Главная Коллекция "Otherreferats" Экономика и экономическая теория Організація регулювання інноваційного розвитку національного господарства

Організація регулювання інноваційного розвитку національного господарства

Теоретичне та методологічне обґрунтування засад організації регулювання інноваційного розвитку національної економіки. Розробка пропозицій щодо вдосконалення ефективного та дієвого механізму управління інноваційними процесами на регіональному рівні.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2015
Размер файла 69,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організація регулювання інноваційного розвитку національного господарства

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Назарова Олександра Юріївна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки та менеджменту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент

Любченко Віра Йосипівна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки та менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Яковлєв Анатолій Іванович,

Національний технічний університет

"ХПІ" Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки та маркетингу

кандидат економічних наук, доцент

Коюда Віра Олексіївна,

Харківський національний

економічний університет Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту

Захист відбудеться 21 травня 2010 р. о 15-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано 21 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Істотним завданням регулювання розвитку національного господарства в сучасних умовах є структурна перебудова економіки, формування підвалин інноваційного розвитку економіки. В умовах кризового стану економіки трансформаційні процеси, пов'язані з орієнтацією економічної системи на інноваційні пріоритети розвитку, можуть здійснюватися з найменшими втратами. Трансформація економічного механізму шляхом розвитку інноваційних елементів забезпечить засади виходу з економічної кризи та стабільного розвитку.

Визначальна роль у формуванні інноваційної економіки має належати державним інститутам. Реалізація інноваційної політики є завданням, що має вирішуватися на загальнонаціональному рівні шляхом багатосторонньої взаємодії державних інститутів з малим, середнім та великим бізнесом. Ключова функція держави у забезпеченні інноваційного розвитку полягає у формуванні нормативно-правового середовища, найбільш сприятливого для активізації інноваційної діяльності. Перед державою також постає завдання захисту національних інтересів у науково-технічній сфері на міжнародній арені щодо підтримки співробітництва з іншими державами, у питаннях патентів, ліцензій і т.д. Організаторська функція держави повинна мати більш конкретний характер, коли вона виступає як замовник і споживач інноваційної продукції, керуючись власними стратегічними інтересами.

Значний інноваційний потенціал України характеризується тенденціями недовикористання та поступового старіння. Значною мірою це обумовлено відсутністю ефективного механізму державного регулювання реалізації інноваційного потенціалу. Відсутність фінансової підтримки державою інноваційного сектора призвело до значного скорочення інноваційних інститутів. Відбулося зменшення чисельності науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, науково-дослідних підрозділів у вищих навчальних закладах. Поява нових суб'єктів інноваційної інфраструктури натикається на значні проблеми, пов'язані з загальним кризовим станом економіки, слабкістю ринкового попиту, обмеженістю інвестиційних джерел. Незначною є роль венчурного сектора інноваційного підприємництва в Україні. Світовий досвід показує, що саме ця сфера діяльності є локомотивом виведення економіки з кризового стану. Потребує уточнення загальна доктрина інноваційного розвитку економіки щодо забезпечення його системності та збалансованості в умовах посилення відкритості економіки та розвитку інтеграційних процесів. Дотепер немає узгодженої стратегії щодо діяльності технологічних парків. Податкові пільги, що мали технопарки на момент створення, нині скасовано, що не може не позначитися на їх діяльності негативно.

Серед найбільш відомих учених, які досліджували інноваційну проблематику, можна відзначити таких фахівців, як Л. Антоненко, Л. Антонюк, В. Бабич, Д. Бабич, Ю. Бажал, П. Бубенко, І. Буднікевіч, А. Гальчинський, В. Геєць, А. Гриньов, Б. Данилишин, П. Друкер, Я. Жаліло, В. Коюда, О. Лапко, Б. Менш, С. Мочерний, С. Покропивний, М. Портер, К. Прахаладі, Б. Санто, Д. Сахал, В. Семиноженко, Б. Твіст, Л. Федулова, Й. Шумпетер, А. Яковлєв та ін.

Але, незважаючи на численність наукових праць з регулювання інноваційних процесів, залишається невирішеним ряд питань організації регулювання інноваційного розвитку національного господарства на загальнонаціональному та регіональному рівні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає тематиці науково-дослідних робіт кафедри економіки та менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, "Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України", номер державної реєстрації 0104U000676, "Організаційно-економічний механізм стратегічного управління інноваційною моделлю", номер державної реєстрації 0108U001375.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне та методологічне обґрунтування засад організації регулювання інноваційного розвитку національної економіки, пропозицій щодо вдосконаленню механізму управління інноваційними процесами.

Досягнення поставленої мети в дисертації зумовило визначення та розв'язання таких завдань:

систематизовано існуючі теоретико-методичні передумови організації регулювання інноваційного розвитку в Україні;

розглянуто чинну законодавчу базу, що регламентує інноваційну діяльність в Україні, її еволюцію протягом усього існування та визначено її відповідність організаційно-інституційним засадам регулювання інноваційного розвитку національного господарства;

вивчено досвід економічно розвинутих країн, виявлено проблемні моменти, що заважають інноваційному розвитку та роблять процес його управління неефективним;

визначено стан та перспективи розвитку інноваційного процесу в економіці;

досліджено чинники та умови підвищення ефективності взаємодії та функціонування механізмів організації інноваційного розвитку;

розроблено пропозиції щодо формування ефективного та дієвого механізму регулювання інноваційних процесів на регіональному рівня;

обґрунтовано напрямки та стратегічні пріоритети організації регулювання інноваційного розвитку національного господарства України.

