Регулятивно-управлінські засади формування конкурентоспроможної економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РЕГУЛЯТИВНО -УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

БЄЛЄЙЧЕНКО ОЛЬГА ГРИГОРІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті Законодавства Верховної Ради України

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент Герасимова Світлана Василівна, Феодосійська фінансово-економічна академія Київського університету ринкових відносин, завідуюча кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Єрмошенко Микола Миколайович, Національна академія управління проректор з наукової роботи, завідувач кафедри маркетингу та підприємництва

кандидат економічних наук Дименко Руслан Анатолійович, головний спеціаліст національної служби посередництва та примирення при Президентові України

Захист відбудеться «02» червня 2010 року о «14.30» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.867.02 в Інституті Законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитись в Інституті Законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий 29 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Березянко

АНОТАЦІЯ

Бєлєйченко О.Г. Регулятивно-управлінські засади формування конкурентоспроможної економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. -Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2010.

В дисертації проведено дослідження теоретично-методологічних основ регулятивно-управлінських засад формування конкурентоспроможної економіки, удосконалено методику оцінювання ефективності державного управління.

Розглянуто існуючі підходи щодо формування регулятивно-управлінських засад для визначення конкурентних переваг та рівня економічної конкурентоспроможності на різних етапах ринкових реформ, відстежено організаційно-управлінські засади, використання яких допомагають розкрити резерви і потенціальні можливості підвищення ефективності практичного втілення в державному управлінні трансформаційних впливів глобалізаційних процесів. Проведено оцінку стану галузевої конкурентоспроможності та аналіз розвитку конкурентоспроможності регіонів України. Обґрунтовано шляхи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Ключові слова: конкуренція, конкурентні переваги, конкурентоспроможність, національна конкурентоспроможність, організаційно-управлінські засади, регулятивно-управлінські засади, глобалізація, інвестиції, інновації.

АННОТАЦИЯ

Белейченко О.Г. Регулятивно-управленческие принципы формирования конкурентоспособной экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Институт Законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2010.

В диссертации проведено исследование теоретически-методологических основ регулятивно-управленческих принципов формирования конкурентоспособной экономики, определены факторы, оказывающие влияние на конкурентоспособность. Проведен анализ поданных в экономической литературе существующих взглядов ученых и аналитиков на конкуренцию и конкурентоспособность. На основе анализа подходов к сущности понятия «конкурентоспособность» обосновано определение понятия «национальная конкурентоспособность» как экономической категории. Исследованы принципы, функции и рычаги государственного управления экономикой. Значительное внимание уделено анализу места и роли государства в современной экономике. Предложено для усовершенствования методики оценивания эффективности государственного управления экономикой Украины оценку валового внутреннего продукта осуществлять в сравнительных ценах, что позволит выявить тенденции фактического увеличения ВВП. Детально рассмотрены преимущества и недостатки применения тарифных и нетарифных инструментов регулирования экономики, выявлено их влияние конкурентоспособность.

Проведена оценка состояния отраслевой конкурентоспособности национального хозяйства Украины в условиях глобализации, которая показала, что реальными конкурентоспособными товарами в настоящее время являются товары черной металлургии и первичные продукты аграрной сферы. Проведен анализ финансирования основного капитала, выявлены причины отставания технического обновления производства от его потребностей.

Определены основные конкурентные позиции предприятий, которые представляют интерес для иностранного инвестора: производственный потенциал, сырьевая база, рынок сбыта, кадровый потенциал, научно-технологический потенциал и инновационный уровень, финансовое состояние, организационная структура, квалифицированный менеджмент, имидж.

Исследованы особенности региона как субъекта хозяйствования, выявлено, что конкурентоспособность региона в пределах страны может определяться наличием необходимых природных ресурсов, дешевой и квалифицированной рабочей силы, развитой инфраструктурой, рынком сбыта. Названы основные конкурентные преимущества, определяющие конкурентоспособность региональной экономики Украины: уровень технологии, эффективность использования человеческого капитала, институциональная среда. Выявлены диспропорции в развитии регионов Украины, аргументированы основные направления государственной политики формирования конкурентоспособности регионов.

Рассмотрены существующие подходы относительно формирования регулятивно-управленческих принципов для определения конкурентных преимуществ и уровня экономической конкурентоспособности на разных этапах рыночных реформ. Исследованы результаты проведения оценки конкурентоспособности Украины по международным критериям в разрезе составляющих конкурентоспособности, позволившие выявить основные преимущества экономики Украины, к которым относят качество железнодорожной инфраструктуры, качество начального образования, доступность высшего образования, качество математического образования, практику найма и увольнения, участие женщин в трудовой деятельности, способность к инновациям. К недостаткам, оказывающим влияние на конкурентоспособность относят инфляцию, торговые барьеры, качество автомобильных дорог, налоговое бремя, эффективность использования бюджета, защиту прав собственности.

Отслежены организационно-управленческие принципы, которые помогают раскрыть резервы и потенциальные возможности повышения эффективности практического воплощения в государственном управлении трансформационных изменений глобализационных процессов. Проведен анализ внешней торговли Украины, в результате которого выявлено, что Украине необходимо повышать конкурентоспособность своих товаров и выходить к международному сотрудничеству с другими странами мира на полноправных условиях.

Исследованы причины, оказывающие влияние на формирование рынка инноваций. Проведен анализ количества организаций, проводивших научные исследования, анализ финансирования инноваций в Украине, исследована инновационная активность предприятий и расходы на выполнение научных и научно-технических работ. Обоснованы пути обеспечения конкурентоспособности национальной экономики. Сформулированы рекомендации для достижения инновационного развития экономики Украины.

