Підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ІМ. П. ВАСИЛЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ БУРЯКОЦУКРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

Спеціальність: Економіка та управління підприємствами

Рижикова Наталія Іванівна

Харків, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформації у вітчизняному агропромисловому виробництві, які затягнулися на десятиліття, супроводжуються не лише позитивними зрушеннями, а й значними деструктивними процесами. Відсутність дієвих механізмів захисту та регулювання внутрішнього ринку цукру, розвиток інфляційних процесів, серйозні недоліки приватизації переробних підприємств, штучне доведення їх до банкрутства, втрата українськими цукровиробниками стратегічно важливих ринків збуту, відсутність ефективної системи фінансового забезпечення відтворення - основні причини економічної кризи в бурякоцукровому підкомплексі.

Основними економічними наслідками кризових процесів у підкомплексі стали: зменшення обсягів виробництва цукру в Україні з 5,0 млн. тонн у 1990 році до 1,57 млн. тонн у 2008 році, зменшення виробництва цукру на одну особу за цей період у 2,2 рази, порушення економічного механізму взаємовідносин суб'єктів підкомплексу, поширення практики імпорту цукру як білого, так і сирцю, руйнування матеріально-ресурсного потенціалу цукрової промисловості та досягнення критичної межі фінансового стану більшості цукрових заводів і бурякосійних господарств, значне зниження рівня економічної ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Особливості територіального розташування Харківської області, ґрунтово-кліматичні умови, досвід ефективного розвитку бурякоцукрового виробництва зумовлюють навіть сьогодні потенційні можливості ефективного функціонування підприємств підкомплексу регіону. Але й дотепер не сформовано механізмів для забезпечення фінансової стійкості та прибутковості їх діяльності в ринкових умовах господарювання.

Водночас є низка питань, на які сьогодні фахівці дають суперечливі відповіді, у більшості наукових досліджень увага приділяється питанням ефективного функціонування підприємств окремих сфер підкомплексу. Однак, враховуючи те, що ця проблема багатогранна та динамічна у часі, а економічна криза в досліджуваній галузі триває багато років, постає об'єктивна необхідність проведення подальших досліджень, у яких системно та комплексно було б вирішено питання підвищення економічної ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу в цілому з урахуванням змін і тенденцій розвитку світового цукрового виробництва. Все це зумовило вибір теми дисертаційної роботи та спонукали автора до розгляду концептуальних засад узагальнення теоретичних знань і практичного досвіду, опрацювання підходів до визначення економічної ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу та розробки шляхів її підвищення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка за темами «Адаптація організаційно-економічного механізму агропромислового комплексу до ринкових умов» (номер державної реєстрації 0103U008436), «Розробка рекомендацій по формуванню інститутів державного регулювання аграрного сектору» (номер державної реєстрації 0106U012320), згідно яких автором виконано опрацювання заходів з підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних, методичних та практичних засад ефективного функціонування бурякоцукрового виробництва в умовах змішаної економіки ринкового типу й обґрунтування шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу (на прикладі підприємств Харківської області).

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- визначити структуру й особливості формування бурякоцукрового підкомплексу;

- узагальнити теоретико-методичні засади визначення ефективності бурякоцукрового виробництва, обґрунтувати та систематизувати основні чинники та показники ефективного функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу;

- провести аналіз ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств бурякоцукрового підкомплексу Харківської області та визначити основні чинники, які впливають на ефективність їх діяльності на пореформеному етапі розвитку аграрного сектору економіки;

- здійснити оцінку ефективності функціонування цукрових заводів Харківської області і виявити основні чинники її підвищення;

- визначити основні форми та особливості економічних взаємовідносин суб'єктів бурякоцукрового підкомплексу;

- обґрунтувати напрями удосконалення системи економічних взаємовідносин між суб'єктами бурякоцукрового підкомплексу і заходи щодо підвищення ефективності функціонування підприємств досліджуваного підкомплексу.

Об'єктом дослідження є процес функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних засад ефективного функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з питань ефективного функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу, ринкового і державного регулювання.

