Механізм фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

МЕХАНІЗМ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Мельник Олександр Григорович

Київ - 2010

Анотація

Мельник О.Г. Механізм фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами. - Європейський університет, Київ, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальним питанням вивчення можливостей безперервного інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, що диктує об'єктивну необхідність комплексного дослідження двох системних об'єктів економічних відносин: інноваційного виробництва і фінансів. Основою розв'язання поставленої задачі є виявлена методологічна тотожність трансформаційної динаміки інновацій і фінансів: продуктивність - утилізація.

В роботі розглянуто методологічні підходи у визначенні категорій: інновація, інноваційний розвиток, фінанси, фінансовий механізм, запропоновано авторське уніфіковане визначення «інновацій». Проаналізовано характер та інтенсивність інноваційних процесів в галузі машинобудування, виявлено наявність специфічних станів в інноваційному середовищі, визначених як технологічні розриви інноваційного відтворення, вказано на їх причини в машинобудуванні, розроблено механізм подолання таких станів на основі фінансового механізму інноваційного інвестування.

Запропоновано удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, розробленого на основі створеної уніфікованої моделі інноваційного розвитку підприємства, в якому змінено роль і функції амортизаційного фонду підприємства, що розглядається як об'єкт фінансування, а відтак і управління.

Ключові слова: підприємства машинобудування, інноваційний розвиток, фінансові фактори інновацій, технологічні інновації, капітальні інновації, нематеріальні активи, механізм фінансування, інноваційне відтворення капіталу, трансформаційна динаміка інноваційних факторів розвитку.

Аннотация

машинобудівний фінансування інновація економічний

Мельник А.Г. Механизм финансирования инновационного развития машиностроительных предприятий. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. - Европейский университет, Киев, 2010.

В диссертации рассматриваются актуальные вопросы изучения возможности беспрерывного инновационного развития машиностроительных предприятий. Особенность работы состоит в объективной необходимости комплексного исследования двух системных объектов экономических отношений: инновационного производства и финансов, что в данной работе решается путем выделения як объекта исследования инноваций и инвестиционного обеспечения производства инновационной продукции.

Определено, что основой решения поставленной задачи является методологическое тождество воспроизводства элементов объекта исследования как общая трансформационная динамика инноваций и финансов: производительность - утилизация.

Рассмотрены методологические подходы в определении категорий инновации, инновационное развитие, финансы, финансовый механизм, финансовое обеспечение инновационной деятельности. Предложено авторское унифицированное двойное определение инноваций как «продуцированные внутри организации, реализованные в экономическом обороте конкурентные преимущества, и инновационное развитие - как беспрерывное воспроизводство конкурентных преимуществ організації».

Проанализирован характер и интенсивность инновационных процессов на исследуемых предприятиях в совокупности изменения показателей интенсивности продуцирования инноваций на промышленных предприятиях, состояние финансового обеспечения инновационной деятельности. Обнаружено наличие периодов специфического состояния, определенных как технологические разрывы инновационного воспроизводства. Указаны причины, разработан механизм преодоления технологических разрывов с использованием финансового механизма инновационного инвестирования.

Предложено усовершенствование механизма финансирования инновационного развития машиностроительных предприятий, разработанный на основании созданной модели, где изменена роль и функции амортизационного фонда предприятия, который рассматривается как объект финансирования, и таким образом и управления.

Ключевые слова: инновационное развитие, финансовые факторы инноваций, технологические инновации, капитальные инновации, нематериальные активы, механизм финансирования, трансформационная динамика инновационных факторов развития.

Summury

A. Melnyk. MECHANISM OF FINANCING OF INDUSTRIAL ENTERPRISES INNOVATION DEVELOUPMENT. Manuscript.

The dissertation for competition of scientific degree of candidate of economic on specialty 08.00.04 - economy and management of enterprises. European University, Kyiv, 2010.

The Thesis dedicated to actual questions for study of opportunity permanent machine-building enterprises innovation growth to complex investigation both of economical system objects: innovational production and finance, so such view is work out in way of separation of innovations and investment ensuring for innovation goods production. The main in solving the problem is methodical identity of reproduction of investigated elements: productiveness - utilization, as objective transformational dynamic both innovations and finance.

Offered the author unify definition of «innovation» and «innovation development»

In the result of analyze data innovation activity of machine-building corporations found specific situations innovation environment in Ukraine economy called technological ruptures of innovative reproduction. Their reasons formulated and created mechanism overcoming technological ruptures by providing method of innovation investment.

Offered the modernization of mechanism of finance of innovation on industrial corporations, created on basic with accordant model, in which changed role and functions amortization as not far from as financial resources of innovation investments fund but also the object to investment and management.

Key words: machine-building enterprises, innovation development, innovation finance factors, technological innovations, capital innovations, intangible assets, mechanism of finance, innovative expended reproduction, and dynamic of transformation of innovation development factors.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В теорії і практиці діяльності машинобудівних підприємств виникнення і розв'язок проблем економічного розвитку ініціювалося і вирішувалося інноваціями. Реалізація інновацій в машинобудуванні має подвійну функціональність - на рівні підприємства, забезпечуючи його розвиток і в розвитку економічного середовища. Актуалізація проблематики інноваційного розвитку в загальному контексті і у обраному напрямку дослідження обумовлена з одного боку об'єктивним явищем - циклічним характером економічного розвитку та загальною в цьому контексті постановкою наукової задачі - проблеми передбачення реалізації інноваційних проектів підприємств.

