Організаційно-економічне забезпечення формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 332.158+ 332.146.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організаційно-економічне забезпечення формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів

Спеціальність: 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Дацко Олеся Ігорівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Мікула Надія Анатоліївна, Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу проблем ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва. конкурентоспроможність економічний текстильний

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Чужиков Віктор Іванович, ДВНЗ „Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана”, завідувач кафедри європейської інтеграції; кандидат економічних наук;

старший науковий співробітник Максимчук Максим Віталійович, Інститут регіональних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу регіональної економічної політики.

Захист відбудеться 1 жовтня 2010 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий „30” серпня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одним із основних завдань розвитку української економіки на сучасному етапі є підвищення конкурентоспроможності регіонів. Відсутність дієвих структурних реформ зумовила неефективне використання природних ресурсів, підвищення рівня безробіття, деструктивні міграційні процеси, згортання промислового виробництва, зростання кількості депресивних територій. За наявності значних ресурсів окремі регіони України демонструють стійку тенденцію до зниження показників соціально-економічного розвитку, що зумовлює необхідність пошуку нових напрямів регіонального розвитку і методичних підходів до розробки програмно-цільових моделей використання потенціалу. Перспективним напрямом підвищення ефективності функціонування окремих регіонів та локальних громад в Україні є застосування кластерного підходу. Як засвідчує світовий та вітчизняний досвід, формування кластерів дозволяє значно покращувати ефективність функціонування регіону, отримати додаткові переваги на різних етапах забезпечення конкурентоспроможності територій.

Реалізація інноваційно орієнтованих стратегій регіонального розвитку розвиненими країнами, які передбачають доцільність кластеризації економіки, а також необхідність формування унікальних конкурентних переваг шляхом капіталізації культурного і творчого потенціалу для стимулювання соціально-економічного розвитку територій, дозволила уникнути депресивності, істотних структурних соціально-економічних та демографічних диспропорцій і створити ефективний базис регіонального розвитку. Запровадження творчих кластерів (регіональних, міжрегіональних, міжнародних, транскордонних) як форми добровільного об'єднання підприємств, митців, організацій сфери творчих індустрій та їх партнерів дозволяє ефективніше залучати культурно-творчі ресурси територій, стимулювати прогрес регіону загалом за рахунок розвитку інноваційних напрямів підприємництва, підвищення рівня зайнятості, диверсифікації джерел надходжень до регіонального бюджету, ревіталізації постіндустріальних депресивних зон тощо.

Проблемам підвищення конкурентоспроможності регіонів, формуванню кластерної політики та розвитку кластерів у різних сферах соціально-економічної системи приділяли увагу такі зарубіжні та вітчизняні вчені, як Л. Аблас, У. Айзард, Є. Бойко, Н. Внукова, М. Войнаренко, Ф. Вуд, А. Гранберг, Р. Єнсен, С. Іщук, К. Кетелз, М. Козоріз, Ю. Макогон, М. Максимчук, Н. Мікула, А. Мокій, Є. Палига, С. Писаренко, М. Портер, Т. Сахно, С. Соколенко, М. Стайнер, О.Ткач, К. Шваб.

Використанню культурного і творчого потенціалів для стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів присвячені дослідження О. Буценка, К. Велцеля, С. Вовканича, Р. Інглехарда, В. Інозємцева, Ч. Лендрі, Е. Лібанової, Р. Лінча, А. Пилясова, У. Садової, В. Гейця, Дж. Гокса, О. Гриценка, С. Кропельницької, І. Ткачук, Л. Семів, Г. Табеліні, В. Чужикова, Р. Флориди, Л. Шевчук, С. Шіфферса.

Незважаючи на значну кількість розробок, присвячених вирішенню сукупності наукових та практичних проблем, пов'язаних з тематикою дослідження, в Україні залишаються недостатньо вивченими аспекти актуалізації культурно-творчого потенціалу регіону та використання його для формування територіальних, галузевих, секторальних творчих кластерів. Особливий інтерес представляють осередки народних художніх промислів, які, володіючи значним нереалізованим соціально-економічним потенціалом, через відсутність дієвих організаційно-економічних механізмів реалізації і розвитку їх ресурсної бази, незавершеність державної політики продовжують занепадати, чим і зумовлена актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукових тем Інституту регіональних досліджень НАНУ „Розвиток нових форм транскордонного співробітництва України” (№ держреєстрації 0108U010369), (особисто автором розроблено теоретико-методологічний базис форм та соціально-економічних детермінант транскордонного співробітництва у сфері культури) та Національного інституту стратегічних досліджень „Пріоритети регіональної політики України” (№ держреєстрації 0109U000494) (особисто здобувачем розроблено механізми активізації культурно-творчого потенціалу через розвиток підприємництва та створення кластерів у сфері творчих індустрій).

Метою дисертаційної роботи є розробка організаційно-економічного забезпечення формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів.

