Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

Актуальність теми. В умовах ринку здатність керівників машинобудівних підприємств формувати і реалізовувати стратегічні плани є фактором, який визначає конкурентоспроможність, рівень економічного розвитку, інвестиційну привабливість цих підприємств. Вітчизняні і зарубіжні фахівці стверджують, що цей фактор може мати як позитивний, так і негативний характер, у залежності від рівня розвитку систем менеджменту на підприємствах і професійності керівників, зокрема керівників вищого рівня управління. Аналізування стану вітчизняних машинобудівних підприємств показало, що сьогодні в Україні недостатньо керівників із управлінським досвіду у стратегічному плануванні інноваційної діяльності, зокрема відсутній досвід у формуванні та реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності. Це підвищує ризиковість інноваційних проектів, знижує їх привабливість для інвесторів.

У науковій літературі значну увагу приділено методичним рекомендаціям з підготовки і проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, оцінюванню економічної ефективності інноваційних проектів, методикам аналізу ринку в період підготовки інноваційних проектів до реалізації тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці І.Ансоффа, І.Алєксєєва, В. Александрової, О.Амоші, В.Амитана, Ю.Бажала, Є.Бойка, О.Волкова, О.Василенка, С.Валдайцева, О.Виханського, Л.Водачека, Р.Вілсона, Я. Вріттена, В.Геєця, М.Денисенка, П.Завліна, С.Ілляшенка, Н.Краснокутської, О.Кузьміна, Б.Кваснюка, А.Казанцева, Г.Кіндрацької, А.Гречан, Б.Пшика, В.Ковальова, М.Крупки, О.Лапко, В.Нємцова, Л.Оголєвої, Г.Осовської, О.Корнєвої, Й.Петровича, Я.Плоткіна, Я.Пірселла, С.Радованова, В.Соловйова, В.Семиноженка, І.Тивончука, Р.Фатхудінова, Н.Чухрай, П.Харіва, З.Шершньової та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інноваційною діяльністю, є частина питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій. До них слід віднести процес стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, оцінювання ефективності управлінських рішень щодо стратегічного планування інноваційної діяльності, оцінювання інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності тощо. Значною мірою суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії інновацій.

Пошук можливостей розв'язання вказаних проблем у дисертаційній роботі націлений на удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний з науковим напрямом кафедри теоретичної та прикладної економіки, а також держбюджетною темою ДБ/Фактор «Полікритеріальна діагностика діяльності підприємства на засадах матриці індикаторів » (номер державної реєстрації №0109U001161).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

Для досягнення мети поставлені такі завдання:

- уточнити поняття «стратегічне планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств» шляхом виділення його сутнісних ознак, а також визначити принципи стратегічного планування інноваційної діяльності;

- побудувати класифікації стратегічних планів і управлінських рішень щодо стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств;

- розробити методичні рекомендації з оцінювання рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств;

- розробити модель стратегічного планування інноваційних рішень на засадах ієрархічного та процесного підходів;

- розробити методичні рекомендації з оцінювання управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств;

- уточнити елементи механізму реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності.

Об'єкт дослідження - стратегічне планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Предметом дисертаційної роботи є теоретико-методологічні та прикладні положення щодо удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем стратегічного планування інноваційної діяльності. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств.

У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали практичної діяльності низки машинобудівних підприємств, які реалізовують інноваційні проекти, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів за даною тематикою.

Для досягнення поставленої у дисертації мети використано такі методи дослідження: порівняння, систематизації та узагальнення - в процесі уточнення сутнісних ознак поняття “стратегічне планування” та “стратегічне планування інноваційної діяльності підприємств” (підр. 1.1, 1.2); при розробці методичних рекомендацій з оцінювання рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства (підр. 3.2); статистичний аналіз - у процесі аналізу результативності стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств (підр. 2.1); метод експертних оцінок - при аналізі факторів, які впливають на результативність стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств, а також при встановленні значень коефіцієнтів вагомості показників, які характеризують ефективність управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності підприємств (підр. 2.2, 2.3, 3.1, 3.3); індукції і дедукції - в процесі виявлення і аналізування проблем стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств (підр. 1.3) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Автором отримані такі наукові результати:

вперше:

- розроблено методичні рекомендації з оцінювання рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств на засадах врахування достовірності інформації та диверсифікованості джерел і методів її отримання;

