Організаційно-економічний механізм управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань

Размещено на http://www.allbest.ru/

національний університет біоресурсів і природокористування україни

УДК 631.15/16:636

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ПРІОРИТЕТАМИ РОЗВИТКУ ВЕЛИКОТОВАРНИХ АГРОФОРМУВАНЬ

Науменко

Вікторія Миколаївна

Київ

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, членкор НААН України, заслужений діяч науки і техніки України

Галушко Валерій Павлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор ННІ бізнесу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, членкор НААН України Юзефович Анатолій Едуардович, Національний університет біоресурсів

і природокористування України,

провідний науковий співробітник

кафедри аграрної соціології та розвитку села

кандидат економічних наук

Сеперович Наталія Володимирівна,

Національна академія аграрних наук України,

провідний науковий співробітник

відділення аграрної економіки і земельних відносин

Захист відбудеться „3" червня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий „30" квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Агропромислове виробництво належить до найголовніших сфер, що формують економічний потенціал держави. За підрахунками вчених, 1% збільшення виробництва сільськогосподарської продукції сприяє зростанню валового внутрішнього продукту на 3-4%. Однак сучасний стан сільського господарства та агропромислового комплексу (АПК) України в цілому є надзвичайно складним, що пов'язано із загостренням загальної економічної кризи. Виходом з такого становища може бути прискорений розвиток економіки аграрного сектора країни.

У процесі реформування сільського господарства на основі приватної власності й оренди землі та майна створено нові агроформування -сільськогосподарські товариства, приватні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські виробничі кооперативи, селянські та фермерські господарства.

Теоретико-методологогічні аспекти розвитку процесів реформування і трансформації аграрної економіки та питання оцінки їх результатів розглядаються у працях провідних учених-економістів, серед яких В. Алексійчук, В. Андрійчук, Г. Беспахотний, Ю. Білик, А. Благодатний, В. Борисова, А. Борщ, І. Буздалова, А. Воропаєв, В. Галушко, А. Гордєєв, О. Гудзинський, М. Демяненко, П. Лайко, В. Месель-Веселяк, В. Милосердов, П. Саблук, Н. Сеперович, А. Сєрков, Є. Сєрова, В. Ситник, Є. Строєв, І. Ушачов, Л. Холод, Т. Шкоренцева, О. Шпичак та ін. Проте в сучасному економічному науковому середовищі висловлюються різні погляди щодо значимості та сутності цих формувань. Проблема реформування АПК і розвитку трансформаційних процесів є достатньо багатогранною, тому дослідження в цьому напрямі не можна вважати завершеними, а одержані результати - остаточними, адже в ході реалізації трансформаційних змін допущено низку суттєвих помилок і прорахунків. Методики визначення порівняльної ефективності господарювання різних організаційно-правових форм не враховують дії специфічних чинників, властивих кожній з них, що не дає змоги адекватно оцінити їх результативність і зумовлює необхідність продовжувати наукові дослідження в цьому напрямі. Недостатньо висвітленими залишаються проблеми пріоритетів розвитку різних організаційно-правових форм господарюваня та узагальнення світового досвіду ринкової організації аграрного сектора з метою визначення принципів, умов та ефективного функціонування національного АПК. Усе це зумовило вибір теми дослідження, визначило мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилось у відповідності з науково-дослідною тематикою кафедри світового сільського господарства та зовнішньоекономічної діяльності Навчально-наукового інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою: "Економічна стратегія АПК України: трансформація пріоритетів і механізмів їх реалізації" (номер державної реєстрації 0106U007369).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в опрацюванні теоретичних і розробці практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного механізму управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань. Для досягнення цієї мети у процесі дослідження вирішено комплекс завдань, основними з яких передбачено:

? вдосконалити методологічні підходи до визначення факторів організаційно-економічного механізму управління великотоварними агропідприємствами;

проаналізувати особливості розвитку основних форм господарювання та динаміку трансформаційних процесів;

? систематизувати зарубіжний досвід трансформації та розвитку агроформувань у сільськогосподарському виробництві;

? визначити вплив ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення на ефективність і пріоритетність вирощування сільськогосподарських культур;

? обґрунтувати економічний механізм управління пріоритетами розвитку багатогалузевих агроформувань та організаційно-економічні засади формування сировинних зон у великотоварних агроформуваннях;

? визначити шляхи оптимізації пріоритетів управління великотоварними агроформуваннями поглибленої спеціалізації.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний механізм управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів формування організаційно-економічного механізму управління великотоварними агроформуваннями за умов розвитку ринкових відносин у сільськогосподарському виробництві.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою проведених у дисертації досліджень стали праці провідних вітчизняних та іноземних учених, методологія та загальносистемні принципи проведення комплексних наукових досліджень. Із спеціальних методів дослідження в дисертації використані: монографічний - при зборі та систематизації науково-економічної інформації з досліджуваної проблеми; економіко-статистичний із застосуванням аналітичних групувань, розрахунково-конструктивний, графічний, абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення і формування висновків; пропорційних залежностей показників - при дослідженні основних тенденцій розвитку аграрного сектору регіону; економіко-математичного моделювання - для дослідження впливу ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення на ефективність і пріоритетність підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є законодавчі та нормативні акти України, теоретичні та методичні розробки вчених, статистичні дані Державного комітету статистики України і Київської області, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, періодичних видань, наукові дослідження вітчизняних та іноземних учених-економістів, звітність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств України, матеріали особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті системного дослідження сукупності теоретичних, методологічних і практичних аспектів формування організаційно-економічного механізму управління пріоритетами розвитку агроформувань одержано наступні результати, які визначають його наукову новизну: правовий агропромисловий ціна рослинництво