Ключевые слова: конкуренция, конкурентные преимущества, конкурентоспособность, национальная конкурентоспособность, организационно-управленческие принципы, регулятивно-управленческие принципы, глобализация, инвестиции, инновации.

ANNOTATION

Beleychenko O.G. Regulation and management principles of the forming of the competitiveness of the economy of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation in order to receive the scientific degree of the Candidate of Economics at the specialty 08.00.03. - economics and national economy's management. - Institute of Legislation of Verhovna Rada of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to the analysis of the theoretical and methodological bases of regulation and management principles of the forming of the competitiveness of the economy, improvement of the methods of estimation of the effectiveness and mechanisms of the management of the competitiveness.

Real approaches according to the forming regulation and management principles for the definition of competitiveness advantages and levels of economics competitiveness at the different stages of the market reforms are considered. Organization and management principles which help to open the reserves and all the potential possibilities as for rise of the effectiveness practical realization in the state management transformation changes of the globalization processes are followed.

The estimate of the branch's condition of the competitiveness and the analysis of the competitiveness of the regions of Ukraine's development are made. The ways of the guarantee of the national economy's competitiveness are grounded.

Key words: competition, competitive advantages, competitiveness, national competitiveness, organization and management principles, regulation and management principles, globalization, investments, innovations.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблема конкурентоспроможності є ключовою в державному керівництві економікою будь-якої країни. Посилення взаємозалежності і взаємопов'язаності національних економік у ході поглиблення глобалізації робить дедалі актуальнішими питання забезпечення конкурентоспроможності кожної з них як необхідної умови збереження власної державності. При цьому необхідно забезпечити стимулювання позитивних зрушень щодо поліпшення конкурентного становища власних виробників у міжнародних економічних відносинах. Все це потребує фундаментальних теоретичних досліджень і формулювання на їх основі відповідних практичних рекомендацій для державної влади і суб'єктів ринкової діяльності.

У тому чи іншому аспекті поняття конкурентоспроможності ставилося ще при становленні економічної науки, однак самостійного значення набуло лише у ХХ столітті. Серед зарубіжних дослідників це питання розглядали Д. Бейлі, М.Кастельс, К. Маркс, А. Маршалл, А Маслоу, Д. Рікардо, Дж. Робінсон, Дж.Сакс, В.Скотт, А.Сміт, Р.Солоу, П.Сраффі, Н.Стерн, М.Портер, М.Тодаро та багато інших.

Значний внесок у дослідження конкурентоспроможності зробили українські вчені Л. Антонюк, В. Базилевич, Я. Базилюк, О. Білорус, З. Борисенко, Л.Борщ, З. Варналій, Ю. Ганжуров, В. Геєць, С. Герасимова, Т. Голікова, В.Дергачова, Р.Дименко, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, М. Згуровський, Л. Ковальська, А. Кредісов, А. Костусев, В. Лагутін, О. Любич, С. Мочерний, В. Мунтіян, Ю. Пахомов, А.Румянцев, С.Соколенко, В. Черняк, О. Швиданенко, В. Шевчук, Б. Шлюсарчик, О.Шнипко, Г. Яловий та інші.

Незважаючи на значну активність дослідників у цій сфері, деякі аспекти залишаються дискусійними і недостатньо вивченими. Зокрема, у теоретико-методологічних дослідженнях перехідного періоду української економічної системи досі не склалося узгодженого підходу до з'ясування сутності конкурентоспроможної економіки. У більшості випадків дослідники роблять акцент на окремих складових цієї багатовимірної категорії, висуваючи ті чи інші основні критеріальні ознаки. Визначення конкурентоспроможності як категорії коливаються від суто технологічних, заснованих на розширенні трактування цього поняття для окремої фірми, до розгорнутих суспільно-економічних, які розглядають конкурентоспроможність як узагальнену характеристику всієї суспільно-економічної системи країни.

Більшість дослідників ставлять за мету теоретичне обґрунтування конкурентних стратегій, спрямованих на досягнення найвищих результатів, щоб країна (галузь, регіон чи окреме виробництво) посіла відповідне місце у світовій ієрархії. Однак економічна конкуренція не може орієнтуватися на досягнення високого результату за будь-яку ціну - вона вимагає від учасників постійного стану перебування у боротьбі, і досягнення будь-якого показника може служити лише проміжним орієнтиром, але не кінцевою метою. В даному дослідженні здійснено спробу розробки конкурентних стратегій макроекономічного характеру по створенню таких регулятивно-управлінських засад, які б забезпечили формування конкурентоспроможної економіки, здатної витримувати стан нескінченної конкурентної боротьби. Слід врахувати, що це завдання потребує значних капіталовкладень. Отже, необхідно обґрунтувати та організаційно забезпечити такі державні рішення, які дозволять досягти довгострокових цілей завдяки принципово новій управлінській ідеології розвитку народного господарства, створити сприятливий клімат для інвестиційної діяльності, що і стане відправною точкою формування конкурентного середовища в Україні. Зазначена проблема не вирішена в багатьох країнах, в тому числі і в Україні, для якої питання підвищення національної конкурентоспроможності є особливо актуальним. Конкурентоспроможність і конкурентні переваги не виникають самі по собі, а стають похідним явищем від ефективних конкурентних стратегій, які, в свою чергу реалізуються при адекватній організаційно-управлінській підтримці держави. Водночас, рівень і масштаби наукового дослідження цих питань залишаються недостатніми, зокрема, залишають відкритими фундаментальні питання теоретичного обґрунтування впливу регулятивно-управлінських засад на формування конкурентоспроможної економіки.

