Розвиток комерційного бізнесу торговельних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. У сфері будь-якого бізнесу провідною, динамічною його частиною є комерційні відносини між торговельними підприємствами, що базуються на створенні, отриманні і розподілі доходу і прибутку. Рівень розвитку комерційних відносин торговельних підприємств значною мірою визначає загальну ефективність процесів виробництва, обміну і споживання матеріальних благ, сприяє скороченню суспільно-необхідних затрат на організацію процесу товаропросування. У зв'язку з цим проблеми розвитку торговельних підприємств потребують постійного вивчення і підтримки з боку всіх суспільних інституцій.

Соціально-економічна відповідальність комерційного бізнесу торговельних підприємств, особливо кооперативних, посилюється в умовах трансформації економіки. Перехідний період, що затягнувся у часі, характеризується прискоренням складних макро- і мікроекономічних проблем, посиленням соціальних диспропорцій, а це негативно впливає на сферу бізнесу загалом. Виникають також складності в комерційному бізнесі торговельних підприємств споживчої кооперації.

Проблеми розвитку сфери комерційного бізнесу загалом, його суті, форм прояву і механізмів ведення доволі ґрунтовно вивчені закордонними і вітчизняними дослідниками. Зокрема, праці закордонних економістів - Р. Боннінгтона, К. Боуві, Д. Логуша, М. Мескона, Т. Міллера, Б. Нідлса, Д. Речмена, С. Розенблата, Д. Тілла, Ф. Бетке, Г. Бірча, О. Гара, Г. Джоунза, Х. Клауса, Р. Ліча, К. Малчера, Ізо-Юнь-Шаня, Н. Отоші, Сун-Юнвея та інших - присвячені вивченню бізнесових відносин в економічно високорозвинених країнах. Однак, їх досвід жодним чином не може бути механічно перенесений на вітчизняний економічний механізм.

У пострадянський період на вивченні проблем формування, структури, форм і методів ведення вітчизняного комерційного бізнесу торговельних підприємств зупинялися провідні вітчизняні вчені: В.В. Апопій, Н.О. Голошубова, М.І. Долішній, Г.І. Башнянин, Є.І. Бойко, Ю.А. Дайновський, О.Є. Кузьмін, А.А. Мазаракі, Б.М. Мізюк, А.П. Кисельов, А.А. Садеков, Ф.І. Хміль, О.О. Шубін та ін. В їхніх роботах окреслено первинний досвід формування основ вітчизняного комерційного бізнесу торговельних підприємств, проаналізовано наявні диспропорції та розкрито низку актуальних проблем функціонування та підвищення ефективності їх діяльності.

Разом з тим, низка теоретичних і практичних проблем формування підсистеми комерційного бізнесу торговельних підприємств, особливо кооперативних, його окремих складових ще не отримали достатнього наукового обґрунтування. Зокрема, належним чином теоретично не опрацьовані напрями подальшого розвитку окремих елементів комерційного бізнесу торговельних підприємств, їх адаптації до умов жорсткої конкуренції, підвищення ефективності функціонування тощо.

Таким чином, необхідність науково-теоретичного обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку комерційного бізнесу торговельних підприємств, підвищення ефективності їх функціонування, недостатня напрацьованість теоретичних та методичних розробок за даною тематикою зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні пріоритетних напрямів розвитку комерційного бізнесу торговельних підприємств і розробці теоретичних засад і методичних рекомендацій для підвищення ефективності їх функціонування.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

- проаналізувати понятійний апарат: суть, зміст, елементи і види бізнесу;

- дослідити сучасні форми прояву елементів комерційного бізнесу торговельних підприємств;

- встановити стан та рівень результативності комерційного бізнесу торговельних підприємств;

- провести аналіз складу і структури основних суб'єктів комерційного бізнесу, що діють на вітчизняному товарному ринку;

- встановити рівень забезпеченості населення регіонів країни підприємствами комерційного бізнесу;

- визначити методичні підходи до розроблення шляхів подальшого розвитку і підвищення ефективності діяльності торговельних підприємств в умовах змін у зовнішньому середовищі.

1. Теоретико-методичні основи дослідження комерційного бізнесу

Присвячений дослідженню теоретичних і методичних підходів до поняття, структури, форм комерційного бізнесу, порівняльного аналізу основних історичних типів, з'ясування сучасних форм комерційного бізнесу торговельних підприємств у вітчизняній економіці перехідного типу.