Для виконання поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися такі методи і прийоми: монографічний та абстрактно-логічний (при визначенні сутності та особливостей економічних взаємовідносин між суб'єктами бурякоцукрового підкомплексу та напрямів його розвитку), економіко-статистичні - факторний аналіз, індексний, аналітичних групувань, кореляційно-регресійний (для комплексного вивчення сучасного стану бурякоцукрового виробництва та визначення факторів, що впливають на його ефективність), балансовий та розрахунково-конструктивний (для визначення мінімальних цін на цукрові буряки і цукор, оптимального розміру сировинної зони цукрового заводу, розподілу прибутку між сільськогосподарськими підприємствами та цукровим заводами). Інформаційну базу дисертаційного дослідження становили законодавчі й інші нормативно-правові акти України, матеріали періодичних видань, спеціальних науково-практичних інформаційних джерел, економіко-статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Харківській області, Міністерства аграрної політики, Господарської асоціації «Харківцукор», річні й оперативні звіти сільськогосподарських підприємств та цукрових заводів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному опрацюванні й подальшому розвитку теоретико-методологічних та практичних аспектів підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу регіону.

Основні положення наукової новизни результатів дослідження полягають у такому...

Удосконалено:

- методичні підходи до визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, в яких, на відміну від існуючих, обґрунтовано необхідність врахування витрат певного маркетингового року на вирощування цукрових буряків та виробництво цукру, нормативних втрат сировини при зберіганні й виробництві цукру, вартості технічної переробки цукрових буряків, коефіцієнтів виробництва та перерахунку цукристості;

- методику визначення пропорцій розподілу кінцевих результатів діяльності підприємств бурякоцукрового підкомплексу при застосуванні давальницької схеми розрахунків, яка, на відміну від існуючої, є універсальною та сприяє узгодженню фінансово-економічних інтересів суб'єктів підкомплексу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані дисертантом теоретичні узагальнення й практичні рекомендації щодо ефективного функціонування бурякоцукрового підкомплексу можуть бути використані підприємствами підкомплексу. Окремі результати наукових досліджень з удосконалення механізму державного регулювання бурякоцукрового виробництва, функціонування регіонального ринку цукру прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації при опрацюванні заходів і галузевих програм із підвищення ефективності бурякоцукрового виробництва (довідка №08-28-119 від 18.05.2010).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею автора. Результати дисертаційного дослідження, що становлять наукову новизну, теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки та пропозиції одержані автором самостійно на основі аналізу практичних і теоретичних матеріалів. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в одноосібних публікаціях.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові та практичні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на 8 науково-практичних конференціях та форумах: Третій Міжнародній науково-практичній конференції «Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури» (м. Мелітополь, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Многофункциональность сельского хозяйства и устойчивое развитие сельских территорий» (м. Москва, Росія, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Организационно-правовые аспекты инновационного развития АПК» (м. Горки, Білорусь, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства» (м. Харків, 2007 р.), Третьому Міжнародному форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Напрями реструктуризації АПК в умовах ринку» (м. Вінниця, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Аграрний форум-2008» (м. Суми, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Статистична оцінка соціально-економічного розвитку» (м. Хмельницький, 2009 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць обсягом 2,5 друк. арк., у тому числі 8 статей, 5 із яких - у наукових фахових виданнях обсягом 1,9 друк. арк.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків, викладена на 244 сторінках, обсяг основного тексту - 182 сторінки. Робота містить 24 таблиці, 12 рисунків, 23 додатки. Список використаних джерел налічує 212 найменувань на 21 сторінці.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито елементи наукової новизни та практичного значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, виділено особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Теоретичні основи ефективного функціонування бурякоцукрового підкомплексу» розкрито організаційні основи формування та функціонування бурякоцукрового підкомплексу, досліджено теоретико-методичні засади визначення економічної ефективності діяльності підприємств бурякоцукрового виробництва, систематизовано основні чинники та показники економічної ефективності.