Об'єктом дослідження виступають процеси взаємодії між усіма суб'єктами інноваційного процесу в межах забезпечення інноваційного розвитку окремої галузі та країни загалом, зокрема взаємодія органів державної влади всіх гілок на всіх рівнях як взаємопов'язаних елементів єдиної структурованої системи, організацій, підприємств, їх об'єднань та окремих осіб, які займаються фінансуванням, розробкою, реалізацією, дослідженням та впровадженням інновацій.

Предметом дисертаційного дослідження є методичне й організаційне забезпечення механізмів регулювання процесів інноваційного розвитку, та взаємодії між суб'єктами інноваційного процесу в рамках забезпечення інноваційного розвитку окремого регіону, галузі та країни загалом.

Методи дослідження. У роботі застосовувалися наступні методи та підходи: статистичний аналіз - для дослідження досвіду формування інноваційної політики в межах регіону та аналізу законодавчої бази щодо інновацій; методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття сутності теорії інноваційної діяльності, а також обґрунтування перспектив розбудови в Україні інноваційно-орієнтованої економіки; формалізації та економіко-математичного моделювання - для вибору ефективних інноваційних рішень та залучення відповідних ресурсів для здійснення інноваційних процесів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства промислової політики України, інших міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади, міжнародні угоди, статистичні дані Державного комітету статистики України, спеціальна економічна література, матеріали науково-практичних конференцій, публікації та результати наукових досліджень науковців та експертів із цієї галузі, результати проведення досліджень за експертним методом та інші результати особистих досліджень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні елементів організації системи регулювання інноваційного розвитку національного господарства:

вперше обґрунтовано концептуальну модель, що динамічно поєднує стандартизовані елементи управлінської організації та когнітивного оновлення і базується на проектно-орієнтованій методології управління інноваційним розвитком на рівні регіону.

удосконалено:

перелік класифікаційних ознак інновацій шляхом їх визначення за придатністю до регулювання, а також систематизації за рівнем реалізації управлінського рішення;

теоретико-методичне забезпечення системи регулювання інноваційного розвитку національного господарства шляхом обґрунтування взаємної відповідності його інституційного та нормативно-правового забезпечення;

організаційно-економічні засади регулювання інноваційного розвитку, здійснено оцінку стану інноваційного процесу, обґрунтовані напрямки та пріоритети регулювання, зокрема обґрунтовано ряд пропозицій в частині обґрунтування принципів максимізації ефективності регіонального портфеля інноваційних проектів за рахунок регулювання тимчасового перерозподілу інноваційних коштів на користь проектів, що мають менші терміни окупності;

дістало подальшого розвитку:

узагальнення світового досвіду регулювання інноваційних процесів та організація регіональних механізмів регулювання інноваційної діяльності;

наукові підходи до визначення стану та тенденцій розвитку інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі, зокрема концентрації та зміни галузевої структури інноваційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведені в роботі дослідження, теоретичні узагальнення та методичні розробки можуть бути використані в практичній реалізації науково-технічних програм економічного розвитку країни, окремих галузей економіки та підприємств. Розроблені в дисертації підходи з удосконалення організації регулювання інноваційної діяльності були використані у роботі Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації (довідка про впровадження № 02-5/1226 від 25.05.2009), а також у роботі Головного управління статистики у Харківській області (довідка про впровадження №14/1933 від 18.05.2009). Результати дисертаційного дослідження використані у навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна при викладанні дисциплін "Статистика", "Статистика фінансового ринку" (довідка про впровадження №2101/18-9 від 30.04.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Матеріали, наведені в дисертаційній роботі, та результати, що опубліковані в наукових працях за темою дисертації, отримано автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертації висвітлювалися і дістали позитивну оцінку на Міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: "Погляди вчених-економістів і розвиток України: минуле, сучасне та майбутнє" (Харків, 2002р.), "Націоналізація і приватизація: минуле, сучасне, майбутнє" (Харків, 2004 р.), "Михайло Туган-Барановський і сучасна економічна наука" (Харків, 2005 р.), "Економічна освіта та наука: досвід та перспективи розвитку" (Харків, 2007 р.), "Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів" (Луцьк, 2008 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано вісім наукових праць загальним обсягом 2,9 др. арк., у тому числі 7 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 192 назв на 20 сторінках, 6 додатків. Загальний обсяг роботи становить 239 сторінок комп'ютерного тексту. Матеріали дослідження ілюстровані 26 таблицями та 19 рисунками.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і завдання дисертації, визначено об'єкт, предмет наукового дослідження, наукову новизну і практичну цінність отриманих результатів, зазначено особистий внесок здобувача та кількість публікацій, які висвітлюють основні положення дисертації.

У першому розділі "Теоретико-методичні аспекти регулювання інноваційного розвитку національного господарства" розглянуто організаційно-методичні передумови регулювання інноваційного розвитку, здійснено уточнення термінологічного апарату за регуляторними ознаками; досліджено відповідність організаційної та нормативної базу регулювання інноваційного розвитку в Україні; проаналізовано світовий досвід державного регулювання інноваційного розвитку.