удосконалено:

- методичні рекомендації з оцінювання управлінських рішень щодо стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, які, на відміну від існуючих методичних підходів, базуються на оцінюванні рішень за етапами їх формування і реалізації, а не на виявленні зміни стану об'єкту управління;

- механізм реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності машинобудівних підприємств на засадах уточнення його складових елементів та взаємозв'язків між ними;

набули подальшого розвитку:

- поняття «стратегічне планування» і «стратегічне планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств», які, на відміну від існуючих трактувань, сформульовані із врахуванням сутнісних ознак, взаємозв'язків між ними;

- класифікації стратегічних планів та управлінських рішень в управлінні інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств на основі виділення ознак стану реалізації стратегічних планів і видів планування та рішень. На відміну від існуючих класифікацій, вони враховують етапи стратегічного планування інноваційної діяльності і принципи їх реалізації;

- модель стратегічного планування інноваційної діяльності. На відміну від існуючих підходів, які передбачають побудову моделі лише на основі виділення етапів стратегічного планування, запропоновану модель розглянуто також із позиції управлінських рішень на засадах ієрархічного і процесного підходів.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств доведені до рівня можливості їх практичного застосування. Вони можуть бути використані керівниками: машинобудівних підприємств, окремих інноваційних проектів і фондів для активізування інноваційного розвитку та удосконалення управління інноваціями. Їх можуть використовувати також керівники Державних інноваційних фінансово-кредитних установ для моніторингу рівня ефективності реалізовуваних машинобудівними підприємствами інноваційних проектів, а також Міністерство економіки України, обласні державні адміністрації тощо при формуванні національних і регіональних програм інноваційного розвитку.

Розроблені методичні рекомендації щодо оцінювання інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, а також методичні рекомендації з оцінювання управлінських рішень на етапах їх формування, вибору, ухвалення і реалізації використовуються на таких машинобудівних підприємствах ВАТ «Львівський мотозавод» (довідка № 67 від 10.06.09), ВАТ «Завод «Львівсільмаш» (довідка № 93-07 від 15.07.09).

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема при викладанні таких дисциплін: «Мікроекономіка», «Державне регулювання економіки», «Макроекономіка» (довідка № 67-72-428 від 06.08.09 р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора. стратегічний управлінський інноваційний

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Управління інноваційними процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 29-31 травня 2008 р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 6-8 листопада 2008р.), «Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства» (м. Львів, 20-22 квітня 2007р.), «Управління в сфері фінансів страхування та кредиту» (м. Львів, 8-10 листопада 2007р.), «Розвиток підприємства в Україні: економіко-правове забезпечення» (м. Львів, 13-14 грудня 2007р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 9-11 листопада 2006р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 11-13 травня 2006 р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 7-9 жовтня 2004р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 14 наукових праць, з них 2 одноосібні, 5 у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 1 додатку та списку використаних літературних джерел із 145 найменувань. Основний текст викладений на 163 сторінках, включає 39 таблиць, 11 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність розроблення теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств шляхом виділення проблем стратегічного планування інноваційної діяльності, встановлення рівня їх розв'язання вченими-економістами, а також виявлення питань , які досі не знайшли достатнього висвітлення в економічній науці.

У першому розділі «Теорія і практика стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств» уточнено сутність і види стратегічного планування, розкрито особливості реалізації принципів стратегічного планування на етапах формування і реалізації стратегії, виділено проблеми стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

Базуючись на індукції як загальному методі наукового пізнання у дисертації уточнено поняття «стратегічне планування» як діяльність суб'єктів управління щодо формування цілей, визначення способів їх досягнення, а також застосування обраних методів для реалізації встановлених цілей. Проведені дослідження показали, що доцільно виділяти стратегічне планування в стані розробки і в стані реалізації, яке, у свою чергу, варто класифікувати за рівнем результативності реалізації стратегії на стратегічне планування високого (реалізація стратегії відбувається у відповідності до розробленого стратегічного плану, цілі, які лягли в основу стратегічного плану, виконуються у встановлені терміни), середнього (стратегія реалізовується, але з порушенням запланованих термінів, а також обсягів витрат ресурсів) і низького (стратегія повністю або частково не реалізовується через неправильні прогнози ринкової кон'юнктури, нераціональні дії керівників, недисциплінованість підлеглих, через суттєве перевищення фактичних витрат на реалізацію стратегії у порівнянні із запланованими) рівнів результативності. Запропонований у дисертації поділ стратегічних планів необхідний для формування методичного інструментарію з оцінювання результативності та удосконалення стратегічного планування.