Для досягнення мети дослідження визначені наступні завдання:

- систематизувати теоретико-методологічні засади формування конкурентних переваг та визначити роль кластерного підходу у забезпеченні регіональної конкурентоспроможності;

- охарактеризувати культурний та творчий потенціал як інноваційну домінанту соціально-економічного розвитку регіону;

- узагальнити світовий досвід використання культурно-творчого потенціалу для стимулювання регіонального розвитку, зокрема через формування творчих кластерів;

- виявити взаємозв'язок між рівнями творчого потенціалу та соціально-економічного розвитку регіонів Україні;

- розвинути методологічні підходи до цільового та структурного програмування підвищення рівня регіональної конкурентоспроможності;

- поглибити концептуальні підходи до запровадження кластерної форми реалізації культурно-творчого потенціалу регіонів України;

- розробити організаційно-економічні засоби та інституційні основи формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів.

Об'єктом дослідження є процес формування конкурентних переваг регіонів шляхом створення творчих кластерів.

- методика виявлення потенційних „полюсів” конкурентоспроможності та обґрунтування пріоритетних напрямів регіонального розвитку системним застосуванням SWOT-аналізу до основних компонент каркасу території та конкретизацією креативних груп територіальних громад для окреслення стратегічних перспектив формування творчих кластерів в Україні;

- система обліку культурних ресурсів територій включенням до їх переліку творчих індустрій і розширенням груп нематеріальних культурних об'єктів, з метою визначення їх соціально-економічного потенціалу і пріоритетних напрямів його використання для формування базисних передумов регіонального розвитку, зокрема осередків народних текстильних промислів.

Практичне значення результатів дослідження. Викладені у дисертації науково-теоретичні положення та практичні рекомендації щодо формування творчих кластерів можуть бути застосовані у практичній діяльності органів державного управління, агенцій регіонального розвитку, осередків народних промислів тощо. Розроблене у процесі дослідження організаційно-економічне забезпечення використане для створення міжрегіонального кластеру народних текстильних промислів „Екологічний ракурс” на базі осередків у м. Глиняни (Львівська обл.), с. Яворів (Ів.-Франківська обл.), м. Богус-лав (Київська обл.), м.Решетилівка (Полтавська обл.). Рекомендації щодо зміни підходів до формування стратегій регіонального розвитку використані у роботі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (акт впровадження № 12/19-2-5-10-2346 від 9.03.2010 р.), Львівської облдержадміністрації (акт № 1-61-3410 від 26.05.2010 р.) та при розробці Стратегії соціально-економічного розвитку м. Глиняни (довідка № 705 від 25.08.2010 р.). Пропозиції автора щодо творчих проектів як нових форм транскордонного співробітництва враховані в аналітичній роботі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (акт впровадження № 12/19-2-5-10-2347 від 9.03.2010 р.). Результати досліджень використані Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові при підготовці аналітичних матеріалів та прикладних рекомендацій (довідка від 11.03.2010 р.), в аналітичній діяльності та під час інвестиційних форумів, організованих Волинською торгово-промисловою палатою (довідка від 14.04.2010 р.).

Результати дисертації впроваджені у навчально-методичне забезпечення кафедр менеджменту мистецтва Львівської національної академії мистецтв при викладанні дисциплін „Підприємництво в соціокультурній сфері”, „Креативна економіка” (довідка №273/10 від 20.05.2010 р.) та кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії при викладанні дисциплін „Управління соціальним капіталом” та „Міжнародна торгівля” (довідка №871/01-1.08 від 26.08.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є узагальненням результатів досліджень, проведених автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті положення, що є результатом власного доробку автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися і одержали позитивну оцінку в роботі: Міжнародного довгострокового проекту „Екологічний ракурс” (2000-2010 рр.); Міжнародного симпозіуму „Сільське господарство та агротуризм” (м. Гумпенштайн, Австрія, 2002 р.); науково-теоретичних конференцій професорсько-викладацького складу Львівської комерційної академії (м. Львів, 2002-2009 рр.); Міжнародної науково-практичної конференції „Структурна перебудова та інвестиційно-інноваційний розвиток торгівлі” (м. Львів, 2006 р.); Міжнародного форуму „Культура і економіка” (м. Стальова Воля, Польща, 2005 р.); Міжнародної школи-семінару „Економіка в культурі - культура в економіці” (2004-2009 рр., смт. Сус-ково, Закарпатська обл.); Міжнародної наукової конференції „Мистецька освіта в культурній політиці держави ХХІ століття” (м. Львів, 2007 р.); круглого столу „Розвиток нових форм транскордонного співробітництва” (м. Львів, 2009 р.); ІІ Міжнародного науково-практичного семінару „Державно-приватне партнерство: інвестиції та регіональний розвиток” (м. Запоріжжя, 2009 р.); круглого столу „Вплив ЄВРО-2012 на активізацію транскордонного співробітництва та розвиток підприємництва” (м. Львів, 2009 р.), Форуму „Регіони знань: Україна в європейському просторі освіти-науки-інновацій” (м. Тер-нопіль, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Транскордонне співробітництво як важлива складова євроінтеграційних процесів” (м. Чернівці, 2010 р.) та ін.

Публікації. Результати досліджень викладено в 38 публікаціях, з яких 9 - у фахових виданнях, загальним обсягом 34,2 д.а., у т.ч. 15,1 д.а. належать особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, вис-новків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 261 сторінці комп'ютерного тексту, з яких 204 сторінки основного змісту, у якому міститься 20 таблиць, 53 рисунки, 489 літературних джерел на 56 сторінках та 19 додатків.