вперше:

? запропоновано методологію визначення варіативних рівноважних цін, яка дає змогу теоретично та практично аналізувати кон'юнктуру ринку, визначати стратегію підприємницької діяльності, формувати ефективну державну політику ціноутворення в сільськогосподарському виробництві (С. 5-6);

удосконалено:

? шляхи оптимізації пріоритетів управління великотоварними агроформуваннями поглибленої спеціалізації, в основі яких лежать такі фактори, як урожайність, витрати, рівноважна ціна, ліквідність і прибуток (С. 9-10);

? методологічні підходи до обґрунтування організаційно-економічного механізму управління пріоритетними напрямами розвитку багатогалузевих великотоварних агроформувань, де враховуються технології виробництва з різним ресурсним забезпеченням (С. 11);

? організаційно-економічні засади формування та оптимізації функціонування сировинних зон у великотоварних агроформуваннях, які грунтуються на визначенні оптимальних розмірів кормових угідь для виробництва молока відповідно до потреб переробних підприємств (С. 12-13);

дістали подальший розвиток:

? методичні підходи до визначення впливу ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення на ефективність і пріоритетність вирощування сільськогосподарських культур, що дає можливість оптимізувати підприємницьку діяльність з метою отримання ліквідної продукції та максимального прибутку в умовах обмежених ресурсів (С. 8-9);

? напрями трансформації агроформувань різних організаційно-правових форм господарювання, в основі яких лежить ефективність виробництва та сталий соціально-економічний розвиток сільських територій (С. 12-13);

? систематизація зарубіжного досвіду трансформації аграрного сектору економіки, що дало змогу визначити прогресивні шляхи пріоритетів розвитку агроформувань у сільськогосподарському виробництві України (С. 13).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів досліджень як наукової основи для формування економічного механізму управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань з метою оптимізації управління їх виробничими процесами в умовах розвитку ринкових відносин.

Результати досліджень рекомендовані до практичного застосування сільськогосподарськими підприємствами і впроваджені у відокремленому підрозділі Національного університету біоресурсів і природокористування (ВП НУБіП) України "Великоснітинське науково-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" (довідка № 39 від 11.03.2010 р.). Методичні підходи до оптимізації пріоритетів розвитку великотоварних агроформувань використані Головним управлінням агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації (довідка № 02-07-1/3044 від 29.12.2009 р.) і в навчальному процесі Національного університету біоресурсів і природокористування України при викладанні дисципліни "Бізнес-менеджмент" для студентів факультету аграрного менеджменту (акт від 21.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у поглибленні теоретичних, методологічних, організаційних і прикладних засад щодо окремих напрямів економічного механізму управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань. Викладені у дисертаційній роботі та публікаціях автора результати одержані ним особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та результати проведених досліджень доповідались, обговорювались і отримали схвалення на науково-практичних конференціях: "Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні" (Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 9-10 квітня 2009 р.); "Організаційно-економічні трасформації в аграрному виробництві" (Харків, Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка, 10 грудня 2009 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 1,5 др.арк., з них у наукових фахових виданнях - 4, загальним обсягом 1,2 др.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 173 найменувань. Робота викладена на 202 сторінках комп'ютерного тексту, з яких 154 - основний текст, містить 32 таблиці, 16 рисунків і 7 додатків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі подано загальну характеристику дисертації, обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет, методи й інформаційну базу дослідження, сформульовано наукову новизну, наведено практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади формування організаційно-економічного механізму управління пріоритетами розвитку агроформувань" - розкрито економічну сутність та фактори управління пріоритетами розвитку агроформувань, методологічні підходи до формування економічного механізму й організаційних структур управління підприємствами, зарубіжний досвід трансформації і розвитку агроформувань в сільськогосподарському виробництві.

Сільськогосподарські підприємства працюють в умовах ризику і невизначеності. Однією з причин цього є те, що в сільському господарстві економічні процеси відтворення тісно переплітаються з природними (біологічними) процесами. Доволі часто несприятливі кліматичні умови обумовлюють загибель або недобір урожаю сільськогосподарських культур, окрім того, виробництво здійснюється в різних ґрунтово-кліматичних умовах, що безпосередньо позначається на результатах господарської діяльності підприємств. Господарства, що працюють у відносно гірших природних умовах, є менш конкурентоспроможними і мають вищу вірогідність банкрутства.

В останні роки намітилась тенденція до концентрації виробництва. Економічно стійкі підприємства, що динамічно розвиваються, розширюють площу землекористування за рахунок оренди земельних часток (паїв), нарощують матеріально-технічну базу. Тому серед ресурсних показників, що найповніше характеризують розвиток підприємств, варто виділити площу сільськогосподарських угідь, вартість основних виробничих фондів в розрахунку на одного середньорічного працівника та технології виробництва сільськогосподарської продукції.