У дисертації уточнено також сутність поняття «стратегічне планування інноваційної діяльності підприємств» як діяльність суб'єктів інноваційної діяльності щодо формування цілей інноваційної діяльності, визначення способів їх досягнення, конкретизації витрат інтелектуальної праці, коштів, часу, а також їх застосування для досягнення цілей інноваційної діяльності, зокрема для отримання економічних, соціальних або інших ефектів. Стратегічне планування інноваційної діяльності доцільно розглядати з позиції процесного підходу, тобто через етапи формування і реалізації стратегічних планів, а саме: встановлення цілей інноваційної діяльності; формування системи показників, які відображають стан реалізації цілей інноваційної діяльності, а також формування системи трактування значень показників; ідентифікування та оцінювання факторів, які впливають на значення показників, що відображають стан реалізації цілей інноваційної діяльності; вибір методів досягнення запланованих значень показників із врахуванням факторів, виділених на попередньому етапі; реорганізація організаційної структури управління інноваційною діяльністю підприємства; розподіл функцій і повноважень працівників, залучених до реалізації стратегії інноваційної діяльності; встановлення правил і процедур через затвердження посадових інструкцій, положень про підрозділи, проектної документації тощо; матеріальне, технічне, фінансове та інше забезпечення реалізації обраної стратегії інноваційної діяльності; застосування контролюючих заходів за станом реалізації обраної стратегії інноваційної діяльності; застосування методів регулювання інноваційної діяльності машинобудівного підприємства.

У результаті проведеного дослідження виділено принципи стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, яких слід дотримуватись при формуванні і реалізації стратегічних планів: забезпечення економіко-соціального розвитку організації та її працівників; раціоналізація управлінських дій; врахування факторів, які впливають на ефективність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівного підприємства.

Вивчення матеріалів машинобудівних підприємств, зокрема ЗАТ «Сімферопольський електротехнічний завод», ВАТ «Луцький підшипниковий завод», ЗАТ «Горлівський машинобудівник», ТОВ «Ядзакі Україна», ВАТ «Дрогобицький долотний завод» та іншими дозволяє стверджувати, що проблеми стратегічного планування інноваційної діяльності варто розглядати з позиції їх поділу на причинні і наслідкові. Аналіз сутності виявлених показників показав, що перша група включає такі проблеми, як некомпетентність керівників машинобудівних підприємств, зокрема керівників, залучених до управління інноваційною діяльністю, їх недостатню мотивованість; брак кадрів відповідної кваліфікації; недостатність фінансових ресурсів для реалізації стратегії інноваційної діяльності; наявність факту негативного впливу факторів зовнішнього середовища, зокрема правова неврегульованість тих чи інших аспектів інноваційної діяльності, нерозвинутість інфраструктури ринку, фінансова нестабільність тощо. Своєю чергою, до другої групи проблем належать: несвоєчасність і неповнота виконання підлеглими завдань, передбачених розробленими планами; неефективність контролювання; недієвість регулюючих заходів; неефективна організаційна структура управління; неупорядкованість комунікаційних зв'язків; нераціональність розподілу функцій між працівниками, які залучені до реалізації інновацій; непослідовність і фрагментарність процесу стратегічного планування.

У другому розділі «Аналізування та оцінювання результативності стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств» проаналізовано показники, які характеризують результативність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств(табл. 1), а також визначено та оцінено фактори, які на неї впливають. Протягом 2002-2008 рр. мала місце тенденція до несвоєчасного виконання планів на машинобудівних підприємствах, що займались інноваційною діяльністю. Протягом аналізованого періоду практично половина з них залишилась нереалізованою або реалізованою після корегування планів та збільшення терміну їх виконання. Частка інноваційної продукції у загальному обсязі продукції досліджуваних машинобудівних підприємств не перевищувала 14%. У 2008 р. порівняно із 2002 р. вона зросла на 5%, що в цілому є позитивним явищем. Проте, практично кожного року, фактичні значення показника були меншими від запланованих, що засвідчує недостатньо високий рівень стратегічного планування інноваційної діяльності проаналізованих машинобудівних підприємств.

Таблиця 1 Показники, які характеризують результативність стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств*

*Таблиця сформована за результатами обробки експертної інформації.

