Соціально-економічний розвиток сільських регіонів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631; 338.43

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

спеціальність 08.00.03 - Економіка

та управління національним господарством

Фільштейн Людмила Миколаївна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Кіровоградському національному технічному університеті

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Малаховський Юрій Віталійович, Кіровоградський національний технічний університет, доцент кафедри економіки праці та менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Зінов'єв Фелікс Володимирович завідувач кафедрою менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Класичного приватного університету (м. Запоріжжя),

кандидат наук державного управління Зайченко Володимир Васильович ТОВ «Белла-Трейд», територіальний представник по Кіровоградській і Черкаській областях

Захист відбудеться «18» червня 2010 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.06 при Класичному приватному університеті за адресою: 69202, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69202, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 114.

Автореферат розісланий «17» травня 2010 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.М. Кульнєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сільський сектор відіграє особливу і надзвичайно важливу роль в національній економіці. Внаслідок створення умов продуктивної зайнятості в сільських регіонах здійснюється забезпечення населення продуктами харчування, а галузей переробної промисловості - сировиною. Сектор сільськогосподарського виробництва формує базу сировинної, демографічної та соціально-економічної безпеки держави, в тому числі він є важливою експортною складовою системи національної економіки.

В тім процес реформування економіки сільських регіонів гальмується: великі виробничі підприємства втрачено, а формування інших структур не завершено. В Україні спостерігається погіршення демографічної ситуації. До кінця не вирішено земельні проблеми, земля використовується не повністю і неефективно. Фінансове забезпечення розвитку сільських регіонів залишається незадовільним, сільські бюджети не стали визначальною ланкою концентрації місцевих доходів розвитку. Від вирішення цих проблем залежить ефективний вплив на формування нових суспільних відносин на селі та можливість досягнення високих результатів.

Соціально-економічний розвиток сільських регіонів ставить нагальні питання суттєвого підвищення рівня управління сільськогосподарським сектором національної економіки, створення умов для всебічного вирішення питань самоврядування на ґрунті економічної самостійності та ефективного функціонування сільських виробничих та невиробничих структур.

Значний внесок у дослідження проблем теорії та практики соціально-економічного розвитку сільських регіонів зробили такі відомі вітчизняні вчені, як С.Бандур, Д.Богиня, І.Гнибіденко, Е.Лібанова, В.Єфіменко, В.Зайченко, Ф.Зінов'єв, Я.Коваль, А.Мазур, А.Музиченко, В.Онікієнко, А.Пешко, В.Рябоконь, П.Саблук, М.Тимчук та інші, які у своїх наукових працях акцентували увагу на проблемах соціального-економічного розвитку сільських регіонів перших років становлення української економіки. У вітчизняній та зарубіжній літературі відсутня комплексна концепція соціально-економічного розвитку сільських регіонів в умовах докорінної трансформації сфери АПК.

В умовах сучасної економічної кризи потребують додаткового дослідження та вирішення проблеми управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів, створення умов для ефективного використання виробничого, трудового та фінансового потенціалів, формування цільових доходів сільських бюджетів для забезпечення якісного рівня функціонування місцевого самоврядування. Отже, актуальність та недостатня розробленість цієї проблеми зумовили вибір теми дисертації, її мету та спрямованість поставлених завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану та тематики науково-дослідної роботи

Кіровоградського національного технічного університету за темами: “До розвитку малого та середнього бізнесу Кіровоградщини (сільський аспект)” (номер державної реєстрації 0207U006382), в якій автором розроблено концепцію формування організаційних засад створення виробничих структур в аграрному регіоні; “Дослідження ефективності функціонування господарського комплексу Кіровоградської області і розробки механізму її підвищення” (номер державної реєстрації 0210U001790), в якій автором запропоновано концептуальні підходи до формування регіональної політики соціально-економічного розвитку; “Механізми формування особистих доходів малозабезпечених верств населення” (номер державної реєстрації 0109U005812), в межах якої автором розроблено підходи щодо вдосконалення механізмів формування доходів працюючих у сфері АПК.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методичне обґрунтування механізмів управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів.