У дослідженні доведено, що бурякоцукровий підкомплекс - це важлива складова агропромислового комплексу України та всієї економіки країни. Бурякоцукровий підкомплекс запропоновано визначати як виробничо-економічну систему, що включає сукупність галузей і виробництв таких, як виробники засобів виробництва, бурякосійні та насіннєві господарства, цукрові заводи та галузі, що обслуговують сферу матеріального виробництва, які при взаємодії та взаємодоповненні, забезпечують технологічні, економічні, організаційні і соціальні умови виробництва кінцевого продукту - цукру, з метою одержання прибутку через задоволення потреб населення та промисловості в цьому продукті. Як показав аналіз взаємовідносин між підприємствами бурякоцукрового підкомплексу за ринкових умов, загострюється питання збалансованості економіки бурякосійних господарств і переробної промисловості, тому основним шляхом узгодження фінансово-економічних інтересів підприємств бурякоцукрового підкомплексу є підвищення ефективності їх функціонування, одержання високих кінцевих результатів на основі інтеграційних процесів у підкомплексі.

На підставі узагальнення тенденцій розвитку бурякоцукрового підкомплексу у дисертації визначено основні форми інтеграційних об'єднань, які комплексно характеризують структурні взаємовідносини між підприємствами чотирьох сфер бурякоцукрового підкомплексу: перша і найпростіша полягає у встановленні постійних і прямих виробничо-технологічних зв'язків сільськогосподарських і промислових підприємств, друга форма характеризується розвитком міжгосподарської кооперації та горизонтальної інтеграції, третя форма відображає посилення виробничо-технічної, організаційно-господарської і економічної єдності підприємств підкомплексу шляхом переходу ряду функцій управління до апарату головного підприємства аграрно-промислового об'єднання - цукрового заводу, четверта форма характеризується ускладненням та поглибленням виробничо-технологічних взаємовідносин між сільськогосподарськими та промисловими підприємствами шляхом створення вертикально інтегрованих агропромислових об'єднань, п'ята утворюється на основі розвитку вертикальної інтеграції шляхом об'єднання підприємств у великі вертикально інтегровані холдинги - цукровиробники, розширення організаційної структури та створення регіональних бурякоцукрових кластерів як чинників інноваційного розвитку підприємств підкомплексу і територіальних утворень.

Враховуючи мультифункціональність сільського господарства, у дослідженні підкреслюється, що проведення ринкових перетворень і перехід до нових методів господарювання у бурякоцукровому підкомплексі мають привести до створення нового дієвого механізму підвищення його економічної ефективності. Економічна ефективність забезпечується лише в тісному зв'язку з позитивними змінами у соціальній, екологічній та технологічній сферах і полягає у збільшенні виробництва якісної кінцевої продукції у розрахунку на одиницю сукупних витрат - трудових, матеріальних і фінансових при дотриманні норм екологічної безпеки, забезпеченні трудових колективів соціальними гарантіями.

При визначенні економічної ефективності має бути прийнято до уваги структуру бурякоцукрового виробництва. Для всебічної характеристики економічної ефективності бурякоцукрового підкомплексу запропоновано використовувати систему показників, які доцільно об'єднати в 4 групи: перша - показники економічної ефективності використання живої праці та оборотних фондів, друга - показники, що характеризують використання основних фондів, землі та капітальних вкладень, третя - показники якості продукції, четверта - узагальнюючі показники ефективності виробництва. Як основний критерій розподілу за групами запропоновано використовувати спосіб включення витрат до собівартості готової продукції, що дає змогу найбільш повно та всебічно охарактеризувати економічну ефективність діяльності підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

У другому розділі «Сучасний стан бурякоцукрового підкомплексу Харківської області» дано оцінку економічної діяльності бурякосійних господарств та цукрових заводів Харківської області, виявлено основні чинники, що впливають на економічну ефективність їх функціонування, досліджено форми та особливості економічних відносин суб'єктів бурякоцукрового підкомплексу. Реформування економіки України за умов зміни форм власності характеризується рядом негативних тенденцій розвитку в бурякоцукровій галузі. У Харківській області за період 2000-2008 року відбулося різке зменшення посівних площ під цукровими буряками по всіх категоріях господарств на 64,2% та валового збору - на 26,4%. При цьому урожайність цукрових буряків підвищилася на 107,0%. Але порівняно з виробниками - лідерами цукросировини такий рівень урожайності є значно нижчим та недостатнім для ефективного використання земельних площ.