Фактичні значення частки інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої продукції машинобудівними підприємствами відповідали запланованим, що є позитивним явищем. Досліджувані підприємства планували 100% обсягу виробленої інноваційної продукції реалізовувати на експорт, проте щорічно план не вдавалось виконати на 7-8%. Щодо інших років, то навіть при суттєвому зниженні запланованого значення цього показника, фактично плани залишились виконаними за винятком 2005 р. і 2006 р. Протягом 2002-2008 рр. фактично у середньому частка прибутку у структурі цін на інноваційну продукцію коливалась від 18% до 23%. Машинобудівні підприємства планували забезпечити частку прибутку у структурі ціни інноваційної продукції на рівні 27% у 2008 р., проте план залишився не виконаним на 5%. Лише протягом 2002-2004 рр. фактичні значення цього показника відповідали запланованим. Протягом аналізованого періоду суб'єкти інноваційної діяльності у середньому планували зміну частки власного капіталу в структурі валюти балансу від 46% до 54%, що в цілому мало б забезпечити досить високий рівень платоспроможності машинобудівних підприємств, тобто їх фінансову стійкість. Проте на практиці виявилось, що значення цього показника у 2008 р. знизилось порівняно із 2002 р. аж на 13%. Попри це, якщо у 2002 р. у середньому на одне підприємство припадало чотири джерела фінансування інноваційної діяльності, то у 2008 р. вже десять джерел. Керівникам машинобудівних підприємств вдалось досягнути запланованого рівня диверсифікації джерел фінансування інноваційної діяльності, оскільки більшість суб'єктів інноваційної діяльності активізували реалізацію інноваційної продукції на внутрішньому ринку. Досліджувані машинобудівні підприємства планувати протягом 2002-2008 рр. збільшити економію на умовно-постійних та умовно-змінних витратах з 7% до 13%. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що в досліджуваній сукупності підприємств стійкої тенденції до позитивного виконання цього завдання виявлено не було.

Дослідження діяльності діючих машинобудівних підприємств, які мають досвід у реалізації інновацій (ВАТ «Азовобщемаш», ВАТ «Мотор Січ», ВАТ «Бородянський екскаваторний завод «Борекс», ВАТ «Феодосійська суднобудівна компанія «Море», ВАТ «Вінницький завод тракторних агрегатів» тощо), а також врахування праць провідних науковців у галузі інноваційного менеджменту дало можливість виділити фактори, які пливають на результативність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. До них віднесено: 1) обсяг і структуру кадрового потенціалу підприємств; 2) обсяг фінансових ресурсів, які можуть бути використанні для фінансування інноваційної діяльності; 3) діюче законодавство, зокрема податкове; 4) рівень розвитку ринкової інфраструктури; 5) рівень економіко-правової і соціально-політичної стабільності в країні, регіоні. Удосконалення стратегічного планування на засадах врахування виділених факторів можливе за умови оцінювання тісноти зв'язків між ними та сили впливу факторів на результативність стратегічного планування. З метою виконання цього та низки інших завдань використано метод експертних оцінок. Експертами виступили керівники 60 машинобудівних підприємств. Результати дослідження показали, що значення жодного з коефіцієнтів не наближається до одиниці, проте значення коефіцієнта для другого(обсяг фінансових ресурсів, які можуть бути використанні для фінансування інноваційної діяльності), третього(діюче законодавство, зокрема податкове) і четвертого факторів (рівень розвитку ринкової інфраструктури) є досить високими (0,4, 0,43 та 0,6 відповідно), що засвідчує необхідність їх врахування при стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. У результаті проведеного дослідження встановлено, що на результативність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, зокрема на результативність управлінських рішень у стратегічному плануванні, впливають фактори прямої і опосередкованої дії. Оцінка більшості із цих факторів при стратегічному плануванні інноваційної діяльності, як показує практика керівників машинобудівних підприємств, не дозволяє використовувати формалізовані алгоритми для їх врахування, а також для впливу на них. Причиною є те, що діюче законодавство, зокрема податкове; рівень розвитку ринкової інфраструктури, рівень економіко-правової і соціально-політичної стабільності в країні, регіоні є факторами зовнішнього середовища організації. Вони перманентно діють на машинобудівного підприємства і не піддаються регулювання з боку окремих суб'єктів господарювання. Характер впливу цих факторів може змінюватись, проте більш-менш точне прогнозування цих змін, адекватна оцінка характеру впливу тих чи інших зовнішніх факторів, як відомо, залежать від рівня інтелектуального розвитку керівника підприємства, його освіти, професійного досвіду тощо. Щодо обсягу і структури кадрового потенціалу машинобудівних підприємств, а також обсягу фінансових ресурсів, які можуть бути використанні для фінансування інноваційної діяльності, то це фактори внутрішнього середовища підприємства, які прямо впливають на реалізацію стратегії інноваційної діяльності, але мають опосередкований вплив на процес стратегічного планування. Ці фактори, як відомо, піддаються регулюванню, тому для забезпечення їх позитивної дії на результативність управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств слід використовувати автоматизовані інформаційні системи для їх моніторингу.