Для досягнення зазначеної мети дослідження поставлено такі завдання:

- розкрити сутність категорій “сільський регіон”, “соціально-економічний розвиток”, “управління соціально-економічним розвитком”;

- розкрити особливості процесу формування та удосконалення соціально-економічних відносин на рівні сільських регіонів;

- визначити концептуальні підходи до соціально-економічного розвитку сільських територій;

- оцінити стан соціально-економічного розвитку сільських регіонів, рівень зайнятості та тенденції руху сільського населення;

- встановити залежність якості життя населення сільських регіонів від потенціалу та рівня розвитку національної економіки;

- запропонувати дієві механізми управління соціально-економічним розвитком сільських територій;

- запропонувати шляхи реформування окремих аспектів бюджетної системи на рівні сільських регіонів.

Об'єктом дослідження є процеси сучасного соціально-економічного розвитку сільських регіонів України.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та прикладних аспектів формування сучасних механізмів соціально-економічного розвитку сільських регіонів України.

Методи дослідження. В процесі дослідження використано такі методи: метод термінологічного аналізу - для вдосконалення понятійного апарату (підрозділ 1.1, 1.2); структурно-функціональний метод - для виділення структурних елементів системи соціально-економічних відносин (підрозділ 2.2, 2.3); абстрактно-логічний метод - для обґрунтування концептуальних засад соціально-економічного розвитку сільських регіонів, розробки механізмів розвитку виробничої, матеріально-побутової, соціальної та культурної сфер сільських регіонів (підрозділ 1.3, 3.1, 3.3); економіко-статистичний та розрахунково-конструктивний метод - для обґрунтування пропорцій формування власної дохідної бази бюджетів сільських регіонів (підрозділ 1.1, 2.1, 3.1).

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з проблем економіки сільських територій, статистична звітність Державного комітету статистики України, Головного управління статистики в Кіровоградській області, оперативні дані сільських органів самоврядування Кіровоградської та Черкаської областей, а також аналітичні розробки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методичному обґрунтуванні соціально-економічного розвитку сільських регіонів Україні. У процесі проведеного дослідження отримано такі результати:

вперше:

- обґрунтовано концептуальний підхід до управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів в межах національної економіки, що базується на авторській версії організації системи місцевого самоврядування, ефективному використанні виробничого, трудового та фінансового потенціалу сільських регіонів України;

удосконалено:

- механізми управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів, що на відміну від існуючих засновані на комплексних умовах розвитку виробничої, матеріально-побутової, соціальної, культурної сфер та використанні трудового потенціалу;

- підходи до організації соціально-економічного розвитку сільських регіонів за рахунок надходження податкових та інших джерел формування дохідної частини сільських бюджетів;

дістали подальшого розвитку:

- визначення термінів “сільський регіон”, “соціально-економічний розвиток”, “управління соціально-економічним розвитком”, які на відміну від існуючих підходів визначені з соціальної та економічної точок зору, що дозволяє більш ефективно здійснювати їх практичне використання;

- методичні підходи щодо поліпшення якості життя населення в сільських регіонах за рахунок ефективного використання виробничого потенціалу національної економіки;

- обґрунтування пропорцій формування власної дохідної бази бюджетів сільських регіонів для здійснення видатків на потреби їх всебічного соціально-економічного розвитку;

- напрями підвищення ефективності механізмів забезпечення повної зайнятості працездатного населення та створення належних умов функціонування матеріально-технічної сфери виробництва на рівні АПК.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та практичні положення, викладені в дисертації, є основою для їх подальшого використання в практичній діяльності органів управління державного та регіонального рівнів.

Окремі положення та результати дослідження використані:

- Головним управлінням економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації - програма розвитку, що може сприяти підвищенню результативності економічної діяльності виробничих структур та розвитку соціально-економічної сфери сільських регіонів (довідка № 15-85/25 від 30.01.2010р.);

- Головним фінансовим управлінням Кіровоградської обласної державної адміністрації - пропозиції щодо формування власних доходів за рахунок прибутків підприємств, які розташовані в сільських регіонах, обґрунтування сум видатків на досягнення цілей соціально-економічного розвитку територій (довідка № 03-02-01 від 23.03.2010р.)