Оцінюючи ефективність функціонування бурякосійних господарств Харківської області за 2003-2008 роки встановлено, що в середньому 54,4% із них були збитковими. Незважаючи на зростання вдвічі ціни реалізації цукру за цей період та підвищення середньої по області ціни реалізації цукрових буряків на 51,4%, рівень рентабельності виробництва цукрових буряків був нестабільним та в середньому склав -0,1%. Повна собівартість цукрових буряків у цей період також зросла на 69,8%, скоротилися обсяги їх виробництва на 23,2% та зменшилась питома вага посівів.

Дослідженням доведено, що збільшення питомої ваги посівів цукрових буряків у господарствах сировинної зони до 20,0-30,0% за умов інтенсифікації, концентрації буряковиробництва, а також відповідного державного регулювання сприятиме позитивному впливу ефекту масштабу, підвищенню ефективності використання земельних ресурсів, створенню умов для раціональних сівозмін та сталого розвитку сільськогосподарського виробництва. Регресійний аналіз впливу рівня урожайності цукрових буряків на основні показники економічної діяльності бурякосійних господарств по Харківській області показав, зокрема за даними 2008 року, що за витрат капіталу на рівні 6,0-8,0 тис. грн. на 1 га урожайність складає від 350 ц/га до 420 ц/га. При збільшенні виробничих витрат починає діяти закон спадної віддачі, наслідком якого є зменшення приросту рівня урожайності на одиницю витрат. Також у результаті досліджень виявлено залежність собівартості 1 ц цукрових буряків від виробничих витрат на 1 га та встановлено, що існує рівень витрат на одиницю площі, за якого собівартість одиниці продукції виробництва є найнижчою, зокрема, у 2008 році за виробничих витрат на рівні 5,0-6,5 тис. грн. на 1 га посівної площі вона склала 16,0 грн. за 1 ц.

Такий регресійний аналіз дає можливість оптимізувати витрати виробництва цукрових буряків. У дослідженні визначено, що найбільш вагомими витратами при формуванні виробничої собівартості цукрових буряків є прямі матеріальні витрати (77,0% від загальних виробничих витрат), із них - витрати на мінеральні добрива і засоби захисту рослин, нафтопродукти та насіння (50,0%).

При дослідженні економічної ефективності функціонування бурякосійних господарств Харківської області методом багатофакторного аналізу виявлено чинники, що мають найбільш тісний зв'язок з основним показником економічної ефективності - рівнем рентабельності виробництва. Такими чинниками є: ціна реалізації, урожайність цукрових буряків, матеріаловіддача. Також виявлено тісний зв'язок рівня рентабельності виробництва з витратами на оплату праці.

Отже, встановлення мінімальної ціни реалізації цукрових буряків на рівні, що забезпечив би прибутковість виробництва, збільшення темпів росту урожайності відносно темпів зростання матеріальних витрат на 1 га посівів, збільшення питомої ваги посівів цукрових буряків у загальній площі сировинної зони та здійснення раціональних сівозмін, стимулювання підвищення продуктивності праці, забезпечення надійних та постійних каналів реалізації продукції і своєчасних розрахунків - одні з основних напрямів підвищення ефективності роботи бурякосійних господарств.

У результаті дослідження виробництва цукру в Харківській області встановлено, що цукрові заводи перебувають у критичному стані, вони потребують значних коштів на реконструкцію та модернізацію. Більшість із них працює з низьким коефіцієнтом виробництва продукції, що зумовлено в основному низькою якістю цукросировини (низьким рівнем цукристості, високою забрудненістю коренів), порушеннями технології зберігання, транспортування та переробки цукрових буряків. Низький рівень якості цукрових буряків та, як наслідок, невисокий рівень вилучення цукру, незадовільний стан наявних потужностей переробних підприємств, відсутність енергозберігаючих технологій виробництва зумовлюють зростання собівартості виробництва цукру.