У третьому розділі «Удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств» стратегічне планування інноваційної діяльності розглянуто з позиції управлінських рішень на засадах ієрархічного і процесного підходів. Тут розкрито сутність методичних рекомендацій, щодо оцінювання управлінських рішень та рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, а також визначено особливості функціонування механізму реалізації управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Здійснені дослідження дозволяють стверджувати, що поняття «стратегічне планування інноваційної діяльності підприємств» доцільно розглядати не тільки з позиції процесного підходу як діяльність суб'єктів інноваційної діяльності щодо формування цілей інноваційної діяльності, визначення способів їх досягнення, конкретизації витрат інтелектуальної праці, коштів, часу, а також їх застосування для досягнення цілей інноваційної діяльності, зокрема для отримання економічних, соціальних або інших ефектів, але й як систему управлінських рішень з вибору і реалізації стратегії інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. Найбільш перспективним напрямом удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності є раціоналізація процесу розроблення і впровадження управлінських рішень. Дослідження шляхів раціоналізації управлінських рішень варто здійснювати на засадах ієрархічного і процесного підходів. Ієрархічний підхід у створенні системи рішень передбачає встановлення черговості розроблення і реалізації рішень у залежності від рівня їх прийняття і відношення до системи цілей організації. Щодо процесного підходу, то він проявляється у тому, що будь-яке рішення супроводжується етапами його формування, вибору, ухвалення і реалізації.

У стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств доцільно за місцем у процесі стратегічного планування виділяти рішення щодо планування інноваційної діяльності, а також рішення щодо планування реалізації стратегії інноваційної діяльності. Перша група включає: рішення із встановлення цілей інноваційної діяльності; рішення щодо показників, за значеннями яких у подальшому буде відбуватись контролювання стану реалізації цілей інноваційної діяльності; рішення щодо встановлення допустимих значень показників; рішення щодо вибору методів досягнення запланованих значень показників тощо. Своєю чергою, до другої групи належать рішення щодо: реорганізації організаційної структури управління інноваційною діяльністю підприємства; розподілу функцій і повноважень між працівниками, які залучені до інноваційної діяльності; реалізації стратегії інноваційної діяльності; встановлення правил і процедур; матеріального, фінансового, інформаційного та іншого забезпечення реалізації стратегії інноваційної діяльності тощо.

Однією з найважливіших умов стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств є адекватне оцінювання результативності управлінських рішень. Проблеми оцінювання управлінських рішень, зокрема в системі стратегічного управління, досліджені лише фрагментарно. Існуючі методичні підходи до оцінювання управлінських рішень зводяться до оцінювання результатів реалізації рішень, зокрема шляхом оцінювання ефективності реалізації інвестиційних проектів, фінансової стійкості, продуктивності праці робітників тощо. За результатами ідентифікування ознак, які характеризують факт належного або неналежного формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень, їх можна кількісно оцінити. У дисертації розроблено методичні рекомендації з оцінювання управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Вони передбачають: ідентифікацію ознак, які характеризують етапи управлінського процесу у балах; визначення коефіцієнтів вагомості ознак, які характеризують факт належного або неналежного виконання підетапів, які є складовими формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень; бальне оцінювання кожного підетапу у розрізі етапів управлінського процесу із урахуванням коефіцієнтів вагомості ознак, які характеризують факт належного або неналежного виконання підетапів; визначення коефіцієнтів вагомості підетапів, які характеризують факт належного або неналежного формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень; бальне оцінювання кожного з етапів управлінського процесу із урахуванням коефіцієнтів вагомості підетапів, які характеризують факт належного або неналежного формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень; визначення коефіцієнтів вагомості впливу формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінського рішення на управлінський процес; розрахунок узагальнюючого показника ефективності формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень; побудову шкали трактування значення розрахованого вище узагальнюючого показника і оцінювання його.