- Головним управлінням агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації - методи оцінки кінцевих результатів діяльності сільськогосподарських виробничих підприємств (довідка № 14-2-17 від 02.04.2010р.);

- Кіровоградським обласним відділенням Українського союзу промисловців і підприємців - рекомендації по формуванню малого підприємництва в сільських регіонах, зокрема у сфері побутового обслуговування населення (довідка № 12.5 -7/2 від 09.04.2010р.);

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження, в якій викладено авторський підхід до вирішення актуальної проблеми - розробки концепції та механізмів соціально-економічного розвитку сільських регіонів України. Наукові положення, висновки, рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях: “Деякі питання формування малого та середнього бізнесу” ( м. Кіровоград, 2006 р. ); “ Проблеми економіки: освіта, теорія, практика ” (м. Кривий Ріг, 2008р.); “Приоритеты и пути развития финансов, налогообложения и бухгалтерского учета” (г. Сочи, 2009г.); “Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 2009р.).

Публікації. За результатами наукових досліджень автором опубліковано 7 статей у наукових фахових виданнях та 4 тези за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 3,6 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи - 209 сторінок, з яких основна частина займає 173 сторінки. Робота містить 30 таблиць, 2 рисунки, 18 додатків. Список використаних джерел складається з 194 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Наукові основи соціально-економічного розвитку сільських регіонів” визначено поняття: “сільський регіон”, “соціально-економічний розвиток сільського регіону”, “управління соціально-економічним розвитком сільського регіону”, виокремлено форми участі сільських виробничих підприємств в системі регіональних економічних відносин.

На підставі термінологічного аналізу сформульовано авторське визначення поняття сільського регіону - території, що представляє собою соціально та економічно збалансовану регіональну систему, яка за сукупністю компонентів характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових, цілісністю та комплексністю в межах функціонування національної економіки.

У контексті дослідження термін “сільський регіон” використовується в якості альтернативного аналогу терміну “сільський район”. Найважливіша характеристика сільського регіону - його цілісність, що полягає в єдності природних, географічних, соціально-економічних, фінансових, демографічних та інших умов розвитку.

Сільський регіон характеризується предметними внутрішніми і зовнішніми зв'язками, реалізує власні механізми відтворення. Йому притаманні специфічні риси: місцеві умови відтворення валового регіонального продукту, основного та обігового капіталу, трудового потенціалу, джерела капіталовкладень і видатків на утримання невиробничої сфери, особливості зайнятості, джерела формування доходів населення та можливості їх фінансового покриття. Все це є матеріальною та соціальною основою відтворення певного стандарту якості життя сільського населення. Такий підхід до дослідження сільського регіону дозволяє розкрити суттєві сторони виробничих та соціально-економічних відносин у їхній різноманітності та особливостях їх прояву.

Соціально-економічний розвиток сільських регіонів забезпечується, враховуючи соціальні та економічні цілі, шляхом досягнення високих стандартів якості життя населення на основі зростання виробництва, доходів населення, покращення його добробуту, поліпшення стану охорони здоров'я, якості освіти та здійсненням позитивних змін в місцевому самоврядуванні.

Сутність управління соціально-економічним розвитком території полягає в реалізації системи економічних, соціальних та фінансових методів формування матеріальної основи виробництва, створенні соціально-економічних умов ефективного функціонування матеріального, трудового та фінансового потенціалів сільських регіонів, а також розвитку місцевих структур організації охорони здоров'я, освіти, сфери послуг та побуту, комунального обслуговування, забезпечення житлом. В якості критерію поліпшення стану соціально-економічного розвитку розглядається підвищення якості життя населення, розвиток соціальної сфери в сільських регіонах.

Зазначається, що комплекс агропромислового виробництва практично перетворився в малоефективний додаток в складі системи національної економіки України. Не створено ще необхідних передумов соціально-економічної розбудови сільських регіонів, хоча за останній час здійснюються активні заходи формування сучасної системи організації діяльності сільськогосподарських підприємств, установ, соціальних структур.

На основі проведених досліджень автором сформульовано концептуальні підходи до соціально-економічного розвитку сільських регіонів України (табл. 1).

Враховуючи, що концепція соціально-економічного розвитку сільських регіонів має за мету створення цілісної системи управління, досягнення кінцевої мети передбачає розгортання шести напрямів діяльності: у виробничій, матеріально-побутовій, соціальній, культурній сферах, у сфері формування трудового потенціалу та підготовки кадрів працівників. При вирішенні проблем соціально-економічного розвитку сільських регіонів основне місце займає проблема підвищення обсягу виробництва, особливо - валового регіонального продукту.