Аналіз ефективності функціонування цукрових заводів показав нестабільність фінансово-економічних результатів та наявність тенденції до зниження ефективності їх діяльності, майже всі цукрові заводи не мали прибутків від реалізації. Для детального аналізу причин низької ефективності роботи цукрових заводів Харківської області у 2005-2008 роках були розглянуті зміни основних фінансово-економічних показників роботи підприємств, таких як: оборотність активів, тривалість обороту дебіторської заборгованості, тривалість обороту кредиторської заборгованості, тривалість обороту матеріально-виробничих запасів, тривалість операційного циклу, рентабельність реалізованої продукції (реалізації), рентабельність реалізованої продукції (реалізації) за чистим прибутком, рентабельність активів, рентабельність виробничих фондів, фондовіддача.

На основі проведеної рейтингової оцінки встановлено, що основними причинами низької ефективності виробництва та нестабільності фінансово-економічного стану цукрових заводів, є значні обсяги кредиторської заборгованості, низька ділова активність підприємств, нестача оборотних коштів, низька ліквідність матеріально-виробничих запасів, значна собівартість реалізованої продукції та низька ціна реалізації продукції. Таким чином, для підвищення ефективності функціонування цукрових заводів, насамперед, необхідне удосконалення цінової політики, політики управління витратами, проведення реконструкції та збільшення виробничих потужностей цукрових заводів, забезпечення позитивного впливу ефекту масштабу, пом'якшення сезонності виробництва, врегулювання взаємовідносин між сільськогосподарськими та переробними підприємствами шляхом запровадження ефективних організаційно-правових форм міжгалузевої інтеграції, у тому числі формування галузево-територіальних бурякоцукрових кластерів.

За основні форми взаємовідносин між бурякосійними господарствами та цукровими заводами на пореформеному етапі розвитку аграрного сектору України нами були виділені такі: на основі укладання договорів на купівлю-продаж сировини та (або) на технічну переробку цукрових буряків за давальницькою схемою розрахунків, на основі оренди цукровим заводом землі у сільськогосподарських підприємств для самостійного вирощування сировини для своїх потреб, на основі придбання у власність цукровим заводом землі для створення власної сировинної зони. Вибір найбільш ефективної форми взаємовідносин залежить від стану розвитку сировинних зон, розміру та фінансового стану сільськогосподарських і переробних підприємств, доступності кредитів. Форма взаємовідносин зумовлює особливості узгодження фінансово-економічних та організаційно-технологічних інтересів суб'єктів підкомплексу.

У третьому розділі «Напрями підвищення ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу» визначено та обґрунтовано стратегічні напрями підвищення ефективності діяльності підприємств підкомплексу шляхом проведення його реструктуризації та оптимізації сировинних зон цукрових заводів, удосконалення механізмів державного регулювання та формування ефективних форм взаємовідносин між суб'єктами підкомплексу на основі розвитку аграрно-промислових формувань. У дисертації встановлено, що найбільш сприятливі умови для розвитку бурякоцукрового виробництва створюються при державному системному регулюванні ринкових відносин, основними заходами якого є: ліцензування оптової торгівлі цукром та квотування виробництва цукрових буряків та цукру, використання цін підтримки (у тому числі мінімальних) на цукрові буряки та цукор, тарифне обмеження ввозу цукру, цукру-сирцю, цукровмісних речовин та цукрозамінників, пільгове кредитування виробників цукрових буряків та цукру, бюджетна підтримка. Як виявлено в ході дослідження, ефективне формування цінової політики в бурякоцукровому підкомплексі прямо впливає на ефективність виробництва як цукрового буряку, так і цукру з нього. Дані, наведені у роботі, засвідчують, що мінімальні ціни в більшості років були нижчими за повну собівартість виробництва цих продуктів і, отже, державне регулювання цін не забезпечило прибутковості виробництва цукрових буряків та цукру.