Оцінювання результатів управлінських рішень у стратегічному пануванні інноваційної діяльності машинобудівного підприємства із урахуванням етапів їх формування, вибору, ухвалення і реалізації пропонуємо здійснювати за формулою

або (1)

де Р_у - узагальнюючий показник результативності формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності підприємств;

К_f - коефіцієнт вагомості етапу формування управлінського рішення;

E_f - бальна оцінка етапу формування управлінського рішення;

K_v - коефіцієнт вагомості етапу вибору управлінського рішення;

E_v - бальна оцінка етапу вибору управлінського рішення;

K_y - коефіцієнт вагомості етапу ухвалення управлінського рішення;

E_y - бальна оцінка етапу ухвалення управлінського рішення;

K_p - коефіцієнт вагомості етапу реалізації управлінського рішення;

E_p - бальна оцінка етапу ухвалення управлінського рішення.

Своєю чергою, бальна оцінка відповідного етапу управлінського рішення визначається так:

де P_i - бальна оцінка і-го підетапу;

K_i - коефіцієнт вагомості і-го підетапу;

n - кількість підетапів z-го етапу.

Бальна оцінка підетапу певного етапу управлінського рішення розраховується за формулою:

де O_j - бальна оцінка j-ї ознаки;

K_j - коефіцієнт вагомості j-ї ознаки;

m - кількість ознак і-го підетапу.

У табл. 2 наведено шкалу трактування значень Р_у.. Інтервали значень узагальнюючого показника результативності управлінських рішень у стратегічному пануванні інноваційної діяльності машинобудівного підприємства виділено на основі обробки результатів опитування експертів. Дослідження показало, що керівники машинобудівних підприємств визнають, що окремі етапи управлінського процесу з позиції управлінських рішень не виконуються взагалі або їх виконання є частковим. З огляду на це, невиконання завдань жодного з етапів забезпечує нульове значення узагальнюючого показника, повне або часткове невиконання завдань одного з етапів забезпечує значення показника на рівні від 0,751 до 1 і т.д.

Таблиця 2 Шкала трактування значень узагальнюючого показника результативності управлінських рішень у стратегічному пануванні інноваційної діяльності підприємства

Фахівці стверджують, що сьогодні рівень інформаційного забезпечення прямо впливає на вибір стратегій розвитку організацій і ефективність їх реалізації, особливо у сфері інноваційної діяльності.

У дисертації доведено, що важливим елементом забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств є об'єктивне оцінювання його інформаційного забезпечення. У роботі запропоновано оцінювати рівень інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств шляхом розрахунку показників, наведених у табл. 3.

Базуючись на принципах системності, технологічності і економічної ефективності, а також узагальненні огляду літературних джерел та матеріалів машинобудівних підприємств, у дисертації виділено такі етапи формування інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності підприємств:

- класифікування інформації у відповідності до цілей організації, стратегічних планів інноваційної діяльності та інформаційних потреб керівників підприємства;

- встановлення форм отримання, зберігання і передачі інформації суб'єктами управління; ідентифікування та встановлення інформаційних технологій, які забезпечують акумулювання, обробку і використання інформації у потрібному для користувачів форматі;

- встановлення правил отримання, обробки і передачі інформації різними методами і джерелами;

- застосування заходів, націлених на підвищення рівня інформаційної освіти користувачів інформацією та інформаційними технологіями;

- створення автоматизованої системи моніторингу рівня ефективності інформаційного забезпечення та інформування керівників машинобудівного підприємства про рівень інформаційного забезпечення і стан реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності.

Таблиця 3 Показники для розрахунку рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства

У результаті огляду і аналізу літературних джерел, а також вивчення матеріалів ВАТ «Кранобудівна фірма «Стірла», ТзОВ УН «Вебасто-Електрон», ЗАТ «Львівський завод комунального транспорту», ВАТ «Каховський завод електрозварювального устаткування», ВАТ «Чернігівавтодеталь», ВАТ «Ковельсільмаш» та інших машинобудівних підприємств виявлено, що загальну сукупність методів забезпечення реалізації управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності слід розглядати з позицій націлених на: створення умов для реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності підприємств; стимулювання виконання стратегічних планів інноваційної діяльності підприємств; контролювання процесу реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

В умовах ринку через недостатність управлінського досвіду і посилення конкуренції суттєво ускладнюється виконання завдання щодо забезпечення своєчасності і повноти реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. У результаті проведених досліджень розроблено механізм забезпечення реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності машинобудівного підприємства.

