Формування системи корпоративного управління акціонерними товариствами машинобудування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дисертації. Акціонерне товариство (АТ) являє собою одну з найбільш складних і довершених форм організації господарювання, використання якої дозволяє ефективно об'єднувати зусилля різних економічних агентів, залучати емісійні джерела фінансування та забезпечувати професійне керівництво діяльністю АТ. Надзвичайно продуктивним стає використання акціонерної форми підприємництва у сферах економічної діяльності, що вимагають періодичного акумулювання великих обсягів інвестицій, широкого впровадження наукоємних технологій виробництва, залучення кваліфікованого персоналу і т. ін. (що, наприклад, характерно для машинобудування). Виникнення, функціонування та розвиток акціонерного товариства (корпорації) в ринкових умовах є результатом складного процесу органічного поєднання, гнучкої взаємодії та безупинного взаємного пристосування широкого кола прагнень, намірів і мотивів учасників корпоративних відносин (корпорантів). В Україні розбудова акціонерного сектора, навпаки, відбувалася переважно штучно - шляхом майже одночасної корпоратизації та приватизації величезної кількості державних промислових підприємств, первісно утворених за умови адміністративного регулювання економіки. Так, для приватизації понад 51,6% промислових об'єктів у ході здійснення ринкових реформ в Україні було обрано саме продаж акцій (у т. ч., в переробній промисловості, до якої належать підприємства машинобудування, частка використання даного способу роздержавлення становила 52,5%).

Штучний характер походження вітчизняних АТ, недостатній рівень розвитку національного фондового ринку, недосконалість правового регулювання корпоративних відносин (КВ) закономірно визначають неминучість загострення природних суперечностей, притаманних акціонерній формі підприємництва. Тільки протягом 2006-2009 рр. кількість АТ в Україні скоротилася на 9,65%, у т.ч. відкритих акціонерних товариств (ВАТ) - на 12,99%. Інтенсивне зменшення (на 8,92%) числа АТ у 2006-2009 рр., у т. ч. ВАТ - на 10,19%, відбувалося також у переробній промисловості, що переконливо підтверджує наявність суттєвих перешкод і ускладнень в розвитку вітчизняного корпоративного сектора.

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних і концептуальних положень, методичного забезпечення формування системи корпоративного управління акціонерними товариствами машинобудування України. Для досягнення поставленої мети сформульовано та вирішено такі завдання:

- узагальнення соціально-економічної природи та обґрунтування концептуальних положень інституціонального регулювання корпоративних відносин в АТ;

- теоретичне обґрунтування складу і змісту об'єктивних соціально економічних протиріч, що виникають у сфері корпоративних відносин, та обґрунтування основних форм їхнього розв'язання;

- встановлення генезису та еволюції розвитку сучасної теорії інституціональної організації економіки, розширення теоретико-методологічного підґрунтя інституціонального проектування системи корпоративного управління;

- теоретичне обґрунтування закономірностей формування інституціонального простору корпоративних відносин;

- узагальнення та систематизація понятійно-категоріального апарату предметної сфери корпоративістики;

- теоретичне обґрунтування положень інституціональної концепції корпоративного управління в акціонерному товаристві;

- узагальнення теоретичних підходів до визначення особливостей структурної побудови, організаційної форми та правової конструкції акціонерного товариства;

- встановлення складових та функцій організаційно-економічного механізму корпоративного управління в акціонерному товаристві;

- обґрунтування методичного підходу до оцінки структурної організації корпоративних відносин у акціонерних товариствах;

- розробка методичного підходу до встановлення типу корпоративного контролю при формуванні системи корпоративного управління АТ машинобудування;

- обґрунтування шляхів підвищення ефективності забезпечення представництва інтересів акціонерів у акціонерних товариствах та визначення основних напрямків удосконалення розподілу корпоративного контролю в АТ;

- розробка організаційно-методичного забезпечення щодо вибору способів та форм розпорядження корпоративними правами держави у АТ машинобудування;

- розробка науково-методичних підходів щодо формування системи державно-корпоративного партнерства при здійсненні проектів розвитку міжрегіонального співробітництва акціонерних товариств машинобудування.

1. Теоретичні засади корпоративізму та корпоративних відносин в акціонерних товариствах

Розглянуто соціально-економічні передумови розвитку корпоративізму та корпоративної організації, визначено сутність та особливості виникнення корпоративних відносин, розроблено рекомендації щодо систематизації ознак акціонерного товариства.