Вказані міркування зумовили вибір теми дослідження, його основні завдання і структуру викладу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Інституту Законодавства Верховної Ради України за темою «Економічні пріоритети в законодавчій діяльності» (номер державної реєстрації 0104U006963).

Автором проведено дослідження економічних пріоритетів формування регулятивно-управлінських засад конкурентоспроможної економіки України, обґрунтовані пропозиції щодо активізації дій держави для підвищення внутрішньої і зовнішньої конкурентоспроможності національної економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення сутнісних характеристик конкурентоспроможності економіки і теоретичне обґрунтування регулятивно-управлінських засад створення конкурентоспроможного економічного середовища в Україні.

Для реалізації цієї мети було поставлено такі теоретико-прикладні завдання:

- розкрити сутнісні характеристики та форми прояву конкурентоспроможності на різних рівнях національної економіки;

- виявити вплив управлінсько-регулятивних механізмів держави на рівень конкурентних позицій економіки в цілому та її окремих секторів;

- визначити регулятивно-управлінські можливості застосування інструментів тарифного і нетарифного регулювання на формування конкурентоспроможної економіки України;

- визначити рівень конкурентоспроможності галузей української економіки;

- здійснити порівняльний аналіз конкурентоспроможності регіонів України;

- розробити рекомендації щодо оптимального поєднання галузевого та регіонального підходів для забезпечення конкурентоспроможності економіки держави як цілісності;

- здійснити діагностику стану конкурентних переваг в економіці України;

- провести аналіз застосування нормативно-правових механізмів що забезпечують інвестиційно-інноваційний розвиток економіки;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення механізмів регулятивно-управлінських засад формування конкурентної політики в Україні.

Об'єктом дослідження є регулятивно-управлінські засади конкурентоспроможності.

Предметом дослідження є умови, чинники, шляхи та особливості формування державних регулятивно-управлінських засад створення конкурентоспроможного економічного середовища в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання та спеціальні методи економічних досліджень, зокрема: аналіз і синтез, які дозволили провести аналіз нормативно-правових засад регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності; логічний метод і метод узагальнення при з'ясуванні теоретико-методологічних основ конкурентоспроможності економіки та сутності таких понять, як «конкурентоспроможність національної економіки», «конкурентоспроможність держави» і «конкурентоспроможність галузі»; економіко-статистичний метод для проведення аналізу розвитку конкурентоспроможності на галузевому і регіональному рівнях; ретроспективний - для дослідження впливу інструментів тарифного і нетарифного регулювання економіки на конкурентоспроможність; функціональний, що надав можливість визначити чинники та механізми впливу держави на конкурентоспроможність економіки; прогностичний - для визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності та інвестиційно-інноваційного розвитку економіки; економіко-математичне і графоаналітичне моделювання і обробка статистичної інформації для з'ясування реального стану конкурентоспроможності економіки.

Інформаційною базою дослідження є основоположні законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України та інші офіційні статистичні матеріали, публікації в українських та зарубіжних економічних виданнях, звіти міжнародних інституцій, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні сутнісних характеристик національної конкурентоспроможності і теоретичному обґрунтуванні регулятивно-управлінських засад конкурентної політики на загальнодержавному і регіональному рівнях для створення конкурентоспроможного економічного середовища в Україні.

Основними теоретичними та практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження та особистий внесок автора, є такі:

вперше:

- на основі прогностичного методу побудовано моделі і обґрунтовано необхідність використання для оцінки ефективності державного управління економікою показника валового внутрішнього продукту в порівняльних цінах, що дозволяє виявити тенденції фактичного зростання ВВП без урахування інфляційної складової і при необхідності одержувати прогнозні дані і ВВП і інфляційної складової;

- доведено, що в конкурентній боротьбі перемагає і здобуває вигідне місце у світовому поділі праці не та галузь, що має більш дешеві виробничі ресурси, а та, в якій створено найсприятливіші умови для розвитку національного виробництва, що дає змогу утворити простір позитивного впливу. Основною конкурентною перевагою стає технологічний відрив від конкурентів, тобто здатність кластерів створювати нові технології і високотехнологічні і наукоємні продукти;

набули подальшого розвитку:

- уявлення про цільову функцію конкурентоспроможності як здатності національної економіки підтримувати стабільне становище держави на зовнішньому і внутрішньому ринках за умови постійного зростання рівня матеріального добробуту громадян; ігнорування цієї умови ставить досягнення конкурентоспроможності національної економіки у суперечність із загальними інтересами суспільства;

- пропозиції щодо поглиблення кооперації українських підприємств і наукових установ з суб'єктами економічної і науково-технічної діяльності незалежних держав, що утворилися після розпаду СРСР; завдяки близькості технологій і єдності науково-технічного базису вони здатні таким шляхом підвищити спільну конкурентоспроможність на світовому ринку і укріпити позиції кооперованих виробників на внутрішніх ринках;

- наукові підходи щодо визначення впливу інструментів тарифного і нетарифного регулювання економікою на стан конкурентоспроможності; доведено, що в умовах членства України в СОТ ширшого застосування мають набути нетарифні методи захисту внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції, зокрема, інструменти сертифікації і стандартизації;

удосконалено:

- визначення поняття «конкурентоспроможність національної економіки», сутність якого полягає у здатності національної економіки забезпечити стабільне становище країни на зовнішньому і внутрішньому ринках за зростаючого рівня матеріального добробуту громадян;

- рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності галузей економіки з урахуванням їх регіонального розміщення, які орієнтовані на збільшення питомої ваги експорту товарів промислової групи, переорієнтацію власних капіталовкладень на технічне переоснащення підприємств, підвищення платіжноспроможного попиту населення і його покриття національним продуктом, залучення іноземних інвестицій у виробництво новітніх товарів для внутрішнього ринку;

- рекомендації щодо підвищення відповідальності регіонів за конкурентоспроможність розташованих на їх території виробництв через укрупнення територіально-адміністративних одиниць і запровадження в практику середньострокових угод між урядом та регіональними органами влади про спільні заходи щодо регіонального розвитку.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні результати дисертаційної роботи доповнюють сучасну концепцію управління та регулювання національної економіки і можуть бути застосовані в подальших наукових дослідженнях проблеми конкурентоспроможності науковими та навчальними закладами України, окремими дослідниками.

Висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані на рівнях загальнодержавного та регіонального управління, громадськими організаціями і суб'єктами економічної діяльності при вирішенні організаційних та економічних питань та розробки конкретних заходів для підвищення конкурентоспроможності економіки України в цілому, окремих виробництв, галузей і регіонів, зокрема науковими установами для подальшого поглиблення теоретичних і практичних знань щодо регулятивно-управлінських засад формування конкурентоспроможної економіки в умовах діючих правил Світової організації торгівлі і євро стандартів; у правотворчості з метою вдосконалення вітчизняного законодавства щодо розвитку конкурентоспроможної економіки.

Результати дисертації щодо вдосконалення інвестиційної політики в регіоні використані громадським центром «Ділові ініціативи» м. Івано-Франківськ (довідка № 285 від 22.12. 2008 р.). Науково-практичні розробки дисертації з проблем регуляторно-управлінських засад формування конкурентоспроможної економіки були використані у науково-аналітичній роботі Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України (довідка № 2391/01-12 від 14.09 2009.

Методичні поради щодо дослідження поведінки потенційних клієнтів та конкурентів, виявлення їх потреб та врахування тенденцій на ринку інновацій та інвестицій знайшли своє призначення при плануванні діяльності КФ ВАТ «ІНПРОМБАНК» (довідка № 1477 від 11.12.2009 р.). Матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України при викладанні дисциплін «Вплив макроекономічних показників на формування конкурентоспроможної економіки», «Мікроекономіка», «Вплив регулятивно-управлінських засад на формування конкурентоспроможного середовища», «Господарське право» (довідка № 01-15/530 від 07.08.2009 р.) та Феодосійської фінансово-економічної академії Київського університету ринкових відносин при викладанні дисциплін «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Економіка підприємства», «Регіональна економіка», «Конкурентоспроможність підприємств» (довідка № 241 від 23.07.2009 р.). Рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності галузей економіки за регіонами, які полягають в збільшенні питомої ваги товарів промислової групи апробовано в рамках навчального семінару Херсонського національного технічного університету (довідка № 46 від 01.02. 2010 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею, в якій викладено авторський підхід щодо методології дослідження регулятивно-управлінських засад конкурентоспроможності економіки. Наукові положення, висновки і рекомендації одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати, отримані в дисертаційній роботі, були представлені та отримали схвалення на 12 всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях, що відбулися протягом 2003-2009 рр. в Україні: Міжнародній науково-практичній конференції «Економічне зростання України: стан, проблеми і перспективи» (30 травня 2003 р., м. Феодосія,); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи економічного і соціального розвитку регіонів України» (2-4.06. 2004 р., м. Феодосія); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Європейський вибір України: інноваційний розвиток» (23-26 червня 2005 р., м. Феодосія); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Регіони України в формуванні національної інноваційної системи в умовах глобалізації економіки» (17-20 травня 2007 р., м. Феодосія); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (20-23 березня 2008 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (22-24 травня 2008 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Облік інтелектуального капіталу: сучасний стан та перспективи розвитку» (24 жовтня, м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку в Україні» (23-24 жовтня, 2008 р., м. Київ); III Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (29-30 жовтня, 2008р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Соціально-економічні та політико-правові аспекти державного управління в контексті процесів глобалізації» (15-17 квітня, 2009 р., м. Ужгород); ХI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні складові регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (21-22 травня 2009 р., м. Феодосія); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (28-30 травня 2009 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. Основний зміст дисертації відображено: в 11 наукових статтях у фахових виданнях (5,5 др. арк.), в тезах доповідей на 8 наукових конференціях (1,0 др. арк.). Загальний обсяг авторського матеріалу в зазначених публікаціях складає 6,5 др. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 19 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 184 сторінках комп'ютерного тексту, що містить 10 таблиць, 14 рисунків, 13 формул. Список використаних джерел містить 260 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та її значення для практики управління, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, зазначено форми апробації та оприлюднення результатів.

У першому розділі «Концептуальні регулятивно-управлінські засади формування конкурентоспроможної економіки» проведено аналіз зарубіжної і вітчизняної літератури щодо теоретичного дослідження таких макроекономічних явищ, як регулятивно-управлінські засади у формуванні конкурентоспроможної економіки, конкурентоспроможної політики як категорії суспільно-політичного характеру. Виявлено підґрунтя для ефективного об'єднання суб'єктів ринку в інтегровані структури. Проаналізовано сутність та зміст зазначених терміно-поглядів, систематизовано точки зору щодо їх розуміння як економічної категорії, здійснено порівняльний аналіз концептуальних підходів щодо визначення стану конкурентоспроможності національного господарства загалом та його окремих галузей.