Його елементами є: суб'єкти управління організацією, які розробляють стратегічні плани інноваційної діяльності; цілі інноваційної діяльності підприємства; методи забезпечення реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності; виконавці стратегічних планів інноваційної діяльності; діяльність виконавців стратегічних планів інноваційної діяльності; результати виконання завдань із реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності підприємства; комунікації та інформація.

Ці елементи фактично виступають об'єктами регулювання у системі стратегічного управління інноваційною діяльністю машинобудівного підприємства. Невідповідність їх фактичних параметрів очікуваним слід розглядати як фактор виникнення ймовірності неповноти і несвоєчасності реалізації обраної стратегії інноваційного розвитку. Дієвість вищеописаного механізму на практиці значною мірою залежить від того, чи дотримуються керівники машинобудівного підприємства визначених у першому розділі дисертації принципів стратегічного планування інноваційної діяльності, зокрема у процесі моніторингу стану елементів механізму.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - розроблено методичні рекомендації з оцінювання рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств на засадах врахування достовірності інформації та диверсифікованості джерел і методів її отримання. Представлені у дисертаційній роботі наукові теоретичні та прикладні результати сприятимуть покращенню стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

1.Дослідження присвячене розв'язанню проблеми формування теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій із удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці управління інноваційною діяльністю, є частина питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій. До них слід віднести процес стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, оцінювання ефективності управлінських рішень щодо стратегічного планування інноваційної діяльності, оцінювання інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності тощо. Базуючись на системному, функціональному і процесному методах дослідження у дисертації сформульовано низку висновків, а також розроблено рекомендації, які мають теоретичну і практичну цінність. Теоретичне значення мають такі положення дисертації, як понятійний апарат щодо управління інноваційною діяльністю, класифікації стратегічних планів та управлінських рішень в управлінні інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств. Своєю чергою, методичні рекомендації з оцінювання рівня інформаційного забезпечення та управлінських рішень у стратегічному плануванні інноваційної діяльності, а також модель стратегічного планування інноваційної діяльності мають практичне значення. Вказані положення доцільно використовувати керівникам машинобудівних підприємств при формуванні та реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності.

2. Стратегічне планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств є діяльністю суб'єктів інноваційної діяльності щодо формування цілей інноваційної діяльності, визначення способів їх досягнення, конкретизації витрат інтелектуальної праці, коштів, часу, а також їх застосування для реалізації цілей інноваційної діяльності, зокрема для отримання економічних, соціальних або інших ефектів. Стратегічне планування інноваційної діяльності доцільно розглядати з позиції процесного підходу, тобто через етапи формування і реалізації стратегічних планів, а також як систему управлінських рішень з вибору і реалізації стратегії інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. Проте, незалежно від того, з якої позиції розглядати стратегічне планування інноваційної діяльності підприємства, його результативність базується на дотриманні керівниками машинобудівних підприємств таких принципів: забезпечення економіко-соціального розвитку організації та її працівників; раціоналізації управлінських дій; врахування факторів, які впливають на ефективність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. Врахування проведених уточнень сутності поняття «стратегічне планування інноваційної діяльності підприємств», а також виділених принципів стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств доцільно керівниками машинобудівних підприємств, які розробляють і впроваджують інновації, а також керівникам Української державної інноваційної компанії при ухваленні рішення щодо доцільності надання кредиту для розвитку того чи іншого інноваційного проекту.

3.Проблеми стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств слід розглядати з позиції поділу на причинні і наслідкові. Перша група включає такі проблеми, як некомпетентність керівників машинобудівних підприємств, зокрема керівників, залучених до управління інноваційною діяльністю, їх недостатню мотивованість; брак кадрів відповідної кваліфікації; недостатність фінансових ресурсів для реалізації стратегії інноваційної діяльності; наявність факту негативного впливу факторів зовнішнього середовища, зокрема правова неврегульованість тих чи інших аспектів інноваційної діяльності, нерозвинутість інфраструктури ринку, фінансова нестабільність тощо. До другої групи проблем належать: несвоєчасність і неповнота виконання підлеглими завдань, передбачених розробленими планами; неефективність контролювання; недієвість регулюючих заходів; неефективна організаційна структура управління; невпорядкованість комунікаційних зв'язків; нераціональність розподілу функцій між працівниками, які залучені до реалізації інновацій; непослідовність і фрагментарність процесу стратегічного планування.