Процеси переходу вітчизняної економіки до ринкових умов господарювання легалізували у вітчизняній теорії і практиці появу малодослідженого поняття «бізнес», яке доволі широко охоплює систему суспільних відносин, що продовжують формуватися в даний час. В ході розгорнутої серед вітчизняних вчених і практиків теоретичної дискусії стосовно суті даного поняття нерідко мають місце його спрощене розуміння або ототожнення із спорідненими поняттями комерції та підприємництва, що лише частково характеризують систему господарських взаємозв'язків суспільства. Західні економісти визначають поняття бізнесу системно і при цьому розширюють межі його значень від діла, роботи, виробництва через систему задоволення бажань, через стиль життя людей до центральної магістралі соціально-економічної системи суспільства. Саме тому терміну «бізнес» закордонні вчені не дають чіткого однозначного визначення, адже наскільки широким є число видів, підвидів і різновидів людської діяльності, настільки широким повинно б бути визначення бізнесу.

Слід зазначити, що на необхідність дослідження генезису суті, форм, методів та ефективності функціонування бізнесу в останні роки звернули увагу багато вітчизняних економістів. У вітчизняній науці стосовно терміну «бізнес» домінує переважно еклектичний підхід, що призводить до різноманітного трактування його понять, до змішування різних за суттю і змістом економічних категорій. Це ускладнює розуміння і вивчення багатьох аспектів вітчизняної системи бізнесових відносин. Така ситуація частково пояснюється домінуванням певної інерції пострадянської економічної думки, заснованої на постулаті соціалістичної політекономії, згідно з яким «бізнес - це комерційна діяльність, яка дає прибуток», а його суб'єкт «бізнесмен - це комерсант, ділок».

На нашу думку, поняття «бізнес» більш широке, аніж поняття «комерція», оскільки містить як комерційну, так і некомерційну складові, які ґрунтуються на різних підприємницьких ініціативах.

При цьому система бізнесу виступає як взаємопов'язана динамічна сукупність взаємовідносин між комерційними і некомерційними суб'єктами, спрямованими на створення, обмін, розподіл і споживання наявних в цій системі об'єктів. При цьому визначальною за масштабами діяльності, обсягами залучених ресурсів і потужністю впливу на суспільний розвиток є комерційний сектор сфери бізнесу, який виступає ринковим регулятором виробництва, обміну і реалізації товарів. На нашу думку, комерційний сектор бізнесу слід поділяти на суто комерційний (постійно спрямований на формування прибутку) і комерційний з некомерційними елементами - переважно зорієнтований на прибуток, але в певній частині скерований на задоволення загальносуспільних, трансфертних благ і потреб державного характеру. В той же час, в економічному механізмі функціонує і некомерційний сектор, який складається із некомерційного бізнесу з елементами комерції (створення прибутку з метою збільшення обсягів виробництва матеріальних благ соціального, суспільного характеру) і суто некомерційного бізнесу (діяльність благочинних фондів, закладів, установ тощо) для задоволення потреб суспільства загалом.

Такий підхід до розгляду суті бізнесу як до системи дає теоретичні і методичні підстави для встановлення основних видів і різновидів бізнесу в умовах вітчизняної економіки. Запропонована нами класифікація видів базується на специфічних відмінностях і особливостях трансформаційного періоду формування системи бізнесу в національній економіці. Йдеться насамперед про високий рівень впливу неорганізованого бізнесу на встановлення розвинених ринкових відносин. В ролі ознак класифікації вітчизняної системи бізнесу нами пропонуються: характер основної діяльності, провідна форма власності, місце докладання бізнесових зусиль, ступінь організованості.

Основним видом, що акумулює підвид комерційного бізнесу торговельних підприємств є обслуговуючий (сервісний) бізнес. Разом з тим, підсистема комерційного бізнесу торговельних підприємств тісно пов'язана з більшістю інших видів вітчизняного бізнесу, низкою економічних, організаційних, технологічних, фінансових та соціальних зв'язків.

Еволюція системи бізнесу відбувалася від примітивного натурального самозабезпечення через поетапне впровадження ремісництва, мануфактури, машинного виробництва, крупносерійного індустріального виробництва аж до впровадження постіндустріального виробництва глобального характеру. Аналогічно, процес становлення вітчизняної системи бізнесу супроводжується ускладненням товарних ринків від напівстихійних пунктів еквівалентного обміну до появи первісних ознак насичених багатоканальних ринків з відповідною інфраструктурою, що включає фінансово-кредитну, інформаційну, транспортну та інші підсистеми.

Децентралізація у пострадянський період управління економікою, реформування відносин власності, загострення соціально-економічної кризи трансформаційного періоду створили об'єктивні передумови для розширення соціальної бази бізнесової сфери, дали потужний поштовх для виникнення і розвитку комерційного бізнесу торговельних підприємств. Попри представників державної і кооперативної торгівлі, на товарному ринку сьогодні з ними успішно конкурують суб'єкти колективної, приватної, змішаних форм власності. Розширення суб'єктної бази комерційного бізнесу відбулося також внаслідок поглиблення структури учасників бізнесу шляхом розвитку організаційно-правових форм учасників бізнесу.