Дослідження показують, що розмір валової доданої вартості в сільському господарстві є найнижчим у порівнянні з іншими галузями національної економіки і становить близько 25 відсотків від загального обсягу виробництва.

Соціально-економічний розвиток сільських регіонів потребує стабільності функціонування агропромислових підприємств, розташованих на їх території. До того ж, людина в сільському регіоні повинна жити в умовах розвиненої соціальної інфраструктури, а саму соціальну сферу слід підпорядкувати задоволенню потреб людини.

Розвиток соціальної сфери, в свою чергу, має всебічно сприяти нарощуванню виробничого потенціалу національної та регіональної економіки, зростанню їх продуктивності, поглибленню суспільного поділу праці. Природа соціальної сфери, закономірності її функціонування пов'язані з відносинами як в сфері створення матеріальних благ, так і в сфері їх споживання. На рівень якості життя населення, в першу чергу, впливає стан розвитку матеріально-технічної бази соціальної інфраструктури.

Дослідження показали, що перетворення державних підприємств торгівлі, громадського харчування та служби побуту у форму приватних та колективних мали за мету всебічно використати значні внутрішні резерви розвитку. З трансформацією підприємств у сільській місцевості очікувалось формування засад конкуренції, яка б посилила особисту зацікавленість власників у підвищенні якості обслуговування, до розширення мережі підприємств та задоволення потреб споживачів на більш високому якісному рівні.

Таблиця 1. Концепція соціально-економічного розвитку сільських регіонів

Можливості створення належних економічних умов для формування соціально-економічних відносин в сільському господарстві засвідчують, що за роки незалежності на місці ліквідованих колгоспів та радгоспів з'явилися нові форми господарювання, в першу чергу, фермерські господарства.

Але на теперішній час, вони не досягли навіть рівня виробництва дев'яностих років минулого сторіччя.

Низька ефективність фермерських господарств є наслідком того, що значна їх частина не змогла освоїти сучасні передові методи виробництва та новітні технології. Нині фермерські господарства не в повній мірі виконують й свою соціальну функцію - максимально сприяти зайнятості працездатного сільського населення. трудовий економічний сільський регіон

В другому розділі “Реалізація трудового потенціалу сільських регіонів” здійснено оцінку стану реалізації трудового потенціалу сільських регіонів, загального рівня їх соціально-економічного розвитку, рівня зайнятості, тенденцій руху сільського населення та резервів підвищення якості життя населення сільських регіонів.

Незважаючи на прийнятий курс щодо проведення реформ в аграрному секторі національної економіки України як важливої передумови подолання економічної кризи, соціально-економічний стан сільських регіонів залишається незадовільним. Як показано в роботі, практично не використовуються наявні можливості оновлення матеріально-технічної бази їх всебічного та гармонійного розвитку, а рівень оплати працівників цієї сфери є невиправдано низьким у порівнянні з промисловістю (табл. 2).

Таблиця 2. Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників (грн.)

У дисертаційній роботі наведено теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукового завдання подальшого розвитку концептуальних основ та надання науково-методичних і практичних рекомендацій стосовно формування дієвих механізмів соціально-економічного розвитку сільських регіонів України. Результати дослідження дали змогу сформулювати висновки концептуального та теоретико-прикладного напрямів:

1. Ґрунтуючись на проведеному аналізі, автором запропоновано визначення категорії “сільський регіон” - територіального утворення, що представляє собою соціально та економічно збалансовану систему регіонального розвитку, яка за сукупністю компонентів характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових, цілісністю та комплексністю в межах функціонування національної економіки. Також доведено, що соціально-економічний розвиток повинен відбуватись з урахуванням сукупності соціальних та економічних цілей зростання обсягів виробництва, доходів населення, покращення добробуту, поліпшення стану охорони здоров'я, якості освіти, змін в соціальній та адміністративній структурі управління суспільством.

Визначено, що управління соціально-економічним розвитком території полягає: у реалізації системи економічних, соціальних та фінансових методів формування матеріальної основи виробництва; створенні соціально-економічних умов ефективного функціонування матеріального, трудового та фінансового потенціалів сільських регіонів; розвитку соціально-економічних структур організації охорони здоров'я, освіти, сфери послуг, побуту, комунального обслуговування, забезпечення житлом.