Проведене авторське узагальнення підходів до класифікації інноваційних процесів та, зокрема, регулювання їх розвитку, виявило недостатню систематизацію регуляторних ознак забезпечення розвитку через складнокеровану природу інновацій, тому автором у роботі було запропоновано уточнення класифікаційних ознак інновацій.

Так, залежно від того, до якого рівня регулювання може бути віднесено впровадження тієї чи іншої інновації, на якому рівні необхідно здійснювати управлінське рішення та зосереджувати центр управлінської відповідальності щодо її впровадження, інновації можуть бути поділені на виробничі, галузеві, регіональні, державні, міжнародні. Ця класифікаційна ознака є суттєвою з позиції можливості регулювання інноваційної діяльності, оскільки конкретизує функціональний рівень її регулювання та розвитку.

Відмінність інновацій за критерієм їх можливої реалізації може визначатися через наступну градацію:

понятійно-цільові інновації - характеризують загальне бачення та напрямок результативного вирішення існуючої проблеми;

концептуальні інновації - характеризують визначення загальних принципів і шляхів нового вирішення проблеми та її результативності.

Подальша градація інновацій може бути побудована відповідно до визначеності їх можливої ринкової корисності. Узагальнення автора свідчать, що в такому розрізі можуть бути виокремлені:

технологічно визначені - інновації, що знаходяться на рівні розробленого технічного проекту, проте не є обґрунтованими з позицій економічної реалізованості;

програмно визначені - інновації, що є не тільки технологічно, а й економічно обґрунтованими та містять обґрунтування програми можливої реалізації;

ринково визначені інновації - інновації, що мають успішний досвід пробного впровадження та потребують суттєвих капіталовкладень для успішної масової реалізації.

Запропоновані класифікаційні ознаки сприятимуть забезпеченню відповідності підходів до регулювання інновацій їх природі та потенціалу економічного розвитку.

Більше того, впровадження запропонованих класифікаційних ознак дає змогу структурувати підходи та визначити матричну схему оцінки організаційних передумов регулювання інноваційної діяльності. Така схема дозволить дещо уточнити методичний аспект регулювання інноваційної діяльності, що на сьогодні є недостатньо визначеним.

Запропоновані підходи до удосконалення класифікації інновацій схематично подані на рис. 1,2.

КЛАСИФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ

Зміст РІВНЯ КЛАСИФІКАЦІЇ

ринково-визначені

Функціональний блок реалізації інновацій, що містить у собі інноваційні моделі та технології, які характеризуються достатньо повним рівнем розробленості та визначеності. Інновації можуть бути реалізовані у вигляді:

технології (технічного проекту чи документації);

технології та техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) реалізації даної інновації в конкретних економічних умовах;

технології, ТЕО та конкретного діючого експериментального підприємства (виробництва, підрозділу і т.п.)

програмно-визначені

технологічно-визначені

Концептуальні

Базовий блок формування інновацій, що визначає банк ідей інноваційного розвитку певних секторів економіки та містить у собі концептуальні моделі реалізації конкретних інноваційних проектів та технологій

понятійно-цільові

Загальний базис формування інновацій, що визначає стратегічне розуміння загальних напрямків розвитку й удосконалення технологій та засобів діяльності. Його центральним елементом є система освітньої підготовки

Рис. 1. Схема оцінки інновацій із позиції визначеності

класифікаційний рівень

виробництво

галузь

регіон

держава

Зміст рівня класифікації

рішення щодо регулювання інновацій, що приймаються на рівні окремого суб'єкта виробництва

рішення щодо регулювання інновацій, що приймаються на рівні комплексу виробництв чи галузі в цілому

рішення щодо регулювання інновацій, що приймаються на рівні комплексу виробництв різних галузей чи регіону в цілому

рішення щодо регулювання інновацій загальнодержавно-го рівня

Рис.2. Схема оцінки інновацій із позиції регульованості

Проведені дослідження організаційної моделі регулювання інноваційної діяльності в Україні дозволили виявити недостатній рівень узгодженості методологічного та організаційно-правового базису регулювання інноваційної діяльності.

Аналіз підходів до визначення інновацій дозволив сформувати розуміння сутності цієї категорії з позицій поєднання проектного та процесного підходу, а саме як процесної категорії, що співвіднесена з ходом реалізації змін. При цьому процесний зміст інновацій показано як у загально - методологічному, так і у державно-регуляторному аспектах.

У роботі здійснено дослідження існуючих підходів до структуризації і інноваційного розвитку у вітчизняній літературі. Автором була сприйнята загальна концептуальна платформа визначення інноваційної системи як сукупності секторів: науки, технологій, виробництва і споживання. Було піддано критичному переосмисленню та розвитку тезу, що існує в літературі стосовно того, що основні проблеми інноваційних процесів в Україні виникають у секторі технологій. В Україні ще існує достатньо міцний науковий та промисловий потенціал, але технологічна зв'язка між ними дуже слабка. У результаті наука працює сама на себе, а промисловість або купує технологічні розробки за кордоном, або використовує застарілі технології.