Зроблено висновок, що сутність конкурентоспроможності має розкриватись як інтегроване, багаторівневе ієрархічне поняття, що існує водночас на мікрорівні, макрорівні та мезорівні. На формування конкурентоспроможності підприємства впливають чинники зовнішнього і внутрішнього середовища. На рівні держави на конкурентоспроможність впливають такі чинники, як політика валютного курсу, залежність держави від імпорту, податкова політика, стан технічного обладнання, інвестиційний клімат, соціальне середовище.

Водночас у дисертації вказано, що при запровадженні галузевих інноваційних кластерів, дотриманні ефективної політики у сфері валютного курсу, активному інвестуванні вітчизняного конкурентоспроможність галузей і регіонів України може суттєво підвищуватись, що в свою чергу вплине на підвищення національної конкурентоспроможності. На підставі статистичних даних здійснено аналіз динаміки валового внутрішнього продукту України за 2001-2009 рр., який дозволяє зробити висновок, що обсяг ВВП в порівняльних цінах збільшився за роки економічного зростання тільки в 2,2 рази, у той час як у фактичних цінах у 4,8 рази (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка валового внутрішнього продукту України, млрд. грн. *

Показники	Роки
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
ВВП номінальний	204,2	225,8	267,3	345,1	441,5	544,2	712,9	949,9	990,0
ВВП в порівняльних цінах	204,2	224,0	252,1	298,6	336,5	380,2	441,6	469,9	433,1
Індекси споживчих цін на усі товари і послуги, %	112,0	100,8	105,2	109,0	113,5	109,1	112,8	125,2	113,1

*Складено і розраховано за даними Держкомстату України

В якості одного з показників, які використовують для оцінки ефективності державного управління економікою, запропоновано показник обсягу валового внутрішнього продукту в порівняльних, а не в поточних цінах. Валовий внутрішній продукт, відображаючи результати економічної діяльності країни, є показником, який узагальнює взаємодію багатьох чинників: макроекономічних, фінансових, виробничих, інвестиційних, науково-технологічних, енергетичних, зовнішньоекономічних, соціальних, демографічних, продовольчих і т.ін.

Для виявлення тенденцій і динаміки зміни ВВП України було застосоване економіко-математичне моделювання, за допомогою якого виявлені закономірності цієї динаміки в часі (рис. 1.). За даними таблиці 1, побудовані моделі, які відображають динаміку зміни ВВП (номінального (ВВПн) - у фактичних цінах і реального (ВВПр) - у порівняльних цінах), у вигляді:

ВВПн = 106,7х - 13,71

ВВПр = 35,23х +161,6

У приведених моделях змінна «х» приймає ряд значень х =1,2,.9, відповідно кожному року в період 2001-2009 рр. Коефіцієнт кореляції в отриманих моделях коливається в межах 0,936 - 0,945, що свідчить про їх достатньо високу точність і дозволяє, при необхідності, отримувати прогнозні дані як ВВП, так і інфляційних індексів. У кожний окремий період, інфляційна складова валового внутрішнього продукту (ВВПіс) може бути визначена за моделлю, що є різницею вищенаведених, а саме:

ВВПіс = 71,47х + 147,89

Рис. 1. Взаємозалежність ВВП в фактичних і порівняльних цінах

Вимірювання обсягу ВВП в порівняльних цінах дозволить виявити тенденції фактичного зростання ВВП і слугуватиме об'єктивним критерієм ефективності державного управління економікою. При необхідності прогнозу результуючої змінної, наприклад, на період 2010-2020 рр., змінній «х» мають надаватися значення х = 10, 11..., 20.

В роботі визначено механізми підвищення конкурентоспроможності економіки, такі як: інноваційний механізм розвитку промисловості, механізм створення державного конкурентного середовища, інформаційний механізм забезпечення розгалуженої мережі інвестиційних компаній, механізм експортно-імпортного регулювання, механізм розвитку виробничої інтеграції в межах СНД, створення повноцінної інфраструктури промислового ринку, вдосконалення кредитного і цінового механізмів у промисловості, регулятивно-управлінський механізм підтримки конкурентоспроможності.

Докладно проаналізовано основні функції митного тарифу як інструменту економічної політики держави, який може служити захистом національного ринку від надмірної іноземної конкуренції. За допомогою митного тарифу держава може контролювати обсяг і характер товаропотоку, стимулювати чи блокувати рух товарів. Доведено, що ці дії впливають на нагромадження капіталу, темпи розвитку і норми прибутку в окремих галузях економіки, тим самим нівелюючи негативні впливи зовнішньої конкуренції. Водночас показано необхідність більш активного застосування нетарифних інструментів державного захисту, зокрема, санепідемконтролю, ветеринарного, екологічного контролю за обов'язкової сертифікації продукції.

У другому розділі «Аналіз регулятивно-управлінських підходів до оцінки конкурентоспроможності економіки України» розглянуті конкретні галузеві та регіональні складові діяльності національного господарства України, спрямовані на використання конкурентних переваг, які безпосередньо впливають на ступінь поточної конкурентоспроможності економіки України. Доведено, що основною конкурентною перевагою є технологічний відрив від конкурентів, тобто здатність провідних кластерів створювати нові технології і високотехнологічні наукоємні продукти.

Дослідження регіональних соціально-економічних систем показали, що ефективність цих систем залежить від рівня конкурентоспроможних регіональних ринків товарів (послуг) і пріоритетних видів економічної діяльності, які використовують найбільш ефективні складові свого економічного потенціалу. Конкурентні переваги регіонів формуються під впливом таких детермінант регіонального розвитку, як геоекономічне положення, наявність природних і трудових ресурсів, ефективна система регулювання економічної діяльності органами місцевого самоврядування на регіональному рівні, державна регіональна політика і міжрегіональні господарські зв'язки.