Основний зміст роботи

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади організаційно-економічного забезпечення кластеризації економіки регіону” проаналізовано теоретико-методологічні підходи до формування конкурентних переваг регіону, обґрунтовано необхідність переосмислення ролі культури та творчості як одного із базових стимулів соціально-економічного розвитку, висвітлено тенденції створення творчих індустрій як пріоритетного напряму розвитку регіональної економіки, охарактеризовано тенденції кластеризації економіки різних регіонів країн світу та України, розкрито організаційно-економічне забезпечення формування кластерів.

Обґрунтовуючи пріоритети регіонального розвитку та базис формування регіональної конкурентоспроможності, науковці наголошують, що у постіндустріальному суспільстві джерелом прогресу є знання і талант, а культура - це база економіки. Підкреслено, що основним рушієм розвитку економіки регіону є не стільки виробничий, скільки людський, насамперед творчий потенціал. Це зумовлює необхідність виокремлення творчої суспільної групи, яка об'єднує людей не лише сфери культури, але й представників наукової, соціально-економічної та технологічної творчості за такими ознаками: оригінальність; здатність передбачати і розвивати нові проекти, механізми чи підходи; бажання та готовність експериментувати та ризикувати; гнучкість мислення і пізнання; частка інтелектуальної праці - 20-60%. Серед творчої суспільної групи в роботі виокремлено креативне „ядро”, яке, крім високого рівня розумового розвитку, інтелектуалізації діяльності (частка інтелектуальної праці - 40-100%), характеризується високою суспільною активністю. Відповідно, творчі та креативні ресурси, які можуть бути задіяні для стимулювання регіонального розвитку, розглядаємо як творчий і креативний потенціал регіону.

Формування творчих кластерів здійснюється за умови актуалізації культурного і творчого потенціалу регіону у процесі реалізації регіональної політики розвитку. Зміна парадигми трактування орієнтирів економічного розвитку передбачає трансформацію підходів до планування та визначення ключових передумов сталого зростання територій. За тенденції глокалізації та збільшення частки міського населення у ХХІ столітті до 80 % загальної чисельності, планування економічного розвитку повинно здійснюватися на рівні міст та регіонів, а основним рушієм економічного розвитку стає „творча економіка”, детермінантами якої є культура, творчість і технології.

На сьогодні культура є однією із базових компонент зміцнення регіональної конкурентоспроможності і здійснює вагомий вплив на розвиток творчого потенціалу, активізацію інноваційної діяльності через удосконалення інфраструктурного забезпечення процесу творчості, стимулювання нестандартного мислення та формування регіональних інституцій, створення унікальних конкурентних переваг. Це зумовлює необхідність формування базису регіонального розвитку шляхом визначення розширеного опорного каркасу території - області зосередження функціональної активності населення регіону, що передбачає концентрацію ресурсів, процесів, технологій, інфраструктурних об'єктів, пов'язаних з високою інтенсивністю освоєння простору, в т.ч. культурних і творчих ресурсів регіону, які забезпечують життєдіяльність території.

На основі аналізу підходів до визначення пріоритетів регіональної конкурентоспроможності встановлено, що в Україні у відповідних програмних документах загальнодержавного та регіонального рівнів нарощення обсягу валового регіонального продукту розглядається як основна ціль її забезпечення. У розвинених країнах формування регіональної конкурентоспроможності здійснюється з урахуванням аксіологічного підходу, відповідно до якого її ціллю є забезпечення добробуту населення, який значною мірою визначається рівнем розвитку культурного і творчого потенціалу територій.

Раціональна регіональна політика стимулювання творчих індустрій дає можливість отримати значний ефект розвитку: створювати нові джерела отримання доходів; забезпечувати зростання рівня зайнятості; сприяти інтенсифікації підприємницької діяльності. Одним із напрямів актуалізації культурних і творчих ресурсів є ревіталізація - відродження регресивних чи депресивних територій за рахунок надання їм нового імпульсу розвитку. Узагальнення сучасних тенденцій та перспектив регіонального зростання провідних країн та України дозволяє стверджувати, що актуалізація культурно-творчого потенціалу може стати одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку держави. З метою виявлення оптимальних форм активізації культурно-творчих ресурсів стимулювання регіонального розвитку доведена необхідність застосування інноваційних підходів до реалізації їх потенціалу через формування творчих кластерів.

Зважаючи на стійкі пріоритети використання кластерних моделей розвитку економіки, проаналізовано зарубіжні й вітчизняні кластерні підходи та обґрунтовано актуальність кластеризації економіки регіонів, роль якої у підвищенні ефективності функціонування економічних систем є однією із домінуючих, оскільки дозволяє стимулювати науково-технічне та соціально-економічне зростання, активізувати, залучати та розвивати ресурсний, науково-технічний, інтелектуальний, організаційний потенціал. Саме тому Європейською радою з конкурентоспроможності кластери визначено одним із дев'яти пріоритетів посилення інновацій у Європі і зміцнення конкурентоспроможності регіональної економіки. Світовий досвід формування творчих кластерів засвідчує, що кластеризація творчих індустрій значною мірою стимулює їх розвиток і дозволяє формувати конкурентні переваги територій.