Так, у роботі розглянуто відповідальність органів влади, що мають забезпечувати процеси інноваційного розвитку. На цей час інноваційні процеси в Україні регламентуються Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства промислової політики України, іншими нормативними актами центральних органів влади, розпорядженнями голови відповідної обласної (міської в містах Київ та Севастополь) державної адміністрації та урядом АРК, рішеннями відповідних рад та іншим.

Також був здійснений аналіз розвитку відповідної нормативно-правової бази. Він дозволив констатувати, що на сьогодні вже існуючі базові закони України у сфері інноваційної діяльності заклали фундамент формування вітчизняної інноваційної системи. Але у зв'язку з реформуванням бюджетного законодавства протягом останніх років та негативною дією деяких інших законодавчих актів, податкові стимули ліквідовано, тому необхідно запроваджувати нові механізми стимулювання інноваційної діяльності або відновити дії статей, які передбачають пільгові режими оподаткування.

Загалом проведений аналіз засвідчив непропорційність системи інституційного та нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку національного господарства як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, що полягає в концентрації нормативно-правової функціоналі забезпечення інноваційного розвитку та різноспрямованості та паралельності інституційного забезпечення.

інноваційний національне господарство регіональний

Для уточнення пріоритетів регулювання інноваційного розвитку в роботі проведено дослідження світового досвіду державного регулювання інноваційного розвитку. Аналіз показав, що національні орієнтири політики регулювання інноваційного розвитку виявляються в конкретних моделях, використовуваних різними країнами. Щодо регіональних аспектів у механізмах регулювання інноваційних процесів у різних країнах, то слід визнати, що велику роль відіграє величина країни та її територіальний устрій (федеративний або унітарний). Окремий випадок - Європейський Союз. Зараз уже можна розглядати політику ЄС щодо інноваційного розвитку країн-членів як регіональну інноваційну політику з окремими уточненнями.

У другому розділі "Дослідження передумов державного регулювання інноваційного розвитку" здійснено оцінку стану інноваційного розвитку економіки України, дослідження регіональних аспектів інноваційного розвитку, аналіз рівня інноваційного розвитку промислових підприємств Харківської області.

Проведені дослідження засвідчили, що в економічній науці домінує думка про те, що інноваційний розвиток в Україні відбувається за вкрай несприятливих умов. Так, про це свідчить насамперед збільшення зношеності основних фондів і виробничої інфраструктури, значне скорочення резервних виробничих потужностей. Залишається низьким технологічний рівень виробництва, що зумовлює його високу енерго- і матеріаломісткість.

У роботі проведено аналіз ключових показників інноваційного розвитку. Як видно з рисунка 3, інноваційна активність промислових підприємств у 2008 році порівняно з 2000 роком зросла за всіма напрямками. За прогнозними даними також спостерігається тенденція до зростання за всіма напрямками.

Значну увагу в роботі приділено дослідженню регіональних аспектів стимулювання інноваційного розвитку. Аналіз показав, що кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації, з кожним роком зменшується і тільки у 2007 році спостерігалося невелике її зростання. Аналіз виявив велику різницю між складовими структури інноваційних процесів по регіонах в залежності від промислового або наукового потенціалу регіону.

У дисертації були проаналізовані якісні показники регіонів в абсолютному значенні й у розрахунку на одного мешканця та було виявлено суттєву різницю в рівні показників інноваційного розвитку за регіонами.

A - кількість інноваційно активних підприємств,

B - кількість інноваційно активних підприємств на 1 млн. населення,

C - обсяг інноваційної продукції, млн. грн.,

D - обсяг інноваційної продукції на 1 чол., грн.

У цілому проведене дослідження стану та передумов регулювання інноваційного розвитку виявило необхідність запровадження нового механізму стимулювання, кредитування та фінансування підприємств, який би забезпечив інноваційний шлях розвитку промисловості.

Тому інноваційна політика України повинна передбачати запровадження комплексу державних заходів для надання промисловій системі інноваційної спрямованості, виходячи з нового підходу Уряду до діяльності суб'єктів господарювання.

Основне завдання на даному етапі полягає насамперед у подальшому створенні й удосконаленні нормативно-правової бази, яка забезпечить розвиток інноваційної інфраструктури для структурно-інноваційних перетворень у промисловості, та запровадженні різноманітних форм стимулювання інноваційної діяльності за рахунок пільгового кредитування, субсидіювання суб'єктів інновацій, тобто визначить механізми фінансового забезпечення інноваційного процесу.

Аналіз засвідчив, що, враховуючи низький рівень інноваційного розвитку економіки України, важливого значення набуває питання розвитку інноваційної інфраструктури як важеля запровадження інновацій у промисловості. Серед різноманітності елементів інноваційної інфраструктури найпоширенішими є технологічні парки, технополіси, бізнес-інкубатори та інноваційні центри. Важливим засобом державної підтримки інноваційної діяльності стало створення останніми роками системи технологічних парків, зусилля яких спрямовані на комерціоналізацію й широке впровадження у виробництво наукомістких розробок, вихід на світові ринки з високотехнологічною конкурентоспроможною продукцією.

У третьому розділі "Обґрунтування комплексної системи регулювання інноваційного розвитку національного господарства" обґрунтовано концептуальну модель стимулювання інноваційного розвитку, визначено інструментарій оцінки інноваційного розвитку національної економіки, обґрунтовано стратегічні пріоритети організації інноваційної моделі економічного розвитку України.