З метою підвищення якості регіонального управління в дисертації пропонується укрупнити територіально-адміністративні утворення як суб'єкти регіонального управління і перевести відносини між центральною і регіональною владою на рівень укладання довгострокових угод з чітко визначеними повноваженнями і зобов'язаннями кожної із сторін. Також пропонується активно застосовувати в Україні кластерний підхід як синтетичне поєднання галузевих і регіональних конкурентних переваг, що має виступити альтернативою надання преференцій галузям чи окремим підприємствам або певним регіонам.

У результаті дослідження потенційних можливостей української економіки визначено, що провідною галуззю промисловості, яка має забезпечити належне місце України у світовому економічному поділі праці, тобто на довгострокову перспективу, є машинобудування, яке поступово показує свої справжні можливості (рис. 2).



Рис. 2. Динаміка експорту механічного устаткування, машин і механізмів України за період з 1.08.2003 р. по 1.08.2009 р., тис. дол. США*

*Побудовано за даними Держкомстату України

Падіння обсягів експорту протягом останнього року слід віднести до наслідків світової кризи, але в цілому його динаміка виглядає позитивно. Згідно з представленими даними, за період з 01.08.2003 р. по 01.08.2009 р. найбільший обсяг експорту механічного устаткування, машин і механізмів в Україні було зафіксовано на 01.08.2008 р., який склав 3670202 тис. дол. США.

В цілому за аналізований період, враховуючи фінансову кризу, обсяг експорту механічного устаткування, машин і механізмів збільшився на 1813718 тис. дол. США, або в 2,6 рази, що дає підстави високо оцінити реальні конкурентні можливості такої галузі української економіки, як машинобудування, яка може конкурувати на світовому ринку товарів, але тільки за умови достатньої підготовки рівня виробництва, що забезпечить корінну технічну модернізацію для виготовлення високотехнологічних, наукоємних виробів, які будуть конкурентоспроможні не тільки на ринках країн, що розвиваються, але і найрозвиненіших країн. Щоб досягти світового рівня конкурентоспроможності цієї продукції, потрібні інвестиції. Аналіз динаміки інвестицій в основний капітал за період 2000-2008 рр. показав, що їх фінансування здійснюється в основному за рахунок власних коштів підприємств (в середньому 61,7%) і значно ускладнюється їх обмеженістю (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка і структура інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування за період 2000 - 2008 рр., млрд. грн., %*

Джерела фінансування	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Усього, млрд. грн.	23,6	32,6	37,2	51,0	75,7	93,1	125,2	188,5	272,1
%	100	100	100	100	100	100	100	100	100
в т.ч. за рахунок
кошти державного бюджету, млрд. грн.	1,2	1,8	1,9	3,6	7,9	5,1	6,9	10,5	15,4
% до загального обсягу	5,1	5,4	5,0	7,0	10,5	5,5	5,5	5,6	5,7
кошти місцевих бюджетів, млрд. грн.	1,0	1,3	1,4	2,1	3,5	3,9	5,4	7,3	12,5
% до загального обсягу	4,1	4,1	3,7	4,1	4,7	4,2	4,3	3,9	4,6
власні кошти підприємств, млрд. грн.	16,2	21,8	24,5	31,3	46,7	53,4	72,3	106,5	161,3
% до загального обсягу	68,6	66,8	65,8	61,4	61,7	57,4	57,8	56,5	59,3
кошти іноземних інвесторів, млрд. грн.	1,4	1,4	2,1	2,8	2,7	4,7	4,6	6,7	8,1
% до загального обсягу	5,9	4,3	5,6	5,5	3,6	5,0	3,7	3,5	3,0
кредити банків	0,3	1,4	1,9	4,2	5,7	13,7	19,4	31,2	43,0
% до загального обсягу	1,7	4,3	5,3	8,2	7,6	14,8	15,5	16,6	15,8
кошти населення на індивідуальне будівництво житла, млрд. грн.	1,2	1,4	1,5	1,8	2,5	3,1	12,1	18,4	21,1
% до загального обсягу	5,0	4,4	4,2	3,6	3,4	3,3	9,7	9,7	7,7
інші джерела, млрд. грн.	2,3	3,5	3,9	5,2	6,5	9,2	4,5	7,9	10,7
% до загального обсягу	9,6	10,7	10,4	10,2	8,5	9,8	9,1	4,2	3,9

Фінансування оновлення основного капіталу за рахунок державного бюджету за період 2000 - 2008 рр. складає лише незначну частину (в середньому 6 %), кошти місцевих бюджетів - 4,1, банківське кредитування - 9,9%, кошти іноземних інвесторів - 4,4, кошти населення на індивідуальне житлове будівництво та будівництво квартир - 5,5, інші джерела - 8,4. Такі чинники є основною причиною відставання від потреб технічного оновлення виробництва, внаслідок чого за роки незалежності України рівень промислового виробництва не досяг навіть половини обсягів промислового виробництва 1990 р.

У дисертації зроблено висновок, що усунення виявлених диспропорцій дадуть поштовх для підвищення конкурентоспроможності галузей, регіонів і держави, виникнуть нові можливості підвищенню якості життя людей. Лише у такому напрямі має будуватися сучасна конкурентна політика, діяти регулятивно-управлінські засади.

Показана нерівномірність розвитку регіонів, яку потрібно враховувати при формуванні державної політики щодо встановлення частки відрахувань з місцевих надходжень до Державного бюджету України.