Специфіка сприйняття корпоративізму як об'єкта наукових досліджень, ідеологічної течії громадської думки та основи практики корпоративних відносин полягає в двоїстому характері перцепції цього суспільного явища. З одного боку, більшість дослідників віддають належне особливій ролі та значенню КВ у економічних процесах, а з іншого - проблеми корпоративізму, побудови корпоративних об'єднань майже не виступають об'єктами спеціальної уваги науковців. Серед існуючих підходів до вивчення корпоративізму автором було виділено три групи концепцій і теорій.

Суспільно-договірні концепції наділяють корпоративну організацію функціями забезпечення соціального миру на ґрунті укладання відповідної корпоративістської угоди, яка описувала б норми і процедури розмежування прав і обов'язків між різними економічними агентами. Відповідно до професійно-представницьких підходів, корпоративна стратифікація соціальних груп вважається похідною від професійної або функціональної ознаки. Корпоративно-акціонерні концепції розглядають корпоративізм як ідеологію і спосіб організації капіталістичного господарського устрою, заснований на інституціоналізації відносин членів суспільства щодо співволодіння, розпорядження та використання корпоративної власності. В межах кожного з описаних підходів у різних галузях науки сформовано декілька теорій корпоративізму, між якими існують тісні генетичні зв'язки, вивчення природи і передумов виникнення яких дозволяє більш повно розкрити сутність феномену корпоративізму та його роль у суспільних відносинах. Характер і зміст КВ, з одного боку, є результатом втілення певної ідеології корпоративізму, а з іншого - визначає принципи структурної побудови та особливості функціонування корпорацій як основних організаційних форм корпоративного співробітництва.

В економічній сфері найбільш поширеною формою організації КВ виступає акціонерне товариство, що пояснюється наявністю широких можливостей, які АТ надає для реалізації економічних інтересів корпорантів. Систематизацію характеристик АТ (кожна з яких здатна ставати джерелом виникнення позитив-них або негативних ефектів) пропонується здійснювати відповідно до сфери ідентифікації особливостей структурної побудови та діяльності АТ шляхом виділення трьох груп ознак: загальні (визначають властивості АТ як юридичної особи - організаційна єдність, наявність статутного фонду, що формується шляхом об'єднання та відокремлення майна учасників, загальна правоздатність, самостійна майнова відповідальність АТ); специфічні (характеризують АТ як форму корпоративної організації - єдність цілей-інтересів учасників, корисність діяльності, необмежена кількість учасників, наявність корпоративних (зобов'язальних) правовідносин між корпорантами і АТ, відособленість АТ як окремої юридичної особи) та конститутивні (формалізують ознаки АТ як акціонерного господарського товариства - відокремлення прав власності від функцій управління, відокремлення інкорпорованого майна від акціонерів при збереженні прав на отримання дивідендів, відсутність обмежень щодо розпорядження акціями та можливість самовикупу акцій корпорацією, розподіл статутного фонду корпорації на акції, які можуть відчужуватися, обмеженість відповідальності учасників). Такого роду систематизація дозволяє більш чітко визначити причини та передумови виникнення позитивних і негативних ефектів, пов'язаних із використанням в підприємницькій діяльності організаційної форми та правової конструкції АТ.

2. Теоретико-методологічні та концептуальні засади інституціонального регулювання корпоративних відносин у акціонерних товариствах

Розглянуто генезис та еволюцію розвитку сучасної теорії інституціональної організації економіки, обґрунтовано теоретико-методологічне підґрунтя інституціонального проектування системи корпоративного управління, запропоновано основні положення інституціональної концепції КУ в АТ.

Природа походження норм і правил корпоративного співробітництва визначається чітко вираженим інституціональним характером, пов'язаним із спрямованістю на вирішення завдань випереджальної розбудови середовища здійснення КВ, у межах та відповідно до вимог якого відбуватимуться утворення, функціонування та розвиток конкретних корпоративних організацій, а також укладатимуться певні індивідуальні угоди між окремими корпорантами.

Критичне вивчення змісту основних теорій і концепцій інституціоналізму дозволило автору узагальнити склад і зміст принципів інституціонального аналізу економічних явищ та процесів.