У дисертації розроблено удосконалену методику розрахунку мінімальних цін на цукрові буряки та цукор на рівні, що враховує технологічні особливості виробництва та створює можливість для цукрових заводів і бурякосійних господарств належні умови відтворення:

Враховуючи особливості сучасного бурякоцукрового виробництва у розрахунку мінімальних цін на цукрові буряки та цукор доцільно прийняти коефіцієнт виробництва цукрового заводу на рівні 85,0%, нормативну цукристість сировини - 16,0%, середні витрати, що додаються для визначення повної собівартості виробництва цукрових буряків - 16,0%, мінімальну рентабельність виробництва - 5,0%. За нашими підрахунками, мінімальна ціна 1 т. цукрових буряків на 2008-2009 МР без ПДВ мала б складати 279,0 грн., мінімальна ціна 1 т. цукру - 3771,54 грн. Встановлена Кабінетом Міністрів України мінімальна ціна 1 т. цукрових буряків на 2008 - 2009 МР була на 137,33 грн. менша за розраховану ціну.

Мінімальна ціна на цукор у цей період також була штучно занижена на 1688,21 грн. за 1 т. без ПДВ. Заниження мінімальних цін призводить до створення умов для зосередження значної частки прибутку від виробництва та реалізації цукру у підприємств оптової торгівлі, вимиванню обігових коштів у бурякосійних господарств і переробних підприємств та розвитку спекулятивних процесів на ринку цукру. Неврегульованість взаємовідносин між бурякосійними господарствами і цукровими заводами, застосування давальницької схеми переробки цукрових буряків є сьогодні одними з основних причин кризи досліджуваного підкомплексу.

Для вирішення існуючої проблеми розподілу кінцевих результатів діяльності при застосуванні давальницької схеми нами запропоновано удосконалену універсальну методику визначення пропорцій розподілу:

Розрахункова частка бурякосійного господарства в розподілі сировини та цукру при використанні розрахованих нами мінімальних цін та нормативних втрат сировини при зберіганні і переробці - 3,6% складає 56,3%, а цукрового заводу - 43,7%. У 2008 році ВАТ «Первухінський цукровий завод» за існуючого розподілу отримав сировини в рахунок переробки на 3,6% менше, ніж мав би отримати за нашими розрахунками, а це майже 784,9 т. цукру, 222,8 т. - патоки, 4347,7 т. - жому.

Найбільш перспективним шляхом підвищення ефективності функціонування підприємств досліджуваного підкомплексу є проведення реструктуризації виробничо-технічної бази та сировинних зон шляхом оптимізації кількості цукрових заводів, нарощування та модернізація потужностей перспективних заводів, запровадження кластерних форм організації діяльності, які сприяють не тільки посиленню зв'язків між виробниками сировини, переробними підприємствами і науково-дослідними установами, створенню передумов для більш раціональної організації процесів виробництва, поліпшенню фінансового становища підприємств, а й впровадженню інноваційних розробок у сфері ресурсо- й енергозбереження, забезпеченню обміну знаннями, досвідом та інформацією між всіма суб'єктами підкомплексу. У процесі реструктуризації бурякоцукрового підкомплексу шляхом утворення регіональних кластерів важливе значення має формування сировинної зони цукрових заводів.

У дослідженні розроблено методику визначення розмірів сировинних зон цукрових заводів. За цією методикою площа посіву цукрових буряків у сировинній зоні заводу має складати:

Вирішення проблеми підвищення економічної ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу, підкреслюється у дослідженні, неможливе лише за рахунок заходів на рівні окремих підприємств або на рівні підкомплексу в цілому, або на рівні держави, а має бути комплексним і охоплювати сфери техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин як на мікро- та мезорівнях, так і на макрорівні.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено розв'язання наукового завдання з розробки теоретичних, методичних та практичних засад ефективного функціонування бурякоцукрового виробництва в умовах змішаної економіки ринкового типу.

Отримані результати дослідження дозволили сформулювати такі висновки та пропозиції:

1. Бурякоцукровий підкомплекс має складну структуру, що включає 4 сфери: підприємства з виробництва засобів виробництва для буряківництва і цукрової промисловості, бурякосійні господарства, цукрові заводи та підприємства, що обслуговують сферу матеріального виробництва (заготівля, транспортування, реалізація та ін.). Вони утворюють виробничо-економічну систему, в межах якої відбувається їх взаємодія на технологічному, економічному, організаційному і соціальному рівнях. Перспективи розвитку системи залежать від стану всіх сфер, їх взаємодії між собою та зовнішнім середовищем;