2. Доведено, що ринкова трансформація, розукрупнення сільськогосподарських виробничих підприємств не сприяли підвищенню рівня продуктивної зайнятості сільського населення. Сучасний стан розвитку сільських регіонів викликав посилення демографічної напруги. Значна частина сільського населення бідує, знизилась народжуваність, посилились тенденції до зростання рівня безробіття, неконтрольованої внутрішньої та зовнішньої міграції населення. Основним засобом виживання переважної більшості сільського населення є самозайнятість в особистих підсобних господарствах.

3. Визначено концептуальні підходи до соціально-економічного розвитку сільських регіонів, реалізація яких має забезпечити створення цілісної системи управління процесом досягнення кінцевої мети розвитку в наступних напрямках діяльності: виробничій, матеріально-побутовій, соціальній, культурній сферах, сфері формування трудового потенціалу та підготовки кваліфікованих кадрів.

4. Встановлено, що стан соціально - економічного розвитку сільських регіонів нині є незадовільним. Він визначається недостатнім рівнем забезпечення сільських регіонів власними фінансовими ресурсами, неможливістю достатнього залучення банківських кредитів в сферу АПК, низьким рівнем трудової зайнятості та негативними тенденціями руху сільського населення. Збереження трудового потенціалу залежить від стабілізації рівня зайнятості населення, який забезпечує ефективне використання людських ресурсів сільських регіонів у мережі виробничих та невиробничих підприємств. Обґрунтовано, що принциповим завданням функціонування АПК постає нейтралізація причин та наслідків неконтрольованого відтоку найбільш економічно активної частини сільського населення. Подальше підвищення рівня соціально-економічного розвитку сільських регіонів стає можливим лише за умови вдосконалення соціальної інфраструктури, забезпечення її збалансованості. Усунення диспропорцій між соціальною та економічною сферами функціонування сільських територій досягається у процесі створення та реалізації системи механізмів соціально - економічного розвитку сільських регіонів.

5. Виявлено, що підвищення якості життя населення сільських регіонів має відбуватись у тісному взаємозв'язку з інтенсивним відродженням виробничої сфери, переорієнтацією грошово-кредитної та бюджетної політики на вирішення проблем переважно соціального спрямування. Для поліпшення якості життя населення першочерговим стає створення соціально-економічних і правових умов розширення можливостей отримання доходів від підприємств різних форм власності, забезпечення ефективної зайнятості для поліпшення матеріального добробуту мешканців сільських регіонів. З цією метою необхідно, використовуючи всі форми інвестування розвитку підприємництва в цих регіонах, розширити діючі і створити нові робочі місця. Фінансово-економічні механізми соціально-економічного розвитку повинні стимулювати підвищення рівня ефективності праці та забезпечувати задоволення життєвих потреб працівників. Систему стимулюючих соціальних механізмів слід використовувати для задоволення матеріальних й нематеріальних потреб сільського населення в цілому.

6.Установлено, що темпи розвитку сільських регіонів гальмуються діючою системою управління та відсутністю в розпорядженні органів самоврядування достатніх фінансових та матеріальних ресурсів.

Автором запропоновано комплекс механізмів розвитку сільських регіонів, які містять у своєму складі перелік засобів вирішення проблем формування сучасних соціально-економічних відносин, умов ефективного використання матеріального та трудового потенціалу; методів сприяння зайнятості працездатного населення, розвитку матеріально-технічної сфери агропромислового виробництва. Соціально - економічні механізми розвитку стають, в кінцевому результаті, способами досягнення соціальних, економічних цілей, підвищення якості життя населення сільських регіонів. А ефективне управління ними - запорукою невпинного розвитку виробничої, трудової, матеріально-побутової, соціальної, культурної сфери функціонування сільських регіонів України, реалізації регіональних програм їх кадрового забезпечення.