Однією із галузей, потенціал якої в Україні використовується недостатньо ефективно, є народні художні промисли. Формування кластерів на їх основі відповідає усім вимогам щодо створення подібних об'єднань, оскільки територіально локалізована схема „сировина - виробництво - людські ресурси” сформувалася історично, а їх соціально-економічний потенціал стимулювання регіонального розвитку практично не задіяний, що актуалізує їх утворення на базі народних текстильних промислів.

Визначено, що кластер народних текстильних промислів - це група компактно розташованих підприємств, народних майстрів, дизайнерів, освітніх закладів, постачальників сировини та партнерів, які забезпечують єдиний ланцюжок створення валової доданої вартості продукції текстильних промислів та супутніх послуг на територіях історичних традиційних осередків. Створення таких кластерів передбачає активізацію культурного і творчого потенціалу осередків як неодмінної передумови формування конкурентних переваг цих об'єднань та регіону загалом.

У другому розділі „Аналіз та оцінка культурно-творчих детермінант соціально-економічного розвитку регіонів України” узагальнено світовий досвід використання культурно-творчого потенціалу для стимулювання регіонального розвитку та окреслено перспективи його впровадження в Україні, здійснено комплексну оцінку використання культурних і творчих ресурсів для забезпечення розвитку регіонів, виявлено інституційні бар'єри, соціально-економічні передумови формування кластерів народних текстильних промислів.

Аналіз тенденцій взаємовпливу капіталізації творчого потенціалу і рівня регіонального розвитку провідних країн підтвердив гіпотезу про тісний взаємозв'язок між цими показниками. Тому стратегічні орієнтири цих країн передбачають активізацію національного творчого потенціалу та залучення зовнішніх ресурсів. Творчі і, особливо креативні особистості стають домінантними для забезпечення конкурентоспроможності територій, ХХІ століття позиціонується як „ера боротьби за таланти”, а ООН 2009 рік оголосила роком творчості та інновацій. Україна входить до 20-и країн з найвищим глобальним індексом талановитості, який вказує на можливість країни чи регіону формувати творчий потенціал, і, за прогнозами, її рейтинг покращиться (з 19-го у 2007 р. до 17-го місця у 2012 р.).

Проте, в Україні на державному та регіональному рівнях перспективність творчих індустрій як передумови регіонального розвитку розглядається лише фрагментарно, а культурна та економічна політика здійснюється без комплексного врахування творчого потенціалу регіонів, масштабні оцінки якого до цього часу не проведені. Запропоновано розраховувати загальний індекс творчого потенціалу регіонів України як середнє арифметичне розрахункових індексів: талановитості, відкритості суспільства, людського капіталу і технологій. Проведені розрахунки підтверджують значні регіональні диспропорції творчого потенціалу. Так, індекс творчого потенціалу м. Києва та м. Севастополя є значно вищим, ніж більшості областей, що пов'язано з посиленням тенденцій до урбанізації, оскільки саме великі міста приваблюють творчих особистостей. Високим є творчий потенціал Харківської області завдяки розвиненій освітній сфері, активізації підприємництва та інноваційної діяльності. Інші регіони характеризуються низькими значеннями індексу творчого потенціалу, що пояснює їх відставання за рівнями соціально-економічного розвитку та якості життя населення.

Показники рівня якості життя (за оцінками експертів Міжнародного центру перспективних досліджень) корелюють з індексом творчого потенціалу регіонів. У той же час, області, які є лідерами економічного зростання за обсягами валового регіонального продукту у розрахунку на одну особу характеризуються нижчим рівнем якості життя, крім м. Києва, що свідчить про диспропорції між декларованою політикою регіонального розвитку та її реалізацією. За відсутності радикальних заходів акумулювання та капіталізації творчого і, особливо креативного потенціалу можна припустити подальше погіршення показників соціально-економічного розвитку регіонів України. Особливо гостро проявляються ці проблеми на рівні малих міст та сільських поселень. Згортання промисловості, вичерпання у багатьох депресивних територіях традиційних ресурсів розвитку, загострення соціально-економічних проблем стимулює територіальні громади до пошуку інноваційних напрямів розвитку регіонів, одним із яких є актуалізація потенціалу народних текстильних промислів.

Дослідження світових тенденцій розвитку творчих індустрій засвідчує, що вони є одним із найдинамічніших сегментів економіки та перспективним напрямом створення нових робочих місць. Темпи зростання творчих індустрій у ЄС становлять у середньому 4-5% на рік, що перевищує динаміку зростання валового внутрішнього продукту та зайнятості вдвічі. Лідером розвитку творчих індустрій і реалізації творчого потенціалу, ревіталізації промислових зон у світі є Великобританія, у т.ч. завдяки реалізації проектів „Нові таланти для нової економіки”, „Створення творчих територій” тощо, розробка та апробація яких здійснюється спочатку на регіональному рівні. Аналогічні підходи до забезпечення регіонального розвитку застосовуються й іншими розвиненими країнами. Формування та реалізація політики стимулювання творчої економіки і створення творчих кластерів здійснюється як на рівні держав (інституційне забезпечення, рамкові програми), так і на рівні окремих регіонів (регіональні та локальні програми).