Проведені дослідження показали, що недостатня дієвість інноваційного регулювання економічного розвитку потребує комплексного багаторівневого підходу. Для зміни стану справ, на переконання автора, доцільним є реформування організаційного механізму стимулювання інноваційної діяльності. В основі механізму стимулювання інноваційної діяльності мають бути закладені дві базові складові: орієнтація на кінцевий результат у реалізації інноваційних проектів та програм і послідовність у реалізації заходів інноваційного розвитку на певному системному рівні (держави чи регіону).

Із позиції реформування організаційних умов інноваційної діяльності доцільно виділити:

перегляд чинної нормативно-законодавчої бази у сфері регламентування норм кваліфікування видів економічної діяльності як таких, що відносяться до сектора високих технологій;

узгодження нормативно-правового поля преференцій виробництвам, котрі використовують інноваційний фактор стимулювання економічної активності;

стимулювання комерціалізації техніко-технологічних розробок, сприяння ринковій адаптації нових технологічних досягнень;

підвищення інтенсивності використання інвестиційних вкладень у прогресивні технологічні новації.

У роботі запропоновано підхід до регулювання інноваційного розвитку в умовах обмеженості фінансових ресурсів, що спирається на проектно-орієнтовану методологію та орієнтований на тимчасовий перерозподіл фінансування інновацій з галузей із повільним обігом коштів у галузі зі швидким обігом капіталу, що дозволить, за інших рівних умов, прискорити параметри інноваційного розвитку регіону. Здійснені розрахунки на прикладі Харківської області підтвердили життєздатність підходу.

Проте регулювання організаційних умов має бути доповнене відповідним організаційним забезпеченням. В основу концептуального розуміння моделі регулювання інноваційного менеджменту в регіоні можуть бути залучені базові принципи управління японської школи менеджменту 2РМ (project & program management), що орієнтована на управління проектами та програмами. Тобто, реалізація комплексу інноваційних проектів і програм у межах певної системи повинна мати певну організаційну основу, яка має забезпечувати цілеспрямованість та послідовність процесу управління інноваційним розвитком системи.

Як уособлення такої основи може бути запропоновано когнітивну модель управління інноваційним розвитком, зосереджену у базі знань, яка містить інформацію про набір базових шаблонів інноваційних проектів, що були успішно реалізовані. Когнітивна складова моделі забезпечується внаслідок постійного оновлення бази проектів за рахунок нових, успішно реалізованих інноваційних проектів та програм. Оновлення реалізується за типовими каналами зв'язку, притаманними системі органів державного управління та статистичної звітності.

Важливою передумовою реалізації моделі управління інноваційним розвитком є використання проектного підходу. Проектний підхід дає змогу стандартизувати інноваційні проекти і програми за певним набором складових, як-от: показники кількості етапів та їх орієнтовні вартісні характеристики, кількість персоналу, організаційно-правові аспекти реалізації проекту та ін. Застосуванню такого підходу не є абсолютною запорукою успішності реалізації проекту, проте істотно полегшить його реалізацію, дозволить уникнути значного кола помилок.

Модель включає систему цілей і збалансованих показників інноваційного розвитку на основі яких формується основний цикл керування (моніторингу) програми інноваційного розвитку регіону. Програма інноваційного розвитку регіону містить ряд взаємозалежних проектів або портфелів проектів, реалізація яких забезпечує досягнення цілей. Проекти будуються на основі кращої практики й уроків, формованих двома когнітивними циклами. При цьому інноваційна платформа програми розвитку будується на нових знаннях і технологіях, що надходять із зовнішнього середовища, а також когнітивних циклах переносу кращої практики й винесення уроків виконаних проектів.

Новизна пропонованої схеми і полягає у обґрунтуванні трьох базових циклів керування програмою - цикл моніторингу проектів і програми на основі збалансованої системи показників за цілями, цикл вивчення й перенесення кращої світової практики в масштабовані моделі проектів, цикл аналізу уроків для недопущення їхнього повторення.

Зовнішнє середовище переносить в інноваційну платформу інноваційні технології, що дозволяють ефективно, за допомогою індикативних важелів використовувати ресурси та економічний потенціал регіону.

Проектно-орієнтовані технології знаходять усе більш широке застосування в багатьох галузях промисловості. У той же час, їх Упровадження у галузях нематеріального виробництва не носить масового характеру.

Пропонована концептуальна модель регулювання інноваційного розвитку розроблена з метою збереження, нарощування та ефективного використання науково-технічного потенціалу українського суспільства, виходу на світові ринки продукції, забезпечення переходу на інвестиційно-інноваційну модель розвитку національної економіки, перетворення України на конкурентоспроможну та високотехнологічну країну.

Формування єдиного комплексного механізму регулювання інноваційної діяльності, що б спирався на сучасну методологічну базу та забезпечував системність регулятивних процесів, потребує узагальнення бази організаційно-методичного інструментарію.

Досвід розбудови інноваційної моделі свідчить, що велика кількість привабливих моделей та механізмів стимулювання інноваційного розвитку залишається лише на папері через відсутність дієвих інструментів їх реалізації, які відповідали б реаліям функціонування господарських відносин. Для забезпечення дієвості пропонованого підходу в роботі обґрунтовано методичний апарат оцінки рівня інноваційного розвитку регіонів. Пропонований підхід ґрунтується на комплексі показників, що відбивають кількісні, вартісні та якісні аспекти інноваційного розвитку регіонів.