7. Визначено, що бюджети сільських регіонів мають формуватись для забезпечення фінансовими ресурсами цілісної системи самоврядування. В цій ланці бюджетної системи потрібно замінити неефективні механізми централізованого управління, що існують сьогодні у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій. Значну частину дохідної частини в структурі доходів бюджетів сільських регіонів складають трансферти - 75 відсотків. Процес формування бюджетів сільських регіонів потребує чіткої регламентації всіх видів доходів, адже розмір їх використання повинен забезпечити вирішення комплексних проблем соціально-економічного розвитку. Для цього видаткова частина повинна набути сучасної структури, будуватись із врахуванням власного досвіду та досвіду зарубіжних країн. Обґрунтовується необхідність повної реструктуризації системи формування доходів сільських регіонів та визначення власної бази їх формування, зміни порядку розподілу доходів між первинною бюджетною, регіональною та державною ланкою управління соціально-економічним розвитком сільських регіонів України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Фільштейн Л.М. Підвищення ефективності планування первинної ланки економіки / Л. М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного

технічного університету: Економічні науки, вип. 9. - Кіровоград: КНТУ, 2006. - С. 91-94.

2. Фільштейн Л.М. Фінансові питання господарювання малих та середніх підприємств / Л.М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 10. Частина 1. - Кіровоград: КНТУ, 2006. - С. 233-236.

3. Фільштейн Л.М. Про посилення економічних механізмів в розвитку села / Л.М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 11. - Кіровоград: КНТУ, 2007. - С. 184-187.

4. Фільштейн Л.М. Бюджетні відносини в системі самоврядування / Л.М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 12. Частина 1. - Кіровоград: КНТУ, 2007. - С. 213-217.

5. Фільштейн Л.М. Використання зарубіжного досвіду формування бюджетної системи / Л.М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 13. - Кіровоград: КНТУ, 2008. - С. 67-71.

6. Фільштейн Л.М. Структурно - інвестиційна політика держави / Л.М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 15. - Кіровоград: КНТУ, 2009. - С. 174-177.

7. Фільштейн Л.М. До питання розвитку сільських регіонів / Л.М. Фільштейн // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету: Економічні науки, вип. 16. - Кіровоград: КНТУ, 2009. - С. - 54-57.

Публікації за матеріалами конференцій:

8. Фільштейн Л.М. Фінансові питання господарювання малого та середнього бізнесу / Л.М. Фільштейн // Деякі питання формування малого та середнього бізнесу. Тези виступів учасників конференції. - Кіровоград: КНТУ, 2006. - С. 38-41.

9. Фільштейн Л.М. Вітчизняний досвід запровадження системи управління якістю у практику роботи органів влади / Л.М. Фільштейн // Проблеми економіки: освіта, теорія, практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції

(28 листопада 2008 р.) Тези виступів учасників конференції - Кривий Ріг: Мінерал, 2008. - С. 144-145.

10. Фільштейн Л.М. Соціально-економічні проблеми сільського сектору України / Л.М. Фільштейн // Матеріали V міжнародної науково-практичної Інтернет - конференції. Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми (30 жовтня 2009 р.) Тези виступів учасників конференції. - Тернопіль, 2009. - 2 роз. - С. 145-147.

11. Фільштейн Л.М. Сельские регионы Украины и современные проблемы их развития / Л.М. Фильштейн// Материалы международной научно-практической конференции. “Приоритеты и пути развития финансов, налогообложения и бухгалтерского учета” (7-10 декабря 2009г.) Тезисы выступлений участников конференции. - СГУТ. - Сочи, 2009. - С.63-67.

АНОТАЦІЯ

Фільштейн Л.М. Соціально-економічний розвиток сільських регіонів України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2010.

Дисертація присвячена питанням організації, структури, фінансового забезпечення самоврядування, формування системи матеріального виробництва (фермерства, малих підприємств), основи відтворення суспільного продукту і матеріального стану людей, у тому числі зайнятості трудового населення. Досліджуються можливості розвитку соціальної сфери, яка повинна забезпечити матеріальний і культурний рівень життя населення і його зайнятості. Приділяється увага фінансовим аспектам системи самоврядування: формуванню бюджету, самостійній прибутковій базі (зміцнення доходів, на зміну централізованих трансфертів), а також формуванню витрат по всіх напрямках необхідного розвитку сільського регіону. Розглядаються питання кредитної участі банків в якості відповідальної структури, що здійснює інвестиції і надає кредити для тимчасових потреб як в системі матеріальних ланок господарювання так і в системі самоврядування. У роботі також розглядаються можливості використання зарубіжного досвіду США і Канади, який можливо використати з врахуванням системи господарювання в Україні.