Узагальнення досвіду діяльності творчих кластерів показує, що такі об'єднання дають значний позитивний ефект як у великих („Іст-Енд”, м. Лондон, Великобританія; „Комунікації, медіа та творчі індустрії”, м. Берлін, Німеччина; „Дизайн дістрікт”, м. Хельсінкі, Фінляндія; творчі кластери, м. Пекін, Китай), так і в малих містах („Сабтопіа”, м. Бутчюрка, Швеція; кластер м. Їваскіла, Фінляндія). Особливо ефективними є кластери художніх промислів у сільських регіонах країн Азії („Сандур”, „Госпет”, „Чандері”, „Вовняні килими і покривала” тощо). Проведена оцінка перспектив впровадження творчих кластерів у сфері народних промислів засвідчує, що на сьогодні в Україні інституційне забезпечення їх розвитку є несформованим. Незважаючи на низку наукових розробок та діючих нормативно-правових актів, якими визначено, що кластеризація є одним із пріоритетних напрямів розвитку територій, де розташовані осередки ремесел, більшість проектів не реалізується через неефективні механізми актуалізації культурних та творчих ресурсів територій, а також відсутність ключових законодавчих актів, стратегічних програмних документів і заходів, які повинні стимулювати цей процес („Концепція створення кластерів в Україні”, Закони України „Про культуру”, „Про меценатство”, „Державна концепція розвитку культури”, адміністративно-територіальна реформа тощо).

Оцінка ефективності використання культурного потенціалу за період 2004-2009 рр. із застосуванням багатовимірного статистичного аналізу дозволяє поділити регіони на чотири групи, з яких до групи з відносно високими показниками соціально-економічного та культурно-творчого розвитку у 2004 р. увійшли Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська області та АР Крим. Станом на 2009 р. до групи регіонів-лідерів віднесені АР Крим, м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Львівська, Одеська, Харківська області.

На основі методу огортаючих даних визначено, що до областей з недостатньо ефективним використанням культурного потенціалу для розвитку територій відносяться АР Крим (коефіцієнт ефективності 0,18), Дніпропетровська (0,37), Вінницька (0,69), Одеська (0,69), Запорізька (0,76), Луганська (0,77), Львівська (0,82) області. Саме у цих регіонах доцільно інтенсифікувати використання культурних ресурсів, що дасть можливість підвищити рівень їх соціально-економічного розвитку.

Результати панельної крос-секшн регресії підтвердили тісний взаємозв'язок між актуалізацією культурно-творчих ресурсів та рівнем регіонального розвитку. В Україні найістотніший позитивний зв'язок параметрів економічного зростання регіонів спостерігається з такими показниками сегменту творчих індустрій та культурних ресурсів: діяльність у сфері інформатизації (коефіцієнт регресії 1,33); рекламна діяльність (0,99); кількість пам'яток монументального мистецтва (0,30); кількість відвідувань музеїв за рік (0,71). Негативний зв'язок виявлений для показників витрат на дослідження і розробки (-0,72), кількості професійних театрів (-0,61), бібліотек (-0,31) та відвідувань кіносеансів за рік (-0,83), що свідчить про неефективне фінансування цих сфер та необхідність перегляду стратегії розвитку творчих індустрій на регіональному рівні. Результати досліджень підтверджують також неефективність використання культурно-творчого потенціалу регіонів України, можливість і доцільність стимулювання регіонального розвитку через його активізацію, у т.ч. формування творчих кластерів.

Проведене автором у 2007-2009 рр. соціологічне опитування 160 експертів дозволило визначити сукупність бар'єрів, які гальмують розвиток осередків ремесел та формування кластерів на їх основі. Більшість опитаних вважає, що державна та регіональна політики не сприяють розвитку ремесел. До основних причин неефективного їх розвитку відносять: занепад традицій виробництва у самих осередках (65,8% опитаних), неефективність або недієвість програм розвитку (58,2%), недостатність фінансування та підтримки функціонування (48,7%), зниження рівня конкурентоспроможності продукції (79,1%) та оплати праці народних майстрів (59,5%), непрестижність професії народного майстра (48,7%). Визначаючи доцільність формування кластерів на базі текстильних ремесел, експерти вказали на важливість поліструктурної співпраці між осередками різних регіонів, а також стимулювання ініціативи розробки програм їх розвитку з боку потенційних учасників кластера. На підставі узагальнення оцінок експертів у роботі окреслена вагомість чинників, які визначають конкурентоспроможність кластерів народних текстильних промислів (партнерська мережа, людський капітал, інноваційність, фізична інфраструктура, активність підприємництва, доступність фінансування і ринків, служби підтримки бізнесу, інформації, комунікації тощо).

Одним із прототипів кластеру на базі народних ремесел є концерн Укрхудожпром, який у 80-х роках ХХ століття об'єднував 25 спеціалізованих фабрик, 5 художньо-виробничих об'єднань, мережу фірмової торгівлі, але нині фактично не функціонує. Аналіз сучасного стану осередків народних текстильних промислів (м. Кролевець (Сумська обл.), м. Богуслав, м. Переяслав-Хмельницький, с. Обуховичі (Київська обл.), м. Дігтярі (Чернігівська обл.), м.Решетилівка (Полтавська обл.), м. Глиняни (Львівська обл.), Косівський район (Івано-Франківська обл.)) доводить, що більшість з них мають значний потенціал, але знаходяться у стадії занепаду.