Класичними суб'єктами вітчизняного комерційного бізнесу є торговельно-сервісні підприємства, які за кількістю та обсягами діяльності займають провідне місце в даній підсистемі. Вони представлені організаціями, підприємствами і одиницями гуртової та роздрібної торгівлі, торговельно-виробничої діяльності, побутового обслуговування. В умовах розвитку конкурентного середовища ці суб'єкти комерційно-бізнесових відносин яскраво проявилися як мобільні оператори товарного ринку, здатні в складних економічних умовах вирішувати вагомі економічні і соціальні завдання.

2. Розвиток комерційного бізнесу підприємств торгівлі в трансформаційній економіці

На основі проведеного аналізу складу і структури, регіональних аспектів сфери комерційного бізнесу торговельних підприємств зроблено висновок, що вплив низки економічних проблем поступово призвів до існування в підсистемі комерційного бізнесу комплексу негативних тенденцій. Поглиблений розгляд кількісного складу і функціональної структури підприємств, які функціонують передусім у сфері торговельного обслуговування, засвідчив, що саме ці суб'єкти забезпечують основну частину загальних обсягів діяльності у сфері сервісного обслуговування населення.

Аналіз показав, що впродовж 2000-2008 рр. виключно роздрібна торгівля і організація ресторанного бізнесу стали економічно менш привабливі для суб'єктів споживчого ринку. Зокрема, на 11455 од. (26,0%) зменшилося число роздрібних торговців споживчими товарами; скоротилася також чисельність представників роздрібного ринку з інших видів економічної діяльності - на 2741 од. (17,3%). Попри загальну тенденцію до скорочення за 2006-2008 рр. помітно зросла кількість крамниць з торгівлі транспортними засобами (на 249 од.; 17,8%) і дещо - суб'єктів ресторанного господарства (179 од.; 3,7%).

За питомою вагою в складі всіх роздрібних торговельних підприємств станом на 2008 р. переважали суб'єкти, які володіли магазинами з продажу широкого асортименту продовольчих товарів - 6341 од. або 49,5%, а також ті, які організували спеціалізовані крамниці непродтоварів - 4629 од. (36,1%). Серед підприємств ресторанного господарства впродовж усього аналізованого періоду домінували підприємства-власники кафе, число яких у 2008 р. склало 3034 од. або 60,3% загалу, тоді як всі ресторани, бари, їдальні і підприємства постачання їжі перебували у розпорядженні решти 1994 підприємств-власників.

Впродовж аналізованого періоду і магазини, і дрібнороздрібні торговельні об'єкти мали спільну тенденцію до скорочення чисельності. При цьому значно швидшими темпами скорочувалася мережа магазинів: за 2000-2008 рр. вона зменшилася на 27,4 тис. од. або 35,2% проти 6,7 тис. од. кіосків (26,4%), кількість яких на кінець періоду практично стабілізувалася і припинила спад.

В умовах децентралізації управління, зміни форм власності в галузі торгівлі в ході трансформації національної економіки до ринкових засад господарювання до числа основних суб'єктів торговельної діяльності увійшли раніше другорядні, а у даний час - надзвичайно важливі за обсягами реалізації матеріальних благ та обсягами обороту товарів і капіталів підприємства - підприємства ринків. Ринки як місця концентрації переважно роздрібної торгівлі, купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і сировини, продовольчих і непродовольчих товарів впродовж тривалого часу (крім 2006-2008 рр.) мали характерну тенденцію до збільшення загальної чисельності: впродовж 2000-2008 рр. чисельність ринків в Україні зросла на 271 од. або 10,8% в основному за рахунок приросту змішаних - на 286 од. і непродовольчих ринків - на 194 од. (рис. 3). В структурі основної спеціалізації за аналізовані роки спостерігається скорочення кількості вузькоспеціалізованих продовольчих ринків - на 1/3 їх наявності у 2000 р., тобто на 209 од. Вказані тенденції до кінця аналізованого періоду навіть призвели до незначного скорочення абсолютної чисельності підприємств ринків: у 2008 р. проти 2006 їх чисельність зменшилася на 105 од., у т. ч.: 73 - продовольчих; 31 - непродовольчого і 1 змішаного.