Теорія циклів як методологічна основа передбачення розвитку розглядалася М. Туган-Барановським з позицій динаміки формування і реалізації фінансових ресурсів у забезпеченні економічного зростання, де первинним суб'єктом виділено підприємства машинобудування. Цикл в теоретичному змісті розглядався М. Кондрат'євим, як діалектика трансформації статичної та динамічної макроекономічних моделей. Й. Шумпетер створив економічну модель інноваційного розвитку на мікрорівні, намагаючись подолати антагонізм статичних та динамічних економічних теорій.

Продуктивність інновацій в галузі машинобудування є основою економічного розвитку національної економіки. В мікроекономічному аспекті, це завжди супроводжується зміною у виробничій функції. Дана проблематика у її взаємозв'язку із різними аспектами управління інноваційним розвитком докладно розвинута у працях відомих вітчизняних і зарубіжних вчених І. Алєксєєва, І. Ансофа, Л. Антонюк, О. Ареф'євої, Г. Возняк, О. Волкова, А. Гриньова, В. Гриньової, П. Друкера, А. Єпіфанова, С. Захарченка, С. Ілляшенка, C. Козьменка, Ю. Морозова, М. Портера, О. Рудченка, Б. Санто, Б. Твіса та інш.

З макроекономічних позицій інновації розглядаються у діалектичному взаємозв'язку їх із фінансами, значний внесок в розвиток цього напрямку економічної думки зробили знані науковці В. Александрова, А. Амоша, Ю. Бажал, Л. Безчасний, А. Гальчинський, В. Геєць, С Глазьєв, Н. Гончарова, В. Горник, М. Єрмошенко, Т. Кондрат'єва, М. Крупка, А. Кузнєцова, І. Матвієнко, В. Мельник, Г. Менш, С. Онишко, В. Семиноженко, Р. Фатхутдінов, Л. Федулова, Ю. Яковець та ін.

Проблема механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств розглядається науковцями з позицій зазначених напрямків розвитку економічної думки, розв'язуючи, відповідно питання оптимізації інноваційної діяльності та створення для підприємств умов їх інноваційного розвитку, але не всі задачі розв'язано. Насамперед це стосується відсутності ефективного механізму формування і реалізації фондів фінансових ресурсів в інноваційному розвитку машинобудівного підприємства. Залишається не розв'язаною проблема дефіциту фінансових ресурсів на етапі впровадження інновацій на підприємствах, викликаного циклічністю економічних процесів та характером машинобудівного виробництва. Існуючі механізми фінансування переважно враховують параметри інвестиційної моделі, ігноруючи специфіку динаміки інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах

Актуальність проблеми фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств обумовлена зростаючою функціональністю інновацій в розвиткові економічних систем будь-якого рівня структурованості, розв'язок якої у постановці наукової задачі може мати перспективу у напрямку уніфікації теоретичних підходів у визначенні сутності інновацій та інноваційного розвитку, створення статико-динамічної інноваційної моделі підприємства, та поглиблення на цій основі досліджень щодо удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Дослідження в цьому напрямку має значний науковий і практичний інтерес, що і обумовило вибір теми дисертаційної роботи визначила предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Європейського університету за темою «Організація та управлінням стратегічним розвитком промислових підприємств» (державний реєстраційний номер 0107U002007), де автором розроблено методику підвищення ефективності використання коштів амортизаційного фонду з метою удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є узагальнення і розвиток теоретичних положень, розробка методичних рекомендацій щодо удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств України в сучасних умовах.

В реалізації мети дослідження сформульовано і розв'язувалися такі основні завдання:

- узагальнити теоретичні і методичні підходи до визначення сутності поняття «інновація» та «інноваційний розвиток», розробити підхід до уніфікованого визначення інновацій та інноваційного розвитку;

- визначити структуру, механізм і принципи інноваційної динаміки, уточнити причини нерівномірності інноваційних процесів на машинобудівному підприємстві та рівні економічної системи;

- здійснити аналіз стану фінансування інноваційної діяльності підприємств в галузі машинобудування промисловості України, виявити особливості динаміки інноваційної активності на двох функціональних рівнях агрегації: підприємство - галузь - національна економіка та підприємство - регіон - держава, з метою виявлення функціональних елементів інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

- виробити методичні підходи щодо групування і диференціації промислових інновацій в діяльності машинобудівних підприємств;

- розробити модель прогнозування і планування фінансового забезпечення інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

- запропонувати методичні підходи щодо залучення державних фінансів у забезпеченні інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

- запропонувати шляхи удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Результати дисертаційного дослідження в сукупності формують теоретичні і прикладні основи уніфікації інноваційних процесів з метою підвищення ефективності управління фінансуванням інноваційного розвитку підприємств машинобудування.