Методи розрахунку показників інноваційного розвитку передбачають розрахунок нормованих показників, що забезпечує нівелювання масштабів регіонів та порівнянність показників, дозволяє визначити значення інтегрального рівня показника для кожного регіону за окремим напрямом інноваційної діяльності, а також розрахувати значення інтегральних показників інноваційного розвитку регіонів.

Інтегральні показники характеризують три змістовні ознаки інноваційного розвитку регіону. А саме:

- комплекс кількісних характеристик, що визначають чисельність спеціалістів та організацій, задіяних в інноваційному процесі в регіоні;

- комплекс вартісних оцінок, що характеризують витрати на інноваційну діяльність у регіоні;

- комплекс результативних властивостей, що визначають результативність інноваційної діяльності в регіоні.

Для забезпечення наочності аналізу стану інноваційного розвитку регіонів доцільно здійснити графічний аналіз та побудувати профілі інноваційного розвитку регіонів. У роботі всі регіони України поділено на чотири групи за рівнем інноваційного розвитку регіонів. Наведений підхід створює передумови для формування державних управлінських рішень щодо регулювання інноваційного розвитку національної економіки та буде корисним у процесі його регулювання.

Висновки

Проведене дослідження дозволило обґрунтувати пропозиції щодо формування організаційних та методичних передумов організації регулювання інноваційного розвитку національного господарства.

1. Узагальнення теоретико-методичних передумов організації регулюванні інноваційного розвитку в Україні показало недостатню орієнтацію існуючого методологічного апарату на потреби безпосередньої організації регулювання інновацій. Для вирішення цієї проблеми у роботі обґрунтовано удосконалення системи класифікації інновацій, що забезпечує їх диференціацію за можливістю та рівнем регулювання. Використання такого підходу створить умови для поглибленого дослідження окремих складових та передумов регулювання інноваційної діяльності.

2. Дослідження стану нормативно-правового середовища та інституційного забезпечення інноваційного розвитку економіки дозволило виявити окремі невідповідності. Уже існуючі базові закони України у сфері інноваційної діяльності заклали фундамент формування вітчизняної інноваційної системи, проте нормативне поле та інституційний комплекс забезпечення інноваційного розвитку залишаються недостатньо структурованими відповідно до пріоритетів загальнодержавного розвитку та характеризуються багатовекторною спрямованістю, що не сприяє підвищенню ефективності інноваційного розвитку.

3. Вивчення світового досвіду регулювання інноваційного розвитку засвідчило, що розмаїття підходів та моделей регулювання інноваційної діяльності в світі характеризується наявністю специфічних рис використання загальновідомих важелів та інструментарію. Аналіз виявив, що формування національної моделі стимулювання інноваційного розвитку має спиратися на передові світові організаційні та методичні підходи, зокрема, проектний.

4. Дослідження стану інноваційного розвитку на загальнонаціональному рівні виявило недостатню результативність процесів його стимулювання на тлі загальних різноспрямованих недостатньо активних впливів. На регіональному рівні інноваційний розвиток характеризується значними відмінностями між складовими структури інноваційних процесів по регіонах залежно від промислового або наукового потенціалу регіону. Наприклад, аналіз результатів інноваційної діяльності промисловості Харківської області засвідчив, що, попри труднощі соціально-економічного характеру, вона продовжувалася у позитивному напрямі: підприємства вирішують питання щодо покриття витрат на проведення інноваційних заходів за рахунок власних коштів та активного використання кредитів, тобто адаптуються до сучасних ринкових умов. Але негативні тенденції у сфері інновацій в цілому по країні (нестабільне інституційно-правове забезпечення бізнес-середовища, відсутність сприятливого інвестиційного клімату) певною мірою впливають і на виробничу сферу області головним чином через скорочення фінансування інноваційних витрат.

5. Дослідження чинників та умов підвищення ефективності механізмів регулювання інноваційного розвитку засвідчило, що ключовими завданнями реформування організаційних умов інноваційної діяльності є: перегляд чинної нормативно-законодавчої бази у сфері регламентування норм кваліфікування видів економічної діяльності як таких, що відносяться до сектора високих технологій; узгодження нормативно-правового поля преференцій виробництвам, котрі використовують інноваційний фактор стимулювання економічної активності; стимулювання комерціалізації техніко-технологічних розробок, сприяння ринковій адаптації нових технологічних досягнень; підвищення інтенсивності використання інвестиційних вкладень у прогресивні технологічні новації та ін.