Важливими елементами гуртового ринку нового типу є установи бірж різноманітної спеціалізації. У пострадянський період загальна чисельність бірж в Україні розвивалася бурхливими темпами: так тільки у 1991 р. було оперативно створено 66 установ бірж, які активно включилися в організацію гуртового обороту матеріальних благ. До 2004 р., а згодом і в 2005-2008 рр. кількість бірж щорічно зростала, склавши на кінець досліджуваного періоду в абсолютній сумі 503 од. Зокрема, протягом 2000-2008 рр. найбільшим було збільшення кількості товарних і товарно-сировинних - на 161 од. або у 2 р.; крім цього, знову створено 6 універсальних бірж (приріст - на 6,2%). Натомість, за цей же період зафіксовано зменшення чисельності вузькоспеціалізованих агропромислових - на 5 од. (16,1%); фондових та товарно-фондових - на 8 од. (на 29,6%) та 50 од. (на 1/2) інших бірж.

Невід'ємною складовою підсистеми комерційного бізнесу торговельних підприємств є торговельно-обслуговуючі підприємства споживчої кооперації. З урахуванням того, що споживча кооперація в сьогоднішніх умовах - далеко не визначальна складова комерційного бізнесу торговельних підприємств, тим не менше, - це традиційно усталена, самодостатня система роздрібних, торговельно-виробничих і гуртових підприємств, сконцентрованих переважно у сільській місцевості. Мережа підприємств, які ведуть комерційний бізнес в системі споживчої кооперації, характеризувалася загальною тенденцією до скорочення функціональних суб'єктів торговельно-сервісного обслуговування. Зокрема, впродовж 2000-2008 рр. на 15,5 тис. од. (970,2 тис. кв. м), тобто наполовину, скоротилася чисельність кооперативних магазинів і їх торговельні площі; вибуло 4313 підприємств ресторанного господарства (52,5%), розрахованих на 150,6 тис. посадочних місць або 42,9% початкового рівня; на 43 підприємства (53,1%) зменшилася кількість найбільших в системі універсальних міжрайонних баз республіканських і обласних споживчих спілок; на 32 підприємств (майже на 2/3) - госпрозрахункових баз районних кооперативних спілок і товариств; на 26 підприємств (майже на ѕ) - складів з торгівлі господарськими товарами, лісо- та будівельними матеріалами; на 15 підприємств (68,2%) - інших локальних кооперативних гуртових підприємств; закрито, переспеціалізовано і передано іншим власникам 237 ринків потенціалом у 289,0 тис. місць, внаслідок чого їх частка знизилася до 17,3% загальноукраїнської кількості та 31,9% чисельності створених торгових місць, однак на 203 торгових місця зріс потенціал усередненого кооперативного ринку - з 397 до 600 місць.

Проведене нами обстеження роздрібних торговельних підприємств Сколівської РСС Львівської ОСС засвідчує певні характерні особливості функціонування суб'єктів комерційного бізнесу споживчої кооперації. Зокрема, на кінець досліджуваного періоду, станом на 2008 р. простежується загальна тенденція до зростання ролі в загальному обсязі роздрібного торговельного обслуговування порівняно невеликих (101-200 тис. грн) і середніх (251-400 тис. грн) за обсягом товарообороту магазинів.

Саме такі крамниці за сукупною питомою вагою займають абсолютну більшість - 71,4% у загальній їх кількості і 49,9% у структурі загального товарообороту кооперативної торговельної мережі досліджуваного адміністративного району. Попри домінування невеликих і середніх кооперативних магазинів за кількісними показниками, загальна ефективність їх діяльності залишається низькою. Як бачимо, роздрібні торговельні підприємства Сколівської РСС із товарооборотом, меншим аніж 400 тис. грн, характеризуються не тільки нижчими рівнями обороту в розрахунку на 1 підприємство і 1 працівника, але й помітно вищими рівнями товарних запасів у днях обороту і витрат обігу у відсотках до товарообороту.

Разом з тим, аналіз результативності підприємств торгівлі і обслуговування загалом і в системі споживчої кооперації, зокрема, засвідчив поступальне зростання основних вартісних показників діяльності цих провідних представників комерційного бізнесу торговельних підприємств за рахунок як екстенсивних, так і інтенсивних факторів. Таким чином, сфера комерційного бізнесу в складних умовах трансформаційного переходу до ринкових умов господарювання продовжує розвиватися і збільшувати свій потенціал, що дозволяє оцінювати її як доволі динамічну частину загального економічного механізму.

3. Підвищення ефективності функціонування комерційного бізнесу торговельних підприємств

Автором запропоновано напрями подальшого розвитку підсистеми комерційного бізнесу, що безпосередньо стосуються торговельних і підприємств споживчої кооперації.

В перехідних умовах трансформації економічних відносин загальну ефективність функціонування суб'єктів комерційного бізнесу значно знижує негативний вплив низки об'єктивних і суб'єктивних чинників. Вони пов'язані передусім із недосконалістю вітчизняного законодавства, нерозвиненістю інфраструктури комерційного бізнесу, обмеженістю джерел фінансування, відсутністю системи державної підтримки і захисту комерційних формувань. В цих умовах розвиток і функціонування торговельних підприємств споживчої кооперації малоефективний, потребує перегляду основних підходів до організації сфери комерційного бізнесу на загальнодержавному рівні.