Об'єктом дослідження є процеси фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в Україні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних питань механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження стали діалектичний, логічний, комплексний підходи до розгляду процесів та явищ в економіці, фундаментальні положення економічної теорії, сучасних інноваційних теорій, теорія економічних циклів кон'юнктури, теорія фінансів. У дисертаційній роботі застосовувались такі методи і прийоми: монографічний метод застосовано для вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів; метод порівняльного аналізу - для деталізації об'єкту дослідження, формулювання економічних характеристик інноваційної діяльності підприємств машинобудування; системний підхід для формування ефективної структури впровадження інновацій на машинобудівному підприємстві; економіко-математичні методи застосовувались для аналізу характеру тенденцій ефективності і продуктивності інноваційної діяльності із врахуванням впливу на нього зовнішнього середовища, створення динамічної моделі фінансування інноваційного розвитку підприємства; табличний і графічний методи для наочного відображення статистичного матеріалу та схематичного представлення теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження; абстрактно-логічний метод для теоретичного узагальнення і формулювання висновків.

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок автора при дослідженні процесів фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств полягає у наступному:

вперше:

- розроблено науково-методичний підхід до організації фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств на основі розробленої уніфікованої динамічної моделі, що надає можливість визначати напрямки ефективного фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства в межах десятирічного циклу інвестування;

- здійснено групування і структурування інновацій в машинобудуванні за сформульованим принципом трансформації їх продуктивності у форму фінансів (продуктивність - утилізація) з метою розробки динамічної моделі циклу інноваційного розвитку машинобудівного підприємства на основі технологічного циклу відтворення інновацій та динаміки інноваційного відтворення капіталу, що робить можливим моделювання десятирічного циклу інноваційного розвитку машинобудівного підприємства з високою достовірністю прогнозних характеристик;

удосконалено:

- методичний підхід до забезпечення росту продуктивності виробництва інноваційної продукції в комплексі із ростом ефективності впровадження інновацій на машинобудівному підприємстві, що, на відміну від існуючих оптимізаційних моделей, значно підвищує ефективність планування кількісно-якісних змін в управлінні господарською діяльністю машинобудівного підприємства;

- науково-методичний підхід до планування залучення фінансових ресурсів в забезпеченні інноваційного розвитку машинобудівного підприємства із врахуванням впливу циклічності економічних процесів на інноваційну діяльність в машинобудуванні, що, на відміну від існуючих методик визначення вартості інноваційних інвестицій, значно підвищує ефективність управлінських рішень щодо інвестування інноваційної діяльності підприємства;

дістали подальшого розвитку:

- запропоновано методичний підхід фінансування отримання інноваційного прибутку з використанням амортизаційних сертифікатів, який влаштовано в механізм фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, що забезпечує уникнення технологічних розривів інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, і, на відміну від існуючих механізмів фінансування, в значній мірі розв'язує проблему залучення інвестиційних та кредитних ресурсів в довгострокові інноваційні проекти в галузі машинобудування;

- уточнено економічну сутність понять «інновація» та «інноваційний розвиток», чим долаються існуючі розбіжності в трактуванні інновацій як продукту і як процесу, що дає можливість розглядати в єдності їх статичних та динамічних характеристик в розвитку методичних підходів дослідження інновацій;

- методичний підхід до розрахунку потреби в додатковому фінансуванні інноваційних проектів на будь-якому етапі інноваційного циклу, що на відміну від існуючих, підвищує якість оперативного управління фінансовим забезпеченням інноваційної діяльності машинобудівного підприємства;

Практичне значення одержаних результатів полягає у формулюванні рекомендацій для економічного обґрунтування управлінських рішень щодо організації і планування інноваційних процесів та фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства на всіх етапах циклу інноваційного зростання.

В результаті застосування на практиці розробленої уніфікованої моделі фінансування забезпечується уникнення фінансових втрат інвестування інноваційної діяльності, в наслідок синхронізації технологічних процесів та оновлення матеріально-технічної бази виробництва. Застосуванням вказаної моделі значно підвищується якість планування інноваційної діяльності підприємства в перспективі 10 р.

Розрахункові параметри моделі було апробовано в планово-аналітичній роботі Головного управління розвитку інфраструктури Тернопільської ОДА (довідка № 114/7 - 05 - 06 від 02.11.2009 р.).

Запропонований підхід до розрахунку обсягу додаткової потреби у фінансуванні інноваційної діяльності на основі розрахованого індексу потенційного обсягу зростання ефективності інноваційного виробництва та інтегрального коефіцієнту ефективності фінансових ресурсів інноваційної діяльності в машинобудуванні сприяє визначенню оптимальних обсягів залучення додаткових коштів у фінансуванні інноваційної діяльності машинобудівного підприємства. Висновки і рекомендації, які запропоновано в дисертаційній роботі використані в роботі планово-економічного відділу ВАТ «Каметмаш» (довідка № 15/01 від 11.01.10), в роботі фінансово-економічного відділу ВАТ «Веркон» (довідка № 39/03 від 15.03.2010 р.)