Одним з перспективних напрямків використання методу інституціонального аналізу має стати вивчення закономірностей поширення економічного корпоративізму (основу якого становить продуктивна інтеграція зусиль різних індивідів та налагодження корпоративного співробітництва у різних сферах суспільного буття), дослідження передумов виникнення КВ та формування системи інституціонального регулювання корпоративного сектора. Ґрунтовною підставою для такого висновку в дисертації виступили, з одного боку, виявлені принципи й особливості наукового методу інституціонального аналізу, які дозволяють у повній мірі охопити холістичне міждисциплінарне різноманіття складових феномена економічного корпоративізму, а з іншого - визначені характерні властивості КВ як суспільного феномена, сутність і природа походження якого носить чітко виражений інституціональний характер.

Встановлено, що наявна методологічна база інституціональної теорії не дає можливості для плідної інтеграції існуючих наукових підходів до осмислення феномена економічного корпоратизму, а отже, вимагає поглиблення й розвитку традиційних, а також формування нових концептуальних положень, більш придатних для вирішення проблеми інституціонального регулювання КВ.

Унормування КВ є результатом колективного вибору, ґрунтується на гнучкому співвідношенні принципів методологічного індивідуалізму та обмеженості раціональності економічної поведінки, відзначається холістичністю, приймає переважно правову форму та ін. Проте статичний характер нормативного інституціонального регулювання, що за складністю змісту звичайно поступається різноманіттю можливих корпоративних ситуацій, обумовлює необхідність формування більш гнучких управлінських механізмів адаптації КВ до змін середовища господарювання. Основним механізмом такого роду стає корпоративне управління, що виступає відображенням динамічного аспекту інституціонального регулювання КВ та має компенсувати ускладнення, які виникають внаслідок обмеженості змісту або недосконалості практики застосування інституціональних норм і правил, загострення економічних протиріч між корпорантами та ін.

Узагальнення наукових підходів, сформованих в різних напрямках дослідження проблем економічного корпоративізму, дозволило розробити схему внутрішніх взаємозв'язків і змістовно охарактеризувати понятійно-категоріальний апарат предметної сфери корпоративістики.

Втілення розглянутих концептуальних засад інституціонального регулювання КВ передбачає відповідну зміну теоретико-методологічного базису корпоративного управління, що підпорядковується гіпотезі про інституціональну природу корпоративної організації. Саме розширене відображення описаного науково-методичного підходу до визначення змісту КУ дозволило сформувати систему поглядів як на реалізацію, так і на організацію цього процесу.

Корпоративне управління являє собою феномен ринкової економіки, що визначається складною інституціональною природою походження, а отже, при вивченні цього феномена запропоновано дотримуватися принципів інституціонального аналізу економічних явищ і процесів.

У межах запропонованої концепції доведено, що основними складовими інституціонального регулювання КВ є інституції (нематеріальні інституціональні норми, що стають відображенням довготривалих тенденцій розвитку корпоративізму в межах певного суспільства), інститути (конкретні інституціональні правила, що регулюють участь корпорантів у КВ), органи (інституціональні структури, що забезпечують належність умов корпоративного співробітництва до прийнятих інституціональних норм), організації (являють собою типізовані структуровані форми взаємодії корпорантів). Дієвість інституціонального регулювання КВ визначається цілісністю й збалансованістю сполучення складових інституціонального регулювання, що справляють різний (за формою і спрямованістю) вплив на процес корпоративного співробітництва. Вибір форм виникнення, існування та розвитку складових інституціонального середовища КВ носить чітко виражений альтернативний характер, зумовлений унікальним сполученням факторів корпоративного розвитку.

Наведені концептуальні засади інституціонального регулювання КВ були використані як підґрунтя для визначення основних положень інституціональної концепції корпоративного управління в акціонерному товаристві.

3. Передумови виникнення та розвитку корпоративних відносин і корпоративного управління в акціонерних товариствах машинобудування

Проведено аналіз структури акціонерної власності та результатів господарської діяльності АТ машинобудування, визначено протиріччя у розвитку вітчизняного корпоративного сектора, запропоновано методичний підхід до визначення рівня концентрації володіння корпоративними правами.

Відображенням суперечливості цілей, форм і методів роздержавлення в Україні стало неприродне поєднання в межах сформованої національної моделі корпоративних відносин (МКВ) ознак трьох основних варіантів побудови МКВ: аутсайдерської (переважання інституціональних та приватних інвесторів серед акціонерів, незначний рівень концентрації акціонерного капіталу); інсайдерської (широке представництво інсайдерів у КВ, трирівнева структура управління АТ, невисока капіталізація фондового ринку); моделі перехресного володіння акціями (поширеність відносин взаємного та радіального володіння, представництво держави у вищих органах управління АТ і т. і.). Змішаний характер національної МКВ обумовив виникнення численних труднощів при використанні акціонерної форми організації підприємництва в галузі машинобудування, що визначається високим рівнем потреб у інвестиційних ресурсах, значним впливом організаційно-економічних аспектів КВ на процес формування акціонерного капіталу та ін.