Підвищення ефективності роботи торговельних підприємств може бути досягнуте як за рахунок розроблення і впровадження комплексних механізмів державного регулювання системи комерційного бізнесу, так і адресної підтримки торговельних підприємств з боку споживчої кооперації як кооперативного утворення. При цьому необхідно приділити належну увагу завершенню формування законодавчої бази в частині комерційного бізнесу, матеріальному, фінансово-кредитному та кадровому забезпеченню комерційних підприємств, що в перспективі дасть відчутний соціально-економічний ефект.

Розвиток вітчизняного комерційного бізнесу неможливий без створення належних законодавчих, економічних і політичних умов, причому для всіх без винятку торговельних підприємств, незалежно від організаційно-правових форм. Порівняльна характеристика переваг і недоліків торговельних підприємств кожної організаційно-правової форми дає підстави для збереження та формування власної бізнес-стратегії для кожного з них. В її рамках повинні реалізовуватися власні конкурентні переваги, орієнтація на досягнення стійкого становища на обраному сегменті ринку, мінімізація комерційного ризику і оптимізація прибутку. Обґрунтована бізнес-стратегія торговельного підприємства споживчої кооперації повинна передбачати зменшення ступеня ризику і забезпечення заданих рівнів рентабельності. А це можливо за рахунок: 1) находження та взаємодії з фінансово стабільними партнерами; 2) проведення активних зовнішніх консультацій; 3) створення резервного фонду страхування ризиків; 4) перенесення частини ризику за рахунок перестрахування.

Перспективний напрямок ефективності комерційного бізнесу торговельних підприємств споживчої кооперації, на нашу думку, можливий тільки через оптимальний розвиток, що в першу чергу стосується пропорційного поєднання різних за потенціалом суб'єктів цієї підсистеми - перш за все підприємств: малих, середніх і великих. Кожне з них відіграє помітну роль в динаміці функціонування торговельної сфери споживчої кооперації. Основна роль при цьому відводиться малим торговельним підприємствам споживчої кооперації, оскільки вони обслуговують переважно невеликі сільські населені пункти. Організація їх діяльності повинна бути спрямована на оптимізацію прибутку. За умов обмеженості залучених ресурсів і порівняно невеликого потенціалу, малі суб'єкти бізнесу володіють позитивною здатністю до маневрування та швидкої зміни ділової стратегії. У той же час, розвиток комерційного бізнесу торговельних підприємств не може бути ефективним без накопичення достатнього потенціалу середніх і великих підприємств, які стають орієнтирами для розвитку всієї підсистеми і до їх рівня мають прагнути у перспективі малі торговельні підприємства.

В результаті проведеного нами анкетного дослідження діючої мережі кооперативних торговельних підприємств з'ясовано основні пріоритети подальшого вдосконалення їх діяльності, що отримали беззаперечну підтримку у практиків сфери торговельного обслуговування:

1. Створення законодавчих передумов для запровадження диференційованої шкали пільгових ставок оподаткування торговельних підприємств на етапі їх створення та впродовж початкового короткотермінового етапу функціонування.

2. Стабілізація податкового законодавства на довготермінову перспективу.

3. Зменшення податкового тиску на суб'єкти торговельного бізнесу за рахунок поступової мінімізації ставок податку на додану вартість і переходу у перспективі до податку з продажу.

4. Уникнення відомчих різночитань законодавства з боку контролюючо-регуляторних державних органів.

5. Надання малим та середнім суб'єктам комерційного торговельного бізнесу реальної можливості для отримання кредитної підтримки за реальними цивілізованими банківськими ставками.

6. Поступове формування системи підтримки малих та середніх торговельних підприємств.

Комерційний бізнес торговельних підприємств споживчої кооперації в сучасних умовах потребує системного підходу до її розвитку на перспективу.

Мова йде про розробку стратегії розвитку торговельної сфери діяльності споживчої кооперації. Це стосується, перш за все, формування мережі торговельно-сервісних підприємств окремого регіону або населеного пункту. При цьому треба виходити із потреби в торговельних або корисних площах підприємств торгівлі, ресторанного господарства, сервісного обслуговування в розрахунку на 1000 жителів.

Базовим для даного розрахунку, на нашу думку, залишається співвідношення торговельних площ до фактичної чисельності мешканців регіону (населеного пункту), що розраховується за формулою:

де - норматив торгової площі на 1000 чол., кв. м; - торговельні площі, які можуть бути адаптовані для організації торговельного обслуговування населення регіону, кв. м; - чисельність населення регіону, чол.