В процесі дослідження стану конкурентоспроможності економіки виявлено низький рівень конкурентоспроможності України в міжнародних рейтингах. Основним чинником низької конкурентоспроможності України є якість інституцій.

У третьому розділі «Удосконалення регулятивно-управлінських засад формування конкурентоспроможної економіки України» предметно розглядається державне регулювання інвестиційної діяльності та засоби реалізації економічної політики з метою надання спрямованості на конкурентоспроможність економічним процесам відповідно до цілей, завдань і пріоритетів загальнодержавної економічної політики. На державному рівні задекларований курс на інвестиційно-інноваційний розвиток економіки, проте інноваційні процеси гальмуються цілим рядом організаційних, фінансових і правових проблем. Інвестиції є найвагомішим чинником внутрішніх перетворень. У формуванні ефективної інвестиційної політики необхідно найперше місце відводити інноваційній діяльності, яка полягає у створенні нових видів конкурентоспроможної продукції на основі новітніх технологій та характеризується результативністю вкладень у розвиток економіки, заміною застарілої техніки і технологій, більш продуктивними екологічно безпечними та безвідходними засобами виробництва. Інноваційне оновлення економіки розглядається як стратегічна мета економічної політики держави і може бути визначено сукупністю форм і методів діяльності держави, регіонів і підприємств, спрямованих на створення комплексного механізму організаційно - правового забезпечення інноваційної діяльності як основної складової підвищення конкурентоспроможності держави і забезпечення соціально-економічного розвитку.

У процесі дослідження проведено аналіз основних недоліків, які стримують розвиток інноваційних процесів, запропоновано впровадження програмно-цільового принципу управління інноваційною діяльністю, що забезпечить керованість інноваційним процесом, підвищить рівень інноваційної діяльності, юридично забезпечить інноваційний напрям розвитку галузей, регіонів. Запровадження головних складових інноваційної економіки саме зараз, у перехідний період, дасть можливість подолати економічний і технологічний розрив відносно розвинених країн світу. Для цього необхідно визначити послідовність дій щодо інституціональних змін, переглянути систему економічних стимулів для розгортання інноваційної діяльності та інформатизації, визначити напрями суттєвих змін в системі науки і освіти і їх реальні зміни. Основною складовою для досягнення інноваційного розвитку економіки повинна стати розробка і втілення високих технологій в усіх галузях народного господарства, в тому числі і в системі науки і освіти. З метою активізації інвестиційного процесу держава може використовувати традиційні для світової практики методи: збільшувати державні витрати і зменшувати податки, знижувати процентну ставку за кредит.

Однією з цілей державної політики має бути раціоналізація структури науково-технічного потенціалу країни за напрямами і видами досліджень.

З метою активізації інноваційної діяльності необхідно удосконалити нормативно-законодавчу базу регулювання інноваційної діяльності, запровадити податкове стимулювання наукових і науково-технічних розробок підприємств, що створить умови для розбудови конкурентоспроможної економіки, запровадити державну підтримку фінансового лізингу, що сприятиме доступу до передових технологій.

З метою визначення іноземними інвесторами конкурентних переваг об'єкту інвестування та прийняття правильного рішення щодо інвестування доцільним є впровадження географічної інформаційної системи.

З метою вивчення і розповсюдження передового інноваційного досвіду в різних галузях економіки доцільно створити сучасний електронний інформаційний центр, де зосереджувалися б усі дані про інновації в Україні.

В роботі підкреслюється, що основним завданням державного регулювання має бути боротьба за конкурентоспроможність не просто окремих галузей чи регіонів, а національної економіки в цілому. Державні органи влади і бізнесові кола мають об'єднати зусилля щодо розробки державної стратегії розвитку України на довгостроковий період - 25-30 років. У такому разі вони матимуть можливість запроваджувати спільну політику активної зовнішньої експансії на світовому ринку, вирішувати завдання по удосконаленню функціональної територіальної організації господарства, поліпшувати якість життя та розвиток засобів комунікацій.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретично-методологічне дослідження основ конкурентоспроможності економіки в цілому, галузі та регіону. Виявлено сутнісні характеристики національної конкурентоспроможності і розроблено теоретичне обґрунтування регулятивно-управлінських засад загальнодержавної і регіональної конкурентної політики для створення конкурентоспроможного економічного середовища в Україні. В результаті виконання поставлених завдань сформульовано наступні висновки:

1. Уточнено визначення поняття «національна конкурентоспроможність» сутність якого полягає у здатності національної економіки забезпечити стабільне становище країни на зовнішньому і внутрішньому ринках за зростаючого рівня матеріального добробуту громадян;

2. Уточнено визначення поняття «конкурентоспроможність держави» як здатності країни забезпечити: стійке зростання стандартів життя населення; досягнення і утримання національними підприємствами стійких позицій на міжнародних ринках; ефективне використання ресурсів, акумульованих на міжнародних інвестиційних ринках; інноваційну спрямованість на сучасній інформаційній основі; усталеність соціально-економічного прогресу зі здатністю протистояти кризам, запобігаючи їм або успішно нейтралізуючи їхні негативні наслідки.

3. Конкурентоспроможність слід розмежовувати на мікро- і макрорівні, застосовувати у комплексі такі категорії, як зовнішня і внутрішня, цінова і якісна, поточна і перспективна конкурентоспроможність економіки. Цільовою функцією конкурентоспроможності є здатність національної економіки підтримувати стабільне становище держави на зовнішньому і внутрішньому ринках за умови постійного зростання рівня матеріального добробуту громадян. Ігнорування цієї умови ставить досягнення конкурентоспроможності у суперечність із загальними інтересами суспільства.