Наукові розробки за темою дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Економічне обґрунтування господарських рішень».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Теоретичні обґрунтування, узагальнення та положення, зроблені висновки і запропоновані практичні рекомендації одержані автором самостійно на основі проведеного дослідження інноваційної діяльності машинобудівних підприємств м. Києва. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать іншим.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднювались і обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми економіки» (м. Київ, 2007, 2008, 2009 рр.), «Проблемы глобализации и модели устойчивого развития экономики» (м. Луганськ, 2009р.), «Фінансово-бюджетна політика в контексті соціально-економічного розвитку регіонів» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), 7-му Міжнародному науково-практичному семінарі «Сучасні проблеми інформатики в управлінні, економіці, екології, освіті» (оз. Світязь, м. Київ, 2008р.). На X та ХІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура, національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (м. Київ, 2007, 2008рр.), V та VІ науково-практичній конференції «Eсоnomics: Current Affairs and Development Prospects» (м. Київ, 2007, 2008 рр.);

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в наукових фахових виданнях у 6 написаних одноосібно статтях і в розділі в колективній науковій монографії. Крім того, результати дисертаційного дослідження опубліковано в чотирьох збірниках тез по матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 2,38 ум. д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, в тому числі 33 таблиці, 24 рисунки, список використаних джерел містить 182 позицію на 17 сторінках комп'ютерного тексту.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету й основні завдання, предмет, об'єкт дослідження, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, та публікації за темою.

У першому розділі - «Теоретичні основи механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств» - досліджено еволюцію економічної думки щодо визначення поняття «інновації» та «інноваційний розвиток», структуру механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, виділено переваги організаційних форм та проведено оцінку їх ефективності.

Аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених з основ теорії інноваційного розвитку, проблем промислових інновацій та фінансового забезпечення інноваційного розвитку, дозволив автору систематизувати функціональні характеристики інновацій в інноваційному розвитку машинобудівного підприємства. В роботі встановлено, що в сфері промислових інновацій реалізуються циклічні взаємозалежності динаміки натуральних (матеріальних) і якісних показників стану підприємства. Капітальні інновації забезпечують приріст капіталу, технологічні, управлінські, маркетингові, продуктові інновації - екстенсивний приріст технологій, розширення структури організації та асортименту продукції підприємства - такі зміни стають інноваціями за умови нарощування підприємством обсягу компетенцій виробничих сил, сконцентрованих в результаті інноваційної діяльності в конкурентних перевагах та комерційної реалізації їх як інноваційного продукту в економічному обороті на високотехнологічних ринках.

На цій основі особливістю машинобудування виділено функціональну єдність трансформаційного змісту, де ініціалізація технологічних інновацій, вмотивовує підприємство до значного оновлення матеріально-технічної бази виробництва, що в комплексі всіх змін в діяльності підприємство сконцентровано в інноваційній продукції машинобудівного підприємства. Взаємозумовленістю удосконалення технологічних процесів та оновлення матеріально-технічної бази виробництва за визначенням автора ототожнюється продуктові інновації та інноваційна продукція машинобудівних підприємств.

В розробленій автором функціональній моделі взаємозв'язків елементів інноваційного розвитку машинобудівного підприємства (рис. 1) продуктові інновації, як метод інноваційного відтворення трансформується у результат відтворення конкурентних переваг із концентрацією фірмових компетенцій в продукції машинобудівного підприємства. В наслідок порушення циклічності вказаних взаємозалежностей розриваються взаємозв'язки процесів виробництва та НДДКР, унеможливлюючи використання синергії продуктивності праці в сфері створення продукції та виробничої науки. Втрата взаємозв'язків відтворювальних процесів, і, як наслідок, втрата конкурентних переваг організації як найсуттєвішої характеристики інноваційного розвитку, є причиною технологічних розривів в машинобудуванні, де виробництво є просто діяльність, наявні ресурси не функціональні і не продуктивні.

Автором встановлено, що в машинобудуванні продукування інновації зосереджується безпосередньо у виробничому процесі, екстраполюється у сферу відтворення вартостей, внаслідок чого відбувається уніфікація виробничої та інноваційної діяльності, що на практиці реалізується в об'єктивній необхідності проведення НДДКР, удосконалень, відсутності часового лагу дифузії інновацій, підвищення ризиків економічної безпеки підприємства. Це зобов'язало розглядати інновації не як вид діяльності, а як суть виробництва засобів виробництва.

Здійснене узагальнення теоретичних основі у розумінні сутності інновацій, стало основою авторського формулювання принципів уніфікації економічних характеристик інновацій на основі циклічної трансформації росту продуктивності технологічних процесів в процеси відтворення капіталу підприємства, а саме: продуктивності, трансформації, відтворення та реалізації в економічному обороті. Це стало основою для авторського визначення, де інновації - це продуковані в межах організації, реалізовані в економічному обороті конкурентні переваги, втілені (сконцентровані) в комерціалізованому продукті у вигляді технологій, ліцензій, патентів, товарах тощо, а інноваційний розвиток - безперервне відтворення конкурентних переваг, що характеризується приростом фірмових компетенцій та перетворення їх товар у вигляді досвіду, технологій, ліцензій, патентів, методів та моделей, послуг, продукції тощо з метою комерційної реалізації (впровадження, використання) в економічному обороті.