Станом на 2009 р. в Україні зареєстровано понад 100 кластерів, значна кількість яких залишається нереалізованими через несистемну кластерну політику, інституційні бар'єри та недостатньо розвинене мережеве співробітництво за схемою „досвід - довіра - співпраця”. У той же час, створено низку кластерів, які враховують потенціал осередків ремесел (етноісторичний туристичний кластер „Древлянська земля” (Житомирська обл.), туристично-рекреаційний кластер „Гоголівські місця Полтавщини” (Полтавська обл.), кластер „Сузір'я” (Ів.-Франківська обл.) тощо). Тобто, кластери народних художніх промислів залишаються дієвим засобом збереження, розвитку та задіяння багатьох видів територіальних ресурсів, проте потенціал саме текстильних ремесел сьогодні реалізується недостатньо ефективно.

У третьому розділі „Організаційно-економічні засоби та інституційні основи формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів” розвинено методологічні підходи до цільового та структурного програмування регіональної конкурентоспроможності, запропоновано концептуальні рішення із запровадження кластерної форми реалізації культурно-творчого потенціалу регіону, розроблено організаційно-економічне забезпечення формування міжрегіональних кластерів народних текстильних промислів.

У роботі обґрунтовано, що реалізація кластерних ініціатив потребує зміни концепції формування базисних передумов регіонального розвитку на основі запропонованого трактування каркасу території, визначення ключових його підсистем, розвиток яких є взаємозалежним, та креативного „ядра” суспільства як домінанти реалізації потенціалу території. Відповідно до такої концепції, на кожній території необхідно виокремлювати базові підсистеми, відображені у стратегіях регіонального розвитку з використанням модифікованого SWOT-аналізу, який здійснюється за розділами: економіка, екологія, соціальна сфера, культура, інфраструктура, людські ресурси, у т.ч. креативне „ядро” (персональна база даних)). Інтегральна концентрація центрів активації функціональних підсистем каркасу у комплексі визначає доцільність формування „полюсів” конкурентоспроможності території і потребує внесення запропонованих змін в діючі Методичні рекомендації щодо формування регіональних стратегій розвитку.

Аргументовано, що до культурних ресурсів території, які складають основу підсистеми культури і мають прикладне значення для регіонального розвитку, доцільно віднести культурну та природну спадщину, творчі індустрії, фестивалі і події, визначні місця, нематеріальні ресурси, неприбуткові організації та видатних особистостей сфери культури. Розроблено порівняльну шкалу оцінки, яка враховує вагомість та можливості використання цих ресурсів для регіонального розвитку. Кожен вид ресурсу пропонується оцінювати експертним методом за шкалою від 0 до 10 з урахуванням вагомості окремих критеріїв (вагомість мистецької цінності об'єкта - 10 балів; час створення - 10; причетність до історичних, культурних, політичних та інших подій - 5, до видатних особистостей - 7; відомості про автора об'єкта - 3; популярність бренду - 10; можливості створення нових культурних цінностей на основі об'єкта - 7, розвитку туризму - 11, збереження об'єкта - 4; інфраструктура об'єкта - 8; стан його збереження чи розвитку - 10; матеріальна вартість - 5). Для порівняння потенціалу окремих ресурсів щодо стимулювання регіонального розвитку запропоновано оцінювати їх за формулою:

де R_i - загальна оцінка соціально-економічного потенціалу і-го культурного ресурсу; S_ij - експертна оцінка і-го ресурсу за j-м показником; v _j - вагомість j-го показника для розвитку регіону; і - культурні ресурси (і= 1,...,n); j - показники вагомості культурних ресурсів (j =1,...,12).

Порівняння загальних оцінок культурних ресурсів територій дало можливість визначити найпридатніші з них для капіталізації та посилення конкурентних переваг регіону і, на цій основі, окреслити пріоритетні напрями їх використання як у програмах та стратегіях регіонального розвитку, так і при формуванні творчих кластерів. За цим підходом оцінено культурні ресурси територіальних осередків кластера „Екологічний ракурс” та запропоновано напрями актуалізації їх потенціалу. Хоча ці території володіють значним культурним потенціалом, до офіційного реєстру історико-культурної спадщини внесено менше, ніж 10 % потенційного обсягу наявних ресурсів осередків.

Суб'єктами комплексного обліку культурних ресурсів, разом із Міністерством культури і туризму, доцільно визначити центри, агенції регіонального розвитку, а також локальні громади, які, крім обліку цього виду ресурсів, повинні оцінювати їх соціально-економічний потенціал та ефективність використання.

Як показано у дослідженні, запровадження кластерної моделі для розвитку народних текстильних промислів дозволяє: повномасштабно задіяти потенціал осередків; ефективніше використовувати ресурси; сприяти збереженню центрів народної творчості; знизити трансакційні витрати та підвищити ефективність завдяки ефекту масштабу, скороченню витрат; забезпечити зростання конкурентоспроможності як продукції майстрів, так і осередків народних промислів та регіонів загалом; сформувати довгострокову стратегію діяльності окремих підприємств кластера та забезпечити конкурентні переваги у стратегічній перспективі; диверсифікувати діяльність осередків; знизити рівень ризиків; сприяти синергетичному ефекту для учасників кластера. Потенційно активними організаціями, які можуть стимулювати створення таких кластерів, є освітні та науково-дослідні установи, агенції регіонального розвитку, бізнес-інкубатори, центри інноваційного розвитку, підприємницькі асоціації та інші організації.