4. Регуляторна політика держави здійснюється за допомогою правових, адміністративних, економічних та спеціальних методів. До інструментів державного регулювання належать нормативно-правові акти, державні замовлення, плани і прогнози соціально-економічного розвитку, цільові комплексні програми, державний бюджет, державна реєстрація, ліцензії, квоти, санкції, стандарти, норми, ціни. Застосування інструментів нетарифного регулювання економіки, а саме: санепідемконтролю, ветеринарного, екологічного контролю за обов'язкової сертифікації продукції дає змогу не допускати низькоякісного товару на вітчизняний ринок та надає вітчизняному виробнику зразок досконалішого товару і посилює конкурентні стимули для вітчизняного товаровиробника.

5. Для аналізу ефективності державного управління економікою доцільно використовувати валовий внутрішній продукт в порівняльних цінах, який відображатиме дійсний стан економіки.

6. До регулятивно-управлінських державних механізмів підвищення конкурентоспроможності економіки можна віднести: стимулювання інноваційного механізму розвитку промисловості; створення державою конкурентного середовища; забезпечення ефективного функціонування розгалуженої мережі інвестиційних фінансових інститутів; створення повноцінної промислової транспортної і комунікаційної інфраструктури; вдосконалення кредитних і цінових механізмів у промисловості та аграрному секторі; державне регулювання і підтримку зусиль господарських суб'єктів щодо укріплення конкурентоспроможності.

7. Співставлення вартісних і фізичних показників динаміки ВВП України за період з 2001 по 2008 рік показало, що збільшення ВВП у фактичних цінах за всіма видами діяльності відбувалося при зменшенні його фізичного обсягу. Фактично, економічне зростання останнього десятиліття є лише ціновим, поліпшення добробуту частини населення забезпечено збільшенням частки грошового обороту через домогосподарства і наповненням споживчого ринку за рахунок імпорту, але не мало матеріального фундаменту у вигляді зростання продуктивності праці і ефективності суспільного виробництва.

8. У галузевому розрізі реальними конкурентоспроможними товарами України на поточному етапі є продукти чорної металургії, хімії та первинні продукти аграрної сфери. На перспективу конкурентоспроможними галузями економіки України стануть|з'являється| оброблювальна промисловість, зокрема машинобудування, виробництво продовольчих товарів, продукція інформаційних технологій. Потенційними можливостями|спроможностями| володіє паливно-енергетичний комплекс, сировинна і ресурсна база країни. На перспективу це має забезпечити стабілізацію, навіть зменшення частки ВВП, реалізованої на експорт, з суттєвим зниженням залежності споживчого ринку від імпорту.

9. Конкурентні переваги регіонів формуються під впливом таких детермінант: геоекономічне положення регіону; наявність природних ресурсів, промислових та аграрних підприємств і кваліфікованої робочої сили; платіжноспроможність регіонального ринку; ефективна система регулювання економічної діяльності місцевими органами влади на регіональному рівні; ефективність міжрегіональних господарських зв'язків; оптимальна державна регіональна політика. За сучасних умов конкурентоспроможним може бути лише той регіон, який найефективніше використовує свої специфічні особливості. Посилення конкурентоспроможності регіонів пов'язано насамперед із піднесенням їх економічних потенціалів, в основі якого лежить розвиток їх провідних галузей і сфер діяльності на основі інтенсивних факторів економічного зростання (розвиток наукоємних виробництв, впровадження нових технологій, видів продукції, розбудова відповідної інфраструктури тощо). Для забезпечення реалізації цих умов необхідно укрупнити адміністративно-господарські регіональні одиниці і запровадити в практику відносини між урядом та регіональними органами влади на основі середньострокових угод про спільні заходи щодо регіонального розвитку.

10. Державний підхід до стимулювання конкурентоспроможності в масштабах держави має бути трансформований у створення інноваційних кластерів як ефективної альтернативи галузевому чи регіональному підходам; саме кластери здатні забезпечити інноваційний шлях розвитку галузі і послужити «точками росту» для створення нових видів конкурентоспроможної продукції.

11. Основними конкурентними позиціями підприємств, які представляють пріоритетне значення та інтереси для іноземного інвестора є: виробничий потенціал, сировинна база, збутовий потенціал, кадровий потенціал, науково-технологічний потенціал та інноваційний рівень, фінансове становище, організаційна структура, кваліфікований менеджмент, імідж. Україні слід створити умови для нагромадження та мобілізації інвестиційного потенціалу на цілі модернізації виробництв відповідно до потреб забезпечення конкурентоспроможності, спрямовуючи ресурси кредитно-фінансової сфери на здійснення інвестицій у реальний сектор економіки та узгоджуючи грошово-кредитну та бюджетно-податкову політику із завданнями інвестиційної стратегії. Формування інноваційного банку як окремого структурного елементу сприятиме збільшенню сукупного обороту фінансування інноваційних проектів. При цьому слід враховувати специфіку діяльності банку, застосовуючи пільгове оподаткування його доходів (зниження на 50% ставки податку на прибуток).

12. Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється без чітко сформульованої стратегії науково-технологічного і інноваційного розвитку; пріоритетність останнього проголошено суто формально, механізми її реалізації не відпрацьовані. Інноваційному розвиткові перешкоджає нескоординованість дій суб'єктів інноваційної діяльності; недостатність фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок; недосконалість нормативно-правової системи регуляції і стимулювання інноваційної діяльності; повільне формування ринку інноваційної продукції.