Розроблені принципи класифікації в комплексі із визначенням надали можливість відтворити структурну єдність елементів інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, як організаційної основи побудови механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства. Визначена автором функціональна єдність фінансів та інновацій обумовила формулювання автором двоєдиної суті механізму фінансування інноваційного розвитку: сфери відтворення інновацій та сфери фінансових відносин інноваційної діяльності. Метою реалізації механізму фінансування визначено забезпечення можливості руху і реалізації вартості інноваційної продукції, методом реалізації мети інноваційного розвитку визначено реалізацію в економічному обороті, втілених в інноваційному продукті конкурентних переваг організації.

Досліджено теоретичні основи організаційних форм забезпечення інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, здійснено оцінку впливу організаційних форм на інноваційний розвиток машинобудівного підприємства. Це дало можливість автору виділити найбільш ефективні їх форми, такі як: стратегічний альянс, промислово-фінансова група, промислова корпорація, науково-виробниче об'єднання (НВО), що в сукупність взаємозв'язків суб'єктів фінансового пливу на об'єкт інноваційної діяльності формує основу організаційної структури механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства.

У другому розділі - «Фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств та оцінка його ефективності» - проведено комплексний аналіз стану фінансування інноваційної діяльності підприємств машинобудування м. Києва. Розроблено на основі авторської моделі методику оцінки ефективності впливу фінансових факторів на динаміку інноваційних процесів на машинобудівному підприємстві обґрунтуванні вибору джерел фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

З метою розв'язання поставлених в дослідженні завдань в аналізі стану фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств сформовано, відповідно до розроблених в теоретичному розділі критеріїв, вибірку об'єктів дослідження з десяти машинобудівних підприємств, представлено аналіз стану інноваційної діяльності та її фінансового забезпечення.

В якості критерію оцінки інноваційної діяльності підприємств запропоновано розраховані автором значення ефективного розподілу технологічних і продуктових інновацій, відповідно до якого частка технологічних інновацій в діапазоні 45-55% всіх інновацій на підприємстві забезпечує ріст ефективності інноваційного виробництва в машинобудуванні. Аналіз показників діяльності досліджуваних підприємств показав, що на ВАТ «Державна холдингова компанія «Артем» технологічні інновації склали 55,68%, капітальні інновації - 44,32%. Подібний розподіл мав місце на ВАТ «Київпродмаш» (технологічні інновації - 59%; капітальні інновації - 40,97%) та ВАТ «Елміз» (технологічні інновації - 46,40%; капітальні інновації - 53,60%). На інших підприємствах переважали капітальні інновації, загальний розподіл інноваційних витрат на яких в діапазоні від 0,97% (ВАТ «Веркон») до 27,74% (ВАТ «Київпродмаш») технологічних інновацій та, відповідно, 72 - 99% капітальних інновацій.

Узагальнення результатів аналізу дало можливість стверджувати, що в цілому проведені на підприємствах інновації забезпечили зростання виробництва на 3,052%, що в свою чергу забезпечило ріст прибутковості на 11,44%. Падіння виробництва на 25% на ВАТ «Камет-ТАС» зумовлено скороченням на 83,67% обсягів технологічних інновацій та на 24,34% капітальних інновацій в 2006 році. В цілому значне скорочення витрат інноваційної діяльності та, зокрема, технологічних інновацій відбулося в 2006-2008рр., щодо обсягів скорочення, то для деяких підприємств, наприклад ВАТ «Веркон» (скорочення до нуля технологічних інновацій ), ВАТ «Будмаш» (скорочення на 88,1%) воно було катастрофічним.

Проведений аналіз показав, що для 40% досліджуваних підприємств зростання інтенсивності інноваційної діяльності в діапазоні 24 - 68% забезпечило зростання продуктивності виробництва в середньому на 15,75%, при загальній збитковості виробництва в середньому на 13%. Більшість підприємств при рості активності інноваційної діяльності забезпечили зростання прибутковості інноваційного виробництва в діапазоні 0,1 - 70,6%, середньому на 26%. В цілому в галузі машинобудування спостерігається зростання обсягів виробництва в середньому на 2,7% при рості обсягів інноваційних витрат в середньому на 53,3% та зростанні прибутковості в галузі на рівні 10,8% в період 2002 - 2008 рр.

Це дало можливість автору зробити висновок, що впровадивши технологію, підприємства, через недостатні обсяги, незадовільний стан чи невиконання плану з реалізації продукції, відмовляється від подальших удосконалень виробничих потужностей, маркетингу продукції та управління, знаходячи вихід у прискореній амортизації і задовольняючись відшкодуванням витрат виробництва. В роботі, причиною такого становища визначено відсутність функціональної єдності елементів інноваційної діяльності, первісною причиною такого становища є втрата синергії синхронної реалізації технологічних та капітальних інновацій, що визначено природою технологічних розривів в машинобудуванні.