Найповніше реалізація потенціалу народних текстильних промислів в Україні можлива за умови створення міжрегіональних кластерів. Зважаючи на це, запропоновано проект формування міжрегіонального кластеру народних текстильних промислів „Екологічний ракурс” на базі осередків м. Глиняни (Львівська обл.), с. Яворів (Івано-Франківська обл.), м. Богуслав (Київська обл.), м. Решетилівка (Полтавська обл.). При цьому міжрегіональний кластер народних текстильних промислів визначений як міжтериторіальне об'єднання центрів народних текстильних промислів та інших юридичних і фізичних осіб, діяльність яких спрямована на створення продукції чи послуг народних текстильних промислів з метою актуалізації культурно-творчого потенціалу регіону, підвищення конкурентоспроможності учасників кластера за рахунок зниження транзакційних витрат, покращення координації діяльності від формування спільної стратегії розвитку, асортиментної політики до просування та збуту продукції на ринках.

Обґрунтовано, що кластер „Екологічний ракурс” доцільно створювати у такій послідовності етапів: мобілізації зусиль; аналітично-діагностичного; стратегічного планування; реалізації стратегії розвитку кластера. На етапі мобілізації визначено потенційних суб'єктів кластера (представників осередків - народних майстрів, заготівельників, постачальників тощо) та отримано їх згоду на участь. Аналітично-діагностичний етап передбачає комплексну оцінку культурних і творчих ресурсів територій і підприємств, які складуть основу об'єднання, потенційних партнерів, основні товари та послуги. На етапі стратегічного планування розроблено комплекс організаційно-економічного забезпечення функціонування кластера, основу якого складають: договір про наміри щодо створення, програма розвитку до 2015 р., статут, концепція діяльності, його організаційна структура. На етапі реалізації кластера підписано договір про наміри, розпочато впровадження концепції та програми. Програма розвитку міжрегіонального кластеру народних текстильних промислів „Екологічний ракурс” до 2015 р. передбачає цільову орієнтацію кластера на: підвищення рівня добробуту населення; розвиток територіальних осередків текстильних промислів реалізацією їх культурно-творчого потенціалу; забезпечення сталого розвитку; збереження і формування культурного капіталу територій; акумулювання та актуалізацію творчих ресурсів.

Таблиця 1 Фінансування Програми формування та розвитку міжрегіонального кластера народних текстильних промислів „Екологічний ракурс” (тис. грн.)

Здійснена прогнозна оцінка передумов та чинників ефективного функціонування кластера на основі експертного опитування доводить, що комплексна реалізація програми дозволить істотно інтенсифікувати розвиток регіонів, де розміщені осередки народних текстильних промислів, які увійшли до кластера.

Подальше поширення аналогічних кластерів народних текстильних промислів в Україні забезпечить значний позитивний ефект регіонального розвитку (зростання рівня зайнятості; відновлення виробництва; акумулювання творчого потенціалу; ревіталізація територій; покращання дизайну середовища; залучення інвестицій; розвиток сировинної бази тощо), активізація виробництва продукції народних текстильних промислів (стимулювання внутрішнього та зовнішнього попиту; підвищення конкурентоспроможності та розширення асортименту продукції), стимулювання туризму (розробка нових туристичних продуктів, тематичних маршрутів з включенням до них осередків текстильних ремесел); маркетинг територій; поглиблення міжрегіональної інтеграції на основі культурно-творчих передумов і чинників; розвиток суміжних галузей (освіти, науки, охорони здоров'я, рекреації).

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено низку науково-практичних завдань щодо розробки організаційно-економічного забезпечення формування міжрегіональних творчих кластерів на базі осередків народних текстильних промислів шляхом системного обліку та активізації культурних і творчих ресурсів територій, на основі чого сформульовані такі висновки:

1. Систематизація та узагальнення теоретико-методологічних підходів до розробки ефективних заходів підвищення регіональної конкурентоспроможності за умови посилення глокалізації дозволила довести необхідність виявлення та створення унікальних конкурентних переваг регіону на основі використання культурних та творчих ресурсів територій, раціональним напрямом актуалізації яких є використання кластерної моделі територіально-виробничої організації.

2. На сучасному етапі культура позиціонується як необхідна складова забезпечення сталого розвитку, а творчі індустрії набули характеристик найдинамічнішого та перспективного сегменту економічного розвитку з огляду на можливості збільшення обсягу ринку, створення робочих місць, ревіталізації територій. Виявлено, що однією із основних причин недостатнього рівня розробки і впровадження інновацій у різних сферах господарювання регіонів України є неефективне використання культурного і творчого потенціалу. Саме тому стимулювання його розвитку і ефективного використання визначене пріоритетним напрямом формування системи створення унікальних конкурентних переваг регіону.

3. Особливого значення у підвищенні регіональної конкурентоспроможності набувають якісні характеристики людського капіталу (талановитість, творчий потенціал, інтелект, суспільна активність тощо). Творчі і, особливо, креативні особистості є потенційною рушійною силою, яка здатна активізувати регіональний потенціал, а тому доцільним є облік, розробка та реалізація механізмів їх нагромадження та активізації. Запропоновані підходи до побудови системи обліку творчих та креативних осіб передбачають удосконалення існуючої звітності місцевих органів влади та запровадження комплексних програм актуалізації їх потенціалу.