При виборі показників слід враховувати не лише ресурсну, а й результативну складову виробничої діяльності як первісний результат взаємодії факторів виробництва. Матеріальною і вартісною основою інших кінцевих результатів може бути використана вартість валової та товарної продукції (у порівняльних цінах) в розрахунку на одного середньорічного працівника.

Оскільки в умовах ринкової економіки підприємствам, щоб вижити у конкурентній боротьбі, важливо не тільки виробляти продукцію, а й вигідно її реалізовувати, то долучення до системи показників вартості продукції показника її ліквідності є цілком очевидним.

Чистий прибуток є кінцевим результатом діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи. Він є основою економічного і соціального розвитку підприємства. Збільшення суми чистого прибутку - це стале джерело фінансування розвитку підприємства, виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників підприємства. Тому чистий прибуток в розрахунку на 1 га ріллі - найважливіший показник для оцінки рівня розвитку аграрних підприємств.

Враховуючи показник прибутковості стратегічних культур, в дисертаційній роботі запропонована методологія визначення пріоритетів вирощування продукції рослинництва з урахуванням ринкової кон'юнктури. В основі запропонованої методології лежить принцип рівноважності цін реалізації продукції, які відповідають та є порівняльними з іншими конкурентоспроможними культурами. Таким чином, стратегія ведення підприємницької діяльності в рослинництві повинна бути направлена на мінімізацію витрат на вирощування культур та максимізацію цін реалізації з урахуванням (прогнозуванням) кон'юнктури ринку.

За умови, що

=,

прибуток порівнювальної культури буде рівний прибутку конкуруючої культури.

Аналізуючи запропоновану методику розрахунків рівноважної ціни, можна зробити висновок щодо оптимізації стратегії ведення підприємницької діяльності з урахуванням факторів урожайності, витрат та прибутковості виробництва.

Зазначена методика була реалізована на прикладі ВП НУБіП України "Великоснітинське навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" Фастівського району Київської області (табл. 1).

Таблиця 1

Визначення рівноважної ціни реалізації конкуруючих культур

у ВП НУБіП України "Великоснітинське навчально-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка"

Культура	Площа, га	Урожай-ність,ц/га	Витрати, грн/га	Прогнозова- на ринкова ціна, грн/ц	Прибуток, грн/га	Рівноважна ціна реалізації, грн/ц
Порівнюваль-на культура:
Пшениця озима	450	45	3297,5	115	1877	115
Конкуруючі культури:
Пшениця яра	50	40	3016,3	120	1784	115,2
Жито	50	35	2741,4	79	24	116
Кукурудза на зерно	110	80	4940,0	92	2420	105,7
Ячмінь ярий	300	42	2995,8	85	574	108,8
Горох	100	25	2974,1	200	2026	181,1
Овес	30	40	2459,4	55	25	87,4
Цукрові буряки	50	300	6817,8	31	2482	40,7
Ріпак	150	20	2848,1	280	2752	214
Картопля	5	200	26673,8	180	9327	260

Як видно із табл. 1 рівноважна ціна реалізації відповідає (рівна або нижча) лише трьом культурам: пшениця яра, горох та ріпак. Всі інші культури можуть бути конкуруючими у порівнянні з пшеницею при збільшенні врожайності за незмінних витрат або при підвищенні ринкової ціни, що слід враховувати державним органам управління АПК України.

У другому розділі - "Сучасний стан та розвиток пріоритетів підприємницької діяльності в агропідприємствах" ? досліджено особливості основних форм господарювання в Київській області, економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції та вплив ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення на ефективність та пріоритетність вирощування сільськогосподарських культур.

В результаті проведених досліджень визначено шляхи подальшого розвитку агроформувань різних організаційно-правових форм господарювання, в основі яких лежить ефективність виробництва та сталий соціально-економічний розвиток сільських територій.

Як видно із табл. 2, кількість господарських суб'єктів різних організаційно-правових форм господарювання з роками скорочується. Так за два роки скорочення відбулось на 5,5%, що вказує на укрупнення агроформувань. Поглиблене дослідження цих процесів в Обухівському районі показало, що ефективність господарювання у великотоварних сільськогосподарських підприємствах значно перевищує фермерські господарства.

Таблиця 2

Кількість суб'єктів за організаційно-правовими формами господарювання у Київській області, од.

Суб'єкти господарювання	Роки
	2006	2008
Господарські товариства	482	459
Приватні аграрні підприємства	194	172
Виробничі кооперативи	65	57
Фермерські господарства	1610	1550
Державні підприємства	72	51
Підприємства інших форм господарювання	70	75
Всього	2493	2364

Середній розмір сільськогосподарських підприємств у Обухівському районі Київської області в 2008 р. коливався від 68 га до 1343 га сільськогосподарських угідь. Групування підприємств за цим показником дозволило встановити ступінь взаємозв'язку між рівнем концентрації сільськогосподарського виробництва та його прибутковістю (табл. 3). Результати групування показали, що із зростанням середнього розміру сільськогосподарського підприємства збільшується величина отриманого чистого прибутку в розрахунку як на одне підприємство, так і на 1 га сільськогосподарських угідь.

Підтримувати певний рівень прибутковості виробництва сільськогосподарським підприємствам вдається за рахунок відмови від розвитку збиткової галузі тваринництва та збиткових видів продукції рослинництва і концентрації ресурсів на виробництві зернових культур. Такий підхід дозволяє їм виживати у складних умовах нестабільного ринку, але у стратегічному плані його не можна вважати раціональним.