В ході дослідження виявлено, що джерелом формування інвестиційного фонду підприємства є власні кошти (в середньому понад 85%) та залучені кредити. За рахунок кредиту фінансувалися виключно (100% фінансування) капітальні інновації. З п'яти досліджуваних підприємств, що залучали кредити, чотири підприємства залучали і інвестиції. В той же час, всі підприємства, що залучали додаткові кошти, мали значний розмір власних фінансових ресурсів, що використовували його в межах 23,4 - 45%, за виключенням ВАТ «Веркон», де показник використання прибутку на рівні 85,7%, ВАТ «ЕЛМІЗ» - 84,9% та ВАТ НТП «Елекон», де цей показник 100%. Слід зазначити, що на ВАТ «Веркон» рівень інноваційних витрат склав 110,24%, а на ВАТ НТП «Елекон» - 138,46% загального обсягу власних фінансових ресурсів, також в середньому, відповідно, 96,3% та 89,8% залучених і запозичених коштів спрямовано на інноваційну діяльність, що свідчить про масштабну модернізацію виробництва на цих підприємствах, коефіцієнт оновлення основних фондів на цих підприємствах відповідно склав k_он=0,75 (75%) (ВАТ «Веркон»), та k_он=0,64 (64%) (ВАТ НТП «Елекон»). З загального фонду фінансування інновацій 1255,7 тис грн., що склало 0,21% капітальних інвестицій і 0,2% загального обсягу фінансування було використано на придбання і створення нематеріальних активів, в той час, як з амортизаційного фонду, відповідно, лише 35 тис грн., що складає близько 0,005% загального фонду фінансування.

Фінансування технологічних інновацій на підприємствах здійснювалося за рахунок власних коштів і конкретно за рахунок прибутку (близько 98%) і лише, близько 1,5% інноваційних витрат на технологічні інновацій за рахунок використання коштів амортизаційного фонду підприємства. Це дало підстави автору структурувати власні кошти підприємства як джерела фінансування інновацій на кошти амортизаційного фонду, прибуток, і оборотні кошти, як кошти інноваційного обороту відтворення інновацій. Амортизація трактується автором як відображення у формі фінансів процесу відтворення і утилізації капіталу. Кошти інноваційного обороту опосередковують динаміку технологічних інновацій, таким чином витрати майбутніх періодів пропонується розуміти як відображення у фінансах динаміки технологічного фактору інноваційного розвитку.

В результаті проведеного регресійно-кореляційного аналізу з'ясовано, що прибуток відіграє виключну функціональну роль фактору залучення і організації інноваційного інвестування, і, одночасно, є важливим джерелом фінансування інноваційної діяльності та фактором організації і здійснення інноваційної діяльності. Розроблені автором регресійні моделі формування амортизаційного фонду досліджуваних підприємств дали можливість стверджувати, що амортизаційний фонд підприємства набуває дуалістичної природи прояву в продукуванні інновацій, набуваючи функціональних ознак прибутку підприємства. Принципова можливість дублювання функціональних характеристик прибутку та амортизаційних відрахувань, що заявлена автором як важлива виявлена закономірність, обумовлює розгляд амортизаційних відрахувань як елементу механізму залучення зовнішніх фінансових ресурсів інноваційного розвитку машинобудівного підприємства. На основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу, доведено відсутність функціональної залежності інноваційного розвитку від валових інвестицій в машинобудуванні.

Розроблено аналітичну модель часового ряду зі зміною в часі показників інноваційної діяльності шляхом природного згладжування, що визначено як процес, який спостерігається в економіці в наслідок збільшення об'єкту дослідження (підприємство, галузь, ринок, національна економіка). Одночасно побудовано статичну модель, параметри якої розписано за роками, що максимально позбавлена якостей динамічної моделі, і відтворює динаміку реалізації інноваційних факторів розвитку на рівні підприємства. На основі даної розробленої моделі, в результаті її застосування щодо аналізу і планування стану інноваційної діяльності в галузі машинобудування, виявлено два технологічних розриви 2004 та 2007 рр., що трактується в роботі як стан втрати причинно-наслідкового зв'язку функціональної реалізації інноваційних факторів розвитку підприємства, при збережені можливості компенсації економічних втрат за рахунок загальної інноваційної динаміки в галузі чи в економічній системі. Причиною технологічних розривів визначено порушення синхронності технологічного циклу та циклу відтворення капіталу і динаміка цін на ринках.

У третьому розділі - «Удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств» - визначено методичні підходи в обґрунтуванні джерел фінансування інновацій на машинобудівному підприємстві, розроблено модель, запропоновано удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, в якому реалізовано метод долання негативних ефектів технологічних розривів.

Проблему удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства в роботі розв'язується шляхом створення уніфікованої моделі на основі розробленої динамічної моделі циклу інноваційного відтворення капіталу та, виділеного такту технологічного зсуву, що визначено як приріст інноваційного капіталу підприємства в результаті зміни технологічної бази виробництва.

Недоліками моделі є заданий рівень і природній темп інноваційного розвитку підприємства, базова вимога залучення значних диверсифікованих фінансових ресурсів і обмежена практична рухливість моделі, що долається в роботі перетворенням її у згорнуту модель фінансування інноваційного розвитку підприємства (модель технологічного циклу, система рівнянь 1), чим досягається уникнення втрат можливостей розвитку через фінансовий механізм, викликаних технологічними зсувами.

Проведений за темою дисертації комплексний аналіз дозволив автору обґрунтовано стверджувати, що саме технологічний зсув, в реальній економічній дійсності, є першопричиною інноваційної динаміки підприємства і галузей.