4. Проведений системно-структурний аналіз виявив тісний взаємозв'язок між рівнем творчого потенціалу та соціально-економічним розвитком регіонів. Спостерігаються істотні диспропорції між індексами творчості окремих регіонів. Серед аналізованих міст та областей України у 2008 році найвищим був індекс творчого потенціалу міст Києва, Севастополя та Харківської області - 0,64; 0,39 та 0,38 відповідно, а найнижчим - Житомирської, Хмельницької, Волинської областей (0,07). Найбільша кількість представників творчої суспільної групи концентрується у великих містах, які характеризуються вищим рівнем привабливості проживання та можливостей самореалізації. Малі міста та периферійні території потребують додаткових стимулів для утримання творчих осіб як ключового чинника формування унікальних конкурентних переваг регіону.

5. Дослідження показало, що економічний потенціал сфери культури в Україні до цього часу комплексно не оцінювався. Культурні ресурси регіонів використовуються лише частково, хоча на відміну від природних їх можна постійно створювати, що обумовлює можливість формування нових джерел унікальних конкурентних переваг регіону. Запропоноване удосконалення методики обліку культурних ресурсів територій, що дозволяє комплексно враховувати їх потенціал при розробці стратегій соціально-економічного розвитку та їх реалізації в умовах глокалізації.

6. Ефективне використання конкурентних переваг територій, які полягають у активізації їх культурно-творчого потенціалу, вимагає зміни методологічних підходів до цільового та структурного програмування підвищення регіональної конкурентоспроможності. Доведено, що системний підхід до визначення базисних передумов забезпечення сталого розвитку регіону доцільно застосовувати з використанням опорного каркасу території, який формується за рахунок поєднаних інфраструктурою чотирьох ключових підсистем: економіки, екології, соціальної сфери та культури. Потенціал цих підсистем реалізується через людський капітал, насамперед креативне „ядро” суспільства.

7. Пріоритетним напрямом реалізації культурно-творчого потенціалу визначено використання кластерної моделі. У цьому контексті доцільним є облік ресурсів на основі запропонованого трактування поняття „каркас території”. Концентрація ресурсної бази підсистем каркасу, наявність відповідної інфраструктури та людського капіталу формують „полюси” конкурентоспроможності регіону. Запропонована модифікована методика обліку культурних ресурсів з використанням аксіологічного підходу забезпечує обґрунтованість стратегічних програмних рішень активізації їх соціально-економічного потенціалу.

8. Значний інтерес до активізації культурно-творчого потенціалу виявляють існуючі осередки народних художніх промислів, які розглядаються як рушій суспільно-економічного розвитку депресивних територій України. Встановлено, що більшість історично сформованих осередків текстильних ремесел знаходяться у стані занепаду або поступово згортають діяльність внаслідок недосконалої державної та регіональної політики стимулювання їх розвитку, руйнування традиційних шкіл, загострення конкуренції на ринку. Тому необхідною є комплексна розробка організаційно-економічного забезпечення реалізації соціально-економічного, культурного, екологічного, політичного складників потенціалу народних ремесел. Враховуючи позитивний світовий та вітчизняний досвід, найоптимальнішою формою актуалізації потенціалу осередків народної творчості визначено створення на їх основі творчих кластерів.

9. Визначено, що в Україні існують необхідні передумови та ресурсний потенціал для формування різних типів творчих кластерів. З метою усунення основних бар'єрів кластеризації народних текстильних промислів запропонована концептуальна схема формування галузевих міжрегіональних кластерів на базі осередків текстильних ремесел, розроблений пакет організаційно-економічного забезпечення (протокол про наміри, установчий договір, статут, концепція діяльності, середньострокова програма розвитку), які покладено в основу першого етапу створення міжрегіонального кластера осередків текстильних промислів „Екологічний ракурс” (м. Глиняни (Львівська обл.), с. Яворів (Івано-Франківська обл.), м. Богуслав (Київська обл.), м. Решетилівка (Полтавська обл.)). Запропонований кластерний підхід може бути поширеним й для інших осередків народних художніх промислів та стимулювати формування додаткових конкурентних переваг багатьох регіонів України, стати передумовою ревіталізації депресивних субрегіонів, створення сприятливих умов для концентрації та розвитку творчого потенціалу.

10. Формування міжрегіональних кластерів з метою раціонального інтегрування потенціалу осередків народних текстильних промислів України, суміжних галузей та сфер економіки в стратегічній перспективі сприятиме розвитку депресивних регіонів, малих міст та сільських поселень і, таким чином, дозволить максимально ефективно використовувати ресурсний потенціал, знизити рівень зовнішньої залежності економіки регіонів в умовах посилення глобальної конкуренції, забезпечити комплексний розвиток, збереження традицій та розвиток культурного капіталу регіонів України. Синергетичний ефект для усіх учасників кластера дозволить підвищити ефективність діяльності юридичних та фізичних осіб-учасників, а також диверсифікувати функціонування осередків, підвищити рівень зайнятості, посилити конкурентоспроможність як кластерного об'єднання, так і осередків народної творчості загалом.