6. Регулювання інноваційного розвитку на сьогоднішній день характеризується великою кількістю складових, що характеризують загальнодержавні, регіональні, галузеві та інші аспекти формування дієвої інноваційної політики в державі. Як свідчать факти, інноваційний процес у державі відбувається недостатньо ефективно. І проблема полягає у забезпеченні дієвості інноваційних механізмів, оскільки досить часто інноваційні регуляторні впливи не дають очікуваного ефекту, хоча для цього існують усі чинники: і наявність інноваційних розробок, і присутність інвесторів, і потреба в інноваційній продукції. Як уособлення такої основи може бути запропонована когнітивна модель управління інноваційним розвитком регіону, що зосереджена у базі знань, яка містить інформацію про набір базових шаблонів інноваційних проектів, що були успішно реалізовані. Когнітивна складова моделі забезпечується за рахунок постійного оновлення бази проектів за рахунок нових, успішно реалізованих інноваційних проектів та програм. Оновлення реалізується за типовими каналами зв'язку, притаманними системі органів державного управління та звітності. Використання проектного інструментарію, забезпечення інноваційного розвитку в регіонах та економіки в цілому окрім виконання попередніх вимог до проектного менеджменту - визначення цілей, критеріїв, тощо, має бути націлено на приведення структури та змісту стратегій інноваційного розвитку у відповідність з комплексом цільових програм і забезпеченням системності методичних підходів та взаємною ув'язкою основних положень шляхом постійного зворотного зв'язку. Створення дієвої інноваційної платформи в цілому в Україні та її регіонах сприятиме забезпеченню розвитку галузей економіки та призведе до активізації інноваційної діяльності підприємств, підвищить конкурентоспроможність наукоємних технологій, збільшення частки високотехнологічної продукції в експорті України, зниження енергоємності валового внутрішнього продукту, створення додаткових робочих місць.

7. Узагальнення стратегічних пріоритетів організації регулювання інноваційного розвитку національного господарства України засвідчило, що інноваційна сфера складається із взаємозалежних елементів, які утворюють єдине, комплексне ціле, одним зі складових частин якого є державне управління. Його цільова структура визначається загальнодержавними пріоритетами розвитку. Тому, поряд з виявленням галузевої й регіональної спрямованості, вивченням видів новацій і методів фінансування, варто приймати на увагу величину підприємств і тенденцію розвитку інновацій, як у великому, так і в малому бізнесі. На сучасному етапі економічного розвитку існує сформована схема розподілу ролей лідерів і аутсайдерів у регіонах по розмірах інноваційних витрат і по обсягах отриманих результатів у грошовому еквіваленті. В умовах економічної кризи одним з ефективних напрямків забезпечення інноваційного розвитку економіки регіонів може стати перерозподіл коштів, що залучаються на розвиток інноваційної сфери. Доцільно, за допомогою заходів регуляторного впливу, невелику частину фінансування перенаправляти на сектори економіки з швидким обігом капіталу. Погоджуючи передбачуваний перелив коштів зі швидким строком оборотності, отримуємо на виході більшу кількість дрібних завершених проектів, що приносять дохід за рахунок більш коротких термінів окупності. Таким чином, необхідно здійснити перерозподіл ресурсів між галузями для досягнення балансу, що сполучить у собі як високу сукупну ефективність галузей, так і обов'язкову підтримку розвитку кожної з них на певному рівні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях:

1. Назарова А.Ю. Критериальные основы государственного регулирования инновационной деятельности / Назарова А.Ю. // Вісник Харківського національного університетуту ім.В.Н. Каразіна. Сер.: Економ. - 2005. - № 650. - С.124-128.

2. Назарова А.Ю. Стимулирование финансирования инновационной деятельности: взаимосвязанность отраслевой принадлежности предприятия и инновационной активности / Назарова А.Ю. // Вісник Харківського національного університетуту ім.В.Н. Каразіна. Сер.: Економ. - 2004. - № 610. - С.151-155.

3. Назарова О.Ю. Активізація потенціалу вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку в прискоренні інновацій національної економіки / Назарова О.Ю. // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Сер.: Економ. - 2006. - № 743 - С.52-55.

4. Назарова О.Ю. Дослідження світового досвіду розбудови державної моделі регулювання інноваційних процесів / Назарова О.Ю. // Вісник Харківського національного університетуту ім.В.Н. Каразіна. Сер.: Економ. - 2005. - № 668. - С.117-123.

5. Назарова О.Ю. Зональний підхід в удосконаленні механізму регулювання інноваційного розвитку в Україні / Назарова О.Ю. // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н. Каразіна. Сер.: Економ. - 2009. - № 840. - С.86-93.

6. Назарова О.Ю. Концептуальна модель регулювання інноваційного розвитку регіону / Назарова О.Ю. // Луцький національний технічний університет: зб. наук. праць. Серія "Регіональна економіка". - 2008. - Вип.5 (17). - Ч.2. - С.337-342.

7. Назарова О.Ю. Організаційно-метологічні засади та інструментарій регулювання інноваційного розвитку регіону / Назарова О.Ю. // Вісник Національного технічного університету "ХПІ" - 2008. - №50. - С. 192-197.

В інших виданнях:

8. Назарова О.Ю. Стратегічні пріоритети формування науково-інноваційної моделі економічного розвитку України / Назарова О.Ю. // Матеріали науково-практичної конференції "Економічна освіта і наука: досвід та перспективи розвитку" 22-23 листоп. 2007 р. м. Харків. - Х., 2007. - С. 202-203.

Анотація

Назарова О.Ю. Організація регулювання інноваційного розвитку національного господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2010.

У дисертації розроблено теоретико-методичні підходи та запропоновано практичні рекомендації щодо організації регулювання інноваційного розвитку національного господарства.

Досліджено організаційно-методичні передумови регулювання інноваційного розвитку, запропоновано перелік класифікаційних ознак інновацій за рівнем придатності до регулювання інноваційного розвитку, узагальнено організаційну та нормативну базу регулювання інноваційного розвитку в Україні та їх відповідність, здійснено аналіз світового досвіду державного регулювання інноваційного розвитку. На підставі проведеного дослідження здійснено оцінку стану інноваційного розвитку економіки України, проведено аналіз регіональних аспектів інноваційного розвитку.