В системі фінансування інноваційного розвитку автором застосовано механізм забезпечення ліквідними коштами, методом капіталізації амортизаційного фонду підприємства, в обсязі, розрахованому на основі індексу потенційного обсягу зростання ефективності інноваційного виробництва (J_ір ) та інтегрального коефіцієнту ефективності фінансових ресурсів інноваційної діяльності в машинобудуванні (система рівнянь 1, bj;i = 1, 0344) за формулами:

Д Іn = J_ір Ч (Оф + Ок) ? b _{j; і} Ч 100

Д Іn = J_ір Ч К ? b _{j; і} Ч 100

де: Д Іn - ;J_ір - ; Оф + Ок - виробничі фонди підприємства;

b _{j; і} - коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів підприємства;

К - залучений капітал

В роботі обґрунтовано, що в результаті капіталізації амортизаційного фонду, як фонду розвитку, в амортизаційних сертифікатах, облігаціях, інших деривативах, забезпечується усунення деформацій виробничого відтворення та фінансового механізму, що створює основу довгострокового кредитного фінансування інноваційних проектів. Завдяки цьому підвищується ефективність реалізації інноваційних інвестицій, як сильно функціонально взаємопов'язаних фінансових механізмів, що підтверджується високою якістю розрахованих регресійних моделей. Капіталізацією амортизаційного фонду в комплексі з фінансуванням отримання інноваційного прибутку автором запропоновано розв'язання важливої для машинобудівних підприємств проблеми: реалізації капіталотворної функції кредиту, що підтверджується розрахованими параметрами запропонованої моделі (табл. 2). В цьому контексті стає виключно запитаною участь держави (бюджетних інвестицій) у фінансуванні інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. В роботі повній мірі всі аспекти механізму державного фінансування реалізуються у пропозиції автора щодо створення державного банку реконструкції та розвитку (ДБРР) задля забезпечення ринкової комунікації реалізації мети кредитного фінансування інновацій, в якій роль фінансового забезпечення гарантій банківського інноваційного інвестування виконує державний кредит.

В роботі зазначається, що інноваційна динаміка відтворена в динаміці прибутковості, де прибуток інноваційних корпорацій виявляє здатність до структурування і являє собою функціональну єдність елементів відтворення економічної бази розвитку: реалізації технологічних інновацій, капітальних інновації, фінансових факторів розвитку і представлений наступним чином:

Y = f (Ipr;T); f ДK(L;T)

Y (Pr;Q) = f (ТІ;КІ);

Y (Pr;Q) = k₁Ч k₂Ч( b_вмпЧВМП + b_амфЧ АМф)

Поставлену в дослідженні задачу підвищення ефективності прогнозування і планування фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства роз'вязано шляхом побудови організаційної моделі синхронізації фінансового забезпечення та циклу інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, чим усуваються деформацій механізму фінансування, виливані особливостями виробництва засобів виробництва.

Удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку підприємства в роботі здійснено шляхом провадження організаційної моделі фінансування інноваційного розвитку, на основі методичного підходу комплексної реалізації капіталізації амортизаційного фонду підприємства та фінансування отримання інноваційного прибутку підприємства (рис. 3).

Застосуванням запропонованого автором методичного підходу формування фінансових ресурсів інноваційного розвитку підприємства на всіх етапах інноваційного циклу відтворення капіталу підприємства, ще на стадії формування амортизаційного фонду, досягається згладжування ефектів інноваційного розвитку. Цим розв'язується важлива наукова задача уніфікації процесу формування інноваційного фактору розвитку - амортизаційних відрахувань і фінансового фактору інновацій - реалізації амортизаційного фонду підприємства.

Впровадження даного методу забезпечує синхронізацію динаміки залучених фінансових ресурсів із їх максимальною функціональною реалізацією, детермінуючи вплив фінансів на внутрішню трансформаційну динаміку інноваційних факторів, що заявлено в роботі як розв'язання наукової задачі уніфікації інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах з метою підвищення ефективності фінансування інноваційного розвитку, в контексті більш загальної проблеми прогнозування ефективності фінансування інноваційних проектів.

Запропоновані автором шляхи удосконалення механізму фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств дозволили створити методичну базу подолання деструктивних ефектів інноваційного зростання: втрати можливості відтворення інновацій на підприємстві, спричинені технологічними розривами, асинхронізацією динаміки зростання зовнішнього інноваційного середовища підприємства і технологічним циклом відтворення інновацій на підприємстві, що слугує основою для прийняття управлінських рішень з фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства.

Висновки

В ході роботи на основі проведеного дослідження інноваційної діяльності підприємств машинобудування здійснено теоретичне узагальнення і практичне розв'язання наукового завдання щодо уніфікації динаміки інноваційних процесів та процесів формування і реалізації фондів фінансових ресурсів в інноваційному розвитку машинобудівного підприємства для прийняття інвестиційних рішень з фінансування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки і пропозиції:

1. В результаті проведеного дослідження виявлено визначальні характеристики інновацій: здатність продукувати конкурентні переваги, бути реалізованими в економічному обороті, бути ефективними та продукуватися лише в межах функціонуючої організації. Доведено подвійну форму реалізації інновацій в економічному обороті: фізичній, як продукт і динамічній, як інноваційний розвиток підприємства, що обґрунтовує необхідність уніфікованого подвійного визначення інновацій. Сформульовано авторське уніфіковане визначення інновацій та інноваційного розвитку, що дозволяє розглядати інновації в єдності їх характеристик як продукту і як технологічного процесу.