На основі базового нормативу цієї потреби, з урахуванням інвестиційної привабливості та мінімальної рентабельності комерційно-бізнесових підприємств необхідно, на наш погляд, розраховувати потенційні капіталовкладення у сферу розвитку торговельних підприємств споживчої кооперації.

При моделюванні підсистеми комерційного бізнесу кооперативних торговельних підприємств необхідно враховувати тип і соціально-економічне значення окремих населених пунктів всередині регіону. При цьому слід виходити із можливостей інтенсифікації розширення мережі торговельно-сервісних підприємств, збільшення їх кількості та потужності зі зростанням масштабів самих населених пунктів регіону: від невеликих пунктів обслуговування до великих сучасних торговельно-сервісних комплексів.

Прогноз потенційних капіталовкладень в торговельно-сервісні підприємства дозволяє визначити перспективи розвитку мережі торговельних, виробничо-торговельних і сервісних підприємств, сформувати перспективну модель розвитку підсистеми комерційного бізнесу та розробити обґрунтовані бізнес-стратегії їх функціонування.

Висновки

комерційний товарний бізнес

В дисертації зроблено теоретичне узагальнення та наведено уточнене трактування поняття комерційного бізнесу в економіці перехідного типу, зроблено оцінку потенціалу, його складових елементів в організації системи торговельного обслуговування населення. Це дало можливість обґрунтувати пріоритетні напрями перспективного розвитку основних елементів комерційного бізнесу торговельних підприємств в умовах розвитку вітчизняної економіки і зробити наступні висновки.

1. В умовах поступальної трансформації економічного механізму до ринкових засад функціонування економіки розширюється і збагачується теоретична база економічної теорії за рахунок включення принципово нових понять, що озвучують якісно нові зміни у вітчизняній економіці. Перехід від планово-розподільчого до ринкового механізму господарювання, на наш погляд, дає всі підстави для встановлення суті і вивчення особливостей такого порівняно нового у вітчизняній економіці явища, як підсистема комерційного бізнесу. Попри усестороннє вивчення особливостей функціонування даної підсистеми в розвинених економіках ринкового типу, вітчизняний комерційний бізнес перебуває на етапі становлення і характеризується помітними особливостями формування і ефективності функціонування. Комерційний бізнес у вітчизняній економіці - це провідна підсистема цілісної системи бізнесу - складної системи ділових відносин, що охоплюють всі аспекти доцільної діяльності людей і проявляються у формі динамічного взаємозв'язку об'єктів та суб'єктів даної системи.

2. Вивчення суті, структури і форм вітчизняної системи бізнесу, класифікація її елементів за низкою істотних ознак (характер діяльності, форма власності, місце функціонування, ступінь організованості), на нашу думку, дозволяє виділяти окремі види бізнесової діяльності. Складність даної системи, її комерційної та некомерційної складових проявляється в тому, що вони своєю чергою формуються із державного, колективного і приватного секторів, проявляються у сферах виробництва, сервісу та споживання і містять як організовану (легальний бізнес), так і неорганізовану (нелегальний і кримінальний бізнес) компоненту. З урахуванням множинності і насиченості структури об'єктів і суб'єктів бізнесу, вітчизняний комерційний бізнес можна характеризувати як складну багатофункціональну систему, що об'єднує представників сфер виробництва, обміну і споживання, які вступають в ділові відносини з приводу просування і купівлі-продажу матеріальних благ.

3. Підсистема комерційного бізнесу пройшла тривалий шлях історичної еволюції, в ході якої під впливом економічних, соціальних, політичних, технологічних та інших чинників постійно розвивалися і ускладнювалися взаємовідносини між учасниками даної підсистеми, внаслідок чого поетапно змінювалися її функціональні типи. Основні типи комерційного бізнесу поступово еволюціонували від примітивних відносин етапу зародження цивілізації до сучасних складних багаторівневих соціально-економічних систем далеко не за зовнішніми ознаками. В процесі цього розвитку суттєво видозмінюється від елементарно-формальної до складно-ієрархічної функціональна модель підсистеми комерційного бізнесу як форма генетично-функціонального взаємозв'язку між окремими елементами цієї системи.

4. Трансформація в перехідний період економічних відносин в країні об'єктивно обумовила децентралізацію управління підсистемою комерційного торговельного бізнесу, яка внаслідок процесів роздержавлення, комерціалізації, розвитку приватної ініціативи і розширення соціальної бази сфери комерції отримала реальні умови для впровадження нових організаційно-правових і функціональних форм комерційного бізнесу. Розвиток організаційно-правових форм в комерційному торговельному бізнесі дозволяє, на наш погляд, стверджувати про значне поглиблення структури суб'єктів досліджуваної підсистеми, яка представлена традиційними та новими організаціями, підприємствами і одиницями торговельно-сервісного типу.

5. В структурі та інфраструктурі комерційного бізнесу вже тривалий час відбуваються складні трансформаційні та інтеграційні процеси, що об'єктивно призвели до кількісного і якісного оновлення даної сфери бізнесової діяльності. Основну частину суб'єктів підсистеми комерційного бізнесу продовжують складати гуртові, роздрібні, торговельно-виробничі, інфраструктурно-сервісні і побутово-обслуговуючі підприємства всіх форм власності. Як показав проведений аналіз, в перехідний період у кожній з вказаних галузей діяльності мали місце помітні кількісні та якісні зміни.

6. Стабілізація вітчизняного товарного ринку обумовила за останні роки суттєву інтенсифікацію гуртової торгівлі внаслідок щорічного зростання гуртових торговців, збільшення кількісних і вартісних показників гуртового обороту товарів виробничо-технічного призначення і широкого вжитку. Всередині підгалузі роздрібної торгівлі триває процес структурної перебудови - на місце значного числа зачинених нерентабельних і збанкрутілих приходять роздрібні торговці нового типу, оснащені сучасним торгово-технологічним обладнанням, що дозволяє їм застосовувати прогресивні форми і методи продажу товарів та постійно збільшувати обсяги роздрібного товарообігу. Натомість в структурі виробничо-торговельних підприємств спостерігається поглиблення спеціалізації в напрямку розширення застосування індустріальних технологій приготування їжі, внаслідок чого має місце стабільна тенденція до збільшення обсягів реалізованих страв.

7. Представники різних галузей підсистеми комерційного бізнесу розміщуються у всіх регіонах і населених пунктах країни. Негативним є той факт, що підприємства торгівлі, побутового обслуговування і інфраструктурного забезпечення товарного ринку в регіональному аспекті розподіляються за територією доволі нерівномірно, до того ж існують значні коливання в забезпеченні мережею торговельно-сервісних підприємств в розрізі окремих регіонів. При цьому рівень забезпеченості показниками потужності мережі обслуговуючих підприємств у всіх регіонах продовжує залишатися дуже низьким і значно відстає від аналогічних показників у розвинених країнах світу. Аналіз підтверджує критичний стан сітки торговельно-сервісних підприємств у селах, де кількість крамниць, пунктів ресторанного господарства і побутового обслуговування на порядок нижча, аніж у міських поселеннях, що акцентує питання розвитку підсистеми комерційного бізнесу у сільській місцевості як важливої соціально-економічної проблеми загальнодержавного значення.

8. Позитивну на загал динаміку основних показників функціонування підсистеми комерційного бізнесу у вартісному виразі безумовно слід скоригувати з урахуванням негативних впливів інфляційного і цінового факторів, а в підсумку практично на одному рівні залишається фізичний обсяг реалізованих матеріальних благ в розрахунку на душу населення. Безумовними свідченнями малоефективної діяльності більшості комерційно-бізнесових підприємств є також низька результативність або збитковість їх роботи; повільне зростання обсягів товарообороту і платних послуг на одного мешканця, особливо у сільській місцевості. В цьому аспекті ріст ефективності роботи підприємств сфери комерційного бізнесу безумовно потребує використання інтенсивних ринкових інструментів, спрямованих на реорганізацію принципів і методів функціонування, застосування інвестиційних і інноваційних чинників подальшого розвитку.

9. Інтенсивний розвиток комерційного бізнесу у перспективі повинен враховувати об'єктивну необхідність рівномірного розвитку різних за форматом і організаційною формою суб'єктів даної підсистеми. З урахуванням особливостей сфери торговельно-сервісного обслуговування, основна увага повинна приділятися становленню та розвитку малих підприємств, які за певного обмеження ресурсного потенціалу, володіють підвищеною маневреністю в умовах ринку. Загалом же, підсистема комерційного торговельного бізнесу для стабілізації її структури потребує також включення середніх і великих підприємств, що є не тільки орієнтирами для малих суб'єктів бізнесу, але й визначають стратегічні пріоритети всієї підсистеми. Торговельно-сервісні підприємства всіх форматів можуть базуватися на загальновідомих організаційно-правових формах, однак повинні організовувати свою діяльність на базі індивідуальної цільової стратегії поведінки на ринку, сформованої з урахуванням переваг та недоліків індивідуальних, партнерських чи корпоративних правових форм. Урахування особливостей такої цільової стратегії дозволяє реалізувати конкурентні переваги, мінімізувати комерційний ризик, оптимізувати прибуток, забезпечити стійке становище суб'єкта комерційного бізнесу на ринку.