Визначено соціально-економічні аспекти розвитку сільських регіонів України, якість життя сільського населення за рахунок підвищення ефективної трудової зайнятості, розкрито шляхи розвитку соціальної сфери яка повинна забезпечити матеріальний і культурний рівень життя сільського населення. Обґрунтовується необхідність реформування фінансових відносин за рахунок власної дохідної бази і створення можливостей ефективного використання видатків; разом з тим використання кредитних ресурсів банків.

Ключові слова: соціально-економічний розвиток, сільські регіони, сільська територія, органи самоврядування, сільські бюджети, соціальна сфера, якість життя населення, зайнятість населення, безробіття, благоустрій сільських населених пунктів.

АННОТАЦИЯ

Фильштейн Л.Н. Социально-экономическое развития сельских регионов Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - Экономика и управление национальной экономикой. - Классический приватный университет, Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена решению проблемы социально-экономического развития сельских регионов.

В диссертации рассматривается состояние, в котором находятся сельские регионы Украины. Анализ показывает, что проводимые, реформы, еще не достигли своей цели. С распадом колхозов и созданием фермерских хозяйств не усилился экономический потенциал сельских регионов, не обеспечен рост объемов производства валового регионального продукта, более того, наметилось значительное уменьшение его объема, ухудшение использования земельных ресурсов, основного и оборотного капиталов.

Главным критерием оценки состояния сельских регионов на общегосударственном, региональном уровнях являются количественные и качественные характеристики человеческого потенциала, его способность к процессам воспроизводства. К наиболее важным из них следует отнести уровень и качество жизни населения, наличие условий для удовлетворения материальных, культурно-бытовых нужд, профессионального и образовательного роста. Но именно эти социально-экономические показатели в сельских регионах Украины является крайне низкими.

В сельской местности наблюдается тенденция ухудшения демографической ситуации. Коэффициенты смертности превышают коэффициенты рождаемости, что связано с недостаточным уровнем медицинского обеспечения на селе. В связи с реструктуризацией системы здравоохранения развитие сети медицинских учреждений приостановилось. Обеспеченность сельской местности медицинскими учреждениями и кадрами, объемы и доступность лечебно-профилактических услуг не отвечают потребностям населения и существующим нормативам. Сельских жителей обслуживает сегодня преимущественно средний медицинский персонал.

Отсутствие комфортного жилья, необходимых предприятий и учреждений социального назначения, в частности в сфере торговли, образования, культуры, не позволяет комплексно развивать систему расселения, расширять сферу труда, повышать привлекательность сельского образа жизни, а, следовательно, способствовать преодолению негативных тенденций трудового обеспечения агропромышленного комплекса, сглаживать территориальное различие уровня жизни населения.

Повышению качества сельского жилищного фонда способствовало бы наращивание объемов строительства, основой которого может стать полноценное финансовое обеспечение государственными и негосударственными институтами

гарантий и льгот (в том числе из целевого, долгосрочного и беспроцентного кредитования), предусмотренных для различных категорий застройщиков. Это помогло бы создать дополнительный стимул для расширения сферы приложения труда и реализации инициативы крестьян в области организации кооперативных и частных предприятий строительной индустрии.

Рыночная трансформация крупных сельскохозяйственных производственных предприятий вызвала резкое падение продуктивности труда сельского населения.

Современное развития сельских регионов ухудшает демографическое состояние. Большая часть сельского населения находится за чертой бедности, возрос уровень безработицы и миграции населения. Главным способом выживания является работа на приусадебных участках.

В работе поднимается вопрос о необходимости создания современного самоуправления, рассматриваются проблемы организации, структуры, финансового обеспечения самоуправления, формирования системы материального производства (фермерства, малых предприятий), занятости населения. Рассматриваются возможности совершенствования социальной сферы, которая должна обеспечить материальный и культурный уровень жизни населения и его занятость.

Отдельное внимание уделяется финансовым аспектам системы самоуправления: формированию бюджета, самостоятельной доходной базы, а также формирование расходов по всем направлениям социально-экономического развития сельского региона, в том числе сфере образования, здравоохранения, спорта, бытового и коммунального обслуживания, дорожного строительства, создания необходимых ресурсов на случай чрезвычайных происшествий.