2. Визначено, що реалізація інноваційного розвитку, задається динамікою реалізації інноваційних факторів, має подвійну циклічну природу і носить лінійний характер. Інноваційний розвиток в часі визначається тенденцією виробництва інноваційної продукції і хронологічно становить 7 і більше років. Тенденції динаміки виробництва інноваційної продукції визначаються певною сталою послідовністю реалізації інноваційного фактору росту капіталу і технологічного фактору, функціональна залежність реалізації яких має вид лінійної функції.

3. В результаті проведеного графічного та кореляційного аналізу виявлено, що механікою інноваційного розвитку підприємства є циклічна трансформація інноваційних факторів розвитку: ТІ-НА (технологічні інновації - нематеріальні активи) та КІ-АМ (капітальні інновації - амортизаційні відрахування). Технологічні інновації спонукають до пришвидшення процесу формування амортизаційного фонду, виступаючи спонукальним мотивом прискорення утилізації капіталу і трансформації його у форму фінансів. Встановлено, що об'єктивною основою підсилення амплітуди економічних циклів і тривалості депресивних періодів спаду розвитку підприємства є детермінований характер формування вартості нематеріальних активів. Динаміка формування вартості нематеріальних активів відтворює рух капіталізованої вартості основних фондів, в основі якої лежить динаміка технологічного фактору в межах динаміки відтворення основного капіталу та його інноваційного змісту - освоєння і впровадження інноваційної продукції - продуктових інновацій.

4. З метою виявлення функціональних елементів інноваційного розвитку доведено, що технологічні інновацій спонукають до пришвидшення процесу формування амортизаційного фонду, виступаючи спонукальним мотивом прискорення утилізації капіталу і трансформації його у форму фінансів.

5. В ході дослідження доведено: фінансові фактори є автономними елементами інноваційного розвитку, їх реалізація має функціональну природу інноваційних інвестицій. Сам розвиток забезпечується трансформацією функціональної реалізації ефективності інноваційної діяльності та продуктивності інноваційного виробництва, де для кожного такту розвитку технологічні інновації - капітальні інновації, існує окрема функція фінансування інноваційного розвитку, що не залежатиме від характеристик інноваційних процесів на підприємстві.

6. Модель фінансування інноваційного розвитку підприємства це - системний метод реалізації фінансів інноваційної діяльності в динаміці відтворення інноваційних факторів розвитку, що описуватиметься системою рівнянь лінійної множинної регресії. Приріст інноваційних факторів розвитку в процесі відтворення є економічною основою відтворених конкурентних переваг як продукування інновацій.

7. Визначено, що інноваційна динаміка відтворюється в динаміці прибутковості, де інноваційний прибуток є основою і засобом інноваційного відтворення. Інноваційний прибуток технологічних компаній не залежить від динаміки витрат виробництва і є автономною функцією інноваційного розвитку машинобудівних підприємств. Проведені розрахунки показали, що фінансування інноваційного прибутку машинобудівного підприємства опосередковане капіталізацією амортизаційного фонду машинобудівного підприємства і на всіх етапах його формування.

8. Удосконалено механізм фінансування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, шляхом провадження організаційної моделі фінансування інноваційного розвитку, на основі методичного підходу комплексної реалізації капіталізації амортизаційного фонду підприємства та фінансування отримання інноваційного прибутку підприємства. В цьому контексті виключно запитаною є роль державних фінансів, де всі аспекти державного фінансування реалізовано в функціонуванні ДБРР. Амортизаційний фонд підприємства, спрямований на промислові фундаментальні інновації (капітальні інновації) є основою відтворення технологічних інновацій і механізмом інноваційного відтворення капіталу, чим обґрунтовано необхідність надання амортизаційному фонду статусу інноваційного фонду розвитку підприємства.

Список публікацій за темою дисертації

Наукові статті у фахових виданнях

1. Мельник О.Г. Сутність інвестицій і методика їх оцінки // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. - № 18, 2005. - С. 235 - 238.

2. Мельник О.Г. Інформація як складова інноваційного розвитку // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №10. - С. 136-142;

3. Мельник О.Г. Шляхи підвищення ефективності інноваційної діяльності промислових підприємств // Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв'язання. Колективна наукова монографія за наук. ред. д.е.н., проф. М.М. Єрмошенка.- К.: Національна академія управління, 2008. - С. 170-178.

4. Мельник О.Г. Сутність інновацій та інноваційного розвитку // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 12. - С. 20 - 27.

5. Мельник О.Г. Інноваційний прибуток як джерело фінансування інновацій // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 8. - С. 108-116.

6. Мельник О.Г. Циклічний характер динаміки реалізації інноваційних факторів розвитку промислових підприємств // Менеджер. - 2009. - № 4. - С. 143 - 155.

7. Мельник О.Г. Модель фінансування інноваційного розвитку промислового підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - № 2. - С. 141 - 155.

Размещено на Allbest.ru