Оцінка сучасного стану КВ та розподілу корпоративного контролю (КК) у АТ машинобудування здійснювалося на основі вивчення організації КУ та аналізу результатів діяльності 81 ВАТ, яке діяло у галузі в 2005-2008 рр. Для визначення типу КК було запропоновано використання показника оцінки рівня концентрації володіння корпоративними правами (КП) в АТ:

Ik = (1)

де Ік - показник рівня концентрації володіння КП в АТ; D - частка КП, яка належить певному акціонеру в АК, %; j - кількість акціонерів, частка яких (D10) в АК становить до 10% (j=1…s); t - кількість акціонерів, частка яких (D25) в АК становить від 10% до 25% (t=1…k); r - кількість акціонерів, частка яких (D50) в АК становить від 25% до 50% (r=1…z); e - кількість акціонерів, частка яких (D75) в АК становить від 50% до 75% (e=1); v - кількість акціонерів, частка яких (D100) в АК становить від 75% до 100% (v=1).

Для визначення типу КК, що базується на володінні акціонером певним пакетом акцій, передбачається використання шкали граничних значень наведеного показника.

Перетворення рівня концентрації володіння КП певною мірою позначалися на змінах результатів діяльності АТ. Аналіз динаміки змін показника рівня концентрації володіння корпоративними правами у ВАТ машинобудування у 2005-2008 рр. також підтвердив гіпотезу про активізацію процесів концентрації АК, що відбулася протягом зазначеного періоду. Так, частка ВАТ, у яких було зафіксовано наявність абсолютного рівня концентрації володіння КП, зросла з 18,52% до 27,16%, великого рівня - незначно скоротилася (з 25,93% до 23,46%). Зазначені зміни концентрації володіння КП відбулися насамперед завдяки скороченню частки ВАТ, що визначалися помірним (з 29,63% до 25,93%) або значним (з 23,46% до 18,52%) рівнем.

Для розв'язання протиріч, пов'язані із змішаним характером побудови системи корпоративного управління, запропоновано основні напрямки удосконалення корпоративного управління у вітчизняних АТ машинобудування.

4. Методичні засади інституціонального проектування системи корпоративного управління в акціонерних товариствах машинобудування

Дано обґрунтування структури й особливостей інституціонального забезпечення КУ, досліджено організаційне та нормативно-методичне забезпечення управління корпоративними правами держави, вивчено регіональні аспекти впровадження організаційних форм державно-приватного партнерства.

В процесі організаційно-структурної розбудови СКУ відбувається утворення цілісного інституціонального простору регулювання КВ, складовими якого стають різні види інституцій, інститутів, органів (інституціональних структур), інституціональних організацій. Встановлено, що провідну роль та виняткове значення у цьому процесі відіграють об'єктивні економічні протиріччя, пов'язані з дуалістичною природою походження корпорації - як інституціональної організації та суб'єкта господарської діяльності - учасника КВ.

Інституціональне забезпечення КВ здійснюється шляхом формування та розвитку СКУ, що відбувається на трьох рівнях - на суспільному, у сфері корпоративних відносин та в межах АТ.

При цьому інтереси економічних агентів відіграють для інституціогенезу роль каталізаторів, що сприяють інституціоналізації тих або інших норм.

Тому до складу найважливіших завдань державного регулювання вітчизняного корпоративного сектору віднесено необхідність упорядкування (за вартістю, частками капіталу, об'єктами і т. і.) масиву корпоративних прав, які залишилися у власності держави після масової приватизації. Для вирішення зазначеного завдання запропоновано методичний підхід до вибору способів і форм розпорядження державними корпоративними правами та представництва інтересів держави у відповідних АТ машинобудування, що ґрунтується на визначенні узагальнюючого показника оцінки корисності володіння державою такими корпоративними правами для досягнення суспільних, соціальних і економічних цілей з урахуванням наявного балансу корпоративного контролю у АТ. Встановлення граничних значень показника оцінки корисності володіння дозволило удосконалити обґрунтування вибору способу розпорядження державними частками акціонерного капіталу (продаж акцій; галузеве управління пакетами КП; регіональне управління пакетами КП; збереження акціонерного контролю) у приватизованих АТ.