Розроблено і запропоновано основи концептуальної моделі стимулювання інноваційного розвитку, визначено інструментарій оцінки інноваційного розвитку національної економіки.

Ключові слова: інноваційний розвиток, інновації, державне регулювання, національне господарство.

Аннотация

Назарова А.Ю. Организация регулирования инновационного развития национального хозяйства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Харьковский национальный університет имениВ.Н. Каразина. - Харьков, 2010.

В диссертации разработаны теоретико-методические подходы и предложены практические рекомендации относительно организации регулирования инновационного развития национального хозяйства.

Исследованы организационно-методические предпосылки регулирования инновационного развития. Обобщены подходы к классификации инновационных процессов, и регулирование их развития, а также систематизация по уровню реализации управленческого решения, позволяющая конкретизировать функциональный уровень регулирования и развития инновационной деятельности. Приведена градация инноваций по критерию их возможной реализации, а именно выделены определенные понятийно-целевые и концептуальные инновации. По критерию определенности возможной рыночной полезности инноваций автором выделены технологически определенные, программно и рыночно определенные инновации. Предлагаемые классификационные признаки позволят обеспечить соответствие подходов к регулированию инноваций, их природе и потенциалу экономического развития.

Автором структурированы подходы и определена матричная схема оценки организационных предпосылок регулирования инновационной деятельности, которая позволит несколько уточнить методический аспект регулирования инновационной деятельности.

Обобщена организационная и нормативная база регулирования инновационного развития в Украине. Автором выявлен недостаточный уровень согласованности методологического и организационно-правового базиса регулирования инновационной деятельности. Исследовано понятие инноваций с позиций сочетания проектного и процессного подходов. Проанализирован мировой опыт государственного регулирования инновационного развития и выявлено, что национальные ориентиры политики регулирования инновационного развития проявляются в конкретных моделях, используемых разными странами.

Проанализировано состояние и перспективы развития инновационного процесса в экономике на региональном и общенациональном уровнях. Проведен анализ ключевых показателей инновационного развития. Исследованы региональные аспекты стимулирования инновационного развития. Выявлена большая разница между составляющими структуры инновационных процессов по регионам в зависимости от уровня промышленного или научного потенциала региона. Проведенный анализ показал необходимость внедрения нового механизма стимулирования, кредитования и финансирования предприятий, который бы обеспечил инновационный путь развития промышленности.

Предложен комплекс мероприятий для предоставления промышленной системе инновационной направленности исходя из нового подхода Правительства к деятельности субъектов ведения хозяйства. Особое место автор уделяет вопросу развития инновационной инфраструктуры, как рычага внедрения инноваций в промышленности.

Разработаны и предложены основы концептуальной модели стимулирования инновационного развития, которая динамически соединяет стандартизированные элементы управленческой организации и когнитивного обновления и базируется на проектно-ориентированной методологии.

Предложены основы механизма стимулирования инновационной деятельности, а именно ориентации на конечный результат в реализации инновационных проектов и программ и последовательность в реализации мероприятий инновационного развития на определенном системном уровне.

Обоснованы направления реформирования организационных условий инновационной деятельности. В работе предложен подход к регулированию инновационного развития в условиях ограниченности финансовых ресурсов, который опирается на проектно-ориентированную методологию и ориентирован на временное перераспределение финансирования инноваций с отраслей с медленным оборотом средств в отрасли с быстрым оборотом капитала, что позволит, при прочих равных условиях ускорить параметры инновационного развития региона. Проведенные расчеты на примере Харьковской области подтвердили жизнеспособность предлагаемого подхода.

Доказана, целесообразность использования организационного обеспечения 2РМ, ориентированного на управление проектами и программами. Предложено использование проектного подхода, что является важной предпосылкой реализации модели управления инновационным развитием и позволяет стандартизировать инновационные проекты и программы по определенному набору составляющих.

Определен инструментарий оценки инновационного развития национальной экономики. Обоснован методический аппарат оценки уровня инновационного развития регионов. Предлагаемый подход основывается на комплексе показателей, отражающих количественные, стоимостные и качественные аспекты инновационного развития регионов и создает предпосылки для формирования государственных управленческих решений по регулированию инновационного развития национальной экономики.

Ключевые слова: инновационное развитие, инновации, государственное регулирование, национальное хозяйство.

Annotation

Nazarova A. Y.organization of adjusting of innovative development of national economy. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of economic sciences, specialty 08.00.03 - economics and management of national economy. - V. Karazin Kharkiv National University, Kharkov, 2010.

Theoretical-and-methodological approaches are developed and offered practical recommendations in relation to organization of adjusting of innovative development of national economy.

Organizational-methodical pre-conditions of adjusting of innovative development are explored, the list of classification signs of innovatsiy by the ground of their signs on a fitness to adjusting is offered, the organizational and normative base of adjusting of innovative development in Ukraine and their accordance is generalized, the analysis of world experience of government control of innovative development is carried out. On the basis of the conducted research the estimation of innovative development status of economy of Ukraine is carried out, the analysis of regional aspects of innovative development is conducted.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены