А. Ю. Рамський // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2007. - Вип. 234.- С. 173-179. (0,46 друк. арк.)

5. Рамський А. Ю. Кастодіан як складова системи захисту вкладень населення / А. Ю. Рамський // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2009. - Вип. 255. - С. 996-1002. (0,4 друк. арк.)

В інших виданнях

1. Рамський А.Ю. Заощадження населення як інвестиційний ресурс структурної перебудови легкої промисловості // Сучасні аспекти фінансового управління економічними процесами: Матеріали всеукр. наук.-метод. конф., м. Севастополь, 6-9 вересня 2005 р. - Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2005. - С. 73-75. (0,1 друк. арк.)

АНОТАЦІЯ

Рамський А.Ю. Формування інвестиційних ресурсів економіки на основі заощаджень населення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Київський національний університет технологій та дизайну Міністерства освіти та науки України, Київ, 2010.

У дисертаційній роботі виконано комплексне дослідження теоретико-методичних засад формування інвестиційних ресурсів економіки України на основі заощаджень населення та здійснено аналіз механізмів акумуляції цих коштів. Визначено сутність інвестиційних ресурсів та місце в них заощаджень населення. Розкрито економічну природу заощаджень населення, мотиви і фактори їх формування як інвестиційного ресурсу, доведено взаємозв'язок з економічним зростанням.

Проведено аналіз динаміки інвестиційного та заощаджувального процесів в Україні.

З'ясовано роль банківських установ та інших фінансових посередників у залученні заощаджень населення та їхнього використання як інвестиційного ресурсу, визначено основні напрями активізації діяльності небанківських фінансових установ по роботі з фізичними особами.

Обґрунтовано пропозиції щодо державної політики стимулювання інвестиційної активності населення та вдосконалення діяльності фінансово-кредитних установ у сфері залучення заощаджень фізичних осіб і захисту прав та інтересів інвесторів як основних напрямів активізації інвестиційного потенціалу населення.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційний потенціал, інвестиційні ресурси, заощадження населення, економічне зростання, банківські установи, фінансові посередники, небанківські фінансові посередники.

Рамский А.Ю. Формирование инвестиционных ресурсов экономики на основе сбережений населения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. Киевский национальный университет технологий и дизайна Министерства образования и науки Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе выполнено комплексное исследование теоретико-методологических основ формирования инвестиционных ресурсов экономики Украины на основе сбережений населения и осуществлен анализ механизмов аккумуляции этих средств. Раскрыто сущность инвестиционных ресурсов и место в них сбережений населения. Определена экономическая природа сбережений населения, мотивы и факторы их формирования как инвестиционного ресурса, установлена взаимосвязь с экономическим ростом.

Разработана структурно-функциональная модель механизма трансформации сбережений населения в инвестиции, основными элементами которой являются: совокупность финансовых инструментов привлечения денежных средств населения и размещения активов институциональных инвесторов, а также финансовые рычаги и организационные формы, а также правовые нормы обеспечения процессов аккумуляции сбережений и их направление на финансирование инвестиций в экономику страны.

Проведен анализ динамики инвестиционного и сберегательного процессов в Украине. Определено, что на протяжении 2002-2005 гг. инвестиционный потенциал сбережений населения ежегодно увеличивался, а в последние три года наблюдалось замедление роста этого показателя. Росту сбережений физических лиц способствовали такие факторы как: увеличение совокупных денежных доходов частных лиц; достижение превышения средней заработной платой уровня прожиточного минимума; постепенная ликвидация задолженности с выплаты заработной платы. Замедление темпов роста сбережений связано с недоверием к банковским и небанковским финансовым учреждениям.

Исследована роль банковских вкладов как основного механизма привлечения сбережений населения в экономику; обоснована эффективность использования небанковских методов аккумуляции свободных средств физических лиц, которые являются наиболее стабильной и прогнозируемой ресурсной базой, независимой от спекулятивных колебаний и резких изменений конъюнктуры на международных рынках.

Особое внимание уделено вопросу привлечения долгосрочных вкладов физических лиц, поскольку такие средства формируют стабильную и прогнозируемую ресурсную базу, а также позволяют осуществлять кредитование реального сектора экономики на длительный период. С целью стимулирования увеличения части таких вкладов в структуре обязательств банковских учреждений Украины предложено банкам разработать меморандум депозитной политики, который будет содействовать выполнению вышеуказанного задания.

В диссертации обоснована важность предоставления финансовыми посредниками населению дополнительных услуг, как одного из важных методов активации привлечения сбережений населения

Обоснованы направления государственной политики стимулирования инвестиционной активности населения и разработаны предложения по совершенствованию деятельности финансово-кредитных учреждений в сфере привлечения сбережений физических лиц и защиты прав инвесторов. Для защиты средств населения, привлеченных небанковскими финансовыми посредниками рекомендовано создать фонды гарантирования вкладов в сфере страхования, негосударственного пенсионного обеспечения, кредитных союзов; распространить на эти учреждения порядок резервирования привлечённых средств, используемый банками, с размещением резервов в долгосрочные государственные облигации.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционный потенциал, инвестиционные ресурсы, сбережения населения, экономический рост, банковские учреждения, финансовые посредники, небанковские финансовые посредники.

Ramsky A.J. Forming of investment resources on the basis of economic savings. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Economic Studies. Speciality 08.00.03 - Economics and Management of National Economy. - Kyiv National University of Technologies and Design, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2010

The thesis deals with the comprehensive study of theoretical and methodological foundations of investment resources of Ukrainian Economy on the basis of savings and analysis of the funds accumulation mechanisms. The essence of investment resources as well as the part of savings within investment recourses have been determined. Apart from that the economic nature of savings, motives and factors of their formation as an investment resource have been revealed. In addition, their relationship with economic growth has been proven.