Доведено, що активізація зусиль держави щодо розбудови системи управління державними корпоративними правами в статутних фондах приватизованих АТ буде сприти розвитку механізму аутсайдерського акціонерного контролю, формування якого є необхідною вимогою щодо забезпечення прав та інтересів мінорітарних акціонерів, досягнення прийнятного (з точки зору широкого кола корпорантів) рівня результативності використання акціонерного капіталу і т. і. Крім того, розвиток системи представництва інтересів держави як акціонера у корпоративному управлінні є важливою передумовою для удосконалення організаційного та нормативно-методичного забезпечення КВ у цілому.

Різноманіття форм власності суб'єктів господарювання (у т.ч. - для об'єктів регіональної інфраструктури) визначають можливості виникнення численних протиріч між приватними власниками таких об'єктів та органами державної влади та місцевого самоврядування, що презентують суспільні пріоритети розвитку та інтереси територіальної громади. Отже, реалізація проектів регіонального розвитку носить чітко виражений корпоративний характер, оскільки в певній мірі зачіпає інтереси й впливає на велику кількість учасників соціально-економічних відносин, прямо або опосередковано пов'язаних з корпораціями (персонал, постачальники, споживачі, органи державної влади тощо). Дія цих та інших чинників регіонального розвитку зумовлює нагальність вимог щодо забезпечення плідної співпраці та взаємодії державних і місцевих органів влади, широкого кола населення регіону, підприємств та установ при вирішенні проблем регіонального розвитку на засадах розбудови ефективного міжрегіонального державно-корпоративного партнерства (МДКП).

Використання запропонованого методичного підходу до вибору організаційної форми державно-корпоративного партнерства при здійсненні проектів розвитку міжрегіонального співробітництва АТ машинобудування та інших галузей економіки (на основі узагальнення оцінок розмаїття сфер спільної діяльності, структурних та просторово-часових параметрів корпоративних відносин учасників МДКП) дозволило обґрунтувати доцільність участі ВАТ «Точмедприлад» у діяльності державно-корпоративного партнерства, утвореного в формі ТОВ «Міжрегіональний маркетинговий центр «Харків-Бєлгород».

5. Методичні засади стратегічного планування корпоративного розвитку акціонерного товариства

Обґрунтовано методологічні засади розбудови організаційно-економічного механізму КУ в акціонерному товаристві машинобудування, розглянуто методичні підходи до формування корпоративної стратегії розвитку та системи планування діяльності АТ, досліджено проблеми КУ в умовах змін акціонерного капіталу.

Організаційно-економічний механізм корпоративного управління являє собою засновану на відносинах власності взаємозалежну сукупність статичної (форми корпоративного співробітництва, вибір яких зумовлюється інтересами корпорантів; інституціональні правил КВ, підґрунтям яких є система цілей і стратегій учасників КВ; форми, методи та інструменти управлінського впливу на фактори КУ) та динамічної (корпоративні ситуації та корпоративні конфлікти) складових інституціонального регулювання КВ в АТ.

ОЕМКУ визначається індивідуальними та загальними параметрами цілісної сукупності відносин, що виникають навколо прояву та реалізації інтересів корпорантів, а також управлінським інструментарієм досягнення встановлених цілей корпоративного управління. В дисертації доведено, що інституціональний характер походження ОЕМКУ, як важливої складової системи КУ зумовлює необхідність обов'язкового виокремлення статичного та динамічного аспекту функціонування та розвитку цього механізму. Збалансованість і пропорційність структурної побудови ОЕМКУ, проявом чого стає раціональність сполучення в його межах статичної та динамічної складових, майже вирішальною мірою визначає дієвість та ефективність здійснення процедур корпоративного управління.

Відображенням статичного аспекту побудови ОЕМКУ в АТ насамперед є нормативно-методичне забезпечення корпоративних відносин.

Динамічний аспект функціонування та розвитку ОЕМКУ визначають управлінські рішення, за допомогою яких відбувається реалізація цілеспрямованого впливу на фактори і ресурси КУ. Формою прояву та наслідком здійснення такого роду управлінського впливу стає виникнення низки корпоративних ситуацій і корпоративних конфліктів, у рамках розв'язання яких відбувається контроль забезпечення інтересів учасників КВ.

Однією з основних сфер прояву динамічного аспекту функціонування ОЕМКУ стає виникнення ситуацій змагання за корпоративний контроль в умовах можливих змін акціонерного капіталу (злиття-поглинання, емісія акцій та ін.).

У дисертації запропоновано систему показників корпоративного контролю в акціонерному товаристві на ґрунті оцінки представництва акціонерів у різних за впливовістю вищих органах управління АТ.

На основі оцінки стану корпоративних відносин в АТ з використанням розробленої системи показників запропоновано шкалу оцінювання можливих варіантів розподілу корпоративного контролю відповідно до значень вагового коефіцієнта впливовості вищого органу управління.

6. Організаційно-методичне забезпечення корпоративних відносин у акціонерному товаристві

Досліджено методичні засади оцінки якості корпоративного управління в АТ, визначено шляхи підвищення ефективності забезпечення представництва інтересів акціонерів в АТ, встановлено основні напрямки вдосконалення розподілу корпоративного контролю в АТ, обґрунтовано методичні підходи до оцінки структурної організації КВ в акціонерних товариствах.

Розбудову статичної складової ОЕМКУ (організаційно-економічного та нормативно-методичного забезпечення КВ) запропоновано здійснювати на засадах комплексної оцінки структурної організації КВ в АТ. Проведення такої оцінки передбачає використання узагальнюючого показника, особливість визначення якого полягає в урахуванні рівня концентрації володіння КП, впливовості вищих органів управління (ВОУ) АТ при прийнятті управлінських рішень, представництва акціонерів у ВОУ, повноти нормативної регламентації корпоративних відносин в АТ, інформаційної та зовнішньої відкритості АТ, що дозволить сформувати комплексну оцінку можливих варіантів розподілу корпоративного контролю в АТ та розподілу повноважень з прийняття загальних управлінських рішень між вищими органами управління:

,

де Кs - узагальнюючий показник структурної організації КВ у акціонерному товаристві; SR - площа радару (багатокутника), утвореного позиціонуванням значень Кі-х показників оцінки на плоскість оцінки структурної організації КВ у АТ; Sp - площина плоскості оцінки структурної організації корпоративних відносин у АТ.

Результати оцінки підтверджують, що найвищий рівень структурної організації корпоративних відносин властивий для акціонерних товариств із значним та великим рівнем концентрації володіння корпоративними правами, за який, проте, між акціонерами зберігається певний рівень конкуренції за доступ до важелів корпоративного контролю.

Однією з найважливіших переваг корпоративної форми організації підприємництва є можливість розмежування прав та обов'язків акціонерів, що пов'язані із володінням певними пакетами акцій, від виконання функцій безпосереднього управління АТ. Проте залучення до керівництва АТ найманих професійних керівників закономірно призводить до виникнення численних об'єктивних протиріч, обумовлених необхідністю додаткового контролю за дотриманням прав та інтересів акціонерів. Головним інструментом погодження інтересів корпорантів при цьому є формування складного механізму мотивації корпоративного співробітництва, основу якого складають різні форми довгострокового стимулювання вищого керівництва корпорації у поєднанні з розвиненими процедурами акціонерного контролю. Обов'язковою умовою для успішного впровадження таких форм є бути пріоритетність їхньої орієнтації на забезпечення довгострокового характеру мотивуючого впливу, що відповідав би вимогам досягнення стратегічних цілей АТ, належного забезпечення прав та інтересів акціонерів й інших учасників КВ.

Оцінка корпоративного управління у АТ має насамперед характеризувати управлінську ситуацію навколо об'єкту управління (КВ) з наступних позицій: цілі (нормативні показники бажаного або ідеального стану) корпорації (з прив'язкою до конкретних пріоритетів участі певних осіб у КВ), активністю й ініціативністю в КУ та ін.); спроможність (потенціал) корпорації щодо досягнення зазначених цілей; ступінь використання потенціалу КУ; внесок (роль та значення) корпоративного керівництва у досягненні встановлених цілей на ґрунті використання потенціалу КУ; ступінь досконалості КВ, тобто рівень захисту і забезпечення законних прав й інтересів усіх учасників КВ відповідно до їхнього внеску до корпоративного співробітництва.

Висновки

інституціональний корпоративний економічний акціонерний

Одержані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливу наукову проблему, пов'язану з розробкою теоретичних і методологічних положень.