2. Процес розвитку бурякоцукрового підкомплексу супроводжується поширенням та поглибленням інтеграції між його суб'єктами. Нами виділено п'ять основних форм інтегрованих об'єднань суб'єктів бурякоцукрового підкомплексу від встановлення постійних і прямих виробничо-технологічних зв'язків між сільськогосподарськими і промисловими підприємствами через розвиток міжгосподарської кооперації та горизонтальної інтеграції, посилення виробничо-економічної єдності підприємств підкомплексу шляхом переходу функцій управління до головного підприємства аграрно-промислового об'єднання, об'єднання підприємств у великі вертикально інтегровані холдинги - цукровиробники та створення регіональних бурякоцукрових кластерів. Виокремлення таких форм інтегрованих структур є методологічною основою дослідження взаємовідносин суб'єктів бурякоцукрового підкомплексу та дає розуміння перспектив його розвитку, орієнтує на вибір ефективніших організаційних форм інтеграції;

3. Нами запропоновано визначати економічну ефективність агропромислового виробництва як таку характеристику стану будь-якої його складової, за якого відбувається збільшення виробництва якісної кінцевої продукції у розрахунку на одиницю сукупних витрат при дотриманні норм екологічної безпеки та забезпеченні трудових колективів соціальними гарантіями;

4. Обґрунтовано систему показників економічної ефективності бурякоцукрового виробництва для упорядкування її аналізу та систематизації результатів, які характеризують, з одного боку, ефективність виробництва кінцевого продукту, а з другого - ефективність окремих галузей бурякоцукрового підкомплексу. Ці показники доцільно об'єднати в 4 групи за способом включення витрат до собівартості продукції;

5. Визначено, що складна структура бурякоцукрового підкомплексу зумовлює множину чинників, які впливають на його ефективність. Зважаючи на структурованість підкомплексу, обґрунтовано поділяти їх за сферами дії: на внутрішні та зовнішні чинники, за сферами прояву - чинники у сфері виробництва сировини, виготовлення цукру, відтворення основних фондів, реалізації продукції, за рівнем дії - чинники впливу на бурякоцукровий підкомплекс у цілому та на підприємства його окремих сфер;

6. Аналіз ефективності функціонування бурякосійних господарств Харківської області за 2004-2008 роки показав нестабільність фінансово-економічних результатів та наявність тенденції до зниження ефективності їх діяльності. На основі методів групування та багатофакторного аналізу встановлено основні чинники, що найбільше впливають ефективність виробництва: ціна реалізації, урожайність цукрових буряків, матеріаловіддача, витрати на оплату праці. Враховуючи визначені чинники, для ефективного функціонування бурякосійних господарств необхідними умовами мають стати: підвищення урожайності та матеріаловіддачі за умов, коли темпи зростання урожайності випереджають темпи зростання виробничих витрат на 1 га посівної площі, стимулювання підвищення продуктивності праці, удосконалення цінової політики підприємств та держави, формування перспективних форм інтеграції з іншими суб'єктами підкомплексу;

7. Оцінка рівня економічної ефективності діяльності цукрових заводів Харківської області, що була здійснена за допомогою методу рейтингових оцінок, свідчить про низький та нестабільний рівень фінансово-економічних показників функціонування цукрових заводів та високу залежність економічної ефективності діяльності цукрових заводів від стану кредиторської заборгованості, ділової активності підприємства, забезпеченості оборотними коштами, ліквідності матеріально-виробничих запасів, собівартості реалізованої продукції та ціни реалізації. Тому, для підвищення ефективності функціонування цукрових заводів є необхідним, насамперед, удосконалення цінової політики, політики управління витратами, врегулювання взаємовідносин між сільськогосподарськими та переробними підприємствами шляхом створення й розвитку вертикально інтегрованих аграрно-промислових формувань, що відповідає п'ятій формі інтеграції цукровиробників;

8. Як основні наразі діючі форми взаємовідносин між бурякосійними господарствами та цукровими заводами були виділені такі: на основі укладання договорів на купівлю-продаж сировини та (або) на технічну переробку цукрових буряків за давальницькою схемою розрахунків, на основі оренди цукровим заводом землі у сільськогосподарських підприємств для самостійного вирощування сировини для своїх потреб, на основі придбання у власність суб'єктами підкомплексу землі для створення власної сировинної зони. Така систематизація взаємовідносин дає можливість визначити шляхи вирішення фінансово-економічних та організаційно-технологічних проблем за кожної форми взаємовідносин;