4. На результативність стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств впливають такі фактори: 1) обсяг і структура кадрового потенціалу підприємств; 2) обсяг фінансових ресурсів, які можуть бути використанні для фінансування інноваційної діяльності; 3) діюче законодавство, зокрема податкове; 4) рівень розвитку ринкової інфраструктури; 5) рівень економіко-правової і соціально-політичної стабільності в країні, регіоні. Удосконалення стратегічного планування на засадах врахування виділених факторів можливе за умови оцінювання тісноти зв'язків між ними та сили впливу факторів на результативність стратегічного планування. Результати дослідження показали, що значення жодного з коефіцієнтів не наближується до одиниці, проте значення коефіцієнта значущості для другого, третього і четвертого факторів є досить високими (0,4, 0,43 та 0,6 відповідно), що засвідчує необхідність їх першочергового врахування при стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Врахування сутності виділених факторів і сили їх впливу на результативність управлінських рішень у системі стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств доцільне керівниками інноваційних проектів, а також наявними і потенційними інвесторами при ухваленні рішень щодо умов фінансування інновацій.

5. Однією з найважливіших умов забезпечення ефективного стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств є адекватне оцінювання результативності управлінських рішень. Існуючі методичні підходи до оцінювання управлінських рішень зводяться до оцінювання результатів реалізації рішень, зокрема шляхом застосування методів оцінювання: ефективності реалізації інвестиційних проектів, фінансової стійкості організацій, продуктивності праці робітників тощо. За результатами ідентифікування ознак, які характеризують факт належного або неналежного формування, вибору, ухвалення і реалізації управлінських рішень, їх можливо кількісно оцінити. Наслідком проведених досліджень є розроблення методичних рекомендацій з оцінювання управлінських рішень при стратегічному плануванні інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Їх практичне використання керівниками машинобудівних підприємств, які реалізовують інноваційні проекти, а також керівниками страхових компаній, венчурних фондів, комерційних банків, які залучені до реалізації інновацій, сприятиме зниженню ризиків формування і впровадження інноваційних проектів.

6.Рівень інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств слід оцінювати шляхом розрахунку таких показників: частки внутрішньої інформації у загальному обсязі використаної інформації при стратегічному плануванні інноваційної діяльності; частки зовнішньої інформації у загальному обсязі використаної інформації при стратегічному плануванні інноваційної діяльності; документального підтвердження використовуваної інформації при стратегічному плануванні інноваційної діяльності; диверсифікованості джерел отримання інформації при стратегічному плануванні інноваційної діяльності; диверсифікованості методів отримання інформації при стратегічному плануванні інноваційної діяльності; узагальнюючого показника рівня інформаційного забезпечення стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. Практичне застосування методичних рекомендацій до оцінювання рівня інформаційного забезпечення інноваційної діяльності власниками і керівниками машинобудівних підприємств, що реалізовують інновації, сприятиме своєчасності розробки і реалізації заходів, націлених на раціоналізацію управлінських дій щодо залучення, обробки і використання управлінської інформації, яка використовується для формування і реалізації стратегії розвитку інноваційної діяльності машинобудівного підприємства.

7. Своєчасність і повноту реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності машинобудівного підприємства можливо забезпечити шляхом формалізації стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Елементами розробленого механізму забезпечення реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності машинобудівного підприємства є: суб'єкти управління організацією, які розробляють стратегічні плани інноваційної діяльності; цілі інноваційної діяльності підприємства; методи забезпечення реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності; виконавці стратегічних планів інноваційної діяльності; діяльність виконавців стратегічних планів інноваційної діяльності; результати виконання завдань із реалізації стратегічних планів інноваційної діяльності підприємства; комунікації та інформація. Використання формалізації як інструменту забезпечення своєчасності і повноти реалізації стратегічних планів Українською державною інноваційною компанією, ВАТ «Український інноваційний банк», а також керівниками діючих технопарків сприятиме підвищенню результативності стратегічного планування інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.