1. Природа походження норм і правил корпоративного співробітництва визначається чітко вираженим інституціональним характером, пов'язаним із спрямованістю на вирішення завдань випереджальної розбудови середовища здійснення КВ, в межах та відповідно до вимог якого відбуватимуться утворення, функціонування та розвиток конкретних корпоративних організацій, а також укладатимуться певні індивідуальні угоди між окремими корпорантами. Характер і зміст КВ, з одного боку, є результатом втілення певної ідеології корпоративізму, а, з іншого - визначає принципи структурної побудови та особливості функціонування корпорацій як основних організаційних форм корпоративного співробітництва.

2. У процесі організаційно-структурної розбудови СКУ відбувається утворення цілісного інституціонального простору регулювання КВ, складовими якого стають різні види інституцій, інститутів, органів, інституціональних організацій. Провідну роль та виняткове значення у цьому процесі відіграють об'єктивні економічні протиріччя, пов'язані із дуалістичною природою походження корпорації - як інституціональної організації та як суб'єкту господарської діяльності - учасника КВ.

3. Вивчення закономірностей поширення економічного корпоратизму, а також розбудови системи інституціонального регулювання корпоративного сектора є одним з плідних напрямків використання методу інституціонального аналізу. Ґрунтовною підставою для такого висновку виступили, з одного боку, виявлені принципи й особливості наукового методу інституціонального аналізу, які дозволяють у повній мірі охопити холістичне міждисциплінарне розмаїття складових феномена економічного корпоративізму, а з іншого -характерні властивості КВ як суспільного феномена, сутність і природа походження якого носить чітко виражений інституціональний характер.

4. Інституціональне забезпечення КВ здійснюється шляхом формування та розвитку СКУ, що відбувається на трьох рівнях - на суспільному, у сфері корпоративних відносин та в межах акціонерних товариств. Протікання процесів інституціональної трансформації є результатом певних взаємодій наявних інститутів, які розгортаються у рамках власного інституціонального простору, тобто сукупності існуючих, існуючих і потенційно можливих інститутів.

5. Узагальнення наукових підходів, сформованих в різних напрямках дослідження проблем економічного корпоративізму, дозволило розробити схему внутрішніх взаємозв'язків і змістовно охарактеризувати понятійно-категоріальний апарат предметної сфери корпоративістики. Впровадження розглянутих концептуальних засад інституціонального регулювання КВ передбачає відповідну зміну теоретико-методологічного базису корпоративного управління, що підпорядковується гіпотезі відносно інституціональної природи корпоративної організації. Саме розширене відображення описаного науково-методичного підходу до визначення змісту КУ дозволить сформувати систему поглядів як на його реалізацію, так і на організацію цього процесу.

6. Корпоративне управління з точки зору інституціонального підходу стає відображенням динамічного аспекту інституціонального регулювання корпоративних відносин, що являє собою процес обґрунтування та реалізації управлінських рішень у сфері досягнення збалансованості та погодженості різноспрямованих інтересів і прагнень учасників корпоративних відносин на ґрунті формування і застосування відповідних інституціональних правил та інституціональних структур (організаційно-економічного механізму КУ).

7. Характеристики АТ, кожна з яких є джерелом виникнення позитивних або негативних ефектів, можуть бути систематизовані за ознакою сфери ідентифікації особливостей структурної побудови та діяльності АТ на три групи: загальні (визначають ознаки АТ як юридичної особи); специфічні (характеризують АТ як форму корпоративної організації) та конститутивні (формалізують ознаки АТ як акціонерного господарського товариства).

8. Організаційно-економічний механізм КУ являє собою являє собою засновану на відносинах власності взаємозалежну сукупність статичної (форми корпоративного співробітництва, вибір яких зумовлюється інтересами корпорантів; інституціональні правил КВ, підґрунтям яких є система цілей і стратегій учасників КВ; форми, методи та інструменти управлінського впливу на фактори КУ) та динамічної (корпоративні ситуації та корпоративні конфлікти) складових інституціонального регулювання КВ в АТ. ОЕМКУ визначається індивідуальними та загальними параметрами цілісної сукупності відносин, що виникають навколо прояву та реалізації інтересів корпорантів, а також управлінським інструментарієм досягнення встановлених цілей КУ.

9. Розбудову статичної складової ОЕМКУ запропоновано здійснювати на засадах комплексної оцінки структурної організації КВ в АТ завдяки використанню узагальнюючого показника, особливість визначення якого полягає в урахуванні концентрації володіння КП, впливовості вищих органів управління (ВОУ) АТ при прийнятті управлінських рішень, представництва акціонерів у ВОУ, повноти нормативної регламентації КВ в АТ, інформаційної та зовнішньої відкритості акціонерного товариства, що дозволяє сформувати комплексну оцінку можливих варіантів розподілу корпоративного контролю в АТ та розподілу повноважень з прийняття загальних управлінських рішень.