10. Підвищення ефективності функціонування суб'єктів комерційного бізнесу в сучасних умовах повинно відбуватися як за рахунок внутрішніх резервів торговельно-сервісних підприємств, так і на загальнодержавному рівні. Внутрішніми резервами підвищення ефективності роботи підприємств залишаються інтенсифікація використання наявних ресурсів, відшукання та залучення інвестицій, модернізація технології і методів обслуговування споживачів. Державні програми розвитку і підвищення ефективності діяльності торговельно-сервісних підприємств повинні передбачати розроблення і впровадження комплексних механізмів державного регулювання підсистеми комерційного торговельного бізнесу, що орієнтовані на адресну підтримку, передусім малих і середніх його суб'єктів, забезпечення прозорих процедур доступу всіх комерційно-бізнесових торговельних підприємств до наявних ресурсів, створення рівних умов для конкурентної боротьби на інституціональному і споживчому ринку. Такі програми повинні розроблятися як на національному, так і регіональних рівнях і базуватися на реальних джерелах матеріального, фінансового, кадрового забезпечення сфери комерційного бізнесу. Основними пріоритетами загальнонаціональних та регіональних програм розвитку сфери комерційного торговельного бізнесу повинні стати: 1) обґрунтовані пільги передусім для малих та середніх суб'єктів торговельного бізнесу; 2) удосконалення всіх сфер законодавства, що регламентують торговельний бізнес загалом; 3) зменшення впливу органів державної влади в частині контролювання та регламентування торговельно-бізнесової діяльності; 4) створення прозорої системи законодавчих та відомчих норм функціонування суб'єктів торговельного комерційного бізнесу; 5) координація зусиль державних органів та комерційно-торговельних підприємств усіх типів та форматів.

11. Методичні підходи до формування і розвитку мережі торговельно-сервісних підприємств на перспективу повинні базуватися на техніко-економічних розрахунках потреби регіону (населеного пункту) в торговельних площах роздрібних торговців, складських площах гуртових дистриб'юторів і корисних площах для виробничо-торговельних підприємств та підприємств побутового обслуговування. Цю потребу в операційних площах суб'єктів комерційного бізнесу можна оцінювати і співвідносити у розрахунку на 1000 жителів регіону. В умовах ринку прогноз потреби регіону в площах для розвитку комерційно-сервісних підприємств на перспективу, на нашу думку, обов'язково повинен враховувати 1) територіальні, демографічні і соціально-економічні особливості регіону; 2) ймовірні обсяги та джерела надходження капіталовкладень; 3) інвестиційну привабливість перспективних капіталовкладень; 4) мінімальну рентабельність проектованої матеріально-технічної бази суб'єктів сфери комерційного бізнесу. Здійснений таким чином прогноз потенційних капіталовкладень в розвиток мережі торговельно-сервісних підприємств регіону, на наш погляд, може лягти в основу перспективної моделі підсистеми комерційного бізнесу. Отримані в рамках цієї моделі прогнозні параметри загальної потреби регіону (населеного пункту) в операційних площах торговельних, виробничо-торговельних і побутових підприємств можна розподілити за видами, типами і форматами з урахуванням чисельності населення і соціально-економічного значення окремих регіонів (населених пунктів). При цьому логічною є послідовна інтенсифікація підсистеми комерційного бізнесу зі зростанням масштабів зони функціонування даної підсистеми.

Література

1. Полівчак В.С. Особливості розвитку інфляції в Україні в умовах трансформаційної економіки / Л.С. Томашик, С.В. Мелесик, В.С. Полівчак // Вісник ЛКА : зб. наук. пр. - Серія економічна. - Львів: ЛКА, 2005. - Вип. 17. - С. 140-143.

2. Полівчак В.С. Комерційний бізнес: поняття, структура та форми / В.С. Полівчак // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2006. - Вип. 16.1. - С. 403-410.

3. Полівчак В.С. Історичні типи комерційного бізнесу: порівняльний аналіз / В.С. Полівчак // Вісник Львівської державної фінансової академії. - Львів: ЛДФА, 2006. - Вип.11. - С. 209-216.

4. Полівчак В.С. Регіональні аспекти розвитку сфери комерційного бізнесу / В.С. Полівчак // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2006. - Вип. 16.3. - С. 128-134.

5. Полівчак В.С. Розвиток комерційного бізнесу і реформування відносин власності в Україні / В.С. Полівчак // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2006. - Вип. 16.7. - С. 279-286.

6. Полівчак В.С. Становлення комерційного бізнесу в перехідних економічних системах / В.С. Полівчак // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2007. - Вип. 17.1. - С. 264-269.

7. Полівчак В.С. Зовнішнє середовище розвитку комерційного бізнесу / В.С. Полівчак // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. - Львів : РВВ НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.4. - С. 143-153.

Размещено на Allbest.ru