Таблиця 3

Взаємозв'язок між середнім розміром сільськогосподарських підприємств і величиною отриманих прибутків в Обухівському районі Київської області, 2008 р.*

Групи підприємств за середнім розміром с/г угідь, га	Кількість підприємств у групі	Середній розмір підприєм-ства, га	Чистий прибуток, тис. грн
			Всього	на 1 під-приємство	на 1га с/г угідь
до 158	58	68	7215,2	24,4	0,359
159 - 973	13	793	3420,0	363,1	0,457
більше 974	9	1343	5319,90	891,1	0,664

* Розраховано за матеріалами вибіркового обстеження автора

При гострій нестачі фінансово-кредитних ресурсів важливим завданням підприємства є зниження собівартості продукції як головного показника, що впливає на прибутковість виробництва. Собівартість залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішими є питома вага культури в посівній площі підприємства, її урожайність та трудомісткість виробництва.

Для визначення щільності зв'язку між вказаними факторами на собівартість виробництва 1 ц зерна у підприємствах Обухівського району Київської області в дисертаційній роботі проведено багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз. За його результатами встановлена наступна залежність (формула (3)):

у = 65,323 - 1,203х₁ + 0,153х₂ - 0,317х₃, (3)

де у - собівартість 1 ц зерна, грн;

х₁ - трудомісткість виробництва, люд._год.;

х₂ - урожайність зернових культур, ц/га;

х₃ - питома вага зернових культур в загальній посівній площі підприємства, %.

Із формули (3) випливає, що при середніх витратах праці на 1 га і середній питомій вазі посівної площі зернових збільшення урожайності на 1 ц сприяє зменшенню собівартості 1 ц зерна на 1,20 грн. Зростання витрат праці на 1 га на 1 люд.-год. (при середній урожайності і середній питомій вазі посівних площ) зумовлює підвищення собівартості 1 ц на 0,15 грн. Збільшення питомої ваги посівної площі на 1% (при середній урожайності і витратах праці на 1 га) забезпечує зменшення собівартості 1 ц зерна на 0,32 грн.

Сукупний коефіцієнт кореляції дорівнює 0,822, а детермінації - 0,670, тобто 67% загального відхилення в собівартості 1 ц зерна обумовлено сукупним впливом трьох аналізованих факторів.

Слабка залежність собівартості від трудоміскості виробництва та питомої ваги зернових у загальній площі підприємства свідчить про низький рівень ресурсного забезпечення агроформувань, які не дозволяють собі закуповувати сучасну техніку та інше високопродуктивне обладнання і на цій основі розвивати загальне виробництво агропідприємств.

В результаті досліджень визначено вплив ресурсного (фінансово-

кредитного) забезпечення на ефективність та пріоритетність вирощування сільськогосподарських культур.

Найбільш прибутковими культурами при задовільному рівні ресурсного забезпечення можуть бути картопля, цукровий буряк, соняшник, озимий ріпак та озима пшениця.

Підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм є важливою складовою загальної проблеми високоефективного розвитку аграрного сектору економіки України. Важливу роль у підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва відіграє концентрація, тобто зосередження землі, засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих же підприємствах, що зумовлює збільшення їх розмірів. В аграрних підприємствах Київської області відчувається розпорошення виробництва - зменшення як кількості господарств, так і розмірів їх сільськогосподарських угідь.

Основними чинниками диференціації ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах усіх організаційно-правових форм є їх розміри, якість земельних угідь та рівень ресурсного забезпечення. Тому необхідною є реалізація урядових заходів, спрямованих на стимулювання інтеграційних процесів в сільському господарстві та АПК з метою створення на базі існуючих організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств великих організаційно-виробничих структур.

У третьому розділі - "Напрями формування організаційно-економічного механізму управління пріоритетами розвитку великотоварних агропідприємств" ? розроблено й обґрунтовано з використанням економіко-математичного моделювання організаційно-економічний механізм оптимізації управління великотоварними агроформуваннями поглибленої спеціалізації, визначені пріоритети розвитку багатогалузевих агроформувань та організаційно-економічні засади формування сировинних зон у великотоварних агропідприємствах.

Запропонована методика моделювання розвитку пріоритетів агроформувань доповнює існуючі економіко-математичні моделі (Оніщенко О.М., Кравченко Р.Г., Кадієвський В.А., Браславець М.Е. та ін.) умовами рівнянь, які враховують варіативні технології вирощування сільськогосподарських культур залежно від ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення, а також кон'юнктуру ринку.

При визначенні пріоритетів розвитку спеціалізованих агроформувань рослинницького напряму економіко-математичне моделювання полягає в розв'язанні варіаційної задачі пошуку оптимального переліку площ та технологій вирощування стратегічних культур, що максимізує прибуток господарства.

,,, - площа, га; урожайність, ц/га; ціна реалізації, грн/ц; витрати, грн/га, що характеризують i-ту культуру, яка вирощується за j-ою технологією. - витрати k-го виду ресурсів для i-ої культури за j-ою технологією, грн/га; , - фактичні та максимальні (із застосуванням високих технологій) k-ті фінансово-кредитні ресурси для виробництва всієї продукції в агроформуванні, га.

Апробація запропонованої моделі виконана на модельному господарстві площею 4000 га (табл. 4).

Аналіз табл. 4 показує, що для ведення прибуткового виробництва необхідно застосовувати інноваційні технології та поглиблювати спеціалізацію агроформувань.



Таблиця 4

Залежність ефективності виробництва продукції рослинництва від ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення модельного господарства (площа 4000 га)

Показники	Рівень фінансово-кредитного забезпечення, %
	100%	80%	60%	50%
Фінансово-кредитне забезпечення	10921,6	8737,3	6553,0	5460,8
Площа під культурами, га, у т.ч.:	4000	4000	4000	2232
озима пшениця	800	800	400*	800
яра пшениця	-	400	400*	400
ячмінь	400	400	400*	-
просо	400	400*	400*	-
кукурудза на зерно	800	-	-	-
соняшник	400	400	400*	400
гречка	-	-	400*	-
ріпак	400	400	400*	400
овес	-	-	400*	-
цукровий буряк	800	432	0	232
озиме жито	-	368*	400*	-
горох	-	-	400*	-
Прибуток, тис. грн	9407,2	7569,0	3695,8	5703
Прибуток на 1 га, грн	2351,8	1892,3	924,0	2555,1
Витрати на 1 га, грн.	2730,0	2184,3	1638,3	2446,6
Прибуток на 1 грн витрат, грн	0,86	0,87	0,56	1,04

* Застосування технологій із задовільним рівнем ресурсного (фінансово-кредитного) забезпечення. При 50% рівні фінансово-кредитного забезпечення застосовувались прогресивні технології із високим рівнем ресурсного забезпечення

При низькому рівні ресурсного забезпечення посівні площі можуть бути оптимально обмежені, а виробництво сконцентровано на високотехнологічному вирощуванні прибуткових культур. Так, при наявності лише 50% необхідних фінансово-кредитних ресурсів застосування прогресивних технологій на площі 2232 га дає прибуток (5703 тис. грн) більший, ніж на площі 4000 га (3696 тис. грн) при 60% ресурсному забезпеченні із застарілими технологіями.

При визначенні пріоритетів розвитку великотоварних багатогалузевих агроформувань із розвинутим тваринництвом в економіко-математичній моделі додатково враховується кон'юнктура ринку тваринницької продукції, яка впливає на прибутковість виробництва та товарність галузі рослинництва. Тому оптимізація пріоритетів розвитку таких підприємств зводиться до сумісного пошуку параметрів галузі рослинництва та тваринництва, що максимізують загальний прибуток господарств (формула (6)):

, (6)

де ,, - кількість тварин, гол.; прибуток, грн/гол, що характеризують k-ту галузь тваринництва.

Результати моделювання (табл. 5) показують, що пріоритетність галузі тваринництва молочного напряму має місце при отриманні прибутку від виробництва молока в межах 480-880 грн/т. У разі його зменшення виробництво молока у порівнянні із рослинництвом (при високому рівні ресурсного забезпечення) є невигідним.

Таблиця 5

Пріоритетність розвитку багатогалузевого агроформування

з урахуванням кон'юнктури на ринку молока (площа 4000 га)

Показники	Одиниця виміру	Прибуток, грн/т молока
		880	680	480
Площа під культурами:
озима пшениця	га	800	800	800
ярий ячмінь	га	21	207	400
кукурудза на зерно	га	0	0	299
цукровий буряк	га	800	800	800
соняшник	га	400	400	400
ріпак	га	400	400	400
кукурудза на силос	га	361	327	217
кукурудза на зелений корм	га	293	327	294
багаторічні та однорічні трави на сіно та зелений корм	га	828	680	390
Корови	ум. гол.	1000	914	637
Прибуток	тис. грн	11511	10544	9758

Розглянута методика була застосована для оптимізації пріоритетів розвитку галузей у ВП НУБіП України "Великоснітинське науково-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" та СВК "П'ятигори" Тетіївського району Київської області. В результаті зміни структури виробництва та кон'юнктури ринку у ВП НУБіП України "Великоснітинське науково-дослідне господарство ім. О.В. Музиченка" можливо додатково отримати 1793,78 тис. грн прибутку. При цьому поголів'я корів буде повністю забезпечене кормами власного виробництва. В структурі стада планується утримувати 720 молочних корів з продуктивністю 5000 кг молока на рік.

В дисертації визначено складові організаційно-економічного механізму кредитування пріоритетів розвитку агроформувань (рис. 1).

Дослідженнями обґрунтовано організаційно-економічні засади формування та оптимізації функціонування сировинних зон для виробництва молока у великотоварних агроформуваннях, які базуються на визначенні оптимальних розмірів кормових угідь у відповідності з потребами переробних підприємств (рис. 2)

- мінімальна площа земельних угідь, необхідних для повноцінної годівлі корів, га; - площа для вирощування i-ої кормової культури, га.

Обов'язковим є обмеження щодо забезпечення сировиною молокопереробного заводу (формула (8)):

, (8)

де - добовий надій молока від однієї корови при j-й продуктивності, кг; - необхідна кількість корів, яка забезпечить виробничу добову потужність () молокопереробного підприємства, кг.

В результаті розв'язання задачі з формування оптимальної сировинної зони для молокопереробного підприємства з добовою потужністю 400 т молока необхідно 27189 га земельних угідь, що дозволить утримувати 24390 молочних корів (зі шлейфом) з продуктивністю 6000 кг молока на рік. Така площа відповідає сільськогосподарським угіддям одного адміністративного району і може бути розподілена між 8-10 крупнотоварними агроформуваннями.

Запропонована концепція створення сировинних зон набуває практичної реалізації в підкомплексі молочного тваринництва України, зокрема, в ТОВ "Українська молочна компанія", яка має філії у Житомирській області на 2000 і 3000 корів та у Тернопільській області на 3000 корів, де розпочаті проектно-підготовчі роботи з будівництва ферм на 8000 корів. Найбільша кількість корів (6000 голів) зосереджена у Чернігівській області. Продуктивність виробництва молока на фермах компанії досягла 9500 кг на рік від однієї корови. За показниками якості компанія отримала статус зони чистої сировини для виробництва дитячого харчування та міжнародний сертифікат ISO 9001:2000.



ВИСНОВКИ

1. Управління розвитком сільськогосподарських підприємств - це системний, плановий, довгостроковий процес, спрямований на реалізацію оптимальних шляхів їх функціонування, ефективне використання ресурсного потенціалу з урахуванням кон'юнктури ринку. В роботі доведено, що формування пріоритетів розвитку агропідприємств визначається вибором стратегії підприємницької діяльності, що максимізує прибутковість виробництва та забезпечує покращення соціальної сфери підприємств і сільських територій.

2. В умовах перехідної економіки актуальним залишається постійне відстеження процесів розвитку та ефективності ринкових форм господарювання, їх організаційно-правового забезпечення тощо. Показано, що основні зусилля органів управління АПК повинні спрямовуватися не на вдосконалення організаційно-правових основ їх функціонування, а на створення сприятливого соціально-економічного середовища. З цією метою в дисертації запропонована методика визначення рівноважних цін, яка дає змогу об'єктивно оцінити конкурентоспроможність продукції галузі рослинництва.

3. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що майбутнє за великими землекористувачами. Великі підприємства мають порівняно з невеликими кращий потенціал (кадровий, фінансовий тощо), дрібне ж виробництво завжди було і залишається більш капіталомістким (у 3-5 разів), трудомістким (у 2-3 рази). Обґрунтовано, що при дефіциті ресурсів пріоритет має бути за великими виробництвами, які в умовах економічної свободи, фінансової і матеріальної підтримки держави в майбутньому будуть головним, якщо не єдиним, реальним джерелом постачання країни продовольством і сировиною.

4. Аналіз підходів до формування оптимальної структури і обсягів виробництва спеціалізованих агроформувань свідчить, що в сучасних умовах метою їх діяльності є отримання прибуткової ліквідної продукції. Показано, що для цього виробництво кожного виду продукції повинно мати свою комплексну, цілісну, ефективну технологію, яка базується на передових інноваційних ідеях, і адаптовану до регіональних умов.

5. Дослідженнями доведено, що при обмеженому ресурсному (фінансово-кредитному) забезпеченні обробляти та вирощувати всю площу ріллі недоцільно. Наявні ресурси підприємства необхідно направляти на вирощування прибуткових сільськогосподарських культур за прогресивними технологіями з високим рівнем ресурсного забезпечення. Так, за результами дисертаційного дослідження, при 50% фінансово-кредитному забезпеченні (по відношенню до оптимального) прибуток на площі 2232 га із застосуванням прогресивних технологій на 2007 тис. грн перевищує прибуток, який можна отримати на площі 4000 га (3695 тис. грн), застосовуючи застарілі технології із задовільним рівнем ресурсного забезпечення.

6. У великотоварних багатогалузевих господарствах з розвинутим тваринництвом молочного напряму пріоритетним є виробництво молока (в порівнянні з галузями рослинництва) при прибутковості 1 т молока в межах 680-880 грн/т. Розрахунки показують, що при зменшенні цих показників, враховуючи цінову кон'юнктуру на ринку молока, пріоритетність та ефективність товарного виробництва надається вирощуванню культур галузі рослинництва. Так, при прибутковості 880 грн/т молока для господарства з площею ріллі 4000 га доцільно утримувати 1000 умовних голів корів, що дозволяє одержати максимальний загальний прибуток 11511 тис. грн, при прибутковості 480 грн/т молока кількість корів зменшується до 637 умовних голів, а прибуток господарства - до 9758 тис. грн., при цьому значна його частина досягається за рахунок збільшення продукції рослинництва.

7. Перспективний розвиток організаційно-правових форм господарювання в АПК пов'язаний з необхідністю реалізації в них процесів концентрації і спеціалізації виробництва, що об'єктивно створює передумови розвитку процесів кооперації та агропромислової інтеграції у різних формах агроформувань, забезпечуючи в цілому підвищення їх ефективності й конкурентоспроможності. Обгунтовано, що великотоварні агропідприємства організаційно повинні формуватись у межах одного або декількох населених пунктів, що надасть можливість впливати на соціальний розвиток села через прибутковість виробництва та податкову систему.

8. З метою дослідження ефективності функціонування агроформувань в дисертаційній роботі застосовано економіко-математичні методи, за допомогою яких побудовано модель оптимізації виробничої структури сільськогосподарських підприємств, що дає змогу теоретично та практично аналізувати кон'юнктуру ринку, визначати стратегію підприємницької діяльності, формувати ефективну державну політику ціноутворення для спеціалізованих агроформувань в галузі рослинництва, дозволяє забезпечити ефективне використання всіх наявних земельних, трудових і матеріальних ресурсів, отримувати максимальні прибутки.

9. Дослідженням доведено, що найбільш перспективними напрямами розвитку молокопродуктового підкомплексу є формування сировинних зон на основі пільгового кредитування та мотивації до підвищення якості продукції. В результаті розв'язку задачі щодо формування оптимальної сировинної зони для молокопереробного підприємства з добовою потужністю 400 т молока необхідно виділити 27189 га ріллі для утримання 24390 молочних корів з продуктивністю 6000 кг молока на рік. Така площа відповідає сільськогосподарським угіддям одного адміністративного району і може бути розподілена між 8-10 великотоварними агроформуваннями. При цьому потреба в кормах становитиме 68 ц корм. од. на 1 структурну корову або 165852 т кормових одиниць на рік.

10. Однією з невід'ємних умов переходу аграрного виробництва до ринкової економіки є розвиток обслуговуючої кооперації та маркетингових структур. При формуванні та функціонуванні в нашій країні обслуговуючих кооперативів недостатньо враховуються теоретичні напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених, а також світовий досвід стосовно кооперації, що потребує активізації наукових досліджень, удосконалення механізмів аграрного ринку з урахуванням природних та економічних особливостей, вітчизняної та світової практики. В дисертації запропонований організаційно-економічний механізм формування товарно-кредитного кооперативу при створенні сировинної зони на основі контрактних відносин.



Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Науменко В.М. Складові економічного механізму управління пріоритетами розвитку агроформувань / В.М. Науменко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. ? 2009. ? № 142. ? Ч.1. - С. 140?144.

2. Науменко В.М. Зарубіжний досвід трансформації та розвитку агроформувань в сільськогосподарському виробництві / В.М. Науменко // Вісник Житомирського державного технологічного університету. - 2009. ? № 1 (47). - С. 193-194.

3. Науменко В.М. Організаційно-економічні засади формування сировинних зон в крупнотоварних агроформуваннях / В.М. Науменко // Вісник Житомирського державного технологічного університету. - 2009. ? № 2 (48). - С. 158-160.

4. Науменко В.М. Формування пріоритетів розвитку спеціалізованих великотоварних агроформувань / В.М. Науменко // Економіка АПК. - 2009. ? № 11 (181). - С. 34?38.

В інших наукових виданнях:

5. Галушко В.П. Методологічні підходи до визначення беззбитковості виробництва в умовах ринку // В.П. Галушко, Ю.Л. Марцишевська, В.М. Науменко // Організаційно-економічні трансформації в аграрному виробництві: матеріали Третіх регіональних річних зборів Північно-Східного відділення Всеукраїнського Конгресу вчених економістів-аграрників, 10 грудня 2009 р. - С. 118?125. (Особистий внесок - розкрита методика визначення рівноважних цін).



АНОТАЦІЇ

Науменко В.М. Організаційно-економічний механізм управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

В роботі розкрито економічну сутність і фактори управління пріоритетами розвитку агроформувань, методологічні підходи до формування економічного механізму та організаційних структур управління підприємствами, зарубіжний досвід трансформації та розвитку агроформувань в сільськогосподарському виробництві.

Обґрунтовано, що основні зусилля органів управління АПК повинні спрямовуватися не на вдосконалення організаційно-правових основ їх функціонування, а на створення сприятливого соціально-економічного середовища. З цією метою в дисертації запропонована методика визначення рівноважних цін, яка дає можливість об'єктивно оцінити конкурентоспроможність продукції галузі рослинництва.

В дисертаційній роботі визначені напрями формування організаційно-економічного механізму управління пріоритетами розвитку великотоварних агроформувань, на основі яких розроблено й обґрунтовано з використанням економіко-математичних методів організаційно-економічний механізм оптимізації управління великотоварними агроформуваннями поглибленої спеціалізації, визначені пріоритети розвитку багатогалузевих агроформувань та організаційно-економічні засади формування сировинних зон у великотоварних агропідприємствах.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, пріоритети, агроформування, управління, оптимізація, рівноважні ціни, сировинні зони, фінансово-кредитне забезпечення.

Науменко В.М. Организационно-экономический механизм управления приоритетами развития крурпнотоварных агроформирований. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и практических принципов организационно-экономического механизма формирования приоритетов управления развитием агроформирований.

В работе раскрыта экономическая сущность и факторы управления приоритетами развития агроформирований, методологические подходы к формированию экономического механизма и организационных структур управления предприятиями, зарубежный опыт трансформации и развития агроформирований в сельскохозяйственном производстве.

В условиях переходной экономики актуальным остается постоянное отслеживание процессов развития рыночных форм ведения хозяйства, эффективности их деятельности и организационно-правового обеспечения. Основные усилия органов управления АПК должны направляться не столько на совершенствование организационно-правовых основ их функционирования, сколько на создание благоприятной социально-экономической среды. С этой целью в диссертации предложена методика определения равновесной цены, которая дает возможность объективно оценить конкурентоспособность продукции отрасли растениеводства.

Исследованы особенности основных форм ведения хозяйства в Киевской области, экономическая эффективность производства сельскохозяйственной продукции и влияние ресурсного (финансово-кредитного) обеспечения на эффективность и приоритетность выращивания сельскохозяйственных культур.

В диссертационной работе определены направления формирования организационно-экономического механизма управления приоритетами развития крупнотоварных агроформирований, на основе которых разработано и обосновано с использованием экономико-математических методов организационно-экономический механизм оптимизации управления крупнотоварными агроформированиями углубленной специализации. Определены приоритеты развития многоотраслевых агроформирований и организационно-экономические принципы формирования сырьевых зон в крупнотоварных агропредприятиях.

Проведенный анализ подходов к формированию оптимальной структуры и размеров производства сельскохозяйственных предприятий показал, что в современных условиях оптимизация их структуры должна преследовать в качестве основных целей получение максимальной прибыли и социальное развитие села. Для производства каждого вида продукции необходима также своя комплексная, целостная, эффективная технология, которая базируется на передовых инновационных идеях и адаптированная к региональным условиям.

Исследованиями доказано, что при ограниченном финансово-кредитном обеспечении обрабатывать и выращивать всю площадь пашни нецелесообразно. Возможные финансово-кредитные ресурсы следует направлять на выращивание прибыльных культур по прогрессивным технологиям с высоким уровнем ресурсного обеспечения. Согласно проведеннях расчетов (табл. 4) при 50% финансово-кредитном обеспечении по отношению к оптимальному прибыль на площади 2232 га с применением прогрессивных технологий на 2007 тыс. грн превышает прибыль, которую можно получить на площади 4000 га (3695 тыс. грн), применяя устарелые технологии с удовлетворительным уровнем ресурсного обеспечения.

В крупнотоварных многоотраслевых хозяйствах с развитым животноводством молочного направления приоритетным является производство молока по сравнению с отраслями растениеводства при прибыльности молока в пределах 480-880 грн/т. При уменьшении этих показателей, учитывая ценовую конъюнктуру на рынке молока, приоритетность и эффективность товарного производства предоставляется выращиванию культур отрасли растениеводства. Так, при прибыльности 880 грн/т молока и содержании 1000 условных голов коров на 4000 га сельскохозяйственных угодий общая прибыль составляет 11511 тыс. грн, а при 480 грн/т - 9758 тис.грн.

Перспективное развитие организационно-правовых форм ведения хозяйства в АПК объективно связано с обязательностью реализации процессов концентрации производства и на этой основе - специализации агропредприятий, что в совокупности создаст препосылки для возникновения и развития кооперации и агропромышленной интеграции с целью повышения эффективности и конкурентоспособности сельскохозяйственного производства. Крупнотоварные агропредприятия целесообразно формировать в пределах одного или нескольких населенных пунктов, что позволит влиять на социальное развитие села через прибыльность производства и налоговую систему

Одним из неотъемлемых условий перехода аграрного производства к рыночной экономике является развитие обслуживающей кооперации. При формировании и функционировании в нашей стране таких кооперативов недостаточно учитываются теоретические наработки отечественных и зарубежных ученых. Актуальными являются исследования, направленные на развитие процессов кооперации с учетом усовершенствования механизмов аграрного рынка, естественных и экономических особенностей отечественной и мировой практики. В диссертации предложен организационно-экономический механизм формирования товарно-кредитного кооператива при создании сырьевой зоны на основе контрактных отношений.

Исследования показывают, что наиболее перспективными направлениями развития молочно-товарного комплекса является формирование сырьевых зон на основе льготного кредитования и мотивации качества поставляемой продукции крупнотоварными специализированными агроформированиями. В результате решения задачи по формированию оптимальной сырьевой зоны для молочно-перерабатывающего предприятия с суточной мощностью 400 т молока необходимо 27189 га пашни для содержания 24390 молочных коров с производительностью 6000 кг молока в год. Такая площадь отвечает сельскохозяйственным угодьям одного административного района и может быть распределена между 8-10 крупнотоварними агроформированиями.

Ключевые слова: организационно-экономический механизм, приоритеты, агроформирования, управление, оптимизация, равновесные цены, сырьевые зоны, финансово-кредитное обеспечение.

Naumenko V. M. Economic-organizational mechanism of managing the development priorities of large trading agroformations.

Dissertation for acquiring a scientific degree Candidate of Economic Sciences, specialty 08.00.04 - Economics and Management of an Enterprise. National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

This work explains and examines the following interrelated topics: economic nature of agroformations' priorities and factors that determine ways of their management; methodological approaches to formation economic mechanism and organizational structure of enterprise management; foreign experience in transformation and development of agrofomations in the sphere of agricultural production.

The dissertation has reasoned that major effort of management authorities in agroindustrial complex should aim not at the improvement of procedural and institutional forms of agro formations' functioning, but at the creation of favorable social-economic environment. For this matter, the thesis suggests a technique for determining the equilibrium prices, which gives an opportunity to critically evaluate competitiveness of a product in the area of plant production.

The dissertation defines directions for construction of economic-organizational mechanisms of managing the development priorities of large trading agroformations. Based on this mechanism the author develops and validates the economic-organizational optimization mechanism for management of large trading agroformations of deepened specialization, using economic-mathematical methods. The study also identifies development priorities of diversified agroformations and determines economic-organizational principles of raw material zones formation in large trading agricultural enterprises.

Keywords: economic-organizational mechanism, priorities, agroformation, management, optimization, equilibrium prices, raw material zones, financial-credit provision.

Размещено на Allbest.ru