10. Однією з основних сфер прояву динамічного аспекту функціонування ОЕМКУ стає виникнення ситуацій змагання за корпоративний контроль. Запропоновано систему показників корпоративного контролю в АТ на ґрунті оцінки представництва акціонерів у різних за впливовістю вищих органах управління акціонерного товариства. На основі оцінки стану КВ в АТ з використанням розробленої системи показників запропоновано шкалу оцінювання можливих варіантів розподілу корпоративного контролю відповідно до значень вагового коефіцієнта впливовості вищого органа управління.

11. Ступінь забезпечення прав й інтересів акціонерів, досягнення прийнятного рівня результативності використання акціонерного капіталу в першу чергу залежать від досконалості та дієвості процедур акціонерного контролю, стрижнем якого стає оцінка ефективності КУ. Відбір конкретних механізмів регулювання корпоративних відносин, визначення об'єктів, форм та обсягів надання державної підтримки перш за все має ґрунтуватися на вимогах максимізації суспільно корисного ефекту від здійснення КВ.

12. Упорядкування (за вартістю, частками капіталу, об'єктами і т. і.) масиву корпоративних прав, які залишилися у власності держави після масової приватизації, пропонується здійснювати на основі використання методичного підходу до вибору способів розпорядження державними корпоративними правами та представництва інтересів держави у відповідних АТ машинобудування (продаж акцій; галузеве управління пакетами КП; регіональне управління пакетами КП; збереження акціонерного контролю) на основі оцінки корисності володіння державними частками акціонерного капіталу у приватизованих АТ.

13. Реалізація проектів регіонального розвитку носить чітко виражений корпоративний характер, оскільки в певній мірі зачіпає інтереси й впливає на велику кількість учасників соціально-економічних відносин, прямо або опосередковано пов'язаних з корпораціями. Дія цих та інших чинників регіонального розвитку зумовлює нагальність вимог щодо забезпечення плідної співпраці та взаємодії державних і місцевих органів влади, широкого кола населення регіону, підприємств та установ при вирішенні проблем регіонального розвитку на засадах розбудови ефективного регіонального ДКП.

Література

1. Попов О.Є. Теоретико-методологічні та концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму корпоративного управління : монографія / О.Є. Попов - Харків: ВД «ІНЖЕК», 2009. - 390 с.

2. Попов О.Є. Розподіл та реалізація корпоративного контролю при формуванні капіталу акціонерного товариства : монографія / О.Є. Попов, А.М. Котов, Т.Г. Зайцева - Харків: ВД «ІНЖЕК», 2009. - 360 с.

3. Гриньова В.М. Механізми реалізації структурно-інноваційної трансформації економіки України / В.М. Гриньова, О.Є. Попов // Майбутнє України: стратегія поступу : монографія / І.О. Александров, О.І. Амоша, В.П. Антонюк, І.В. Багрова, Н.О. Балтачеєва, С.О. Біла, І.І. Гомаль, В.М. Гриньова, Л.І. Дмитриченко, В.В. Дорофієнко; НАН України, Ін-т економіки пром-сті України, Акад. екон. наук України. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. - С. 244-289.

4. Гриньова В.М. М.І. Туган-Барановський як предтеча сучасної інституціональної економічної теорії / В.М. Гриньова, О.Є. Попов // Михайло Іванович Туган-Барановський: особистість, творча спадщина і сучасність: монографія / Під заг. ред. д-ра екон. наук О.О. Шубіна, д-ра екон. наук А.А. Садєкова - Донецьк: Каштан, 2007. - С. 226-259.

5. Гриньова В.М. Організаційно-економічні основи формування системи корпоративного управління в Україні : монографія / В.М. Гриньова, О.Є. Попов - Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. - 340 с.

6. Попов О.Є. Склад учасників корпоративних відносин у акціонерному товаристві / О.Є. Попов // Економічний простір: збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - № 23 (2). - С. 266-272.

7. Попов О.Є. Оцінка якості виконання управлінських функцій акціонерним товариством / Попов О.Є. // Донецьк: Вісник ДонНУЕТ. Серія «Економічні науки» - 2009. - № 3 (43). - С. 80-87.

Размещено на Allbest.ru