9. Встановлено, що найбільш сприятливі умови для розвитку бурякоцукрового виробництва створюються при державному системному регулюванні ринкових відносин, основними заходами якого є: квотування виробництва цукрових буряків та цукру, використання цін підтримки (у тому числі мінімальних, здатних забезпечити просте відтворення) на цукрові буряки та цукор, захисне ввізне мито на цукор, цукор-сирець, цукровмісні речовини та цукрозамінники, пільгове кредитування виробників цукрових буряків та цукру, ліцензування оптової торгівлі цукром, бюджетна підтримка;

10. Запропоновано удосконалену методику розрахунку мінімальних цін на цукрові буряки та цукор. Обґрунтовано доцільність встановлювати мінімальні ціни на цукор та цукровий буряк на маркетинговий рік у серпні поточного року, що дасть змогу при розрахунках ураховувати особливості формування витрат у певному маркетинговому році;

11. З метою врегулювання взаємовідносин та вирішення проблеми визначення справедливих пропорцій розподілу кінцевих продуктів між підприємствами при застосуванні давальницької схеми переробки запропоновано та обґрунтовано методику визначення пропорцій розподілу кінцевих результатів діяльності підприємств підкомплексу, яка визначає реальний внесок кожного у структуру собівартості цукру та науково обґрунтовану його частку при розподілі кінцевих продуктів;

12. Проведення реконструкції та модернізації цукрових заводів шляхом нарощування потужностей перспективних заводів до 6,0-9,0 тис. т. переробки на добу з оптимальною тривалістю виробництва є одним із перспективних шляхів підвищення ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу. Розроблена у дослідженні методика визначення розмірів сировинних зон реконструйованих заводів дозволяє встановити їх оптимальний розмір з урахуванням середньодобової продуктивності заводу, коефіцієнта використання виробничих потужностей, оптимальної тривалості виробництва, коефіцієнта втрат при зберіганні й виробництві, плановій урожайності та питомої ваги посівів цукрових буряків у господарствах;

13. Основним напрямом економічного розвитку підприємств бурякоцукрового підкомплексу України має стати створення нових галузево-територіальних агропромислових об'єднань у бурякоцукровому виробництві - регіональних бурякоцукрових кластерів - однієї з найефективніших форм упровадження інноваційних процесів у виробництво, підвищення конкурентоспроможності продукції і сприяння економічному розвитку регіону; ринок агропромисловий економічний

14. Вирішення наукового завдання підвищення економічної ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу можливе лише при застосуванні взаємоузгодженої системи заходів, що охоплюють сфери техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин як на мікро- та мезорівнях, так і на макрорівні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Гончаренко Н.І. Становлення аграрно-промислових формувань у бурякоцукровому підкомплексі / Н.І. Гончаренко // Вісн. Харк. нац. техн. ун-ту с-г. ім. П. Василенка: Економічні науки. - 2007. - Вип. 52. - С. 134-140.

2. Гончаренко Н.І. Проблеми цукрової галузі та шляхи їх вирішення / Н.І. Гончаренко // Вісн. Харк. нац. аграр. ун-ту ім. В.В. Докучаєва: Економіка АПК і природокористування. - 2007. - №3. - С. 37-42.

3. Гончаренко Н.І. Аналіз економічної ефективності функціонування сільськогосподарських бурякосіючих підприємств Харківської області / Н.І. Гончаренко // Зб. наук. пр. Вінниц. держ. аграр. ун-ту. Вип. 36. - Вінниця, 2008. - С. 158-162.

4. Гончаренко Н.І. Вплив основних чинників на показники економічної ефективності роботи бурякосіючих господарств Харківської області / Н.І. Гончаренко // Вісн. Сумск. нац. аграр. ун-ту.: Економіка і менеджмент. - 2008. - Вип. 12/2 (34). - С. 98-101.

Размещено на Allbest.ru